Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст.
У статті розглядається історія вивчення минулого території Іванківського району Київської області та характеризуються різноманітні джерела (писемні, архівні, археологічні, етнографічні, картографічні, топонімічні) для відтворення історії краю. Иванковщина — территория Иванковского р-на на севере Ки...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161598 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. / Л.В. Чміль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 58-69. — Бібліогр.: 104 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161598 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Чміль, Л.В. 2019-12-15T13:24:49Z 2019-12-15T13:24:49Z 2016 Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. / Л.В. Чміль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 58-69. — Бібліогр.: 104 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161598 930.20012(477.41)«9-17»: 001.8 У статті розглядається історія вивчення минулого території Іванківського району Київської області та характеризуються різноманітні джерела (писемні, архівні, археологічні, етнографічні, картографічні, топонімічні) для відтворення історії краю. Иванковщина — территория Иванковского р-на на севере Киевской обл. в бассейне нижнего Тетерева. Первые сведения по ее истории были опубликованы в средине ХІХ в. И. Фундуклеем. Во второй половине века вышли книги Л. Похилевича и польский «Географический словарь», в которых рассматривалась история каждого населенного пункта. Несмотря на ошибки и пробелы эти книги стали на долгие годы основой написания всех краеведческих работ. В ХІХ — начале ХХ в. вопросы истории края рассматривались в работах А. Яблоновского и П. Клепатского. В ХХ в. истории этой территории была посвящена лишь статья в многотомнике «История городов и сел УССР», во многом повторившая данные Л. Похилевича. Лишь на рубеже ХХ—ХХІ вв. появились исследования историков и краеведов, использующие новые материалы. Это работы В. Бобинского, О. Задорожной, Н. Яковенко, Л. Чмиль и А. Чекановского, С. Таранца, Н. Григорович, П. Смовжа. Некоторые факты есть в работах Н. Довбищенка, Т. Лютой, О. Однороженко и др. Археологические исследования этой территории заключались преимущественно в разведках, наиболее важными из которых для исследуемого периода являются работы П. Третьякова и М. Кучеры. Источники изучения истории края разнообразны: письменные, архивные, археологические, этнографические, картографические. Ivankivshchina (Ivankiv district) occupies Kyivan region northern part (the low Teteriv basin). First facts of its history were published in the mid-19thc by I. Fundukley. In the 2nd half of the same century the books of L. Pohylevych and the Polish «Geographic vocabulary» with each inhabited locality historic description appeared. For the long time the region history study was based on the literature mentioned despite its mistakes and omissions. In the 19th — early 20th centuries the problems of regional history were considered by A. Jablonovski and P. Klepatskij. In the 20thc the only article on the subject came out in a volume of «The history of cities and villages of Ukr SSR»; however it followed L. Pochylevych in general. And at the turn of the 20th—21stcenturies only the proceedings of historians and regional ethnographers with new data appeared. They were performed by W. Bobinski, O. Zadorozhna, N. Jakovenko, L. Chmil, A Chekanovski, S. Taranets, N. Grygorovych and P. Smovzh. Some facts you may find in the works of N. Dovbyshchenko, T. Liuta, O. Odnorozhenko, etc. The most important results in the field exploration were presented by P. Tretjakov and M. Kuchera. Different sources for regional history study, such as written, archival, archaeological, ethnographical and cartographical ones, are available now. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. Историография и источники истории Иванковщины Х—ХVIII вв. Historiography and sources of Ivankiv district history (10th—18th centuries) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. |
| spellingShingle |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. Чміль, Л.В. Статті |
| title_short |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. |
| title_full |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. |
| title_fullStr |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. |
| title_full_unstemmed |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. |
| title_sort |
історіографія та джерела історії іваківщини х—xviii ст. |
| author |
Чміль, Л.В. |
| author_facet |
Чміль, Л.В. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Историография и источники истории Иванковщины Х—ХVIII вв. Historiography and sources of Ivankiv district history (10th—18th centuries) |
| description |
У статті розглядається історія вивчення минулого території Іванківського району Київської області та характеризуються різноманітні джерела (писемні, архівні, археологічні, етнографічні, картографічні, топонімічні) для відтворення історії краю.
Иванковщина — территория Иванковского р-на
на севере Киевской обл. в бассейне нижнего Тетерева. Первые сведения по ее истории были опубликованы в средине ХІХ в. И. Фундуклеем. Во второй
половине века вышли книги Л. Похилевича и польский «Географический словарь», в которых рассматривалась история каждого населенного пункта. Несмотря на ошибки и пробелы эти книги стали на
долгие годы основой написания всех краеведческих работ. В ХІХ — начале ХХ в. вопросы истории края
рассматривались в работах А. Яблоновского и П. Клепатского. В ХХ в. истории этой территории
была посвящена лишь статья в многотомнике «История городов и сел УССР», во многом повторившая
данные Л. Похилевича. Лишь на рубеже ХХ—ХХІ вв.
появились исследования историков и краеведов, использующие новые материалы. Это работы В. Бобинского, О. Задорожной, Н. Яковенко, Л. Чмиль и А. Чекановского, С. Таранца, Н. Григорович, П. Смовжа.
Некоторые факты есть в работах Н. Довбищенка,
Т. Лютой, О. Однороженко и др. Археологические исследования этой территории заключались преимущественно в разведках, наиболее важными из которых для исследуемого периода являются работы П. Третьякова и М. Кучеры. Источники изучения истории края разнообразны: письменные, архивные, археологические, этнографические, картографические.
Ivankivshchina (Ivankiv district) occupies Kyivan region
northern part (the low Teteriv basin). First facts
of its history were published in the mid-19thc by I. Fundukley.
In the 2nd half of the same century the books of
L. Pohylevych and the Polish «Geographic vocabulary»
with each inhabited locality historic description appeared.
For the long time the region history study was
based on the literature mentioned despite its mistakes
and omissions. In the 19th — early 20th centuries the
problems of regional history were considered by
A. Jablonovski and P. Klepatskij. In the 20thc the only
article on the subject came out in a volume of «The history
of cities and villages of Ukr SSR»; however it followed
L. Pochylevych in general. And at the turn of the 20th—21stcenturies only the proceedings of historians
and regional ethnographers with new data appeared. They were performed by W. Bobinski, O. Zadorozhna,
N. Jakovenko, L. Chmil, A Chekanovski, S. Taranets, N. Grygorovych and P. Smovzh. Some facts you may
find in the works of N. Dovbyshchenko, T. Liuta, O. Odnorozhenko, etc. The most important results in
the field exploration were presented by P. Tretjakov and M. Kuchera. Different sources for regional history
study, such as written, archival, archaeological, ethnographical and cartographical ones, are available now.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161598 |
| citation_txt |
Історіографія та джерела історії Іваківщини Х—XVIII ст. / Л.В. Чміль // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 58-69. — Бібліогр.: 104 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čmílʹlv ístoríografíâtadžerelaístorííívakívŝinihxviiist AT čmílʹlv istoriografiâiistočnikiistoriiivankovŝinyhhviiivv AT čmílʹlv historiographyandsourcesofivankivdistricthistory10th18thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-25T23:09:31Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:09:31Z |
| _version_ |
1850576455973470208 |
| fulltext |
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)58
У статті розглядається історія вивчення мину-
лого території Іванківського району Київської облас -
ті та характеризуються різноманітні джерела
(писемні, архівні, археологічні, етнографічні, кар-
тографічні, топонімічні) для відтворення історії
краю.
К л ю ч о в і с л о в а : історіографія, джерела, Іван-
ківський район.
Іванківщина — територія Іванківського
району (без зони відчуження), яка дещо зміню-
валася впродовж ХХ ст.1 Розташоване на пів-
ночі Київської області в басейні нижнього Тете-
рева. З півдня її обмежують р. Тетерев та її
праві притоки Здвиж і Таль, з півночі — права
притока Ужа р. Вересня. Північно-східну час-
тину ра йону займає Чорнобильська зона відчу-
ження, на північному заході проходить межа з
Поліським районом. З півдня Іванківщина
межує з Вишгородським та Бородянським райо-
нами, на заході — з Житомирською областю, на
сході — з Чернігівською.
І. ІСТОРІОГРАФІЯ
Історичні та краєзнавчі роботи. Перші
відомості по історії краю були опубліковані в се-
редині ХІХ ст. Іваном Фундуклеєм, київським
цивільним губернатором, який збирав інформа-
цію про старожитності Київської губернії через
«особых лиц, которым поручено было собира-
ние местных сведений». Він першим вказав на
існування Іванківського замку та дав його опис
[Фундуклей, 1848, с. 40—41]. Оскільки замок
був зруйнований за 14 років до виходу цієї
книги, місцеві жителі ще, очевидно, добре па -
м’ятали його вигляд. Вірогідно, він функціону-
вав до часу свого руйнування, адже така добра
його збереженість (за описом І. Фундуклея)
була б неможливою, якби він був покинутий за-
довго до того. І. Фундуклей також подав інфор-
мацію про пам’ятки вказаного періоду в с. Ора-
ному [Фундуклей, 1848, с. 39—40].
У 1864 р. була вперше видана книга Лав-
рентія Похилевича «Сказания о населенных
местностях Киевской губернии», де подавалась
коротка інформація про історію кожного насе-
леного пункту, а також наводились сучасні ав-
тору статистичні матеріали про кількість жи -
телів, землі, наявність шкіл, церков тощо
[Похилевич, 2005]. Через 23 роки вийшла друга
його книга «Уезды Киевский и Радомысль-
ский», яка була доповненим і уточненим варі-
антом першої [Похилевич, 2007, с. 1—182]. Ці
книги надовго стали основою написання історії
сіл і містечок Київщини. Не стали винятком
Іванків та села району, більшість подальших іс-
торичних розвідок яких ґрунтувались на пра-
цях Л. Похилевича.
Щодо Іванківського замку Л. Похилевич пов -
торив ті самі дані, що й І. Фундуклей, і додав,
що панський маєток і церква знаходяться все-
редині замку. Він вважав, що ця місцевість на-
зивалась спочатку Труденевщиною і була на-
дана Олехну Юхновичу, а потім перейшла до
Тишка Проскури і стала зватись Пасинківщи-
ною, а з 1589 р. — містом Івановим від Івана
УДК: 930.20012(477.41)«9-17»: 001.8
Л. В. Чміль
ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛА ІСТОРІЇ ІВАНКІВЩИНИ
Х—XVIII ст.
© Л. В. ЧМІЛЬ, 2016
1. Так, до 1973 р. сюди входила частина території ни-
нішнього Вишгородського р-ну на правобережжі Те-
терева біля Дніпра, а 1988 р. приєднано Чорнобиль-
ський р-н, частина якого на лівому березі нижнього
Тетерева не ввійшла до зони відчуження.
Проскури-Сущанського, київського міського суд -
ді. Л. Похилевич також простежив подальшу іс-
торію містечка до середини ХІХ ст. [Похилевич,
2005, с. 131; 2007, с. 156—158]. Загалом, історія
Л. Похилевича щодо XVI—XVII ст. виявилась
найближчою до істини, хоча й містила помилки
та неточності. Так, він помилково ототожнював
Труденевщину, Пасинківщину й Іванків, вва-
жав Стрибля власником Іванкова, будівництво
замку приписував Данилу Федоровичу, а про
Гулевичів і Загоровських як власників Іван-
кова взагалі не знав. Та все ж ця пра ця віді -
грала значну роль, давши уявлення про основні
історичні віхи містечка.
Подає Л. Похилевич інформацію також про
всі населені пункти району, але в основному за
XIX ст., щодо більш раннього часу тут значно
менше відомостей. Це, в основному, дані про час
побудови церков та власників сіл XVIII ст., іноді
про археологічні пам’ятки чи знахідки [Похи-
левич, 2005, с. 98—100, 113—114, 128—131,
136—138; 2007, с. 27—28, 150—160].
В цей же час подібну краєзнавчу працю ство-
рюють польські дослідники — виходить друком
багатотомний «Словник географічний королів-
ства Польського…», де більшість статей з історії
населених пунктів написав історик Едвард Ру-
ліковський [Słownik..., t. 1—15]. Судячи з тек-
сту про Іванків, він був знайомий з працями
І. Фундуклея і Л. Похилевича, але використав
також інші документи, на основі яких подав
свою версію історії Іванкова. В основних момен-
тах вона хоча й збігається з версією Л. Похиле-
вича, але має чималі розбіжності. Щодо замку,
Е. Руліковський уточнює, що він був спорудже-
ний Іваном Проскурою-Сущанським, якому в
другій половині XVI ст. належала Пасинків-
щина і який осадив тут людей, заснував посе-
лення і назвав його на свою честь Іванковом.
Але попередня історія викладена ним по-ін-
шому. Так, власниками земель, де виник сучас-
ний Іванків, він помилково називає Половців-
Рожиновських, Івана Немирича і Філона Кміту.
Хоча історія містечка XVIII ст. викладена у Ру-
ліковського більш детально і вірно, ніж у Л. По-
хилевича [Słownik..., t. 3, s. 314—315]. Загалом
ці дві роботи доповнюють одна одну, хоча не є
вичерпними і містять помилки і неточності.
Про інші населені пункти району «Слов-
ник…» подає відомості в такому ж обсязі, як і
Л. Похилевич, іноді доповнюючи їх новими
фактами. Цікавою є інформація про т.зв. Зін-
чине городище поблизу с. Обуховичі та легенда,
з ним пов’язана [Słownik..., t. 3, s. 315]. Істо-
ричні дані, раніші ХІХ ст., є лише для деяких
сіл, наприклад, Обуховичів, Ораного, Розва-
жева, Унина [Słownik..., t. 7, s. 358, 570; t. 9,
s. 848; t. 12, s. 806]. Пошук інформації усклад-
нений через розміщення назв у алфавітному
порядку, внаслідок чого інформація розкидана
по багатьох томах, а також написання латини-
цею, що не завжди вірно передає назву.
Е. Руліковський написав ще дві роботи з іс-
торії Київщини — описи повітів Васильківсько -
го та Київського. У першому наводиться доку -
мент, місцезнаходження якого тепер невідоме.
Це грамота Олелька Володимировича князю
Михайлу Половцю-Рожиновському на Труде-
невщину та інші землі понад Тетеревом, серед
яких згадуються Феневичі та Коленці [Rulikow-
ski, 1853, s. 35]. У другому опису зроблено підбір
за роками київських урядників і суддів XVI ст.,
серед яких фігурує й Іван Проскура [Rulikow-
ski, 1913, s. 203].
На основі архівних документів інший по-
льський історик Олександр Яблоновський
склав карту волостей рубежу XVI—XVII ст.
Щоправда, для Іванківщини вона базується на
матеріалах кінця XVII ст. і тому є вірною саме
для цього часу [Jablonowski, 1899—1904, mapa
8]. На рубежі XVI—XVII ст. території волостей
були, насправді, дещо іншими, наприклад,
Іванківська складалася лише з Обуховицьких
та Пасинківських володінь. Також О. Яблонов-
ський слідом за Е. Руліковським помилково
вважав Кмітів власниками Іванківської волості.
Всього на території нинішнього Іванківського
району на той час було 7 основних волостей —
Іванківська (Проскур, потім Гулевичів і Лозок),
Волчківська (Олізарів-Волчкевичів), Унинська
(православних, потім уніатських митрополитів),
Приборська (Немиричів), Горностайпільська
(Горностаїв), Оранська (Києво-Печерської лав -
ри) та Ханевська (Олізарів-Волчкевичів, Щені-
євських). Деякі території входили до сусідніх во-
лодінь — Івашенцевичів, Збаразьких, Кмітів та
до Димерського староства. О. Яблоновський
також опрацював і опублікував збірку нових
джерел з польських архівів і на їхній основі
провів своє дослідження. Часом закладення Іван -
ківського замку він вважав приблизно 1590 р.
[Zródła…, t. ХХІІ, s. 79]. Хоча це мало відбутися
раніше, оскільки фундатора замку Івана Про-
скури вже на 1586 р. не було серед живих [Чміль,
Чекановський, 2012, с. 263].
Йозеф Антоні1 у своїй праці, присвяченій
Київському Поліссю, розглядає козаччину цього
краю другої половини XVII ст., зокрема зупиня-
ється на особистості і діяннях полковника Да-
нила Федоровича, що тримав Іванків у орен-
дному користуванні з 1684 р. [Antoni, 1882,
s. 69—73].
Нечисельні, але дуже важливі дані опубліку-
вав Матвій Любавський. Це підтвердження
Пасинківщини Тишку Проскурі, взяте з 12-ї
книги Литовської метрики, яка ще не опубліко-
вана [Любавский, 1892, с. 537—538].
Історію місцевості, на якій пізніше виник
Іванків, та деяких населених пунктів Іванків-
щини простежив Павло Клепатський у своїй
праці «Очерки по истории Киевской земли.
Литовский период», вперше виданій 1912 р.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 5959
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
1. Повне ім’я — Jozef Antoni Rolle.
[Клепатский, 2007]. Вона охоплює час з сере-
дини XІV ст. до Люблінської унії 1569 р. У цій
роботі докладно розглянуто політичну та сус-
пільну історію Київської землі, в т. ч. повітів та
окремих поселень, що знаходилися на території
сучасної Іванківщини. Більшість із них відно-
силася тоді до Чорнобильського повіту — Гор-
ностайпіль, Дитятки, Оране, Прибірськ (Прибор -
щі), Пироговичі, Обуховичі, Жерева (Жерев),
Запрудка (Запрудичі)1, Унин, Мусійки (Мой-
сейковичі), Соколи (Соколовичі) [Клепатский,
2007, с. 259—261]. Коленці і Феневичі відноси-
лися до Київського повіту, що межував з Чорно-
бильським по р. Тетерів [Клепатский, 2007,
с. 305]. Щодо Труденевщини та Пасинківщини,
то П. Клепатський цілком слушно вважав, що
це були два різні поселення, що належали різ-
ним, хоча й спорідненим родинам — Лозкам і
Проскурам, і належали до Чорнобильського
(Пасинківщина) та Київського (Труденевщина)
повітів [Клепатский, 2007, с. 260]. Деякі села
відносилися до Овруцького (Сидоровичі, Старо-
вичі) та Житомирського (Заруддя) повітів [Кле-
патский, 2007, с. 193, 219]. П. Клепатський
також детально розглянув землеволодіння то -
го часу, всі суспільні верстви, їхні майнові й
особисті права та обов’язки, що регулювались
Литовськими статутами, економіку краю —
землеробство, промисли, заняття мешканців.
На сьогодні ця праця залишається найбільш
пов ним дослідженням з життя регіону в період
перебування його у складі ВКЛ.
Після революції 1917 р. історико-краєзнавчі
дослідження в Україні відновились зі створен-
ням у 1918 р. Всеукраїнської академії наук і
тривали до початку 1930-х рр., коли українська
історична наука зазнала тотальних репресій, і
всілякі серйозні історико-краєзнавчі дослід-
ження надовго припинились. Саме до цього пе-
ріоду відносяться дуже цікаві праці, що збері-
гаються в Інституті рукопису НБУВ у фонді
Історично-географічної комісії ВУАН (1918—
1930). Це нариси «Іванків та його околиці» і
«Левонівка та її околиці», написані Олексан-
дром Лапенком у 1929 р. для «Історично-гео -
графічного словника української землі», ство-
ренням якого займалася вказана комісія [ІР
НБУВ, ф. 10, од. зб. 11687, 11689]. У роботах
описується географічне положення, назви, при-
родні умови кутків і околиць цих населених
пунктів та містяться короткі відомості з історії,
в т.ч. маєтку князя Любомирського. Оповіді з
більш давньої історії записані від місцевого на-
селення і є міфічними, але цікавими з огляду
на процес осмислення свого минулого народом
і глибину його пам’яті. Особливо цінними в цих
працях є топографія і назви урочищ, адже вони
допомагають локалізувати місцевості, що зус-
трічаються в документах. Слід відмітити, що в
першому нарисі є згадка про те, що автором вже
написана праця про історичне минуле Іванкова
«з ХІІ століття по цей час», яку відіслано до
«Іст. Геогр. Ск.», але знайти цей документ на-
разі не вдалося. Хто такий Олександр Лапенко,
теж не встановлено, скоріш за все, це місцевий
краєзнавець, що був кореспондентом комісії, як
він і підписався в своєму листі до неї [ІР НБУВ,
ф. 10, од. зб. 11688].
Крім кореспондентів на місцях інформацію
про Київське Полісся збирали також члени Іс-
торично-географічної комісії, зокрема історик
Михайло Карачківський. У фонді комісії збе-
рігається його звіт про відрядження 1929 р. до
Коростенської і Київської округ, під час якого
він обстежив і села Іванківщини — Людви-
нівку, Варівськ, Олізарівку, Розважів, Ханів та
численні хутори [ІР НБУВ, ф. 10, од. зб. 11629].
Але самого опису цих сіл наразі не знайдено.
Краєзнавчі дослідження знову були продов-
жені в кінці 1960-х рр., коли готувалось багато-
томне видання Історії міст і сіл Української
РСР. Історія кожного населеного пункту Ук-
раїни писалась місцевими краєзнавцями —
вчителями, журналістами, лікарями тощо. Том
по Київській області вийшов 1971 р. Авторами
статті про Іванків були А. Рутенко, І. Дудар і
С. Пономарьов [Історія..., 1971, с. 304—305].
Того ж року в місцевій газеті «Трибуна праці»
вийшла замітка про історичне минуле краю,
підписана І. Лапенком і Б. Гордієнком [Ла-
пенко, Гордієнко, 1971]. Особи останніх встано-
вити не вдалося, але, можливо, І. Лапенко був
сином чи іншим родичем Олександра Лапенка
і використав його матеріали. Виклад історії
Іванківщини до ХІХ ст. в обох статтях схожий.
Основу цих історичних розвідок склали мате-
ріали Л. Похилевича, але авторами додано
кілька нових фактів XVII і ХІХ ст. Тут є вка-
зівка на 4 татарських походи початку XVII ст.,
і про участь у повстанні 1663 р., проте знайти
ці документи наразі не вдалося. Згадується
також прізвище управителя маєтку, який
1834 р. розкопував вали Іванківського горо-
дища. Про інші населені пункти, статті наба-
гато коротші й містять обмаль інформації щодо
історії Х—ХVIII ст., повторюючи переважно
дані Л. Похилевича і В. Антоновича [Історія...,
1971, с. 313—316].
Необхідно зазначити, що протягом ХХ ст., по-
чинаючи з пореволюційних часів, не вийшло
жодної вітчизняної краєзнавчої праці, яка б
суттєво доповнила дані Л. Похилевича і Е. Ру-
ліковського. Лише на зламі ХХ—ХХІ ст. почали
з’являтися розвідки краєзнавців та дослід-
ження професійних істориків, що ґрунтуються
на нових фактах і розширюють наші знання з
історії краю.
На початку ХХІ ст. була видана краєзнавча
праця Павла Смовжа «Крізь роки і відстані…»
Щодо окресленого часового проміжку автор
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)60
С т а т т і
1. Тотожність сіл Запрудка і Запрудичі викликає сум-
ніви, оскільки с. Запрудичі відоме і у XVIII ст., десь
недалеко від Гостомеля.
використав дані попередніх дослідників на тлі
популярно викладених загальноісторичних
процесів [Смовж, 2001, с. 9—17]. Хоча нових ма-
теріалів і поглядів на ранню історію Іванків-
щини в цій праці немає, проте вона є першою
книжкою з історії краю, що в популярній формі
цілісно подає всі відомості, які на той час були
в руках автора.
У цей же час починається вивчення історії
окремих етнічних груп населення краю. 2004 р.
вийшла книга Сергія Таранця «Старообряд-
чество города Киева и Киевской губернии», в
якій містяться відомості й про старообрядців
с. Красилівки з часу поселення їх тут у XVIII ст.
[Таранец, 2004, с. 223]. Історію переселення ста-
рообрядців у другій половині XVIII ст. до слобід
Київського Полісся розглянуто в роботах Воло-
димира Пєчнікова. Він також детально ана-
лізує історіографію даного питання (див. його
статтю в цьому збірнику).
Юдаїці Іванківщини присвячена книга Нелі
Григорович, де крім даних ХІХ ст. та сучасних
матеріалів, подано короткий популярний нарис
історії єврейства на українських землях і, зок-
рема у Радомишльському повіті, починаючи з
XIV ст. [Григорович 2004, с. 10—12]. В її статті
наводяться статистичні дані про кількість єв-
реїв у Іванкові та їхні заняття, починаючи з
кінця XVIII ст. [Григорович, 2016].
Вийшло також кілька робіт, що стосуються
окремих питань, пов’язаних з історією Іванків-
щини. Так, Тетяна Люта у своїй статті торка-
ється питання київських землеволодінь Анни
Гулевичівни та її дарування монастирям
[Люта, 2010]. Алла Гуляй ввела у науковий
обіг нове джерело з колекції НМІУ — Євангеліє
Учительне 1637 р. з посвятою Петра Могили, де
він відзначив заслуги роду Проскур-Сущан-
ських та навів цікаві факти біографій його
представників [Гуляй, 2011]. Олег Мальченко
зібрав розрізнені дані про всі укріплені насе-
лені пункти центральної України, хоча про
Іванків майже не дав нових фактів [Мальченко,
2001, с. 153—154]. Олег Однороженко опублі-
кував герби Тишка й Івана Проскур за відбит-
ками їхніх печаток на документах XVI ст. [Од-
нороженко, 2012, с. 206].
Із узагальнюючих праць вагомим досліджен-
ням є книга Наталі Яковенко «Українська
шляхта», де подано новий архівний матеріал
про українські шляхетські роди, їхню генеало-
гію і землеволодіння. Зокрема тут міститься ін-
формація, хоча й досить фрагментарна, про ро-
дини, які в різні часи володіли волостями
Іванківщини, — Проскур, Лозок, Кміт, Гулеви-
чів, Олізарів-Волчкевичів, Немиричів, Горнос-
таїв, Конєцпольських та ін., а також про деякі
села [Яковенко, 2008]. У статті Михайла До-
вбищенка, а також у його книзі, присвяченій
волинській шляхті, містяться цікаві відомості
про родини власників Іванківської волості
XVI—XVIII ст. — Гулевичів та Загоровських
[Довбищенко, 2007; 2008]. Важливі матеріали
про місцеву шляхту кінця XVIII ст. містяться у
працях Євгена Чернецького [Чернецький,
2008; 2009; 2010].
Значний інтерес викликає книга польського
історика Вітольда Бобінського «Воєводство
Київське в часи Зигмунта ІІІ Вази», що охоплює
час кінця XVI — початку XVII ст., тобто хроно-
логічно є продовженням дослідження П. Кле-
патського [Bobinski, 2000]. У ній є окремі роз-
діли про українські шляхетські родини і їхні
земельні володіння. Щодо історії Іванківщини,
дослідник ґрунтується на працях Е. Руліков-
ського і О. Яблоновського та додає нові доку-
менти. Ним також використано значну по-
льську генеалогічну літературу ХІХ — початку
ХХ ст. Перевагою цієї роботи є те, що автор де-
тально розглянув кожну волость XVII ст., до -
повнивши відомі дані. Але загалом ця праця
потребує перевірки й уточнень, адже В. Бобін-
ський некритично поставився до висновків своїх
попередників і повторив деякі з їхніх помилок.
Зокрема він слідом за Е. Руліковським прово-
дить лінію власників Іванкова від Кміт [Bobin-
ski, 2000, s. 166].
Є також кілька досліджень, що стосуються
окремих волостей Іванківщини. Спробою комп -
лексного аналізу історії Іванкова та його волості
у X—XVIII ст. з використанням археологічних і
писемних джерел стала стаття автора у спів-
праці з Андрієм Чекановським [Чміль, Чека-
новський, 2012]. Приборську волость розглядає
Оксана Задорожна у своєму дисертаційному
дослідженні, присвяченому шляхетському роду
Немиричів XVI — середини XVII ст. [Задо-
рожна, 2010]. На жаль, ця робота у повному об-
сязі ще не опублікована. Нові документи щодо
Унинської митрополичої волості XV—XVII ст.
публікує Тетяна Люта, а Горностайпільську
волость XVI—XVII ст. розглядає польський іс-
торик Клаудія Павілан, ґрунтуючись на доку-
ментах фонду шляхетської родини Горностаїв,
що знаходиться у AGAD (див. їхні статті у цьому
збірнику).
Археологічні студії. Вперше відомості про
археологічні пам’ятки краю були цілісно зве-
дені в «Археологической карте Киевской губер-
нии» Володимира Антоновича, який збирав
інформацію з різних джерел. Тут є дані про
Іванківський замок та кілька скарбів XVI—
XVII ст., що були знайдені в селах району [Ан-
тонович, 1895, с. 6]. Інші пам’ятки відносяться
до більш ранніх часів і в нашій роботі не роз-
глядаються.
Перші планомірні археологічні розвідки на
Іванківщині провела Марія Мушкет у 1927 р.,
але вони були націлені на виявлення пам’я ток
мезоліту і неоліту. Кам’яним та бронзовим ві-
ками цікавились також інші дослідники (Д. Те -
легін, С. Березанська, І. Артеменко, М. Фрід-
ман, Л. Залізняк та ін.), які проводили розвідки
у Потетерев’ї в різні роки, хоча іноді вони
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 6161
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)62
С т а т т і
фіксували також пам’ятки давньоруського та
пізніших періодів. Але інформація про ці па -
м’ятки рідко потрапляла до звітів, та й деякі
звіти відсутні. Є також відповідні матеріали у
фондах Інституту археології НАН України, але
не завжди з при в’язкою до місця знахідки.
Першим, хто виявив давньоруське городище
в Іванкові, був Петро Третьяков. Експедицією
під його керівництвом у 1940 р. було обстежено
береги Тетерева, Здвижа і територію між Здви-
жом та Ірпенем. Виявлено багато пам’яток, в т.ч.
І — початку ІІ тис. н. е. [Третьяков, 1941, с. 122—
123]. Дослідник локалізував Іванківське горо-
дище на місці сучасного парку і датував його
ХІ—ХІІІ ст. Також експедицією було обстежено
залишки давньоруського поселення з матеріа-
лами кінця І тис. н. е. біля с. Поділ (Фрузинівки)
[Третьяков, 1952, с. 64—65; 1941, с. 124].
У 1960-х рр. на Київському Поліссі по ріках
Тетерів та Здвиж проводила розвідки експеди-
ція під керівництвом Ірини Русанової. Серед
виявлених пам’яток — поселення кінця І — по-
чатку ІІ тис. н. е. біля с. Приборська [Русанова,
1967; 1973, с. 38].
У 1962—1963 рр. біля с. Лапутьки1 у пониззі
Тетерева провів розкопки двох поселень дав-
ньоруського часу Петро Толочко. Було дослід-
жено кілька об’єктів з матеріалами Х—ХІ ст. та
ліпною керамікою другої половини І тис. н. е.
Також було обстежено дві пам’ятки біля сіл
Медвин та Фрузинівка, де знайдено давньору-
ські матеріали [Толочко, 1962—1963].
У 1970—1971 рр. Євгенією Петровською і
Євгеном Максимовим було обстежене місце
випадкових знахідок артефактів біля с. Ора-
ного в урочищі Борок на правому березі р. Те-
терів. Крім матеріалів підгірцівської культури
ранньозалізного часу тут було виявлено також
давньоруське вістря стріли та пірофілітове пря-
сельце [Петровська, 1971].
У 1970—1972 рр. на Іванківщині проводив
розвідки Михайло Кучера, але вони обмежу-
валися лише оглядом відомих городищ. Деякі з
них він відніс до давньоруської доби, а на де -
яких (більш раннього часу) було виявлено ма-
теріали Х—ХІІ ст. М. Кучера виконав схема -
тичний план Іванківського і Медвинського
городищ, а також валу біля с. Прибірськ, який
він визначив як пізньосередньовічне укріп-
лення [Кучера, 1970; 1976, с. 176—177; 1999,
с. 197]. Він також оглянув можливе місце горо-
дища біля с. Ораного, де зібрав невиразні дав-
ньоруські(?) матеріали [Кучера, 1972, с. 75]. За
описом, ймовірно, це урочище Борок.
Кілька нових давньоруських пам’яток вияв-
лено розвідками 1970—1990-х рр. Михайла
Фрідмана, Леоніда Залізняка, Олени Ку-
харської, а також Олега Сєрова (див. його
статтю в цьому збірнику).
На жаль, матеріали більш пізніх часів не
привертали донедавна уваги дослідників. По-
шуки пізньосередньовічних поселень розпоча-
лися лише нещодавно.
У 2013—2015 рр. на Іванківщині автором
разом з Віталієм Козюбою і Андрієм Чека-
новським проводились археологічні розвідки
(див. статтю в цьому збірнику). У результаті цих
розвідок на території району обстежено і вияв-
лено 5 пам’яток ХІ—ХVІІІ ст. (більш ранні тут
не розглядаємо). У 2010—2012 рр. на Чорно-
бильщині проводили розвідки Сергій Пере-
верзєв, Андрій Сорокун та Іван Хотинець,
у результаті яких виявлено 8 пізньосередньо-
вічних поселень у пониззі Тетерева поза зоною
відчуження (див. їхню статтю в цьому збірнику).
Таким чином, археологічні дослідження Іван -
ківщини Х—ХVІІІ ст. наразі обмежуються лише
розвідками (за винятком невеликих розкопок
на нижньому Тетереві).
ІІ. ДЖЕРЕЛА З ІСТОРІЇ
ІВАНКІВЩИНИ
На жаль, в давньоруських літописах ми не
зустрічаємо безпосередніх згадок про цю тери-
торію. Перші писемні джерела з історії краю да-
туються XV ст., але переважна їхня більшість
відноситься до наступних століть. Отже, писем -
на історія регіону починається у пізньосеред-
ньовічний час. А давньоруський, золотоордин-
ський та литовський його періоди доводиться
відтворювати на основі археологічних матеріа-
лів. Також потрібно широко залучати дані кар-
тографії, етнографії та топоніміки.
Переважна більшість інформації з писем-
них джерел дуже фрагментарна і розрізнена,
часто суперечлива. Перевірити твердження іс-
ториків ХІХ ст. не завжди можливо, оскільки
часто на документи посилання не даються, а
наводиться лише їхні переказ чи згадки про
них. Крім того, частина документів могла бути
втрачена. Інший шлях пошуку — максимально
повний перегляд опублікованих матеріалів,
більшість з яких містяться в збірках, що видані
в ХІХ — на початку ХХ ст. Ці збірки переважно
охоплюють фонди окремих архівів і видавались
у різних містах — Варшаві, Києві, Москві,
Санкт-Петербурзі. Нижче подано коротку ха-
рактеристику цих збірок і документів, що в них
містяться.
Zrodla dziejowe — архів Люблінського трибу-
налу XVI — початку XVII ст., що знаходився у
ХІХ ст. у Люблінському архіві. Виданий О. Яб-
лоновським у Варшаві. У ньому міститься ос-
новна маса документів, що стосуються Проскур,
Лозок та інших родин, а також їхніх володінь —
судові позови із родичами та сусідами, скарги
тощо. На жаль, не всі документи наведені пов -
ністю, а лише містять короткий переказ суті,
що, звичайно, зменшує їхню інформативність.
1. Села Лапутьки, Фрузинівка і Медвин на той час
відносилися до Чорнобильського р-ну.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 63
Ці матеріали використовували Е. Руліковський
та О. Яблоновський, але у вітчизняній крає -
знавчій літературі вони невідомі. Найбільше ін-
формації міститься у ХХ і ХХІ томах [Zródła…,
t. ХХ, ХХІ].
«Архив Юго-Западной России» видавався в
Києві Тимчасовою комісією для розгляду давніх
актів, містив документи з різних архівів і при-
ватних колекцій, але, головно, з київського
[Архив ЮЗР, ч. 1—8]. Найбільше документів
XVI—XVIII ст., що стосуються історії Іванків-
щини, опубліковано в частинах І (т. 4, 6); ІІІ
(т. 2—4); VI (т. 1); VII (т. 1, 3); VIII (т. 4, 5).
Значна частина цих документів використовува-
лась у краєзнавчих працях, але досить багато
залишилося поза увагою.
«Акты, относящиеся к истории южной и за-
падной России» — також видання цієї комісії,
але даних щодо історії Іванківщини в ній знай-
дено значно менше [Акты..., 1872, с. 377]. Деяка
інформація, зокрема про Антонія Потея — влас-
ника Іванківської волості у XVIII ст., міститься
у «Актах…», виданих Віленською археографіч-
ною комісією [Акты..., 1870, с. 136, 186; 1870а,
с. 459, 471—477, 497].
«Описи актовых книг Киевского централь-
ного архива», видані М. Андрієвським, не були
раніше використані дослідниками. Деякі книги
містять важливі документи [Описи..., 1906а,
1906, 1909; Опись…, 1871]. Але тут є лише наз -
ва і стислий переказ змісту, через що повно-
цінне використання цих документів обмежене
відсутністю публікацій їх текстів.
«Описание документов архива западнорус-
ских униатских митрополитов» — частина
фонду Синоду, два томи якого видані у ХІХ ст.
в Санкт-Петербурзі, а третій — машинопис-
ний — є в мережі Інтернет. Оригінали цих до-
кументів тепер знаходяться у РГИА, але копії з
них є в ЦДІАК України, тому є можливість ви-
користати їх повною мірою. Вони містять цінну
інформацію щодо Унинської митрополичої во-
лості та сусідніх земель. У цьому фонді знай-
дені чи не найважливіші документи щодо зем-
леволодінь Проскур, Гулевичів, Лозок, Потеїв,
Загоровських та Любомирських, оскільки мит-
рополича волость з центром в Унині розташо-
вувалась по сусідству з Іванківською, і вони по-
стійно вели якісь тяжби за землі [Описание…,
1897, 1907]. Раніше ці документи краєзнавцями
не використовувались.
Литовська метрика розпорошена по архівах
різних країн, наразі видані лише окремі її томи.
У них зустрічається нечисленна, але важлива
інформація про родини власників та землі во-
лостей тогочасної Іванківщини, наприклад, про
Тишка Проскуру або «человека Дитяткови -
ча» із володінь Горностая [Метрыка…, 2008,
с. 210—215; Акты…, 1899, с. 55—56]. Найбільше
даних міститься у регестах Руської метрики, де
є дані про Лозок, Гулевичів, Проскур, Олізарів-
Волчкевичів [Руська…, 2002].
Часопис Киевская старина — тут Андрієм
Стороженком опубліковано найбільш ранні до-
кументи XV ст. з історії Іванківщини [Cто ро -
женко, 1892, с. 339—347].
Pamiętniki o Koniecpolskich — видане поль -
ським істориком у ХІХ ст. зібрання родинних
документів Конєцпольських — магнатської
сім’ї, що згасла на початку XVIII ст., а в XVII ст.
була добре відомою на історичній арені Ук-
раїни. У двох з цих документів 1670—1680-х рр.
є перелік населених пунктів Іванківської во-
лості, що належала тоді Конєцпольським [Przy-
łecki, 1842, s. 366—367, 371].
Гербівники польські містять родоводи шля-
хетських і магнатських родів, у т.ч. й власників
волостей, що були розташовані у XVI—XVIII ст.
на території сучасної Іванківщини. Найбільш
відомі й повні з них — A. Бонецького і С. Уру-
ського [Boniecki, 1899—1913; Uruski, 1904—
1917].
Тематичні підбірки документів, видані в Ук-
раїні у ХХ ст., містять деяку інформацію з істо-
рії краю першої половини XVII ст. [Україна...,
1946, с. 50, 68—71; Селянський..., 1993, с. 480].
Національно-визвольна війна в Україні 1648—
1657 рр. — збірник за документами актових
книг, що зберігаються в ЦДІАК України [На-
ціонально-визвольна…, 2008]. Містить інфор-
мацію про Іванківщину в період Хмельнич-
чини, а також дані про власників волостей, що
знаходились тоді на території нинішнього Іван-
ківського району. Збірка Документи до історії
унії на Волині і Київщині кінця XVI — першої
половини XVII ст. містить дані про родини
Лозок і Олізарів-Волчкевичів, а також про
Унинську митрополичу волость [Пам’ятки...,
2001].
В актах Житомирського уряду також можна
зустріти цікаву інформацію про села та власни-
ків волостей Іванківщини [Акти…, 2004, с. 147,
189—192; Актова..., 2002, с. 60].
Тарифи податків Правобережної України
першої половини XVIII ст. містять дані про
деякі населені пункти Іванківщини. Зокрема за
ними можна простежити зміну адміністратив-
ного підпорядкування даної території цього
часу, визначити власників деяких сіл та кіль-
кість димів у них [Тарифи..., 2015].
Архівні джерела з історії Іванківщини ще
чекають свого дослідника, оскільки на пере-
гляд всіх наявних у наших та зарубіжних фон-
досховищах документів потрібно не одне поко-
ління фахівців. Наразі архівні матеріали щодо
вказаних територій і часового проміжку посту-
пово опрацьовують різні дослідники, напри -
клад, Т. Люта, К. Павілан, Є. Чернецький,
В. Пєч ніков та ін. Крім того, можна окреслити
кілька архівних фондів, що можуть дати знач -
ну кількість інформації з історії регіону. Так,
у різних архівних установах України, Біло-
русі, Росії, Литви та Польщі зберігаються руко -
пис ні книги Литовської метрики, що поступово
63
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
видаються, але опубліковано ще дуже незнач -
ну частину. Значна частина інформації міс-
титься в матеріалах Люблінського трибуналу,
що також частково опублікований. Ниж че по-
дається більш детальний розгляд цих та інших
матеріалів1.
Центральний державний історичний архів
України у м. Києві. Тут є фонди родин Проскур
і Любомирських, де, безперечно, повинні бути
матеріали щодо Іванківщини, яка в різні часи
входила до володінь цих сімей. Документи Про-
скур-Сущанських відносяться до 1609—1856 рр.,
але не виключено, що там є відомості й про
більш ранні часи, коли Іванків належав Тиш -
ку й Івану Проскурам. Цей фонд налічує до
75 од. зб. [ЦДІАК України, ф. 2217]. Документи
Любомирських охоплюють період з 1566 по
1917 р. і налічують близько 600 од. зб. [ЦДІАК
України, ф. 236]. Також у цьому архіві зберіга-
ється копія архіву уніатських митрополитів на
мікроплівках.
Центральний державний історичний архів
України у м. Львові. У ньому зберігається час-
тина Люблінського коронного трибуналу 1614—
1784 рр., що нараховує понад 100 од. зб. [ЦДІАЛ
України, ф. 773]. Тут є і фонд Лю бомирських
1586—1939 рр., що налічує понад 2300 од. зб.
[ЦДІАЛ України, ф. 835].
У Державному архіві Київської області
також можна знайти документи щодо історії
Іванківщини кінця XVIII ст., наприклад, ре-
візькі «сказки» 1795 р. Радомишльського повіту
[Держархів Київської обл., ф. 280, оп. 2, спр. 43,
44, 46, 48, 50, 51 та ін.].
У Російському державному історичному ар-
хіві зберігається «Канцелярія митрополита
греко-уніатських церков у Росії» 1470—1871 рр.,
що налічує 5196 од. зб. [РГИА, ф. 823]. У Росій-
ському державному архіві стародавніх актів є
фонд «Литовської метрики» 1239—1808 рр. —
більше 500 од. зб. [РГАДА, ф. 389].
Державний архів у Любліні. Тут зберіга-
ються документи Люблінського Коронного Три-
буналу 1579—1791 рр. [PL 35, ф. 16].
Головний архів стародавніх актів у Вар-
шаві містить Литовську метрику за 1440—
1582 рр. у копіях кінця XVIII ст. [AGAD, f. 464]
та за 1448—1808 рр. [AGAD, f. 10], а також її ре-
гести за 1386—1751 рр. [AGAD, f. 5]. Там збері-
гається і Метрика Коронна 1414—1820 рр.
[AGAD, f. 4]. Можна тут знайти інформацію й
про родини та маєтки власників волостей того-
часної Іванківщини.
У Державному історичному архіві Литви
зберігається частина Литовської метрики 1386—
1794 рр. [LVIA, ф. 1519].
У Науковому архіві Інституту археології
НАН України та в архіві Інституту історії
матеріальної культури РАН (Санкт-Петер-
бург) зберігаються наукові звіти про археоло-
гічні дослідження регіону.
Картографічні джерела. Загальний огляд
картографічних матеріалів XVIII—ХІХ ст., що
стосуються території Київського Полісся, подано
в однойменному збірнику [Київське…, 1989,
с. 189—193]. Щодо Іванківщини, із ранніх мате-
ріалів інтерес представляє карта Даніеля Цвік-
кера середини XVII ст., де показано три укріп-
лені поселення на території Іванківщини —
Кухарі, Розважів та Прибірськ [Вавричин, 2004].
Деяку інформацію містить також карта поль -
ського географа Річчі Заноні кінця XVIII ст. Тут
також нанесено кілька укріплених населених
пунктів на території сучасного району. Іванків
показано як зруйноване укріплення. Цікаво, що
дорога з Києва веде на Унин і далі на Хабне, а
на Іванків відходить з Унина. Також важливими
є карта Російської імперії початку ХІХ ст. та
карта Хшановського 1840-х рр. [Chrzanowski,
1859], на яких позначено населені пункти, що іс-
нували у XVIII ст. і згодом зникли.
У Державному архіві Київської області збе-
рігається велика Колекція карт, планів і описів
(географічних, топографічних та економічних),
складених повітовими та губернськими земле-
мірами в 1782—1919 рр. [Держархів Київської
обл., ф. 1542]. Рукописні землемірні карти і пла -
ни зберігаються і в інших архівах України, але
вони не систематизовані і розпорошені по різ-
них колекціях [Київське…, 1989, с. 190—191].
Особливий інтерес становлять крупномас-
штабні карти, що сьогодні перейшли із засекре-
чених у широкий доступ. Більшість з них є в
мережі Інтернет. Це дореволюційні трьох- та
двохверстовки (М 1:126000 і 1:84000), карти
РСЧА 1930-х рр. (М 1:50000 і 1:100000) та їхні
німецькі відповідники часів Другої світової
війни. На цих картах показано детальний ре-
льєф місцевості з дрібними річками і струм-
ками і, що особливо важливо, нанесені назви
урочищ. Ці мікротопоніми дозволяють локалі-
зувати назви з джерел XVI—XVIII ст. За їхньою
допомогою вдалося визначити ймовірні місця
сіл XVII ст., що давно зникли, наприклад,
Любші і Тютковщини. Також виявилось, що
деякі урочища, відомі сьогодні, існували ще у
XVI ст. (Конюше). Крім того, детальний рельєф
карт дозволяє виявляти городища і кургани.
Джерела етнографічні. Численна інфор-
мація, що міститься в писемних документах, в
основному стосується власників земель — їхніх
родоводів, стосунків, тяжб, земельних володінь.
Щодо характеристики повсякденного життя
мешканців краю та їхньої традиційної куль-
тури, інформації в писемних джерелах обмаль,
хоча окремі факти містяться, звичайно, й тут.
Наприклад, за писемними джерелами Ми-
кола й Олена Стрішенець проаналізували
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)64
С т а т т і
1. Використано зведену характеристику документів
Речі Посполитої в архівних установах різних країн,
що знаходиться на сайті ЦДІАК України [Електрон-
ний ресурс]. — Режим доступу: http://cdiak.archives.
gov.ua/baza_rech_pol/Data
українські промисли XVI—XVIII ст., у т.ч. ме-
талургійні на Правобережному Поліссі [Стрі-
шенець М., 1975; Стрішенець О., 1999; 2004].
Деякі дані щодо занять і побуту населення то-
гочасної України дають описи XVI—XVIII ст.,
складені мандрівниками, істориками, військо-
вими, що відвідували Україну [Січинський,
1992]. Але головним джерелом тут виступають
дані археології та етнографії. Серед останніх
найбільш важливими є «Альбоми» Де ля Флі -
за, написані у 1840—1850-х рр., тобто, хроно -
логічно найближче до розглядуваного періоду.
9 альбомів зберігаються нині в архівних схови-
щах України, два з них видано [Де ля Фліз,
1996; 1999]. У них Домінік П’єр (Дем’ян Петро-
вич) описує рослинний і тваринний світ повітів
Київщини, житло, одяг та взуття, їжу і напої,
заняття і звички селян, їхні хвороби, народну
медицину. Він подає малюнки з натури сіль-
ських будинків та народних костюмів. Відвіду-
вав Дем’ян Петрович і села Іванківщини, що
тоді відносилися до Радомишльського повіту.
Але до альбомів потрапили малюнки лише
шести сіл, які на той час були державними: Ко-
ленці, Леонівка, Шпилі, Рудня Шпилівська,
Станішівка та Обуховичі. Подається також ко-
ротка характеристика цих сіл — кількість жи-
телів, природні умови, ґрунти, перелік польо-
вих і городніх культур тощо.
При консервативності традиційної культури
для відтворення побуту і занять давнього насе-
лення можливе застосування ретроспективним
методом також даних сучасної етнографії. Ки-
ївське Полісся з його архаїчними реліктовими
залишками повсякденної народної культури є
унікальною територією. Етнографічні експеди-
ції на Київське Полісся відбувалися ще до Чор-
нобильської катастрофи (див. статтю І. Гілевича
в цьому збірнику). Ці матеріали частково опуб-
ліковані, наприклад, у збірці «Київське Поліс -
ся…» (1989) та узагальнюючій праці «Полесье...»
(1988). Але значна їхня частина зберігається в
архівах і мало доступна широкому загалу.
Після Чорнобильської катастрофи проводилося
етнографічне обстеження уражених радіацією
територій експедиціями ДЦЗКСТК та Інсти-
туту народознавства НАН України. До обстеже-
них населених пунктів, крім зони відчуження,
ввійшло й багато населених пунктів Іванків-
щини. Наприклад, 1994 р. роботи велися в Іван-
кові, Болотні, Коленцях, Мусійках, Обуховичах,
Ораному, а 1996 р. — у Зарудді, Кухарях, Сло-
боді Кухарській [Полісся..., 1997, с. 4]. Резуль-
татом роботи Центру є як унікальні фондові
збірки речей, так і багаті аудіо- та відеозаписи
[Омеляшко, 2016]. Всі ці матеріали поступово
видаються, хоча фонди є наразі недоступними
для огляду.
Багато речей художніх, культових, повсяк-
денного вжитку з території краю є в культурно-
етнографічних музеях-заповідниках Київщи -
ни — Пирогові та Переяславі-Хмельницькому
[Орел, 2009, с. 82, 105—109; Ревега, 2016]. Ба-
гаті етнографічні матеріали зберігаються також
у музеях району: Іванківському краєзнавчому,
ткацтва (с. Обуховичі), «Старе Полісся» (с. Ора -
не, база «Екополіс») та багатьох шкільних.
Унікальною рисою Київського Полісся є збе-
реження народних традиційних промислів до
сьогоднішнього дня. Це і ткацтво та виши-
вання, і лозоплетіння, і виготовлення бондар-
них та ковальських виробів, які ще й досі
можна бачити у продажу. Важливим є збере-
ження гончарного промислу в с. Прибірськ.
Автор разом із А. Чекановським неодноразово
відвідували місцевого гончаря А. Шихненка та
виконували опис і фото- та відеофіксацію про-
цесу гончарного виробництва [Чміль, Чеканов-
ський, 2013]. Ця робота продовжується й нині.
Адже зрозуміти давні виробничі процеси лише
за даними археології складно, тому завжди для
цього широко залучаються етнографічні мате-
ріали. Особливо це виправдано для ранньомо-
дерного періоду та нового часу як хронологічно
найближчого до сучасності. Крім відтворення
давніх виробництв, етнографічні матеріали до-
помагають зрозуміти використання багатьох
речей у побуті. Також вони незамінні при від-
творенні духовної культури давнього населен -
ня. Хоча тут потрібна обережність, адже виокре -
мити хронологічні пласти у віруваннях, обрядах,
мові й пов’язати їх з якимось конкретним пе-
ріодом дуже важко. Але коли йдеться про від-
биття духовної культури в матеріальній (на-
приклад, магічні знаки на кераміці, орнаменти,
культові речі), без етнографічних матеріалів не
обійтися.
Топонімічні джерела. Крім перерахова-
них видань та рукописів з історії, краєзнавства,
картографічних джерел і публікацій докумен-
тів, які дають назви населених пунктів та уро-
чищ регіону, слід згадати фундаментальний
«Словник гідронімів України», в якому зібрано
значну кількість назв річок і струмків, у т.ч.
півночі Київського Полісся, із зазначенням
джерел XVII—XIX ст., в яких ці назви зустріча-
ються [Словник…, 1979].
Джерела археологічні. Проілюструвати
побут і заняття населення можуть і археологічні
матеріали. Хоча їхнє головне значення полягає
не в цьому — вони є основним джерелом для від-
творення системи розселення, господарства, со-
ціально-економічних умов, культури давнього
населення. На жаль, археологічних джерел для
Іванківщини поки що обмаль, і майже всі вони є
матеріалами розвідок. Більша їхня частина збе-
рігається в Наукових фондах Інституту археоло-
гії НАН України1. За основними історичними пе-
ріодами вони представлені наступним чином.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 6565
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
1. Тут зберігаються матеріали розвідок і розкопок,
проведених фахівцями ІА НАН України, місце збе-
рігання матеріалів, зібраних дослідниками з інших
установ, встановлюється.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)66
С т а т т і
Археологічними джерелами для виявлення
структури заселення регіону в давньоруський
час є кілька поселень на території Іванкова та
району. Всього наразі відомо 16 таких пам’яток.
У самому Іванкові та його найближчій окрузі це
Іванківське городище-замчище з двома періо-
дами його заселення — давньоруським та
XVI—XVIII ст. (Іванків-1), багатошарові посе-
лення Іванків-2 та Іванків-3 (з матеріалами
ХІ ст.). Відомі давньоруські селища біля сіл Фе-
невичі, Соснівка, Підгайне, Заруддя, Хочева,
Оране, Прибірськ (2), Лапутьки (2), Фрузи-
нівка, городища в Медвині та, можливо, в Ора-
ному [Від Трипільської…, 2004, с. 241—242;
Південноруське..., 1997, с. 100; Толочко, 1962—
1963; Кучера, 1970, с. 3—4; 1972].
Про післямонгольський період даних неба-
гато. На поселенні Іванків-3 виявлено об’єкт
другої половини ХІІІ ст., який вдалося дослі-
дити. Пам’ятки цього часу є надзвичайно рід-
кісними на території Середнього Подніпров’я,
зокрема й у Києві. Разом з тим вони є дуже важ-
ливими, оскільки дають уявлення про життя
після монгольської навали. Саме на основі цієї
пам’ятки ми можемо судити про найбільш тем-
ний період в середньовічній історії регіону (див.
статтю М. Гунь, О. Оногди, Л. Чміль у цьому
збірнику).
На жаль, ми ще не маємо виразних матеріа-
лів XIV—XVI ст., що засвідчували б заселеність
території Іванківщини у цей час, хоча, безпе-
речно, вони будуть виявлені в майбутньому.
Наразі є лише поодинокі знахідки тих часів.
Так, у трьох пунктах (Заруддя, «гирло Ірші» і
Богдани1) ще в 1960—1980-і рр. було знайдено
кераміку XIV—XVІ ст., хоча тоді її помилково
віднесли до давньоруського часу [Капустін,
2011, с. 121, 124]. Скарб празьких грошей XV ст.
був знайдений у 1987 р. під час оранки на полі
між селами Коленці і Блідча. Сьогодні частина
його зберігається в НМІУ, інша — розійшлась
по руках ще при виявленні. Біля с. Ораного у
1874 р. знайдено литовські монети Олександра
і Сигізмунда І кінця XV — початку XVI ст. [Ан-
тонович, 1895, с. 5]. А в 1961 р. біля цього села
на березі Тетерева знайдено скарб з 355 литов-
ських монет XVI ст. [Kotlar, 1975, s. 60].
До XVІI—XVIII ст. відносяться чисельні ар-
хеологічні матеріали, виявлені на Іванківському
замчищі2, а кераміка, знайдена на поселенні в
с. Красилівка, — до XVIII ст. До пізньосередньо-
вічного часу, можливо, відносяться залишки
валу біля с. Прибірськ та деякі укріплені посе-
лення (див. статтю В. Козюби у цьому збірнику).
У пониззі Тетерева виявлено пам’ятки пізнього
середньовіччя біля сіл Горностайпіль, Губин,
Зорин (2), Медвин (2), Страхолісся (2) (див.
статтю С. Переверзєва, А. Сорокуна, І Хоптинця
у цьому збірнику).
Також у кількох селах району знайдені мо-
нетні скарби XVII ст. Так, в Мусійках 1873 р. ви-
копано скарб з 500 польських, пруських, ризьких
і голландських монет XVII ст. Цього ж року в
Малій Термахівці знайдено кілька польських і
шведських монет 1623—1633 рр. 1890 р. у Же-
ревпіллі знайдено скарб із 129 срібних по-
льських, пруських і шведських монет XVII ст.
1870 р. у Сидоровичах також знайдено скарб у
горщику, що містив 235 срібних польських монет
[Антонович, 1895, с. 6, 7; Kotlar, 1975, s. 103, 104].
1895 р. в Іванкові на садибі одного з мешканців
у центрі містечка знайдено 29 монет — півтора-
ків Сигізмунда ІІІ та солідів Яна Казимира [Kot-
lar, 1975, s. 194; Григорович, 2004, с. 36]. Ще
один скарб було виявлено 2011 р. у с. Тетерів-
ському, де впадає р. Жерева в Тетерів. Скарб
складався з 51 монети кінця XV — початку
XVII ст. Речі Посполитої, Росії, Угорщини, ні-
мецьких земель [Безпалько, Лукашов, 2012].
Отже, наразі існує потреба систематичного
комплексного дослідження цієї території, котра
зберегла багато архаїки в сучасній культурі та
побуті, а також має чимало цінних археологіч-
них пам’яток відносно доброї збереженості. Щоб
скласти більш-менш цілісну історичну картину
розвитку Іванківщини від початку утворення
давньоруської держави до часу входження цієї
території до складу Російської імперії, потрібно
проводити роботу у кількох напрямах — пошук
опублікованих відомостей, архівних докумен-
тів, збір картографічних, топонімічних, етно -
графічних матеріалів. Особливо нагальною є
необхідність створення постійної археологічної
експедиції для проведення розвідок і розкопок,
з відповідним фінансуванням та публікацією
результатів робіт. Такий комплексний підхід
дасть змогу з’явитися на світ повноцінному іс-
торико-краєзнавчому дослідженню цієї частини
Київського Полісся.
Актова книга Житомирського ґродського уряду
1611 ро ку. — Житомир, 2002. — 392 с.
Акти Житомирського гродського уряду 1590 р.,
1635 р. — Житомир, 2004. — 251 с.
Акты Литовско-Русского государства. С предисло-
вием М. В. Довнар-Запольского. Вып. І. 1390—
1529 гг. // ЧОИДР. — М., 1899. — Кн. 4. — С. 1—258.
Акты, относящиеся к истории Южной и Западной
России. — Т. 7. — СПб., 1872. — 398 с.
Акты, издаваемые Виленской археографической ко-
миссией. — Вильна, 1870. — Т. ІІІ. — 416 с.
Акты, издаваемые Виленской археографической ко-
миссией. — Вильна, 1870а. — Т. IV. — 417 с.
Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской
губернии. — М., 1895. — 160 с.
Архив ЮЗР, издаваемый Комиссией для разбора
древних актов, состоящей при Киевском, Подольском
и Волынском генерал-губернаторе. — Ч. 1—8. — К.,
1859—1914.
Безпалько В., Лукашов Д. Скарб початку XVII ст. із
с. Тетерівське Київської обл. // Нові дослідження
1. Село Богдани на той час входило до Іванківсько
го р-ну.
2. Неподалік замчища знайдено й монету — солід
XVII ст.
пам’яток козацької доби в Україні : Зб. наук. праць. —
К., 2012. — Вип. 21. — Ч. І. — С. 171—175.
Вавричин М. Карта Полісся Даніеля Цвіккера // До
джерел : Зб. наук. праць на пошану Олега Купчин -
ського з нагоди його 70-річчя. — К. ; Львів, 2004. —
Т. 1. — С. 781—790.
Від Трипільської культури до сучасності (Відпочи-
вайте в селах Київщини): Путівник-довідник. — К.,
2004. — 336 с.
Гордієнко Б., Лапенко І. Історичне минуле Іванкова //
Трибуна праці. — Іванків, 1971. — 19 січня.
Григорович Н. Родом зі штетлу. Нариси з історії єв-
рейства Іванківського району Київської області. —
К., 2004. — 351 с.
Григорович Н. Іванків єврейський // Київське По-
лісся: історія, археологія, етнографія : Матеріали
Всеукр. наук. історико-краєзнавчої конф. — Іванків,
2016. — С. 104—106.
Гуляй А. До історії шляхетського роду Проскур-Су-
щанських («Євангеліє Учительне» 1637 р. з колекції
НМІУ як історичне джерело) // Нові дослідження
пам’яток козацької доби в Україні : Зб. наук. статей. —
К., 2002. — Вип. 11. — С. 173—177.
Де ля Фліз Д. П. Альбоми / П. Сохань та ін. (ред.). —
К., 1996. — Т. 1. — 256 с.
Де ля Фліз Д. П. Альбоми / П. Сохань та ін. (ред.). —
К., 1999. — Т. 2. — 686 с.
Держархів Київської області, ф. 280: Київська ка-
зенна палата, м. Київ, 1775—1920.
Держархів Київської області, ф. 1542: Колекція карт
та креслень Київської губернії, 1782—1919 рр. (опи-
сів: 2; справ: 3197).
Довбищенко М. В. Гулевичі у суспільно-релігійному
житті православної церкви в кінці XVI — середині
XVII століть // Українознавство. — 2007. — № 11. —
С. 9—13.
Довбищенко М. В. Волинська шляхта у релігійних
рухах (кінець XVI — перша половина XVII ст.). — К.,
2008. — 882 с.
Задорожна О. Ф. Рід Немиричів у шляхетській кор-
порації Київського воєводства: майновий статус і по-
літична діяльність (XVI — середина XVII ст.) : Авто-
реф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 2010. — 21 с.
Історія міст і сіл Української РСР : Київська об-
ласть. — К., 1971. — 792 с.
ІР НБУВ, ф. Х, од. зб. 11629: Карачківський М. Ф. Зві -
домлення про виконання відрядження до Київського
Полісся. До комісії для складання історично-гео -
графічного словника України. 10.08.1929 р., 1 арк.
ІР НБУВ, ф. Х, од. зб. 11687: Лапенко О. Іванків та
його околиці (нарис), 1929 р., 22 арк.
ІР НБУВ, ф. Х, од. зб. 11688: Лапенко О. Історично-гео -
графічній комісії лист 31.03.1929 р. з Іванкова, 2 арк.
ІР НБУВ, ф. Х, од. зб. 11689: Лапенко О. Левонівка
та її околиці (історично-географічний огляд), 1929 р.,
11 арк.
Капустін К. М. Археологічні пам’ятки Середньої
Наддніпрянщини середини ХІІІ—XV ст. (за матеріа-
лами розвідок кінця 1940-х — початку 1980-х рр.) //
Археологія. — 2011. — № 4. — С. 119—127.
Київське Полісся (етнолінгвістичне дослідження). —
К., 1989. — 268 с.
Клепатский П. Г. Очерки по истории Киевской
земли: Литовский период. 1912. — Біла Церква,
2007. — 480 с.
Кучера М. П. Звіт про археологічну розвідку на Ки-
ївщині в 1970 р. / НА ІА НАН України. — 1970/20.
Кучера М. П. Звіт про роботу розвідзагону по обсте-
женню городищ Київщини у 1972 р. / НА ІА НАН Ук-
раїни. — 1972/24.
Кучера М. П. Давньоруські городища на Правобе-
режжі Київщини // Дослідження з слов’яно-руської
археології. — К., 1976. — С. 176—197.
Кучера М. П. Слов’яно-руські городища VIII—XIII ст.
між Саном і Сіверським Дінцем. — К., 1999. — 252 с.
Любавский М. Областное деление и местное управ-
ление Литовско-Русского государства ко времени из-
дания первого литовского статута. — М., 1892. — 988
с.
Люта Т. Інша Гулевичівна чи двійник? // Київська
Академія. — К., 2010. — Вип. 8. — С. 7—15.
Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 30
(1480—1546). — Мн., 2008. — 386 с.
Мальченко О. Укріплені поселення Брацлавського,
Київського і Подільського воєводств (XV — середина
XVII ст.). — К., 2001. — 380 с.
Національно-визвольна війна в Україні 1648—
1657 рр. : Збірник за документами актових книг. —
К., 2008. — 1012 с.
Однороженко О. Шляхетська геральдика Київської
землі XV — першої половини XVII ст. за архівними
джерелами та матеріалами сфрагістичної колекції
Музею Шереметьєвих // Сфрагістичний щорічник. —
К., 2012. — Вип. ІІ. — С. 170—256.
Омеляшко Р. Збереження культурно-історичної
спадщини у зоні Чорнобильської катастрофи // Київ-
ське Полісся: історія, археологія, етнографія : Мате-
ріали Всеукр. наук. історико-краєзнавчої конф. —
Іванків, 2016. — С. 54-59.
Описание документов архива западнорусских уни -
атских митрополитов. — СПб., 1897. — Т. 1. — 512 с.
Описание документов архива западнорусских униат-
ских митрополитов. — СПб., 1907. — Т. 2. — 1632 с.
Описи актовых книг Киевского центрального архи -
ва. — К., 1906а. — № 34. — 32 с.
Описи актовых книг Киевского центрального архи -
ва. — К., 1906. — № 37. — 67 с.
Описи актовых книг Киевского центрального архи -
ва. — К., 1909. — № 38. — 110 с.
Опись актовой книги Киевского центрального ар-
хива. — К., 1871. — № 8. — 67 с.
Орел Л. Скарбниця народної культури України. —
К., 2009. — 268 с.
Пам’ятки: Архів Української Церкви. — Т. ІІІ. — Вип. 1.
Документи до історії унії на Волині і Київщині кінця
XVI — першої половини XVII ст. — К., 2001. — 464 с.
Петровська Є. О. Стародавні знахідки з с. Ораного
на Київщині // Археологія. — К., 1971. — № 3. —
С. 83—85.
Південноруське село ІХ—ХІІІ ст. (Нові пам’ятки ма-
теріальної культури). — К., 1997. — 180 с.
Полесье. Материальная культура / В. К. Бондарчик,
И. Н. Браим, Н. И. Бураковская и др. — К., 1988. —
448 с.
Полісся України: Матеріали історико-етнографіч-
ного дослідження. — Вип. 1. Київське Полісся. —
Львів, 1997. — 360 с.
Похилевич Л. Сказания о населенных местностях
Киевской губернии или Статистические, исторические
и церковные заметки о всех деревнях, селах, местеч-
ках и городах, в пределах губернии находящихся.
1864. — Біла Церква, 2005. — 642 с.
Похилевич Л. І. Краєзнавчі праці. — Біла Церква,
2007. — 340 с.
Ревега Н. Збереження традицій та культури Іванків-
ського району у фондовому зібранні Національного
історико-етнографічного заповідника «Пере яслав» //
Київське Полісся: історія, археологія, етнографія : Ма -
теріали Всеукр. наук. історико-краєзнавчої конф. —
Іванків, 2016. — С. 76—84.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 6767
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)68
С т а т т і
РГАДА, ф. 389: Литовская Метрика, 500 ед. хр.
РГИА, ф. 823: Канцелярия митрополита греко-уни-
атских церквей в России, 5196 ед. хр.
Русанова И. П. Отчет о работе Древлянского отряда
за 1967 г. / НА ІА НАН України. — 1967/28.
Русанова И. П. Славянские древности VI—IX вв.
между Днепром и Западным Бугом // САИ. — М.,
1973. — 100 с.
Руська (Волинська) метрика: Регести документів Ко-
ронної канцелярії для українських земель (Волин-
ське, Київське, Брацлавське, Чернігівське воєвод-
ства) 1569—1673. — К., 2002. — 984 с.
Селянський рух на Україні 1569—1647 рр. : Збірник
документів і матеріалів. — К., 1993. — 534 с.
Січинський В. Ю. Чужинці про Україну: вибір з опи-
сів подорожей по Україні та інших писань чужинців
про Україну за десять століть. — К., 1992. — 255 с.
Словник гідронімів України. — К., 1979. — 781 с.
Смовж П. Я. Крізь роки і відстані: Нариси з історії
Іванківського району Київської області та про гор-
дість землі Поліської — талановитих людей. — К. ;
Іванків, 2001. — 480 с.
Cтороженко А. К истории г. Киева и его окресностей
в XV—XVI вв. // КС. — 1892. — № 2. — С. 339—347
(документы, известия, заметки).
Стрішенець М. М. Рудні України XVI — першої по-
ловини XVII ст. // Питання історії СРСР. — Харків,
1975. — Вип. 19. — С. 102—109.
Стрішенець О. М. Промисли Києва та навколишньої
місцевості в XVI—XVIII ст. // Тернопільський пед.
ун-т. Наукові записки. Серія: економіка, філософія,
соціологія. — Тернопіль, 1999. — Вип. 3. — С. 97—
102.
Стрішенець О. М. Металургійне виробництво Пра-
вобережного Полісся України у XVII—XIX ст. // Еко-
номіка: проблеми теорії та практики : 3б. наук.
праць. — Дніпропетровськ, 2004. — Вип. 193. — T. I. —
С. 53—61.
Таранец С. В. Старообрядчество города Киева и
Киевской губернии. — К., 2004. — 352 с.
Тарифи подимного податку, сеймикові лауди і люс-
трації Київського воєводства першої половини XVIII
століття. — Біла Церква, 2015. — 432 с.
Толочко П. П. Отчет о раскопках древнерусских по-
селений на реке Тетерев за 1962—1963 годы / НА ІА
НАН України. — 1962—1963/1 г.
Третьяков П. Н. Древлянские «грады» // Академику
Б. Д. Грекову ко дню 70-летия : Сб. статей. — М.,
1952. — С. 64—68.
Третьяков П. Н. Славянская (Днепровская) экспеди-
ция // КСИИМК. — М. ; Л., 1941. — Вып. 10. —
С. 120—124.
Україна перед визвольною війною: Збірник докумен-
тів. — К., 1946. — 256 с.
Фундуклей И. Обозрение могил, валов и городищ
Киевской губернии. — К., 1848. — 2+2+VІІ+124+4 с.
+ 17 илл.
ЦДІАК України, ф. 236: Любомирські, 600 од. зб.
ЦДІАК України, ф. 2217: Проскури-Сущанські, 75
од. зб.
ЦДІАЛ України, ф. 773: Люблінський Коронний
Трибунал, 101 од. зб.
ЦДІАЛ України, ф. 835: Любомирські, 2346 од. зб.
Чернецький Є. А. Генеалогія та графський титул
роду Олізарів-Волчковичів у джерелі 1820-х рр. «Ро-
дословная и доказательства о дворянстве Олизаров» //
Пам’ятки: археографічний щорічник. — К., 2008. —
Т. 8. — С. 314—322.
Чернецький Є. А. Історико-демографічний аналіз по-
ходження та розміщення шляхти на теренах Радо-
мишльського повіту Київської губернії (на прикладі
білоруської і литовської шляхти) // Архіви України. —
2009. — № 6 (266). — С. 106—115.
Чернецький Є. А. Формування і соціальне структуру-
вання шляхти Радомишльського повіту Київської гу-
бернії в кінці XVIII — першій третині ХІХ ст.: генеа-
логічний та історико-демографічний аналіз :
Автореф. дис. ... канд. іст. наук. — К., 2010. — 18 с.
Чміль Л., Чекановський А. Про заснування міста
Іванкова Київської області // Праці Центру пам’ят-
кознавства : Зб. наук. пр. — К., 2012. — Вип. 22. —
С. 256—274.
Чміль Л., Чекановський А. Традиційна технологія
виробництва керамічного посуду на Київському По-
ліссі // Археологія і давня історія України. — Вип. 10.
Експериментальна археологія: Досвід моделювання
об’єктів та виробництв. — К., 2013.— С. 165—177.
Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV — до се-
редини XVII століття. Волинь і Центральна Украї -
на. — К., 2008. — 472 с.
Antoni J. Z przeszlosci Polesia Kijowskiego. Opowiada-
nie historyczne. — Warszawa, 1882. — 88 s.
AGAD, f. 4: Metryka Koronna, 790 j. a.
AGAD, f. 5: Sumariusz Metryki Litewskiej, 15 j. a.
AGAD, f. 10: Tzw. Metryka Litewska, 421 j. a.
AGAD, f. 464: Metryka Litewska — transkrypcje, 31 j.a.
Bobinski W. Wojewodztwo Kijowskie w czasach Zyg-
munta III Wazy: Studium osadnictwa I stosunkow
wlasnosci ziemskiej. — Warszawa, 2000. — 599 s.
Boniecki A. Herbarz polski. Wiadomosci historyczno-ge-
nealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa,
1899—1913. — T. 1—16.
Chrzanowski W. Karta dawnej Polski. — Paryz, 1859.
Jablonowski A. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Pol-
skiej: Epoka przelomu z wieku XVI-go na XVII-sty.
Dzial II-gi: Ziemie Ruskie rzeczypospolitej. — War-
szawa ; Wieden, 1899—1904. — 20 tabl.
Kotlar M. Znaleziska monet z XIV—XVII w. na obsza-
rze Ukrainskiej SRR: Materialy. — Wroclaw ; War-
szawa ; Krakow ; Gdansk, 1975. — 320 s.
LVIA — ф. 1519: Литовская Метрика, 21 дело.
PL 35, f. 16: Trybunał Koronny Lubelski.
Przyłecki S. Pamiętniki o Koniecpolskich: Przyczynek
do dziejow polskich XVII wieku. — Lwow, 1842. —
452 s.
Rulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego. — Kijow ;
Warszawa, 1913. — 213 s.
Rulikowski E. Opis powiatu Wasylkowskiego pod wzglę-
dem historycznym, obyczajowym i statystycznym. — War-
szawa, 1853. — 246 s.
Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych
krajów słowiańskich. — Warszawa, 1880—1902. —
Т. 1—15.
Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych
krajów słowiańskich. —Warszawa, 1882. — Т. 3. —
960 s.
Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych
krajów słowiańskich. —Warszawa, 1886. — Т. 7. —
960 s.
Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych kra -
jów słowiańskich. —Warszawa, 1888. — Т. 9. — 960 s.
Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych
krajów słowiańskich. —Warszawa, 1892. — Т. 12. —
960 s.
Uruski S. Rodzina: Herbarz szlachty polskiej. — War-
szawa, 1904—1917. — T. 1—14.
Zródła dziejowe. Polska XVI wieku pod względem geog-
raficzno-statystycznym. Ziemie Ruskie. Ukraina
(Kijów-Braclaw). Opisane przes Aleksandra Jabłonow -
skiego. — Warszawa, 1894—1897. — Т. ХХ—XXIІ.
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 69
Л. В. Чмиль
ИСТОРИОГРАФИЯ И ИСТОЧНИКИ
ИСТОРИИ ИВАНКОВЩИНЫ
Х—ХVIII вв.
Иванковщина — территория Иванковского р-на
на севере Киевской обл. в бассейне нижнего Тете-
рева. Первые сведения по ее истории были опубли-
кованы в средине ХІХ в. И. Фундуклеем. Во второй
половине века вышли книги Л. Похилевича и поль-
ский «Географический словарь», в которых рассмат-
ривалась история каждого населенного пункта. Не-
смотря на ошибки и пробелы эти книги стали на
долгие годы основой написания всех краеведческих
работ. В ХІХ — начале ХХ в. вопросы истории края
рассматривались в работах А. Яблоновского и
П. Клепатского. В ХХ в. истории этой территории
была посвящена лишь статья в многотомнике «Исто-
рия городов и сел УССР», во многом повторившая
данные Л. Похилевича. Лишь на рубеже ХХ—ХХІ вв.
появились исследования историков и краеведов, ис-
пользующие новые материалы. Это работы В. Бобин-
ского, О. Задорожной, Н. Яковенко, Л. Чмиль и А. Че-
кановского, С. Таранца, Н. Григорович, П. Смов жа.
Некоторые факты есть в работах Н. Довбищенка,
Т. Лютой, О. Однороженко и др. Археологические ис-
следования этой территории заключались преиму-
щественно в разведках, наиболее важными из кото-
рых для исследуемого периода являются работы
П. Третьякова и М. Кучеры. Источники изучения ис-
тории края разнообразны: письменные, архивные,
археологические, этнографические, картографиче-
ские.
К л ю ч е в ы е с л о в а : историография, источники,
Иванковский р-н.
L. V. Chmil
HISTORIOGRAPHY AND SOURCES
OF IVANKIV DISTRICT HISTORY
(10th —18th centuries)
Ivankivshchina (Ivankiv district) occupies Kyivan re-
gion northern part (the low Teteriv basin). First facts
of its history were published in the mid-19thc by I. Fun-
dukley. In the 2nd half of the same century the books of
L. Pohylevych and the Polish «Geographic vocabulary»
with each inhabited locality historic description ap-
peared. For the long time the region history study was
based on the literature mentioned despite its mistakes
and omissions. In the 19th — early 20th centuries the
problems of regional history were considered by
A. Jablonovski and P. Klepatskij. In the 20thc the only
article on the subject came out in a volume of «The his-
tory of cities and villages of Ukr SSR»; however it fol-
lowed L. Pochylevych in general. And at the turn of the
20th—21stcenturies only the proceedings of historians
and regional ethnographers with new data appeared.
They were performed by W. Bobinski, O. Zadorozhna,
N. Jakovenko, L. Chmil, A Chekanovski, S. Taranets,
N. Grygorovych and P. Smovzh. Some facts you may
find in the works of N. Dovbyshchenko, T. Liuta,
O. Odnorozhenko, etc. The most important results in
the field exploration were presented by P. Tretjakov
and M. Kuchera. Different sources for regional history
study, such as written, archival, archaeological, ethno-
graphical and cartographical ones, are available now.
K e y w o r d s : historiography, sources, Ivankiv dis-
trict.
Одержано 11.04.2016
69
Чміль Л. В. Історіографія та джерела історії Іванківщини Х—XVIII ст.
|