Передмова

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2015
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2015
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161302
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161302
record_format	dspace
spelling	2019-12-05T12:09:36Z 2019-12-05T12:09:36Z 2015 Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161302 uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Передмова Introduction Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Передмова
spellingShingle	Передмова
title_short	Передмова
title_full	Передмова
title_fullStr	Передмова
title_full_unstemmed	Передмова
title_sort	передмова
publishDate	2015
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Introduction
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161302
citation_txt	Передмова // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 4 (17). — С. 5-6. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
first_indexed	2025-11-26T11:53:35Z
last_indexed	2025-11-26T11:53:35Z
_version_	1850622743894032384
fulltext	5ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 4 (17) Просторовий аналіз в західній археології розпо- чався ще у 1960-х рр., тоді як на сході ці пробле- ми почали вирішувати пізніше. І нині все частіше здійснюється поєднання картографічних джерел із космічними знімками різних інтернет-ресурсів. Це відбувається і під час першої спроби знайомства з місцем майбутніх досліджень, і вже при кабінетній обробці одержаних матеріалів з метою осягнути про- сторову позицію пам’ятки. Отже, проблема простору в археології останнім часом набуває надзвичайно важливого значення. вона поширюється на багато напрямів. Це і археологічні карти, і археологічна картографія, і головне — локаційний аналіз з його теоріями: «ізольованих поселень», «центрального місця», полігонами Тіссена [Müller, 2003, p. 27—34; Zubrow, 2007, p. 20—53] та інше. Про деякі з цих ас- пектів йдеться у статтях пропонованого випуску. Головним завданням роботи колективу авто- рів було звернути увагу на закономірність розта- шування старожитностей у просторі. Комплекси одних типів пам’яток прив’язані до річкових ба- сейнів, інші ж тримаються вододілів. І річки, як гідромережа, і вододіли, якими пролягали старо- давні шляхи, структурують терени нашої держави від моря до зони лісу переважно в субмеридіональ- них напрямках. Хвилі давніх міграцій, що проко- чувались з безкраїв великого поясу степів євразії теренами сучасної України до берегів Адріатики та озера Балатон, «засівали» артефактами посе- ленські структури та навколишній простір. Але ж рух простором з удосконаленням засобів пересування відкривав можливість не лише мир- них контактів, а й ведення воєн. Стрімкі міграції та агресивність кочовиків, їх боротьба за володін- ня пасовищами часто приводили до військових зіткнень між різними суспільними групами. вод- ночас контакти кочового та осілого населення сприяли розвитку досконаліших технологій у ба- гатьох галузях. Тому пошук відповіді на питання, чому якась поселенська структура або певне міс- це поховань розташовані в тій чи іншій місцині, напряму пов’язаний із можливістю давнього на- селення використовувати резерви і переваги ре- альних природно-географічних умов для ведення господарської діяльності. ПЕРЕДМОВА черговий випуск у науковій серії «Археологія і давня історія України» підготований переважно співробітниками відділу «Польовий комітет Інсти- туту археології НАН України»; крім того, у ньому є статті співробітників інших відділів Інституту археології, Інституту зоології НАНУ, аспірантів Кафедри археології Києво-Могилянської Академії та Курського Університету, а також керівників пам’ятко-охоронних структур Міністерства культу- ри України. збірник відкриває стаття О.в. Дяченка, що при- свячена проблемі оцінки розмірів поселень три- пільської культури. Розглянуто підходи до розра- хунків площі поселень у межах трьох розділів геометрії: елементарної, нарисної і фрактальної. через те, що зараз неможливо отримати дві не- залежні проекції тривимірних об’єктів реальності на площину, зазвичай використовують двомірні плани поселень. У той же час, отримання точних показників в рамках елементарної геометрії також неможливе. Це не суперечить пошуку адекватних розмірів пам’яток в рамках аналітичної геометрії. Тому для поселень середніх і великих розмірів за- пропоновано використання формули площі овалу. Стаття Ю.в. Болтрика присвячена огляду гео- графічних переваг степового простору регіону лівобережжя Дніпра щодо розміщення курганів скіфської еліти V—IV ст. до н. е. за спостережен- нями автора, кургани соціальної верхівки спо- руджували в зоні кращих пасовищ, а найбільші з них тяжіють до місць давніх перехресть степових шляхів. Прикладом цього є курган Огуз — одна з найбільших поховальних споруд Скіфії, збудовано у центрі Дніпро-Молочанського степу — на місці перетину найважливіших шляхів: «Боспор—Лісо- теп» та відомого в середньовіччі Муравського шля- ху. Ці шляхи з’єднували еллінські міста на узбере- жжі чорного моря із городищами в Лісостепу. Спільна стаття С.А. Скорого та Р.в. зимовця стосується взаємовідносин прийшлих скіфів-кочо- виків з автохтонами Криму — таврами. Нові ви- падкові знахідки зброї з передгірської та гірської частин Південно-Східного Криму дають змогу ав- торам запропонувати версію про початок контактів скіфів із таврами, їх тривалість, локалізацію зон П е р е д м о в а 6 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 4 (17) контактів, характер стосунків. Також дослідники переглядають дату появи скіфів в Криму — у ме- жах кінця VIII — початку VII ст. до н. е. Розгляд О.є. Фіалко присвячено проблемі по- шуку амазонок у просторі й часі. Так зазвичай називають жінок-войовниць доби раннього заліза, могили яких відкриті в степах євразії. Розширен- ня хронологічних меж аналізу поховань озброєних жінок дало несподівану картину: вперше дівчинка зі зброєю зафіксована в похованні періоду верх- нього палеоліту. Жіночі могили зі зброєю (і навіть зі слідами бойових поранень) засвідчені майже всюди, де мешкала людина. Проте, якщо в біль- шості хронологічних горизонтів поховання озброє- них жінок одиничні, то в могильниках кочовиків доби раннього заліза їх вже сотні. Це віддзерка- лює неспокійну та нестабільну ситуацію і водно- час підтверджує завершення процесу закріплення певних просторів за кочовими кланами. за харак- тером травм можна припускати, що жінки брали безпосередню участь у боях з озброєним ворогом. воювати жінок спонукали збройні конфлікти, що супроводжують людину з часів палеоліту. Робота в.І. Полтавця і С.С. Бессонової присвя- чена зіставленню шляхів південного порубіжжя правобережного лісостепу скіфського часу з та- тарськими дорогами. Джерела XVI—XVIII ст. свід- чать, що «татарські шляхи» проходили крізь пере- вози на прикордонних річках. Автори припускають можливість певної екстраполяції цих тенденцій на скіфський період. До кінця V — початку IV ст. до н. е. шляхи вздовж Дніпра мали стратегічне зна- чення, на відміну від торговельних шляхів в ба- сейні великої висі. Так само й за козацьких часів ключове значення мали шляхи вздовж Дніпра, де були головні осередки запорожців від Києва та Ка- нева до Каменської Січі. У актуальній статті С.О. Біляєвої репрезентова- но значення просторового фактору Північного При- чорномор’я на різних етапах взаємодії Русі-України з кочовими спільнотами, золотої Орди, Османської та Російської імперій, розглянуто концептуальні підходи до шляхів цивілізаційного розвитку. На- віть лаконічний розгляд дії просторового фактору в зоні стику цивілізацій у Північному Причорномор’ї дає змогу автору виявити специфіку взаємодії не- схожих культур на різних етапах історії людства. О.О. Білинський та Д.О. Кабанов вводять до нау- кового обігу раніше не опубліковані матеріали па- м’яток скіфського часу верхньої течії Псла. численні розвідки і розкопки багатошарових пам’яток умож- ливили окреслення системи заселення та специфіч- них рис матеріальної культури, а також спорідненос- ті фортифікаційних традицій регіону Посейм’я. У статті А.в. Петраускаса представлені результа- ти археологічних пошуків на території зони будів- ництва гірничо-збагачувального комбінату на Жито- мирському Поліссі. Там вдалося відкрити три селища різного часу та 19 курганних могильників, що налі- чують 41 насип. Особливою рисою археологічної ситуації в мікрорегіоні є відсутність довготривалих стаціонарних поселень з потужними культурними шарами на противагу великим групам курганів. Результати аналізу пам’яток трипільської куль- тури на теренах вінниччини, а саме поселень її південно-східної частини, репрезентовані у роботі в.С. Рудя. Для цієї території автор зібрав інформа- цію про 403 пам’ятки трипілля. Найбільша концен- трація поселень виявилась в центральній частині вінниччини, де щільність становить одну пам’ятку на 38,3 км2. Незначну кількість пам’яток для окре- мих етапів (А, вІ, СІІ) автор пояснює наслідками змін у системі заселення, певними історичними явищами або ж малою археологічною вивченістю цієї території. Стаття О.в. Каряки уточнює систему розмежу- вання сільськогосподарських ділянок античного часу на теренах Ольвійської хори. Автор ділить- ся досвідом створення комплексної археологічної карти Нижнього Побужжя на підставі аеро- та супутникової зйомки з подальшою максимально повною графічною реконструкцією поділу хори на цій основі. Дослідження в.в. Шерстюка присвячено мож- ливостям застосування в розвідкових археологіч- них дослідженнях географічних джерел. Автор пропагує апробовані ним на Полтавщині великі резерви (значний потенціал) використання в ар- хеологічному пошуку географічних методів. Цей напрям, умовно названий «віртуальними архео- логічними розвідками», може бути як самостійним дослідженням, так і допоміжним засобом у прове- денні польових обстежень. ґрунтовне дослідження матеріалів Северинівсь- кого городища доби раннього заліза, одержаних за допомогою флотації й промивання заповнення господарчих ям є цікавим досвідом співпраці фах- івців різних галузей науки (автори: Ю.в. Болт- рик, С.А. Горбаненко, М.в. Кублій, М.С. Сергєєва, є.Ю. Яніш). Робота демонструє ефективність забору біологічних зразків з пам’яток. Одержані та визна- чені методами природничих наук рештки рослинно- го та зоологічного походження різних класів тварин (молюсків, риб, ссавців) дають переконливі підста- ви для реконструкції господарської діяльності меш- канців городища. Констатовано перспективність та інформативність подальших досліджень означени- ми методами на пам’ятках осілості. Стаття Н.І. Мінаєвої висвітлює застосування методу гідролокаційної розвідки для виявлення та вивчення підводних археологічних об’єктів на теренах акваторії Дніпро-Бузького лиману. закриває збірку стаття О.в. Бузько, що висвіт- лює один з епізодів діяльності знаного сарматоло- га — Марії Іванівни вязьмітіної, яка свого часу очолювала Науковий архів ІА НАН України. Для теми цього збірника в означеній статті важливим є факт розпорядження тогочасного вченого секре- таря ІА Р.І. виєзжева про тимчасове припинення роботи над складанням картотеки для «Археоло- гічної карти УРСР». Робота, розпочата колективом київських археологів, все ж завершилась у 1967 р. виданням «Короткого списку археологічних пам’яток УРСР» під редакцією Д.Я. Телегіна. Але звичайно, це був лише перший крок впорядкуван- ня та обліку нашого спільного спадку старожит- ностей; здійснити наступні кроки (з використан- ням всіх можливостей сучасних технологій) мають нинішні археологи. висловлюємо щиру подяку О.в. Дяченку за участь у редагуванні збірника. З повагою до читачів, Ю.в. БОЛТриК Müller J. Settlement areas, landscape archaeology and predictive mapping // Landschaftsarchäologie und Geo- graphische Informationssysteme: Prognosekarten, Bisied- lungsdynamik und prähistorische Raumordnungen. — Wünsdorf, 2003. — P. 27—34. Zubrow E.B.W. Spatial analysis and cultural evolution // Space — Archaeology’s final frontier? An intercontinental approach. — Cambridge, 2007. — P. 20—53.

Передмова

Репозитарії

Схожі ресурси