Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР

У статті реконструйовано динаміку реалізації загальнодержавного курсу суцільної колективізації — насильницького утворення колгоспів, що позбавив селян права розпоряджатися своїм майном, врожаєм та інвентарем й призвів до зростання різко негативних настроїв серед широких ма...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Регіональна історія України
Datum:	2018
1. Verfasser:	Грищенко, Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainisch
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schlagworte:	Історична урбаністика та руралістика
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160787
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР / Ю. Грищенко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 187–204. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860030895579201536
author	Грищенко, Ю.
author_facet	Грищенко, Ю.
citation_txt	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР / Ю. Грищенко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 187–204. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Регіональна історія України
description	У статті реконструйовано динаміку реалізації загальнодержавного курсу суцільної колективізації — насильницького утворення колгоспів, що позбавив селян права розпоряджатися своїм майном, врожаєм та інвентарем й призвів до зростання різко негативних настроїв серед широких мас населення. Наслідком примусової суцільної колективізації став Голодомор 1932–1933 рр., від якого постраждало ледь не кожне болгарське селянське господарство. В статье реконструирована динамика реализации общегосударственного курса сплошной коллективизации — насильственного образования колхозов, лишивший крестьян права распоряжаться своим имуществом, урожаем и инвентарем и приведшего к росту негативных настроений среди широких масс населения. Следствием принудительной сплошной коллективизации стал Голодомор 1932–1933 гг., от которого пострадало практически каждое болгарское крестьянское хозяйство. The article reconstructs the dynamics of the implementation of the nation-wide course of solid collectivization, the forced formation of collective farms, which deprived the peasants of the right to dispose of their property, crop and inventory, and led to an increase in negative sentiments among the broad masses of the population. The consequence of compulsory continuous collectivization was the Holodomor of 1932–1933, which affected virtually every Bulgarian peasant farm.
first_indexed	2025-12-07T16:52:13Z
format	Article
fulltext	187 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у УДК 94(477)»1932/33» Юлія Грищенко ДИНАМІКА ТА СОЦІАЛЬНОL ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ СУЦІЛЬНОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ Й ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 рр. У БОЛГАРСЬКИХ СЕЛАХ УСРР У статті реконструйовано динаміку реалізації загальнодержавного курсу суцільної колективізації — насильницького утворення колгоспів, що позбавив селян права розпоряджатися своїм майном, врожаєм та інвен� тарем й призвів до зростання різко негативних настроїв серед широких мас населення. Наслідком примусової суцільної колективізації став Голо� домор 1932–1933 рр., від якого постраждало ледь не кожне болгарське селянське господарство. Ключові слова: суцільна колективізація, розкуркулення, Голодомор 1932–1933 рр., голод, смертність, репресії. Масштабна соціально�гуманітарна катастрофа Голодомору 1932–1933 рр. на території радянської України посідає особливе місце у вітчизняній історії буремного XX століття. Фізичне вини� щення мільйонів українських селян штучним голодом перетво� рилося на цілком реальну терористичну кампанію комуністичного проводу на шляху до якнайшвидшої реалізації соціально�еконо� мічних експериментів керманичів Кремля. Лише після визволення з�під комуністичного ідеологічного диктату стали можливими об’єктивний та неупереджений підхід до вивчення заявленої нами проблематики, поява нових тематичних напрямів, використання раніше недоступної архівної бази тощо. Історіографічний аналіз засвідчує достатньо високий рівень роз� робки питання передумов, меж поширення та наслідків Голодомору 1932–1933 рр. Вченими створено десятки фундаментальних праць (монографічні дослідження О. Веселової, Л. Гриневич, Ю. Котляра, С. Кульчицького, В. Марочка, О. Мовчан, Г. Папакіна, М. Шитюка та ін.), у яких розкрито причини, характер та результати суцільної колективізації в УСРР. Загальний аналіз історіографії питання висвітлив ще її один аспект — відсутність повномасштабної ре� конструкції наслідків соціально�економічних реформувань кінця 20�х — початку 30�х рр. ХХ ст. серед етнічних меншин півдня України, зокрема, болгар. Зауважимо, що наприкінці 20�х рр. ХХ ст. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 12. — С. 187–204 © Ю. Грищенко, 2018 188 Ю л ія Г р и щ ен к о загальна чисельність болгарського населення УСРР становила по� над 90 тис. осіб, яке проживало на території чотирьох національних районів — Благоєвського Одеської округи, Коларівського та Ботев� ського Мелітопольської округи й Вільшанського Первомайської округи. Суцільна колективізація перетворилася на системотворчий чинник планів першої п’ятирічки (1929–1932 рр.). Фактично йш� лося про системну трансформацію найбільшого виробничого сек� тору та стрімку зміну базових соціальних виробничих характерис� тик найчисельнішого виробничого класу СРСР. Для болгарської громади України, що на 95% складалася з селян, суцільна колек� тивізація перетворилася на національну катастрофу. Насильницьке утворення колгоспів позбавляло селян права розпоряджатися своїм майном, врожаєм та реманентом. Це призвело до формування різко негативних настроїв серед широких мас населення. Колгоспи виявилися не так виробничою структурою, як інструментом масо� вого вилучення зерна, а непідсильна продрозкладка стала прелю� дією Голодомору 1932–1933 рр. Одразу після ХV з’їзду ВКП(б) (грудень 1927 р.) в СРСР почалися хлібозаготівлі, здійснювані за допомогою силових методів. Програма дій, спрямована на досягнення «рішучого перелому в хлібозаготівлях», була викладена в директивах ЦК ВКП(б) місцевим партійним організаціям 5, 14 січня та 13 лютого 1928 р., підпи� саних Й. Сталіним1. Хлібозаготівельна кампанія зими 1928– 1929 рр. розмежувала кінець нової економічної політики і початок нового комуністичного штурму. 3 липня 1929 р. ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили постанову «Про розширення прав місцевих рад щодо сприяння виконання загальнодержавних завдань та планів», яка легалізувала обов’язкові планові завдання хлібоздачі з розкладкою на кожне село за принципом самообкладання. У 1928 р. внаслідок холодної зими загинуло 52,8% площі ози� мини. Особливо постраждав Степ — тут втрати озимих культур сягали 85%, селяни були змушені пересіювати вдруге, а подекуди й втретє. Холодна весна та посушливе літо призвели до масової загибелі хлібів, що, звичайно, справило негативний вплив на хлібо� заготівлі2. Значного поширення набули т.зв. «голодні демонстрації». Відбулися вони й у болгарських поселеннях. Так, 14 червня 1928 р. близько сотні селян Тернівки увірвалися до розташованого поблизу Миколаєва табору червоноармійців 43�го стрілецького полку і по� чали скаржитися на своє гірке життя: «Як нам не було погано за —————— 1 Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. — К., 2003. — С. 279. 2 Гриневич Л.В. Голод 1928–1929 рр. у радянській Україні. — К., 2013. — С. 39. 189 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у царя, — казали вони, — але ж такого становища з хлібом на селі ніколи не було»3. У 1929 р. ситуація з врожаєм виявилася аналогічною. Сувора зима розвіяла сподівання селян на підвищення врожайності озимих культур. Відомості оперативних зведень, датованих весною 1929 р., констатували погіршення ситуації з посівами — озимі було втрачено в Степу на 60,8%4. На території Коларівського району цифра втрат сягала 79%5. Незважаючи на ці показники, 3 липня 1929 р. ВУЦВК та РНК УСРР прийняли постанову «Про поширення прав місцевих Рад щодо сприяння виконанню загальнодержавних завдань та планів», яка запроваджувала обов’язкові планові зав� дання з хлібоздачі з розверсткою за принципом самообкладання. Всі виступи сільського населення і навіть висловлювання, спря� мовані проти дій державної влади, фіксувалися співробітниками спецвідділів, які були створені при окружних виконавчих комітетах. Так, наприклад, у доповідній записці начальника Одеського окруж� ного відділу ДПУ О. Кравця від 24 серпня 1928 р. вказувалося: «незважаючи на деяке поліпшення продовольчої ситуації на селі, куркулі у болгарських селах продовжували свою агітацію з метою компроментації дій влади на місцях. Вони зазначають проблеми у хлібозаготівлях»6. Наголошувалося, що в болгарських поселеннях Благоєвського району селяни масово розпродують худобу через значну загибель врожаю пізніх культур. У Коларівському районі (згідно матеріалів довідки інформаційного відділу «Про недоліки у роботі місцевих органів влади з посилення хлібозаготівель та анти� радянські прояви у селах» від 1 лютого 1928 р.) начальник місцевої міліції «під загрозою зброї та арештів змушував селян передпла� чувати селянську позику»7. Стан болгарських сільськогосподарських об’єднань в Благоєв� ському районі на 10 вересня 1928 р. демонструє така таблиця8: Назва колективу Сільрада З аг ал ьн а кі ль кі ст ь ч ле н ів К іл ьк іс ть бо лг ар К іл ьк іс ть н ад іл ен ої зе м лі (д ес я ти н ) К іл ьк іс ть р об оч ої ху до би 1 2 3 4 5 6 «Плуг і молот» Катаржинська 81 15 218 33 «Луначарський» – 69 14 206 20 —————— 3 Там само. — С. 280. 4 Там само. — С. 51. 5 ДАЗО. — Ф. Р-3405. — Оп. 1. — Спр. 36. — Арк. 2. 6 ДАОО. — Ф. П-7. — Оп. 1. — Спр. 1593. — Арк. 41. 7 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Доку- менты и материалы в 5 томах. — Т. 1. — М., 1999. — С. 195. 8 ДАОО. — Ф. Р-969. — Оп. 3. — Спр. 513. — Арк. 10. 190 Ю л ія Г р и щ ен к о 1 2 3 4 5 6 «Зіновьєв» – 50 9 147 15 «Об’єднання» – 71 12 187 35 «Іскра» – 62 14 186 26 «Незалежність» Мартовська 60 12 147 – «Тарас Шевченко» Катаржинська 73 12 138 18 ім. Леніна – 54 15 173 32 «Раковський» Велико�Буялицька 31 10 146 8 «Фрунзе» – 67 18 267 22 «Червона праця» – 106 20 462 16 «Незаможник» – 54 8 113 12 «Іскра» Свердловська 46 6 120 18 «Надія» – 34 7 117 21 «Якір» – 40 7 117 26 «Ідея» – 31 6 114 11 «Вечірня зоря» – 45 9 90 17 «Схід» – 32 6 84 2 «Незаможний» – 37 7 75 12 «Вільна праця» – 27 6 108 37 На кінець 1920�х рр. болгари України мали значні успіхи в кооперативному русі. Неодноразовими були випадки особистих звернень болгар�переселенців до окружних колгоспних секцій щодо створення сільськогосподарських колективів. Наприклад, 1 серпня 1928 р. 11 одеських болгар клопотали організувати сільськогос� подарську скотарсько�молочарську артіль. Для її успішної роботи, на їхню думку, потрібен був будинок на 10–12 кімнат, 50 десятин землі, корівник на 50 корів, льох, площею 30 мІ, а також різний реманент на суму в 1 тис. руб. Секція ухвалила позитивне рішення. Прохання болгар було передано до Сельбанку для отримання кре� диту в сумі 10,5 тис. руб.9. На території Благоєвського району у 1929 р. існувало 5 артілей, 46 ТСОЗів та одне виробниче товариство, які об’єднали 763 селян� ських володіння з 22 тракторами та 3 тис. коней10. А три найбіль� ших колгоспи (ім. Леніна, «Комунар» та «Паризька комуна») об’єдну� вали 1 544 га землі11. В Коларівському районі на цей час площа земель колективізованих господарств складала 16%12. У Вільшан� ському районі існувало на цей час 2 комуни — ім. Дзержинського, —————— 9 ДАОО. — Ф. Р-1012. — Оп. 1. — Спр. 148. — Арк. 44. 10 Там само. — Ф. Р-969. — Оп. 3. — Спр. 591. — Арк. 10. 11 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 426. — Арк. 11. 12 Там само. — Арк. 97. 191 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у ім. Леніна та 4 артілі — «Іскра», ім. Свердлова, «Червоний Схід» та «Вільний орач Жовтня»13. В листопаді 1929 р. пленум ЦК ВКП(б) визнав недостатніми темпи усуспільнення селянських господарств (20% до кінця першої п’ятирічки) і оголосив перехід до суцільної колективізації. 7 лис� топада 1929 р. «Правда» опублікувала статтю Й. Сталіна «Рік вели� кого перелому», яка започаткувала новий етап колективізації. Південна України була віднесена до т.зв. «першої зони». На її суцільну колективізацію відводилося півтора роки. Перший масований удар державної машини прийшовся на хуторські господарства. 20 вересня 1929 р. була проведена нарада представників округ зі значним поширенням хутірської системи землекористування. Я. Саулевич стверджував, що «в цій найвідпо� відальнішій роботі ми стикатимемося з протидією куркулів, які в хуторській системі бачать для себе найкращу охорону проти со� ціалістичного наступу… Наша робота в хуторських місцевостях є недостатньою. Ще надто мало зроблено для того, щоб в хуторах утворити міцний блок бідняка й середняка проти куркуля»14. Виходячи з висновків наради, РНК УСРР 13 жовтня 1929 р. ухвалив постанову «Про порядок перетворення хутірських господарств при проведенні землевпорядження». У січні 1930 р. Й. Сталін проголосив початок ліквідації куркуль� ства як класу, закріплений постановою ЦК ВКП(б) «Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колек� тивізації». Продумана система штрафів і покарань, запроваджувана з метою «ліквідації куркульської небезпеки», надавала місцевим управлінцям широкий набір інструментів соціального нищення — від часткової конфіскації майна до виселення у східні райони країни. Застосовувалися вони в усіх без винятку болгарських націо� нальних районах. Виконуючи партійні директиви, керівництво с. Тернівка (Вільшанський район) 19 січня 1930 р. розпочало репре� сивні заходи проти заможних одноосібників. У 16 родин за неви� конання планів хлібозаготівлі конфіскували будинки і майно. Під час розкуркулення постраждали Г. Ганчо, Д. Дмитрієв, Ф. Сербін, П. Скарлат, Г. Христо та ін.15. Через тиждень ще у 11 сімейств відіб� рали майно. Особливо жорстоких переслідувань зазнала сім’я Г. Ганчо, у якій на утриманні було шестеро дітей віком від одного до шести років та 83�річний батько господаря. Місцева влада —————— 13 Реабілітовані історією: у 27 томах. Миколаївська область: у 5 книгах. — Кн. 1. — Київ–Миколаїв, 2005. — С. 49. 14 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 421. — Арк. 12–12 зв. 15 Реабілітовані історією: у 27 томах. Миколаївська область: у 5 книгах. — Кн. 1. — С. 49. 192 Ю л ія Г р и щ ен к о примусово розкуркулила з подальшим виселенням О. Брятко, Д. Бузніка, І. Волчо, О. Деордієву, Я. Коча, М. Черно та ін.16. Відомо, що у Благоєвському районі в 1930 р. були розкуркулені 162 болгарські родини17, 86 сімей (371 людина) зазнали приму� сового виселення, 28 осіб були заарештовані та прирівняні до куркулів18. Односельці, родичі яких були вислані за межі України, нерідко виступали на їхній захист. Селяни с. Благоєво після отри� мання листів від родичів, які опинилися в Архангельську і скар� жилися на жахливі умови життя та побуту, вимагали їх повер� нення19. Не витримавши психологічного тиску, селяни вкорочували собі життя. У Кубанці Благоєвського району М. Пенов 1 лютого 1930 р. кинувся під потяг, коли почалося розкуркулення його ро� дини. У с. Біляєвка І. Норев через загрозу виселення вчинив самогубство20. Втім, ані такі крайні форми вияву відчаю, ані «жіночі бунти» (28 лютого цього ж року жінки с. Благоєво виступили «проти надмірного хлібозаготівельного плану, за повернення до села куркулів та їх родин»21) не спроможні були зупинити розгортання суцільної колективізації. За звинуваченням у антирадянській діяль� ності до Архангельської області тут було виселено родину селянина Г. Семчова з с. Кантакузівка та родину Ф. Сербіна з Тернівки22. Втім, як не старалися районні партосередки, масового харак� теру колгоспний рух не набув. 11 жовтня 1928 р. після доповіді М. Лобанова (заступника голови Центральної комісії у справах національних меншин при ВУЦВК (далі — ЦКНМ при ВУЦВК)) «Про незадовільний стан кооперативного руху серед нацменшин УСРР» ЦКНМ ухвалила постанову «Про конкретні практичні заходи з посилення кооперації серед нацменшин». Серед накреслених зав� дань ставилися: якнайшвидше збільшення кількості кооперативних товариств національних меншин; перехід діловодства, фінансової документації на мови національних меншин в усіх національних районах; утворення кредитних товариств; розгортання масової культурно�освітньої роботи серед етнічних меншин шляхом ви� дання спеціальної літератури та плакатів; друку статутних доку� —————— 16 Котляр Ю.В., Міронова І.С. Голодомори 1921–1923 рр. та 1932–1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти. — Миколаїв, 2008. — С. 102. 17 ДАОО. — Ф. Р-1651. — Оп. 2. — Спр. 8. — Арк. 2. 18 ДАОО. — Ф. П-7. — Оп. 1. — Спр. 2456. — Арк. 282, 290. 19 Там само. — Спр. 2457. — Арк. 160. 20 Там само. — Спр. 2452. — Арк. 169. 21 Одесский мартиролог: данные о репрессированных Одессы и Одесской области за годы советской власти. Т. 3. — Одесса, 2005. — С. 550. 22 Реабілітовані історією: у 27 томах. Миколаївська область: у 5 книгах. — Кн. 1. — С. 50. 193 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у ментів кооперативних об’єднань мовами етнічних меншин, зокре� ма, болгарською23. Питання про практичне обслуговування населення нацменшин рідною мовою вирішувалося через залучення до деяких окружних союзів сільськогосподарської та споживчої кооперації інструкторів зі знанням мови нацменшини. Ще у 1926 р. працювало два німець� ких інструктора (у Маріуполі та Одесі), два польських (у Коростені та Волині) та один болгарський (у Мелітополі)24. З метою заохочування входження етнічних меншин до коопера� тивних об’єднань з 1928 р. Всеукраїнська спілка сільськогосподар� ської кооперації почала проводити трьохмісячні курси підготовки керівних кадрів колгоспної кооперації. Робота курсів була розра� хована на двомісячний цикл (липень–серпень щороку). Для підго� товки інструкторів округ при Київському кооперативному інституті передбачалося організувати центральні річні курси25. Болгарська секція окружних курсів працювала в Мелітополі. В 1930 р. через них пройшли 42 представника болгарських сіл Мелітопольської та Оде� ської округ26. З 1930 р. на території болгарських національних районів діяли курси з ліквідації агрономічної неписьменності. Йшлося передусім про поширення відповідних знань серед членів колгоспів. Реалізація цієї мети була покладена на мережу сільбудів, хат�читалень та лікнепів, у які постачалася спеціальна література, зокрема, брошури «Соціалістична реконструкція сільського госпо� дарства», «Суцільна колективізація та ліквідація куркуля», «Довідник з сівозміни», «Агромінімум», «Підготовка насіння до посівів» тощо27. Активізації кооперативного руху, на думку більшовиків, мала сприяти їхня підтримка кредитами, забезпечення технікою та посівним матеріалом. Ще у 1924 р. був затверджений перелік захо� дів з «забезпечення найкращого обслуговування системою сільсько� господарського кредиту господарств національних меншин». ЦКНМ уважно стежила за тим, аби документація в кредитних товариствах нацменів велася національними мовами. Архівні джерела фіксують на початок 1930 р. 179 сільськогосподарських національних кре� дитних товариств (з них 14 болгарських) з 125 тис. членів28. За 1925–1926 рр. Одеське товариство сільськогосподарського кредиту «Сельбанк» видало кредитів на суму 159 тис. руб. (болгарам — 30,5 тис.)29. На території Ботевського та Коларівського районів у —————— 23 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 422. — Арк. 15–15 зв. 24 Там само. — Ф. 1. — Оп. 3. — Спр. 338. — Арк. 15. 25 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 422. — Арк. 32–33. 26 Там само. — Спр. 473. — Арк. 1. 27 ДАЗО. — Ф. Р-3405. — Оп. 1. — Спр. 41. — Арк. 3–5. 28 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 473. — Арк. 1. 29 ДАОО. — Ф. Р-969. — Оп. 3. — Спр. 466. — Арк. 48. 194 Ю л ія Г р и щ ен к о 1927 р. існувало 9 сільськогосподарських кредитно�кооперативних товариств, до яких входило 4 167 членів. Економічна ефективність товариств стало зростала. Так, поголів’я коней за 1926–1927 рр. зросло з 16,6 тис. до 22,2 тис., овець — з 84,4 тис. до 87,3 тис. Поголів’я великої рогатої худоби, навпаки, зменшилося (через обмін населенням корів на коней) — з 18,6 тис. до 16 тис.30. При Оде� ському відділенні «Сельбанку» на 1 квітня 1929 р. існувало 2 бол� гарські сільськогосподарські кооперативні товариства. Рівень ко� оперування бідняцьких господарств округи складав 54,4%, серед� няцьких — 41,2%, заможних — 4,1%31. Серед інструментів популяризації кооперативного руху чільне місце відводилося агітаційно�пропагандистським кампаніям, зокре� ма, «соціалістичним змаганням». Договори про соціалістичні зма� гання були укладені між Коларівським і Ботевським районами до їх об’єднання у вересні 1930 р.32 та між Вільшанським і Доброве� личківським (на той час — район Первомайської округи з пере� важаючим українським населенням) районами у 1929 та 1930 рр.33. За результатами 1929/30 госп. р. у галузі соціалістично�культур� ного будівництва та весняної посівної переміг Коларівський район, показники Ботевського були вищими у колективізаційному русі та будівництві кооперативів34. Більшість сільського населення не бажала змінювати форми господарювання. Проголошення суцільної колективізації селяни сприйняли не просто з недовірою — вони категорично виступили проти неї. Значного поширення набули антирадянські селянські виступи — т.зв. «хресні походи», спрямовані на збереження існую� чого господарського укладу. Селяни Благоєвського району на по� чатку березня 1930 р. саботували польові роботи, а в с. Благоєво знищили клуню з 500 пудами посівного матеріалу35. У с. Куяльник за опір колективізації було заарештовано дев’ять осіб36. У квітні повстанці с. Свердлово, об’єднавшись з протестувальниками з Бла� гоєво, вимагали звільнення керівниці повстанського загону Дарини Варгарак, засудженої до восьми років ув’язнення за антирадянську агітацію37. У Кубанці протести селян переросли у винищення худоби — тільки у квітні 1931 р. було знищено 85 голів38. Подібні —————— 30 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 263. — Арк. 222–223. 31 Там само. — Спр. 473. — Арк. 4. 32 ДАЗО. — Ф. Р-3408. — Оп. 1. — Спр. 72. — Арк. 3. 33 ДАКО. — Ф. Р-4543. — Оп. 2. — Спр. 2. — Арк. 27. 34 ДАЗО. — Ф. Р-3408. — Оп. 1. — Спр. 72. — Арк. 4–6. 35 ДАОО. — Ф. П-7. — Оп. 1. — Спр. 2456. — Арк. 21. 36 Там само. — Арк. 56. 37 Там само. — Спр. 2455. — Арк. 73. 38 Там само. — Арк. 136. 195 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у випадки фіксувалися і в інших болгарських селах — Свердлово, Куяльнику та Благоєво39. Долаючи запеклий опір селянства, на квітень 1929 р. на тери� торії Одеської округи кількість колгоспів досягла 57, до яких вхо� дило 1 574 господарства. У листопаді цього ж року існувало 149 колективних об’єднань, з них: 62 ТСОЗи, 13 артілей та 74 кол� госпи (до яких входило 1 842 господарства). Рівень колективізації господарств сягнув 21% від їх загальної кількості. Середній розмір землекористування на ТСОЗ становив 167 га, артіль — 169 га, колгосп — 263 га40. 1931 рік також позначився антирадянськими акціями в бол� гарських селах, спричиненими запровадженням у життя постанови РНК УСРР «Про посилення хлібозаготівель та боротьби з куркулями» від 31 січня 1931 р.41. Масові виступи відбулися у с. Свердлово (т.зв. «березневі події Свердлова»). Населення Кубанки, Павлинки та Ульяновська Благоєвського району активно агітувало проти прове� дення хлібозаготівель, колективізації та виселення куркулів�одно� сельців42. У довідці ДПУ УСРР «Про хід хлібозаготівель в Україні» (28 грудня 1931 р.) зазначалося, що, починаючи з вересня відзна� чалося систематичне невиконання плану. За відомостями Союз� хліба на кінець року план був виконаний лише на 78,7%43. У Коларівському районі план артілі «Пролетарій» складав 2,56 тис. ц зерна, було зібрано 3,5 тис. ц. Після виконання хлібозаготівельного плану в артілі на 351 їдця, 45 коней та 2 корів, лишилося 78 ц збіжжя44. Вже тоді цілі родини почали голодувати45. Виконання плану хлібозаготівель у наступному 1932 р. у болгарських районах становило 67,7%46. З квітня по вересень 1931 р. А. Дівіджієв (член болгарської секції ЦКНМ) провів обстеження національних районів півдня України (з болгарських був обраний тільки Благоєвський). Звітні матеріали, підготовлені за результатами інспекції, містять важливу госпо� дарську інформацію. В них, зокрема, зафіксовано, що посівна площа району зросла з 31,05 тис. га в 1929 р. до 38 тис. га в 1930 р. Посівна кампанія осені 1929 р. була виконана на 88%, весни 1930 р. — —————— 39 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 393. — Арк. 105. 40 Там само. — Спр. 456. — Арк. 3, 28. 41 ДАЗО. — Ф. Р-3405. — Оп. 1. — Спр. 38. — Арк. 50–52. 42 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 561. — Арк. 104. 43 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Доку- менты и материалы в 5 томах. — Т. 3. — М., 2001. — С. 749. 44 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 5751. — Арк. 16. 45 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Доку- менты и материалы в 5 томах. — Т. 3. — С. 751. 46 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 5751. — Арк. 18. 196 Ю л ія Г р и щ ен к о на 90%, осені 1930 р. — на 105%. Попри високі показники ви� конання планів, фіксувалися низькі і несвоєчасні темпи збору вро� жаю, зменшення його загальної кількості (на 20%), відсутність трудової дисципліни та низький рівень задіяності МТС у сільсько� господарських роботах47. На кінець 1931 р. план хлібозаготівель у районі був виконаний лише на 71%. Ані для районного партійно�радянського проводу, ані для нацменпрацівників не було таємницею, що зростання рівня колективізації зворотно�пропорційне економічному зростанню. Новостворювані колгоспи потерпали від господарських негараздів та безгосподарності. Село економічно деградувало. Проблема еко� номічного та організаційного супроводу колективізаційних процесів постійно обговорювалася в центрі і на місцях. У червні 1932 р. була проведена Всеукраїнська нарада серед болгар, де обговорювалися питання організаційного зміцнення колгоспів48. Брак кваліфіко� ваних керівників колгоспних господарств та МТС справляв, як зазначалося, негативний вплив на темпи розвитку колективного руху в болгарських районах. І це, незважаючи на те, що показники посівної кампанії та хлібозаготівлі 1931/1932 рр. були виконані в Коларівському районі на 107%, у Благоєвському — на 104%, у Віль� шанському — на 99,2%49. У звіті інспектора О. Лєснікова, дато� ваному початком літа 1932 р., зазначалося, що «значні досягнення Благоєвського району перекреслюють незадовільні показники Коларівського та Вільшанського районів через недостатнє керів� ництво та неправильну організацію праці селян»50. Звіт містив як загальнопоширені в той час декларації, так і конкретні пропозиції: систематично відслідковувати виконання рішень ВКП(б) зі ство� рення у колгоспах спецбригад, покращити оснащеність агротех� нікою та продовжити боротьбу з куркульством як класом. Архівні джерела засвідчують, що болгарські національні райони міцно тримали третю сходинку на всіх етапах колективізації після німецьких (79,6%) та грецьких (74,2%) — 73,9%51. На кінець 1931 р. цей показник становив 78,2%52. На початку 1932 р. в УСРР (без врахування Молдавської АСРР) було 1 416 колгоспів, серед яких 81 болгарський (11 076 об’єднаних господарств та 105 тис. га ріллі)53. В Коларівському районі було усуспільнено 7 257 госпо� —————— 47 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 561. — Арк. 103–103 зв. 48 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 586. — Арк. 10. 49 Там само. — Арк. 57; ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 4553. — Арк. 62. 50 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 586. — Арк. 49. 51 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 552. — Арк. 7. 52 ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 20. — Спр. 4553. — Арк. 8 зв. 53 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 551. — Арк. 26. 197 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у дарств та 75,4 тис. га земель (82,7%), Благоєвському — 2 718 з 24 тис. га землі (86,4%), Вільшанському — 1 101 з 3,5 тис. га земель (70%)54. Посівні площі зросли у Коларівському районі з 80,5 тис. га у 1928 р. до 109,5 тис. у 1931 р., у Благоєвському — з 33,2 тис. га до 35,2 тис. га55. Найбільшими болгарськими колгоспними об’єднан� нями стали ТСОЗ «Гігант» скотарсько�зернового напряму (496 гос� подарств та 4,9 тис. га землі), артіль «Дружба» зернового напряму (585 господарств та 7,2 тис. га землі) Благоєвського району та артіль «Коларове» зернового напряму (746 господарств та 6,2 тис. га землі) Коларівського району. Якщо ж говорити про якісні показ� ники, то, за твердженням заступника голови ЦКНМ Д. Маца (березень 1932 р.), «болгарські райони були мало не на останньому місці. Тут на один колгосп припадало 52 господарства та 510 га ріллі»56. Г. Єфіменко вважає, що масштабні соціально�економічні зміни, які реалізовувалися в країні, стали причиною того, що робота серед етнічних меншин поступово відсувалася на другий план. Пріоритетною ставала стратегія посиленої більшовизації суспіль� ства, а не врахування особливостей життя окремих етносів57. Розкуркулення, примусова колективізація та, як наслідок, за� гальне зростання невдоволення спричинили повторну хвилю емі� грантського руху серед етнічних меншин загалом і болгарської зокрема. Реагуючи на неї, ЦК КП(б)У розіслав по усіх національних районах циркуляр з вимогою посилити масово�політичну роботу з метою послаблення відтоку емігрантів за кордон58. Першопричиною загальносоюзного голоду 1932–1933 рр., який став явно неочікуваним і небажаним явищем для влади, як вважає С. Кульчицький, була спроба «переходу держави�комуни від ринко� вих до позаринкових форм економічних відносин між містом і селом»59. На практиці це означало відмову від придбання сільсько� господарської продукції на користь її примусового вилучення. Усвідомивши масштаби голоду в УСРР, який лютував тут з першої половини 1932 р., Харків вживав заходи із надання про� довольчої допомоги населенню. Так, на звернення Одеського —————— 54 Там само. — Спр. 552. — Арк. 18. 55 Там само. — Спр. 586. — Арк. 48. 56 ЦДАВО України. — Ф. 413. — Оп. 1. — Спр. 552. — Арк. 9, 42. 57 Єфіменко Г.Г. Зміни в національній політиці ЦК ВКП(б) в Україні (1932– 1938) / Геннадій Єфіменко // Український історичний журнал. — 2000. — № 2. — С. 87; Його ж. Зміни в національній політиці ЦК ВКП(б) в Україні (1932–1938) // Український історичний журнал. — 2000. — № 4. — С. 38. 58 Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і мате- ріали. Довідник. У 2-х частинах. — К., 1997. — Ч. 2. — С. 401. 59 Кульчицький С.В. Український Голодомор в контексті політики Кремля початку 1930-х рр. — К., 2013. — С. 76. 198 Ю л ія Г р и щ ен к о обласного комітету «Про надання продовольчої допомоги районам області, що перебували у найбільш скрутному становищі» рішенням ЦК КП(б)У 25 травня 1932 р. було виділено 11,4 тис. банок кон� сервів, а для дітей — 9,1 тонн крупи та кондитерських виробів. Аналогічна допомога надавалася і постраждалим болгарським се� лам сучасної Дніпропетровської області60. Втім, якісного впливу на катастрофічний стан виробничих сил такі разові акції справити не могли. Зростання масштабів лиха жодним чином не вплинуло на об� сяги планів хлібозаготівель, виконання яких вимагало керівництво СРСР. У доповіді Миколаївського міськкому КП(б)У (30 лютого 1932 р.) говорилося про «зобов’язання … Тернівської болгарської сільради оштрафувати артіль «Новий шлях» за невиконання зав� дань по хлібоздачі грошима у розмірі ринкової вартості недови� конаної частини зобов’язань цього колгоспу, попередивши остан� ніх, що якщо ними не буде в найближчі дні повністю виконане завдання по хлібозаготівлі, до них будуть застосовані всі заходи, передбачені законом»61. Однак, гнівні ухвали виконкомів і партосе� редків нічого не спроможні були змінити по суті: хліба у селян на той час просто не було. Виконання планів хлібозаготівель у Коларівському районі за 1932–1933 рр. не перевищувало 25,4%62. 4 жовтня 1933 р. у директиві РНК СРСР і ЦК ВКП(б) керівництву України «Про безумовне виконання плану хлібоздачі» наголошу� валося «про невиконання плану хлібоздачі по Україні у таких районах: … Благоєвському Одеської області та … Коларівському Дніпропетровської області»63. Що стосується Вільшанського району, то тут «врожай 1932 р. був настільки бідним, що його обсяги навіть не могли забезпечити хлібом тих, хто його збирав. План хлібоздачі державі не виконаний. Вже восени 1932 р. населення сіл сидить на всяких мамалигах, коржиках з кукурудзяного борошна, дрібній картоплі… А бригади все прощупують при обшуках, кожен куток. Були випадки, коли забирали останню торбинку зі жменею квасолі»64. Насильницька колективізація, підкріплена репресивною хлібо� заготівельною кампанією 1932 р., призвела до деградації сільського —————— 60 Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали. — К., 2007. — С. 175, 187. 61 Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Миколаївська область. — Миколаїв, 2008. — С. 9. 62 ДАЗО. — Ф. Р-3405. — Оп. 1. — Спр. 44. — Арк. 18. 63 Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Доку- менты и материалы в 5 томах. — Т. 3. — С. 804. 64 ДАКО. — Ф. Р-7177. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 90. 199 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у господарства і, як наслідок, Голодомору 1933 р. Зосередимо увагу на болгарському сегменті цієї трагічної сторінки історії України. У протоколі німецького консульства «Про економічний рік 1932 в Україні» зазначалося, що «радянський уряд будує соціалістичну модель розвитку господарства країни засобами адміністративного та економічного тиску. Ця модель негативно впливає на розвиток фермерських господарств національних меншин України». Анало� гічний за змістом документ наступного 1933 р. містив різкі оціночні формулювання щодо більшовицької економічної політики, яка безпосередньо торкалася етнічних меншин: «позиціям нацменшин України було завдано непоправної шкоди. Уряд України не до кінця розуміє масштабність невідворотного процесу, який почався. Голод остаточно повернув думки населення на звільнення від більшо� вицької влади»65. Одним з найжахливіших заходів в історії політики репресій ВКП(б), спрямованої проти селянства, стало запровадження ре� жиму т.зв. «чорних дошок». В деяких селах саме за їх «допомогою» відпрацьовувалася та удосконалювалася технологія терору голодом. Занесення на «чорну дошку» колгоспів, сіл, районів чи окремих осіб означало комплексне застосування найефективніших, з точки зору вождів, інструментів фізичного та морального впливу на селян — конфіскації запасів їжі, блокування позбавлених їжі селян у селах, повної інформаційної блокади та надання державою фуражного та насіннєвого зерна через 3–4 тижні після конфіскації66. Страхітлива трагедія занесення на «чорні дошки» не оминула й болгарські колгоспи. В 1932–1933 рр. колгосп ім. Коларова (с. Коларівка), кол� госпи «17 МОПР», «Червоний партизан» і «Комінтерн» (с. Преслав)67, «Більшовик» (с. Зеленівка) Коларівського району68 стали жертвами цієї людиноненависницької технології. Масштаби Голодомору в болгарських районах УСРР вражають. Начальник Дніпропетровського обласного відділу ДПУ Я. Краукліс 5 березня 1933 р. повідомляв про масові факти голоду в Коларів� ському районі. В с. Тернівка померло 35 колгоспників, 100 лежали пухлими. У сім’ї Младенова, котрий відробив 610 трудоднів, від —————— 65 Der ukrainische Hunger-Holocaust. Eine Dokumentation, hrsg. und eingeleitet von Dr. Dmytro Zlepko. — Sonnenbuhl, 1988. — S. 145–146, 264. 66 Кульчицький С.В., Якубова Л.Д. Донеччина і Луганщина у XVIII–ХХІ ст.: історичні фактори й політичні технології формування особливого та загального у регіональному просторі. — К., 2015. — С. 364. 67 Папакін Г.В. «Чорна дошка»: антиселянські репресії (1932–1933). — К., 2013. — С. 111. 68 Національна книга пам’яті жертв Голодомору в Україні. Запорізька об- ласть. — Запоріжжя, 2008. — С. 805. 200 Ю л ія Г р и щ ен к о голоду померло троє дітей. Діти повмирали і в родинах колгоспників Дилова та Янколова69. Серія інтерв’ю, проведена під час підготовки документального видання «Голодомор 1932–1933: запорізький вимір» з мешканцями смт. Якимівка та сс. Олександрівка Якимівського району, сс. Бо� тево, Федорівка, Богданівка, Гірсівка Приазовського району, сс. Преслав, Гюнівка, Радолівка Приморського району Запорізької області (вони входили до болгарського Коларівського району) ви� явила, що Голодомор охопив болгарське населення сучасної Запо� різької області. За свідченнями опитаних, практично не було жодної родини, яку б він обійшов стороною70. У Вільшанському районі (с. Тернівка) члени місцевої комуни ім. Леніна в листі до редакції газети «Шлях індустріалізації» (7 березня 1933 р.) писали: «Повідомляємо, що члени комуни дуже голодують, вже чотири дні як не бачать навіть крихти хліба. Просимо миколаївські організації звернути на це увагу та надати негайну допомогу»71. Як повідомляв відомий краєзнавець Кірово� градщини А. Добров, «у с. Вільшанка в березні 1933 р. почали з’являтися пухлі люди, почався мор. Люди похилого віку, відчу� ваючи прихід смерті, самі йшли на кладовище, де розміщувався будиночок, й десятками в ньому помирали. Вимирали цілі вулиці. Ховали людей у братських могилах, які були відкриті кілька днів, безперервно поповнюючись померлими». Також він описував т.зв. «перукарів» — селян, які «чекаючи визрівання хлібів врожаю 1933 р., нишком виходили в поля, зрізали доспілі колоски, при� носили їх додому, терли, варили та їли». Таких «стригунів», за даними А. Доброва, відловлювали та саджали до в’язниць на термін до трьох років72. Аналогічною була ситуація і на території Благоєвського району. 21 травня 1933 р. у с. Благоєво 16 жінок, які працювали у колгоспі для того, щоб рятувати свої родини від голоду, розібрали худобу з корівників73. Загальна чисельність померлих від голоду за 1933 р. у с. Куяльник становила 20 осіб, Благоєвому — 32, Романівці — 10774. Навіть позбавлені реальної об’єктивності партійні звіти засвід� чують, що на початок березня 1933 р. голод охопив як мінімум 40 із 45 сільських районів Дніпропетровщини, де на той час проживало —————— 69 Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. — С. 528–529. 70 Голодомор 1932–1933: запорізький вимір. — Запоріжжя, 2008. — С. 14. 71 Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. — С. 797. 72 ДАКО. — Ф. Р-7177. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 90–92. 73 Марочко В.І., Мовчан О.М. Голодомор 1932–1933 років в Україні: хро- ніка. — К., 2008. — С. 80–81. 74 Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Одеська область. — Одеса, 2008. — С. 787, 911, 923. 201 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у 3,2 млн. осіб75. Що ж до болгарських сіл, матеріали зведення інформаційного сектора інструкторського відділу ЦК КП(б)У від 1 квітня 1933 р. «Про факти голоду і недоїдання по окремих областях республіки» повідомляли: у Дніпропетровській області чисельність голодуючих постійно зростає, найбільше — у Високо� пільському, Мелітопольському, Коларівському та Павлоградському районах76. Політичне керівництво СРСР усіма методами прагнуло прихо� вати від власної та світової громадськості масштаби голоду. Табу поширювалося навіть на вживання самого слова «голод» у доку� ментах партійних і державних органів, тим паче — у засобах масової інформації. Порушників заборони карали ув’язненням. Так, мешканку с. Тернівка Г. Стоєву засудили до ув’язнення у концтабір за «розповсюдження чуток про голод»77. Необхідність налагодження обліку селян, які шукали порятунку від суцільної колективізації, насильницьких хлібозаготівель та Голо� домору, як зазначала Т. Вронська, викликала до життя ідею пас� портизації населення Радянського Союзу78. 31 грудня 1932 р. ВУЦВК та РНК УСРР прийняли постанову «Про встановлення єдиної паспортної системи по УСРР та обов’язкової прописки паспортів», згідно якої було затверджено положення про паспорти з доручен� ням міліції протягом десяти днів підготувати інструкцію по їх видачі. Наступним кроком у процесі паспортизації стала постанова РНК СРСР від 20 березня 1933 р., яка визначила УСРР як одну з перших у черзі на паспортизацію, яка повинна була завершитися до 1 жовтня 1933 р. Паспортна система запроваджувалася, зокре� ма, у населених пунктах, які були районними центрами, на всіх новобудовах, на транспорті і в радгоспах, а також в населених пунктах, де розміщувалися МТС. Закладені законом норми паспор� тизації дають зрозуміти, що цей процес не оминув і болгарські національні райони півдня України. Так, наприклад, Коларівським районним комітетом КП(б)У 23 травня 1933 р. була прийнята постанова «Про проведення паспортизації на території Коларів� ського району». Згідно цього документу, паспортизацію планува� лося провести за кілька етапів, зокрема: з 15 червня до 8 липня 1933 р. — у с. Коларівка та існуючій там МТС; з 18 липня до 1 вересня 1933 р. — у Ботевому та МТС; з 1 по 17 вересня 1933 р. — у решті сіл та об’єктів району79. —————— 75 Марочко В.І. Голодомор 1932–1933 рр. в Україні. — К., 2007. — С. 59. 76 Голодомор 1932–1933 років в Україні: документи і матеріали. — С. 387. 77 Котляр Ю.В., Міронова І.С. Голодомори 1921–1923 рр. та 1932–1933 рр. на Півдні України: етнічний та міжнародний аспекти. — С. 103. 78 Голод 1932–1933 років в Україні: причини та наслідки. — С. 630. 79 ДАЗО. — Ф. П-267. — Оп. 1. — Спр. 27. — Арк. 17. 202 Ю л ія Г р и щ ен к о Для спрощення та прискорення процесу видачі паспортів директорів усіх МТС та радгоспу «Вільний» зобов’язали надати до сільрад району списки осіб, старших 16 років. У кожному насе� леному пункті, де планувалася видача паспортів, створювалися т.зв. «паспортні столи» з двох бригад (до кожної з них входило 20 осіб технічного персоналу та один представник від районного комітету партії)80. Голодомор, який охопив всю територію УСРР, не обираючи собі жертв за національною ознакою, став справжньою трагедією для всього населення України, незалежно від його етнічної прина� лежності. Загальна чисельність померлих від голоду становить за різними підрахунками від 4 до 6 млн. осіб, з яких 10% становили представники етнічних меншин81. Тотальна нестача або й повна відсутність в «офіційних» архівних документах відомостей про хід голоду в болгарському селі та демографічні втрати населення змушують дослідників переважно оперувати джерелами «усної історії» — свідченнями тих, хто вцілів. Втрати болгарського насе� лення складають, за неповними даними, 7,7 тис. осіб (з них 7,5 тис. селян та 200 місцевих жителів)82. Болгарський Вільшанський район, згідно відомостей перепису населення 1937 р., увійшов до числа районів УРСР, які зазнали найбільших демографічних втрат у порівнянні з даними попереднього перепису 1926 р. — населення району зменшилося до 22,3 тис. осіб83. Колективізація перетворилася на альфу й омегу селянської політики більшовиків у 1930–1932 рр. Починаючи з 1933 р., коли виснажені Голодомором селяни перестали чинити спротив владі і вже не становили небезпеки для радянської системи, кардинально змінилася й національна політика країни. Минулі поступки у національно�культурному будівництві тепер вже стояли на пере� шкоді зміцненню тоталітарної системи і гальмували централізацію держави та уніфікацію її соціокультурного життя84. —————— 80 ДАЗО. — Ф. П-267. — Оп. 1. — Спр. 26. — Арк. 43–44. 81 Марочко В.І. Голодомор 1932–1933 років в УСРР // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г–Д. — К., 2004. — С. 145. 82 Кульчицький С.В. Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид: труднощі усві- домлення. — К., 2008. — С. 413. 83 Кульчицький С.В., Єфіменко Г.Г. Демографічні наслідки Голодомору 1933 р. в Україні. Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та мате- ріали. — К., 2003. — С. 83. 84 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки. — К., 1991. — С. 217. 203 Д и н а м ік а т а соц іа л ь н оLек он ом іч н і н а сл ід к и суц іл ь н ої к ол ек т и в іза ц ії й Гол од ом ор у ГРИЩЕНКО Ю. Динамика и социально�экономические послед� ствия сплошной коллективизации и Голодомора 1932–1933 гг. в болгарских селах УССР. В статье реконструирована динамика реали� зации общегосударственного курса сплошной коллективизации — насиль� ственного образования колхозов, лишивший крестьян права распоря� жаться своим имуществом, урожаем и инвентарем и приведшего к росту негативных настроений среди широких масс населения. Следствием при� нудительной сплошной коллективизации стал Голодомор 1932–1933 гг., от которого пострадало практически каждое болгарское крестьянское хо� зяйство. Ключевые слова: сплошная колективизация, раскулачивание, Голо! домор 1932– 1933 гг., голод, смертность, репрессии. GRІSHCHENKO Y. Dynamics and socio�economic consequences of continuous collectivization and the Holodomor 1932–1933 іn the Bulgarian villages of the USSR. The article reconstructs the dynamics of the implementation of the nation�wide course of solid collectivization, the forced formation of collective farms, which deprived the peasants of the right to dispose of their property, crop and inventory, and led to an increase in negative sentiments among the broad masses of the population. The consequence of compulsory continuous collectivization was the Holodomor of 1932–1933, which affected virtually every Bulgarian peasant farm. Key words: continuous collectivization, dekulakization, Holodomor 1932– 1933, famine, mortality, repression. References Danylenko V. M., Kas’ianov G. V.& Kul’chyts’kyj S. V. (1991). Stalinizm na Ukraini. 20–30!i roky. Kyiv. [in Ukrainian]. Holod 1932–1933 rokiv v Ukraini: prychyny ta naslidky. (2003). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukraini: dokumenty i materialy. (2007). Pyrih, R. (Comp.) Kyiv: “Kyiv Mohyla Academy” Publishing House. [in Ukrainian]. Holodomor 1932–1933: zaporiz’kyj vymir. (2008). Zaporizhzhia: Prosvita. [in Ukrainian]. Hrynevych L. (2013). Holod 1928–1929 rr. u rad’ians’kiy Ukraiini. Kyiv: Іnstytut istorii Ukraiiny. [in Ukrainian]. Kotliar, Yu. V. and Mironova І. S. (2008). Holodomory 1921–1923 rr. ta 1932–1933 rr. na Pivdni Ukrainy: etnichnyj ta mizhnarodnyj aspekty. Mykolaiv: Vydavnytstvo MDHU im. P. Mohyly. [in Ukrainian]. Kul’chyts’kyj, S. V. (2008). Holodomor 1932–1933 rr. iak henotsyd: trudnoschi usvidomlennia. Kyiv: Nash chas. [in Ukrainian]. Kul’chyts’kyj, S. V. (2013). Ukrains’kyj Holodomor v konteksti polityky Kremlia pochatku 1930!kh rr. Kyiv: Іnstytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. Kul’chyts’kyj, S. V. and Yakubova, L. D. (2015). Donechchyna i Luhan! schyna u XVІІІ–XXІ st.: istorychni faktory j politychni tekhnolohii formuvannia 204 Ю л ія Г р и щ ен к о osoblyvoho ta zahal’noho u rehional’nomu prostori. Kyiv: Іnstytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Kul’chyts’kyj, S. V. and Yefimenko, H. H. (2003). Demohrafichni naslidky Holodomoru 1933 r. v Ukraini. Vsesoiuznyj perepys 1937 r. v Ukraini: doku! menty ta materialy. Kyiv: Іnstytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. Marochko, V. І. (2004). Holodomor 1932–1933 rokiv v USRR. Іn Entsy! klopediia istorii Ukrainy: Tom 2: H–D. (pp. 145–146). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Marochko, V. І. (2007). Holodomor 1932–1933 rr. v Ukraini. Kyiv. [in Ukrainian]. Marochko, V. І. and Movchan, O. M. (2008). Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukraini: khronika. Kyiv: Іnstytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. Natsional’na knyha pam’iati zhertv Holodomoru 1932–1933 rokiv v Ukraini. Mykolaivs’ka oblast’. (2008). Mykolaiv: Shamraj. [in Ukrainian]. Natsional’na knyha pam’iati zhertv Holodomoru 1932–1933 rokiv v Ukraini. Odes’ka oblast’. (2008). Odesa: Astroprynt. [in Ukrainian]. Natsional’na knyha pam’iati zhertv Holodomoru 1932–1933 rokiv v Ukraini. Zaporiz’ka oblast’. (2008). Zaporizhzhia: Dyke pole. [in Ukrainian]. Odesskij martirolog: dannye o repressirovannyh Odessy i Odesskoj oblasti za gody sovetskoj vlasti. (2005). Koval’chuk L. and Razumova G. (Comps.) Vol. 3. Odessa: OKFA. [in Russian]. Panibudlasky V. F. (Ed.). (1997). Natsionalni protsesy v Ukraini: istoriia i suchasnist. Dokumenty i materialy. Dovidnyk. 2 vols. Kresina І. O. (Comp.). Vol. 2. Kyiv: Vyshcha shkola. [in Ukrainian]. Papakin H. V. (2013). “Chorna doshka”: antyselians’ki represii (1932– 1933). Kyiv: Іnstytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Reabilitovani istorieiu. Mykolaivs’ka oblast’: 5 vols. (2005). Vol. 1. Kyiv– Mykolaiv: Svitohliad. [in Ukrainian]. Tragediya sovetskoj derevni. Kollektivizaciya i raskulachivanie. Dokumenty i materialy v 5 tomakh (1999). Vol. 1. Moskow: ROSSPEN. [in Russian]. Tragediya sovetskoj derevni. Kollektivizaciya i raskulachivanie. Dokumenty i materialy v 5 tomakh (2001). Vol. 3. Moskow: ROSSPEN. [in Russian]. Yefimenko H.H. (2000). Zminy v natsional’nij politytsi TsK VKP(b) v Ukraini (1932–1938). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 2, 82–93. [in Ukrainian]. Yefimenko H.H. (2000). Zminy v natsional’nij politytsi TsK VKP(b) v Ukraini (1932–1938). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal — Ukrainian Historical Journal, 4, 37–47. [in Ukrainian]. Zlepko, Dmytro. (Ed.) (1988). Der ukrainische Hunger!Holocaust. Sonnen� bühl: Verlag Helmut Wild. [in German].
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-160787
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2519-2760
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:52:13Z
publishDate	2018
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Грищенко, Ю. 2019-11-19T17:34:01Z 2019-11-19T17:34:01Z 2018 Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР / Ю. Грищенко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 187–204. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2519-2760 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160787 94(477)»1932/33» У статті реконструйовано динаміку реалізації загальнодержавного курсу суцільної колективізації — насильницького утворення колгоспів, що позбавив селян права розпоряджатися своїм майном, врожаєм та інвентарем й призвів до зростання різко негативних настроїв серед широких мас населення. Наслідком примусової суцільної колективізації став Голодомор 1932–1933 рр., від якого постраждало ледь не кожне болгарське селянське господарство. В статье реконструирована динамика реализации общегосударственного курса сплошной коллективизации — насильственного образования колхозов, лишивший крестьян права распоряжаться своим имуществом, урожаем и инвентарем и приведшего к росту негативных настроений среди широких масс населения. Следствием принудительной сплошной коллективизации стал Голодомор 1932–1933 гг., от которого пострадало практически каждое болгарское крестьянское хозяйство. The article reconstructs the dynamics of the implementation of the nation-wide course of solid collectivization, the forced formation of collective farms, which deprived the peasants of the right to dispose of their property, crop and inventory, and led to an increase in negative sentiments among the broad masses of the population. The consequence of compulsory continuous collectivization was the Holodomor of 1932–1933, which affected virtually every Bulgarian peasant farm. uk Інститут історії України НАН України Регіональна історія України Історична урбаністика та руралістика Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР Динамика и социально-экономические последствия сплошной коллективизации и Голодомора 1932–1933 гг. в болгарских селах УССР Dynamics and socio-economic consequences of continuous collectivization and the Holodomor 1932–1933 іn the Bulgarian villages of the USSR Article published earlier
spellingShingle	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР Грищенко, Ю. Історична урбаністика та руралістика
title	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР
title_alt	Динамика и социально-экономические последствия сплошной коллективизации и Голодомора 1932–1933 гг. в болгарских селах УССР Dynamics and socio-economic consequences of continuous collectivization and the Holodomor 1932–1933 іn the Bulgarian villages of the USSR
title_full	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР
title_fullStr	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР
title_full_unstemmed	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР
title_short	Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР
title_sort	динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах усрр
topic	Історична урбаністика та руралістика
topic_facet	Історична урбаністика та руралістика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/160787
work_keys_str_mv	AT griŝenkoû dinamíkatasocíalʹnoekonomíčnínaslídkisucílʹnoíkolektivízacííigolodomoru19321933rrubolgarsʹkihselahusrr AT griŝenkoû dinamikaisocialʹnoékonomičeskieposledstviâsplošnoikollektivizaciiigolodomora19321933ggvbolgarskihselahussr AT griŝenkoû dynamicsandsocioeconomicconsequencesofcontinuouscollectivizationandtheholodomor19321933ínthebulgarianvillagesoftheussr

Динаміка та соціально-економічні наслідки суцільної колективізації й Голодомору 1932–1933 рр. у болгарських селах УСРР

Institution

Ähnliche Einträge