Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року
Стаття присвячена акту 1648 р. королівського надання Хортиці князю Яремі Вишневецькому. Згідно з цим документом, терени козацького Запоріжжя опинялися у магнатській власності. Стверджується, що цей акт може бути трактований як черговий яскравий привід для козацько-шляхетського конфлікту. Статья посв...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16183 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року / Д. Вирський // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 467-474. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16183 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Вирський, Д. 2011-02-08T15:28:04Z 2011-02-08T15:28:04Z 2009 Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року / Д. Вирський // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 467-474. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0011 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16183 Стаття присвячена акту 1648 р. королівського надання Хортиці князю Яремі Вишневецькому. Згідно з цим документом, терени козацького Запоріжжя опинялися у магнатській власності. Стверджується, що цей акт може бути трактований як черговий яскравий привід для козацько-шляхетського конфлікту. Статья посвящена акту 1648 р. королевского пожалования Хортицы князю И И еремии Вишневецкому. Согласно этому документу, территория казацкого Запорожья стала магнатской собственностью. Утверждается, что этот акт может быть трактован как очередной яркий повод для казацко-шляхетского конфликта. The paper is devoted to the certificate of 1648 given to Prince Iarema Vyshnevetsky (Jarema Wiśniowiecki) which is concerned with the royal benefaction of Khortytsia. According to the document the territory of the Cossack Zaporizhia became the magnate’s property. It has been established that this certificate could be viewed as one of the reasons for the conflict between the Cossacks and nobility. uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України Публікації джерел Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року Королевское пожалование на Хортицу князю Иеремии Вишневецкому 1648 года Royal Benefaction to the Island of Khortytsia given to Prince Iarema Vyshnevetsky in 1648 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року |
| spellingShingle |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року Вирський, Д. Публікації джерел |
| title_short |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року |
| title_full |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року |
| title_fullStr |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року |
| title_full_unstemmed |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року |
| title_sort |
королівське надання на хортицю князю яремі вишневецькому 1648 року |
| author |
Вирський, Д. |
| author_facet |
Вирський, Д. |
| topic |
Публікації джерел |
| topic_facet |
Публікації джерел |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Королевское пожалование на Хортицу князю Иеремии Вишневецкому 1648 года Royal Benefaction to the Island of Khortytsia given to Prince Iarema Vyshnevetsky in 1648 |
| description |
Стаття присвячена акту 1648 р. королівського надання Хортиці князю Яремі Вишневецькому. Згідно з цим документом, терени козацького Запоріжжя опинялися у магнатській власності. Стверджується, що цей акт може бути трактований як черговий яскравий привід для козацько-шляхетського конфлікту.
Статья посвящена акту 1648 р. королевского пожалования Хортицы князю И И еремии Вишневецкому. Согласно этому документу, территория казацкого Запорожья стала магнатской собственностью. Утверждается, что этот акт может быть трактован как очередной яркий повод для казацко-шляхетского конфликта.
The paper is devoted to the certificate of 1648 given to Prince Iarema Vyshnevetsky (Jarema Wiśniowiecki) which is concerned with the royal benefaction of Khortytsia. According to the document the territory of the Cossack Zaporizhia became the magnate’s property. It has been established that this certificate could be viewed as one of the reasons for the conflict between the Cossacks and nobility.
|
| issn |
XXXX-0011 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16183 |
| citation_txt |
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року / Д. Вирський // Український археографічний щорічник. — К., 2009. — Вип. 13/14. — С. 467-474. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT virsʹkiid korolívsʹkenadannânahorticûknâzûâremívišnevecʹkomu1648roku AT virsʹkiid korolevskoepožalovanienahorticuknâzûieremiivišneveckomu1648goda AT virsʹkiid royalbenefactiontotheislandofkhortytsiagiventoprinceiaremavyshnevetskyin1648 |
| first_indexed |
2025-11-25T21:29:28Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:29:28Z |
| _version_ |
1850557840386686976 |
| fulltext |
Українська історіографія традиційно з інтересом ставиться до вивчен
ня причин козацької революції середини XVII ст. Відтак про претензії
“королев’ят українних”, магнатівлатифундистів на землі, які використовува
лися козаками і які останні вже призвичаїлися вважати своїми, відомо досить
добре. Утім, не всі конкретні факти, що донесли джерела, наразі потрапили
до наукового обігу.
Так, діяльність князя Яреми Вишневецького напередодні виступу
Б. Хмель ницького у 1648 р. ще не ставала предметом прискіпливої уваги
дослідників. Відтак відома “екскурсія” князя Яреми Вишневецького у Дикі
Поля 29 вересня – 14 листопада 1647 р. досі подається як магнатська примха.
Головним інформатором тут виступає князівський слугашляхтич Богуслав
Казимир Машкевич1. Він оповів, що князь Ярема з кількома тисячами кін
ноти, вирушивши із Жовнина над Сулою, дійшов лівим берегом Дніпра до
Порогів, щоб їх оглянути, а потім, “нічого в полях не справивши і жодного
Татарина не бачивши”, повернувся до Лохвиці. На пам’ять про себе Вишне
вецький наказав насипати навпроти Хортиці “копець” зі своїм гербом.
Утім, як бачимо з публікованого далі документа, енергійний князь не
лише милувався грізною красою порогів Дніпра, а й приглядав собі нову
маєтність. Адже з будівництвом Кодака (1639) на прилеглі до нього землі
вздовж Дніпра заглядалося все більше охочих2. Цікаво, що й Вишневецький
1 Дневник Богуслава Казимира Машкевича (1643–1649 гг.) // Мемуары, относящиеся
к истории Южной Руси. – К., 1896. – Вып. ІІ: Первая половина ХVII ст. – С. 410–415.
2 Archiwum Głόwne Akt Dawnych (далі – AGAD). – Metryka Koronna. – Ks. 185. –
К. 512–513v.: 2.V.1643, Warszawa – Ufundowanie klasztoru dominikanόw w nowozałożonej
twierdzy Kudak, na gόrze między dwoma dolinami zwanymi Białki z wyszczegόlnieniem dόbr w
sąsiedztwie (łac.); Ibidem. – Sigillata. – Sygn. 9. – K. 67: 7.VII.1665, Warszawa – Nadanie włości
i pustyń pewnych nieosiadłych nad rzeką Dnieprem w woj. kijowskim leżących, ktόrych szerokość
poczyna się od tego miejsca, gdzie w Dniepr wpada potok nazwany Omylnik pierwszy, a kończy
się tam, gdzie z drugiej strony Dniepru rzeki Orel w tenże Dniepr wpada. Długość tej pustyni od
wschodu słońca na zachόd z obόdwu stron, aż do rzeki Ingule rzeczonej, z brzegami rzek Dniepru,
Omylnika i Ingulia, po śmierci urodzonych Jana Potockiego, podkomorzego halickiego, i Zofii z
Goraja, małżonkόw, urodzonemu Krzysztofowi Sędziwojowi Potockiemu i Bogumile z Goraja,
małżonkom, prawem dożywotnim (згаданий тут Ян Теодорик Потоцький (1608–1664) –
Дмитро ВиРСьКий (Київ)
королівське надання на Хортицю князю яремі
вишневецькому 1648 року
467
під час згаданого походу відвідав Кодак, де зустрічався з його комендан
том3.
Власне, Річ Посполита на той час перебувала на вершині своєї потуги й
була близька до того, аби відновити status quo Корони Польської і Великого
князівства Литовського з XV ст., коли ціле ДніпроДністровське межиріччя
належало польським королям і литовським князям. Причому, як бачимо з
публікованого тексту, Ярема Вишневецький претендував навіть на більше.
Він прагнув поширити свою владу і на лівобережну, традиційно трактовану
як татарську, частину нижнього Дніпра.
До речі, претензії Вишневецького на Хортицю могли бути представлені
сучасникам як “очевидні”, адже історія 1550х рр. із замочком Дмитра Вишне
вецького на цьому острові була дуже поширена в річпосполитській літературі
ще з другої половини XVI ст. І, наприклад, Шимон Старовольський у своєму
трактаті “Eques Polonus” (“Лицарство польське”) (Венеція, 1628) уже навіть
воліє звати Хортицю “острів Вишневецький”4.
Таким чином, втілювалися в життя давні козацькі страхи, згідно з яки
ми шляхта цілком повинна була заступити в Україні запорозьке лицарство.
Зрештою, один жовнір, оповідач про передумови повстання Хмельницького,
записав під 1647 р., що тоді панята “юначили”, себто демонстрували світові
своє молодецьке завзяття. Згадавши про антитатарські виправи Яреми Ви
шневецького та Олександра Конецпольського (перший, за цим текстом, діяв
на лівому березі Дніпра, другий – на правому), спостерігач додає, що обидва
вони “з війська [кварцяного собі] рицерських людей затягують, між якими
добра свої дідичні роздають. Тому дивись [дадуть маєток] на три коні, тому
на два, щоб завжди мати готові почти”. Відтак “до них потягнулося багато
безхатченків”5.
підкоморій галицький (1642), вірогідно, набув цю маєтність ще до 1648 р.; Кшиштоф
Седзівой Потоцький – його старший син). Туттаки можна згадати фольклорне джерело –
пісню, за текстом якої “жиди”орендарі “всі козацькі ріки заорандували: Самару, Саксагань,
Гнилу, Пробійну, Кудеску” [варіант – “Каїрку і Гнилобережку”] (див.: Грушевський М. С.
Історія УкраїниРуси. – К., 1995. – Т. VIII. – С. 123). Можна також пригадати спомини про
“маетность одного польскаго дозорца” (1640 р.?) у гирлі Самоткані, на місці сучасного
Верхньодніпровська, див.: Макаревский Ф. Материалы для историкостатистического
описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. –
Днепропетровск, 2000 (Репр. з вид: Катеринослав, 1880). – С. 371. Та зрештою, маєтність
Юрія Немирича у гирлі Орелі (з 1643 р.), розбудовану зусиллями його державці (“замочок
Арцишевського” на Дніпрі нижче гирла Орелі), згадуваного у Б. Маскевича (напевно,
йдеться про Ольбрихта Арцишевського, який згадується як державця Переволочни 1647 р.,
див.: Lipiński W. Z dziejów Ukrainy. – Кijów, 1912. – S. 493–497).
3 Czamańska Ilona. Wiśniowieccy: Monografia rodu. – Poznań, 2007. – S. 185. Польська
дослідниця взагалі не виключає, що князь Ярема на той час уже отримав від короля
обіцянку щодо хортицького надання.
4 Вирський Д. С. Річпосполитська історіографія України (XVI – середина XVII ст.):
У 2 ч. – К., 2008. – Ч. 2. – С. 367, 379.
5 �elacje wojenne z pierwszych lat walk polskokozackich powstania Bohdana �hmiel�elacje wojenne z pierwszych lat walk polskokozackich powstania Bohdana �hmiel
nickiego, okresu “Ogniem i mieczem” (1648–1651) / Оprac., wstępem i przypisami opatrzył
Mirosław Nagielski. – Warszawa, 1999. – S. 98.
Дмитро ВиРСьКий
468
Отже, козакам було на що нарікати. Не дивно, що й великий коронний
гетьман Миколай Потоцький у листі від 21 листопада 1647 р. повідомляв
про численні козацькі скарги на шляхетських державців і панських слуг, що
доходили до нього ледь не щотижня. У зв’язку з цим колишній комісар у
козацьких справах Адам Кисіль просив коронного гетьмана “хоч трохи по
тішити” козаків у їхніх кривдах6. Проте поради поміркованих політиків не
могли на той час виправити ситуацію, бо невдовзі “вже висипався Хміль з
міха і наробив ляхам лиха”.
* * *
На джерело, що публікується нижче, я звернув увагу завдяки електронній
базі реґестів документів Коронної Метрики про Україну 1569–1673 рр. (влас
не, про чотири українських воєводства Київське, Чернігівське, Волинське
та Брацлавське), що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві.
І первісно планував видати саме копію, вписану до Коронної Метрики та
завірену секретарем королівської канцелярії Томашем Уєйським (AGAD. –
Metryka Koronna. – Ks. 189. – K. 767–769; оригінальний титул: “Darowizna
Wielmoznemu Jeremiaszowi Korybutowi X[ią]ciu na Wisniowcu Woiewodzie
�uskiemu y Potomkom na Dobra �hertyce* Wyspe na Dnieprze w W[oiewo]
dztwie Kiiowskim lezące prawem lennem”).
Утім, згодом натрапив на згадку у книзі Ілони Чаманської про оригі
нальний акт7. Це привело до того, що майже готову публікацію було заново
перероблено. Отже, далі текст друкується за оригінальним пергаментним
документом, що зберігається у Варшаві (AGAD. – Zbiόr Dokumentόw
Pergaminowych. – Sygn. 8916). До речі, копія, занесена до Коронної Метри
ки, може бути зайвим доказом того, що акт надання таки набрав правової
чинності. Як відомо, гіпотезу про те, що надання лишилося, так би мовити,
“під сукном”, недооформленим і не відомим навіть самому Вишневецькому,
озвучила Ілона Чаманська. Можливо, підставою для цієї гіпотези стало не
повне оформлення документа, оскільки королівська печатка, для підвішення
якої було зроблено спеціальні отвори, відсутня.
За розміром пергаментний аркуш близький до сучасного формату А3.
Перед самим текстом, після королівського титулу, є віньєтка з художньо вико
наним гербом князя Яреми Вишневецького (до речі, за нього подано загальну
великолитовську “Погоню”, а не скромніший родовий “Корибут”).
Документ складено польською мовою з численними латиномовними
вкрапленнями, властивими для тогочасного письма. Публікація документа
здійснюється із збереженням оригінального правопису з незначним регу
люванням знаків пунктуації. Скорочення розшифровуються у квадратних
дужках. Текст документа доповнено прикінцевими ситуативними та під
рядковими текстологічними коментарями (зокрема, відзначалися смислові
розбіжності з текстом копії з Метрики Коронної).
6 Грушевський М. С. Історія УкраїниРуси. – Т. VIII. – Ч. 2. – С. 139, 140.
* Так в оригіналі, має бути “�hortyce”.
7 Czamańska Ilona. Wiśniowieccy: Monografia rodu. – S. 172.
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року
469
Д О К У М Е Н Т
WŁADYSŁAW IV z Bozey łaski Krol Polski, Wielkie X[ią]ze Litews[kie], �uskie,
Pruskie, Mazowieckie, Zmudz[kie], Inflanc[kie], Smolen[skie], �zerniechowskie; a
Szwedski, Gottski, Wandalski Dziedzieczny K�OL.
Oznaymuiemy tym listem naszym wszem wobec y kazdemu zosobna kemu* to wie
dziec nalezy. Idąc niepochybnym Naiasnieyszych Antecessorow Naszych Krolow Polskich
torem godnych Oyczyzny Synow osobliwą łaską y sczodrobliwosсią naszą zdobiemy
Familie y tych mianowićie dobroczynnośći naszey godnych bydz uznawamy, na ktorych
radzie, powadze, dostatkach y męztwie Salus wszytkiey �zeczypospolitei polega, ktorzy
wysokiemi cznotami y odwaznemi usługami w oczach naszych y wszytkiei �z[eczy]p[o
spoli]tey iaśńieią, ktorzy y Maiestat nasz krolewski y całość Oyczyzny ludźmi, dostatkami,
y zdrowiem swoim własnym zaszczycac zwykłi. Nie tayno to iest swiatu wszytkiemu
iako Sławni Prodkowie wielmoznego Ieremiego Xiązęcia na Wisniowcu szeroko y sławę
y granice narodu Polskiego rozprzestrzeniałi, iako w tamtych kraiach �uskich na samym
pograniczu zawsze excubias przeciwko Nieprzyiacielowi Krzyza S[więtego] odprawo
wali, iako piersiami własnemi, calosc Oyczyzny, dostoienstwo Krolow Panow swoich
mężnie zasczycali, y assidua certamina odprawuiąc częste nad poganstwem otrzymywali
zwyćięztwa, y częstokroć, abo wchodzących nieprzyiacioł in limine Panstw Koronnych
woyskami swemi calemi potykali, abo powracaiączych nieraz cruentæ affecerunt strage.
Takze nie iednę �oronam �iuicam1 zasłuzyli, obseruatos �iues et Patriam, a y to nawet
cokołwiek teraz w dzikich y niewiadomych pustyniach, szerokich zasiadło włośći, wszytko
to perennem recordationem et gratitudinem Męstwa y dzielnośći Xiąząc na Wisniowcu
słusznie oddawać powinno. A poniewasz takowego męstwa ich y dzielnośći wielkie
specimina w Wielmoznym Jeremiaszu Korybucie Xiązęciu na Wiszniowcu Woiewodzie
Ziem �uskich znayduią się, ktory vestigiis insistendo �nych Przodkow swoich przy Xią
zęcym Urodzeniu swoim, zadney nigdy nieopuśćił okazyey, iako ieno per aetatem licuit
benemerendi de Nobis et Uniwersæ �epublicæ y zawszę usiłował iakoby niesmiercelną
sławę y Oyczyznie u postronnych narodow y sobie y domowi swemu wszytkiemu u
następuiącei potomnośći wiecznę mogł ziednać pamiątke: y dlategosz gromadnemi ludu
swego Assistencyami Nieprzyiacielskie impety coraz na Koronę następuiące odbiiaiąc,
wiernie y zyczliwie Nam y �z[eczy]p[ospoli]tey codziennie usługował. A naprzod pod
czas Moskiewskiey Woyny2, ktorąsmy z niesmiertelną sławą naszą y Narodow Nam od
P[ana] Boga powierzonych skonczyli iusto conscripto exercitu kosztem własnym swoim
z drugiey strony Moskiewską infestował Monarchią y nam tak znaczną odwagą swoią siła
do tak wielkiego zwycięztwa dopomagał. Z tą ze ochotą prawie z konia nie zsiadaiąc w
Walnym obozie naszym pod Kamieńcem Podolskim gdy sie �esarz Turecki Amurat3 ze
wszytką potęgą do Panstw nasz[ych] gotował znacznym posiłkem ludzi swoich et insigni
bellico apparatu stanął4. A potym podczas wyuzdanei sweywoli Kozackiey, asz do ostat
niego dokonczenia tam cruenti et sanguinolenti belli persewerował z Hetmanem naszym
Wielmoznym Mikołaiem Potockim5, takze y tam non mediocrem confecti belli gloriam
niemałą w ludziach szkodę y przy wielkich odwagach swoich otrzymał6. Nieustawaiąc
zas y w dalszych leciech in eode [m] ardore gloriae kazdey incursyei Tatarskiey wstręt y
odpor czynił ludzmi y siłami własnemi, a mianowicie pod Ochmatowem opportuno tempore
przybywszy iudicio samych Hetmanow naszych7, non postremam Victoriae promeruit
palmam8, aby tedy w tey zarliwości swoiey nieustawał (ze na tym �z[eczy]p[ospoli]tey
∗ Так в оригіналі, має бути “komu”.
Дмитро ВиРСьКий
470
siła nalezy, aby Uroczyska wszytkie y przeprawy, przez ktore Poganstwo Panstwa naszę
infestować zwykli, zaludowane* były) umyslilismy �hortyce Wyspe na Dnieprze w Wo
iewodztwie Kiiowskim pusto lezącą z oboiem brzegiem Dniepru począwszy od ostatniego
poroha y z rzeczkami pod nię wchodzącymi, takze rzeczkami Tomakowką y inszemi asz
w Tawaniu wpadaiącemi y z temi polami, ktore do tychze rzeczek y uroczysk przypadły y
w nich zawieraiącemi się łąkami, paszami, lasami, borami, gaiami, drzewami bartnemi**,
ieziorami y tegosz wszytkiemi ktoreby się wymyslić mogli pozytkami, wyiąwszy iednak
Saletry y towary leśne9 w lasach y pusczach tamecznych iesliby się iakie zgodne do tych
tam towarow znalazły, ktorych bez osobliwego consensu naszego robic nie będą mogli dac
y conferować lennym wieczystym prawem przerzeczon[emu] Wielmoznemu Jeremiemu
Xiązęciu***y Małzonce iego z Potomstwem ich, ex lumbis ips[orum] pіci męzkiey descen
den[tes]10 daiemy y conferuiemy tym listem naszym. Na ktorey to wzwysz uspomnianei
Wyspie �hortyczy wolno będzie mianowanemu Wielmoznemu Woiewodzie Ziem �uskich
z malzonką y potomkami swemi słobody y włosci ludzmi osadzac, grunty y Pola Pusto
lezące, na pole y role rozrabiac y inne pozytki pomyslne iakie się ta wynaleść będą mogły
czynić. Wolno mu tesz będzie y potomkom iego te dobra dać, darować, przedać, frymarczyć
y iakiemkolwiek sposobem na swoi własny obrocić pozytek za consensem iednak naszym.
Z czego ani Nam, ani do Skarbu Naszego nic nie powinni będą wnosic. Powinnościom
iednak prawu lennemu zwyczaynym o obronie mieysc y granic tamecznych dosyc czynić
maią pod waznością prawa tego. Prawa nasze Krolewskie �z[eczy]p[ospoli]tey y Koscioła
S[więtego] �atholickie[go] cale zachowuiąc. Na co dla lepszey wiary y wagi ręką naszą
podpisawszy pieczęc �oronną przycisnąc rozkazalismy.
Dan w Warszawie dnia ____4∗ Miesiąca Lutego �oku MD�XLVIII. Panowania
Krolestw naszych Polskiego XV a Szwedskiego XVII.
Vladislaus �ex
Thomos Uieyski11 S[ecretarius] S[acrae] �[egiae] M[aiestatis].
Archiwum Głόwne Akt Dawnych. – Zbiόr Dokumentόw Pergaminowych. – Sygn.
8916 (Оригінал).
П Е Р Е К Л А Д
Владислав IV з Божої ласки король польський, великий князь литовський, русь
кий, прусський, мазовецький, жмудський, інфляндський, смоленський, чернігівський
і шведський, готський, вандальський дідичний король.
Оголошуємо цим листом нашим, усім узагалі і кожному зокрема, кому про те
відати належить. Ідучи непохибним шляхом найясніших попередників наших, королів
польських, оздобляємо особливою ласкою та нашою щедрістю гідних синів вітчизни,
родини і визнаємо бути гідними нашої доброчинності власне тих, на чиїх порадах,
поважних достатках і мужності полягає благо всієї Речі Посполитої, які виблискують
високими чеснотами й відважними послугами в очах наших і всієї Речі Посполитої,
∗ Варіант відчитання “zabudowane”.
∗∗ У копії з Коронної Метрики: “drzewami bortnemi”.
∗∗∗ У копії з Коронної Метрики: “Jeremiaszowi Korybutowi Ksiąz[ę]ciu Wisniowiec
kiemu”.
4∗ У пергаменті це місце пошкоджене (можливо, слід читати “29” або “24”). У копії
з Коронної Метрики на місці числа і місяця пропуск.
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року
471
які звикли захищати людьми, достатками та власним своїм здоров’ям і маєстат наш
королівський, і цілісність вітчизни. Не є таємницею для всього світу те, що як славні
предки вельможного Яреми, князя на Вишнівцю, широко поширювали і славу, і кордо
ни народу польського; як у тамтешніх руських краях на самому прикордонні завжди
виконували сторожу проти неприятеля св. Хреста; як власними грудьми мужньо за
хищали цілість Вітчизни та гідність королів, панів своїх, і, вступаючи безупинно в
битви, часто над поганством одержували перемоги. І неодноразово або неприятелів,
які входили на кордон країв коронних, військами своїми цілком громили, або тим,
що поверталися, не раз криваво відплачували за спустошення. Також не лише гро
мадянську корону1 вони заслужили, оберігаючи громадськість і вітчизну, а й навіть
те, що будьде зараз у диких і невідомих пустелях широкі осіли волості, то все вічній
пам’яті та вдячності за мужність і діяльність князів на Вишнівцю слушно віддавати
треба. А оскільки, через таку мужність їх і діяльність, великі взірці є у вельможного
Яреми Корибута князя на Вишнівцю, воєводи земель руських, то він ретельно ніколи
не упускав жодної оказії піти слідами гідних предків своїх, від свого князівського
народження, як єдино за віком належить добре заслуженому у нас і цілій Речі По
сполитій, і завжди намагався, аби і вітчизні безсмертну славу у сторонніх народів, і
собі та всьому домові своєму у наступних поколінь вічну міг отримати пам’ять. І для
того ж величезними люду свого підмогами неприятельські напади, щораз на Корону
наступаючі, відбивав вірно і зичливо, нам і Речі Посполитій щоденно прислужував.
А насамперед під час Московської війни2, котру ми скінчили з безсмертною славою
нашою і народів нам від П[ана] Бога довірених, власним своїм коштом належне
набравши військо, з іншого боку турбував Московську монархію і такою значною
відвагою своєї сили допоміг нам [дістати] таку велику перемогу. Так само охоче, з
коня практично не зсідаючи, виставляв значну підмогу своїми людьми і чудовим вій
ськовим спорядженням у головному нашому таборі під Кам’янцемПодільським, коли
султан турецький Амурат3 зі всією потугою готував [вторгнення] до країв наших4.
А потім, під час розгнузданої сваволі козацької, аж до останнього кінця кривавої та
жорстокої війни залишався з гетьманом нашим вельможним Миколаєм Потоцьким5,
також і там за завершення війни не посередню славу отримав з немалою в людях
шкодою і при великих своїх відвагах6. Не втомлюючись же і в подальших роках, задля
того блиску слави – кожному набігу татарському протидію та відсіч чинив людьми і
силами власними, а саме під Охматовом, вчасно прибувши, на думку самих гетьма
нів наших7, не останню серед переможців заслужив славу8. Аби тоді в тій ревності
своїй не переставав [перебувати] (бо Речі Посполитій дуже залежить на тому, щоб
усі урочища та переправи, через які поганство наші держави звикло турбувати, були
залюднені*) замислили ми Хортицю, острів на Дніпрі, що у воєводстві Київському
пусто лежить, з обома берегами Дніпра, від останнього порогу почавши, з річками,
що плинуть під нього, також річками Томаківкою та іншими, що впадають аж до
Тавані [до Дніпра], і з тими полями, котрі прилеглі до тих річок та урочищ, і тими,
що в них містяться, луками, пашами, лісами, борами, гаями, деревами бортними,
озерами і також усіма, котрі могли б вимислитися пожитками, за винятком, однак,
селітри і товарів лісних9, у лісах і пущах тамтешніх (якби якісь відповідні до тихто
товарів зайшли, то їх без особливого дозволу нашого розробляти не можуть) дати і
приєднати ленним вічним правом означеному вельможному Яремі князю і дружині
його з нащадками їхніми, від чресел їхніх, чоловічої статі нащадкам10, даємо та
* Варіант – “забудовані”.
Дмитро ВиРСьКий
472
приєднуємо цим листом нашим. На томуто згаданому острові Хортиця вільно буде
названому вельможному воєводі земель руських з дружиною та нащадками своїми
осаджати слободи і волості людьми, розробляти ґрунти і поля, що пусто лежать,
на поля і ріллю та інші корисні пожитки, які зможуть тут винайтися. Вільно також
буде йому і нащадкам його ті добра передавати, дарувати, продавати, спекулювати і
будьяким способом на свій власний пожиток обертати, за дозволом, однак, нашим.
З чого ані нам, ані до скарбу нашого ніякі не повинні будуть вносити повинності.
Однак, за звичаєм права ленного, досить мають нести повинність оборони тамтешніх
місць і кордонів, зберігаючи у силу того права цілком права наші королівські, Речі
Посполитої та костьолу католицького. На що для ліпшої віри й ваги, рукою нашою
підписавши, печатку коронну притиснути наказали ж ми.
Даний у Варшаві дня [29? 24?] місяця лютого року 1648. Панування королівств
наших польського 15го і шведського – 17го [років].
Владислав король.
Томаш Уєйський11 с[екретар] с[вятого] к[оролівського] м[аєстату].
К О М Е Н Т А Р І
1. Громадянська корона (�orona �ivica) – вінець з дубового листя, у давніх рим
лян була вищою нагородою за спасіння життя співвітчизника на війні.
2. йдеться про Смоленську війну 1632–1634 рр. Ярема Вишневецький тоді
особисто взяв участь у великому поході на Путивль у травні 1633 р.; його війська
відзначилися і в інших прикордонних сутичках на Лівобережжі.
3. Мурад IV (1612–1640) – турецький султан у 1623–1640 рр.
4. йдеться, власне, про дві військові кампанії під Кам’янцемПодільським 1633
та 1634 рр. У першій Ярема Вишневецький командував одним з крил коронного вій
ська під проводом Станіслава Конецпольського в успішній битві під Панівцями проти
турецьких військ Абазипаші. У другій, коли сам король Владислав IV готувався до
війни з Туреччиною, до табору під Кам’янцем були стягнуті всі військові резерви
королівства, у т. ч. і 3тисячний підрозділ князя Яреми.
5. Потоцький Миколай (бл. 1593–1651) – на той час гетьман польний коронний
(від 1637 р.) та брацлавський воєвода (від 1636 р.).
6. йдеться про кампанію 1638 р. проти запорожців Якова Острянина. Ярема Ви
шневецький, лівобережні володіння якого перебували під ударом повстанців, взяв у
ній участь особисто. У битві під Жовнином під ним навіть було вбито коня.
7. Мова йде про Станіслава Конецпольського (бл. 1594–1646), гетьмана великого
коронного (від 1632 р.), та згаданого польного гетьмана Миколая Потоцького.
8. йдеться про переможну битву з татарами під Охматовом 31 січня 1644 р. У ній
Ярема Вишневецький також брав участь на чолі тритисячного приватного війська.
9. йдеться про попіл від випалювання лісів – сировину для виготовлення по
ташу.
10. За ленним правом успадкування відбувалося лише по чоловічій лінії. Звідси
повтор “нащадків” (перший раз йдеться про всіх нащадків, які користуються землею
ще за життя батьків).
11. Напевно, це Томаш з Рупнева Уєйський (Ujejski, 1612–1689). Він походив
із середньозаможної шляхти сандомирської землі. Кар’єру починав саме в королів
ській канцелярії. Згодом обійняв посаду київського біскупа, проте постійно мешкав
у Вармії.
Королівське надання на Хортицю князю Яремі Вишневецькому 1648 року
473
Дмитро Вирський (Київ). королівське надання на Хортицю князю яремі вишне-
вецькому 1648 року.
Стаття присвячена акту 1648 р. королівського надання Хортиці князю Яремі Вишне
вецькому. Згідно з цим документом, терени козацького Запоріжжя опинялися у магнатській
власності. Стверджується, що цей акт може бути трактований як черговий яскравий привід
для козацькошляхетського конфлікту.
Ключові слова: козаки, Запорозька Січ, Вишневецький, надання, привілей.
Дмитрий Вирский (Киев). королевское пожалование на Хортицу князю иеремии
вишневецкому 1648 года.
Статья посвящена акту 1648 р. королевского пожалования Хортицы князю иеремии
Вишневецкому. Согласно этому документу, территория казацкого Запорожья стала магнат
ской собственностью. Утверждается, что этот акт может быть трактован как очередной яр
кий повод для казацкошляхетского конфликта.
Ключевые слова: казаки, Запорожская Сечь, Вишневецкий, пожалование, привилегия.
Dmytro Vyrsky (Kyiv). Royal Benefaction to the Island of Khortytsia given to Prince
Iarema Vyshnevetsky in 1648.
The paper is devoted to the certificate of 1648 given to Prince Iarema Vyshnevetsky (Jarema
Wiśniowiecki) which is concerned with the royal benefaction of Khortytsia. According to the docu
ment the territory of the �ossack Zaporizhia became the magnate’s property. It has been established
that this certificate could be viewed as one of the reasons for the conflict between the �ossacks and
nobility.
Key words: the �ossacks, Zaporozhian Sich, Vyshnevetsky (Wiśniowiecki), benefaction,
privilege.
Дмитро ВиРСьКий
|