Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції)
У статті публікуються комплекси курганів скіфського часу № 6 та 28 біля с. Любимівка, де серед поховального інвентарю зафіксовано знахідки бойових сокир. В статье опубликованы погребения под курганами скифского времени № 6 и 28 у с. Любимовка Каховского р-на Херсонской обл. Указанные комплексы прим...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161464 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) / О.В. Шелехань // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 15-28. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161464 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шелехань, О.В. 2019-12-10T15:29:05Z 2019-12-10T15:29:05Z 2016 Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) / О.В. Шелехань // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 15-28. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161464 903.22(477.73)“638” У статті публікуються комплекси курганів скіфського часу № 6 та 28 біля с. Любимівка, де серед поховального інвентарю зафіксовано знахідки бойових сокир. В статье опубликованы погребения под курганами скифского времени № 6 и 28 у с. Любимовка Каховского р-на Херсонской обл. Указанные комплексы примечательны находками боевых топоров, которые являются далеко не самой распространенной категорией скифского оружия. Рассмотренные погребения датируются IV в. до н. э. по находкам античной посуды, конской упряжи и стрелкового вооружения. Судя по особенностям погребального обряда и инвентаря, погребенные относились к одной социальной прослойке простых воинов либо свободных общинников. В этом отношении они стоят в одном ряду с «секироносцами», зафиксированными в погр. 108 Мамай-Горы, кург. 62 Широкое и погр. 13 Скельки. Опубликованные материалы подтверждают предположение о различии боевых топоров раннего и позднего скифского времени. Причем несходство проявляется не только в морфологии. В то время как первые встречаются, прежде всего, в аристократических и дружинных погребениях, вторые употребляются в том числе и рядовыми воинами. In the article, Scythian burials under mounds N 6 and 28 are published. They are disposed near Liubymivka Village of Kakhovka Region in Kherson Oblast. These burials are notable for the finds of battle-axes, which are far from a widespread category of Scythian armament. The analyzed burials are dated by the 5—4th century BC according to the characteristics of Ancient Greek pottery, horse bridle, and arrowheads. Due to the features of the burial ceremony and grave goods, buried men belonged to a single social group of ordinary warriors or free commoners. They are similar to the allied «axemen» buried at the burial 108 in Mamay-Hora, the barrow 62 in Shyroke, and the burial 13 in Skelky. The published materials confirm the author’s hypothesis about the difference between battle-axes of the Early and the Late Scythian time. In addition, the difference appears not only in the morphology. While the further samples are found first of all in the tombs of aristocracy and bodyguards, the latter specimens are used also by ordinary warriors. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) Погребения скифских воинов с топорами из любимовского могильника (по материалам Каховской экспедиции) Burials of Scythian warriors with battle axes from Liubymivka burial ground (based on the materials of Kakhovka expedition) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) |
| spellingShingle |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) Шелехань, О.В. Статті |
| title_short |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) |
| title_full |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) |
| title_fullStr |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) |
| title_full_unstemmed |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) |
| title_sort |
поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами каховської експедиції) |
| author |
Шелехань, О.В. |
| author_facet |
Шелехань, О.В. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Погребения скифских воинов с топорами из любимовского могильника (по материалам Каховской экспедиции) Burials of Scythian warriors with battle axes from Liubymivka burial ground (based on the materials of Kakhovka expedition) |
| description |
У статті публікуються комплекси курганів скіфського часу № 6 та 28 біля с. Любимівка, де серед поховального інвентарю зафіксовано знахідки бойових сокир.
В статье опубликованы погребения под курганами скифского времени № 6 и 28 у с. Любимовка
Каховского р-на Херсонской обл. Указанные комплексы примечательны находками боевых топоров,
которые являются далеко не самой распространенной категорией скифского оружия.
Рассмотренные погребения датируются IV в. до н. э.
по находкам античной посуды, конской упряжи и стрелкового вооружения. Судя по особенностям погребального обряда и инвентаря, погребенные относились к одной социальной прослойке простых воинов либо свободных
общинников. В этом отношении они стоят в одном ряду
с «секироносцами», зафиксированными в погр. 108 Мамай-Горы, кург. 62 Широкое и погр. 13 Скельки.
Опубликованные материалы подтверждают предположение о различии боевых топоров раннего
и позднего скифского времени. Причем несходство проявляется не только в морфологии. В то время как
первые встречаются, прежде всего, в аристократических и дружинных погребениях, вторые употребляются в том числе и рядовыми воинами.
In the article, Scythian burials under mounds N 6 and
28 are published. They are disposed near Liubymivka
Village of Kakhovka Region in Kherson Oblast. These
burials are notable for the finds of battle-axes, which are
far from a widespread category of Scythian armament.
The analyzed burials are dated by the 5—4th century
BC according to the characteristics of Ancient Greek pottery,
horse bridle, and arrowheads. Due to the features
of the burial ceremony and grave goods, buried men belonged to a single social group of ordinary warriors or
free commoners. They are similar to the allied «axemen» buried at the burial 108 in Mamay-Hora, the barrow 62
in Shyroke, and the burial 13 in Skelky. The published materials confirm the author’s hypothesis
about the difference between battle-axes of the Early and the Late Scythian time. In addition, the difference
appears not only in the morphology. While the further samples are found first of all in the tombs of aristocracy
and bodyguards, the latter specimens are used also by ordinary warriors.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161464 |
| citation_txt |
Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника (за матеріалами Каховської експедиції) / О.В. Шелехань // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 15-28. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT šelehanʹov pohovannâskífsʹkihvoínívízsokiramizlûbimívsʹkogomogilʹnikazamateríalamikahovsʹkoíekspedicíí AT šelehanʹov pogrebeniâskifskihvoinovstoporamiizlûbimovskogomogilʹnikapomaterialamkahovskoiékspedicii AT šelehanʹov burialsofscythianwarriorswithbattleaxesfromliubymivkaburialgroundbasedonthematerialsofkakhovkaexpedition |
| first_indexed |
2025-11-26T02:14:11Z |
| last_indexed |
2025-11-26T02:14:11Z |
| _version_ |
1850608192854163456 |
| fulltext |
15ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
УДК: 903.22(477.73)“638”
О. в. Ш е л е х а н ь
ПОХОВАННЯ СКІФСЬКИХ ВОЇНІВ ІЗ СОКИРАМИ
З ЛЮБИМІВСЬКОГО МОГИЛЬНИКА
(за матеріалами Каховської експедиції)
У статті публікуються комплекси курганів
скіфського часу № 6 та 28 біля с. Любимівка, де се-
ред поховального інвентарю зафіксовано знахідки
бойових сокир.
К л ю ч о в і с л о в а: скіфський час, поховання,
бойові сокири.
У 1968 р. в зоні прокладення Каховської
зрошувальної системи було започатковано ро-
боти новобудовної Каховської експедиції під
керівництвом О.М. Лєскова. Матеріали розко-
пок зберігаються у Наукових фондах Інституту
археології НАН України. Проте донині вели-
ка частка знахідок залишається неопубліко-
ваною.
У запропонованій статті до наукового обігу
вводяться воїнські поховання скіфського часу,
досліджені біля с. Любимівка Каховського р-
ну Херсонської обл., зокрема, комплекси кур-
ганів № 6 і 28, де зафіксовано знахідки бойових
сокир.
зазначена категорія озброєння не є надто чи-
сельною і нечасто привертає увагу спеціалістів.
вперше бойові сокири скіфського часу були до-
кладно проаналізовані в.А. Іллінською у спе-
ціальній статті, де дослідниця послідовно роз-
глянула робочі, бойові та вотивні екземпляри
й запропонувала їх загальну класифікацію і
хронологію [Іллінська, 1961, с. 27].
У той же час до цього матеріалу звернулась
А.І. Мелюкова, яка розробила більш розгалу-
жену та структуровану класифікацію сокир.
вихідним регіоном їх поширення вона вважа-
ла Північний Кавказ [Мелюкова, 1964, с. 65].
Слід відзначити, що за основними моментами
походження, соціального ранжування та фун-
кціональності, дослідниці проявили значний
ступінь солідарності.
Невдовзі М.М. Погребова підсумувала пи-
тання поширення сокир скіфського типу на
закавказзі. Авторка посилила позицію їх кав-
казького походження, хоча й не вважала за
можливе безпосередньо ототожнювати вироби
з Кавказу та Середнього Подніпров’я [Погребо-
ва, 1969, с. 179].
власне, названими роботами підсумовано
перший досвід вивчення скіфських бойових со-
кир. втім, у другій половині ХХ ст. у скіфській
археології відбулись значні зрушення.
зокрема, значно поповнилась джерельна
база за рахунок надходження матеріалу із за-
критих, ретельно досліджених комплексів. з
найбільш показових зразків з території лісосте-
пу можна згадати сокири з пох. 2 Реп’яхуватої
Могили [Ильинская, 1980, с. 42] та кургану
біля с. Швайківці [Бандрівський, 2009, с. 202].
з новобудовних розкопок Степу були опублі-
ковані знахідки з Першої завадської Моги-
ли [Мозолевский, 1980, с. 104], курганів біля
Жовтокам’янки [Мозолевский, 1982, с. 179] та
червоного Подолу [Полин, 1984, с. 112].
У той же час сокири стали предметом мета-
лографічних досліджень. зокрема, Г.О. возне-
сенська здійснила металографічний аналіз 26
залізних сокир із Тлійського могильника [воз-
несенська, 1975, с. 76]. з матеріалів Середньо-
го Придніпров’я у різні роки проведено шість
аналізів [вознесенская, Недопако, 1978, с. 25;
Москаленко, Недопако, 1980, с. 66; Шрамко,
1994, рис. 3]. Це дозволило підтвердити теорію
про кавказьке походження скіфських бойових
сокир та простежити певні відмінності у тех-
нології кавказьких та придніпровських майс-
трів. Разом з тим, металографічні дослідження © О.в. ШЕЛЕХАНЬ, 2016
Статт і
16 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
вказали на принципову різницю між бойовими
та робочими зразками [Шрамко, 1989, с. 150;
1990, с. 37].
Останнім часом вивчення скіфських бой-
ових сокир було підсумовано у низці робіт.
Поширення залізних бойових сокир серед по-
ховальних старожитностей карпато-дунайсь-
ких культур раннього заліза було докладно
проаналізоване А. Козубовою. Авторка, погод-
жуючись із попередниками, також припускає
північно-кавказьке походження цих знахідок.
При цьому наголошує на відмінності векрзуг-
ських та чумбрудських зразків від екземплярів
центрально-європейського та північно-причор-
номорського типів. Їх існування у Середній єв-
ропі дослідниця відносить до другої половини
VІІ—V ст. до н. е. Крім того, вона заперечує
соціальну значимість бойових сокир у похо-
ваннях ранньої залізної доби [Козубова, 2010,
с. 91; Kozubova, 2010, s. 59].
Особливості розвитку бойових сокир Північ-
ного Причорномор’я проаналізовано автором
[Шелехань, 2012, с. 3]. зокрема, ми звернули
увагу на відмінність між екземплярами архаїч-
ного та класичного часів. Сокирам, датованим
VII—VI ст. до н. е, притаманні масивні клино-
подібні форми та грацильні вироби, переважно
прямого профілю з молоточкоподібним обухом
та широкою відтягнутою лопаттю. У V—ІV ст.
до н. е. були поширені вигнуті, менш профільо-
вані вироби з вузькою лопаттю.
Клевці так само демонструють певну неод-
норідність. знахідки ранньоскіфського часу
тяжіють до західносибірських, або кубансь-
ких зразків. У той же час, нечисленні клев-
ці IV ст. до н. е. з більшою долею ймовірності
пов’язуються з місцевим виробництвом.
з-поміж інших екземплярів враховано
знахідку з кург. 6 біля с. Любимівка, котра на
той час була відома лише за згадкою у звіті Ка-
ховської експедиції.
У даній роботі, не дивлячись на те, що ок-
ремі матеріали з кургану 6 вже неодноразово
посідали місце у наукових розробках, цей ви-
разний комплекс публікується повністю. Крім
того, додано комплекс з кург. 28 цього ж мо-
гильника, який раніше лишався поза увагою,
оскільки знайдена у ньому фрагментована со-
кира була атрибутована як навершя меча.
КУРГАН № 6
Досліджено під керівництвом в.І. Бідзілі.
Насип висотою 0,7 м обмежено кільцевим рів-
чаком діаметром 20 м, шириною 0,5—0,6 м,
який був заглиблений у материк на 0,3—0,4 м.
У північно-західному секторі рівчака зафіксо-
вано рештки тризни, яка складалась із фраг-
ментів амфор та кісток тварин (рис. 1).
згідно тексту звіту, тут виявлено уламки
не менш ніж п’ятнадцяти амфор (рис. 2), які
вже неодноразово привертали увагу дослідни-
ків. Так, С.Ю. Монахов згадує любимівський
кург. 6 описуючи фасоські амфори розвинутої
біконічної серії. зокрема, знахідки клеймле-
них амфор магістрата Мегона ІІ дослідник від-
носить до 60-х рр. IV ст. до н. е. Крім того, ге-
раклейські амфори магістратів Евгетія та Кіра
він датує 375—365 рр. до н. е. [Монахов, 1999,
с. 291—295; 2003, с. 68, 69].
Невдовзі на цей комплекс амфор звернув
увагу в.І. Кац. Дослідник запропонував звузи-
ти дату гераклейських амфор до 375—370 рр.
до н. е. [Кац, 2007, с. 415].
згодом, С.в. Поліну вдалось вирізнити вже
близько двадцяти цілих, або фрагментованих
амфор із тризни. згідно пошукам автора, окрім
згаданих гераклейських та фасоських зразків,
тут вирізняються вироби з Синопи та Менд.
в цілому, дослідник відніс комплекс амфор з
тризни кург. 6 до початку другої чверті IV ст.
до н. е. [Полин, 2014, с. 332, 333].
Оскільки наші пошуки не присвячені по-
дальшій розробці хронології античного імпор-
ту, не будемо повторювати докладний опис
кожної знахідки з тризни. Адже всю інформа-
цію з цього приводу можна знайти у зазначе-
них роботах. Тому пропонуємо перейти до роз-
гляду поховання.
Під насипом відкрито єдине поховання у
катакомбі (рис. 1). вхідна яма, витягнута по
лінії північ — південь, мала розміри 1 × 0,6 м
і глибину 2,9 м. Із заходу до неї дотична похо-
вальна камера підпрямокутної форми, витяг-
нута по лінії захід—схід. Її розміри 2,34 × 1 м.
в заповненні простежено мулисті відкладення
та дрібні фрагменти кісток. Над поховальною
камерою зафіксовано грабіжницький хід, де на
глибині 1,3 м знайдено фрагментоване бронзо-
ве дзеркало.
Хоча поперечне креслення катакомби не збе-
реглось, наведеного опису достатньо, щоб від-
нести цю гробницю до другого типу катакомб
за в.С. Ольховським. згідно спостереженням
дослідника, даний тип не мав широкого роз-
повсюдження і значною мірою був характер-
ним для заможних небіжчиків. Побутував він
від першої половини IV ст. до н. е. і зустрічаєть-
ся у 17,3 % від загальної кількості врахованих
дослідником катакомб [Ольховский, 1991, с. 27,
35, 37].
Скелет похованого чоловіка зафіксовано не
повністю, оскільки більшість кісток було зміще-
но. Судячи з креслення, in situ збереглись лише
деякі кістки грудної клітини, правої ноги та лі-
вої ступні. за збереженими даними, тіло було
покладене головою на захід, ногами до вхідної
ями. У південно-західному кутку могили ви-
явлено деталі кінської вузди: залізні вудила,
пряжка та пара псаліїв, дві бронзові збруйні
бляшки. Біля південної стінки, за головою по-
хованого, зафіксовано рештки поминальної тра-
пези — кістки невизначеної тварини з уламком
кістяної ручки ножа. По центру поховання, по-
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
17ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
між кістками чоловіка містились у підвішеному
стані фрагментовані втулка списа, вток дротика
та уламок ліпного горщика. У південно-східно-
му секторі могили, біля правого коліна кістяка,
зафіксовано залізну провушну сокиру, що ле-
жала руків’ям до правої руки. залишки руків’я
довжиною близько 30 см були частково просте-
жені у вигляді деревного тліну.
Окрім того, згадуються у щоденнику в.І. Бід-
зілі та зафіксовані на кресленні два наконеч-
рис. 1. Курган 6. План кургану та поховання
Статт і
18 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
ники стріл, що лежали поміж кісток похова-
ного, які, втім, не збереглись. Ані у польовому
описі, ані у звіті про них відсутні будь які згад-
ки, їх зовнішній вигляд лишився невизна-
ченим. Така ж доля спіткала і залізний під-
ток, який лежав поперек тазових кісток, але
розсипався при розчистці [Лесков, 1968/15,
арк. 28].
ПОхОвАЛьНий ІНвЕНТАр
Залізна провушна односічна сокира вигнуто-
го профілю (рис. 3, 1). Довжина виробу — 17 см,
ширина в центральній частині — 4 см, діаметр
втулки — близько 2 см.
Аналогічні вироби відомі зі степових по-
ховань. Передусім варто згадати знахідку з
рис. 2. Амфори з тризни кургану 6 (за С.в. Поліним)
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
19ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
червоного Подолу, кург. 2, пох. 1. Сокира ви-
гнутого профілю, з вузьким коротким лезом та
широким, відносно масивним, обухом. Місти-
лась обабіч від похованого воїна, над щитом та
захисними обладунками. Дослідник цього не-
пересічного поховання датував його за знахід-
ками гераклейських клеймованих амфор та
чорнолакового канфара другою — третьою
чвертю IV ст. до н. е. [Полин, 1984, с. 118]. зго-
дом, на підставі подальшого дослідження ам-
форних клейм спорудження гробниці було від-
несено автором до часу близько 380 р. до н. е.
[Полин, 2014, с. 252].
з кург. 108, пох. 3 могильника Мамай-Гора
походить сокира, що має форму вигнутого пря-
мокутника, з лезом та обухом однакової ши-
рини. Провух ромбічний з круглою втулкою,
крім того у провусі простежено конусоподібний
дерев’яний клин для фіксації древка [Андрух,
2001, с. 167]. Судячи з одиничних знахідок
стріл, дане поховання теж відноситься до IV ст.
до н. е.
Ще одна подібна знахідка відома з кург. 62
курганної групи Широке ІІ. виявлена тут гра-
цильна сокира має вигнутий профіль. У провусі
зафіксовано залізний фіксуючий клин. Разом
рис. 3. Матеріали з кургану 6, поховання 1: 1 — сокира; 2 — наконечник списа; 3 — втоки; 4 — фрагмент
вудил; 5 — пряжка; 6 — фрагменти псалій; 7 — бляшки; 8 — фрагменти дзеркала; 9 — ніж; 10 — фрагменти
горщика; 11 — залізна дужка
Статт і
20 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
із сокирою знайдено меч з овальним навершям
та 17 тригранних наконечників стріл, які вка-
зують на час поховання у межах IV ст. до н. е.
[черненко, Бунятян, 1977, с. 80].
Подібний слабо вигнутий клевець (?) знайде-
но у пох. 13 могильника Скельки, яке, судячи
зі складу сагайдачного набору, де переважали
тригранні наконечники стріл, датується IV ст.
до н. е. [Попандопуло, 2011, с. 36].
Схожа сокира походить з ґрунтового пох. 3
некрополю Калос Лімен. Хоча автор вважає її
двосічною, з огляду на стан збереженості вона
цілком вірогідно може мати форму, аналогіч-
ну до вищезгаданих зразків [Кутайсов, 2011,
с. 38]. На жаль, супутнього, надійно датуючого,
матеріалу не виявлено.
Залізний наконечник списа зафіксовано
в уламках (рис. 3, 2). збереглись фрагмен-
ти вістря та втулки. Довжина вістря — 6 см,
втулки — 11,5 см. Судячи за ними, спис мав
гостролистну форму витягнутого трикутника,
ромбічного в перетині. втулка із розімкнутим
повздовжнім швом, з валиком по нижньому
краю. Подібні вироби є досить типовими і при-
таманні похованням V—IV ст. до н. е. [Мелю-
кова, 1964, с. 40—42; Савченко, 2004, с. 167—
169].
Крім уламків списа, у похованні зафіксова-
но ще дві подібні фрагментовані втулки з ва-
ликом на усті, котрі, ймовірно, лишились від
наконечників дротиків (рис. 3, 3). висота їх збе-
реженої частини відповідно 8 та 7,5 см, діаметр
основи — 3 см.
вудила петельчасті зафіксовано у півден-
но-західному куті могили, праворуч від голови
похованого. виготовлені з прямого, круглого у
перетині стержня із загнутими у петлю кінця-
ми (рис. 3, 4). Діаметр петель становить близь-
ко 2 см, довжина кожної ланки — 9 см. Дані
вироби мали найширше поширення протягом
усього середньо- та пізньоскіфського часу [Мо-
гилов, 2008, с. 120 і далі].
Так само широко датується пара залізних
псаліїв, вигляд яких реконструюється досить
умовно (рис. 3, 6). Судячи за збереженими
уламками, вони мають S-подібну форму з дво-
ма отворами та потовщеннями на кінцях, що
дозволяє також віднести їх до V—IV ст. до н. е.
[Могилов, 2008, с. 37].
Пару бронзових круглих напівсферичних
бляшок діаметром 3,3 та 3,4 см знайдено не-
подалік вудил. На внутрішній стороні виробів
фіксуються рештки від втрачених литих пе-
тель (рис. 3, 7). Дані предмети також є типови-
ми екземплярами, широко розповсюдженими у
V—IV ст. до н. е. [Могилов, 2008, с. 41].
Разом з вудилами зафіксовано підпружну
залізну пряжку, яка «прикипіла» до стрижня
(рис. 3, 5). Пряжка прямокутної форми з висту-
пом-фіксатором, який слугував для кріплення
ременів. На тлі численних функціонально схо-
жих кільцеподібних виробів, коло аналогій для
цього екземпляру є більш вузьким, ніж для ін-
ших деталей вузди. Подібні пряжки зустрінуті
у досить обмеженій кількості [Могилов, 2008,
с. 62, 63].
Аналогії цьому виробу можна умовно поді-
лити на дві групи. Напевно, найбільш ранні
аналогічні пряжки відомі з лісостепу. зокрема,
з кург. 7, пох. 1 Перещепинського могильника
походить пряжка, формою подібна до трапеції з
увігнутими кутами. згідно особливостям оздоб-
лення золотої платівки, коплекс відноситься
до останньої чверті V — першої чверті IV ст. до
н. е. Інший виразний комплекс з цього могиль-
ника — кург. 12, який за набором вузди дато-
вано першою половиною IV ст. до н. е. [Махор-
тых, 2012, с. 153, 154].
Ще одне лісостепове воїнське поховання,
де зафіксовано прямокутну пряжку — кург. 2
біля с. Мала Рогозянка, який, згідно античного
імпорту, датовано початком IV ст. до н. е. [Бан-
дуровский, Буйнов, 2000, с. 73].
Інша група підпрямокутних пряжок від-
носиться до другої половини IV ст. до н. е. і
фіксується в аристократичних степових кур-
ганах. Передусім треба згадати Товсту Моги-
лу. Пряжки були зустрінуті у кінській могилі
№ 2 і їх дата, як і решти пересічного інвентаря,
вкладається у рамки середини — третьої чвер-
ті IV ст. до н. е. [Мозолевський, 1979, с. 40, 228,
229].
Інша аналогія відома з кінської могили
Мелітопольського кургану, вуздечного набору
коня № 1. Даний комплекс також відноситься
до третьої чверті IV ст. до н. е., хоча автори вва-
жають його дещо пізнішим за Товсту Могилу
[Тереножкин, Мозолевський, 1988, с. 137, 149].
Кінське поховання водяної Могили, де два
коня були поховані разом з конюхом, також міс-
тило аналогічну прямокутну пряжку з висту-
пом. Так само за античною керамікою цей ком-
плекс віднесено до третьої чверті IV ст. до н. е.
[Мозолевский, Полин, 2005, с. 90, 356, 357].
У кург. 487 біля с. Капитанівка комплект
вузди в цілому датовано кінцем IV ст. до н. е.
за характерними особливостями нахрапника
[Фіалко, 1996, с. 96]. Уточнює позицію знахідка
гераклейської амфори, яка належить цьому ж
часу [Монахов, 1999, с. 434—438]. Тож дослід-
ники і відносять дане поховання до кінця ІV ст.
до н. е. [Алексеев, 2006, с. 50].
запропоновані аналогії деталей кінської
вузди, а також їх датування узгоджуються із
хронологічною позицією амфорного матеріалу
з тризни.
Бронзове дископодібне дзеркало (рис. 3, 8),
знайдене у грабіжницькому лазі, теж безпе-
речно належало цьому похованому. згідно збе-
реженим фрагментам, його діаметр становить
14 см. На одному з фрагментів простежується
пара отворів для кріплення руків’я. Аналогіч-
ні вироби зустрічаємо серед багатьох поховань
пізньоскіфського часу. Серед них можна назва-
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
21ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
ти кург. 8 курганної групи Рясні Могили [Болт-
рик, Фиалко, с. 150], кург. 69, пох. 1 могильни-
ка Широке ІІ [черненко, Бунятян, с. 85].
Кістяне цільне руків’я ножа (рис. 3, 9) дов-
жиною 9 см. Має пласку форму, шестикутне
в перетині. з однієї сторони зберігся паз для
кріплення клинка. Подібні ножі широко роз-
повсюджені у пізньоскіфських пам’ятках. зок-
рема, вони були зустрінуті у вже згадуваних
похованнях Товстої Могили, водяної Могили
та Мамай-Гори.
Ліпний горщик (рис. 3, 10). зберігся лише
фрагмент тулуба чорного кольору, слабообпа-
леного, з підлощеною поверхнею та виділеним
плічком. висота — 13 см, діаметр дна — 10 см.
з оглядом на фрагментарність посудини, мож-
на припускати, що вона належить до першого
типу ліпних горщиків за Н.А. Гаврилюк і зна-
ходить аналогії у кург. 3, пох. 3 біля Пересадів-
ки [Гаврилюк, 1980, с. 19].
У похованні зафіксовано також кілька за-
лізних предметів невідомого призначення:
фрагмент залізної дужки з круглого в перетині
дроту діаметром 0,7 см (рис. 3, 11) та невизна-
чений залізний виріб (північно-західний кут
могили), який, судячи із зображення на крес-
ленні, мав форму зігнутої навпіл платівки роз-
міром близько 5 × 8 см.
КУРГАН № 28
Діаметром 14 м (рис. 4) досліджено під
керівництвом Я.І. Болдіна. На момент роботи
був майже повністю розораний і фіксувався
на місцевості лише за материковим викидом
та виораними уламками вапняку із закладу
поховань. Під ним розчищено два поховання
скіфського часу.
ПОХОвАННЯ 1 (рис. 5)
Споруджено у центральній частині кургану.
На глибині 0,6 м зафіксовано заклад, скла-
дений з уламків ракушняка різного розміру.
Скупчення каміння мало овальну форму, ви-
тягнуту по лінії захід—схід розміром 2,6 ×
1,9 м. У південному секторі відкрито завалену
камінням вхідну яму катакомби. Яма підпря-
мокутної форми, витягнута по лінії півден-
ний захід—північний схід, розмірами 2,94 ×
0,5—0,6 м. На глибині двох метрів знаходилась
сходинка висотою 0,3 м, тож загальна глибина
вхідної ями становила 2,3 м.
Поховальна камера дотична до вхідної ями
з північно-західного боку. Овальної форми, ви-
тягнута по лінії захід — схід, розмірами 2,8 ×
1,5 м. від вхідної ями камера була відгород-
жена кам’яним закладом, який складався із
кам’яних брил, поставлених на ребро і прихи-
лених до устя камери.
Дана гробниця відноситься до першого типу
катакомб за в.С. Ольховським. Це найбільш
поширений тип, який включає майже полови-
ну від загального числа класифікованих ката-
комб VІ—IV ст. до н. е. [Ольховский, 1991, с. 27,
35, 37].
У могилі зафіксоване одиночне поховання
чоловіка, що лежав вздовж північної стінки
головою на південний захід. Біля голови, у
південно-західному кутку стояв горщик, у пів-
нічно-західному — кістки барана, серед яких
лежав залізний ніж.
ПОхОвАЛьНий ІНвЕНТАр
Залізна провушна сокира вигнутого профі-
лю (рис. 6, 1) розташовувалась поблизу правої
гомілки похованого, внутрішньою частиною до
його правої руки. Довжина збереженої частини
виробу — 7,7, ширина в центральній частині —
3,5, діаметр втулки — біля 1,5 см.
Раніше цей виріб лишався поза увагою до-
слідників через те, що у тексті звіту його було
названо навершям меча [Лесков та ін., 1968/15,
с. 61]. Очевидно це трапилось тому, що від ньо-
го збереглась лише незначна частина. втім, у
польовому описі (кург. 28, № 173) та польовому
щоденнику Я.І. Болдіна [Лесков та ін., 1968/15,
арк. 63] даний екземпляр однозначно названо
сокирою. На це вказують також сліди деревно-
го тліну у провусі, що виключає можливість ін-
терпретувати цей виріб як деталь меча.
з оглядом на фрагментарність описаного
екземпляра, можна лише зазначити, що збере-
жений уламок демонструє вигнутий профіль,
аналогічний профілю попередньої розглянутої
сокири. Тому його коло аналогій також лежить
серед пам’яток V—IV ст. до н. е. типу сокири з
червоного Подолу.
Наконечники стріл (рис. 6, 2). за даними
звіту, сагайдачний набір з поховання нарахо-
вував 53 наконечника згідно польового опису
(кург. 28, № 174), або 48 наконечників згідно
текстовій частині звіту [Лесков та ін., 1968/15,
с. 61]. Донині збереглось 45 екземплярів, при-
чому типологічно вони досить різноманітні, на
чому докладно не зупинялись автори звіту.
Сумарно із наявних наконечників стріл
вдається виділити п’ять типів.
А) Трилопатеві з прихованою втулкою та
опущеними лопатями (11 екз), ІІ відділ, 6 тип 1.
Можливо, три найбільш широкі екземпляри
є більш ранніми з поміж представників цього
типу. Такі вироби з’являються вже наприкінці
VІ ст. до н. е., широке розповсюдження їх при-
падає на другу половину V — початок IV ст. до
н. е. втім, більш грацильний абрис переважної
кількості наконечників цього типу спонукає
відносити їх суто до другої половини V — по-
чатку IV ст. до н. е. вони були зафіксовані у
таких пам’ятках, як Стеблів, кург. 12 [Скорый,
1. Тут і далі типи подано за класифікацією А.І. Ме-
люкової [1964, табл. V].
Статт і
22 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
рис. 4. План кургану 28
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
23ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
1997, с. 87], Медвин, кург. 18 [Левченко, 2012,
с. 173], Гришківка, кург. 25, пох. 2 [Гречко, Ше-
лехань, с. 70].
Б) Трилопатеві з виділеною втулкою та опу-
щеними лопатями (23 екз.), ІІ відділ, 8 тип.
Трикутний пірамідальний контур даних екзем-
плярів зустрічається нечасто, оскільки зазвичай
зазначені характеристики втулки та лопатей
притаманні виробам більш плавного арочного
контуру. Подібні наконечники були зустрінуті
у таких комплексах, як Осняги, кург. 4 [Ковпа-
ненко, 1967, с. 106], Стеблів, кург. 12 [Скорый,
1997, с. 87], Медвин, кург. 18 [Левченко, 2012,
с. 173], Гладківщина, кург. 2 [Григорьев, 1994,
с. 75], Стайкин верх, кург. 3 [Ильинская, 1968,
табл. VII], що вказує на можливий час їх існу-
вання у межах другої половини V ст. до н. е.
в) Трилопатеві опорно-втулчастої форми з
виділеною втулкою та лопатями, зрізаними
під гострим кутом (5 екз., два з яких віднесено
умовно, оскільки мають досить сильно сточену
голівку), ІІ відділ, 7 тип. Досить подібні до опи-
саних вище, тому можна лиш зазначити, що
вони відносяться до того ж горизонту.
Г) Трилопатеві з баштоподібною голівкою та
виділеною втулкою, оздобленою Х-подібними
литими мітками (2 екз.). відносяться до 10 типу.
зустрічаються у похованнях V ст. до н. е.: Пере-
щепино, кург. 3/2002 [Махортых, 2012, с. 150],
Бересняги, кург. 4 [Полин, 1987, с. 31].
рис. 5. Курган 28, похован-
ня 1, план і перетини
Статт і
24 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
рис. 6. Матеріали з кургану 28, поховання 1: 1 — сокира; 2 — наконечники стріл; 3 — ніж; 4 — вток
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
25ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Д) Тригранні пірамідальної форми з ложка-
ми та опущеними жалами (4 екз.). відносяться
до різних варіантів відділу III типу 8. зустріча-
ються у комплексах другої половини V—IV ст.
до н. е. зокрема, найбільш ранніми є Осняги,
кург. 4 [Ковпаненко, 1967, с. 106] та Гладків-
щина, кург. 2 [Григорьев, 1994, с. 75].
Сумарно, абсолютна більшість екземплярів
трилопатеві, лише чотири наконечники мають
тригранну форму. При цьому переважне чис-
ло знахідок є досить грацильними. Лише три
екземпляри демонструють широкий обрис із
пропорцією ширини до довжини 1 : 2,5, інші ж
стрункішої пропорції 1 : 3,5. Тож в цілому роз-
глянутий сагайдачний набір може бути датова-
ним у межах V ст. до н. е. Одиничні знахідки
широких трилопатевих та тригранних нако-
нечників стріл вказують на те, що час його ком-
плектації можна обмежити часом існування
домінуючого, восьмого типу, що визначає дату
у межах другої половини (можливо, третьої
чверті) V ст. до н. е.
Крім того, у похованні було знайдено ще
кілька речей, котрі можуть бути датовані до-
сить широко, втім, узгоджуючись із датою са-
гайдачного набору. Маємо на увазі залізний
ніж з горбатою спинкою (рис. 6, 3) та вток на-
конечника списа (рис. 6, 4).
Горщик, зафіксований поруч із жертовною
їжею у західному секторі поховання, на жаль,
не зберігся до наших днів. Уявлення про його
форму можна скласти з польового опису та ма-
люнку на кресленні. Це посудина із прямими
вінцями, відігнутими назовні, округлим тулу-
бом з максимальним розширенням у середній
частині та рантиком по дну. Про наявність
орнаментації даних немає. На денці просте-
жено відбитки тканини. Розміри горщика:
висота — 12,5, діаметр вінець — 9,5, діаметр
денця — 7,8 см. Таким чином, дану посудину
можна віднести до другого типу ліпних горщи-
ків за Б.М. Граковим [1964, с. 70], або другого
типу, першого варіанту за Н.А. Гаврилюк, ха-
рактерного для пізньоскіфських поховань [Гав-
рилюк, 1980, с. 20—22]. Положення горщика за
головою похованого, поряд із напутньою їжею,
є традиційним для скіфських поховань [Гаври-
люк, 1980, с. 18].
ПОХОвАННЯ 2 (рис. 7, 1)
Синхронне першому, споруджене у двох мет-
рах на північний захід від поховання 1. Пляма
вхідної ями зафіксована на глибині 1,4 м. вона
прямокутної форми, досить вузька, витягнута
по лінії північний захід—південний схід, її роз-
міри — 2,7 × 0,5, глибина — 1,9 м.
Поховальна камера трапецієподібної форми
споруджена під західною стінкою вхідної ями.
вхід до камери перекрито вертикально постав-
леними брилами вапняку. Довжина закладу —
2,4, висота — 0,6 м. Товщина брил сягала 0,2—
0,4 м. Довжина поховальної камери 2,7, ширина
у західній частині — 1,1, східній — 0,73 м.
вздовж західної стінки могили, головою на
північ — північний захід лежав скелет чолові-
ка у витягнутому положенні на спині. Кістки
грудної клітини розкидані, череп перекинуто,
що вказує на пограбування поховання. У пів-
нічно-західному секторі могили зафіксовано
рештки заупокійної їжі — ребра та лопатка ху-
доби, можливо барана.
ПОхОвАЛьНий ІНвЕНТАр
Представлено лише наконечниками стріл,
хоча й у цьому випадку їх число точно не вста-
новлюється. У щоденнику дослідника зазна-
чено, що біля лівого стегна знайдено «кіль-
ка наконечників стріл» і ще один екземпляр
зафіксовано під черепом похованого [Лесков
та ін., 1968/15, арк. 59]. У польовому описі
вказано загальну кількість 7 екземплярів
(кург. 28, № 176). У тексті звіту зазначено, що
між входом у підбій та лівим стегном похова-
ного знайдено 6 наконечників [Лесков та ін.,
1968/15, с. 61]. Наразі в колекції зберігається
6 наконечників з цього комплексу. вони де-
монструють певну однорідність зі знахідками з
пох. 1, оскільки представлені тут типи (рис. 7,
2) повністю збігаються з типами, виділеними
вище. Тому напевно доцільним буде вважати
обидва поховання синхронними і датувати їх
другою половиною V ст. до н. е.
Отже, описані комплекси із бойовими соки-
рами демонструють певну однорідність. зокре-
ма, поховання з кург. 6 відноситься до першої
половини ІV ст. до н. е. за амфорним матеріа-
лом з тризни. Не суперечать цьому і характерні
деталі кінської вузди. Пох. 1 під кург. 6 мож-
на датувати другою половиною V ст. до н. е. за
складом сагайдачного набору. Тож, можливо
розглянуті комплекси належали представни-
кам двох поколінь однієї спорідненої групи на-
селення.
Привертає увагу положення сокир, просте-
жене у розглянутих похованнях. в обох випад-
ках зброя розташовувалась, будучи звернутою
древком до правої руки. Судячи з цього, мож-
ливо учасники ритуалу вдались до покладення
зброї у «робочому» положенні.
Слід також згадати у якому положенні були
зафіксовані сокири у споріднених комплексах.
Найбільш повним та збереженим комплексом є
пох. 1 кург. 2 б біля с. червоний Поділ. зафік-
сована тут сокира розміщувалась на віддалі від
тіла. У той час як похований лежав на розісла-
ному лускатому панцирі, сокира була покладена
на другому комплекті захисного обладунку, роз-
міщеному в куті могили [Полин, 1984, с. 108].
У пох. 43 могильника Миколаївка заліз-
на сокира була зафіксована біля ліктя правої
руки встромленою у дно могили [Мелюкова,
1975, с. 91].
Статт і
26 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Сокира з Мамай-Гори, пох. 108 лежала по-
перек правого передпліччя. Хоча важко зро-
зуміти, що мав автор на увазі — тільки залізну
робочу частину, чи весь виріб разом з древком
[Андрух, 2000, с. 165].
в кург. 4, пох. 2 групи Страшної Могили
сокира іншого типу, ніж опубліковані у даній
статті, лежала дещо на віддалі від похованого,
на рівні його правого ліктя, паралельно тілу,
руків’ям донизу. Причому її було покладено на
рис. 7. Курган 28, поховання 2:
1 — план та перетин поховання;
2 — наконечники стріл
Шелехань О.в. Поховання скіфських воїнів із сокирами з любимівського могильника
27ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
древко довгого списа, котрий лежав навскіс по-
ховальної камери [Тереножкин, 1973, с. 142].
Подібним чином зафіксовано сокиру з
кург. 62 могильника Широке, хоча у цьому ви-
падку вона лежала впритул до правого плеча
похованого [черненко, Бунятян, 1977, с. 80].
У пох. 13 могильника Скельки зброя, що на-
лежала чоловіку (сокира та дротик), зафіксована
в куті катакомби під поминальною їжею. Автор
досліджень пов’язує це з тим, що похованого та
його інвентар було зсунуто при підзахороненні
жінки [Попандопуло, 2011, с. 36]. втім, оскіль-
ки скелет чоловіка зсунуто під південну стінку
камери, а зброя зафіксована у західній частині,
можна припускати, що первинно вона була пок-
ладена біля голови першого похованого.
У Першій завадській Могилі, хоча вона й
була досить сильно пограбована, автор при-
близно реконструює розміщення тіла та інвен-
таря. згідно цьому, знайдений тут клевець роз-
міщено праворуч від тіла, без уточнень щодо
його положення [Мозолевский, 1980, с. 99].
Тож ми бачимо, що спільною рисою для
більшості комплексів є покладення сокири
праворуч від тіла. Але на відміну від мечів та
кинджалів, котрі часто фіксуються на поясі по-
хованих [Ольховский, 1991, с. 59, 69, 88, 109],
бойові сокири в переважній більшості покладені
обабіч тіла. Якщо ж поглянути на зображення
сокир в антропоморфній скульптурі, можна
відмітити, що у всіх випадках вони зображені
в комплексі з воїнським обладунком, переда-
ючи існуючу систему кріплення зброї на поясі
воїна [Шелехань, 2010, с. 36]. Невідповідність
зображень сокир з їх місцем у поховальному ін-
вентарі може пояснюватись вторинністю цього
різновиду зброї у скіфській паноплії.
У соціальному вимірі розглянуті поховання
любимівського могильника також знаходяться
в одній площині. Це підкурганні поховання із
західною орієнтацією, здійснені у катакомбі із
кам’яним закладом. Наведені риси є одними
з найбільш стійких та поширених деталей по-
ховальної обрядності степової Скіфії IV ст. до
н. е. [Ольховский 1991, с. 102]. Судячи з особ-
ливостей поховального обряду та комплектації
поховального інвентаря, вони належать воїнам
одного прошарку, ймовірно, представникам
верстви вільних общинників. У цьому відношен-
ні чоловіки, поховані під кург. 6 та 28, стоять в
одному ряду з воїнами з Мамай-Гори [пох. 108],
Широке [кург. 62] та Скельки [пох. 13].
Таким чином, опубліковані матеріали ще раз
ілюструють процес генезису бойових сокир. зок-
рема, додатково підтверджується поширення у
V—IV ст. до н. е. виробів вигнутого профілю. При-
чому їх відмінність від ранньоскіфських зразків
простежується не тільки у морфології. Якщо за
часів архаїки бойові сокири зустрічаються пере-
дусім у аристократичних та дружинних похован-
нях, то у пізньоскіфський час вони поширюються
у тому числі й у середовищі рядових воїнів.
Андрух С.и. Могильник Мамай-Гора. — запорожье,
2001. — Кн. ІІ. — 238 с.
Андрух С.и. Могильник Мамай-Гора в Нижнем
Поднепровье // Скифы и сарматы в VII—III вв. до
н. э. — М., 2000. — С. 110—119.
Бандрівський М. Новий ритуальний об’єкт часів
скіфської архаїки зі Швайківець біля чорткова
на Тернопільщині (попереднє повідомлення) //
взаємозв’язки культур епох бронзи і раннього за-
ліза на території Центральної та Східної європи:
зб. наук. пр. на пошану Л.І. Крушельницької. — К.,
2009. — С. 202—235.
Бандуровский А.в., Буйнов Ю.Б. Курганы скифско-
го времени Харьковской области (северскодонецкий
вариант). — К., 2000. — 244 с.
Болтрик Ю.в., Фиалко Е.Е. Курганы среднего те-
чения р. Тащенак (по материалам раскопок Приа-
зовской экспедиции ИА НАНУ) // Stratum plus. —
2011. — №. 3 — С. 127—174.
вознесенская Г.А. Технология производства желез-
ных предметов Тлийского могильника // Очерки
технологии древнейших производств. — М., 1975. —
С. 76—116.
вознесенская Г.А, Недопако Д.П. Технология произ-
водства металлических изделий Трахтемировского
городища // Использование методов естественных
наук в археологии — К., 1978. — С. 21—27.
Гаврилюк Н.А. Кераміка степових скіфських по-
ховань ІV—III ст. до н. е. // Археологія. — 1980. —
№ 34. — С. 17—30.
Граков Б.Н. Каменское городище на Днепре. — М.,
1964. — 239 с. (МИА. — № 36).
Гречко Д.С., Шелехань А.в. Гришковский могиль-
ник скифов на Харьковщине. — К., 2012. — 196 с.
Григорьев в.П. захоронение тяжеловооруженного
скифского воина у с. Гладковщина // Древности ски-
фов. — К., 1994. — С. 63—79.
Елагина Н.Г., Кузнецова Т.М., Кузнецов С.в. Пог-
ребальный обряд могильника у поселка Днепроруд-
ный // Kimmerowie, Scytowie. Sarmaci. — Krakуw,
2004. — С. 133—147.
Іллінська в.А. Скіфські сокири // Археологія. —
1961. — xII. — С. 27—52.
ильинская в.А. Скифы Днепровского Лесостепного
Левобережья. — К., 1968. — 268 с.
ильинская в.А., Мозолевский Б.Н., Тереножкин А.и.
Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов // Скифия и Кав-
каз. — К., 1980. — С. 31—63.
Ковпаненко Г.Т. Племена скіфського часу на вор-
склі. — К., 1967. — 188 с.
Козубова А. О некоторых типах железных боевых то-
поров из могильников раннего железного века Кар-
пато-Дунайского региона и их кавказских парал-
лелях // Материалы и исследования по археологии
Северного Кавказа. — 2010. — вып. 11. — С. 74—
109.
Кутайсов в.А. Курганный некрополь Калос Лиме-
на. — К., 2011. — 240 с.
Левченко Б.М. Исследование первой курганной
группы у с. Медвин на Богуславщине (раскопки
1982 г., 1984—1985 гг.) // Гречко Д.С., Шелехань А.в.
Гришковский могильник скифов на Харьковщи-
не. — К., 2012. — С. 139—176.
Лесков А.М., Черненко Е.в., Болтрик Ю.в., Бол-
дин я.и., Зарайская Н.П., Отрощенко в.в. Отчет
о раскопках Каховской экспедиции в 1968 году / НА
ІА НАН України. — 1968/15.
Махортых С.в. Хронология Перещепинского кур-
ганного могильника близ Бельска // Stratum plus. —
2012. — № 3. — С. 145—160.
Статт і
28 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Мелюкова А.и. вооружение скифов. — М., 1964. —
259 с. (САИ. — вып. Д1-4).
Мелюкова А.и. Поселение и могильник скифского
времени у с. Николаевка. — М., 1975. — 259 с.
Мозолевський Б.М. Товста Могила. — К., 1979. —
251 с.
Мозолевский Б.Н. Скифские курганы в окрестностях
г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки
1972—1975 гг.) // Скифия и Кавказ. — К., 1980. —
С. 70—154.
Мозолевский Б.Н. Скифский «царский» курган
Желтокаменка // Древности Степной Скифии. — К.,
1982. — С. 179—222.
Мозолевский Б.Н., Полин С.в. Курганы скифского
Герроса (Бабина, водяна и Соболева могилы). — К.,
2005. — 599 с.
Москаленко Н.П., Недопако Д.П. Исследование ме-
таллических изделий из Репяховатой Могилы //
Скифия и Кавказ. — К., 1980. — С. 64—79.
Ольховский в.С. Погребально-поминальная обряд-
ность населения степной Скифии (VII—III вв. до
н. э.). — М., 1991. — 256 с.
Погребова М.Н. Железные топоры скифского типа в
закавказье // СА. — 1969. — № 2. — С. 179—187.
Полин С.в. захоронение скифского воина-дружин-
ника у с. Красный Подол на Херсонщине // вооруже-
ние скифов и сарматов. — К., 1984. — С. 103—119.
Полін С.в. Хронологія ранньоскіфських пам’яток //
Археологія. — 1987. — № 59. — С. 17—36.
Попандопуло З.х. Скифский грунтовый могильник
«Скельки». — запорожье, 2011. — 115 с.
Скорый С.А. Стеблев: скифский могильник в Поро-
сье. — К., 1977. — 173 с.
Тереножкин А.и., ильинская в.А., Черненко Е.в.,
Мозолевский Б.Н. Скифские курганы Никопольщи-
ны // Скифские древности. — К., 1973. — С. 113—
186.
Тереножкин А.и., Мозолевский Б.Н. Мелитополь-
ский курган. — К., 1988. — 264 с.
Черненко Е.в., Бунятян Е.П. Курганная группа
Широкое II // Курганы Южной Херсонщины. — К.,
1977. — С. 45—96.
Шелехань О.в. зображення бойових сокир на ан-
тропоморфних стелах скіфського часу // Проблеми
історії та археології України: Тези доп. VII Міжнар.
наук. конф. — Харків, 2010. — С. 36—37.
Шелехань О.в. Бойові сокири скіфського типу з
Північного Причорномор’я // Археологія. — 2012. —
№ 2. — С. 3—13.
Шрамко и.Б. Изготовление топоров и тесел у ле-
состепных племен бассейна р. ворсклы в скифское
время // Проблемы охраны и использования памят-
ников археологии в Донбассе. — Донецк, 1989. —
С. 149, 150.
Шрамко и.Б. Сварные изделия скифского време-
ни в бассейне ворсклы // Охорона і дослідження
пам’яток Полтавщини. — Полтава, 1990. — С. 137—
139.
Шрамко и.Б. Развитие кузнечного ремесла у пле-
мен бассейнов ворсклы и Псла в скифскую эпоху //
Древности. — 1994. — вып. 1. — С. 43—57.
Kozubová A. Hroby so želežnými sekerkami na
pohrebiskách zo staršej doby železnej v Karpats-
ko-Dunajskom priestore // Zborník Slovenského
národného múzea. — Archeológia. — 2010. —CIv. —
S. 45—65.
А. в. Ш е л е х а н ь
ПОГРЕБЕНИЯ СКИФСКИХ ВОИНОВ
С ТОПОРАМИ ИЗ ЛЮБИМОВСКОГО
МОГИЛЬНИКА
(по материалам Каховской экспедиции)
в статье опубликованы погребения под курга-
нами скифского времени № 6 и 28 у с. Любимовка
Каховского р-на Херсонской обл. Указанные комп-
лексы примечательны находками боевых топоров,
которые являются далеко не самой распространен-
ной категорией скифского оружия.
Рассмотренные погребения датируются IV в. до н. э.
по находкам античной посуды, конской упряжи и стрел-
кового вооружения. Судя по особенностям погребально-
го обряда и инвентаря, погребенные относились к одной
социальной прослойке простых воинов либо свободных
общинников. в этом отношении они стоят в одном ряду
с «секироносцами», зафиксированными в погр. 108 Ма-
май-Горы, кург. 62 Широкое и погр. 13 Скельки.
Опубликованные материалы подтверждают
предположение о различии боевых топоров раннего
и позднего скифского времени. Причем несходство
проявляется не только в морфологии. в то время как
первые встречаются, прежде всего, в аристократи-
ческих и дружинных погребениях, вторые употреб-
ляются в том числе и рядовыми воинами.
К л ю ч е в ы е с л о в а: скифское время, погребе-
ния, боевые топоры.
O. S h e l e k h a n
BuRIALs oF sCYtHIAn WARRIoRs
WItH BAttLe Axes FRoM
LIuBYMIvKA BuRIAL GRounD
(based on the materials of Kakhovka
expedition)
In the article, Scythian burials under mounds N 6 and
28 are published. They are disposed near Liubymivka
Village of Kakhovka Region in Kherson Oblast. These
burials are notable for the finds of battle-axes, which are
far from a widespread category of Scythian armament.
The analyzed burials are dated by the 5—4th century
BC according to the characteristics of Ancient Greek pot-
tery, horse bridle, and arrowheads. Due to the features
of the burial ceremony and grave goods, buried men be-
longed to a single social group of ordinary warriors or
free commoners. They are similar to the allied «axemen»
buried at the burial 108 in Mamay-Hora, the barrow 62
in Shyroke, and the burial 13 in Skelky.
The published materials confirm the author’s hy-
pothesis about the difference between battle-axes of the
Early and the Late Scythian time. In addition, the dif-
ference appears not only in the morphology. While the
further samples are found first of all in the tombs of ar-
istocracy and bodyguards, the latter specimens are used
also by ordinary warriors
K e y w o r d s: Scythian time, burials, battle axes.
Одержано 9.11.2015
|