Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу
В 1929 році радянським керівництвом був розпочатий «другий комуністичний штурм», що кардинально змінив життя країни загалом, Донбасу, зокрема. Цей процес активно впливав на етнонаціональний розвиток регіону, змінюючи соціальну та етнічну структуру місцевого населення. Одним з його наслідків була пр...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Регіональна історія України |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160741 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу / П. Дем’янчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 151-160. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859874373938184192 |
|---|---|
| author | Дем’янчук, П. |
| author_facet | Дем’янчук, П. |
| citation_txt | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу / П. Дем’янчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 151-160. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Регіональна історія України |
| description | В 1929 році радянським керівництвом був розпочатий «другий комуністичний штурм», що кардинально змінив життя країни загалом, Донбасу,
зокрема. Цей процес активно впливав на етнонаціональний розвиток регіону, змінюючи соціальну та етнічну структуру місцевого населення. Одним з його наслідків була прискорена урбанізація, під впливом якої міста не лише
зростали в своїх розмірах, але й втрачали власний етнічний колорит. Автором
встановлено, що зростання частки українців в складі міського населення
регіону в умовах проведення українізації трансформувало всю систему місцевих міжетнічних та етнокультурних взаємовідносин, проте перші кроки по запровадженню русифікації, асиміляції та репресій проти активних діячів
українізації кардинальним чином змінили ситуацію наприкінці досліджуваного періоду.
В 1929 году советским руководством был начат «второй коммунистический штурм», который кардинальным образом изменил жизнь страны в целом, Донбасса – в частности.
Он активно влиял на этнонациональное развитие региона, изменяя социальную и этническую структуру местного населения. Одним из его последствий была ускоренная урбанизация, под влиянием которой города не только
росли в своих размерах, но и теряли свой этнический колорит. Автором установлено, что рост доли украинцев в составе городского населения региона в условиях проведения украинизации повлек за собой трансформацию всей
системы местных межэтнических и этнокультурных взаимоотношений, но первые шаги по внедрению русификации, ассимиляции и репрессий против
активных деятелей украинизации в конце исследуемого периода изменили ситуацию кардинальным образом. В статье рассмотрены условия развития этих процессов и проанализированы их характерные черты.
In 1929 by the Soviet leadership
was launched «Second Communist assault», which radical transformed
country in general, and Donbas - in particular. This process actively influenced
on the ethno-national development of this region bychanging the social and ethnic
structure of local population. The accelerated urbanization, which influenced
to growing in own sizes and losing of own ethnic feature by the local cities was
one of its consequences. The author found that increasing of Ukrainians in the
region urban population led to the transformation of the entire system of local
ethnic and ethno-cultural relations, but the implementing of russification, assimilation
and repression against activists of ukrainianization had radically
changed this situation at the end of this period. In the article author considered
these processes and traced their characteristic features.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:51:04Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 94(477.61/.62) «1920/1930»
Петро Дем’янчук
ДРУГИЙ КОМУНІСТИЧНИЙ
ШТУРМ ТА ЙОГО ВПЛИВ
НА ЕТНОКУЛЬТУРНЕ
СЕРЕДОВИЩЕ МІСТ ДОНБАСУ
В 1929 році радянським керівництвом був розпочатий «другий комуніс-
тичний штурм», що кардинально змінив життя країни загалом, Донбасу,
зокрема. Цей процес активно впливав на етнонаціональний розвиток ре-
гіону, змінюючи соціальну та етнічну структуру місцевого населення. Одним
з його наслідків була прискорена урбанізація, під впливом якої міста не лише
зростали в своїх розмірах, але й втрачали власний етнічний колорит. Автором
встановлено, що зростання частки українців в складі міського населення
регіону в умовах проведення українізації трансформувало всю систему міс-
цевих міжетнічних та етнокультурних взаємовідносин, проте перші кроки по
запровадженню русифікації, асиміляції та репресій проти активних діячів
українізації кардинальним чином змінили ситуацію наприкінці досліджу-
ваного періоду.
Ключові слова: Донбас, «другий комуністичний штурм», етнокуль-
турне середовище, національні меншини, міські етнічні громади.
Постановка проблеми. Починаючи із середини1920-х років для
більшості партійних лідерів сподівання на світову революцію видава-
лися дедалі частіше примарними, а зовнішня загроза – все реальні-
шою. Необхідність підготовки до можливого військового протистояння
спричинила відмову від непу та переорієнтацію на втілення в життя
ідеї «Великого стрибка», а саме: індустріалізації, колективізації та на-
ціонально-культурної революції. Такі плани вимагали проведення
консолідації усіх наявних у державі ресурсів, що змінило контекстне
лише політичних та соціально-економічних, але й етнокультурних
процесів в державі загалом, на Донбасі, зокрема.
Вивчення окремих аспектів даної проблематики було започатко-
вано радянськими вченими та державними діячами 1920-х – 1930-х
років. Проте написані ними праці здебільшого ґрунтуються на
аналізі незначного обсягу джерел і переслідують мету теоретичного
підтвердження обраного партійними лідерами напрямку розвитку
держави та суспільства. В подальшому дослідження етнонаціональ-
ного розвитку, особливостей міжетнічних взаємовідносин та етно-
культурних взаємовпливів в радянській історіографії практично втра-
тило свою актуальність. Протягом 1940-х – 1980-х років публікувались
© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 11. — С. 151–160 © П. Дем’янчук, 2017
переважно праці,в яких досліджувались особливості економічного
розвитку регіону. В них вміщено значний обсяг статистичної інфор-
мації про зростання чисельності населення регіону, проте особли-
вості етнонаціонального розвитку в них відображені епізодично. Із
здобуттям Україною незалежності дана проблематика вийшла на
новий рівень актуальності, і новітня українська історіографія
поповнилась працями П. Лаврів1, Л. Гуцало2, Ю. Ніколайця3, Л. Яку-
бової4, С. Кульчицького5, Я. Верменич6 та ін. У них автори серед
іншого проаналізували особливості розвитку регіону, становище міс-
цевих етнічних спільнот, особливостівзаємовідносин між ними та ін.
Проте досі залишається недостатньо дослідженим вплив «другого
комуністичного штурму» на етнокультурне середовище міст Донбасу.
Цим і зумовлена тема даної статті.
Метою статті є аналіз впливу запроваджених протягом «другого
комуністичного штурму» урядових заходів на етнокультурне середо-
вище донбасівського міста.
Виклад основного матеріалу. Радянське керівництво з перших
днів перебування при владі переслідувало мету докорінної перебу-
дови усіх сфер суспільного життя, проте, зважаючи на складність
ситуації початку 1920-х років, ці плани були відкладені на майбутнє.
Із посиленням особистої влади Й. Сталіна ситуація змінилась. Роз-
почалось запровадження в життя проголошеної ще в грудні 1925 р.
XIV з’їздом ВКП(б)індустріалізації. Вчасне та успішне її втілення по-
требувало величезних обсягів фінансування, яких взяти було ніде,
оскільки доступу до закордонних кредитів у держави не було. Мас-
штабне промислове будівництво вирішили фінансувати за рахунок
ресурсів села. Результати важкої праці селян держава експропрію-
вала, що спричинило нову хвилю соціальної напруженості та загос-
трення міжетнічних суперечок7.
Етнічне середовище Донбасу в цей час було строкатим. За матері -
а лами перепису 1926 року найчисельнішими етнічними спільнотами
були: українці, яких нараховувалось1 878 002 особи, що складало 64,2%
152
П
ет
р
о
Д
ем
’я
н
ч
ук
1 Лаврів П.І. Історія Південно-Східної України.– К., 1996.
2 Гуцало Л. В. Національні меншини України в політиці коренізації 20 – 30-х років
ХХ століття. // Наукові записки. Збірник – К., 2006. – С.110-124.
3 Ніколаєць Ю.О. Поселенська структура населення Донбасу: (етнополітичний
аспект динаміки). – К., 2012.
4 Якубова Л.Д. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у між-
воєнну добу. – К., 2011.
5 Кульчицький С.В. Радянська індустріалізація на Донбасі: 1926–1938. Науково-
популярний нарис. – К., 2015.
6 Верменич Я.В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір. – К., 2015.
7 Кульчицький С.В. Радянська індустріалізація на Донбасі: 1926–1938. – С.119-120;
загальної чисельності населення регіону; росіяни – 764 724 особи
(26,1%); греки – 98 573 особи (3,4%) та євреї – 54 444 особи (1,9% від-
повідно). Разом вони складали 95,6%, а інші етнічні спільноти – 4,4%.
В містах ситуація була іншою, оскільки найчисельнішими міськими
етносами регіону були: росіяни, яких нараховувалось 460 319 осіб,
що складало 47,9% загальної чисельності міського населення регіону;
українці – 389 231 особа (40,5%); євреї – 48 733 особи (5,1%); білоруси –
12 605 осіб (1,2%) й татари – 11 230 осіб (1,2%). Разом вони складали
96,0%, а інші етнічні спільноти – 4,0% загальної чисельності міського
населення. Причому рівень урбанізованості також відрізнявся у кож-
ного з етносів. В межах регіону лідерами за цим показником були:
євреї (89,5%), поляки (83,5%), білоруси (83,1%), татари (76,6%) та ро-
сіяни (60,2%). В цей же час рівень урбанізації українців становив
20,2%, німців – 11,7%, греків – 7,5%. Загалом по регіону показник
урбанізованості в цей час складав 32,8%. [Таблиця №1].
У 1929 році було розпочато суцільну колективізацію, що знаме-
нувала «другий комуністичний штурм». Впродовж нього радянська
влада практично покінчила із «куркульством», тобто з найбільш
заможною й активною частиною селянства. Тому організованого
153
Д
р
уги
й
к
ом
ун
іст
и
ч
н
и
й
ш
т
ур
м
т
а
й
ого в
п
л
и
в
н
а
ет
н
ок
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е м
іст
Д
он
ба
су
Етнічні
спільноти
Чисельність населення
Урбанізованість
(у %)
По регіону В містах
абс. % абс. %
Українці 1 878 002 64,2 389 231 40,5 20,2
Росіяни 764 724 26,1 460 319 47,9 60,2
Євреї 54 444 1,9 48 733 5,1 89,5
Німці 65 010 2,2 7 617 0,8 11,7
Поляки 10 147 0,3 8 475 0,9 83,5
Греки 98 573 3,4 7 402 0,8 7,5
Білоруси 15 177 0,5 12 605 1,3 83,1
Татари 14 664 0,5 11 230 1,2 76,6
Інші 26 394 0,9 14 783 1,5 56,0
Разом 2 927 135 100,0 960 395 100,0 32,8
Таблиця № 1
Етнічний склад населення Донбасу у 1926 році8
8 Всесоюзная перепись населения 1926 года. Т. ХІІІ: Украинская Социалистиче-
ская Советская Республика. Степной район. Днепропетровский подрайон. Горно-
промышленный подрайон. – М., 1929. – С.6-34, 331-353.
опору колективізації здійснювати було вже нікому. Відтепер будь-
який спротив розглядався як прояв саботажу політики партії та
уряду, ворожої діяльності інспірованої іншими країнами.
В цей час головна роль в поповненні робітничого класу відводи-
лась селянам, які сприймали роботу у промисловості лише в якості
сезонного підробітку і продовжували зберігати тісний зв’язок із селом.
Тому промисловість Донбасу не могла виконувати поставлені перед
нею завдання через гострий дефіцит робочої сили, оскільки наявних
в містах трудових ресурсів для забезпечення її потреб не вистачало.
Промисловості потрібні були постійні робітники. Високий рівень
плинності кадрів був несумісним із забезпеченням належного рівня
кваліфікації робітників, що вирішальним чином впливало на продук-
тивність праці в низько технологічному виробничому процесі9.
В першій половині 1931 р. попит на робочу силу зріс у зв’язку з
розгортанням масштабного промислового будівництва. Для вирі-
шення проблеми уряд розпочав масово залучати до промисловості
Донбасу не лише місцеве населення, а й населення сусідніх областей
УСРР та союзних республік. Внаслідок масштабності цього процесу
міське населення Донбасу протягом 1929–1933 років зросло на
934 тис. осіб, що складало 51,6% загальноукраїнських обсягів. Рівень
урбанізації регіону піднявся до 53,9% [Таблиця № 2]. Протягом 1926-
1937 років найвищий показник приросту населення був зафіксова-
ний саме в Донецькій області. Показники всіх інших областей
України, крім Дніпропетровської, були негативними [Таблиця № 3].
Тому встановити, якими були демографічні втрати населення Дон-
басу під час Голодомору практично неможливо.
154
П
ет
р
о
Д
ем
’я
н
ч
ук
Адмін.
одиниця
Категорія
населення
1929 р. 1933 р.
тис. осіб % тис. осіб %
Донецька
область
Міське 1 264,1 39,3 2 198,0 53,9
Сільське 1 955,4 60,7 1 876,3 46,1
Разом 3 219,5 100,0 4 074,3 100,0
УСРР
Міське 5 349,7 17,7 7 158,7 22,4
Сільське 24 905,0 82,3 24 742,7 77,6
Разом 30 254,7 100,0 31 901,4 100,0
Таблиця № 2
Розподіл міського та сільського населення
Донецької області та УСРР у 1929 – 1933 роках10
9 Ніколаєць Ю.О. Поселенська структура населення Донбасу. – С.89.
10 Народне господарство УСРР. Статистичний довідник. – К., 1935. – С.380.
Протягом 1929–1933 років більшість новоприбулих мігрантів
осіла в найбільших містах регіону. Найвищим показник зростання
чисельності населення протягом 1926–1931 років спостерігався в
Алчевську (276,3%), Краматорську (252,6%), Єнакієвому (247,8%)
та Кадіївці (247,1%), а протягом 1931–1934 років у:Краматорську
(278,1%), Кадіївці (171,5%), Маріуполі (155,8%) та Сталіному (148,5%).
Отже, потужно зростали «нові міста» – Алчевськ, Краматорськ, Єна-
кієве, Кадїївка – які унаочнювали динаміку перших п’ятирічок. Проте
коли значна частина новобудов була вже зведена їх наздогнали
«старі» міста: Маріуполь та Сталіне. Відповідні показники решти міст
регіону протягом 1926–1934 років коливались від 83,9% (м. Старо-
більську 1926–1931 рр.)до 186,9% (м. Слов’янськ у 1926–1931 рр.)
[Таблиця №4].
Хоча протягом досліджуваного періоду соціальна структура ко-
лись селянських етнічних спільнот регіону – німців, греків, болгар та
ін. поступово зазнавала трансформацій,встановити, яким саме
чином змінилось чисельне співвідношення між міськими етнічними
спільнотами регіону, неможливо, оскільки в наявних архівних мате-
ріалах міститься не повна і досить суперечлива статистична інфор-
мація, а наступний після 1926 року перепис був проведений лише у
1937 році. Його матеріали значною мірою втратили свою вірогід-
ність, оскільки після Голодомору втрати місцевого населення були за-
камуфльовані постійною міграцією населення з сусідніх областей
155
Д
р
уги
й
к
ом
ун
іст
и
ч
н
и
й
ш
т
ур
м
т
а
й
ого в
п
л
и
в
н
а
ет
н
ок
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е м
іст
Д
он
ба
су
Адміністративно-
територіальні одиниці
1926 р.
(в тис. осіб)
1937 р.
(в тис. осіб)
Зміна 1926-1937 рр.
(у %)
Вінницька обл. 4 358,5 3 877,4 89,0
Київська обл. 5 800,9 4 997,9 86,2
Чернігівська обл. 2 784,3 2 500,0 89,8
Харківська обл. 5 722,7 4 983,0 87,1
Донецька обл. 2 963,0 4 528,3 152,8
Дніпропетровська обл. 3 483,7 3 671,2 105,4
Одеська обл. 3 244,6 2 876,8 88,7
Молдавська АССР 567,6 565,6 99,6
Разом по УССР 28 926, 0 28 000,0 96,8
Таблиця № 3
Чисельність населення УССР протягом 1926-1937 років11
11 Всесоюзная перепись населения 1937 года: Общие итоги. Сборник докумен-
тов и материалов. – М., 2007. – C. 32.
УСРР та СРСР. Однак, зростання частки українців у містах Донбасу в
кінці 1920-х – на початку 1930-х років є незаперечним фактом.
Зростання частки українців у контексті проведення українізації
створювало сприятливі умови для діяльності україно-орієнтованої
частини інтелігенції в містах регіону. Внаслідок цього в середовищі
асимільованих українців підвищився інтерес до української культури,
що ставило під сумнів не тільки монопольну позицію перед тим
домінуючої російської мови, а й російську політичну гегемонію в
регіоні13.Російсько-українські суперечності були лише частиною всієї
сукупності регіональних міжетнічних взаємовідносин. Крім них
існували ще й україно-польські, україно-німецькі, україно-російсько-
грецькі та інші суперечності14. Радянська влада, не розібравшись в
156
П
ет
р
о
Д
ем
’я
н
ч
ук
Міста
Чисельність населення
Зміна
чисельності населення
1926 р. 1931 р. 1934 р.
1926-1931 рр.
(у %)
1931-1934 рр.
(у %)
Сталіно 104 260 194 273 288 407 186,3 148,5
Макіївка 51 319 81 024 104 583 157,9 129,1
Луганськ 69 429 96 821 123 475 139,5 127,5
Маріуполь 62 294 105 921 164 987 170,0 155,8
Алчевськ 15 643 43 223 48 089 276,3 111,3
Артемівськ 35 163 42 348 53 271 120,4 125,8
Кадіївка 17 102 42 254 72 482 247,1 171,5
Констянтинівка 25 155 57 527 76 419 228,7 132,8
Єнакієво 24 249 60 100 76 150 247,8 126,7
Слов’янськ 28 812 53 859 60 731 186,9 112,8
Краматорськ 12 234 30 901 85 941 252,6 278,1
Старобільськ 13 321 11 175 12 395 83,9 110,9
Таблиця № 4
Чисельність постійного населення
найбільших міст Донбасу у 1926–1934 роках12
12 Народне господарство УСРР. Статистичний довідник. – К., 1935. – С.381.
13 Верменич Я.В. Донбас як порубіжний регіон: територіальний вимір. – К., 2015. –
C.46.
14 Якубова Л.Д. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у між-
воєнну добу. – К., 2011. – C.168.
причинах такого розвитку подій, повсюдно називала їх саботажем
національно-культурного будівництва, або ж наслідками діяльності
її ворогів.
Відповідно до урядових планів саме завдяки активному поши-
ренню комуністичної ідеології, пролетаризації нацменшин та завер-
шенню національно-культурного будівництва названі проблеми мали
зникнути. Тож уряд активно розбудовував мережу культурно-освітніх
закладів: клубів, червоних кутків, бібліотек, кінотеатрів, музеїв, пар-
ків культури і відпочинку та ін. Місцеві мешканці не завжди пози-
тивно сприймали нововведення і намагались чинити опір втручанню
влади в різні сфери суспільного життя. Більше того, польська та ні-
мецька громади відігравали роль колективних опонентів радянської
влади й залишалися відданими традиційному світогляду, ставлячи
національні інтереси вище за класові15. Попри це культурно-освітнє
життя регіону продовжувало інерційно розвиватись відповідно до ос-
новних постулатів українізації, але її пік уже минув. Місцеві чинов-
ники й надалі намагались звітувати про зростання показників охоп-
лення молодшого покоління нацменшин школою,проте за цим стояло
лише механічне збільшення кількості навчальних груп, навчання в
яких проводилось у катастрофічних умовах. В усіх донбасівських ок-
ругах не вистачало навчальних приміщень, кваліфікованих вчите-
лів, достатньої кількості навчальних матеріалів і літератури мовою
нацменшин16.
Звичним явищем було відвідування євреями російських та укра-
їнських шкіл. Аргументом на користь цього було володіння єврей-
ською молоддю російською або українською мовами. Водночас,не вся
татарська молодь володіла російською або ж українською мовами і
тому вони були охоплені школою лише частково. Встановити точну
кількість не охоплених школою дітей, було неможливо через рухли-
вість татарського населення. В таких умовах про якість отриманих
національними мовами знань говорити не доводилось, проте при-
щепити новому поколінню основи комуністичного світогляду все ж
вдавалось17.
Культурно-освітній розвиток малочисельних етнічних спільнот
протікав у ще складніших обставинах. Радянські чиновники приді-
ляли їм значно менше уваги ніж українцям, росіянам, євреям чи
грекам. Так, наприклад нацменінспектура Артемівського округу
протягом 1928–1929 років здійснювала свою діяльність лише в
середовищі німців, євреїв і татар. Поляки, що проживали в окрузі
157
Д
р
уги
й
к
ом
ун
іст
и
ч
н
и
й
ш
т
ур
м
т
а
й
ого в
п
л
и
в
н
а
ет
н
ок
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е м
іст
Д
он
ба
су
15 Андросова С. Л. Культурні процеси в Донбасі в 20–30-ті рр. ХХ ст. Авторефе-
рат. – Донецьк, 2010. – C.19.
16 ЦДАВОУ. – Ф.166 – Оп.9 – Спр.126. – Арк. 53; Спр.169. – Арк.38.
17 Там само. – Ф.166 – Оп.9 – Спр.126. – Арк.58-59.
розпорошено, переважно вже були русифікованими. Молдавани на-
стільки були русифікованими, що в родинному колі спілкувались
лише російською18.
Більшовицька доктрина культурної революції позбавила всі
соціальні верстви права вільного вибору культурних орієнтирів.
Відтепер напрямки етнокультурного розвитку нав’язувалися згори,
що спричинило дистанціювання від офіційної культури та виник-
нення різноманітних субкультур. Збереження етнічної самобутності,
традиційних світогляду та способу життя ставало дедалі складнішим
завданням. Повсюдно поширювалась асиміляція етнічних спільнот,
що призводило до втрати етнокультурного колориту міським насе-
ленням Донбасу. Проте етнокультурної гомогенності регіону біль-
шовики не домоглися ні протягом досліджуваного періоду, ні піз-
ніше19.
1932 рік фактично став останнім роком «другого комуністичного
штурму» і українізації, оскільки чергова зміна політичного курсу в бік
асиміляції та русифікації відновила визначальне значення проро-
сійської орієнтації в етнонаціональному та культурно-освітньому
житті регіону. До того ж, протягом 1932 –1933 рр. у містах Донбасу, як
і по всій країні, була запроваджена паспортна система, та введені в
дію нові трудові закони. Завдяки цим заходам радянська влада праг-
нула взяти під свій контроль міграційні процеси і обмежити можли-
вість вільної міграції між селом та містом. У Сталіно, наприклад,
паспорти було видано 220 661 особам, а 10 465 – відмовлено. З них:
45% – начебто через куркульське походження, 19% – як «паразитам»,
і ще 14% – як колишнім злочинцям та особам, які були позбавлені гро-
мадянських прав20. Відтепер селяни могли оселитись в містах, лише
завербувавшись через державні органи і при цьому взявши на себе
певні зобов’язання.
Висновки. Запровадження в життя суцільної колективізації спри-
чинила в Донбасі зростання соціальної напруженості та загострення
міжнаціональних суперечок. Колективізація негативно позначилася
на добробуті місцевого населення, яке демонструвало підтримку уря-
довим нововведенням лише з примусу і не брало активної участі в
державному будівництві. Саме колективізація змусила селянство змі-
нити традиційний світогляд та спосіб життя. Вона зруйнувала еко-
номічне підґрунтя його етнічної самобутності і змусила багатьох пе-
реселитись в міста. Ця міграційна хвиля мала явно виражений
158
П
ет
р
о
Д
ем
’я
н
ч
ук
18 Там само. – Арк.58.
19 Якубова Л.Д. Повсякденне життя етнічних меншин радянської України у між-
воєнну добу. – С.331-332.
20 Куромія Г. Свобода та терор у Донбасі: Україно-російське прикордоння, 1870-
1990-і роки. – К., 2002. – С.271.
український характер, хоча й включала складову етнічних меншин.
Вона трансформувала етнічну структуру міського населення регіону.
Доволі швидко зростав прошарок місцевої української інтелігенції,
яка стала все яскравіше себе проявляти. Це привертало увагу знач-
ної частини асимільованих українців і сприяло поширенню в їх се-
редовищі саме української культурної та етнічної самоіндентифікації.
Такий розвиток подій був розцінений росіянами як наступ на амбіції
лідера не лише політичного, а й культурно-освітнього життя регіону.
Інші ж нацменшини, хоча й отримали можливість розвивати куль-
туру та освіту власними мовами, проте фактично були заручниками
україно-російського культурного протистояння.
ДЕМЬЯНЧУК П. Второй коммунистический штурм и его влияние на
этнокультурную сферу городов Донбасса. В 1929 году советским руко-
водством был начат «второй коммунистический штурм», который карди-
нальным образом изменил жизнь страны в целом, Донбасса – в частности.
Он активно влиял на этнонациональное развитие региона, изменяя соци-
альную и этническую структуру местного населения. Одним из его послед-
ствий была ускоренная урбанизация, под влиянием которой города не только
росли в своих размерах, но и теряли свой этнический колорит. Автором уста-
новлено, что рост доли украинцев в составе городского населения региона в
условиях проведения украинизации повлек за собой трансформацию всей
системы местных межэтнических и этнокультурных взаимоотношений, но
первые шаги по внедрению русификации, ассимиляции и репрессий против
активных деятелей украинизации в конце исследуемого периода изменили
ситуацию кардинальным образом. В статье рассмотрены условия развития
этих процессов и проанализированы их характерные черты.
Ключевые слова: Донбасс, «второй коммунистический штурм», этно-
культурная среда, национальные меньшинства, городские этнические
общины.
DEMYANCHUK P. The second communist assault and its impact on the
ethnic and cultural environment of Donbass city. In 1929 by the Soviet lead-
ership was launched «Second Communist assault», which radical transformed
country in general, and Donbas - in particular. This process actively influenced
on the ethno-national development of this region bychanging the social and eth-
nic structure of local population. The accelerated urbanization, which influenced
to growing in own sizes and losing of own ethnic feature by the local cities was
one of its consequences. The author found that increasing of Ukrainians in the
region urban population led to the transformation of the entire system of local
ethnic and ethno-cultural relations, but the implementing of russification, as-
similation and repression against activists of ukrainianization had radically
changed this situation at the end of this period. In the article author considered
these processes and traced their characteristic features.
Key words: Donbass, «Second Communist Assault», ethno-cultural environ-
ment, national minorities, urban ethnic communities.
159
Д
р
уги
й
к
ом
ун
іст
и
ч
н
и
й
ш
т
ур
м
т
а
й
ого в
п
л
и
в
н
а
ет
н
ок
ул
ь
т
ур
н
е сер
ед
ов
и
щ
е м
іст
Д
он
ба
су
References
Androsova, S. (2010). Kul’turni protsesy v Donbasi v 20-30-ti rr. 20 st. [The cul-
tural processes of Donbas’s region in the 20-30th years of XX century] (Extended
abstract of Candidate’s thesis). Donets’k. [in Ukrainian].
Hutsalo, L. (2006). Natsional’ni menshyny Ukrainy v politytsi korenizatsii
20 – 30-kh rokiv 20 stolittia. Naukovi zapysky. Zbirnyk, Issue 29, 110-124. [in
Ukrainian].
Kul’chyts’kyj, S. (2015). Radians’ka industrializatsiia na Donbasi: 1926–1938.
Naukovo-populiarnyj narys. (Studii z rehional’noi istorii. Stepova Ukraina). Kyiv:
Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian].
Kuromiia, Hiroaki. (2002). Svoboda i teror u Donbasi: Ukraino-rosijs’ke pryko-
rdonnia, 1870-1990-i roky. Kyiv: Osnovy. [in Ukrainian].
Lavriv, P. (1996). Istoriia Pivdenno-Skhidnoi Ukrainy. Kyiv: Ukrains’ka vy-
davnycha spilka. [in Ukrainian].
Narodne hospodarstvo USRR. Statystychnyj dovidnyk. (1935). Kyiv: Narodne
hospodarstvo ta oblik. [in Ukrainian].
Nikolaiets’, Yu. (2012). Poselens’ka struktura naselennia Donbasu: (etnopolity-
chnyj aspekt dynamiky). Kyiv: IPIEND im. I. F. Kurasa NAN Ukrainy. [in Ukrain-
ian].
Vermenych, Ya. (2015). Donbas iak porubizhnyj rehion: terytorial’nyj vymir
(Studii z rehional’noi istorii. Stepova Ukraina). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN
Ukrainy. [in Ukrainian].
Vsesoyuznaya perepis’ naseleniya 1926 goda. Tom XІІІ: Ukrainskaya Socialis-
ticheskaya Sovetskaya Respublika. Stepnoj rajon. Dnepropetrovskij podrajon.
Gornopromyshlennyj podrajon. (1929). Moskva. [in Russian].
Vsesoyuznaya perepis’ naseleniya 1937 goda: Obshhie itogi. Sbornik dokumen-
tov i materialov. (2007). Moskva: ROSSPE’N. [in Russian].
Yakubova, L. (2011). Povsiakdenne zhyttia etnichnykh menshyn radians’koi
Ukrainy u mizhvoiennu dobu. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in
Ukrainian].
160
П
ет
р
о
Д
ем
’я
н
ч
ук
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160741 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2519-2760 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:51:04Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дем’янчук, П. 2019-11-17T18:30:27Z 2019-11-17T18:30:27Z 2017 Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу / П. Дем’янчук // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 151-160. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160741 94(477.61/.62) «1920/1930» В 1929 році радянським керівництвом був розпочатий «другий комуністичний штурм», що кардинально змінив життя країни загалом, Донбасу, зокрема. Цей процес активно впливав на етнонаціональний розвиток регіону, змінюючи соціальну та етнічну структуру місцевого населення. Одним з його наслідків була прискорена урбанізація, під впливом якої міста не лише зростали в своїх розмірах, але й втрачали власний етнічний колорит. Автором встановлено, що зростання частки українців в складі міського населення регіону в умовах проведення українізації трансформувало всю систему місцевих міжетнічних та етнокультурних взаємовідносин, проте перші кроки по запровадженню русифікації, асиміляції та репресій проти активних діячів українізації кардинальним чином змінили ситуацію наприкінці досліджуваного періоду. В 1929 году советским руководством был начат «второй коммунистический штурм», который кардинальным образом изменил жизнь страны в целом, Донбасса – в частности. Он активно влиял на этнонациональное развитие региона, изменяя социальную и этническую структуру местного населения. Одним из его последствий была ускоренная урбанизация, под влиянием которой города не только росли в своих размерах, но и теряли свой этнический колорит. Автором установлено, что рост доли украинцев в составе городского населения региона в условиях проведения украинизации повлек за собой трансформацию всей системы местных межэтнических и этнокультурных взаимоотношений, но первые шаги по внедрению русификации, ассимиляции и репрессий против активных деятелей украинизации в конце исследуемого периода изменили ситуацию кардинальным образом. В статье рассмотрены условия развития этих процессов и проанализированы их характерные черты. In 1929 by the Soviet leadership was launched «Second Communist assault», which radical transformed country in general, and Donbas - in particular. This process actively influenced on the ethno-national development of this region bychanging the social and ethnic structure of local population. The accelerated urbanization, which influenced to growing in own sizes and losing of own ethnic feature by the local cities was one of its consequences. The author found that increasing of Ukrainians in the region urban population led to the transformation of the entire system of local ethnic and ethno-cultural relations, but the implementing of russification, assimilation and repression against activists of ukrainianization had radically changed this situation at the end of this period. In the article author considered these processes and traced their characteristic features. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу Второй коммунистический штурм и его влияние на этнокультурную сферу городов Донбасса The second communist assault and its impact on the ethnic and cultural environment of Donbass city Article published earlier |
| spellingShingle | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу Дем’янчук, П. Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| title | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу |
| title_alt | Второй коммунистический штурм и его влияние на этнокультурную сферу городов Донбасса The second communist assault and its impact on the ethnic and cultural environment of Donbass city |
| title_full | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу |
| title_fullStr | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу |
| title_full_unstemmed | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу |
| title_short | Другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст Донбасу |
| title_sort | другий комуністичний штурм та його вплив на етнокультурне середовище міст донбасу |
| topic | Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| topic_facet | Порубіжна ідентичність Криму і Донбасу |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160741 |
| work_keys_str_mv | AT demânčukp drugiikomunístičniišturmtaiogovplivnaetnokulʹturneseredoviŝemístdonbasu AT demânčukp vtoroikommunističeskiišturmiegovliânienaétnokulʹturnuûsferugorodovdonbassa AT demânčukp thesecondcommunistassaultanditsimpactontheethnicandculturalenvironmentofdonbasscity |