Прикраси з розкопок літописного Возвягля
У статті йдеться про знайдений в 1993 р. під час розкопок літописного міста Взвягля скарб ювелірних виробів. Набір складався з прикрас жіночого головного убору та чоловічого перстня-печатки. Сюжетні мотиви, зображені на цьому ювелірному гарнітурі, часто зустрічаються в давньоруському мистецтві, а...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2015
|
| Назва видання: | Археологія і давня історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161264 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Прикраси з розкопок літописного Возвягля / Л.І. Іванченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 77-81. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161264 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1612642025-02-10T01:16:28Z Прикраси з розкопок літописного Возвягля Украшения из раскопок летописного Взвягля Jewelry from the excavations of the ancient Vzvyagl Іванченко, Л.І. Публікація археологічних матеріалів У статті йдеться про знайдений в 1993 р. під час розкопок літописного міста Взвягля скарб ювелірних виробів. Набір складався з прикрас жіночого головного убору та чоловічого перстня-печатки. Сюжетні мотиви, зображені на цьому ювелірному гарнітурі, часто зустрічаються в давньоруському мистецтві, але художні композиції зображень не мають аналогії. Скарб датовано кінцем ХІІ — Х ІІІ ст. В статье идет речь о найденном в 1993 г. во время раскопок летописного города Взвягля клада ювелирных изделий. Набор состоял из украшений женского головного убора и мужского перстня-печатки. Сюжетные мотивы, изображенные на этом ювелирном гарнитуре, часто встречаются в древнерусском искусстве, но художественные композиции изображений не имеют аналогий. Клад датируется концом ХІІ — ХІІІ ст. The article describes a treasure of jewels, found in 1993 during excavations of the ancient city of Vzvyagl. The set consists of a female headdress adornment and signet ring. Plot motifs, represented on the set, are typical for the Ancient Rus art, but there are no finds of exactly the same stylistic type. The treasure dates back to the late XIIth — XIIIth century. 2015 Article Прикраси з розкопок літописного Возвягля / Л.І. Іванченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 77-81. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161264 904.25(477.42)”653” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Іванченко, Л.І. Прикраси з розкопок літописного Возвягля Археологія і давня історія України |
| description |
У статті йдеться про знайдений в 1993 р. під час
розкопок літописного міста Взвягля скарб ювелірних виробів. Набір складався з прикрас жіночого головного убору та чоловічого перстня-печатки. Сюжетні мотиви, зображені на цьому ювелірному гарнітурі,
часто зустрічаються в давньоруському мистецтві,
але художні композиції зображень не мають аналогії. Скарб датовано кінцем ХІІ — Х ІІІ ст. |
| format |
Article |
| author |
Іванченко, Л.І. |
| author_facet |
Іванченко, Л.І. |
| author_sort |
Іванченко, Л.І. |
| title |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля |
| title_short |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля |
| title_full |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля |
| title_fullStr |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля |
| title_full_unstemmed |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля |
| title_sort |
прикраси з розкопок літописного возвягля |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Публікація археологічних матеріалів |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161264 |
| citation_txt |
Прикраси з розкопок літописного Возвягля / Л.І. Іванченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 3 (16). — С. 77-81. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT ívančenkolí prikrasizrozkopoklítopisnogovozvâglâ AT ívančenkolí ukrašeniâizraskopokletopisnogovzvâglâ AT ívančenkolí jewelryfromtheexcavationsoftheancientvzvyagl |
| first_indexed |
2025-12-02T10:30:41Z |
| last_indexed |
2025-12-02T10:30:41Z |
| _version_ |
1850392121570230272 |
| fulltext |
77ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
УДК: 904.25(477.42)”653”
Л. І. І в а н ч е н к о
пРиКРАСи З РОЗКОпОК
ЛІТОпиСНОГО ВОЗВЯГЛЯ
У статті йдеться про знайдений в 1993 р. під час
розкопок лістописного міста взвягля скарб ювелір-
них виробів. Набір складався з прикрас жіночого голо-
вного убору та чоловічого перстня-печатки. Сюжет-
ні мотиви, зображені на цьому ювелірному гарнітурі,
часто зустрічаються в давньоруському мистецтві,
але художні композиції зображень не мають анало-
гії. Скарб датовано кінцем хІІ — хІІІ ст.
К л ю ч о в і с л о в а: взвягль, скарб, прикраси,
колти, очілля, рясна, перстень.
Прикраси з розкопок літописного возвяг-
ля, які проводилися Житомирською експеди-
цією ІА НАН України під керівництвом к. і. н.
Б.А. звіздецького, потрапили до Археологічно-
го музею ІА НАН України у 2007 р.
Давньоруське місто возвягль згадується на
сторінках Іпатського літопису лише один раз і
пов’язано з боротьбою Данила Галицького з ор-
дами монгольського хана Куремси за гегемонію
над Правобережжям Київської землі у 1256—
1257 р. [Галицько-волинський …, 2002, c. 120].
вітчизняні історики ідентифікували воз-
вягль з Новоград-волинським на Житомир-
щині, яке до 1795 р. називалось звягель.
Сучасну назву місто отримало у 1795 р. за «ви-
сочайшим велінням» Катерини ІІ після третьо-
го поділу Польщі.
Місцезнаходження літописного міста пов’я-
зують з групою пам’яток, які розташовані за
5 км від міського центру вниз за течією р. Случ,
на її правому березі, і за 1 км на північ від ко-
лишнього села Ржадківка (нині вул. Дружби
м. Новоград-волинського). Ця група складаєть-
ся з двох городищ (умовно названих Південне
та Північне) і великого неукріпленого селища
між ними.
Південне городище, ближнє до міської око-
лиці, розташоване на мису правого корінного
берега Случі висотою до 25 м над рівнем води.
з півдня та півночі воно обмежено двома старо-
давніми ярами, по яких протікають джерела.
Схили укріплення досить круті, у верхній час-
тині ескарповані на висоту 6—8 м. Майданчик
городища має у плані підтрапецієподібну фор-
му площею 1 га. з південно-східної напільної
сторони майданчик городища відокремлений
від плато ровом. його ширина у верхній час-
тині досягає близько 18 м, глибина — до 6 м. У
цьому ж місці по краю майданчика проходить
вал 18—20 м завширшки і 2—2,5 м заввишки.
Ще один вал проходить вздовж вузького тера-
соподібного уступу, утвореного верхнім ескар-
пом городища [звіздецький, 2008, c. 8].
Стаціонарні археологічні дослідження Пів-
денного городища проводилися Житомирською
експедицією ІА НАН України у 1988, 1992—
1994, 1998 рр. Переважну більшість артефак-
тів складають фрагментами давньоруського
посуду ХІІ—ХІІІ ст. Поодиноко зафіксовані
фрагменти кераміки більш ранніх періодів:
ранньокружального ІХ—Х ст. та милоградської
культури І тис. до н. е.
На всій дослідженій площі городища було
простежено сліди великої пожежі. У тих місцях
де розташовувались стародавні об’єкти, ґрунт
був перепалений до шлакоподібного стану на
глибину 0,2—0,4 м. Як правило, всі знахідки,
які траплялись тут, мають на собі сліди пере-
бування у сильному вогні: кераміка перепале-
на повторно, залізні предмети покриті окали-
ною, а вироби із кольорових металів оплавлені
і деформовані. Не виключено, що ми фіксуємо
тут наслідки каральної операції, яку проводив
Данило Галицький проти «люди татарськыа» у © Л.І. ІвАНчЕНКО, 2015
Публікація
археологічних матеріалів
П у б л і к а ц і я а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
78 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
рис. 1. Давньоруське місто возвягль, скарб; рясна
(за: звіздецький, 2008, c. 40)
Рис. 2. Давньоруське міс-
то Возвягль, скарб; колти
великі
Рис. 3. Давньоруське міс-
то Возвягль, скарб; колти
середні
Рис. 4. Давньоруське місто Возвягль, скарб; колти малі
Рис. 6. Давньоруське місто Возвягль, скарб; очілля
Рис. 8. Давньоруське місто Возвягль, скарб; чоловічий
перстень, фото
Іванченко Л.І. Прикраси з розкопок літописного возвягля
79ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
1256—1257 рр. Тоді ж були взяті і спалені на-
селені пункти Болохівської землі та взвягль.
Так у літописі про покарання цього міста гово-
риться: «Наутра же прійдє Данилъ съ многымъ
множьствомъ полкомъ, с братомъ си и съ сыном
Лвом; видевъше жэ гражанє (и) ужась бысть в
нихъ, и нє стръпєша и вдалася; и город зажьжє,
люди жє извєдє …», і далі: « Романові жє при-
шєдши къ граду и литвє…не видеша нічтожє,
токмо головне ти, псы течущє по городищю …»
[Галицько-волинський …, 2002, c. 120].
На розкопаній площі городища зафіксовані
залишки об’єктів, які можна інтерпретувати
як житлові споруди. вони були наземного типу
із заглибленими у землю господарськими під-
клітками. залишки стовпових ям у кутах кот-
лованів підклітей вказують на те, що нижні
частини жител мали каркасно-стовпову конс-
трукцію. Щодо конструктивних особливостей
наземних частин, то можна припускати їх зруб-
ний характер.
в одному з таких приміщень у 1993 р. був
знайдений скарб ювелірних прикрас (87 предм.).
він був захований у неглибокій ямці в одному
із кутів підклітку житла під завалом людських,
частково, розчленованих кістяків.
прикраси жіночого головного убору.
Рясна (рис. 1) складаються із 52 колодочок,
з яких 11 пошкоджені. йдеться про порож-
нистотілі срібні з позолотою вироби, які виго-
товлені з двох бляшок: верхньої відтисненої у
формі сегменту з шістьма перетинами і нижнь-
ої — гладкої, прямокутної. У місці стикування
цих бляшок зроблено чотири наскрізні отвори
для з’єднання у стрічку, до якої підвішувались
колти. з двох сторін колодочок відтиснуті стилі-
зовані личини. Подібні рясна присутні в скар-
бах Києва, чернігова, Поросся, Старої Рязані,
Болохівської землі [Рыбаков, 1948, c. 316—317;
Корзухина, 1954, c. 108, табл. ХХХІІІ; c. 111,
табл. ХХХVIII; ХLIX, 13, 15; Якубовський, 2003,
c. 115]. Техніка виготовлення — тиснення.
Наступну групу складають три пари різнове-
ликих колтів.
Колти. Ці прикраси є парними, великими
(8,5 × 8,3 см) (рис. 2, див. вклейку). вони виго-
рис. 5. Давньоруське місто воз-
вягль, скарб; підвіски скроневі
(за: звіздецький, 2008, c. 39)
П у б л і к а ц і я а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
80 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
товлені із срібла. Складаються з двох щитків,
які є випуклими в центрі і мають пласку час-
тину навкруг, що відділяється від центру ви-
тим дротиком (скань). Щитки не стикаються
між собою, вони розташовані паралельно один
до одного. Проміжок в середині між ними за-
кріплено за допомогою вузької стрічки. У цей
проміжок вмонтовано 18 порожнистих кульок,
нанизаних на дріт. Основа останніх припаяна
до стрічки. зверху колти мають виїмку з обой-
мами до яких кріпилась лунницеподібна дуж-
ка для підвішування до рясен. з двох боків на
щитках зображено в профіль казкового чотири-
лапого звіра. Передня права та задня ліва лапи
підняті, в пащі він тримає квітку, довгий хвіст
піднятий догори та проходить між задніми ла-
пами. Контур звіра чіткий і чорнений, фон зоб-
раження заповнено карбованими крапочками.
Техніка виготовлення: тиснення по металевій
матриці, глибоке гравірування, чорніння.
Колти парні, середні (6,7 × 6 см), срібні
(рис. 3, див. вклейку). Порожнисті в середині.
Складаються з двох щитків, опуклих в цент-
рі. Навкруг них знаходиться пласка частина.
Проміжок всередині закріплено за допомогою
вузької стрічки. У цей проміжок вмонтовано 14
порожнистих кульок нанизаних на дріт та при-
паяних до стрічки. У верхній частині колтів
знаходиться виїмка з обоймами до яких кріпи-
лась лунницеподібна дужка для підвішування
до стрічки чи рясен. з двох боків вони мають
різні зображення. з одного боку ми бачимо про-
філь чотирилапого звіра, що крокує з підняти-
ми вгору крилами та проквітшим хвостом. вер-
хня частина хвоста проходить через перетин
кола, і утворює собою хрест в колі (солярний
знак). У пащі звір тримає квітку. з другого боку
зображено дволапого звіра (дракона), який та-
кож крокує. Хвіст загнутий петлею і піднятий
вгору перетворюється завдяки вертикальним
та горизонтальним лініям у плетінку і дуже
нагадує крило прямокутної форми. з його пащі
виходить полум’я (тримає в пащі гілку). част-
ково фон малюнка заповнений гравіруванням.
Контур малюнка чіткий, чорнений. Техніка
виготовлення: тиснення по металевій матриці,
гравірування, чорніння.
Колти (рис. 4, див. вклейку) парні, малі (5 ×
4,5 см), срібні, порожнисті. Прикраси склада-
ються з двох щитків, яки з’єднані між собою по
контуру дротяними ажурними петлями. У вер-
хній частині колтів наявні виїмки з обоймами
куди вставлялись напівкруглі дужки. з двох
боків на щитках є зображення. Які погано збе-
реглися. з одного боку вгадується зображення
звіра, з іншого — плетінки. Техніка виготов-
лення: тиснення та чорніння.
підвіски скроневі перснеподібні, срібні
(17 од.) (рис. 5). Ці прикраси підвішували на
ремінцях чи стрічках до головного убору. ви-
готовлені з гладкого круглого у перерізі сріб-
ного дроту у формі півтори обертової спіралі,
кінці якої направлені в одну сторону закруту
(11 од.). Другий тип перснеподібних кілець
(6 од.) мають вигляд півтора обертової спіралі,
один кінець якої на тупо заокруглений, а дру-
гий — направлений у протилежну сторону
закруту спіралі розклепаний у прямокутний
щиток і скручений у трубочку. Техніка виготов-
лення: волочіння.
Тринамистинні (8 од.) та двонамистинні (4 од.)
прикраси головного убору — очілля (рис. 6, див.
вклейку). Основою цих прикрас слугували круг-
лодротові дужки — каркаси, на які нанизувалось
три або дві порожнисті кульки — намистини. На
каркасі вони закріплені за допомогою дротяних
спіралей. Кінці дужок розклепані та згорнуті у
кільця. Поверхню кульок прикрашає сканний
візерунок у вигляді чотирипелюсткової квітки та
фігури, яка утворена шістьма сканевими промін-
цями. Серцевина кожної намистини позначена
рис. 7. Давньоруське місто возвягль, скарб; чоловічий
перстень, прорисовка (за: звіздецький, 2008, c. 39)
Іванченко Л.І. Прикраси з розкопок літописного возвягля
81ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 3 (16)
великою зерниною, а квітка та шестипроменева
фігура по колу обведені сканим візерунком. Тех-
ніка виготовлення: тиснення, паяння.
чоловіча прикраса: перстень срібний, по-
рожнистий (рис. 7; 8; 8 — див. вклейку). Має
шестигранний щиток, в центрі якого позолоче-
не шестикутне поле з вигравіруваним на ньому
зображенням хижого птаха з масивним дзьобом
та широко розгорнутими крилами (сокіл?). По
контуру поля проходять дві полоси гравірова-
них насічок: перша (внутрішня) заповнена чер-
ню, а друга (зовнішня) — позолотою. На верхній
грані висотою 0,5 см витиснена чотирипроме-
нева сплюснута випукла фігура. Протилежна
грань такої ж висоти пуста. чотири бокові грані
поступово звужуються у вигляді напів-арок при-
крашених чорненими насічками, що нагадують
пальмову гілку. зверху над нею над напів-ар-
кою викарбуване «зернятко». Напів-арочки при-
паяні до обідка. Щиток кріпиться до основи в
кутах за допомогою скобочок. Обідок напівкруг-
лий, в центрі випукла фігура схожа на фігуру,
що розміщена на верхній грані, з боків є прорізі,
а в місці спайки стилізовані личини. Техніка
виконання: тиснення, литво, ковка, гравіруван-
ня, чорніння, позолота.
весь цей набір відносяться до жіночих при-
крас головного убору. Срібні колодочки утво-
рювали низку, до якої за допомогою срібного
ланцюжка кріпилися до вінця колти. Анало-
гічні знахідки трапляються майже у всіх скар-
бах ХІІ ст. [Корзухина, 1954].
Обов’язковим елементом головного жіночо-
го убору були колти. Сюжетні зображення на
них: це тварини-обереги — барс (Сімаргл) [Ры-
баков, 1967, с. 94], дракон, плетінка. У відомих
скарбах зустрічається лише плетінка, зооморф-
ні зображення невідомі.
Деталями гарнітури головного убору є пер-
снеподібні спіралеві підвіски, які прийнято
називати скроневими кільцями та три- чи дво-
намистинні прикраси. велика кількість перс-
неподібних в півтора оберти кілець традицій-
но характерна для скарбів Болохівської землі
[Якубовський, 2003, с. 94, 106, 113, 133]. Три
або двонамистинні прикраси мають розімкнуті
дужки, розклепані на кінцях та загнуті у кіль-
це. Скоріше за все вони нашивалися на м’який
валик очілля [The Viking …, 1996, р. 108; Жи-
лина, 2002, с. 164, рис. 9].
У скарбі присутня лише одна чоловіча при-
краса — перстень-печатка, прикрашений зоб-
раженням хижого птаха. Присутність птаха на
щитках перснів зустрічається і у складі інших
скарбів [The Viking …, 1996, р. 118].
Поява виробів зі срібла із черню у сере-
дині — другій половині ХІІ ст. на теренах Дав-
ньоруських князівств була явищем повсюдним.
Не виключено, що це було пов’язано з послаб-
ленням Києва після розгрому його військами
Андрія Боголюбського у 1169 р. Давньоруські
князівства у цей час не мали тих можливостей,
які мав Київ, що, вірогідно, відобразилось у
ювелірному ремеслі [Бочаров, 1984, с. 81].
Техніка чорніння по контуру малюнка на
світлому фоні відноситься до другої половини
ХІІ ст., а її розквіт припадає на ХІІІ ст. [Рыба-
ков, 1948, с. 314].
Таким чином, час виготовлення колтів з опи-
саного скарбу датується часом не раніше дру-
гої половини ХІІ ст., а час його захоронення в
якості скарбу нам відомий — 1256—1257 рр.
Бочаров Г.Н. Художественный металл Древней
Руси. — М., 1984. — 319 с.
Галицько-волинський літопис. — К., 2002. — 400 с.
жилина Н. Русский ювелирный убор // Родина. —
М., 2002.— вып. 11—12. — С. 161—165.
Звіздецький Б.А. Південне городище літописного
возвягеля: дослідження 1988—1998 рр. // Літопис-
ний возвягль. — К., 2008. — С. 7—45.
Корзухина Г.Ф. Русские клады IX—XIII вв. — М.;
Л., 1954. — 226 с.
рыбаков Б.А. Ремесло Киевской Руси. — М., 1948. —
803 с.
рыбаков Б.А. Русалии и Бог Симаргл-Переплут //
СА. — 1967. — № 2. — С. 91—116.
якубовський в.І. Скарби Болохівської землі. —
Кам’янець-Подільський, 2003. — 258 с.
The Viking Heritage. Наследие варягов: Государс-
твенный Музей-заповедник «Московский Кремль»;
Государственный исторический музей. — Сток-
гольм, 1996. — 120 с.
Л. и. и в а н ч е н к о
уКРАшЕНиЯ иЗ РАСКОпОК
ЛЕТОпиСНОГО ВЗВЯГЛЯ
в статье идет речь о найденном в 1993 г. во время
раскопок летописного города взвягля клада ювелир-
ных изделий. Набор состоял из украшений женского
головного убора и мужского перстня-печатки. Сюжет-
ные мотивы, изображенные на этом ювелирном гар-
нитуре, часто встречаются в древнерусском искусстве,
но художественные композиции изображений не име-
ют аналогий. Клад датируется концом ХІІ — ХІІІ ст.
К л ю ч е в ы е с л о в а: взвягль, клад, украше-
ния, колты, очелье, рясна, перстень.
L. I. I v a n c h e n k o
JeweLrY from the eXCaVatIons
of the anCIent VzVYagL
The article describes a treasure of jewels, found in
1993 during excavations of the ancient city of Vzvyagl.
The set consists of a female headdress adornment and
signet ring. Plot motifs, represented on the set, are
typical for the Ancient Rus art, but there are no finds
of exactly the same stylistic type. The treasure dates
back to the late XIIth — XIIIth century.
K e y w o r d s: Vzvyagl, treasure, jewelery, kolts,
female headdress, signet ring.
Одержано 21.05.2015
|