Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
Розглянуто сухопутні комунікації Потясминня передскіфського і скіфського часів і їх співвідношення з тогочасними шляхами дальнього сполучення. В статье предлагаются дополнения к существующим ныне реконструкциям сухопутних торгових путей скифского времени, соединявших античные причерноморские города...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2015 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161174 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза / С.С. Бессонова, В.І. Полтавець // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 21-37. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161174 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Бессонова, С.С. Полтавець, В.І. 2019-12-01T12:36:05Z 2019-12-01T12:36:05Z 2015 Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза / С.С. Бессонова, В.І. Полтавець // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 21-37. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161174 902.03(282.247.32-197.4)“6383” Розглянуто сухопутні комунікації Потясминня передскіфського і скіфського часів і їх співвідношення з тогочасними шляхами дальнього сполучення. В статье предлагаются дополнения к существующим ныне реконструкциям сухопутних торгових путей скифского времени, соединявших античные причерноморские города Ольвию и Березань и бассейн Тясмина, а также соседние территории — бассейны Синюхи и Роси. Это так называемый Ольвийский путь, проходивший междуречьем Ингула и Ингульца до лесостепного порубежья, где он разделялся на несколько ветвей северного и северо-западного направлений. The article is devoted to the reconstractions of the trade Roudes of the Scythian period. They connected the Greek town Olbia and settlement Berezan with neighbouring territoties of Sinyukha and Ros-rivers Basins. So-called Olviyski roud was passed between Ingul and Ingulets-rivers Basins to the Border of the Steppe and Forest-Steppe, wetre it divides in a few branches of the northean and northen-west directiones. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза Пути сообщения в бассейне Тясмина в начале эпохи железа The trade roudes in the Tyasmin-river basin of beginning of iron age Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза |
| spellingShingle |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза Бессонова, С.С. Полтавець, В.І. Статті |
| title_short |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза |
| title_full |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза |
| title_fullStr |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза |
| title_full_unstemmed |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза |
| title_sort |
шляхи сполучення в басейні тясмину на початку доби заліза |
| author |
Бессонова, С.С. Полтавець, В.І. |
| author_facet |
Бессонова, С.С. Полтавець, В.І. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2015 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Пути сообщения в бассейне Тясмина в начале эпохи железа The trade roudes in the Tyasmin-river basin of beginning of iron age |
| description |
Розглянуто сухопутні комунікації Потясминня
передскіфського і скіфського часів і їх співвідношення з тогочасними шляхами дальнього сполучення.
В статье предлагаются дополнения к существующим ныне реконструкциям сухопутних торгових путей скифского времени, соединявших античные причерноморские города Ольвию и Березань и бассейн
Тясмина, а также соседние территории — бассейны
Синюхи и Роси. Это так называемый Ольвийский
путь, проходивший междуречьем Ингула и Ингульца до лесостепного порубежья, где он разделялся на
несколько ветвей северного и северо-западного направлений.
The article is devoted to the reconstractions of the
trade Roudes of the Scythian period. They connected the
Greek town Olbia and settlement Berezan with neighbouring
territoties of Sinyukha and Ros-rivers Basins.
So-called Olviyski roud was passed between Ingul and
Ingulets-rivers Basins to the Border of the Steppe and
Forest-Steppe, wetre it divides in a few branches of the
northean and northen-west directiones.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161174 |
| citation_txt |
Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза / С.С. Бессонова, В.І. Полтавець // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 21-37. — Бібліогр.: 86 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT bessonovass šlâhispolučennâvbaseinítâsminunapočatkudobizalíza AT poltavecʹví šlâhispolučennâvbaseinítâsminunapočatkudobizalíza AT bessonovass putisoobŝeniâvbasseinetâsminavnačaleépohiželeza AT poltavecʹví putisoobŝeniâvbasseinetâsminavnačaleépohiželeza AT bessonovass thetraderoudesinthetyasminriverbasinofbeginningofironage AT poltavecʹví thetraderoudesinthetyasminriverbasinofbeginningofironage |
| first_indexed |
2025-11-25T22:47:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:47:33Z |
| _version_ |
1850573733954060288 |
| fulltext |
21ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
УДК: 902.03(282.247.32-197.4)“6383”
С. С. Б е с с о н о в а, в. І. П о л т а в е ц ь
ШЛЯХИ СПОЛУЧЕННЯ В БАСЕЙНІ ТЯСМИНУ
НА ПОЧАТКУ ДОБИ ЗАЛІЗА
розглянуто сухопутні комунікації Потясминня
передскіфського і скіфського часів і їх співвідношен-
ня з тогочасними шляхами дальнього сполучення.
К л ю ч о в і с л о в а: басейн Тясмину, Ольвійсь-
кий торговельний шлях, скіфський час.
вже давно існує думка, що населення тери-
торій приднепров’я і побужжя («скіфи-орачі»),
і особливо багатий землеробський район басей-
ну Тясмину були в тісному контакті з навко-
лишнім світом, оскільки вони ще за доби бронзи
знаходилися на перехресті важливих шляхів,
що поєднували схід і захід європи [Иессен,
1947, с. 29; Тереножкин, 1961, с. 3]. Останне
твердження потребує уточнень, оскільки те-
риторія басейну Тясмину і особливо місцевість
всередині Тясминської луки, де розташована
більшість поселень передскіфського і скіфсько-
го часів, знаходилася дещо осторонь головних
сухопутних комунікацій басейнів Дніпра і пів-
денного Буга. власно кажучи, територія всере-
дині луки Тясмину не входила до контактних
зон і була відносно ізольованою, що сприяло
її залюдненню в «смутні» часи, зокрема в часи
чорноліської культури, коли поселенська зона
майже не виходила за її межі. Саме завдяки
відносній ізольованості потясминня стає одним
зі «стабілізаторів», що утворювалися на кордоні
з кочовим степом передскіфських і скіфських
часів [Бруяко, 2005, с. 80, 82, 86], досить насе-
леним регіоном з розвиненим відтворюючим
господарством. водночас наближеність до важ-
ливих сухопутних комунікацій була одним з
важливих чинників економічного і соціального
розвитку потясминня. Найбільш сприятлива
ситуація для торговельно-обмінних стосунків
склалася в скіфські часи з появою античних ко-
лоній на узбережжі Чорного моря, особливо Бе-
резані та Ольвії. Саме в скіфські часи активно
освоюють землі по південних притоках Тясми-
ну, наближених до торговельних шляхів. в ос-
танні десятиліття дослідники приділяють знач-
ну увагу реконструкції сухопутних комунікацій
скіфських часів, спираючись на археологічні
пам’ятки, топографію місцевості, а також се-
редньовічні і пізніші свідчення щодо головних
трас, які проходили через Середне подніпров’я
[Болтрик, 1990; 2000; 2003; 2009; Šramko, 1992].
з останніх найбільший інтерес становить так
званий Чорний шлях, який йшов з території
польщі до Чорноморського узбережжя, та його
відгалуження Бакаїв шлях на Дніпровському
лівобережжі [Русов, 1876, мапа]. Саме Чорний
шлях, як вважають дослідники, в південній
його частині мав співпадати з важливою су-
хопутною комунікацією скіфських часів, так
званим Ольвійським шляхом [Болтрик, 2000].
Це співпадіння є закономірним, адже найзруч-
ніші комунікації зазвичай використовувалися
протягом багатьох століть. Найінформатив-
нішою є карта великого князівства Литовсь-
кого 1650 г., складена Г.де Бопланом, на якій
досить ретельно зображено частину Чорного
шляху у верхів’ях Інгула, Інгульця і в басейні
великої висі, а також межиріччі Росі і Гнило-
го Тикича [Кордт, 1910, табл. ІІІ]. На цій карті
надійними орієнтирами, окрім річок, є великі
лісові масиви (Чорний, Нерубай, Лебедин), які
під тими самими назвами існують і в наші часи
(рис. 1). Дослідники зазвичай прослідковують
Ольвійський шлях до лісостепового порубіжжя,
спрямовуючи його відгалуження на такі орієн-
тири як великі городища потясминня. всере-
дині потясминня ці відгалуження втрачають © С.С. БЕССОНОвА, в.И. пОЛТАвЕЦЬ, 2015
С т а т т і
22 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
чіткість, перетворюючись на мережу місцевих
доріг. Частково їх можна прослідкувати за міс-
цевими «транспортними вузлами» і концентра-
цією археологічних пам’ яток.
в даній роботі ми розглядаємо лише сухо-
путні комунікації, оскільки саме вони перева-
жали на порубіжжі Степу і Лісостепу, в тому
числу в південній частині потясминня, яке
являло собою вододіл декількох річок (рис. 2) 1.
Можливості лісостепової ділянки течії Дніпра
як водного шляху були обмежені через велику
кількість мілин і островів, особливо на ділянці
між Трахтемирівим і Кременчугом [Максимо-
вич, 1901, с. 74—83]. Дорога вздовж правого
берега Дніпра, мала, певно, для потясминня
місцеве значення, оскільки на виході за межі
дніпро-тясминського межиріччя просування
вздовж Дніпра ускладнювалося через розта-
шування гірл Тясмину, Ірдиня (який в ті часи,
як вважають, впадав до Дніпра), вільшанки і
Росі з розвиненими заплавами. Найбільшою
була Дніпро-Тясминська заплава з численни-
ми протоками і старицями [полтавець, 2003].
1. при складанні цієї карти були використані ре-
конструкції Ольвійського шляху, зроблені Ю.в. Бол-
триком [Болтрик, 2000] і Б.А. Шрамком [Šramko,
1992], з деякими доповненнями.
Найважливіші сухопутні комунікації на тери-
торії Східної європи сформувалися ще за доби
пізньої бронзи [Отрощенко, 2011, мапа 7] і при-
значалися головним чином для обмінних кон-
тактів між найважливішими металургійними і
соледобувними провінціями того часу. До таких
дослідники досить одностайно відносять шлях із
Карпато-подунавья до приуралля і поволж’я,
який йшов пониззям Дунаю і далі степами
причорномор’я з відгалуженнями до лісостепо-
вої зони [Черняков, 1975; Шилик, 1976; Членова,
1983; Островерхов, 1981, с. 88—89]. Цей субши-
ротний шлях, на думку деяких дослідників, тяг-
нувся від пониззя Дунаю до середньої течії Бугу,
а його відгалуження йшли до переправи через
Дніпро в районі Нікополя і Каховки [Суботін,
Черняков, 1982] і далі до Кременчуцької пере-
прави [Бокий, Горбул, Отрощенко, 1991]. пізні-
ше частина цієї магістралі (від Ольвії на схід)
була відома як «скіфський шлях Геродота» [Гра-
ков, 1947; Членова, 1983; Исмагилов, 1994]. в пе-
редскіфські часи цим шляхом просувалися до Се-
редньої європи войовничі номади — кіммерійці
[Chochorowski, 1993, mapa 12; Хохоровски, 2011,
рис. 15]. за імпортами металевих виробів реконс-
труюють також декілька субширотних шляхів
доби пізньої бронзи від Центральної європи,
які йшли північною підзоною Лісостепу на пе-
рис. 1. Фрагмент мапи Г. де Боплана 1650 р. з позначенням Чорного шляху (за: [Кордт, 1910, табл. ІІІ]):
1 — Чорний Ліс; 2 — Чорний шлях; 3 — р. Тясмин; 4 — р. велика вись; 5 — р. Рось
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
23ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
реправи в районі Канева і Києва [Отрощенко,
1995; 2011, мапа 7; Лысенко, 2002, рис. 1]. зна-
чення цих осередків обмінної торгівлі виразно
постає також в передскіфські [Тереножкин, 1961,
с. 152—153, 171, рис. 114] і скіфські часи [Онай-
ко, 1966, с. 41, рис. 4—7; Бессонова, 2001, с. 68].
Отже, при реконструкції шляхів сполучення по-
тясминня слід орієнтуватися також на шляхи
поросся і Київського подніпров’я.
велике значення мали також субмерідіо-
нальні шляхи між північним Кавказом і Се-
реднім подніпров’ям, якими ще за бронзо-
вої доби постачався до причорномор’я метал
Донецького гірсько-металургійного центру
[Отрощенко, 2011, с. 448]. Ними, мабуть, пот-
рапляли кавказькі металеві вироби також в
передскіфські [Иессен, 1947, с. 29 31 рис. 4] і
скіфські часи [Онайко, 1966, с. 50]. Цей шлях
йшов лівим берегом Дніпра [Рассадин, 1991,
рис. 3], як і за доби пізньої бронзи, коли він
перетинався в районі канівських і київських
переправ з давніми субширотними шляхами із
Середньої європи (рис. 2, VI) [Лысенко, 2002,
рис. 1; Отрощенко, 2011, мапа 7]. припускають
також існування у епоху пізньої бронзи торго-
вельного «бурштинового» шляху вздовж Дніпра
[Gimbutas, 1965, p. 154], а також до побужжя
[Клочко в.,1996; Клочко Л., 2011]. поклади
бурштину могли бути на волині і Київському
подніпров’ї, оскільки тут вони відомі і в піз-
ніші часи [Сребродольский, 1984, с. 66—68, 80,
98—99]. Скоріше за все, саме бурштин міг бути
тією цінною сировиною, яка обумовила спря-
мованість торговельних маршрутів від Чорно-
морського узбережжя до поросся і Київського
подніпров’я. Деякі дослідники не виключають
можливість експорту в скіфські часи із Лісосте-
пу не лише бурштину, а, навіть, і золота [Болт-
рик, 2000, с. 125; 2009, с. 387]. Головними стат-
тями експорту дослідники визнають хутро, мед,
віск, шкіри, коней, можливо, зерновий хліб.
Найбільше археологічних даних існує віднос-
но шляхів сполучення скіфського часу, для якого
маємо вже досить багато індикаторів на шляхах
пересування валок: великі городища, «вартові
пости», курганні могильники і так звані курга-
ни-лідери, кам’яні статуї. всі ці індикатори є,
власне, ознаками важливих шляхів взагалі, в
тому числі воєнних і для пергону худоби. Озна-
ками саме торговельних шляхів можна вважати
рис. 2. Реконструкція шляхів скіфського часу в басейні Тясмину і на прилеглих територіях: 1 — с. Молодіж-
не (Моржанівська Могила); 2 — Інгуло-Кам’янка (Таранова Могила); 3 — Кіровоград; 4 — Медерове; 5 —
Станішине; 6 — Чорноліське городище; 7 — Мельгуновський курган; 8 — Красносілля; 9 — Леніне (Ерделів-
ка); 10 — Ярошівка; 11 — петраківка; 12 — Мартоноша; 13 — Новомиргород; 14 — Шпакове; 15 — защита;
16 — Капітанівка; 17 — пастирське; 18 — Макіївка; 19 — звенігордка; 20 — Неморож; 21 — Журжінці;
22 — Медвин; 23 — Тараща; 24 — Стеблів; 25 — Корсунь-Шевченківський; 26 — Трахтемирів; 27 — Кремен-
чуг; 28 — Світловодськ; 29 — Суботів; 30 — Новоселиця; 31 — Гуляйгородок; 32 — Мотронинське городище;
33 — Жаботин; 34 — Кам’янка; 35 — Городище; 36 — Богуслав; I — північне відгалуження Ольвійського
шляху; II — північно-західне відгалуження Ольвійського шляху; III — південно-західне відгалуження Оль-
війського шляху; IV — продовження північно-західного відгалуження Ольвійського шляху; V — пантіка-
пейський шлях; VI — південний лісостеповий шлях
С т а т т і
24 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
насамперед укріплені поселення із залишками
ремісничої діяльності, а також великі дружинні
курганні могильники. важливе значення для
реконструкції торговельних шляхів скіфського
часу в північному причорномор’ї мають знахід-
ки античного імпорту [Онайко, 1966; 1970; Бол-
трик, 2000; 2003; 2009; Šramko, 1992]. Найваж-
ливішими для торгівлі населення потясминня
VII—VI ст. до н. е. були шляхи від Березані та
Ольвії. Найбільша торговельна активність Оль-
вії в басейнах Тясмину і Росі, а також верхній
течії Синюхи спостерігається з другої половини
VІ ст. до н. е. [Онайко, 1966, с. 36, 41, 50;1970,
с. 69]. Для цього, на думку дослідників, вико-
ристовували давні шляхи північного напрямку,
які проходили межиріччям Інгула—Інгульця.
Цим межиріччям ще з передскіфських часів,
мабуть, до Лісостепу постачали сіль від по-
низзя Бузького лиману [Болтрик, 2000, с. 122,
128]. Шлях від Чорноліського городища, що
знаходилося у верхів’ї Інгульця, вздовж Інгула
до Ольвії реконструюють для кіммерійського
часу на підставі картографування археологіч-
них пам’яток [Бокий, Горбул, Отрощенко, 1991,
с. 180, рис. 4] 2. Автори звертають, зокрема, ува-
гу на обумовленість місць поховань кіммерійсь-
ких вождів напрямками торговельних шляхів і
переправ. в скіфські часи цей шлях, що одер-
жав в археологічній літературі назву Ольвій-
ський [Болтрик, 2000], від Ольвії і Березані
йшов до найважливіших осередків Середньо-
го подніпров’я [Шилик, 1981, с. 184; Šramko,
1992, Abb. 1; Болтрик, 2000, рис. 1, с. 126; 2003,
рис. 1; 2009, рис. 2]. Існування шляху від Дніп-
ро-Бузького лиману вздовж Інгула до верхв’їв
Тясмину і далі до району Канівських переправ
припускають ще для ІІ тис. до н. е. [Отрощенко,
2011, мапа 7]. Не виключено, що в скіфські часи
з функціонуванням південного відтінку цього
шляху пов’язане скупчення великих (8—12 м)
курганів на р. висунь — правій притоці Інгуль-
ця, поблизу сіл Скобелеве, Сергіївка та Калуга.
Дещо північніше, вже на лівих притоках Інгула
знаходяться великі кургани Моржанівська Мо-
гила поблизу с. Молодіжне і Таранова Могила
поблизу Інгуло-Кам’янки [Мозолевський, 1990,
с. 127—131] (рис. 2, 1, 2).
2. Цей перелик пам’яток можна доповнити ще однією
виразною знахідкою — похованням кіммерійського
типу в Самур-Могилі на р. Бовтишка, поблизу с. Іван-
город Олександрівського р-ну Кіровоградської обл.
[Бокій, 2004]. Окрім іншого, тут знайдено підвіскі у
вигляді баранячих ріжок, які неодноразово трапля-
лися в похованнях степових кіммерійців вздовж дав-
ніх трас, в тому числі поблизу переправ [Бокий, Гор-
бул, Отрощенко, 1991, с. 179, рис. 4]. Самур-Могила
знаходиться неподалік сучасної траси, по інший бік
якої розташований ранньоскіфський курган Бовтиш-
ка, в якому знайдено горло грецької ойнахої почат-
ку VIІ ст. до н. е. [Онайко, 1966, табл. І]. Ця знахідка
належить до найдавніших грецьких імпортів у
потясминні і підкреслює спадковість торговельних
шляхів кіммерійського і ранньоскіфського часів.
Реконструкція продовження цього шляху,
як і інших сухопутних комунікацій дальнього
сполучення в басейні Тясмину є проблематич-
ною (рис. 3). Як вже згадувалося, його спрямо-
вують до великих городищ — Мотронинського,
пастирського і Шарпівського. Через конфігу-
рацію Тясминського річища, що утворює луку,
відкриту лише з півдня і до того ж пересічену
притоками і лісовими масивами, а також через
ландшафтні особливості правого берега Дніп-
ра на відрізку від гірла Тясмину до гірла Росі,
тогочасні комунікації дальнього сполучення
проходили поза межами Тясминської луки, об-
минаючи її із заходу і півдня, а також вздовж
лівого берега Дніпра. за межами Тясминської
луки знаходилися і найближчі переправи че-
рез Дніпро — поблизу сучасних Канева, Трах-
темиріва-переяслава і Кременчуга, через які,
на думку багатьох дослідників, проходили
важливі сухопутні комунікації бронзової доби
і пізніших часів.
Як відомо, найпривабливішими для розвит-
ку міжплемінних торговельно-обмінних кон-
тактів були зони стиків різних природних ма-
сивів, а також місця перетину суходольних або
водних шляхів. Через такі місцевості проляга-
ли і траси дальньої транзитної торгівлі. До най-
ближчих до потясминня стратегічних територій
належав насамперед район Кременчуцької пе-
реправи нижче упадіння Тясмину до Дніпра,
де на берегах Дніпра, насамперед на лівому,
відомі численні знахідки зброї і поховання пе-
редскіфського і скіфського часів [Кракало, Ку-
латова, 1998, с. 168; Кулатова, Скорый, Супру-
ненко, 2010, с. 12—38; Кулатова, 1999, с. 1—2].
Тут шлях, який йшов по правому берегу Дніп-
ра, переходив на Дніпровську лівобережну
терасу, якою войовничі номади пересувалися
вздовж Дніпра. У козацькі часи навпроти Кре-
менчуга, як одного з головних дніпровських пе-
ревозів, були облаштовані «поштові гони» для
сполучення між Кінбурном в пониззі Дніпра
і Кременчугом. пізніше Кременчуг належав
відомим магнатам потоцьким [Яворницкий,
1990, с. 68, 373, 457, 459]. Стратегічне значен-
ня мала й місцевість «навпроти гирл Тясмені
і Фезані», вірогідно, р. Цибульник, де знахо-
дився острів Томашівка, зручний для споруд-
ження укріплених постів [Клепатский, 1912,
с. 125]. посереднім свідченням тривалого існу-
вання переправи скіфських часів при упадінні
Тясмину до Дніпра є великий Світловодський
грунтовий могильник колишніх степових но-
мадів, розташований у пониззі правого берега
р. Цибульник [Бокий, 1983; 1986; Бокий, Моги-
лов, 2014]. Гірло Цибульника при упадінні до
Дніпра майже зливалось з гірлом Тясмину, а
їх річища в нижній течії були віддалені одне
від одного приблизно на 2 км. Їх з’єднувала до-
рога, яка від району Світловодського могиль-
ника виходила на тясминську переправу в
районі колишніх Крилова і Новогеоргієвська.
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
25ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
Ця переправа згадується на початку XVII ст.
як «татарська» при впадінні Тясмину в Дніп-
ро на відстані 4 верст від Дніпра (рис. 4), на
ній лежало містечко Чигиринського старостс-
тва Крилов 3 [похилевич, 2009, с. 524—525].
Ще у XIII—XIV ст. тут знаходився один з «та-
тарських перелазів», зручний для проходу з
боку степу, оскільки від нього недалеко було до
Дніпровської переправи 4. У передскіфські часи
над дорогою до Дніпровської переправи між
гірлами Тясмину і Цибульника було розташо-
3. У 1821 р. місце одержало назву Новогеогрієвськ, а
Крилов стає його передмістям на лівому березі Тяс-
мину. Назва Крилов, як вважають, є скороченням
від «крайні лови», тобто відомих мисливських угідь.
4. На початку XX ст. на цій невеликій ділянці Дніп-
ра позначено декільна милин: Чигирино-Дубровсь-
ка, вороновська, Криловська, Ново-Георгієвська,
Табурищенська, вербочська, Кременчуцька [Макси-
мович, 1901, с. 81—83]. «Дніпровська» переправа —
це, можливо саме Криловська переправа на Дніпрі,
позначена на мапі 1868—1869 рр. вище пристані
м. Новогеоргієвськ приблизно на 1 км. Кременчуць-
ка переправа віддалена від неї приблизно на 15 км.
вано чорноліське городище Московська Гора.
в козацькі часи Крилов був одним з укріплень
на кордоні з запорізькою Січчю [Яворницький,
1990, с. 31].
рис. 3. Реконструкція шляхів чорноліського і скіфського часів в басейні Тясмину: 1 — Чорноліське горо-
дище; 2 — Чутівські городища; 3 — Ружичівські городища; 4 — Суботівське городище; 5 — Новоселиця;
6 — Мотронинське городище; 7 — Чубівка; 8 — Гуляйгородок; 9 — поселення і кургани на р. Тенетинка;
10 — Флярківське поселення; 11 — Грушківка; 12 — Макіївка; 13 — Буда-Макіївка; 14 — пастирське горо-
дище; 15 — Шарпівське городище; 16 — Капітанівка; 17 — Дібровка; 18 — защита; 19 — Мартоноша; 20 —
Холодноярські кургани; 21 — Бовтишка; 22 — Самур-Могила; 23 — Світловодський могильник; I — курган;
II — поселення; III — городище; IV — грунтовий могильник; шляхи: А — «Дніпровський»; B — «Чорнолісь-
ко-Суботівський»; C — «Чорнолісько-Смілянський»; D — в районі Новомиргорода
рис. 4. Річище Дніпра при злитті з Тясмином (за
мапою кінця ХІХ ст.): 1 — приблизне місце розташу-
вання Світловодського могильника; 2 — приблизне
місце розташування чорноліського городища Мос-
ковська Гора
С т а т т і
26 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
є всі підстави вважати, що саме через пере-
прави в районі Світловодського могильника і
в районі Крилова в скіфські часи проходило
відгалуження так званого західного пантика-
пейського шляху з території Боспору (рис. 2,
V). Головна траса цього шляху, яка тягнулася,
мабуть, вздовж правого берега Дніпра [Болт-
рик, 1990, рис. 4], повертала до пониззя Сули
від Кременчуцької переправи [Šramko, 1992,
Abb. 1] або, можливо, від переправи Чигирин—
Дуброва при упадінні Сули 5 чи вищезгаданої
Криловської. звичайно, річище Дніпра і його
протоки неодноразово змінювалися, проте ар-
хеологічні пам’ятки скіфського часу відомі нав-
коло всіх трьох переправ. пантикапейський
шлях активізується з кінця V — початку IV ст.
до н. е. в ці часи з’являються скіфські похо-
вання вздовж пониззя Дніпро-Тясминської за-
плави (Калантаїв, вітове, Рацеве, Чигирин) —
вірогідно по дорозі на дніпровські переправи.
великий Світловодський грунтовий могиль-
ник (більш як 116 поховань) можна порівня-
ти з іншими могильниками в місцях постійно
діючих переправ, наприклад, на Нижньому
Дніпрі (Скельки та Благовещенський). в Світ-
ловодському могильнику античний імпорт
IV ст. до н. е. містили, не зважаючи на погра-
бованість, не менш як 30 % поховань [Бокий,
1986, с. 8,10—11, табл. І, 1; ІІ, 1—4, 6—8].
Рідкісне поєднання ландшафтів спостері-
гається у верхів’ї Інгульця з прилеглою півден-
ною околицею Чорного Лісу. збереглися чис-
ленні писемні свідчення щодо прикордонного
статусу цього регіону у середньовіччі і в козаць-
кі часи. Так, північна межа «вольностей запо-
розьких» у XVIII ст. проходила долиною Орелі
на Лівобрежжі, а на правому березі Дніпра —
верхів’ями Інгульця і лівим (південним) берегом
великої висі [Русов, 1876, мапа]. У середньовіч-
чі верхів’я Інгульця вважалися північним кор-
доном корінних половецьких земель [плетнева,
1974, с. 18]. У верхів’ях Інгула та Інгульця і в
районі Чорного Лісу, тобто у нейтральній смузі,
відбувалися сезонні кочування і зимування но-
мадів — союзників запоріжців у XVII ст. [Кири-
ков, 1979, с. 47]. в скіфські часи тут також фік-
сується зона контактів лісостепового населення
зі степовими кочовиками, що підкреслює наяв-
ність Мельгуновського кургана-святилища, які
зазвичай споруджували на порубіжжі.
природнім кордоном між світом степовиків і
мешканців Лісостепу була також велика вись
(приплив Синюхі, яка впадає до південного
Бугу), що, як і верхів’я Інгульця, тече у широт-
ному напрямку. На великій висі знаходилися
сезонні пасовища половців, звідки вони напри-
кінці ХІІ ст. здійснювали набіги на землі київсь-
5. У давньоруські часи при злитті Сули і стариці Дніпра
(тут було найзручніше місце переправи через річку) іс-
нувало місто-фортеця воїнь, що свідчить про стратегіч-
не значення цього місця [полтавець, 2003, с. 49—50].
кого князівства в пороссі [Грушевский, 1991,
с. 13]. На цій річці в районі Новомиргорода (на
відтинку між впадінням Гептурки і Разлива-
ної) міг знаходитися один з перевозів на шля-
ху до Лісостепу. звідсі до поселенського куща
по південних притоках Тясмину близько 20 км
навпростець, як і від верхів’їв Інгульця до по-
селень на Тясмині. Такою була, певно, ширина
найменш заселеної «нейтральної смуги», де ар-
хеологічні пам’ятки скіфського часу репрезен-
товані переважно курганними могильниками.
вузли місцевого стратегічного значення
потясминня склалися ще принаймні за доби
бронзи. Це, насамперед, переправи на Тясмині
поблизу Гуляйгородка, Новоселиці, вузли доріг
в районі Суботова—Чигирина, Кам’янки і, особ-
ливо, Сміли. Скупчення пам’яток різних епох в
цих пунктах є надійними орієнтирами при ре-
конструкції давніх доріг [полтавець, 2014].
район Чигирина—Суботова—Новоселиці в
пониззі Тясмину. в чорноліські часи найбільш
заселеною була округа Суботівського городи-
ща в басейні р. Суботь — «центральне місце»
мікрорегіону, розташоване у безпечній з точки
зору оборони місцевості на стику ландшафтів
трьох різних типів і тясминської заплави, а
також на перетині шляхів від Кременчуцької
переправи і району Чорноліського городища —
знам’янки (рис. 3, 4).
Найближчим до Суботова поселенським вузлом
був район сіл Чмирівка і Новоселиця, де знаходи-
лася, виходячи із великої кількості поселень різ-
них часів, переважно скіфських, і скупчення кур-
ганів, переправа на Тясмині при впадінні р. потік
(рис. 3, 5). На мапах кінця XIX — початку XX ст.
при Гуляйгородку і Новоселиці в річищі Тясмину
позначені великі острови, що полегшувало пере-
хід через річку. в гірлі р. потік і в ближніх околи-
цях розвидками М.п. Сиволапа виявлено досить
виразний поселенський осередок. Це поселення
від VI до IV ст. до н. е. з античною керамікою, а
також кінджал VI ст. до н. е. [Фіалко, Болтрик,
2003, с. 83]. Скоріше за все, до скіфського часу на-
лежить також більшість з курганів, сконцентро-
ваних на підступах до Новоселицької переправи,
серед яких було виразне жаботинське поховання,
зруйноване сучасними грабіжниками.
від Новоселицької переправи дорога у бік
Дніпра маркована на протилежному березі
Тясмину чорноліським кладом із золотими се-
режками біля с. Красносілля [Даниленко, 1959,
с. 21]. в Новоселиці і на іншому боці Тясмину
(погорільці, Красносілля) неодноразово знахо-
дили монети, в тому числі скарби, римські, ві-
зантійські, золотоординські та інші [Шостопал,
2007, с. 45, 47, 48, 51, 52, 65]. Можливо, цей
шлях йшов до стратегічно важливої місцевості
і переправи на протилежному березі Дніпра
при впадінні Сули, де пізніше виникла давнь-
оруська фортеця воїнь [полтавець, 2003].
Чубівка—Гуляйгородок (рис. 3, 7, 8). До цьо-
го осередку тяжів, мабуть, також мікрорегіон
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
27ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
с. Голов’ятине з поселенськими пам’ятками
чорноліського та скіфського часів і могильник
білогрудівсько-чорноліських часів поблизу
с. вергуни на протилежному, лівому боці Тяс-
мину (Сиволап, розвідки 1995—1996 рр.; [Куш-
тан, 2007, с. 195—199, рис. 4, 35, 47]), звідки
тягнулися шляхи до району Черкас (рис. 3, 7,
8; 6). Район переправи поблизу Гуляйгород-
ка мав важливе стратегічне і господарське
значення (зокрема, переправи на пасовища
дніпро-тясминського межиріччя і дніпровської
заплави) в пізньочорноліські-ранньоскіфські
часи. Тут знаходилися великі курганні могиль-
ники (усього понад 400 насипів), де відкрито
знатне поховання пізньочорноліського (к. 41)
і перехідного від чорноліського до жаботинсь-
кого періодів (к. 52) часів. з курганів більша
частина знаходилася на відстані близько 2 км
на захід від Тясмину, на пануючих височинах,
а також вздовж яру «Довгі гони», що упадає
до Тясмину біля південної околиці с. Чубівка.
періодом скіфської архаїки датовано 12 похо-
вань, V і IV ст. до н. е. по одному. з розкопаних
О.О. Бобринським 61 поховання 43 (близько
70 %) не датовано [Ильинская, 1975, с. 13—18].
поховань середньоскіфського часу не виявле-
но. На цьому відрізку, завдяки крутим бере-
гам річище Тясмину, відносно вузьке і най-
менш заболочене. Тут на початку ХХ ст. було
декілька островів, що полегшувало переправу
(рис. 5). Сама назва Гуляйгородок означає пе-
ресувне (мобільне) укріплення XV—XVIII ст.,
яке складалося з теліг та щитів [ЭСБЭ, т. 18,
с. 878] і є, мабуть, відлунням козацьких часів, і
сутичок коло цього перевозу, як і назва Чубівка
(від дієслова «чубитися»?). На відстані близько
3,5—4 км виявлено одне невелике городище
(мабуть, пізньочорноліське), два або три посе-
лення (не виключено, що одне з них було го-
родищем). поселенські пам’ятки скіфського
часу сконцентровані біля Гуляйгородка. Це ук-
ріплене (?) поселення Шаєва Гора, поселення
палієва Гора, а також багатошарове поселення
VI—V ст. до н. е. «Садовий Яр» (10 га).
район м. Сміла. Тут поселенський осередок
відомий з білогрудівських часів [Тереножкин,
1961, с. 6]. До широти Сміли з півдня простя-
гається «степовий коридор» субмерідіонального
напрямку у вигляді суцільного масиву чорно-
земних грунтів, яким відповідала луко-степова
рослинність. Саме в межах цього «коридору»
прокладений один з головних суходольних
шляхів потясминня. Найдавніше поселення
історічних часів (ХVI ст. до н. е.) — хутір Яц-
ків при злитті Тясмина і Мідянки — невдовзі
був знищений кочовиками, оскільки «стояв при
дорозі, якою татари ходили на Україну» [ІМС,
Черкаська обл., 1972, с. 484—485]. значення
Сміли як давнього транспортного вузла поза
сумнівом. про це, окрім рельєфа місцевості,
свідчать найдавніші вершницькі поховання
кіммерійського і ранньоскіфського часів, розта-
шовані поруч із сучасними шляхами на захід
від Сміли (Носачів, Костянтинівка, Теклине,
Матусів). Широтні маршрути навколо Смі-
ли — вздовж заплав Мідянки, Холодного Яру,
Тенетинки — були досить зручними й для ви-
пасу худоби. Саме повз Смілу і Костянтинівку
проходить головна сучасна автострада на Горо-
дище і далі до поросся (рис. 3). Тому, мабуть,
навколо Сміли як «центрального місця» північ-
но-західної частини Тясминської луки і місця
перехрещення декількох шляхів, за течією зга-
даних річок утворилася найвища концентра-
ція курганних могильників ранньоскіфського
часу (Тенетинка, велика Яблунівка, Матусів,
Куцівка, Ташлик та інші) (рис. 6).
Басейн р. Тенетинка. Ця невелика річка
впадає до Тясмину дещо вище Сміли. Скупчен-
ня курганних могильників на Тенетинці мож-
на розглядати як великий культовий осередок,
що складався з декількох (не менш як сімох)
курганних могильників, розташованих по сто-
ронах дороги, що поєднує Смілу, Михайлівку
(колиш. пруси) і Кам’янку. Серед розкопаних
на Тенетинці приблизно 200 поховань 22 да-
товано пізньочорноліським або ранньожабо-
тинським часом; близько 50 (у тому числі весь
могильник «Е») V—IV ст. до н. е., 4 поховання
IV ст. до н. е., 4 «скіфським часом» і час 76 мо-
гил не визначений [Ильинская, 1975, с. 42—50;
Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 157].
велике поселення на Тенетинці, синхронне
Жаботинському поселенню [Ильинская, Тере-
рис. 5. Річище Тясмину, городища і кургани поблизу
сіл Чубівка і Гуляйгородок (за: [Бобринський, 1901])
рис. 6. Кургани, розкопані О.О. Бобринським в око-
лицях м. Сміла (за: [Бобринський, 1901]): 1 — курга-
ни на р. Тенетинка; 2 — Холодноярські кургани
С т а т т і
28 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
ножкин, 1983, с. 260], простежено протягом 1—
1,5 км вздовж згаданої дороги (рис. 6, 1), що,
певно, співпадала з відтінком «Чорнолісько-
Смілянського» шляху (див. нижче). До цієї до-
роги територіально тяжіють могильники — «А»
(найбільший), «Д», «F», що відображено на мапі
в монографії О.О. Бобринського.
важливість деяких пунктів підкреслюють
монастири, які закладалися у місцевостях
особливого стратегічного значення, включа-
ючи контроль головних шляхів сполучення
і переправ [Кузык, Яковец, 2000, с. 207]. Це
Онуфрієвський монастир поблизу сс. Лубенці і
Чубівка, Мотронинський у межах однойменно-
го городища, Медведівський на о-ві Дубина на
Тясмині вище Новоселиці, Лебединський непо-
далік Журовки. Усі згадані монастири розта-
шовані поблизу місць концентрації курганних
«дружинних» могильників скіфського часу, що
підкреслює стратегічну важливість місцевос-
тей у ті часи.
простежується тісний зв’язок між концент-
рацією поселень і могильників потясминня і
чотирма напрямками місцевих субмерідіональ-
них доріг, які були продовженням степових тор-
говельних шляхів (рис. 3). Головні напрямки
такі. 1) «Дніпровський» 6 шлях проходив вздовж
Тясминськой тераси до Дніпро-Тясминської
заплави і переправи на Дніпрі в районі Чи-
гирин—Дуброви нижче гірла Сули (рис. 3, A).
2) «Чорнолісько-Суботівський» шлях (рис. 3,
B), що активно діяв в чорноліські часи, пере-
тинав нижню частину Тясминської луки — від
району Чигирина і Суботова у пониззі Тясми-
ну, долинами його малих приток через Іванів-
ку, Ружичівські і Чутівські городки, вздовж
масиву Чорного лісу до районів Чорноліського
городища і «транспортного вузла» знам’янки у
верхів’ї Інгульця. «Чорнолісько-Суботівський»
шлях, на нашу думку, був насамперед шляхом
воєнних походів. в козацькі часи і пізніше пе-
ресування Чорним Лісом вважалося небезпеч-
ним, з ним пов’язували різні містичні пригоди.
повз Чорний і Чутянські ліси прходили таєм-
ні шляхи на Січ [Яворницький, 1990, с. 61].
3) «Чорнолісько-Смілянський» шлях (рис. 3, C)
йшов також від району знам’янки і Чорнолісь-
кого городища вздовж Тясминського річища до
району Сміли і далі на захід вздовж р. Мідян-
ка. Цей найзручніший сучасний шлях в межах
Тясминської луки (тут паралельно правому
берегу Тясмину прокладені авто- і залізнічна
траси), був, на нашу думку, також давнім шля-
хом місцевого значення, а одночасно й продов-
женням північного напрямку Ольвійського
шляху. До нього тяжіє значна кількість кур-
ганних могильників, особливо на відтінку від
Кам’янки до Сміли, в тому числі так звані інди-
катори — великі кургани і майдани. Майдани
або «городища-майдани» зафіксовані поблизу
6. Назви цього і трьох наступних шляхів умовні.
сіл Флярківка (5 майданів за: [Антнович, 1895,
с. 109]), Кам’янка (2 городища і 2 майдани),
Михайлівка (5 городищ-майданів по дорозі на
Смлу і 2 — на Ярове), пляківка, Косари (роз-
відки О.в. Білецької і в.в. Нероди в 1987 рр.).
4) Шляхи, що проходили через район Ново-
миргорода і Капітанівки (рис. 3, D) — важливі
«транспортні вузли» — були прокладені «степо-
вим коридором», який від порубіжжя зі степом
тягнувся на північ межиріччям приток Тяс-
мину і південного Буга до району Сміли. Ці
шляхи, як і «Чорнолісько-Суботівський», були
продовженням відгалужень Ольвійської траси
і водночас найзручнішими для сезонних пере-
гонів худоби.
Розглянемо докладніше можливі напрям-
ки Ольвійського шляху в лісостеповій смузі. У
всіх реконструкціях головна траса цього шляху
на порубіжжі Степу і Лісостепу проходить —
відповідно рельєфу місцевості і напрямкам
головних сучасних комунікацй — вододілами
межиріч Інгула, Тясмину і великої висі (при-
тока Синюхи, басейн південного Буга) (рис. 2).
Одночасно не викликає сумніву наявність від-
галуження, спрямованого всередину Тясминсь-
кої луки. проблемним є визначення місця роз-
галуження головної траси Ольвійського шляху,
яке іноді ототожнюють з легендарною місцевіс-
тю Ексампей, згаданою Геродотом [Herod., IV.
52]. Найбільш докладними є реконструкції
Ю.в. Болтрика, згідно з якими Ольвійський
шлях на порубіжжі з лісостепом розгалужу-
вався на два головні напрямки, які ми умовно
позначили як північний, або Тясминський, і
західний, або Бузький (останній мав два відга-
луження [Болтрик, 2000, рис. 1]). Місцем розга-
луження цих напрямків могла бути місцевість
в районі ст. Долинська в центрі вододіла Інгу-
ла—Інгульця 7. за К.К. Шіліком, це розгалу-
ження шляху від Ольвії — до басейнів великої
висі й Тясмину — починалося в районі святи-
лища Екзампей значно південніше, у верхів’ях
Гнилого Еланця й Мертвовода — лівих приток
південного Буга [Шилик, 1981, 450—456]. Інші
дослідники розміщують джерело і місцевість
Ексампей у верхів’ї р. Мертвовод [Островерхов,
1981, с. 87], в басейні Синюхи [Бокий, 1986]
або у верхів’ї р. Аджамка, лівої притоки Інгула
[Болтрик, 2000, с. 125].
7. звідси досить чітко простежується майже прямий
шлях північного напрямку до району ст. знам’янка у
верхів’ї Інгульця. західний напрямок міг відгалужу-
ватися від північного десь в районі с. Молодіжне (кур-
ган Маржанівська Могила 9 м заввишки) (рис. 2, 1).
Б.М. Мозолевський не виключав, що цей курган міг
бути скіфським як і Таранова Могила поблизу с. Інгу-
ло-Кам’янка [Мозолевський, 1990, с. 131]. Далі шлях
йшов повз курган Таранова Могила (кам’яна статуя
V ст. до н. е.) (рис. 2, 2) до району Кіровограда — знач-
ного транспортного вузла, на захід і північ від якого тяг-
нуться слабко розчленовані степові вододіли, по яких
прокладені головні сучасні авто- і залізнічні траси.
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
29ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
Реконструкція Ю.в. Болтрика, яка підтвер-
джується трасою Чорного шляху, позначеною
на мапі 1650 р., виглядає найпереконливішою:
«західний» напрямок Ольвійського шляху до
басейну великої висі перетинав Інгул десь в
районі Кіровограда, а потім розділявся на дві
гілки. південно-західна (рис. 2, ІІІ), спрямова-
на до межиріччя Малої висі і Кільтеня (прито-
ки великої висі), позначена кам’яною статуєю
Ерделівка [Ольховский, Евдокимов, 1994, с. 27,
№ 75; Болтрик, 2000, рис. 1, 5, 8]. північно-за-
хідниа гілка (рис. 2, ІІ) проходила межиріччям
великої висі та Гнилого Ташлика (притока
Тясмину) повз с. Шпакове 8 (за Ю.в. Болтри-
ком, спомин про Шпаків, або Чорний Шлях),
виходила в район Капітанівки—пастирського
[Болтрик, 2000, с. 126]. На цьому шляху знахо-
дяться також курганні могильники (7 і 12 на-
сипів) поблизу с. защита з відомим курганом-
святилищем Vст. до н. е. [Бокий, 1970; 1977;
Ковпаненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 164].
в одному з курганів знайдено амфору 2-ї поло-
вини VI ст. до н. е. [Бокій, 1977, рис. 3, 2]. Ще
один курган — лідер 8,5 м заввишки, оточений
великим валом, відомий як курган поблизу
с. Мартоноша 9. Можливо, це також святилище.
Тут знайдено чотири амфори, уламки великого
бронзового позолоченого кратера першої поло-
вини VI ст. до н. е., а також величезний казан
з коров’ячими кістками [ОАК, 1889, с. 29—30;
Онайко, 1966, с. 58, 63, № 41, 212; Бокій, 1986,
с. 4—5, 10].
Могла існувати й інша гілка цього шляху,
південніша 10, яка тягнулася майже паралель-
но першій вздовж великої висі до Новоми-
рогорода (колиш. златополя), точніше, його
східного передмістя Костянтинівки. Ця гілка
також маркована археологічними пам’ятками.
Тут на підході до Костянтинівки на схрещен-
ні доріг знаходиться с. Мартоноша (рис. 2, 12),
навколо якого п’ять курганних груп, скуп-
ченних вздовж сучасної траси, яка, вірогідно,
повторює напрямок давнього шляху до району
Новомиргорода. Скупчення курганних могиль-
ників спостерігається й навколо Костянтинів-
ки [Цвек, Озеров, 1989, с. 16—17, рис. 14]. На
поселенні черняхівської культури в с. Костян-
тинівка знайдено фасоську амфору V ст. до
н. е. 11 поселення розташоване в районі за-
лізнічного моста, по обидва боки річки [Цвек,
Озеров, 1989, с. 24]. Можливо, саме тут знахо-
8. поблизу села 7 курганів, поряд з одним знайдено
фрагмент амфори [Цвек, Озеров,1989, с. 31].
9. Насправді курган знаходився на відстані 8 верст
на північ від Мартоноші, поблизу хут. защита [ОАК,
1889, с. 29]. Це підсилює стратегічне значення райо-
ну сучасного с. защита.
10. Обидві гілки цілком можуть співпадати з ді-
лянками сучасних автошляхів, на які ми, власне, і
орієнтуємося.
11. Розвідки п.І. Озерова 1994 р., амфора, реставро-
вана М.п. Сиволапом, зберігається в фондах ЧОКМ.
дилася переправа скіфських часів через ве-
лику вись і селище при ньому (або курган?),
пізніше перекрите черняхівським поселенням.
Таким чином, можна припустити, що саме повз
с. Костянтинівка і переправу на великій висі
проходила траса північно- західної гілки оль-
війського шляху.
продовження західного напрямку Ольвійсь-
кого шляху північніше великої висі ми розгля-
немо нижче, а зараз повертаємося до північ-
ного напрямку цього шляху, спрямованого до
потясминня. Його можна простежити приблиз-
но від району ст. Долинська, де від нього відга-
лужувався західний напрямок (див. посил. 7).
продовження північного напрямку фіксується
досить виразно завдяки сучасному транспорт-
ному вузлу на слабко розчленованому вододілі
між Інгулом, Інгульцем і Аджамкою (притока
Інгула). Існування тут перехрестя давніх доріг
засвідчують Чорноліське городище, Мельгу-
новський курган-святилище, а також дружинні
кургани поблизу ст. знам’янка-2 (рис. 7). Мель-
гуновський курган є однією з найдавніших
(VII ст. до н. е.) скіфських пам’яток царського
рангу. Тобто, царські скіфи після повернення з
Кавказу перш за все утвердилися на головних
напрямках сухопутних шляхів, що надавало
можливість контролювати торгівлю і найкращі
пасовища. Напрямок до району Мельгуновсь-
кого кургану і Чорноліського городища по во-
доділу від межиріччя Інгула—Інгульця мар-
кований на прикінцевому відтінку скіфськими
статуями початку V ст. до н. е. поблизу Меде-
рове і Станішине [Болтрик, 2000, рис. 1, с. 125;
Бессонова, 2009, рис. 3, а]. Дорога, вздовж якої
вони були розташовані, йшла паралельно су-
часній залізнічній трасі. Ця дорога функціо-
нувала принаймні в пізньочорноліські часи і
рис. 7. Скупчення пам’яток і шляхи у верхів’ї Інгуль-
ця: 1 — Станішине; 2 — Медерове; 3 — курганний
могильник скіфського (?) часу на ст. знам’янка-2; 4 —
Мельгуновський курган; 5 — Чорноліське городище і
курганний могильник; 6 — гіпотетична траса скіфсь-
го часу (Ольвійський шлях); 7 — залізнична колія
С т а т т і
30 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
протягом всього скіфського періоду, але найак-
тивніше до другої чверті або середини V ст. до
н. е.
велике Чорноліське городище з потрійною
системою валів і великим (265 насипів), але
компактним курганним могильником, могло
бути зупиночним пунктом на «Чорнолісько-
Суботівському» шляху із середини Тясминсь-
кої луки до порубіжжя Чорного лісу і степових
просторів. про сезонний характер поселення в
межах Чорноліського городища можуть свід-
чити особливості культурних залишків: багато
зольників при відсутності (?) стаціонарних жи-
тел, велика кількість кісток тварин і загаль-
на невиразність речових знахідок. Городище
розташовано в місцевості, зручній для випасу
і укриття значної кількості тварин, оскільки в
його межах знаходилися яри і джерельне озер-
це [Тереножкин, 1952, с. 118—121, 124—127].
випас худоби міг поєднуватися з реміснічою
і торговельно-обмінною діяльністю. від Чор-
ноліського городища можна реконструювати
два згадані вже напрямки шляхів всередину
Тясминської луки — (рис. 3, B, C), а також на
захід-північний захід — вододілом приток Тяс-
мину — Сирого Ташлика і Гнилого Ташлика
до пастирсько-Макіївської поселенської струк-
тури і далі (рис. 3, D).
Реконструкцію відгалужень Ольвійського
шляху на порубіжжі степу і лісостепу підтвер-
джує вже згадана мапа Г. де Боплана 1650 р. з
позначенням Чорного шляху (рис. 1). Цей шлях
від верхів’їв Інгульця, перед Чорном лісом по-
вертав на захід і проходив південніше масивів
Чорного лісу, Нерубаївського лісу і далі повер-
тав на північний захід до межиріччя в верхній
течії великої висі й Сирого Ташлика (притока
Тясмину). Тут Чорний шлях розгалужувався на
дві гілки, одна з яких проходила між правим
берегом великої висі і масивом Лебединського
лісу, а інша — паралельно лівому берегу річки.
Ці гілки, власне, відповідають в цілому двом
відгалуженням західного напрямку Ольвій-
ського шляху, спрямованим до району Шполи
(див. нижче) 12.
12. Упорядник мапи особливу увагу придилів водо-
ділу, де наближуються витоки річок Інгул, велика
вись і притока Тясмину (Гнилий Ташлик?). Саме
тут Чорний шлях розгалужується на дві гілки, при-
чому від південної на відносно невеликій відстані
відходить на південь Кучманський шлях. Між ві-
токами великої висі (рис. 1, 4) та Інгула зображе-
но досить велике озеро. Ситуація в цілому нагадує
місцевість Екзампей, де сходилися мирні (священі)
шляхи. У всякому разі, вона мала виключне стра-
тегічне значення. До речі, про культ величезного
мідного казана (Екзампей) нагадують вже згадані
знахідки великого бронзового кратера VI ст. до н. е.,
а також дуже великого казана в кургані-святилищі
поблизу с. защита) [ОАК, 1889, с. 29—30]. про «мир-
ні шляхи», життєво важливі артерії, які поєднували
басейни Синюхи і Тясмину через велику вись, пише
Н.М. Бокій [Бокій, 1986, с. 12].
Щодо подальшої траси північної гілки Оль-
війського шляху [Кордт, 1910, табл. ІІІ] в ме-
жах власне потясминня існують різні думки.
здебільшого її спрямовують до пастирсько-
Макіївського вузла городищ в «степовому ко-
ридорі» межиріччя великої висі й Сирого та
Гнилого Ташликів — приток Тясмину, а іноді
також до розташованого майже в центрі Тяс-
минської луки Мотронинського городища —
значного транзитного вузла при просуванні ан-
тичних імпортів [Болтрик, 2000, с. 125, рис. 1;
2003, рис. 1]. позначений лише загальний на-
прямок цього умовного шляху. І.в. Фабриціус
також вважала тясминські городища, з яких
на той час краще було досліджене Шарпівсь-
ке, товарообмінним центром всередині Скіфії,
до якого надходили грецькі товари з Ольвії.
Більш того, звідсі, на думку дослідниці, шлях
йшов на північний схід у напрямку поволж’я
повз Більське городище на ворсклі [Фабриціус,
1951, с. 70]. Мотронинське городище дослідни-
ця теж вважала довготривалим центром тран-
зитної торгівлі [Фабриціус, 1949, с. 82]. припу-
щення щодо шляхів з потясминня до поволж’я
вже не знаходить підтримки, враховуючи, зок-
рема, важливу роль таких великих торговель-
но-обмінних центрів Лівобережжя як Більске
городище на ворсклі і єлізаветівське у пониззі
Дона.
Можна приблизно намітити шляхи просуван-
ня імпортів в межах Тясминської луки, насампе-
ред до Мотронинського городища — головного
поселення регіону скіфських часів, поєднано-
го місцевими, не завжди зручними шляхами
з навколишніми місцинами. проте навряд чи
магістральний напрямок північної гілки Оль-
війського шляху перетинал Тясминську луку
в напрямку Канівсько-Трахтемирівських посе-
ленських структур [Болтрик, 2000, с. 125]. Та-
кий напрямок — повз Мотронинське городище
на північ — дійсно, можна простежити. Але це
вже були струмочки, якими античний імпорт —
на рівні мікрорегіональних обмінів — міг пе-
реправлятися всередині потясминня, а звідсі,
мабуть, на лівий берег Дніпра і до поросся, до
якого імпорти могли потрапляти й іншими,
зручнішими шляхами 13. зокрема, в північній
частині Тясминської луки, в тому числі поряд
з Гуляйгородським перевозом, поки що не ві-
домі дружинні поховання 2-ї пол. VI — першої
половини V ст. до н. е., часу розквиту торго-
вельних стосунків з Ольвією. подібні могиль-
ники сконцентровані в південній частині по-
тясминня і переважно в басейні великої висі.
Головні напрямки місцевих доріг, які були
продовженням Ольвійського шляху від Чор-
13. До речі, в пороссі переважає імпорт V—IV ст.
до н. е., часу, коли на Мотронинському городищі
життя ледве жевріло. Щодо просування імпортів
далі на північ, зокрема, до Київського подніпров’я,
то це, скоріше, шляхи вздовж тераси лівого берега
Дніпра.
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
31ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
ноліського «транспортного вузла» до потясмин-
ня — це вже згадані Чорнолісько-Смілянська і
Чорнолісько-Суботівська дороги. Остання тяг-
нулася від району знам’янки, Чорноліського
городища повз район ст. Цибулеве на Чутівсь-
кі городища — Гутницьку — Ружичівські го-
родища — вершаці — Іванівку (Чигиринсь-
кого району) — Суботів (рис. 3, B). Найбільш
активно використовувався, мабуть, місцевим
населенням в чорноліські часи. Щодо сполу-
чення району Чорноліського городища з Мот-
ронинським, то найзручнішою можна вважати
згадану вище Чорнолісько-Смілянську дорогу
(рис. 3, C), що тягнулася паралельно правому
берегу Тясмину і від якої в районі с. Косари
відгалужується дорога до городища (див. ниж-
че). Ще один можливий шлях від Чорнолісько-
го городища до Мотронинського дещо довший
і складніший за рельєфом: Цибулеве — вищі
верещаки — Любомирка — Матвіївка (або
Іванівка) 14 — Буда — Мотронинське городи-
ще. Цей шлях маркований дружинним могиль-
ником (Любомирка) і поселеннями скіфського
часу (Любомирка, Матвіївка) [Орлик, 2007],
знахідкою ольвійського «дельфінчика» на посе-
ленні поблизу с. Іванівка Кіровоградської обл.
[Орлик, 2014, фото 11].
Шляхи місцевого сполучення навколо Мот-
ронинського городища виражені досить чітко:
західний на Жаботин, південний на Грушків-
ку—Косари, північний на Лубенці і східний на
Мельничанські хутори. всі вони існують і нині
і марковані проїздами у валах, а перші три ще
й курганними групами (рис. 8). Найвиразніші
західний і південний шляхи. західний шлях
починався від жаботинського про’їзду і виходив
на східну околицю с. Жаботин (кут завадівка).
він маркований великими курганами за ва-
лами Мотронинського городища і городищем
без культурного шару Кіз’я Гора, прокладений
днищами розлогих балок. На сучасній мапі поз-
начений ще один західний шлях, відсутній на
мапі О.О. Бобринського. він проходивз через
кордон лісництва (на цьому відрізку він співпа-
дав з одним з південних напрямків) і далі йшов
паралельно першому до завадівки. південний
шлях мав два (?) напрямки, позначені на мапі
О.О. Бобринського. Один тягнувся вододільним
плато повз кордон лісництва (на цьому відріз-
ку він маркованій ланцюжком курганів за-
вдовжки 1—1,2 км) паралельно другому шля-
ху, з яким з’єднувався на початку Грушківської
балки. Цей другий шлях прокладений на схід
від першого по старим балкам і є головним й
нині. Долиною р. Косарка (балки Грушківська
і Косарська) він виходив на «Чорнолісько-Смі-
14. У цьому випадку йдеться про поселення поблизу
с. Іванівка Олександрівського району Кировоград-
ської обл. (розвідки О.п. Орлика). згадане вище
поселення Іванівка знаходиться в Чигиринському
районі Черкаської обл. Нещодавно знайдено також
поселення поряд із с. Цибулеве [Орлик, 2014а].
лянську» дорогу 15 в районі с. Косарка або водо-
ділами повертав від Грушківки на південний
захід, на Кам’янку і на захід, на Михайлівку.
Дорога від Грушківки на Михайлівку виразно
маркована курганними могильниками, в тому
числі скіфського часу (рис. 8).
Індикаторами південного шляху від Мотро-
нинського городища є чорноліські городище і
поселення, а також поселення скіфського часу
в с. Грушківка, знахідка скіфського меча [Бес-
сонова, Недопако, 2013], значне скупчення кур-
ганних могильників навколо цього села, серед
яких розкопано декілька скіфських різного часу,
в тому числі початку V ст. до н. е. [Ковпаненко,
Бессонова, Скорый, 1989, с. 156]. Один могиль-
ник — на захід від Грушківки — дуже великий,
ще один знаходився приблизно на півдорозі між
Грушківкою і Флярківкою, поблизу великого по-
селення VII—V ст. до н. е. (рис. 3, 10), де знайде-
но, зокрема, ольвійський «дельфінчик» V ст. до
н. е. — свідчення наближеності до торговельних
15. з цієї дороги, яка тягнулася вздовж Тясмину,
можна було дістатися пастирського городища, але де
проходило це відгалуження, поки що не з’ясовано.
рис. 8. Схема доріг скіфського часу в районі Мот-
ронинського городища (за сучасною картою і
О.О. Бобринським, 1901): 1 — кургани; 2 — поселен-
ня; 3 — городище; М — Мотронинське городище
С т а т т і
32 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
шляхів [Ляшко, 2010]. знахідки античних мо-
нет відомі також на Мотронинському городищі
(три «дельфінчики») і поряд з ним, в с. Мель-
ники (скарб, від якого залишилися 13 золотих
кізікинів 500—450 рр. до н. е.) [Шостопал, 2007,
с. 41; Скорый, зимовец, 2014]. проходження
шляхів до Мотронинського городища маркують
також знахідки зброї в його околицях, вздовж
доріг західного і південного напрямків. північ-
ний — найдовший — мотронинський шлях тяг-
нувся від північно-західного в’їзду на городище в
напрямку с. Лубенці й далі вздовж Лубенецької
балки до Тясмину і перевозів в районі Чубівки і
Гуляйгородка. Ним зараз майже не користують-
ся, але на мапах, в тому числі мапі кінця ХІХ ст.
[Бобринский, 1901] ця грунтова дорога позначе-
на. На цьому шляху — жаботинські поселення,
Лубенецьке городище пізньочорноліських часів
і декілька поселень біля нього. Судячи з усьо-
го, цей шлях мав переважне значення у пізньо-
чорноліські-жаботинські часи, а в скіфські часи
важливішими були шляхи західного і особливо
південного напрямків 16.
Ще один напрямок доріг від Мотронинського
городища веде у південно-східному напрямку
на Мельничанські хутори в долині Сріблянки,
до сезонних угідь в межах господарської зони
городища. він маркований великим поселен-
ням в уроч. Циганське зі знахідками античної
кераміки і мідного шолома так званого келер-
меського типу початку VI ст. до н. е. [полта-
вець, Білецька, Легоняк, 2000].
важливішим порівняно з північним був, ма-
буть, західний напрямок Ольвійського шляху,
який ми прослідкували в двох його відгалу-
женнях до порубіжної річки велика вись. в
скіфські часи він теж, певно, існував у вигляді
декількох доріг одного напрямку, як це бува-
ло, наприклад, у козацькі часи [Яворницкий,
1990, с. 61]. від великої висі можна виділити
принаймні дві гілки в північному і західному
напрямках. першу, спрямовану до городищ
пастирсько-Макіївської поселенської структу-
ри, можна провести вузьким (3—6 км) вододі-
лом Гептурки і Разливаної (притоки великої
висі). Цей шлях досить чітко простежується
від Новомиргорода (колиш. златопіль) до Ка-
пітанівки (два «транспортні вузли» скіфського
часу). Саме цим вододілом, над долиною Геп-
турки, проходила стара златопільська дорога,
і вздовж неї тягнуться курганні могильники
журовської групи 17. зараз тут прокладені за-
лізнічна колія на Смілу, а також автострада,
які здебільшого йдуть паралельно.
16. До речі, на початку шляхів від Мотронинського
городища на Грушківку і Жаботин розташовані гру-
пи великих курганів, тоді як поблизу «лубенецької»
дороги — лише рядовий могильник з невеликих на-
сипів [Скорый, Хохоровски, 2004].
17. Умовна назва, яка об’єднує курганні могильники
в долинах Гептурки і Разливаної поблизу сіл Журов-
ка, Турія, Капітанівка тощо.
Місцевість тут нагадує воронку, поверне-
ну вузьким кінцем — вододіл Гептурки і Раз-
ливаної — на південь до Новомиргорода, а
широким — на північ, у бік місцевостей з жу-
ровськіми і капітанівськими могильниками.
Це найзручніший шлях зі степу до межиріч-
чя Тясмину і південного Буга і далі до Росі.
Щоправда, виникає питання: чи доцільно було
прокладати торговельні маршрути саме тут, на
вузькому вододілі, де знаходилися скіфські па-
совища і кладовища? Адже торговельні шляхи,
наприклад на маршруті Київ—Булгар, були
прокладені мало заселеними межиріччями
[Моця, Халіков, 1989, с. 149]. з іншого боку, на
вузькому вододілі легше було забезпечити охо-
рону торгових караванів, через наближеність
до річок не було особливих проблем з водою і
харчуванням тяглових або вьючних тварин.
Річка Турія (Гептурка) була уславлена звіри-
ними ловами і риболовлями, що підсилювало
привабливість цієї місцевості. Треба також вра-
ховувати характер взаємовідносин войовничих
напівномадів, які володіли цією дорогою, з ан-
тичними містами, а також населенням лісосте-
пових городищ, що обумовлювало, певно, особ-
ливий статус місцевостей, по яких проходили
«свячені» торговельні шляхи. Немає сумнівів,
що ці напівномади контролювали загалом
всі шляхи межиріччя великої висі й Сирого
Ташлика. вони, скоріше за все, забезпечували
супровід і охорону караванів торговців.
Десь в районі Капітанівки, поблизу якої іс-
нувало велике поселення з потужним культур-
ним шаром [Орлик, 1981], сучасні дорогі розга-
лужуються, що, мабуть, відповідає напрямкам
давніх шляхів. Автострада повертає в напрям-
ку пастирське-Сердюківка-Сміла, до місце-
вості, яка майже не досліджена. Для скіфсь-
ких часів можемо простежити дорогу лише до
пастирського городища. залізнічна колія, про-
кладена, мабуть, по трасі давньої дорогі, для
якої було обрано найоптимальніший маршрут,
повертала на Буда-Макіївку і Макіївку. від
Макіївки можна припускати існування шляхів
скіфського часу в північному напрямку до до-
лини Мідянки, вздовж якої прходив шлях від
Сміли до поросся. Ці шляхи могли проходи-
ти повз Ташлик -Куцівку-Матусів — важливі
транспортні вузли доби бронзи і скіфського
часу, виходячи з концентрації курганних мо-
гильників, великих курганів і майданів. Так
звані майдани зафіксовано поблизу сіл Рот-
мистрівка, Носачів, Куцівка, Ташлик, Ковали-
ха. вони могли бути розкопаними курганами-
лідерами або святилищами скіфських часів, а
отже об’єктами якщо не осілості, то принаймні
осереддями місцевого соціуму [Бойко, 2009],
які мали передумовою певну осілість. Курга-
ни-лідери знаходилися поблизу сіл Куцівка,
Ташлик, Теклине. Друга гілка від Новомирго-
рода повертала, певно, на північний захід —
на Шполу—звенігородку—Лисянку й далі
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
33ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
до поросся. Цей маршрут міг проходити повз
с. Журовка верхів’ями Гептурки на Лебедин і
далі — вздовж долини р. Шполка і паралельно
околиці Лебединського лісу — на Шполу. На
цьому шляху відомі такі індикатори як похо-
вання з імпортом архаїчного і пізньоскіфського
часів в уроч. Даріївка між Шполою і с. василіїв-
ка [Онайко, 1966, № 289; 1970, № 813], а також
амфори другої чверті V ст. до н. е. в курганах
уроч. Колонтаївка на околиці Шполи [Онайко,
1966, № 221—222] 18, великий дружинний мо-
гильник Неморож (рис. 2, 20), невелике городи-
ще водяники без виразного культурного шару
(вартовий пост?) 19 вздовж Гнилого Тикича.
Щодо південної гілки південно-західного
відгалуження Ольвійського шляху (рис. 2, ІІІ),
про яку вже йшлося, то на протилежному пра-
вому березі великої висі вона маркована горо-
дищем-майданом і 8 курганами поблизу с. Яро-
шівка (рис. 2, 10), в одному з яких виявлено
багате поховання V—ІV ст. до н. е. з бронзовим
казаном і античними імпортами (дзеркало, на-
мистини, золоті бляшки і сережка) [Антонович,
1895, с. 127; петренко, 1967, с. 98; Ковпаненко,
Бессонова, Скорый, 1989, с. 162]. продовження
цього шляху в північно-західному напрямку —
на Катеринопіль — марковане курганним по-
хованням VІ—V ст. до н. е. між сіл петраківка
й Ромейкове (рис. 2, 11), де виявлено грецькі
бронзові кнеміди й шолом [Галанина, 1966,
с. 20, № 9 ; петренко, 1967, с. 98 № 58; Ковпа-
ненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 162]. Далі
йде сучасна дорога до Гнилого Тикича, яка
тягнеться паралельно його річищу в меридіо-
нальному напрямку на звенігородку—Немо-
рож—Лисянку. Ця зручна дорога, скоріше за
все, дуже давнього походження. показово, що
навпроти сс. петраківка й Ромейкове, на про-
тилежному березі Гнилого Тикича, в місцях
колишних бродів (?), знаходяться села з крас-
номовними назвами Гуляйполе і Бродецьке.
в деяких публікаціях Ольвійський шлях
[Šramko, 1992, Abb. 1] і відповідна йому ді-
лянка східного відгалуження Чорного шляху
[Кордт, 1910, табл. ІІІ; Русов, 1876, мапа], об-
минаючи Тясминську луку із заходу, сягають
поросся, перетинаючи Рось приблизно в районі
Богуслава, і спрямовані на переправи в районі
Канева—Трахтемиріва. На цій ділянці вони
фактично співпадають з гіпотетичним субши-
ротним шляхом доби пізньої бронзи, що прохо-
див з Нижнього Дунаю повз басейн Синюхи й
18. Ці пам’ятки розташовані поблизу сучасній заліз-
ничній траси на звенігородку, яка тягнеться пара-
лельно долині р. Шполка (притока Гнилого Тікича).
19. подібне городище, також овальної форми з
подвійною лінією валів, площею 0,3 га зафіксова-
но поряд з с. Дібровка у верхів’ї Сирого Ташлика
[Цвек, Озеров, 1989, с. 9]. У XIX ст. мисове городище
трикутної форми (скіфського часу?) 180 сажень за
периметром було відоме коло с. Журовка [Антоно-
вич, 1895, с. 119].
поросся — «південним лісостеповим шляхом»
[Лысенко, 2002, рис. 1]. Частина цієї трасі, від
Гнилого Тикича до Дніпра в районі Канева,
можливо, співпадала зі шляхом скіфського
часу (див. нижче). На ньому є досить виразні
індикатори — величезне городище Журжинці
зі слабким культурним шаром [Болтрик, 2009,
с. 385], поблизу ще велике городище Комарівка
[Назаров, 2004, с. 56], а також скупчення кур-
ганних могильників і селищ поблизу с. Медвін
з імпортами ранньоскіфських і пізньоскіфських
часів (рис. 2, 21, 22). Як вже згадувалось, імпор-
тів саме часів розквиту ольвійської торгівлі в
пороссі обмаль, це переважно знахідки другої
половини V — IV ст. до н. е. проте, навряд чи
можна сумніватися, що дорога вздовж Гнило-
го Тикича існувала протягом всього скіфського
періоду. Для V—IV ст. до н. е. тут проходив ка-
раванний шлях до Східної подолії, що засвід-
чують курганні могильники у верхів’ї Гірсько-
го Тикича, де знайдено, зокрема, кістяки двох
верблюдів [Болтрик, 2009, с. 385] 20. Цей напря-
мок шляху співпадає з трасою Чорного шляху
на мапі Боплана, який від Лисянки проходив
повз Медвин і повертав на північний захід
вздовж верхів’їв Гнилого Тікича — на с. Ко-
шовата (Koczowa) Таращанського 21 району —
Ставище й далі. На ньому позначено також
відгалуження на Богуслав і Стеблів [Кордт,
1910, табл. ІІІ].
Таким чином, відтінок Чорного шляху в
межиріччі Росі й Синюхи (її притоки Гнилого
Тикича) має дуже значне співпадіння з трасою
скіфських часів. від району Лисянки відгалу-
ження шляху повертали, мабуть, до переправи
на Росі в районі с. Стеблів (дружинні кургани
V—IV ст. до н. е.) [Скорый, 1997], повз горо-
дища Журжинці чи Комарівка (місця перепо-
чинку або торгівлі?), або повз Медвин в районі
Богуслава і далі на канівські переправи. Го-
ловною (найзручнішою), зважаючи на рельєф
місцевості, була саме дорога на Канев від Бо-
гуслава [Фіалко, Болтрик, 2003, с. 86]. Інший
шлях до поросся можна орієнтовно позначити
від району Сміли повз Костянтинівку—Орло-
вець—Городище на переправу в районі Корсу-
ня (рис. 2, IV). Цей шлях, виходячи зі знахідок
20. Щоправда, кістяки верблюдів (один молодий)
знайдено в жіночих похованнях, разом з дітьми [Бес-
сонова, 1994, с. 15] і це може бути свідченням осідан-
ня східних номадів вздовж торговельних шляхів.
21. Судячи з усього, траса не була прямою лінією, на
ній був заворот до району Таращі, де знаходилося
велике городище ранньоскіфського часу [Бессонова,
Романюк, 2004], а також численні поселення і кур-
гани на схід, південь і південний захід від нього.
Лише поблизу с. володимирівка (колиш. Миколаїв-
ка) відомі 5 поселень (розвідки в.в. Романюка), а та-
кож кургани з імпортними речами [Антонович, 1895,
с. 76]. в околицях Таращі знайдено ольвійський асс
початку ІІІ ст. до н. е. [Скорый, зимовец, 2014].
С т а т т і
34 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
імпортів, найактивніше використовувався в
кіммерійські й пізньоскіфські часи.
Скупчення археологічних пам’яток у межи-
річчі Гептурки й Разливаної потребує окремого
розгляду. Це курганні могильники Журовської
групи (рис. 3, 16) — біля сс. Журовка—Турія—
Капітанівка, Листопадове, Йосипівка, розта-
шовані вздовж давніх доріг. всі досліджені
кургани цієї групи споруджені в часи, коли
встановлюються торговельно-обмінні стосунки
з античними містами. До кінця VII — VI ст. до
н. е. належать 7 поховань в районі с. Журовка
й 12 поховань поблизу с. Турія. пізніше, у V й
особливо IV ст. до н. е. тут, а також біля сусід-
нього с. Капитанівка утворилося найбільше у
правобережному Лісостепу курганне кладо-
вище. Така концентрація могил вже є ознакою
виключної «цінності» території й певної осі-
лості, що нерідко спостерігається поблизу ве-
ликих торжищ.
північніше курганних могильників, на від-
стані приблизно від 10—12 до 20 км (по пря-
мій), знаходився пастирсько-Макіївський по-
селенський осередок (рис. 3, 12—15). за 2 км
на південь від пастирського городища в другій
половині VI ст. до н. е. було споруджено Шар-
півське городище — своєрідний форпост на
підступах до головного поселення мікрорегіо-
ну. На пастирське городище античний імпорт
починає надходити з другої половини VI і особ-
ливо на початку V ст. до н. е. [Онайко, 1966],
в похованнях курганного некрополя уроч. Га-
лущине (100—300 м від валів пастирського
городища) він зафіксований з другої половини
V ст. до н. е. У VI—V ст. до н. е., судячи з усього,
були засновані також два інші городища — Бу-
дянське і Макіївське, віддалені лише на 4—
5 км від двох попередніх. Існує думка, що чо-
тирі городища пастирсько-Макіївського куща
збудовані спеціально для захисту Мотронинсь-
кого городища — центру ранньодержавного
утворення — з боку Дніпро-Бузького вододілу
[павленко, 1994, с. 146]. Як форпост на шля-
ху до глибинних територій потясминня спри-
ймають ці пам’ятки 22 й інші дослідники. На
22. І.в. Фабриціус висловила припущення, що чотири
городища — Галущинське (пастирське), Шарпівське,
Макіївське та Будянське — якщо розташувати їх по
кутах чотирикутника, збігаються у розмірах з місцем
Гелон, яке за Геродотом дорівнювало приблизно 20 км2
[Фабриціус, 1951, с. 71]. звідси, мабуть, уявлення про
іх значення як великого товарообмінного центру, що
вирізнялося найбільшою кількістю імпортів [Болтрик,
2000, с. 126]. Ідею щодо чотирьох городищ в межах одно-
го великого, на зразок Більського городища, підтримав
Ю.в. Болтрик, також у зв’язку з проходженням тут Оль-
війського шляху [Болтрик, 2000, с. 125]. Думка щодо ре-
гіона пастирського городища як найбільшого в потяс-
минні за кількістю античного імпорту [Болтрик, 2000,
с.126] вже не здається беззаперечною після розкопок
Мотронинського городища в 1988—1996, 2001, 2002 рр.,
хіба що залучати знахідки в курганних могильниках
журовської і макіївської груп до кола пастирських.
наш погляд, спорудження чотирьох городищ
на відносно обмеженій території пов’язане з
проходженням тут важливих шляхів, сусідство
з якими було водночас і небезпечним і вигід-
ним. Можливо, городища мали різні функції,
в тому числі вартових постів (Макіївське і Бу-
дянське), і їх населення забезпечувало конт-
роль за проходженням товарів з боку античних
міст і скіфського Степу, організацію супроводу
і охорони. Ці два городища розташовані по різ-
ні боки сучасної авто — і залізнічної трас, які,
принаймні на цьому відрізку, мали співпадати
з напрямком давнього шляху.
Безсумнівно, що рухливі скотарі, які зали-
шили в межиріччі Гептурки-Разливаної кур-
ганні «дружинні» могильники від VII до IVст.
до н. е., володіли шляхами цього стратегіч-
ного напрямку. О.О. Бобринський, який про-
водив розкопки цих курганів, не мав сумніву
щодо приналежності поховань в журовських
курганах завойовникам-скіфам, які підкори-
ли місцеве осіле населення і зимові стійби-
ща яких знаходилися тут [Бобринский, 1911,
с. 45] 23 — поблизу степового порубіжжя, де у
верхів’ї Гептурки багато балок між високими
вододільними мисами, що першими висихають
з початком весни. Літопис кінця XII ст. пові-
домляє, що половці після набігів на Русь хова-
лися «по висем», тобто по берегах висі, звідки,
надавши кіням перепочинок, здійснювали нові
напади на поросся [Грушевський, 1991, с. 13;
Ипат., с. 450]. У скіфські часи тип взаємовідно-
син рухливих скотарів і осілого населення був
інший і ґрунтувався на постійному пануванні
військової верстви свого або прийшлого панів-
ного племені. Але, як і в давньоруські часи, до-
лини великої висі і її приток були базою для
перебування войовничіх дружин напівномадів.
звідсі можна було контролювати зручні шляхи
на північ — на всьому степовому коридорі ме-
жиріччя Тясмину і великої висі — або вздовж
Синюхи. Стратегічне значення місцевості в
козацькі часи засвідчує наявність монастиря в
околицях Лебедині (неподалік Журовки).
Найбільше курганів журовської групи було
споруджено саме наприкінці VI — у першій
половині V ст. до н. е., в період розквіту оль-
війської торгівлі з лісостеповими племенами.
Декілька курганів «царського» рангу було зве-
дено також в ІV ст. до н. е., тобто цей напрямок
активно функціонував протягом всього скіфсь-
кого періоду, навіть коли у потясминні спос-
терігається занепад поселенських структур.
Щоправда, пастирсько-Макіївської поселенсь-
23. І.в. Фабриціус також вважала похованих у могиль-
нику урочища Криворукове (с. Журовка) прибуль-
цями, які одночасно становили верхівку суспільного
шару населення тясминських гордищ. Щоправда, до-
слідниця перебільшувала ступінь елінізованості цієї
правлячої верхівки, в похованнях якої було багато
грецького посуду та золотих речей і ототожнювала їх з
Геродотовими гелонами [Фабриціус, 1951, с. 70—71].
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
35ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
кої структури це стосувалося меншою мірою
ніж округи Мотронинського городища. Так, на
пастирському і Шарпівському городищах про-
стежено шари IV ст. до н. е., в курганних мо-
гильниках поряд з цими городищами, а також
з Макіївським, переважали поховання кінця
V — IV ст. до н. е. поховання кінця VI — пер-
шої половини V ст. до н. е. поодинокі [Ковпа-
ненко, Бессонова, Скорый, 1989, с. 154—155].
Тобто, в ранньоскіфський і середньоскіфський
періоди імпортні античні речі потрапляли,
окрім городищ, насамперед в курганні похо-
вання, розташовані на порубіжжі зі степом 24.
Незалежно від етнокультурної приналежності
воїнів, похованих в курганних могильниках
журовської групи, це була соціальна спільнота
(окреме плем’я або верства) рухливих скотарів,
яка ще у VII ст. до н. е. заволоділа дорогами,
а отже і пасовищами цієї стратегічно важли-
вої території. Ця спільнота, якій належала
вирішальна роль в організації торгівлі з анти-
чними містами, посідала панівне становище
в місцевому соціальному утворенні скіфсько-
го часу, в тому числі по відношенню до посе-
ленських осередків пастирсько-Макіївського
куща. важливим джерелом збагачування для
них було, мабуть, стягування «в’їзного мита»,
а також, організація супроводу і охорони тор-
гових караванів. Цікаво, що серед курганів
журовської групи зафіксовано найбільшу для
потясминня кількість курганів-лідерів, які є
індикаторами підвищеної вартості місцевості.
поблизу с. Журовка таких курганів було 7 (з
них 1 ранньоскіфський, 3 середеньоскіфські,
2 пізньоскіфські, 2 невідомого часу), поблизу
Капітанівки — 2 (з них 1 пізньоскіфський),
Турії — 1 пізньоскіфський [Ковпаненко, Бессо-
нова, Скорый, 1989, с. 162—164].
значна кількість античного імпорту, вияв-
лена на великих поселеннях і в курганах дру-
жинних могильників, є насамперед свідченням
високого рівня соціальної консолідації племен
басейну Тясмину і тісних (не лише торговель-
них) зв’язків з античними містами. правляча
племінна верхівка використовувала особливості
географічного розташування потясминня для
отримання всіх зисків від транзитної торгів-
лі. На сучасному рівні знань можна вважати,
що наприкінці VII — на початку VI ст. до н. е.
24. Між курганними могильниками і городищами
пастирсько-Макіївського «куща» не було суцільної
«нейтральної смуги». в останні десятиліття в зоні
розташування курганних могильників відкрито
декілька поселень і невеликих городищ. Це насам-
перед поселення площею близько 7 га неподалік
с. Капітанівка [Орлик, 1981], пов’язане, мабуть, з
торговельно-ремісничою діяльністю, а також вели-
ке поселення василіївка, неподалік могильників
біля с. защита [Цвек, Озеров, 1989, с. 8, рис. 4]. Ці
поселення, а також городище Дібровка на Сирому
Ташлику знаходилися лише в 2—12 км на схід від
скупчення журовських курганів (рис. 3, 17, 18).
вже діяли як північний напрямок ольвійського
шляху (античні імпорти Мотронинського горо-
дища, Жаботинського поселення), так і захід-
ний, принаймні його південне відгалуження
(курган Мартоноша). з другої половини VI ст.
до н. е. імпорт надходить по обох напрямках вже
в значній кількості. Окрім городищ всередині
Тясминської луки (насамперед Мотронинсько-
го) і пастирсько-Макіївського «куща», головним
осередком, де «осіли» імпортні речі, були курга-
ни журовської групи, що вказує на важливість
саме північно-західного відгалуження Ольвій-
ського шляху. Не виключено, що десь в районі
курганів знаходилися одне або декілька торго-
вищ, звідки імпорт надходив в глибинні райони
потясминня. Цікаво також, що дружинні похо-
вання цього часу поки що не виявлені в курга-
нах північної частини Тясминської луки — у
великих гуляйгородському і тенетинківському
могильниках. Майже всі вони були сконцентро-
вані на порубіжні зі Степом. У другій половині
V — IV ст. до н. е. значна частина античних ім-
портів, як і раніше, проходить через «журовсь-
ке прикордоння», яке контролювало потужне
угруповання номадів. У той же час, у V—IV ст.
до н. е. імпортні речі в більшій кількості потрап-
ляють до поросся по шляхах, які можна вважа-
ти продовженням західного відгалуження оль-
війського. відкритим залишається питання, чи
можна вважати ці імпорти ольвійськими чи бос-
порськими? У всякому разі, античні імпорти в
курганах Східного поділля трапляються разом
із такими «східними ознаками», як кам’яні плит-
ки і кістяки верблюдів [Бессонова, 1994, с. 15],
що засвідчує потрапляння на цю територію схід-
ного кочового населення по субширотним торго-
вельним шляхам, якими пересувалися також
товари з античних причорноморських міст.
Антонович в.Б. Археологическая карта Киевской
губернии. — К., 1895.
Бессонова С.С. Курганы лесостепного побужья //
Древности скифов. — К., 1994. — С. 3—33.
Бессонова С.С. Кургани ранньоскіфського часу на
Київщині // Археологічні пам’ятки Фастівщини. —
Фастів, 2001. — С. 67—69.
Бессонова С.С. Каменные изваяния в контексте эт-
нополитической истории Скифии // Stratum plus. —
2009. — № 3. — С. 14—93.
Бессонова С.С., Недопако Д.П. Скіфський однолезо-
вий меч з околиць Мотронинського городища // Ар-
хеологія. — 2013. — № 1. — С. 113—122.
Бессонова С.С., романюк в.в. поселення скіфського
часу на території м. Тараща // Археологія. — 2004. —
№ 2. — С. 90—102.
Бобринский А.А. Курганы и случайные археоло-
гические раскопки близ местечка Смелы. — Спб.,
1901. — Т. 3. — 174 с.
Бобринский А.А. Отчет об исследованиях в Черкас-
ском и Чигиринском уездах Киевской губернии в
1909 году // ИАК. — 1911. — вып. 40. — С. 43—61.
Бойко Ю.Н. О функциональном назначении некоторых
майданообразных сооружений украинской Лесостепи //
Древности. — Харьков, 2009. — вып. 8. — С. 24—35.
С т а т т і
36 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
Бокій Н.М. Нові пам’ятки скіфського звіриного
стилю з Кіровоградщини // Археологія. — 1970. —
Т. ХХХІІІ. — С. 182—189.
Бокий Н.М. Скифские курганы в басейне р.Большая
высь на Кировоградщине // Скифы и сарматы. — К.,
1977. — С. 200—207.
Бокий Н.М. Отчет Кировоградского педагогического
института о раскопках в пгт петрово и г. Светловод-
ске // НА ІА НАН України. — № 1983/175.
Бокий Н.М. Греко-варварские связи в причерномор-
ском регионе (по материалам правобережноднеп-
ровского пограничья степи и лесостепи VIII—III вв.
до н. э.) // Международные отношения в бассейне
Черного моря в древности и в средние века. — Рос-
тов-на-Дону. — 1986. — С. 3—14.
Бокій Н.М. Курган ранньозалізного віку біля
с.Івангород на Кіровоградщині // від Кіммерії до
Сарматії. — К., 2004. — С. 15—17.
Бокий Н.М., Горбул Г.П., Отрощенко в.в. Кимме-
рийские захоронення на Кировоградщине // СА. —
1991. — № 1. — С. 173—183.
Бокій Н.М., Могилов О.Д. перший сезон робіт на
Світловодському могильнику // Феномен Більського
городища. — Київ; полтава, 2014. — С. 26—29.
Болтрик Ю.в. Об одном из вероятных торгових
трактов Скифии // Актуальные проблемы археоло-
гических исследований в Украинской ССР. — К.,
1981. — С. 59—60.
Болтрик Ю.в. Сухопутные коммуникации Скифии
(по матеріалам новостроечных экспедиций от приа-
зовья до Днепра) // СА. — 1990. — № 4. — С. 59—60.
Болтрик Ю.в. Основной торговый путь Ольвии в
Днепровское Лесостепное правобережье // РА. —
2000. — № 1. — С. 121—130.
Болтрик Ю.в. Шляхи сполучення Скіфії-України //
воєнна історія. — 2003. — № 1. — С. 45—56.
Болтрик Ю.в. Древние пути сообщения правобе-
режной Украины // С.Н. Бибиков и первобытная ар-
хеология. — Спб., 2009. — С. 381—392.
Бруяко и.в. Ранние кочевники в Европе X—V вв. до
Р. Х. — Кишинев, 2005. — 368 с.
Галанина Л.К. Греческие поножи Северного при-
черноморья // АСГЭ. — 1966. — вып. 7. — С. 5—
27.
Грушевський М.С. Нарис історії Київської землі
від смерті Ярослава до кінця XIV сторіччя. — К.,
1991. — 560 с.
Граков Б.М. Чи мала Ольвія торговельні зносини
з поволжжям і приураллям в архаїчну і класичну
епохи? // Археологія. — 1947. — Т. І. — С. 23—38.
Даниленко в.Н. Археологические исследования
1956 года в Чигиринском районе // КСИАУ. —
1959. — вып. 8. — С. 13—22.
иессен А.А. Греческая колонизация Северного при-
черноморья. — Л., 1947. — 90 с.
ильинская в.А. Раннексифские курганы в басейне
р. Тясмин. — К., 1975. — 224 с.
ильинская в.А., Тереножкин А.и. Скифия VII—
IV вв. до н. э. — К., 1983. — 380 с.
исмагилов р.Б. Скифская легенда и раннесармат-
ские царства // пССАСп: Тез. докл. — запорожье,
1994. — Ч. II. — С. 69—71.
Кириков С.в. Человек и природа восточноевропейс-
кой лесостепи в X—XIX вв. — М., 1979. — 184 с.
Клепатский П.Т. Очерки по истории Киевской зем-
ли. Литовский период. — Одесса, 1912. — 137 с.
Клочко в.и. Новые аспекты связей Северного при-
черноморья с восточным Средиземноморьем в поз-
днем бронзовом веке // Мир Ольвии. — К., 1996. —
С. 129—131.
Клочко Л. Бурштинові шляхи за скіфських часів //
Геолог України. — 2011. — № 3—4. — С. 173—179.
Ковпаненко Г.Т., Бессонова С.С., Скорый С.А. па-
мятники скифской епохи Днепровского лесостепно-
го правобережья. — К., 1989. — 336 с.
Кордт в. Материалы по истории русской картогра-
фии. — К., 1910. — вып. 2. — 31 с., 45 карт.
Кракало І.в., Кулатова І.М. Кинджал з Кременчуч-
чини // АЛЛУ. — 1998. — № 1—2. — С. 168.
Кузык Б.Н., яковец Ю.в. Цивилизации: теория, ис-
тория, диалог, будущее. Истоки и вершины восточ-
нославянской цивилизации. — М., 2008. — 519 с.
Кулатова и.Н. Некоторые находки киммерийского
времени с территории полтавщины. приложение //
Скорый С.А. Киммерийцы в Украинской Лесосте-
пи. — К., 1999, С. 1—2.
Кулатова І.М, Скорий С.А., Супруненко О.Б. Кур-
гани поблизу с. волошине в пониззі псла. — К.,
2010. — 160 с.
Куштан Д.П. Населення південної частини Лісосте-
пового подніпров’я за доби пізньої бронзи: Дис. …
канд. іст. наук. — К., 2007.
Лысенко С.Д. К вопросу о локализации коммуника-
ций поздней бронзы в правобережной Лесостепи //
Матеріали між нар. наук. конф.: Секц. «Археоло-
гія» (17—18 травня 2002 р., Луганськ). — Луганськ,
2002. — С. 104—111.
Ляшко Ю.Ю.Скіфський кинджал із околиць Мотро-
нинського городища // Чигиринщина: історія і сього-
дення: ІІІ наук.-практич. конф. (30 вересня — 1 жов-
тня 2010 р., Чигирин). — Доповідь.
Максимович Н.и. Днепр и его бассейн. — К.,
1901. — 370 с.
Мозолевський Б.М. Кургани вищої скіфської знаті
і проблема політичного устрою Скіфії // Археоло-
гія. — 1990. — вип. 1. — С. 122—138.
Моця О.П., халіков А.х. Нові дослідження шляху з
Булгара в Київ (попередне повідомлення) // Архео-
логія. — 1989. — № 4. — С. 143—149.
Назаров О.в. Нововиявлені пам’ятки скіфського пе-
ріоду // від Кіммерії до Сарматії. 60 років відділу
скіфо-сарматської археології (матеріали Міжнарод-
ної наукової конференції). — К., 2004. — С. 56—57.
Ольховский в.С., Евдокимов Г.Л. Скифские извая-
ния VII—III вв. до н. э. — М., 1994. — 188 с.
Онайко Н.А. Античный импорт в приднепровье и
побужье в VII—V вв. до н. э. — М., 1966. — 214 с.
(САИ. — вып. Д1—27).
Онайко Н.А. Античный импорт в приднепровье и
побужье в IV—II вв. до н. э. — М., 1970. — 214 с.
(САИ. — вып. Д1—27).
Орлик А.П. поселение скифского времени у с. Ка-
питановка // Актуальные проблемы археологичес-
ких исследований в Украинской ССР. — К., 1981. —
С. 55—56.
Орлик О.П. поселення ранньоскіфського часу
Любомирка-1 у верхів’ї р. Тясмин // Археологія. —
2007. — № 2. — С. 31—36.
Орлик О.П. звіт про археологічні розвідки в
2013 році на території Олександрівського та Олек-
сандрійського районів Кіровоградщини // НА ІА
НАН України. — № 2014/[б. н.].
Орлик О.П. поселення ранньоскіфського часу в
верхів’ях річок Інгул, Інгулець та Тясмин // Актуаль-
ні проблеми археології та історії раннього залізного
віку: Наук. зап. Серія: істор. науки. — Кіровоград,
2014а. — вип. 21. — С. 174—181.
Островерхов А.С. Ольвия и торгове пути Скифии. //
Древности Северо-западного причерноморья. — К.,
1981. — С. 84—94.
Бессонова С.С., Полтавець в.І. Шляхи сполучення в басейні Тясмину на початку доби заліза
37ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
Отрощенко в.в. пути обмена — пути миграций //
Эпоха бронзы Доно-Донецкого региона. — Капита-
ново, 1995. — С. 18—19.
Отрощенко в.в. Система шляхів сполучень за доби
бронзи на теренах північного причорномор’я //
Miédzy Bałtykiem a Morzem Czarnym. Szlaki
miédzymorza IV—I tys. przed Chr. — Poznań, 2011. —
S. 441—451.
Павленко Ю.в. предісторія давніх русів у світовому
контексті. — К., 1994. — 400 с.
Петренко в.Г. правобережье Среднего приднепро-
вья в V—III вв. до н. э. — М., 1967. — 210 с. (САИ. —
вып. Д—14).
Плетнева С.А. половецкие каменные изваяния. —
М., 1974. — 200 с. (САИ. — вып. Е4—2).
Полтавець в.І., Білецька О.в., Легоняк Б.в. Шолом
кубанського типу в правобережному Лісостепу // Ар-
хеологія. — 2000. — № 1. — С. 147—149.
Полтавець в.І. Археологія Кременчуцького «моря» //
пам’ятки України. — 2003. — № 4. — С. 40—51.
Полтавець в.І. Броди і перевози скіфського часу на
Тясмині // Феномен Більського городища. — Київ;
полтава, 2014. — С. 115—117.
Похилевич Л.и. Сказания о населенных местностях
Киевской губернии. — Біла Церква, 2009. — 418 с.
рассадин С.Е. Украшения подгорцевского типа //
проблемы археологи Северного причерноморья. —
Херсон, 1991. — С. 110—116.
русов А.А. Русские тракты в конце XVII и начале
XVIII в. — Киев, 1876.
Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в поро-
сье. — К., 1997. — 174 с.
Скорый С., Зимовец р. К проблеме товаро-денеж-
ных отношений у населения восточноевропейской
Лесостепи в скифскую эпоху // Актуальні проблеми
археології та історії раннього залізного віку: Наук.
зап. Серія: істор. науки. — Кіровоград, 2014. —
вип. 21. — С. 141—156.
Скорый С.А., хохоровски я. Мотронинский проект
украинских и польських археологов // від Кіммерії
до Сарматії. — К., 2004. — С. 75—79.
Сребродольский Б.и. Янтарь. — М., 1984. — 112 с.
Суботін Л.в., Черняков І.Т. Новотроянівський скарб
та питання обміну металом в добу пізньої бронзи //
Археологія. — 1982. — вип. 39. — С. 15—22.
Тереножкин О.І. Розвідки і розкопки 1949 р. в пів-
нічній частині Кіровоградської області // Археоло-
гія. — Т. VII. — 1952. — С. 110—135.
Тереножкин А.и. предскифский период на Днеп-
ровском правобережье. — К., 1961. — 247 с.
цвек Е.в., Озеров П.и. Отчет о разведке археологи-
ческих памятников в Новомиргородском районе Ки-
ровоградской области в 1987—1989 гг. // НА ІА НАН
України. — 1987—1989/40б.
Черняков и.Т. племена Северо-западного причер-
номорья в позднем бронзовом веке: Автореф. дисс. …
канд. ист. наук. — К., 1975. — 29 с.
Членова Н.Л. предистория «торгового пути Геро-
дота» (из Северного причерноморья на Южный
Урал) // СА. — 1983. — № 1. — С. 60—73.
Шилик К.К. Географические аспекты сообще-
ния Геродота о горьком источнике на Гипанисе //
XIV Междунар. конф. античников социалистичес-
ких стран. — Ереван, 1976. — С. 325—326.
Шилик К.К. влияние природных условий на выбор
трасс древних транспортних путей // взаимодейс-
твие общества и природы в процессе общественной
эволюции. — М., 1981. — С. 178—187.
Шостопал А.в. Скарби Черкащини. — Черкаси,
2007. — 120 с.
Фабриціус І.в. Тясминська експедиція // Ап
УРСР. — 1949. — Т. ІІ. — С. 80—111.
Фабриціус І.в. До питання про топографізацію пле-
мен Скіфії // Археологія. — 1951. — Т. V. — С. 50—
80.
Фіалко О., Болтрик Ю. Напад скіфів на Трахтеми-
рівське городище. — К., 2003. — 150 с.
хохоровски я. Экологический «стресс» в западной
Сибири и «культурный шок» в Карпатской котлови-
не в конце бронзового века. «Terra Scythica» // Мате-
риалы междунар. сим поз. «Terra Scythica». — Ново-
сибирск, 2011. — С. 319—336.
яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків у трь-
ох томах. — К., 1990. — Т. 1. — 592 с.
Chochorowski J. Ekspansija kimmeryjska na tereny
Europy Środkowej. — Kraków, 1993. — 328 р.
Gimbutas M. Bronze Age Cultures in Central and
Eastern Europe. — Paris, 1965. — 228 з.
Šramko B.A. Die Osteuropäische Steppe und Wald-
steppe in ihren wechselb eziehungen währened der
frühen Eisenzeit // Archeologische Mitteilungen aus
Iran. Herausgegeben vom Deutschen archäologischen
Institut Abteilung Teheran. — 1992. — B. 25. —
S. 47—63.
С. С. Б е с с о н о в а,
в. и. П о л т а в е ц
ПУТИ СООБЩЕНИЯ В БАССЕЙНЕ
ТЯСМИНА В НАЧАЛЕ
ЭПОХИ ЖЕЛЕЗА
в статье предлагаются дополнения к существую-
щим ныне реконструкциям сухопутних торгових пу-
тей скифского времени, соединявших античные при-
черноморские города Ольвию и Березань и бассейн
Тясмина, а также соседние территории — бассейны
Синюхи и Роси. Это так называемый Ольвийский
путь, проходивший междуречьем Ингула и Ингуль-
ца до лесостепного порубежья, где он разделялся на
несколько ветвей северного и северо-западного на-
правлений.
К л ю ч о в і с л о в а: басейн Тясмину, Ольвійсь-
кий торговельний шлях, скіфський час.
S. S. B e s s o n o v a,
V. I. P o l t a v e t s
the trAde roudes
in the tyAsmin-river bAsin
of beginning of iron Age
The article is devoted to the reconstractions of the
trade Roudes of the Scythian period. They connected the
Greek town Olbia and settlement Berezan with neigh-
bouring territoties of Sinyukha and Ros-rivers Basins.
So-called Olviyski roud was passed between Ingul and
Ingulets-rivers Basins to the Border of the Steppe and
Forest-Steppe, wetre it divides in a few branches of the
northean and northen-west directiones.
K e y w o r d s: Tyasmyn-river basin, Olbian trade
route, scythian time.
Одержано 15.01.2015
|