Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині
Серед пізньосередньовічних укріплень Волинської землі виділяється група пам'яток, специфічних за своїми зовнішніми морфологічними ознаками. Ці укріплення мають вигляд насипів («motte») з верхніми майданчиками різної величини. Традиція споруджувати такі городища поширилася на територію Волині з...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161639 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції "Motte" на Волині / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 61-70. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860258251752341504 |
|---|---|
| author | Панишко, С.Д. |
| author_facet | Панишко, С.Д. |
| citation_txt | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції "Motte" на Волині / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 61-70. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | Серед пізньосередньовічних укріплень Волинської землі виділяється група пам'яток, специфічних за своїми зовнішніми морфологічними ознаками. Ці укріплення мають вигляд насипів («motte») з верхніми майданчиками різної величини. Традиція споруджувати такі городища поширилася на територію Волині з Європи у XIII ст.
Среди позднесредневековых укреплений Волынской земли выделяется группа памятников, специфических по своим внешним морфологическим
признакам. Эти укрепления выглядят как насыпи
(«motte») с верхними площадками различной величины для устройства там жилых помещений и
оборонительных сооружений. Традиция возводить такие городища распространилась на территорию Волыни из Европы в XIII в
Among late medieval fortifications found on the
territory of Volynian region there is a group of monuments
which stand out among others due to the specific
external morphological features of them. These
fortifications look like mounds («motte») with overhead
platforms designed for residential premises and defensive
constructions. The tradition to build such mounds
extended to the territory of Volyn from Europe in the
13th century.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:52:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
61ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
УДК: [904.4:72.182](477.82)”653”
С. Д. П а н и ш к о
МАТЕРІАЛи ДО КЛАСиФІКАЦІЇ
ПІЗНьОСЕРЕДНьОвІчНих уКРІПЛЕНь
ТРАДиЦІЇ «motte» НА вОЛиНІ
Серед пізньосередньовічних укріплень волинської
землі виділяється група пам’яток, специфічних
за своїми зовнішніми морфологічними ознаками.
ці укріплення мають вигляд насипів («motte») з
верхніми майданчиками різної величини. Тради-
ція споруджувати такі городища поширилася на
територію волині з європи у XIII ст. виходячи із
сучасного рівня знань про ці укріплення серед них
можна виділити кілька груп.
Чітко виділяється кілька городищ Полісся (Ка-
мінь-Каширський, Любомль, ветли, ратно, Турій-
ськ), які виглядають як дитинці малих міст, цен-
трів волостей-сотень у XIV ст. До другої групи
відносяться городища відомі у Коршеві, Городищі I,
Коблині, Дубно та ряді інших пунктів, які, очевид-
но, були замками крупних феодалів. Третя група
представлена класичними прикладами європейсь-
ких комплексів «motte and bailey» у Фалемичах, Пя-
тиднях, хотині, які, очевидно, були дворами про-
стих лицарів.
Серед насипних укріплень особливе положення
займає штучний насип посеред озера (crannog) у
с. Качин де розміщувався замок Буковецьких, збудо-
ваний у XVI ст.
Появу подібних укріплень на волині слід віднес-
ти до XIII ст.
К л ю ч о в і с л о в а: стіжкові городища, укріп-
лення, «motte», дитинці, лицарі.
Так склалось, що автор цієї статті розпочав
свою самостійну археологічну діяльність з роз-
копок дуже специфічного типу пізньо серед-
ньовічних укріплень — добре морфологічно
виражених штучних насипів з горизонтальним
верхнім майданчиком. У 1988 р. така пам’ятка
досліджувалась на території Коршівського го-
родища поблизу Луцька [Панишко, 2009], а у
1989—1992 рр. у м. Камінь-Каширський у гли-
бині волинського Полісся [Панишко, 2006].
© С.Д. ПАНИШКО, 2016
Паралельно з дослідженням городища у Ка-
мені-Каширському автор проявив інтерес до
суто писемних джерел, що відобразили про-
цес містоутворення на Поліссі. Особливе за-
цікавлення викликали тексти договорів 1352
і 1366 рр. між польським королем та литовсь-
кими князями про розмежування володінь на
волині. Ці тексти дозволили, насамперед, з ве-
ликою точністю реконструювати територіальну
структуру волинської землі у першій половині
XIV ст. [Панишко, 1992]. Разом з тим, вони по-
легшили вивчення ряду інших питань процесу
містоутворення у регіоні XII—XIV ст.
При цьому увагу автора на себе звернула та
обставина, що на території переважної біль-
шості поліських міст, які виступали у договорі
1366 р. між Казимиром великим та литовськи-
ми князями як центри окремих волостей, роз-
міщені дуже схожі укріплення у вигляді різно-
го розміру насипів з горизонтальним верхнім
майданчиком (як у Камені-Каширському) [Па-
нишко, 1992а].
На той час такі укріплення вже тривалий
час досліджувались у Польщі. Термін «стіж-
кові городища» вперше вжив в. Ленга у 1930 р.
по відношенню до пам’яток Помор’я, однак,
він не пов’язував їх з лицарськими замками
[Marcinsak-Kaizer, 2011, s. 20—21]. У 1938 р.
в. Коваленко виділив стіжкові городища як ок-
ремий тип городищ великопольщі [Marcinsak-
Kaizer, 2011, s. 21].
Накопичення відомостей про цю категорію
археологічних пам’яток дозволило Я. Камінсь-
кій їх узагальнити [Kaminska, 1966, s. 43—78].
Дослідниця виділила основні ознаки стіжкових
городищ, що зводяться до наступного: 1) розта-
шування в заплаві річки або на її краю; 2) ок-
ругла або овальна форма насипу, діаметром
Статті
62 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
близько 30,0 м; 3) стіжкова форма (горизон-
тальна поверхня підвищення, інколи з запади-
ною); 4) можливе існування додаткових укріп-
лень у вигляді круглого валу та рову.
великий інтерес до вивчення стіжкових го-
родищ почав проявлятись з 1970-х, а 1980-ті рр.
стали періодом надзвичайно активного вивчен-
ня цього типу пам’яток у Польщі, результатом
чого була велика кількість публікацій. Підсум-
ком тривалих досліджень став вихід узагаль-
нюючої праці Анни Марциняк-Кайзер, при-
свяченої середньовічному лицарському двору
у Польщі, де подана широка історіографія пи-
тання [Marcinsak-Kaizer, 2011, s. 18—47].
з позиції даної роботи являє інтерес роз-
виток уявлень про співвідношення стіжко-
вих городищ як окремого типу археологічних
пам’яток та середньовічних лицарських дворів
як специфічної категорії давніх населених міс-
ць. вперше цей тип пам’яток з лицарськими
замками пов’язала Я. Камінська [Kaminska,
1966], а з західноєвропейськими укріплення-
ми типу «motte» С. Колодзейський [Marcinsak-
Kaizer, 2011, s. 40]. У 1980 р. Л. Кайзер зап-
ропонував вживати для означення стіжкових
городищ поняття «двір на копці» [Marcinsak-
Kaizer, 2011, s. 34]. Пізніше, у 1993 р. він же
простежив їх еволюцію, вказавши, що у XIV ст.
коли на стіжках домінували вежі, вони викону-
вали суто оборонні функції (сарматські городи-
ща). Натомість, з другої половини XV ст. площа
копців збільшується, оскільки на них розміщу-
вались цілі двори (фільваркові городища).
за Л. Кайзером, у другій половині XV ст.
на зміну «сарматським» приходять «фільвар-
кові» городища, що було пов’язане з еволю-
цією середньовічного лицарства як виробника
сільськогосподарської продукції. Двори таких
власників, включаючи і господарські будівлі,
розміщувались на більших і менш стрімких
стіжках, які по краю інколи додатково ук-
ріплювались валом [Marcinsak-Kaizer, 2011,
s. 41—42].
У останній час подібні, принаймні за зов-
нішніми морфологічними ознаками, пам’ятки
виявлені і у Новгородській землі [Конецкий,
Трояновский, 2013].
Погляди автора на традицію будівництва та-
ких городищ за останні два десятиліття дещо
еволюціонували. Першим етапом було виді-
лення на території волині групи «стіжкових
городищ» [Панишко, 2011]. з часом, по мірі
ознайомлення з процесом дослідження таких
пам’яток у європі в цілому, та Польщі, зокре-
ма, прийшло розуміння місця волині на фоні
загальноєвропейських процесів розвитку фор-
тифікаційного мистецтва. відкинувши мож-
ливість виділення місцевої локальної групи
дрібних насипних об’єктів, на яких могла по-
міститись тільки одна вежа, автор відніс їх до
загальноєвропейських укріплень типу «motte
and bailey» [Панишко, 2012].
На сьогоднішній день джерельна база вив-
чення подібних пам’яток значно розширилася.
На порядок денний стає проблема їх класи-
фікації, причому, не штучної, а природної. У
такій системі положення пам’ятки вказувати-
ме на її суспільно-політичну роль у період фун-
кціонування. Докладна класифікація, звісно,
справа майбутнього, але у даній роботі здійс-
нена спроба виділити основні типи укріплень
традиції «motte» на території волині.
Така традиція на думку автора, принаймні,
на досліджуваній території, визначалась не
розмірами насипів (зрідка підрізаних остан-
ців), а характером отримання зовнішнього фасу
таких насипних укріплень. він формувався не
валоподібним насипом, а фактично насипним
ескарпом. Насипні ескарпи широко використо-
вувались на перших етапах розвитку фортифі-
каційного мистецтва [Панишко, 1995].
Отже, наявні джерела дозволяють виділити
наступні типи пізньосередньовічних укріплень
традиції «motte» на території волині.
До першого відносяться кілька городищ
Полісся (Камінь-Каширський, Любомль, вет-
ли, Ратно, Турійськ). У 1366 р. всі вони зга-
дані як центри окремих міських волостей. Такі
пам’ятки мають відносно значні розміри і мог-
ли вміщати велику кількість будівель.
Городище в м. Камінь-Каширський волин-
ської обл. [Раппопорт, 1967, с. 101—102; Па-
нишко, 1990] є дитинцем літописного Каменя,
що в літописі вперше згаданий під 1262 р. На
момент першого обстеження у 1961 р. городище
являло собою насип висотою до 6,0 м з крутими
схилами. його майданчик мав розміри 75,0 ×
100,0 м.
Поселення на місці дитинця Каменя виник-
ло не раніше XII ст., однак перші укріплення
у вигляді валу тут були зведені у післямон-
гольський час. Датування підсипки, що нада-
ла городищу стіжкової форми можна провести
аналізуючи керамічний матеріал в її нижніх
шарах. Там було багато вінчиків XIV ст., які у
жодному випадку не виявлені у насипі більш
раннього валу. Такою ж була ситуація і в цен-
трі городища. Там добре датовані дерев’яні
конструкції ХІІ—ХІІІ ст. перекривались шаром
XIV ст. Отже, спорудження стіжкового городи-
ща у Камені з впевненістю можна віднести до
XIV ст.
в ході дослідження Камінь-Каширського го-
родища був виявлений об’єкт, який, може бути
використаний для реконструкції зовнішньо-
го вигляду укріплень стіжкового городища. У
південно-західному куті розкопу І на глибині
1,2 м від сучасної поверхні майданчика була
зафіксована цегляна стіна, що йшла по краю
городища. Стіна стояла на забутовці потуж-
ністю 0,3 м. збереглося 6 рядів кладки з цегли
розміром 34,0 × 16,0 × 8,0 см. Цегла світло-ко-
ричневого кольору, з поздовжніми пальцевими
заглибленнями орієнтовно може бути датована
Панишко С.Д. Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на волині
63ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
пізньосередньовічним часом. Очевидно, в дав-
ньоруський час майданчик городища по пери-
метру був укріплений дерев’яним частоколом
(стіною).
Городище у с. ветли Любешівського р-ну во-
линської обл. [Раппопорт, 1967, с. 45; Паниш-
ко, 2008] є частиною поселенського комплексу,
що окрім власне городища включає і поселен-
ня розміром 70,0 × 100,0 м. Ці пам’ятки роз-
міщені на незначному підвищенні в заплаві
р. Прип’яті. ветлівське городище являє собою
майже круглий насип висотою 2,0 м над рівнем
заплави з горизонтальним майданчиком діа-
метром 45,0 м. Будь-яких слідів валу та рову
навколо насипу не простежується. Для вив-
чення конструкції насипу майже від центру
майданчика до його північно-західного краю
була проведена траншея розміром 1,0 × 20,0 м.
Траншея показала таку стратиграфію.
Безпосередньо на материку залягав шар
давнього похованого глейового ґрунту потуж-
ністю 0,2 м без слідів культурної діяльності
людини. На ньому простежувалося ряд підси-
пок, які можна згрупувати по трьом ділянкам.
з зовнішнього краю городища простежувався
валоподібний насип з однорідної жовтої гли-
ни шириною 7,0 м і висотою 0,9 м. До нього з
внутрішньої сторони прилягала кільцева спо-
руда шириною 4,5 м, що розміщувалася на під-
сипці потужністю 0,5 м. І, нарешті, внутрішній
простір житлового майданчика городища діа-
метром близько 15,0 м також був підсипаний.
Кільцева споруда датована керамікою середи-
ни — другої половини XIII ст.
Очевидно, після зведення перших оборон-
них укріплень на ветлівському городищі на-
селення проживало тут недовго і залишило це
місце поступово, на що вказує бідність речового
матеріалу. в той же час можна говорити про
збереження оборонної ролі цієї пам’ятки і в час
припинення функціонування тут поселення.
Саме тоді на місці попередніх укріплень була
здійснена нівелююча підсипка потужністю до
0,5 м, що надала городищу стіжкової форми.
Городище «Фосія» у м. Любомлі волинської
області [Раппопорт, 1967, с. 50; Панишко, 2004]
являє собою дитинець давньоруського Любом-
ля, вперше згаданого в літописі 1287 р. Горо-
дище являє собою круглий насип діаметром
верхнього майданчика 60,0 м (рис. 1).
Шурф на майданчику городища дозволив
ствердити його насипний характер і встано-
вити стратиграфію підсипок, яка мала такий
вигляд: 1) темний ґрунт із домішками глини
(1,3 м); 2) біла глина (0,4 м); 3) темний ґрунт,
перемішаний з глиною (0,9 м); 4) біла, добре
утрамбована глина (1,0 м); 5) шар будівельного
сміття новітнього часу (0,8 м), при цьому слід
мати на увазі, що шурф був закладений на ді-
лянці на глибині 1,3 м нижче сучасного рівня
майданчика городища. Отже, отримана стра-
тиграфічна колонка відображала нашаруван-
ня потужністю 5,7 м. Підсипка була проведена
на рубежі XIII—XIV ст.
Городище у смт Ратно волинської обл. у
1960 р. обстежив П.О. Раппопорт [Раппопорт,
1967, с. 31, 141, рис. 23]. Дослідник констату-
вав, що це городище розміщене на острові висо-
тою до 2,0—3,0 м серед боліт. воно мало форму
округлого підвищення діаметром 60,0 м, вхід
на яке прослідковується із західної сторони.
На східному краю підвищення на момент об-
стеження П.О. Раппопортом зберігся земляний
пагорб висотою близько 2,0 м з верхнім май-
данчиком діаметром 12,0 м (рис. 2). На думку
дослідника, цей насип був основою вежі, спо-
рудженої у XIV ст. Найраніший керамічний
матеріал із Ратнівського городища П.О. Раппо-
порт відніс до XII ст.
за час, що пройшов після обстеження
пам’ятки П.О. Раппопортом, городище зазнало
рис. 1. Городище Любомль; вигляд з південного сходу
рис. 2. Городище Ратно; план (за П.О. Раппопортом)
Статті
64 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
суттєвих руйнувань. внаслідок розорювання
його поверхні було частково пошкоджено куль-
турний шар на багатьох ділянках самого горо-
дища, а також практично знівельовано конту-
ри насипного пагорбу у його східній частині.
На даний час можна констатувати, що план
Ратнівського городища, знятий П.О. Раппопор-
том, найточніше відобразив сучасний зовніш-
ній вигляд пам’ятки і зафіксував її морфологіч-
ні особливості.
У 2010 р. в різних частинах городища екс-
педицією ДП «волинські старожитності» було
закладено шість шурфів. Культурний шар за-
лягав у різних частинах городища до глиби-
ни — 0,6—1,0 м від сучасної денної поверхні.
Серед чисельного керамічного матеріалу, ви-
явленого у шурфах та на поверхні пам’ятки
дослідники виділяють ліпну та кружальну
кераміку VIII—ІХ ст., і припускають існуван-
ня городища вже у ранньослов’янський час.
виявлено також фрагменти кружальної кера-
міки давньоруського часу ХІІ ст., XIV ст., XVI—
XVIII ст. [Панишко, 2012, с. 24—25].
Обмежені масштаби досліджень не дозволя-
ють детально простежити становлення Ратена
до 1366 р. як малого феодального міста. Можна
лише припустити, що воно відбувалося у кон-
тексті процесу феодалізації Полісся і було схо-
жим на розвиток розміщених неподалік ветлів
та Каменя. згодом, Ратен набув ролі феодаль-
ного замку, внаслідок чого на городищі був на-
сипаний пагорб під окрему вежу.
Городище у смт Турійськ волинської обл.
[Раппопорт, 1967, с. 45—46; Гаврилюк, 1997]
нині повністю зруйноване. Городище було ди-
тинцем літописного Турійська, що вперше
згаданий під 1097 р. Майданчик городища
правильної округлої форми мав діаметр трохи
більше 100,0 м і підвищувався над низиною на
2,5 м. валів на городищі не прослідковувалося,
а рів оточував весь насип.
Оскільки насип стіжкового городища повніс-
тю знищений, питання про його конструкцію і
час спорудження залишається відкритим, од-
нак встановлено час функціонування городи-
ща — X—XIV ст. Поселення на місці городища
виникло у X ст., при чому зафіксовані тільки
поодинокі фрагменти кераміки цього часу.
Масовий керамічний матеріал відноситься до
XII—XIII ст. Очевидно, він відображає етап у
зростанні цього невеликого міського центру.
Поряд із керамікою XII—XIII ст. виявлено і
фрагменти вінчиків XIV—XV ст., що вказує на
продовження заселення городища і в пізньосе-
редньовічний період.
Очевидно, перелік подібних пам’яток можна
продовжити. Так, в.Б. Антонович у с. Овлочин
Турійського р-ну волинської обл. згадує зем-
ляний насип з характерною власною назвою
«Башта», на якому траплялась цегла крупного
формату [Антонович, 1900, с. 66]. зважаючи на
те, що влучим (нинішній Овлочин) до 1366 р.
був центром міської волості-сотні, як і охаракте-
ризовані вище пункти, можна припустити пев-
ну схожість їх центральних укріплених частин.
До цієї групи гіпотетично можна віднести і
так зване «Мале» городище у Бузьку при злитті
річок західного Бугу і Полтви.
До другого типу традиції «motte» на волині
відносяться насипи середніх розмірів, де могло
розміститись кілька будівель (двір). Такі горо-
дища відомі у Коршеві, Городищі I, Коблині,
Дубно та ряді інших пунктів. виходячи із свід-
чень писемних джерел вони були дворами (за-
мками) заможних феодалів. Такі городища за
класифікацією Л. Кайзера [Marcinsak-Kaizer,
2011, s. 34] відносяться до типу «фільваркових».
Коршівське городище (с. Городок Одерадівсь-
кої сільради Луцького р-ну волинської обл.)
[Панишко, 2009] складається з двох частин —
центральної стіжкової розміром 50,0 × 65,0 м,
яка нині візуально сприймається як дитинець
площею 0,9 га та окольного міста площею по-
над 5,0 га (рис. 3).
Стіжковий насип був розрізаний траншеєю
розміром 1,0 × 13,0 м, що була закладена у його
південно-західній частині (рис. 4). встановле-
но, що перші укріплення дитинця Коршівсь-
кого городища у вигляді валоподібного насипу
з дуже розтягнутою внутрішньою полою були
споруджені у XI ст.
Другим етапом укріплення дослідженої ді-
лянки дитинця була масштабна підсипка. У
результаті неї ця ділянка городища набула
рис. 3. Коршівське городище; план
Панишко С.Д. Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на волині
65ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
характерної стіжкової форми. Отриманий в
ході підсипки фас насипного ескарпу нині ся-
гає висоти 2,5 м. Підсипка містить матеріали
ХІІ—ХІІІ ст., що вказує на нижню хронологічну
межу її проведення. Доказом функціонування
городища, причому саме як військового осеред-
ку, у пізніший період є знахідка арбалетного
болта на його території.
Укріплення у с. Городище Баївської сільра-
ди Луцького р-ну волинської обл. [Баюк, 2012]
являє собою круглий в плані насип із горизон-
тальним верхнім майданчиком розміром 65,0 ×
60,0 м і висотою до 5,0 м над рівнем заплави
(рис. 5). По зовнішньому контуру прилеглого
поселення простежуються сліди укріплення
валом, однак характер їх поки не встановле-
ний. На стіжку городища було закладено тран-
шею розмірами 15,0 × 1,0 м, що тягнулась від
центру до західної межі укріплення. Глибина
нашарувань та підсипок, досліджених в ній до
рівня материка сягала 2,0 м.
Укріплення городища були зведені у два ета-
пи. Ранні укріплення являли собою валоподіб-
ний насип шириною 3,0 м та висотою 0,5 м. На
його гребні виявлено сліди дерев’яних елемен-
тів конструкцій валу — стовпову ямку, залиш-
ки згорілої та сліди від зотлілої балок. Із зов-
нішньої сторони насипу розмішувався рів. На
одному рівні з підошвою валу, на рівні мате-
рика, в межах закладеної траншеї були вияв-
лені і частково досліджені два заглиблених у
материк об’єкти, що містили кераміку Х ст. та
знахідки, пов’язані з металургійним ремеслом.
На території стіжка культурний шар, що лежав
на материковому ґрунті містив знахідки, які
можна віднести до часу від Х до ХІІІ ст. тобто
практично всього давньоруського періоду.
Другим етапом укріплення городища була
масштабна (до 1,0 м) підсипка світлою матери-
ковою глиною по всій площадці, завдяки чому
воно і набуло нинішньої характерної стіжкової ри
с.
4
. К
ор
ш
ів
сь
ке
г
ор
од
ищ
е;
р
оз
рі
з
«m
ot
te
»
рис. 5. Городище I; вигляд із заходу
Статті
66 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
форми. Попередньо нижню хронологічну межу
цих робіт можна визначити за нечисленними
знахідками з тіла підсипки. Це фрагменти
якісної, тонкостінної кераміки темного кольору
(часто зі слідами повторного обпалу) з високи-
ми, оформленими лінійним врізним орнамен-
том тонкими вінцями. У майже всіх випадках
верх вінця та його внутрішня сторона вкриті
зеленою поливою.
Отже, вперше укріплення тут було зведене
на місці давнього поселення іще у давньорусь-
кий час. Не раніше ХVІ ст. городище було під-
сипане, завдяки чому поверхня його набула
стіжкової форми з рівною площадкою, поховав-
ши під собою залишки валу та культурний шар
давньоруського періоду.
Дуже схожа за зовнішніми морфологічни-
ми ознаками пам’ятка відома у с. Коблин Під-
гаєцької сільради Млинівського р-ну Рівненсь-
кої обл. [Прищепа, Ткач, 2003]. Тут посеред
заплави р. Ікви в урочищі «Кемпа» на остан-
ці висотою 5,0—6,0 м знаходиться городище
неправильної чотирикутної форми розміром
45,0 × 50,0 м. По периметру воно оточене валом
висотою до 1,0 м. Культурний шар на пам’ятці
перевищує 1,0 м та містить матеріали бронзово-
го віку та XVI—XVIII ст. На думку Б.А. Прище-
пи та в.в. Ткача у ранньому середньовіччі це
укріплення використовувалось як сховище. На
протилежному березі Ікви розміщується велике
мисове давньоруське городище, яке, можливо,
має двочленну структуру. Коблин згадується
як містечко із замком у XVI ст. Очевидно, саме
на «Кемпі» і розміщувався цей замок.
Інша «Кемпа», яку вірогідно можна віднес-
ти до досліджуваних пам’яток, знаходиться у
межах м. Дубно Рівненської обл. Нині на її те-
риторії розміщується Спасо-Преображенська
церква, а раніше був монастир. Діаметр май-
данчика цього підвищення становить 50,0 м,
а його висота над рівнем заплави 5,0—6,0 м.
Розвідкові роботи, проведені в.в. Ткачем пока-
зали, що окремі знахідки з цього пункту дату-
ються домонгольським часом, а масові — почи-
наючи з другої половиниXIII ст. практично до
XIX ст. [Ткач, 2007].
Третій тип досліджуваних укріплень пред-
ставлений насипами, на верхньому майданчи-
ку яких могла поміститись тільки одна споруда,
за європейськими аналогіями, оборонно-жит-
лова башта. Такі укріплення є класичними
прикладами європейських комплексів «motte
and bailey», і, очевидно, були дворами простих
лицарів. вони виявлені у Фалемичах, Пяти-
днях, Хотині.
Городище в с. Фалемичі володимир-волин-
ського р-ну волинської обл. [Терський, 2010,
с. 109, рис. 58—59] складається з двох частин.
відкрите поселення без видимих слідів укріп-
лень розмірами 130,0 × 50,0 м знаходиться на
найвищій частині останцевого підвищення у
заплаві лівого берега р. Луги. На захід від ньо-
го розміщений повністю ізольований круглий
пагорб діаметром 40,0 м і висотою 8,0 м. Гео-
морфологічні особливості навколишнього про-
стору вказують що це не природне утворення, а
штучний насип. вершина насипу заокруглена,
так що візуально він сприймається як вели-
кий курган. На території відкритого поселен-
ня знайдено кераміку XII—XVIII ст. На основі
розробок автора А. Панікарським виконана
графічна реконструкція середньовічного замку
у Фалемичах (рис. 6).
Іншою пам’яткою, яку з високою ступінню
вірогідності можна віднести до малих стіжко-
вих є городище в урочищі «Осіянська гора» в
с. П’ятидні володимир-волинського р-ну во-
линської обл. [Терський, 2010, с. 115, рис. 62].
С. Терський вказує на ескарпованість схилів
городища та вважає його одним із первісних
центрів західної частини міської агломерації
давньоруського володимира.
Городище займає видовжений останець над-
заплавної тераси правого берега р. Луги, що
підноситься над рівнем заплави на 5,0—7,0 м.
Сучасний вигляд останця має виразні сліди ан-
тропогенного перепланування. У його східній
частині простежується підпрямокутний май-
данчик розмірами 45,0 × 20,0 м. Середня части-
на вершини останця на протязі близько 20,0 м
сильно звужена і дещо понижена, але на захід-
ному його краю переходить у чітко виражене ок-
ругле підвищення з верхнім майданчиком діа-
метром близько 8,0 м. Рівень цього невеликого
майданчика перевищує рівень східної частини
останця на 2,0 м. відзначимо, що точне дату-
вання цієї пам’ятки поки що відсутнє.
Городища у Фалемичах і П’ятиднях, зва-
жаючи на стрімкість схилів їх стіжків та мож-
ливість розміщення на їх вершинах лише однієї
оборонно-житлової споруди, можемо віднести
до «сарматських городищ» за класифікацією
Л. Кайзера. У Польщі такі пам’ятки домінува-
ли у XIV ст. [Marcinsak-Kaizer, 2011, s. 41—42].
рис. 6. Фалемичі; вигляд укріплення «motte-and-
bailey» (рисунок А. Панікарського)
Панишко С.Д. Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на волині
67ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
Очевидно, і згадані вище волинські пам’ятки
функціонували у близькому хронологічному
діапазоні.
Яскраво виражені зовнішні морфологічні
ознаки укріплень «motte and bailey» має горо-
дище у с. Хотин Рівненського р-ну Рівненської
обл. Примітка 1. Перші відомості про городище
у Хотині подає в.Б. Антонович. він писав, що
у селі було овальне городище розміром 90,0 ×
60,0 м. У підвищенні, на якому розміщене го-
родище був підземний хід довжиною 60,0 м і
висотою 2,0 м із заваленим входом [Антонович,
1900, с. 43]. Цю інформацію повторив О. Цин-
каловський [Cynkałowski, 1961, s. 176, 206].
Описуючи городище, дослідники чомусь не
виділили у його комплексі високий земляний
пагорб, діаметром близько 20,0 м у основі, що
знаходиться на стрілці мису, на якому роз-
міщений основний майданчик городища. за
зовнішніми морфологічними ознаками цей па-
горб цілком можна віднести до «motte» серед-
ньовічного замку. У цьому випадку як «bailey»
виступав основний майданчик городища.
Окрім описаних вище прикладів невеликих
«motte» на території волині їх було, очевидно,
значно більше. У цьому відношенні перспек-
тивним уявляється перегляд результатів до-
сліджень великих насипів, які вважались кур-
ганами, але поховань у них виявлено не було.
звичайно із перспективних у цьому відношенні
пам’яток слід включити кенотафи. важливим
аргументом на користь інтерпретації таких на-
сипів як «motte» також слід вважати наявність
фрагментів пізньосередньовічної (давньорусь-
кої) кераміки у їх насипах. Останнє надійно
вказує на нижню хронологічну межу споруд-
ження таких насипів.
великий курган «Романсівка», був розкопа-
ний К. Мельник у 1898 р. у Луцьку [Антоно-
вич, 1900, с. 49]. У насипі кургану поховання
не було, однак, встановлено, що стратиграфіч-
но він перекривав землянку з піччю. Розміри
насипу та його датування не суперечать інтер-
претації цього об’єкту як «мotte» — дрібного фе-
одального двору.
Отже, вище охарактеризовані три основні
типи пізньосередньовічних укріплень традиції
«motte» на території волині. Це залишки 1) ди-
тинців малих міст, центрів волостей у XIV ст.,
2) феодальних замків, 3) дрібних лицарських
дворів. вони виділяються більш чи менш чітко.
Деякі пам’ятки впродовж свого функціону-
вання змінювали функції. Так Ратен у середині
XIV ст. виступав як місто — центр волості, а на
рубежі XIV — XV ст. як осередок влади князя
Сангушка. Можливо, саме у цей другий період
там на городищі був насипаний окремий зем-
ляний пагорб висотою близько 2,0 м з верхнім
майданчиком діаметром 12,0 м для башти.
1. висловлюю вдячність Б.А. Прищепі, який звернув
мою увагу на цю пам’ятку.
Оскільки укріплення типу «motte and bailey»
у західній європі споруджувались залежними
феодалами, у першу чергу лицарями, з великою
вірогідністю можна говорити про оформлення
сучасного зовнішнього вигляду Ратенського
городища у період виділення його як приват-
ного адміністративного осередку — феодально-
го замку. Це могло статись після 1366 р., коли
Ратен, можливо, був центром волинських во-
лодінь Олександра Коріятовича; після 1377 р.,
коли місто стало центром удільного Ратенсько-
го князівства Федора Ольгердовича; та після
1443 р., коли частина колишнього удільного
князівства з Ратеном була закріплена за Сан-
гушком, але вже як вотчинне володіння.
Подібна трансформація могла відбутись і з
Хотинським городищем.
Серед насипних укріплень традиції «motte»
на території волині особливе положення зай-
має штучний насип посеред озера («crannog») у
с. Качин Камінь-Каширського р-ну волинської
обл. [Панишко, 2015]. з писемних джерел відо-
мо, що там розміщувався замок Буковецьких,
збудований у XVI ст. за місцевими переказами
колись посеред Качинського озера був штучно
насипаний острів, з панським палацом. Проїзд
до острова проходив по мосту, прокладеному на
палях. Озеро у первинному природному стані
мало площу 42 га, однак, в результаті осушу-
вальних робіт середин XX ст. рівень води у
ньому дещо знизився, а площа озера скороти-
лась. У результаті цього острівне укріплення
з’єдналось із берегом перешийком, трансфор-
мувавшись у півострівне.
Нині укріплення розміщене в урочищі «Кем-
па» на мисовидному виступі північного берега
озера. воно являє собою підвищення овальної
форми розміром 45,0 × 70,0 м. Східна части-
на підвищення має горизонтальну поверхню
і добре виражені круті краї висотою до 3,0 м,
які зі сходу та півдня уриваються до озера, а
з півночі до чітко вираженого пониження, яке
іще у 1950-х рр. було зайняте водами озера
(рис. 7).
рис. 7. Качинське городище; вигляд з півдня
Статті
68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
Хоча морфологічні ознаки підвищення вка-
зували на його антропогенне походження, для
підтвердження штучного характеру насипу
«Кемпи» було проведено її шурфування. Шурф
розміром 2,0 × 2,0 м був закладений у цент-
ральній частині підвищення. Отримана стра-
тиграфія нашарувань виглядала таким чином:
0,0—0,85 м — гумусований культурний шар;
нижче залягав перемішаний шар, який скла-
дався і піску та глини, причому, включення
глини були представлені не горизонтальними
лінзами, а компактними скупченнями. На гли-
бині — 2,65 м від рівня майданчика городища
знаходився рівень ґрунтових вод.
Нижче рівня ґрунтових вод виїмка ґрунту із
шурфа була утруднена, оскільки піщані стінки
шурфа у воді не тримались. І все ж на глибині
2,8 м вдалось зафіксувати шар піску, що міс-
тив добре збережені сліди органіки у вигляді
залишків водоростей. Отже, пагорб, на якому
знаходилось укріплення, насипався на дуже
низькому місці, очевидно, на мілководді озера.
Датування насипу можна провести на основі
аналізу знахідок із шурфа, найраніша з яких
відносились до XVI ст.
Отже, у ході шурфування пам’ятки було вста-
новлено, що «Кемпа» була штучно насипана на
мілководді озера до XVI—XVII ст. Швидше всьо-
го, саме цими століттями і слід датувати споруд-
ження цього укріплення. Поняття «crannog»,
вжите до Качинського замку, покликане, з одно-
го боку, вказати на унікальність даного типу ук-
ріплень волинського Полісся, а з іншого — під-
креслити схожість природних умов як спільний
чинник появи острівних укріплень.
Як зазначалось вище, поки що це єдина
така пам’ятка. Однак, зважаючи на перезволо-
женість поліської частини волині у минулому,
можна сподіватись на нові відкриття подібних
пам’яток. У цьому відношенні перспективними
для пошуків видаються ділянки берега, що у
наш час глибоко врізаються у озера.
Окремий тип укріплень традиції «motte» на
території волині представлений прямокутними
(квадратними) насипами. Такі городища відомі у
Торчині і Кривлині. Еталонною пам’яткою цього
типу можна вважати Торчинське городище, яке
являє собою насип з квадратним верхнім май-
данчиком, розміром 50,0 × 50,0 м. Оскільки го-
родище розміщене на схилі лівого берега струм-
ка, висота насипу у різних місцях коливається
від 3,0 до 10,0 м [Кучинко, златогорський, 2010,
с. 258; Cynkałowski, 1961, s. 195].
Нажаль, городище у Торчині не розкопу-
валось, і його насип датувати поки що важко,
хоча, прямолінійність сторін укріплення вка-
зує на відносно пізній час їх спорудження. Ос-
таннє визначалось ефективністю застосування
вогнепальної зброї саме на прямолінійних ді-
лянках оборони.
віднесення прямокутних укріплень до пе-
ріоду панування вогнепальної зброї, в цілому,
особливих сумнівів не викликає. Разом з цим
маємо кілька прикладів раннього спорудження
під квадратних укріплень традиції «motte» у По-
бужжі. Насамперед, мова йде про прямокутний
майданчик під мурованим укріпленням Данила
Романовича на високій Гірці у Холмі. Нажаль,
результати тривалих досліджень цього об’єкту
поки що не уведені до наукового обігу у повній
мірі, але зовнішні морфологічні ознаки цієї по-
зитивної форми рельєфу не залишають сумнівів
щодо її антропогенного походження.
Однак, на думку автора, не насип на високій
Гірці у Холмі був першим укріпленням тради-
ції «motte» на волині. йому міг передувати на-
сип під мурованою баштою в Угровську, який
був практично попередником Холма і як цент-
ру князівства і як стольного міста Данила.
Городище літописного Угровська займає
піщане підвищення розміром 800,0 × 350,0 м,
що підноситься на 3,0 м над рівнем заплави.
У південній частині цього підвищення знахо-
диться стрімкий останець висотою над рівнем
заплави 12,0 м, а над рівнем піщаного підви-
щення — близько 9,0 м. Це урочище називаєть-
ся «Старина» або «Церковка»
На протилежному краю піщаного підвищен-
ня, за 0,6 км на північ від останця знаходить-
ся урочище «Стовп», що являє собою штучний
земляний пагорб, розміщений на мису піщано-
го підвищення. Пагорб має круті схили висо-
тою до 2,5 м, у верхній його частині знаходить-
ся майданчик в плані підквадратної форми
із сторонами близько 40,0 м, в центрі якого
розміщуються залишки фундаменту давньо-
руської мурованої башти розміром 7,4 × 9,3 м,
з шириною стін 1,5—1,7 м, і максимально за-
фіксованою висотою 1,3 м [Мазурик, Панишко,
2015]. Оскільки башта датується другою поло-
виною ХІІІ ст. підквадратний насип передував
її будівництву. Питання, наскільки передував,
поки що залишається відкритим.
На сьогоднішній день маємо один добре да-
тований писемними джерелами приклад спо-
рудження «motte». У 1276 р. на пустому місці у
верхівнях р. Лосни князь володимир василь-
кович розпочав будівництво Кам’янця. Як по-
казали останні дослідження, відома мурована
вежа у Кам’янці будувалась не посеред міста,
а на окремому ізольованому підвищенні [Баш-
коу, Іоу, 2013].
Таким чином, сучасний рівень знань про
пам’ятки традиції «motte» на волині дозволяє
виділити кілька типів цих об’єктів. Основними
з них є залишки дитинців малих міст, феодаль-
них замків та дрібних лицарських дворів. Уні-
кальним є насип посеред озера у с. Качин, на
якому розміщувався замок. Найраніші укріп-
лення цієї традиції відносяться до XIII ст., а їх
правильна підквадратна форма вказує на за-
позичення цієї традиції з європи у вже сформо-
ваному вигляді. Ініціатором цього запозичення
можна вважати князя Данила Романовича.
Панишко С.Д. Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на волині
69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
Антонович в.Б. Археологическая карта волынской
губернии. — М., 1900. — 138 с.
Башкоу А.А. Іоу А.в. Археалогія старажынага Ка-
мянца // Середньовічні міста Полісся. — К., 2013. —
С. 5—9 (АДІУ. — вип. 11).
Баюк в.Г. Дослідження комплексу пам’яток архе-
ології біля с. Городище I Луцького району // Ма-
теріали VI Міжнар. наук.-практич. конф. студентів
і аспірантів «Молода наука волині: пріоритети і
перспективи досліджень». У 3 т. — Луцьк, 2012. —
Т. 1. — С. 11—13.
Конецкий в.я., Трояновский С.в. «Большая сопка»
Передольского погоста: варианты интерпретации //
Новгород и Новгородская земля: история и архео-
логия: Материалы науч. конф., посвящ. 80-летию со
дня рожд. М.Х. Алешковского. — великий Новгород,
2013. — вып. 27. — С. 233—250.
Кучинко М.М., Златогорський О.є. Пам’ятки архе-
ології Луцького району волинської області / Навч.
посібн. — Луцьк, 2010. — 280 с.
Панишко С.Д. Структура волинської землі середи-
ни ХІV ст. // Родовід. — 1992. — № 3. — С. 26—30.
Панишко С.Д. Дослідження оборонних споруд на
давньоруських городищах волині // Археологічні до-
слідження проведені на території України протягом
80-х років державними органами охорони пам’яток
та музеями республіки. — К., 1992а. — С. 111—
119.
Панишко С.Д. К вопросу о влиянии естественных
факторов на фортификационное строительство в за-
паднях регионах СНГ в I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. //
Slavia antigua. — 1995. — T. XXXVI. — С. 135—
157.
Панишко С.Д. Дослідження ранньосередньовічного
Любомля // замосцько-волинські музейні зошити. —
замосць, 2004. — Т. ІІ. — С. 255—262.
Панишко С.Д. Археологічні дослідження давнь-
оруського Каменя // Минуле і сучасне волині та
Полісся. Камінь-Каширський в історії волині та Ук-
раїни. — Луцьк, 2006. — вип. 20. — С. 14—19.
Панишко С.Д. Про результати археологічних дослід-
жень городища в селі ветли Любешівського району //
Минуле і сучасне волині та Полісся. Старовижівщи-
на з глибини століть. — Луцьк, 2008. — вип. 28: Ма-
теріали ХХVIII волинсь. обл. істор.-краєзнав. конф.
(20—21 червня 2008 р.). — С. 313—316.
Панишко С.Д. Коршівське городище // Наук. вісн.
волинського національного ун-ту ім. Лесі Українки.
Історичні науки. — 2009. — № 13 — С. 67—73.
Панишко С.Д. Стіжкові городища волині //
МДАПв. — 2011. — вип. 15. — С. 329—337.
Панишко С.Д. Укріплення типу «motteandbailey»
у смт Ратне // Минуле і сучасне волині та Полісся.
Ратнівщина в історії України і волині. — Луцьк,
2012. — вип. 42. — С. 24—27.
Панишко С.Д. Городища «motteandbailey» як пер-
ші лицарські двори волині // МДАПв. — 2012. —
вип. 16. — С. 205—215.
Панишко С.Д. Спроба реконструкції зовніш-
нього вигляду пізньосередньовічних укріплень
«motteandbailey» на волині за їх зовнішніми мор-
фологічними ознаками // вісн. Національного ун-ту
«Львівська політехніка». — Львів, 2014. — № 784:
Держава і армія. — С. 252—262.
Панишко С.Д. Пізньосередньовічний кроннаг у
с. Качин на волинському Поліссі // Стародавній
Меджибіж у історико-культурній спадщині Украї-
ни: Наук. вісн. з проблем регіональної історії та
пам’яткознавства. — Хмельницький, 2015. — 1. —
С. 193—199.
Мазурик Ю.М., Панишко С.Д. Укріплення типу
«motte and bailey» у літописному Угровську // Старо-
давній Меджибіж у історико-культурній спадщині
України: Наук. вісн. з проблем регіональної історії
та пам’яткознавства. — Хмельницький, 2015. —
1. — С. 242—247.
Прищепа Б.А., Ткач в.в. Слов’яно-руські городи-
ща ІХ—ХІІІ ст. в басейні р. Ікви // Археологія Тер-
нопільщини, — Тернопіль, 2003. — С. 182—189.
раппопорт П. А. военное зодчество западнорусских
земель X—XIV вв. — М., 1967. — 241 с. (МИА. —
вып. 140).
Терський С.в. Княже місто володимир. — Львів,
2010. — 320 с.
Ткач в. Острів Кемпа як пам’ятка археології // Над
Іквою-рікою. Літературно-мистецько-краєзначий
альманах. — Дубно, 2012. — С. 30—31.
Marcinsak-Kaizer A. Sredniowieczny dwor rycerski w
Polsce. Wizerunek archeologiczny. — Łodz, 2011 — 511 s.
Cynkałowski A. Materiały do pradziejуw Wołynia i
Polesia Wołyńskiego // — Warszawa, 1961.— 265 s.
Kaminska J. Grodziska stożkowate ślademposiadlości
rycerskich XIII—XIV wieku // Prace і materialy muse-
um archeologicznego і etnograficznegow Łodzi. — Łodz,
1966. — N 13.—S. 43—78.
С. Д. П а н ы ш к о
МАТЕРиАЛы К КЛАССиФиКАЦии
ПОЗДНЕСРЕДНЕвЕКОвых
уКРЕПЛЕНиЙ ТРАДиЦии «MOTTE»
НА вОЛыНи
Среди позднесредневековых укреплений волын-
ской земли выделяется группа памятников, спе-
цифических по своим внешним морфологическим
признакам. Эти укрепления выглядят как насыпи
(«motte») с верхними площадками различной ве-
личины для устройства там жилых помещений и
оборонительных сооружений. Традиция возводить
такие городища распространилась на территорию
волыни из Европы в XIII в. Исходя из современного
уровня знаний об этих укреплениях среди них мож-
но выделить несколько групп.
четко выделяется несколько городищ Полесья
(Камень-Каширский, Любомль, ветлы, Ратно, Ту-
рийск), которые выглядят как детинци малих горо-
дов, центров волостей-сотен в XIV в. К этой группе
гипотетически можно отнести и так называемое
Малое городище в Бужске. Такие памятники имеют
относительно крупные размеры и могли вместить
большое количество зданий.
Ко второй группе относятся насыпи средних раз-
меров, где могло разместиться несколько зданий
(двор). Такие городища известны в Коршеве, Го-
родище I, Коблине, Дубно и ряде других пунктов.
Исходя из сообщений письменных источников они
были дворами (замками) крупных феодалов.
Третья группа представлена насыпями, на вер-
хній площадке которых могла поместиться только
одно сооружение, по европейским аналогиями, обо-
ронительно-жилая башня. Раскопки подобных хол-
мов на волыни пока не проводились, но их насыпной
характер не вызывает сомнений. Такие укрепления
являются классическими примерами европейских
комплексов «motte and bailey», и, очевидно, были
дворами рядовых рыцарей. Они обнаружены в Фа-
лемичах, Пятиднях, Хотине.
Статті
70 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21)
Некоторые укрепленные пункты в течении свого
функционирования из меняли свои функции. Так
Ратен в середине XIV в. выступал как город — центр
волости-сотни, а на рубеже XIV — XV вв. Как средо-
точие власти князя Сангушко. возможно, именно в
этот второй период на городище был насыпан отде-
льный холм для башни.
Среди насыпных укреплений особое положе-
ние занимает искусственная насыпь посреди озера
(crannog) в с. Качин. Из письменних источников из-
вестно, что там размещался замок Буковецких, пос-
троенный в XVI в.
Появление подобных укреплений на волыни сле-
дует отнести к XIII в. Первым достоверным приме-
ром такого укрепления была четырехугольная насип
под. каменным комплексом с башней князя Дании-
ла в Холме. Однако, не исключено, что еще раньше,
в первой трети XIII в., Даниил произвел подобную
подсыпку под. каменной башней в Угровске.
К л ю ч е в ы е с л о в а: «стежковые» городища,
укрепления, «motte», детинцы, рыцари.
S. D. P a n y s h k o
materiaLs for CLassifiCatson
of the Late meDievaL
fortifiCation traDition
«MOTTE» in voLyn
Among late medieval fortifications found on the
territory of Volynian region there is a group of monu-
ments which stand out among others due to the spe-
cific external morphological features of them. These
fortifications look like mounds («motte») with overhead
platforms designed for residential premises and defen-
sive constructions. The tradition to build such mounds
extended to the territory of Volyn from Europe in the
13th century. From the standpoint of modern level of
our knowledge about these fortifications we can differ-
entiate three main groups among them.
Several settlements in Polissia (Kamin-Kashyrskii,
Liuboml, Vetly, Ratno, Turiisk) can be clearly identi-
fied as fotresses (kremlins) of small towns, centers of
volosts in 14th century. Those monuments were of quite
big size and could enclose a lot of constructions. The
so-called Male (small) settlement in Buz’kmay be at-
tributed hypothetically to this group.
The second group includes the mounds of average size,
where only some constructions could be placed (yard).
This kind of settlements can be found in Korshev, Goro-
dyshche I, Koblyn, Dubno and some other towns. Accord-
ing to the evidences of written sources (manuscripts) they
were the courts (castles) of wealthy feudal lords.
The third group is represented by the mounds on
the overhead platforms on which only one construction
could be placed, and which are referred to as residen-
tional-defense towers by the European analogy. Exca-
vation of these hills in Volyn have not been carried out
yet but their mound nature is beyond any doubt. Such
fortifications are classic examples of European com-
plexes «motte and bailey», and obviously had been the
courtyards of ordinary knights. They have been found
in Falemychy, Piatydni, Khotyn.
Some of these historical monuments had been
changing their functions during different periods of
their existence. Raten, for instance, in the middle of
14th century functioned as a town — center of volost,
but at the turn of the 14th—15th centuries it was the
center of prince Sangushko’s reign. Probably it was
during that second period that a new mound intended
for a tower appeared.
Artificial mound in the middle of the lake (crannog)
in the village of Kachyn presents a special interest. As
written sources say it was there that Bukovetskii Cas-
tle was built in 16th century.
Historians suggest that the first fortifications of
that kind appeared on the territory of Volyn in the
13th century. The first significant example of this forti-
fication was a rectangular mound under stone complex
with the tower of Prince Danylo in Kholm. However,
it is possible, that even earlier, in the first third of the
13th century. Danylo built a similar mound under the
stone tower in Ugrovs’k.
K e y w o r d s: conical hillforts, fortification, motte
and bailey, citadels, knights.
Одержано 1.06.2016
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161639 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:52:21Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Панишко, С.Д. 2019-12-17T17:43:02Z 2019-12-17T17:43:02Z 2016 Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції "Motte" на Волині / С.Д. Панишко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 61-70. — Бібліогр.: 24 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161639 [904.4:72.182](477.82)”653” Серед пізньосередньовічних укріплень Волинської землі виділяється група пам'яток, специфічних за своїми зовнішніми морфологічними ознаками. Ці укріплення мають вигляд насипів («motte») з верхніми майданчиками різної величини. Традиція споруджувати такі городища поширилася на територію Волині з Європи у XIII ст. Среди позднесредневековых укреплений Волынской земли выделяется группа памятников, специфических по своим внешним морфологическим
 признакам. Эти укрепления выглядят как насыпи
 («motte») с верхними площадками различной величины для устройства там жилых помещений и
 оборонительных сооружений. Традиция возводить такие городища распространилась на территорию Волыни из Европы в XIII в Among late medieval fortifications found on the
 territory of Volynian region there is a group of monuments
 which stand out among others due to the specific
 external morphological features of them. These
 fortifications look like mounds («motte») with overhead
 platforms designed for residential premises and defensive
 constructions. The tradition to build such mounds
 extended to the territory of Volyn from Europe in the
 13th century. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині Материалы к классификации позднесредневековых укреплений традиции «Motte» на Волыни Materials for Classificatson of the Late Medieval Fortification Tradition «Motte» in Volyn Article published earlier |
| spellingShingle | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині Панишко, С.Д. Статті |
| title | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині |
| title_alt | Материалы к классификации позднесредневековых укреплений традиции «Motte» на Волыни Materials for Classificatson of the Late Medieval Fortification Tradition «Motte» in Volyn |
| title_full | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині |
| title_fullStr | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині |
| title_full_unstemmed | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині |
| title_short | Матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «Motte» на Волині |
| title_sort | матеріали до класифікації пізньосередньовічних укріплень традиції «motte» на волині |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161639 |
| work_keys_str_mv | AT paniškosd materíalidoklasifíkacíípíznʹoserednʹovíčnihukríplenʹtradicíímottenavoliní AT paniškosd materialykklassifikaciipozdnesrednevekovyhukrepleniitradiciimottenavolyni AT paniškosd materialsforclassificatsonofthelatemedievalfortificationtraditionmotteinvolyn |