Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
У статті проведено класифікацію документів запорозького козацтва доби Нової Січі, дано характеристику видам і різновидам січової документації, розглянуто вплив російського діловодства на козацький документообіг. В статье проведена классификация документов запорожского казачества времени Новой Сечи,...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16140 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі / І. Синяк // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 73-89. — Бібліогр.: 124 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859708053520121856 |
|---|---|
| author | Синяк, І. |
| author_facet | Синяк, І. |
| citation_txt | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі / І. Синяк // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 73-89. — Бібліогр.: 124 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті проведено класифікацію документів запорозького козацтва доби Нової Січі, дано характеристику видам і різновидам січової документації, розглянуто вплив російського діловодства на козацький документообіг.
В статье проведена классификация документов запорожского казачества времени Новой Сечи, дана характеристика видам и разновидностям сечевой документации, рассмотрено влияние российского делопроизводства на казацкий документооборот.
The article presents results of the research carried out on Zaporozhian Cossacks’ documents dating back to the New Sich Аge. The author describes varieties of these documents, and studies the influence of the Russian paperwork on the Cossack document circulation.
|
| first_indexed | 2025-12-01T04:14:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
73
Класифікація документації Запорозької Січі періоду завершального етапу
її існування не стала предметом прискіпливої уваги. По суті, маємо лише
декілька спроб класифікувати документи за окремими видами та різновида-
ми. Так, зокрема, Н. Ченцова окремо зосередилася на класифікації ордерів1.
У контексті дослідження митних установ середини XVIII – початку XIX ст.
Ю. Головко вдало розподілила такий різновид виконавчої документації, як
рапорти2. Цілісну ж класифікацію запорозької документації здійснила Л. Гіс-
цова, однак без детальної характеристики кожного різновиду документа3. Тому
метою даної роботи є спроба класифікувати документацію Нової Запорозької
Січі та охарактеризувати різновиди кожного виду документів.
Для видової класифікації діловодної документації Запорожжя доби
Нової Січі цілком прийнятно використати класифікаційну схему докумен-
тів Гетьманщини, запропоновану В. Горобцем4. Документи Коша періоду
Нової (Підпільненської) Січі можна поділити на 5 груп: директивно-
розпорядчі, виконавчі, засвідчувальні, обліково-статистичні та інформаційно-
публікаторські.
До директивно-розпорядчої документації належать накази, ордери,
інструкції та універсали. Характерною особливістю цих різновидів доку-
ментів є те, що вони надсилалися з вищої інстанції до нижчої. Такою вищою
інстанцією виступає Кіш з військовою старшиною, нижчою – паланкові
канцелярії, шафарі на військових перевозах, курінні отамани, канцеляристи,
рядове козацтво.
Одним з найпоширеніших різновидів директивно-розпорядчої доку-
ментації, що курсували всередині Вольностей, були накази. Серед останніх
1 Ченцова Н. В. Документи Коша Нової Запорозької Січі як джерело до історії Ка-
теринославщини. Дис. … канд. іст. н. – Дніпропетровськ, 1992. – С. 78.
2 Головко Ю. І. Особливості створення та різновиди документів митних установ
Південної України другої половини XVIII – першої половини XIX століття // Південна
Україна XVIII–XIX століття: Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної
України Запорізького державного університету. – Запоріжжя, 2001. – Вип. 6. – С. 140.
3 Гісцова Л. З. Архів Коша Нової Запорозької Січі // Нариси історії архівної справи
в Україні. – К., 2002. – С. 137–144.
4 Ділова документація Гетьманщини: Зб. документів. – К., 1993. – С. 32.
Іван СиНяК (Київ)
ВидоВа структура документації Війська
ЗапороЗького доби ноВої січі
74
можна виділити як власне “приказ”, так і похідні від нього форми – “строгий
приказ”, або “крепкий приказ”. Прикладами першого може слугувати наказ
Коша бугогардівському полковнику Іванові Глухому від 10 жовтня 1749 р.5
та полковнику Інгульської паланки Маркові Великому6. Про інші форми
цього різновиду директивно-розпорядчої документації свідчать документи
полковникам Самарської та Кальміуської паланок від 7 червня 1748 р.7, наказ
цим же адресатам від 17 лютого 1758 р.8.
Крім наказів, поширеними в документальному обігу на Січі були орде-
ри. Н. Ченцова серед цього різновиду директивно-розпорядчої документації
виділяє підтверджувальні ордери (в яких підтверджувалися положення
законодавчих актів і вказувалося на необхідність їх виконання), охоронні
(якими від імені Коша надавалося право на користування землею, угіддями,
торговельні операції) та регулювальні (видані на основі певних правових
норм розпорядження, що торкалися різних питань суспільно-політичного
життя)9. Класифікуючи ордери, авторка, однак, не показує на конкретних
прикладах характерні особливості підтверджувальних та регулювальних
ордерів, зосереджуючи увагу лише на охоронних. Взагалі ордери на Січі, які
б підтверджували положення законодавчих актів, до сьогодні не відомі. Тому
з-поміж ордерів, що мали обіг всередині Запорозьких Вольностей, можна
виділити лише регулювальні та охоронні.
До регулювальних ордерів, погоджуючись з думкою Н. Ченцової, слід
віднести документи, видані Кошем на основі своїх розпоряджень. Такими,
наприклад, є ордери старшинам Війська Запорозького Іванові Домонтовичу
та Іванові Чугуєвцю про заборону проводити розслідування щодо зловживань
кодацького городового отамана Ничипора Пластуна за 23 лютого 1754 р.10,
полковникам Кальміуської, Самарської, Кодацької, Інгульської та Бугогардів-
ської паланок про розшук втікача-солдата Брянського піхотного полку Івана
Фетищева від 7 березня 1766 р.11.
Охоронні ордери видавалися Кошем тим запорожцям, які брали в користу-
вання (під нагляд) частину січових угідь: фруктові дерева, байраки тощо. як
слушно зауважувала Н. Ченцова, Кіш видавав ордери самарським і кодацьким
жителям про надання їм “въ смотрение” байраків з лісовими масивами на зем-
лях Військових Вольностей12. У справах Архіву Коша Нової Запорозької Січі
(АКНЗС) знаходимо цілу низку таких ордерів. як приклад наведемо ордери
від 9 грудня 1772 р. кодацькому полковникові про передачу байраку під нагляд
5 Архів Коша Нової Запорозької Січі: Корпус документів 1734–1775. – К., 1998. –
Т. 1. – С. 362.
6 Там само. – К., 2000. – Т. 2. – С. 590.
7 Там само. – С. 215.
8 Там само. – К., 2003. – Т. 3. – С. 349.
9 Ченцова Н. В. Документи Коша Нової Запорозької Січі… – С. 78.
10 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 3. – С. 113–114.
11 Там само. – Т. 1. – С. 258–259.
12 Ченцова Н. В. Документи Коша Нової Запорозької Січі… – С. 78.
Іван СиНяК
75
козакам Василеві Комину та Микиті Малому13 та від 3 грудня 1774 р. тому ж
адресатові про передачу балок під нагляд новокодацьким жителям14.
Інструкції. як з’ясував В. Горобець, у Гетьманщині інструкція визначала
статус службових та уповноважених осіб, містила офіційні регламентації
щодо здійснюваних заходів, дій і т. ін.15. На Запорожжі, судячи із джерел,
інструкції мали аналогічну функцію. Зокрема, ці документи висилалися до
депутатів у слідчі комісії та до керівників загонів, споряджених на пошуки
гайдамаків. Збереглися, наприклад, інструкції депутатам, призначеним до
Прикордонної брацлавської комісії, запорозьким старшинам Дмитрові Ро-
мановському і Григорію якимову від травня 1755 р.16, представникам від
Війська Запорозького Павлові Іванову та Гаврилові Шарому, відрядженим
до фортеці Святої Єлизавети для участі в слідстві над полковником Бугогар-
дівської паланки Федором Легою та над поручиком Кологривовим, датовані
2 листопада 1754 р.17.
Універсали в добу Нової Січі надсилалися Кошем по Вольностях з по-
відомленням про вибори нової паланкової старшини. На відміну від ордерів
чи наказів, в універсалах адресатом виступає не паланковий полковник зі
старшиною, а загалом все населення запорозької території і конкретно тієї
частини паланки. як приклад можна навести універсал за 1758 р. про вибори
нової паланкової старшини в Самарську паланку18 або за 1772 р. про призна-
чення старшини у Протовчанську паланку19.
Виконавчу документацію Коша репрезентують донесення, рапорти,
уклони, прохання, чолобитні, відповіді (“ответы”). Характерною особливіс-
тю цього виду документації є те, що вона надходила від нижчих установ до
вищих.
Донесення в діловій документації Коша представлені у двох видах:
власне донесення та позови. Власне донесення відбивають офіційне спи-
сування “нижчої” установи з “вищою”, як-от Військової канцелярії Коша з
київською губернською канцелярією, генерал-губернатором тощо. Такими,
зокрема, є донесення Коша київському генерал-губернаторові М. Леонтьєву
про відсутність на Січі втікачів з Криму від 13 листопада 1747 р.20; київській
губернській канцелярії, гетьману Розумовському та Генеральній військовій
канцелярії від 5 травня 1754 р. про відправлення козацької депутації для
отримання платні21; депутатів від Запорожжя в Бахмутській слідчій комісії
13 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАК
України). – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 136. – Арк. 33.
14 Там само. – Спр. 356. – Арк. 4зв.
15 Ділова документація Гетьманщини. – С. 36.
16 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 378.
17 Там само. – Т. 3. – С. 720.
18 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 1.
19 Там само. – Спр. 293. – Арк. 17.
20 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 414.
21 Там само. – Т. 2. – С. 71–72.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
76
Кошеві про недоцільність їхнього перебування в Бахмуті без свідків і з про-
ханням дозволити повернутися на Січ (від 27 січня 1752 р.)22; полковника
Бугогардівської паланки Івана Глухого кошовому про напад польського загону
під керівництвом уманського полковника Станіслава Костки-Ортинського
від 15 вересня 1749 р.23.
Позови, на відміну від власне донесень, надходили від фізичних осіб,
причому не лише від запорожців, а й від мешканців Гетьманщини, Нової
Сербії тощо. Тематика позовів охоплювала кримінальні справи: грабунок,
викрадення людей. Адресатами позовів була Військова канцелярія Коша24.
Зазначення форми даного різновиду виконавчої документації присутнє в різ-
них варіаціях. Найпоширенішими є такі форми, як “покорное доношение” та
“покорнийшое доношение”. Проте зустрічаються й “нижайшое доношение”
(донесення Кошеві полковника Самарської паланки Петра Торського від 10
липня 1756 р. або Коша гетьману Розумовському за 31 серпня цього ж року),
“всенижайшое доношение” (донесення жителя села Самарчик Дмитра Ле-
літки в Кіш з проханням захистити його від зловживань старосамарського
сотника Івана Березана від 19 липня 1757 р.) або просто “доношение” (доне-
сення депутатів від Січі в Старосамарській комісії від 1 липня 1752 р.)25.
Серед рапортів (погоджуючись з думкою Ю. Головко) слід виділити
регламентовані, рапорти про виконання та рапорти про отримання розпо-
ряджень26.
Регламентовані рапорти. У випадку із Запорожжям це рапорти, що
торкалися різноманітних сторін суспільно-політичного життя Вольностей.
Регламентованими, зокрема, є рапорт за 9 квітня 1748 р. від запорозьких
депутатів у Бахмутській слідчій комісії Кошеві про роботу та ускладнення,
що виникли в ході слідства27, або рапорт військового отамана Григорія Ло-
буровського в Січ про встановлення нагляду за старосамарським сотником
Іваном Березаном у зв’язку з порушенням ним заборони на винокуріння,
датований 11 листопада 1757 р.28.
Рапорти про отримання є документами, що посилалися у відповідь на
надіслані ордери чи накази з повідомленням про одержання останніх. Такими
документами, зокрема, є рапорти Коша київському генерал-губернаторові
М. Леонтьєву про одержання копії свідчення козака-гайдамаки Івана Ляха від
15 липня 1749 р.: “Ордеръ вашего превосходительства... мною с товарыствомъ
14 числъ полученъ”29 та за 2 травня цього ж року про отримання ордера з
22 Там само. – С. 460.
23 Там само. – Т. 1. – С. 359.
24 Там само. – Т. 2. – С. 301–304.
25 Там само. – Т. 3. – С. 35, 192, 209, 303.
26 Головко Ю. І. Особливості створення та різновиди документів митних установ… –
С. 140.
27 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 203.
28 Там само. – С. 340.
29 Там само. – Т. 1. – С. 319.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
77
наказом допомогти секунд-майорові Олександру Никифорову у проведенні
слідчої комісії між запорожцями й татарами30.
Рапортами про виконання звітувалися про виконання розпоряджень.
Наприклад, у рапорті Військової канцелярії від 9 січня 1754 р. в київську
губернську канцелярію повідомлялося про вжиття заходів щодо виконання
ордера канцелярії стосовно наїздів запорожців на прикордонні території
сусідніх держав; у рапорті Коша Розумовському від 19 листопада 1754 р. –
про вжиття заходів для виконання ордера гетьмана від 3 жовтня цього ж року
щодо встановлення постійних постів на кордоні з Кримським ханатом31. як і
у випадку з іншим різновидом виконавчої документації, в рапортах подибує-
мо різноманітні варіації вказівки цієї форми документа. Найпоширенішими,
як можна побачити, були такі варіанти, як “покорний” або “покорнийший
репортъ”, рідше просто “репортъ”.
Особливістю таких різновидів виконавчої документації, як прохання
та чолобитні, є те, що дані документи надсилалися з Військової канцелярії
до найвищих установ та осіб у Російській імперії, таких як Сенат, гетьман
К. Розумовський та імператриця32.
Різновидом виконавчої документації можна вважати і уклони та відповіді.
Поодиноким прикладом тут є документ від військового товариша козака Івана
Кухаревського, надісланий кошовому Григорію Федорову в 1762 р.33. Відпо-
віддю слугує, зокрема, документ від старокодацького духовного намісника
Стефана Андреєва, адресований кошовому отаману, від 16 березня 1762 р.34.
Серед засвідчувальної документації слід виділити такі різновиди до-
кументів, як атестати, паспорти, подорожні, свідоцтва, білети, інструменти,
розписки, підписки, відписки, квитанції, довідки, заповіти, ухвали, вінечні
пам’ятки.
Атестати в діловій документації Коша можна поділити на два види: зви-
чайні та прохальні. Звичайні атестати надавалися запорожцям, які мешкали
поза межами Вольностей, або особам, котрі за свою підтримку козацтва були
зараховані до числа товариства, – перекладачі від Колегії закордонних справ
на Микитиному, вище військове командування і т. д. як приклад наведемо
атестати, видані козаку Григорію Щербині від 14 серпня 1759 р., котрий
“оженясь в Малой Росии жительствуетъ” і прохав для підтвердження своєї
служби цього документа, перекладачеві на Микитиному Іллі Муратову за
серпень 1761 р., де лише описувалася діяльність цієї особи як перекладача35,
або Григорію Потьомкіну, виданий у 1772 р. як підтвердження його зараху-
30 Там само. – С. 279.
31 Там само. – Т. 3. – С. 610, 637.
32 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 156. – Арк. 1–1зв.; Спр. 175. – Арк. 8;
Спр. 201. – Арк. 66–66зв.; Спр. 242. – Арк. 87; Архів Коша Нової Запорозької Січі. –
Т. 1. – С. 445; Т. 2. – С. 35.
33 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 112. – Арк. 11.
34 Там само. – Арк. 52.
35 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 468, 504–505.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
78
вання до числа запорожців у Кущівський курінь36. Тобто звичайні атестати
були лише підтвердженням служби у Війську Запорозькому.
Прохальні атестати видавалися запорожцям, які перебували у складі
Війська, однак бажали закінчити службу на Запорожжі й мешкати в інших
регіонах. На відміну від звичайних атестатів, в основній частині формуляра
цих документів прописано не залишити козака без служби в тих регіонах, де
він буде мешкати. Зокрема, в атестатах козаків Тимофія Вишневецького від
25 вересня 1757 р., Леонтія Синьогуба за 30 жовтня цього ж року, Дем’яна
Перехриста від 27 травня 1758 р. зазначено прохання не залишити даних
осіб “без роботи”37.
як і атестати, кошові паспорти можна поділити на два види: закордонні
та внутрішньокошові. Закордонні паспорти видавалися запорожцям, які ви-
рушали у своїх справах за межі Вольностей; у цих документах відзначалися
дані про особу, якій видавався паспорт: місце проживання, ім’я та прізвище,
вид транспорту, місце призначення, термін відбуття та прохання не чинити
перешкод. За таким зразком, наприклад, складені паспорти запорозькому
козаку Іванові від 16 січня 1761 р., який вирушав до Гетьманщини38, а також
запорожцям Павлу Меркотаню та Федорові Головку від 8 травня 1748 р.39.
Про внутрішньокошові паспорти відомості дуже обмежені. Відомо,
що термін дії таких паспортів становив близько року. В інструкції Коша
полковникові Дмитру Стягайлу, писареві якову Дону та осавулові Харку
Ведерку, які здійснювали об’їзд по паланці в 1758 р., вказано, що, крім
складання перепису населення та опису господарства, вони мали також
слідкувати, щоб кожен отримав від Коша “годовые пашпорти”40. Очевидно,
щороку треба було змінювати паспорт. Окрім того, видача цих пас портів,
очевидно, перебувала виключно в відомстві Військової канцелярії, принайм-
ні не зустрічаємо свідчень про видачу цих документів у паланках. Мабуть,
внутрішньокошові паспорти видавались лише для посвідчення особи, на
відміну від закордонних паспортів, де вказувались мета поїздки, транспорт,
термін перебування, і використовувались як протидія гайдамацькому рухові.
Однак це є лише припущення, оскільки зразків формулярів таких паспортів
не виявлено.
Подібними до паспортів є подорожні, які теж засвідчували дозвіл на
проїзд. Виявлено поки що один документ цього різновиду: подорожню пол-
ковому старшині Макару Ногаю на проїзд до Санкт-Петербурга від 24 жовтня
1765 р.: “чего и сия подорожня с Коша Войска Запорожского Низового при
войсковой печати ему Нагаю дана”41.
36 Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. –
Ф. 112. – Спр. 76. – Арк. 1.
37 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 458, 460, 461.
38 Там само. – С. 486.
39 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 8894. – Арк. 2.
40 Там само. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 58. – Арк. 2.
41 Там само. – Спр. 175. – Арк. 169.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
79
Білети були двох різновидів. Перший різновид білетів засвідчував
особу. Наприклад, служителю Військової канцелярії Захарію Пирогову на
проїзд вгору по р. Дніпро у справах видано білет, яким запорозьким по-
стовим командам наказувалося не чинити перешкод даній особі, а надати
двоє коней з провідником: “Для чего и сей былет съ Войсковой канцелярии
данъ в благополучномъ мисти при Бугу”42. Відзначимо, що у вересні 1756 р.
гетьман Розумовський наказував запорожцям “по числу имиющихся у них
служителей, на каждого имя датъ билети, дабы они в случае посилки в Сичъ
и другие миста внутръ запорожскихъ дачъ за нуждами оние для обявления
гди надлежитъ давать могли”43.
Білети як дозвіл закріплювали право на використання природних ре-
сурсів Вольностей тим особам, які не належали до когорти запорозького
козацтва. На жаль, ще не вдалося виявити ці білети, однак про існування
такої документації свідчать і інші джерела. В одному зі своїх листів за
березень 1759 р. комендант фортеці Святої Єлизавети Ф. Юст прохав
кошову адміністрацію дозволити його людям наловити риби на території
Запорожжя: “то дабы неоткого препятствия чинено не было, васъ моего
благодетеля (кошового отамана. – І. С.) прошу о беспрепетсвенном ловле
рыбы в ваших местах приказать учинить билетъ”44. Про видачу Кошем
таких білетів свідчить лист кошового отамана до секунд-майора Карла фон
Бранта від 20 липня 1767 р. про дозвіл на вирубування лісу в Самарській
Товщі: “Ваше ж высокоблагородие при отправки туда подвод благоволите
приказать явится подводчикам въ оного самарского полковника для взятия
на то билета, ибо без оного ихъ к набратию техъ дровъ и валежнику до-
пущено небудет”45.
Особливістю такого різновиду засвідчувальної документації, як інстру-
мент, є те, що він оформлявся виключно по завершенні слідчих комісій між
Запорожжям та Кримом і фіксував примирення даних суб’єктів: “и по заклю-
чении сего болие запорожскимъ козакамъ в противностъ блаженного вечного
мира обидъ, набеговъ, грабительствъ от всихъ татаръ чинено не было, и во
вирностъ сего доброволно учиненого инструмента подписуемся”46. Маємо
декілька зразків інструментів47.
Розписки, як один з різновидів засвідчувальної документації, засвідчу-
вали сплату боргу та повернення викрадених речей. Тому даний різновид
документації можна поділити на боргові (векселі) та речові розписки.
Векселі, або боргові розписки, складалися особою, що брала в борг у
кредитора із зобов’язанням його повернути. В АКНЗС зустрічаються позо-
42 Там само. – Спр. 324. – Арк. 169.
43 Там само. – Спр. 28. – Арк. 14зв.
44 Там само. – Спр. 49. – Арк. 78.
45 Там само. – Спр. 29. – Арк. 265зв.
46 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 372.
47 Там само. – С. 370–372; ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 139. – Арк. 176–
176зв.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
80
ви боргового характеру з пред’явленням відповідних векселів48. У них вка-
зується число, місяць та рік позики, сума, зазначення місця виплати боргу,
підпис свідків та зобов’язання у разі невиплати боргу49. Відповідно Військова
канцелярія Коша, залежно від обставин, могла вирішити справу на користь
позивача або опротестувати даний вексель (наприклад, у разі неможливості
знайти особу, що взяла в борг)50.
як приклад речових наведемо розписки від 1 листопада 1751 р. жителя
Миргородського полку Стефана Іваненка “тринадцати куриннимъ атаманамъ
росписку втомъ, что от нихъ атаманов за пограбленную гайдамаками про-
шлого 1750 года на Кодими худобы, денегъ 32 рубли и опознатих три воли
принял. и впред их атаманов, нивчемъ не долженъ турбовать”51, тазарівсько-
го намісника Семена яковлєва про повернення йому викрадених речей52,
старосамарських жителів про щорічну сплату 100 рублів за користування
запорозькими угіддями53.
Подібну функцію в діловодстві Коша відігравали підписки. Даний різно-
вид документації можна поділити на підписки боргові, інформаційні та про
невиїзд. Прикладом перших може слугувати підписка від 11 жовтня 1758 р.
жителя Карасіївського Пилипа про повернення пограбованих запорожцями
речей54. Боргові підписки дуже нагадують інший різновид засвідчувальної
документації – розписки.
До інформаційних слід віднести такі документи, в яких подавалися різно-
манітні свідчення. Такими зокрема є підписка старшини про негідну поведін-
ку полкового сотника Миргородського полку Василя Зарудного, образу честі
кошового отамана Павла Іванова, військового писаря Дмитра Романовського
й колишнього кошового якима Ігнатовича Малого, від 30 червня 1752 р.55, та
підписка запорозького купця Григорія Приблуди, дана у Військовій канцеля-
рії, що він бачив двох запорозьких козаків у полоні в турецького урядовця в
місті Амастрі в Анталії, за 16 червня 1752 р.56.
Серед підписок про невиїзд наведемо документ від козака Переяславського
куреня Петра Шабельника про невиїзд із Січі на час роботи слідчої комісії,
датований 28 листопада 1752 р.: “я, ниже подписанний, далъ сию подписку
в канцелярию Войскову Запорожского Низового Войска в томъ, чъто по
имеючомуся ко мни и к Савранским, Конеловского куреня козакам, о шабли
опознаной ханъским человиком Алием в Бакъцисарае в запорожского ата-
мана Чуба, имию я из Сичи до будущей Слидственной о обидних съ обоихъ
48 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп.1. – Спр. 213. – Арк. 5–5зв.
49 Там само. – Арк. 5.
50 Там само. – Арк. 5–5зв.
51 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 599.
52 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 82.
53 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 3. – С. 376–377.
54 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 21.
55 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 608.
56 Там само. – С. 564.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
81
запорожской и татарской сторонъ дилах, такъ же и о више писанной шабли
коммисии никуда не отлучатись”57.
Ще одним документом, подібним до розписок та підписок, є відписки.
Поодинокою такою відпискою є документ, наданий підпоручику Літунов-
ському про отримання платні від 5 грудня 1771 р.: “1771 году декабря 5 дня
исъ Коша Войска Запорожскаго Низового дана сия отписка”58.
Дуже нагадує розписки, підписки та відписки такий різновид, як кви-
танції. Таким документом зокрема є “Квитанция. 1771 года октября 6 дня
ис Коша Войска Запорожского Низового, данна с подписом и войсковою
печатью полтавскому мещанину Павлу Руденку” про отримання від остан-
нього продовольства59.
Довідки – ще один різновид засвідчувальної документації, що функціо-
нували в документальному обігу Коша. Про існування довідок свідчить до-
кумент, складений у березні 1766 р., про перебування козаків Андрія Кобижчі
і Федора Плохути у Нижчестебліївському та Вищестебліївському куренях:
“А Вишестеблеевского Федор Плохута прошлого 1765 году восени взялъ
пашпортъ чумаковать в Русь в разные места. Каково ж именно временны
онъ Плохута пашпортъ бралъ, по куреню за отлучкою атамана справки взять
нискимъ, також и где нини онъ Плохута находится в курени неизвестно”60.
Ще одним прикладом може слугувати довідка про втікачів з Росії, котрі пе-
реховувалися в зимівниках Крилівського та Щербенівського куренів, від 9
січня 1755 р.61.
З-поміж такого різновиду документації, як свідоцтва, слід виділити подо-
рожні та свідоцтва, що засвідчували службу. Доказом існування подорожніх
свідоцтв є свідоцтво, видане запорожцю Степанові Самойловичу, що в липні
1766 р. перебував у військовому секвестрі, і по “прошению находящогосъ
Святотроицкого ево Киримского монастыря монаха на его вещание в оной
монастиръ одно отпущенъ, в чему ему Самойловичу в Войсковой Войска
Запорожского Низового канцелярии свидителство дано”62.
До свідоцтв, що засвідчували службу, належать свідоцтва, які докумен-
тально підтверджували проходження тим чи іншим козаком служби у Війську
Запорозькому, де характеризувалася діяльність козака під час перебування
на Запорожжі. Прикладами таких документів можуть бути свідоцтва, видані
козакові Рогівського куреня Івану Тупиці від 19 червня 1762 р.63 або товмачу
турецької мови Василю Петровичу за 4 вересня 1761 р.: “Свидытелство.
из Коша Воиска Запорожского Низового дано сие свидытелство Васылю
Петровичу. Онъ Васыл Петровичъ начал жит в Сичи с 1759 года, и меж-
57 Там само. – С. 500.
58 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 300. – Арк. 38.
59 Там само. – Арк. 18.
60 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 264.
61 Там само. – Т. 3. – С. 473.
62 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 192. – Арк. 49.
63 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 524.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
82
ду темъ многие касающиеся к Кошу интиресние надабности по знанию
турецкого язика употребляемъ былъ, и через все тое зде бытие велъ себе
честно, постоянно, безъ порока и малейшего. Очемъ в засвидетелствование
за подписаниемъ воисковою печатью сые ствержаемъ”64. Фактично свідоцтва
були паралеллю атестатів.
Надзвичайною рідкістю в січовому діловодстві є ухвали. Наразі знайде-
но поки що лише один такий документ – ухвалу Військової Ради від 3 січня
1775 р. про виділення на утримання начальника січових церков Володимира
Сокальського певної суми грошей з військового скарбу65. Можна припус-
тити, що ухвали не були особливо поширеним різновидом засвідчувальної
документації.
Останнім різновидом засвідчувальної документації є вінечні пам’ятки
особам, котрі одружувалися. Вінечні пам’ятки видавалися лише паланковими
канцеляріями та старокодацьким христовим намісником, оскільки ніде не зу-
стрічаємо відомостей про продукування аналогічних документів Військовою
канцелярією66. Вінечна пам’ятка була своєрідною довідкою про одруження,
а також про те, що особи, які одружуються, не є родичами.
Серед обліково-статистичної документації слід виділити переписи,
описи, реєстри та журнали.
Переписи, або іменні списки, козаків укладалися з різних приводів. За
приклад може слугувати загальний перепис Війська Запорозького, що був зро-
блений у середині 50-х років XVIII ст. на вимогу гетьмана К. Розумовського67.
Спочатку запорожці надали дані лише про військових та полкових старшин
і служителів, а згодом й іменні списки козаків по куренях68. Ще одним при-
кладом є перепис запорожців, які перебували в поході в 1770 р.69, або списків
запорожців по кожному куреню70. Т. Кузик вдалося також віднайти іменний
список померлих під час епідемії на Січі в 1760 р., складений 28 грудня цього
ж року71. Цінність також становить список полкової та військової старшини
від 24 вересня 1769 р.72.
Описи або відомості висвітлювали господарський та демографічний
стан по Вольностях. Прикладом такого опису, зокрема, є відомість про збір
податків у Самарській паланці за 1758 р. з посполитих73. У ній вказано рік
64 Там само. – С. 508.
65 Там само. – С. 198.
66 Там само. – К., 2006. – Т. 4. – С. 399–400.
67 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 28. – Арк. 5–5зв.
68 Там само. – Арк. 30–197.
69 Там само. – Спр. 246. – Арк. 2–140.
70 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 170–171.
71 Кузик Т. Про захворюваність та смертність в Запорізькій Січі в середині XVIII ст. //
Наукові записки: Зб. праць молодих вчених та аспірантів. Тематичний випуск “Біо-
графічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки. Джерела та результати
досліджень”. – К., 2002. – С. 223–224.
72 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 247. – Арк. 236зв.
73 Там само. – Спр. 52. – Арк. 7.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
83
збору, населений пункт, число тяглих та піших посполитих, загальну їхню
чисельність та суму виплачених грошей74.
У реєстрах перелічувалися майно, пограбоване татарами у запорожців
та мешканців інших регіонів75, невиплачені суми боргу76, подарунки та листи
до російських вельмож та вищого командування77 та ін. Останній різновид
реєстрів надзвичайно важливий для реконструкції первісного складу доку-
ментації Запорожжя.
У журналах фіксувалася інформація насамперед облікового характе-
ру – номери та короткий зміст документів, які “виходили” з Коша, короткий
зміст справ, що розглядалися Похідною Військовою канцелярією по палан-
ках, тощо. Тому серед цього різновиду обліково-статистичної документації
можна виділити такі журнали: реєстрації вихідних документів, реєстрації
виданих атестатів, нападів татар та гайдамаків, судовий журнал, жур-
нал хворих та померлих на час епідемії та журнал діяльності депутатів у
слідчих комісіях.
Прикладом журналу реєстрації вихідних документів може слугувати
журнал за січень та березень 1759 р.78. Даний журнал вівся у вигляді та-
блиці, в першій графі якої проставлялося число, у другій порядковий номер
виходу документа, в третій вказувався місяць та вписувалися особи, котрим
надавався чи відсилався документ79. Стосовно журналу реєстрації виданих
атестатів як приклад наведемо журнал атестатів, виданих російському
командуванню на початку 1770-х рр.80. У цьому журналі фіксувалися вступ
у товариство, приписка до куреня, порядковий номер виданого атестата та
особа, що отримала даний документ81.
Про існування журналу нападів татар та гайдамаків свідчить журнал
за 1763 р., де як “постраждалі” представлені не лише запорозькі козаки, а
й мешканці інших регіонів82. У ці журнали вписувалися постраждалі осо-
би, дата та обставини справи і викрадені речі та зазначалася сума збитку в
карбованцях та копійках83.
Судовий журнал представлений фрагментом з 17 листопада по 13 груд-
ня 1774 р., що вівся при Похідній Військовій канцелярії під час подорожі
останньої по паланках84. як слушно зауважив І. Грозовський, туди вписувався
зміст усіх вирішених судових і адміністративних справ, а також ордерів, які
74 Там само. – Арк. 7.
75 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 515.
76 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 102. – Арк. 13.
77 Там само. – Спр. 156. – Арк. 6–7, 10–10зв.; Спр. 201. – Арк. 85–85зв.; Спр. 221. –
Арк. 14–14зв.; Спр. 247. – Арк. 291–291зв.
78 Там само. – Спр. 29. – Арк. 32–32зв.; Спр. 49. – Арк. 85–85зв.
79 Там само.
80 Там само. – Спр. 232. – Арк. 18, 222–223, 243–244.
81 Там само. – Арк. 18.
82 Там само. – Спр. 130. – Арк. 35–36зв.
83 Там само.
84 Там само. – Спр. 356. – Арк. 2–14.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
84
були видані з Коша паланковим полковникам: кодацькому – якиму Святому,
самарському – Саві Кобезчину, протовчанському – Харкові Чепізі, орільсько-
му – Саві Цепедризі, військовому судді Павлові Головатому та осавулові
Степану Гелехові85. як видно з фрагмента, до журналу вносилися число,
порядковий номер документа, місяць та короткий зміст документа або сам
документ повністю86.
Журнал хворих та померлих на час епідемії не дійшов до нашого часу,
принаймні формуляр останнього поки що не знайдено, однак про його
наявність при січовому діловодстві дізнаємося з інших джерел. Зокрема,
про журнал обліку хворих сигналізує “известие” Коша в Новосіченський
ретранжамент за листопад 1760 р., де, даючи пояснення стосовно під-
озрілої смерті одного з козаків, старшина коментувала, що “по справки
в канцелярии войсковой з запискою журналомъ явилось”, що причиною
смерті запорожця не було епідемічне захворювання87. Про ведення на Січі
журналу померлих під час епідемій згадує у своєму рапорті за 3 листопада
1760 р. капітан одного з російських полків Григорій Межуєв88. Очевидно,
на підставі цього журналу і був складений реєстр померлих від епідемії
на Січі упродовж жовтня – грудня 1760 р., де зазначені імена та прізвища
козаків та ознаки хвороби89.
Під час діяльності слідчих комісій вівся журнал діяльності депутатів.
Одним з таких документів є журнал записів слідчої комісії з Кримом про хід
переговорів між депутатами від Війська Запорозького і татар за 6 січня 1754 р.:
“Журналъ происходящим при татарской комисии действи и разговорамъ.
1754 года генваря с 1-х числъ”90.
інформаційно-публікаторську документацію можна поділити на зо-
внішньокошову та внутрішньокошову.
Зовнішньокошовими різновидами цього виду документації є промеморії,
пропозиції, вимоги, повідомлення, бачення, об’яви. Особливістю зовнішньо-
кошових різновидів інформаційно-публікаторської документації є те, що за
нею списувалися рівні за субординацією інстанції.
Через промеморії січовики зносилися з російськими полками, устано-
вами Нової Сербії та Слов’яносербії, полками Гетьманщини, слобідськими
полками, слідчими комісіями. Підкреслимо, що особливістю промеморій, як
правило, є те, що через дану форму документації провадили зносини офіційні
установи суб’єктів, що списувалися91. Однак зустрічаються також промеморії,
в яких адресатами або адресантами виступають особи92.
85 Грозовський І. М. Право Нової Січі (1734–1775 рр.). – Харків, 2000. – С. 90.
86 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 356. – Арк. 2–14.
87 Там само. – Спр. 86. – Арк. 73–73зв.
88 Там само. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 3554. – Арк. 119зв.
89 Кузик Т. Про захворюваність та смертність в Запорізькій Січі… – С. 220–223.
90 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 3. – С. 427.
91 Там само. – С. 502, 302, 680; Т. 1. – С. 255.
92 Там само. – Т. 3. – С. 473; Т. 2. – С. 177.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
85
Подібними до промеморій за своїм формуляром є пропозиції. За цим
різновидом інформаційно-публікаторської документації запорожці прова-
дили документообіг з російськими полками та їхнім офіцерським складом,
сотенним правлінням Гетьманщини93. Ю. Головко, досліджуючи особливості
створення та різновиди документів митних установ Південної України другої
половини XVIII ст., відносить даний різновид документації до директивно-
розпорядчої94. Свою думку дослідниця обґрунтовує тим фактом, що про-
позиції керівництва найчастіше виконувалися підлеглими95. У випадку із
Запорожжям дане твердження не є правильним.
Однією з форм зносин між рівними за субординацією суб’єктами були
вимоги – “требования”, за допомогою яких Запорожжя списувалося з росій-
ськими полками. як приклад наведемо вимоги обер-офіцерові переволочан-
ського магазину прапорщикові Федорові Черникову від 13 жовтня 1755 р.96,
підпоручику Петрові Чапличину від 15 квітня 1760 р.97, прапорщику Старо-
самарського ретранжаменту Вербіну за 13 квітня 1771 р.98.
Дещо інша картина простежується у зносинах через вимоги з Геть-
манщиною. як приклад наведемо діловодний конфлікт між депутатами із
Запорожжя та Гетьманщини в Старосамарській комісії у 1752 р. з приводу
того, що представники Гетьманщини надіслали запорожцям вимогу: “Чтоже
изволите требованиемъ почитать во уничтожение чести Войска Запорожского
Низового, и намъ от того поручено писать, того какъ с писма требователного
вашего является, не в приличии писать состояло, ибо в инструкции вамъ да-
ной, какъ в томъ же вашемъ требователномъ писми упоминаете, сообщение
указано имитъ, а не требование”99. Це наштовхує на думку, що у зносинах
між Січчю та Гетьманщиною вимоги трактувалися як різновид директивно-
розпорядчої документації.
Повідомлення у запорозькому діловодстві зустрічаються двох видів:
“известия” та “сообщения”. Перші, як правило, були відповідями на ви-
моги. Таким, зокрема, є “известие” як відповідь на вимогу Новосіченського
ретранжаменту за листопад 1760 р.100 або миргородському сотникові Василю
Зарудному за 1756 р.101. “Сообщения” використовували в документальному
обігу Коша, з одного боку, та російських полків і слідчих комісій – з другого.
93 Там само. – Т. 1. – С. 427; Т. 2. – С. 54; Швидько Г. К. Документи канцелярії Ново-
російської губернії до історії Запорозької Січі напередодні її ліквідації // Південна Україна
XVIII–XIX століття. – Запоріжжя, 1998. – Вип. 3. – С. 35; ЦДІАК України. – Ф. 229. –
Оп. 1. – Спр. 104. – Арк. 46.
94 Головко Ю. І. Особливості створення та різновиди документів митних установ… –
С. 139.
95 Там само. – С. 140.
96 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 97.
97 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 63. – Арк. 138.
98 Там само. – Спр. 304. – Арк. 37.
99 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 3. – С. 42–43.
100 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 86. – Арк. 73.
101 Там само. – Спр. 28. – Арк. 10–11.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
86
Зокрема, “сообщениями” є документи від 30 жовтня до коменданта Ново-
січенського ретранжаменту Василя Арестова та від 29 листопада 1757 р. до
поручика новосіченського магазину Петра Ковєнєва102.
Рідше зустрічаються об’яви – “обявление” як послання у відповідь на
“сообщения”. Такими відповідями є “обявления” від 6 та 13 липня 1752 р.103,
“обявление” також було надіслане 8 серпня 1769 р. староберезанському со-
тникові О. Веридарському як відповідь на його рапорт104, а також якомусь
пану Єршову – на повідомлення105.
До внутрішньокошових різновидів інформаційно-публікаторської до-
кументації можемо віднести свідчення, меморіали та екстракти.
Свідчення в діловій документації Коша можна поділити на три види:
судові, допити полонених та розвіддані. Перші – це протоколи допитів осіб,
причетних до злочинів, з числа запорозького козацтва або з Гетьманщини,
Правобережної України, російських полків. як приклад можна навести свід-
чення запорожця Савки Брехливого за 27 січня 1761 р.(“1761 году генваря
27 дня содержачийся в Войсковой пушкарне воръ куринний ирклиевский
Савка Брехливий допросомъ показалъ”106) або козаків-гайдамак Григорія
Шапошниченка, Василя Товстонога, Дениса Нещасного про участь у по-
грабуваннях107.
Під час військових дій до категорії свідчень попадали й допити полоне-
них. Поодиноким прикладом таких свідчень є документ від 12 червня 1769 р.,
де відображено результати допиту турецького полоненого: “1769 году июня
12 дня плинних командою Запорожского Войска на Низу реки Днепра на
судахъ турков, единъ турчинъ именуемий Усейнъ в Войсковой Войска Запо-
рожского Низового канцелярии показалъ”108.
Розвідданими були свідчення, зібрані запорожцями на території Крим-
ського ханату та Правобережної України: “Прошлого августа 7 дня 1753 году
отправлений в кримскую и польскую области, посланий в Крим козак куреня
Корсунского ивань Швидкий поворотясь в Войсковую Войска Запорожского
Низового канцелярию такую сказку далъ”109; “Посланой к хану кримскому
с листами, паче ж для секретныхъ разведиваний запорожски полковой стар-
шина Тимофий Долматъ за поворотомъ в Войсковой канцелярии сказкою
обявилъ”110.
Екстракти коротко передавали сутність справ. Таким, зокрема, є
“Экстрактъ виписанни из дила Украинского корпуса Ливенского полку
102 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 127, 160, 487, 565.
103 Там само. – С. 472.
104 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 247. – Арк. 143.
105 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 2. – С. 757.
106 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 109. – Арк. 157.
107 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 372–374.
108 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 247. – Арк. 6.
109 Там само. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 11646. – Арк. 4.
110 Там само. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 120. – Арк. 139.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
87
драгуна Филиппа Черникова”111 або фрагмент екстракту однієї зі справ при
Похідному Коші від 12 червня 1770 р.112, де по пунктах розкрито хід роз-
гляду даних справ.
Схожим на екстракт є інший різновид інформаційно-публікаторської
документації – меморіал. Одним з кількох виявлених документів є меморіал,
складений полковим старшиною Степаном Роменським на честь перемоги
над турецько-татарським військом у 1770 р.113. як і у випадку з екстрактами,
цей документ складено по пунктах, де висвітлюється хід кампанії114.
Листи запорожців можна поділити на два види: дипломатичні та при-
ватні. Перші використовувалися в документальному обігу з кримськими
сановниками, урядовцями Польщі, Нової Сербії, вищими посадовими осо-
бами Російської імперії. Ознакою цієї групи листів є різні варіації початкових
протоколів формуляра документа залежно від того, яку посаду обіймав адре-
сат у державі. Це можна побачити на прикладі зносин з Кримським ханатом,
Польщею, Новосербією та слобідськими полками, де залежно від “ніші” в
державі чи регіоні вжито певний варіант початкового протоколу листа115.
Приватне листування запорожці вели з родичами та знайомими, які
перебували як у Вольностях, так і поза їхніми межами. У справах АКНЗС
відображено такий різновид листування. як приклад наведемо листування
кошового П. Калнишевського з лубенським полковником Іваном Кулябкою,
бунчуковим товаришем Андрієм Полетикою, племінниками кошового Йоси-
пом Калнишевським та Савою Бутенком116.
Аналогічно і цидули – короткі записки перебували як у внутрішньому, так
і в зовнішньому обігу. Прикладом “зовнішніх” цидул може слугувати доку-
мент Коша київському митрополиту Гавриїлу за березень 1774 р., де адресат
стає відомим лише зі змісту117. Про те, що цидули вживалися часто, свідчить
зміст даного документа, де відзначено, що “таковы цидули приложени къ
преосвященнимъ членам Святийшаго сынода и архиепископамъ тверскому,
кашинскому и архимандриту Свято-Троицкия Сергиевы лавры Платону, санкт-
питербурскому Гавриилу, псковскому и рижскому иннокентию”118. Прикладами
внутрішньокошових є цидули Івана Чугуєвця до кошового отамана Григорія
Федорова за 23 серпня 1761 р.: “Посилаю вам, милостивим отцам, Григорию
Федоровичу – икону святая Софии, а Петру Калнишевскому – святого Дмитрия
111 Там само. – Спр. 128. – Арк. 70–71.
112 Там само. – Спр. 257. – Арк. 164–166.
113 Там само. – Спр. 248. – Арк. 115–116зв.
114 Там само.
115 Там само. – Спр. 30. – Арк. 48, 219; Спр. 45. – Арк. 37; Спр. 73. – Арк. 4, 5;
Спр. 77. – Арк. 71, 51, 57; Спр. 80. – Арк. 61; Спр. 105. – Арк. 68; Архів Коша Нової
Запорозь кої Січі. – Т. 1. – С. 294; Т. 2. – С. 405; Т. 3. – С. 542, 537.
116 Гісцова Л. З. Архів Коша Запорозького. Приватне листування Калнишевського //
Київська старовина. – 1992. – № 3. – С. 13–21; ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. –
Спр. 120. – Арк. 2–164.
117 Архів Коша Нової Запорозької Січі. – Т. 1. – С. 157.
118 Там само.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
88
работи високой; преосвящений благословил ими. и прошу, каким би образом
услужили преосвященному справит убор обществом или спомогти разн как то
от начала вашего, так и я должен; напишите мне”, або Петра Калнишевського
до Федора Легкоступа з подякою за надіслані огірки та кавуни119.
Спірним залишається питання, до якого різновиду документації слід
зарахувати печатки. У діловодній документації Нового Коша печатки тра-
пляються розпорядчого та засвідчувального характеру. Про використання
таких документів по паланках та перевозах, особливо на самому початку
існування Війська, свідчить А. Скальковський120. Печатка, згадана авто-
ром, датується 1769 р. і містить наказ бути готовими відбити татарський
наступ: “По получении сей печатки вси по зимовникам стоящие”. Однак, за
твердженнями історика, через її пошкодженість він був змушений до тексту
додавати власні слова121.
Утім, думка А. Скальковського про наказовий характер цього документа
цілком слушна. Зокрема, судовий журнал, що вівся при Похідній Військовій
канцелярії на час об’їзду військової старшини по паланках, подає відомості
про широке використання цього різновиду документації у внутрішньому ді-
ловодстві Коша: “По сей печатки имиетъ полковый старшина Алексий Шулга
возвратить романовскому жителю Сави Билошапченку вола приблудного. По
елику сей Билошапченко показываетъ, что тотъ волъ его Билошапченка”122.
Це печатки розпорядчі.
Поряд із тим зустрічаються печатки засвідчувальні: “Печатка. Сего об-
явителю Волошину в Старомъ Кодаке живущему Макару, позволяеться в
Терси или в другомъ, коемъ тоею стороною Днипра мисти на надобност нашу
надобной издилки десяты плуговъ деревни вырубать, смотря притомъ, чтобъ
излишне никакого дерева рубать отнюдь недерзалъ. По издилании жъ сихъ
плуговъ къ отьвозу онихъ къ намъ подводы оть самарской или другой коей
паланки егда потребуетъ, то и дать”123, “Печатка. Федора Глобы скоту рога-
тому и лошадямъ дозволении въ Орели или где можетъ сина сискать купить
въ орилскомъ или самарскомъ видомствахъ перезимоватся”124.
Таким чином, як можна побачити, в запорозькому діловодстві відобра-
жено досить багато видів та різновидів документації. У ньому переплелося
старе діловодство, базоване на литовсько-польській та діловодній традиції
Гетьманщини (універсали), російського діловодства (ордери, накази, рапорти,
донесення, інструкції тощо), із продуктами внутрішнього кошового докумен-
тування, які притаманні лише Запорожжю (печатки).
119 Гісцова Л. З. До портрета П. Калнишевського (З нагоди 300-річчя від дня на-
родження) // Архіви України. – 1991. – № 3. – С. 54, 58.
120 Скальковский А. К истории Запорожья: внутренние роспорядки // Киевская ста-
рина. – 1882. – Т. 4. – С. 533.
121 Там само.
122 ЦДІАК України. – Ф. 229. – Оп. 1. – Спр. 356. – Арк. 4.
123 Там само. – Арк. 3.
124 Там само. – Арк. 6.
Володимир АЛЕКСАНДРОВиЧ
Іван Синяк (Київ). Видова структура документації Війська Запорозького доби
нової січі.
У статті проведено класифікацію документів запорозького козацтва доби Нової
Січі, дано характеристику видам і різновидам січової документації, розглянуто вплив
російського діловодства на козацький документообіг.
Ключові слова: вид, різновид, класифікація, Нова Січ, кіш, запорозьке козацтво.
иван Синяк (Киев). Видовая структура документации Войска Запорожского во
времена новой сечи.
В статье проведена классификация документов запорожского казачества времени
Новой Сечи, дана характеристика видам и разновидностям сечевой документации,
рассмотрено влияние российского делопроизводства на казацкий документооборот.
Ключевые слова: вид, разновидность, классификация, Новая Сечь, кош, запорожское
казачество.
Ivan Syniak (Kyiv). The Various Types of Structure of the Documentation of the
Zaporozhian Host During the New Sich Age.
The article presents results of the research carried out on Zaporozhian Cossacks’ docu-
ments dating back to the New Sich Аge. The author describes varieties of these documents, and
studies the influence of the Russian paperwork on the Cossack document circulation.
Key words: type, variety, classification, the New Sich, Zaporozhian Kish, Zaporozhian
Cossacks.
Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16140 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0011 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T04:14:13Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Синяк, І. 2011-02-07T13:09:27Z 2011-02-07T13:09:27Z 2009 Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі / І. Синяк // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 73-89. — Бібліогр.: 124 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16140 У статті проведено класифікацію документів запорозького козацтва доби Нової Січі, дано характеристику видам і різновидам січової документації, розглянуто вплив російського діловодства на козацький документообіг. В статье проведена классификация документов запорожского казачества времени Новой Сечи, дана характеристика видам и разновидностям сечевой документации, рассмотрено влияние российского делопроизводства на казацкий документооборот. The article presents results of the research carried out on Zaporozhian Cossacks’ documents dating back to the New Sich Аge. The author describes varieties of these documents, and studies the influence of the Russian paperwork on the Cossack document circulation. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Археографія, джерелознавство Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі Видовая структура документации Войска Запорожского во времена Новой Сечи The Various Types of Structure of the Documentation of the Zaporozhian Host During the New Sich Age Article published earlier |
| spellingShingle | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі Синяк, І. Археографія, джерелознавство |
| title | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі |
| title_alt | Видовая структура документации Войска Запорожского во времена Новой Сечи The Various Types of Structure of the Documentation of the Zaporozhian Host During the New Sich Age |
| title_full | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі |
| title_fullStr | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі |
| title_full_unstemmed | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі |
| title_short | Видова структура документації Війська Запорозького доби Нової Січі |
| title_sort | видова структура документації війська запорозького доби нової січі |
| topic | Археографія, джерелознавство |
| topic_facet | Археографія, джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16140 |
| work_keys_str_mv | AT sinâkí vidovastrukturadokumentacíívíisʹkazaporozʹkogodobinovoísíčí AT sinâkí vidovaâstrukturadokumentaciivoiskazaporožskogovovremenanovoiseči AT sinâkí thevarioustypesofstructureofthedocumentationofthezaporozhianhostduringthenewsichage |