Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка
Робота вводить у науковий обіг матеріали косторізного комплексу з давньоруського поселення Деріївка. Надано аналіз продукції і техніки її виготовлення. Статья вводит в научный оборот материалы из косторезной мастерской, исследованной в 1961 г. на древнерусском поселении ХІІ—ХІІІ вв. близ с. Дерие...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2016 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161473 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 96-103. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161473 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сергєєва, М.С. 2019-12-10T15:32:12Z 2019-12-10T15:32:12Z 2016 Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 96-103. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161473 903.21(477.65)“653” Робота вводить у науковий обіг матеріали косторізного комплексу з давньоруського поселення Деріївка. Надано аналіз продукції і техніки її виготовлення. Статья вводит в научный оборот материалы из косторезной мастерской, исследованной в 1961 г. на древнерусском поселении ХІІ—ХІІІ вв. близ с. Дериевка (Кировоградская обл.). Комплекс представляет большой интерес как пример косторезного производства на сельском поселении, а также как самая южная древнерусская косторезная мастерская, известная в настоящее время. Сооружение является углубленной постройкой с двумя отопительными сооружениями — печью и очагом. Артефакты, связанные с косторезным комплексом, представлены плотным рогом диких копытных (преимущественно оленя) со следами обработки — отходами производства, заготовками, полуфабрикатами и готовыми изделиями. Обработанная животная кость и изделия из кости отсутствуют. Основной продукцией костореза были вкладыши для сложного лука. Такие детали, восходящие к лукам кимакского типа, происходят из Южной Сибири и в ХІ—ХІІ вв. распространяются в степях Евразии. Материалы из Дериевки имеют аналогии в Киеве и Воинской Гребле, но в целом генетически они связаны со степными кочевническими древностями. The article presents to the scientific circles the materials from bone carving workshop studied at an Ancient Rus settlement of the 12th and the 13th centuries near Deriivka village in Kirovohrad Oblast. The workshop under the study is of great interest as an example of bone carving production in the rural type site, and also as the southernmost Ancient Rus bone carving workshop currently known. The structure was a deepened building with two heating structures: a stove and a hearth. Artefacts related to bone-carving assemblage were presented by antler of wild ungulates with traces of processing: waste products, blanks, semi-finished products, and finished products. Deer antlers were the main source for the carvers. Roe and elk antlers are presented by single specimens. Processed animal bone and products of bone are not available. The main products of bone carving were liners for composite bow. Such details coming from bows of Kimak type descend from Southern Siberia and spread in the Eurasian Steppes in the 11th and the 12th centuries. Materials from Deriivka have their analogues in Kyiv and Voinska Hreblia, but in general they are genetically connected with the Steppe nomadic antiquities. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Публікації археологічних матеріалів Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка Древнерусская косторезная мастерская возле с. Дериевка Ancient Rus bone-carving workshop near Deriivka village Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка |
| spellingShingle |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка Сергєєва, М.С. Публікації археологічних матеріалів |
| title_short |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка |
| title_full |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка |
| title_fullStr |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка |
| title_full_unstemmed |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка |
| title_sort |
давньоруська косторізна майстерня біля с. деріївка |
| author |
Сергєєва, М.С. |
| author_facet |
Сергєєва, М.С. |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Древнерусская косторезная мастерская возле с. Дериевка Ancient Rus bone-carving workshop near Deriivka village |
| description |
Робота вводить у науковий обіг матеріали косторізного комплексу з давньоруського поселення
Деріївка. Надано аналіз продукції і техніки її виготовлення.
Статья вводит в научный оборот материалы из
косторезной мастерской, исследованной в 1961 г. на
древнерусском поселении ХІІ—ХІІІ вв. близ с. Дериевка (Кировоградская обл.).
Комплекс представляет большой интерес как
пример косторезного производства на сельском поселении, а также как самая южная древнерусская косторезная мастерская, известная в настоящее время.
Сооружение является углубленной постройкой с двумя отопительными сооружениями — печью и очагом.
Артефакты, связанные с косторезным комплексом, представлены плотным рогом диких копытных
(преимущественно оленя) со следами обработки —
отходами производства, заготовками, полуфабрикатами и готовыми изделиями. Обработанная животная кость и изделия из кости отсутствуют.
Основной продукцией костореза были вкладыши для сложного лука. Такие детали, восходящие к лукам кимакского типа, происходят из Южной Сибири и в ХІ—ХІІ вв. распространяются в степях Евразии. Материалы из Дериевки имеют аналогии в Киеве
и Воинской Гребле, но в целом генетически они связаны со степными кочевническими древностями.
The article presents to the scientific circles the materials
from bone carving workshop studied at an Ancient
Rus settlement of the 12th and the 13th centuries
near Deriivka village in Kirovohrad Oblast.
The workshop under the study is of great interest
as an example of bone carving production in the rural
type site, and also as the southernmost Ancient Rus
bone carving workshop currently known.
The structure was a deepened building with two
heating structures: a stove and a hearth.
Artefacts related to bone-carving assemblage were
presented by antler of wild ungulates with traces of
processing: waste products, blanks, semi-finished products, and finished products. Deer antlers were the
main source for the carvers. Roe and elk antlers are presented by single specimens. Processed animal bone
and products of bone are not available. The main products of bone carving were liners for
composite bow. Such details coming from bows of Kimak type descend from Southern Siberia and spread
in the Eurasian Steppes in the 11th and the 12th centuries. Materials from Deriivka have their analogues in
Kyiv and Voinska Hreblia, but in general they are genetically connected with the Steppe nomadic antiquities.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161473 |
| citation_txt |
Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка / М.С. Сергєєва // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 1 (18). — С. 96-103. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sergêêvams davnʹorusʹkakostoríznamaisternâbílâsderíívka AT sergêêvams drevnerusskaâkostoreznaâmasterskaâvozlesderievka AT sergêêvams ancientrusbonecarvingworkshopnearderiivkavillage |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:23Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:23Z |
| _version_ |
1850563661668548608 |
| fulltext |
96 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
УДК: 903.21(477.65)“653”
М. С. С е р г є є в а
ДАВНЬОРУСЬКА КОСТОРІЗНА
МАЙСТЕРНЯ БІЛЯ с. ДЕРІЇВКА
робота вводить у науковий обіг матеріали кос-
торізного комплексу з давньоруського поселення
Деріївка. Надано аналіз продукції і техніки її ви-
готовлення.
К л ю ч о в і с л о в а: Середнє Подніпров’я, Давня
русь, давньоруське ремесло, обробка кістки та рогу.
Роботами 1961 р. біля с. Деріївка Кіро-
воградської обл. Дніпродзержинська експеди-
ція під керівництвом Д.Я. Телегіна під час до-
слідження енеолітичного могильника виявила
залишки давньоруського селища ХІІ—ХІІІ ст.
Пам’ятка розташована на південній ділян-
ці Середнього Дніпра, на краю надзаплавної
тераси правого берега. На території зазначе-
ної пам’ятки виявлено дві споруди [Телегин,
1961/4а, с. 89, 90]. Серед матеріалів із запов-
нення однієї з них (житло № 2, за польовою
документацією) виявлені шматки обробленого
рогу, заготовки і напівфабрикати виробів на
різних стадіях обробки, кілька готових виробів.
Отже, загалом зазначений комплекс можна
пов’язувати з діяльністю ремісника-косторіза.
він потребує окремої уваги. Незважаючи на по-
ширення виробів з кістки на Русі, давньоруські
об’єкти, які можна пов’язувати з косторізними
майстернями, нечисленні. Комплекси з озна-
ками косторізних майстерень виявлені пере-
важно у містах: Києві [Шовкопляс, 1973; 1984;
Сергєєва, 2011], чернігові [Казаков, Жаров,
Коваленко, 1998/16, с. 17, рис. 94—96; Моця,
Казаков, 2011, рис. на с. 181], Пересопниці
[Шеломенцев-Терский, 1978], звенигороді
[власова, 1967] та на ряді поселень. У деяких
фортецях зафіксовано сліди майстерень з не-
великим обсягом виробництва, призначеного
для обмеженого кола споживачів. Прикладом
може бути косторізний комплекс у Колодяжині
[Сергєєва, 2012].
У зв’язку з матеріалами з Деріївки додатко-
во виникають два важливі питання. По-пер-
ше, на поселеннях сільського типу сліди кос-
торізного виробництва майже не фіксуються,
за винятком окремих прикладів обробленої
кістки, пов’язаних з допоміжним домашнім ре-
меслом. По-друге, житло косторіза у Деріївці
є найбільш південним відомим нині об’єктом,
який має відношення до косторізного вироб-
ництва. Це додає йому особливого значення
у світлі вивчення етнокультурних контактів
зі степом. Отже зазначений комплекс вартий
окремої публікації. Проте, незважаючи на те,
що Деріївка досліджувалася понад півстоліття
тому, матеріали з давньоруської будівлі-майс-
терні досі не введені у науковий обіг належним
чином. Будівля зазнала лише окремих згадок
і короткого огляду в деяких роботах [Кучера,
Сухобоков, Беляева и др., 1984, с. 94; Козловсь-
кий, 1992, с. 16, 138], речові знахідки не аналі-
зувалися. відсутність докладної публікації
зазначеного об’єкту робить актуальним звер-
нення до нього.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
Матеріали розкопок деріївського поселення
зберігаються у Наукових фондах Інституту ар-
хеології НАН України (кол. № 451). Артефак-
ти, пов’язані з діяльністю майстра-косторіза,
репрезентовані залишками щільного рогу ди-
ких копитних на різних стадіях обробки, за-
готовками і напівфабрикатами. Готові вироби
репрезентовані поодинокими екземплярами.
Для вивчення техніки косторізного вироб-
ництва, особливо техніки обробки кісткових © М.С. СЕРГєєвА, 2016
Сергєєва М.С. Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка
97ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
матеріалів, такі категорії знахідок, як заготов-
ки і напівфабрикати є матеріалом провідного
значення. Це найбільш інформативне джере-
ло, яке дає можливість реконструювати вироб-
ничий процес у динаміці і простежити техноло-
гічні операції на різних стадіях обробки кістки.
У процесі аналізу матеріалу велике значення
має візуальне обстеження поверхні всіх на-
явних екземплярів обробленої кістки, які не-
суть на собі сліди обробки, залишені різними
знаряддями праці. за необхідністю поверхня
виробу вивчається під збільшенням, за допо-
могою лупи або мікроскопа. вивчення слідів
знарядь на виробах є дуже важливим, оскільки
самі металеві знаряддя праці, призначені для
косторізних робіт, зберігаються вкрай нечасто,
чому сприяють як їх невеликі розміри, так і
погана збереженість металу взагалі. У Деріїв-
ці знаряддя для обробки кістки не виявлені,
отже встановлення набору інструментів місце-
вого косторіза можливе тільки через вивчення
слідів на виробах.
ОПИС МАТЕРІАЛІВ І РЕЗУЛЬТАТИ
ДОСЛІДЖЕННЯ КОСТОРІЗНОГО
КОМПЛЕКСУ
Судячи за звітом [Телегин, 1961/4а], майстер-
ня розташовувалась у стандартному напівза-
глибленому житлі площею 3 × 3,3 м. Наявність
завалу обмазки з включенням каміння дозво-
ляє думати про каркасно-стовпову конструкцію
стін. Долівка була засипана піском, пізніше
вимазана шаром глини завтовшки 2—4 см. У
північному куті котловану на останці висотою
0,25 м розміщено варочну піч. черінь її добре
загладжений, чотирикутний у плані, з дещо
заокругленими кутами. його розміри 0,8 ×
0,77 м, товщина обмазки 5—7 см. Краї череня
збереглися у вигляді бортика. зафіксовано не-
значний завал печини від склепіння [Телегин,
1961/4а, с. 89].
У південному куті містився завал ще одного
опалювального пристрою, на цей раз відкрито-
го типу (вогнища). збереглися розвали стінок
у вигляді глиняної обмазки товщиною 2—3 см.
Між шматками обмазки виявлено вуглики,
риб’ячу луску, кістки тварин. Біля вогнища
знаходилася пляма попелу 0,6 × 0,8 × 0,15 м.
заповнення будівлі містило кераміку, у тому
числі фрагмент вінець горщика з поливою,
уламки скляних браслетів, скляну намисти-
ну, 2 кістяні проколки, точильні бруски та ін.
[Телегин, 1961/4а, с. 89, 90; Кучера, Сухобоков,
Беляева и др., 1984, с. 94].
Артефакти, пов’язані з косторізним комплек-
сом, репрезентовані значною кількістю щіль-
ного рогу диких копитних зі слідами обробки
та залишками виробів з цього самого матеріалу
на різній стадії готовності.
Переважну більшість складають фрагмен-
ти рогу оленя. Саме вони слугували вихідною
сировиною для основної маси продукції. Фраг-
менти рогу лося та козулі поодинокі. є також
один цілий екземпляр рогу козулі (рис. 1, 1).
Більшість шматків рогу представляє відокрем-
рис. 1. Щільний ріг: заготовки, напівфабрикати: 1, 2 — роги козулі; 3 — ріг оленя; 4—14 — гілки рогу оленя
на різних стадіях обробки; 15 — фрагмент бракованого (?) виробу
П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
98 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
лені частини, які, судячи з їх неправильної
форми і грубих слідів знарядь, були відходами
виробництва (рис. 2). До відходів також нале-
жить стружка оленячого рогу (рис. 3).
Другою категорією знахідок є відокремлені
гілки рогу — цілі й розколені уздовж (рис. 1,
2—9). Судячи з того, що саме гілки були вихід-
ним матеріалом для основної маси продукції
косторіза, їх екземпляри, відокремлені від ре-
шти рогу, можна вважати заготовками. вияв-
лено багато напівфабрикатів накладок, виго-
товлених саме з гілок рогу і нечисленні готові
вироби. вони представляють різні стадії виго-
товлення цієї категорії виробів (рис. 4, 1—3; 5).
Деякі з них браковані. Серед напівфабрикатів
є дві вузькі довгі пластини (рис. 4, 4, 5). зов-
нішні поверхні обох зачищені різальним інс-
трументом. Одна з них остаточно не розпрям-
лена.
Основною продукцією місцевого косторіза,
судячи з наявних напівфабрикатів, були конс-
труктивні деталі складного лука. Більшість з
них — це прямокутні фронтальні вкладиші,
подібні тим, що використовувалися в луках
кімакського типу ще з ІХ—Х ст. і були поши-
рені у передмонгольський період у Південному
Сибіру [Савинов, 1981, с. 152, 161]. Такий тип
луку занесений до Східної європи у середині
ХІ ст. У Саркелі аналогічні вкладиші походять
з шарів ХІ — початку ХІІ ст. [Флерова, 2001,
с. 46, рис. 8, 6, 7; 9, 5, 6]. Проте накладок для
луку стандартного типу, поширених у євразії
рис. 2. відходи виробництва
Сергєєва М.С. Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка
99ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
типів, та заготовок для них у деріївській майс-
терні не виявлено. Деякі сумніви викликають
накладки з одним заокругленим краєм (рис. 5,
16, 17). Таких у колекції дві. за формою за-
округленого завершення вони відповідають до-
статньо пізнім кінцевим фронтальним вклади-
шам, відомим у Білярі [Руденко, 2005, табл.4,
102, 103], хоч деріївські накладки дещо довше
їх. На давньоруських пам’ятках вироби, близькі
деріївським, виявлено у Києві [Сергєєва, Тара-
ненко, у друці] та у воїнській Греблі [Сергєєва,
2015, с. 59, рис. 74, 9: 115, 4]. Серед матеріалів
з воїнської Греблі є також напівфабрикат для
такої накладки [Сергєєва, 2015, рис. 115, 3].
зазначені вироби — київський та з воїнської
Греблі, датуються ХІІ — першою половиною
ХІІІ ст., отже вони синхронні екземплярам, ви-
явленим у Деріївці. Не виключено, що деякі
напівфабрикати могли бути заготовками саме
для таких деталей. У воїнській Греблі також
виявлено виріб у вигляді довгої пластини з
рогу з одним заокругленим кінцем [Сергєєва,
2015, с. 59, рис. 74, 12, 75, 4] і заготовку для та-
кого ж виробу [Сергєєва, 2015, с. 59, рис. 75 3].
рис. 3. Рогова стружка
рис. 4. Напівфабрикати і заготовки: 1—3 — напівфабрикати рогових накладок; 4, 5 — довгі пластини з рогу
(заготовки)
П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
100 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Їх можна співвіднести з довгими пластинами-
напівфабрикатами з Деріївки.
Один з напівфабрикатів має дві бокові виїм-
ки (рис. 4, 2). він може бути незавершеною кін-
цевою фронтальною накладкою з вирізами для
тятиви. Аналогії є у Південному Сибіру, де такі
накладки зустрічаються у конструкції тюрксь-
ких луків. У Приоб’ї виявлена заготовка для
подібної накладки [Савинов, 1981, с. 158, 159,
рис. 4, 2]. Треба сказати, що загалом на дав-
ньоруських поселеннях ця категорія знахідок
є нечисленною, що може свідчити про не дуже
велике поширення луків відповідної конструк-
ції у воїнському середовищі Київської Русі.
Інші вироби репрезентовані поодинокими
екземплярами. Серед них фрагментований ви-
ріб циліндричної форми, можливо, муфта або
уламок руків’я з рогу (рис. 1, 15). Наявність
циліндричної порожнини усередині свідчить
скоріше на користь першого трактування. з
одного боку торцева частина виробу ретельно
оброблена, але з іншого обрізана дуже нерівно.
ймовірно, предмет можна розглядати як бра-
кований виріб. є також два невеличкі вістря,
рис. 5. вкладиші на різній стадії обробки: 1—5, 8—18 — напівфабрикати та готові вироби; 6, 7 — браковані
екземпляри
Сергєєва М.С. Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка
101ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
виготовлені з кінцевих частин паростків рогу
козулі — готове (рис. 6, 1) і заготовка (рис. 6, 2).
відзначимо, що серед фрагментів рогу є окремі
кінці паростків оленячих рогів (рис. 1, 13, 14),
які могли йти на подібні вироби.
Слід відмітити, що в іншій дослідженій
споруді виявлено кістяний втульчастий на-
конечник стріли [Телегин, 1961/4а, с. 89,
табл. XXXVIII, 3; Козловський, 1992, рис. 35,
5]. він має конічну форму і відноситься до
типу кулеподібних, за О.Ф. Медвєдєвим [Мед-
ведев, 1966, с. 87], або конічних, за терміно-
логією деяких інших авторів [Руденко, 2005,
c. 69; Ruttkay, 1976, S. 328]. Такі наконечники
побутували скрізь у Східній європі. На Русі й,
зокрема, у Києві, конічні стріли відомі здебіль-
шого у шарах ХІІ — першої половини ХІІІ ст.
[Сергєєва, 2011, с. 107, 108]. Не можна виклю-
чати походження деріївського наконечника з
місцевої майстерні.
Наявність сировини, відходів виробництва,
заготовок, напівфабрикатів вказує на функціо-
нування будівлі як косторізної майстерні. Го-
тової продукції значно менше, що є звичайним
явищем при дослідженні косторізних майсте-
рень. Готова продукція підлягала реалізації і
тому вона зазвичай не залишається у вироб-
ничому приміщенні. за кількістю знахідок,
які загалом не перевищують кілька десятків,
можна припускати, що обсяг виробництва був
відносно невеликим. Не виключено, що майс-
терня функціонувала не дуже тривалий час.
рис. 6. вістря з рогу:
1 — готовий виріб;
2 — напівфабрикат
рис. 7. Сліди інструментів на фрагментах рогу: 1, 2 — сліди сокири; 3—7 — сліди різальних інструментів;
8—10 — сліди пили
П у б л і к а ц і ї а р х е о л о г і ч н и х м ат е р і а л і в
102 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
залишки сировини, виявлені у будівлі, як
вже було відзначено, репрезентовані переваж-
но оленячим рогом, за винятком окремих фраг-
ментів рогів козулі та лося. Тваринна кістка,
як матеріал для обробки, не виявлена. Отже,
незважаючи на значну роль скотарства на дав-
ньоруських поселеннях південної частини Се-
реднього Подніпров’я [Сміленко, 1975, с. 84],
основним матеріалом для обробки був щільний
ріг диких копитних. У виборі сировини майс-
тер міг керуватися насамперед характером
продукції, яка потребувала саме такого вихід-
ного матеріалу. Крім того, віддання переваги
щільному рогу цілком укладається в існуючу
традицію косторізного виробництва, яка була
достатньо поширена у середньовічній європі.
Прийняте дослідниками, слідом за А. Мак-
Грегором [MacGregor, 1985, р. 48], визначення
X—XII ст. в історії європейського косторізного
ремесла як «золотої доби рогообробки» [Флеро-
ва, 2000, с. 109; Смирнова, 1998, с. 238] дуже
виразно відображають ситуацію, що існувала.
Оскільки всі екземпляри оленячого рогу
фрагментовані, важко робити висновки про
шляхи їх потрапляння до виробника. Таких
шляхів могло бути два — полювання та збір ро-
гів, скинутих копитними восени. Проте встано-
вити походження того чи іншого рогу можна в
основному за умови збереження нижніх частин
з розетками. У комплексі зазначені частини
рогу оленя відсутні. єдиний цілий ріг козулі
відноситься до рогів, скинутих восени. Отже,
можна говорити про те, що принаймні части-
на сировини отримана шляхом збору скинутих
рогів.
Наявність заготовок та напівфабрикатів
конкретних виробів на різних стадіях обробки
дозволяє детально відновити весь процес їх ви-
робництва, який складався з кількох послідов-
них технологічних операцій. Можна простежи-
ти сліди розрубування та різання рогу під час
первинної обробки (рис. 2; 7, 1, 2). Ріг підлягав
розчленуванню з метою видалення непотрібних
частин. Для подальшої обробки відібраного ма-
теріалу використовували різальні інструменти
(рис. 7, 3—7), можливо, скобелі. Простежується
також використання пили (рис. 7, 8—10), про-
те воно було обмеженим: її сліди зафіксова-
но лише на окремих екземплярах. заготовки
розпилювалися тільки поперек, як це можна
простежити скрізь на території середньовіч-
ної Східної європи. Сліди напилку, які можна
подекуди відмітити на частинах обробленого
рогу і на продукції косторізних майстерень на
інших поселеннях, на екземплярах з Деріївки
відсутні.
Для виготовлення основної продукції майс-
тра — накладок, були необхідні спеціально
підготовлені пластини, які вирівнювали шля-
хом термічної обробки. Треба гадати, що наяв-
ність двох опалювальних пристроїв у споруді
пов’язана саме з термічною обробкою рогу.
ВИСНОВКИ
Отже, основною продукцією майстерні були
накладки. Характер матеріалів дозволяє твер-
дити, що майстерня спеціалізувалася, принай-
мні деякий час, на завершальному етапі свого
функціонування, на виготовленні окремих еле-
ментів конструкції луку. Їх можна кваліфіку-
вати як серійну продукцію. При цьому основ-
них накладок для луку не виявлено. Можливо,
це пояснюється тим, що зафіксовано лише ок-
ремий етап діяльності майстра-косторіза, який
виконував у певний відрізок часу конкретне
замовлення.
Сировина могла потрапити до виробника
обома відомими шляхами — через полювання
та збір скинутих восени рогів, проте зафіксо-
ваний тільки шлях збиральництва рогів. Тва-
ринництво, яке відігравало значну роль у гос-
подарстві давньоруського населення степового
Подніпров’я, не було джерелом постачання си-
ровини для косторізного ремесла. Матеріали з
Деріївки мають аналогії на таких давньорусь-
ких пам’ятках, як Київ та воїнська Гребля, про-
те загалом подібні вироби генетично сягають
степових, кочівницьких прототипів, які сфор-
мували основу багатьох елементів озброєння,
спільного для різних етносів євразії.
власова Г.М. Мастерские косторезов в звенигоро-
де // зОАО. — 1967 — Т. ІІ, 35. — С. 228—235.
Казаков А.Л., жаров Г.в., Коваленко в.П. звіт про
охоронні археологічні дослідження на території
чернігівського посаду у 1998 р. / НА ІА НАН Украї-
ни. — 1998. — № 1998/16.
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток
Південного Подніпров’я в ІХ—XIV ст. — К, 1992. —
184 с.
Кучера М.П., Сухобоков О.в., Беляева С.А. и др.
Древнерусские поселения Среднего Поднепровья
(археологическая карта). — К., 1984. — 196 с.
Медведев А.Ф. Ручное метательное оружие (лук и
стрелы, самострел) VIII—XIV вв. — М., 1966. —
184 с. ( // САИ. — вып. Е1-36).
Моця О., Казаков А. Давньоруський чернігів. — К,
2011. — 316 с.
руденко К.А. Булгарские изделия из кости и рога //
Древности Поволжья: эпоха средневековья (исследо-
вания культурного наследия волжской Булгарии и
золотой Орды). — Моква; Казань, 2005. — С. 67—97.
Савинов Д.Г. Новые материалы по истории сложно-
го лука и некоторые вопросы его эволюции в Южной
Сибири // военное дело древних племен Сибири и
Центральной Азии. — Новосибирск, 1981. — С. 146—
162.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у стародавньому
Києві. — К., 2011. — 256 с.
Сергєєва М.С. Косторізна справа у стародавньо-
му Колодяжині // Археологія. — 2012. — № 3. —
С. 118—125.
Сергєєва М.С. Майстри з обробки дерева та кістки
давньоруського міста воїня. — Київ; Харків, 2015. —
232 с.
Сергєєва М., Тараненко С. Нові дослідження давньо-
руського косторізного ремесла на Київському По-
долі. — Друкується.
Сергєєва М.С. Давньоруська косторізна майстерня біля с. Деріївка
103ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 1 (18)
Сміленко А.Т. Слов’яни та їх сусіди в степовому
Подніпров’ї (ІІ—ХІІІ ст.). —К., 1975. — 212 с.
Смирнова Л.и. Организация косторезного ремес-
ла в древнем Новгороде (по материалам Троицкого
раскопа) // Историческая археология. Традиции и
перспективы (к 80-летию со дня рожд. Д.А. Авдуси-
на). — М., 1998. — С. 237—247.
Телегин Д.я. Исследования памятников эпохи не-
олита и медного века у с. Дереивки в 1960—61 гг. /
НА ІА НАН України. — 1961/4а.
Флерова (Нахапетян) в.Е. Рогообработка в Сарке-
ле—Белой веже: сырье и технология // Евразийская
степь и лесостепь в эпоху раннего средневековья. —
воронеж, 2000. — С. 99—110.
Флерова в.Е. Резная кость юго-востока Европы IX—
XII веков: искусство и ремесло (по материалам Сар-
кела—Белой вежи из коллекции Государственного
Эрмитажа). — СПб., 2001. — 352 с.
Шеломенцев-Терский в.С. Косторезная мастер-
ская на городище летописной Пересопницы // АО
1977 г. — М., 1978. — С. 402.
Шовкопляс Г.М. Про косторізне ремесло в старо-
давньому Києві // Середні віки на Україні. — К.,
1973. — Т. 2. — С. 109—122.
Шовкопляс А.М. Косторезное ремесло Древнего Кие-
ва // Древнерусский город (Материалы всесоюзной
археологической конференции, посвященной 1500-
летию города Киева). — К., 1984. — С. 149—151.
MacGregor A. Bone, Antler, Ivory & Horn: The
Technology of Skeletal Materials since the Roman
Period. — London, 1985. — 244 p.
Ruttkay A. Waffen und Reiterausrüstung des 9. bis zur
ersten Hälfte des 14. Jahrhunderts in der Slowakei
(II) // SA. — 1976. — R. XXIV, 2. — S. 245—395.
М. С. С е р г е е в а
ДРЕВНЕРУССКАЯ КОСТОРЕЗНАЯ
МАСТЕРСКАЯ ВОЗЛЕ с. ДЕРИЕВКА
Статья вводит в научный оборот материалы из
косторезной мастерской, исследованной в 1961 г. на
древнерусском поселении ХІІ—ХІІІ вв. близ с. Дери-
евка (Кировоградская обл.).
Комплекс представляет большой интерес как
пример косторезного производства на сельском посе-
лении, а также как самая южная древнерусская кос-
торезная мастерская, известная в настоящее время.
Сооружение является углубленной постройкой с дву-
мя отопительными сооружениями — печью и очагом.
Артефакты, связанные с косторезным комплек-
сом, представлены плотным рогом диких копытных
(преимущественно оленя) со следами обработки —
отходами производства, заготовками, полуфабрика-
тами и готовыми изделиями. Обработанная живот-
ная кость и изделия из кости отсутствуют.
Основной продукцией костореза были вкладыши
для сложного лука. Такие детали, восходящие к лу-
кам кимакского типа, происходят из Южной Сибири
и в ХІ—ХІІ вв. распространяются в степях Евразии.
Материалы из Дериевки имеют аналогии в Киеве
и воинской Гребле, но в целом генетически они свя-
заны со степными кочевническими древностями.
К л ю ч е в ы е с л о в а: Среднее Поднепровье,
Древняя Русь, древнерусское ремесло, обработка
кости и рога.
M. S. S e r g e y e v a
AnCIent Rus Bone-CARvInG
WoRKsHoP neAR DeRIIvKA
vILLAGe
The article presents to the scientific circles the ma-
terials from bone carving workshop studied at an An-
cient Rus settlement of the 12th and the 13th centuries
near Deriivka village in Kirovohrad Oblast.
The workshop under the study is of great interest
as an example of bone carving production in the rural
type site, and also as the southernmost Ancient Rus
bone carving workshop currently known.
The structure was a deepened building with two
heating structures: a stove and a hearth.
Artefacts related to bone-carving assemblage were
presented by antler of wild ungulates with traces of
processing: waste products, blanks, semi-finished
products, and finished products. Deer antlers were the
main source for the carvers. Roe and elk antlers are
presented by single specimens. Processed animal bone
and products of bone are not available.
The main products of bone carving were liners for
composite bow. Such details coming from bows of Ki-
mak type descend from Southern Siberia and spread
in the Eurasian Steppes in the 11th and the 12th cen-
turies.
Materials from Deriivka have their analogues in
Kyiv and Voinska Hreblia, but in general they are ge-
netically connected with the Steppe nomadic antiqui-
ties.
K e y w o r d s: Dnipro River middle region, Ancient
Rus, Ancient Rus crafts, bone- and antler-carving.
Одержано 20.11.2015
|