Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині
У статті розглядаються дослідження оборонних споруд на території Тернопільської області, починаючи з XVIII ст. Статья знакомит с археологическими исследованиями оборонительных сооружений на территории Тернопольской области в контексте изучения археологических памятников региона. Выделено четыре э...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161416 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині / Л.Д. Строцень // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 292-299. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161416 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Строцень, Л.Д. 2019-12-08T16:30:17Z 2019-12-08T16:30:17Z 2010 Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині / Л.Д. Строцень // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 292-299. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161416 У статті розглядаються дослідження оборонних споруд на території Тернопільської області, починаючи з XVIII ст. Статья знакомит с археологическими исследованиями оборонительных сооружений на территории Тернопольской области в контексте изучения археологических памятников региона. Выделено четыре этапа археологических исследований оборонительных сооружений на територии области: конец XVIII — первая половина XIX в.; середина XIX в. — 1940-е гг.; 1950-е гг. — конец XX в.; конец XX — начало XXI в. Охарактеризована деятельность археологических экспедиций и роль Тернопольского краеведческого музея в археологическом исследовании края. The article acquaints with archaeological excavation of defence works of Ternopil region. Four stages of archaeological researching of defence works in the territory of the region were chosen: the end of the XVIII century — first half of XIX, the middle of the XIX century — 40th of XX c., 50th years of XX c. — the end of XX c., the end of XX c. — the beginning of XXI century. The job of archaeological expedition and role of Ternopil regional museum in the investigation of the region are characterized. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Історія науки Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині Археологические исследования оборонительных сооружений на территории Тернопольской области Archaeological excavation of defence works in Ternopil region Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині |
| spellingShingle |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині Строцень, Л.Д. Історія науки |
| title_short |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині |
| title_full |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині |
| title_fullStr |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині |
| title_full_unstemmed |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині |
| title_sort |
історія дослідження оборонних споруд на тернопільщині |
| author |
Строцень, Л.Д. |
| author_facet |
Строцень, Л.Д. |
| topic |
Історія науки |
| topic_facet |
Історія науки |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Археологические исследования оборонительных сооружений на территории Тернопольской области Archaeological excavation of defence works in Ternopil region |
| description |
У статті розглядаються дослідження оборонних споруд на території Тернопільської області,
починаючи з XVIII ст.
Статья знакомит с археологическими исследованиями оборонительных сооружений на территории Тернопольской области в контексте изучения
археологических памятников региона. Выделено
четыре этапа археологических исследований оборонительных сооружений на територии области:
конец XVIII — первая половина XIX в.; середина XIX в. — 1940-е гг.; 1950-е гг. — конец XX в.; конец
XX — начало XXI в. Охарактеризована деятельность археологических экспедиций и роль Тернопольского
краеведческого музея в археологическом исследовании края.
The article acquaints with archaeological excavation
of defence works of Ternopil region. Four stages of
archaeological researching of defence works in the territory
of the region were chosen: the end of the XVIII
century — first half of XIX, the middle of the XIX century
— 40th of XX c., 50th years of XX c. — the end of
XX c., the end of XX c. — the beginning of XXI century. The job of archaeological expedition and role of Ternopil
regional museum in the investigation of the region are characterized.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161416 |
| citation_txt |
Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині / Л.Д. Строцень // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2010. — Вип. 4. — С. 292-299. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT strocenʹld ístoríâdoslídžennâoboronnihsporudnaternopílʹŝiní AT strocenʹld arheologičeskieissledovaniâoboronitelʹnyhsooruženiinaterritoriiternopolʹskoioblasti AT strocenʹld archaeologicalexcavationofdefenceworksinternopilregion |
| first_indexed |
2025-11-26T01:43:57Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:43:57Z |
| _version_ |
1850605774555840512 |
| fulltext |
292
УДК [904:623.1/.7](477.84)"654"
Л. Д. С т р о ц е н ь
іСторіЯ ДоСліДженнЯ оборонних СпоруД
нА тернопільщині
іСторія науки
У статті розглядаються дослідження оборон-
них споруд на території Тернопільської області,
починаючи з XVIII ст.
К л ю ч о в і с л о в а: городище, культура Гава-
Голігради, ранньозалізний вік, давньоруський час,
висоцька культура, замок.
Особливості природної топографії Подільсь-
кої височини, порізаної численними притока-
ми Дністра та Південного Бугу, річища яких
лежать в глибоких долинах і мають безліч ви-
гинів та закрутів, утворюючи численні миси,
підняті на десятки метрів над заплавами рі-
чок, виявили суттєвий вплив на фортифікацію
[Пламеницька, 1994]. Сучасна Тернопільська
область займає західну частину Подільської
височини, що в сукупності з особливостями іс-
торичного розвитку регіону пояснює наявність
тут оборонних споруд всіх етапів фортифіка-
ційного будівництва, характерних для Східної
Європи.
Найранніші оборонні споруди на тери-
торії області — це городища ранньозалізного
віку, сконцентровані здебільшого у південній
частині області (Лисичники Заліщицького,
Кривче Борщівського, Туторів (Федорівка) Гу-
сятинського р-нів). Всі городища — мисового
типу, розташовані на берегах річок Стрипа та
Дністер вздовж важливих сухопутних і водних
шляхів, датуються фракійським гальштатом
(голіградська група). Носіями висоцької куль-
тури у IX—VIII ст. до н. е. були збудовані пер-
ші оборонні споруди, зокрема 3-й та 4-й вали
на городищі Теребовля I «Замкова гора» [Яго-
динська, 2004]. Ранньозалізним віком датуєть-
ся городище біля с. Лошнів Теребовлянського
р-ну, хоча дискусійним залишається питання
його культурної приналежності [Ільчишин,
2012, с. 207; Завітій, 2011]. Культурний шар
ранньозалізного віку виявлено на валах давньо-
руських городищ — святилищ Богіт (головний і
два поперечних) та Звенигород (перший і дру-
гий) в середній течії Збруча, що не виключає їх
будівництва у цей час з пізнішим використан-
ням у давньоруські часи [Русанова, Тимощук,
1993, с. 33, 38].
До пам’яток оборонного типу ранньозалізно-
го віку після досліджень М.П. Кучери віднесе-
но «Траянові» вали, а точніше ділянки валів,
залишені племенами фракійського гальштату
(голіградська група). На території Тернопіль-
щини вони тягнуться вздовж правого берега
Збруча до Дністра, біля сіл Гермаківка, Заліс-
ся, Кудринці, Боришківці, Вигода Борщівсько-
го р-ну.
З ранньослов’янських городищ на території
області відомо лише 2 (Кровінка Теребовлянсь-
кого р-ну, Опрілівці Збаразького р-ну), у VІІІ—
ІХ ст. їхня кількість збільшується до шести.
Розташовані городища на високих природно
захищених пагорбах, підсилених по периметру
кільцевим валом та додатковими валом із на-
польної сторони. Разом з городищами синхрон-
но існували поселення та могильники.
З давньоруських часів відомо 96 городищ.
У волинській частині вони переважно займа-
ють останці, вершини окремих пагорбів Кре-
менецьких гір. Серед них найважливішими є
комплекс городищ Уніас, який відігравав роль
адміністративно-господарського центру, горо-
дище Стіжок та городище на Замковій горі в
Кременці.
Городища у південній частині області
розташовані на високих, добре захищених © Л.Д. СТРОЦЕНЬ, 2010
293
Строцень Л.Д. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині
стрімкими ярами мисоподібних берегах рік,
підсилених системою оборонних укріплень —
ескарпів, валів з ровами. З напольної сторони
до них примикали поселення-супутники або
торгово-ремісничі посади. Навколо городищ
розташовані поселення. Окремо виділяється
городище-пристань біля с. Семенів (Зеленче),
розташоване на високому березі Серету, яке
входило до складу давньоруського міста Тере-
бовлі [Тимощук, 1995, с. 233].
На території області знаходиться культовий
комплекс давньоруських городищ-святилищ,
які концентруються в середній течії Збруча в
горах Медоборах (Богіт, Дзвенигород і Говда ).
Датовані X — серединою XIII ст. [Русанова, Ти-
мощук, 1993, с. 37].
З часів Галицько-Волинського князівства
про існування оборонних споруд на Поділлі лі-
тописи мовчать. Пояснення цьому знаходимо
у працях історика Никандра Молчановського
кінця XIX ст. На думку дослідника, Пониззя
(Поділля) відігравало особливу роль по від-
ношенню до Галичини і Волині, виконуючи
функцію своєрідної «буферної» зони між русь-
кими землями і кочовим степом. Галицько-Во-
линські князі з огляду на виключне стратегіч-
не положення цього краю надали йому певну
політичну самостійність [Молчановский, 1885,
с. 101—102]. Відсутність у літописі даних про
міста Пониззя, є свідченням певної незалеж-
ності цієї землі, яка не потрапляла в поле зору
літописця поки не опинилася у сфері інтересів
політичних кіл Галицько-Волинської Русі. З
цього випливає, що Пониззя могло бути уфор-
тифікованим настільки, наскільки цього вима-
гало його порубіжне положення [Пламениць-
ка, 1994].
Літопис, однак, залишив свідчення про обо-
ронні споруди золотоординської доби у волин-
ській частині області. У 1241 році монголо-та-
тари, рухаючись на захід, не змогли оволодіти
добре укріпленим, природно захищеним (на
високій Замковій горі) Кременецьким замком:
«...а коли Батий побачив, що Крем’янець і го-
род Данилів неможливо взяти йому, то відій-
шов од них» [Літопис Руський, с. 398]. Але
вже в 1259 році Бурундай, який вдруге привів
війська на терени краю, наказав розібрати ук-
ріплені замки в Кременеці, Данилові, Стіжку
(два останні в Шумському р-ні). Василько, брат
Данила Галицького, був змушений виконати
наказ Бурундая і «Крем’янець розметав», а
«Лев (син Данила Галицького) розкидав [горо-
ди] Данилів і Стіжок» [Літопис Руський, 1989,
с. 421]. Але вже в другій половині ХIV ст. пи-
семні джерела фіксують на Волині 6 городів
(слова «городи», «твержа» використовували в
джерелах XIV—XV ст. на означення оборонних
поселень, а в XVI ст. використовується термін
«замок»). Серед них Кременець, Стіжок, Да-
нилів, Шумськ. Всі вони перераховані у відо-
мому польсько-литовському договорі 1366 р.
[Довнар-Запольський, 1896, с. 3—4]. Джерела
XV ст. вже згадують про городи Кременець,
Збараж, Колоден, Вишнівець. Стіжок і Шумськ,
очевидно втратили свій оборонний характер,
а Данилів припинив своє існування [Собчук,
2006, с. 19].
На Волино-Подільсьому пограниччі у
XIV ст. Дмитром Корибутом на місці давнь-
оруського городища, літописного Збаража
(сьогодні с. Старий Збараж Збаразького р-ну),
побудований замок, який у XV—XVI ст. став
резиденцією князів Збаразьких і з огляду на
місцезнаходження здійснював адміністратив-
но-фіскально-сторожеві функції [Ягодинська,
2011, с. 96—100].
Починаючи з другої половини XVI ст. землі
сучасної Тернопільщини адміністративно на-
лежали до Галицької землі Руського воєводс-
тва і були південно-східними окраїнами Речі
Посполитої. Постійну загрозу на півдні стано-
вили Османська імперія і Кримське ханство.
Через територію області проходили Чорний,
Кучманський і Волоський татарські шляхи,
якими здійснювались набіги на подільські і
галицькі землі. З тих часів залишились замки
в Тернополі, Бережанах, Чорткові, Підзамочку
Бучацького р-ну тощо.
Дослідження оборонних споруд на території
області, як і взагалі археологічних пам’яток,
пройшло кілька етапів:
• кінець XVIII ст. — перша половина XIX ст. —
період зацікавлення предметами минув-
шини, їх колекціонування, формування
музейних колекцій, спроба систематизації,
публікація матеріалів;
• середина XIX ст. — 40-і рр. XX ст. — початок
наукових досліджень;
• 50-і рр. XX ст. — кінець XX ст. — радянський
період;
• кінець XX ст. — початок XXI ст. — українсь-
ка доба.
Зацікавлення археологічними пам’ятками
співпадає в часі з входженням західноукраїнсь-
ких земель до складу Австрійської імперії після
падіння Речі Посполитої. Відень у 70—80-х рр.
XVIII ст. провів низку заходів, спрямованих на
модернізацію суспільних відносин у державі.
Наслідками цих реформ у Галичині стало за-
цікавлення проблемами національного відрод-
ження з боку української інтелігенції [Рудий,
2006, с. 157].
Зокрема, письменник Ян Ліппоман у своїй
відозві просить людей задуматись над тим, чи
варто обкрадати могили, гробниці, нищити
стародавні культурні цінності і просить насе-
лення зрозуміти, що «...в такий спосіб ми обкра-
даємо себе і назавжди знищуємо свою історію»
[Lippoman, 1832, S. 8—12].
Початковий етап зацікавлення археологіч-
ними знахідками на території області підпа-
дає під схему загальноприйнятої європейської
періодизації і відповідно ділиться на археоло-
І с т о р і я н а у к и
294
гію доби просвітництва, романтизму та пози-
тивізму.
Археологія доби просвітництва. Архео-
логічні знахідки зосереджувались в приватних
колекціях, зрідка в перших збірках публічно-
го характеру, як наприклад, у створеному в
1805 р. Кременецькому ліцеї. Видатним пред-
ставником доби просвітництва можна гідно на-
звати графа Яна Потоцького, який був піонером
археології, видатним вченим та інтелектуалом.
Я. Потоцький походив із гетьманської гілки
цього магнатського роду, пов’язаного з Украї-
ною з ХVI ст. Інтерес Потоцького до «скіфів і
слов’ян викликаний тим, що Потоцькі посідали
в цьому краї велетенські земельні володіння і
«grand-seigneur» хотів пояснити собі та іншим
ті зміни, які відбувалися тут протягом століть.
Він проводив розкопки могил, збирав і вида-
вав найдавніші мапи понтійського узбережжя,
подавав короткі розповіді про праісторію тих
губерній, в яких відшукував місцеперебуван-
ня слов’ян та скіфів», — писав дослідник його
життя, видатний славіст та спеціаліст в га-
лузі історії культури, уродженець Тернополя
А. Брюкнер [Bruckner, [b.r.w.], S. 159].
Я. Потоцький вперше звернув увагу на горо-
дища і пов’язував їх із діяльністю людей у давні
часи. Останні свої праці, пов’язані зі студіями
основ археології найдавніших часів, опубліку-
вав у Кременці незадовго до смерті [Лєх, 2006,
с. 19].
романтична археологія є свого роду на-
ціональною археологією, зверненою до пере-
дісторичних предків європейських народів,
до їх героїчності, шляхетності. Початок доби
пов’язується з появою у 1818 р. в журналі
молодих літераторів із Кременця праці «O
Slowianszczyznie pred chrescijanstwem» Адама
Чарноцького, відомого під псевдонімом Зоріан
Доленга Ходаковський [Chodakowski, 1818;
1819, S. 17—48]. Після розгрому Наполеона ав-
тор переховувався на Волині, де проводив свої
студії. Перебував він і на території Тернопіль-
щини, зокрема в Кременці, Вишнівці, Лозах.
Провів перші археологічні дослідження в по-
шуках слов’янських старожитностей.
Найважливіша подія в археологічному світі,
яка торкається теренів області цієї доби, — це
виявлення в 1848 р. у р. Збруч біля с. Городниця
Гусятинського р-ну скульптури слов’янського
бога — ідола Святовида. Ідол, висотою 257 см
і вагою понад півтони, переданий власником
цих земель Мечиславом Потоцьким до музею
Краківського наукового товариства.
Археологія доби позитивізму пов’язана з
іменем Володимира Дідушицького, його бага-
тою приватною колекцією старожитностей та
створенням приватного Природничого музею
ім. Дідушицьких у Львові. З території Тер-
нопільщини походить окраса колекції Дідуши-
цького — знаменитий Михалківський скарб
(скарб ритуальних золотих речей раннього за-
лізного віку, вагою приблизно 7 кг, виявлений
у 1878, 1896 рр. в розмивах ріки Нічлави біля
с. Михалків Борщівського р-ну).
На середину XIX ст. припадають перші спро-
би систематизації накопичених знань про дав-
ні могильники та городища. М. Балінський та
Т. Ліпінський у 1844 р. видали працю описо-
вого характеру про залишки давніх укріплень
у Теребовлі, Завалові, Звенигородці [Balinski,
Lipinski, 1844]. Прогресивна громадськість
краю, скориставшись успішною виставкою ста-
рожитностей із Галичини під час виставки у
Відні в 1873 р., звернулася безпосередньо до
австрійського цісаря з письмовим проханням
захистити від розорення історичну спадщину
народу. У цьому ж році було проведено рефор-
му консерваторської служби, змінено назву
комісії на «цісарсько-королівську комісію для
дослідження та охорони пам’яток», що відразу
надало цій інституції більшої ваги. На держав-
ному рівні під загрозою накладання штрафу,
арешту або фізичного покарання заборонено
самовільно розкопувати історичні об’єкти та
пам’ятні місця [Demetrykiewicz, 1886, S. 58].
наукові дослідження теренів краю
пов’язані з утворенням у 1876 р. у Львові
Крайового Археологічного Товариства. Систем-
ні археологічні дослідження на галицькому
Поділлі започаткував представник Віденсь-
кої центральної комісії пошуків і збереження
пам’яток старовини Антоні Кіркор, який провів
численні археологічні розвідки на значній те-
риторії від Збруча на сході до Стрипи на заході.
У 1877 р. А. Кіркор відкрив і провів досліджен-
ня на давньоруському городищі в Пищатинцях
Борщівського району (локалізоване в 1991 р.
М. Сохацьким), у 1878 р. ним були проведені
розвідки на городищі в Більче-Золотому Бор-
щівського району. 1882 р. науковець дослід-
жує гряду Медоборів, зокрема довкола місця
знахідки Збруцького ідола. Були обстежені
урочища Свята Гора, Куль-Баба, Звенигород,
Скельки, Бабина Долина, Кругла Гірка, Со-
колиха, Замчисько, Богіт, Дівич Гора. У своїх
працях дослідник аналізує городища Звениго-
род і Богіт, дає їм історичну інтерпретацію, на-
магається вловити різницю між збручанськими
та дністровськими городищами [Kirkor, 1883,
S. 53—56]. А. Кіркор розпочинає дослідження
давньоруського городища в Старому Збаражі.
На правому березі нижньої течії Збруча ним
у 1878 р. обстежені «Траянові» вали, які тяг-
нуться вздовж річки на 21 км, опубліковано
їх короткий опис та схему розташування. При
цьому висловлено припущення, що обстежені
ділянки валів могли належати одному суціль-
ному валу, знищеному часом. Це буде спросто-
вано лише у 1990-х рр. М.П. Кучерою після
детальних археологічних досліджень, коли
з’ясується, що первісно суцільного валу не існу-
вало, а оборонну лінію було створено окремими
валами у поєднанні з природними перешко-
295
Строцень Л.Д. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині
дами, передусім стрімким кам’янистим обри-
вом правого корінного берега Збруча [Кучера,
1992, с. 46].
Цінними є дослідження проведені В. Деми-
трикевичем на Семенівському городищі в уро-
чищі Замчисько (правий берег Серету), яке
пов’язується з торгово-ремісничим посадом
та річковою пристанню літописної Теребовлі.
Обстеження цього городища проводилися екс-
педиціями і в пізніші часи, але археологічних
розкопок, крім Деметрикевича на ній ніхто не
проводив [Миська, 2008, с. 276—277].
У 1892 р. у Тернополі виник історико-
краєзнавчий науковий гурток, який дослід-
жував історію і культуру Західного Поділля.
15 квітня 1913 р. офіційно відкрито «Музей
Подільський». На час його відкриття у фондах
налічувалось 10 тис. експонатів. Значну части-
ну їх становила археологічна збірка.
На початку XX ст. на посаду окружного кон-
серватора праісторичних пам’яток призна-
чений талановитий дослідник Богдан Януш.
Тісна співпраця з Подільським музеєм у Терно-
полі сприяла написанню ним у 1926 р. книжки
«Минуле і сучасне Тернопільського воєводс-
тва». Це була перша публікація зведених ар-
хеологічних матеріалів Поділля. Б. Янушем
досліджувалось городище ранньозалізного
віку і давньоруського часу в ур. Замчище біля
с. Крутилів Гусятинського р-ну. Ним здійсне-
но описи і поверхові дослідження «Траянових»
валів у нижній течії Збруча [Janusz, 1918,
S. 47—48].
У другій половині XIX ст. українська науко-
ва еліта вийшла з ініціативою про створення
громадської організації, яка б презентувала до-
сягнення українців у науковій сфері. У 1873 р.
було утворено Наукове Товариство ім. Т. Шев-
ченка (НТШ), яке активно включається в робо-
ту по дослідженню теренів краю. А з приїздом
до Львова М. С. Грушевського, який очолив цю
наукову інституцію, товариство перетворилось
на малу українську академію наук зі своїм
друкованим органом під промовистою назвою
«Наукові записки НТШ». На Тернопільщині
активно працювали члени НТШ: Олександр
Цинкаловський, Юрій Полянський, Ярослав
Пастернак.
Олександр Цинкаловський — важлива пос-
тать в історії дослідження археологічних па-
м’яток у волинській частині Тернопільщини.
Українець за походженням, родом з Володи-
мира-Волинського, закінчив Варшавський
університет, спеціалізуючись на загальній і
церковнослов’янській археології. Після закін-
чення працював як архівіст у НТШ, збираю-
чи для музею знахідки з Волині. У 1930-х рр.
О. Цикаловський обстежив велику кількість
пам’яток, зокрема давньоруське городище
Уніас. Матеріали увійшли в книгу «Матеріали
вивчення Волині і Волинського Полісся» [Гав-
рилюк, 2003, с. 59].
У 1925 р. Юрій Полянський провів дослід-
ження городища княжого періоду в присілку
Миколаївка на Заліщанщині [Полянський,
1928, с. 23]. Завідуючий музею НТШ Ярослав
Пастернак здійснив перші дослідження Тере-
бовлянського замку [Пастернак, 1961, с. 561].
У той же час польський архітектор Б. Ґверкен
провів широкі наукові дослідження оборонної
споруди пізнього середньовіччя — Язлівецько-
го замку. У 1967 р. у Варшаві вийшла його мо-
нографія «Замок Язловецький» із докладним
аналітичним матеріалом, визначеними етапа-
ми будівництва та порівняльним аналізом у
контексті історії регіону та Європи [Guerguin,
1967, S. 152]. Це дослідження є прикладом
ґрунтовної історико-архітектурної монографії
з середньовічної фортифікації [Пламеницька,
1994].
Під час Другої світової війни про досліджен-
ня пам’яток на території України не йдеться,
але показовим є факт, що Тернопільський му-
зей працював і приймав відвідувачів. Завдяки
подвижництву завідувачки музею С. Садовсь-
кої, музейні колекції, у тому числі й археоло-
гічна, були врятовані від грабунку в 1943 р. і
під час бомбардувань у 1944 р. [Гайдукевич,
2003, с. 25].
Починаючи з 1950-х рр., на території області
над дослідженням оборонних споруд працюва-
ли представники різних археологічних шкіл,
зокрема львівської, ленінградської, київської,
московської.
Львівська археологічна школа в повоєнний
період була представлена двома інституція-
ми — Львівським відділенням Інституту ар-
хеології АН УРСР та Львівським історичним
музеєм. У 1949 р. Верхньодністрянська експе-
диція під керівництвом О.О. Ратича провела
дослідження на давньоруських городищ, роз-
міщених поблизу Дністра, зокрема на городи-
щах в Заліссі, Коропці, Стінці [Ратич, 1955,
с. 158—164]. У 1956 р. Тернопільська архео-
логічна експедиція Львівського історичного
музею під керівництвом І.К. Свєшнікова здій-
снила розвідки вздовж середньої течії Серету.
Експедицією були обстежені городища в селах
Федорівка (сьогодні Гусятинський р-н), Біль-
че-Золоте (Борщівський р-н) [Свєшніков, 1959,
с. 3—29]. У рамках дослідження військового
зодчества західноруських земель X—XIV ст.
ленінградський археолог П.О. Раппопорт у
1963 р. вивчав оборонні укріплення на тери-
торії області. Він, зокрема, приділив значну
увагу дослідженню городищ у Зеленче і Семе-
нові. Дослідник виділив на великому городищі
(між Серетом та Гнізною) дві частини, вважа-
ючи, що це дитинець та посад давнього міста
[Миська, 2005, с. 306]. Експедиція під його
керівництвом провела дослідження на городи-
щах в селах Городище, Капустинці, Мушкатів-
ка [Раппопорт, 1963/15, с. 11—18]. П.О. Раппо-
порт обстежив також Замкову гору в Кременці,
І с т о р і я н а у к и
296
після чого зробив висновок, що перші кам’яні
укріплення тут були збудовані у другій поло-
вині XІІІ—XIV ст. [Раппопорт, 1967].
У другій половині 1960-х рр. активізують-
ся археологічні дослідження Тернопільського
краєзнавчого музею. Це пов’язано з ім’ям Ігоря
Петровича Герети. У 1975 р. І.П. Герета провів
значні дослідження на півдні області в Бор-
щівському, Чортківському, Бучацькому райо-
нах.
У 1970—1990-х рр. до археологічних дослід-
жень музею долучились О. Ситник, М. Левчук,
Б. Строцень, М. Ягодинська та О. Гаврилюк.
Відкрито чимало нових городищ ранньозаліз-
ного віку та давньоруського часу. Завідувач
Заліщицького відділення Тернопільського
краєзнавчого музею В. Олійник у 1990-х роках
провів дослідження на території Заліщицького
та Чортківського районів. Зокрема, ним дослід-
жено городище поблизу с. Синьків Заліщиць-
кого р-ну [Малєєв, 1998, с. 16—19; Олійник,
1998, с. 31—33]. Тоді ж активно долучається
до дослідження археологічна експедиція Бор-
щівського відділу Тернопільського краєзнавчо-
го музею на чолі з М. Сохацьким. Було виявле-
но, локалізовано, обстежено значну кількість
городищ ранньозалізного віку, давньоруського
часу, середньовічних замків на території Бор-
щівського району [Сохацький, 1993, с. 10—22;
Сохацький, 1994, с. 4—15].
У 1970—1980-х рр. працювала Тернопільсь-
ка (пізніше Дністровська) археологічна експе-
диція Київського державного університету під
керівництвом Ю.М. Малєєва. Головною темою
зацікавлень дослідника стали пам’ятки ранньо-
залізного часу, зокрема городища культури Гава-
Голігради. Експедиція сконцентрувала свою
діяльність на півдні Тернопільської області в
Борщівському та Заліщицькому районах. До-
сліджено городища Лисичники та Кривче.
У 1970—1980-х рр. київський археолог
М.П. Кучера провів дослідження «Траяно-
вих» (Змієвих) валів на Борщівщині. Зокрема,
він відмовився від загальноприйнятої версії
про зв’язок валів із правлінням римського ім-
ператора Траяна (98—117 рр.). Здійснивши
розрізи валів та проаналізувавши культурні
шари, довів, що городища датуються раннь-
озалізним віком (культура Гава-Голігради).
Дав свою інтерпретацію назви «Траянових»
валів — «троян» в перекладі з молдавської та
румунської — кучугура, насип, вал. М.П. Ку-
чера здійснив також дослідження давньорусь-
ких городищ поблизу с. Мушкатівка [Кучера,
1979, с. 70] та с. Устя [Кучера, Горишний, 1983,
с. 97].
Починаючи з 1984 р., на території Західно-
го Поділля активні дослідження здійснювала
Прикарпатська експедиція Інституту археоло-
гії АН СРСР під керівництвом І.П. Русанової та
Б.О. Тимощука. У коло зацікавлень дослідни-
ків потрапили язичницькі городища-святили-
ща Х—ХІІІ ст. на Збручі. У ході робіт виявлено
залишки культових, житлових та оборонних
споруд Х—ХІІІ ст. У 1984 р. експедиція прове-
ла дослідження на Замковій горі в Теребовлі.
Також було оглянуто городище в с. Семенів
[Русанова, 1988, с. 341—342].
У 1986—1988 рр. дослідження в Теребовлі
продовжив Б.О. Тимощук спільно з М.О. Яго-
динською (начальник Давньоруської археоло-
гічної експедиції Тернопільського краєзнавчо-
го музею). Роботи проводились на городищі та
поселенні на Замковій горі. Протягом другої
половини 1980-х рр. експедиціями під керів-
ництвом І.П. Русанової, Б.О. Тимощука та
М.О. Ягодинської обстежені городища-святили-
ща в ур. Богіт біля с. Городниця, в ур. Звениго-
род та ур. Говда біля с. Крутилів Гусятинського
р-ну [Ягодинська, 1994, с. 54—56].
У 1988 р. архітектурно-археологічний за-
гін Звенигородської експедиції Інституту
суспільних наук АН УРСР під керівництвом
В. Чорноуса проводив розвідки в Теребовлі
та смт. Микулинці з метою з’ясування умов
залягання культурного шару давньорусько-
го часу. Внаслідок цієї роботи з’ясовано, що
замок кінця ХVІ ст. в Микулинцях збудовано
на місці городища ХІ—ХІІІ ст. [Чорноус, 1991.
с. 101].
На городищі Уніас біля с. Антонівці Шум-
ського р-ну проводив дослідження О.М. Гав-
рилюк [Гаврилюк, 1994, с. 101—109]. Вагомий
внесок у дослідження давньоруських городищ
Тернопільщини зробила М.О. Ягодинська.
Нею проведено розкопки пам’яток у м. Тере-
бовлі (Замкова Гора), с. Крутилів (Замчище),
с. Старий Збараж (Замкова Гора, Бабина Гора),
м. Шумську (Городище, Замчище) та здійснені
численні розвідки на території області [Яго-
динська, 1990, с. 68—69; 1991, с. 104—106;
1994, с. 137—145; Ягодинська, Виногродська,
2003, с. 299—302].
Перше десятиліття нинішнього століття ха-
рактеризується активною роботою на теренах
області Тернопільської обласної інспекції охо-
рони пам’яток історії та культури, що утворила-
ся в результаті реорганізації Тернопільського
обласного краєзнавчого музею та структури Ін-
ституту археології НАН України — ДП ОАСУ
«Подільська археологія». Ці організації, очолю-
вані досвідченими археологами М.О. Ягодинсь-
кою і Б.С. Строценем, згуртували навколо себе
молодих науковців. Це В. Ільчишин, О. Дерех,
С. Грабовий, М. Бігус, М. Строцень, А. Заго-
родній, А. Чокан. В результаті розвідкових
робіт відкрито та обстежено 12 городищ. Прово-
дились археологічні дослідження на території
Тернопільського, Кременецького [Строцень,
2008/149; 2008/150], Скалатського [Строцень,
2010, с. 249—253], Теребовлянського [Могитич,
Лагуш, 1997, с. 19—22; Ягодинська, Виногрод-
ська, 2003], Червоногородського [Ільчишин,
2010, с. 19—20] замків.
297
Строцень Л.Д. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині
Південно-Тернопільською експедицією За-
ліщицького краєзнавчого музею під керівниц-
твом В. Олійника в 2007 р. досліджувався за-
мок XVIІ ст. у с. Новосілка Заліщицького р-ну
[Олійник, 2010, с. 15].
З 2004 р. до досліджень пам’яток та оборон-
них споруд слов’янського часу і княжого пе-
ріоду долучився львівський археолог Р. Мись-
ка. Він відкрив два городища та локалізував
три поблизу с. Біла Чортківського р-ну, об-
стежив городище поблизу с. Нова Гута Мо-
настирського р-ну, провів стаціонарні дослід-
ження в Теребовлі [Миська, 2010, с. 211—219;
2010а, с. 313].
У цьому ж році проведено дослідження
Збаразького замку експедицією Інституту ар-
хеології Львівського національного універси-
тету ім. І. Франка під керівництвом Н. Білас
[Білас, 2007, с. 143—154]. Аспірантом Інститу-
ту Б. Завітієм здійснено розріз валів та частко-
во досліджене городище ранньозалізного віку
в с. Лошнів Теребовлянського р-ну [Завітій,
2009, с. 111—129]. Галицькою археологічною
експедицією Інституту археології НАН Украї-
ни очолюваною М.А. Филипчуком у 2006 р.
обстежено узбережжя ріки Золота Липа. Ви-
явлено 4 давньоруських городища [Филипчук,
2006/94].
Кандидатом архітектури О. Пламеницькою
за даними візуального обстеження та наявни-
ми архівними матеріалами простежено історію
будівництва Сидорівського замку в Гусятинсь-
кому р-ні. На її думку, датування замку першою
половиною XVII ст. потребує істотного уточнен-
ня, оскільки він демонструє дуже архаїчні роз-
планувальні способи організації оборони, зок-
рема наріжники з вежами, що тяжіють до типу
давнього ядра замку XIV ст. у Язлівці [Пламе-
ницька, 2007, с. 44—45].
Співробітник Бережанського державного за-
повідника В. Парацій протягом 2000—2007 рр.
на основі візуального обстеження та матеріалів
місцевих інвентарів здійснив науковий огляд
14 пізньосередньовічних замчищ у басейні річ-
ки Золота Липа. Їх топографічна прив’язка та
ситуаційний аналіз є підґрунтям для подаль-
ших археологічних досліджень [Парацій, 2007,
с. 37—38].
Отже, початковим етапом вивчення оборон-
них споруд на території області можна вважати
кінець XVIII — першу половину XIX ст. — пе-
ріод колекціонування старожитностей, що по-
ходили в більшості з городищ, формування
музейних збірок, публікації каталогів старо-
житностей. Цей період став підосновою для
подальших наукових досліджень. Професійні
археологічні дослідження оборонних споруд
у межах басейнів рік Стрипа, Серет та Збруч
розпочалися в другій половині ХІХ ст. Біль-
шість їх проходила у вигляді обстеження те-
риторії. У міжвоєнний період до археологічних
досліджень активно долучилися члени НТШ
(О. Цинкаловський, Ю. Полянський, Я. Пастер-
нак).
У другій половині ХХ ст. на території області
оборонні споруди вивчалися представниками
різних археологічних шкіл: львівської (О.О. Ра-
тич, І.К. Свєшніков), київської (Ю.М. Малєєв,
М.П. Кучера), ленінградської (П.О. Раппо-
порт), московської (Б.О. Тимощук, І.П. Руса-
нова). З другої половини XX ст. до них долу-
чається Тернопільський обласний краєзнавчий
музей та його відділи — Борщівський і Залі-
щицький. Більшість досліджень мали розвід-
ковий характер, зрідка проводились розкопки
великими площами. До найбільш досліджених
пам’яток належать комплекс городищ-святи-
лищ на р. Збруч та городища і замок в Тере-
бовлі (І.П. Русанова, Б.О. Тимощук, М.О. Яго-
динська).
Початок XXI ст. характеризується активіза-
цією наукових досліджень оборонних споруд
структурами Інституту археології НАН Ук-
раїни а також активною роботою по виявлен-
ню пам’яток, їх локалізації, інвентаризації
Тернопільською обласною інспекцією охорони
пам’яток історії та культури. До них долучають-
ся Інститут археології Львівського національ-
ного університету ім. І. Франка (М. Филипчук,
Н. Білас, Р. Миська, Б. Завітій), Львівський ін-
ститут «Укрзахідпроектреставрація» (Р. Моги-
тич, З. Лагуш). Починаючи з 2000 р., активно
досліджуються оборонні споруди пізнього се-
редньовіччя. Археологічними дослідженнями
охоплено замки в Теребовлі, Збаражі, Старому
Збаражі, Кременці, Тернополі, Скалаті, Нир-
кові Заліщицького району.
Більше ста років тривають дослідження обо-
ронних споруд різних історичних періодів на
території області. Але відсутність плановості в
дослідженнях, хаотичність та фрагментарність
у поєднанні з руйнацією пам’яток оборонного
типу, що здійснюється під впливом як природ-
ного, так і антропогенного факторів, не дозво-
ляє назвати цей стан задовільним. Потрібні
реальні державні програми та подальші ґрун-
товні дослідження.
Білас Н. Оборонні споруди Збаразького замку за ре-
зультатами археологічних досліджень // Вісн. ін-ту
ареол. — 2007. — Вип. 2. — С. 143—154.
Гаврилюк О.М. Дослідження давньоруського ар-
хеологічного комплексу поблизу с. Антонівці на
Тернопільщині // Джерела. — 1994. — Вип. 1. —
С. 101—109.
Гаврилюк О.М. Давньоруське городище Уніас IX—
XIII ст. // Наук. зап. Тернопіль. обл. краєзнав. му-
зею. — 2003. — № 3. — С. 50—59.
Гайдукевич Я. Стефанія Садовська // Наук. зап.
Тернопіль. обл. краєзнав. музею. — 2003. — № 3. —
С. 14—29.
Довнар-Запольский М.В. Из истории литовско-поль-
ской борьбы за Волынь: договоры 1366 г. // Универ-
ситетские известия. — 1896. — № 8. — С. 1—13.
Завітій Б.І. Дослідження лошнівського городища
ранньозалізного віку та його околиць у 2008 р. //
І с т о р і я н а у к и
298
Вісн. ін-ту археол. — 2009. — Вип. 4. — С. 111—
129.
Завітій Б.І. Городища ранньозалізного віку у вер-
хньому і середньому Подністер’ї // Вісн. ін-ту архе-
ол. — 2011. — Вип. 6. — С. 5—7.
Ільчишин В. Про результати дослідження багато-
шарового поселення Нирків ІІ урочище Червоне За-
ліщицького району на Тернопільщині у 2009 році //
Гомін віків. — 2010. — Вип. 1. — С. 19—20.
Ільчишин В. До питання про культурну атрибута-
цію шару ранньозалізного віку на городищі Тере-
бовля I // Волино-Подільські археологічні студії. —
2012. — Вип. III. — С. 206—211.
Кучера М.П. Дослідження городищ на Волині та По-
діллі // Археологія. — 1979. — № 29. — С. 62—72.
Кучера М.П. Горишний П.А. Раскопки городища
XII—XIII вв. у с. Старая Ушица // Археологические
памятники Среднего Поднестровья. — К., 1983. —
С. 62—97.
Кучера М.П. «Траянові» вали Середнього Подніст-
ров’я // Археологія — № 4. — 1992. — С. 43—54.
Лєх Я. З історії польсько-українських зв’язків в архе-
ології (кінець XVIII ст. — 1939 р.) // Археол. дослідж.
Львівсь. ун-ту. — 2006. — Вип. 9. — С. 17—53.
Літопис Руський. — К., 1989.
Малєєв Ю.М. Богатирська застава на Дністрі // Га-
лич та Галицька земля в державотворчих проце-
сах України: Матеріали Міжнар. ювілейної наук.
конф. — Івано-Франківськ; Галич, 1998. — С. 16—
19.
Миська Р. Історія дослідження пам’яток княжого
періоду в межиріччі Стрипи і Збруча // Археол. до-
слідж. Львівсь. ун-ту. — 2005. — Вип. 8. — С. 303—
310.
Миська Р. Дослідження А. Кіркора та В. Демитри-
кевича в околицях Теребовлі // Питання стародав-
ньої та середньовічної історії, археології й етноло-
гії. — 2008. — Т. 2 (26). — С. 270—279.
Миська Р. Літописний Теребовль у світлі археоло-
гічних джерел // МДАПВ. — 2010. — Вип. 14. —
С. 313—323.
Миська Р.Г., Погоральський Я.В. Дослідження го-
родищ поблизу с. Біле на Чортківщині // Археологія
Правобережної України. — К., 2010а. — С. 211—219
(АДІУ. — Вип. 2).
Могитич Р., Лагуш З. Архітектурно-археологічні
дослідження м. Теребовлі Тернопільської області //
Вісн. Ін-ту «Укрзахідпроектреставрація». — 1997. —
Ч. 6. — С. 19—22.
Молчановский Н. Очерк известий о Подольськой
земле до 1434 года. (преимущественно по летопи-
сям). — К., 1885.
Олійник В. Дослідження давньоруських пам’яток на
півдні Тернопільщини // Галич та Галицька земля в
державотворчих процесах України. — Івано-Фран-
ківськ, 1998. — С. 31—33.
Олійник В. Дослідження Південно-Тернопільської
археологічної експедиції // Гомін віків. ― 2010. —
Вип. 1. — С. 5—18.
Парацій В. Пізньосередньовічні замчища в басейні
річки Золота Липа // Галицька брама. — 2007. —
№ 5—6. — С. 37—38.
Пастернак Я. Археологія України. — Торонто,
1961.
Пламеницька О. Початок мурованого оборонного
будівництва на Поділлі // Архітектурна спадщина
України. — 1994. — Вип. 1. — С. 39—57.
Пламеницька О. Сидорівський замок XVI—
XVIII ст. // Галицька брама. — 2007. — № 5—6. —
С. 44—45.
Полянський Ю. Нові археологічні знахідки з Гали-
чини // ЗНТШ. — 1928. — Т. 149. — С. 9—30.
Раппопорт П. Отчет о работе отряда по изучению
крепостей в 1963 году // НА ИА НАН Украины. —
1963/15.
Раппопорт П. Военное зодчество западнорусских
земель X—XIV вв. — Л., 1967 (МИА. — № 140).
Ратич О.О. Археологічні розвідки на верхньому
Дністрі в 1949 р. // АП УРСР. — 1955. — Т. V. —
С. 158—164.
Рудий В. Галицька земля XI — середини XIV ст. в
українській історіографії // Археол. дослідж. Львівсь.
ун-ту. — 2006. — Вип. 9. — С. 157—178.
Русанова и.П. Отчет о работе Прикарпатской экспе-
диции ИА АН СССР в 1984 году // НА ІА НАН Украї-
ни. — 1984/97.
Русанова и.П., Тимощук Б.А. Языческие святилища
древних славян. — М., 1993.
Свєшніков І.К. Археологічні роботи Львівського іс-
торичного музею в 1952—1957 рр. // Археологічні ро-
боти музею в 1952—1957 рр. — Львів, 1959. — С. 3—
29.
Собчук В. Мережа оборонних споруд Південної Во-
лині (середина XIV — перша половина XVII ст.) //
Середньовічні і ранньомодерні оборонні споруди Во-
лині. — Кременець, 2006. — С. 17—56.
Сохацький М. Археологічні роботи Борщівського
краєзнавчого музею в 1991—1993 рр. // Літопис Бор-
щівщини. — 1993. — Вип. ІІІ. — С. 10—22.
Сохацький М. Оборонні замки на Борщівщині (су-
часний стан збереження та перспективи дослід-
жень) // Літопис Борщівщини. — 1994. — Вип. 1. —
С. 4—15.
Строцень Б.С. Звіт про пам’ятникоохоронні дослід-
ження (шурфування) в історичних частинах міст
Тернопільської обл. та розвідки на території Тер-
нопільської обл. у 2008 р. // НА ІА НАН України. —
2008/149.
Строцень Б.С. Звіт про пам’ятникоохоронні до-
слідження в історичній частині м. Тернопіль по
вул. Й. Сліпого та вул. Д. Січинського, 6 Тер-
нопільської обл. у 2008 р. // НА ІА НАН України. —
2008/150.
Строцень Л.Д. Археологічні дослідження Скалат-
ського замку у 2008 році // Археологія Правобереж-
ної України. — К., 2010. — С. 249—253 (АДІУ. —
Вип. 2).
Тимощук Б.А. Исследования в Теребовле // АО
1986 г. — М., 1988. — С. 341—342.
Тимощук Б.А. Восточные славяне: от общины к го-
родам. — М., 1995.
Филипчук М.А. Звіт про проведення обстежень архе-
ологічних пам’яток на узбережжі р. Золота Липа (Пе-
ремишлянський р-н Львівської обл.; Бережанський,
Підгаєцький та Монастирський р-ни Тернопільської
обл.) у 2006 р. // НА ІА НАН України. — 2006/94.
Чорноус В.О. Розвідкові роботи у Теребовлі та Ми-
кулинцях Тернопільської області // Нові матеріали з
археології Прикарпаття і Волині. — Львів, 1991. —
С. 101—102.
Ягодинська М.О. Поганські святилища на Збручі //
Тези доп. і повідом. 1 Тернопільсь. обл. наук. іст.-
краєзнав. конф. — Тернопіль, 1990. — С. 68—69.
Ягодинська М.О. Археологічні дослідження давньо-
руських пам’яток на Західному Поділлі // Нові ма-
теріали з археології Прикарпаття і Волині. — Львів,
1991. — С. 104—106.
Ягодинська М.О. Археологічні дослідження давньо-
руського святилища ХІІ—ХІІІ ст. у Західному Поділ-
лі // Населення Прутсько-Дністровського межиріччя
299
Строцень Л.Д. Історія дослідження оборонних споруд на Тернопільщині
та суміжних територій в другій половині І — на
початку II тис. н. е.: Тези доп. міжнар. іст.-археол.
семінару (22—24 вересня 1994 р., Чернівці). — Чер-
нівці, 1994. — С. 54—56.
Ягодинська М.О. Слов’янський могильник Старого
Збаража // Джерело. — Тернопіль, 1994. — № 1. —
С. 137—145.
Ягодинська М.О. Звіт про результати досліджень го-
родищ біля м. Теребовля та м. Шумськ у 2004 році //
Архів Тернопіль. обл. інспекції охорони пам’яток іс-
торії та культури
Ягодинська М.О. Збаразькі оборонні споруди (за ма-
теріалами археологічних досліджень біля с. Старий
Збараж) // Нові дослідження пам’яток козацької доби
в Україні. — 2011. — Вип. 20, ч. I. — С. 96—100.
Ягодинська М.О., Виногродська Л.І. Археологіч-
ні дослідження в м. Теребовлі Тернопільської обл.
та його околиці в 2002 р. // АВУ 2001—2002 рр. —
2003. — С. 299—302.
Balinski M., Lipinski T. Starozyta polska pod wz-
gadem historycznym, geograficznym і statystycznym
opisana. — Warzhawa, 1844.
Bruckner A. Literatura polska: początki, rozwуj, czasy
ostatnie. Warszawa. — [b. r. w.].
Chodakowski Dołęga Z. O Sławiańszczyznie przed
chrześciiaństwem // Ćwiczenia naukowe. Oddział Lit-
eratury. — Krzemieniec, 1818. — T. II, Nr. 5. — S. 3—
27.
Demetrykiewicz W. Konserwatorstwo dla zabytkow ar-
cheologicznych. — Kraków, 1886.
Guerguin B. Zamek Jazlowiecki. — Warszawa, 1967.
Janusz B. Zabutki przedhistoruczne Galicyi wschod-
niej. — Lwow, 1918.
Kirkor А.Н. Sprawozdanie i wykaz zabytkуw złożonych
w Akademii Umiejętnośсi z wycieczki archeologic-
zno-antropoologicznej w r. 1882 // ZWAK. — 1883. —
S. 53—56.
Lippoman I. Zastanowienie sie nad mogilamy, pustemi
siedliskami, zamczyskami, okopami, zmijowemi wa-
lami. — Wilno, 1832.
Л. Д. С т р о ц е н ь
АрхеологиЧеСкие иССлеДовА-
ниЯ оборонительных Соору-
жениЙ нА территории терно-
польСкоЙ облАСти
Статья знакомит с археологическими исследо-
ваниями оборонительных сооружений на террито-
рии Тернопольской области в контексте изучения
археологических памятников региона. Выделено
четыре этапа археологических исследований обо-
ронительных сооружений на територии области:
конец XVIII — первая половина XIX в.; середина
XIX в. — 1940-е гг.; 1950-е гг. — конец XX в.; конец
XX — начало XXI в. Охарактеризована деятельность
археологических экспедиций и роль Тернопольского
краеведческого музея в археологическом исследова-
нии края.
L. D. S t r o t s e n
ArChAeologICAl eXCAVAtIon
of defenCe Works
In ternoPIl regIon
The article acquaints with archaeological excava-
tion of defence works of Ternopil region. Four stages of
archaeological researching of defence works in the ter-
ritory of the region were chosen: the end of the XVIII
century — first half of XIX, the middle of the XIX cen-
tury — 40th of XX c., 50th years of XX c. — the end of
XX c., the end of XX c. — the beginning of XXI century.
The job of archaeological expedition and role of Ter-
nopil regional museum in the investigation of the re-
gion are characterized.
|