Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові)
У статті розглядаються правові засади та практична діяльність інституту духовного суду Львівської єпархії в період пастирства Йосифа (Шумлянського). Аналіз змісту й структури протоколів засідань і декретів найдавнішої судової книги за 1668–1674 рр. засвідчує їхній значний джерелознавчий потенціал дл...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16152 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) / А. Навроцька // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 284-302. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16152 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Навроцька, А. 2011-02-07T14:31:04Z 2011-02-07T14:31:04Z 2009 Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) / А. Навроцька // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 284-302. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16152 У статті розглядаються правові засади та практична діяльність інституту духовного суду Львівської єпархії в період пастирства Йосифа (Шумлянського). Аналіз змісту й структури протоколів засідань і декретів найдавнішої судової книги за 1668–1674 рр. засвідчує їхній значний джерелознавчий потенціал для дослідження історії церкви в Україні й, зокрема, повсякденного життя українського соціуму. З’ясовано також сферу діяльності духовного суду в православній церкві постмогилянського періоду. В статье рассматриваются правовые нормы и практическая деятельность института духовного суда Львовской епархии в период пастырства Иосифа (Шумлянского). Изучение содержания и структуры протоколов заседаний и декретов древнейшей судебной книги за 1668–1674 гг. указывает на их значительный источниковедческий потенциал для исследований по истории церкви в Украине и, в частности, повседневной жизни украинского социума. Выясняется также сфера деятельности духовного суда в православной церкви постмогилянского периода. The article examines the activities of the spiritual court in the Lviv diocese under Bishop Joseph Shumliansky’s jurisdiction. A book of spiritual sessions of 1668-1674 started a new page in the history of everyday life of Ukrainian society. The research also highlights the contents of the records of the meetings, as well as the functioning of the spiritual court in general. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Історичні статті Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) Древнейшая книга духовного суда Львовской православной епархии 1668–1674 годов (Из собрания Национального музея во Львове) The Oldest Book of the Spiritual Сourt of the Lviv Orthodox Diocese between 1668–1674 (From the Collection of the National Museum in Lviv) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) |
| spellingShingle |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) Навроцька, А. Історичні статті |
| title_short |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) |
| title_full |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) |
| title_fullStr |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) |
| title_full_unstemmed |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) |
| title_sort |
найдавніша книга духовного суду львівської православної єпархії 1668–1674 років (зі збірки національного музею у львові) |
| author |
Навроцька, А. |
| author_facet |
Навроцька, А. |
| topic |
Історичні статті |
| topic_facet |
Історичні статті |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Древнейшая книга духовного суда Львовской православной епархии 1668–1674 годов (Из собрания Национального музея во Львове) The Oldest Book of the Spiritual Сourt of the Lviv Orthodox Diocese between 1668–1674 (From the Collection of the National Museum in Lviv) |
| description |
У статті розглядаються правові засади та практична діяльність інституту духовного суду Львівської єпархії в період пастирства Йосифа (Шумлянського). Аналіз змісту й структури протоколів засідань і декретів найдавнішої судової книги за 1668–1674 рр. засвідчує їхній значний джерелознавчий потенціал для дослідження історії церкви в Україні й, зокрема, повсякденного життя українського соціуму. З’ясовано також сферу діяльності духовного суду в православній церкві постмогилянського періоду.
В статье рассматриваются правовые нормы и практическая деятельность института духовного суда Львовской епархии в период пастырства Иосифа (Шумлянского). Изучение содержания и структуры протоколов заседаний и декретов древнейшей судебной книги за 1668–1674 гг. указывает на их значительный источниковедческий потенциал для исследований по истории церкви в Украине и, в частности, повседневной жизни украинского социума. Выясняется также сфера деятельности духовного суда в православной церкви постмогилянского периода.
The article examines the activities of the spiritual court in the Lviv diocese under Bishop Joseph Shumliansky’s jurisdiction. A book of spiritual sessions of 1668-1674 started a new page in the history of everyday life of Ukrainian society. The research also highlights the contents of the records of the meetings, as well as the functioning of the spiritual court in general.
|
| issn |
XXXX-0011 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16152 |
| citation_txt |
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років (Зі збірки Національного музею у Львові) / А. Навроцька // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 284-302. — Бібліогр.: 141 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT navrocʹkaa naidavníšaknigaduhovnogosudulʹvívsʹkoípravoslavnoíêparhíí16681674rokívzízbírkinacíonalʹnogomuzeûulʹvoví AT navrocʹkaa drevneišaâknigaduhovnogosudalʹvovskoipravoslavnoieparhii16681674godovizsobraniânacionalʹnogomuzeâvolʹvove AT navrocʹkaa theoldestbookofthespiritualsourtofthelvivorthodoxdiocesebetween16681674fromthecollectionofthenationalmuseuminlviv |
| first_indexed |
2025-11-27T05:58:15Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:58:15Z |
| _version_ |
1850803638461530112 |
| fulltext |
284
Протягом XVI ст. українсько-білоруська Київська митрополія пережи-
вала виразну інституційну кризу. Серед інших чинників до цього занепаду
спричинилися негативний вплив на церковні структури “права патронату”,
низький моральний рівень духовенства, порушення норм канонічного пра-
ва. Водночас внутрішнє духовне життя розвивалось досить інтенсивно, а з
80-х років XVI ст. простежується культурно-релігійне оновлення1. У цей пе-
ріод суспільне становище православних у Речі Посполитій динамічно змі-
нювалось, хоча ставлення до них з боку держави й місцевих римо-католиків
набувало виразного конфесійного забарвлення. Таким чином, криза церков-
них структур і тогочасних культурних моделей була кризою зростання, а
не занепаду Руської Церкви. Найбільш промовистими ознаками оновлення
християнської культури був розвиток освіти, книгодрукування, братського
руху, релігійної полеміки2. “Православне відродження” другої половини
XVI – початку XVII ст. живилося внутрішніми імпульсами, які на інститу-
ційному рівні були переосмислені в добу Петра Могили (1633–1647). Моги-
ла, реформуючи Київську митрополію, частково використовував посттриде-
нитські взірці Католицької Церкви, коли йшлося про відновлення цілісної
системи адміністративного управління чи інституційне забезпечення рецеп-
ції ієрархічних ініціатив3. Зокрема, у православних єпархіях могилянської
доби з’явився такий інститут, як духовна консисторія4, що перетворилася на
центральний орган єпархіального управління, виконуючи, поряд з адміні-
стративними, також судові функції, більшість яких належала до юрисдикції
єпископського суду.
1 Для періоду кінця XVI – початку XVII ст. Михайло Грушевський застосовує термін
“перше українське відродження” (Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. –
Львів, 1925. – С. 64).
2 Дмитриев М. Между Римом и Царьградом: Генезис Брестской церковной унии
1595–1596. – М., 2003. – С. 282.
3 Климов В., Колодний А., Жуковський А. Феномен Петра Могили. – К., 1996. –
С. 54.
4 Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники (опыт церковно-
исторического изследования). – К., 1898. – Т. 2. – С. 498.
Анна НАВРОЦЬКА (Львів)
НайдавНіша кНига духовНого суду
Львівської правосЛавНої єпархії 1668–1674 років
(зі збірки НаціоНаЛьНого музею у Львові)
285
Духовний суд у Київській митрополії XVI – першої половини XVII ст.
канонічно підлягав правлячому архієреєві. Однак у церковній практиці
більшості владицтв ця інституція представляла також інтереси єпархіально-
го крилосу (капітули), консисторії та уряду генерального намісника. Тобто
фактично йшлося про своєрідний кондомініум, або співурядування духо-
вним судом та спільну відповідальність за його функціонування чотирьох
тісно пов’язаних між собою органів церковного управління. На це виразно
вказують заголовки судових справ (збереглося 13 таких записів), засвідчу-
ючи зокрема приналежність духовного суду до єпархіального крилосу (ка-
пітули): “до uрядu и книгь наших капhтuл»рних, львовських”5; “пред сuдь
и право наше д[у]ховное капhтул»рное”6; “до uр»ядu и книг наших д[у]
ховних капhтулярних львовских”7; “до uр»ядu капhтuл»ярного львовскаго”8;
“суд д[у]ховний капhт[улярний]”9. Водночас преамбули деяких судових
протоколів наголошують на ключовій ролі консисторії в організації судово-
го процесу: “до uрядu и книгь наших консисторських капітулярнихь”10.
У шести випадках записи вказують на єпископа як особу, яка очолювала
церковний суд11 – “сuд капhтuл»ярний епископский”12, “на сuдах консис
торскихь епи[ско]пских”13, “сuдь нашь комhсарский еп[ис]ко[п]ский”14.
Шість інших актів засвідчують співучасть у практичній діяльності духовно-
го суду інституту генерального намісника (офіціала) єпархії, а також кон-
систорії – “сuд наш д[u]ховний намhсничїй”15, “сuд д[у]ховний”16, “до
сuдu и акть наших д[у]ховних консисторських”17.
Персональний склад єпархіального крилосу формували священики па-
рафій, які знаходились у “столиці” (адміністративному центрі) владицтва.
Крилошани по черзі відправляли богослужіння у кафедральному храмі та
разом зі своїм пастирем брали участь в управлінні владицтвом та його сто-
5 Національний музей у Львові ім. Митрополита Андрея Шептицького, Відділ руко-
писної та стародрукованої книги (далі – НМЛ). – Ркк–151. – С. 71, 75, 81, 102.
6 Там само. – С. 73, 83, 86, 94, 108.
7 Там само. – С. 86, 93.
8 Там само. – С. 97.
9 Там само. – С. 31.
10 Там само. – С. 42.
11 У Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України
(далі – ЛНБ) зберігаються витяги з книг Львівського духовного суду за часів єпископства
Арсенія (Желіборського, 1641–1662). Характер заголовків виявлених справ свідчить про
те, що інститут духовного суду належав до компетенції владики: “сuдь наш еп[иско]п-
ский Львовскїй” (Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. МВ–412/6, МВ–412/7, МВ–412/9, МВ–657/21,
МВ–657/22).
12 НМЛ. – Ркк–151. – С. 61.
13 Там само. – С. 63, 96, 110–111.
14 Там само. – С. 79.
15 Там само. – С. 17, 109.
16 Там само. – С. 41, 69, 70.
17 Там само. – С. 88, 112.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
286
ловими маєтностями18. Крилошани засідали у духовному суді разом із вла-
дикою, володіли бенефіціями та отримували додаткові доходи від соборного
храму19. Членами єпархіальної консисторії (посада була досить престиж-
ною у церкві) призначали духовних осіб (зазвичай освічених монахів), які
тривалий час служили при кафедрі. У склад консисторії серед інших входив
“духовний інстигатор” (доповідач)20. Її юрисдикції підлягали справи духо-
венства і вчинків мирян супроти церкви. У разі неприбуття в консисторію
за першим позовом виклик робився повторно під загрозою покарання, за-
звичай грошового (котре йшло на потреби консисторії), або відлучення від
церкви. Генерального намісника (офіціала) Львівської єпархії обирали самі
крилошани, а владика лише благословляв цей вибір. В обов’язки намісни-
ка входили нагляд за адміністративними справами, надання новим церквам
антимінсів, особиста присутність при свяченнях дияконів, видача грамот
(прототронів) рукоположення тощо21.
Ще в часи першого львівського єпарха Макарія (Тучапського, 1539–
1549), у рамках започаткованих ним церковно-адміністративних реформ,
було відновлено й діяльність духовного суду. Матеріали судових засідань
цього періоду не збереглися, але окремі акти державних установ (перш за
все у матримоніальних справах) підтверджують факт його існування. Свого
часу Іван Крип’якевич звернув увагу на низку зафіксованих в актових книгах
випадків, коли не духовний суд, а королівські старости давали розлучення22.
Запис у книзі Ради міста Львова від 9 червня 1544 р. про конфлікт у родині
крав ця Наума Сокола (який, отримавши попередньо сепараційний документ
від єпископа Макарія, звернувся до міського уряду зі скаргою на колишню
18 Досить докладно роль єпархіального крилосу (капітули) описано в уставі Га-
лицького крилосу, затвердженому владикою Макарієм (Тучапським) у 1540 р. Зокрема,
крилошани разом з єпископом брали участь у посвяченні нової церкви, отримуючи за
це половину винагороди на потреби крилосу; “старі церкви” посвячували самі крило-
шани, отримуючи весь прибуток. У разі рукоположення дяка на священика крилошанин
виконував обов’язки духівника, підготовляючи кандидата до свячень, саме за його по-
данням владика разом з іншими крилошанами висвячував кандидатів на ієреїв. Після
смерті владики крилошани разом з православними шляхтичами й міщанами протягом
року адміністрували епархією (НМЛ. – Ркл–141. – Арк. 145–146; опубл.: Акты, относя-
щиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою
коммиссиею. – СПб., 1863. – Т. 1. – Док. 103. – С. 105–107; 1865. – Т. 2. – Док. 118. –
С. 140–141.
19 Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1905. – Т. V. – С. 474.
20 Голубев С. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. – Т. 2. –
С. 499.
21 Широкі повноваження намісники отримали лише в тих єпархіях, де владики мали
обмежені можливості для відвідування парафії й де існував добре організований крилос.
Зазвичай намісник заступав єпископа лише провізорично, у разі його від’їзду або смерті,
однак у цьому випадку свою відповідальність за владицтво він поділяв разом із крилосом
(Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. V. – С. 474).
22 Крип’якевич І. Львівська Русь в першій половині XVI ст.: Дослідження і матері-
али. – Львів, 1994. – С. 92.
Анна НАВРОЦЬКА
287
дру жину) засвідчує, що випадки втручання світського уряду в юрисдикцію
львів ських владик були не поодинокими23. Однак поступово авторитет ду-
хов ного суду зростав, і наприкінці XVI – на початку XVII ст. його прерога-
тиви вже визнавалися як державними органами влади, так і духовенством і
вірними самої Львівської єпархії. До компетенції церковних судів належали
духовні (зокрема матримоніальні та морально-етичні) справи як кліриків, так
і мирян. Вони розглядали також конфліктні ситуації, що стосувалися чарів-
ництва, забобонів, ворожби тощо. Справи, котрі вирішувалися в єпископсь-
кій канцелярії, поділялись на надвірні (causae curiales) та задвірні (causae
post curiales). До справ надвірних належала адміністративна кореспонденція
єпископа, укладення листів і меморіалів, пов’язаних із суспільною й політич-
ною діяльністю ординарія, а також листування з економічних питань. Нато-
мість задвірні справи охоплювали внутрішнє життя єпархії (фундації, ерек-
ційні документи, візитації, видання декретів тощо)24. Поступово обидві сфе-
ри були розмежовані, чому сприяла низка чинників, зокрема матеріальних.
Появу судових книг у Львівській православній єпархії, очевидно, слід
пов’язувати якщо не з архієрейським служінням Гедеона (Балабана, 1576–
1607), то напевне його наступників Єремії (Тисаровського, 1607–1641) або
ж Арсенія (Желіборського, 1641–1662)25. Найвірогідніше, Йосиф (Шумлян-
ський) лише продовжив і вдосконалив книжковий спосіб реєстрації судо-
вих чинностей, котрий, як відомо, поширився в усіх державних, приватних,
церковно-адміністративних інституціях ще у XV–XVI ст.26 (коли документ
як такий заступають книги вписів27). Про тяглість цієї канцелярської прак-
тики свідчить найдавніша збережена у Львівському єпархіальному архіві
книга духовного суду, що датується 1668–1674 рр.28.
Кодекс відклався у фондах Національного музею ім. митрополи-
та Андрея Шептицького у Львові (далі – НМЛ) та є складовою унікаль-
23 Кметь В. Юрисдикційний статус та організаційна структура Галицької (Львівської)
єпархії (XII – середина XVI століття) // Ковчег: Науковий збірник із церковної історії. –
Львів, 2001. – Ч. 3. – С. 151–152.
24 Wyczawski H. E. Przygotowanie do studiów w archiwach kościelnych. – Kalwaria
Zebrzydowska, 1989. – S. 227.
25 У ЛНБ зберігаються виписки із судових книг за владицтва Арсенія (Желібор-
ського). Вони стосуються суперечок між братствами Св. Івана Богослова і Св. Миколая
у Львові 1649 р. (Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 412/6, 412/7); оскарження львівським єпископом
братства Св. Онуфрія у Львові (спр. 412/9) та деяких інших справ внутрішньоєпархіаль-
ного життя (Спр. 657/21, 657/22).
26 Дашкевич Я. Адміністративні, судові і фінансові книги на Україні в XIII–XVIII cт. //
Історичні джерела та їх використання. – К., 1969. – Вип. 4. – С. 132.
27 Wyczawski H. Е. Przygotowanie do studiów w archiwach kościelnych. – S. 226.
28 Історія формування рукописної збірки Національного музею у Львові ще не стала
предметом спеціального дослідження. Загальні відомості про неї подано у працях: Двай-
цятьпятьліття Національного музею у Львові, 1905–1930 / Ред. І. Свєнціцький. – Львів,
1931; Свєнціцький І. Про музей і музейництво: Нариси і замітки. – Львів, 1920. – С. 22,
25; Вергун Н. Рукописи латинські у фондах Національного музею у Львові // Літопис
Національного музею у Львові. – Львів, 2004. – № 3 (8). – С. 99.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
288
ної збірки документів з історії Української церкви. Формат книги – 2 F,
обсяг – 116 сторінок, пагінація посторінкова, музейна. Мова документів
церковнослов’янська й латинська. Матеріал та техніка виконання – папір,
чорнило коричневе, кіновар. Текст виконано двома почерками: с. 1–112 –
перший писар; с. 113–116 – другий писар. Текст оздоблено прямокутною
лінійною рамкою. В окремих випадках малі ініціали виділені кіновар’ю, на-
томість великі ініціали – каліграфічним почерком. Оправа – картон, обкле-
єний папером, кути книги обтягнуті коричневою шкірою. На с. 115 зберігся
відтиск печатки НМЛ неправильної форми з легендою “печать ц[ерко]в
ного мuзе# в Львовh” та залишки сургучевої печатки. На с. 116 виявлено
нерозбірливі записи червоним олівцем, датовані 1634, 1696, 1716 та 1746 рр.
Наприкінці кодексу до книжкового блоку додано два аркуші паперу, де впи-
сано таблицю з реєстрами парафіян Перегінського греко-католицького де-
канату (с. 113–116).
Книги духовного суду в українській історіографії досліджувались фраг-
ментарно. Серед наукових праць можна згадати статті Євстахія Сіцинсько-
го29, працівниці Національного музею у Львові Меланії Бордун30 та Андрія
Павлишина31. У радянський період (70-ті – 80-ті роки ХХ ст.), незважаючи на
ідеологічні обмеження, детальний археографічний опис документів НМЛ, у
тому числі книг духовного суду, здійснив його співробітник Йосип Грон-
ський (1902–1984).
У досліджуваній книзі виявлено 95 вписів. Як відомо, середньовічні
судові інституції на території сучасної України провадили декілька катего-
рій книг – як з огляду на їхній зміст (записові й реляційні книги (останні
поділялись на облятові, маніфестаційні, записування позовів); судові книги
з поділом на реєстри справ, декретові, “чорні” книги), так і з огляду на особ-
ливості провадження діловодства – протоколи і формуляри)32. Натомість у
рукописній книзі Ркк–151 зустрічаються такі види документів: “wбл»ята
uнhверсаль”””33 (розпорядчий (відомчий) впис), “декреть”34 (постанова,
29 Вивчаючи соціальні практики на Поділлі у XVIII ст., дослідник спирався головно
на книги духовного суду Кам’янецької унійної консисторії: Сецинский Е. Семейная
жизнь в Подолии в первой половине прошлого века // Киевская старина. – К., 1891. – Т.
ХХХІІІ. – С. 56–67.
30 Бордун М. З життя українського духовенства Львівської єпархії в другій половині
18 ст. // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. – 1912. – Т. 109. – С. 39–90; її ж.
З життя українського духовенства Львівської єпархії в другій половині 18 ст. на основі
візитацій М. Шадурського 1759–1763 рр. // Там само. – Т. 110. – С. 137–160.
31 Павлишин А. Книги духовного суду як джерело вивчення історії монастирів Львів-
ської єпархії в часи владицтва Йосифа Шумлянського (1668–1708) // Rocznik Europejskiego
kolegium Polskich i Ukraińskich uniwersytetów. – Lublin, 2004. – S. 103–108.
32 Дашкевич Я. Адміністративні, судові і фінансові книги… – С. 152.
33 НМЛ. – Ркк–151. – С. 4.
34 Там само. – С. 8, 14, 20, 34, 40, 41, 43, 46–48, 50, 54–55, 57, 61–63, 72–73, 79, 83,
89, 105–107.
Анна НАВРОЦЬКА
289
указ), “ “ ”протестацї»а, мелhорацї»а”35 (повторний впис протестації, уточнен-
ня), “протестацї»а”36 (скарга, протест), “рел»яцї»а”37 (звіт, перелік рішень),
“кондемнанта”38 (санкція про рішення, правова дія), “інквhзицїа”39 (до-
даткове розслідування справи), “wбля»та”40 (впис), “аппеля»цїа”41 (апеляція,
оскарження винесеного судом рішення). Серед цих судових справ уписано
також діяння й правила собору духовенства Львівської єпархії 1669 р.42
Собор розглядав проблеми канонічної дисципліни кліру, двоєженців, ви-
являв стурбованість невмінням частини душпастирів відправляти літургію
та уділяти Святі Тайни, намагався осучаснити матримоніальні практики
(було запроваджено передшлюбні опитування – оповіді), боровся із забо-
бонами серед мирян, зокрема з практикою викопування упирів з гробів.
Собор погрожував клятвою тим парохам і ченцям, котрі отримали свя-
чення від “ненадійних пастирів” (малося на увазі особу Єремії (Свистель-
ницького)), звернув увагу на канонічний порядок отримання пресвітерами
презент від коляторів та антимінсів від владик43. Інший запис від 7 травня
1668 р. також стосується персонально Йосифа (Шумлянського). Йдеться
про благословенну грамоту київського митрополита Йосифа (Нелюбовича-
Тукальського, 1663–1675), видану у Чигирині, що засвідчує легітимність
хіротонії Шумлянського як єпископа львівського, галицького і кам’янець-
подільського44.
Така практика вписів справ, безпосередньо не дотичних до духовного
суду, не є характерною для інших книг даного періоду. Це пояснюється над-
звичайними обставинами внутрішнього життя Львівської єпархії, а саме за-
пеклою боротьбою за єпископську катедру Св. Юрія у Львові між Йосифом
(Шумлянським) і Єремією (Свистельницьким). Саме у цей час (жовтень
1669 р.) на Поділля прибув александрійський патріарх Паїсій. Скористав-
шись нагодою, Шумлянський домігся у нього благословення й одночасно
засудження перемишльського єпископа Антонія (Винницького), якого зви-
нуватили в узурпації престолу адміністратора Київської митрополії й на-
маганні усунути Шумлянського з єпископства. Для вирішення суперечки
Паїсій своїм пастирським листом з Могилева від 18 жовтня 1669 р. зняв
клят ву з Шумлянського, натомість погрожуючи анафемою прибічникам
Вин ницького. Окремим листом з Сервирова Паїсій закликав Шумлянського
35 Там само. – С. 35.
36 Там само. – С. 42, 60, 62, 67, 81, 85–86, 88, 93.
37 Там само. – С. 52, 54, 111.
38 Там само. – С. 53, 59.
39 Там само. – С. 70.
40 Там само. – С. 91.
41 Там само. – С. 101.
42 Там само. – С. 23–30.
43 Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть / Упор. та істор. нарис І. Скочиляса. –
Львів, 2006. – С. LXVIII–LXIX.
44 НМЛ. – Ркк–151. – С. 5–8.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
290
до витривалості супроти переслідувань Винницького45. Таким чином, упис
листа александрійського патріарха у книзі духовного суду був зроблений
з метою легітимізації пастирських повноважень Йосифа (Шумлянського)
перед тією частиною духовенства і мирян, які сумнівалися в канонічності
поставлення Шумлянського на Святоюрську катедру або ж підтримували
його опонента Свистельницького. Присутність такого типу документів у су-
дових книгах пояснюється також тим, що єпископські канцелярії обслуго-
вували передовсім потреби самого правлячого архієрея, а вже потім – місце-
вої церкви. Натомість тенденція до “спеціалізації” судових книг ще не була
такою виразною, тому до них потрапляли й інші документи (соборові акти,
пастирські послання, присяги священиків, заповіти тощо). У середньовіч-
ній судово-адміністративній практиці терміни “акт” і “книга” вживались як
тотожні, тому термін “актова книга” є тавтологічним, адже не в усі книги
записували акти46 (благословенна грамота київського митрополита Йосифа
(Нелюбовича-Тукальського)). Водночас наявність цього запису, а також ді-
янь і конституцій собору 1669 р. в Ркк–151 засвідчує прагнення єпископ-
ського двору через інститут духовного суду надавати таким документам
юридичного (канонічного) характеру. Отже, обляти, універсали (розпорядчі
документи), декрети (укази й постанови), протестації та інші види докумен-
тів після запису у судову книгу набували юридичної сили, тобто ставали
актом.
Духовний суд ще з часів ранньої Церкви належав до юрисдикції єпис-
копа як пастиря й адміністратора місцевого церковного округу. Головною
вимогою до владики як судді була справедливість, адже він розглядав спра-
ви про розлучення й спадщину47. У добу Вселенських соборів судова влада
зосереджувалась у руках ієрархії не лише згідно з правом, але й звичає-
во. Однак із розширенням меж єпископій та розвитком релігійного життя
з’ясувалось, що лише один пастир самотужки не в змозі ефективно здій-
снювати судові повноваження. Тому на допомогу йому прийшли пресвітери
(першу згадку про яких зустрічаємо у св. Ігнатія Богоносця), а згодом і ди-
якони, на чому наголошують апостольські правила. З V ст. у християнській
церкві з’являється особливий інститут – священний суд зі своїм штатом
співробітників, відбувається його централізація, за одночасної “спеціаліза-
ції” – поділу на суди єпархіальні, митрополичі тощо48.
Суд очолював і провадив єпископ “in curia episkopali”, звідси й назва
книг – “aсta episkopaliа”49. До канцелярії єпископського суду належав ін-
45 Андрусяк М. Львівський єпископ Йосиф Шумлянський та його змагання за права
для духовенства та об’єднання церков // Логос: Богословський квартальник. – Йорктон
(Саскачеван, Канада), 1977. – Т. 28. – С. 272–273.
46 Дашкевич Я. Адміністративні, судові і фінансові книги… – С. 130.
47 Белякова Е. В. Церковный суд и проблемы церковной жизни. – М., 2004. – С. 86.
48 Там само. – С. 177.
49 Kutrzeba S. Historia źródeł dawnego prawa polskiego. – Lwów; Warzsawa; Kraków,
1925. – T. 2. – S. 164.
Анна НАВРОЦЬКА
291
стигатор (який у документах фігурує ще як фіскал – “рromoter fiskali”50;
згодом саме інстигатор провадив судові засідання51), писар та прокурори
(прокуратори). Ініціатива судового процесу виходила від особи позивача –
“актора”, – або ж від інстигатора. Після винесення усного вироку його зміст
у книзі духовного суду занотовував писар (нотарій). У разі незгоди позивач
міг внести до суду протестацію, яка апелювалась до вищої ін станції.
Практика духовного суду на початках різнилася. Для прикладу, в XVI ст.
владика посилав своїх “децьких” (посильних)52, які виявляли випадки, коли
“закон христианский не добре держачий”, зокрема у матримоніальних спра-
вах, й відповідальних за це “имали и ставили перед владыкою”53. Згодом
інститут “децькованя” вийшов з ужитку, і його місце посіла система “позо-
вів”. Якщо хтось мав намір притягнути певну особу до суду, то повинен був
отримати позов у тому суді, в якому передбачав процесуватися. Позовом
називали лист, де викладалася суть провини обвинуваченого, а також визна-
чалася точна дата судового засідання, на котре обвинувачений з’являвся або
особисто, або посилав свого уповноваженого54. Аби змусити обвинувачено-
го з’явитись на суд, часто використовували церковний примус, оголошуючи
йому “неблагословення” або клятву55.
Тогочасні уявлення в Київській митрополії постмогилянської доби про
“зразкове” судівництво артикульовані у богословському трактаті Інокентія
Гізеля (бл. 1600–1683) “Мир з Богом чоловіку”, опублікованому 1669 р., де у
морально-етичних категоріях описано уявлення про “ідеальних ієрархів”56.
Одним з ключових сюжетів трактату є проблема людської честі, яка опису-
ється Гізелем як моральна та суспільна цінність57, що застосовується також
50 Wyczawski H. Е. Przygotowanie do studiów w archiwach kościelnych. – S. 229.
51 До суду потрапляли не лише справи за позовами сторін, а й позови від самого
єпископа. Підставою для цього було порушення громадського порядку, які виявляли за-
звичай під час візитацій. Судові акти містили карні справи, які до суду вносив інстигатор,
що одночасно виступав і головним обвинувачем. Досить часто інстигатор був касиром
владики, а також наглядав за бенефіцієм єпархії.
52 Посада “децького” – одна з найдавніших у судовій практиці. До його функцій
належало забезпечення присутності певних осіб у суді, а також майнового стягнення за
рішенням суду. За свою роботу “децький” отримував платню (Статути Великого князівства
Литовського: У 3 т. – Одеса, 2002. – Т. 1: Статут Великого князівства Литовського 1529
року / За ред. С. Ківалова, А. Панькова. – С. 34).
53 Духовный суд у Западной Руси XVI века // Литовские епархиальные ведомости. –
Вильна, 1875. – № 39. – С. 332.
54 Там само.
55 Там само.
56 Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть. – С. LI.
57 Довга Л. Уявлення про “честь” у трактаті Інокентія Гізеля “Мир з Богом чо-
ловіку” // Соціум: Альманах соціальної історії. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 250; її ж.
“Соціальні” аспекти в антропології Інокентія Гізеля // Київська Академія. – 2007. –
Вип. 4. – С. 58–69; її ж. Соціальна утопія Інокентія Гізеля // Україна XVII століття:
суспільство, філософія, культура: Зб. наук. пр. на пошану пам’яті проф. В. М. Нічик. –
К., 2005. – С. 227–266.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
292
до посади церковного судді: “Сuдїй должни совhсть свою раzсuждати
аmе не свhдомы суще uставовъ. Санъ той прї#ша ниже прос#тъ
совhта q свhдumих и Б[о]гобо#zныхъ Людїй[…...]. Аmе ради прї#зни
бл[a]г[о]дати ч[е]л[о]в[е]ч[е]ско#, користи, бо#zни, или паки ради
ненависти и ^мmенї#, противu Правды что сuдиша? Аmе вzимали
дары, да бы комu в Прhнїи его паче же неправдному спрїяли[/...]. Аmе
неправедна# ^лаганї# сuдовъ творили, съ тmетою Ближн#го, или и
сuдити нехотhли, егда могли и должни бhша?
Аmе найпаче Пришельцамъ, Вдовицам, Сирим, uбогимъ, и иным
оzлобленным пр[а]в[h]днаго сuда не твориша? Или быша к нимъ на
сuдh не м[и]л[о]с[е]рды? Не промышл#юmе обидамъ ихъ застuп
ника, ниже скоро им сuдъ твор#mе? [...]. Аmе не размыслнh и не
разсuднhї что сuдиша, не сотвор[и]ше тmанї# потребна ко поzнанїю
прhнїя?”58 […...]. “Аmе чреzъ свое нераzъсмотренїе, невиннагw осuдиша?
Или аmе и виннаго, обаче беz довольныхъ доводовъ, не вислuхавше его
добрh, ни попuстивше емu, да бы с# оправдал”59.
Згідно із записами кодексу Ркк–151, судові засідання зазвичай відбува-
лись у Львові при катедрі Св. Юрія Побідоносця, однак траплялися випадки,
коли сесії суду проходили за межами столиці єпархії: “дhя»лос»я в Zапетовh
на сuдах н[а]шых д[у]ховных”60, “дh»ялося» в мhстh Рогатинh”61, “села
Сорвирова”62. Практика виїзних засідань безпосередньо пов’язана з інсти-
тутом т. зв. “тріади”, що існувала у Львівській єпархії. “Тріада” передба-
чала поєднання й одночасне проведення на території єпархії пастирських
візитацій, зібрань духовенства в межах певного намісництва (помісні й на-
місницькі соборчики) та сесій духовного суду (зазвичай в адміністративних
центрах намісництв). Це давало змогу утримувати тривкий інституційний
зв’язок ієрархії з духовенством і мирянами, забезпечувати виконання судо-
вих вироків у віддалених від єпископської катедри місцевостях та збережен-
ня принципу соборності Східної церкви63.
Періодичність і хронологія судових засідань зазвичай залежали від укла-
ду юліанського календаря церковних свят. Датування записів або визначалось
конкретним днем (“м[ес»]ца їюн# шестого дн»”)64, або прив’язувалось до
тих чи інших свят: “в четвертокъ пред С[в»]томъ Wбрhzанї»я Г[оспо]д
ня»”65, “по С[вя]тыхъ Беzсребникъ Коzми и Дамия»на””””66, “в п»яток по
С[вя]тh zачатїе С[вя]той Анны”67, “в середu по с[вя]тh С[вя]
58 НМЛ. – Сдк–591. – С. VЗ (Миръ съ Б[о]гомъ ч[е]л[о]веку...).
59 Там само. – С. VN. (Миръ съ Б[о]гомъ ч[е]л[о]веку...).
60 НМЛ. – Ркк–151. – С. 83.
61 Там само. – С. 105.
62 Там само. – С. 39.
63 Собори Львівської єпархії XVI–XVIII століть. – С. LVII.
64 НМЛ. – Ркк–151. – С. 5.
65 Там само. – С. 63.
66 Там само. – С. 71, 75.
67 Там само. – С. 72.
Анна НАВРОЦЬКА
293
того Великом[у]ч[е]н[и]ка Х[ристо]ва Димитрї»”я”68, “предо С[вя]
томъ великом[у]чt[е]ника Х[ристо]ва Пантелимона”69, “пред Cnnnnbn[вя]
томъ С[вя]того Преwбраженї»я Г[оспо]да Б[о]га и Спаса Н[а]ш[о]
го Iс[уса] Х[рист]а”70, “в пя»токъ послh покрова Пр[есвя]та[я]
Б[огороди]ца”71, “по uспенїи Пр[есвя»]той Б[огороди]ци”72, “по С[в»я]
тh пренайс[вя]тhишой Тро[й]цы на царя» Костантина”73, “в понеделокъ
пред Сошествїемъ С[вя]того Д[у]ха”74, “в денъ С[вя]того Прор[о]ка
Iлїи”75.
Організація судового процесу відбувалася за певною системою. Прак-
тика самого засідання спиралася на вироблену віками традицію, причому
обов’язковою умовою було дотримання трьох складових процесу: “си eстъ
Поzыванїе, Об#вленїе, и Иzысканїе”76. Учасники судового розгляду були
представлені особисто або через уповноважених – прокураторів. Записи у
книзі Ркк–151 частково розкривають механізм організації та провадження
судового засідання. Спочатку на суді оголошували про присутність двох
сторін – актора (позивача) й обвинуваченого. Далі суд вислуховував їхні ар-
гументи, після чого приймав рішення у тій чи іншій справі. В окремих ви-
падках, як-от у справі Єремії Дзюбала, старшого братчика церкви Св. Трійці
у Щирці, доказовою частиною позову слугував витяг з війтівських книг міс-
та Щирця (декрет про його право на майно)77.
На деякі свої засідання суд викликав свідків. Зазвичай вони фігуру-
ють у справі про побутові конфлікти між священиками (“за бородu на
zемлю повалив, биль и допталъ колhнами”78, “словами неuважними и
неuштивими” обзивав79). Однак коли обвинувачували дружину пароха у
чарівництві, до суду викликали сім свідків. Схилившись перед св. хрестом
і Євангелієм, вони з піднятими вгору двома пальцями присягали “під сум-
лінням” у невинності попаді80. Згідно з церковним правом, у кожній судовій
справі мало фігурувати два чи три свідки, однак при розгляді питання про
гідність особи залучали сімох свідків (як, наприклад, коли обвинувачували
дружину священика у чарівництві). Річ у тім, що свідчення однієї особи не
могли бути достатнім аргументом, згідно з давньою формулою “vox unius,
vox nullius”. Водночас будь-яка інша “звичайна” справа потребувала лише
68 Там само. – С. 89.
69 Там само. – С. 95.
70 Там само. – С. 96.
71 Там само. – С. 97.
72 Там само. – С. 105.
73 Там само. – С. 107.
74 Там само. – С. 108.
75 Там само. – С. 110.
76 Там само. – Сдк–591. – С. VЗ.
77 Там само. – Ркк–151. – С. 92–93.
78 Там само. – С. 16.
79 Там само. – С. 15.
80 Там само. – С. 70.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
294
одного свідка81. Уважалося, що свідок – покликана особа, котра правдиво
свідчить на суді під присягою, яку укладали попередньо: “Ja, N., przysięgam
Panu Bogu, wszystką prawdę powiedzieć w tej sprawie, ktora iest między temi
N. N. stronami, a tey prawdy niechcę taić, dla przyiaźni, nienawiści, darów. Tak
mi Boże pomagay”82.
Сама практика присяги спиралася на римське процесуальне право83.
Однак присяга або клятва на підтвердження правдивості свідчень була неві-
домою в перші три століття християнства. Під присягою римське право ро-
зуміло апробацію істини, покликаючись на “священний предмет”84 (“свhдок
zоzнал под сuмлен#м поднhвши два пальца пред С[вя]тимь Кр[ес]
том”85, “ставши пред поста[в]лhним Кр[ес]том и Ев[анге]лїем... при
клякнувши прися»гал”86, “свhдки слово в слово зезнали и сuмнен»[е]м
того поправили”87). Траплялися випадки, коли суд через відсутність від-
повідних свідків відкладав процес і призначав інквізицію (подальше роз-
слідування) для обох сторін – позивача і відповідача88. Свідки, без сумніву,
впливали на винесені вироки, адже дуже часто їхні заяви були єдиним до-
казом провини чи невинності людини. При виборі свідків бралися до уваги
їхня чесність, доброта, повага до них у локальній християнській спільноті.
Перед тим, як вислухати їх, суд з’ясовував їхній спосіб життя, аби уникнути
неправдивих свідчень89. Такі заяви мали викладатися “без гніву й злоби”, а
саме їх представлення допомагало судді скласти власну думку про достовір-
ність свідчень90: ““Свhдителїе дwлжни на себе свhдительства совhсти
искати в томъ, аmе самохотнh оудал#лис#, или крылис#, или кuю либw
препонu ложнh притвор#ли да бы не свhдителствовали? [……...] Аmе
uвhдавше w грhсh коем тайном, ^ кого требuюmаго в томъ совїта,
или помоmи, и «вили его и свhдителствовали иным. [……...] Аmе вzимали
что за сїе, дабы истинно свhдителствовали”””91. Свідки були присутніми
і під час виконання постанови (декрету) суду. Один з актів книги Ркк–151
наводить випадок, коли після суду обвинувачений змушений був запросити
двох “достойних людей” і в їхній присутності здійснити чин вибачення по-
кривдженій стороні92.
81 Porządek sądowy spraw miejskich, prawa magdeburskiego. – Kraków, 1616. – S. 90;
НМЛ. – Сдл–507. – С. 88.
82 Там само. – С. 90.
83 Прокошев П. Церковное судопроизводство в период вселенских соборов. – Казань,
1900. – С. 167.
84 Там само. – С. 169.
85 НМЛ. – Ркк–151. – С. 15.
86 Там само. – С. 70–71.
87 Там само. – С. 57, 58.
88 Там само. – С. 69.
89 Прокошев П. Церковное судопроизводство... – С. 32.
90 Там само. – С. 33.
91 НМЛ. – Сдк–591. – C. VГІ (Миръ съ Б[о]гомъ ч[е]л[о]веку...).
92 НМЛ. – Ркк–151. – С. 15.
Анна НАВРОЦЬКА
295
Канонічне право визначало, кого не можна брати у свідки. Передовсім
йшлося про підлітків, яким ще не виповнилось 14 років (це обмеження сто-
сувалося майнових і боргових питань). У справах про захист честі віковий
ценз сягав 20 років. Також існувала верхня вікова межа (70 років) для всіх
осіб, які могли давати свідчення у суді. Не могли також свідчити слуги за
своїх панів “через боязнь перед ними”. Заборонялося складати заяви й на-
реченим – усі судові засідання мали відбуватися за участі опікунів. Убогі,
п’яниці та бідняки також не залучалися, через побоювання, що їх як свідків
можуть винайняти зацікавлені сторони93.
Після вислуховування аргументів сторін і представлення доказів суд
виносив постанову. Щодо видів покарання, то уявлення про них можна
скласти на підставі “Уставу про церковні покарання”94. Основним видом
покарання були грошові штрафи для позивача і відповідача, що сплачува-
лися судові та єпархіальному крилосові (капітулі). Якщо у 1668–1670 рр.
вони становили від 10–15 польських золотих, то з 1673 р. зросли до 50 і
навіть 100 золотих. Практика грошових покарань95 відома ще зі “Свитку
Ярослава Мудрого”96 і зафіксована також у Кормчих книгах (Номоканонах).
Священнослужителі та миряни в окремих випадках відбували покарання у
в’язниці при Святоюрській катедрі (карцері або на вежі (дзвіниці)). Свяще-
ників, крім того, позбавляли на певний термін права звершувати літургію,
уділяти Св. Тайни тощо. Іншим видом покарань був обов’язок відправляти
седмичні богослужби при соборі Св. Юра. У разі невиконання вироку на
порушників накладалось пастирське неблагословення.
Не всі викликані на суд особи з’являлися у визначений термін. У цьому
випадку складався протокол і повторно надсилався позов. У перші століття
християнства щодо порушників церковної дисципліни перед накладанням
“кари” застосовували “напімнення” або прилюдну догану (іноді це практи-
кувалося тричі). При цьому обвинувачений отримував можливість захища-
ти себе97. Мала екскомуніка передбачала два ступені покарання – по-перше,
93 Там само. – Сдл–507. – С. 90.
94 Белякова Е. В. Церковный суд и проблемы церковной жизни. – С. 577. Згідно з
“Уставом…”, визначались такі покарання за проступки перед Церквою: А) для мирян:
1) від лучення від Церкви; 2) відмова у Св. Причасті до року й більше (згідно з церковними
правилами, таким особам можна було причащатися лише в небезпеці смерті); 3) забо рона
на участь у церковному управлінні; 4) позбавлення права обіймати церковно-парафіяльні
уряди; 5) звільнення з посади; 6) публічне викриття; 7) грошові покарання; Б) для ду-
ховенства: 1) відлучення від церкви; 2) позбавлення священичого сану; 3) заборона
священнослужінь; 4) звільнення з посади; 5) послух на крилосі; 6) пуб лічне викриття;
7) грошові покарання.
95 Белякова Е. В. Церковный суд и проблемы церковной жизни. – С. 16; Лотоцький О.
Українські джерела церковного права. – Варшава, 1931. – С. 20–243.
96 Щапов Я. Византийское и южнославянское правовое наследие на Руси в IX–
XIII вв. – М., 1978; його ж. Княжеские уставы и церковь в Древней Руси. – М., 1972. –
С. 178; див. також: Лотоцький О. Українські джерела церковного права. – С. 236.
97 Пор.: Катрій Ю. Я. Наша християнська традиція. – Нью-Йорк, 1988. – С. 102,
108.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
296
позбавлення причастя, а по-друге, усунення від молитовного сопричастя з
вірними98. Крім того, існували покарання, згідно з якими оглашенного, що
провинився, переводили з вищого до нижчого ступеня членства у локаль-
ній християнській спільноті, коли він міг лише слухати Святе Письмо99.
За скоєння тяжких злочинів накладали велику екскомуніку – найсуворіше
покарання для мирян, що означало цілковите виключення з лона Церкви.
За посередництвом пастирського листа єпископ повідомляв усіх про екс-
комуніку, аби винуватець не міг бути прийнятий до іншої громади (парафії).
Такої процедури передусім дотримувалися стосовно єретиків. Якщо пока-
рані великою екскомунікою перед смертю не розкаялись, то їх позбавляли
християнського похорону100.
Залежно від категорії провини застосовували такі “моніції” (поперед-
ження): “monitorium simplex” (просте попередження), “monitorium non viso
robore” (повторне нагадування), “monitorium viso robore” (особисте попе-
редження). Якщо й надалі позваний не з’являвся, то тоді суддя оголошував
про те, що він перебуває в екскомуніці. У разі подальшого ігнорування по-
зову суддя привселюдно накладав на дану особу клятву з амвону храму (під
час цієї процедури присутні запалювали свічки й кидали їх додолу). Якщо
звинувачений надалі не зголошувався, то позивач міг наполягати на оголо-
шенні єпископом подвійної клятви, після якої всім мирянам заборонялось
мати будь-які стосунки з обвинуваченим101. Якщо ж позивач з’являвся у суд
і просив про зняття клятви, то в такому разі він складав присягу про послух
церкві102. Для людини, що розкаялась і бажала знову стати членом хрис-
тиянської спільноти, передбачався акт публічного розкаяння. Ще у ІІІ ст.
устійнилася процедура повторного прийняття до церкви, котра охоплювала
чотири ступені: плачучих (ті, яких не допускали у храм, але за його межа-
ми вони могли просити покаяння і молитви за себе); слухаючих (слухали
Святе Письмо і проповідь у притворі храму, але виходили зі святині разом
з “оглашенними”); коліноприклонних (допускалися до церковного амвону).
Натомість ті, яким дозволяли молитися, мали право відбути всю літургію,
але їм заборонялося приймати Св. Тайни103. Виключно на священнослужи-
телів накладали такі покарання: затримка місячної винагороди, суспенза,
переведення на нижчий ступінь священства, позбавлення духовного сану,
тобто перехід колишнього ієрея до мирян104.
У тематичному плані справи, які розглядав духовний суд Львівської
єпархії протягом 1668–1674 рр., охоплюють три основні групи актів:
98 Там само. – С. 103.
99 Там само. – С. 103, 128.
100 Там само. – С. 103–104, 108, 110.
101 Wyczawski H. E. Przygotowanie do studiów w archiwach kościelnych. – S. 244.
102 Ibidem. – S. 245.
103 Суворов Н. Курс церковного права. – Ярославль, 1890. – Т. 2. – С. 149–150.
104 Пор.: Катрій Ю. Я. Наша християнська традиція. – С. 110–111.
Анна НАВРОЦЬКА
297
– процеси між священиками (за парафію, бійки, пияцтво105, нехтування
священичими обов’язками, повернення боргу) – 19;
– матримоніальні справи (розлучення, відмова від одруження106) – 9;
– боротьба з пережитками язичництва (ворожба і чарування) – 1.
Книги духовного суду зазвичай представляють негативний і навіть
“кримінальний” аспект приватного життя й пастирської діяльності парафі-
яльного кліру. Вони рясніють записами про розслідування бійок, побутових
суперечок й адміністративних конфліктів за парафії, негідну поведінку от-
ців (пияцтво), їхні моральні проступки. З подібними явищами церква бо-
ролася різними методами. До заходів дисциплінарного характеру належали
складення душпастирями публічних заяв, фізичні покарання, усунення від
священнодійства, позбавлення парафій. Наприклад, о. Михайла з Головець-
ка суд усунув від урядування і наказав сплатити 50 “гривен” (тобто штрафу
в золотих) на церкву, натомість місцеву громаду зобов’язали підшукати собі
нового пароха107. Головецькі селяни внесли протестацію до судових книг
про те, що отець підбурював їх повернути його на парафію всупереч волі
єпископа108. Однак суд став на захист священика, заявивши, що вірні пови-
нні слухати свого настоятеля, а в разі непослуху будуть покарані в’язницею
при катедрі і штрафом у 30 золотих109.
Головецька справа мала своє продовження. Отець Андрій звернувся з
позовом до Львівського духовного суду про те, що парафіяни перешкоджа-
ли йому відправляти богослужіння, вчиняли галас110 і забирали від нього
церковні ключі111. Суд покарав ієрея в’язницею та штрафом (“пастирською
винагородою”) 100 золотих на церкву і 50 золотих судові. Йому також за-
боронялося здійснювати християнські обряди протягом 12 тижнів, а під час
недільного богослужіння він мав “перепросити” усю громаду і нового пара-
105 НМЛ. – Сдк–694. – С. 33зв.–39зв. (“Метрика” Йосифа Шумлянського). У “Мет-
риці” Шумлянського викладені настанови щодо тверезого способу життя духовенства
(“трезвость до всех цнот і добрих вчинків всякого чоловіка, а особливо духовного добрим
вчинити может”), щоб уберегти отців від пияцтва (“аби вони в корчмах з посполитими
людьми не засідали, а на весіллях, хрестинах, поминках обережно і стримано себе по-
водили”).
106 Підставою для розлучення найчастіше була імпотенція чоловіка або неспро-
можність дружини народжувати дітей. Дана ситуація розглядалася в “Уставі справ ма-
тримоніальних” (НМЛ. – Сдл–1226: Ustawa w sprawach małżeństw. – § 46. – S. 37). Таке
подружжя суд зобов’язував спільно проживати ще три роки, і лише після цього їх можна
було розлучати (Там само. – § 48. – S. 39). Якщо подружжя подало на розлучення через
неможливість спільного співжиття, то суддя до певного часу розділяє їх “від спільного
столу і ложа”, і таким чином вони продовжують певний час проживати разом (§ 52. –
C. 64). Після розлучення суддя давав дозвіл сторонам на новий шлюб згідно з приписами
подружнього права.
107 НМЛ. – Ркк–151. – С. 2.
108 Там само. – С. 31.
109 Там само. – С. 31–34.
110 Там само. – С. 41.
111 Там само. – С. 97–101.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
298
фіяльного священика. Досить часто отці нехтували судовими позовами і не
з’являлись на суд112. Так, о. Григорій, з яким процесувалося Львівське брат-
ство Св. Миколая, проігнорував позов, звернувшись натомість до світського
суду, що суперечило приписам церковного права. За таку легковажність суд
видав йому повторний позов до Львівської катедри, наказавши заплатити
10 золотих штрафу “на капітулу” і 15 золотих своєму пастиреві113. (У до-
сліджуваній книзі Ркк–151 вписано й інші повторні виклики священиків на
суд114 й зокрема виклики на єпархіальний собор115). У разі втручання кліри-
ка в юрисдикцію іншої парафії суд оголошував “напімнення”, забороняючи
надалі порушувати межі “чужого пределу”116.
Однією з болючих проблем духовенства було надмірне вживання ал-
коголю, відвідування корчем і бійки, спричинені пияцтвом. Так, священик
з Ляшок скаржився на отця з Підгорець, що той вчинив над ним фізичну
розправу і відвідував шинок. За цю провину суд покарав його “сидінням у
в’язниці при катедрі” і грошовим штрафом у 20 золотих, а також додатковою
карою в 10 золотих за відвідування корчми117. У справі між отцями Григорі-
єм і Миколаєм з Підлисся про бійку і привласнення грошей суд зобов’язав
їх дійти “полюбовної згоди” й “перепросити один одного”. Однак з огляду
на те, що вони допустилися публічного зневаження священичого сану та
“вчинили галас”, на обох суд наклав пастирське неблагословення і “позба-
вив церковних благодійств”118 (тут мається на увазі заборона сповідатися і
причащатися). Ці покарання продовжували діяти аж доти, доки порушник
канонічної дисципліни каявся та сплачував визначений йому штраф. Однак
потребує додаткового з’ясування, чому за участь у публічному конфлікті до-
статньо було заплатити лише певну суму, а в іншому випадку можна було й
втратити парафію. Зокрема, йдеться про справу між Олександром, підданим
кам’янецького каштеляна, та священиком з Воронець, якого той оскаржив
за побиття. Суд позбавив отця парафії і на 12 тижнів відправив у карцер
при катедрі, а також наклав на нього екскомуніку із забороною відправляти
богослужіння протягом року і шести тижнів119.
Низка інших судових справ також стосується особистих конфліктів і
зокрема фізичних розправ120. Якась Анна скаржилася на інока Іларіона, що
той без будь-якої “видимої причини” побив її у церкві Успіння Богороди-
ці. За цей вчинок монах мав покривджену перепросити і три дні відсидіти
112 Там само. – С. 61, 62, 86–88.
113 Там само. – С. 62.
114 Там само. – С. 59, 62, 86–88.
115 Там само. – С. 51–56.
116 Там само. – С. 104, 105. Колишній отець з Підбірців виступав проти місцевого
священика, однак суд видав постанову, аби той не втручався “до справ парафіяльних і
не чинив кривди”.
117 Там само. – С. 106.
118 Там само. – С. 48–50.
119 Там само. – С. 107.
120 Там само. – С. 2, 3, 13–17, 67–69, 83–85, 110.
Анна НАВРОЦЬКА
299
у “куні”121. Внаслідок бійки між ченцем і священиком з Шоломиї суд за-
боронив останньому священнодіяти протягом трьох днів, а також наказав
ув’язнити його і сплатити штраф 5 золотих на суд, 10 золотих на єпископа
і 10 золотих монахові122. В іншій справі про бійку і взаємну “зневагу” на
празникові Преображення Господнього між отцями з Запитова і Сулимо-
ва суд обох зобов’язав заплатити 15 золотих “вини” і відбути двотижневе
ув’язнення123. Ще одним різновидом покарання “за бійку” були натуральні
оплати воском і ладаном на храм124. Духовний інстигатор скаржився на Івана
та Василя, священиків з Брюховичів, що ті “смhли и важилися» встuпити
до жидовскаго домu „и того законника бити кием”. Суд зобов’язав їх спла-
тити 10 золотих штрафу і відбути по 200 поклонів кожному перед іконами
у катедрі125.
Наступною великою групою актів є позови у матримоніальних справах.
Найчастіше парафіяни зверталися до суду з приводу “неспроможності” чо-
ловіка або дружини до подружнього життя. Так, Матвій з дочкою зі с. Угор-
нички скаржився на Кирила і його сина Степана (свого зятя), що останній
проживає з його дочкою вже чотири роки, але “през zепсованh» свое” вони
не мають дітей, тому й просить розлучення. У підсумку суд увільнив по-
дружжя від шлюбної присяги126. Інші подружжя домагалися сепарації через
“неспроможність” і старість127. Розлучення можна було отримати у випадку
примусового шлюбу, як це трапилося із Семеном з Винників. Він зізнався
у суді, що дідич примусив його одружитися, тому його дружина втекла від
нього і побралася з іншим128. До суду звертались і тоді, коли одна зі сторін
не виконала обіцянки одружитись. Так, якась акторка скаржилася на пара-
фіянина Іллю, що той не дотримав слова приступити з нею до Св. Тайни
вінчання. Суд наказав узяти у свідки двох достойних людей і “перепросити”
покривджену та її рідних під загрозою пастирського неблагословення129.
Траплялися випадки, коли дружина залишала чоловіка й поверталася до
батьків. Як правило, суд зобов’язував жінок і надалі мешкати з чоловіком.
Якщо батьки наважувались утримувати своїх дочок, то суд погрожував на-
класти на них пастирське неблагословення та 10 золотих штрафу130.
Книга духовного суду Ркк–151 фіксує й інші конфлікти між православ-
ними мирянами. Так, Меланія, отримавши попередньо диспензу від єпис-
копа, звернулася знову до суду зі скаргою на колишнього чоловіка Василя,
121 Там само. – С. 2, 3.
122 Там само. – С. 13–14.
123 Там само. – С. 15–17.
124 Там само. – С. 67–69.
125 Там само. – С. 40, 41.
126 Там само. – С. 43–45. Див. також с. 103, 104.
127 Там само. – С. 95.
128 Там само. – С. 73, 74.
129 Там само. – С. 17, 18, 20–22.
130 Там само. – С. 9, 10.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
300
що той не виконує пастирського декрету та змушує її до співжиття. Після
перегляду справи Василя зобов’язали сплатити 60 золотих штрафу і не про-
живати з Меланією під загрозою церковного неблагословення131. У справі
львівського міщанина Кирила з Галицького передмістя та його дружини Ме-
ланії, яка наважилась одружитися з ним при живому першому чоловікові,
суд уневажнив другий шлюб, наклав на Кирила епітимію, заборонивши під-
тримувати з Меланією будь-які стосунки, та зобов’язав сплатити на “капі-
тулу” 15 золотих і на церкву Св. Юрія 50 золотих штрафу132. Жінка, у свою
чергу, подала на чоловіка до суду, запідозривши його у зраді. Після розгляду
справи, коли Кирило заприсягнув, що не зраджував дружину, суд зобов’язав
їх обох жити у злагоді під загрозою покарання в 50 золотих і шеститижне-
вого ув’язнення133.
Духовний суд вирішував також справи, що стосувалися фінансових
операцій. Так, отець Миколай і його син із с. Кожичі скаржилися на парохів
з Грибовичів Григорія та Івана, що ті привласнили собі монастирське майно.
Після розгляду справи суд наказав майно повернути, ченців “перепросити”,
віддати на потреби обителі 10 фунтів воску та 1 фунт кадила, а також по-
збавив обох душпастирів “церковних добродійств”134. В іншому акті актор
зі Скнилова вимагав від о. Василія повернення йому грошей за куплені “ка-
мені” до млина135. Цікавою є справа львівських крилошан проти о. Павла
з Вороцева, який привласнив собі капітульну печатку136. Актор зі Львова
скаржився на о. Якова з приводу повернення ним боргу137. Єремій Дзюбала,
старший брат Щирецької конфратернії, викликав на суд братчиків і парафі-
ян Щирця, домагаючись сплати боргу за виконану роботу138. Зустрічаються
і нетипові справи. Так, скажімо, оо. домініканці звинувачували отця Кирила
в тому, що він переховував у церкві протестанта; для підтвердження цього
факту суд попросив представити “гідних свідків”139. Братчики храму Воз-
несіння Господнього судилися з одним зі своїх побратимів, звинувачуючи
його у тому, що він, усупереч братському уставу, звернувся до світського
суду, аби залагодити непорозуміння між ними140.
***
Матеріали книги духовного суду Львівської єпархії 1668–1674 рр. ві-
дображають соціальне, релігійне і культурне життя тогочасного руського
131 Там само. – С. 47, 48.
132 Там само. – С. 11–13.
133 Там само. – С. 102, 103.
134 Там само. – С. 19, 20.
135 Там само. – С. 62.
136 Там само. – С. 67. На жаль, відсутність даних про подальший розгляд цієї справи
у книзі духовного суду не дає змоги простежити ефективність судового примусу.
137 Там само. – С. 107, 108.
138 Там само. – С. 75–81.
139 Там само. – С. 69.
140 Там само. – С. 86.
Анна НАВРОЦЬКА
301
суспільства. Вони дають можливість простежити судову практику Право-
славної церкви в постмогилянську добу та перші спроби львівського вла-
дики Йосифа (Шумлянського) дисциплінувати й “цивілізувати” підлеглих
йому священиків та мирян. Інститут духовного суду був важливим інстру-
ментом реалізації Шумлянським у Галичині та на Поділлі “регіональної”
програми реформ, започаткованих у Київській митрополії Петром Моги-
лою. Водночас аналіз книги Ркк–151 показує, що на практиці територіаль-
на юрисдикція цього органу церковного управління була незначною. Вона
обмежувалась переважно Львовом та прилеглими до нього православними
намісництвами141, і лише в окремих випадках вплив духовного суду сягав
більш віддалених від Львова теренів – Поділля (Кам’янець-Подільський),
Покуття (Снятин, Тисмениця, Угорнички), Середнього Подністров’я (Устя,
Підгайці) й волинсько-галицького пограниччя (Тернопіль). Предметом судо-
вого розгляду переважно були матримоніальні справи та побутові конфлікти
кліру. Вони засвідчують доволі низький морально-етичний рівень духовен-
ства, якому так і не вдалося виокремитись в окремий суспільний стан. Тому
соціальні практики та культура православного кліру не набагато різнилися
від способу життя загалу мирян, передовсім дрібної руської шляхти і селян.
Цьому не слід дивуватися, адже в досліджуваний період лише окремі свя-
щеники могли здобути належну богословську освіту, оскільки своєї єпархі-
альної семінарії у Львівському владицтві не було аж до початку 1780-х рр.
Анна Навроцька (Львів). Найдавніша книга духовного суду Львівської право-
славної єпархії 1668–1674 років (зі збірки Національного музею у Львові).
У статті розглядаються правові засади та практична діяльність інституту духовно-
го суду Львівської єпархії в період пастирства Йосифа (Шумлянського). Аналіз змісту
й структури протоколів засідань і декретів найдавнішої судової книги за 1668–1674 рр.
засвідчує їхній значний джерелознавчий потенціал для дослідження історії церкви в
Україні й, зокрема, повсякденного життя українського соціуму. З’ясовано також сферу
діяльності духовного суду в православній церкві постмогилянського періоду.
Ключові слова: судова книга, єпархія, церква, Україна.
Анна Навроцкая (Львов). древнейшая книга духовного суда Львовской право-
славной епархии 1668–1674 годов (из собрания Национального музея во Львове).
В статье рассматриваются правовые нормы и практическая деятельность инсти-
тута духовного суда Львовской епархии в период пастырства Иосифа (Шумлянского).
Изучение содержания и структуры протоколов заседаний и декретов древнейшей судеб-
ной книги за 1668–1674 гг. указывает на их значительный источниковедческий потенци-
ал для исследований по истории церкви в Украине и, в частности, повседневной жизни
украинского социума. Выясняется также сфера деятельности духовного суда в право-
славной церкви постмогилянского периода.
Ключевые слова: судебная книга, епархия, церковь, Украина.
141 На засіданнях духовного суду розглядалися справи духовенства і мирян з таких
парафій: Глібовичі, Грибовичі, Головецько, Запитів, Жовква, Кам’янка-Струмилова, Ко-
лочава, Комарно, Лози, Мацошин, Мокротин, Микитинці, Підлисся, Скнилів, Солонка,
Сороки, Сулимів, Сервирів, Тарнава, Шоломия та Щирець.
Найдавніша книга духовного суду Львівської православної єпархії 1668–1674 років
Anna Navrots’ka (Lviv). The Oldest Book of the Spiritual сourt of the Lviv Ortho-
dox Diocese between 1668–1674 (From the Collection of the National Museum in Lviv)
The article examines the activities of the spiritual court in the Lviv diocese under Bishop
Joseph Shumliansky’s jurisdiction. A book of spiritual sessions of 1668-1674 started a new
page in the history of everyday life of Ukrainian society. The research also highlights the
contents of the records of the meetings, as well as the functioning of the spiritual court in
general.
Key words: court book, diocese, Church, Ukraine.
Анна НАВРОЦЬКА
|