Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії
Подано першу публікацію нового фрагментованого напису на маленькому уламку стінки аттичної чорнолакової чаші. В начале 2015 г. в Археологическом музее ИА НАНУ обнаружено граффито на очень маленьком обломке стенки аттической чернолаковой чаши без инвентарного номера. At the beginning of 2015, in the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161468 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії / А.С. Русяєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 58-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161468 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Русяєва, А.С. 2019-12-10T15:31:02Z 2019-12-10T15:31:02Z 2016 Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії / А.С. Русяєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 58-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161468 904.27(477.73)“652” Подано першу публікацію нового фрагментованого напису на маленькому уламку стінки аттичної чорнолакової чаші. В начале 2015 г. в Археологическом музее ИА НАНУ обнаружено граффито на очень маленьком обломке стенки аттической чернолаковой чаши без инвентарного номера. At the beginning of 2015, in the Archaeological Museum of the IA NASU, a graffito on a very small body fragment of Attic black-glazed cup without the inventory number was found. Apparently, it was accidentally found in Olbia in the area of south-western part of Agora and was passed to N.O. Leipunska after the excavations were finished. An inscription broken on the left side consisted of five lines and was made extremely carelessly without a preliminary lay-out. Judging from the script nature, together with paleographic analogies and the glaze quality of Attic black-glazed ceramics, the inscription can be dated within the period from the last quarter of the 6th to the first half of the 5th centuries BC. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Публікації археологічних матеріалів Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії Фрагмент граффито с новыми именами в Ольвии Fragment of graffito with new names in Olbia Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії |
| spellingShingle |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії Русяєва, А.С. Публікації археологічних матеріалів |
| title_short |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії |
| title_full |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії |
| title_fullStr |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії |
| title_full_unstemmed |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії |
| title_sort |
фрагмент графіто з новими іменами в ольвії |
| author |
Русяєва, А.С. |
| author_facet |
Русяєва, А.С. |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Фрагмент граффито с новыми именами в Ольвии Fragment of graffito with new names in Olbia |
| description |
Подано першу публікацію нового фрагментованого напису на маленькому уламку стінки аттичної чорнолакової чаші.
В начале 2015 г. в Археологическом музее ИА НАНУ обнаружено граффито на очень маленьком обломке стенки
аттической чернолаковой чаши без инвентарного номера.
At the beginning of 2015, in the Archaeological Museum of
the IA NASU, a graffito on a very small body fragment of Attic
black-glazed cup without the inventory number was found.
Apparently, it was accidentally found in Olbia in the area of
south-western part of Agora and was passed to N.O. Leipunska
after the excavations were finished. An inscription broken
on the left side consisted of five lines and was made extremely
carelessly without a preliminary lay-out. Judging from the
script nature, together with paleographic analogies and the
glaze quality of Attic black-glazed ceramics, the inscription
can be dated within the period from the last quarter of the 6th
to the first half of the 5th centuries BC.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161468 |
| citation_txt |
Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії / А.С. Русяєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 58-62. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rusâêvaas fragmentgrafítoznovimiímenamivolʹvíí AT rusâêvaas fragmentgraffitosnovymiimenamivolʹvii AT rusâêvaas fragmentofgraffitowithnewnamesinolbia |
| first_indexed |
2025-11-26T01:43:58Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:43:58Z |
| _version_ |
1850605778012995584 |
| fulltext |
58 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
УДК: 904.27(477.73)“652”
А. С. р у с я є в а
ФРАГМЕНТ ГРАФІТО
З НОВИМИ ІМЕНАМИ В ОЛЬВІЇ
Подано першу публікацію нового фрагментова-
ного напису на маленькому уламку стінки аттич-
ної чорнолакової чаші.
К л ю ч о в і с л о в а: Ольвія, графіто, характер
шрифту, особові чоловічі імена, магічні закляття,
приватні листи.
У Наукових фондах Інституту археології
НАНУ зберігається маленький уламок стінки ат-
тичної чорнолакової чаші з написом 1. На жаль,
на ньому немає інвентарного номера і відсутні
сліди недавнього зламу, що дає підстави відно-
сити його до випадкових знахідок. водночас слід
зазначити, що оскільки він спочатку знаходився
в Археологічному музеї ІА НАНУ, де тривалий
час (до перевезення в фонди історико-археоло-
гічного заповідника «Ольвія») зберігалися ма-
теріали з розкопок Н.О. Лейпунської житлових
кварталів південно-західної частини агори, то
припустимо, що графіто було знайдено у цьому
районі міста, передано дослідниці вже тоді, коли
завершились усі археологічні роботи, і тому не
було зашифровано. звісно, воно могло походити
й з іншого місця в Ольвії, однак наразі встанови-
ти його достовірно з відомих причин неможливо,
хоча це й має значення для з’ясування конкретні-
шого датування та призначення у взаємозв’язку
з тим чи іншим археологічним об’єктом чи ком-
плексом. Отже, головна мета першої публікації
цього фрагменту графіто полягає, насамперед, у
1. На початку 2015 р. під час ревізії ольвійських ма-
теріалів з розкопок Н.О. Лейпунської на цей черепок
з графіто звернула увагу завідувачка Археологічним
музеєм ІА НАНУ Л.в. Кулаковська і через А.в. Буйсь-
ких передала його на зберігання до Наукових фондів ІА
НАНУ. Користуючись нагодою, автор висловлює щиру
подяку за надану можливість публікації цього графіто.
введенні його до наукового обігу з аналізом тих
імен і слів, які повністю збереглися, з’ясуванні
відносної хронології за характером шрифту та
можливого призначення.
черепок являє собою невеличку, з обох сторін
покриту однаковим чорним лаком пластинку
витягненої по горизонталі неправильної фор-
ми з нерівними і необробленими сімома краями
та незначною вибоїною внизу. На всій поверх-
ні — численні дрібні сколювання і подряпини.
Із зовнішнього боку черепок має легку опуклість
і відповідно з протилежного — увігнутість. зва-
жаючи на ці ознаки, він належав до середньої
частини аттичної чорнолакової тонкостінної по-
судини відкритої форми, найімовірніше, кіліка.
його максимальна довжина — 55 мм, мінімаль-
на — 31 мм, найбільша ширина — 26 мм. На
лицьовому боці частково зберігся 5-тирядковий
напис, ліва частина якого повністю відбита (ри-
сунок). Текст напису виглядає так:
1. ]Ω(?)ΣΤΙΣΠΛΑ
2. ]ΥΠΤΟΑΡΧΙΑΔΑΣ
3. ]ΡΥΠΤΟΛΕΜΟΚΛΕΙΔΑΣ
4. ]ΑΡΧΕΣΤΡΑΤΟΣ
5. ]ΔΑΜΑΝ (ΙΥ?)ΓΕ
Мініатюрні літери видряпані дуже тонким ме-
талевим вістрям, рядки нерівні, без попередньої
розмітки. висота більшості з них варіюється від
1,5 до 3 мм, однак, три кінцеві літери у першому
рядку — 4 мм, крім того, сигма — 3—4 мм, але
в кінці четвертого рядка — близько 1 мм. виріз-
няються також неоднакові форми окремих літер:
наприклад, альфа — різних розмірів із високою
або зовсім низькою поперечкою; епсилон — з
вузькими чи подовженими нерівними горизон-
талями; мю — з широко розтягненими боковими
гастами; великий омікрон — різної округлості, у © А.С. РУСЯєвА, 2016
ПублІкАцІї АрхеологІчних мАТерІАлІв
русяєва А.С. Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії
59ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
другому рядку він тісно прилягає, на відміну від
усіх інших, до попередньої тау; пі — у першому
рядку з подовженою правою гастою, а в інших —
з коротшою; ро — то з ледь помітною внизу ніж-
кою, то у вигляді неправильного трикутника;
сигма — не лише чотири- і тричленна, але й до-
сить сильно витягнена по вертикалі, у першому
і четвертому рядках навіть стикається з нижні-
ми літерами; ипсилон має форму латинської лі-
тери V. Складається враження, що автор зробив
свій напис поспіхом, не дотримуючись традицій-
них правил і внаслідок незручності його нане-
сення. Маленький розмір черепка і відсутність
слідів від можливих ручок посудини не дозволяє
більш-менш вірогідно встановити не тільки його
розміри, але й, що особливо важливо, яка части-
на графіто не збереглася.
загалом за характером шрифту та палеогра-
фічними аналогіями його напис можна датувати
приблизно у межах останньої чверті VI — пер-
шої половини V ст. до н. е. Однак пізньоархаїч-
ні ознаки має більшість літер, що зафіксовані у
написах на черепках цього часу у Борисфені та
в різних районах Ольвії (пор., напр: [Толстой,
1953, № 10, 15, 76; Яйленко, 1983, № 111, 166,
167; Dubois, 1996, N 28, 57, 86, 90, 92; Русяева,
2010, табл. 2—6, 18] тощо). в графіті з Афінсь-
кої агори середини VI — початку і другої чвер-
ті V ст. до н. е. також простежується недбале
написання багатьох аналогічних літер [Lang,
1976, pl. 7—9]. Cудячи з якості лаку, не супере-
чить датуванню графіто і відносна хронологія
аттичної чорнолакової кераміки.
Попередньо все ж таки слід зауважити, що за-
лишки окремих імен чи слів, як і зміст всього гра-
фіто потребують відповідної реконструкції, яка,
як відомо, може бути суто гіпотетичною, а то й по-
милковою. в такому сенсі краще дотримуватись
правил для першовидавців, що були сформульо-
вані видатним французьким епіграфістом Луї
Робером. він, зокрема, пропонував не розгортати
частину напису, що зберігся, в реконструкцію,
а, насамперед, зайнятися аналізом слів і забо-
ронити повне відновлення, яке exempli gratia
підказане цілком гіпотетичними доповненнями
і не виключає зовсім протилежних доповнень.
«замість того, щоб заповнювати лакуни невідомо
якими доповненнями, слід взагалі не відновлю-
вати; пусте місце, не поновлене видавцем, для ін-
ших вчених служить стимулом для дослідження;
неправдоподібне доповнення маскує труднощі»
[Robert, 1970, S. 48]. Такі рекомендації вчено-
го обумовлені величезною кількістю публікацій
одних і тих же, здебільшого фрагментованих ан-
тичних написів із різними їх реконструкціями і
тлумаченнями, внаслідок чого так і не з’явилося
однозначного рішення щодо достовірного змісту
багатьох з них. з огляду на сказане, набуває важ-
ливого значення виокремлення тих слів чи імен,
які повністю збереглися, і здогадно не віднов-
лювати їх незначні залишки у поєднанні з усім
змістом і в нашому графіто, що, своєю чергою,
в майбутньому зацікавить епіграфістів з метою
його фахової реконструкції.
Розгляд напису почнемо з першого рядка з
найменшою кількістю літер і особливо помітною
різницею в їх написанні, зокрема, між початкови-
ми Ω(?)ΣΤΙΣ і кінцевими ΠΛΑ. Останні значно чіт-
кіші і більші за розміром, розміщені не так щільно
одна до одної, як майже у всіх рядках, що в цілому
вирізняє їх навіть дещо іншим стилем письма з-
поміж усіх інших літер. Можливо, що саме у цьо-
му рядку знаходилось пояснення подальшого на-
пису. Так, біля зламу зліва залишилось здогадно
Ω(?)Σ, в якому частково збита омега архаїчної фор-
ми, і яке може бути як закінченням попереднього
слова, так і коротким самостійним словом в одно-
му зі своїх численних значень («як», «подібно», «ні-
бито», «щоб», «коли», «можливо» тощо). Далі окре-
ме слово ΤΙΣ у номінативі: питальний («хто», «що»,
«котрий» тощо) або неозначений займенник — ен-
клітика («дехто», «хтось», «такий-то» тощо). Маючи
різні значення і відтінки, вони перекладаються
залежно від попереднього або наступного слова
чи словосполучення (детальніше див.: [Liddel,
Scott, Jouns, 1973]), які тут відсутні.
У другому рядку, поза сумнівом, читається
особисте чоловіче ім’я ‘Αρχίαδας — «Архіад».
Точнісінько такий антропонім не зафіксовано
не тільки в написах Ольвії, але й в інших пон-
тійських давньогрецьких містах (пор.: [LGPN
IV]). Однак, хоч і в незначній кількості, він
добре відомий в Мегарах і Фокіді [LGPN IIIB].
Утім подібні до нього ‘Αρχίας та ‘Αρχιάδης, були
широко розповсюджені в античному світі, у
тому числі й в найближчих до Ольвії Херсонесі,
Пантікапеї, Каллатісі [LGPN I—IIIA, IV, VA].
Також відомо чимало різних композитних імен,
які мають таку ж саме першу або другу складо-
ву. Проте і вони не характерні для ольвійської
ономастики. У цьому ж рядку перед іменем Ар-
хіад збереглося чотири літери ΥΠΤΟ, про які
мовитиметься далі у зіставленні з подібним за-
кінченням.
з-поміж усіх інших найбільше вирізняється
третій рядок не лише своєю довжиною, але й
значним порушенням традиційних правил щодо
дотримання чіткої однолінійності в написах. в
ньому можна прочитати одне або два чоловічих
імені. загалом їх інтерпретація складніша у
порівнянні з попереднім антропонімом, внаслі-
док чого дається альтернативне тлумачення.
Фрагментоване графіто на уламку аттичної чорно-
лакової чаші
П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
60 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Насамперед звертає увагу, що на початку
цього рядка, за винятком першої літери зі слі-
дами сколювання, яка нагадує архаїчної фор-
ми ро без ніжки, знаходяться ті ж самі, що й
вище прямо над ними, але чіткіше видряпані
літери ΥΠΤΟ. На підставі подальших літер
ΛΕΜΟ вони можуть вказувати, але тільки у
цьому рядку, на частково відновлене двос-
кладове чоловіче ім’я у значенні патроніміка
‘Ευ]ρυπτóλεμο(ς) — «євриптолем(а)». воно не
користувалося особливою популярністю в Ел-
ладі [пор. LGPN I, II, IIA] і вперше засвідчено в
цьому графіто як для ольвійського регіону, так
і для всього Причорномор’я1 [див. LGPN IV].
Разом з тим не все повністю ясно і стосовно
іншого імені у кінці цього рядка. На перший
погляд чітко читається не пошкоджене рідкіс-
не односкладове чоловіче ім’я Κλείδας — «Клід
(Клайд)». Так, в лексиконах давньогрецьких імен
аналогічний антропонім, за винятком хіба-що
близького до нього Κλείνδας в Еоліді [LGPN VA]
та більш поширеного Κλείδης [LGPN I, II, IIA,
IIIA], наскільки нам відомо, відсутній, хоча є чи-
мало різноманітних композитних імен з другим
компонентом — кλείδας та кλείδης, наприклад,
‘Αρχικλείδας, Τιμοкλείδας, Θεοкλείδας, Διοкλείδας
тощо [LGPN IIIB, VA], в Ольвії — ‛Ηρακλείδης
[IOSPE IІ, 76; LGPN IV; Тохтасьев, 2000, с. 308,
прим. 49]. Це, звичайно, вказує і на існування
менш популярного простого імені Κλείδας.
Однак, якщо враховувати той факт, що ком-
понент кλείδας широко застосовувався у великій
кількості імен у різних регіонах античної ойку-
мени, то принагідно припускати, що і в даному
графіто фіксується рідкісне двоскладове особисте
ім’я Λεμοкλείδας — «Лемоклід». Така дещо інша
його фіксація в Ольвії цілком можлива, оскіль-
ки в багатьох написах, здебільшого в приватних,
зустрічається неоднакове написання одного й
того ж імені чи слова, що зумовлювалося різними
діалектальними ознаками, місцевою вимовою,
наявністю прізвиськ та й недостатнім знанням
усіх граматичних правил у віддалених від метро-
полій і головних культурних центрів периферій-
них містах, до яких, передовсім, належала й Оль-
вія [детальніше див.: Dubois, 1996, p. 181—191].
У такому разі однакові літери ΥΠΤΟ у другому і
третьому рядках можуть відноситись до одного й
того ж простого чоловічого імені, наприклад, теж
частково відновленого ‘Ευ]ρύπτο(ς) — у значен-
ні патроніміка. Подібного типу прості імена на
ΕΥ (до прикладу, єврит, євклід, євдор, євмен,
євпол, євфрон тощо) зафіксовані в численних
епіграфічних пам’ятках не лише різних античних
1. Можна також відзначити, що в цьому рядку, якщо
не враховувати дві перші літери зліва, спочатку ясно
читається Πτολέμο — «Птолема», як патронімік, мож-
ливо, від Πτολέμаς. Аналогічні імена були відомі в
Македонії, Одессосі, на Боспорі [LGPN IV], більш по-
ширені їх різновиди елліністичного часу, наприклад,
в малоазійських містах [LGPN VA]. Жодне з них в
уцілілих написах Ольвії та її округи не засвідчено.
держав, а й Ольвійського поліса в різні часи їх іс-
нування [LGPN I—V]. варто також зазначити, що
за аналогічною формою в генетиві, тобто з закін-
ченням на омікрон, подані імена з патроніміками
на ольвійських надгробках початку V ст. [IOSPE
IІ, 212, 213, 215; Русяева, 1987, с. 137], в окремих
графіті на посудинах [Толстой, 1953, № 14, 44, 46,
57], в патроніміках у списках імен на свинцевих
пластинах V — першої половини IV ст. до н. е. (з
літературою див. [Dubois, 1996, N 101, 104, 106]) і
навіть в деяких патроніміках у каталозі імен оль-
віополітів II ст. до н. е. [IOSPE IІ, 201]. У всякому
разі, як бачимо, тут наведені різні гіпотетичні
версії щодо прочитання окремих імен у третьому
рядку, проте однозначне та достовірне їх тракту-
вання навряд чи можливе при відсутності почат-
кових літер та надійних аналогій.
четвертий рядок — так само не одноліній-
ний з досить неохайно видряпаними літера-
ми — містить лише одне двоскладове чоловіче
ім’я ‘Αρχέστρατος — «Архестрат», в якому перша
літера частково відбита. Аналогічне ім’я теж не
зафіксовано в ольвійських написах, але добре ві-
доме в інших давньогрецьких містах [LGPN I—
IV, VA]. Незважаючи на те, що після цього імені
у рядку залишалося ще чимало місця для напи-
сання патроніміка Архестрата або ж наступного
за ним імені, автор графіто цього не зробив. Ці-
каво, що тільки в імені Архестрат кінцева сигма
має найменші розміри з-поміж усіх інших літер.
Нарешті, в останньому рядку читається спо-
чатку нібито ΔΑΜΑΝ. Але, судячи з того, що на-
пис загалом дуже недбалий і літера ню не типова
(скісна поперечка наведена незвично нижче від
верхнього кінця лівої високої гасти і нагадує дві
поєднані літери ΙΥ з аналогічним ипсилоном), не
виключена можливість, що тут написано ΔΑΜΑΙΥ.
Оскільки в графіто значною мірою йде мова про
окремі імена, то гіпотетично, в першому й другому
випадках його можна вважати похідним від од-
носкладового більш-менш популярного в різних
давньогрецьких містах чоловічого імені Δάμας —
«Дамас» чи менш відомого Δαμαίος — «Дамай»
[наприклад, див.: LGPN I—VA]. У каталозі імен
громадян або епонімів Ольвійського поліса II ст.
до н. е. також значиться Дамас, син Аристокріта
[IOSPE IІ, 201; Книпович, 1956, № 84]. Ближче
за часом фрагментоване графіто з розкопок Оль-
вії Б.в. Фармаковського на уламку чорнолаково-
го кіліка другої половини VI cт. до н. е., на якому
зберігся початок імені, яке І.І. Толстой відновив
як Δάμ [ασος] чи Δαμ [ών], не виключаючи й інші
імена подібного типу [Толстой, 1953, с. 31, № 39;
пор. Книпович, 1956, № 196]. Дійсно, в античній
ойкумені також зафіксовані Δαμάνθης і безліч
імен з початковим компонентом ΔΑΜΑ та кінце-
вим ΔΑΜΑΣ [LGPN I—VA]. в Ольвії були відомі
Λεωδάμας, Θρασυδάμας, Θρασυδάμαντος [IOSPE IІ,
24, 201, 211; НО 72; LGPN IV; Тохтасьев, 2000,
с. 308, прим. 49]. Тому припустимо, що в цьому
рядку стояло двоскладове ім’я, початок якого не
зберігся, або ж скорочене від Δάμαντος — Δάμαν.
русяєва А.С. Фрагмент графіто з новими іменами в Ольвії
61ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Одразу за ним чітко написано коротке сло-
во ΓΕ — «саме так», «все ж таки», «принаймні»
тощо, мабуть, як енклітична частка, яка надає
особливого значення тому слову, біля якого
стоїть. Можливо, за думкою автора графіто, та-
ким чином акцентувалась увага на останньому
імені або ж на відповідному слові у зіставлен-
ні з неозначеним займенником ΤΙΣ з першого
рядка та усім текстом, що в цілому, звичайно,
потребує його достовірної реконструкції.
Для більш-менш вірного з’ясування значення
всього графіто не вистачає, звісно, конкретних да-
них про його місцезнаходження. Але схожу ситуа-
цію можна простежити при порівнянні з іншими
дещо подібними епіграфічними пам’ятками. У цьо-
му контексті найперше треба відзначити, що вже
опубліковано чимало ольвійських написів зі спис-
ками імен, головним чином чоловічих, на свинце-
вих пластинах, а також на чашках і черепках, які
були знайдені в різний час археологічних розко-
пок на некрополі і меншою мірою в місті (детальні-
ше з літературою див.: [Dubois, 1996, p. 167—180;
Bravo, 1987, p. 185—218; Тохтасьев, 2000, с. 296—
316; Русяєва, Івченко, 2014, с. 65—74]). У багатьох
з них також зафіксовані окремі імена, які раніше
не зустрічалися в Ольвійському полісі. Наприкін-
ці більшості рядків в розглянутому графіто імена
написані повністю без переносів, що відмічається
і в списках імен на свинцевих пластинах V—IV ст.
до н. е. [Dubois, 1996, N 101—107; Тохтасьев, 2000,
рис. 2, 1; 2, 2]. в такому ж стилі зафіксовано спи-
сок імен на черепку з Афінської агори другої чвер-
ті V ст. до н. е. [Lang, 1976, p. 21, pl. 9, 39D].
здебільшого дослідники відносять їх до заклять
(defixiones) судового або побутового характеру. за-
вдяки їх значній кількості (найбільше у IV ст. до
н. е.), тип defixiones у вигляді простого переліку
імен в номінативі (окремі з патроніміками) вже
впевнено вважається звичним для Ольвії [Тох-
тасьев, 2000, с. 308]. Приблизно в цей час різко
зростає число заклять судового характеру в Афі-
нах. Широке розповсюдження подібних до них в
Ольвії пояснюється її найтіснішими політичними,
економічними та культурними відносинами з цим
славетним демократичним полісом з V ст. до н. е.
і запозиченням деяких елементів афінської судо-
вої системи (з літературою див.: [Тохтасьев, 2000,
с. 314, 315; Русяєва, Івченко, 2014, с. 71, 72]). Але
в графіто, яке тут вперше розглядається, імена не
мають повних аналогій в ольвійських епіграфіч-
них джерелах. Опосередковано це наштовхує на
думку, чи не були чоловіки з такими не характер-
ними для ольвіополітів іменами мігрантами і чу-
жинцями, від яких хтось з ольвіополітів намагав-
ся позбутися шляхом магічного закляття 1.
1. У такому разі слід ще раз повернутися до першого
рядка графіто, стосовно якого можливі два гіпотетич-
них пояснення. з одного боку, тільки на підставі того,
що в ньому теж міститься хоча й не повний список
імен, можна здогадно вважати, що вже з цього рядка
починався їх перелік, як і в написах подібного типу.
Однак, з іншого боку, з урахуванням того, що на тлі
Разом з тим не слід забувати, що в античних
містах Північного Причорномор’я, у тому числі
в Ольвії та в Борисфені, знайдено вже чимало
приватних листів різного змісту на свинцевих
пластинах і черепках, які достовірно відобража-
ли торговельну, господарську, судово-правову і
культурно-релігійну діяльність населення та його
соціальний склад (напр., з літературою та різни-
ми тлумаченнями детальніше див.: [виноградов,
1971, с. 74—100; Русяева, 1987, с. 146—148, 152,
153; Dubois, 1996, p. 49—67; Яйленко, 1998, с. 90—
129; Сапрыкин, 1999, с. 201—206] та ін.). в деяких
з них також зустрічаються як давно відомі, так і
вперше відмічені чоловічі імена. Тому не виклю-
чено, що й ольвійське графіто являло собою коро-
тенький лист або записку, припустимо, від меш-
канця Борисфена або іншого міста до ольвіополіта
з попередженням про якихось осіб, які мали з тією
або іншою метою прибути до Ольвії.
Побічним доказом того, що описане графіто
походить з житлових кварталів південно-захід-
ної частини агори міста, може бути знайдений
тут під час розкопок Н.О. Лейпунської у 1974 р.
мініатюрний фрагмент вінець чорнолакової
чаші першої половини IV ст. до н. е. з залиш-
ками трьох рядків напису, в якому гіпотетично
теж були зафіксовані окремі чоловічі імена [Ру-
сяева, 2010, с. 115, 116, табл. 42, 19]. внаслідок
досить значного пошкодження його так само
можна тлумачити з різних точок зору: закляття,
приватний лист чи напис іншого призначення,
кількість яких в Ольвійському полісі зростає.
загалом потрібно ще раз зазначити, що у
розглянутому тут фрагменті графіто засвідчені
не характерні для ольвійської антропонімії чо-
ловічі особові імена, які повністю збереглися:
Архіад, частково відновлене здогадно — єв-
риптолем як патронімік, і просте — Клід (за ін-
шою інтерпретацією — єврипт, як патронімік,
і двоскладове — Лемоклід), Архестрат і Дамас.
всі імена — еллінські, але з певністю встано-
вити демотікон і соціальний статус кожного з
них складно. за однією з гіпотетичних версій, у
написі з певною метою було подано невеликий
список імен, у тому числі й з патроніміками.
Оскільки більшість написів зі списками імен
всього тексту особливо вирізняються три останні літе-
ри ΠΛΑ, та написання всіх подальших імен без пере-
носів, можна припускати, що вони відносились не до
якогось особистого імені на ΠΛΑ. Серед безлічі різних
слів, які починаються на такі літери, у відповідності
до попередньо сказаного щодо мігрантів, наприклад,
відмітимо πλά[νιος] — «мандрівник», πλά[στης] — «гон-
чар, скульптор, різьбяр», які теж мандрували з міста
до міста за запрошенням чи в пошуках роботи, або ж
і πλά[νος] — «обманщик», «той, що вводить в оману».
звісно, що від чоловіків останнього типу намагалися
позбутися шляхом магічного закляття чи вигнання за
межі поліса, про них могли повідомляти і в листах. Од-
нак, таке припущення — одне з багатьох можливих і,
як зазначено з самого початку, реконструкція як слів,
так і загалом всього тексту графіто, виходить за межі
його розгляду в поданій публікації.
П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
62 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
однозначно інтерпретується в значенні за-
клять, переважно судового характеру, то й цей
черепок, мабуть, не є винятком. Якщо це так, то
у порівнянні з великою кількістю різноманіт-
них заклять IV ст. до н. е., — як на свинцевих
пластинах, так і на кераміці, — розглянутий
фрагмент графіто відноситься, за палеогра-
фією, до найраніших ольвійських епіграфічних
пам’яток такого типу 1. водночас у контексті ви-
щесказаного не можна виключати й того, що на
черепку був поспіхом видряпаний приватний
лист, в якому теж були відмічені окремі іме-
на чоловіків. Як видно, авторські припущення
стосовно призначення і характеру змісту гра-
фіто та зафіксованих в ньому антропонімів ще
потребують дослідження тих фахівців, які спе-
ціально займаються реконструкцією фрагмен-
тованих написів, їх магічним визначенням, а
також ономастикою та просопографією.
1. Так, до знахідки цього фрагменту графіто найрані-
шим закляттям вважався список імен із патронімі-
ками на свинцевій пластині V ст. до н. е., знайде-
ний біля так званого зевсового кургану на території
Ольвії [з літературою див. Dubois, 1996, p. 167, 168].
Однак, за характером шрифту цей напис дещо піз-
ніший новознайденого і може відноситись до другої
половини цього століття.
А. С. р у с я е в а
ФРАГМЕНТ ГРАФФИТО
С НОВЫМИ ИМЕНАМИ В ОЛЬВИИ
в начале 2015 г. в Археологическом музее ИА НАНУ об-
наружено граффито на очень маленьком обломке стенки
аттической чернолаковой чаши без инвентарного номера.
По-видимому, оно случайно найдено в Ольвии в районе
юго-западной части агоры и было передано Н.А. Лейпун-
ской после окончания раскопок. Отбитая с левой стороны
пятистрочная надпись была прочерчена миниатюрными
буквами крайне небрежно без предварительной разметки.
По характеру шрифта в сочетании с палеографическими
аналогиями и качеством лака аттической чернолаковой
керамики ее можно датировать в пределах последней чет-
верти VI — первой половины V в. до н. э.
в граффито сохранились мужские личные имена: Ар-
хиад, частично восстановленное, возможно, Евриптолем
(патронимик) и простое — Клид; в иной интерпретации
одинаковое в двух строчках также частично восстанов-
ленное простое имя Еврипт (патронимики) и композит-
ное редкое Лемоклид, Архестрат и Дамас или Даман.
Предположительно, согласно многим аналогиям из Оль-
вии, они относятся к определенному списку имен. Такого
типа надписи обычно интерпретируются как заклятия
(defixiones) cудебного, в меньшей степени, бытового ха-
рактера. Однако не исключено, что это часть письма, в
котором шла речь о людях с вышеупомянутыми имена-
ми. в общем, рассмотренный фрагмент граффито, кото-
рое здесь впервые вводится в научный оборот, относится
к одному из наиболее ранних с новыми мужскими име-
нами в Ольвии и, разумеется, требует еще дальнейшего
специального эпиграфического и просопографического
исследования с возможной реконструкцией.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Ольвия, граффито, харак-
тер шрифта, личные мужские имена, магические за-
клятия, частные письма.
A. S. R u s i a y e v a
FRAGMent oF GRAFFIto
WItH neW nAMes In oLBIA
At the beginning of 2015, in the Archaeological Museum of
the IA NASU, a graffito on a very small body fragment of At-
tic black-glazed cup without the inventory number was found.
Apparently, it was accidentally found in Olbia in the area of
south-western part of Agora and was passed to N.O. Leipun-
ska after the excavations were finished. An inscription broken
on the left side consisted of five lines and was made extremely
carelessly without a preliminary lay-out. Judging from the
script nature, together with paleographic analogies and the
glaze quality of Attic black-glazed ceramics, the inscription
can be dated within the period from the last quarter of the 6th
to the first half of the 5th centuries BC.
Preserved in the graffito are male personal names: Archia-
das, partly reconstructed, perhaps, Evriptolemos (patronym-
ics) and a simple Kleidas; in other interpretation the same
in two lines and also partly reconstructed: a simple name
Euriptos (patronymics) and composite rare names Lemoklei-
das, Archestratos, and Damas or Damaios. The inscriptions
of this type are usually interpreted as incantations (defix-
iones) of judicial nature, or to the less extent of everyday life
nature. However, it is not excluded that it is a part of e letter
in which the people with mentioned names are discussed. As
a whole, the graffito fragment discussed, which is presented
to the scientific circles for the first time here, belongs to one
of the earliest graffiti with new male names in Olbia and
of course needs the further special epigraphic and prosopo-
graphical research with a possible reconstruction.
K e y w o r d s: Olbia, graffito, script nature, personal
male names, magic incantations, personal letters.
Одержано 26.10.2015
виноградов Ю.Г. Древнейшее греческое письмо с
острова Березань // вДИ. — 1971. — № 4. — С. 74—
100.
Книпович Т.Н. Население Ольвии в VI—I вв. до н. э.
по данным эпиграфических источников // МИА. —
1956. — № 50. — С. 118—153.
русяева А.С. Эпиграфические памятники // Куль-
тура населения Ольвии и ее округи в архаическое
время. — К., 1987. — С. 134—154.
русяева А.С. Граффити Ольвии Понтийской. — Сим-
ферополь, 2010. — 288 с.
русяєва А.С., Івченко А.в. Список імен на чорно-
лаковій чашці з некрополя Ольвії // Археологія. —
2014. — № 2. — С. 65—74.
Сапрыкин С.Ю. Новые эпиграфические находки в
Пантикапее // Древнейшие государства восточной
Европы. — М., 1999. — С. 201—208.
Толстой и.и. Греческие граффити древних городов
Северного Причерноморья. — М.; Л., 1953. — 155 с.
Тохтасьев С.р. Новые tabellae defixionum из Оль-
вии // Hyperboreus: Studia classica. — Petropoli,
2000. — Vol. 6, fasc. 2. — С. 296—316.
яйленко в.П. Греческая колонизация VII—III вв. до
н. э. — М., 1982. — 312 с.
яйленко в.П. человек в античной Ольвии (очерки
социальной истории Ольвии) // человек и общество
в античном мире. — М., 1998. — С. 90—129.
Bravo B. Une tablette magique ďOlbia Pontique, les
morts, les héros et les démons // Poikilia: Etudes offertes
à Jean-Pierre Vernant. — Paris, 1987. — P. 185—218.
Dubois L. Inscriptions Grecques dialectales ďOlbia du
Pont. — Genève, 1996. — 208 p.
Lang M. The Athenian Agora. — Princeton, New Jer-
sey, 1976. — Vol. XXI: Graffiti and Dipinti. — 116 p.
Liddell H.G., Scott R., Jouns S. A Greek English Lexi-
con. — Oxford, 1973.
Robert L. Die Epigraphik der klassischen Welt. —
Bonn, 1970.
|