Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)

У статті висвітлюється діяльність археологічного відділу Волинського центрального науково-дослідного музею у вивчені давньоруських старожитностей на теренах Східної Волині, а також побудови на основі зібраних матеріалів експозиції музейної секції відділу, присвяченій історії краю за доби Київської...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Тарабукін, О.О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2016
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Історія науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161645
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919 — 1931 рр.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 117-128. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161645
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1616452025-02-09T13:20:31Z Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.) Древнерусские древности Восточной Волыни в материалах исследований и в экспозиции археологического отдела Волынского Центрального Научно-Исследовательского музея (1919—1931 гг.) Old Russian Antiquities of East Volyn in Materials of Researches and in Display of Archaeological Department of Volyn Central Research Museum (1919—1931) Тарабукін, О.О. Історія науки У статті висвітлюється діяльність археологічного відділу Волинського центрального науково-дослідного музею у вивчені давньоруських старожитностей на теренах Східної Волині, а також побудови на основі зібраних матеріалів експозиції музейної секції відділу, присвяченій історії краю за доби Київської Русі. Наводяться результати польових досліджень, відомості про виявленні об'єкти і окремі знахідки. В первой трети ХХ ст. важное место в изучении древностей Восточной Волыни занимал археологический отдел Волынского центрального научно-исследовательского музея. Во время проведения полевых исследований в разных уголках края сотрудниками отдела выявлено значительное количество разнообразных объектов и отдельных находок широкого хронологического диапазона, охватывая период от каменного века до позднего средневековья включительно. Определенный интерес представляет деятельность отдела по регистрации и изучению древностей древнерусского периода, сбору материалов и созданию на их основе раздела экспозиционной части музейной секции, посвященной истории края в эпоху раннего и развитого средневековья. In 1st third of 20th century of item an important place in the study of antiquities of East Volyn’ was occupied by the archaeological department of the Volyn’ central research museum. Certain interest presents activity of department on the study of antiquities of the Ancient Rus’ period. During the field researches on territories Zhytomyr and Korosten’ of neighborhoods was educed more than 60 objects of period of Kyiv Rus’. Medieval antiquities of cities of Zhytomyr, annalistic Ovruch and Korosten’ were studied. Tasks were put the connections of sites of ancient settlement sent to finding out with burial mound burial grounds and their maintenance. An inspection and collection of lifting material came true from monuments related to the booty and treatment of pirofilit slate. Burial mounds were mainly dug out. Beginning of stationary research of one of sites of ancient settlement of annalistic Iskorosten’ is fixed in 1925. On the basis of the collected materials the division of display of museum section of department that was summarize the results of long-term study of monuments of the Ancient Rus’ period of East Volyn’ is created. 2016 Article Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919 — 1931 рр.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 117-128. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161645 [904.2:069.5](477.42)”1919/1931” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія науки Історія науки
spellingShingle	Історія науки Історія науки Тарабукін, О.О. Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.) Археологія і давня історія України
description	У статті висвітлюється діяльність археологічного відділу Волинського центрального науково-дослідного музею у вивчені давньоруських старожитностей на теренах Східної Волині, а також побудови на основі зібраних матеріалів експозиції музейної секції відділу, присвяченій історії краю за доби Київської Русі. Наводяться результати польових досліджень, відомості про виявленні об'єкти і окремі знахідки.
format	Article
author	Тарабукін, О.О.
author_facet	Тарабукін, О.О.
author_sort	Тарабукін, О.О.
title	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)
title_short	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)
title_full	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)
title_fullStr	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)
title_full_unstemmed	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919—1931 рр.)
title_sort	давньоруські старожитності східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу волинського центрального науково-дослідного музею (1919—1931 рр.)
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Історія науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161645
citation_txt	Давньоруські старожитності Східної Волині у матеріалах досліджень та в експозиції археологічного відділу Волинського Центрального Науково-Дослідного музею (1919 — 1931 рр.) / О.О. Тарабукін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2016. — Вип. 4 (21). — С. 117-128. — Бібліогр.: 34 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT tarabukínoo davnʹorusʹkístarožitnostíshídnoívoliníumateríalahdoslídženʹtavekspozicííarheologíčnogovíddíluvolinsʹkogocentralʹnogonaukovodoslídnogomuzeû19191931rr AT tarabukínoo drevnerusskiedrevnostivostočnojvolynivmaterialahissledovanijivékspoziciiarheologičeskogootdelavolynskogocentralʹnogonaučnoissledovatelʹskogomuzeâ19191931gg AT tarabukínoo oldrussianantiquitiesofeastvolyninmaterialsofresearchesandindisplayofarchaeologicaldepartmentofvolyncentralresearchmuseum19191931
first_indexed	2025-11-26T03:34:32Z
last_indexed	2025-11-26T03:34:32Z
_version_	1849822386141003776
fulltext	117ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) УДК: [904.2:069.5](477.42)”1919/1931” О. О. Т а р а б у к і н ДАвНьОРуСьКІ СТАРОжиТНОСТІ СхІДНОЇ вОЛиНІ у МАТЕРІАЛАх ДОСЛІДжЕНь ТА в ЕКСПОЗиЦІЇ АРхЕОЛОГІчНОГО вІДДІЛу вОЛиНСьКОГО ЦЕНТРАЛьНОГО НАуКОвО-ДОСЛІДНОГО МуЗЕЮ (1919—1931 рр.) У статті висвітлюється діяльність археологічно- го відділу волинського центрального науково-дослід- ного музею у вивчені давньоруських старожитностей на теренах Східної волині, а також побудови на ос- нові зібраних матеріалів експозиції музейної секції відділу, присвяченій історії краю за доби Київської русі. Наводяться результати польових досліджень, відомості про виявленні об’єкти і окремі знахідки. К л ю ч о в і с л о в а: Східна волинь, волинський центральний науково-дослідний музей, археологіч- ний відділ, дослідження, старожитності, об’єкти, знахідки, музейна секція, експозиція У першій третині ХХ ст. важливе місце у вивчені старожитностей на теренах Східної во- лині посідав археологічний відділ волинського центрального науково-дослідного музею (далі вЦНДМ). У 1919 р. з метою виявлення і реєст- рації об’єктів археологічної спадщини («першо- джерел») краю від кам’яного віку до пізнього се- редньовіччя включно при відділі було створено секцію археологічних розшуків [Статистический эскиз, арк. 1]. Під час проведення польових до- сліджень співробітники відділу у різних куточ- ках краю виявляли пам’ятки давнини, збирали відомості про цікаві знахідки, частину яких мож- на пов’язати із старожитностями давньорусько- го періоду Х—ХІІІ ст. Наслідки вивчення цих об’єктів, збору матеріалів, за винятком стислих описів окремих пам’яток, що зустрічаються в спеціальній фаховій літературі, в науковий обіг здебільшого не вводилися, досі залишаються не- відомими багатьом науковцям і краєзнавцям, які цікавляться середньовічною історією краю. Тривалий час залишається відкритим питання щодо долі зібраних співробітниками відділу ма- теріалів. Нічого невідомо й про те, що частину предметів, які після польових досліджень надхо- © О.О. ТАРАБУКІН, 2016 дили до відділу, було використано при створені музейної секції, зокрема, тієї її частини, в якій ви- світлювалася історія краю за доби Київської Русі. Маємо на меті, ґрунтуючись переважно на архів- них матеріалах, зібрати і узагальнити відомості про діяльність археологічного відділу вЦНДМ у галузі вивчення старожитностей давньоруського періоду на території Східної волині, ввести в нау- ковий обіг результати польових досліджень, дати описи об’єктів і окремих знахідок цього періоду, а також розглянути тематичну структуру розді- лу музейної секції, присвяченого історії краю за доби раннього і розвинутого середньовіччя. Опи- си пам’яток, місцезнаходжень, відомості про ок- ремі знахідки подаємо за текстами дослідників з деякими уточненнями, що стосуються місця роз- ташування і сучасних назв населених пунктів із залученням матеріалів сучасних досліджень, що підтверджують датування пам’ятки. На початковому етапі діяльності відділу, ви- ходячи з інтересів С.С. Гамченка, основну увагу було прикуто до Житомира. У 1919 р. він продов- жив розпочаті ще наприкінці ХІХ ст. досліджен- ня. Головною метою було з’ясування найдавнішої точки заселення міста. в результаті проведених робіт, уважного вивчення рельєфу і знахідок вче- ний встановив, що давній населений пункт роз- ташовувався не на р. Тетереві, як до цього вва- жалося, а на р. Кам’янці (район замкової гори і прилеглі до неї території). з ним він передусім пов’язував городище. Саме в його межах, як вва- жав С.С. Гамченко, розміщався давній Житомир. На його думку городище охоплювало простір між струмком Рудавкою на півночі, р. Кам’янкою на заході і Любарським струмком на півдні. Промі- жок між гирлами Рудавки і Любарського струм- ка на сході був захищений валом із зовнішнім ровом. Сліди укріплення, незважаючи на то- Історія науки 118 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) гочасне планування вулиць, простежувалося у вигляді пагорбків наприкінці Кафедральної вулиці за 20—25 м від Олександрівської площі (нині Соборний майдан), на Малій Бердичівсь- кій західніше перетину нею Театральної вулиці. Подібний вал захищав підступи вздовж усього периметру городища. в межі городища входили тогочасні Базарна площа, вулиці Кафедральна, замкова, Басейна, Рибна, нагірна частина чуд- нівської, Малої чуднівської, Малої Бердичівсь- кої і Любарської вулиць, провулки замковий, Тюремний, а також сітка дрібних провулків ве- ликого ринку, садиб Кафедрального костелу, воздвиженської церкви і старої синагоги. Початкове городище, обмежувалося винятково територією замкової гори. Розміщення його у цій місцевості з точку зору оборони була дуже вигід- на і доцільна, чому сприяли круті скелі, лесові урвища, яружні системи із стрімкими крутими схилами. С.С. Гамченко припускав, що городи- ще крім того могло використовуватися як пункт для спостереження за р. Тетеревом — важливим транзитним водним шляхом з волині до Києва. Поступово населений пункт розширював- ся, розростався у різних напрямках, переважно вздовж шляхів сполучень на Київ, звягель, чуд- нів і Коростень. Поетапно з’явилися 2—5 лінії зовнішніх укріплень. Перша на теперішній за- мковій окраїні, друга від замкової вулиці до будівлі в’язниці, третя від вулиці Рибної до Ба- сейної, четверта від будівлі колишньої в’язниці до південного кінця попереднього валу і п’ята по верху від Любарського яру до чуднівського спус- ку (вул. черняховського, колись чуднівська). Можливо, що вали по верху додатково укріплю- валися палісадами. в’їзди до городища просте- жувалися з трьох сторін. Перший з півночі з боку Рудавки, другий зі сходу від Олександрівської площі, а третій із заходу (вірніше південь, пів- денний захід) по чуднівському спуску. Потуж- ний шар лесу на площі городища був зручним для будівництва печерних камер, житлових ям, землянок і наступних форм надземного житла. На поверхні лесу і в чорноземі знаходили порів- няно частіше черепки слов’янського часу, типу горщиків, мисок гончарної роботи, з вдавленим круговим бороздчатим і городковим орнаментом, короткі односторонні залізні ножі, скляні різно- кольорові, посріблені, позолочені та сердолікові намистини, залізні оковки і дужки від дерев’яних відерець, ковальські залізні цвяхи квадратного і прямокутного перетину з круглими, овальними, квадратними, прямокутними шляпками або без них, уламки мідних і срібних кілець. С.С. Гамченко відмітив, що північному в’їзду в городище відповідав Мальованський некро- поль. займав ділянку розмірами 400 × 300 м (близько 12 га), складався з близько 500 кур- ганів, від яких у 1886 р. залишилося не більше 280. внаслідок планувальних робіт і забудови кургани колись потужного некрополю з часом були вщент зруйновані. У 1919 р. вчений зро- бив спробу відшукати бодай якісь сліди давньо- го могильника, але безрезультатно [Гамченко, спр. 45, арк. 8—15, ф. с. 2—9, 11, 12, рис. 4—6]. У 1920 р. С.С. Гамченко розширює свої пошу- ки на прилеглі до Житомира території, здійснює розвідки по басейнам річок Тетерева і Кам’янки. Оглянув раніше відомі укріплення в околицях сіл Псищі (тепер зарічани), Соколова гора і Ста- нишівка, склав детальні описи і плани пам’яток, зробив обміри, зібрав підйомний матеріал. Поблизу с. Псищі вчений обстежив городи- ще, яке займало пологий мисоподібний виступ правого берега р. Тетерів. Городище конфігура- ційного плану, яйцеподібного перетину, витяг- нуте з північного заходу на південний схід. з північного сходу та південного заходу захищено крутими урвищами лесу і гнейсограніту. Півден- но-західна частина відокремлена від лесового масиву побережжя двома валами і двома зовніш- німи ровами. Розміри: 100 × (35—45) м (близько 0,45 га). Місцеві мешканці нічого не знають про цю пам’ятку, називають її городищем, перекази відсутні. На поверхні і по його схилам вдалося зібрати декілька черепків ліпного посуду світло- коричневого кольору грубої техніки з домішками жорстви без орнаменту, що нагадує за формою та іншим ознакам кераміку місцевих полів похо- вальних урн. Лесові урвища яру городища при розкопках дали б багато цікавого і нового [Гам- ченко, спр. 45, арк. 29—36, рис. 7, 9—15]. У межах с. Станишівки, на відстані 3,5—4 км від Житомира, на одному з лесових пагорбів ви- сотою близько 30—40 м, у місцевості, що мав на- зву «Попівка» розташоване городище. в плані кругле, площею 0,5 десятин (35—40 м), захище- не по периметру подвійною лінією валів і ровів. внутрішня площа крім валів розорюється. вали висотою 1—1,25 м, ширина основи 2,5—4 м, гли- бина ровів 0,48—0,75 м. західний вал має обріз, в якому спостерігається сліди будівель (укріплен- ня скатів), шар каміння з рештками деревини, печини, вугілля і золи. вхід з півдня по вузько- му перешийку між ярами. На поверхні зібрані уламки посуду з бороздчатим і хвилястим ор- наментом слов’янського типу. в ямі, особливо у північно-східній, багато роздрібнених кісток до- машніх тварин (корова, свиня, вівця) і черепків слов’янського посуду. Культурний шар — гумус, потужністю до 2,5 м. Розкопки дадуть змогу про- явити культурні нашарування пам’ятки, а здо- бутий інвентар, скласти тверде судження про походження цього цікавого археологічного пер- шоджерела. У 1973 р. пам’ятку обстежив М.П. Ку- чера і встановив, що укріплення з’явилося у цій місцевості у ХІІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 37—38, рис. 27—29; Кучера, 1979, с. 63]. На відстані 5—6 км від Житомира по лівобере- жжю Кам’янки на лесовому масиві лапчастої кон- фігурації, на горбкуватій невеличкій площі підви- щення рельєфу гнейсограніту, на куті впадіння Крошенки в Кам’янку, біля старого шляху на зв’ягель, знаходиться урочище Соколова гора. На Тарабукін О.О. Давньоруські старожитності Східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції ... 119ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) конічно-усіченому підвищенні розташоване горо- дище круглого плану діаметром 85,2 м. з півночі, заходу, півдня і північного сходу гора урвиста. зі сходу, з боку Крошні, до гори підходить поло- гий отрог лесового масиву. висота гори неодна- кова, з півночі вона складає близько 40 м, а схо- ду — лише 14 м. з цього ж боку помітний вхід до городища шириною близько 4,25 м. По периметру захищене подвійною лінією концентрично розта- шованих кільцевих валів і ровів. висота валів в межах 4 м. Гребінь внутрішнього валу перевищує гребінь зовнішнього на 12 м. зовнішній вал із за- ходу майже осів і зливається з дном зовнішнього рову. Глибина ровів від 2 (внутрішній) до 6 (зов- нішній) метрів. У внутрішній частині збереглися сліди невеличкого квадратного плану ровика роз- мірами близько 20 м, що оточує курганоподібний пагорб у північній частині городища. Народна пам’ять пояснює наявність цього ровику тим, що тут колись був колодязь, який з часом заплив. У ХІХ ст. (30—80-х рр.) гора була покрита дубня- ком, у свій час тут росли вікові у декілька обхватів дуби, які в подальшому були зрублені. На повер- хні у межах городища зібрані черепки грубого ліпного посуду невизначеної форми з домішками жорстви, світло-коричневого і рожевого кольорів, багато дрібних уламків крем’яних знарядь, а на поверхні валів, у ровах і прилеглій площі багато невеличких, очевидно, метальних каменів. Під дерном зустрічалися шматки печини. Кількість культурних шарів невідома. Дослідження городи- ща може пролити світло й на навколишні археоло- гічні першоджерела. У 1973 р. пам’ятку обстежив М.П. Кучера і встановив, що укріплення з’явилося у цій місцевості у ХІІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 40—41, рис. 31—33; Кучера, 1979, с. 67]. У 1921 р. С.С. Гамченко переміщає роботи у західному і південно-західному напрямках від Житомира охоплюючи басейни річок Тетерева, Лісової Кам’янки, Нопаті і Бобрівки, обстежує місцевості, території і околиці 22 населених пун- ктів. варті уваги окремі пункти, відомості про які дослідник наводить у своїх матеріалах. в їх числі 7 городищ, 5 курганних груп і 2 місця ок- ремих знахідок. Давні укріплення зафіксовані поблизу хут. Генрихівка, в околицях с. Буки. Оглянуте також розташоване поза межею зони досліджень городище в околицях с. Сінгури. за повідомленням мешканця хут. Рудковс- кого Г.І. Ристака, поблизу хут. Генрихівка, між с. Ульянівкою і хут. Рудковського, на лівобере- жжі р. Бобрівки, в урочищі «висока гора» (па- горб на основі кристалічних порід до 20 м висо- тою, покритий могутнім чорноліссям (листяний ліс)), на вершині спостерігаються сліди городи- ща круглого плану з валом і ровом [Гамченко, спр. 45, арк. 97, 99]. Під час рекогносцировки місцевості у нижній течії р. Бобрівки і на берегах р. Тетерів в околи- цях с. Буки С.С. Гамченко виявив групу з 5 горо- дищ. Три з них розміщалися на берегах р. Боб- рівка (1 на правому і 2 на лівому), а два інших на правому березі р. Тетерева. Під час робіт були зроблені обміри, складені описи, плани і розрі- зи пам’яток. На жаль ці цікаві в археологічному плані об’єкти після С.С. Гамченка ніхто ніколи не досліджував, а тому відомості і плани наве- дені в матеріалах вченого стануть у нагоді сучас- ним дослідникам, спонукають до нових пошуків. Слід також відзначити, що в районі с. Буки відо- мі поселення і кургані могильники періоду ран- нього середньовіччя і Київської Русі [Русанова, 1967, с. 43—44; 1971, с. 46—51; Кучера, 1988/15б, арк. 5—7]. Можливо, до цієї групи пам’яток нале- жать і описані нижче укріплення. Городище 1 на правому урвистому березі р. Бобрівка в уроч. «Городище» або «Окоп». відоме також під назвою «Гніздо» або «Пасіка». Під бере- говою лінією осипу скелястий вихід гнейсограніту прикритий лесом з урвистими краями до річки. Два сусідні глибокі яри майже з крутими обрі- зами перпендикулярно за сторонами городища, що врізаються у висоти побережжя і є природним захистом з півночі і півдня. Із заходу городище має глибокий, природного походження рів, кінці якого виходять до ярів. внутрішній захист горо- дища складає підковоподібний безперервний вал по краю річкового обриву і обривів ярів та прямий вал із заходу, що пролягає до рову цієї сторони. Підковоподібний вал утворений з виїмки лесу з внутрішньої сторони. Городище за свої типом кон- фігураційне (від будови рельєфу місцевості), по плану замкнуте підковоподібне. Середина його трикутного плану, випукла. Проміри: внутрішня площа довжиною із заходу на схід — 17,5 м, ши- риною (основа трикутника із заходу, північ—пів- день напрямку) — 21,4 м і довжина кожної з дуг північної і південної по 34,08 м. Підковоподібний вал шириною в основі 7,5—8,5, висотою 1,5—2,5 м. Підковоподібний рів шириною по верху 7—8, глибиною 1,5—1,75 м. західний або прямий вал шириною в основі 8—10, висотою близько 4 м. західний рів шириною по верху 9—10, глибиною 6,5 м. Глибина ярів: північного на виході в долину близько 12, південного на гирло 12—13 м. Городи- ще підвищене над рівнем води приблизно на 17— 18 м (з яких на лесове урвище припадає близько 6 м, а решта на скелю і осип). вхід в городище можливий по дну північного яру і його південно- му відкосу. Городище задерноване, поросло чагар- ником, молодняком берези і дуба та горіховими кущами. Переказів місцева народна пам’ять не зберегла. Ніяких культурних решток на поверхні не виявлено [Гамченко, спр. 45, арк. 108—109]. Городище 2 на лівому березі р. Бобрівки нижче за течією на 240 — 250 м, на урвистому підвищені, основу якого складає гнейсограніт прикритий ша- ром лесу. Підвищення з трьох сторін (північний схід—південний захід) омивається водами Боб- рівки, а 4-ї (схід—південь) відокремлене глибо- ким яром (промоїною, вірніше рукавом Бобрівки) від іншого прибережного підвищення. По типу городище конфігураційне, по плану овальне. з боку Бобрівки, крім крутих урвищ (17—19 м) є Історія науки 120 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) вал, який осів і з’їхав в річку. Рештки його більш яскравіше збереглися місцями на північному та південно-західному краях у вигляді бугрів пло- щею 5—7 м2 при висоті близько 2 м. з боку яру (колишнім рукавом Бобрівки) є вал більш висо- кий на північному сході ніж на південному заході з пониженням на третину загальної його довжини з останньої сторони. з північного сходу в середину городища врізається (на 8—9 м) новий яр, що ут- ворив урвисту дугу хорди, що осипається близько 15 м, від краю якої і вихідна точка яру знаходить- ся на відстані лише 3—4 м. Напрямок яру йде по магістралі внутрішньої овально-видовженої запа- дини площі городища, поділяючи її на третину і дві третини. Розміри: внутрішня площа довжиною біля 110, шириною біля 70 м. внутрішня улогови- на довжиною 25,5 м, шириною 13,25 м, глибиною близько 1 м. внутрішній вал: ширина основи 8—9 і висота біля 2,5 м. Площа городища, не врахову- ючи улоговини, мабуть осідання і потім її розчле- нування, не штучного, а природного походження випукла. Поверхня городища над рівнем води Бобрівки на 19—20 м, добре задернована, поросла дубовим молодняком і рідкими старими соснами. вхід в городище ускладнений і ймовірніше був з південної сторони, але нині і тут урвистий укіс. Народна пам’ять не зберегла не тільки переказів про це городище, але не має для нього й особливої назви. На поверхні культурних залишків не вияв- лено [Гамченко, спр. 45, арк. 109—110]. Городище 3 за 0,75 км від попереднього, на скелястому виступі лівобережжя Бобрівки, прикритого лесом. в плані овальне, всередині випукле. Бобрівка омиває крутість, полегше- ну осипом, з південної сторони. з інших сторін городище огинає глибокий рів, вихідні кінці якого круто спускаються в річкову долину. за зовнішнім ровом вал, що охоплює городище по краю всієї його внутрішньої площі. за ним зна- ходиться широкий рів, що оперізує підвищену середину городища, яка видовжено-овально- го плану, з двома підвищеннями на кінцях, роз’єднаних седловинкою. Розміри: загальна довжина городища близько 45, ширина на західній треті біля 25, а східній біля 35 м, ок- ружність його по валу біля 125 м. зовнішній рів: ширина вгорі 7—11, глибина 6—9 м. вал: ширина основи 5—6, висота 1—2 м. внутріш- ній рів: ширина вгорі 8—10, глибина 1—1,5 м. Підхід до городища зі сходу, де почавшись, піднімається по відкосу, огинаючи городище з півдня і виходить в проміжок валу із заходу. Городище щільно задерноване, поросло на- півчагарником і одинокими кущами ліщини, берези і дуба. На внутрішньому підвищеному майданчику городища, майже посередині, дві скарбошукацькі дрібні ями (круглого плану, діаметром біля 2 м). Третя яма по сусідству з першими, на внутрішньому схилі валу (майже такого ж розміру, як і дві попередні). Народна пам’ять не зберегла ніяких переказів про це городище. Немає й особливої назви йому. з по- верхні не знайдено ніяких культурних залиш- ків [Гамченко, спр. 45, арк. 110—111]. На думку місцевого вчителя І.Я. Ковтуна давні укріплення на берегах Бобрівки слід пов’язувати з курганними могильниками в урочищі «Ци- ганські ліски» [Гамченко, спр. 45, арк. 108]. Городище 4 на підвищені правого берега р. Тетерів, підстелене гнейсогранітом и прикрите лесом крутизна в напрямку до річки (північний захід). з північного сходу обмежене старою за- дернованою лукою. Городище конфігураційного плану, в плані нагадує прямокутний трикутник з округленими гострими кутами. Середина ви- пукла і похилена до півдня. захист його по пери- метру складає вал з ровом. Має два входи: один з південного заходу, а інший з півдня, де вал осів. з південно-західної сторони городище огинає тракт на чуднів. Розміри: внутрішній майданчик дов- жиною біля 150, шириною, в південній половині, біля 75 м. Оточуючий вал: довжина біля 0,5 км, ширина 120, в основі 3—4, висота 1,5—2 м. внут- рішній рів: ширина вгорі 3—4, глибина 0,5—1 м. зовнішній рів: ширина вгорі 2,42, глибина біля 1,5 м. Городище добре задерноване, поросло ду- бами, липами (300—400 рр.), молодняком бере- зи, граба, дуба і липи. в народній пам’яті немає назви цьому городищу. Переказують, що тут «ко- лись» було село і в ньому «церква», яка «запала», а на її місці тепер струмок, що впадає в Тетерів. На поверхні ніяких культурних залишків не ви- явлено [Гамченко, спр. 45, арк. 111—112]. Городище 5 за 1,5 км на схід від попередньо- го, на підвищені р. Тетерів, основу якого складає гнейсограніт і товща лесу. До Тетерева крутизна урвиста, усипана скелями, камінням, щебенем, осипом. з південно-західної і північно-східної сторін підвищення обмежують яри. з південно- східної сторони схил пологий, за ним тракт на чуднів. Городище конфігураційного типу, в плані прямокутний трикутник із зрізаними гострими кутами. внутрішня частина випукла, з ухилом на південний і західний боки. захист представ- ляє вал і внутрішній рів, а з південно-східної сто- рони безпосередньо за валом зовнішній рів. Роз- міри внутрішньої площі: довжина 125, ширина в північно-західній третині біля 100, а в південно- східній 175 м. вал: довжина біля 0,5 км, ширина в основі 3—3,5, висота 1,5—2 м. внутрішній рів: ширина вгорі 4—6, глибина 0,5—1,5 м. зовніш- ній рів: ширина вгорі 7—8, глибина 2—2,5 м. вхід в городище простежується на кутку валу з південного краю. Городище добре задерноване, покрите віковим чорноліссям, чагарниками лі- щини і напівчагарниковими рослинами. в на- родній пам’яті про це городище не збереглося ніяких переказів. Немає йому й народної назви. На поверхні ніяких культурних залишків не ви- явлено [Гамченко, спр. 45, арк. 112—113]. Досліднику випадково вдалося побувати в с. Сінгури південніше Житомира, де оглянув го- родище. Розташоване на домінуючій лесовій ви- соті (підстеленій гнейсогранітом) правого берега Тарабукін О.О. Давньоруські старожитності Східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції ... 121ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) р. Сінгурки і оточене останньою з трьох сторін (південний захід, північний захід і північний схід), займає площу біля 2 десятин. Представляє собою півострів округлого плану, що з’єднується перешийком з південного сходу із сусіднім підви- щенням. в плані округлий чотирикутник. вали і рови не збереглися: зплили або були сплановані. Культурний шар в чисельних ямах і провалах не примітний, вірніше, дуже змішаний з пізні- шими, потужністю 1,5 м (де тонше, де товще). У ньому знайдені черепки глиняного посуду різних часів, уламок ручки скляного посуду або кручено- го скляного браслету. У змішаному культурному шарі (нижче лес) якби декілька епох: вище епоха слов’янська («бороздчатые» черепки), нижче епо- ха давнього заселення (крем’яні скалки і черепки з жорствою) і литовсько-польське ще вище. Мож- на припустити, що на городищі, яке сплановане будівлею замку у XV—XVII ст., був опорний пункт давнього заселення. У 1973 р. пам’ятку обстежив М.П. Кучера і встановив, що укріплення з’явилося у цій місцевості в ХІІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 123—124, рис. 175—180, Кучера, 1979, с. 63]. Декілька курганних груп, в яких під час розко- пок були зафіксовані поховання давньоруського часу, було виявлено західніше с. Денеші в урочи- щі «Циганські ліски». С.С. Гамченко з метою уточ- нення отриманих даних рекогносцирував увесь простір урочища і встановив, що на його території знаходиться ціла курганна система, яка склада- лася з трьох підгруп і низки рядових курганів, які тягнулися з деякими перервами один від дру- гого доволі пересічної місцевості урочища з обох сторін р. Бобрівки. Перша група розташовувалася на правому, а друга і третя — на лівому берегах р. Бобрівки. У трьох групах загалом було виявле- но 52 кургани. У першій групі дослідник розко- пав 2, а в третій 3 насипи. Розкопки проводилися центральним колодязем або охоплювали усю пло- щу насипу з пошаровою зйомкою штиками, на- півштиками із зачисткою. Кургани 4 та 5 третьої групи, в яких виявлені поховання за обрядом тру- поспалення празько-корчацької культури введені в обіг в.П. Петровим [Петров, 1963, с. 30—32]. Ін- терес становлять кургани 1—3 третьої групи, де виявлені поховання і предмети давньоруського часу і які раніше в обіг не вводилися. Курган 1 (за планом № 1) у нижній частині схилу біля прибережної дороги від лісника до с. Буки. По периметру кільцевий ровик, більш примітний із півночі і заходу. з південного сходу перерваний перешийками. На вершині з півден- ного заходу скарбошукацька яма розмірами 2,5 × 1,5 × 0,27 м. Розміри: окружність основи — 22, криві-утворюючі 13,79—14, висота 0,48—0,57 м. Довжина перешийків від 2,24 до 3,5 м. Ширина ровика 1,78—2, глибина 0,13—0,57 м. Пробна яма на північний схід: рослинний шар 0,13— 0,17 м, нижче жовтий пісок. На глибині 0,53 м у північно-східному секторі знайдені два черепки гончарної роботи, горщика з домішками дрібного піску, з давленим лінійно-бороздчатим орнамен- том по верхньому боку, з місцевої білої з синім від- тінком глини. На глибині горизонту були дубові вуглики з грудками золи. Продовження розкопок під горизонт дало непорушені шари. Судження. Курган, очевидно, вміщував трупопокладення на горизонті, пошкоджене скарбошукачами. Курган 2 (за планом № 7) найбільший, розта- шований майже в центральній частині південно- го схилу. Кільцевий ровик чіткий, перерваний з північного сходу перешийком. Щільно задернова- ний, поріс грабом і кущами горішника. Сповзання насипу на південь. На вершині по схилам із захо- ду і сходу скарбошукацькі ями розмірами 1,78 × (1,5—1,12) × (0,54—0,78) м. Промір характерних ліній: окружність основи — 55, криві-утворюючі: північ-південь — 31, захід—схід — 29,75, висо- та — 1,19, ширина ровика — 3,4, глибина 0,13— 0,71, ширина перешийка — 2,23 м. Пробна яма з півночі: рослинний шар 0,27—0,30, білий пісок 0,26 м і нижче жорства гнейсограніту з домішка- ми суглинку. На різних глибинах зустрічалися черепки горщиків, очевидно слов’янського типу, окремі дубові вуглики з дрібними грудками золи. Роботи проводилися до шару непорушеної жорс- тви. Судження. Можливо, поховання на горизонті, яке знищене коріннями дерев і скарбошукачами. Курган 3 (за планом № 3) за 11 м східніше попереднього. Добре задернований. Навколо кільцевий ровик. Сповзання насипу на південь. Проміри характерних ліній: окружність осно- ви — 21,3, криві-утворюючі: північ—південь — 13, захід—схід — 12,3, висота — 0,44, ширина ровика 1,62—1,73, глибина 0,32—0,39 м. Для розгляду шарів слугувала пробна яма поперед- нього кургану. На глибині 0,35 м в центральній частині знайдено овальну пляму орієнтовану по лінії південний захід—північний схід. Нижче, на рівні горизонту виявлені рештки скелету. Положення його: на спині, ноги витягнуті, руки нижче ліктя не спостерігалися, голова на правій скроні, нижня щелепа на своєму місці. Головою на південний захід, ногами на північний схід. Кістяк дуже низького стану збереження (збе- реглися краще частина черепа і стегнові кістки, залишаючись у різних ступенях розпаду). Біля голови, на рівні шиї, знайдені два спіральні срібних кільця, дві срібні і частинку гранованої сердолікової намистини. Увесь інвентар пред- ставляє звичайне слов’янське поховання. Біля правого стегна два дубові вуглики і зола. Суд- ження. Поховання із трупопокладенням жінки з прикрасами. Про домовину спостережень не має [Гамченко, спр. 45, арк. 99—105]. Датування окремих поховань давньоруським періодом в курганах зазначеної пам’ятки під- тверджують матеріали розкопок І.П. Русанової. У 1961—1963 рр. в 1 групі розкопано 7 курганів, в яких були виявлені поховання за обрядом трупопокладення. У складі інвентарю уламки кружального посуду, залізні цвяхи, ножі, кала- чеподібне кресало і кремінь до нього, пластин- частий перстень, скляні зелена і позолочені, а Історія науки 122 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) також сердолікова призматична намистини, вісочні кільця, у тому числі одне з нанизаною зернистою намистиною, які дослідниця датує ХІ—ХІІ ст. [Русанова, 1967, с. 43—44]. Окремі предмети, орієнтовно давньоруського часу, були виявлені у межах курганних могиль- ників поблизу сіл Шиєцька Буда і Буки. зок- рема, в околицях с. Буки, на правому березі р. Бобрівки, у лісі, поблизу урочища «Лихотвора» (пов’язується із садибою А.І. Лихотвора) була не- величка курганна група з низьких насипів. Під час оранки у цій місцевості знаходили залізні кинджали, ножі і вістря до списів з нерозбірли- вими написами [Гамченко, спр. 45, арк. 93—94]. за повідомленням в.М. Горая близько 1 км на захід від с. Шиєцька Буда, на підвищені поб- лизу Галого або вовчого болота, років 30 тому (орієнтовно 1891 р.) була група невеличких кур- ганів, розташованих неподалік один від одного. Курганів цих було багато, допоки їх покривав ліс. вони були круглого плану, висотою близько 1 м. Після порубки лісу і багатолітньої оранки від курганів нічого не залишилося, в чому пере- конався С.С. Гамченко коли обстежив це місце. Лише серед березини вдалося відшукати ре- штки могильника з 10 насипів круглого плану, висотою близько 1, окружністю основи 40—50 м. По профілю низький обрізок шару з пласкою ледь округлою вершиною з кільцевими ровика- ми. відомості про цю пам’ятку і результати роз- копок одного з курганів наводить в.П. Петров, але неповно, обмежуючись винятково даними, які стосувалися об’єктів і знахідок празько-кор- чацької культури [Петров, 1963, с. 30]. У тексті С.С. Гамченка, крім наведеного, знаходимо ін- формацію про те, що раніше під час скарбошу- кацьких розкопок у цій місцевості, знаходили уламки глиняного посуду, пряслиця і залізні сокирки. Останні взагалі невластиві празько- корчацьким комплексам. Цілком можливо, що серед курганів ранньослов’янського часу, як в урочищі «Циганські ліски», могли бути окремі поховання періоду Київської Русі [Гамченко, спр. 45, арк. 95—96]. С.С. Гамченко під час робіт зібрав також відо- мості про місця окремих знахідок, де було знай- дено ряд цікавих артефактів, можливо, давньо- руського часу. Так, неподалік с. Шиєцька Буда (тепер с. заможне) І.Т. врублевський під час оранки на своєму полі знайшов залізний широ- кий меч довжиною близько 1 м. Подібні, прямі мечі та інші знахідки (уламки глиняного посу- ду, залізні кинджали тощо) були виявлені під час оранки на підвищені, розташоване напри- кінці хут. Рудковського поблизу дороги на с. Но- вий завод [Гамченко, спр. 45, арк. 95, 98—99]. У 1922 р. С.С. Гамченко завершує обстежен- ня окремих ділянок на правобережжі р. Тетерів (на ділянці Фрисарка-вили), Лісової Кам’янки та р. Хинівки і переміщає зону досліджень у пів- денно-західному напрямку від Житомира, охоп- люючи басейни річок Глибочка, Кощі, нижньої Гнилоп’яті і Гуйви, Коденки та П’ятки, обстежує місцевості, території і околиці 33 населених пун- ктів. У 9 пунктах дослідник виявив сліди давніх укріплень, в одному пункті окрему знахідку. Давні оборонні споруди виявлені за 1,5— 2 км від с. великі Коровинці (нині чуднівсько- го р-ну), біля водоймища «вовчик» в урочищі з промовистою назвою «вали». У 1973 р. М.П. Ку- чера обстежив і підтвердив наявність у цьому місці решток городища і навколишнього сели- ща ХІІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 139; Кучера, 1979, с. 66]. за 0,5 км на південний схід від с. Глибочок у північній частині долини однойменної річечки виявлене пласке підвищення штучного поход- ження овального плану з навколишнім ровом площею біля 0,25 десятин. На оранці знаходять фрагменти глиняного посуду, уламки печини, шматки дерева і вугілля. С.С. Гамченко при- пускав, що це залишки городища або іншого захисного пункту [Гамченко, спр. 45, арк. 141]. в околицях с. Троянів, поблизу млина на р. Гнилоп’яті, в урочищі «Царина», на вер- шині пагорбу виявлене городище площею біля 1 десятини, оточене валом і ровом [Гамченко, спр. 45, арк. 163]. На території с. Слободище (нині Бердичівсь- кого р-ну) увагу дослідника привернуло урочи- ще «замко» — пагорб острівного типу, оточене по колу водами р. Гнилоп’яті. вважав, що па- горб представляв собою рештки спланованого городища, що мав вал і внутрішній рів. На його місці пізніше було збудовано замок, на площі якого згодом з’явилася уніатська церква. Коли копали землю знаходили черепки давнього по- суду, кам’яні знаряддя праці, людські кістяки та інше [Гамченко, спр. 45, арк. 166]. Порівняно невеличкі укріплення були вияв- лені в околицях сс. П’ятка (нині чуднівського р- ну) і Пряжів (нині Житомирського р-ну). в пер- шому пункті городище круглого плану площею 0,5 десятин, оточене валом із зовнішнім ровом, розташовувалося на південний захід від «Святих гір», на пагорбі, в урочищі «Городисько». в дру- гому пункті городище на пагорбі, на кутку річок Коденка і Гуйва, в урочищі «Майдан», округло- го плану з валом і ровом, площею біля 0,25 деся- тин,. вал сильно осів, а рів, який зберігся, дуже заплив [Гамченко, спр. 45, арк. 174, 175]. Досить значне за розмірами укріплення вияв- лене на західній околиці с. Городище (нині Жито- мирського р-ну). займало високе підвищення на вигині р. Коденки. Городище овального плану, площею біля 5 десятин, орієнтоване довгою віссю з північного заходу на південний схід. Оточене подвійним (з боку крутого берега Коденки сліди трьох валів і 2 ровів — зовнішній вал, замість рову, має круті береги) валом и двома зовнішні- ми ровами. з північного заходу вали (з ровами) сповзли (сюди городище має ухил). взагалі го- родище на своїй периферії розсілося. його вали і рови на південний схід мають прокоп до річки Тарабукін О.О. Давньоруські старожитності Східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції ... 123ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) (пізнішого походження). вали і рови яскравіше збереглися із східної сторони. Коденка оточує па- горб з північного заходу, південного заходу і пів- денного сходу. Проміри характерних ліній: довга вісь близько 250, коротка 100—150 м. внутріш- ній вал: ширина основи близько 5, висота 2—3, середній (від села зовнішній), ширина біля 10— 12, висота 10—11 м і від Коденки майже в три рази менший, зовнішній (від Коденки) шириною 6—7, висотою 3—4 м. Перший рів (від Коденки) шириною вгорі 4—5, глибиною біля 3 і від села шириною біля 10, глибиною біля 11 м. Другий рів (від Коденки) 4—5, глибиною 2—4 і рів від села шириною 12—13, глибиною біля 10 м. По- верхня городища розорюється. Центральна час- тина його з північного заходу увігнута (внаслідок сповзання). На поверхні землі спостерігаються білясті плями житлових форм (ям, комор, печер), знаходять черепки (св. коричневі, чорні з блис- ком, ручної роботи, св. шоколадні, іноді повного обпалу, тонкі з орнаментом, кам’яні знаряддя праці, уламки печини, кісток тварин, іноді обпа- леного гнейсограніту і дубове вугілля. У 1973 р. пам’ятку обстежив М.П. Кучера, підтвердив її датування давньоруським часом у межах ХІІ— ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 175—176; Куче- ра, 1979, с. 67]. У матеріалах С.С. Гамченка згадується горо- дище розташоване на території м. Кодня в уро- чищі «вили» [Гамченко, спр. 45, арк. 178]. І хоча територію населеного пункту дослідник ретель- но обстежив у серпні 1922 р., його опису в працях і щоденникових записах вченого на жаль від- шукати не вдалося. Тому у березні 2015 р. було зроблено спробу визначити місце розташування пам’ятки. Цьому, зокрема, допомогли відомості в літературі, уважне вивчення супутникових знімків і ретельне обстеження місцевості. встановлено, що рештки укріплення розта- шовані в південній частині села, приблизно за 90—95 м на південний захід від будівлі церк- ви Різдва Богородиці, у місцевості, що відома нині у мешканців під назвою «Маказон». впер- ше згадується в інвентарі маєтностей шляхти- чів Тишкевичів, складеного у 1593 р. У тексті знаходимо відомості про стародавнє городище укріплене валом, а поруч з ним ще два «walow staroswieckih» [Инвентарь, 1876, с. 229—230]. за даними в.Б. Антоновича коднянське городище крім валу мало й рів [Антонович, 1901, с. 3]. Горо- дище займало мисоподібне підвищення правого берега р. Коденки. висота над рівнем води близь- ко 11—13 м. У плані овальної форми розмірами 75—80 × 40—65 м (близько 0,52 га). У південно- східній частині помітні сліди в’їзду. вали і рови до теперішнього часу не збереглися, мабуть були знищені внаслідок тривалої оранки та інших земляних робіт. Південно-західні схили з боку річки ескарповані. Нині територія зайнята го- родами, центральна та західна частини активно розорюються. По периметру, переважно на схи- лах, помітні сліди скарбошукацьких розкопок. Під час обстеження на поверхні зібрані численні знахідки у вигляді фрагментів кружального по- суду доби середньовіччя, у тому числі вінця гор- щиків ХІІ—ХІІІ ст., які мають валикоподібний край загнутий до середини. Отже, появу укріп- лення можна віднести до періоду Київської Русі. У 1923 р. С.С. Гамченко поширює свої дослід- ження у північному напрямку від Житомира у межах сучасного черняхівського р-ну, охоплюю- чи басейни рр. Бистріївки, Очеретянки (у дослід- ника помилково названо Троястяницею), Сви- нолужки, частково Мики і Корчуватої, обстежує місцевості, території і околиці 15-ти населених пунктів. в трьох пунктах вчений зафіксував слі- ди давніх укріплень. з цього списку виключаємо городище поблизу с. Бежів, які дослідники від- носять до групи ранніх древлянських укріплень VI—VIII ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 196—197, рис. 331—332, 27, с. 45; Кучера, 1982, с. 72, 74]. У с. Дівочки на пагорбі, де сільська церква, зафіксоване городище круглого плану з валом і ровом, площею близько 0,5 десятин [Гамченко, спр. 45, арк. 199, рис. 319]. У с. Городище, на садибній ділянці Х.Е. Пра- сюка обстежене раніше відоме укріплення. зай- має край підвищення правого берега р. Сви- нолужи. Круглого плану, діаметр внутрішньої площі близько 30 м. Оточене двома валами і ро- вом. Між ровом внутрішнього валу і зовнішнім ровом зі сходу розташована берма. Із заходу рів глибокий. Окружність верхнього валу близько 150 м. Із заходу на ділянці довжиною близько 20 м вал осів. висота внутрішнього валу близь- ко 3 м. Окружність зовнішнього валу біля 250, висота 3—6 м. вхід зі сходу. Рослинний шар на площі городища становить 0,22—0,35 м, а мате- ринське підґрунтя складає дольодовикова глина з піском і щебенем. Середина і західна частина городища років 20 знаходилася під оранкою. На ріллі знаходять фрагменти кружального посуду з бороздчатим і городковим орнаментом, гли- няні пряслиця, уламки печини, вугілля та інше. У 1975 р. пам’ятку обстежив М.П. Кучера, під- твердив її датування давньоруським часом у ме- жах ХІІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 45, арк. 208— 209, рис. 277—279; Кучера, 1982, с. 78]. з 1924 р. географія досліджень археологічного відділу вЦНДМ значно розширюється. Роботи, крім Житомирської (волинської) округи, поступо- во поширюються на північні регіони Східної во- лині. з цього часу започатковується систематичне і планомірне вивчення старожитностей на тере- нах Коростенської округи. Цьому, значною мірою сприяло заснування у м. Коростені окружного му- зею краєзнавства, першим директором якого був Ф.А. Козубовський. На початку своєї діяльності установа виконувала функції філіального осеред- ку, координацію науково-дослідної роботи якої в галузі археології здійснював завідуючий архео- логічного відділу вЦНДМ. Незважаючи на брак коштів і відповідно людських ресурсів, що суттє- во обмежувало діяльність археологічного відді- Історія науки 124 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) лу, роботи хоча й в неповному об’ємі і в супереч бажанням С.С. Гамченка, завдячуючи ініціативі І.Ф. Левицького та Ф.А. Козубовського, врешті- решт вдалося здійснити. вони за задумом вченого передусім мали на меті «дослідженнями охопити більше число географічних точок і на місцях, по- пуляризуючи археологічну справу ширше, при- пинити самочинні розкопки любителів і скарбо- шукацтво» [Гамченко, спр. 46, арк. 1]. Упродовж 24—27 липня 1924 р. С.С. Гамченко спільно з Ф.А. Козубовським здійснили рекогнос- цирувальні і розвідувальні роботи на території м. Коростеня. Було оглянуто і зареєстровано понад 10 пам’яток давнини, у тому числі дав- ньоруського часу. Серед них городища № 1—3, курганні могильники в урочищі «Кургани» (на якому проводив розкопки в.Б. Антонович), на колишній дачі Іваницького, на кладовищі біля ст. Коростень і біля католицької каплички по вул. Урицького. Неподалік городища 1 («замок Ольги») С.С. Гамченко виявив сліди ще одного невеличкого за розмірами давнього укріплен- ня. Однак, внаслідок видобування граніту його культурний шар і оборонні споруди були повніс- тю зруйновані. Пізніше, 14 серпня було розкопа- но один з курганів в групі «Дачі Іваницького». за наслідками проведених робіт, що важливо, було складено загальний план м. Коростеня з позначенням на ньому не лише усіх відомих на той час пам’яток, але й орієнтовні межі стародав- нього Іскоростеня. Немає потреби зупинятися на цих пам’ятках детально, оскільки відомості і ре- зультати їх досліджень наведені в статті І.М. Са- мойловського [Дневник …, спр. 61, арк. 1; Самой- ловський, 1970, с. 190—200; Справа …, арк. 53]. в архівних матеріалах знаходимо відомості про те, що С.С. Гамченко та І.Ф. Левицький про- водили подібні до Коростеня рекогносцирувальні роботи на теренах м. Овруча. Однак їх результати і що було знайдено у щоденниках і звітах відді- лу на жаль не відображені [Дневник …, спр. 56, арк. 32 зв., Отчет …, 1924, арк. 64]. Упродовж 21 липня — 9 серпня того ж року співробітники відділу здійснили дослідження поховальних пам’яток на теренах Коростенсь- кої округи (в межах сучасних Народицького і Овруцького районів Житомирської області). Матеріали давньоруського часу виявлені під час розкопок курганів в околицях Липлянщи- ни, Россох, Яжбереня і Норинська. Липлянщина. Кургани в 4 групах. Дослід- ження проводилися 21, 23, 26, 30—31 липня. всього розкопано 6 курганів: два в першій і чо- тири в другій групах. Трупопокладення на го- ризонті, орієнтування небіжчиків західне. ви- явлені рештки дерев’яних трун, залізні цвяхи, глиняний посуд і вугілля в насипу. Поховальні комплекси датовані в межах Х—ХІІІ ст. [Гам- ченко, спр. 46, арк. 8—16; Русанова, 1966, с. 31, п. 52; Моця, 1990, с. 118—119, п. 106]. Россохи. Дослідження проводилися 1— 2 серпня. всього розкопано 3 кургани. Трупо- покладення на горизонті. виявлені рештки дерев’яних трун і залізні цвяхи, глиняний по- суд і залізний ніж. Поховальні комплекси да- товані в межах Х—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 46, арк. 24—30 Русанова, 1966, с. 31, п. 56; Моця, 1990, с. 118—119, п. 108]. Яжберень. Дослідження проводилися 4— 6 серпня. всього розкопано 4 кургана: три в першій групі на кладовищі і один у другій. Тру- попокладення: 2 на горизонті і 2 в ямі. вияв- лені рештки дерев’яних трун, цвяхи, вугілля в насипу, перстнеподібні вісочні кільця, дротовий перстень і фрагменти глиняного посуду. Похо- вальні комплекси датовані в межах ХІ—ХІІІ ст. [Гамченко, спр. 46, арк. 31—39; Русанова, 1966, с. 31, п. 54; Моця, 1990, с. 118—119, п. 105]. Норинськ. Дослідження проводилися 9 сер- пня. У північно-східній групі розкопано 2 кур- гана. Трупопокладення на горизонті. виявлені рештки дерев’яних трун, цвяхи, вугілля, ажур- на намистина, ліровидна пряжка, кістяний гребінець, горщики. Поховальні комплекси датовані в межах Х—ХІІ ст. [Гамченко, спр. 46, арк. 39—44; Русанова, 1966, с. 30—31, п. 48; Моця, 1990, с. 118—119, п. 98]. Наприкінці серпня 1924 р. І.Ф. Левицький з метою реєстрації археологічних старожит- ностей відвідав і провів розвідки в околицях с. Колодяжне Житомирської округи (нині Ро- манівського р-ну). У результаті на берегах р. Случі, на території і в околицях села, було виявлено 37 пам’яток, у тому числі 3 городища давньоруського часу. Одне з них розташовува- лося у лісі на лівому, два інших на протилежно- му берегах річки. Було також виявлено 23 кур- ганні групи і 11 окремих курганів. Датування останніх не встановлено. Стислі згадки про ці об’єкти і докладну карту старожитностей Коло- дяжного І.Ф. Левицький вмістив у статті, яку було надруковано в 1 томі «записок вУАКу» [викторовський, 1925, с. 20; Гамченко, спр. 46, арк. 97; Левицький, 1930, с. 159—162]. з 1925 р. археологічний відділ вЦНДМ здійс- нює дослідження відповідно до планових завдань та визначених вУАКом пріоритетних напрямків вивчення археологічної спадщини в Україні. На нараді співробітників археологічної секції та во- линської вільної археологічної школи було обго- ворено і складено план робіт польового сезону 1925 р. Під час його підготовки були враховані директиви вУАКу і Київського підготовчого ко- мітету, а заплановані роботи були скореговані таким чином, щоб відповідати запропонованій центральною науковою установою тематиці. Поточного року продовжені розпочаті в позами- нулий період роботи в районі Коростеня. вони пе- реважно мали розвідувальний характер, здійсню- валися за участю місцевого археологічного гуртка і за кошти окружного музею [звіт …, арк. 17]. На- прикінці серпня С.С. Гамченко спільно з Ф.А. Ко- зубовським провели у присутності 102 вчителів округи, які приїхали до Коростеня на перепідго- Тарабукін О.О. Давньоруські старожитності Східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції ... 125ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) товку, показові наукові дослідження у 2 пунктах: у південній частині городища 1 «замок Ольги» (інакше «Ловище» або «замчище») і курганному могильнику «Дачі Іваницького». в останньому пункті розкопано курган 2, в якому виявлено по- ховання за обрядом трупопокладення, яке знахо- дилося в ямі глибиною 0,22 м, викопаної нижче рівня давнього горизонту. Небіжчик літнього віку лежав на спині у випростаному стані головою на захід в дерев’яній домовині, складеної з дощок і збитої залізними цвяхами. Права рука зігнута в лікті, а кінцівка лежала на лівому боці на рівні грудної клітки. Кістка лівої руки була зруйнова- на і розтягнута корінням дерев, через що встано- вити її положення було неможливо [Гамченко, спр. 46/4, арк. 5—6]. Результати досліджень на теренах міста Ф.А. Козубовський висвітлив у не- величкому монографічному досліджені «записки про досліди археологічні коло м. Коростеня року 1925» яке побачило світ у видавництві «Нове село» 1926 р. [Козубовський, 1926]. Пізніше С.С. Гамченко за участю О.Ф. Лаго- довської здійснив розвідки і розкопки пам’яток в околицях Житомира, оглянув ряд пам’яток дав- ньоруського часу, зокрема, 25 липня додатково обстежив городище в околицях с. Станишівки, «де спостережено підвищення і укріплення верха гори від усунення, за допомогою шарів з каміння, колод, накидки глини. обпалення останньої, та зібрано, при участі канав, фраг- менти кераміки слов’янської доби в переміш- ку з роздробленими кістками тварин (кухонні остачі). Розкопи цього городища можуть бути цікаві і проявлять певне не одну слов’янську добу» [Гамченко, спр. 46/4, арк. 3—4]. І.Ф. Левицький протягом 1925 р. провів ши- рокомасштабні дослідження в околицях м. На- родичі, станції Шарно, хуторів Уманці і Булев, сс. Селець та Болотниця Коростенської округи (тепер Народицький р-н). На початку, з метою реєстрації археологічних об’єктів, було проведе- но розвідувальні роботи, якими охоплено береги річок Рудки, вершнички, Ужа (від хут. Булев до станції Шарно) і Жерева (від гирла до с. Россо- хи). На зазначеній території було зареєстровано 43 пам’ятки, у тому числі 12 стоянок, 1 городище, руїни селища, де зафіксовані залишки 28 дворищ, 3 окремих кургана та 26 курганних груп, в яких нараховувалося понад 340 надмогильних наси- пів. Паралельно з цим в околицях м. Народичі і с. Селець в 7 групах дослідник розкопав 27 кур- ганів. Наслідки проведених у 1925 р. робіт вчений підсумував в об’ємному, багато-ілюстрованому науковому звіті, рукопис якого нині зберігається у фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею [Левицький, КП 38656/2, арк. 20, 21—45, 46—95, 96—136]. Докладні доповіді про результа- ти досліджень 1925 р. І.Ф. Левицький зробив на музейній раді та звітній археологічній виставці вУАКу, яка відбулася 27—29 грудня в Києві [Ру- динський, 1926, с. 7, 10]. Матеріали давньорусь- кого часу («пізніші часи культури заліза»), як-от фрагменти глиняного посуду, уламки заліза і шлаків, фрагменти битого і різаного пірофіліто- вого сланцю, бронзові ґудзики та інші предмети виявлені на двох селищах вздовж берегів р. Уж, зокрема, в ур. «Снетичоу» поблизу м. Народичі, а також в курганах поблизу с. Россохи (група ХХV) і с. Селець (група VII, курган 2—3, група ХІІ, курган 1, група ХХІV) [Левицький, КП 38656/2, арк. 13, 15, 17, 99—116, 119—122]. У 1926 р. І.Ф. Левицький продовжує дослід- ження в околицях м. Народичі. Розвідки прово- дилися у напрямках великі Кліщі, вершниця, звіздаль, Христинівка, по р. Норинь від Хрис- тинівки до Богович, по р. Жереву від Народич до в’язівки, а по р. Уж до хут. Тартак. Під час робіт було зареєстровано понад 200 курганів, у межах 21 могильника розкопано 51 курган. Матеріали давньоруського часу, в числі яких ливарні форми, прямокутної форми плитки з навскіс обрізаними краями виготовлені з пірофілітового сланцю, фрагменти глиняного посуду, а також горщики виготовлені на гончарному колі, прикрашені лінійним і хвилястим орнаментом, бронзові і кіс- тяні ґудзики, залізний ніж та інші артефакти, виявлені в курганах, які вміщували у тому числі чисельні групові поховання поблизу м. Народичі (група XLI, ур. «Ковалів груд», курган 3) і с. Се- лець (група XVI, лісовий квартал 10, курган 1; група XIII, лісовий квартал 9, курган 1; група XI, лісовий квартал 10, курган 2; група XXXI Баби- ницькі купчі, курган 1; ур. «Дзедзюрів пень», курган 1) [відомості …, спр. 109/6, арк. 1 зв., 2—2 зв.; Левицький, КП 38656/4, арк. 1—29, XVIII, XX—XXII, XXV, № 2409—2413, 2423—2424, 2433—2436, 2651, 2711—2712, 2869]. згідно плану на 1926 р. передбачалося спів- робітнику відділу О.П. червінському здійсни- ти рекогносцирувальні роботи в районах сіл Покалів, Матвіевичи, Скребеличі та Коптев- щизни Словечанського району Коростенської округи і зібрати на поверхні пам’яток вироби з «серацитового» (пірофілітового) сланцю. Мож- ливо, вони стали продовженням тих робіт, які дослідник започаткував ще у 1909 р., коли він обстежив і зібрав колекцію шиферних виробів з майстерні поблизу с. Скребеличі [Доповідна …, арк. 2; Тарабукін, 1995, с. 33]. Однак у звіті ре- зультати цих робіт не відображені. Очевидно, через відсутність фінансування вони не були проведені [відомості …, спр. 109/6, арк. 5]. У планах польових робіт відділу на 1927 р. важливе місце відводилося дослідженням на теренах Коростенської округи. І.Ф. Левицький, зокрема, мав наміри на ділянці Щаблище— Альбертівка—Лозниця і в околицях Ігнатполя здійснити розкопки щонайменше 60 курганів і 1 городища болотного типу поблизу Шаблищ. в числі завдань було з’ясування зв’язку городища з місцевими курганами та їх вмістом. О.П. чер- вінський водночас планував здійснити низку рекогносцирувальних робіт з метою реєстра- ції городищ і курганних систем та збору з них Історія науки 126 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) підйомного матеріалу на ділянці збраньки— Клинець—Довгиничі—Жуки—Годотемля— Коптевщизна—велідники. Однак, як і в того року з тих же причин більшість намічених робіт провести не вдалося [відомості …, спр. 109/6, арк. 7—7 зв]. Натомість І.Ф. Левицький упро- довж вересня-жовтня вперше здійснює широко- масштабні розкопки багатошарового поселення розташованого в районі м. Народичі на дюнно- му підвищені лівого берега р. Жерев в урочищі «Піщане». Під час розкопок серед численних об’єктів і знахідок кам’яного віку та епохи брон- зи, у північній та північно-східній частинах підвищення у шарі сіро-попелястого піску («А»), на глибині 0,09 — 0,30 м, зібрав окремі знахідки ІХ—ХІ ст., серед яких уламки залізних ножів і вістря до стріл [Левицький, 1931, с. 232]. У 1928 р. після несподіваного переходу С.С. Гамченка на роботу до вУАКу, безпосеред- нє керівництво археологічним відділом музею цілковито лягає на плечі І.Ф. Левицького. Слід зауважити, що дослідник у своїй діяльності нада- вав перевагу первісним старожитностям. Однак, під час польових робіт не обходив увагою об’єкти та окремі знахідки давньоруського часу. Під час розвідок на ділянці Копище—Олевськ провів заходи з реєстрації і уточнені даних про городи- ща і курганні могильники басейну середньої та верхньої течії р. Уборті виявлені Я.в. Яроцьким у 1902 р. в околицях Олевська, зокрема, оглянув городище, а в урочищі «Довга Нива» курганний могильник [Левицький, КП 38656/6, арк. 4]. Упродовж 1929—1930 рр. І.Ф. Левицький зосе- реджується на вивчені пам’яток доби мезоліту — енеоліту, розташованих у межах Коростенської округи. Пам’ятки давньоруського часу у той пе- ріод, виходячи із тогочасних звітів, співробітни- ками відділу не вивчалися. Натомість зібрані у попередній період матеріали активно викорис- товуються для створення експозиційної частини музейної секції відділу. Робота ця започаткована ще у 1920 р., але в силу об’єктивних причин (брак коштів, проблеми з приміщенням, необхідними матеріалами та обладнанням) здійснювалася дуже повільно і розтягнулася майже на 11 років. У 1930 р. діяльність в цьому напрямку значно активізувалася. Незважаючи на фінансові труд- нощі, різноманітні перепони на цьому шляху, ек- спозицію музейної секції вдалося належно підго- тувати і врешті-решт відкрити для відвідувачів 15 березня 1931 р. Музейна секція розміщалася у приміщені відділу по вул. Хлібній, 15 у двох залах. в основу експозиції було покладено схему розвитку суспільних формацій на волині в до- капіталістичний період. Окремий розділ, який розміщався у другому залі, був присвячений пе- ріоду феодалізму. Саме ця частина експозиції, на мою думку, певною мірою підсумувала ре- зультати археологічного вивчення давньорусь- ких старожитностей на території Східної волині. Крізь призму зібраних матеріалів висвітлюва- лася соціально-економічна, аграрна, релігійна і політична історія краю за доби раннього і розви- нутого середньовіччя. Тут були представлені різ- номанітні експонати і допоміжні матеріали, для розміщення яких досить вдало використовувала- ся уся наявна площа: стіни, підлога, підвіконня, шафи і вітрини. Експозиція була побудована за тематичним принципом, розподілялася на чіт- ко визначені теми і підтеми, супроводжувалася показом експонатів, діорам з елементами рекон- струкцій, малюнків, планів, схем і світлин у такій послідовності. 1. Побут та класові взаємини хліборобів та територіально-дружинної аристократії ІХ— ХІ ст. на Коростенщині і волині. а) Хлібороби (на стіні план дворищ біля Сельця, шафа XV). б) Територіально-дружинна аристократія. Го- родища в системі феодального господарства. Організація військової сили. Шляхи торго- вельних зносин (діапозитиви № 25—28, біля вітрини XIV, плани Народицького городища і замкової гори в м. Житомирі). 2. Політична обумовленість христианізації Русі (шафа XIV). 3. Ремісники. Лупакове виробництво на Ов- руччині в ІХ—ХІІ ст. На стіні мапа городищ Східної волині і Коростенщини, план і пе- рекрій давнього кар’єру лоякового лупаку в ур. «Теснове» біля Нагорян. На підвіконнику діапозитиви № 29—32. Під вікном у вітрині процес виготовлення лупакових прясличок. Ли- варська техніка, керамічне виробництво, чин- барство, кравецтво, деревообробка й ін. ремесла, що щільно зтикаються з організацією цехів на- ступної суспільної формації (шафа XVI). 4. Кремація у древлян в ІХ—ХІІ ст. (ша- фа ХІІІ, верх). Переживання обряду годуван- ня небіжчиків VIII—Х ст. (шафа ХІІІ, низ). Житомирське городище (за даними дослідів С.С. Гамченка, на 3 планшетах, 9 відбитках 9 × 12) [Ріжне …, арк. 102—103]. У травні 1931 р. І.Ф. Левицький звільняється з посади завідуючого і відповідно до розпоряджен- ня НКО переводиться до м. Харкова, що вплину- ло на подальшу долю відділу та його діяльність. через деякий час його було реорганізовано в кабінет і підпорядковано історичному відділу музею. з того часу роботи відділу з археологічно- го вивчення старожитностей краю, у тому числі давньоруських, на тривалий час припиняються [Книга …, арк. 25; Тарабукін, 1995, с. 35]. Таким чином, співробітники археологічного відділу вЦНДМ здійснюючи переважно заходи з реєстрації об’єктів археологічної спадщини (першоджерел) на теренах Східної волині, які траплялися під час польових досліджень, крім первісних звертали увагу й на старожитності давньоруського часу. Упродовж 1919—1929 рр. на території Житомирської (волинської) і Ко- ростенської округ орієнтовно було виявлено і обстежено близько 30 городищ, 3 поселення, 2 місця окремих знахідок і понад 30 курганних могильників, які за певними ознаками і скла- Тарабукін О.О. Давньоруські старожитності Східної волині у матеріалах досліджень та в експозиції ... 127ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) дом інвентарю можна відносити до ІХ—ХІІІ ст. Датування означеним періодом низки городищ і окремих поховань у складі курганних груп, які відкрили і обстежували співробітники відділу, підтверджене пізніше дослідженнями провід- них археологів І.М. Самойловського, І.П. Руса- нової, М.П. Кучери та О.П. Моці. Планомірних досліджень об’єктів давньо- руського часу на території краю співробітни- ки відділу переважно не здійснювали, але під час планування і проведення польових робіт ставили і по можливості вирішували певні за- вдання пов’язані з вивченням окремих об’єктів і комплексів означеного періоду. зокрема, звер- талась увага на вивчення середньовічних ста- рожитностей давніх населених пунктів краю як-от Житомира, літописних міст Овруча і Ко- ростеня, з’ясування зв’язку городищ і курган- них могильників та їх вмісту, вивчення і збір матеріалів з об’єктів пов’язаних з видобутком і обробкою пірофілітового сланцю на теренах Овруччини тощо. При виборі об’єктів для проведення розко- пок співробітники відділу традиційно надава- ли перевагу поховальним пам’яткам. Поселен- ня переважно не досліджувалися. У 1925 р. за ініціативою і під керівництвом С.С. Гамченка започатковуються стаціонарні дослідження од- ного з древлянських градів літописного міста Іскоростеня. Під час польових досліджень співробітника- ми відділу було зібрано велику кількість ціка- вих зразків матеріальної культури, на основі яких в подальшому було створено розділ експо- зиції музейної секції, присвячений історії краю за часів Київської Русі. Створенням останнього фактично, підсумовувалися результати бага- толітнього вивчення давньоруських старожит- ностей на теренах Східної волині. Антонович в.Б. Археологическая карта волынской губернии // Тр. ХІ АС в Киеве 1899. — М., 1901. — Т. І. — С. 1 — 133. викторовський в. Житомир // Бюлетень кабіне- ту антропології та етнології ім. Хв. вовка. — К., 1925. — ч. 1. — С. 19—20. відомості про переведену науково-дослідчу працю в 1926 р. — [Житомир, 19.ХІ.1926 р.] / НА ІА НАН України. — Фонд вУАК. — 109/6. Гамченко С.С. Пятилетие археологических иссле- дований на волыни. (1919 — 1923 гг.) [Житомир, 11.06.1925] / НА ІА НАН України. — Ф. 3 (С.С. Гам- ченко). — Спр. 45. — 5, 211, 5 арк. Гамченко С. Раскопки 1924 г. на волыни [Житомир, 17.ІІ.1925] / НА ІА НАН України. — Ф. 3 (С.С. Гам- ченко). — Спр. 46. — 109 арк. Гамченко С. Дослідна робота археологічного від- ділу волинського н/д музею в 1925 році [Житомир, 07.12.1925 р.] / НА ІА НАН України. — Ф. вУАК. — Спр. 46/4. — 7 арк. Дневник археологических изысканий. Археологичес- кий отдел волынского центрального музея (1921— 1925 гг.) / НА ІА НАН України. — Ф. 3 (С.С. Гамчен- ко). — Спр. 56. — 37 арк. Дневник археологических исследований Коростен- щины. записная книжка № 4 / НА ІА НАН Украї- ни. — Ф. 3 (С.С. Гамченко). — Спр. 61. — 73 арк. Доповідна записка до Ради волинського науково- дослідчого музею завід. Археологічн. від. музею Левицького І.Ф. — Житомир, 29/IV — 28 / Фонди ЖОКМ. — КП 38656/1 — ІД — 11182. — 16 арк. Звіт за 1924/25 академічний рік (з 1/Х — 1924 року по 1/Х — 192 року). Документи ЖОКМ. — Жито- мир, 1979. — Кн. ІІ / Фонди ЖОКМ. — КП 6820. — Арк. 4—19. инвентарь имений принадлежащих панам Евста- фию, Юрию, Петру и Александру Тишкевичам Ло- гойским, находящихся в Житомирском повете, Киев- ского воеводства, с исчислением крестьян и мещан и их повиностей. 1593 года, октября 7 дня // АЮзР. — К., 1876. — ч. VI, т. I: Акты об экономических и юри- дических отношениях крестьян в XVI—XVIII веке (1498—1795). — С. 223—232. Книга наказів Житомирського музею: липень 1926 — 16 серпня 1936 рр. / Фонди ЖОКМ. — КП 38120 / ІД — 10497. — 92 арк. Козубовський Ф.А. записки про досліди археоло- гічні коло м. Коростеня року 1925. — Коростень, 1926. — 24 с. Кучера М.П. Отчет о разведке памятников археоло- гии Житомирской области в 1988 г. / НА ІА НАН Ук- раїни. — 1988/15б. Кучера М.П. Дослідження городищ на волині й Поділлі // Археологія. — 1979. — вип. 29. — С. 62— 72. Кучера М.П. Нові дані про городища Житомирщи- ни // Археологія. — 1982. — вип. 41. — С. 72—82. Левицький І. Археологічні досліди в районі: Наро- дичі—Ст. Шарно—Уманці—Булев—Селець—Бо- лотниця Коростенської округи року 1925 [Житомир, 24.V.1926 р] / Фонди ЖОКМ. — КП 38656/2 ІД— 11183. — 137 арк. Левицький І. Археологічні досліди в Коростенській і Житомирській округах, року 1926 (Коротке подан- ня) [Житомир, 27.ХІІ.26 р] / Фонди ЖОКМ. — КП 38656/4 ІД—11185. — 37, I-XXXI арк. Левицький І. Археологічні досліди в Коростенській і волинській округах року 1928 [Житомир, 29.ХІІ.28] / Фонди ЖОКМ. — КП 38656/6 ІД 11187 — 39 арк. Левицький І.Ф. Домовина кінця неолітичної доби на побережжі середньої течії р. Случі (с. Колодяжне на во- лині) / зап. вУАК. — К., 1930. — Т. I. — С. 159—178. Левицький І. Стація в ур. Піщаному біля Наро- дич // Антропологія: Річник кабінету антрополо- гії ім. Ф. вовка за 1930 р. — К., 1931. — Т. ІV. — С. 191—235. Моця А.П. Погребальные памятники южнорусских земель ІХ—ХІІІ вв. — К., 1990. — 156 с. Отчет о деятельности археологического отдела волынского научно-исследоват. центр. музея за Июль—Сентябрь 1924 года // НА ІА НАН Украї- ни. — Ф. 3 (С.С. Гамченко). — Спр. 51: Материалы о деятельности археологического отдела волынского научно-исследовательского музея 1924—1925 гг.). — Арк. 64—65. Петров в.П. Памятники корчацкого типа (по мате- риалам раскопок С.С. Гамченко) // МИА. — 1963. — вып. 108. — С. 18—38. ріжне листування археологічного відділу на 1925 р. / Фонди ЖОКМ. — КП 38656/11 — І Д 11192 — 106 арк. рудинський М. Коротке звідомлення за діяльність вУАКу при УАН в галузі археологічних дослідів в р. 1925 // Коротке звідомлення вУАК за археологіч- ні досліди року 1925. — К., 1926. — С. 3—11. Історія науки 128 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2016, вип. 4 (21) русанова и.П. Археологические памятники второй половины I тыс. н.э. на территории древлян // СА. — 1958. — № 4. — С. 33—46. русанова и.П. Курганы полян Х—ХІІ вв. — М., 1966. — 67 с. (САИ. — вып. Е1-24). русанова и.П. Курганы ХI — ХІІ вв. у с. Буки Жи- томирской области // КСИА. — 1967. — вып. 110. — С. 42—47. русанова и.П. Жилище VІІІ—ІХ вв. у села Буки на Житомирщине // КСИА. — 1971. — вып. 125. — С. 46—51. Самойловський І.М. Стародавній Коростень // Архе- ологія. — 1970. — Т. ХХІІІ. — С. 190—200. Справа про Коростенське городище [1930 р] / НА ІА НАН України. — Ф. вУАК. — Спр. 360. — 53 арк. Статистический экскиз археологического отдела волынского центрального музея / НА ІА НАН Украї- ни. — Ф. 3 (С.С. Гамченко). — Спр. 35 — Арк. 1—5. Тарабукін О.О. Археологічні дослідження Товарис- тва дослідників волині і волинського науково-до- слідного музею на Житомирщині в першій третині ХХ ст. // Матеріали та тези наук. конф. до 130-річчя Житомирсь. краєзнав. музею (11—13 жовтня 1995 р., Житомир). — Житомир, 1995. — С. 31—36. А. А. Т а р а б у к и н ДРЕвНЕРуССКиЕ ДРЕвНОСТи вОСТОчНОЙ вОЛыНи в МАТЕ- РиАЛАх иССЛЕДОвАНиЙ и в ЭК- СПОЗиЦии АРхЕОЛОГичЕСКОГО ОТДЕЛА вОЛыНСКОГО ЦЕНТРАЛь- НОГО НАучНО-иССЛЕДОвАТЕЛь- СКОГО МуЗЕЯ (1919—1931 гг.) в первой трети ХХ ст. важное место в изучении древностей восточной волыни занимал археоло- гический отдел волынского центрального научно- исследовательского музея. во время проведения полевых исследований в разных уголках края со- трудниками отдела выявлено значительное коли- чество разнообразных объектов и отдельных находок широкого хронологического диапазона, охватывая период от каменного века до позднего средневековья включительно. Определенный интерес представля- ет деятельность отдела по регистрации и изучению древностей древнерусского периода, сбору материа- лов и созданию на их основе раздела экспозицион- ной части музейной секции, посвященной истории края в эпоху раннего и развитого средневековья. в период с 1919 по 1929 гг. в пределах Житомир- ской (волынской) и Коростенской округ было ори- ентировочно выявлено и обследовано 30 городищ, 3 поселения, 2 места отдельных находок и более 30 курганных могильников, которые по определен- ным признакам и составу инвентаря могут быть датированы в границах ІХ—ХІІІ вв. Датировка указанным временем ряда выявленных и исследо- ванных сотрудниками отдела городищ и отдельных захоронений в составе курганных могильников под- тверждено позднее исследованиями И.М. Самойлов- ского, И.П. Русановой, М.П. Кучеры и А.П. Моци. Планомерных исследований древностей древне- русского времени на территории края сотрудники отдела в основном не осуществляли, но во время планирования и проведения полевых работ стави- ли и по возможности решали ряд задач связанных с изучением отдельных объектов и комплексов дан- ного периода. в частности, обращалось внимание на изучение средневековых древностей таких населен- ных пунктов края как Житомир, летописных Овру- ча и Коростеня, выяснения связи городищ с курган- ными могильниками и их содержания, изучение и сбор материалов с объектов связанных с добычей и обработкой пирофилитового сланца на территории Овруччины и другое. При выборе объектов для проведения раскопок сотрудники отдела традиционно давали предпоч- тение погребальным памятникам. Поселения в ос- новном не исследовались. в 1925 г. по инициативе и под руководством С.С. Гамченка положено начало стационарного исследования одного из древлянских городищ летописного града Искоростеня. во время полевых исследований сотрудниками отдела было собрано большое количество интерес- ных образцов материальной культуры, на основе которых впоследствии создан раздел экспозиции му- зейной секции, посвященный истории края в период Киевской Руси. Созданием последнего фактически подытоживались результаты многолетнего изуче- ния древнерусских древностей на территории вос- точной волыни. К л ю ч е в ы е с л о в а: восточная волынь, волын- ский центральный научно-исследовательский музей, археологический отдел, исследования, древности, объекты, находки, музейная секція, экспозиция. A. A. T a r a b u k i n anCient rus’ antiQuities of east voLyn’ in materiaLs of researChes anD in DisPLay of arChaeoLogiCaL DePartment of voLyn’ CentraL researCh museum (1919—1931) In 1st third of 20th century of item an important place in the study of antiquities of East Volyn’ was occupied by the archaeological department of the Volyn’ central research museum. Certain interest presents activity of department on the study of antiquities of the Ancient Rus’ period. During the field researches on territories Zhytomyr and Korosten’ of neighborhoods was educed more than 60 objects of period of Kyiv Rus’. Medieval antiquities of cities of Zhytomyr, annalistic Ovruch and Korosten’ were studied. Tasks were put the connections of sites of ancient settlement sent to finding out with burial mound burial grounds and their maintenance. An inspection and collection of lifting material came true from monuments related to the booty and treatment of pirofilit slate. Burial mounds were mainly dug out. Be- ginning of stationary research of one of sites of ancient settlement of annalistic Iskorosten’ is fixed in 1925. On the basis of the collected materials the division of dis- play of museum section of department that was summa- rize the results of long-term study of monuments of the Ancient Rus’ period of East Volyn’ is created. K e y w o r d s: Eastern Volyn’, Volyn’ central re- search museum, archaeology deparment, investigations, antiquities, objects, finds, museum section, exposure. Одержано 27.07.2016

Репозитарії

Схожі ресурси