Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики

Подано аналіз ситуації розповсюдження та активності вірусу кору, спроб його елімінації та впровадження програм тотальної вакцинації. З урахуванням даних огляду літератури описано виклики, що стають на заваді тотальній елімінації вірусу кору, та окреслено шляхи їх вирішення. Представлен анализ ситуац...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
Date:	2019
Main Author:	Веклич, К.А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України 2019
Subjects:	Інфекційні хвороби
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161049
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики / К.А. Веклич // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 3(99). — С. 83-88. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859936542992105472
author	Веклич, К.А.
author_facet	Веклич, К.А.
citation_txt	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики / К.А. Веклич // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 3(99). — С. 83-88. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
description	Подано аналіз ситуації розповсюдження та активності вірусу кору, спроб його елімінації та впровадження програм тотальної вакцинації. З урахуванням даних огляду літератури описано виклики, що стають на заваді тотальній елімінації вірусу кору, та окреслено шляхи їх вирішення. Представлен анализ ситуации распространения и активности вируса кори, попыток его элиминации и внедрения программ тотальной вакцинации. С учетом данных обзора литературы описаны вызовы, которые препятствуют тотальной элиминации вируса кори, и очерчены пути их решения. The analysis of the situation of the occurrence and activity of measles virus, attempts of its elimination and introduction to total vaccination programs have been presented. Taking into account the literature review, the challenges to a total elimination of measles virus have been described and the ways to solve them have been outlined.
first_indexed	2025-12-07T16:09:36Z
format	Article
fulltext	83© К. А. ВеКлич, 2019 МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ, 2019, № 3 w w w .im j.k h. ua УДК 614.4:616.915 ЕЛІМІНАЦІЯ ВІРУСУ КОРУ: ВИРІШЕНІ ПИТАННЯ ТА МАЙБУТНІ ВИКЛИКИ К. А. ВЕКЛИЧ Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна Подано аналіз ситуації розповсюдження та активності вірусу кору, спроб його елімінації та впровадження програм тотальної вакцинації. З урахуванням даних огляду літератури описано виклики, що стають на заваді тотальній елімінації вірусу кору, та окреслено шляхи їх вирішення. Ключові слова: кір, імунітет, елімінація, епідеміологічний контроль, вакцинація. Кір — висококонтагіозне інфекційне захво- рювання, що спричиняється РНК-вмісним віру- сом сімейства Рaramyxoviridae, роду Morbillivirus. Ці віруси антропонозні, тобто передача вірусу від тварин до людей або навпаки неможлива [1–6]. Вірус кору є сферичною частинкою діаметром близько 200 Нм. Шар матричних білків (M), що містяться під ліпідною оболонкою, покриває ядерний комплекс, який складається з несегмен- тованого РНК-вмісного генома, упакованого в ну- клеопротеїн (N), великий полімеразний протеїн (L) і протеїн, асоційований з полімеразою (P). Глікопротеїни H і F, що утворюють на оболонці вірусу шипи, опосередковують його прикріплення до рецепторів клітини-мішені (in vitro викликає гемаглютинацію) (H) та опосередковують злиття вірусної оболонки з клітинною мембраною (F), що у свою чергу призводить до вивільнення основ- ного комплексу у клітину. Через злиття сусідніх клітин (у результаті якого відбувається формуван- ня багатоядерних гігантських клітин) вірус може передаватися від клітини до клітини. В інфікова- них клітинах спостерігається продукція значної кількості нуклеопротеїну N. Нуклеопротеїн та інші білки вірусу кору презентуються специфіч- ним цитотоксичним Т-лімфоцитам через систему головного комплексу гістосумісності I типу, у той час як антитіла до глікопротеїнів H і F нейтралі- зують інфекційність віріонів [2–4]. Передача вірусу кору відбувається повітряно- крапельним шляхом, а вхідними воротами інфекції виступають верхні дихальні шляхи та кон’юнктива. Вірус характеризується високим тропізмом до лімфоїдної тканини та уражує дендритні кліти- ни, альвеолярні макрофаги, В- та Т-клітини лім- фоїдної тканини нижніх дихальних шляхів ще до того, як він проникає в епітелій верхніх дихальних шляхів. Спостерігається також ураження вірусом кон’юнктиви, шкіри та інших органів, де його ре- плікація відбувається переважно в ендотеліальних клітинах, епітеліальних клітинах і макрофагах. Через 8–12 дн після проникнення вірусу в ор- ганізм людини розвиваються неспецифічні про- яви захворювання, що характеризуються такими симптомами, як кашель, риніт і кон’юнктивіт, які тривають протягом 2–4 дн. Наприкінці продро- мальної фази захворювання на слизовій оболонці щік з’являються патогномонічні плями Філатова — Копліка. Приблизно через 12 дн після зараження та 1–2 дн після появи енантеми спостерігається макуло-папульозний висип на шкірі, який харак- теризується стадійністю і поширюється зазвичай від голови тулубом до кінцівок. Ще одним типо- вим симптомом є підвищення температури тіла та тяжкий інтоксикаційний синдром, які тривають протягом приблизно тижня [1–7]. Особливістю перебігу кору з імунологічної точки зору є тривала генералізована імуносупресія, зумовлена втратою В- і Т-клітин імунної пам’яті, що призводить до підвищеної сприйнятливості організму до інших інфекційних агентів навіть через кілька років після одужання [8–10]. Як наслідок, у багатьох пацієнтів розпочинається розвиток ускладнень, особливо в умовах недоїдання, що спостеріга- ється в країнах, що розвиваються. Більшість із них є бактеріальними суперінфекціями — отит (7–9 %), пневмонія (1–6 % у промислово розви- нених країнах, проте вона є найпоширенішою причиною смерті в країнах, що розвиваються) або діарея (8 %) [2, 5]. Приблизно у 0,1 % пацієнтів діагностується постінфекційний енцефаліт, що призводить до загибелі пацієнтів приблизно у 20 % випадків [1, 3, 4]. У хворих, які мали імунодефі- цит до зараження кором, може виникати такий загрозливий стан, як «атипова» (кір-індукована) гігантоклітинна пневмонія. У пацієнтів цієї групи часто буває гострий прогресуючий енцефаліт, що в більшості випадків також закінчується летально. Причина тяжкого перебігу захворювання полягає в тому, що знищення клітин, інфікованих вірусом кору, здійснюється Т-клітинним імунітетом, який у пацієнтів з імунодефіцитом не працює. За умо- ви недостатності Т-клітинної ланки імунітету у пацієнтів може розвиватися такий загрозливий для життя стан, як «білий кір». У цьому випадку типова екзантема відсутня, але поширення вірусу в організмі відбувається дуже швидко [1–6]. Крім того, через 1–10 років після клінічного одужання від кору може розвинутися субактивний склеро- зуючий паненцефаліт (ССПЕ), який найчастіше ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ 84 ІНФЕКЦІЙНІ хВОРОБИ w w w .im j.k h. ua фіксується після інфікування протягом пер- шого року життя, що зумовлюється незрілістю Т-клітинної системи імунітету. Розвиток ССПЕ пов’язується зі штамами вірусу кору, що уника- ють впливу специфічних (гуморальних) імунних реакцій та персистують у нейронах і гліальних клітинах головного мозку. Прогноз при розвитку ССПЕ є летальним. Останніми роками частоту розвитку цього ускладнення було переоцінено і вона становить приблизно 1:5000 [5], що значно перевищує очікувані показники. Однак переважна більшість хворих на кір видужують через 1–2 тиж після початку екзантеми, хоча протягом ще кількох наступних років залишаються сприйнятливими до вторинних інфекцій [3, 4, 6, 10]. Вакцинація Висока інфекційність вірусу та механізм його передачі призводять до того, що пацієнт із кором може заразити у середньому від 12 до 18 осіб у повністю сприйнятливій популяції. Це по- казник швидкості розповсюдження, і для вірусу кору він становить 12–18 [11]. До впровадження програм тотальної вакцинації кір сприймався як типове дитяче захворювання. Високий показник захворюваності зробив кір важким тягарем для системи охорони здоров’я. Крім відносно висо- кого показника розвитку ускладнень (20–30 %) і летальних випадків, що, за різними оцінками, становить приблизно 7–8 млн дітей, які щорічно вмирали через кір до впровадження вакцинації, він сприймався як дуже загрозливе захворювання, незважаючи на те, що більшість дітей одужували. Саме це спричинило велику потребу у розробці вакцин та впровадженні системи тотальної вак- цинації [14, 15]. Розробка вакцин почалася незабаром після отримання та культивування вірусу кору у куль- турах клітин людини або мавп, а з 1963 р. вони стали широко доступними. Першою була вакцина з інактивованого штаму вірусу кору. Він не за- безпечував достатнього і довготривалого захисту, оскільки деякі з відповідних частин шипу глікопро- теїну F на вірусній оболонці у процесі інактивації піддавалися денатурації. Саме тому нейтралізуючі антитіла, вироблені організмом після введення цієї вакцини, не мали змоги надійно блокувати вірус кору дикого типу при його проникненні в орга- нізм після введення інактивованої вакцини і за- безпечували лише частковий імунітет. Більш того, вакциноіндуковані антитіла іноді посилювали ін- фекційний процес, спричинений вірусом дикого типу, що призводило до тривалої пневмонії і смерті вакцинованого (атиповий кір). Отже, ця вакцина була замінена атенуйованою живою вакциною з ві- русу кору генотипу А, що головним чином була похідним штаму Едмонстона, виділеного 1954 р. Ці вакцини найчастіше використовуються у по- єднанні з вакцинами проти паротиту та краснухи (КПК), широко застосовуються протягом десяти- літь і, як було доведено, добре переносяться, ма- ють високий показник безпечності, забезпечують тривалий захист [2, 12, 14, 16–20]. Побічні реак- ції, що спостерігаються після введення вакцини, як правило, м’які (наприклад, лихоманка виникає у 5–15 %, висип — у 3–5 % вакцинованих). Менш поширеними побічними реакціями з частотою один випадок на 10 тис. щеплених осіб є лімфадено- патія, набряк привушної залози, діарея, блюван- ня або гарячкові судоми. Рідкісні побічні явища (< 1 на 10 тис. вакцинованих осіб) — алергічний висип, транзиторна тромбоцитопенія і глухота, розвиток менінгіту/енцефаліту — спостерігаються з частотою до 1 на 100 тис. вакцинованих, а роз- виток анафілактичних реакції — з частотою 1,5 на 1 млн. У переважній більшості країн вакцинацію було включено у національні програми імунізації дитячого населення з введенням двох доз [12, 14, 16–20]. Результати кількох досліджень показали, що близько 95 % вакцинованих осіб виробляють достатні рівні антитіл, необхідних для захисту від кору, вже після першої вакцинації. Після введен- ня другої дози вакцини рівень захисту зростає до 99 % [16–20]. Глобальна ліквідація кору Із самого початку впровадження система за- гальної вакцинації немовлят привела до різкого скорочення захворюваності на кір у всіх краї- нах світу, де згодом ці програми були внесені до національного графіку щеплень. Наприклад, до настання епохи вакцинації спалахи кору у США відбувалися щороку з медіанним показником за- хворюваності на рівні 317,1 випадків на 100 тис. населення. Після ліцензування вакцин (1963 р.) і початку впровадження програм вакцинації, що відбулося у 1970-х рр., захворюваність знизила- ся більш ніж на 95 %. Підраховано, що з моменту введення першої дози вакцини було попереджено близько 35 млн випадків кору [7, 16, 17]. Прийма- ючи до уваги вплив кору на глобальне здоров’я, відсутність резервуару інфекції серед тварин і на- явність живої атенуйованої вакцини проти кору, що забезпечує довгостроковий імунітет після введення двох доз, ВООЗ (у співпраці з ЮНІ- СЕФ та програмою ООН «Проти кору») розпо- чала глобальну кампанію імунізації проти кору, спрямовану на скорочення смертності, пов’язаної із цим захворюванням, на 90 % до 2010 р. Амери- канській підрозділ ВООЗ сповістив про ліквідацію кору ще до 2002 р., що було досягнуто завдяки широкому охопленню населення вакцинами та повному впровадженню стратегії вакцинації, вклю- чаючи планову та додаткову імунізацію. Це стало принциповим доказом того, що ліквідація кору здійсненна і практично можлива. Завдяки успі- ху заходів із скорочення і ліквідації смертності, пов’язаної з кором, п’ять із шести регіонів ВООЗ, включаючи Європейський, спочатку прийняли Ре- гіональні цільові показники по ліквідації кору до 2010 р. і переглянули їх до 2015 р. Цей термін не міг бути зупинений з кількох причин і був про- 85 ІНФЕКЦІЙНІ хВОРОБИ w w w .im j.k h. ua довжений до 2020 р. Для досягнення мети повної елімінації кору і припинення ендемічної передачі вірусу кору у всіх країнах необхідним вважається охоплення вакцинацією не менш ніж 95 % насе- лення з введенням двох доз КПК. На сьогоднішній день всесвітня кампанія то- тальної вакцинації була дуже багатообіцяючою та привела до зниження передбачуваного щорічного показника смертності в усьому світі на 78 % — від 562 400 у 2000 р. до 114 900 у 2014 р. Незважа- ючи на те що показник охоплюваності населення першою дозою вакцини проти кору у період від 2000 до 2010 р. збільшився в усьому світі від 72 до 85 %, протягом 2010–2014 рр. він залишався не- змінним. У Європі число випадків захворювання на кір зменшилася на 98 % — від 341 289 у 1993 р. до 7073 у 2007 р. Однак із 2010 р. показник захво- рюваності на кір збільшився приблизно до 37 тис. випадків у 2014 р. У 2015 р. — очікуваному році ліквідації кору в Європі великі спалахи, що ха- рактеризувалися ураженням 2500 і 300 осіб, було зафіксовано у Німеччині та Австрії відповідно. У результаті збільшеної активності вірусу кору, що спостерігається останніми роками в деяких кра- їнах, особливо у В’єтнамі, Китаї, Філіппінах, які ліквідували кір, зіткнулися зі збільшенням частки завозних захворювань, що призвело, наприклад, у США до розвитку більш ніж 600 випадків кору у 2014 р. і до першого випадку смерті від кору, зафіксованої у США у період від 2002 до 2014 р. Ці факти, а також спалах кору, що спостерігаєть- ся серед дорослого та дитячого населення Укра- їни від грудня 2018 р., указує на необхідність та терміновість додаткових зусиль, направлених на стримання розповсюдження та повну елімінацію вірусу кору [7, 16–20]. Майбутні виклики Останніми роками кір знову став однією з важ- ливих проблем навіть у тих розвинених країнах, де були інтегровані й активно використовуються ефективні програми тотальної вакцинації насе- лення. У зв’язку із цим виникає низка запитань. Чи є вакцинація ефективною? Живий вакцинний штам вакцини проти кору, що нині використовується, був виділений від па- цієнта з кором та піддавався культивуванню на культурі клітин курячих ембріонів до тих пір, поки рандомні мутації не послабляли його патогенність. На відміну від висококонтагіозного дикого вірусу, вакцинний штам не є інфекційним для імуноком- петентних осіб, а передача вакцинного вірусу від людини до людини ніколи не спостерігалася [1–6]. Існуюча на теперішній час інформація свідчить про те, що будь-який штам вірусу кору розпо- чинає інфекційний процес шляхом взаємодії глі- копротеїну оболонки (Н) із вірус-специфічними рецепторами клітин — CD150, що є сигнальною молекулою лімфоцитарної активації (SLAM), та CD46, що інгібує рецептор компліменту [2–4, 6]. Очевидно, що вакцинальний штам вірусу кору має мутацію у гені Н, що призводить до пригні- чення взаємодії з CD46. Проте більш важливим для послаблення дії вірусу є посилення індукції інтерферону, що у вакцинального штаму виражене більше, ніж у дикого [2]. Крім того, послабленню дії вірусу сприяють й інші мутації. Наприклад, однією з мішеней послаблення вірусу in vitro є ген L, що кодує великі полімеразні протеїни. Антисироватки, отримані від осіб, які були інфі- ковані вірусом кору десятиріччя тому, зберігають здатність нейтралізувати існуючі дотепер штами дикого вірусу, що вказує на те, що вакцини все ще повністю ефективні. Чи є існуючі програми вакцинації ефективними? Терміни введення першої і другої доз вак- цини у різних країнах та регіонах відрізняются. У країнах, де передача вірусу є досить актив- ною, ВООЗ рекомендує введення першої дози вакцини у віці дитини 9 міс, що має забезпечити оптимальний захист протягом періоду сприйнят- ливості раннього дитячого віку. Ревакцинація, що має на меті посилення та пролонгацію стійкого імунітету, рекомендується у віці 15–18 міс [1, 2, 13, 16–20]. Проведення вакцинації у цьому віці також рекомендовано для осіб, що не отримали першу дозу вакцини. Мінімальний інтервал між введенням першої та другої доз становить один місяць. У більшості країн вакцинація за епіде- міологічними показаннями також рекомендується усім дітям, підліткам та дорослим, які не отри- мали першу чи другу дозу вакцини проти кору, краснухи та паротиту або не мають записів щодо вакцинації. Однак у багатьох європейських країнах ці програми екстреної вакцинації або проводяться спорадично, або не прийняті взагалі. У результаті такої політики, незважаючи на значне підвищення темпів вакцинації, все ще реєструються спалахи кору, у які здебільшого залучаються підлітки та люди молодого віку (до 40 років), які не були вакциновані взагалі або отримали тільки одну дозу вакцини. Крім того, високий відсоток за- лучення представників цієї вікової групи можна пояснити відсутністю вродженого імунітету проти кору. Відсутність імунітету також призводить до розвитку інших проблем: вагітні жінки дітород- ного віку, які не мають імунітету проти кору, не можуть забезпечити вертикальний захист своєї дитини. Крім того, у теперішній епідеміологічній ситуації вони мають досить високий ризик захво- ріти на кір під час вагітності, що, у свою чергу, призводить до підвищення частоти госпіталізації, розвитку ускладнень, пов’язаних з кором, а також зростання показника материнської смертності та несприятливих результатів вагітності (переривання вагітності, передчасні пологи та низька вага плода при народженні, але не його вроджені дефекти). Проникнення вірусу незадовго до або безпосеред- ньо після народження може призвести до внутріш- ньоутробного, перинатального та післяродового інфікування новонароджених, які мають висо- кий ризик розвитку підгострого склерозуючого 86 ІНФЕКЦІЙНІ хВОРОБИ w w w .im j.k h. ua паненцефаліту, обумовленого незрілістю імунної системи [1–4]. Усі описані проблеми вказують на необхідність впровадження додаткових заходів та внесення змін у графік проведення вакцинації, що повинні покращити епідеміологічну ситуацію. Іншими обставинами, що призвели до пере- ривання реалізації успішних програм вакцинації, є гуманітарні катастрофи, а саме — спалахи осо- бливо небезпечних інфекцій, війни, професійна міграція. Сьогодні мільйони біженців проживають у переповнених таборах або перетинають багатокі- лометрові відстані, подорожуючи крізь різні краї- ни, на території яких спостерігаються у тому числі й спалахи кору. Таке масове скупчення мігрантів, їх хаотичне пересування та висока контагіозність вірусу кору зумовлюють високий ризик передачі та широке розповсюдження цього та інших ін- фекційних захворювань. Можливість вакцинува- ти велику кількість біженців під час їх міграції транзитними маршрутами відсутня; проте країни, що приймають біженців, наприклад Німеччина та Австрія, надають першочергове значення вак- цинації цього контингенту вакциною проти кору, краснухи та паротиту, незважаючи на те, що орга- нізація масштабної вакцинації є досить складним питанням. Однак швидке підвищення показників вакцинації корінного населення є першочерговим заходом запобігання виникненню спалахів кору. Яка частка популяції має бути вакцинована для створення стабільного популяційного імуні- тету, що припинить передачу вірусу та забезпе- чить захист невакцинованих осіб? Цей показник залежить від базової швидкості розповсюдження (R0), що показує середню кількість людей, яка може бути інфікована первинним джерелом ін- фекції у повністю сприйнятливій популяції. Для кору цей показник становить 12–18, що є одним із найбільших серед усіх збудників, патогенних для людини [11]. Це означає, що для того, щоб зупи- нити розповсюдження вірусу та забезпечити по- пуляційний імунітет, має бути вакциновано понад 94 % населення [16–20]. Такий високий показник охоплення вакцинацією був забезпечений тільки відносно натуральної віспи, коли проведення вак- цинації регулювалося на законодавчому рівні. До- сягнення показника охоплення вакцинацією, що перевищить 90 % населення, без регуляції цього питання на законодавчому рівні є майже немож- ливим і становить значний виклик системі охо- рони здоров’я багатьох країн. Проте потенційно тривожними є повідомлення про спорадичні випадки маніфестного захворюван- ня на кір серед дорослих, що отримали дві дози вакцини проти кору десятиріччя тому. Деякі з цих випадків призвели до подальшого розповсюджен- ня вірусу і, як правило, спостерігалися в країнах, що досить успішно впроваджували програми вак- цинації і досягли мети ВООЗ з елімінації, тобто повного переривання передачі вірусу кору. Ці ви- падки свідчать про те, що рівні IgG знижуються, а імунологічна пам’ять до вірусу кору в умовах відсутності впливу дикого штаму вірусу є більш обмеженою, ніж здавалося раніше. Цей факт також має звернути увагу на необхідність пришвидшення тотальної елімінації вірусу кору, що є неможли- вим без перегляду існуючих програм вакцинації та регуляції їх на законодавчому рівні. Як пришвидшити процес елімінації вірусу та сформувати суспільну думку про необхідність вакцинації? Проведення вакцинації проти жодної інфек- ційної хвороби, окрім натуральної віспи, не підда- валася такій жорсткій регуляції на законодавчому рівні, оскільки жодне з них не вважалося таким небезпечним для життя, особливо за наявності високоефективних засобів лікування. Вакцинація проти віспи приводила до розвитку великої кіль- кості побічних ефектів. Чим більш слабким ста- вав вірус натуральної віспи, тим більше критики з’являлося на адресу вакцини і тим більше людей відмовлялися від вакцинації. хоча вакцина проти вірусу кору не демонструє такої кількості побіч- них ефектів, вона стає все більш ігнорованою та навіть відхилюваною; у результаті успішної реалі- зації програм вакцинації небезпечні ускладнення кору уникають уваги громадськості, у той час як страх перед несприятливими наслідками — зростає. Іншими факторами, що впливають на охоплення популяції вакцинацією у країнах із високим та середнім соціально-економічним розвитком, є са- мозаспокоєність, необізнаність щодо серйозності захворювання та ступінь недовіри до медичних за- кладів та фармацевтичної промисловості. Це при- зводить до збільшення кількості батьків, що до- сить скептично ставляться до вакцинації. На від- міну від пероральних вакцин, ін’єкційне введення препаратів сприймається батьками та дітьми як неприйнятне. Саме тому розробка та введення полівалентних вакцин є обґрунтованими та ефек- тивними. Комбіновані вакцини можуть викори- стовуватися не тільки для проведення первинної імунізації, а також і для проведення ревакцинації або вакцинації за епідеміологічними показника- ми. На цей момент батьки та навіть деякі лікарі розглядають кір як інфекційне захворювання, що не потребує підвищеної уваги з боку суспільства і навіть підсилює здатність організму після пере- несеного захворювання чинити опір іншим збуд- никам. Проте численні дослідження свідчать про те, що вірус кору здатен погіршити роботу імунної системи впродовж довгого періоду та є причиною підвищеної захворюваності навіть через багато років. Таким чином, обізнаність популяції щодо вірусу кору має бути підсилена та підтримувати- ся на високому рівні навіть за умови відсутності великих спалахів захворювання. Отже, результати проведеного аналізу дають змогу дійти таких висновків. Вірус кору є одним із найбільш контагіозних вірусів, патогенних для людини. Найкращий спо- сіб зупинити його — тотальна вакцинація. На цей момент для проведення вакцинації використову- 87 ІНФЕКЦІЙНІ хВОРОБИ w w w .im j.k h. ua ються живі атенуйовані штами вірусу кору Ендер- са — Шварца. І хоча вони були розроблені понад 50 років тому, вакцини, що використовуються сьогодні, є досить ефективними для створення ефективного імунного захисту, який здатен захис- тити від інфекції впродовж десятиліть, за умови дотримання графіка вакцинації. Проте спалахи захворювання все ще реєструються. Значна біль- шість спалахів кору, що реєструвалися в Європі впродовж останніх семи років, були спричинені недостатністю імунної відповіді, що є результатом недостатнього охоплення популяції вакцинацією. Для забезпечення елімінації вірусу кору та попе- редження спалахів захворювання після завезення вірусу з країн, що до цього часу є ендемічними по кору, вакцинацією мають бути охоплені більше 95 % населення. Низький рівень охоплення вакци- нацією спостерігається в країнах, що страждають від соціально-економічних проблем, проте і в дея- ких економічно розвинених країнах цей показник є досить низьким. Це пояснюється недостатньою поінформованістю населення щодо загрозливих ускладнень кору. У результаті вдалого впрова- дження програм вакцинації увага суспільства до проблеми кору знижується навіть серед лікарів, що на сьогодні мають досить сумнівне уявлення про симптоми захворювання. Забезпечення тотальної елімінації вірусу кору потребує також розробки та впровадження додаткових програм лаборатор- ної перевірки напруженості імунітету, розробки і впровадження нових полівалентних вакцин, що сприймаються населенням більш спокійно, підви- щення поінформованості населення щодо безпеч- ності та необхідності вакцинації, а також регуляції програм вакцинації на законодавчому рівні. С п и с о к л і т е р а т у р и 1. Возианова Ж. И. Инфекционные и паразитарные болезни: в 3 т. / Ж. И. Возианова.— К.: Здоровье, 2002.— Т. 3.— С. 791–819. 2. Орлова О. Г. Morbillivirus — вирус кори. Общая ха- рактеристика и диагностика инфекции: учеб.-метод. пособ. / О. Г. Орлова, О. В. Рыбальченко, Е. И. Ер- моленко.— СПб: СпецЛит, 2014.— 32 с. 3. Griffin Diane E. Measles virus, immune control, and persistance / Diane E. Griffin, Wen-Hsuan Lin, Chien-Hsiung Pan // FEMS Microbiology Reviews.— 2012.— Vol. 36 (3).— P. 649–662.— doi: 10.1111/j.1574- 6976.2012.00330.x 4. Марусик У. І. Кір у дітей / У. І. Марусик // Актуаль- ная инфектология.— 2017.— № 5.— С. 129–133.— doi: 10.22141/2312-413х.5.3.2017.109855 5. Корь. Современные представления о возбудителе. Клиника. Диагностика. Профилактика / А. П. Ага- фонов, Г. М. Игнатьев, С. А. Пьянков, М. В. Ло- сев // Руководящие принципы для организации мероприятий при вспышках кори.— Новосибирск: ВОЗ, 2005.— 38 с. 6. Клинические особенности течения кори на совре- менном этапе / К. О. Макарова, С. Р. Куанышбаев., А. А. Балдина [и др.] // Международный студен- ческий научный вестн.— 2015.— № 2 (1).— URL: http://www.eduherald.ru/ru/article/view?id=12150 7. New measles surveillance data for 2019 / World Health Organization.— URL: https://www.who.int/immuniza- tion/newsroom/measles-data-2019/en/ 8. Особенности иммуносупрессии при вирусных инфек- циях / Е. Г. Чурина, О. И. Уразова, В. В. Новицкий [и др.] // Бюллетень сибирской медицины.— 2009.— № 8 (4).— С. 112–117.— doi: 10.20538/1682-0363- 2009-4-112-117 9. The Immune Respose in Measles: Virus Control, Clear- ance and Protective Immunity / Diane E. Griffin // Viruses.— 2016.— Vol. 8 (10).— Р. 282.— doi: 10.3390/ v8100282 10. Иммунный ответ при вирусных инфекциях: рук-во для врачей / А. Л. Коваленко, Ю. С. Голубев [и др.]; под ред. Ф. И. Ершова, М. Г. Романцова.— СПб.: НИИ эпидемиологии и микробиологии им. Н. Ф. Га- малеи, 1998.— С. 19–23. 11. The basic reproduction number (R) of measles: a sys- tematic review / F. M. Guerra, S. Bolotin, G. Lim [et al.] // Lancet Infect. Dis.— 2017.— Vol. 17 (12).— P. 420–428.— doi: 10.1016/S1473-3099(17)30307-9 12. Шамсутдинова О. А. Живые аттенуированные вакци- ны для иммунопрофилактики / О. А. Шамсутдино- ва // Инфекция и иммунитет.— 2017.— Т. 7, № 2.— С. 107–116.— doi: 10.15789/220-7619-2017-2-107-116 13. Наказ Міністерства охороні здоров’я України від 18.05.2018 № 947 «Про внесення змін до Кален- даря профілактичних щеплень в Україні».— URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0659-1 14. Чумаченко Т. А. Проблема элиминации кори в Укра- ине / Т. А. Чумаченко, О. Б. Колоколова, Л. Г. Вере- зуб // Детские инфекции.— 2007.— № 3.— С. 35–38. 15. Цвиркун О. В. Эпидемический процесс кори в раз- личные периоды вакцинопрофилактики: дис. на со- искание ученой степени д-ра мед. наук; спец. 14.02.02 «Эпидемиология» / О. В. Цвиркун; Центральный научно-исследовательский институт эпидемиоло- гии.— М., 2014.— 249 с. 16. Global measles and rubella strategie plan: Joint News Release American Red Cross/CDC/UN Foundation/ UNICEF/WHO / World Health Organization, Ge- neva.— 2012–2020.— P. 1–43.— URL: https://reliefweb. int/report/world/global-measles-and-rubella-strategic- plan-2012-2020 17. The Expanded Programme on Immunization / World Health Organization.— 2013.— URL: https://www.who. int/immunization/programmes_systems/supply_chain/ benefits_of_immunization/en/ 18. Measles elimination field guide / World Health Or- ganization.— 2013.— URL: https://apps.who.int/iris/ handle/10665/207664 19. Measles and rubella elimination: communicating the importance of vaccination. Stockholm / European Centre for Disease Prevention and Control, Betsch 88 ІНФЕКЦІЙНІ хВОРОБИ w w w .im j.k h. ua C (2014).— URL: https://www.ecdc.europa.eu/en/ publications-data/measles-and-rubella-elimination- communicating-importance-vaccinat 20. Smith H. The expanded programme on immunization (EPI) / H. Smith (with additional notes by Beryl Irons) // The CAREC story.— 2015.— P. 125–138 ЭЛИМИНАЦИЯ ВИРУСА КОРИ: РЕШЕННЫЕ ВОПРОСЫ И БУДУЩИЕ ВЫЗОВЫ К. А. ВЕКЛИЧ Представлен анализ ситуации распространения и активности вируса кори, попыток его элиминации и внедрения программ тотальной вакцинации. С учетом данных обзора литературы описаны вызовы, которые препятствуют тотальной элиминации вируса кори, и очерчены пути их решения. Ключевые слова: корь, иммунитет, элиминация, эпидемиологический контроль, вакцинация. MEASLES VIRUS ELIMINATION: RESOLVED ISSUES AND FUTURE CHALLENGES K. A. VEKLYCH The analysis of the situation of the occurrence and activity of measles virus, attempts of its elimi- nation and introduction to total vaccination programs have been presented. Taking into account the literature review, the challenges to a total elimination of measles virus have been described and the ways to solve them have been outlined. Key words: measles, immunity, elimination, epidemiological control, vaccination. Надійшла 14.06.2019
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161049
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2308-5274
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:09:36Z
publishDate	2019
publisher	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
record_format	dspace
spelling	Веклич, К.А. 2019-11-27T19:55:50Z 2019-11-27T19:55:50Z 2019 Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики / К.А. Веклич // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 3(99). — С. 83-88. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2308-5274 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161049 614.4:616.915 Подано аналіз ситуації розповсюдження та активності вірусу кору, спроб його елімінації та впровадження програм тотальної вакцинації. З урахуванням даних огляду літератури описано виклики, що стають на заваді тотальній елімінації вірусу кору, та окреслено шляхи їх вирішення. Представлен анализ ситуации распространения и активности вируса кори, попыток его элиминации и внедрения программ тотальной вакцинации. С учетом данных обзора литературы описаны вызовы, которые препятствуют тотальной элиминации вируса кори, и очерчены пути их решения. The analysis of the situation of the occurrence and activity of measles virus, attempts of its elimination and introduction to total vaccination programs have been presented. Taking into account the literature review, the challenges to a total elimination of measles virus have been described and the ways to solve them have been outlined. uk Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України Інфекційні хвороби Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики Элиминация вируса кори: решенные вопросы и будущие вызовы Measles virus elimination: resolved issues and future challenges Article published earlier
spellingShingle	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики Веклич, К.А. Інфекційні хвороби
title	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
title_alt	Элиминация вируса кори: решенные вопросы и будущие вызовы Measles virus elimination: resolved issues and future challenges
title_full	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
title_fullStr	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
title_full_unstemmed	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
title_short	Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
title_sort	елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики
topic	Інфекційні хвороби
topic_facet	Інфекційні хвороби
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161049
work_keys_str_mv	AT veklička elímínacíâvírusukoruviríšenípitannâtamaibutnívikliki AT veklička éliminaciâvirusakorirešennyevoprosyibuduŝievyzovy AT veklička measlesviruseliminationresolvedissuesandfuturechallenges

Елімінація вірусу кору: вирішені питання та майбутні виклики

Institution

Similar Items