Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)

Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)

У статті на матеріалах ґродських книг аналізується процес реформування судової системи Волинського воєводства під час першого безкоролів’я. Звертається увага на особливості такого джерела, як скарги, що й лягли в основу дослідження. Робиться висновок про те, що в результаті подій безкоролів’я започа...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Старченко, Н.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2009
Теми:
Історичні статті
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16151
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) / Н. Старченко // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 265-283. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16151
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161512025-02-23T17:35:49Z Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) Каптуровый суд первого бескоролевья через призму жалоб (1572–1574) The Kaptur Court of the First Interregnum through the Prism of Complaints (1572–1574) Старченко, Н. Історичні статті У статті на матеріалах ґродських книг аналізується процес реформування судової системи Волинського воєводства під час першого безкоролів’я. Звертається увага на особливості такого джерела, як скарги, що й лягли в основу дослідження. Робиться висновок про те, що в результаті подій безкоролів’я започатковуються зміни традиційної ієрархізованої моделі влади, що зосереджувалася переважно в руках князів-старост, на іншу, де джерелом влади виступала сама шляхетська спільнота, – а чи, принаймні, фіксуються перші симптоми такої зміни. Князівська домінація в регіоні, схоже, отримала певну противагу у вигляді шляхетського загалу. В статье на материалах гродских книг анализируется процесс реформирования судебной системы Волынского воеводства во время первого бескоролевья. Обращается внимание на особенности такого источника, как жалобы, которые легли в основу исследования. Делается вывод о том, что в результате событий бескоролевья происходят изменения традиционной иерархизированной модели власти, сосредоточенной преимущественно в руках князей-старост, на другую, где источником власти выступало само шляхетское сообщество, – или, во всяком случае, фиксируются первые симптомы таких изменений. Княжеская доминация в регионе, похоже, получила определенное противостояние в виде шляхетской корпорации. The article provides analysis of reforms of the Volhynia palatinate court system during the First Interregnum. The study is based on the records of the Castle books (grods’ki knyhy). The author concentrates on the peculiarities of complaints as a basis for the research carried out and concludes that the Interregnum period resulted in transformation of the traditional hierarchic model of authority. The power was transferred from the princes, who used to hold the positions of local administrators (starosty), to the gentry community, or at least the first symptoms of these changes were being observed. The domination of the princes in the region presumably evoked a certain opposition in the gentry corporation. 2009 Article Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) / Н. Старченко // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 265-283. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16151 uk application/pdf Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історичні статті
Історичні статті
spellingShingle Історичні статті
Історичні статті
Старченко, Н.
Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
description У статті на матеріалах ґродських книг аналізується процес реформування судової системи Волинського воєводства під час першого безкоролів’я. Звертається увага на особливості такого джерела, як скарги, що й лягли в основу дослідження. Робиться висновок про те, що в результаті подій безкоролів’я започатковуються зміни традиційної ієрархізованої моделі влади, що зосереджувалася переважно в руках князів-старост, на іншу, де джерелом влади виступала сама шляхетська спільнота, – а чи, принаймні, фіксуються перші симптоми такої зміни. Князівська домінація в регіоні, схоже, отримала певну противагу у вигляді шляхетського загалу.
format Article
author Старченко, Н.
author_facet Старченко, Н.
author_sort Старченко, Н.
title Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
title_short Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
title_full Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
title_fullStr Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
title_full_unstemmed Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
title_sort каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Історичні статті
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16151
citation_txt Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) / Н. Старченко // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 265-283. — Бібліогр.: 62 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT starčenkon kapturovijsudperšogobezkorolívâkrízʹprizmuskarg15721574
AT starčenkon kapturovyjsudpervogobeskorolevʹâčerezprizmužalob15721574
AT starčenkon thekapturcourtofthefirstinterregnumthroughtheprismofcomplaints15721574
first_indexed 2025-11-24T04:50:05Z
last_indexed 2025-11-24T04:50:05Z
_version_ 1849645917162962944
fulltext 265 Організація судочинства на Волині під час безкоролів’їв досі залиша- ється поза увагою дослідників, утім, як і багато питань, пов’язаних з функ- ціонуванням новоприєднаних за Люблінською унією українських воєводств до Корони в цей вкрай складний період. Тим часом “школа самоврядуван- ня”, яку прискореними темпами пройшла шляхта Волині, Київщини і Брац- лавщини разом зі шляхтою Речі Посполитої впродовж перших interregnum, мала серйозно позначитися на її політичній та правовій культурі. Адже шляхта змушена була реагувати на карколомні виклики в Речі Посполитій 1572–1576 рр.1, виробляючи принципи вибору короля і його стосунків з народом-шляхтою, дбаючи про зовнішню безпеку та намагаючись випра- вити негаразди судової системи2. Проблема “дозрівання” Волинського воєводства, пов’язана із входжен- ням його до сфери політичного життя Корони і – ширше – Речі Посполи- тої, була порушена і досить ґрунтовно проаналізована в монографії Кароля Мазура3, де, зокрема, йшлося і про ситуацію під час безкоролів’їв. Однак 1 Т. зв. період Великого безкоролів’я протривав від смерті Сиґізмунда Авґуста 7 липня 1572 р. з невеликою перервою на королювання Генріха Валуа (від коронації 21 лютого 1574 р. до його втечі 19 червня того самого року) до коронації Стефана Баторія 1 травня 1576 р. 2 Про ситуацію часів перших двох безкоролів’їв у Короні на сьогодні написано до- сить багато; із загальних праць див.: Płaza S. Próby reform ustrojowych w czasie pierwszego bezkrólewia (1572–1574). – Kraków, 1969; Dubas-Urwanowicz E. Koronne zjazdy szlacheckie w dwóch pierwszych bezkrólewiach po śmierci Zygmunta Augusta. – Białystok, 1998; Dzięgielewski J. Sejmy elekcyjne, elektorzy, elekcje 1573–1674. – Pułtusk, 2003. Функціо- нуванню каптурових судів присвячено роботу: Rhode M. Ein Konigreich ohne Konig. Der Kleinpolnische Adel in Sieben Interregna. – Wiesbaden, 1997. 3 Mazur K. W stronę integracji z Koroną. Sejmiki Wołynia i Ukrainy w latach 1569–1648. – Warszawa, 2006. – S. 37–54. Однак автора практично не цікавили питання, пов’язані з роботою каптурового судочинства, а тим часом вони, як жодна інша проблема, можуть виступати індикатором трансформації шляхетської спільноти. Також поза увагою К. Ма- зура залишилися дві важливі сеймикові постанови, по суті, на вході волинської шляхти у складний період реформування (13 грудня 1572 р.) і на виході з нього (5 травня 1575 р.), що відображають її еволюцію. Одна з них, а саме ухвала від 13 грудня 1572 р., є підставою для аналізу роботи каптурового судочинства у даній статті. Наталя СТАРчеНКО (Київ) Каптуровий суд першого безКоролів’я Крізь призму сКарг (1572–1574) 266 питання реформування сфери судочинства практично залишилося поза його увагою. А проте збереження внутрішнього спокою воєводства було чи не найважливішим завданням для шляхти в ситуації, коли суди, що діяли від імені короля (ґродські, земські, підкоморські), з його смертю припинили свою роботу. Тож спробуємо проаналізувати, як реагувала волинська шлях- та на нову ситуацію під час першого безкоролів’я (1572–1574). На жаль, ми не маємо матеріалів діяльності т. зв. каптурового суду, який постав на місці звичної судової системи; в руках дослідника – сеймикові ухвали, які, втім, досить повно представлені для періоду перших безкоролів’їв (і практично невідомі для XVI ст. з-поза періоду interregnum), скарги на суддів, а також принагідні згадки, що містяться у ґродських книгах. Однак саме скарги мо- жуть продемонструвати, що ж із-поміж нововведень викликало негативну реакцію шляхетського загалу, фокусуючи увагу на тих сторонах життя со- ціуму, які зазвичай залишаються прихованими від дослідника. 7 липня 1572 р. зі смертю Сиґізмунда-Авґуста і, відповідно, припинен- ням династії Яґеллонів, розпочався новий етап реформування внутрішнього устрою Речі Посполитої. Правові акти, що регламентували порядок обрання короля, не містили жодних згадок про забезпечення внутрішнього спокою на час безкоролів’я. Втім, шляхта окремих воєводств досить швидко від- реагувала на нову для себе ситуацію скликанням сеймиків, на яких були зав’язані конфедерації, тобто влада на місцях переходила до рук шляхти, що брала на себе відповідальність за спокій у своїх воєводствах. 17 липня відбувся холмський сеймик, що зібрався не з руки воєводи чи каштеляна, а з ініціативи самої шляхти (чи не найприкметніший вияв шляхетської само- свідомості); 21 липня – белзький, де за участю Яна Замойського було ви- роблено ухвалу,4 яка, схоже, була зразковою для Волинського і Київського воєводства. Волинська шляхта з ініціативи кн. Богуша Корецького, волин- ського воєводи та луцького, брацлавського і вінницького старости, зібрала- ся на сеймик 27 липня, раніше від багатьох коронних воєводств5. Сеймикова постанова не містила спеціальних приписів щодо організа- ції нового судочинства замість тих судів, які діяли від імені короля і чия дія припинялася з його смертю, втім, як і ухвали багатьох інших воєводств6. 4 Див., напр.: Jana Dymitra Solikowskiego arcybiskupa lwowskiego krótki pamiętnik rzeczy polskich od zgonu Zygmunta Augusta, zmarłego w Knyszynie 1572 roku w miesiącu lipcu. – Petersburg; Mohylew, 1855. – S. 39: “Jego [zjazdu bełzkiego] postanowienia przyęły inne woiewództwa i ziemie, zwłaszcza wołyńskie i kijowskie”. Аналогічну згадку зустрічаємо також у: Rajnolda Hejdensztejna sekretarza królewskiego dzieje Polski od śmierci Zygmunta Augusta do roku 1594 ksiąg XVII. – Petersburg, 1857. – T. I. – S. 41. 5 Biblioteka Jagiellońska w Krakowie. – Sygn. 114. – Akc. 3/52. – K. 32–32v. Дуже вдячна Каролю Мазуру за надання мені тексту цієї ухвали. 6 Balzer O. Początek sądów kapturowych // Studya nad prawem polskiem. – Poznań, 1889. – S. 271–273; Kutszeba S. Krakowskie sądy kapturowe // Studia do historii sądownictwa w Polsce. Ser. II. – Lwów, 1903. Див., зокрема, сеймикову ухвалу Белзького воєводства (Archiwum Jana Zamojskiego kanclerza i hetmana wielkiego koronnego. – Warszawa. 1904. – S. 439–444). Наталя СТАРчеНКО 267 Зауважувалося лишень, що шляхта буде підтримувати порядок, спільно й одностайно виступаючи проти кожного, хто свавільно його порушуватиме: “...przeczyw takowemu yako wzrzusicielowi pokoyu pospolitego [...] wsisczi spolnie a nierozdzielnie zarazem powstanym y takowego za bezecznego miecz będziem, gardla go pozbawym, dobra iego spustoszym”7. Однак записи до книг, що й далі велися ґродськими канцеляріями, фік- сують існування суду, який очолив кн. Корецький, луцький староста і во- линський воєвода. До його складу ввійшли обрані шляхтою депутати, “п(а) ны с кола рыцеръского, на суд обраные и высажоные”: луцький ключник і городничий Олександр Жоравницький, волинський хорунжий Григорій Гу- левич та луцькі земські урядники у повному складі – суддя Гаврило Бокій, підсудок кн. Остафій Сокольський, писар Михайло Коритенський8. На випадок відсутності князя передбачалося, що його замінятимуть урядники луцького ґродського суду: “Про то абы твоя м(и)л(о)сть в замку столечъном луцкомъ передо мною, а в небытности моеи перед врядом моим кгродским луцкимъ и ихъ м(и)л(о)стю с кола рыцерского, п(а)ны особами певными, на которыхъ тые справы суть от всехъ ихъ м(и)л(о)сти п(а)новъ рыцерства, обывателеи земль Волынъскихъ преложоные”9. Тобто новий суд, очолюваний воєводою і старостою в одній особі, уві- брав у себе луцький земський і, принагідно, ґродський суд та був поповне- ний ще двома урядниками, шляхтичами Луцького повіту. По багатьох ко- ронних воєводствах каптурові суди у цей період, як і пізніше, очолювали старости з доданими їм на допомогу депутатами. Загалом судову практику цього періоду10 вирізняла значна обережність суду щодо винесення вироків та залучення до прийняття рішень інших представників шляхетського загалу. Так, засідання суду переважно призна- чалися на час сеймиків, а інколи і спеціально переносилися на шляхетські з’їзди; траплялося, що судді відкладали прийняття остаточного рішення до найближчого сеймику. Схоже, що у таких випадках суд діяв як сеймиковий, основу якого, однак, складали обрані судді: “За которыми позвы зложилъ есми рок становитися у права п(а)номъ Корытенъскимъ и п(а)ну Рогозенъскому на денъ Светое Луцеи на зезде всих ихъ м(и)л(о)сти кн(я)жат, п(а)нов, дыкнитаровъ, обывателеи земли Волынское тут, в Луцку”11. 7 Biblioteka Jagiellońska w Krakowie. – Sygn. 114. – Akc. 3/52. – K. 32. 8 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІАК). – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 583–583зв. 9 Там само. – Арк. 624зв. 10 Скоріш за все початково не велися спеціальні книги каптурового суду, оскільки записи його засідань фіксуються у луцькій ґродській книзі: ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 13. 11 Там само. – Арк. 622. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 268 Виконання вироків мало забезпечувати посполите рушення, що перед- бачалося першою сеймиковою постановою, однак порядок його скликання практично не регламентувався. На засіданні передконвокаційного сеймику 13 грудня того ж таки 1572 р., скликаного для обрання депутатів на сейм, кн. Богуш Корецький, посилаючись на необхідність від’їзду до Варшави у нагальніших держав- них справах, зняв із себе повноваження судді, і весь попередній склад суду – слідом за ним: “Нижли ижъ его м(и)л(о)сть для еханя своего на озванъе до Варшавы и для инъшихъ велико важныхъ потребъ Речи Посполитое, недоспешон будучи на тыхъ правахъ заседати, то з себе зложити рачилъ. Также и иные оособы, братя н(а)ши, на тые справы обраные, за многими потребами своими то з себе зложили”12. Тож новий комплект депутатів каптурового суду складався з шести осіб: луцького ключника і городничого Олександра Жоравницького, єди- ного депутата зі старого складу, Григорія Єла-Букоємського, кременець- кого підкоморія Івана Патрикія Курозвонського, кременецького земсько- го писаря Григорія Болбаса Ростоцького, Івана Гулевича Смолигівського, Гнівоша Калусовського і писаря – Макара Ледуховського. Схоже, що було дотримано квоти – по два шляхтичі – з трьох повітів Волинського воє- водства. Сеймик певним чином упорядкував провадження каптурового судо- чинства і щодо його форми, і щодо окремих процедурних питань. Зокрема, зауважувалося, на яке коло питань поширюватиметься його юрисдикція – насильство в чужому домі, захоплення чужого майна будь-яким способом, поранення, грабіж, убивство: “Ижъ хто бы колвекъ важился над першое постановене н(а)ше выступити, кому кгвалтъ домовыи учинити або одинъ другого где колвекъ ранити, забити, роз- бити або спокоиного держанъя, хто чого в спокоиномъ держанъю за живота его королевское м(и)л(о)сти, был выбитыи, або якими ж колвекъ фортелми вытиснути, або на доброволнои дорозе перенемши, кого зъранити, розбити, або хто бы кому якии грабежъ учинилъ”13. Суди мали засідати раз на три тижні в Луцьку. Перша каденція збігала- ся з традиційним терміном засідань земського суду – наступного дня після католицького свята Трьох королів: “А так кн(я)зь его м(и)л(о)ст зо всими ихъ м(и)л(о)стю п(а)ны, которые на тот час при его м(и)л(о)сти были, рок на першую пятницу по святе Трехъ Кролехъ, св(я) та римского, которое будеть в року пришлом, тисеча пятсот семдесят третего, то есть м(е)с(я)ца генваря десятого дня, положити рачил”14. 12 Там само. – Арк. 629зв. 13 Там само. 14 Там само. – Арк. 631зв. Наталя СТАРчеНКО 269 Суд мав працювати не конче у повному складі: “А пакъ ли бы которыи с тых судеи н(а)шихъ за хоробою своею на тые справы судовые быти не могъ, ино тые, которые ся зъедуть, то судити и справовати мають”15. Власне, цим і обмежувалися рамки функціонування каптурового суду, що встановлювалися сеймиковими ухвалами, для періоду першого безкоролів’я. Цілком усвідомлюючи специфіку такого джерела як скарги, на підста- ві яких доведеться аналізувати діяльність каптурового суду (адже зазвичай скаржник намагався подати свою справу у найпривабливішому для нього світлі), все ж спробуємо виділити найважливіші сторони діяльності капту- рового судочинства. Отже, перші скарги на дії суддів – Олександра Марковича Жоравниць- кого, Івана Патрикія Курозвонського, Гаврила Гулевича Смолигівского і Гнівоша Калусовського (чотирьох з шести, що з’їхалися на засідання) – були наслідком незадоволення шляхти судовими рішеннями під час, схо- же, першої сесії каптурового суду16, яка відбулася у березні 1573 р. Перша скарга, від Дмитра Яловицького, була спрямована 12 березня до воєводи кн. Богуша Корецького17. Скаржник твердив, що судді стали на сторону його супротивника, хоч той не навів жодного слушного доказу на підтвер- дження своїх слів18. Тож Яловицький, незадоволений рішенням суду, про- сив про апеляцію до сеймику, який мав відбутися 16 березня, однак судді апеляції не дозволили. Навряд чи в даному разі за браком ширшої інформації про хід судового процесу і аргументацію на ньому сторін можна встановити відповідність дій суддів правовим приписам, однак очевидно, що їхні рішення шляхет- ським загалом не сприймалися як остаточні. 15 Там само. – Арк. 630. 16 Перші згадки про засідання каптурового суду пов’язані з врученням возним позовів на його засідання. Так, маємо визнання возного, внесене до володимирських ґродських книг, про вручення двох позовів Павлові Григоровичу Оранському від Юхна Андрійовича Оранського: перший – про ґвалтовний напад на його дім “и о рване бороды Юхновы”, а другий – про побиття дружини і забрання речей. Справа з приводу цих звинувачень мала розглядатися на засіданні каптурового суду 11 березня в середу (ЦДІАК. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 7а. – Арк. 33–34зв.). Однак перше засідання було призначене кн. Богушем Корецьким на сеймику від 13 грудня 1572 р. на 10 січня 1573 р. Цілком імовірно, що раніше засідання суду не відбувалися через конвокаційний сейм. 17 ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 24зв.–26 (1573 р.). 18 Скаржник оповідав, що він позвав Малхера Ягодинського до судової розправи з приводу сукна, арештованого ще за життя короля. Однак брат Малхера – Каспер – за- явив, що те сукно належить йому, а не братові, і цим самим намагався затягнути справу. Судді ж, за словами Яловицького, всупереч тому, що Каспер не навів жодного слушного доказу на підтвердження своєї заяви, стали на його сторону. Так, вони відмовилися, як того вимагав позивач, присудити Ягодинському присягу на підтвердження його слів. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 270 Наступна скарга, вписана до ґродських книг 14 березня, стосується не- визнання уповноважувального листа (“моци зуполнои”) від Єроніма Круп- ського, наданого адвокатові Федорові Бруяці, у справі Крупського з луць- ким владикою Іоною Борзобогатим Красенським19. Владика звинуватив свого супротивника в насланні сина зі слугами і підданими на владичних підданих і пограбування їх “розбойним обичаєм”. Судді у тому ж складі не визнали уповноважувального листа на тій підставі, що “моц неслушная, под одною печатъю и с подписомъ руки п(а)на Крупского”. У відповідь умо- цований послався на Статут (розд. 4, арт. 32), де князям, панам і земським урядникам як особам знаним дозволялося умоцовані листи надавати лише за власним підписом і печаткою20, на відміну від рядової шляхти, яка му- сила їх додатково підтверджувати свідченнями двох шляхтичів. Адвокат Крупського міг ґрунтувати докази чинності уповноважувального листа на тому, що його клієнт був холмським підстолієм, отже, належав до категорії осіб, яким достатньо було власного засвідчення листа. Однак судді могли не визнати повноважень Бруяки, оскільки Крупський не був волинським уряд- ником. Втім, знаємо лишень зі слів скаржника, що головним аргументом суду у відповідь на докази Бруяки, зіперті на правових приписах, було: “Мы тепер не статутомъ судимъ”. Третя скарга, подана для запису до луцьких ґродських книг, стосувалася звинувачень Юхном Оранським Павла Оранського у нападі на його дім, вчи- ненні шкод і побитті дружини, слуг і підданих21. Павло на призначений тер- мін розгляду справи не з’явився, тож суд, вислухавши скаргу і докази Юхна, ухвалив декрет на його користь, однак наказав чекати декретових виписів від середи до суботи. У суботу ж кн. Курцевич, не маючи письмових повно- важень від Павла Оранського, усно повідомив про його хворобу. У відповідь суд переглянув своє рішення і звільнив Павла від відповідальності. Якщо припустити правдивість свідчень Юхна Оранського, то очевидно, що судді були налаштовані упереджено щодо Юхна і діяли всупереч праву. Отже, перші спроби судочинства нового складу каптурового суду про- демонстрували відсутність авторитету у суддів, несприйняття шляхетським загалом їхніх рішень як остаточних, скарги незадоволених до воєводи і апе- ляцію до сеймиків. Втім, каптурові судді, схоже, не мали великої практики провадження судового процесу – власне, лише Курозвонський як кременець- кий підкоморій мусив мати сякий-такий досвід (зауважу, що підкоморський суд провадився у більшості випадків як суд третейський, часто з досить по- легшеною судовою процедурою). Тож цілком імовірне недостатнє знання права каптуровими суддями та упередженість щодо окремих осіб. 19 ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 32зв.–33. 20 Там само. – Арк. 33: “Я-мъ до того мовил и показовалемъ въ статуту, в розделе четвертомъ артыкуле тридцатъ втором, где пише, иж кн(я)жта, п(а)н(я)та, врядники земъские умоцованых своих до права могут посылати, давши имъ лист умоцованыи под печатю своею и с подписомъ руки своее. Таковые умоцованые в каждого права за слушные приимованы быти мают”. 21 Там само. – Арк. 33–33зв. Наталя СТАРчеНКО 271 Наступна скарга датована 17 липня і пов’язана з украй конфліктною особою волинського каштеляна Михайла Мишки Варковського22, що під- тверджується його частою присутністю у судах внаслідок скарг на нього су- сідів про заподіяння шкод і навзаєм. Одним із постійних опонентів Варков- ського у судових процесах виступав, зокрема, кн. Костянтин Острозький. Детально розглянемо цю скаргу, звернену до воєводи і шляхти, що на той час була при ньому. Мишка оповідав, що був позваний до каптурового суду за обвинуваченням братами Борзобогатими Красенськими (луцьким мостовничим Іваном, Степаном, Іляшем і Семеном) у захопленні підданих і ґрунтів маєтку Галичани, який межував з маєтком Мишки Бородчичами, а також завданні шкод внаслідок нападу, вчиненого 8 липня того ж року. Тож Мишка, почуваючись несправедливо скривдженим діями Борзобо- гатих – викликом його до суду і певним ославленням перед людьми, перш ніж вдатися до судового процесу, оповів про свою кривду всій шляхті, що була на той час присутня на суді. Потому, уповноваживши на ведення судо- вого процесу Казимира Ледницького, через нього ствердив, що не мусить провадити справи з Борзобогатими, оскільки Галичани є королівщиною, яку попередньо тримав небіжчик Михайло Єло-Малинський, а нині – белзь- кий ловчий Станіслав Милошевський. Борзобогаті, таким чином, не мають права провадити процес, оскільки не є власниками маєтку, а тримають Га- личани від Милошевського орендою або ж є його урядниками. Далі через наданого йому возного Мишка просив читати каптурову ухва- лу, за якою визначалися межі компетенції каптурового суду, що поширюва- лася на такі види злочинів, як наїзд, тобто напад на дім (маєток), убивство, розбій на дорозі, відібрання маєтку чи ґрунтів, які особа тримала за життя короля, однак була позбавлена власності вже по його смерті. Мишка ж твер- див, що Борзобогаті отримали Галичани невідь за яким правом уже під час безкоролів’я, тож справа ця не належала до компетенції каптурового суду. Судді, вислухавши обидві сторони, попросили воєводу та шляхту при ньому про допомогу у вирішенні справи, на що ті погодилися. Такий роз- ширений склад суду після тривалої наради все ж прийшов до висновку, що обвинувачений мусить відповідати на скаргу. Тоді Мишка, не погодившись із цим рішенням, попросив про апеляцію до сеймику, який мав відбутися у вересні, оскільки суддів обирала вся шляхта: “Кгды ж от ихъ м(и)л(о)сти всихъ каптур уфален и постановлен есть, такъ теж и панове суди от всихъ, а не от части обраные сут, нехаи бы тежъ то их м(и)л(о)сть вси узнали, естли бы тая справа каптурови подлегла и ихъ судови належала”23. Окрім того, Мишка твердив, що Борзобогаті не довели тримання Гали- чан за життя короля, а також просив суд про призначення шкрутинії, тобто слідства з ініціативи суду, на підтвердження того, що він шкоди на галичан- ських ґрунтах не чинив. 22 Там само. – Арк. 218зв.–221. 23 Там само. – Арк. 220зв. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 272 Своє невизнання декрету Мишка тут же освідчив перед воєводою та іншою шляхтою, посилаючись на те, що з ним як із несправедливо скрив- дженим солідаризувалася велика кількість шляхтичів, які на той час пере- бували при суді (названо 31 особу і додано, що, окрім них, було ще багато інших)24. Тож Мишка просив воєводу, щоб він не виконував вироку, а при- йняв його скаргу і наказав вписати до ґродських книг. Звернімо увагу на важливу деталь: рішення судді приймали разом з воєводою кн. Корецьким і шляхтою при ньому – принаймні, частиною тих, кого Мишка зарахову- вав до своїх прибічників. Однак каштелян віртуозно розділив колегіальний суд: своє незадоволення він спрямував виключно проти суддів, у той же час звертаючись зі скаргою до воєводи і урядників, тобто тих осіб, які ad officio та за реальною вагою в регіоні уособлювали владу (воєводи та ін- ших урядників). Далі події розвивалися у такий спосіб: Мишка перехопив ініціативу і на наступні каптурові роки, що були призначені на середу 26 серпня, по- звав Станіслава Милошевського як власника Галичан, а також його гали- чанських урядників Борзобогатих Красенських, з приводу захоплення його власних ґрунтів. Про те, як розвивалися події, ми знаємо виключно з Миш- чиної скарги25. Оскільки Милошевський не постав перед судом, Мишка просив суддів визнати свою перемогу, й вони на те погодилися. Однак на- ступного дня замість того, щоб видати Мишці випис з декрету, судді почали вимагати від нього подальшого провадження справи і передовсім довести, що галичанські ґрунти тримає саме Милошевський. Мишка на те відповів демагогічною тирадою, що факт тримання маєтку має доводити власник, тобто обвинувачений, бо має на те всі докази, а з боку суду то – “вимисли”, “реч неслушная, незвыклая, неподобная и непотребная”, якої не траплялося у жодному суді. До того ж суд вимагав від Мишки доведення уже після ви- року, підтвердженням чому є запис писаря на позові. 24 Там само. – Арк. 220зв.–221: “А бачечи такое, мне от пановъ депутатов учиненое безправъе, ихъ м(и)л(о)сть много панов дыкгнитаров, врядниковъ, рыцерства, шляхты, ижъ не водлугъ каптуру оныи декрет от панов судеи учинен был, при мне ся // на он час оповедали, то ест ихъ м(и)л(о)сть пан Олизар Кирдеи Мылскии, маршалокъ его королевское м(и)л(о)сти, пан Григореи Гулевичъ, хоружии земли Волынское, пан Иван чапличъ Шпановскии, воискии земли Волынское луцкии, пан Базилиус Древинскии, писар и секретар короля его м(и)л(о)сти, пан Андреи Ивановичъ, секретар короля его м(и)л(о)сти, подкомории новъгородскии пан Якубъ Кресимъскии, секретар короля его м(и)л(о)сти панъ Захаряшъ Лагодовскии, пан Федор Сенюта, воискии кремянецкии, пан Ярофеи Гостскии, пан Федор Кадъянович чапличъ Шпановскии, пан Григореи чапличъ Шпановскии, кн(я)зь Федор Масалскии, панъ Миколаи Дубровскии, пан Миколаи Хар- линскии, пан Миколаи Палуцкии, пан Янъ Дорогостаискии, пан Григореи Колмовскии, пан Семен Хребтовичъ Богуринскии, писар кгродскии луцкии, пан Андреи Романовскии, панъ Степан Лозка, пан Михаило Зверъ, пан Михаило Загоровъскии, пан Фроц Крушъ, пан Иван Звер, пан Валентии Понетовскии, пан Янъ Зарецкии, пан Василеи Холоневскии, пан Семен Дениско, пан Иван Белостоцкии, пан Станиславъ Хрустицкии, панъ Станиславъ Добринскии и иные многие панове шляхъта”. 25 Там само. – Арк. 316–321зв. Наталя СТАРчеНКО 273 Далі Мишка твердив, що наступного дня йому таки вдалося отрима- ти випис з ґродських книг, який засвідчував введення минулого року слуги пана Милошевського у тримання Галичан через луцьких возного і коморни- ка. Тож він просив суд не зважати на свідчення Борзобогатих, оскільки вони до тієї справи не мали жодного стосунку. На підтвердження своїх вимог Мишка посилався на розд. 4 ІІ Литовського Статуту (однак, не зазначивши артикулу), за яким суд має протидіяти особам, що перешкоджають прова- дженню процесу. Докази ж Борзобогатих, за словами каштеляна, на під- твердження їхнього тримання Галичан за якоюсь умовою з Милошевським є вкрай сумнівними, оскільки лист, який ними був продемонстрований на третій день по винесенні вироку, не фігурував у попередніх процесах. І, оскільки маєток був переданий їм від слуги за наказом пана, то, скоріш за все, вони тримають його як орендарі або урядники. Однак судді поміняли свій декрет у суботу і читали його з листа, в яко- му не було вказано посилань Мишки на статутові й каптурові норми, ви- магали від нього вести судовий процес з Борзобогатими Красенськими, не видали йому випису, а коли він у присутності приятелів як несправедливо скривджений з декретом не погодився, ображали його, а особливо Олек- сандр Жораницький, Гнівош Калусовський та Іван Гулевич. Мишка апелював до воєводи й сеймику і підтвердив свої слова визна- нням возного: “Брал есми то собе до его м(и)л(о)сти кн(я)зя воеводы волынского и до всих п(а)нов брати своее, их м(и)л(о)сти всихъ п(а)нов обователеи земли Волынское яко до речи посполитое на соимикъ пришлыи”26. Спробуємо розібратися в аргументації Мишки і відповідності її реалі- ям. Власне, в центрі судових дебатів стояло два питання: компетенція кап- турового суду і право Борзобогатих особисто провадити справу про Галича- ни, які нібито мали іншого власника. Зауважимо, що Мишка досить вправно маніпулював суддями, адже вони, згідно з каптуровою ухвалою, мали розглядати факт порушення уста- лених на момент смерті короля кордонів між маєтками, а не встановлюва- ти власника одного з них (що й справді каптуровому судові вирішувати не належало). Каптуровий суд під час третього безкоролів’я цілком вправно давав собі раду з подібними справами27. Що ж стосувалося права Борзобогатих на Галичани, то Мишка, вико- ристовуючи деякі правдиві реалії 60-х28, спритно перекручував факти: маєт- 26 Там само. – Арк. 318зв. 27 Старченко Н. Каптуровий суд у Волинському воєводстві в часи третього без- ко ро лів’я // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – Львів, 2006. – Т. 251. – С. 439–498. 28 Конфлікт за ґрунт поміж маєтками Галичани і Бородчичі мав свою довгу історію, де не бракувало драматичних і розпачливих скарг на супротивника з обох сторін. Див., напр.: ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 7. – Арк. 196, 200зв.–203, 230зв.–233, 286зв.–287зв., 311зв.–318зв. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 274 ки, серед них і Галичани, куплені Борзобогатими у королеви Бони29, періо- дично переходили в руки кількох осіб, щоправда, тимчасово. Заборгувавши Тарлові, радомському каштеляну та холмському і любачівському старості, велику суму грошей і не віддавши її вчасно, що призвело до подвоєння бор- гу, Борзобогаті відмовилися передати йому маєтки у тримання до віддачі грошей. Тоді Тарло тестаментним записом подарував ту суму королю, а той, своєю чергою, до сплати грошей Борзобогатими у королівську скарбницю передав маєтки на короткий період у 1565 р. – Миколаю Лисаковському30, а далі – королівському маршалку Михайлу Єло-Малинському31. По смерті Малинського Борзобогаті перед кн. Корецьким заплатили пані Малинській “з інтересом” суму в 1000 золотих за маєтки32 і тимчасово передали їх 5 серпня 1572 р. Станіславові Милошевському (через його урядника), який своєю чергою зобов’язався заплатити за них борг королю33. За угодою від 20 червня 1572 р. Борзобогаті зобов’язалися віддати Ми- лошевському 1000 золотих при передачі йому у тримання маєтків, а 4000 золотих – на день Св. Миколая 6 грудня того ж року за сплату ним у коро- лівську скарбницю їхнього боргу в 5000 золотих. Таким чином Борзобогаті сподівалися повернути собі маєтки, які вислизнули з їхніх рук у 1565 р. Втім, домовленості включали і пункт, який ніс серйозний ризик втрати Борзобога- тими нерухомості назавжди: в разі несплати грошей маєтки мали перейти у повну власність Милошевського (“мели […] вечность на тых именях своих тратити”). Однак вже наступного дня кредитор відмовився від цієї умови, і, таким чином, власниками маєтків і надалі залишалися таки Борзобогаті34: “Теды тот запис был учинен з никоторых певных причинъ, але не есть мне по требныи, которыи то запис я тым листом моим касую и внивеч оборочаю, а панов Борзобогатых волными от него чиню, и вже тот запис, которыи мне п(а)- нове Борзобогатые в тои речи дали, жадное моцы мети не может и не мает быти держанъ”. До того ж Милошевський, отримавши 5 серпня Галичани й інші маєтки у тимчасове користування, десь чи не одразу передав їх назад Борзобогатим як заставу. Тож з усіх сторін Борзобогаті мали право як справжні власники провадити справу з Мишкою. Більш того, оскільки сусідство Борзобогатих і Мишки мало тривалу драматичну історію, то епізодів, що підтверджували б попереднє визнання Мишкою прав Борзобогатих до Галичан, є достатньо. Так, наприклад, 19 вересня 1572 р., вже по домовленостях Борзобогатих з Милошевським, а також по смерті короля, відбувся приятельський суд з при- воду пограбування Мишкою збіжжя на галичанському ґрунті, за рішенням якого Мишка мав повернути пограбоване, що і було виконано його урядни- 29 Там само. – Арк. 314зв.–315. 30 Там само. – Арк. 327зв.–328, 439зв. 31 Там само. – Спр. 13. – Арк. 432зв.–433зв. (1572 р.). 32 Там само. – Арк. 434–434зв. 33 Там само. – Арк. 437–437зв. 34 Там само. Наталя СТАРчеНКО 275 ком35. Отже, цілком очевидно, що волинський каштелян маніпулював суддя- ми, скориставшись їхнім явно недостатнім досвідом судочинства. 2 вересня під час шляхетського з’їзду Мишка вніс до луцької ґродської канцелярії в присутності воєводи і багатьох інших осіб скаргу на декрет каптурового суду, а судді у відповідь заявили, що надалі відмовляються від своїх повноважень: “Кгды жъ, деи, таковые нареканъя и жалобы вашои м(и)л(о)сти слышимъ, тогъды, деи, мы то собе до приеханя его к(о)ролевъское м(и)л(о)сти, пана на- шого ново объраного, которыи фортунъне приехати и коронованъ быти рачитъ, откладаемъ […], въ жадные справы и суды наши депутатъские вдавати и ихъ отпра- вовати не хочемъ и не будемъ”36. На тому ж сеймику Мишка просив воєводу “учинити справедливість” на суддів, тобто розглянути їхню справу у судовому порядку, що депутати категорично заперечили: “Мы подъ суд в(а)шеи м(и)л(о)сти не подъдаемъ и большеи того ся в томъ пе- ред вашими м(и)л(о)стями справовати не будемъ”37. На що воєвода Корецький, визнавши слушність скарги Мишки Варков- ського до сеймику, оскільки судді “не от кого иншого, толко от насъ въсихъ на тые суды обраными и депутоваными суть”, зауважив неможливість зму- сити суддів відповідати на звинувачення: “Мы тежъ до того ихъ силою за тымъ упоромъ ихъ привести и примусити яко упоръных и непослушъныхъ не можемъ”. Звернімо увагу на те, що присутність воєводи і урядників під час скарги Мишки не конче мусила означати їхню з ним згоду, як це постає з Мишчиної скарги. До таких висновків схиляє і відмова Корецького якимось чином впливати на суддів. Цілком імовірно, що стратегія каштеляна була принаймні для якоїсь частини шляхти секретом Полішинеля, тож бути за- ложником чужої гри воєводі не випадало. Далі того ж дня до Мишки приєдналися кременецький староста кн. Ми- кола Збаразький із сином Янушем, маршалок королівський Олізар Кирдей Мильський, войський Іван чаплич Шпановський, луцькі земські урядни- ки, які після смерті короля були суддями при кн. Корецькому, Іван Кирдей Мнішинський, Григорій Оранський, ґродський писар Семен Хребтович Бо- гуринський, а також прислали до воєводи своїх слуг з листами Григорій Гу- левич, волинський хорунжий (колишній суддя), Єронім Крупський і Андрій Монтовт, які скаржилися на каптурових суддів про порушення ними своїх зобов’язань, даних “под добрымъ цнотливым словомъ шляхетским”38: “Не водлугъ прав волъностеи н(а)ших и не водлугъ статуту суды свои отправо- вали, иж тых речеи, которые судови ихъ депутатскому судити належали, не судили 35 Там само. – Арк. 547–648, 556–556зв. 36 Там само. – Спр. 14. – Арк. 327. 37 Там само. – Арк. 333. 38 Там само. – Арк. 338зв.–339зв. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 276 и до земъства отослали, […] не ведле права статуту посполитого судили, апелецыи стороне от суду своего до тое ж речи посполитое на зездъ не допустили, на одну речъ по два декреты, и стороне поводовои и къ другои стороне, отпорнои, противные и розные давали, сами седечи на суди кому поблажали, от нихъ реч мовили, льжачи словы ущипъливыми сторону без причины, мовити своїм суду не допущали, зле и незбожне многие суды своими справы отправуючи, не зъеждчаючися на суды свои у кождую три недели, яко то прирекли”39. Суддям також нагадували їхні слова у відповідь на вимогу допустити апеляцію на винесені рішення до сеймику: “мы того такъ учинити не можемо, а апелецыя, деи, от суду н(а)шого толъко до самого Б(о)га идеть”40. Скаржники, врешті, заявивши про подальше невизнання правомочності каптурового суду (“мы въ жаденъ судъ ихъ вдаватися не будемъ и отправы судовъ ихъ чинити не допустимъ”), просили кн. Корецького, щоб він як ста- роста не сприяв виконанню його декретів до того часу, “поки бы ся намъ панове депутатове усправедливили”. 16 вересня Мишка засвідчив у ґродській канцелярії, що каптурові суд- ді на чергове засідання не зібралися, оскільки на минулому сеймику вони відмовилися від своїх повноважень до приїзду короля. Виглядало на те, що каптуровий суд припинив свою діяльність41. 7 жовтня Іван Кирдей Мнішинський визнав, що був позвав на каптуро- вий суд княгиню Масальську з приводу захоплення нею його власних ґрун- тів, однак відмовляється провадити свою справу перед суддями, чиї повно- важення були оскаржені шляхтою на сеймику42: “В тои справе своеи терпливым быти хочу, поки ся их п(а)н(о)ве депутатове того всего справят тым, которые суду ихъ пригану дали, аболи теж иншие суды на их местца депутаваны будут”. Маємо також скаргу Григорія Оранського на каптурових суддів від 10 жовтня, внесену до луцьких ґродських книг, про увільнення Юхна Оран- ського від судового процесу з ним. Судді пояснювали своє рішення тим, що позов Юхнові від Григорія був вручений не у відповідності з правом, оскільки замість одного з двох шляхтичів-свідків при возному був татарин, свідчення якого у суді не приймається43. 18 листопада зустрічаємося ще з однією скаргою – від уповноваженого на ведення судової справи Янової Загоровської, який заявив про відмову своєї клієнтки судитися, оскільки суд зібрався не в повному складі, присутні 39 Там само. – Арк. 339. 40 Там само. – Арк. 339зв. 41 Там само. – Арк. 373зв. 42 Там само. – Арк. 418зв. 43 Там само. – Арк. 423зв.–424. Наталя СТАРчеНКО 277 лише чотири особи з шести. На що Олександр Жоравницький відповів, що вони мають право судити тією кількістю, яка є: “Колько насъ буде, маемъ моц судити сторон, хотя ж и не вси ся зъедемо, а тобе нас не учит”. Далі “умоцований” згадав про скарги на суд від поважних осіб воєвод- ства, серед яких – і сам воєвода, а також про те, що судді досі не зняли з себе обвинувачень, тобто “не усправедливилися” перед шляхетською спіль- нотою. Тож на цій підставі він від імені Янової Загоровської відмовляється від провадження процесу44. На жаль, іншої інформації про роботу суду не маємо, окрім визнань возних, занесених до ґродських книг, про вручення позовів різним особам. Тож на підставі цих даних можна стверджувати, що судові засідання були призначені на 28 жовтня, 9 і 30 грудня 1573 р. та 20 січня 1574 р.45. Також відомо, що засідання від 11 лютого 1574 р., на яке прибули позва- ні кн. Костянтином Острозьким опікуни дітей Яна Хрустицького з приводу того, що заставлені маєтки не були віддані, не відбулося, оскільки на ньому були присутні лише двоє суддів – Іван Патрикій Курозвонський і Григорій Єло-Букоємський. Інші четверо “на коронацею поехали, а дъругие про хо- робу ту не приехали”46. Тож спробуємо проаналізувати можливості такого джерела, як скарги, на прикладі нашої історії. Скарги в судовому процесі, як ми бачимо в історії з Мишкою, не конче вказують на помилки суддів чи свідоме їхнє протегування одній зі сторін. Міру неправдивості таких свідчень визначити, зазвичай, не вдається. Вони напевно мусять подавати справу з якнайкориснішого для сторони боку, вкраплюючи до фальсифікованої історії окремі моменти того, що насправді відбулося. Тож історикові залишається одне – пробувати “виловити” віро- гідні фрагменти, не намагаючись виставляти своїм героям оцінки. Як уже зазначалося, в перших трьох скаргах маємо напевно інформацію про ставлення до каптурового суду як такого, що не вповні заслуговує на до- віру, принаймні його рішення не трактуються як остаточні. Це підтвердили і подальші події. Так, в одній зі скарг Мишки на сеймику згадується, що разом з ним протест висловив і луцький войський Іван чаплич Шпановський, неза- доволений декретом у справі з Балтазаром-Гнівошем Свинюським47, однак окремої скарги на суд до ґродських книг він не заносив. Серед тих, хто, зі слів Мишки Варковського, солідаризувався з його скаргою – кілька земських урядників, королівських секретарів, а також інші шановані особи. Другим у списку названий хорунжий Григорій Гулевич, він же згадується і серед скарж- ників на сеймику, де був представлений також весь склад луцького земського суду, тобто всі ті, хто входив до суду, що постав після смерті короля і був очо- 44 Там само. – Арк. 476–476зв. 45 Там само. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 7а. – Арк. 284зв.–285, 285–285зв., 293зв.–294, 337–337зв., 348–348зв.; Спр. 8. – Арк. 16зв.–17. 46 Там само. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 459. – Арк. 23–23зв. 47 Там само. – Арк. 326зв. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 278 люваний кн. Богушем Корецьким (27 липня – 13 грудня 1572 р.). Своє незадо- волення діяльністю суддів висловив також кременецький староста кн. Мико- лай Збаразький із сином. Є підстави припускати, що кн. Януш Збаразький, який дуже скоро по смерті батька, 1574 р., обійме його уряд, бойкотуватиме не лише каптуровий суд, а й сеймики48. Цілком імовірно, що для нього не- прийнятними виявляться подальші сеймикові ухвали, які містили “дисциплі- нуючі” щодо старост заходи49, а відповідно й сеймикова атмосфера (про яку ми можемо хіба здогадуватися на підставі аналізу ухвал). Тож скаржникам, як на те – представникам вищого ешелону влади, ішлося не стільки про солідарність з Мишкою, скільки про спротив капту- ровим суддям з їхньою претензією на остаточність рішень50: “Апелецыя […] от суду н(а)шого толъко до самого Б(о)га идеть”. Мишка ж, схоже, вда- ло використав загальну настанову верхівки шляхетської спільноти. Спробуємо під цим кутом зору проаналізувати висунуті до суддів пре- тензії. Нагадаю, що суддям інкримінувалося: провадження судочинства “не водлугъ прав волъностеи наших и не водлугъ статуту”, відмова від низки справ, недопущення апеляції, протегування одним і образа інших в ході процесу, заанґажованість у хід справи (“сами седечи на суди кому побла- жали, от нихъ реч мовили”), недотримання термінів провадження каденцій (“не зъеждчаючися на суды своим кождую три недели”). Отже, почнемо з найдражливішого для скаржників пункту, до якого неодноразово приверталася увага шляхетського загалу – чим же мали суди- ти судді, які заявили, що вони не Статутом судять? В ухвалі від 13 грудня 1572 р. зауважувалося: “Вси справы судити и справовати водле Бога и сумненя своего, и водле набол- шое справедливости, и напевнеишого выведаня справы, не отступуючи ни в чом прав и волностеи н(а)ших”51. 48 Звернімо увагу на репліку оскарженої сторони, що прозвучала у відповідь на по- силання супротивником на сеймикову постанову від 5 травня 1575 р.: “Спис, которого пред вашъмостью панъ ключникъ положил, п(а)нъ // Янъ Жоравницкии и инъшихъ немало кн(я)зеи, п(а)новъ зацнеишихъ повиту Кремянецкого не позволили и до него печатеи своихъ не прикладали, и рукъ своих не подписовали, и о томъ списе ничого не видають” (Там само. – Спр. 15. – Арк. 317–317зв. (1575 р.)). Підставою для припущення служать також згадки про відмову князя Януша Збаразького як кременецького старости надавати возного для виконання вироків каптурового суду, скажімо: “Хто васъ судилъ, тотъ вамъ и отправу нехаи даеть, а я, деи, того не судилъ, ани о том ведаю” (Там само. – Спр. 16. – Арк. 318зв.). Див. також: Там само. – Спр. 15. – Арк. 44–44зв., 317зв. 49 Старченко Н. Проблематика сеймиків Волинського воєводства під час Великого безкоролів’я // Парламенцкія структуры ўлады ў сістэме дзяржаўнага кіравання Вялікага княства Літоўскага і Рэчы Паспалітай у XV–XVIII стагоддзях. – Мінск, 2008. 50 Згадаймо, що за нормального функціонування судової системи земський суд як суд виборний практично не ухвалював рішень, оскільки сторони на різних етапах про- вадження процесу намагалися отримати дозвіл на апеляцію до королівського суду, а пізніше – до трибуналу. 51 ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 13. – Арк. 630. Наталя СТАРчеНКО 279 Тож, як бачимо, авторам ухвали таки передовсім йшлося не про відпо- відність рішень правовим приписам, а про їхню справедливість, що мала бути забезпечена примірюванням суддівських дій до Божих заповідей, сові- сті і, наостанок – ретельним розслідуванням усіх обставин правопорушен- ня. Лише в кінці згадується, що у своїх діях судді не повинні відступати від “прав і вольностей наших” (досить формульної, клішованої на різний спосіб артикуляції шляхетських цінностей). Тож обурлива на перший по- гляд заява суддів підкріплена була текстом ухвали. Скаржники, активно її цитуючи, теж не ототожнювали поняття “права і вольності” зі Статутом (су- дили “не водлугъ прав волъностеи наших и не водлугъ статуту”52), адже йшлося про поняття “справедливості” як універсальної настанови і “права”, що не завжди збігалися. Далі зауважувалося, що депутати багато справ відмовилися судити, ві- діславши їх до земського суду, який мав відновити свою роботу по корона- ції, що потягло за собою шкоду для сторін “в ґрунті і збіжжі”: “тых речеи, которые судови ихъ депутатскому судити належали, не судили и до земъства оотослали, в чомъ шкоду, а зъвлаща въ кгрунте и въ збожю, немалую стороне поводовои учинили”53. Цілком зрозуміло, що йшлося про справи, пов’язані зі спірними межами між маєтками, які й провокували конфлікти. Каптуровому суду, за ухвалою від 13 грудня 1572 р., як уже зауважувалося, підлягали з земельних справ лише ті, де сторона, тримаючи ґрунти за життя короля, була їх позбавлена через неправові дії вже після його смерті: “[З] спокоиного держанъя, хто чого в спокоиномъ держанъю за живота его королевское м(и)л(о)сти [мав], был выбитыи, або якими ж колвекъ фортелми вытиснути”. Справи ж про належність цих ґрунтів, її обґрунтування, не входили до компетенції каптурового суду і, як засвідчує пізніша практика судочинства під час третього interregnum, справді відкладалися до відновлення нормаль- ного судочинства. Суддів також звинувачували у порушенні процедури судочинства, вида- чі подвійних декретів, образі сторін тощо. Підтвердити чи спростувати ці об- винувачення джерела не дають змоги, однак варто мати на увазі, що подібні порушення були характерні для роботи судів і поза періодом безкоролів’я. Адже судді були частиною тієї ж шляхетської спільноти, тісно зрощені з нею зв’язками крові, приятельських стосунків, клієнтарних підпорядкувань тощо, а їхні лояльності часто виявлялися важливішими в ієрархії цінностей, аніж обов’язки урядників. Тож історія, вибудувана на скаргах, за відсутності іншого типу джерел і некритичних дослідницьких настанов, нагадує судовий процес, де слово має 52 Там само. – Спр. 14. – Арк. 339. 53 Там само. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 280 лишень обвинувач. Ми не знаємо співвідношення між скаргами й загальною кількістю розглянутих справ і не чуємо інших голосів, окрім голосу скарж- ника, відтак нам легко потрапити в пастку, сприйнявши версію зацікавленої особи як єдино можливий варіант перебігу подій. У нашій історії складається враження, що суд на вересневому сеймику припинив своє існування. І лишень присутність двох скарг із пізніших судових сесій засвідчує принаймні те, що судді на засідання прибули, а позивачі й відповідачі, своєю чергою, стали у призначений час до суду. На подальшу тривалість каптурового судочинства вказують також позови, зізнання про вручення яких були вчинені возними перед ґродськими урядниками і вписані до актових книг. Врешті, свідчення позваних до суду князем Костянтином Острозьким опікунів дітей небіжчи- ка Яна Хрустицького про відсутність повного складу суддів на засіданні від 12 лютого 1574 р. теж непрямо може підтверджувати функціонування капту- рового суду після вересневих подій 1573 р. Більш того, як бачимо, до нього зверталися навіть дуже поважні у Волинському воєводстві особи. Під час чотиримісячного перебування на польському троні Генріха Ва- луа звичайне судочинство в межах Волинського воєводства так і не було відновлене. Призначене на 30 квітня перше засідання луцького ґродсько- го суду не відбулося через відсутність писаря54. Усі наступні засідання по- чергово відмінялися, оскільки до суду не з’являвся суддя Тит Хом’як. Той, своєю чергою, заявив, що на вимогу старости кн. Корецького приїздив кілька разів до Луцька для виконання суддівських обов’язків, однак увесь той час на уряді не було писаря55. Цілком імовірно, що ґродські урядники у звичний спосіб56 зривали засідання через справу кн. Острозького як опіку- на дітей кн. Романа Сангушка з опікунами неповнолітніх спадкоємців Яна Хрустицького про невіддання заставлених маєтків. На це вказує інформація у ґродських книгах про те, що представники Хрустицьких у призначений термін до суду ставали, однак процес не відбувався через відсутність по- вного складу ґродських урядників. Врешті, справа скінчилася полюбовною згодою, тобто поза офіційною судовою сферою. Такий розвиток подій був загалом типовим для волинського судочинства того періоду. Врешті, 10 липня у черговий раз розгляд справ було відмінено; зазнача- лося, що “короля в земли неть”, а воєвода розіслав по повітах листи, в яких ішлося про необхідність “обьмышленя в справахъ и потребахъ Речи Поспо- литое на тот час в безкоролевства”57. Володимирський ґродський суд теж не встиг розпочати роботу в про- міжку між коронацією Генріха Валуа і його втечею. У червні підстароста і суддя заявили, що ще не мали розпоряджень від старости щодо проваджен- ня судочинства: 54 Там само. – Спр. 459. – Арк. 86зв.–87, 93зв., 148, 170–170зв., 188зв.–189. 55 Там само. – Арк. 202. 56 У складних випадках або за домовленістю з однією зі сторін судді зривали засі- дання суду, не з’являючись на нього, про що існують численні згадки в актових книгах. 57 Там само. – Арк. 188зв.–189. Наталя СТАРчеНКО 281 “...не маючи еще на сес час науки росказаня от кн[я]жати его м[и]л[ости] п[а]- на н[а]шего, абысмо кого судити мели, не смели есмо и не хотели того ся важит”58. Аналогічна ситуація складалася, схоже, і по інших воєводствах, про що свідчить фраґмент сеймикової ухвали Краківського воєводства від 16 липня 1574 р.: “...po koronacyey pana naszego zadne sądy nie były”59. Тож після втечі Генріха Валуа черговий сеймик, що відбувся 27 лип- ня 1574 р.60, зав’язав конфедерацію і, попри явні проблеми з каптуровим судом, знову повернувся саме до цієї форми судочинства. Однак висновки були зроблені: зазначалося, що судді повинні судити статутом: “водлугъ Бога и статуту права нашого писаного, которого и до сего часу вживаемъ, а не инакъшимъ якимъ правомъ”; заборонялося скаржитися на рішення капту- рового суду, а також апелювати до будь-якої інстанції: “вечне молчати, што ихъ милость скажуть выроками своими”; чіткіше визначалася компетенція суду, а також збільшувався до чотирьох тижнів інтервал між засіданнями. Коротко зауважимо, оскільки це вже виходить за межі заявленої теми, що сеймик спробував “дисциплінувати” не лише шляхетський загал, а й ста- рост як урядників, у руках яких було зосереджено виконавчу щодо рішень каптурового суду владу61. То що ж відбулося на вересневому сеймику Волинського воєводства під час першого безкоролів’я? Цілком імовірно, що певна група шляхти, ско- риставшись з особистого інтересу волинського каштеляна Михайла Мишки Варковського в цій історії та його вміння і можливостей запустити механізм дискредитації каптурового суду, добивалася реалізації власної мети – вре- шті, у суді принаймні одна сторона зазвичай залишається незадоволена. По- при це, виглядає на те, що в ході реалізації приватних інтересів зіткнулися дві моделі влади, чи принаймні ними активно намагалися маніпулювати. Конфлікт, розіграний каштеляном Мишкою Варковським, оприявнив скла- дання нових уявлень у регіоні. Його апеляції на рішення суддів до воєводи і старости Богуша Корецького як джерела влади, а також до сеймика, зіткну- лися з протистоянням, що надалі буде підтверджене сеймиковою ухвалою 27 липня 1574 р. – поглядами на каптуровий суд як остаточну інстанцію, що обиралася всім шляхетським загалом воєводства. Врешті, цьому спри- яв і сам воєвода, відмовляючись чинити тиск на суддів. Подальші сейми- кові ухвали, що засвідчують поетапні спроби шляхетського загалу ввести “дисциплінарні” рамки для старост, поставити їх під контроль спільноти, демонструють щодалі виразніше усвідомлення воєводською шляхтою себе 58 Там само. – Ф. 28. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 116зв.–117. 59 Akta sejmikowe województwa Krakowskiego / Wyd. S. Kutrzeba. – Кraków, 1932. – T. 1: 1572–1620. – S. 40. 60 ЦДІАК. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 459. – Арк. 240–244зв. 61 Докладніше про це див.: Старченко Н. Проблематика сеймиків Волинського воєводства під час Великого безкоролів’я. Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574) 282 як самоврядної одиниці. Тож може йтися про зміну традиційної ієрархізо- ваної моделі влади, що зосереджувалася переважно в руках князів-старост, на іншу, де джерелом влади виступала сама шляхетська спільнота, а чи принаймні фіксуються перші симптоми такої зміни. Князівська домінація в регіоні, схоже, отримала під час безкоролів’їв певну противагу у вигляді шляхетського загалу. Насправді нам невідомо, чиїми руками творилися сеймикові рішення і якою була процедура їхнього ухвалення, приймалися вони одностайно чи спричиняли значні дискусії, були відображенням тривалих рефлексій над подіями в державі і малій вітчизні – Речі Посполитій і воєводстві Волин- ському – чи носили ситуативний характер62. Однак навіть якщо шляхтою звично маніпулювали ті, хто утримував ключові уряди на Волині, наявність кількох владних осередків і потреба в певній риториці для досягнення свого неминуче мусили прислужитися емансипації шляхетського загалу. Наталя Старченко (Київ). Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574). У статті на матеріалах ґродських книг аналізується процес реформування судової системи Волинського воєводства під час першого безкоролів’я. Звертається увага на особливості такого джерела, як скарги, що й лягли в основу дослідження. Робиться ви- сновок про те, що в результаті подій безкоролів’я започатковуються зміни традиційної ієрархізованої моделі влади, що зосереджувалася переважно в руках князів-старост, на іншу, де джерелом влади виступала сама шляхетська спільнота, – а чи, принаймні, фік- суються перші симптоми такої зміни. Князівська домінація в регіоні, схоже, отримала певну противагу у вигляді шляхетського загалу. Ключові слова: міжкоролів’я, Річ Посполита, суд, скарги, воєводство. Наталья Старченко (Киев). Каптуровый суд первого бескоролевья через призму жалоб (1572–1574). В статье на материалах гродских книг анализируется процесс реформирования су- дебной системы Волынского воеводства во время первого бескоролевья. Обращается внимание на особенности такого источника, как жалобы, которые легли в основу ис- следования. Делается вывод о том, что в результате событий бескоролевья происходят изменения традиционной иерархизированной модели власти, сосредоточенной преиму- щественно в руках князей-старост, на другую, где источником власти выступало само шляхетское сообщество, – или, во всяком случае, фиксируются первые симптомы таких изменений. Княжеская доминация в регионе, похоже, получила определенное противо- стояние в виде шляхетской корпорации. Ключевые слова: бескоролевье, Речь Посполитая, суд, жалоба, воеводство. 62 Спротив кн. Януша Збаразького, кременецького старости, рішенням каптурового суду, що фіксується в кількох скаргах, занесених до луцьких ґродських книг, міг посприяти появі в ухвалах “дисциплінуючих” заходів щодо старост як виконавчої влади в цілому. Наталя СТАРчеНКО Natalia Starchenko (Kyiv). The Kaptur Court of the First Interregnum through the Prism of Complaints (1572–1574). The article provides analysis of reforms of the Volhynia palatinate court system during the First Interregnum. The study is based on the records of the Castle books (grods’ki knyhy). The author concentrates on the peculiarities of complaints as a basis for the research carried out and concludes that the Interregnum period resulted in transformation of the traditional hierarchic model of authority. The power was transferred from the princes, who used to hold the positions of local administrators (starosty), to the gentry community, or at least the first symptoms of these changes were being observed. The domination of the princes in the region presumably evoked a certain opposition in the gentry corporation. Key words: interregnum, Polish-Lithuanian Commonwealth, court, complaint, palati- nate Каптуровий суд першого безкоролів’я крізь призму скарг (1572–1574)

Схожі ресурси