Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
У статті розглядається питання послідовності спорудження бічних могил в скіфських курганах. Помилкова оцінка стратиграфічних позицій цих могил призводить до спотворення внутрішньої хронології цих пам’яток. Зрозуміти ситуацію з бічними могилами допомагає встановлення факту існування первісного обва...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161175 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 38-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161175 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1611752025-02-09T21:41:35Z Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів Еще раз к вопросу об одноактности возведения скифских курганов Looking back at the question of the one-act construction of scythian kurhan Болтрик, Ю.В. Статті У статті розглядається питання послідовності спорудження бічних могил в скіфських курганах. Помилкова оцінка стратиграфічних позицій цих могил призводить до спотворення внутрішньої хронології цих пам’яток. Зрозуміти ситуацію з бічними могилами допомагає встановлення факту існування первісного обвалування місця похорону. На прикладі Гайманової Могили спростовується помилкова оцінка бічних могил як впускних. Вопрос о последовательности сооружения отдельных могил в кургане по-прежнему вызывает дискуссии. Неверная оценка стратиграфических нюансов в сооружении курганов скифской элиты привела к искажению внутренней хронологии этих памятников. Эта ситуация, в свою очередь, отразилась на общей картине хронологии ключевых погребальных памятников IV в. до н. э. The question of the order of the construction of separate graves in a kurhan still provokes the debates. The incorrect evaluation of the stratigraphic nuances in the construction of kurhans of Scythian elite has led to a distortion of the internal chronology of these monuments. This situation, in turn, affected the overall picture of the chronology of key funerary monuments of the 4th century BC. The core of the problem consists in the estimation of the chronological interval between the centre and the lateral (side) graves in the kurhans of the Scythian elite. If these graves are dug up into the existing barrow mound, the date of their commission will be later than the date of the main burial mound. And in this case the date of the entire complex would be enlarged. If the lateral graves were made at the same time as the construction of the barrow mound of the kurhan, then the persons buried there accompanied the main buried and represented his retinue. In this instance, the date of the complex is narrowed to one year. Establishing the existence of the original circular embankment at the moment of the funeral process helps to understand the situation with the lateral graves. The circular embankment was represented as an earthen wall, built with the blocks of greensward. It separated the central tomb from the surrounding steppe. The side graves were placed along the perimeter of this embankment, most likely by the time of the main burial. Wrong evaluation of lateral graves as secondary ones is refuted by the example of Gaimanova Mogyla. This adjustment is done through the analysis of the general scheme of the space under the kurhan and the traces of «incision» of the barrow mound made by the lateral graves’ mines. A careful examination of these tracks shows the layers of clay, which were placed into the body of the embankments at the same time as its construction. Thus, the lateral graves turn out being simultaneous additional elements in a single compound funerary complex. 2015 Article Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 38-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161175 904.5“6383” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Болтрик, Ю.В. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів Археологія і давня історія України |
| description |
У статті розглядається питання послідовності спорудження бічних могил в скіфських курганах. Помилкова оцінка стратиграфічних позицій
цих могил призводить до спотворення внутрішньої хронології цих пам’яток. Зрозуміти ситуацію з
бічними могилами допомагає встановлення факту існування первісного обвалування місця похорону.
На прикладі Гайманової Могили спростовується помилкова оцінка бічних могил як впускних. |
| format |
Article |
| author |
Болтрик, Ю.В. |
| author_facet |
Болтрик, Ю.В. |
| author_sort |
Болтрик, Ю.В. |
| title |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| title_short |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| title_full |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| title_fullStr |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| title_full_unstemmed |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| title_sort |
ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161175 |
| citation_txt |
Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 2 (15). — С. 38-47. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT boltrikûv ŝerazdopitannâproodnoaktnístʹzvedennâskífsʹkihkurganív AT boltrikûv eŝerazkvoprosuobodnoaktnostivozvedeniâskifskihkurganov AT boltrikûv lookingbackatthequestionoftheoneactconstructionofscythiankurhan |
| first_indexed |
2025-12-01T02:31:02Z |
| last_indexed |
2025-12-01T02:31:02Z |
| _version_ |
1850271349148221440 |
| fulltext |
38 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
УДК: 904.5“6383”
ю. в. б о л т р и к
ЩЕ РАЗ ДО ПИТАННЯ ПРО ОДНОАКТНІСТЬ
ЗВЕДЕННЯ СКІФСЬКИХ КУРГАНІВ
У статті розглядається питання послідов-
ності спорудження бічних могил в скіфських курга-
нах. Помилкова оцінка стратиграфічних позицій
цих могил призводить до спотворення внутрішнь-
ої хронології цих пам’яток. Зрозуміти ситуацію з
бічними могилами допомагає встановлення факту
існування первісного обвалування місця похорону.
На прикладі Гайманової Могили спростовується
помилкова оцінка бічних могил як впускних.
К л ю ч о в і с л о в а: кургани скіфської еліти,
довгий дромос, первісна обваловка, поховальна
доріжка, поховальний комплекс, архітектоніка.
Станом на середину 2010-х рр. в царині
скіфської історії начебто зникло останніх 60—
70 років. Трапилося це після виходу серії вели-
ких за обсягом монографій, ключовим співавто-
ром або ж і автором яких був С.в. полін. Ним
пророблено насправді велетенський обсяг робіт
з мобілізації комплексів грецької кераміки зі
скіфських могил, немовбито надійних хроноін-
дикаторів. Але внаслідок цих масштабних зу-
силь елітні поховальні комплекси, що насправ-
ді були вільно «розсипані» в IV і частково III ст.
до. н. е., тепер утворили щільну групу могил
номархів, які б мали піти з життя переважно
в середині або третій чверті IV ст. до. н. е. На
цю дивну обставину та невідповідність її ре-
альній історичній ситуації останніх десятиріч
скіфської історії цілком слушно звернув увагу
А.Ю. Алексеєв [Алексеев, 2013, с. 350—351]. Ус-
відомлює цю недоладність і С.в. полін, дивую-
чись зникненню 150—200 тис. скіфського насе-
лення, що мало б мешкати наприкінці IV ст. до.
н. е. в степу причорномор’я, присутність яких
не віддзеркалена в археологічних джерелах
[Бидзиля, полин, 2012, с. 595]. Безумовно, тут
має рацію А.Ю. Алексєев, що вбачає «хибно по-
будовану хронологію» [Алексеев, 2013, с. 351].
І, на мій погляд, пошук однієї з складових цих
хиб слід шукати в невірній оцінці внутрішнь-
ої хронології конкретного кургану. Тобто слід
уважно переглянути так звані «впускні» моги-
ли в більшості елітних комплексів з точки зору
їх часового віддалення від центральної моги-
ли, оскільки помилкове визначення їх впли-
ває на загальну дату пам’ятки. вірне розумін-
ня справжньої ситуації з боковими могилами
дозволяє ще й відстежити важливу соціальну
складову. Йдеться про синхронне помирання
не лише тих залежних осіб, яких знаходять в
поховальних камерах центральних могил, а й
про значно ширше коло залежних осіб. Ці по-
мираючи разом з головним небіжчиком мали
супроводжувати в його подорожі в потойбічний
світ. До того ж, наявність при бокових могилах
або ж біля них, але за межами первісної обва-
ловки, розібраних транспортних засобів додат-
ково вказує на приготування до подорожі в пе-
ревернутий позаземний світ.
в.С. Ольховський свого часу дав схему уст-
рою кургану та етапів його зведення, яка при
всій своїй спрощеності відбиває реальну кар-
тину [Ольховский, 1999, рис. 1—7]. Але чомусь
автори ряду публікацій скіфських курганів
ігнорують, цю обставину і консервують ті самі
погляди на елітні насипи, що помилково домі-
нували в 1970-і рр. Активним опонентом моїх
поглядів на скіфський курган, як на одноак-
тну споруду є С.в. полін, але його аргументи
виглядають переважно таким чином: «за бра-
ком місця я не маю можливості зробити аналіз
усіх прикладів, але хочу підкреслити хибність
самої ідеї, … Ю.в. Болтрика» [полин, 2003,
с. 16]. проте в декількох товстих монографіях © Ю.в. БОЛТРИК, 2015
Болтрик Ю.в. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
39ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
можна було знайти місце для відповіді на такі
важливі питання: 1) чому в ряді скіфських кур-
ганів схеми розміщення бокових могил спів-
падають; 2) яким чином давні грабіжники так
безпомилково потрапляли в підземні камери,
починаючи свій хід від поли насипу; 3) чому в
більшості випадків дослідники бокові могили
«ловлять» на рівні давнього горизонту або в ма-
терику, але в той же час домальовують лінію
впуску, яку, до речі, не бачили (напр.: [Бидзи-
ля, полин, 2012, рис. 43, 100, 107]); 4) чому в
бокових могилах знаходяться залишки возів
(борти та колеса), а біля них на рівні давньо-
го горизонту або на поверхні викиду, чи в се-
редині самих могил, складено бронзовий декор
цих возів (прикладом залишків возів слугують:
Александрополь, Огуз, обидві вхідні ями пів-
нічної могили Гайманки, Бокова могила Тов-
стої Могили (вхідна яма та дромос іншої), бо-
кові могили Казенної Могили, Бердянського та
Мелітопольського курганів.
Як усі ці та інші збіги можна пояснити? зви-
чайно, в першу чергу тим, що існувала певна
традиція і її втілювачі-розпорядники, ще на
рівні планування майбутнього кургану, вико-
ристовували декілька схем розміщення могил
та іншого поховального реманенту 1. Бокові ж
могили, не зважаючи на наявність в них по-
ховань жінок в коштовних шатах, правили
додатковими коморами для майна головного
небіжчика та своєрідними каретними сарая-
ми. Оскільки всі ці могили були винесені за
зовнішній схил первісної обваловки, то вони і
розташовані по колу під полою кургану. в од-
них випадках ці могили (або ж додаткові вхідні
ями з довгими дромосами) були влаштовані під
схилом обваловки, тоді викид з них лягав на
цей схил. в інших (як у випадку з Гаймановою
Могилою) зведення первісної обваловки відбу-
валося одночасно з влаштуванням бокових мо-
гил для широкого кола осіб, супроводжуючих
головного небіжчика. Далі ми спробуємо більш
докладно продемонструвати читачу ситуацію з
цією пам’яткою. Але перед тим вважаємо за пот-
рібне більш докладно зупинитись на розгляді
первісної обваловки в тілі кургану, як такої,
що збивала з пантелику більшість дослідників,
і той же час змушувала давніх будівничих вла-
штовувати бокові могили на периферії курга-
ну, під схилами насипів.
ПЕРВІСНА ОБВАЛОВКА
первісну обваловку навколо місця похован-
ня головного небіжчика почали вирізняти піс-
ля серії розкопаних великих курганів скіфів.
Там на профілях бровок простежуються схили
1. попередню розміточну схему з однією додатковою
могилою і подальші етапи зведення насипу кургану
свого часу запропонував в.С. Ольховський [Ольхов-
ский, 1999, с. 123—127].
первісних насипів (переважно зовнішні, рід-
ше внутрішні). Ці схили досить стрімкі від 55
до 65° (схили сучасної поверхні курганів по-
хиліші — 10—30°). Тіло валу складено з блоків
дерену або зі шматків родючого ґрунту, ззовні
бувають обмазані грязюкою 2. Обваловки вели-
ких курганів зводились одночасно із створен-
ням підземних поховальних споруд. про це
свідчить глина з цих споруд, що вкладалась од-
ночасно з вальками в основу первісного валу 3,
вона двома (рідше однією) дугами охоплюва-
ла вхідну яму центрального поховання. Така
практика притаманна курганам ІV ст. до н. е.,
хоча трапляється і в насипах V ст. до н. е. пер-
вісна обваловка, тобто вал висотою від одного
до декількох метрів та діаметром від 5 до 35 м,
фіксувалась переважно на курганах середніх
та великих розмірів. вал навколо центральної
вхідної ями слугував основою для подальшого
зведення насипу 4. за стратиграфічними спос-
тереженнями на курганах Рогачицького поля,
Жовтокам’янки, Кам’янської Близниці, Огузу,
Кара-Тюбе та багатьох інших, контури первіс-
ної обваловки фіксуються дуже чітко 5. Дореч-
но зауважити, що один з найбільш очевидних
взірців первісної обваловки зафіксовано в кур-
гані Кара-Тюбе [Болтрик, 1993, с. 184, рис. 2]
(рис. 1). в середині простору навколо могили,
обмеженого обваловкою, закінчувались похо-
вальні доріжки. внутрішній простір в середині
первісної обваловки після закладання вхідної
шахти заповнювався блоками дерену (інколи
їх чергували з шарами камки, як в Меліто-
польскому кургані) 6. А простір в середині об-
2. Обмазку простежено на розрізах вишневої Мо-
гили та Огузу. На Огузі досліджено ділянку схилу
первісної обваловки та шар її грязьової обмазки по-
тужністю 3—5 см, на площі біля 30 м2.
3. Лінзи викидів, «підперті» валом з вальків, фіксу-
ються на бровках багатьох курганів з висотою наси-
пів понад 2—3 м.
4. Мабуть зовсім не випадково Етимологічний слов-
ник при тлумаченні слова курган, подає одне з його
значень в половецькій (кипчацькій) мові, як «насип-
ний вал» [Етимологічний …, 1985, с. 152].
5. зауважимо, що контури зовнішньої частини обва-
ловки інколи сприймаються дослідниками, як пер-
вісний насип. Контури внутрішніх схилів обваловки
досить часто фіксуються непевно. Хоча в перетинах
згаданих курганів добре видно трикутні контури
розрізаних впоперек валів. На профілях бровок по-
тужних насипів (коли центральна частина не зіпсо-
вана грабіжницькими вирвами) відображено процес
закладання вальками внутрішнього простору, обме-
женого обваловкою.
6. вірогідно, подібний принцип заповнення просто-
ру в середині обваловки зафіксував М.І. веселовсь-
кий на Шульгівці. він вказує мінімум три шари
камки в насипу центральної частини кургану, що
залягали від рівня давнього горизонту з інтервалом
1,6 та 1,4 м (за потужності шару до 0,2—0,15 м). при-
сутність поруч викиду та грабіжницьких ходів дово-
дить, що йдеться як раз про центр кургану [Архів
ІІМК РАН, 1889, д. №17, л. 34].
С т а т т і
40 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
валовки Гайманової та Казенної Могил було
закладено шаром очерету. На останній він
фіксувався в плані у вигляді овалу діаметром
до 20 м. Очерет лежав на викиді, вкривав вхід-
ну яму та простір навколо неї. використання
камки для декорування простру в середині об-
валовки простежено нами на Чмиревій Могилі
та Огузі [Болтрик, Фіалко, 2012, с. 54; Фиалко,
1994, с. 128].
зведення первісної обваловки сягає глибин
індоєвропейських поховальних звичаїв, що
мали на меті ізоляцію місця поховання від нав-
колишнього простору 7. Себто це — створення
чи оформлення своєрідного входу в потойбіч-
ний або нижній світ, відокремлення «потойбіч-
ного, нижнього світу мертвих» від «середнього
світу живих». «Я воздвигаю это кольцо для за-
щиты от живущих, чтобы никто другой из них
не смог достигнуть этого предела» [Ригведа, X,
18, 4]. питання семантики подібних підкурган-
них споруд ретельно розглянуті Б.А. Литвинсь-
ким [Литвинский, 1972, с. 136—139].
вірогідно, сакральним функціям ізоляції
простору навколо померлого слугувала спе-
ціальна конструкція, ключовим елементом якої
був велетенський килим з п’ятого пазирицько-
го кургану. Килим та полотнища з повсті крі-
пились на спеціальну дерев’яну чотирикутну в
плані споруду. за її базу правила рама з колод,
з гніздами для довгих жердин, що слугували
каркасом для вертикального кріплення повстя-
7. залишки первісної огорожі з дерену та дерев’яних
кілків фіксують для курганів тагарської культу-
ри в лісостепу південного Сибіру [Мартинов, 1979,
с. 34—35, рис. 19]. Систему огорож з частоколу нав-
коло кожного поховання та огорожу з колод нав-
коло всього поховального майданчика простежено
для абашівських курганів Чувашії [Мерперт, 1960,
с. 123. рис. 19]. Дугоподібні викладки з булижника
навколо могил притаманні для курганів доби бронзи
на північному Кавказі [Чеченов, 1977]. Для степово-
го подніпров’я відзначається наступність в засобах
спорудження білозерських та скіфських курганів,
включаючи і обваловку [Отрощенко, 1981, с. 21].
них килимів. Ймовірно, кути верхівки споруди,
загальною площею стін біля 120 м2, прикраша-
ли повстяні фігурки чотирьох лебедів [Грязнов,
1992, с. 168]. Таким чином, для скіфського часу
в степах євразії пазирицька конструкція фік-
сує ідею організації чотирикутного простору
навколо елітної могили. Тут слід згадати вели-
кі квадратні в плані могили по обидва боки від
Кам’янсько-Нікопольських переправ, маємо на
увазі кургани біля великої знам’янки та групи
завадських Могил. Долучається до цього ряду
квадратний котлован (площею понад 200 м2)
та підквадратний склеп в Огузі. На невипад-
ковий вибір саме цієї геометричної форми вка-
зують первісні обваловки Огузу та Кам’янської
Близниці, чотирикутність яких фіксують стра-
тиграфічні перетини їх насипів8. Це виглядає
таким чином: на перетині в тілі насипу чітко
вирізняється трикутник обваловки (валу), від
вершини якого, вздовж центральної частини
кургану, тягнеться лінія гребню валу, яка є
паралельною лінії похованого горизонту [Ан-
дросов, Мухопад, 1987, рис. 1, профіль А—А1].
Тобто трикутник в перетині фіксує місце утво-
рення прямого кута обваловки в плані, інши-
ми словами, місце примикання однієї зі сторін
чотирикутника до другої. подібну картину
може утворити лише чотирикутна в плані об-
валовка, оскільки конструкція круглої чи іншої
в плані форми такої стратиграфічної ситуації
в перетинах не дасть. в кургані біля м. Горо-
дища співробітники Черкаського музею в 1988
році зафіксували глиняний викид зі скіфсь-
кої катакомби, який в плані утворював квад-
рат [Смоляр та ін., 1989, рис. 38]. Тут глину в
межах квадрату втримували або обмежували
внутрішні схили обваловки. Схоже, що часто
8. звичайно, логічніше було б очікувати простежити
чотирикутність обваловки в плані, але ідея горизон-
тальних зачисток не встигла вкоренитися в польовій
практиці археологів-курганщиків, оскільки скінчив-
ся сам курганний бум. Та й спроби горизонтальних
зачисток робились лише на курганах доби бронзи
[пустовалов, 1998, с. 168—175].
рис. 1. вигляд схилів пер-
вісної обваловки в перетині
у кургану Кара-Тюбе
Болтрик Ю.в. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
41ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
внутрішній контур обваловки був наближений
до квадрату, тоді як зовнішній утворював коло.
Тобто геометрія обваловки нагадувала в плані
схему мандали — зовнішнє коло з вписаним в
нього квадратом 9.
Таким чином, не зважаючи на використання
різноманітних матеріалів, в різні часи, в різних
регіонах принцип оточення місця могили зали-
шається тим самим. за цим криється намаган-
ня давніх будівничих обмежити як реальний
простір, так і позначити межи ірреального, тоб-
то сакрального місця. Могила чи підземна по-
ховальна споруда та обваловка навколо — це
певним чином організоване середовище, яке
після покладення в нього небіжчика підляга-
ло наступній ізоляції. з іншого боку, могила
разом із обваловкою це простір, де відбував-
ся комплекс ритуальних дій [пяткин, 1984,
с. 60].
з поховальної практики монголів відомо про
спорудження дерев’яних саркофагів та двох
зрубів один в одному, які зводились до полови-
ни та добудовувались вже після покладання в
них померлого, зауважимо, соціально важли-
вого померлого [Жуковская, 1990, с. 104—106].
Тобто, той самий принцип вкладання один
в одного просторів, або підпросторів, що кон-
центруються навколо однієї точки, якій було
відзначено для влаштування боспорських
склепів [Савостина, 1990, с. 240—241]. І подіб-
ний підхід, але із своєрідними особливостями,
був притаманний поховальному будівництву
скіфів. в фольклорі цю ідею відзеркалено у
вигляді кощеєвої смерті (голка в яйці, яйце в
качці, качка в зайці і т. д.), що до певної міри
відповідає схемі: «саркофаг — могила — обва-
ловка — насип — крепіда — рів — вал навколо
кургану, як остання оболонка». Себто первісна
обваловка являла собою перше коло, яке оточу-
вали інші концентричні круги — насипи, рови,
крепіди.
Бокові ж могили влаштовували під зовніш-
нім схилом обваловки, часто викид з них вкла-
дали на цей схил або ж його частину відкидали
на протилежний бік на давню поверхню. Тут
прикметною є одна обставина — викид на вер-
хівку насипу ніколи не потрапляє, натомість
лежить в нижній частині схилу, а вище не здій-
мається (виключення складає лише насип Со-
лохи, перекритий своєрідним куполом з шару
глини). Це можна пояснити лише одним — са-
мого насипу в закінченому вигляді ще не було
(існувала лише обваловка!), то й не було куди
складати материкову глину.
9. Хоч термін «мандала» пов’язаний з буддійською
міфологією, сама ідея комбінації кола та квадрату
або ромбу в декоративному мистецтві є більш дав-
ньою. У всякому разі ці символи відомі мистецтві
кіммерійців [Тереножкин, 1976, с. 174—175].
ПОХОВАЛЬНІ ДОРІЖКИ
Ще одним важливим елементом устрою на-
сипу, якій слід враховувати при розміщенні
могил на підкурганному просторі, є поховальна
доріжка. Йдеться про проходи, що залишались
будівничими курганів в тілі первісної обвалов-
ки в субширотних напрямках для підходу до
вхідної ями. поховальну доріжку позначають
в одних випадках черепа коней, що лежать на
ній (вишнева Могила, Гайманове поле к. 21),
в інших — відокремлені могили коней, які не-
мов би перекривають вихід з первісної обва-
ловки з зовнішнього боку (Гюнівка к. 7, Огуз),
а іноді навпаки з внутрішнього боку (Чор-
томлик, Козел, Солоха І). Крім того, щоб ями
кінських могил не заважали користуватись
доріжкою під час церемонії поховання, їх пере-
кривали дерев’яними колодами (в.знам’янка
к. 13, Огуз, Козел, Чмирева Могила та ін.) чи
кам’яними плитами (Мелітополь).
в Огузі, звичайно, крім великої могили коней
та материкової підсипки, доріжка фіксувалась
ще й стратиграфічно, завдяки шару морської
трави — камки (лат.: zostera) та похованню
коня безпосередньо на доріжці. Жолобоподіб-
ний прохід з заходу до центру кургану, який
було влаштовано в первісній обваловці, фік-
сувався в Огузі, в Бердянському кургані. в ос-
танньому доріжку було декоровано декількома
шарами лозини, перекритими верствою камки.
подібна картина зафіксована на Гаймановій
Могилі: вимостка з очерету утворювала широку
та довгу смугу, що йшла від вхідної ями в пів-
нічно-західному напрямку [Бидзиля, полин,
2012, с. 123, 125; рис. 163—169]. І.є. забелін на
Краснокутському кургані бачив прохід «саже-
ни в полторы, обозначившийся весьма тонким
слоем глины в 4 саженях длиною» [ОпИ ГИМ,
ф. 440, ед. хр. 256]. Тут доріжку було поміче-
но в товстому шарі глини викиду. починаю-
чись біля центральної вхідної ями, поховальна
доріжка простежується до краю кургану (на за-
хід або схід від центру, або в обох напрямках, як
наприклад в Огузі). Цікаво, що напрямки по-
ховальних доріжок, як правило, співпадають з
розривами кільцевих ровів. І разом з ними фік-
сують головну вісь споруди, орієнтація якої за-
лежала від положення сонця над горизонтом на
час зведення комплексу кургану [Генинг в.Ф.,
Генинг в.в., 1985, с. 136—152].
в попередніх статтях ми надавали ключові
висновки стосовно погляду на скіфський кур-
ган як єдиний ансамбль, що ґрунтується на
підставі аналізу збігів в розташуванні споруд
на підкурганній поверхні та стратиграфічних
перетинів скіфських курганів [Болтрик, 2000;
2009]. вони зводяться до такого.
1. У переважній більшості випадків елітні
кургани скіфів — це одноактні, складні, ба-
гатокомпонентні споруди, всі елементи яких
влаштовувались синхронно та були частинами
С т а т т і
42 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
одного ансамблю. Головна ідея цих споруд під-
корена забезпеченню переходу померлого в по-
тойбічний світ з відповідним почтом залежних
осіб, що супроводжують свого господаря. Час-
то вони були вдягнені в коштовні шати, мали
своїх супроводжуючих осіб, що також заважало
вірному тлумаченню цих могил. Саме цих осіб
ховали в окремі бокові могили, які помилково
тлумачать як впускні, тобто асинхронні.
2. з плином часу окремі елементи курга-
ну змінювали, відокремлювали від основної
споруди чи ж зливали з нею. Таким чином
з’являються додаткові входи до центральної
поховальної камери.
3. збіг схем розташування бокових могил
на підкурганній поверхні в низці курганів та
наявність серед цих могил залежних поховань
жінок в багатому вбранні, дещо коригує сталу
тезу про самостійне та відносно високе стано-
вище жінки в кочовому суспільстві [Грач, 1980,
с. 52].
4. Із зростанням соціального рангу небіж-
чика збільшується коло осіб, що супроводжу-
вали його в потойбічний світ. До певної міри
підтверджується інформація Геродота [IV, 71,
4] про шість задушених підлеглих царя — від
наложниці до вісника, яких ховали разом з ца-
рем. Факт знаходження супроводжуючих осіб
не в одній могилі з володарем можна поясни-
ти змінами в обряді, які відбулися з часів Ге-
родота. У всякому разі, в одному з архаїчних
степових курганів (велика знам’янка № 13),
залежні особи знаходились ще разом з госпо-
дарем в одній великій могилі. Але за декілька
поколінь після цього супроводжуючих осіб по-
чали ховати в окремих могилах різних форм,
як всередині обваловки, так і за її межами.
проте, певне коло залежних осіб залишалось в
основній могилі.
Тут слід повернутись до ситуації в Гайма-
новій Могилі і дещо прояснити її, оскільки для
ретельного розгляду цієї пам’ятки є очевидні
докази, зафіксовані графічно та фотографіч-
но. з іншого боку, дві обставини в нещодавній
публікації цієї пам’ятки буцімто спростовують
наші вище наведені висновки. Йдеться про схе-
му стратиграфії Гайманової Могили, складену
в.І. Бідзілею вже в Києві за рік після завер-
шення польових робіт [Бидзиля, полин, 2012,
рис. 41] та нібито факти фіксації впуску трьох
могил в цьому поховальному комплексі (рис. 2).
До певної міри дискусії щодо наявності тут три-
шарової крепіди, які велися ще під час розкопок
кургану, змушували василя Івановича шукати
відповідь на начебто наявну поетапну картину
зведення кургану. при нагоді зауважимо, що
в різних місцях кургану, з певною натяжкою
можна побачити двошаровість крепіди, але це
швидше конструктивні особливості, а не свід-
чення якихось розведених в часі добудов тіла
насипу (див. розрізи № 4; 5; 6; 10; 12, 13 та ін.)
[Бидзиля, полин, 2012, рис. 45; 46; 49; 55; 56;
58], оскільки ці скупчення каменю ледь відді-
лені одне від одного, а той прошарок ґрунту, що
є між ними, міг утворився і внаслідок дощово-
го змиву, і схоже це підтверджують ті розрізи
крепіди, де каміння лежить просто суцільним
шаром (розріз № 10) [Бидзиля, полин, 2012,
рис. 56]. Тобто язики дощового змиву не вкри-
вали схили насипу суцільним шаром. Добудови
крепиди, аби вони були різночасовими мали б
своє продовження в насипу. І були б позначені
світлими смугами шарів відмерлої степової рос-
линності, що безумовно мала б утворитися. А
рис. 2. порівняння умоглядної схеми стратиграфії Гайманової Могили (b) з північним перетином Централь-
ної бровки цього кургану (а) та розрізи крепіди № 5, 9 [Бидзиля, полин, 2012, рис. 55, 47] (с)
Болтрик Ю.в. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
43ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
цього ми не бачимо ні на фото, ні на кресленні.
Слід сказати, що ті часи (а це була перша спро-
ба розкопок такого великого насипу в історії су-
часній археології України) ніхто і гадки не мав
про конструктивні досипки, не кажучи вже про
курган як єдиний, заздалегідь спланований
ансамбль. проте стратиграфічні відмінності,
коли вони мали місце фіксували. Тоді загаль-
ноприйнятим був погляд на курган, що склав-
ся за стереотипною для насипів доби бронзи
схемою, де всі інші поховання крім основного є
впускними. Але ж пов’язувати потужну досип-
ку по всій окружності насипу Гайманової Мо-
гили з похованням майже немовляти, могилу
якого влаштовано під полою кургану в шарі по-
хованого чорнозему недоречно. під час розко-
пок вдалося простежити впуск вхідної ями з ви-
соти 1,35 м над рівнем похованого чорнозему.
Але узгодженість цієї могилки з краєм крепі-
ди і кінцем південної смуги викиду (шириною
2 м), та прямого кута, який ця смуга утворює з
віссю поховальної доріжки, теж увінчаної похо-
ванням дитини (підлітка?), змушує припусти, з
огляду на явну не випадковість цих збігів, що
для влаштування могили будівничим кургану
прийшлося прорізати край обваловки чи не-
доробленого насипу. припущення, що дитяче
поховання було впущене до вже завершеного
насипу маловірогідне, оскільки тоді не вдало-
ся б так безпомилково потрапити в створ довгої
смуги викиду (рис. 3). Не виключаємо, що під
будівництво Гайманової Могили існувало де-
рис. 3. загальний план Гайманової Могили з позначенням місць материкових лінз біля вхідної ями № 2
Центральної та північної могил (А) та біля вхідної ями південної могили (в)
С т а т т і
44 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
кілька проходів-доріжок в тілі обваловки. Крім
головної поховальної доріжки, декорованої
очеретом, що вела в західному напрямку, існу-
вали два або три технологічні проходи, якими
від центральної могили транспортувався ма-
териковий викид. На нашу думку, довгі смуги
викидів утворилися внаслідок того, що лінзи
викиду мали не велику потужність (висотою
до 1—1,2 м). Тобто шкіряний лантух з глиною
був занадто важкий аби підіймати його вгору
на кучу викиду, тому, аби висипати грунт, його
переміщували далі, але горизонтально. Ціл-
ком ймовірно, що подібні, але коротші проходи
існували біля вхідної ями південної могили та
вхідної ями № 2 північної могили (крім того,
це й була вхідна яма до довгого дромосу Цен-
тральної могили). До цього нас схиляє розгляд
прошарків материкової глини біля цих могил,
в яких помилково вбачали заповнення вхідних
ям, що перетинають насип, тобто наявні свід-
чення впуску (рис. 4). по-перше, дивує одна-
кова форма цих строкатих прошарків — вони
округлої форму і зовсім не мають паралельних
стінок, що мали б позначати яму. по-друге, ці
нашарування не мають продовження в нижній
частині, а горизонтальна зачистка не фіксує
контурів ями. Тобто, ці нашарування глини не
співпадають з вхідними ямами і існували по-
руч з ними, до того ж відстояли від ям в бік цен-
тру кургану. по-третє, дивує збіг максимальної
ширини перетинів цих плям — 2,7 м. в той
же час ці розміри ніяк не узгоджуються з роз-
мірами вхідних ям. приміром, вхідна яма № 2
північної могили в своїй південній частині має
ширину 2,2 м, а під північним краєм взагалі
1,5 м, а вхідна яма південної могили розвер-
нута до перетину нашарування своєю довгою
стороною, що має 3,6 м. І четверта обставина —
нашарування з північного перетину лежать в
коритоподібному заглибленні з нерівною по-
верхнею, лінзи глини місцями відокремлюють-
ся шарами чорнозему, або валькової крихти.
в цих невеликих лінзах вгадується висипана
з лантуха глина. А нашарування з південного
перетину демонструє на східній вертикальній
стінці «вторгнення» блоків чорнозему трикут-
ної форми в масив перемішаної глини. Ці спос-
тереження переконують, що тут ми маємо спра-
ву не з заповненням вхідних ям, зафіксованих
в вертикальному перетині, а з залишеними в
тілі обваловки проходами чи своєрідними кар-
манами, в які складалася глина, яку витягли з
бокових вхідних ям при продовженні процесу
зведення насипу. в тому, що наше припущен-
ня відповідає дійсності, переконує наявність в
обох перетинах глиняної площадки, що значно
нижче основного масиву глини. Цю обставину
можна пояснити тим, що по цім площадкам
переміщувалися будівничі, що висипали гли-
ну з лантухів на один бік. А час від часу цю
глину будівничі насипу перекривали шара-
ми чорнозему. Тобто відсутність на перетинах
глиняних нашарувань слідів стінок ям вказує,
що це не свідоцтва впуску, а наслідки одно-
часних дій при будівництві могил та насипу
кургану.
Наявність в кургані південного та північного
язиків викидів, та близьке розташування біля
них вхідних ям північної (№ 2) та південної
могил теж побічно вказує на не випадковість
цієї обставини. Сюди ж слід долучити напро-
чуд схожі за формою та розмірами фасировки
входів до дромосів Центральної та південної
могил. На цьому тлі цікавими є записи в поль-
ових щоденниках в.І. Бідзілі, Б.М. Мозолевсь-
кого та О.І. Тереножкіна, Е.в. Яковенко — без-
посередніх дослідників Гайманової Могили.
Йдеться, насамперед, про їхні нотатки стосов-
но довгого дромоса Центральної могили, що вів
до неї від вхідної ями № 2 північної могили.
під час сезонів 1969 та 1970 років думки про
наявність цього дромосу не полишали їх. До
того ж, вхідна яма № 2 північної могили своєю
довгою віссю просто орієнтована на Централь-
ну могилу.
в міркуваннях всіх цих дослідників відбува-
лось коливання між визнанням підземного ходу
з півночі до центру кургану чи то дромосом, чи
то грабіжницьким ходом. Але ключовий злам
відбувся 11 вересня 1969 р. Тоді Олексій Івано-
вич записав, що в ході робіт з’ясувалося: вхід-
рис. 4. порівняння материкових лінз біля вхідної
ями № 2 Центральної та північної могил (а) та біля
вхідної ями південної могили (b): 1 — позначення
вірогідних місць висипання лантухів; 2 — місця
«вторгнення» блоків дерену в масив глиняних наша-
рувань
Болтрик Ю.в. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
45ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
на яма № 2 з’єднана зі східним краєм камери
північної могили. Тоді ця обставина, оскільки
аналогів подібній ситуації не знали, змусила
відмовитись від погляду на другий хід, що від-
ходив від цієї ями, як на дромос і визнати його
грабіжницьким ходом. Цей помилковий погляд
графічно сфальшував нині діючий автор моно-
графії. На вертикальному перетині вхідної ями
та грабіжницького ходу (рис. 5, а) [Бидзиля,
полин 2012, рис. 107], він підправив розірва-
ну лінію перетину (початок дромосу), зробив-
ши її суцільною, проте на польовому варіанті
цього креслення зображено хід який відходить
від нижнього краю вхідної ями (рис. 5, b). Тоб-
то автор монографії практично «відредагував»
джерело на користь своїх поглядів. зважаючи
на значну ширину ходу (до 2 м) і те, що цей хід
(читай дромос) практично зливається з рівнем
підлоги камери Центральної могили, це опосе-
редковано свідчить про заздалегідь спланова-
ну суцільну споруду (загальною довжиною по-
над 37—40 м), що в більший своїй частині мала
практично єдиний рівень (коливання сягають
лише 0,15 м) як для північної, так і для Цент-
ральної могил.
Багато в чому схожа на Гайманову Товста
Могила, яка теж давно потребує перегляду
черговості могил. по-перше, так званий гра-
біжницький хід Товстої Могили, той що веде
до Центральної могили, зараз слід трактувати
як другий вхід синхронний першому, що вів до
поховальної споруди. важливим в цьому кон-
тексті є збіг ширини знаряддя, яким в глині
вирубували і довгий дромос, і вхідну яму цен-
тральної могили — 6 см. Тобто практично це
був підземний хід, схожий за своєю загальною
схемою на довгий дромос Гайманової Могили.
відрізнявся він лише тим, що похило спус-
кався до Центральної Могили, на відміну від
горизонтального довгого дромосу Гайманової
Могили.
заслуговує на увагу і та обставина, що в
Товстій Могилі вхідна яма дромосу («грабходу»)
разом із другою вхідною ямою Бокової жіночої
могили знаходяться на рівному віддалені від
центру, власне тому, що вони були окреслені
одним радіусом, ще на стадії планування спо-
руди. Схоже, що коли давні будівничі робили
розмітку, вони як відправну точку використа-
ли південно-західний кут Центральної вхідної
ями.
потребує пояснення факт використання
довгих дромосів давніми грабіжниками, а від-
повідно і плутанини в оцінці цих підземних
ходів як грабіжницьких. Річ у тім, що вхідні
шахти довгих дромосів, завжди влаштовані під
полою кургану, навесні демаскувались талими
водами. прикладом цього може слугувати дру-
га вхідна яма до Бокової гробниці Товстої Мо-
гили. Оскільки вона знаходилась на відстані 3
м від рову, то над нею шар насипу був незнач-
ним, а її первісне заповнення з перемішаної
глини через значне зволоження стало рух-
ливим і просунулося до дромосу, а його місце
згодом було заповнене чорноземним намулом
[Мозолевський, 1979, с. 99]. Таким чином, не-
великий шар насипу на периферії кургану не
міг захистити вхідних шахт, влаштованих поза
обваловкою і тому вода продавлювала чи про-
мивала їх заповнення всередину поховальних
камер. провалля, що утворювались, згодом ви-
користовували грабіжники, а оскільки дромо-
си та камери не були заповнені, то й проблеми
орієнтації під землею в них не виникало.
На завершення зазначимо, що переважно
на прикладі Гайманової могили спростовуєть-
ся помилкова оцінка бокових могил як впуск-
них. Це коректування здійснюється завдяки
аналізу загальної схеми простору під курганом
і слідів «прорізання» насипу шахтами бічних
могил. при уважному розгляді ці сліди вияв-
ляються прошарками глини, які вкладалися в
тіло обвалування одночасно з її спорудженням.
Таким чином, бокові могили виявляються од-
ночасними додатковими елементами в єдино-
му складному поховальному комплексі.
рис. 5. приклад ігнорування авторами монографії «Гайманова Могила» наявності факту існування довгого
дромосудо Центральної Могили, що йшов від нижньої частини вхідної ями № 2: а—«редагована» версія роз-
міщена в монографії; b — фрагмент польового креслення в.І. Бідзілі [1969—70/37, № 19]
С т а т т і
46 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
з іншого боку, визнання скіфського кургану
як єдиного, заздалегідь спланованого ансамб-
лю значно розширює коло осіб, які мали бути
принесені в жертву головному небіжчику. Так,
приміром, в Гаймановій Могилі загальна кіль-
кість залежних осіб сягає мінімум 15 (13 до-
рослих та 2 дітей), а в Товстій Могилі — 6 осіб.
Кількість похованих в останній, зважаючи на
сильно зруйновану грабіжниками Центральну
могилу, могла бути і більшою. значна кількість
залежних осіб Гайманової Могили, що більш
ніж вдвічі перевищує згаданих Геродотом (на-
ложниця, чашник, куховар, конюх, особистий
слуга та вісник) 10 [Herod., IV, 71], не виглядає
такою вже невірогідною. Особливо з огляду на
ситуацію в невеличкому скіфському кургані
(№ 20) біля с. Дивізія в Бессарабії, де навколо
центрального поховання було зафіксовано ще
п’ять захоронень, здійснених одночасно [Анд-
рух, Оанча, 1992, с. 84].
До того ж, саме устрій основної могили відпові-
дав поховальним нормам певних хронологічних
горизонтів, а форми могильних споруд супут-
ніх поховань були менш залежними від «вимог
часу», тому виглядають більш традиційними. в
курганах ІV ст. до н. е. допоміжні могили підко-
рялись загальній схемі устрою кургану. влашто-
вані за межею первісної обваловки, вони були
орієнтовані на центр, іноді за допомогою довго-
го дромосу, їх підземний простір з’єднувався з
центральною поховальною спорудою. за інших
умов допоміжні могили розташовували вздовж
зовнішньої дуги первісної обваловки. До того
ж, у більшості бокових допоміжних могил довга
вісь споруди узгоджувалась з вигином цієї дуги,
немов намагаючись її наслідувати.
Складність та розгалуженість поховаль-
них споруд представників скіфської еліти, що
супроводжувались значним колом залежних
осіб, які йшли з життя разом із своїм господа-
рем, опосередковано демонстрували значення
ролі лідера в соціумі. в руках таких осіб зосе-
реджувалася адміністративна, військова та,
вірогідно, релігійна влада, що є притаманним
стародавнім та традиційним суспільствам. зга-
дуваний вже опис Геродота щодо поховальної
церемонії скіфів докладно демонструє рівень
скорботи номадів, що травмували себе та всіля-
ко висловлювали свій сум і горе [Herod., IV, 71],
засвідчуючи в такій спосіб втрату загального
батька. після похорону такої особи курган на-
бував сакрального значення та перетворювався
на своєрідний об’єкт поклоніння. Численні слі-
ди тризн на курганах свідчать, що вони стають
місцем проведення сезонних ритуальних дій.
І важко повірити, що об’єкт, який набув такої
суспільної ваги, могли використовувати для
подальших поховань. Тому, поки на пасовищах
навколо кургану паслися табуни, зберігалося
його значення як сакрального об’єкту скіфів.
10. переклад А.О. Білецького
Алексеев А.Ю. «Центростремительная» и «центро-
бежная» хронология скифских древностей Северного
причерноморья // Боспорский феномен. Греки и вар-
вары на Евразийском перекрестке: Материалы меж-
дунар. науч. конф. — Спб., 2013. — С. 349—352.
Андрух С.І., Оанча О.С. Скіфський могильник IV—
III ст. до н. е. поблизу с. Дівізія // Археологія півден-
ного заходу України. — К., 1992. — С. 82—92.
Андросов А.в., Мухопад С.Е. Скифский аристократи-
ческий курган «Каменская Близница» // памятники
бронзового и раннего железного веков приднепро-
вья. — Днепропетровск, 1987. — С. 54—74.
Бидзиля в.и., Полин С.в. Скифский царский кур-
ган Гайманова Могила. — К., 2012. — 752 с.
Болтрик Ю.в. Скифский курган как единый ан-
самбль // Скифы и сарматы в VII—III вв. до н. э.:
палеоэкология, антропология и археология. — М.,
2000. — С. 129—137.
Болтрик Ю.в. повозки как показатель целостнос-
ти комплекса скифского кургана // Эпоха раннего
железа: Сб. науч. тр. к 60-летию С.А. Скорого. — К.,
2009. — С. 39—47.
Болтрик Ю.в. Курган Кара-Тюбе // Древности
Степного причерноморья и Крыма. — запорожье,
1993. — № IV. — С. 183—197.
Болтрик Ю.в., Фіалко О.є. Останні дослідження
кургану Чмирева Могила // Колекції наукових фондів
Інституту археології НАН України. Джерела та дослід-
ження. — К., 2012. — С. 50—57 (АДІУ. — вип. 8).
Генинг в.Ф., Генинг в.в. Метод определения древ-
них ориентировок погребенных по сторонам гори-
зонта // Археология и методы исторических реконс-
трукций. — К., 1985. — С. 136—152.
Грач А.Д. Древние кочевники в центре Азии. — М.,
1980. — 256 с.
Грязнов М.П. Алтай и приалтайская степ // Степная
полоса Азиатской части СССР в скифо-сарматское
время. — М., 1992. — С. 161—178.
Етимологічний словник Української мови в 7 т. —
К., 1985. — Т. 2. — 572 с.
жуковская Н.Л. Судьба кочевой культуры. — М.,
1990. — 111 с.
Литвинский Б.А. Древние кочевники «Крыши
мира». — М., 1972. — 272 с.
Мартинов А.и. Лесостепная тагарская культура. —
Новосибирск, 1979. — 208 с.
Мерперт Н.я. Раскопки абашевских курганов в
Чувашии в 1957 г. // Уч. зап. ЧНИИ. — 1960. —
вып. ХІХ. — С. 14—37.
Мозолевський Б.М. Товста Могила. — К., 1979. — 251 с.
Ольховский в.С. К изучению скифской ритуалисти-
ки: посмертное путешествие // погребальный обряд:
реконструкция и интерпретация древних идеологи-
ческих представлений. — М., 1999. — С. 114—136.
Отрощенко в.в. Срубная культура степного под-
непровья: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. — Киев,
1981. — 22 с.
Полін С.в. про пограбування скіфських курганів в
районі Чортомлика // Археологія. — 2003. — № 2. —
С. 10—25.
Пустовалов С.ж. про удосконалення методики роз-
копок курганів доби бронзи // АвУ 1997—1998 рр. —
К., 1998. — С. 168—175.
Пяткин Б.Н. представление о пространстве и вре-
мени по погребальным памятникам // Скифо-сибир-
ский мир. — Кемерово, 1984. — С. 58—62.
Савостина Е.А. Сакральное пространство и погре-
бальный обряд боспорских гробниц // Исследования
в области балто-славянской духовной культуры.
погребальный обряд. — М., 1990. — С. 237—248.
Болтрик Ю.в. Ще раз до питання про одноактність зведення скіфських курганів
47ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 2 (15)
Тереножкин А.и. Киммерийцы. — К., 1976. — 223 с.
Фиалко Е.Е. погребальный комплекс кургана Огуз //
Древности скифов. — К., 1994. — С. 122—144.
Ю. в. Б о л т р и к
ЕЩЕ РАЗ К ВОПРОСУ ОБ
ОДНОАКТНОСТИ ВОЗВЕДЕНИЯ
СКИФСКИХ КУРГАНОВ
вопрос о последовательности сооружения отде-
льных могил в кургане по-прежнему вызывает дис-
куссии. Неверная оценка стратиграфических нюан-
сов в сооружении курганов скифской элиты привела
к искажению внутренней хронологии этих памят-
ников. Эта ситуация, в свою очередь, отразилась на
общей картине хронологии ключевых погребальных
памятников IV в. до н. э.
Суть проблемы лежит в оценке хронологической
дистанции между центральной и боковыми моги-
лами в курганах скифской элиты. Если эти могилы
впущены в уже существующую насыпь, то дата их
совершения будет позже даты основного погребения
кургана. А это, соответственно, расширяет дату все-
го комплекса. Если же боковые могилы совершены
одновременно с сооружением насыпи кургана, тогда
погребенные в них сопровождают главного погре-
бенного, составляя его свиту. И тогда дата возникно-
вения комплекса сужается до одного года.
понять ситуацию с боковыми могилами помогает
установление факта существования первоначальной
обваловки к моменту процесса похорон. Обваловка
представляла собой вал, сложенный из блоков дерна.
Он отделял центральную могилу от окружающей сте-
пи. по периметру этого вала, скорее всего к моменту
главного захоронения, устраивались боковые могилы.
На примере Гаймановой могилы опровергается
ошибочная оценка боковых могил как впускных.
Эта корректировка совершается благодаря анализу
общей схемы пространства под курганом и следов
«прорезания» насыпи шахтами боковых могил. при
внимательном рассмотрении эти следы оказывают-
ся прослойками глины, которые укладывались в
тело обваловки одновременно с ее сооружением. Та-
ким образом, боковые могилы оказываются одновре-
менными дополнительными элементами в едином
сложном погребальном комплексе.
К л ю ч е в ы е с л о в а: курганы скифской элиты,
длинный дромос, первоначальная обваловка, погребаль-
ная дорожка, погребальный комплекс, архитектоника.
Y u. V. B o l t r y k
Looking bACk At the question
of the one-ACt ConstruCtion
of sCythiAn kurhAns
The question of the order of the construction of sepa-
rate graves in a kurhan still provokes the debates. The
incorrect evaluation of the stratigraphic nuances in
the construction of kurhans of Scythian elite has led to
a distortion of the internal chronology of these monu-
ments. This situation, in turn, affected the overall pic-
ture of the chronology of key funerary monuments of
the 4th century BC.
The core of the problem consists in the estimation
of the chronological interval between the centre and
the lateral (side) graves in the kurhans of the Scythian
elite. If these graves are dug up into the existing bar-
row mound, the date of their commission will be later
than the date of the main burial mound. And in this
case the date of the entire complex would be enlarged.
If the lateral graves were made at the same time as the
construction of the barrow mound of the kurhan, then
the persons buried there accompanied the main buried
and represented his retinue. In this instance, the date
of the complex is narrowed to one year.
Establishing the existence of the original circu-
lar embankment at the moment of the funeral proc-
ess helps to understand the situation with the lateral
graves. The circular embankment was represented as
an earthen wall, built with the blocks of greensward.
It separated the central tomb from the surrounding
steppe. The side graves were placed along the perime-
ter of this embankment, most likely by the time of the
main burial.
Wrong evaluation of lateral graves as secondary
ones is refuted by the example of Gaimanova Mogyla.
This adjustment is done through the analysis of the
general scheme of the space under the kurhan and the
traces of «incision» of the barrow mound made by the
lateral graves’ mines. A careful examination of these
tracks shows the layers of clay, which were placed into
the body of the embankments at the same time as its
construction. Thus, the lateral graves turn out being si-
multaneous additional elements in a single compound
funerary complex.
K e y w o r d s: kurhans of Scythian elite, long dro-
mos, the original circular embankment, funerary walk-
way, funerary complexes, architectonics.
Одержано 03.02.2015
|