З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.)
У статті розглядається питання функціонування поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри у переходові часи від православної до унійної ієрархії та їх повернення Петром Могилою в часи встановлення православної митрополії....
Saved in:
| Date: | 2016 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Series: | Археологія і давня історія України |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161617 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) / Т.Ю. Люта // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 220-227. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161617 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1616172025-02-09T14:53:57Z З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) Из истории функционирования комплекса полесских владений Киевской Софийской митрополичьей кафедры (XV — первая половина XVII ст.) From the history of Kyivan St. Sophia Metropolitan See complex of Polissyan possessions functioning (15th — 1st half of the 17th centuries) Люта, Т.Ю. Етнологія У статті розглядається питання функціонування поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри у переходові часи від православної до унійної ієрархії та їх повернення Петром Могилою в часи встановлення православної митрополії. В статье рассматривается вопрос функционирования полесских владений Киево-Софийской митрополичьей кафедры в переходный период от православной к униатской иерархии и укрепления Петром Могилой Киевской православной митрополии. The paper considers functioning of Polissyan possessions of Kyiv-Sophia Metropolitan See in transitional period from the Orthodox to the Uniate hierarchy and Orthodox Metropolitanate strengthening in Kyiv by Petro Mohyla. 2016 Article З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) / Т.Ю. Люта // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 220-227. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161617 27(477-25)«15-17 ст» uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Люта, Т.Ю. З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) Археологія і давня історія України |
| description |
У статті розглядається питання функціонування поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри у переходові часи від православної до унійної ієрархії та їх повернення Петром Могилою в часи встановлення православної митрополії. |
| format |
Article |
| author |
Люта, Т.Ю. |
| author_facet |
Люта, Т.Ю. |
| author_sort |
Люта, Т.Ю. |
| title |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) |
| title_short |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) |
| title_full |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) |
| title_fullStr |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) |
| title_full_unstemmed |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) |
| title_sort |
з історії функціонування комплексу поліських володінь київської софійської митрополичої катедри (xv — перша половина xvii ст.) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161617 |
| citation_txt |
З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри (XV — перша половина XVII ст.) / Т.Ю. Люта // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 3 (20). — С. 220-227. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT lûtatû zístoríífunkcíonuvannâkompleksupolísʹkihvolodínʹkiívsʹkoísofíjsʹkoímitropoličoíkatedrixvperšapolovinaxviist AT lûtatû izistoriifunkcionirovaniâkompleksapolesskihvladenijkievskojsofijskojmitropoličʹejkafedryxvpervaâpolovinaxviist AT lûtatû fromthehistoryofkyivanstsophiametropolitanseecomplexofpolissyanpossessionsfunctioning15th1sthalfofthe17thcenturies |
| first_indexed |
2025-11-27T01:41:56Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:41:56Z |
| _version_ |
1849905875537362944 |
| fulltext |
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)220
У статті розглядається питання функціону-
вання поліських володінь Київської Софійської мит-
рополичої катедри у переходові часи від православної
до унійної ієрархії та їх повернення Петром Моги-
лою в часи встановлення православної митрополії.
К л ю ч о в і с л о в а : Київська митрополія, по-
ліські володіння, введення у володіння, захоплення,
пограбування.
Справи Київської митрополичої Софійської
катедри кінця XVI ст. містять кілька імунітет-
них надань на митрополію: зокрема лист князя
Костянтина Острозького про заборону втруча-
тися у справи катедри з боку королівської адмі-
ністрації (1588) та потвердження на Полоцьку
архієпископію (1595). З 1590 р. митрополит Ми-
хайло Рагоза вів судову справу про порушення
власності митрополії у м. Унині та с. Зарудді із
зем’янином-шляхтичем Макаревичем-Іващен-
цевичем, засновником Макарова. Митрополичі
володіння на Київщині охоплювали на той час
Зоринську, Унинську та Мироцьку волості, села
Багринів, Вольницю, Вороб’євичі, Довгосілля,
Дитятковичі, Зазим’я, Заруддя, Калинчичі,
Мигалчичі, Погреби, Свиноїди, Толокунь, Ян-
ковичі, а також Полоцьку архієпископію.
Ця поліська зона володіння Київської митро-
полії була сформована у давні часи. Принаймні
зберігся реєстр грошових та медових податей
близько 1415 р. [Акты..., т. 1, с. 37—38]1, зібра-
них з маєтностей Київської Софійської митро-
поличої катедри. Повний перелік сіл на той час
становив: Истобчани (Издебки), Нежиловичі,
Нове село, Облитковичі, Осеча, Дитковичі, Ку-
хори, Унин, Кодня, Святошичі, Мигалчичі2:
“І. — А се Софійскыи люди, дань дають на
празникъ пречистой Богоматери: на имя Ис-
тобьчане и Нежиловьци 2 колодћ меду; у Но-
вомъ селћ Микула съ сыномъ да Облћтъковичи
дають 9 вћдеръ меду; у-въ Осћчи3 Павелъ съ
дћтми и съ Армакомъ даеть 9 вћдеръ меду; Дћ-
дъковичъ даеть 4 вћдра меду; у Хухори Левонъ
Станћевичь даеть 4 вћдра меду, Кузма даеть 4
вћдра меду; у-въ Унине4 Павелъ даеть корай-
манъ меду, Захарья даеть корайманъ меду, Хо-
дыка вћдро меду даеть, Агафоникъ даеть вћдро
меду; у Коднћ Петръ Діяковъ 2 кораймоны меду
даеть; у-въ Истобъкахъ5 Ондрћйко 4 вћдра меду
даеть; у Святошичохъ корайманъ, а ручьку
меду дають; у Нежиловичохъ постолъпщина; у
Ходора вћдро меду; у Мигальчичахъ вћдро меду
дають.
ІІ. — А се боарскыи люди, дань дають Свя-
той Софіи Премудрости Божіи: съ Вручего
Тынћйчичь зъ Мћжирћцькоћ земли даеть
ведро меду; у Клочькевичахъ зъ Волшиньскои
земли 3 ведра меду и поданіа; у Селци зъ
ІСТОРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
УДК: 27(477-25)«15-17 ст»
Т. Ю. Люта
З ІСТОРІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ
КОМПЛЕКСУ ПОЛІСЬКИХ ВОЛОДІНЬ
КИЇВСЬКОЇ СОФІЙСЬКОЇ МИТРОПОЛИЧОЇ КАТЕДРИ
(XV — перша половина XVII ст.)
© T. Ю. ЛЮTA, 2016
1. Примітка публікатора: «Обе статьи выписаны изъ
рукописной Кормчей Книги, писаной на лощеной бу-
маге, въ листъ, полууставнымъ почеркомъ, въ на-
чале ХVI века (л. 387—388), хранящейся въ библіо-
теке графа Фел. Тарновскаго, въ Дзикове, под № 273.
Доставлены въ Археографическую Комиссію коррес-
пондентомъ г. Шафарикомъ».
2. Тексти документів подаються за спрощеною архео-
графією: «ъ» в кінці слів не проставлялися, слова з
виносними літерами зазначені підкресленням, роз-
ділові знаки поставлені згідно із смисловими бло-
ками.
3. Підрядкова примітка публікатора: «Въ подл. напи-
сано слитно (увосѣчи)»
4. Підрядкова примітка публікатора: «Там. съ двой-
нымъ предлогомъ (увунинѣ)».
5. Підрядкова примітка публікатора: «Там. и при этомъ
словѣ предлогъ удвоенъ (увыстобъкахъ)».
Мћжирћцькои земли 2 вћдћр меду и поданье; у
Ноздриши съ Полочаньскои земли полътора
ведра меду и поданье; У Нородичохъ съ Хоти-
новьскои земли ведро меду дають; у Хобной съ
Пошьковьского острова Савостьанъ даеть по-
лътора ведра меду; у Хобной Ивановы дћти
дають зъ Дрозьдовьского острова полътора
ведра меду. Оксентћевьскый островъ, а съ него
Василь даеть полътора ведра меду. Подо-
лћшеньская земля подъ Полозомъ, а съ ней
идуть 3 ведра меду и поданье, а ночь пити;
туто жъ Ильечевьская земля, а съ ней идеть
полътора ведра меду. Ондрћевскый островъ на
Уши подъ Мартиновичи, а съ него идеть 5
вћдеръ меду. У-въ Ильиньскомъ1 островћ, съ
него идеть ведро меду. Зъ Малиньскои земли 2
лукнћ пятипядныхъ, а третее чотырьпядное, а
тивуньщина, а поданьа; и знамя у той земли —
коникъ. У Либћвичьской земли, у Мћхћевьской
земли, у Супруновьской земли, у-въ Опонасовъ-
щинћ, у Заволоковъщиньской земли: ино съ
тыхъ земль идеть 4 лукна четырьпядныхъ, и
тивуньщина, и поданьа. У Моколевичахъ съ
Сичевьскои земли идеть пятипядное лукно, и
поданье, и тивуньщина; у Моколевичахъ съ Та-
расовьскоћ земли 2 четыръпядныхъ лукна, и
тивуньщина, и поданьа. У Булгаковичохъ 2
лукнћ чотырьпядныхъ, а третее пятипядное.
А земля Костромовьская подъ Гвоздомъ, Хре-
стецъ земля, а съ ней идеть ведро меду. Съ Ня-
невьщины Голћньчины люди дають чотырь-
пядное лукно, и тивуньщина, и поданьа.
Сщиткћевьскаа земля, а съ ней идеть 3 ручьки
меду, а даеть съ ней Филиповьскый человћкъ, а
Вирлоцькій человћкъ. А зъ Романова идеть, за
Чюдновымъ, 50 гроши. У Чюднови зъ Дћдъковь-
щины 3 ведра меду. У Шюмъску Подерътовь-
щина земля, а съ ней ходить 2 вћдрћ меду. У
Новомъ селћ Ондрћевы дћти дають ведро меду.
У Княжичохъ земля борътнаа, а съ ней корай-
манъ меду, и бобровыя гоны, и ставъ. У Са-
кольчи 3 караймоны меду, а сами тыи Саколь-
чане возять на Софійскый дворъ. У Поли у
Дорьковћ, у Скочищохъ, у Водотыйнћ у Вельи,
6 караимановъ меду, а 7-й карайманъ хто
коли береть. У Демидови Глуховичи дають ка-
райманъ меду. У Жюкини зъ Выполозовьскоћ
земли три кади меду дають. У Сорокошичохъ
4 вћдра меду дають. У Воймћньи2 чотырьпяд-
ное лукно...»
У XV ст. Софійська катедра активно судилася
за право володіння поліськими територіями з
різними власниками та сусідами. Збереглися
свідчення про спори митрополії у складі відо-
мого фонду Канцелярії західно-руських уніат-
ських митрополитів [РГИА, ф. 823]: один із най-
більш ранніх (від 1470 р., 3 червня) — судовий
лист князя Семена Олександровича у справі за
скаргою намісника Софійського монастиря Ма-
нуйла на Василя Рудлича про самовільні по-
коси сіножатей та ловлення риби у належних
монастиреві маєтностях Мигалчичах та Роду-
личах [Люта, 2001, с. 42].
Формування власності митрополії в цій зоні
відбувалося у різні способи, зокрема з пожертви
Івашка Полозовича та його дружини Настасії
Загальців у 1518 р. в рахунок неповернутої
вчасно грошової суми боргу покійному братові
Яцьку. У 1544 р. за рішенням (сказанням) ко-
ролівського суду за скаргою київського і галиць-
кого митрополита Макарія на Миколая Кух-
мистровича про захоплення ним належних
Софійському собору бобрових гонів та рибних
промислів на річках Кодрі і Тетереві на користь
митрополії [Люта, 2008, с 196].
Територіально маєтки Київської митрополи-
чої кафедри змінювалися: через кілька років, у
1581 р. поборовий квит Мацея Єзерського київ-
ському митрополиту про збір грошового податку
в маєтностях митрополії на військові потреби
короля засвідчив:
«Znąm, że-m wzial pobor od jeo msczy ojcza mit-
ropolitha, uchwaliony na sejmie walnym warsaw-
skym. Z ymienia jego msczi Worohobowicz: osiad-
lych 16 po groszi 15, zagrodnikow 2 po grosi 6, a 2
po grosi 2. Sziola Unina: osiadlych 6 po groszi 15,
zagrodnikow 2 po grosi 4. Sziolо Zarudzy: z osiad-
lych 4 po grosi 15, a zagrodnikow 2, ieden groszi
4, a drugi 2 grosa. Sziolo Mihalky: z osiadlych 4
po grosi 15. Sziolo Kolienczy: z osiadlych 3 po grosi
15. Sziolo Dziedziatkowiczi: osiadlych 6 po grosi
15, zagrodnik 1 grosi 4. Sziolo Tolokon: osiadlych
5 po groszi 15. Sziolo Zazimiowo: osiadlych 4 po
g~ro. 15, zagrodnikow 2 po groszi 6. Sziolo Po-
greby: osiadly 1 groszi 15, zagrodnikow 10 po gro-
szi 6. Sziolo Szwinoiedy: osiadlych 2 po grosi 15,
a zagrodnikow 6: piecz po groszi 6, a ieden grosi 2.
S manastera pieczerskiego […]grodnikow 6 po
grosi 4, a 6 zagrodnikow po groszi 2. Czy, ktorzi
mieskaią na przedmiescią: osiadlych 8 po grosi 15,
zagrodnikow piecz po groszi 6, a s trzoch po groszi
4. Sziola Osziecza: osiadlych 3 po groszi 15, a za-
grodnikow 2 po groszi 2. S czego jego msczi quituie
y pieczecz swą wlasną przikladąm y reką szw. pod-
pisuie, yż za wssithko dosicz ucziniel. A czo ssie
tknie okolo porathowania kro. jeo msczi na the
wojne, czemu podliegly biskupowie zakoną grecz-
kiego, s tego jeo msczi nie quituie.» [ЦДІАК Ук-
раїни, ф. 221, оп. 1, спр. 18, арк. 3].
Статистика прибутків з маєтків митрополії, а
також географія поширення засвідчена у квиті
Матея Єгерського, виданого православному
митрополитові Онисифору Дівочці у 1582 р.
Вже у 1593 р. квит Рафала Вітовського софій-
ському урядникові київського митрополита Ми-
хайла Рогози Григорію Сестрану-Пашковському
обмежений лише маєтками митрополії в межах
Київського повіту [Люта, 2001, с. 42—43].
Паралельно із сплатою королівських поборів
митрополія вела запеклі війни із шляхтою та
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 221221
Люта Т. Ю. З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри
1. Підрядкова примітка публікатора: «Въ подл. слито
съ двойнымъ предлогомъ (увыльиньскомъ)».
2. Так у тексті публікації.
зем’янами за захоплення її майна і маєтків. У
1589—1591 рр. велися судові засідання з при-
воду наїзду, здійсненого на Унин Миколаєм Гу-
левичем [ЦДІАК України, ф. 221, оп. 3, спр. 16].
До митрополичих володінь Мигалок і Во-
роб’євич тікали селяни з маєтків одіозного Ми-
колая Макаревича-Іващенцевича, за якими
власник подав до суду в 1594 р. квит возного
Лавріна Толочка свідчив:
«Я, Лаврин Толочка, ѣнєрал воѣводъства Киѣв -
ского, сознаваю то сим квитом моимъ, иж будучы
мнѣ приданым ѣго мл пна Яна Аксака, под -
воѣводѣго киѣвского, на нѣкоторыѣ справы мит-
рополита ѣго млти киѣвского, галицкого и всѣѣ
Руси отца Михаила Рагозы. Ужывал мѣ пан
Григорѣи Сѣстрѣнъ-Пашъковскии, врядникъ мит-
рополита ѣго млти, у том, иж дѣи позвалъ мит-
рополита ѣго млсти пан Миколаи Мокарович о
збѣги свои, которыѣ якобы мѣли мѣшкати бы-
томъ в ыимѣню ѣго млти Мигалках, на имѣ:
Собѣкъ, Мишко, Иван Ковал, Яско, другии Иван,
Данило, Васко, Антон, Аврамѣц. И просил мѣнѣ
абых до того имѣня Мигалок ѣхал, хотѣчы тыхъ
людѣи застати, ѣсли жѣ там ѣстъ або нѣт. Ино
я, сполєчнѣ з врядникомъ митрополита ѣго млти,
ѣхал. И кгды-смо до того сѣла Мигалок приѣха -
ли, — там жѣ ѣсмо зараз атамана Василя Сыча
пытали […] Карпа Юшковича, […]чѣвича, Занка
Лѣвоновича, ѣсли жѣ ѣстъ тыи збѣги пна Мока-
ровича, о которых позвал митрополита ѣго
м~лсти позвомъ и чи жили бытом. Тогды оны,
ставшы, повѣдили тыми словы, жѣ: «Тут
нѣмашъ жадного наводного нѣ толко жѣбы пна
Мокаровичовы, алѣ никого прихожых людѣи нѣтъ,
кромѣ мы, люди старожытныѣ и отчичы влас -
ныѣ митро польѣ го, дымов нас пять мѣшкаѣм».
Потом, будучы мнѣ у Воробъѣвичох року вы -
шъпомѣнѣного, мца октѣбра двадцать осмого
дня, пытал ѣсми атамана воробъѣвского Якова и
всих подданых воробъѣвских: «Если жѣ у вас ѣстъ
якиѣ подданыѣ ѣго млти пна Миколая Мокаро-
вича, то ѣстъ на имѣ: Иван Губар, Томило,
Олѣшко Иванович, Воитѣх Жуховскии; чи жили
оны бытом, о которых позвал митрополита ѣго
млти позвом. Тогды оны такжѣ повѣдили тыми
словы, жѣ: «Тут нѣмаш жадного наводного нѣ
только жѣбы пна Мокаровичовы, алѣ никого при-
хожых людѣи нѣт, кромѣ мы, люди старо -
жытныѣ и отчичы властныѣ митропольѣго,
дымов нас двадцать мѣшкаѣм». Што я, Лаврин
Толочко, ѣнєрал воѣводства Киѣвского, и самом
бачил дымов двадцать, а большъ нѣ. И п[…]сил мѣ
пан Григорѣи Сѣстрѣнъ, врядникъ митрополита
ѣго млсти, жѣбых то до книг кгродских киѣвских
донѣс и сознал. На што и квит свои дал под
пѣчатью и с подписом власноѣ руки моѣѣ»
[РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 162, л. 1—1об].
До цієї справи був залучений князь Костян-
тин Острозький, який, як опікун православної
церкви, мав вирішити питання повернення під-
даних Іващенцевича. Його лист підтверджує
вимогу повернути з кафедральних сіл Во-
роб’євич, Мигалок підданих Макаревича із За-
галець, Воронина:
«Костѣнтин кнжа Острозскоѣ, воѣвода киѣв -
скии, маршалок зємли Волынскоѣ, староста воло -
димѣрскии. Вѣлѣбному в Бозє отцу Михаилу Ра-
гозє, з воли Божоѣ мирополиту киѣвскому,
галицкому и всѣя Руси, и капитулѣ Вашѣи млсти
киѣвскои.
Жаловал у суду моѣго кгродского Киѣвского зє-
мянин зємли Киѣвскоє урожоныи пан Миколаи Ма-
карович на Вашу млсть о томъ, што ж дѣи в року
тѣпѣр идучомъ ѣисѣча пяѣсоѣ дѣвєтдѣсят
чѣтвєртомъ подданыѣ ѣго з ымѣня ѣго сѣла
Загалѣцъ на имя: Иван Губар, Томило, Олѣшко
Иванович, Воитѣх Жуховскии з жонами, з дѣтми
и зо всѣми маѣтностями своими, збѣгши, уво
имѣню Вашоѣ млсти цѣр ковномъ в сѣлѣ
Воробѣвичах, бытом осѣдши, мѣшкают. А з
ымѣня ѣго сѣла Воронина, в сѣм жѣ року
дѣвєтдєсят чѣтвѣртом, такжѣ подданыѣ ѣго
на имя: Собѣк, Мишко Иванкович, Яско, другии
Иван, Данило, Васко, Антон, Аврамѣц такжѣ з
маѣт нос тями, из жонами, з дѣтми своими,
збѣгши, уво имѣню Вашои млсѣи в сѣлѣ Мигалках,
бытом осѣдши, за Вашою млстью мѣшкають. Ко-
торых збѣгов подданых своих каждого зособна
шацуѣть собѣ пан Макарович вѣдлуг консты -
туцєѣ сѣимовоѣ по пятисот гривѣн грошѣи
личбы полскоѣ. И о то Вашу млсть позываѣть.
Прото приказуѣмъ, жѣбы Ваша млсть гсднu,
отчє митрополитє киѣвскии, с капитулою своѣю
киѣвскою на рочкох кгродских киѣвских, которыѣ
припасти и сужоны быти мают в року приидучомъ
тисѣча пятсотъ дѣвѣтдѣсят пятомъ, мца
гѣнваря осмогонадцат дня, пѣрѣд судом моимъ
кгродским Киѣвскимъ в замку ѣго королѣвскои
млсти Киѣвскомъ яко на року завитомъ сами
очѣвисто стали, подданых тых, вышѣи помѣ -
нѣных, з жонами, з дѣтми и зо маѣтносѣями их у
суду ку отданю пану Миколаю Макаровичу поста-
вили и во всѣм ся водлуг сѣго позву усправѣд -
ливили. Писан у Киѣвє, року тисѣча пятсот
дѣвєтдѣсят чєт вѣр того, мсца ноябра двадцат
пятого дня. Гиполитъ Родкѣвичъ, писар кгрод.
киѣвъ»1 [РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 162, л. 2].
В ході справи дізнання, здійснене возним
Лавріном Толочком у маєтках митрополії с. Не-
жиловичах, виявило численні злочини Макаре-
вича: спалення селянських хат, побиття підда-
них, завдання тілесних ушкоджень, що було
записано до гродських книг Київського воєвод-
ства, уписи з яких збереглись у фонді Канцеля-
рії митрополії:
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)222
І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я
1. На арк. 2зв. дописано: «Року АФЧД (1594 — Т. Л.),
мсца ноябра двадцат осмого дня, чѣрѣз мѣнѣ, Ивана Щад-
ковского, возного зємли Киѣвскоє, сѣс позов кгродскии в
жалобѣ ѣго мл пана Миколая Макаровича положонъ ѣсть на
кгрунтмѣ митрополита ѣго млти […]ѣиском у дому пана
Григоря Сѣстрѣна, писаныи по ѣго мл отца Михаила Рагозу,
митрополита киѣвского. Што ширѣи жалоба и рок станю ку
праву в сѣрѣдинѣ того позву описан и доложон ѣсть. Иванъ
Щадковскии, возныи».
«Лѣта от Нарожѣнья сына Божѣго тисѣча
пятсот дѣвѣтдѣсят чѣтвѣртого, мсца ноябра
двадцат сѣмого дня. На врядѣ гсдрьском кгрод-
ском Киѣвском, пѣрѣдо мною, Яном Аксаком,
подвоѣводим киѣвским, ставшы очывисто ѣнѣрал
зѣмъскии киѣвскии шляхѣтныи Лаврын Толочко
очывисто сознал и того сознанья своѣго квитъ под
пѣчатю и с подписом руки своѣѣ ку записанью до
книг кгродских киѣвских дал, писаныи тыми словы:
«Я, Лаврынъ Толочко, ѣнѣрал возныи воѣвод -
ства Киѣвского, иж будучи мнѣ приданым з уряду
воѣводства Киѣвского от ѣго млсти пна Яна Ак-
сака, подвоѣводѣго киѣвского, на справы ѣго
млсти отца Михаила Рогозы […] ѣпископа мит-
рополита киѣвского, галицкого и всѣѣ Руси, то
ѣсть на оглѣданьѣ кгвалту, пожоги и людѣи
ранѣных, и шкод почынѣныхъ в ымѣнью ѣго
млсти Нѣжыловичахъ. А такъ, будучы мнѣ у том
сѣлѣ року тѣпѣрѣшнѣго тисѣча пятсот
дѣвѣтдѣсят чѣтвѣртого, мсца ноябра чотвѣр -
тогонадцать дня, видѣломъ ѣсми напѣрвѣи избу
спалѣную, а нѣподалѣку избы хижу тынѣную,
там двѣры выбиты. Видѣлом отамана Грышка
Рудѣнка збитого: ноги ѣму голѣни обухом побиты,
хрыбѣтъ увѣс синь, на шыи рана тятая,
нѣшкодливая. На Пашку Соплю видѣлом на руцѣ
правои, на палцы сѣрѣднѣмъ члунокъ збитыи, нѣ
вѣм ѣсли жѣ тымъ пальцомъ владнуть будѣть. У
Ероша видѣлом двѣры сѣнъныѣ и избныѣ двѣ,
окнѣ напол пощѣпаны. У Панька такъжѣ видѣлом
двѣры сѣнъныѣ побиты и пощѣпаны, и окна
избныѣ напол пощѣпаны. У Харка такъжѣ ви -
дѣлом двѣры сѣ нѣчныѣ и окна избныѣ посѣчоны
и пощѣпаны. Ув Ывана Сычѣнка видѣлом двѣры
сѣнѣчныѣ и окна избныѣ порубаны и пощѣпаны.
Ув Ывана Козака такъжѣ видѣлом двѣры в
сѣнѣхъ и двѣ окнѣ избныѣ порубаны и пощѣпаны.
У бабы-ворожъбитки видѣломъ окна избныѣ по-
рубаны и пощѣпаны.
А при мнѣ были на тот час стороною люди
добрыѣ сторонъныѣ шляхта: Василѣи Камѣнь -
скии а Еронимъ Свѣрщовскии. Которыи кгвалтъ,
пожога, раны и шкоды мѣновали быт пѣрѣдо
мною, ѣнѣраломъ, подданыѣ нѣжыловскиѣ от
пна Миколая. Што я видѣл и слышал, далѣм
сознаньѣ своѣ на квитѣ до книг кгродскихъ
киѣвскихъ под пѣчатю моѣю и с подписом власноѣ
руки моѣѣ. Писанъ у Киѣвѣ року дѣвѣтдѣсят
чѣтвѣртого, мсца ноябра двадцать чѣтьвѣртого
дня». Которыи жѣ то квит ѣнѣрала помѣнѣного
до книг кгродских киѣвских ѣстъ уписан, с кото-
рыхъ и сѣс выпис под моѣю пѣчатю ѣго млсть
отцу митрополиту киѣвскому ѣст выдан» [РГИА,
ф. 823, оп. 1, д. 163, л. 5].
Ще один лист від 18 листопада 1594 р. князя
Костянтина Острозького до господарського зем’я -
нина Миколая Макаревича-Івашенцовича з роз-
порядженням з’явитися у визначений термін на
судове засідання у справі про наїзд на маєтність
митрополичого Софійського монастиря у с. Не-
жиловичах, побиття й пограбування підданих та
спроби спалити село, звинувачує зем’янина:
«От Костѣнтина княжати Острозкого, воѣ -
воды киѣвского, маршалка зѣмли Волынскоѣ, ста-
росты володимѣрского, зѣмѣнину гсдрьскому
воѣводства Киѣвского пну Миколаю Мокаровичу
Ивашѣнцовичу.
Жаловал на врядѣ моѣм кгродском Киѣвском в
Бозѣ вѣлѣбныи ѣго млсть отѣц Михаило Рагоза,
архиѣпископъ митрополит киѣвскии, галицкии а
всѣѣ Руси о том, иж дѣи року тѣпѣрѣшнѣго
дѣвѣтдєсят чотвѣртого, мсца ноябра трѣтьѣго
дня, наѣхавшы дѣи твоя млсть сам особою своѣю,
слугами, бояры и поддаными своими з мѣстєчка
Мокарова и з Ясѣнич, из ыншыми многими помоч-
никами своими з розными бронями, воинѣ налѣ -
жачими и люди пѣшыѣ з ручницами, из возами на
имѣньѣ митрополита ѣго млсти старожытноѣ
Нѣжиловичы, у воѣводствѣ Киѣвском лѣжачоѣ,
людѣи бити, мордовати и тоѣ имѣнѣ Нѣ жи ло -
вичы огнєм спалити росказал. Которыѣ подданыѣ
нѣжиловскиѣ, бачєчы таковыи кгвалтъ, лѣдвѣ з
душами от усих маѣт нос тѣи своих в лѣс по -
втѣкали, а отамана нѣжи лов ского на имѣ Гришка
Рудѣнка поимавшы, окрутнѣ збили, змордовали.
С которого бою нѣ вѣдати, ѣсли жѣ будѣть жив.
Кгды мужики с того сѣла з жонами, з дѣтми
розбѣглисѣ, всю маѣтность, которая была ув
ызбах и в сѣнѣх побрати и до каждоѣ избы огни
класти росказал, а иж нѣ вси избы погорѣли, —
толко изба Фѣдора Малышчанка з сѣнми згорѣли.
А в том кгвалтє маѣтность взято подданого
нѣжиловского отамана Гришка Ру дѣнка: ручница,
за которую дано осмъдєсят грошѣи, кожух бара-
нии, за которыи дал копу грошѣи, гуню, за кото-
рую дал пол копы грошѣи, сѣкир двѣ коштовали
двадцать грошѣи, кос двѣ, куплѣныѣ по сѣми
грошѣи, бодню, у которои было платья бєлого со-
рочок музских пять, жѣнских дѣсѣть, плахат двѣ
по полкопы грошєи куплѣных, а грошѣи готовых
копъ двѣ, пѣшєн двѣ бортницких, куплѣных по
дванадцати грошѣи, сѣрповъ осмъ, куплѣных по
два грошы; у Панка Ивановича взято кожухъ ба-
рании, за которыи дал копу грошѣи, сѣкиру, за ко-
торую дал дѣсѣть грошѣи, пєшню бортницкую,
за которую дано дванадцать грошєи, скоблю,
куплѣную за три грошы, платья бѣлого сорочок
музскихъ чотыри, жѣнских осмъ, плахту, за кото-
рую дано полкопы грошѣи; ув Ывана взято сукна
валѣного локот двадцать, локоть по три грошы,
бодню, у которои было платья бѣлого сорочок муз-
ских три, жѣнских пять, три колѣнских, а двѣ
иллѣных, а готовых грошѣи копъ двѣ, сѣрмягъ
двѣ, по полкопы грошѣи куплѣных, пѣшню бор-
тницкую, за которую дано дванадцать грошѣи,
сѣрповъ пять, куплѣных по два грошы, сѣкиру, за
дѣсѣть грошѣи куплѣную, шапку, куплѣную за
пять грошѣи, поѣс з ножами, с огнивом сѣм
грошѣи; у Харка взято: основа иллѣная локоть
тридцать, клубков чотыри, сѣкира, куп лѣная
грошѣи за дѣсѣть, сєрмягъ двѣ, куплѣныѣ по по-
лкопы грошѣи, боты козацкиѣ, куплѣныѣ грошєи
за чотырнадцать, сѣрпов три, куплѣныѣ по два
грошы; у Пашка Сопля взято жупан сукна бѣлого,
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 223223
Люта Т. Ю. З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)224
І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я
которыи му коштовал сорок грошѣи, сѣкир двѣ
двадцать грошѣи, платья бѣлого сорочок жѣн -
ских сємъ, косы двѣ, куплѣныѣ по осми гроши; у
Ероша взято гуни двѣ, куплѣныхъ по дѣсѣти
грошѣи, // [3зв.] бодню с платьѣм бѣлым сорочок
музских чотыри, жѣнских пять, на мѣтцов два,
плахот чѣрчатых три, куплѣных по двадцати и по
шѣсти грошѣи, а готовых грошєи было копъ чо-
тыри; у другого Ивана Русока взято сѣрмягу одну,
за которую дано полкопы грошѣи, сѣкира одна
дѣсѣть грошѣи; у Евхима взято сѣрмяг двѣ,
куплєныѣ по полкопы грошѣи, боты. куплѣныѣ за
дванадцать грошѣи, сѣкиру, куплѣную за дванад-
цать1; у Ермока Мироновича взято сѣкир двѣ,
куплєныѣ за двадцать грошѣи, ручницу, куплєную
за полторы копы грошѣи; у Пилипа Ерковича
взято сѣрмягу новую, за которую дано сорок
грошѣи, а другую сѣрмягу старую, которая
стояла грш двадцѣти, сѣкиру, куп лѣную гроши за
дѣсѣть, косу взято, за которую дано гр сѣм,
пѣшню бортницкую, за которую дал грш дванад-
цать. В чом ѣго млсть, маючы от твоѣи млсти
вѣликую кривду и шкоду о том у суду моѣго
кгродского Киѣвского очєвисто с тобою мовити
хочѣть. Про то приказую твоѣи млсти абы
твоя милость на рочкох пришлых кгродских
киѣвских в Киѣвѣ в року пришлом тисєча пят-
сот дѣвѣт дѣсят пятом, мсца гєнвара осмого-
надцать дня сужоны и отправованы будуть яко
на р[…]2 завитом стал и ѣго млти во всѣм сѣ
усправѣдливил. Писанъ в Киѣвѣ лѣта Божѣго
Нарожѣня АФ[…]3, ноябра ИІ [18] дня. Гиполит
Родкѣвичъ, писар»4 [РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 163,
л. 3—3об].
У 1598 р. (14 вересня) був складений позов
від імені київського воєводи Костянтина Ос-
трозького з його розпорядженням митрополи-
тові Михайлу Рогозі прибути на сесії Київського
гродського суду і присягнути в тому, що в цер-
ковних маєтках митрополії, належних Софій-
ському монастирю, не проживають піддані, які
раніше втекли із сіл Миколая Макаревича-Іва-
шенцовича:
«Костантынъ княжа Острозскоѣ, ввода киѣвъ -
скии, маршалок зѣмли Волынъскоѣ, староста во -
ло дымѣрскии.
Вѣлѣбному в Бозѣ отцу Михаилу Рагозѣ, з воли
Божоѣ прѣосвѣщѣнному архиѣпископу, митропо-
литу киѣвъскому и галицкому, и всѣи Русии.
Звѣрхностю ураду моѣго воѣводского приказую,
жѣбы в. т. на рочъки кгродскиѣ киѣвъскиѣ, кото -
рыѣ припадут и сужоны быти мают в року
тѣпѣридучом тисѣча пятсот дѣвѣтдѣсят ос-
момъ, мсца сѣнтѣбра двад[…]т5 трѣтѣго дня,
сам очѣвистѣ яко на року завитом стал на жа-
лобу и правъноѣ попиранѣ зѣмѣнина зѣмли
Киѣвъскои урожоного пана Миколая Макаровича,
усправѣдливился, которыи в. т. позываѣтъ о то,
иж што з рочъковъ кгродских киѣвъских в року
тѣпѣридучом тисѣча пятсот дѣвѣтдѣсят сѣ -
мом, мсца июля второго дня припадаючых,
одѣржал дѣкрѣт напротивъко в. т. пан Миколаи
Макарович, иж твоя млстъ мял особою своѣю при-
сягу тѣлѣсную выконать якъ подданых збѣговъ у
маѣтностях в ыимѣнях цѣрковъныхъ, у воѣвод -
ствѣ Киѣвъском лѣжачых, до митрополѣи в. т.
налѣжачых, нѣмашъ. Нижли твоя млстъ на ро-
чъкох кгродских прошлых […]дня мца […]6 двад-
цатого дня в року тѣпѣридучом тисѣча пятсот
дѣвѣтдѣсят сѣмом сам особою своѣю в суду
кгродского нѣ стал, прысяги нѣ выконал, алѣ
листом отворнымъ, закладаючыся болшою спра-
вою, судови и сторонѣ ознаимил. Прото жѣбы
в. т., отчѣ митрополитѣ киѣвъскии, на рочъкох
кгродских звышъпомѣнѣных завитѣ стал и право
своѣ, иж ся в. т. болшою справою закладал и по-
казал, а показавъшы, прысягу тѣлѣсную выконал,
албо по пѣтисот грвѣнъ гр. за каждого подда-
ного, в позвѣ и въ дѣкрѣтѣ кгродским имѣны
помѣнѣныхъ, готовы ми гр. поплатил. Што в. т.
шырѣи словы и м[…]мѣнты7 правъными у суду
ясно оказано и довѣдѣно буд[…]8[…]9» [РГИА,
ф. 823, оп. 1, д. 162, л. 4].
У 1599 р. (2 жовтня) надійшов лист короля
Сигізмунда ІІІ дворянинові Станіславу Мишці
прийняти маєтності Київської митрополії та пе-
редати їх наступникові покійного митрополита
Михайла Рогози Іпатію Потію:
«Жикгимонт Трѣтии, Божю млстю корол пол -
скии, вѣликии княз литовскии, рускии, прускии,
мазовѣцкии, жомоитскии, инфлянтскии и швѣд -
скии, кготскии, вандалскии дѣдичныи корол.
Урожоному Станиславови Мышцѣ, дворѣ -
нинови нашому вѣрнѣ нам милому, ласка наша
королѣвская. Урожоныи, вѣрнѣ нам милыи! За зос-
тємъ с того свѣта вѣлѣбного Михаила Рагозы,
мѣтрополита києвского, галицкого и всѣє Руси,
назначилисмы тоє митрополитство києвскоє зо
всими єго налѣж ностями вѣлѣбному Ипатѣєви
Потєюви, владицѣ володимєрскому и брѣстскому.
Которого мѣтро политства и иныхъ добръ
цѣрковных добра и маѣтности, иж завшѣ по
1. Далі пропущено слово «грошѣи».
2. Частину тексту вкрито паперовою кустодією з пе-
чаткою, мало бути року.
3. Частину тексту вкрито паперовою кустодією з пе-
чаткою, мало бути «АФЧД [1594], мсца».
4. Нижче, на цьому ж аркуші 3зв. дописано: «Pozew
grodz. kijowski po Makarewicza o naiazd na Nieżyłowi-
cze, kaleczenie ludzi, zdranie rzeczy y spalenie izby.
1594, d. 18 Nowem. O nasłanie ludzi z Motyżyna na Ni-
żyłowicze y spalenie Niżyłowicz. Року АФЧД [1594],
мсца ноябра AІ [19] дня чѣрѣз мѣнѣ, Лаврина Толочка,
ѣнєрала возного воѣводства Киѣвского, положон ѣстъ сѣс
позов кгродскии кивскии по ѣго млсть пна Миколая Мока-
ровича Ивашѣнцовича в ыимѣню ѣго млсти Матыжынѣ, у
воѣводствѣ Киѣвском лѣжачого, в жалобѣ митрополита ѣго
млсти, которая жалоба шырѣи в сѣрѣдинѣ позву написана.
Ławryn Tołoczko generał, ręką własną».
5. Текст пошкоджено, мало бути «двадцат».
6. Текст пошкоджено.
7. Текст пошкоджено, мало бути «мунимѣнты».
8. Текст пошкоджено, мало бути «будѣтъ».
9. Текст пошкоджено.
смѣрти дѣржавѣц их млсти оставают волныє,
ничимъ нѣ утяжаныє и под жадныє такъ затяги
и пѣрѣводы правныє од кого ж колвѣкъ яко тѣж
бѣз отданя ихъ од насъ особомъ таких достоинос-
тии годных нѣ могут быти водлугъ констытуцыи
нѣслушнє оддалuны. Про то з рамєна нашого
кролѣвского, вѣрность твою посылаючы, роска-
зуємы, абы вѣр. твоя там тыє добра всѣ до
мѣтрополии Києвскои налѣжачиє, з рукъ яких жѣ
колвѣкъ особъ отобравши, вѣлѣбному отцу Ипа-
тєюви Потѣюви яко од нас мѣнованому мѣтро -
политу києвскому або посланцом вѣлѣбности єго,
до рукъ и владзы подал и въ оныє вѣлсть єго увєзал,
прыказавши имєнѣм нашим всимъ особом, слугом,
бояром и подданным, ку мѣтрополии налѣжачим,
против оному послушѣнство и повинности, кото-
рыє бы вєлбности єго вцалѣ и зупѣлнє оддавали,
што учынит вѣр твоя для ласки нашои кролѣвскои
и с повинности своѣи. Писан у Варшавє, року
тисѣча пятсотъ дѣвѣтдѣсят дѣвятого, мсца
окътѣбра второго дня, а панованя кролѣствъ
нших полского второгонадцатъ, а швѣдского шос-
того року. Sigismundus rex» [РГИА, ф. 823, оп. 1,
д. 232, л. 4].
Однак передання до рук унійної адміністра-
ції власності Київської митрополії наражалося
на активний спротив як у самому Києві [Люта,
2001; 2008], так і у поліських зонах володінь.
Через це наступний королівський лист (від
23 серп ня 1599 р.) був адресований королів-
ському дворянину Яну Кошицю з тим, аби він
взяв під свій контроль процес передачі майно-
вих прав Іпатію Потію, допіру не надійде коро-
лівський привілей на підтвердження його ста-
тусу Київського митрополита.
«Жыкгимонт Трєтии, Божю млстю корол по-
лскии, вѣликии княз литовскии, рускии, прускии,
жомоитъскии, мазовѣцкии, ифлянтъскии а швєд-
скии, кготскии, вандалскии король. Дворанину на-
шому шляхєтному Яну Кощычу.
Ознаимуѣмъ тобѣ, ижъ што по смѣрти в Бозѣ
вѣлѣбного отца Михаила Рагозы, митрополита
киѣвъского, добра, на митрополию Киѣвъскую
налѣ жачыѣ, абы в цалости до поданья от насъ
митрополита зоставали в Бозѣ вѣлѣбному отцу
Гипатѣю, владыцє володимѣрскому, чѣрѣз крыло-
шаны духо вѣнства рєлии рускоѣ заѣхати и аж бы
митрополит от насъ поданъ былъ, дѣржати рос-
казали ѣсмо были. А ижъ маѣмъ вѣдомост, якобы
добра митро польскиѣ от людѣи своволных кгвал-
томъ заѣханы, нищоны и лѣнъдрованы быт мѣли,
што ѣсли бы такъ было яко маѣмъ вѣдомост
вѣликоѣ бѣзправъѣ в тои мѣрѣ тымъ добрамъ,
которых мы, гсдръ, сами навызшим оборонцою и
подавцою ѣстєхмо, а намъ и звирхности нашои
нѣушанованьѣ дѣѣло бы сѣ, прото забѣгаючы
тому, абы сѣ нихто над волю и росказаньм нашо
добрами тыми нѣ опѣкалъ, албо их кгвалтомъ
заѣждчат мѣлъ, — з рамѣни нашого гдрского
на заханьѣ тых всих добр митрополих тѣбѣ
посылаѣмъ и хочѣмъ мѣти, и прыказуѣмъ, абы
ѣси добра на митрополию Киѣвскую налѣжачыѣ,
гдѣкольвѣкъ будучыѣ заѣхавши, подлугъ пѣрвшого
росказанья нашого отцу влдыцє володимѣръскому,
албо кого онъ з духовѣнста1 рєлии рускоѣ зошлѣт,
подавалъ и всимъ подданымъ отца влдыки бѣрѣс -
тѣиского и тых, кого онъ зошлѣт, а нѣ кого инъ-
шого, ажъ до поданья от насъ митрополита, по-
слушнымъ быт прыказалъ. Если бы тєжъ хто,
будучы упорнымъ, тых добр заѣхати и подавати
нѣ допущалъ, абыс в томъ водлугъ права посполи-
того поступит нѣ омѣшкалъ, конѣчно иначєи нѣ
чынѣчы. Писанъ у Варшавѣ, лѣта Божого Наро-
жєньu тисѣча пятсот дѣвѣтдѣсят дѣвятого,
мѣсѣца августа двадцать трєтѣго днu. Sigismun-
dus rex» [РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 232, л. 1].
На 21 грудня 1600 р., як свідчить складений
київським підчашим Лавріном Лозкою інвен-
тар, унійному митрополитові передавалися
села Багринів, Бугаївка, Бушковиця(?), Во -
роб’євичі, Гнилий Ліс, Дубечня (частина), За-
зим’я, Заруддя, Киселевичі, Колене, Куликів-
Село, Мигалки, Микуличі, Нежиловичі,
Облитки, Осеча, Погреби, Свиноїди, Совка,
Толокунь, Унин. Всі ці давні маєтки митрополії
через возного генерала Радка Миронов ського
були вилучені «од влади отця Плетенецького»,
ігумена Печерського, який намагався привер-
нути до печерської власності ці села. У 1601 р.
з митрополичих маєтків було зібране подим -
не, — у квиті значаться села та кількість
димів, що сплатили королівський податок:
Осечина — 4 дими, Облитки — 5 д., Во-
роб’євичі — 18 д., Заруддя — 3 д., Унин — 8 д.,
Мічалки (Мигалки?) — 6 д., Нежиловичі —
9 д., Коленці — 6 д., Здебці та Бабинці — 3 д.,
Микуличі — 3 д., Толокунь — 12 д., Погре би —
10 д., Зазимья — 10 д., Рословичі та Янкови -
чі — 8 д., нагоряни київські — 20 д., Спаські
люди — 15 д., Бугаївка — 8 д. Всього 2 копи,
десят два гр. [РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 251].
Наступне десятиліття митрополичої влас-
ності було відмічене активними протистоян-
нями і зазіханнями з боку світських осіб на
церковне майно, серед яких, можливо, найак-
тивнішим був мозирський маршалок Стефан
Лозка, другий чоловік відомої засновниці Київ-
ського братства Галшки Гулевичівни. Серед до-
кументів, що висвітлюють конфлікт, не згаду-
ються мотиви цього протистояння, однак
відомо, що першим чоловіком Гулевичівни був
син унійного митрополита Іпатія Потія. Можна
вважати підґрунтям політично-економічних
протистоянь унійної адміністрації та Лозки
персональний конфлікт. 3 листопада 1602 р.
Стефан Лозка захопив Нежиловичі [РГИА,
ф. 823, оп. 1, д. 258]. Ці сімейні протистояння не
закінчувалися ще протягом десяти років: у
1612 р. (30 січня) Лозка та його дружина Гуле-
вичівна подали протест про наїзд на їхні Рожів-
ські сіножаті митрополичих урядників. [ЦДІАК
України, ф. 182, оп. 2, спр. 65].
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 225225
Люта Т. Ю. З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри
1. Мало бути «духовѣнства».
Давній опонент митрополії у правах на с. Не-
жиловичі зем’янин Миколай Макаревич-Іва-
щенцевич 30 жовтня 1602 р. поновив свої на-
їзди на це село. Через чотири дні Стефан Лозка
наслав до цього ж села своїх підданих і погра-
бував борті з бджолами. Згадані особи та їхні
родичі зустрічаються у протестаціях уніат-
ського духовенства 1616 р. у справах за села
Мигалки, Заруддя, Мужиловичі, Стовпці, Псю-
тичі та ін. [Люта, 2001, с. 43].
Загалом процес поступового введення у воло-
діння унійної влади тривав до 1618 р. і був пе-
реведений, зрештою, в площину звичайних зе-
мельних судових конфліктів. Для ведення цих
справ у 1610 р. митрополитом Іпатієм (Потієм)
був призначений намісник Якуб Хрушлин-
ський та висвячений на Видубицьку архіман-
дрію Антоній Грекович, духовний намісник
митрополії. Його лист від 1 березня 1610 р.
[ЦДІАК України, ф. 182, оп.2, спр. 64, арк. 1-1зв.]
(через місяць після прибуття до Києва) яскраво
свідчить про гостру конфліктну ситуацію в
місті: «По приеханю моем до Киева на неделю
мєсопустную старамся яко бым могл с попами
киевскими до розмовы приити и лист свои от
Вас (митрополита Іпатія Потія — Т. Л.) мне на
протопопство даныи указал; до того прыити
жадным способом не моглем. Бо все откладали
до неделе зборное, где ся людей множество зби-
рает, — для чого бы то чинили не вем до
конца. На неделю зборную не шли з процесиею,
але и овшем побунтовали на мене люд поспо-
литыи, попов приежджих, козаков, которые
переимуючи на улицах, на дорогах погрозки и
образы чинят: лжут, соромотят, поведаючи
же их на веру ляцкую приехал есми крести -
ти, — а то все з уданя попов киевских и черне-
цом. Ово згола жадного приятеля собе не
маю...» Перераховуючи збитки, чинені печер-
ським архімандритом Єлисеєм Плетенецьким
Видубицькому монастирю, Антоній Грекович
просить надати у його власність озера, що
здавна належали монастирю «абым могл и при-
ятеля собе найти и неприятеля звитяжит,
бо тут как видят так важат и шануют...»
Остання характеристика ситуації в Києві є по-
казовою для всього подальшого розвитку подій.
Королівська ревізія 1607 р. зареєструвала
значні збитки, які зазнала митрополича влас-
ність у результаті ще й татарських набігів. Пе-
релік сіл із зазначенням кількості поставлених
у раніші роки панцерних служб та свідченням
про стан на 1607 р. є досить показовими:
«С. Багринів — 15 служб було, пусте, Кулав -
но — бояр служби панцерної, Янковичі, Лопа-
дичі, Юревичі, Розлоничі, Невеселове, Іванко-
вицьке. Всього давали до 246 люду панцерного,
зараз порожні. Мігалки — дані на службу Ва-
силеві Папковичу» [ЦДІАК України, ф. 182,
оп. 2, спр. 59, арк. 1—1зв].
Не дрімав і колишній ворог митрполії — Ма-
каревич-Іващенцевич: 1613 р. 16 листопада від-
бувся наїзд його слуг на Мигалки і Заруддя
[РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 354]. У 1609 р. відбува-
лася судова справа ще з одним позивачем до
Київської митрополії — зем’янином Яном Ка-
линським, який звинувачував Києво-Печер-
ський монастир у захопленні його маєтків
Унина, Заруддя, Вороб’євичів [ЦДІАК України,
ф. 11, оп. 1, спр. 5, арк. 128], які він відстоював
як непевний власник в часи між змінами мит-
рополитів. Під час зміни унійної влади (на мит-
рополію після Іпатія Потія вступив Йосип Ве-
льямін Руцький) відновлена православна
ієрархія отримала в особі Петра Могили рішу-
чого відвойовника майна і духовності. У цьому
напря мі, фактично, продовжуючи практику
Плетенецького, Могила почав діяти ще будучи
печерським архімандритом: 2 серпня 1630 р.
Рутський скаржився на Петра Могилу за наїзд
у с. Зазим’я [ЦДІАК України, ф. 182, оп. 2,
спр. 76; Архив ЮЗР, т. 1, ч. 6, с. 618—620].
Незважаючи на кілька королівських декретів
про передачу маєтків митрополії Іпатію Потієві,
більшість населених пунктів митрополичої
власності залишалася поза межами унійної
юрисдикції. Ще за часів митрополита Михайла
Рагози спроба ввести у новогрудські володіння
печерської архімандрії упиралася в орендні зо-
бов’язання монастиря щодо своїх клієнтів: зок-
рема села Вольниця, Ясень, Осове, Вильче були
в оренді у князя Христофора Радзивіла, села
Докілля, Поріччя, Косоричі — у князя Андрія
Полубенського і т.д. Незважаючи на відмінну
конфесійну приналежність орендарів (протес-
танти), ці економічні зв’язки були вигідні вза-
ємно. Лише конфлікти між сторонами в окре-
мих випадках висвітлювали справжній стан
речей і характер стосунків: наприклад, серед
документів судового процесу монастиря з кня-
зями Корецькими ще у 1598 р. бачимо перелік
пограбованого майна монастиря у його маєтку
Хотові, де серед збитків на кілька десятків
тисяч злотих значиться 200 свиней, 50 корів та
інше рухоме майно [Люта, 2001, с. 43].
Ще один юридичний крок, зроблений уній-
ною владою, — прилучення до її адміністратив-
ного управління Михайлівського Золотоверхого
монастиря згідно з королівським декретом від
15 січня 1612 р. Цей акт спонукав православну
сторону до захоплення майна митрополії. Лист
короля до польного гетьмана Станіслава Жул-
кєвського про заборону будь-кому втручатися в
юрисдикцію Іпатія Потія свідчив, що і сама зам-
кова адміністрація зазіхала на Софійську сло-
боду — власність катедри у Верхньому місті
[Люта, 2008, с. 197].
До претензій православних у 1632 р. дода-
лися збройні наїзди слуг і підданих Людвіга
Олізара Волчкевича на маєтки митрополії у
села Старі та Нові Вороб’євичі, Рутвянка, Унин,
Заруддя, інтереси якого були поза релігійними
питаннями і лежали у площині особистого зба-
гачення за всяку ціну. Однак Волчкевич вибрав
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20)226
І с т о р и ч н і д о с л і д ж е н н я
ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 3 (20) 227227
Люта Т. Ю. З історії функціонування комплексу поліських володінь Київської Софійської митрополичої катедри
період нападу на маєтності митрополії — як
тільки отримав вість про смерть короля Сигіз-
мунда ІІІ. Три дні поспіль слуги Волчкевича
грабували майно та знущалися з підданих мит-
рополії [ЦДІАК України, ф. 182, оп. 2, спр. 63].
12 липня 1633 р. у такий самий збройний
спосіб була захоплена від унійної адміністрації
митрополича катедра — Софійський собор
[Люта, 2008, с. 200].
У підсумку майнової боротьби унійна митро-
полича адміністрація зазнала поразки як з боку
приватного зем’янського елемента, так і нової
православної влади в особі Петра Могили.
Жорсткий спротив на етапі введення у воло-
діння катедральними маєтками наступних за
Рогозою митрополитів завершився збройним за-
хопленням, в тому числі поліських володінь за
допомогою Могилиної особистої волоської хо-
ругви, яка змогла і зуміла не тільки привер-
нути їх до влади митрополита, але й допомогла
їх утримати.
Акты, относящиеся к истории Западной России, соб-
ранные и изданные Археографической комиссией. —
СПб., 1846. — Т. 1 (1340—1506). — 375 с.
Архив ЮЗР, издаваемый Комиссией для разбора
древних актов, состоящей при Киевском, Подольском
и Волынском генерал-губернаторе. — К., 1883. —
Т. 1. — Ч. 6. — 939 с.
Люта Т. Ю. Митрополича кафедра Святої Софії в
Києві та її володіння в часи уніатської адміністрації:
1596 — 1633 рр. // Наукові записки НаУКМА — К.,
2001. — Т. 19. Історичні науки. — С. 42—46.
Люта Т. Ю. Конфлікт навколо Софійського собру в
першій половині XVII ст. // Die Union von Brest (1596)
In Geschichte und Geschichtsschreibung: Versuch
Einer Zwischenbilanz. — Lviv., 2008. — S. 194—207.
РГИА, ф. 823, оп. 1, д. 162, 163, 232, 251, 258, 354:
Канцелярия западно-русских униатских митрополи-
тов.
ЦДІАК України, ф. 11, оп. 1, спр. 5: Житомирський
гродський суд.
ЦДІАК України, ф. 182, оп. 2, спр. 59, 63, 64, 65, 76:
Канцелярія уніатських та православних митрополи-
тів.
ЦДІАК України, ф. 221, оп. 1, спр. 18: Колекція до-
кументів «Нова серія».
ЦДІАК України, ф. 221, оп. 3, спр. 16.
Т. Ю. Люта
ИЗ ИСТОРИИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ
КОМПЛЕКСА ПОЛЕССКИХ
ВЛАДЕНИЙ КИЕВСКОЙ СОФИЙСКОЙ
МИТРОПОЛИЧЬЕЙ КАФЕДРЫ
(XV — первая половина XVII ст.)
В статье рассматривается вопрос функционирова-
ния полесских владений Киево-Софийской митропо-
личьей кафедры в переходный период от православ-
ной к униатской иерархии и укрепления Петром
Могилой Киевской православной митрополии.
К л ю ч е в ы е с л о в а : Киевская митрополия, по-
лесские владения, введение во владение, захват,
ограбление.
T. Y. Liuta
FROM THE HISTORY OF KYIVAN
ST. SOPHIA METROPOLITAN SEE
COMPLEX OF POLISSYAN
POSSESSIONS FUNCTIONING
(15th — 1st half of the 17th centuries)
The paper considers functioning of Polissyan posses-
sions of Kyiv-Sophia Metropolitan See in transitional
period from the Orthodox to the Uniate hierarchy and
Orthodox Metropolitanate strengthening in Kyiv by
Petro Mohyla.
K e y w o r d s : Kyivan Metropolitanate, Polissyan
possessions, putting in possession, seizure, robbery.
Одержано 18.02.2016
|