Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
Статтю присвячено встановленню факту існування давнього перехрестя шляхів поблизу кургану Огуз. Аналіз наявної інформації дозволяє реконструювати маршрути, що пролягали в шести напрямках від кургана-гіганта. До відомого раніше шляху з центру Скіфії на Боспор додається торговий транзит з хори Херсо...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161797 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 66-77. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161797 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1617972025-02-23T18:04:14Z Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) Огуз — курган на ключевом перекрестке Скифии (поиск Херсонесского следа) Oguz — the Tumulus in a Crucial Crossroads of Scythia (Search for Khersones’ Mark) Болтрик, Ю.В. Статті Статтю присвячено встановленню факту існування давнього перехрестя шляхів поблизу кургану Огуз. Аналіз наявної інформації дозволяє реконструювати маршрути, що пролягали в шести напрямках від кургана-гіганта. До відомого раніше шляху з центру Скіфії на Боспор додається торговий транзит з хори Херсонесу до городищ Лісостепу. Маркерами тут правлять знахідки керамічної тари з Південного Понту і Херсонесу. Толчком в написании этой статьи послужило установление факта пересечения трех древних дорог близ кургана Огуз, среди них и средневекового Муравского шляха. Детальный анализ археологической, картографической и нарративной информации позволяет реконструировать важный перекресток в центре степной области — между реками Днепр и Молочная. Удалось установить, что через Огуз пролегали маршруты в шести направлениях. Помимо ранее известного пути из центра Скифии на Боспор, удалось определить торговый транзит, который соединял Херсонес и его хору с зоной лесостепных городищ. Маркерами тут служат пункты находок керамической тары из южнопонтийских центров и Херсонеса. Доминирование импорта из Синопы и особенно из Гераклеи в ІV — начале ІІІ вв. до н. э. возможно объяснить несколькими причинами. Первая из них — освоение краткого пути через Черное море в Западный Крым. Вторая — вероятное содействие скифского царя Атея, взявшего под свой контроль поток товаров из Южного Понта. Третья — угасание либо переориентация торговой активности полисов Эгейского моря (не исключено в связи с походом Александра Великого в Персию) и экономическая активизация Гераклеи Понтийской. The establishment of the fact of crossing of three ancient roads near Oguz kurhan was the impulse for writing this article. The medieval Muravsky Shlyakh appeared to be among those roads. A detailed analysis of archaeological, cartographic and narrative information allows us to reconstruct an important intersection in the center of the steppe region between the Dnieper and Molochna rivers. It was possible to establish that the routes in six directions ran through Oguz. In addition to the previously known route from the center of Scythia to Bosporus, it was possible to determine the trade transit that connected Chersonesus and its choir with a zone of forest-steppe settlements. The markers here are the points of finds of ceramic tare from the South-Pontian centers and Chersonesus. The dominance of importation from Sinop and especially from Heraclea in the early 4th century BC can be explained by several reasons. The first one is the development of a short way through the Black Sea to the Western Crimea. The second is the probable assistance of Scythian king Athey, who took control of the flow of goods from South Pontus. The third reason is the extinction or reorientation of the trading activity of the polies of the Aegean Sea (probably in connection with the campaign of Alexander the Great to Persia) and the economic activation of Heraclea Pontus. 2017 Article Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 66-77. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161797 904.5(477.7)“6383” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Болтрик, Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) Археологія і давня історія України |
| description |
Статтю присвячено встановленню факту існування давнього перехрестя шляхів поблизу кургану
Огуз. Аналіз наявної інформації дозволяє реконструювати маршрути, що пролягали в шести напрямках від кургана-гіганта. До відомого раніше
шляху з центру Скіфії на Боспор додається торговий транзит з хори Херсонесу до городищ Лісостепу. Маркерами тут правлять знахідки керамічної тари з Південного Понту і Херсонесу. |
| format |
Article |
| author |
Болтрик, Ю.В. |
| author_facet |
Болтрик, Ю.В. |
| author_sort |
Болтрик, Ю.В. |
| title |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) |
| title_short |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) |
| title_full |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) |
| title_fullStr |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) |
| title_full_unstemmed |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) |
| title_sort |
огуз — курган на ключовому роздоріжжі скіфії (пошук херсонеського сліду) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161797 |
| citation_txt |
Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду) / Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 2 (23). — С. 66-77. — Бібліогр.: 56 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT boltrikûv oguzkurgannaklûčovomurozdorížžískífíípošukhersonesʹkogoslídu AT boltrikûv oguzkurgannaklûčevomperekrestkeskifiipoiskhersonesskogosleda AT boltrikûv oguzthetumulusinacrucialcrossroadsofscythiasearchforkhersonesmark |
| first_indexed |
2025-11-24T06:39:20Z |
| last_indexed |
2025-11-24T06:39:20Z |
| _version_ |
1849652790123560960 |
| fulltext |
66 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
УДК: 904.5(477.7)“6383”
Ю.В. Болтрик
ОГуЗ — КуРГАН НА КЛЮЧОВОМу
РОЗДОРІжжІ СКІФІї
(пошук херсонеського сліду)
Статтю присвячено встановленню факту існу-
вання давнього перехрестя шляхів поблизу кургану
огуз. Аналіз наявної інформації дозволяє реконс-
труювати маршрути, що пролягали в шести на-
прямках від кургана-гіганта. До відомого раніше
шляху з центру Скіфії на Боспор додається торго-
вий транзит з хори херсонесу до городищ Лісосте-
пу. Маркерами тут правлять знахідки керамічної
тари з Південного Понту і херсонесу.
Ключові слова: кургани, перехрестя, скіфи, Ге-
раклея, херсонес, шляхи.
У смузі степу для давніх шляхів без твердо-
го покриття обирали вододіли. Ними обходили
спуски та підйоми, ці підвищення висихали
швидше за інші ділянки степу. На вододіли
(вірогідно, як на межи між пасовиськами) ви-
носили кургани, частіше елітні. Тому так часто
співпадають кургани та шляхи, які були про-
кладені по вододілах. Ці обставини дозволяють
реконструювати напрямки стародавніх сухо-
путних трактів. Оскільки оптимально прокла-
дені тракти існували сторіччями, то їх траси
співпадають з середньовічними та чумацькими
битими шляхами. звичайно, особливу зацікав-
леність мають викликати місця перехресть дав-
ніх шляхів, як зони розташування потенційних
поселенських структур, святилищ чи залишків
культових відправ. Пошук цих зон в значній
мірі є справою складною і потребує мобілізації
всіх наявних археологічних, історичних та кар-
тографічних джерел. Але здається, одне з пере-
хресть давніх шляхів вдалося встановити.
вже з доби пізньої бронзи в Українському
степу, спираючись на картографування місць
знахідок скарбів, відзначають існування шля-
хової мережі [Суботін, черняков, 1982, c. 20—
21]. встановлено взаємозв’язок торгівельних
шляхів та переправ з могилами керманичів
кіммерійців [Бокий, Горбул, Отрощенко, 1991,
c. 179—180, рис. 4]. Простежено давню трасу ма-
гістрального субширотного Причорноморського
шляху. з’ясовано, що від його головних пере-
прав на Нижньому Дніпрі й далі на схід, шлях
розгалужувався на дві гілки: південну — че-
рез Перекоп на Тамань, та східну — вздовж
північного берега Азовського моря до гирла
Дону [Отрощенко, 1986, c. 147—148]. Кримська
частина цього маршруту перегукується з ре-
конструкцією напрямку міграцій (і мабуть не
тільки) скіфів в часи їх ранньої історії від Гі-
панісу (Кубані) до Гіпанісу (Південного Бугу)
[вахтина, виноградов, Горончаровский, Рогов,
1979, c. 76—78]. Цей маршрут додатково мар-
кують три архаїчні поховання — Темир-Гора
біля Керченської переправи та Філатовка на
Перекопі, а між ними курган чорноземне-Же-
лябівка на р. Біюк-Карасу в Південному Присі-
вашші [Колтухов, 2012, c. 86].
Пошукам доріг скіфського часу присвячено
чимало робіт і в своїх попередніх студіях в цій
царині я згадував їх, тому є сенс перейти до
розгляду сюжету, що вносить новий аспект в ін-
формацію щодо сухопутних комунікацій Скіфії
часів «золотої осені».
Давно помічено, що в просторі степу всі най-
вищі кургани Скіфії вишикуються в один лан-
цюжок. На більш ніж стокілометровій ділянці
опиняються кургани Огуз, Козел, Солоха, чор-
томлик і Александрополь [Болтрик, 1981; 1987;
1990]. На не випадковість цього ряду вказує і
та обставина, що в місці перетину ним заплави
Дніпра знаходяться Кам’янське та Капулівське
городища [Болтрик, 2015, c. 22]. Ці центральні
городища контролювали та обслуговували бро-© Ю.в. БОЛТРИК, 2017
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
67ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
ди в районі відомого в середньовіччі Микити-
ного Рогу (біля нинішнього м. Нікополь). Таке
розташування головних поховальних пам’яток
та двох центрів осілості Скіфії промовисто свід-
чіть, що вони пов’язані з давнім шляхом.
Оскільки цей путь з’єднував найбільші моги-
ли Скіфії і Боспору, північний край цієї магіс-
тралі, відомий в середньовіччі як Ромоданівсь-
кий шлях, приводив до найбільших курганів
Посулля, а нижньодніпровська ланка опиня-
лась у створі Арабатської стрілки 1 та прямува-
ла нею до Пантікапею, то я і назвав це Транс-
скіфским шляхом 2. Тобто головною і єдиною
реконструйованою магістраллю Скіфії до ос-
таннього часу залишався Трансскіфський або
Пантікапейський шлях. Тут слід зазначити,
що матеріальний вплив Боспорської держави
на Скіфію настільки вагомий, різноплановий і
багатократно відзначений декількома поколін-
нями дослідників, починаючи від відомої праці
М.І. Ростовцева і закінчуючи численними авто-
рами десятьох випусків «Боспорського феноме-
ну», «Боспорських читань» та «Боспорських до-
сліджень», що в цій статті на ньому немає сенсу
зупинятися. А от на тлі потужного Боспорсько-
го економічного вектору торгівельна активність
мешканців хори Херсонесу залишається майже
непомітною. внесок мешканців Херсонеської
хори, як виробників так і посередників, спро-
буємо обґрунтувати нижче.
ЦЕНТРАЛьНЕ СТЕПОВЕ
РОЗДОРІжжЯ СКІФІї Іv ст. до н. е.
Південний фланг ланцюга найбільших кур-
ганів замикав грандіозний Огуз (за 2,5 км на
південь від нього знаходився Діїв курган). Сто-
совно ж місця знаходження його велетенсько-
1. Спираючись на наслідки буріння Арабатської
стрілки в середині ХХ ст., Т.М. Смекалова дорікає
мені, що в античні часи піщаного пересипу між Си-
вашем та Азовським морем не існувало [Смекалова,
2009, с. 51—52]. Але ті самі автори, чиїми висновка-
ми оперує мій опонент, стверджують, що за античних
часів Сиваш був прісноводним [Стащук, Супрычев,
Хитрая, 1964, с. 164]. Тобто в давнину прісний Си-
ваш був все ж таки відокремлений від Азовського
моря. Тому-то по периметру мертвого зараз берега
так багато курганів доби бронзи, що були збудовані
явно не на солончаках. зважаючи на домінування
тут східних вітрів, Арабатська стрілка по всій дов-
жині піддається фронтальній дії морських хвиль,
які поступово переміщують пересип на захід. Таким
чином в античний час стрілка мала знаходитись на
декілька десятків метрів від берегу в бік моря. Що ж
стосується інших варіантів шляху з Боспору до цен-
тру Скіфії, як альтернативний маршрут можна роз-
глядати рух караванів через Перекоп (не виключає-
мо, що за якихось особливих умов їм користувалися
теж), проте різниця в 110 км (а це зайві 4—5 днів
шляху) не сприяла його популярності.
2. Останнім часом цей шлях слушно запропоновано
називати Пантікапейским [Бессонова, Полтавець,
2015, с. 26].
го насипу не полишав подив — чому в такому
непоказному місці, хоча й в середині Дніп-
ро-Молочанського степу, влаштували могилу
царя Скіфії? І не настільки вже привабливим
здавалось це місце, з огляду на перетин тут
важливим шляхом чималої степової Сірогозь-
кої балки. Однак виявилося, що містина все ж
таки була знаковою. Це випадково пощастило
з’ясувати завдяки листу трьохверстової карти
(велика Білозерка), на якому синім чорнилом
було позначено трасу і підписано українсь-
кою мовою — Муравський шлях, Старий чу-
мацький — та обведено ряд курганів 3. Тут
нам цікавий саме Муравський шлях, як один
з найважливіших стратегічних шляхів XVI—
XVIII ст., який пролягав з Криму до Тули та
використовувався ще в скіфські часи [Шрамко,
1987, c. 20—23]. вирізнявся він як пряміший
та гладкий, був звичайною дорогою, якою тата-
ри ходили лівою стороною Дніпра і, відповідно,
запорізькі козаки цим маршрутом робили набі-
ги на Крим [Яворницький, 1990, c. 66].
Тобто повз курган Огуз з Перекопу в на-
прямку сучасного міста Орєхова запорізької
обл. і далі вододілом Дніпра та Сіверського
Дінця проходив шлях, який в більш пізні часи
став відомим як Муравський 4. варто зауважи-
ти, що далі на північ на теренах Харківщини
визначено тяжіння до Муравського шляху по-
селенських структур та некрополів скіфської
доби [Гречко, 2010, c. 101, 114]. Артефакти з
цих пам’яток дотичним чином засвідчують на-
явність, крім традиційного Боспорського торгі-
вельного імпульсу, ще й Херсонеського вектору
та дозволяють припускати, що повз Огуз йшли
каравани не лише до центру Скіфії, але й на
північний схід. Свідченням цього слугують
амфори Гераклеї та Херсонесу, що в останню
чверть ІV та на початку ІІІ ст. до н. е. надхо-
дили на городища правобережжя Сіверського
Дінця 5 [Гречко, 2010, c. 67, 69].
3. з огляду на час напису (1920-і рр.) та назви боко-
вих гілок шляху (Кримський та чумацький), можна
припустити, що написи виконані рукою Д.І. Яворни-
цького або ж Я.П. Новицького чи когось з їх корес-
пондентів.
4. У реальному проходженні Муравського шляху
саме цим маршрутом сумніватися не доводиться,
оскільки на північний схід від Огузу в старих най-
ближчих селах (Менчикури, Михайлівка та ін.) на-
прямки вулиць відповідають загальному північно-
східному напрямку цієї ділянки магістралі.
5. Цілком вірогідно, що від Муравського шляху
йшло відгалуження до зони курганів Середнього
Подоння. в усякому разі серед амфор з цих курганів
половину складала тара Гераклеї (астиноми Еври-
дам, Пісістрат, Агатон) і були присутні також синоп-
ські посудини [Медведев, 1999, с. 114]. з огляду на
понтійське походження цих амфор можна припуска-
ти, що вони потрапляли на Середній Дон саме через
гавані хори Херсонесу, в тім не виключаємо їх пере-
валку в гирлі Дону.
Статті
68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
У степах північної Таврії на мапі Г. Боплана
та й на інших рукописних картах Муравський
шлях показано непевно або взагалі він уривав-
ся при вході до Дніпро-Молочанського межи-
річчя. Ділянку Муравського шляху, що зі сходу
на південний захід діагонально перетинає степ
між Молочною та Дніпром, доречно було б на-
звати Херсонеським тропосом (шляхом) або ж
його східною гілкою. А з огляду на малу кіль-
кість курганів епохи бронзи уздовж цієї гілки,
слід визнати цей відрізок більш пізнім, а то й
другим за значенням у порівнянні із шляхом на
Боспор.
Крім того, є достатньо підстав припускати,
що Братолюбівський курган, який стояв непо-
далік від заплави Дніпра, та кущ елітних кур-
ганів на правому березі Молочної (Шульгівка,
Тащенак та Мелітополь) з’єднував шлях, що
також проходив поблизу Огуза. На серії ста-
рих великомасштабних карт простежуються
фрагменти шляхів, що у вигляді своєрідного
пунктиру вкладаються в широтний напрямок,
який пов’язував згадані кургани. На листі 12,
ХХХ ряду трьохверстової карти Братолюбівсь-
кий курган позначено як «Большая Могила» і
повз нього, від заплави Дніпра та Конки, через
верхів’я балки Довга Каїрка в напрямку Огузу
(до нього 41 км) тягнеться шлях. На давність
цієї магістралі, крім низки курганів вздовж неї,
вказує роздоріжжя за 5 верст на схід від Бра-
толюбовського кургану, позначене декількома
колодязями. від цих джерел при роздоріжжі
до Огузу залишався день шляху. Наступний
етап руху в бік Молочної (в обхід верхівок сте-
пових балок) займав приблизно два дні, оскіль-
ки відстань до Шульгівки складала 58 км, а до
рис. 1. Схема перехрестя біля кургану Огуз в Лівобережному степу із знахідкамси-маркерами: 1 — клейма
Агасікла на херсонських амфорах (300—285 рр. до н. е. за в.І. Кацем): а — знахідка з Керкінітиди (одне
зі 130 херсонеських клейм, опублікованих О.О. Махньовою [Махнева, 1994, c. 111—112]; б — занахідка
О.в. Бодянського з Капулівського городища (Фонди ІА НАН України, розд. IV, колекція 493); 2 — випадко-
ва знахідка двох бронзових навершь біля с. Догмарівка; 3 — випадкова знахідка бронзового навершя біля
с. Дем’янівка; 4 — знахідка бронзових навершь під час розвідки біля с. водославка; 5 — випадкова знахідка
бронзового навершя біля с. Петропавлівка
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
Мелітопольського кургану 68—70 км (рис. 1) 1.
У пізнші часи цей шлях 2 змістився на пів-
день (біля Дніпра на 18 км, в центрі степу на
9 км та на східному краю, біля р. Тащенак, на
7 км). А в ХІХ ст. він з’єднував важливі степо-
ві ярмарки — Каховські (осінній Покровський
і весняний Нікольський) та Мелітопольський.
зараз це частина автомагістралі «Рені—Оде-
са—Мелітополь—Ростов». Тобто частина довго-
го напрямку, що йде степом вздовж морського
узбережжя та з’єднує Нижній Дунай з гирлом
Дону. Отже цілком слушним є припущення, що
і в античні часи його використовували як сухо-
путний маршрут між Ольвією та поселенськи-
ми структурами Нижнього Дону.
Регулярні проходження караванів чи тор-
гівельних обозів (валок) майже не залишають
1. Не виключено, що ім’я Агасікла на клеймах ам-
фор та монетах належать одній і тій самій особі.
Ніщо не заважає припускати, що це видатний діяч
Агасікл син Ктесія [Ланцов, 2005, с. 128], удостоєний
за визначні заслуги кінної статуї від вдячних спів-
громадян десь в межах першої третини III ст. до н. е.
(IOSPE. I2.418).
2. Під назвою Мелітопольського грейдера цей шлях
дожив до часів побудови Каховської зрошувальної
системи.
археологічних слідів. Проте мали існувати
традиційні місця зупинок та відпочинку, пе-
реправи, броди, перехрестя чи навіть попере-
дники караван-сараїв. Схоже залишки саме
таких структур на схилах Сірогозької балки
побачив співробітник ІА АН УРСР Я.І. Болдін.
На рівні збору уламків артефактів він відкрив
десятки стоянок та чотири поселення широко-
го хронологічного діапазону, частина з них з
уламками античних та середньовічних амфор
[Болдин, 1981, c. 232]. з огляду на наявність в
Сірогозькій балці слідів стоянок зрубної куль-
тури, це роздоріжжя існувало набагато раніше
появи тут скіфів і є підстави вважати, що вже
в першій половині ІV ст. до н. е. торгівельний
транзит з Херсонесу Таврійського чи його хори
проходив тут в напрямку центру Скіфії та лісо-
степових городищ (таблиця).
з таблиці видно, що частина курганів-лі-
дерів не мають курганної групи навколо або ж
вона дуже мала. Пояснити це можна тим, що
домінуючі кургани були збудовані в період фі-
нальної історії Скіфії і поховальна периферія
навколо не встигла утворитись.
У відкритому степу грандіозний насип Огу-
зу було видно за 18 км, тобто подорожні вже за
півдня шляху його бачили. Таким чином, мож-
Просторові позиції першорядних курганів Скіфії IV — початку ІІІ ст. до н. е.
Курган-лідер
Розміри, м
Супроводжуючі насипи Позиція в просторі
висота Діаметр
Александрополь 21 101 Практично відсутня курганна
група: 2 кургани ланцюгом на Пд
Останній в низці великих насипів і в
часі
Нечаєва (Гегели-
на) Могила
16 — відсутня курганна група (1 довга
могила поруч), але за 2,2 км на
Пд Орлова Могила і її група
Наявність довгої могили дає підста-
ви вважати, що курган виник біля
святилища
чортомлик 19,5 115—
120
велика курганна група (довга
могила поруч)
збудували біля святилища (довгий
курган h = 8 м), за 21 км від Капулівсь-
кого городища, напрям на Александро-
поль, розгалуження на Жовтокам’янку
(за 30 км) і Башмачку (за 70 км)
Мамай Гора 7 — Найбільша курганна група з
«плям»в Степовій Скіфії (3 дов-
гих могили поруч)
Поставили біля культового комплексу,
за 11 км від Капулівського городища
та за 8 км від Кам’янського акрополя
Солоха 18 — велика курганна група з 76 на-
сипів і «плям». На з від Солохи
була алея-прохід, між 2 смугами
насипів
Побудували за 17 км (за пів дня
шляху) від Кам’янського акрополя,
курганний могильник існував міні-
мум 50 років
Козел 14 — Група з десятка насипів та
«плям»
На високому березі балки. У групі є
кургани доби бронзи, схоже частина
скіфські, був час, щоб «виросло» кур-
ганне оточення
Огуз 21—24 130 Невелика курганна група, мінімум
1 скіфський курган існував раніше.
за 2,5 км на Пд Дієви Могили
Над похилим лівим берегом балки,
біля перехрестя трьох шляхів
Кош-Оба 9 — Курганна група з 7 насипів (з
них 1 довга могила)
за 5—6 км на Пдз від Кош-Оби, зна-
ходяться групи чаян та Апан-Сарча.
за 22 км на Пд Керкінітида
Статті
70 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
на констатувати, що з останньої третини ІV ст.
до н. е. курган Огуз в середині лівобережного
степу практично був маяком — дороговказом
при роздоріжжі, від якого шляхи розходили-
ся мінімум в шести напрямках.
зважаючи на ту обставину, що в необмеже-
ному просторі степу ці напрямки, як шляхи так
і їх колії, могли розходитись та сходитись, а ам-
плітуда цих відхилень могла сягати в ширину
і декількох кілометрів, то вважаємо цілком ко-
ректним для маркування давніх шляхів залу-
чати випадкові знахідки. Такими знахідками є
фігурні бронзові навершшя — оздоби кутів на-
криття скіфських возів [Болтрик, 2009, c. 43—
45, рис. 3], вони відомі на чотирьох з шести на-
прямків (рис. 1). Два таких навершшя лягають
на Муравський напрямок. Одне з них на від-
стані півтора дня шляху від Сірогозької балки
в бік Криму, в смузі вірогідного перетину або
повороту давнього шляху біля с. Петропавлів-
ка Каховського району, а інше за півдня шляху
від тієї ж балки у бік городищ Сіверського Дін-
ця поблизу с. Дем’янівка Нижньосірогозьсько-
го району Херсонської області [Ратнер, Костюк,
1989].
Інші знахідки навершь пов’язані з Пантика-
пейським шляхом. за два дні шляху від Огузу
в напрямку Боспору знаходиться с. водославка
Новотроїцького р-ну Херсонської обл., там, на
одному з курганів біля поду Кара-Куя (чор-
ний колодязь), під час розвідки П.М. Шульца
в зоні майбутньої зрошувальної системи були
знайдені два бронзові навершшя 1 [черепано-
ва, Щепинский 1966, c. 75]. Побічно на належ-
ність місцевості до місця відпочинку караванів
вказують топоніми: середньовічні «кара-куя =
Чорний колодязь», тобто колодязі та пізня
«Славна вода». Це місце відпочинку було цін-
ним з огляду на те, що до північного краю Ара-
батської стрілки залишалося менше дня шля-
ху, а до мілкої протоки через Сиваш (ширина
100—120 м) 2 біля південного краю півострова
чонгар (за умови що, в скіфські часи діяла і ця
гілка маршруту) повноцінний день руху. На-
прям Пантикапейського шляху на Каменське
городище вже після Огузу фіксує навершшя
з Догмарівки Нижньосірогозьського району
[Клочко, Оленковский 1990, c. 253] (вірогідно
пов’язане з курганом Могила Сапожнікова на
трьохверстовій карті). зауважу, що це бокова
гілка шляху, яка відокремлювалась від курга-
ну Козел в напрямку великої Цимбалки, потім
1. через малі розміри села водославка (за радянсь-
ких часів його не показували на картах) та через те,
що розвідку проводили кримські археологи, ці на-
вершя помилково вважають знайденими в Північ-
ному Криму.
2. Дві подібні протоки зараз відділяють і Арабатсь-
ку стрілку від материкового берега, але з огляду на
коливання в часі рівня світового океану та ту обста-
вину, що Сиваш за античних часів був прісним, є
підстави очікувати, що ці протоки не існували.
все одно виводила до Микитської переправи
біля Каменського городища. На згадуваному
листі трьохверстової карти (ХХІХ, 13) цю ділян-
ку позначено як «Старий чумацький» і він міг
використовуватись караванами і з Перекопу.
Стильові особливості та коло аналогій навер-
шям з відомих поховальних комплексів дозво-
ляють віднести їх до останньої третини IV —
початку III ст. до н. е. в трьох випадках вони
належать до пласких ажурних (лопатоподіб-
них) навершь зі сценою шматування оленятка
грифоном (Догмарівка 2 екз., Петропавлівка
1 екз, водославка 1 екз.), а ще одне з водослав-
ки має композицію з трьох фігур: людини зі
списом на грифоні, що полює на оленя 3. На-
вершшя з Дем’янівки належить до ХІ типу за
класифікацією О.в. Переводчикової 4, має гру-
шоподібний бубонець з фігурними проймами
на низькій втулці підпрямокутного перетину,
увінчано ажурною фігурою грифона 5. згідно
еволюційному ряду О.в. Переводчикової, ар-
тефакт з Дем’янівки в часі передує пласким
ажурним навершшям з грифоном або оленем
(тип ІІ) [Переводчикова 1980, c. 42, рис. 9].
Оскільки знахідки випадкові, то частина з
них, скоріш за все, була пов’язана з поховаль-
ними комплексами (Догмарівка, водославка),
а частину, вірогідно, загубили під час руху
шляхом (Дем’янівка, Петропавлівка). У місці
знахідки двох перших є кургани і автори пуб-
лікацій пов’язують їх з ними [Клочко, Олен-
ковский 1990, c. 253], до того ж і в Догмарівці,
і у водославці знайдено по два таких арте-
3. Сюжет ідентичний чотирьом навершам з Бабиної
Могили та Слоновської Близниці. Цю сцену тракту-
ють як полювання Геракла [Граков, 1950, с. 14] або
Аполлона Гіперборейського [Онайко, 1977, с. 153—
159].
4. Я використовую типологію О.в. Переводчикової з
метою зорієнтувати читача в системі артефактів цієї
категорії. втім зазначу, що зараз ця систематиза-
ція потребує корегування. Мабуть слід повернутись
до пропозиції М.І. Ростовцева розглядати окремі
хронологічні та територіальні групи цих артефак-
тів [Rostowzew, 1931, p. 291]. На підсумковій карті
О.в. Переводчикової придніпровська група окрес-
лена ізольованим масивом. І є всі підстави вважати
артефакти цієї групи приналежністю транспортних
засобів. Стосовно ж більш ранніх навершь такої
впевненості немає. з огляду на недавню статтю
Т.в. Рябкової про кулясті прорізні навершя з Келер-
меського кургану 2/в (№ 31) теза про окремішність
кубанських навершь від дніпровських набуває ваги.
Т.в. Рябкова слушно наголошує, що в закубанні
центрально-азійський імпульс має досить давню
лінію розвитку і згасає з останньої чверті VII ст. до
н. е. На подальший розвиток цієї категорії речей по-
чинає впливати східно-грецька традиція [Рябкова,
2016, с. 20—22].
5. викликає певний подив, що навершя з Дем’янівки
подібне до артефактів з чмиревої, Гайманової та
Товстої Могил. Курганів таких розмірів поруч з се-
лом немає, Огуз знаходиться за 16 км і в часі має
іншу позицію. залишається трактувати артефакт з
Дем’янівки, як загублений на дорозі.
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
71ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
факти. заслуговує на увагу той факт, що оби-
два навершя з водославки мають аналогії на
зовнішньому периметрі розповсюдження цих
артефактів навколо центральних поселенсь-
ких структур Капулівського та Каменського
городищ. Так навершя, прикрашене сценою
шматування зміїним грифоном оленятка, ві-
доме в Краснокутському кургані, а друге, що
зберігається в Одеському археологічному музеї
НАН України, випадково знайдене на березі
Тілігульского лиману. Інше навершя з трьома
фігурами (людиною, грифоном та оленем) май-
же тотожне знахідкам з Слоновської Близни-
ці та Бабиної Могили [Мозолевский, Полин,
2005, c. 125]. в просторових позиціях згаданих
навершь слід вбачати принцип горизонтальної
стратиграфії — все, що лежить далі від центру,
є найпізнішим.
з огляду на встановлення факту наявності
перехрестя біля Огузу, слід відмовитись від вже
традиційної версії перекладу назви кургану як
«бик» і прийняти інше тлумачення цього то-
поніму. Носій ногайського діалекту кримсько-
татарської мови Азиме Кемалова пропонує для
топонімів Тарханкуту ряд тлумачень серед них
і Ауз, Агъыз, Агыз, Авуз, Авыз, що означає: рот,
паща, вхід, початок дороги, стик, перехрес-
тя [Кемалова, 2014, c. 159]. здається останнє
значення напрочуд влучно трактує назву кур-
гану, що стояв на землях ногайців, і саме тому
на старих документах та картах його назва
була позначена, як Агуз, Агусъ, Агуска. Прик-
метно, що і курган Козел на карті трьохверстці
позначено як Агусъ, з огляду на розгалуження
шляху біля нього назва цілком слушна.
ШЛЯх ВІД ПЕРЕхРЕСТЯ
ДО ПЕРЕКОПу
Після перетину Сірогозької балки та до міс-
ця впадіння в неї Торгайської балки, просуван-
ня караванів відбувалось, вірогідно, вздовж
правого берега першої. Інша назва цієї балки
чокрак або чекрак (в перекладі жива солодка
вода, джерело). На трьохверстовій карті там
зображено колодязь (за переказами з доброю
водою). Тобто це могло бути місцем привалів
чи відпочинку за півдня шляху (за 17—18 км)
від Огузу. Подальше просування Муравського
шляху до Перекопу йшло частково в обхід ба-
лок меншого рівня, що дренували поверхню
степу в напрямку моря або ж подів. через це
шлях дугою відхилявся на південний захід і
вже після зеленої та чорної долин повертав
на південь до Перекопу. Ця обхідна гілка, віро-
гідно, мала мінімум два розгалуження. Обид-
ва вони перетинали балку Каштанак в районі
с. Дмитрівка (Каховского району) десь за день
шляху від устя Торгайської балки.
Ці розгалуження на трьохверстовій карті
фіксуються довгими ланцюгами курганів та
компактних курганних груп. Східна йде в на-
прямку чаплинки між зеленим Подом та чор-
ною долиною. західна гілка, більш насичена
насипами курганів, перед обходом до чорної до-
лини минає вже згадане с. Петропавлівку (що
і зараз знаходиться на перехрещенні сучасних
шляхів різного значення) і наближається до
давніх піщаних алювіальних відкладень Дніп-
ра (північної частини Олешківських пісків), і
також виводить на чаплинку.
все ж таки найбільш привабливим зали-
шається варіант шляху вздовж східного краю
зеленого Поду, оскільки тут над степом домі-
нував семиметровий насип Першого Морд-
винівського кургану, а за 6—7 км від нього, вже
на південному березі поду, знаходився Другий
Мордвинівський курган. Подальший маршрут
пролягав поруч з верхів’ям р. Каланчак і від
селища чаплинки повертав в напрямку Пере-
копу.
Таким чином дистанція між Огузом та Пе-
рекопським валом складає 125—127 км. Пря-
мий маршрут був би на 20 км коротше. Але на
ньому головною перепоною виступає великий
Агайманський Під — один з найбільших на
України, це долинне зниження, що утворилося
внаслідок просідання лесових порід у лівобе-
режному степу. У нього, не доходячи до моря,
впадає Сірогозька балка. витягнутий з півночі
на південь на 16 км, шириною до 11 км, Агай-
манський Під на 15 м нижче оточуючого степу.
Його схили терасовані або уривчасті. Під час
танення снігу та в дощові роки заповнюється
водою, влітку пересихає (рис. 1). Далі в бік Пе-
рекопу перешкоди руху створювали Асканійсь-
кий та декілька менших подів. Переміщенню
подами перешкоджала висока трава, що під-
німалася навколо них, оскільки вона намоту-
валась на маточини коліс та блокувала рух
[Яворницький, 1990, c. 66].
Крім подів, балок та балочок, що впадали
до них, вірогідно, була ще одна небезпека, що
чатувала на давніх подорожніх, — це табуни
диких коней-тарпанів та і вепрів. Шляхи та по-
селення в цій місцевості з’явились разом з пер-
шим населенням на початку ХІХ ст., і лише у
1879 р. тут вбили останнього тарпана.
чим ближче до Перекопу, тим більше ми
опиняємося в невизначеності, яку залишив
нам батько історії. Маю на увазі його пасаж про
шосту річку Скіфії Гіпакірій, що тече з озера в
землі скіфів-кочовиків і вливається в море біля
міста Каркінітіди [Herod., IV, 55]. Серед різних
локалізацій цієї річки перевагу слід надати
р. Каланчак, яка могла брати початок з одно-
го з подів, тим більше, що при великих опадах
степові блюдця перетворювалися на озера, а
сама річка ставала своєрідною довгою зато-
кою, що вдавалися у степ на кілька кілометрів.
Плутанина з Керкінітидою (розміщення її на
північному узбережжі Каркінітської затоки)
начебто дискредитує інформацію Геродота, але
вірний напрям на Гілею та Ахілів дром змушує
Статті
72 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
йому повірити, особливо якщо взяти до уваги,
що інформацію Геродот одержав від купців,
які шли понад річками та переходили їх. Тому
змішався сухопутний шлях з річками, тому і
Герр (Молочна) впадає в Гіпакірій, і тому Герр
ділила землі кочовиків та скіфів царських, бо
й Муравський шлях по діагоналі розмежовує
степ між Дніпром та Молочною на дві части-
ни. А шлях до Керкінітиди в приморській смузі
лежить вздовж Гіпакірія-Каланчака, що і мог-
ло призвести до плутанини в географічному
описі Геродота стосовно шостої та сьомої річок
Скіфії.
ШЛЯх ВІД ПЕРЕКОПу
ДО КЕРКІНІТІДИ
зважаючи на велику концентрацію посе-
лень Херсонеської держави в Північно-захід-
ному Криму [Ланцов, 2003, карта-схема] та
ще більшу кількість курганів там,
особливо на півострові Тарханкут
та в Передгірському Криму [Сме-
калова, 2009, рис. 5, 6] важко обра-
ти якийсь єдиний варіант шляху
(рис. 2). з одного боку, зважаючи
на те, що місто Херсонес відокрем-
люють від степового Криму чотири
річки і Перша гряда Кримських
гір, до того ж вірогідність спіткання
з таврами, могла створити пробле-
ми для торгівельних караванів. з
іншого боку, велика концентрація
скіфських поховальних пам’яток та
взірців кам’яної скульптури навко-
ло міста Керкінітиди між озерами
Донузлав та Сасик, свідчить про
концентрацію та активність скіфів
в цій частині Криму, змушує орієн-
туватись на нього, як на ключовий
торговельний термінал Херсонесь-
кої хори. А з середині IV ст. до н. е.
сусіднє з Керкінітидою невелике
городище «чайка», ймовірно, теж
підключається до посередницької
торгівлі. Більш давню традицію
співпраці греків зі скіфами побіч-
но фіксує Гекатей Мілетський,
письменник і логограф VI—V ст.
до н. е., в описі європи він нази-
вав Керкінітиду містом скіфським
[Фр. 153. Steph. Byz.]. Додатковим
індикатором існування тут регіо-
нального центру Скіфії часів Атея
виступає золота обкладка піхов
меча з кургану чаян [Shceglov,
Katz, 1991, р. 97—122], локаліза-
ція якого неподалік від Керкіні-
тиди переконливо доведена [Щег-
лов, Кац, Смекалова, Беван, 2013;
Смекалова, Колтухов, чудин, 2014,
c. 231—236]. Тому слід очікувати,
що Керкінітида в значній мірі перебирала тор-
гівельний транзит на себе, остання фаза шля-
ху до Херсонесу в разі потреби могла проходити
морем, втім не відмовляючись і від караванно-
го варіанту по суші.
Дистанція по самому Перекопському пере-
шийку і далі до Керкінітиди була позначена
курганами доби бронзи та скіфів, та займала в
подорожніх 3,5—5 днів шляху (в залежності від
обраного маршруту). варіантів маршрутів мог-
ло бути кілька. Проте, схоже вихід з Переко-
пу на південний захід окреслюють досліджені
кургани зі скіфськими похованнями широкого
хронологічного діапазону біля сіл Філатівка,
Рисове, Танкове, Новопавлівка, Сватове, Мат-
віївка, Калініно, Криловка [Колтухов, 2012,
рис. 1].
Подальше проходження маршруту могло роз-
галужуватись на Калос-Лімен, вздовж морсько-
го узбережжя та на великий курган Кош-Оба,
рис. 2. Схема вірогідних шляхів скіфського часу в західному та Цен-
тральному Криму (за основу взято картосхему пам’яток Херсонесь-
кої держави (межа IV — III ст. до н. е.) С.Б. Ланцова [Ланцов, 2005,
рис. 1]): 1 — орієнтовні межі херсонеських теренів; 2 — міста; 3 —
укріплення; 4 — поселення; 5 — залежні від Херсонесу варварські
поселення; 6 — місця виявлення підйомного матеріалу IV—III ст. до
н. е.; 7 — скіфські кургани, що могли слугувати маяками-орієнтира-
ми на давніх шляхах; 8 — реконструйовані напрямки шляхів
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
73ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
за 24 км на північ від Керкінітиди. Прикметно,
що в разі руху в бік Калос-Лімену, неподалік
від зручної Бакальської бухти, але не доходя-
чи до неї, було роздоріжжя десь дев’яти шляхів
та біля нього невеликий татарський аул Огуз-
Оглу (сучасне с. чернишове Роздольненського
р-ну). Це місце знаходилось за два дні шляху
від Перекопського валу. зауважу, що за день
шляху від цього роздоріжжя на березі моря
знаходиться античне поселення Маслини, а ще
за один день шляху подорожні потрапляли до
Калос-Лімену.
Не виключаємо, що і шлях до Керкінітиди
через чудовий орієнтир — курган Кош-Оба
на Меловому увалі також проходив або через
Огуз-Оглу, або через ще більше розгалуження
шляхів Ак-Шейх (сучасне селище Роздольне).
відстань від цих розгалужень до Керкінітиди
складала біля двох днів шляху. заслуговує на
увагу той факт, що серед насипів, які оточують
дев’ятиметровий насип Кош-Оби, присутній
меридіонально орієнтований довгий курган.
Крім того, магнітною зйомкою виявили в ньо-
му правильну прямокутну кам’яну споруду,
що дозволило зробити висновок про наявність
святилища доби пізньої бронзи, яке, можливо,
використовувалося і в ранньому залізному віці
[Щеглов, Кац, Смекалова, Беван, 2013, c. 24—
25, рис. 28а, 40, 41]. забігаючи вперед відзначу,
що в довгих курганах Нижнього Подніпров’я
кам’яні конструкції не зафіксовані, там є лише
великі лінзи глини, а от на західному березі
чорного моря, на південь від гирла Дунаю вони
є. Я бачив та пояснював румунським колегам
в. Сирбу та Г. Сімеону в 1995 р. призначення
кам’яних конструкцій, відкритих того року в
довгому кургані поблизу відомого кургану Ад-
жигіол в Північній Добруджі.
Стосовно контактів скіфів з мешканцями
Керкінітиді є дещо розмиті свідчення, що міс-
тяться в цікавому епіграфічному докумен-
ті. Йдеться про лист Апатурія Невменію, де є
згадка про сплату данини скіфам [Соломоник,
1987; Кутайсов, 1992; 2004, c. 142]. Текст прош-
крябано на уламку фасосської амфори треть-
ої чверті V ст. до н. е. з огляду на важливість
тексту, наведу його повністю за перекладом
Е.І. Соломонік з доповненнями Ю.Г. виног-
радова: «Апатурій Невменію. Солону рибу
вези додому і рівну кількість зв’язок для неї;
і нехай ніхто не займається твоїми справа-
ми; і, звичайно, дбайливо стеж за волами; і
дізнайся, хто буде платити данину скіфам».
Інший варіант перекладу листа Апатурія зап-
ропонував в.О. Анохін, згідно його інтерпрета-
ції в листі йдеться про суму прибутку, а не про
сплату данини скіфам. На його гадку під «со-
лоною рибою» слід розуміти «аріхи» — грошові
знаки, які виготовляли в Керкінітиді та Ольвії.
А незрозумілий попереднім тлумачам термін
«сфекіса» означав керамічні форми для відли-
вання монет у вигляді стріл та дельфінів («арі-
хи») [Анохин, 1998, c. 136—141]. Тому переклад
владилена Опанасовича виглядає таким чи-
ном: «Апатурій Невменію. Аріхи же та сфекі-
си звези додому; і нехай ніхто не займається
твоєю справою без мене; і ретельно стеж за
“биками”; та визнач який (наскільки великий)
прибуток в Скіфію» [Анохин, 1998, c. 141]. все
одно залишається згадка про Скіфію і фінан-
сові справи греків в Керкінітиді.
Інше літературне повідомлення дотично
свідчить про існування зручного прямого шля-
ху до центру Криму з Придніпровського степу.
Мова йде про блискавичний рейд загону цари-
ці Амаги в переказі Полієна [Polyaen, VIII, 56].
Сарматська цариця Амага правила замість
свого чоловіка пияка і допомогла Херсонесу
після того, як мешканці цього міста пожалі-
лися на набіги скіфів. Разом зі 120 добірними
воїнами, кожен з яких дістав по три коня в своє
розпорядження, вона за добу подолала понад
200 км і раптово з’явилася в ставці скіфів. Ама-
га вбила скіфського царя, а владу передала
його синові, наказавши правити справедли-
во і не чіпати сусідів. Фахівці, спираючись на
можливості сучасних коней, переконані, що
відомості Полієна про спроможність кочови-
ків здолати відстань в 190 км за добу, маючі в
запасі змінних коней, не викликають сумнівів
[Симоненко, 2015, c. 328—329]. єдине в чому
можна не погодитись з таким досвідченим вер-
шником, яким є Олександр володимирович,
так це з тим, що легендарний загін Амаги ру-
шив не з бідного на рослинність присивашсь-
кого степу, а з зони гарних Придніпровських
різнотравно-типчаково-ковилових пасовиськ,
на яких і мала перебувати царська ставка. На
наш погляд, початок рейду в 190 км слід лічи-
ти від зони чорної Долини або зеленого Поду
(що відповідає розташуванню елітних Морд-
винівських та червоноперекопських курганів
[Лєсков, 1974, c. 45—60; 66—101], понад шля-
хом від Огузу до Перекопу). А закінчення рап-
тового набігу сарматів слід очікувати не біля
Херсонесу, а в палаці Неаполя Скіфського або
ж на городищі Кермен-Кир, що найближче від-
повідає відстані, зазначеній автором «військо-
вих хитрощів». Асинхронність згаданих подій з
часом класичної Скіфії не є на заваді, а навпа-
ки, дотично вказує на важливість і довге існу-
вання нашої магістралі.
ЧИННИКИ ТА НАЯВНІ ОЗНАКИ
ТОРГІВЕЛьНОї АКТИВНОСТІ
хЕРСОНЕСьКОї ДЕРжАВИ
На відміну від Керкінітиди Геродот Херсоне-
са не знає, оскільки на час його візиту до Оль-
вії міста на Гераклейському півострові Криму
не існувало. Найперша ж звістка про Херсонес
сходить до другої половини IV ст. до н. е. вона
міститься в творі під назвою «Періпл», що при-
Статті
74 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
писується грецькому авторові Скілаку Каріанд-
ському. У § 68 цього твору повідомляється, що
в Таврійській землі живуть елліни, в яких тор-
гівельне місто Херсонес, мис Баранячий Лоб,
на який від Істру три дні та три ночі прямого
путі, а вдовж берегу вдвічі довше, бо там є за-
тока. в той же час одним з ключових чинни-
ків виникнення емпорію Херсонес вважають
освоєння греками прямих коротких маршрутів
в чорному морі [Максимова, 1954, c. 56—57;
Кац, 1990], що дозволяло швидше ніж за три
доби подолати відстань між протилежними бе-
регами. в.Ф. Гайдукевич, спираючись на текст
«Історії» Геродота та інші джерела, припускав,
що вже в середині V ст. до н. е. греки здійсню-
вали довгі переходи у відкритому морі, а з пер-
шої половини ІV ст. до н. е. ці переходи стали
традиційними [Гайдукевич, 1969, c. 18—19].
Це вдалося завдяки використанню давніми мо-
реплавцями західної кільцевої течії в відкрито-
му морі та орієнтуванню по зірках та сонцю.
згадана кільцева течія в значній мірі була
своєрідною турбіною, що збільшила розвиток
активних торгівельних стосунків греків Пів-
денного узбережжя з греками західного Кри-
му, а через них і з світом скіфів (рис. 3). Тут
йдеться про головні течії чорного моря, які
утворюють два велетенські кільця, що руха-
ються проти годинникової стрілки [золотарев,
1979, c. 95—98, рис. 1]. в середовищі гідрологів
їх називають «окулярами Кніповича» 1. Додат-
ково істотний вплив на водні потоки посилює і
сила вітру. Тому в окремі моменти швидкість
його потоку може сягати 1 м/с, хоча в 20 км
від берегу в смузі шириною 30—90 км середня
швидкість становить 30—40 см/с. Морський пе-
рехід від Гераклеї до Херсонесу таким чином
міг тривати півтори—дві доби. Давньогрецькі
1. М.М. Кніпович у 1920—30-х рр. керував Азовсько-
чорноморською науково-промисловою експедицією,
що і відкрила цей ефект.
мореходи, використовуючи течію до звичайної
швидкості своїх суден в 4 вузла, додавали ще
вузол, що дозволяло долати найкоротшу від-
стань (142 милі) через чорне море за 30 годин
[золотарев, 1979, c. 96]. Раціональний рух по
західному колу дозволяв швидко переміщува-
тись між містами-колоніями Гераклеї Херсоне-
сом та Каллатією, складніше з огляду на тур-
булентність в мілкій Каламітській затоцібуло
підходити до порту або ж якірних стоянок Кер-
кінітиди.
в.І. Кац вважає, що Херсонес зобов’язаний
своїм виникненням саме освоєнню коротких
маршрутів через Понт [Кац, 1990, c. 106]. з
урахуванням торгівельних інтересів Гераклеї,
для колонії обрали одну з найбезпечніших
бухт Південно-західного Криму. зважили і те,
що значення Херсонесу для загальнопонтійс-
кої торгівлі в період переходу від каботажно-
го плавання до прямих маршрутів через Понт
безмірно зросло. До кінця першої чверті IV ст.
до н. е. південно-західний край Криму опинив-
ся на перетині двох найбільших потоків руху
кораблів в водах Понта, що не могло не спри-
яти перетворенню Херсонесу в значний центр
транзитної морської торгівлі [Кац, 1990, c. 107].
збільшення товарної маси потребувало її по-
дальшого транспортування і тут роль своєрід-
ного ретранслятора дісталась Керкінітиді та
Калос-Лімену, звідки до Скіфії мали відбувати
торгівельні каравани.
Основою економіки Херсонеса Таврійського
було виноробство, тому саме амфори в останню
чверть ІV — на початку ІІІ ст. до н. е. познача-
ють його торгівельну активність в Скіфії [Лан-
цов, 2005, c. 127, 129]. звичайно демографічний
(і, відповідно, економічний) потенціал Херсоне-
су був в декілька разів меншим за можливості
Боспорського царства. Але на межі ІV — ІІІ ст.
до н. е. позиція Херсонесу в економіці Північ-
ного Причорномор’я стає значно вагомішою,
особливо це стосується поставок вина до Скіфії,
що значно збільшуються [Рогов, 2002, c. 152].
рис. 3. Схема західної кільцевої течії в чорному морі
та міста-колонії Гераклеї, з’єднані нею
рис. 4. Графік розподілення клейм Херсонесу та Си-
нопи на городищах Нижнього Дніпра в порівнянні
з поселенськими структурами західного Криму, за:
[Фатєев, 2014]
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
75ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
Про це ж свідчить велика кількість клейм Хер-
сонесу на городищах Нижнього Дніпра (рис. 4)
[Фатєев, 2014].
Торгівельна активність нащадків дорійців в
Скіфії простежується також завдяки амфорам
Гераклеї, а їх кількість за підрахунками ще на
сімдесяті роки минулого сторіччя була найбіль-
шою серед посудин інших центрів. І в період
максимального піднесення понтійської торгів-
лі в ІV ст. до н. е. гераклейскі амфори досяга-
ли віддалених на північ від моря територій до
рівня Києва, воронежу, а на сході — до берегів
волги [Брашинский, 1984, c. 82, 108]. Доміну-
вання продукції Гераклеї наочно демонструє
графік, складений на підставі колекції клейм
Керкінітиди (рис. 5).
значна торгівельна інтервенція Гераклеї
припала на період правління скіфського царя
Атея і не могла відбуватися без його згоди. Ціл-
ком вірогідно, карбування монет в 353—347 рр.
до н. е., що було здійснене на монетному дворі
Гераклеї, до певної міри мало сприяти покра-
щенню стосунків з володарем Скіфії. з одного
боку, золоті піхви меча з кургану чаян, що пот-
рапляють в коло однакових престижних дарун-
ків і дотично свідчать про присутність скіфсь-
кого наглядача за Керкінітидою (вагоміший,
мабуть, похований в кургані Кош-Оба), а з ін-
шого боку, карбування другої серії монет Атея
в 347—339 рр. до н. е. в Каллатісі, на тлі погроз
громаді візантія наводить на певне припущен-
ня (рис. 6). всі ці події відбувалися на узбере-
жжі Понту, дещо далі в Боспорі Фракійському
опинився візантій. Міста де карбували монети
та піхви меча з кургану чаян практично впису-
ються в велетенський трикутник, який, в свою
чергу, вписаний в західне кільце течії чорного
моря, по якому курсували кораблі Гераклеї.
Грецька морська торгівля, імовірно, вплива-
ла на стан речей в Скіфському степу, а Херсонес
посилював цей вплив, оскільки був важливим
партнером в цій торгівлі. Схоже, що з загибеллю
рис. 5. Графік домінування продукції Гераклеї на
тлі клейм Керкінітиди, за: [Махнева, 1991, c. 105]:
1 — Гераклея; 2 — Херсонес; 3 — Синопа; 4 — Фасос;
5 — Родос; 6 — Кнід; 7 — Менда; 8 — Хіос; 9 — Кос
рис. 6. Карта знахідок урочистої зброї «троянської серії» — вірогідних дарів царя Атея регіональним лідерам
та царю Македонії Філіпу ІІ
Статті
76 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
Атея торгівельна активність Гераклеї в Скіфії
лише посилилась [Ланцов, 2005, c. 131], оскіль-
ки невдовзі почався похід Александра до Персії
і поліси Егейського моря змінили напрям своїх
торгівельних пріоритетів. за цих сприятливих
умов в останній третині IV—на початку III ст.
до н. е. відбувається максимальний розквіт еко-
номіки Херсонеса [зубар, 1990, c. 46, 48—49;
Ланцов, 2005, c. 137], що засвідчено багатьма
категоріями археологічного матеріалу.
На закінчення слід зауважити, що ми не
можемо визначити весь спектр товарів, якими
обмінювались мешканці херсонеської хори (а
через них і споживачі інших полісів / центрів)
та їх контрагенти в Скіфії, але можна зазна-
чити, що крім традиційної продукції античного
світу на північ та схід, в зворотному напрямку
крім зерна та шкір йшла велика кількість меду
з степової заплави Дніпра (великого Лугу та
Базавлугу). Нібито напрошується думка про
транспортування меду в амфорах з під вина.
втім, оскільки мед любить тару натуральну, то
для цього більше підходили бочки, барильця,
липовки. Цю тару важче зафіксувати археоло-
гічно, але як прецедент можна нагадати бочку
з цільної колоди (липовку?) з поховання V ст. до
н. е. з Малої Цимбалки [Алексеев, 1995, c. 53].
Рух на перехресті торгівельних шляхів біля
Сірогозької балки, цілком вірогідно, в часи
Атея та при його наступнику продовжував
бути інтенсивним, якщо і не посилився. Під-
ставою для такого висновку є збільшення ім-
порту вина з Гераклеї 1, Херсонесу, Сінопи як
до центру, так і до віддалених районів Скіфії
[Фатеев, 2004, c. 262—264; 2009, c. 284—303;
Монахов, 1999]. Факт домінування сортів не-
дорогого вина з найближчих центрів виноробс-
тва пояснюється тим, що держава Скіфія піс-
ля Атея слабшає і торгівля відреагувала на це
належним чином. Проте, повз величний похо-
вальний комплекс скіфського царя, зведений в
середині степу, який ми знаємо як курган Огуз
та через перехрестя з інтенсивним рухом біля
нього йшли каравани з дешевим (та малою час-
ткою коштовного) вином та олією.
1. велика робота проведена в останнє десятиріччя
С.в. Поліним з перегляду хронологічної системи
таврування амфор Гераклеї Понтійської. Утім спро-
ба обмежити її третьою чвертю IV ст. до н. е. і на під-
ставі цього штучно звузити час спорудження курганів
вищого соціального прошарку Скіфії, не знайшла
підтримки у ключових фахівців, більше того зазна-
ла різкої критики [Алексеев, 2013, с. 350—351; Кац,
2016, с. 241—258]. Торпедують позицію С.в. Поліна
і автори великої монографії, присвяченої могиль-
нику IІІ—ІІ ст. до н. е. біля с. Глине на Нижньому
Дністрі. відстоюючи факт існування пам’яток IІІ ст.
до н. е. на численних переконливих прикладах,
М.П. Тєльнов, в.С. Сініка та І.А. четверіков «по-
вертають» скіфів в Північне Причорномор’я, в тому
числі і на Нижній Дніпро, де межею їх перебування
виступає середина цього сторіччя [Тельнов, четве-
риков, Синика, 2016, с. 985—998].
Алексеев А.Ю. Скифское погребение V в. до н. э. в
кургане Малая Цимбалка (раскопки И.Е. забелина в
1968 г.) // АСГЭ. — 1995. — № 32. — С. 53—59.
Алексеев А.Ю. «Центростремительная» и «центробеж-
ная» хронология скифских древностей Северного При-
черноморья // Боспорский феномен. Греки и варвары
на Евразийском перекрестке: Материалы междунар.
науч. конф. — СПб, 2013. — С. 349—352.
Анохин В.А. Еще раз об античном письме из Керкени-
тиды // Археологія. — 1998. — № 1. — С. 136—142.
Бессонова С.С. Полтавець В.і. Шляхи сполучення в
басейні Тясмину на початку доби заліза // Старожит-
ності раннього залізного віку. — К., 2015. — С. 21—37
(АДІУ. — № 2 (15)).
Бокий Н.М., Горбул Г.П., отрощенко В.В., Киммерий-
ские захоронения на Кировоградщине // СА. — 1991. —
№ 1. — С. 173—183.
Болдин я.и. Обследование древних балок в Херсонской
области // АО 1980 г. — М., 1981. — С. 232.
Болтрик Ю.В. Об одном из вероятных торговых трак-
тов Скифии // Актуальные проблемы археологических
исследований в Украинской ССР.: Тез. докл. — К.,
1981. — С. 59—60.
Болтрик Ю.В. Сухопутные коммуникации Скифии //
Проблемы археологии Степной Евразии: Тез. докл. —
Кемерово, 1987. — ч. II. — С. 3—5.
Болтрик Ю.В. Сухопутные коммуникации Скифии (по
материалам новостроечных исследований от Приазо-
вья до Днепра) // СА. — 1990. — № 4. — С. 30—44.
Болтрик Ю.В. Повозки как показатель целостности
комплекса скифского кургана // Эпоха раннего желе-
за. — Киев; Полтава, 2009. — С. 39—47.
Болтрик Ю.В. Східне крило курганів золотого Поясу
Скіфії (географічний аспект) // Археологія і простір. —
К., 2015. — С. 14—29 (АДІУ. — № 4 (17)).
Брашинский и.Б. Методы исследования античной тор-
говли (на примере Северного Причерноморья). — Л.,
1984. — 248 с.
Вахтина М.Ю., Виноградов Ю.А., Горончаровский В.А.,
рогов Е.я. Некоторые вопросы греческой колонизации
Крыма // Проблемы греческой колонизации Северного
и восточного Причерноморья: Материалы I всесоюз.
конф. по древней истории Причерноморья (Цхалтубо,
1977). — Тбилиси, 1979. — С. 71—81.
Гайдукевич В.Ф., О путях прохождения древнегречес-
ких кораблей в Понте Эвксинском // КСИА. — 1969. —
вып. 116. — С. 11—19.
Гречко Д.С. Населення скіфського часу на Сіверському
Дінці. — К., 2010. — 286 с.
Граков Б.Н. Скифский Геракл // КСИИМК. — 1950. —
вып. XXXIV. — С. 7—18.
Золотарев М.и. Новые данные о древних морских путях
в Понте Эвксинском // Проблемы греческой колониза-
ции Северного и восточного Причерноморья: Материа-
лы I всесоюз. конф. по древней истории Причерномо-
рья (Цхалтубо, 1977). — Тбилиси, 1979. — С. 94—100.
Зубар В.М. з історії Херсонеса Таврійського другої
половини IV — початку ІІІ ст. до н. е. // Археологія. —
1990. — № 1. — С. 39—50.
кац В.и. Эмпорий Херсонес // Античный мир и архео-
логия. — 1990. — вып. 7. — С. 97—111.
кац В.и. Изыскания С.в. Полина в области керами-
ческой эпиграфики Гераклеи Понтийской // Stratum
plus. — 2016. — № 3. — С. 241—258.
кемалова А.р. Тюркские топонимы на карте Тархан-
кута // Материалы к археологической карте Крыма. —
2014. — вып. XIV. — С. 155—164.
клочко Л.С., оленковский Н.П. Новые скифские навершия
с нижнего Днепра // СА. — 1990. — № 3. — С. 253—255.
колтухов С.Г. Скифы Крымского Присивашья в VII—
IV вв. до н. э. Ландшафтно-историческое районирование
археологических памятников Крыма // Материалы к ар-
хеологической карте Крыма. — 2012. — вып. X. — 139 с.
кутайсов В.А. Античный город Керкинитида. — Сим-
ферополь, 1992. — 192 с.
Болтрик Ю.В. Огуз — курган на ключовому роздоріжжі Скіфії (пошук Херсонеського сліду)
77ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 2 (23)
кутайсов В.А. Керкинитида в античную эпоху. — К.,
2004. — 325 с.
Ланцов С.Б. Античное святилище на западном берегу
Крыма. — К., 2003. — 118 с.
Ланцов С.Б. О скифо-херсонесских отношениях в пос-
ледней трети IV — первой трети ІІІ вв. до н. э. // Ethnic
Contacts and Cultural Exchanges North and West of the
Black Sea from the Greek Colonization to the Ottoman
Conquest. — Iaşi, 2005. — С. 127—146.
Лєсков о.М. Скарби курганів Херсонщини. — К.,
1974. — 123 с.
Максимова М.и. Краткий путь через черное море и
время его освоения греческими мореходами // МИА. —
1954. — № 33. — С. 45—57.
Махнева о.А. Керамические клейма Керкинитиды (об-
щий обзор) // Северо-западный Крым в античную эпо-
ху. — К., 1994. — С. 105—122.
Медведев А.П. Ранний железный век Лесостепного По-
донья. Археология и этнокультурная история І тыс. до
н. э. — М., 1999. — 159 с.
Мозолевский Б.Н., Полин С.В. Курганы Скифского
Герроса IV в. до н. э. — К., 2005. — 599 с.
Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерноморье. Ком-
плексы керамической тары. — Саратов, 1999. — 678 с.
онайко Н.А. Апполон Гиперборейский // История и
культура античного мира. — М., 1977. — С. 153—159.
отрощенко В.В. Белозерская культура // Культуры эпохи
бронзы на территории Украины. — К., 1986. — С. 117—152.
Переводчикова Е.В. Типология и эволюция скифских
наверший // СА. — 1980. — № 2. — С. 23—44.
ратнер и.Д., костюк Л.и. Древности Херсонщины. —
Симферополь, 1989. — 112 с.
рогов Е.я. Херсонес и варвары Юго-западного Крыма в
IV в. до н. э. // Античный мир и археология. — 2016. —
вып. 11. — С. 140—153.
рябкова Т.В. Навершия с шаровидыми прорезными
бубенцами из раннескифских памятников закубанья //
Кавказ и степь на рубеже эпохи поздней бронзы и ран-
него железа: Материалы междунар. науч. конф., пам.
М.Н. Погребовой. — М., 2016. — С. 215—222.
Симоненко А.В. Сарматские всадники Северного При-
черноморья. — К., 2015. — 77 с.
Смекалова Т.Н. Курганы в ландшафте Северного При-
черноморья. I. Предгорный Крым // БИ. — 2009. —
вып. ХХІ. — С. 42—119.
Смекалова Т.Н., колтухов С.Г., Чудин А.В. Курганные
могильники чаян и Апан-Сарча в Северо-западном
Крыму // Материалы к археологической карте Кры-
ма. — 2014. — вып. XIV. — С. 231—263.
Соломоник Э. и. Два античных письма из Крыма //
вДИ. — 1987. — № 3. — С. 72—81.
Стащук М.Ф., Супрычев В.А., хитрая М.С. Минерало-
гия, геохимия и история формирования донных отло-
жений Сиваша. — К., 1964. — 174 с.
Суботін Л.В., Черняков і.Т. Новотроянський скарб та
питання обміну металом в добу пізньої бронзи // Архео-
логія. — 1982. — вип. 39. — С. 15—22.
Тельнов Н.П. Четвериков и.А,. Синика В.С. Скифский
могильник IІІ—ІІ вв. до н. э. у с. Глиное. — Тирасполь,
2016. — 1096 с.
Фатеев о.В. Херсонесский амфорный импорт на скиф-
ских поселениях Нижнего Приднепровья // ССПiК. —
2004. — xi. — С. 262—265.
Фатеев о.В. Амфоры и клейма Гераклеи Понтийской
из Капуловки // ССПiК. — 2009. — xv. — С. 284—303.
Фатеев о.В. Хронология амфорных клейм Херсонеса
конца IV — начала III вв. до н. э. // Stratum plus. —
2014. — № 3. — С. 223—244.
Черепанова Е.Н., щепинский А.А. Там, где пройдет Се-
веро-Крымский. — Симферополь, 1966. — 95 с.
Шрамко Б.А. Бельское городище скифской эпохи (го-
род Гелон). — К., 1987. — 184 с.
щеглов А.Н., кац В.и., Смекалова Т.Н., Беван В.В. Курга-
ны скифской знати в западном Крыму // Материалы к архе-
ологической карте Крыма. — 2013. — вып. XI, ч. 1. — 102 с.
яворницький Д.і. Історія запорізьких козаків. — К.,
1990. — Т. 1. — 592 с.
Rostowzew M. Skythien und der Bosporus. — Berlin,
1931. — Bd. 1. — 651 s.
Shceglov A.N, Katz V.I. A Fourth-Century B.C. Royal
Kurgan in Crimea // Metropolitan Museum Journal. —
1991. — 26. — P. 97—122.
Ю.В. Болтрик
ОГуЗ — КуРГАН НА КЛЮЧЕВОМ
ПЕРЕКРЕСТКЕ СКИФИИ
(поиск херсонесского следа)
Толчком в написании этой статьи послужило установ-
ление факта пересечения трех древних дорог близ курга-
на Огуз, среди них и средневекового Муравского шляха.
Детальный анализ археологической, картографической
и нарративной информации позволяет реконструировать
важный перекресток в центре степной области — между
реками Днепр и Молочная. Удалось установить, что через
Огуз пролегали маршруты в шести направлениях. Поми-
мо ранее известного пути из центра Скифии на Боспор,
удалось определить торговый транзит, который соединял
Херсонес и его хору с зоной лесостепных городищ. Марке-
рами тут служат пункты находок керамической тары из
южнопонтийских центров и Херсонеса.
Доминирование импорта из Синопы и особенно из
Гераклеи в ІV — начале ІІІ вв. до н. э. возможно объ-
яснить несколькими причинами. Первая из них — ос-
воение краткого пути через черное море в западный
Крым. вторая — вероятное содействие скифского царя
Атея, взявшего под свой контроль поток товаров из Юж-
ного Понта. Третья — угасание либо переориентация
торговой активности полисов Эгейского моря (не исклю-
чено в связи с походом Александра великого в Персию)
и экономическая активизация Гераклеи Понтийской.
Ключевые слова: курганы, перекресток, скифы, Ге-
раклея, Херсонес, пути.
Yu.V. Boltryk
Oguz — thE tuMuLus in a
cruciaL crOssrOads Of scythia
(search for khersones’ Mark)
The establishment of the fact of crossing of three ancient
roads near Oguz kurhan was the impulse for writing this
article. The medieval Muravsky Shlyakh appeared to be
among those roads. A detailed analysis of archaeological,
cartographic and narrative information allows us to recon-
struct an important intersection in the center of the steppe
region between the Dnieper and Molochna rivers. It was
possible to establish that the routes in six directions ran
through Oguz. In addition to the previously known route
from the center of Scythia to Bosporus, it was possible to
determine the trade transit that connected Chersonesus
and its choir with a zone of forest-steppe settlements. The
markers here are the points of finds of ceramic tare from
the South-Pontian centers and Chersonesus.
The dominance of importation from Sinop and especially
from Heraclea in the early 4th century BC can be explained
by several reasons. The first one is the development of a
short way through the Black Sea to the Western Crimea.
The second is the probable assistance of Scythian king
Athey, who took control of the flow of goods from South Pon-
tus. The third reason is the extinction or reorientation of
the trading activity of the polies of the Aegean Sea (proba-
bly in connection with the campaign of Alexander the Great
to Persia) and the economic activation of Heraclea Pontus.
keywords: Barrows, crossroads, Scythians, Heraclea,
Chersonesus, ways.
одержано 3.04.2017
|