Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира"
Стаття присвячена історичній політиці Російської Федерації та її впливу на території південно-східної України та АР Крим. Авторка окреслила коли і за яких умов виникла концепція «русского мира», наскільки вона користується підтримкою в російському суспільстві, як просувалася експансія «русского ми...
Saved in:
| Published in: | Регіональна історія України |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160739 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" / Я. Примаченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 101-132. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859823785001091072 |
|---|---|
| author | Примаченко, Я. |
| author_facet | Примаченко, Я. |
| citation_txt | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" / Я. Примаченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 101-132. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Регіональна історія України |
| description | Стаття присвячена історичній політиці Російської Федерації та її впливу
на території південно-східної України та АР Крим. Авторка окреслила коли
і за яких умов виникла концепція «русского мира», наскільки вона користується підтримкою в російському суспільстві, як просувалася експансія «русского мира» на території південно-східної Україні та в Криму і що забезпечило успіх цієї стратегії в зазначених регіонах.
Статья посвящена исторической политике Российской Федерации и
ее влиянию на территории юго-восточной Украины и АР Крым. Автор показала когда и при каких условиях возникла концепция «русского мира», насколько она пользуется поддержкой в российском обществе, как продвигалась экспансия «русского мира» на территории юго-восточной Украины и в Крыму и что обеспечило успех этой стратегии в указанных регионах.
The present article is devoted to Russian historical policy
and its influence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of
Crimea. The author sheds light how and under what conditions the concept of
“Russkiy mir” has emerged as well as the support of this concept in Russian society.
The main focus paid to unfold of the expansion of “Russkiy mir” in Crimea
and Donbass as well as what factors provided it sucсess in these regions.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:27:46Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 321:355.02 (477.7-75)
Яна Примаченко
Історична політика РФ та її
влив на території південно-
східної України та АР Крим
в контексті «русского мира»
Стаття присвячена історичній політиці Російської Федерації та її впливу
на території південно-східної України та АР Крим. Авторка окреслила коли
і за яких умов виникла концепція «русского мира», наскільки вона користу-
ється підтримкою в російському суспільстві, як просувалася експансія «рус-
ского мира» на території південно-східної Україні та в Криму і що забезпе-
чило успіх цієї стратегії в зазначених регіонах.
Ключові слова: «русский мир», Крим, Донбас, Російська Федерація, мова
ненависті, політика пам’яті, Друга світова війна
Не так давно сучасний міжнародний словник збагатився новим
поняттям – «русский мир». Воно має кілька значень, з одного боку, це
офіційна ідеологія Російської Федерації (РФ), з іншого – евфемізм для
означення російської агресії проти України, а в ширшому сенсі си-
нонім інформаційної війни, яку проводить Росія проти західних де-
мократій, подаючи її в обгортці «soft power».
Така багатоваріантність якнайкраще відбиває сучасну інформа-
ційну політику Кремля, де, за влучним визначенням британського
журналіста Пітера Померанцева «нічого правдивого і все можливо»1.
Комплексність цього поняття, що балансує між ідеологією, політтехно-
логією та культурним мемом2, викликає проблеми з його перекладом на
інші мови. Оскільки це визнають навіть його промоутери3, то, на нашу
думку, доцільно лишити його написання в автентичному варіанті.
101© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 11. — С. 101–132 © Я. Примаченко, 2017
1 Померанцев П. Нічого правдивого і все можливо: пригоди в сучасній Росії. –
Львів, 2015.
2 Мем – одиниця культурної інформації, що розповсюджується шляхом копію-
вання. Може набувати різноманітних форм я-то ідея, навичка, модель поведінки.
Процес відтворення і поширення відбувається шляхом вербальної, візуальної та елек-
тронної комунікації (соціальні мережі, телебачення, інтернет) між людьми. Найбільш
успішні меми починають домінувати в культурі. Див. Encyclopedia Britanica [Елек-
тронний ресурс] – Режим доступу: https://www.britannica.com/topic/meme.
3 Никонов В. Не воспоминание о прошлом, а мечта о будущем // Смыслы и цен-
ности русского мира. Сборник статей и материалов круглых столов, организован-
ных фондом «Русский мир» – С. 5.
В рамках даної статті, ми спробуємо пунктирно окреслити коли і
за яких умов виникла концепція «русского мира», наскільки вона ко-
ристується підтримкою в російському суспільстві, як просувалася
експансія «русского мира» на території південно-східної Україні та в
Криму і що забезпечило успіх цієї стратегії в зазначених регіонах.
«Русский мир»: ідеологія vs політтехнологія
«Русский мир» увійшов в офіційний політичний дискурс РФ на фоні
перемоги Помаранчевої революції в Україні. Німецький історик
Л. Люкс, вбачає тут певну подібність з процесами розгортання
холодної війни, коли загострення відносин СРСР з Заходом було спро-
воковано не стільки страхом перед початком третьої світової, скільки
спрямовано на консолідацію суспільства довкола керівництва країни,
оскільки основну загрозу радянському режиму становило власне
населення, яке прагнуло лібералізації політичної системи. В цьому
сенсі логіка путінського режиму, подібна до логіки Сталіна, адже
В. Путін вбачав в «кольорових революціях» руку західних спецслужб та
головну небезпеку своїй владі. Саме на зламі 2004–2005 років, у арсе-
налі російської дипломатії з’являється виразна антизахідна риторика4.
У 2005 році в посланні до Федеральних Зборів РФ В. Путін назвав
крах СРСР «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття».
Симптоматично, що в сучасній Росії воліють говорити не про само-
розпуск Радянського Союзу, а саме про його «розвал»5, що семантично
вказує на цілеспрямовану підривну діяльність ворога, яким є Захід,
і перш за все США.
При цьому «Захід» як символічний образ «Іншого», у співвідношенні
до якого і визначається російська ідентичність, постійно присутній в
політичному дискурсі путінського режиму. З початку 2000-х років
Росія все більше позиціонувалася як рівна серед інших «розвинутих
країн світу», наголошувалася її цивілізаторська місія на євразій-
ському континенті та відповідальність за протидію глобальним
викликам. Теза про «суверенну демократію», яка з’являється в по-
сланнях В. Путіна Федеральним зборам у 2005 році, була покликана
продемонструвати обрання Росією власного шляху до ідеалів сво-
боди, рівно як і виключне право РФ самій визначати ступінь свого
прогресу на цьому шляху. Водночас концепція «суверенної демокра-
тії» заперечує інтерпретацію результатів холодної війни як перемогу
західних демократій над тоталітарним СРСР / Росією6.
102
4 Люкс Л. Перемены через размежевание: о примате внутренней политики в ста-
линской и в путинской России // Форум новейшей восточноевропейской истории и
культуры. – 2015. – №1. – С. 356-360.
5 Хавкин Б. Ностальгия по сталинской империи в постсоветском дискурсе //
Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. – 2010. – №1. – С. 185.
6 Малинова О. Oбразы России и «Западa» в дискурсе власти (2000-2007 гг.): по-
пытки переопределения коллективной идентичности // Форум новейшей восточно-
европейской истории и культуры – 2008. – № 2. – С. 102.
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
Дослідники як правило називають датою т. зв. «консервативного
повороту» Мюнхенську промову В. Путіна виголошену під час між-
народної конференції з безпеки у лютому 2007 року. Саме з цього мо-
менту можна говорити про активне просування концепції «русского
мира» на міжнародному рівні. В ідеологічному плані «русский мир»
це доволі синкретичний та строкатий конструкт, що запозичив ок-
ремі елементи ідеології неоєвразійства О. Дугіна, за яким ховається
політична технологія для просування російського впливу та послаб-
лення західних демократичних структур7. Про умовність ідеологічної
складової в путінській політиці говорить російська дослідниця О. Ма-
лінова, яка вважає, що «путінізм» не пропонує узгодженої світогляд-
ної позиції. Натомість, це «часткова ідеологія створена ad hoc8 на
основі наявних символічних ресурсів і покликана, перш за все,
вирішувати задачу консолідації нової путінської більшості». Цей
ідеологічний комплекс містить в собі консервативну складову у
вигляді традиції, а також популізм, патріотичну риторику та анти-
західництво. Щоправда Малінова відмічає складність виокремлення
традиції в російських реаліях, адже опора виключно на православ’я
у світській та багатоконфесійній країні несе потенційні загрози9.
Показово, що станом на осінь 2014 р., 71% росіян нічого не чули про
«русский мир»10, але 63% респондентів висловили впевненість, що
він таки існує, якщо про нього говорять російські політики11. За
український Донбас як складову «русского мира» висловилися 75%
росіян12, тоді як за Центральну і Західну Україну – тільки 29%13.
Ця статистика зайвий раз вказує на політтехнологічний аспект
«русского мира».
Офіційним стартом просуванням «русского мира» на державному
рівні в Росії став 2007 р., який був проголошений роком російської
мови. У щорічному посланні президента РФ до Федеральних зборів,
103
7 Люкс Л. Дугин или Путин? Две стратегии «неоимперского реванша» и украин-
ский кризис // Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры. – 20154 –
№1. – С. 94-97.
8 Ad hoc (лат. – до події) – щось, що створено під певну подію, випадок, дату і т.д.
9 Малинова О. Духовные скрепы как государственная идеология // Россия в гло-
бальной политике. – Т. 12. №5. – 2014. – С. 119-120.
10 Слышали ли Вы про словосочетание «Русский мир»? Если слышали, то рас-
скажите в двух-трех словах, что оно означает. [Електронний ресурс] – Режим до-
ступу: https://wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=993&q_id=68188&date=23.11.2014.
11 Как Вы считаете, Русский мир, о ктором говорят российские политики, об-
щественные деятели, существует или не существует? // Там само.
12 По вашему мнению, входят ли в русский мир следующие территории или нет?
Донбасс // Там само.
13 По вашему мнению, входят ли в русский мир следующие территории или нет?
Центральная и Западная Украина (Киев, Львов) // Там само.
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
В. Путін наголосив, що російська – це мова «історичного братства на-
родів» та міжнародного спілкування, яка є «хранителькою цілого
пласту світових досягнень», і водночас «живим простором багатомі-
льйонного Русского мира, який значно ширше, ніж сама Росія»14.
21 червня 2007 р. указом президента Російської Федерації був ут-
ворений Фонд «Русский мир». Фінансування його діяльності здійс-
нюється з федерального бюджету та коштом приватних спонсорів15.
Серед основних завдань фонду зазначено: 1) просування російської
мови – розробка методики викладання та програм вивчення росій-
ської мови та літератури; 2) сприяння поширенню знань та форму-
ванню позитивного іміджу про сучасну Росію, а також популяризація
російської мови та культури; 3) підтримка діяльності російських ді-
аспор закордоном; 4) підтримка закордонних російськомовних ЗМІ
та експертних середовищ, які зорієнтовані на досягнення цілей
Фонду; 5) збереження рукописного спадку Росії; 6) взаємодія з Росій-
ською Православною Церквою (РПЦ) та іншими конфесіями у справі
просування російської мови та культури16.
З дати заснування фактичним керівником фонду є В. Ніконов –
людина з дуже цікавою біографією. Внук В. Молотова, він у 1989 р.
став наймолодшим доктором історичних наук у СРСР. Зробивши кар-
коломну кар’єру по партійній лінії, В. Ніконов зустрів розпад Радян-
ського Союзу на посаді помічника керівника апарату президента
СРСР, а після серпневого путчу 1991 р. працював помічником голови
КГБ СРСР. Свою політичну кар’єру продовжив в пострадянській Росії.
В. Ніконов є головою комітету Держдуми з освіти та науки, обіймає
посаду декана факультету державного управління МГУ, є президен-
том фондів «Политика» та «Единство во имя России», головним
редактором журналу «Стратегия России», головою правління Націо-
нального комітету досліджень БРІКС17. Такий послужний список, як
і участь В. Ніконова в розробці окремих положень концепту В. Сурко -
ва про «суверенну демократію»18, дозволяє стверджувати, що голова
фонду «Русский мир» є одним з ключових теоретиків, які обслугову-
ють потреби сучасної російської влади.
104
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
14 Никонов В. Не воспоминание о прошлом … – С. 4.
15 Указ президента Российской Федерации о создании Фонда «Русский мир»
[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://russkiymir.ru/fund/the-decree-of-the-
president-of-the-russian-federation-on-creation-of-fund-russian-world.php#1.
16 Идеология Фонда «Русский мир» [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://russkiymir.ru/fund/.
17 Председатель правления Фонда – Никонов Вячеслав Алеексеевич [Електрон-
ний ресурс] – Режим доступу: https://russkiymir.ru/fund/administration/Nikonov-Vjac-
heslav-Alekseevich.php.
18 Вячеслав Новиков Суверенная демократия // Суверенная демократия от идеи к
доктрине. Сборник статей. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www. e-
reading.club/bookreader.php.
Перу В. Ніконова належить задекларована на сайті ідеологія
фонду, де зазначено:
«Русскій мир – це не тільки для русских, не тільки росіяни, не
тільки наші співвітчизники в країнах близького та далекого зару-
біжжя, емігранти, вихідці з Росії та їхні потомки. Це ще й іноземні
громадяни, що розмовляють російською мовою, які вивчають чи ви-
кладають її, всі ті, кого щиро цікавить Росія та її майбутнє».
Напевно, що саме це еклектичне визначення найбільш відповідає
путінському баченню «русского мира», який позиціонується як бага-
тоетнічний, поліконфесійний, мультикультурний, глобальний про-
ект, завдяки якому Росія набуде нової ідентичності та відкриє нові
можливості для «ефективного співробітництва з рештою світу» та от-
римає»додаткові імпульси подальшого розвитку»19.
Конфігурація «русского мира», в аналітичних розробках його
технологів, виглядає так: ядро «мира» становить Росія, Україна та
Білорусь; внутрішню сферу – пострадянський простір; зовнішню сферу
– країни з великою російською діаспорою (Німеччина, Ізраїль, США,
Британія), православні країни (Сербія, Кіпр, Румунія, Чорногорія, Бол-
гарія), країни, де формуються російські діаспори та є цікавість до ро-
сійської культури (Італія, Фінляндія). На відміну від решти цивілізацій,
унікальність «русского мира», за логікою його творців, полягає в тому,
що він є водночас синонімічний значенню «імперії» та «великої дер-
жави». Тут з ним може позмагатися хіба-що китайська цивілізація20.
Серед політичних цінностей «русского мира» зазначені: сакраль-
ність влади, патерналізм, суверенність. Духовні цінності вибудову-
ються довкола месіанства в його класичному російському розумінні
«Москва – третій Рим»21.
Практична діяльність фонду знаходила свій вираз у грантових
проектах та відкритті російських центрів і кабінетів по всіх конти-
нентах з метою «популяризації російської мови та культури як важ-
ливих елементів світової цивілізації»22. Згідно даних оприлюднених
на сайті фонду, такі центри діють в 50 країнах світу. В Україні подібні
центри були відкриті в Києві, Кривому Розі, Донецьку, Луганську, Гор-
лівці, Харкові, Дніпропетровську, Запоріжжі, Рівному, Миколаєві,
Одесі23.
105
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
19 Идеология Фонда «Русский мир» …
20 Громыко А. Русский мир: понятие, принципы, ценности, структура // Смыслы
и ценности русского мира. Сборник статей и материалов круглых столов, организо-
ванных фондом «Русский мир» – С. С. 22
21 Там само. – С. 21.
22 Что такое русский центр? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://rus-
skiymir.ru/rucenter.
23 Каталог русских центров [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://rus-
skiymir.ru/rucenter/catalogue.php.
«Русский мир», в ідеалі, мав стати відповіддю на кризу російської
ідентичності, що спіткала РФ після розпаду Радянського Союзу. Як
відомо є два засадничі питання національної ідентичності: хто ми є
і куди йдемо. На цьому етапі починаються головні проблеми «русского
мира» – за риторичними фігурами мови відсутній зміст, а саме:
бачення майбутнього.
Цю проблему визнавали й самі ідеологи путінського «русского
мира», які не тільки критикували свято «День Росії» за відсутність
чіткого ідеологічного меседжу, який би давав відповідь на питання
подальшого економічного, соціально-політичного та культурного
розвитку, але й наполягали на свідомому ігноруванні цих питань
офіційною владою24.
Російський дослідник І. Калінін вважає, що ставка керівництва
РФ на культурну ідентичність як об’єднавчу парадигму, де російська
культура виходить за рамки національного і відсилає до універ-
сального горизонту цивілізації, є конфліктогенною. Адже «культурна
ідентичність цивілізаційного масштабу, неминуче не співпадає з
політичними кордонами держави» і входить у конфлікт з громадян-
ською/політичною ідентичністю. Таким чином «цивілізаційна мат-
риця» В. Путіна перетворює політику на інструмент, що реалізує
«внутрішній потенціал культурної ідентичності». Власне, той мен-
тальний розлом, що трапився в українському Донбасі не в останню
чергу спричинився саме конфліктом культурної і громадянської іден-
тичностей, що знайшов вираження у мемі «адін народ».
Іншим негативним наслідком використання культурної ідентич-
ності є її вкоріненість у минулому, що призводить до сприйняття ми-
нулого як сучасного. «В якомусь сенсі, – пише І. Калінін, – вона до-
зволяє відмінити історію як рух, що пов’язаний з політичними
трансформаціями, соціальними зрушеннями, ціннісними та епісте-
мологічними переорієнтаціями». Це, в свою чергу, актуалізує зна-
чення історичної політики для просування «русского мира». Загалом,
дослідник характеризує російське суспільство як постімперського не-
вротика, де риторичний топос «Росії як особливого типу духовності»
займає центральне місце у сучасному російському дискурсі націо-
нальної ідентичності, і, тією чи іншою мірою відсилає до витісненого
комплексу втраченої імперії. По суті, «російська культура» виступає
як неусвідомлений евфемізм «російської імперії»25.
Використання терміну «консервативний поворот» для означення
еволюції російського політичного режиму теж викликає чимало
питань. На думку І. Калініна мова йде не про класичну ідеологію,
106
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
24 День идентичности [Електроний ресурс] – Режим доступу: https://russkiymir.ru/
publications/85188/.
25 Калинин И. Праздник идентичности: русская культура как национальная идея //
Политэкономия повседневности. – 2005. – №3. – С. 251-253.
а скоріше про політтехнологію, яка грається з історичним ресурсом
Російської імперії та Радянського Союзу використовуючи його для
зменшення політичної та соціально-економічної напруги в росій-
ському суспільстві26.
Але не можна сказати, що російське суспільство є жертвою ма-
ніпулятивної політики власного уряду, оскільки соціологічні до-
слідження засвідчують наявність «соціального запиту» у вигляді
потужного ресентименту та ностальгії за колишньою імперською
величчю. Умовно кажучи, «русскій мир» – це «вулиця з двостороннім
рухом».
Згідно соціологічних опитувань Всеросійського центру дослід-
ження суспільної думки (ВЦИОМ) проведених весною–літом 2000 р.
74% росіян негативно оцінювали розпад СРСР27, а 64% вважали, що
незалежність не пішла на користь ані Росії, ані колишнім радянським
республікам28. У 2005 р., який власне і вважається початком нової
політичної епохи в Росії, ці показники залишалися стабільно висо-
кими. Тугу за Радянським Союзом висловили 66% респондентів29,
тоді як на уточнююче питання за яким саме аспектом радянського
минулого вони сумують, 74% росіян назвали втрату великої дер-
жави30. Майже 52% відсотки опитаних зізналися, що дуже занепо-
коєні посиленням впливу США та ЕС на пострадянському просторі31.
«Кольорові революції» у сприйняті 46% росіян мали негативну оцінку
і розцінювалися як незаконне захоплення влади32. Значна кількість
росіян підтримували економічний та політичний тиск РФ на колишні
республіки СРСР як метод повернення російського впливу33.
107
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
26 Там само. – С. 254-255.
27 Девять лет тому назад, в марте 1991 года, состоялся референдум о сохранении
СССР, а уже в декабре 1991 года Советский Союз был распущен. Какая из следую-
щих трех позиций Вам ближе? [Електронний ресурс] – Режим доступу:https://
wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=512&q_id=37106&date=30.05.2000.
28 Как Вам кажется независимость пошла во благо или во вред России и другим
республикам бывшего СССР? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://
wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=339&q_id=27325&date=30.08.2000.
29 Сожалеете ли Вы о распаде СССР? [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=161&q_id=13437&date=21.10.2005.
30 Если Вы сожалеете о распаде СССР, то почему в первую очередь? // Там само.
31 Многие считают, что в последнее время происходит усиление влияния США
и Европейского Союза на территории стран бывшего СССР. Как вы относитесь к
этому процессу? [Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://wciom.ru/zh/print_q.php?s_ id=34&q_id=2822&date=14.04.2005.
33 Ряд стран бывшего СССР ведут себя недружелюбно по отношению к России.
Какую, на ваш взгляд, политику следует вести России в отношении этих стран?
[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=
154&q_id=12926&date=04.02.2007.
Аналітики «Левада-центру» пов’язують цю ситуацію з наявністю в
російському політичному ландшафті «радянської людини», яка воло-
діє «блокуючим пакетом акцій», що унеможливлює демократизацію
та формування громадянського суспільства в Росії34. Відсутність ін-
шого досвіду окрім радянського, який регламентував всі аспекти
життя, сформував психотип, що схильний до самоізоляції, держав-
ного патерналізму, егалітаристської ієрархії та імперського синдрому.
Заздрісна та хронічно тривожна природа такої людини породжує в
неї «суміш фрустрації, агресії та астенії» як реакцію на будь-який стан
невизначеності чи ускладнення ситуації. Оскільки опрацювання
тоталітарної травми в публічному дискурсі так і не відбулося, то
«радянська людина» реагує звичним для неї чином переносу вини за
свій стан на «іншого», яким, завдяки старанням російських мас-
медіа, виступає Захід35. Рамка культурної ідентичності не дозволяє
окреслити чітко кордони Росії, і якщо для України образ «Іншого» був
визначений ще Л. Кучмою «Україна – не Росія», то у свідомості росіян,
українці все ще «братній народ» обдурений Заходом36.
Постімперська ностальгія, що охопила російське суспільство не є
унікальним явищем. «Веймарський синдром»відомий феномен істо-
рії. Але в Росії вона набула форми «подвійного» радянсько-російського
патріотизму, а символом віртуального повернення до СРСР став
неосталінізм. Інстурменталізація ностальгії за імперською величчю
перетворилася на об’єднавчу російську «національну ідею». Вже у
2008 р. 81% росіян підтримували ідею повернення Криму до складу
РФ як акту відновлення історичної справедливості37. З іншого боку,
ця політика загнала Росію в пастку когнітивного дисонансу. За влуч-
ним визначенням Б. Хавкіна, «Росія, що піднімається з колін» за-
стигла поміж комплексом величі та комплексом неповноцінності, що
відображався у дихотомії щирого здивування: «Росія – велика дер-
жава» vs «нас у світі ніхто не любить»38.
Історична політика та мова ненависті та як методи
просування «русского мира»
Патріарх Російської православної церкви Кіріл (Гундяєв) запропо-
нував свою «тріаду русского мира»: «православ’я – російська мова та
культура – спільна історична пам’ять». Якщо з першими двома все
108
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
34 Слабость гражданского общества в постсоветской России и проблема «совет-
ского человека» // Гудков Л.Д., Дубин Б.В., Зоркая Н.А. Постсоветский человек и граж-
данское общество. – М.: Московская школа политических исследований, 2008. – С. 4.
35 Там само. – С. 8
36 Калинин И. – Вказ. праця. – С. 260.
37Хавкин Б. Ностальгия по сталинской империи в постсоветском дискурсе… –
С. 188-192.
38 Там само. – С. 197.
109
більш менш зрозуміло, то історичною пам’яттю все набагато склад-
ніше. Росія відчуває себе одночасно спадкоємицею Московського
царства XVI–XVII століття, Російської імперії 1721–1917 років, Росій-
ської республіки 1917 р. та СРСР39. Аналітик Московського центру
Карнегі А. Колесніков вважає, що наслідком розпаду імперії та
обрання російською владою охоронної історичної політики стала
«шизофренічність» російської історичної свідомості40. Це, з одного
боку, дає владі можливість досить легко маніпулювати суспільством,
а з іншого – породжує феномен «царсько-імперсько-комуністичного
постмодернізму», що знайшов своє відображення на рівні офіційної
символіки Російської Федерації, де герб Московського царства та
біло-синьо-червоний прапор російського торгівельного флоту часів
Петра І поєднується з радянським гімном. Всі ці символи відсилають
до спадку великої держави, а національна самосвідомість росіян по-
стає як «постмодерністський імперсько-націоналістичний коктейль
з демократично-комуністичними домішками»41.
В російських реаліях «тисячолітньої історії», путінські ідеологи
спинили свій вибір на Другій світовій війні в якості «міфу поход-
ження»42. За оцінками О. Малінової такий крок продиктований від-
сутністю цілісного наративу колективного минулого, який власне і
покликаний визначати сенс конкретних подій. Пам’ять про Другу
світову завдяки її вкоріненості у масовій свідомості та інтенсивному
використанні перетворилася на вузлову точку сучасної російської
ідентичності43. Радянський ідеологічний конструкт «Великої вітчиз-
няної війни» є простим і зрозумілим, для сучасної російської влади,
яка ментально лишилася глибоко радянською. Водночас це зручний
символічний ресурс для просування російського впливу на постра-
дянському просторі.
Процес націоналізації пам’яті про Другу світову війну, який по-
чався після розпаду СРСР, призвів до формування різного бачення
колись спільної радянської історії «Великої вітчизняної війни». Для
Росії перемога над нацизмом стала важливими фактором легітимі-
зації радянського спадку, що від початку 2000-х рр. активно інкор-
порувався у російську політику пам’яті. По-перше, саме перемога над
нацистською Німеччиною була єдиним беззаперечним позитивним
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
39 Там само. – С. 186.
40Колесников А. Советская память российского общества [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://carnegie.ru/commentary/72894.
41Хавкин Б. – Вказ. праця. – С. 186-187.
42 Міф походження – фундаментальний міф про історичний момент коли нація
сформувалася у своїй сучасній формі.
43Малинова О. Великая Отечественная война как символический ресурс: эволю-
ция отображения в официальной риторике 2000–2010 гг. // Россия и современный
мир. – 2015 – №2 (87). – С. 17.
внеском комунізму в світову та вітчизняну історію (на відміну від
індустріалізації, колективізації, голоду та репресій)44. По-друге,
перемога над нацизмом стала для Росії «символічним капіталом»
у політичному протистоянні з прозахідними елітами колишніх
радянських республік (Латвія, Литва, Естонія, Україна), чиї націо-
нально-визвольні рухів періоду Другої світової війни робили ставку
на Гітлера45.
Просування «русского мира» було б не можливим без потужної
присутності російських ЗМІ в українському інформаційному про-
сторі, що стала можливою діяльності проросійського лобі в Україні46.
Консолідація російського телебачення в підконтрольних Кремлю
медіа-холдінгах була чи не першим кроком здійсненим командою
Путіна після приходу до влади. Російський телевізійний ринок скла-
дають 22 федеральних канали, які поділені між трьома групами: Газ-
пром-медіа (ГПМ), Національною Медіа Групою (НМГ) та формально
держаною «Всеросійською державною телерадіокомпанією» (ВГТРК).
Державним також є канал RT, колишній Russia Today, що здійснює
іномовлення. Провідні позиції в структурі телемовлення належать
«Газпрому», який володіє найбільш рейтинговим федеральним та
цифровим каналом НТВ. Російська соціологиня А. Качкаєва, дотепно
назвала російське ТБ – «телебаченням труби», оскільки корпоративні
газпромівські медіа в буквальному сенсі слова прокладені вздовж
газових трас РФ47. Телебачення в Росії по суті виконує функцію кон-
солідації країни – 85% росіян отримують новини з трьох основних
федеральних каналів (Перший, Россия 1, НТВ). Дослідниця відмічає,
що російське телебачення не просто спрощує картину реальності,
але займається «виробництвом і тиражуванням емоцій» не цураю-
чись використання реконструкцій, постановок та інформаційних
фейків. З початком війни на сході України більшість російських медіа
поширювали наративи про «загрозу росіянам з боку укрофашистів»
та «спротиву ополченців київській хунті», що знаходила масову
підтримку телеглядачів. А. Качкаєва зазначає, що російське теле -
бачення останнього десятиліття продукує «атмосферу ненависті».
110
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
44 Гриневич В. Міф «Великої вітчизняної війни»: «духовна скрепа» російської
ідентичності [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uamoderna.com/blogy/vla-
dislav-grinevich/wwii-myth-russia.
45 Журженко Т. «Чужа війна» чи «спільна Перемога»? Націоналізація пам’яті про
Другу світову війну на українсько-російському прикордонні //Україна Модерна. –
2011. – №8. – С. 100-126.
46 Сюмар В. Війна, до якої країна не готова [Електронний ресурс] – Режим до-
ступу: http://imi.org.ua/articles/viyna-do-yakoji-krajina-ne-gotova/.
47 Качкаева А. «Национальное достояние» “нации телезрителей” трансформация
российского телевиденья (2014–2916 гг.) // Вестник общественного мнения. Данные,
Анализ, Дискусии. – 2016. – №1-2. – С. 41-42.
Специфіка «виробництва емоцій» дозволяє ігнорувати «гібридність»
смислів, тому в сюжетах досить часто можна почути і побачити взає-
мовиключні речі: де захід одночасно виступає в якості ворога і пар-
тнера; української держави начебто немає, але вона водночас здійс-
нює репресії, а неіснуюча українська нація породжує українських
націоналістів. Необхідний «градус емоцій» підтримується шляхом
обрання зручного часу для показу новин та політичних ток-шоу, а
також збільшенням хронометражу телепередач48.
Оскільки експансія «русского мира» відбувалася в першу чергу
завдяки просуванню російської мови та культури, а радянський ком-
понент становить ядро сучасної російської історичної політики, то
варто більш детально зупинитися на аспектах впливу тоталітарного
новоязу на російську мову та його просування у ЗМІ.
Українська мовознавиця Л. Масенко задається питанням, чи
можна зараз вважати російську мову правдивою та вільною, адже
сімдесят років саме вона створювала «привабливий фасад для по-
творної споруди, що нею був СРСР»49. За радянських часів російська
мова була офіційною мовою діловодства ЧК-ГПУ-НКВД-КГБ та
«мовою конвою». Якщо говорити про сучасний російський дискурс в
категоріях орвелівського новоязу, то можна побачити всі «класичні»
ознаки «newspeak», а саме: дихотомічний поділ світу, домінування
оцінки над значенням, лозунговість, наявність евфемізмів, ідеологем,
квазіуточнювальних означень, абревіатур і сладноскорочених слів50.
Російський публічний дискурс вже давно поділений на добрих
«своїх», у яких «діди воювали», і на поганих «чужих» – «бандерівців»,
«фашистів», «карателів». У випадку з бандерівцями, на думку Ма-
сенко, ми маємо справу зі специфічним російським феноменом «бан-
дерофобії». Номінація «бандерівець» є прямим запозиченням з ра-
дянської тоталітарної новомови та «вербальним виявом найвищого
градусу ненависті»51.
Типовими ідеологемами сучасного російського публічного дис-
курсу є «русский мир» та «духовні скрепи», що не мають сталих
визначень і коригуються в залежності від політичної кон’юнктури.
Термін суверенна демократія вказує, що сучасна російська мова не
далеко пішла радянської тоталітарної новомови, адже він та «народна
демократія» є явищами одного семантичного порядку, де квазіуточ-
нювальні означення розмивають і знецінюють універсальне поняття
«влади народу»52.
111
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
48 Там само. – С. 45-47.
49 Масенко Л. Мова радянського тоталітаризму. – К., 2017. – С. 225.
50 Там само. – С. 20-40.
51 Там само. – С. 90-93.
52 Там само. – С. 28.
Яскравим прикладом евфемізму стала поява в Криму «ввічливих
людей», як власне і використання слова «ополченець» для означення
членів незаконних збройних формувань в окупованому Донбасі.
Подібна риторика покликана приховати реальну картину україн-
сько-російської війни, подаючи її у вигляді громадянського кон-
флікту53.
Деградація російської мови внаслідок деструктивного впливу
радянського новояза, посилилася внаслідок продукування «мови не-
нависті» провідними російськими політичними ток-шоу, що стало
одним з «фірмових ознак» сучасного російського телебачення, і вже
змушує бити на сполох російські експертні середовища. Агресія, що
ллється з екранів телебачення проникає у свідомість глядачів і зна-
ходить вихід у повсякденному житті. Російські політичні ток-шоу вже
давно перетворилися на спектаклі зі заздалегідь зрежисованим
сценарієм. Ведучі працюють з підготовленою аудиторією, викорис-
товуючи стандартний інструментарій маніпулятивних технологій,
породжених новоязом: ранжування за шкалою «свій – чужий», пере-
ведення в категорію ворогів, нагнітання тривоги та домінування над
супротивником. Все це закладає в свідомість масового глядача від-
повідні агресивні моделі поведінки54.
Такого роду маніпуляції посилюють антикомунікативний харак-
тер сучасної російської новомови. Оскільки основне призначення но-
воязу є дезінформація, то він супереч засадничій комунікативній
функції мови і тим самим руйнує сферу публічного спілкування55.
Проте А. Шенін – ведучий одного з рейтингових політичних ток-
шоу «Время покажет», що виходить на Першого каналі, вважає, що
сучасна російська новомова має свою аудиторію. Зрештою, пульт від
телевізора, а отже і можливість вибору, завжди лишається в руках
глядача.
Автор відомого бестселера про методи російської пропаганди
«Нічого правдивого і все можливо»П. Померанцев задаючись питан-
ням чим саме утримують глядачів біля екранів телеведучі на кшталт
Д. Кісєльова, чий стиль подібний до гебістського допиту, вважає, що
мова йде про стокгольмський синдром56.
112
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
53 Там само. – С. 228-229
54 Юрченко В., Васильчук Т. Половинко Т. Телепатологическая связь. Как агрессия
рождается в телеэфире и проникает в зрительское сознание. Обзор методов, ком-
ментарии экспертов — и ведущего Артема Шейнина! [Електроний ресурс] – Режим
доступу: https://www.novayagazeta.ru/articles/2017/10/26/74337-telepatologicheskaya-
svyaz?utm_source=push.
55 Масенко Л. – Вказ. Праця. – С. 43.
56 Мамченкова О. Пітер Померанцев розповів про особливості пропаганди в Росії
[Електроний ресурс] – Режим доступу: http://nv.ua/ukr/publications/pismennik-i-zhur-
nalist-piter-pomerantsev-rozpoviv-pro-osoblivosti-propagandi-rosiji-81467.html.
Аналізуючи спадок радянської новомови в контексті російської
агресії, Л. Масненко констатує:
«Результатом радянської русифікації є зниження простору побуту-
вання української мови не лише в областях компактного проживання
українців на території колишньої РРФСР (на Курщині, Воронежчині,
Кубані, Далекому Сході), а і в межах УРСР, де зросійщення українців
досягло найбільшого успіху в Криму й на Донбасі. Нинішню окупацію
Росією Криму та збройне вторгнення її на Донбас підготувала сталін-
ська і післясталінська мовно-культурна асиміляція, яка поєднувала
державний терор і етнічні чистки з впровадженням ідеологізованої
версії російської мови, що в сучасних соціо- і психолінгвістичних
дослідженнях дістала орвелівське визначення «новояз» (“newspeak”).
Головна мета мовно-культурних і демографічних практик тоталітар-
ної імперії полягала в заміні національного самоусвідомлення наро-
дів СРСР зросійщенною загальносовєтською ідентичністю, інстру-
ментом формування якої був новояз.»57.
Правильність тези Масенко про українсько-російський мовний
кордон як дієвий запобіжник російської експансії підтверджують і со-
ціологічні дослідження. Проведені Володимиром Паніотто та Анто-
ном Грушецьким розрахунки індексу результативності російської
пропаганди (РРП) показали наявність прямої кореляції між росій-
ським інформаційним впливом та ступенем російськомовності
регіону та національної ідентичності його мешканців. Українські
соціологи виділили чотири групи регіонів за індексом РРП: найнижчі
показники продемонструвало населення Івано-Франківської, Львів-
ської, Волинської та Рівненської областей; дуже низьким лишається
вплив російської пропаганди у Тернопільській, Закарпатській, Чер-
каській, Вінницькій та Київських областях; відносно низький індекс
РРП є в семи наступних областях – Чернівецькій, Сумській, Кірово -
градській, Хмельницькій, Чернігівській, Житомирській, Полтавській
та м. Києві. Доволі погано ситуація виглядає в Херсонській, Запо-
різькій та Дніпропетровській областях, ще гірше в Миколаївській.
Безумовними лідерами з впливу російської пропаганди лишаються
Луганська та Донецька, а також Харківська та Одеська області.
Однак дослідники визнають, що мають досить високу похибку по чо-
тирьом останнім областям, а отже потрібні подальші дослідження.
Етнічна приналежність також є фактором впливу російської про-
паганди. Етнічні українці демонструють на порядок вищий рівень
резистентності російській пропаганді ніж росіяни, тоді як білінгви
займають проміжне становище поміж цими групами. Автори мето-
дики визнають, що тісний зв’язок етнічності, мови та регіону вима-
гають більш складного аналізу та додаткових досліджень. Також
соціологічні дослідження встановили пряму кореляцію індексу РРП
113
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
57 Там само.– С. 227-228.
з матеріальним рівнем життя українських громадян. Чим заможніші
українці, тим менше вони схильні підпадати під вплив російської про-
паганди58.
Проте було б нечесно покладати всю провинну за анексію Криму
та російську агресію на Донбасі виключно на радянський спадок.
Українська влада тривалий час ігнорувала проблеми національної
безпеки, так і не запропонувавши прийнятних стратегій розвитку та
інтеграції цих регіонів59.
Російський імперська свідомість виразно позначився у фільмі
А. Балабанова «Брат-2», який з великим успіхом пройшов не тільки в
Росії, але й в Україні. Саме тут чи не вперше в російському постра-
дянському кінематографі з’являються «бEндеровці»на адресу яких
лунає фраза «Ви мені, гади, іще за Севастополь відповісте!»60.
Активна фаза формування образу незалежної України як ворога
РФ, розпочалося відразу після Помаранчевої революції. Яскравим
унаочненням є книга колишнього віце-спікера Держдуми Росії
М. Юр’єва «Третя імперія». Написана в жанрі роману-утопії, вона за-
нурює читача у фантастичний світ майбутнього, де Росія встанов-
лює світову гегемонію. Українська державність в цьому романі по-
стає як тимчасове непорозуміння, адже, автор не вважає українців
окремим народом. У фантасмагорії М. Юр’єва південно-східні регіони
постають проти тиранії «помаранчевих» та Заходу, створюють До-
нецько-Чорноморську республіку і звертають до Росії з проханням
прийняти їх до свого складу. Територія України стає ареною, куди вво-
дять свої війська Росія і НАТО, але до зіткнення так і не доходить,
країну ділять по Дніпру.
Здається це був той самий ідеальний сценарій знищення україн-
ської державності, який так і не відбувся. На думку В. Гриневича, ця
книга є «індикатором настроїв російської еліти» і водночас «сигнал
світові» щодо російських намірів. Останнє знайшло своє відобра-
ження у російській військовій доктрині затвердженій 29 грудня 2014
року, яка залишає за Росією право втручатися у внутрішні справи
інших держав для захисту російських громадян та здійснювати ін-
тервенцію в країни, чия політика суперечить російським інтересам61.
114
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
58 Паниотто Владимир, Грушецкий Антон Индекс результативности российской
пропаганды // Вестник общественного мнения. – 2015 – №1. – С. 9.
59 Смолій В., Кульчицький С., Якубова Л. Донбас і Крим: місце в модерному на-
ціональному проекту (аналітична записка). – К., 2016.
60 Гриневич В. Причинки до розуміння українсько-російської війни: російська ім-
перська свідомість ідеології[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uamo-
derna.com/blogy/vladislav-grinevich/russian-imperial-mentality.
61 Гриневич В. «Третя імперія»: маячня хворобливої уяви чи відбиття нової ро-
сійської ідеології[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uamoderna.com/blogy/
vladislav-grinevich/third-empire-book-reflections.
Експансія «руского міра» в Україні: від «soft power»
до збройної агресії
Апробація майбутньої збройної експансії «русского мира» росій-
ськими політтехнологами в Україні відбулася під час президентських
виборів 2004 р. Найголовнішим стало протиставлення україномовного
«заходу» російськомовному «сходу», що супроводжувалося викорис-
танням старих радянських стереотипів – галичано- та бандерофобії62.
Експлуатація регіональних стереотипів була абсолютно безвідпові-
дально підхоплена частиною проросійські налаштованих еліт україн-
ського політикуму, що призвело до ускладнення внутрішньополітич-
ної ситуації. На вирішальному етапі виборчої кампанії В. Янукович,
ймовірно не без підказки російського політтехнолога Г. Павловського,
який керував виборчою компанію лідера Партії Регіонів (ПР), зважився
висунути гасло подвійного громадянства і надання російській мові ста-
тусу другої державної63. Кульмінацією протистояння по осі «схід-захід»
стало 28 листопада 2004 р., коли прихильники проросійського В. Яну-
ковича організували з’їзд у Северодонецьку, який закінчився невда-
лою спробою розіграти «федералістську карту»64. Ця подія на десяти-
ліття вперед визначила політичний вектор російської «гри» на
укра їнському інформаційному полі, де головним стало протистав-
лення культурної ідентичності умовного «Сходу» і «Заходу», яке вдалося
нейтралізувати дорогою ціною втрати Криму та частини Донбасу.
Російські політтехнологи виборчого штабу В. Януковича, задіяли
в інформаційній війні проти проєвропейського кандидата В. Ющенко
увесь спектр класичних радянських технологій починаючи від пре-
зентації лідера помаранчевого табору як агента ЦРУ одруженого на
американці і закінчуючи образом «нашиста-націоналіста» вдягну-
того в нацистську уніформу65. Те, що за помаранчевої революції мало
персоніфікований характер, під час Євромайдану набуде масових
форм, коли фашистами оголосять всіх, хто виступив проти згортання
євроінтеграційного курсу України66.
Використання російською пропагандою образу фашизму, який
виступає у ролі синоніма абсолютного зла сприяв онтологізації росій-
сько-українського конфлікту як боротьби «добра зі злом» та остаточної
дегуманізації супротивника67. Нагнітання ситуації відбувалося
115
62 Там само. – С. 91-92.
63 Кульчицький С. Помаранчева революція. – К., 2005. – С. 320.
64 Там само. – С. 215-223.
65 Касьянов Г. Украина 1991–2007: очерки новейшей истории. – К., 2008. – С. 341.
66 Примаченко Я. Антиколоніальний дискурс ОУН/УПА в сучасному україн-
ському контексті боротьби за європейську ідентичність // Український історичний
збірник. – 2014. – №17. – С. 328-338.
67 Гриневич В. «Український фашизм»: диявольський тріумф політтехнологів
[Електронний ресурс] –– Режим доступу: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grine-
vich/ukrainian-fascism-fiction.
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
поступово. Збройній агресії передувало десятиліття українсько-ро-
сійських «війн пам’яті», активна фаза яких розпочалася з 2005 р.,
коли до влади прийшов В. Ющенко. Він став першим українським
президентом, який провадив активну історичну політику. 31 травня
2006 р. з цієї метою навіть було створено Інститут національної
пам’яті68. Ініційовані ним та його командою історичні дискусії торка-
лись головним чином проблем Голодомору та ОУН/УПА. Тут Ющенко
йшов у фарватері історичного наративу створеного українською
діаспорою в часи Холодної війни. Зрозуміло, що це не могло викли-
кати захвату в Росії, де в цей період, за влучним визначенням росій-
ського дослідника Н. Копосова, «національну ідею перевдягнули в
гімнастьорку солдата-визволителя»69.
Треба зазначити, що на старті Ющенкової політики структура
колективної пам’яті українського суспільства мала свою специфіку.
Дослідники відмічають, що присутня в українському суспільстві нос-
тальгія за радянським минулим мала інший характер ніж в Росії, де
головним аспектом була туга за втраченою імперію. В Україні нос-
тальгію за СРСР провокують патерналістські настрої та прагнення
мати, хай навіть і мінімальні, але все ж таки наявні в Радянському
Союзі соціальні гарантії. Не варто забувати й про психологічний ас-
пект вибірковості пам’яті – схильність акцентуватися на позитивних
спогадах70. Відмінною є структура державної історичної політики
Росії та України, яка, по суті, являє собою конфлікт постколоніаль-
ного та імперського дискурсів71. Керівництво РФ взяло курс на охо-
ронну історичну політику, всіляко наголошуючи на позитивах
радянського минулого, що органічно лягало в русло позицінування
Росії як правонаступниці СРСР. В Україні йшов процес поступової
деколонізації, який активізувала історична політика В. Ющенка.
Наголос на злочинах радянського керівництва, викликав несприй-
няття, а часом навіть образу, у частини українського суспільства, яке
вважало, що висвітлюється тільки один погляд на радянське минуле.
При цьому, висловлюючи таку позицію респонденти під час опиту-
вань додавали фразу «можливо я чогось не розумію», яка свідчила про
певне латентне вибачення за свою точку зору. Потенційне сприяння
поширенню радянської ностальгії також створювала неспромож-
ність української влади запропонувати об’єднавчу «національну ідею»
116
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
68 http://www.memory.gov.ua.
69 http://www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Pamyat-v-zakone.
70 Корнієнко Н. Ностальгія за СРСР в Україні та Росії: спільне та відмінне // Роз-
пад Радянського Союзу та міжнародні інтерпретації закінчення «холодної війни»:
20 років по тому. – С. 217
71 Гриневич В. Війна пам’ятей як конфлікт постколоніального та імперського дис-
курсів [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-
grinevich/memory-wars-imperial-discourses.
для України. Як вказують соціологи чітке бачення майбутнього мали
тільки представники західних регіонів країни72.
Цікаво, що у 2005 р. соціологічні опитування засвідчували, що
попри наявну в українському суспільстві ностальгію за радянським
минулим, частка тих, хто прагнув відновлення СРСР становила лише
20,4%, у південних і східних регіонах – 27,2% і 25,1% відповідно, а
46,2% мешканців півдня та 26,6% сходу, усвідомлювали, що повер-
нути Радянський Союз, за сучасних умов, просто нереально. Кіль-
кість представників Сходу, які висловилося проти відродження СРСР
становило 47,7%. Таким чином, Схід, посів друге місце серед інших
регіонів України, де абсолютна більшість не підтримала ідею повер-
нення «совка», поступившись тільки традиційно антирадянському
Заходу (83,6%) та несуттєво випередивши Центр (46,9%)73.
У 2005 р. українське суспільство також демонструвало прагнення
до історичного примирення. Більшість респондентів (51,6%) вва-
жало, що драматичні події «короткого ХХ століття», де українці
досить часто були «по різні боки барикад», вимагає примирення і
визнання, що не було ані правих, ані винних. При цьому, всі регіони
України демонстрували абсолютну більшість прихильників такої
трактовки історичного минулого, третина (29,7%) висловила пере-
конання, що винні мають бути покарані навіть через багато років,
а 18% не змогли дати відповіді на це питання. Найбільша кількість
респондентів, які висловилися за необхідність покарання становили
мешканці Півдня і Центру країни74.
Абсолютна більшість українців (43,9%) зберігала прихильність
радянському наративу «давньорускої народності», яка розглядала
історію України як невід’ємну частину великого слов’янського народу
до якого також належали Росія і Білорусь75.
Прагнення Ющенка добитися міжнародного визнання Голодомору
геноцидом українського народу наштовхнулися на активну протидію
РФ, яка у 2007–2008 рр. обернулася справжньою українсько-росій-
ською дипломатичною війною. Українській стороні все ж таки вдалося
домогтися визнання Голодомору геноцидом на рівні парламентів
117
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
72 Корнієнко Н. – Вказ. праця. – С. 217-218.
73 Чи прагнете Ви відновлення Радянського Союзу та соціалістичної системи?
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?
poll_id=288.
74 Протягом двадцятого сторіччя в історії України було багато подій, коли укра-
їнці масово знищували один одного: це Перша і Друга світові війни, громадянські
війни, політичні репресії. Який з наведених шляхів рішення взаємних образ є кра-
щим? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?
poll_id=287.
75 З яким твердженням щодо історії України Ви згодні найбільшою мірою? // Там
само.
14 країн, але жодна міжнародна організація не визнала геноцидного
характеру голоду 1932–1933 рр. Апофеозом скандалу стала відмова
тодішнього Президента РФ Д. Мєдвєдєва відвідати офіційні заходи з
нагоди 75-х роковин Голодомору в Києві76.
Попри критику історичної політики Ющенка щодо Голодомору як
ексклюзивного наративу, треба сказати, що вона дала свої позитивні
плоди. Соцопитування 2011 р. засвідчили наявність консенсусу в
українському суспільстві щодо цієї трагедії. Тезу про Голодомор як
геноцид українського народу поділяли 58% українців, з яких 90%
мешканців Заходу, 70% – центра та півночі України, а також половина
мешканців східного регіону77. Історична політика Ющенка стала щеп-
ленням українського суспільства від сталінізму. Частка респондентів,
які негативно ставилися до ідеї встановлення пам’ятника Сталіну ста-
новила абсолютну більшість по всій Україні, у всіх регіонах та серед
всіх вікових груп населення78. Варто зазначити, що досить високою
лишалася кількість байдужих та тих, хто не визначився з відповіддю
на це питання. Оцінка динаміки змін серед тих, хто прагнув пока-
рання за злочини минулого за часів правління помаранчевої команди
помітно зросла у порівнянні з 2003 роком79. Це, не в останню чергу,
було пов’язано з історичною політикою щодо Голодомору.
На тлі досить помітного успіху у просуванні теми голоду 1932–
1933 рр., спроба В. Ющенка примирити ветеранів Великої вітчизня-
ної війни та воїнів УПА не увінчалась успіхом. А посмертне присво-
єння звання Героя України лідерам українського націоналістичного
руху Роману Шухевичу80 та Степану Бандері81 тільки посилило на-
пругу як на зовнішньополітичній арені, так і всередині країни, де
Росія активно грала на українському інформаційному полі.
118
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
76 Касьянов Г. Danse macabre: голод 1932–1933 років у політиці, масовій свідо-
мості та історіографії (1980-ті – початок 2000-х). – К., 2010. – С. 97-102.
77 Більше половини українців визнають Голодомор геноцидом [Електронний ре-
сурс] – Режим доступу:https://tsn.ua/ukrayina/bilshe-polovini-ukrayinciv-viznayut-golo-
domor-genocidom.html.
78 Як Ви ставитеся до ініціативи встановлення пам’ятників Йосипу Сталіну в міс-
тах України? (регіональний розподіл) [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id; Як Ви ставитеся до ініціативи встанов-
лення пам’ятників Йосипу Сталіну в містах України? (віковий розподіл) // Там само.
79 Протягом XX ст. в історії України було багато подій, коли українці масово зни-
щували один одного: це І і ІІ світові війни, громадянські війни, політичні репресії.
Який з наведених шляхів рішення взаємних образ є кращим? (динаміка, 2003-
2009) [Електроний ресурс] – Режим доступу:http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?
poll_id=454.
80 Указ президента України «Про присвоєння Р. Шухевичу звання Герой України»
[Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 965/2007.
81Указ Президента України «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України»
[Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/46/2010.
У 2010 р. питання примирення ветеранів Червоної Армії та УПА
розділило суспільство фактично на два рівних табора прихильників
та противників, що становили 2/3 українського суспільства, тоді як
решта були байдужі, або ж не визначилися82.
В сучасному російському публічному просторіактивно експлуа-
тується образ українських націоналістів як колабораціоністів та
посібників нацизму. Сама ж проблема ОУН/УПА займає друге місце
серед найбільш дискусійних питань української історії. Першість
належить темі героїв та антигероїв «нової» української історії, де одне
з провідних місць відведено С. Бандері та Р. Шухевичу83.
Процес націоналізації української історії входив у дисонанс з від-
родженням «імперсько-радянського наративу» в Росії, яка прагнула
повернути свій вплив на пострадянському просторі. Особливе роздра-
тування викликали ініціативи Празької декларації про «Європейське
сумління і комунізм», які у 2008 р. підтримало ряд країн Центрально-
Східної Європи в тому числі й Україна. Ініціатори Празької деклара-
ції вимагали рівних оцінок для жертв нацистського і радянського
тоталітарних режимів, встановлення спільного дня пам’яті 23 сер-
пня – день підписання Пакту Молотова–Ріббентропа та закріплення
пам’яті про злочини обох тоталітарних режимів у європейських під-
ручниках з історії як застереження майбутнім поколінням84.
Для протидії «націоналізації» історії про Другу світову війну та
критичному осмисленню проблеми ОУН-УПА була задіяна нова по-
літтехнологія – «георгіївська стрічка», яка мала виступати маркером
поділу на «своїх» і «чужих». Очевидно, що це було мавпуванням
успішної технології використання стрічок під час Помаранчевої
революції.
Впровадження георгіївської стрічки як нового символу перемоги
над нацистською Німеччиною на пострадянському просторі супро-
воджувалося потужною PR-компанією. Початок було покладено у бе-
резні 2005 р., коли російська державна інформ-агенція «РИА Новості»
ініціювала всеросійську акцію «Георгієвська стрічка». Відтоді, кож-
ного року напередодні дня Перемоги проводяться подібні акції. Офі-
ційною метою оголошено необхідність «зберегти і передати новому
поколінню пам’ять про те, хто і якою ціною добився перемоги у Ве-
ликій Вітчизняній війні» та привернути увагу до проблем ветеранів.
Насправді ж це зручний інструмент для маніпуляції.
119
82 Як Ви ставитеся до ініціативи примирення ветеранів ОУН-УПА та Радянської
армії? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?
poll_id=550.
83 Касьянов Г., Смолій В., Толочко О. Україна в російському історичному дис-
курсі: проблеми дослідження та інтерпретації. – К., 2013. – С. 95.
84 Prague Declarationon European Conscience and Communism [Електронний ре-
сурс] – Режим доступу: http://www.praguedeclaration.eu.
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
Попри те, що акція позиціонувалася як громадський некомерцій-
ний проект, її швидко підтримала російська влада. У 2006 р. акцію бла-
гословив патріарх Московський і Всєя Русі Алексій ІІ. Згодом, її підтри -
мав його наступник – патріарх Кіріл. У 2007 р., під час урочистостей,
георгіївську стрічку вперше використав В. Путін. Тоді ж георгіївські
стрічки було доправлено космонавтам на МКС та піднято разом з ро-
сій ським прапором на Ельбрусі – найвищій вершині РФ. Всі ці акції
ма ли закріпити у свідомості прихильників «русского мира» образ геор-
гіївської стрічки як символу досягнень і перемог великої держави. За-
га лом же в період з 2005 по 2009 рр. в Росії було розповсюджено 30 млн
георгіївських стрічок. З 2009 р. цей символ активно просувався на
захід. До акції було залучено понад 60 країн. Стрічки розповсюджува-
лися як у країнах «ближнього зарубіжжя», так і Великобританії, США,
Греції, Чехії, Італії, Німеччині, Франції, Сербії, Китаї і навіть ЮАР.
У 1992 р. Президія Верховної Ради РФ відновила Орден Св. Георгія
та Георгіївський хрест. Георгієвська стрічка стала одним із атрибутів
цих нагород. Першими «нові» нагороди отримали російські військо-
вослужбовці, які брали участь російсько-грузинській війні 2008 р.
Георгіївська стрічка, що сягає своїм корінням дореволюційної
Росії, та її радянська «сестра» – гвардійська стрічка, апелюють до сол-
датської звитяги. Це найбільш беззаперечна частина міфу Великої
Вітчизняної війни. На відміну від інших символів перемоги гвардій-
ська стрічка, що наслідує георгіївську, не може бути жорстко
прив’язана до комуністичного минулого.
Впровадження георгіївської стрічки мало поєднати героїку Росій-
ської імперії, СРСР та сучасної Росії. Тим самим створювався універ-
сальний символ перемоги та маркер «русского мира». Це стало початком
приватизації Росією героїчного спадку Великої Вітчизняної війни85.
Наприкінці «нульових» охоронні тенденції в історичній політиці РФ
набувають все більш виразних форм. У 2009 р. при президенті Д. Мед-
вєдєві була створена Комісія з протидії спробам фальсифікації історії
на шкоду Росії. Її очолив директор Інституту російської історії РАН
А. Сахаров. До складу комісії увійшли переважно чиновники вищого
рангу та депутати Державної Думи РФ. Це була російська відповідь на
ініціативи Празької декларації. До того ж така позиція російського ке-
рівництва знаходила відгук не тільки серед росіян, де 60% громадян
підтримувала ідею введення кримінальної відповідальності за запе-
речення перемоги СРСР у Другій світовій війні86, але й серед носталь-
гуючого за СРСР населення пострадянського простору.
120
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
85 Сборник законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР (1938 –
июль 1956 гг.) – М., 1956; Колесников Г. А., Рожков А. М. Ордена и медали СССР. –
М., 1978.
86 Высказывается предложение ввести уголовную ответственность за отрицание
победы СССР в Великой Отечественной войне, заслуг и подвигов всего советского
народа. Как вы относитесь к этой инициативе? [Електронний ресурс] – Режим до-
ступу: https://wciom.ru/zh/print_q.php?s_id=601&q_id=43608&date=18.04.2009.
У 2010 р. тодішній прем’єр-міністр Росії В. Путін заявив, що «най-
більші втрати у Великій Вітчизняній війні зазнала саме РСФСР –
більше ніж 70% втрат. Це означає, що війна виграна, не хочу нікого
ображати, але в основному за рахунок людських та індустріальних ре-
сурсів РФ. Це історичний факт»87. Таким чином, закріплювався поділ
на «переможців» і «фашистів», де останніми виступали представники
«помаранчевої команди» Ющенка, непрямим під підтвердженням
чого, за логікою російських політтехнологів, слугувало прагнення
українського президента вписати дискурс ОУН/УПА в український
історичний гранд-наратив.
Українська дослідниця Л. Нагорна, досліджуючи процес освоєння
культурного ландшафту в незалежній Україні, відмічала, що регіо-
нальні еліти мали змогу звернутися до чотирьох культурних пластів:
1) «губернського / імперського», що романтизує царські часи та ро-
сійську еліту; 2) «радянського» з акцентом на патерналізмі та апелю-
ванні до трудівника; 3) «патріотичного», що звертається до традицій
української незалежності та її героїв; 4) «міщанського», який апелює
до повсякденності та обивателя. І якщо на Заході домінувала «па-
тріотична» складова, то наявність «радянського шару» в ландшафті
і топоніміці міст в Центрі і на Сході лишалася присутньою досить
тривалий час. Особливо болісно до ліквідації «радянської складової»
ставилися мешканці Донбасу, для яких викреслення з історії регіону
радянського періоду і образу «володаря надр» було рівноцінно ство-
ренню «чорної діри» на шкалі соціальних цінностей88. Присутність
російсько-радянської ідентичності у значної частини населення
України засвідчують соціологічні дані.
Згідно опитувань Центру Разумкова за 2007 р., пори те що пере-
важна більшість жителів Півдня (АР Крим, Одеська, Херсонська, Ми-
колаївська область) та Сходу (Дніпропетровська, Донецька, Запо-
різька, Луганська, Харківська область) вважали Україну своєю
Батьківщиною і не прагнули виходу свого регіону з її складу, демон-
стрували досить високий рівень прихильності до радянської та ро-
сійської культури. Так, на Півдні 40,9% відносили себе до української
культури, 26,5% – до радянської і 18% – до російської. Ці показники
суттєво різнилися у випадку АР Крим, де до радянської культурної
традиції себе відносило 32,2% населення, а 30,8% та 18,9% – до ро-
сійської і української відповідно. Міжрегіональні відмінності та про-
тиріччя на думку мешканців Півдня України не давали об’єктивних
121
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
87 Путин: Победа в Великой Отечественной Войне была одержана в основном за
счет ресурсов РФ Електронний ресурс] – Режим доступу: http://korrespondent.
net/world/russia/1149754-putin-pobeda-v-velikoj-otechestvennoj-vojne-byla-oderzhana-
v-osnovnom-za-schet-resursov-rf.
88 Нагорна Л. Історична пам’ять теорії, дискурси, рефлексії. – К., 2012. – С. 256-
257.
підстав говорити про розпад країни, таку думку підтримали 56,4%,
а АР Крим продемонструвала дещо вищий за середній показник
підтримки єдності країни – 59,1%.
На 2007 р. високі 73,7% населення Сходу вважали себе патріо-
тами України. Це, не в останню чергу, було продиктоване досягнутим
компромісом владних еліт, коли у 2006 р. прем’єр-міністром України
було призначено проросійського політика Віктора Януковича. На
Сході кількість тих, хто відносив себе до української культурної тра-
диції становила 42%, тоді як носіями радянської та російської куль-
тури себе вважали 26,3% та 18,1% відповідно. Лідером серед носіїв
радянської культури була Донецька область – 37,1%, тоді як носії ук-
раїнської і російської культури розділилися майже порівну – 25,8% та
21,9% відповідно. Переважна більшість представників Луганщини
відносила себе до української культурної традиції 44,3%, радянську і
російської – 24,5% та 21,9%відповідно. Для 59,9% Сходу України між-
регіональні протиріччя не становили неподоланої перешкоди.
Зовнішньополітичні орієнтації Півдня і Сходу у 2007 р. були ви-
разно проросійськими. Беззаперечним лідером лишалася АР Крим,
75% населення виступали за відносини з Росією і тільки 12,9% за ЄС.
На Сході пріоритетних відносин з РФ найбільше прагнули в Донець-
кій, Запорізькій та Харківський областях.
Загострення мовного питання чи не вперше набуло маркеру пев-
ної форми української ідентичності під час Помаранчевої революції.
Соціологічні опитування 2007 р. засвідчували важливість цієї теми.
Відносна більшість мешканців (43,7%) Півдня визнали себе росій-
ськомовними, а державну двомовність підтримували 46%, першість
знов-таки належала АР Крим (62,6%). Найбільша кількість тих, хто
виступав за державний статус російської і української мови в Україні
– 50,1% проживала на Сході. Кількість мешканців Донеччини та Лу-
ганщини, що прагнула статусу двох державних мов становила 70,5%
і 55,6% відповідно. Цікаво, що всі регіони України демонстрували від-
носну більшість у питанні щодо оцінки української нації як грома-
дянської. Так, на Півдні України політичну концепцію української
нації підтримувало 43,6% населення, а на Сході – 38,5%, тоді як ет-
нічну – понад 20% мешканців південних та 27,1% – східних регіонів.
При цьому етнічне визначення нації не передбачало зміни україн-
ського громадянства, виняток тут становила тільки Одеська область,
де 21,3% розглядали такий сценарій, а аналогічний показник по АР
Криму становив лише 6,3%. Досить показово, що культурницьке ви-
значення нації, що прописане в концепції «русского мира», у 2007 р.
не знаходило підтримки в південно-східних регіонах України89.
122
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
89 Формування спільної ідентичності громадян України: перспективи і виклики
(Аналітична доповідь Центру Розумкова) // Національна безпека і оборона. – 2007.
– №9(93). – С. 17-18.
Прихід до влади у 2010 р. президента В. Януковича ознаменувався
повною ревізією політики пам’яті його попередників. За влучним
означенням В. Гриневича історичну політику цього періоду можна
охарактеризувати гаслом «Вперед у минуле!». Одним із перших кро-
ків адміністрації Януковича стало ініціювання його прихильниками
кампанії по позбавленню Р. Шухевича та С. Бандери звання Героя
України90 та відмова від просування геноцидної версії Голодомору на
міжнародній арені. Внаслідок цього, вже у 2010 р. Меморіал жертвам
Голодомору відвідав російський президент В. Мєдведєєв91. Почався
процес реанімації старої героїзованої версії радянської історії Вели-
кої вітчизняної війни, який проходив за рахунок розмивання україн-
ської ідентичності російською.
У 2010 р. була відновлена практика помпезного святкування
параду перемоги. В 2011 р. Верховна Рада прийняла Закон про Чер-
воний прапор, який зобов’язував вивішувати 9 травня копії Прапору
Перемоги на всіх адміністративних будівлях України поруч з дер-
жавним прапором. Зрештою, того ж року цей закон був відмінено
рішення Конституційного суду України, але він дозволив інспірувати
сутички між прихильниками різного бачення Другої світової війни,
про що мова піде трохи нижче. Того ж року активізував свою діяль-
ність Антифашистський комітет України, очолений депутатом від
Партії Регіонів В. Колесниченко. Діяльність комітету досить часто
межувала з відвертими провокаціями, спрямованими на розкол
українського суспільства92.
Український регіоналізм досить часто дозволяв стороннім спос-
терігачам стверджувати, що Україна є штучним утворенням, що при-
речене на розпад. А занадто строката мовно-культурна (порівняно з
Росією і Білоруссю) складова створює перепони на шляху інтеграції
української держави93. Але внутрішньо-регіональна однорідність на-
селення та невисока внутрішня мобільність населення, створювала
природні перепони на шляху розхитування ситуації з метою розколу
країни. Умовні «львівські радикали» не зустрінуть помітного против-
ника у Львові, а «кримські» – в себе у Криму94.
123
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
90 Суд залишив Бандеру і Шухевича без звання героїв [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/2/6442628/.
91 Касьянов Г. Историческая политика в Украине и Голодомор – С. 315.
92 Гриневич В. Бабин Яр в офіційні політиці пам’яті сучасної України [Елек-
тронний ресурс] – Режим доступу: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-
grinevich/babyn-yar-current-memory-policy.
93 Галушко К. Другая сторона украинского регионализма: комментарий к статье
А. Умланда и А. Шеховцова // Форму новейшей восточноевропейской истории и
культуры. – №2. – 2011. – С. 181.
94 Там само. – С. 183.
Але проблему «закритості регіонів» досить успішно вирішив Ан-
тифашистський комітет 9 травня 2011 року влаштувавши сутички у
Львові. Місцева філія Антифашистського комітету виступила проти
заборони використання «символіки СРСР» під час святкування Дня
Перемоги, прийнятої 25 квітня 2011 р. Львівською обласною радою.
Її голова О. Калинюк заявив, що вони обов’язково піднімуть Прапор
перемоги на Марсовому полі95. Напередодні Львівський окружний ад-
міністративний суд прийняв рішення про заборону будь-яких акцій
на Марсовому полі. Це буда остання спроба місцевої влади уникнути
провокацій.
Для проведення акції зі встановленням Червоного прапору були за-
діяні молодики з проросійської партії «Родина» та «Русское единство»,
які спеціально привезли автобусами до Львова з сусідніх регіонів. На-
гнітання ситуації та дрібні сутички відбувалися по всьому Львову.
А ввечері 9 травня на площі Ринок відбулася масова бійка між пред-
ставниками партії «Свобода» та молодиками з георгіївськими стріч-
ками, які й спровокували конфлікт вигуками «Смерть Галичине!»96.
Це був типовий сценарій провокації спрямованої на створення
потрібної ТВ-картинки, де б фігурували «кровожерливі українські
фашисти».
Фокус російського керівництва на старому радянському наративі
Великої вітчизняної війни, в фарватері якого йшла адміністрація
В. Януковича, входив в конфлікт зі структурою колективної пам’яті в
Україні, населення якої не мало спільного досвіду Другої світової
війни. В часи нацистської окупації українська територія була поді-
лена на чотири зони з різним рівнем репресивності окупаційного
режиму97. Інструменталізація історії Другої світової війни для піді грі-
вання старих радянських стереотипів стала благодатним грунтом
для російської пропаганди. Як зазначає Г. Почепцов пам’ять і пропа-
ганда складають найкращу пару для конструювання минулого і сьо-
годення. Адже пам’ять це, перш за все, конкретні моделі поведінки
та управління, що формують наше майбутнє. Сучасний інформацій-
ній світ все більше є віртуальним, а конструювання історії відбува-
ється за принципом створення новин, де останні виконують тактичні
завдання, в той час як історія – стратегічні. Сакралізація історії Дру-
гої світової війни стала основою російської гібридної війни, адже сак-
ральне, за визначенням Г. Почепцова, не можна поміняти ні на що
реальне / матеріальне. З іншого боку, конфлікт «героїв» умовного
124
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
95 Несмотря на запрет, антифашисты обещают поднять 9 мая знамя Победы во
Львове [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://censor.net.ua/news/240745/ne-
smotrya_na_zapret_antifashisty_obeschayut_podnyat_9_maya_znamya_pobedy_vo_lvove.
96 У Львові червоні прапори, бійка і стрілянина [Електронний ресурс] – Режим до-
ступу: http://www.istpravda.com.ua/short/2011/05/9/38262/.
97 Гриневич В. Війна за війну // Критика. – 2012 (XVI) – червень 6(176). – С. 19-23.
Заходу та Сходу України консервував процес формування спільного
бачення майбутнього, тим самим гальмуючи поступ української дер-
жави на шляху її розвитку98.
Ще одним подразником, що збурив українське суспільство, стало
прийняття Верховною Радою України влітку 2012 р. мовного закону
Ківалова–Колесніченко, якій під виглядом захисту регіональних мов
де-факто перетворював російську на другу державну99.
Соціологічні опитування осені 2012 р. показували, що попри роз-
хитування внутрішньої ситуації в країні за допомогою гуманітарної
політики, де головними темами традиційно лишалися питання істо-
рії та мови, українське суспільство все ж таки демонструвало «запас
міцності». Понад третина населення вважала проблеми територі-
ального устрою України абсолютно надуманими. До таких відносили
питання федерального устрою та протистояння регіонів – 39,9% та
38,9% відповідно, а от підвищення рівня самостійності регіонів на-
думаним вважало трохи менше респондентів – 26,6%100. Щоправда,
тривожним сигналом для української влади мали стати регіональні
«заміри», які виразно демонстрували ріст переконання серед насе-
лення південно-східних регіонів, що Україна поділилася на дві воро-
гуючі частини. Серед представників Півдня таке переконання поді-
ляло 59,5% респондентів проти 24,8% впевнених в протилежному.
На Сході думки розділилися практично навпіл 41,1% та 42,9% відпо-
відно. Досить високим був рівень наявності потенціальної небезпеки
розколу країни на Заході (34,1%) та в Центрі (39%) країни101.
Цікаво, що на березень 2013 р. про доктрину «русского мира»
більше чули на заході країни, аніж на сході. Серед представників схід-
них та південних регіонів про «русский мир» знали 18% та 12,9%
відповідно102.
Досить специфічною напередодні анексії була ситуація в АР Крим.
Динаміка замірів соціальної дистанції між представниками різних
етнічних і регіональних груп у Криму за 2008–2011 рр., показує збіль-
125
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
98 Почепцов Г. Пропаганда и память: конструирование прошлого и настоящего
[Електронний ресурс] – Режим доступу: http://hvylya.net/analytics/society/propaganda-
i-pamyat.
99«Русский мир» і «мовний закон» Ківалова–Колесніченко. Як це сталося (Хро-
нолгія)[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/
28141317.html.
100 Наскільки важливими для України є такі проблеми територіального уст -
рою? [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?
poll_id=872.
101 Останнім часом говорять про те, що українське суспільство розділилося на дві
майже ворогуючі частини за регіональною ознакою. Як Ви вважаєте, чи існує такий
розкол суспільства? (регіональний розподіл) // Там само.
102 Чи чули Ви про доктрину «Русского мира» Патріарха Кирила? // Там само.
шення несприйняття жителів Західної України, грузинів, турків,
ромів та, як не дивно, громадян Росії. При цьому, етнічні росіяни
мешканці Криму чужаками не сприймалися103, як і представники
решти регіонів України. Вірогідно, що іншування галичан, яке поси-
лилася за президенства В. Януковича дало свої взнаки. В той же час
скорочення соціальної дистанції між представниками різних націо-
нальних груп півострова, може бути пов’язане з переконанням 43%
мешканців Криму з тим фактом, що кримчани, незалежно від етніч-
ного походження, мають спільні риси, які відрізняють їх від пред-
ставників інших народів включаючи українців і росіян104.
Парадоксально, але у 2008 р. більшість населення Криму лиша-
лося переконаною в насильницькій українізації. Кількість тих, хто
так вважав становила 75,2%105, тоді як станом на 2014 р. на півос-
трові було лише 7 україномовних шкіл, де навчалося 7,3% кримських
учнів106. При цьому, абсолютна більшість кримчан виловлювала за-
доволення щодо ступеню забезпечення своїх культурних потреб рід-
ною мовою в плані книг (71,9%), газет і журналів (69,6%), освіти
(41,2%), радіо (38,6%), телепередач (34,9%), перегляду фільмів
(27%)107. Також 77,1% мешканців Криму підтвердили, що не стика-
лися з дискримінацією за національною ознакою при працевлашту-
ванні чи вступі до ВНЗ108. Кримчани також мали вільний доступ до
російських ЗМІ109. Отже, об’єктивні показники свідчать на користь
відсутності примусової українізації. Світло на ці показники проли-
ває динаміка тривожності кримчан щодо можливості міжнаціональ-
ного конфлікту в період 2008–2011 рр. Так, у 2008 р. занепокоєння з
цього приводу висловлювали 24,4%, а у 2011 р. – 10,2%110. Вірогідно,
126
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
103 Якою мірою Ви готові прийняти кожну з наведених етнічних груп в якості...?
(опитування в Криму, динаміка 2008-2011) // Там само.
104 Чи всі кримчани, незалежно від їх етнічного походження, мають спільні риси,
які відрізняють їх від українців, росіян, представників інших народів? (опитування
в Криму) // Там само.
105 Чи згодні Ви з твердженням, що населення АР Крим піддається насильниць-
кій українізації? (опитування в Криму) // Там само.
106 Масенко Л. – Вказ. Праця. – С. 231.
107 Якою мірою задоволені Ваші потреби в отриманні освіти, читанні книг, газет
і журналів, перегляду телевізійних передач, художніх фільмів у кінотеатрах, слу-
хання радіо рідною мовою? (опитування в Криму) [Електронний ресурс] – Режим
доступу:http://old.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=402.
108 Чи стикалися Ви з випадками дискримінації за національною ознакою під час
прийняття на роботу та/або до навчального закладу? (опитування в Криму) // Там само.
109 Які ЗМІ є для Вас головним джерелом інформації про події у Криму? (опиту-
вання в Криму) // Там само.
110 Чи може найближчим часом в АР Крим статися гострий міжнаціональний кон-
флікт? (опитування в Криму, динаміка 2008-2011) // Там само.
що зміна в Києві прозахідних еліт на проросійські давала взнаки,
адже разом з нею змінювався й вектор інформаційної політики
Кремля. Але, на відміну від Донбасу, Крим завжди демонстрував ви-
сокий рівень проросійських симпатій111. Питання історичної полі-
тики в Криму вимагають подальших ретельних досліджень.
Євромайдан став «розривом» нав’язаного адміністрацією В. Яну-
ковича та російською інформаційною війною шаблону, що зрештою і
змусим РФ вдатися до силового сценарію – інтервенції проти Укра -
їни112. Аналізуючи природу протесту Євромайдану, дослідники ви -
окремлюють його антиколоніальну, національно-визвольну складову.
М. Рябчук вважає революцію спробою українців вирішити питання
«культурно-ментальної емансипації від «русского мира», яка б дозво-
лила назавжди порвати зі статусом неоколонії113. Цю думку підтримує
А. Шеховцов, який проводить аналогію між Україною до Євромайдану
та повоєнною Австрією, яка, як і Україна, продовжувала де-факто бути
окупованою попри проголошення незалежності. Проте, ця окупація, в
українському випадку, мала не зовнішній, а внутрішній характер. Для
старих радянських управлінських еліт незалежна Україна створила
більш сприятливі умови для реалізації їхніх бізнес-інтересів. «Латентна
окупація» та незрілість українського суспільства зумовила досить без-
конфліктне існування протягом понад 20-ти років. Вихід на політичну
арену нового покоління, яке, вбачало для себе перспективу гідного
життя у проєвропейському курсі України зрушило ситуацію. А. Шехов-
цов виділяє щонайменше чотири складові української революції: 1) де-
мократичну (проти авторитаризму, свавілля міліції та можновладців);
2) антиколоніальну (проти імперіалістичних зазіхань Росії та менталь-
ності «совка»); 3) соціальну (за соціальну справедливість, проти коруп-
ції) 4) ліберальну (за європейський цивілізаційний вибір)114.
Присутність на Майдані націоналістичної символіки, яка в укра-
їнській суспільній свідомості міцно пов’язана з Галичиною стала, для
опонентів Євромайдану, приводом заявляти, що він представляє
лише інтереси українського Заходу. Російська пропаганда, що в своїй
основі є модернізованою версією старих радянських дискурсів,
подавала події української революції гідності як перемогу фашистів-
бандерівців. Поширена в російській історико-політичній думці
127
111 Якби у Вас була можливість, чи змінили б Ви українське громадянство на
інше? (опитування в Криму, віковий розподіл) // Там само.
112 Пасхавер А. Интервенция со стороны России – это сертификат нашей рево-
люции [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://glavcom.ua/publications/127401.
113 Рябчук М. Україна має показати, що вона здатна плисти [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://www.historians.in.ua/index.php/intervyu/1136-mykola-riabchuk-
ukraina-maie-pokazaty-shcho-vona-zdatna-plysty.
114 Шеховцов А. Украинская революция – европейская и национальная // Форум
новейшей восточноевропейской истории и культуры [Електронний ресурс]. – 2013. –
№ 2. – C. 27-30.
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
концепціях «трьох Україн»115 посіла чільне місце в російському ме-
дійному просторі. Інспіровані Росією заворушення в південно-схід-
ній Україні були представлені у формі громадянського конфлікту, де
проросійський південний схід протистоїть очоленій фашистами-бан-
дерівцями «київській хунті». Такий потік російської дезінформації в
черговий раз загострив дискусії довкола ОУН/УПА.
Поява символіки ОУН/УПА, власне як і антиколоніального дис-
курсу визвольного руху, які були привнесені на Майдан представни-
ками молодого покоління, стала закономірним наслідком, насампе-
ред не ідеологічних, а світоглядних позицій української революції
гідності, які були антиколоніальними в широкому сенсі цього зна-
чення. Великий мобілізаційний потенціал національно-визвольної
боротьби дозволив згуртувати різні за своїми політичними переко-
наннями групи. Націоналісти, як радикальні так і помірковані, стали
невід’ємною частиною Майдану.
Створення Антимайдану вібдувалося по класичним радянським
лекалам, а його маркером стала георгіївська стрічка, а медійний образ
«бандерівців» сприяв нагнітанню масової істерії в Криму та на Донбасі.
Революція гідності тільки посилила охоронну історичну політику
Кремля. У 2014 р. В. Путін під час зустрічі з молодими науковцями і
викладачами зазначив: «Ми бачимо, що робляться спроби перекоду-
вати суспільство у багатьох країнах, у тому числі і перекодувати
суспільство нашої країни, а це не може бути не пов’язаним зі спро-
бами переписати історію, зачесати її під чиїсь геополітичні інтереси.
А історія – це наука, її не можна… неможливо переписати»116.
5 травня 2014 р. В. Путін підписав закон «Про внесення змін в ок-
ремі законодавчі акти Російської Федерації», більш відомий як «закон
Ярової», за прізвищем його ініціаторки – депутата Держдуми РФ І. Яро-
вої. Цей закон передбачає кримінальне покарання за заперечення
фактів встановлених Міжнародним Нюрнберзьким трибуналом та
розповсюдження свідомо неправдивих відомостей про діяльність СРСР
у роки Другої світової війни. Закон залишає багато простору для віль-
ного трактування. То ж, по суті, мова йде про введення цензури.
Історична політика путінської Росії визначається політичною
кон’юнктурою, що зумовлює її непослідовність. З одного боку Росія
заперечує право інших переглядати історію війни, проводить агре-
128
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
115 Концепція «трьох Україн» розглядає українську державність як штучне утво-
рення, що об’єднує три різні в історико-культурному сенсі регіони: Центральну Ук-
раїну (Малоросія/Гетьманщина), південно-східну Україну (Новоросію) та Західну
Україну. Новоросія розглядається російськими політичними елітами як культурно і
історично споріднена з Росією територія. (Див.: Новоросия… что за земля? (Інтерв’ю
з А. Окарою) // Сайт Радіо Свобода [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.svoboda.org/content/article/25363270.html.
116 В. Путин. Встреча с молодыми учеными и преподавателями истории [Елек-
тронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kremlin.ru/news/46951.
сивну інформаційну політику щодо країн пострадянського простору,
звинувачуючи опонентів у фашизмі. З іншого – російське керівниц-
тво не бачить суперечності у впровадженні георгіївської стрічки в
якості нового символу Перемоги чи написанні нової історії Криму,
яка підкреслює історичні зв’язки півострова з Росією.
Керівництво Росії, своєю агресією проти України, фактично зруй-
нувало колективну систему міжнародної безпеки, що постала внас-
лідок Другої світової війни. Було порушено базовий принцип міжна-
родного права – непорушність післявоєнних кордонів. Тим самим
Росія вдалася не просто до переписування історії, але й до юридич-
ного перегляду результатів Другої світової війни.
«Русский мир» став зручним концептом для експлуатації носталь-
гійних настроїв російського суспільства, чий ресентимент від втрати
«великої держави» було скеровано на Україну, що стала ерзац-обра-
зом Заходу – традиційного «Іншого» для РФ. «Русский мир»продовжує
лишатися ширмою для прикриття агресивної політики Кремля, щодо
США та ЄС, який подається в обкладинці «soft power».
Історична політика РФ на території України, що була спрямована
на розхитування ситуації, дозволила провести «бліцкріг» з анексії
Криму, Але в цілому не дала бажаних результатів, оскільки не спри-
чинила колапсу української державності і не спинила проєвропей-
ський курс України. В обох випадках і в Донбасі, і в Криму, для до-
сягнення своїх цілей В. Путіну довелося задіяти російські війська.
Відсутність лінійності в процесі становлення історичної пам’яті в
поєднанні з а необмеженим доступом Росії до українського інформа-
ційного простору стала чинником розгортання агресії спрямованої
на розвал України. Етно-національна та соціальна структура АР
Крим та Донбасу зробила ці регіони найбільш вразливими для ін-
формаційних атак Кремля.
Важливим є усвідомлення українською елітою значення держав-
ної історичної політики як фактору національної безпеки. Непри-
пустимість скочувалась до політичних маніпуляцій, використання
значимих для суспільства історичних проблем з метою мобілізації
електорату та відволікання від соціально-економічних проблем.
ПРИМАЧЕНКО Я. Историческая политика РФ и ее влияние на терри-
тории юго-восточной Украины и в АР Крым в контексте «русского
мира». Статья посвящена исторической политике Российской Федерации и
ее влиянию на территории юго-восточной Украины и АР Крым. Автор пока-
зала когда и при каких условиях возникла концепция «русского мира», на-
сколько она пользуется поддержкой в российском обществе, как продвига-
лась экспансия «русского мира» на территории юго-восточной Украины и в
Крыму и что обеспечило успех этой стратегии в указанных регионах.
Ключевые слова: «русский мир», Крым, Донбасс, Российская Федерация,
язык вражды, политика памяти, Вторая мировая война
129
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
PRYMACHENKO YA. Russian Federation’s historical policy and its influ-
ence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of Crimea in con-
text of “Russkiy mir” The present article is devoted to Russian historical policy
and its influence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of
Crimea. The author sheds light how and under what conditions the concept of
“Russkiy mir” has emerged as well as the support of this concept in Russian so-
ciety. The main focus paid to unfold of the expansion of “Russkiy mir” in Crimea
and Donbass as well as what factors provided it sucсess in these regions.
Key words: “Ruskiy mir”, Crimea, Donbass, Russian Federation, hate speech,
historical policy, World War II
References:
Encyclopedia Britanica. Retrieved from: https://www.britannica.com/topic/
meme.
Formuvannia spil’noi identychnosti hromadian Ukrainy: perspektyvy i vyklyky
(Analitychna dopovid’ Tsentru Rozumkova). (2007). Natsional’na bezpeka i obo-
rona, 9 (93), 17-18. [in Ukrainian].
Galushko, K. (2011). Drugaya storona ukrainskogo regionalizma: kommentarij
k stat’e A. Umlanda i A. Shekhovtsova. Formu novejshej vostochnoevropejskoj isto-
rii i kul’tury, 2, 181-186. [in Russian].
Gromyko A. (2010) Russkij mir: ponyatie, principy, cennosti, struktura. In
Novikov, V. (Ed.) Smysly i cennosti russkogo mira. Sbornik statej i materialov krug-
lyx stolov, organizovannyx fondom «Russkij mir», pp. 22-23. Moskva. [in Russian].
Hrynevych, V. (2012). Vijna za vijnu. Krytyka, 6 (176), 19-23. [in Ukrainian].
Hrynevych, V. «Tretia imperiia»: maiachnia khvoroblyvoi uiavy chy vidbyttia
novoi rosijs’koi ideolohii. Retrieved from: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-
grinevich/third-empire-book-reflections. [in Ukrainian].
Hrynevych, V. «Ukrains’kyj fashyzm»: dyiavol’s’kyj triumf polittekhnolohiv Re-
trieved from: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/ukrainian-fascism-
fiction. [in Ukrainian].
Hrynevych, V. Babyn Yar v ofitsijni politytsi pam’iati suchasnoi Ukrainy Re-
trieved from: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/babyn-yar-current-
memory-policy. [in Ukrainian].
Hrynevych, V. Mif «Velykoi vitchyznianoi vijny»: «dukhovna skrepa» rosijs’koi
identychnosti. Retrieved from: http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/wwii-
myth-russia. [in Ukrainian].
Hrynevych, V. Prychynky do rozuminnia ukrains’ko-rosijs’koi vijny: rosijs’ka
impers’ka svidomist’ ideolohii. Retrieved from: http://uamoderna.com/blogy/
vladislav-grinevich/ russian-imperial-mentality [in Ukrainian].
Hrynevych, V. Vijna pam’iatej iak konflikt postkolonial’noho ta impers’koho
dyskursiv. Retrieved from:http://uamoderna.com/blogy/vladislav-grinevich/memory-
wars-imperial-discourses. [in Ukrainian].
Kachkaeva, A. (2016). «Nacional’noe dostoyanie» “nacii telezritelej” transfor-
maciya rossijskogo televiden’ya (2014–2916 gg.). Vestnik obshhestvennogo mneniya.
Dannye, Analiz, Diskusii, 1-2, 41-42. [in Russian].
130
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
Kalinin, I. (2005). Prazdnik identichnosti: russkaya kul’tura kak nacional’naya
idieya. Polite’konomiya povsednevnosti, 3, 251-253. [in Russian].
Kas’ianov G. (2010). Danse macabre: holod 1932–1933 rokiv u politytsi, maso-
vij svidomosti ta istoriohrafii (1980-ti – pochatok 2000-kh). – Kyiv: Nash chas. [in
Ukrainian].
Kas’ianov, G., Smolij V. & Tolochko O. (2013). Ukraina v rosijs’komu istoryc-
hnomu dyskursi: problemy doslidzhennia ta interpretatsii. Kyiv: Instytut istorii
Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Kas’yanov, G. (2008). Ukraina 1991–2007: ocherki novejshej istorii. Kyiv: Nash
chas. [in Ukrainian].
Kas’yanov, G. Istoricheskaya politika v Ukraine i Golodomor .[in Russian].
Khavkin, B. (2010). Nostal’giya po stalinskoj imperii v postsovetskom diskurse.
Forum novejshej vostochnoevropejskoj istorii i kul’tury, 1, 185-192. [in Russian].
Kolesnikov G. & Rozhkov A. (1978). Ordena i medali SSSR. Moskva. [in Rus-
sian].
Kolesnikov, A. Sovetskaya pamyat’ rossijskogo obshhestva. Retrieved from:
http://carnegie.ru/commentary/72894. [in Russian].
Korniienko N. Nostal’hiia za SRSR v Ukraini ta Rosii: spil’ne ta vidminne. Roz-
pad Radians’koho Soiuzu ta mizhnarodni interpretatsii zakinchennia «kholodnoi
vijny»: 20 rokiv po tomu. [in Ukrainian].
Kul’chyts’kyj, S. (2005). Pomarancheva revoliutsiia. Kyiv: Geneza. [in Ukrainian].
Lyuks L. (2015). Dugin ili Putin? Dve strategii «neoimperskogo revansha» i
ukrainskij krizis. Forum novejshej vostochnoevropejskoj istorii i kul’tury, 1, 94-97.
[in Russian].
Lyuks, L. (2015). Peremeny cherez razmezhevanie: o primate vnutrennej poli-
tiki v stalinskoj i v putinskoj Rossii. Forum novejshej vostochnoevropejskoj istorii
i kul’tury, 1, 356-360. [in Russian].
Malinova, O. (2008). Obrazy Rossii i «Zapada» v diskurse vlasti (2000-2007 gg.):
popytki pereopredeleniya kollektivnoj identichnosti. Forum novejshej vostochnoev-
ropejskoj istorii i kul’tury, 2, 102. [in Russian].
Malinova, O. (2014). Dukhovnye skrepy kak gosudarstvennaya ideologiya. Ros-
siya v global’noj politike. Vol. 12, Issue 5, 119-120. [in Russian].
Malinova, O. (2015). Velikaya Otechestvennaya vojna kak simvolicheskij re-
surs: e’volyuciya otobrazheniya v oficial’noj ritorike 2000–2010 gg. Rossiya i sovre-
mennyj mir, 2 (87), 6-29. [in Russian].
Mamchenkova O. Pіter Pomerantsev rozpovіv pro osoblivostі propagandy v
Rosії. Retrieved from: http://nv.ua/ukr/publications/pismennik-i-zhurnalist-piter-
pomerantsev-rozpoviv-pro-osoblivosti-propagandi-rosiji-81467.html. [in Ukrainian].
Masenko, L. (2017). Mova radyans’kogo totalіtarizmu. Kyiv: Klio. [in Ukrainian].
Nagorna, L. (2012). Іstorichna pam’yat’ teorії, diskursi, refleksії. Kyiv: IPiEND
im. I.F.Kurasa NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Nikonov, V. Ne vospominanie o proshlom, a mechta o budushhem. Smysly i cen-
nosti russkogo mira. Sbornik statej i materialov kruglyx stolov, organizovannyx fon-
dom «Russkij mir». Moskva. [in Russian].
131
Іст
ор
и
ч
н
а
п
ол
іт
и
к
а
Р
Ф
т
а
її вл
и
в н
а
т
ер
и
т
ор
ії п
івд
ен
н
о-схід
н
ої У
к
р
а
їн
и
т
а
А
Р
К
р
и
м
Novikov, Vyacheslav Suverennaya demokratiya. In Suverennaya demokratiya
ot idei k doktrine. Sbornik statej. Retrieved from: https://www.e-reading.club/
bookreader.php.[in Russian].
Novorosiya… chto za zemlya? (Іnterv’yu z A. Okaroyu) Retrieved from:
http://www.svoboda.org/content/article/25363270.html. [in Russian].
Paniotto, V. & Grusheckij, A. (2015). Indeks rezul’tativnosti rossijskoj propa-
gandy. Vestnik obshhestvennogo mneniya, 1.[in Ukrainian].
Pashaver, A. Interventsiya so storony Rossii – e’to sertifikat nashej revolyucii.
Retrieved from: https://glavcom.ua/publications/127401. [in Russian].
Pochepcov G. Propaganda i pamyat’: konstruirovanie proshlogo i nastoyashhego.
Retrieved from: http://hvylya.net/analytics/society/propaganda-i-pamyat. [in Rus-
sian].
Pomerancev P. (2015). Nіchogo pravdivogo і vse mozhlivo: prigodi v suchasnіj
Rosії. L’viv: Vydavnytstvo Ukrains’koho katolyts’koho universytetu. [in Ukrainian].
Prague Declarationon European Conscience and Communism. Retrieved from:
http://www.praguedeclaration.eu.
Prymachenko, Ya. (2014). Antikolonіal’nij diskurs OUN/UPA v suchasnomu
ukraїns’komu kontekstі borot’bi za єvropejs’ku іdentichnіst’. Ukraїns’kij іstorichnij
zbіrnik, 17, 328-338. [in Ukrainian].
Ryabchuk M. Ukraina maie pokazaty, shcho vona zdatna plysty. Retrieved from:
http://www.historians.in.ua/index.php/intervyu/1136-mykola-riabchuk-ukraina-
maie-pokazaty-shcho-vona-zdatna-plysty. [in Ukrainian].
Sbornik zakonov SSSR i Ukazov Prezidiuma Verxovnogo Soveta SSSR (1938 –
iyul’ 1956 gg.) (1956). Moskva. [in Russian].
Shekhovtsov, A. (2013). Ukrainskaya revolyuciya – evropejskaya i nacional’naya.
Forum novejshej vostochnoevropejskoj istorii i kul’tury, 2, 27-30. [in Ukrainian].
Siumar V. Vijna, do iakoi kraina ne hotova. Retrieved from: http://imi.org.ua/
articles/viyna-do-yakoji-krajina-ne-gotova/.[in Russian].
Slabost’ grazhdanskogo obshhestva v postsovetskoj Rossii i problema «sovet-
skogo cheloveka». (2008). In Gudkov, L., Dubin, B., & Zorkaya, N. Postsovetskij
chelovek i grazhdanskoe obshhestvo. Moskva: Moskovskaya shkolapoliticheskix
issledovanij. [in Russian].
Smolij, V., Kul’chyts’kyj S. & Yakubova L. (2016). Donbas i Krym: mistse v mo-
dernomu natsional’nomu proektu (analitychna zapyska). Kyiv: Instytut istorii
Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Zhurzhenko, T. (2011). «Chuzha vіjna» chi «spіl’na Peremoha»? Nacіonalіzat-
sia pam’iatі pro Druhu svіtovu vіjnu na ukraїns’ko-rosіjs’komu prykordonnі.
Ukraїna Moderna, 8, 100-126. [in Ukrainian].
132
Я
н
а
П
р
и
м
а
ч
ен
к
о
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160739 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2519-2760 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:27:46Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Примаченко, Я. 2019-11-17T18:29:58Z 2019-11-17T18:29:58Z 2017 Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" / Я. Примаченко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 101-132. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160739 321:355.02 (477.7-75) Стаття присвячена історичній політиці Російської Федерації та її впливу на території південно-східної України та АР Крим. Авторка окреслила коли і за яких умов виникла концепція «русского мира», наскільки вона користується підтримкою в російському суспільстві, як просувалася експансія «русского мира» на території південно-східної Україні та в Криму і що забезпечило успіх цієї стратегії в зазначених регіонах. Статья посвящена исторической политике Российской Федерации и ее влиянию на территории юго-восточной Украины и АР Крым. Автор показала когда и при каких условиях возникла концепция «русского мира», насколько она пользуется поддержкой в российском обществе, как продвигалась экспансия «русского мира» на территории юго-восточной Украины и в Крыму и что обеспечило успех этой стратегии в указанных регионах. The present article is devoted to Russian historical policy and its influence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of Crimea. The author sheds light how and under what conditions the concept of “Russkiy mir” has emerged as well as the support of this concept in Russian society. The main focus paid to unfold of the expansion of “Russkiy mir” in Crimea and Donbass as well as what factors provided it sucсess in these regions. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" Историческая политика РФ и ее влияние на территории юго-восточной Украины и в АР Крым в контексте «русского мира» Russian Federation’s historical policy and its influence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of Crimea in context of “Russkiy mir” Article published earlier |
| spellingShingle | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" Примаченко, Я. Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| title | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" |
| title_alt | Историческая политика РФ и ее влияние на территории юго-восточной Украины и в АР Крым в контексте «русского мира» Russian Federation’s historical policy and its influence on South-Eastern Ukraine and Autonomous Republic of Crimea in context of “Russkiy mir” |
| title_full | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" |
| title_fullStr | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" |
| title_full_unstemmed | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" |
| title_short | Історична політика РФ та її влив на території південно-східної України та АР Крим в контексті "русского мира" |
| title_sort | історична політика рф та її влив на території південно-східної україни та ар крим в контексті "русского мира" |
| topic | Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| topic_facet | Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160739 |
| work_keys_str_mv | AT primačenkoâ ístoričnapolítikarftaíívlivnateritoríípívdennoshídnoíukraínitaarkrimvkontekstírusskogomira AT primačenkoâ istoričeskaâpolitikarfieevliânienaterritoriiûgovostočnoiukrainyivarkrymvkonteksterusskogomira AT primačenkoâ russianfederationshistoricalpolicyanditsinfluenceonsoutheasternukraineandautonomousrepublicofcrimeaincontextofrusskiymir |