Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості

У статті дано огляд історії вивчення давньоруських археологічних пам'яток літописної Овруцької волості. Особливу увагу приділено процесу поступового накопичення кількості відомих (виявлених) пам'яток Х —ХІІІ ст. Виділені основні етапи історії археологічних досліджень Овруцької волості. С...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2017
Main Author:	Томашевський, А.П.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2017
Subjects:	Ступінь археогічної дослідженості: методика і практика
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161964
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 240-285. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161964
record_format	dspace
spelling	Томашевський, А.П. 2019-12-28T15:41:12Z 2019-12-28T15:41:12Z 2017 Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 240-285. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161964 902.2[477.42] У статті дано огляд історії вивчення давньоруських археологічних пам'яток літописної Овруцької волості. Особливу увагу приділено процесу поступового накопичення кількості відомих (виявлених) пам'яток Х —ХІІІ ст. Виділені основні етапи історії археологічних досліджень Овруцької волості. Спеціально висвітлюється сучасний етап, пов'язаний з діяльністю Овруцької експедиції ІА НАН України. Відзначаються радикальні кількісні і якісні зміни джерельної бази давньоруських пам'яток, які відбулися в результаті виконання наукових програм Овруцького проекту, починаючи з 1996 р. Констатується досягнутий порівняно високий ступень археологічної дослідженості Овруцької волості, як окремого історико—соціального організму. Подається характеристика ключових засад, змісту складових частин та значення параметрів методики вивчення та оцінки ступеню археологічної дослідженості. В статье представлен обзор истории изучения древнерусских археологических памятников летописной Овручской волости. Выделены основные этапы истории археологических исследований Овручской волости. Особое внимание уделено процессу постепенного накопления количества выявленных памятников Х—ХIII вв. The article gives an overview of the history of the study of ancient archaeological monuments of the annalistic of Ovruch principality. The main stages of the history of archaeological research of Ovruch volost are distinguished. Particular attention is paid to the process of gradual accumulation of the number of known (identified) monuments of Х—ХІІІ centuries. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Ступінь археогічної дослідженості: методика і практика Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості История и степень археологического исследования летописной Овручской волости Annalistic Ovruch volost history and degree of archaeological study Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості
spellingShingle	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості Томашевський, А.П. Ступінь археогічної дослідженості: методика і практика
title_short	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості
title_full	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості
title_fullStr	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості
title_full_unstemmed	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості
title_sort	історія та ступінь археологічної дослідженості овруцької волості
author	Томашевський, А.П.
author_facet	Томашевський, А.П.
topic	Ступінь археогічної дослідженості: методика і практика
topic_facet	Ступінь археогічної дослідженості: методика і практика
publishDate	2017
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	История и степень археологического исследования летописной Овручской волости Annalistic Ovruch volost history and degree of archaeological study
description	У статті дано огляд історії вивчення давньоруських археологічних пам'яток літописної Овруцької волості. Особливу увагу приділено процесу поступового накопичення кількості відомих (виявлених) пам'яток Х —ХІІІ ст. Виділені основні етапи історії археологічних досліджень Овруцької волості. Спеціально висвітлюється сучасний етап, пов'язаний з діяльністю Овруцької експедиції ІА НАН України. Відзначаються радикальні кількісні і якісні зміни джерельної бази давньоруських пам'яток, які відбулися в результаті виконання наукових програм Овруцького проекту, починаючи з 1996 р. Констатується досягнутий порівняно високий ступень археологічної дослідженості Овруцької волості, як окремого історико—соціального організму. Подається характеристика ключових засад, змісту складових частин та значення параметрів методики вивчення та оцінки ступеню археологічної дослідженості. В статье представлен обзор истории изучения древнерусских археологических памятников летописной Овручской волости. Выделены основные этапы истории археологических исследований Овручской волости. Особое внимание уделено процессу постепенного накопления количества выявленных памятников Х—ХIII вв. The article gives an overview of the history of the study of ancient archaeological monuments of the annalistic of Ovruch principality. The main stages of the history of archaeological research of Ovruch volost are distinguished. Particular attention is paid to the process of gradual accumulation of the number of known (identified) monuments of Х—ХІІІ centuries.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161964
citation_txt	Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості / А.П. Томашевський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 240-285. — укр.
work_keys_str_mv	AT tomaševsʹkiiap ístoríâtastupínʹarheologíčnoídoslídženostíovrucʹkoívolostí AT tomaševsʹkiiap istoriâistepenʹarheologičeskogoissledovaniâletopisnoiovručskoivolosti AT tomaševsʹkiiap annalisticovruchvolosthistoryanddegreeofarchaeologicalstudy
first_indexed	2025-11-24T16:26:39Z
last_indexed	2025-11-24T16:26:39Z
_version_	1850483567008677888
fulltext	2�0 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) У статті дано огляд історії вивчення давньо- руських археологічних пам’яток літописної овру- цької волості. особливу увагу приділено процесу поступового накопичення кількості відомих (ви- явлених) пам’яток х—хііі ст. Виділені основні етапи історії археологічних досліджень овруць- кої волості. Спеціально висвітлюється сучасний етап, пов’язаний з діяльністю овруцької експедиції іА НАН України. Відзначаються радикальні кіль- кісні і якісні зміни джерельної бази давньоруських пам’яток, які відбулися в результаті виконання наукових програм овруцького проекту, починаю- чи з 1996 р. констатується досягнутий порівняно високий ступень археологічної дослідженості овру- цької волості, як окремого історико—соціального організму. Подається характеристика ключових засад, змісту складових частин та значення па- раметрів методики вивчення та оцінки ступеню археологічної дослідженості. Ключові слова: археологічна карта, археоло- гічний потенціал, археологічне пам’яткознавство, база даних, давньоруський, історико-соціальний організм, овруцька волость, овруцький кряж, ов- руцький проект, овруцька експедиція, овруцька пірофілітова індустрія, ступінь археологічної до- слідженості, система заселення, В. Б. Антонович, і. П. русанова, Г. оссовський, к. о. Ставровський, Б. А. Звіздецький. Історія археологічного дослідження лі- тописної Овруцької волості нерозривно пов’язана з системою притаманних цьому іс- торико-соціальному організму особливостей і взаємопов’язаних унікальностей. Історична Овруцька волость формується на півночі під- кореного древлянського племінного княжіння у складі Київської землі. Цю територію вчені різних гуманітарних дисциплін — археологи, антропологи, етнографи, мовознавці, — визна- СТУПІНЬ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ДОСЛІДЖЕНОСТІ: МЕТОДИКА І ПРАКТИКА чають як найдавнішу слов’янську прабать- ківщину. Давньоруська Овруцька волость пер- шою із руських волостей згадується в літописі (977 р.) та згідно з різними середньовічними джерелами займала максимальну площу біля 22000 км2. в сьогоднішньому адміністративно- територіальному поділі ця територія повністю обіймає площу шести районів Житомирської області, ще трьох частково, а також відносно невеликі смуги територій суміжних Рівненсь- кої та Київської областей [Історичний…, 2010, с. 207, 216, 247, 249] 1. Означені межі Овруць- кої волості вписані у прямокутну дослідницьку робочу рамку розмірами 350 × 190 км, площею понад 66000 км2. Унікальне поєднання природ- них умов — особливої геологічної і тектонічної історії, контрастної ландшафтної структури, різноякісного рельєфу, мінеральних покладів, сировинних запасів забезпечувало особливо привабливі умови для заселення і освоєння території Овруцької волості з часів палеоліту. До цього треба додати ще виключні переваги середньовічного історико-географічного поло- ження регіону — його відносну близькість до Києва та знаходження на широтній смузі пер- винної Руської землі та вісі культурних та еко- номічних зв’язків Київ — Прага — Моравія — західна європа. Крім власного самостійного наукового зна- чення, питання вивчення історії археологічно- го дослідження історичної Овруцької волості є важливим також з огляду на особливості новітнього поточного етапу цих робіт. Адже в результаті понад 20-річних спеціальних ком- плексних історико-археологічних досліджень, волость стала практично найбільш розвіда- 1. Авторські тексти та карти А. П. Томашевського. УДК: 902.2[477.42] А. П. Томашевський ісТорія Та сТупінь археологічного ДосліДження ліТописної оВруЦьКої ВолосТі © А. П. ТОМАШЕвСЬКИЙ, 2017 Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 2�1ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) ною територією України та Східної європи. завдяки заздалегідь спеціально продуманим програмам та планам, свідомо організованим і проведеним мультисезонними розвідкам та розкопкам, площа літописної Овруцької волості та її історичної серцевини на просторах релік- тового Овруцького лесового острова отримала безпрецедентно високий ступінь археологічної дослідженості (далі — САД). Поряд з іншими природними та історико- культурними особливостями досягнутий порів- няно високий САД робить цей історичний ор- ганізм та історію його вивчення показовим науковим полігоном, а отриманий при цьому досвід, — вартим спеціального викладу, уза- гальнення та методичного поширення. Ми от- римуємо ексклюзивну можливість порівняти історію, ключові характеристики та коректно оцінити значення двох основних складових частин історії археологічного дослідження ок- ремого територіально потужного історичного організму давнини — овруцької літописної волості. Ці дві частини ми умовно, в робочо- му порядку, називаємо 1) спонтанно і поступо- во попередньо накопиченою і «паперовою» та 2) свідомо створеною сучасними системними розвідками та інформаційно новітньою. Кіль- кісна і якісна різниця отриманих результатів формування і порівняння цих частин дозволяє чіткіше уявити методичні і практичні переваги спеціально організованого інтенсифікованого археологічного обстеження території відповід- ного історико-соціального організму (далі — ІСО) і сформулювати ключові параметри та прийоми вивчення і оцінки ступеню її архео- логічної дослідженості. збираючи і аналізуючи історію археологічного дослідження території овруцької волості, перш за все, відслідковували хід, обсяг та фактичні результати накопичення наукового знання про давньоруські пам’ятки цього ІСО. ісТорія археологічного ДосліДження ТериТорії ДаВньорусьКої ліТописної оВруЦьКої ВолосТі: Віхи і особлиВосТі періоДіВ початковий етап. Наявність на території літописної Овруцької волості збережених, доб- ре видимих історико-археологічних пам’яток, оповитих численними інваріантними місце- вими народними легендами та напівнаукови- ми переказами, сприяла появі і подальшому розвитку інтересу до них і спроб аматорського вивчення вже в ХVIII ст. Перш за все, мова йде про відомі великі кургани Олегова могила в м. Овручі, Ігорева могила в с. Немирівці під су- часним Коростенем, руїни василівської церкви і замкове городище в м. Овручі, а також горо- дища стародавнього Іскоростеня. Ці пам’ятки були знані здавна і відомості про них потрап- ляли вже до перших систематичних історичних творів, а також до окремих краєзнавчих описів та нотаток. Так, високий пагорб Олегової моги- ли, що «є й до цього дня» згадує в. М. Татіщев у своїй праці «История Российская» [Татищев, 1773, с. 56]. відомо також, що у 1710 р. він, ще молодим артилеристом, особисто оглядав в око- лицях Коростеня курган Ігорева могила [Гур- вич, 1956, с. 154]. в «Истории государства Рос- сийского» М. М. Карамзіна є згадка про могилу Олега в Овручі: «Могила олегова в Несторово время была видима близ овруча, где и ныне показывают оную любопытным путешест- венникам. Поле служило тогда кладбищем и для самых князей Владетельных, а высокий бугор над могилою единственным Мавзолеем» [Карамзин, 1818, с. 228]. зацікавлення історич- ним сюжетами і обставинами загибелі князів Ігоря Рюриковича Старого та Олега Святос- лавича Древлянського знаходило свій вираз у художніх творах та ілюстраціях, одним з самих цінних зразків яких є зображення Т. Г. Шев- ченком смерті Олега, князя древлянського, що датується 1836 р. Обидві ці, важливі з точки зору їх змісту, на- укового та культурного потенціалу, пам’ятки багато разів ставали об’єктами аматорських і по суті грабіжницьких, фактично ніяк не до- кументованих, розкопок. Нагадаємо, що згід- но літопису в 1044 р. «Выгребена быста в҃ кнѧзѧ Ӕрополкъ и Ѡлегъ сн҃а Ст҃ославлѧ и крс̑тиша кости єю и положи ӕ вь цр҃кви ст҃ыӕ Бц҃а» [ПСРЛ, т. ІІ. 1908, стб. 143]. відомо, що ще в 1763 р. поміщиця села Не- мирівки розпочала розкопки кургану, в яко- му згідно місцевих переказів, було поховано київського князя Ігоря [Сендульський, 1888, с. 360—361]. У 1847 р. М. Пі[й]отровський, який в різних публікаціях названий поміщи- ком, чиновником або парафіяльним священ- ником, що займав посаду член-кореспонден- та Київської комісії по розбору давніх актів, здійснює пошуки, збирає колекції, проводить розкопки могил князів Ігоря поблизу с. Неми- рівка та Олега Святославича у м. Овручі [Ле- вицкий, 1893, с. 62—63, 140; Тарабукін, 2013, с. 231; 2003, с. 13—14]. Ці ж князівські кургани повторно розривалися військовими і на почат- ку ХХ ст. в роки Першої світової війни [Фехнер, 1982, с. 243—244]. Очевидно, що детальному вивченню складної історії цих пам’яток і спробі науково аргументованого визначення їх куль- турно-хронологічної та соціально-майнової приналежності має бути присвячена спеціаль- на ґрунтовна робота. план стародавнього Коростеня і його околиць (1823 р). Працюючи над кандидат- ською дисертацією, присвяченою дослідженню системи заселення, екології та господарству Східної волині V—ХІІІ ст., автор на початку 1990-х рр. знайшов у фонді відділу картографії Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 2�2 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) (нині — сектор картографічних видань) НБУ ім. в. І. вернадського надзвичайно цікавий і в багатьох аспектах — унікальний рукописний картографічний документ, чітко датований 20.ХІ.1823 р. він називається «План городища древняго Коростеня и окрестности онаго» (мас- штаб в 1 англ. дюймі 100 сажнів). з підпису ві- домо, що інструментальну зйомку здійснював капітан Стих, а власне креслив карту підпра- порщик Кафтарьов [План, 1823]. за тодішніх умов і обмежень нам довелося знімати з нього копію на кальку і прорисовувати контурами ті особливості рельєфу, тодішньої рослинності, гідромережі та власне позначки археологічних об’єктів, які в оригіналі високоякісно виконані кольоровими тонами, штрихами та позначка- ми. Цей план, а по суті карта, разом зі схемами в. в. Хвойки, С. С. Гамченка, Ф. А. Козубовсь- кого, І. М. Самойловського та І. П. Русанової був описаний і покладений нами в основу син- тетичної сукупної археологічної і географіч- ної карти Коростенського мікрорегіону [Тома- шевський, 1993, с. 76—77, 273, рис. 36]. На плані спеціально підписані городище і замчище. Позначено 128 курганів в 7 групах та 2 крупних одиночних на лівому березі р. Уж та 127 курганів в 15 групах та кілька одиночних на правому березі. всього, разом з одиночними насипами нараховуємо 260 курганів. Фактич- но, це зображення є картою, як за масштабом і площею, так і за своїм сутнісним змістом. Приблизна довжина сторони картографованої прямокутної ділянки становить 4,6—5,5 км, а площа — майже 22 км2 або 2200 га. Дуже імовірно, що цей унікальний для свого часу документ є першим відомим на території Овруцької волості, Київської землі, Полісся і Лісостепу спеціально створеним історико-ар- хеологічним планом, на якому свідомо, точно і детально були нанесені всі відомі тоді городи- ща, 22 курганні групи та окремі кургани дав- ньоруської доби на території сьогоднішнього Коростеня. Найраніші спеціальні археологічні пла- ни з археологічними пам’ятками України були створені для античних міст Північного Причорномор’я. «План развалинам древне- го Херсона» 1786 р. Пепелева, схоже, є най- ранішим [Тункина, 2002, с. 485]. У 1819 р. П. І. Кеппен зняв, а в 1822 р. опублікував план античної Ольвії. Плани Ольвії Бламберга та Муравйова-Апостола були надруковані в 1822 і 1823 рр. [Карасев, 1956, с. 10] 1. Натомість, для лісової і лісостепової території нашої країни, для зони поширення давньорусь- кої ойкумени план Стиха, наскільки ми знаємо, залишається найбільш раннім картографіч- 1. Принагідно дякую пані А. в. Буйських за люб’язно надану консультацію і рекомендовані джерела, щодо найстаріших археологічних планів анти- чних пам’яток України. ним зображенням археологічної ситуації. Роз- мір картографічної рамки і кількість позначе- них окремих археологічних пам’яток, чіткість і формат їх зображення дозволяють вважати цей унікальний документ, скоріше, — першою археологічною картою регіону, аніж планом конкретної пам’ятки, наприклад — давнього міста. І цій іпостасі він точно найбільш давній на наших теренах. зазначені фактори, що виз- начають особливе значення цієї карти визна- чають подальший інтерес до персони її творців і виконавців, історії та обставин появи. Це та- кож, на нашу думку, має стати темою окремого дослідження. Дослідження середини хіх ст. в цей пе- ріод зацікавлення до старовини, її артефактів та пам’яток в різних верствах тодішнього на- селення формує декілька напрямків і форм активності у вивченні минулого всієї України і території історичної літописної Овруцької во- лості — зокрема. Першим назвемо лінію на становлення влас- не наукових археологічних досліджень краю. з’являються центральні та регіональні інсти- туції, які починають формулювати певні про- грами і плани наукової діяльності, утворюють структури, започатковують звітність, відкри- вають можливості для публікацій, утворюють наукові осередки тощо. зокрема, мова йде про утворення в жовтні 1835 р. у Києві «Тимчасо- вого комітету з розшуку старожитностей», за- снування у 1836 р. волинського губернського статистичного комітету і початок діяльності Київської археографічної комісії в 1843 р. Співробітник археографічної комісії в. Сівіць- кий (Си[а]вицький) у 1845/1846 р. проводить розкопки у Коростені. А вже згаданий М. Піот- ровський, крім розкопок княжих курганів, вів обстеження Овруцького повіту, виявляв колек- ції знайдених та викопних старовинних пред- метів у місцевих поміщиків, збирав інформа- цію та знахідки. Комісія планувала відрядити до Овруча академіка Ф. Г. Солнцева і профе- сора О. І. Ставровського для дослідження руїн церкви Св. василія, з метою зробити детальні плани і малюнки з неї [Тарабукін, 2003, с. 12]. Сутність, перебіг і результати цих робіт, поки що не з’ясовані у належному обсязі. Але напев- но вони означують собою початок нової галузі досліджень, пов’язаних з вивченням руїн та проектами відновлення і подальшого збере- ження унікальної пам’ятки Овруча, Овруцької волості, Руси-України — давньоруського хра- му святого василія в Овручі. Розпочавшись в середині ХІХ ст., ці дослідження розгорнулися на новому етапі вже на початку ХХ ст. Окрема, присвячена цьому храму науково-практична програма діє і в нашому Овруцькому проекті. Не виключено, що екстраординарний професор університету святого володимира О. І. Став- ровський провадив тоді й інші розвідкові до- слідження на території Овруцького повіту Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 2�3ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) [Ярмошик, 2008, с. 7]. Історико-археологічна активність та діяльність окремих науковців на території Східної волині цієї доби ще не до- статньо вивчена. Другим напрямком є поміщицькі розкопки курганів, які важко вважати навіть любитель- ськими. Сюди ж відносимо діяльність колек- торів і збирачів старовинних артефактів та скарбів, які в переважній своїй масі мали суто комерційно-спекулятивні мотиви й стимули. Цей напрямок найближче стосується сьогод- нішнього буму шаленої активності «чорних ко- пачів» скарбошукачів-мародерів. він найбільш віддалений, або, чесніше — протистоїть, нау- ковому пізнанню та необхідності збереження історико-археологічної спадщини. відсутність будь якого державного піклування та слабкість нерозвинених інституцій та відповідних уста- нов дуже зближають сьогодення і той період, демонструючи всю глибину падіння сучасних суспільних та державних уявлень про необ- хідність вивчати та зберігати наше безцінне історико-культурне надбання та тисячолітню ідентичність. Оцінюючи значення цього періоду в історії історико-археологічних досліджень Овруцької волості і всього регіону Східної волині може- мо констатувати декілька суперечливих, але цілком закономірних для тієї доби положень. в цей час по суті формуються і набирають певних обрисів основні наукові напрямки початкових і майбутніх досліджень. Обстеження місцевостей і розкопки велися ще аматорськи, без належ- ної наукової фіксації, опису, одержаний тоді, іноді — ексклюзивний, матеріал є фактично втраченим. На жаль, через зазначені обстави- ни, проведені в ті часи роботи мають дуже об- межене наукове значення. виразним прикла- дом подібного положення може бути ситуація, відображена у праці Й. А. Хойновського, який переповідає, що його неназваний знайомий з Овруча в 1892 р. розкопав 120 (!) курганів біля с. Барди на Коростенщині та «уступил» авто- ру чимало здобутих там предметів. Якщо це правда, то такі масштаби розкопок мали б дати дуже важливий за своїм масивом матеріал для аналізу і узагальнення. Натомість, Й. А. Хой- новський на одній сторінці описує лише тільки 12 сокирок з усієї кількості знайдених в Бар- дах артефактів, не торкаючись інших питань стосовно обрядів, конструкцій, антропології, планіграфії тощо [Хойновский, 1896, с. 138— 139]. У цілому, цей період зберігає значну кіль- кість слабко вивчених тем, постатей, супереч- ливих уривчастих фрагментів інформації, які, звісно, потребують набагато глибшого, деталь- нішого та розлогішого спеціального досліджен- ня і висвітлення. Дослідження останньої третини хіх ст. готфрід оссовський. в історії дослідження Овруцької волості важливе значення посідає діяльність Г. Оссовського, який вийшов у від- ставку і влаштувався на службу у волинський губернський статистичний комітет. Паралель- но, разом з І. Біликом, О. Б. Братчиковим, П. А. Косачем, Л. в. Крушинським він органі- зовує краєзнавчий осередок при статистичному комітеті, завдяки цілеспрямованій діяльності якого у 1870-х рр. на волині розпочинаєть- ся наукове вивчення краю [Костриця, 2005, с. 27—28]. У другій половині 1860-х рр. Г. Оссовський першим дослідив і опублікував геологічно-мі- нералогічні дослідження овруцьких кварцитів та пірофілітового сланцю, локалізує їх місцез- находження, ідентифікує місцеві поклади із зразками з давньоруських будівель в Овручі та Києві. він багато подорожує, збирає не тіль- ки мінералогічні матеріали, але й все більше цікавиться археологічними пам’ятками та знахідками. в цей час він публікує свої «Из путевых заметок по волынской губернии». Роз- виваючи свої спостереження за використанням кам’яних порід Овруччини в різні історичні періоди, дослідник першим робить і публікує низку ключових засадничих положень, які за- початковують з тих пір окремий, дуже важли- вий напрямок комплексних природничо-архео- логічних досліджень. У 1874 р. на ІІІ археологічному з’їзді в Києві Г. Оссовський зробив дві взаємопов’язані до- повіді [Оссовский, 1878а; 1878б] про різні ас- пекти того явища, яке ми сьогодні називаємо Овруцькою індустрією пірофілітового сланцю (далі — ОПІ) [Ивакин, Томашевский, Павлен- ко, 2010, с. 391—393]. У цих роботах містить- ся низка ключових постулатів, які лежать в основі практично всіх подальших досліджень використання мінеральних ресурсів Овруць- кої волості в історичну добу. вчений констатує, що в околицях сіл Нагоряни і Каменщина зус- трічаються розсіяні по полях невеликі кам’яні вироби, схожі на крупні намистини, вироблені з червоного шиферу місцевих покладів. Хро- нологія і функціональне визначення ще не цілком з’ясовані, ще немає визначення цих «намистин» як шиферних (пірофілітових) пря- сел. Одначе, дослідник впевнено стверджує, що це та сама порода, котра зустрічається в київських пам’ятках старовини у вигляді буді- вельного та орнаментального оздоблюваного матеріалу. він зазначає, що ці вироби «замеча- тельны тем, что они представляют изделия ещё неоконченные и тем дают возможность ознакомиться с производством каменных ра- бот». Аналізуючи незакінчені зразки і відхо- ди, Г. Оссовський, намічає основні етапи ви- робництва пряслиць та зазначає, що судячи з кількості заготовок та відходів, в околицях вка- заних сіл існувало «главное производство этих изделий, так—сказать, главная их фабрика» [Оссовский, 1878б, с. 177—178]. Саме ці роботи Г. Оссовського не тільки започаткували озна- Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 2�� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) чену тематику та напрямок досліджень, але й знайшли швидке поширення в наукових та краєзнавчих колах європи [Див. напр.: Kohn, Mehlis, 1879, s. 296—297, fig. 135]. в останні десятиліття ХІХ ст. свої кабінет- ні та польові пошуки, які в тій чи іншій мірі стосуються території чи проблематики Овру- цької волості, ведуть, крім вже згаданих вище вчених, також Я. Я. волошинский, в. П. Рог- ге, К. в. Болсуновський, Й. А. Хойновський, О. А. Фотинський та краєзнавці М. І. Короб- ка, Б. М. Прушинський, М. І. Теодорович, С. С. Гамченко [Ярмошик, 2006]. археологічна карта Д. я. самоквасова (1888 р.). Перша археологічна карта (далі — АК) волинської губернії (у т. ч. — сучасної Житомирщини і основної частини Овруцької волості) була створена професором Д. Я. Само- квасовим на підставі опрацювання матеріалів, отриманих в результаті анкетування, здійс- неного у 1873 р. губернськими статистичними комітетами. У 1888 р. ІАК видала в Санкт—Пе- тербурзі літографічно відтворений рукописний текст «Сборника топографических сведений о курганах и городищах в России. волынская губерния», що містив інформацію про 158 го- родищ і понад 5760 курганів у межах губернії [Сборник, 1888]. Імовірно, що додатком до цієї роботи мала стати кольорова «Карта археоло- гических древностей волынской губернии», створена землеміром Івановим в волинській губернській креслярні у 1887 р., яка нині збері- гається у фонді Сектору картографічних ви- дань НБУ ім. в. І. вернадського [Карта, 1887]. Проведений нами аналіз показує, що в межах історичної Овруцької волості в цьому видан- ні нараховувалося 63 археологічні пам’ятки: 12 городищ та 51 курганний могильник з 1316 курганами біля окремих населених пунктів (далі — НП) в 14 волостях Овруцького повіту. Проте, ці цифри можуть бути далеко не ос- таточними із огляду на результати здійсне- ного нами порівняння текстуального та кар- тографічного джерел даної АК, побудованої на основі даних волосних анкет. Наприклад, в тексті видання 1888 р. стосовно Покалівсь- кої волості міститься констатація «В пределах этой волости имеется 102 кургана, но место- нахождение их обозначено неполно и неясно» [Сборник…, 1888, с. 98]. Натомість, на карті 1887 р. в межах цієї ж адміністративної одини- ці позначено 8 курганних могильників з сукуп- ною кількістю 85 курганів (від 5 до 30 насипів в кожному) біля сс. Стуговщина, Хлупляни, Нагоряни, Скребеличі-Матвієвичі, Геєвичі та Желонь. Це означає, що у розпорядженні кар- тографа землеміра Іванова знаходилися дифе- ренційовані дані волосних анкет стосовно як мінімум декількох сіл Покальовської волості із зазначенням кількості відповідних курганів і груп та їх імовірного місцезнаходження. забі- гаючи трохи наперед, зазначимо, що існуван- ня таких даних з цієї волості підтверджується матеріалами АК професора в. Б. Антоновича, де як раз вміщена інформація про ті самі 102 кургани біля сіл Скребеличі (32 кургани), На- горяни (1), Хлупляни (12), Стугівщина (12), Желонь (30), Гаєвичі (15), з відповідними по- силаннями на донесення Покалівської волості [Антонович, 1900, с. 22]. чому ці матеріали не знайшли свого відображення в тексті Д. Я. Са- моквасова — це закономірне питання, що пот- ребує свого спеціального вивчення та оцінки. Тим більше, що це вже тоді був (і зараз є), один з найбільш густо насичених археологічними пам’ятками, у т. ч. — унікальними пірофліто- обробними виробничими комплексами, регіон України. Не такі суттєві розбіжності між текс- товими та картографічними даними АК 1888 р. існують й щодо інших адміністративних ре- гіонів території літописної Овруцької волості. Нагадаємо також, що ще у 1874 р. Д. Я. Само- квасов, у співавторстві з в. Б. Антоновичем, друкують «Инструкцию для описания городищ, курганов и пещер и для производства раскопок курганов», розроблену разом з Л. К. Іванов- ським спеціально до ІІІ Археологічного з’їзду [Инструкция…, 1874, 1878]. археологічна карта В. б. антоновича (1900 р.). Останню чверть ХІХ ст. в розвитку української археології ми умовно вважаємо епохою В. Б. Антоновича. Саме в цей час, цей видатний вчений, поряд з історичними, етноло- гічним, нумізматичними студіями розпочинає активні археологічні дослідження. Характерно, що вже перші його археологічні публікації при- свячені методичним питанням, а також збору і оприлюдненню регіональних археологічних карт [Инструкция, 1874; Антонович, 1878]. Роз- квіт археологічної діяльності в. Б. Антоновича припадає на 1880—90-ті рр., коли він здійснює масштабні розкопки і в 1893 р. за їх результа- тами друкує монографію «Раскопки в стране древлян» [Антонович, 1893]. Далі вчений ви- дає підсумки своєї багаторічної титанічної пра- ці по збору, систематизації та впорядкуванню АК Київської (1895 р.) та волинської (1900 р.) губерній [Антонович, 1895; 1900]. значення АК в. Б. Антоновича, на нашу думку, прак- тично неможливо переоцінити. вони не тільки не втратили свого наукового значення у своїй фактичній частині, але й досі залишаються носіями і виразами важливих методологічних і методичних принципів 1. 1. Ми впевнені, що всебічний глибокий аналіз зміс- ту і значення цих робіт професора в. Б. Антоно- вича, як і системне пізнання його археологічних поглядів та результатів досліджень, реконструк- ція програми історико-археологічного досліджен- ня давньоруських та українських земель, історіо- софії комплексного вивчення минулого та інших важливих питань є сьогодні особливо гостроакту- альними і потребують свого спеціального, імовір- но — колективного, вивчення та усвідомлення. Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 2�5ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Для наочного і очевидного розуміння зна- чення складених карт в. Б. Антоновича є не- обхідність порівняти дві АК однієї й тієї самої території — історичної Овруцької волості в ме- жах волинської губернії кінця ХІХ ст., які роз- діляє всього 12 років (табл. 1). У табл. 1 ми звели основні кількісні показ- ники двох карт. Наочно помітно, що АК во- линської губернії, створена в. Б. Антоновичем, кількісно і якісно принципово відрізняється від зведення даних волосних анкет по пам’ятках археології, здійснене Д. Я. Самоквасовим. за- гальна кількість археологічних пам’яток, а та- кож курганів, зібраних в АК в. Б. Антоновича практично втричі більша, ніж у АК Д. Я. Са- моквасова. АК 1900 р. містить інформацію про вдвічі більше городищ, ніж АК 1888 р. Та сама таблиця наочно ілюструє різницю не тіль- ки суто кількісну, але й якісно-кількісну між порівнюваними АК. вона, перш за все, поля- гає у різкому збільшенні видів археологічних пам’яток, які фіксує АК в. Б. Антоновича. Ми бачимо, як крім надземних видимих городищ і курганів з’являються невідомі для волосних анкет типи поселенських пам’яток — стоянки, майстерні, місцезнаходження окремих арте- фактів, тощо. Якісна різниця проявляється в усіх пара- метрах порівняння АК Д.Я. Самоквасова та в. Б. Антоновича. Так, абсолютно різняться формат, оформлення і макетування цих видань (лінотипія рукопису 1888 р. і повноформатний друк АК 1900 р.). в АК в. Б. Антоновича глибоко продуманий і зручний у користуванні науково-довідковий апарат, чітко систематизована джерельна база. Кожне повідомлення про пам’ятку біля конк- ретного населеного пункту супроводжується тут же поданими відповідними посиланнями на використані джерела інформації. видання міс- тить чітко структуровані географічний та пред- метний покажчики. в останньому гармонійно поєднані культурно-хронологічна класифікація епох та поділ пам’яток за типами. Кардинальна кількісно-якісна різниця між означеними АК полягає у кількості і обсязі зібраного, обробле- ного та проаналізованого матеріалу. Очевидно, що ця базова відмінність полягає у кількості і змісті залучених джерел інформації. Для створення АК волинської губернії в. Б. Антонович, крім сотень волосних донесень використав більше 40 друкованих видань, 18 рукописних матеріалів, 18 музейних та 13 при- ватних колекцій, щоденники, повідомлення і замітки окремих дослідників. Первинна інфор- мація збиралася, сортувалася та оброблялася вченим у формі окремих карток — тодішньому варіанті бази даних та карті (зберігаються у фондах Інституту рукопису НБУ ім. в. І. вер- надського). вирішальну роль у культурно-хронологіч- ному і функціональному визначенні археоло- гічних пам’яток мали для в. Б. Антоновича конкретні археологічні знахідки, що накопичу- валися, зберігалися і опрацьовувалися у низці музеїв, приватних колекцій та зібрань. відомо, що в 1873 р. археологічна колекція Київського університету налічувала 1287 одиниць збері- гання, а на початку ХХ ст. вона містила вже з понад 9 тис. предметів. Після смерті вченого у 1908 р. до музею надійшли знахідки з розкопок в. Б. Антоновича, завдяки чому кількість пред- метів у музеї перевищила 11000 [Данилевич, 1997, с. 387]. Розглянемо дещо детальніше джерельну базу даних, зібраних в. Б. Антоновичем, на підставі якої ми можемо скласти АК тери- торії Овруцької волості на момент публікації у 1900 р. Отже, база складена з 431 посилання на 78 окремих джерел та їх поєднання. зокре- ма, серед найчисельніших груп джерел є доне- сення 23 волостей і 35 звернень до матеріалів МАО (імовірно — анкет), замітки і повідомлен- ня 10 осіб, колекції 4 музеїв та 8 осіб, церков- ні літописи 9 сіл, біля 20 друкованих видань, різноманітні архівні справи та документи. На рис. 1 ми показуємо 13 найвживаніших джерел з усіх 78, залучених для складання АК Овруць- кої волості, на які зроблено 239 посилань (тобто більше 1/2) з усіх 431 зафіксованих. Серед волосних анкет найбільша кількість (від 5 до 12) окремих посилань (тобто, прак- тично — пам’яток) припадає на Барашівсь- ку, велідницьку, Словечанську, Покалівську, Стримгородську та Малинську волості. Хочемо окремо підкреслити, що приблизно 116 позицій, тобто не менше 1/4 всіх залучених джерел, більш або менш пов’язані у своєму по- ходженні безпосередньо з в. Б. Антоновичем. Мова йде про його власні замітки, особисту та музейну університетську колекції, щоденники розкопок. Таблиця 1. Порівняння двох АК волинської губернії: Д. Я. Самоквасова (1888) та в. Б. Антоновича (1900) Типи пам’яток Д. Я. Само- квасов в. Б. Антоно- вич Городищ 158 348 Курганів 5760 15347 Стоянки — 47 Майстерні кам’яної доби — 22 Майстерні пряслиць — 7 Мегаліти — 4 вали змієві — 8 вали посадські — 17 ПСв будови — 23 Кам’яні хрести — 21 Монетні знахідки — 750 Інші види — 277 Разом 5918 16871 Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 2�6 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Період, який ми в цілому пов’язуємо з різно- плановою активною діяльністю в. Б. Антоно- вича, ознаменувався появою важливої якісної методичної та практичної новації. Мова йде про те, що поряд з традиційним, можна сказа- ти — пасивним збором інформації та скупову- ванням випадково зроблених окремих знахідок розпочинається і розгортається безпосередній перехід до свідомих цілеспрямованих польо- вих досліджень — розвідок і розкопок. Крім інших важливих наслідків цей процес означив початок спеціальних пошукових розвідок посе- ленських і поховальних пам’яток, які не мали надземних ознак, а виявлялися лише за вихо- дами залишків культурного шару на поверхню, які потрібно було вчитися правильно знаходи- ти, ідентифікувати та інтерпретувати. Іноді, за потреби чи нагоди розвідки оперативно пе- реростали у точкові розкопки знайдених архе- ологічних об’єктів. в свою чергу, ці зрушення означали початок формування колекцій (серій) артефактів і їх комплексів, що були відкриті і відповідно задокументовані в результаті про- ведення професійних розвідок і розкопок. Можна припустити, що в. Б. Антонович проводив розвідки паралельно з розкопками у південних і центральних регіонах сучасної Житомирщини у басейнах річок: Роставиці, верхнього і середнього Тетерева, Ірші і част- ково — Ужа. Його особисті замітки стосуються околиць сіл Бельківці, Стрижівка, Городськ, Мінейки і Мініни, Краснобірка, Фортунатів- ка, Макаров, Кімерка, Гостомель, південно- східних окраїн Овруцької волості — ворсвіки, вишевич, Радомишля, васьковичів, закусил, Новаків, Стремигорода, Головків, Малина і Городища, Коростеня. С. в. Павленко звер- нув увагу на помітки «vidi», проставлених рукою в. Б. Антоновича на картках — ма- теріалах до історично-географічного словника по Овруцькому повіту. відповідно, можливо допускати, що дослідник особисто обстежив, принаймні, околиці Коростеня і с. васьковичі [ІР НБУв, ф. І, спр. 8197, картки №№ 144, 397, 403, 406]. На території Овруцької волості, в її ядрі на Овруцькому кряжі не менше 15 років (1874— 1889) вів польові дослідження К. О. Став- ровський. Саме на багаточисельні «записки Ставровського» 43 рази посилається в. Б. Анто- нович, подаючи опис поселень, стоянок, майсте- рень, курганів біля сіл і містечок Ігнатпіль, че- ревки, Нові велідники, Коптівщина, Норинськ, Красносілка, велика і Мала Хайча, збраньки, Довгиничі, Шоломки, Шваби, Овруч, Нагоря- ни, Хлупляни, Матвієвичі, Переброди, Горо- дець, Рудня-Сирниця, Сновидовицька Буда, Степанівка, ємільчин, Горбов, Мала Глумча. К. О. Ставровський поводить також розкопки, наприклад, у 1888 р. досліджує курган біля с. Хлупляни. Ми надзвичайно мало знаємо про цю людину, яка підписує свої листи до М. Біляшівського, як секретар Археологічного і Геологічного Комітету Київського товарис- тва природознавців («естествоиспытателей»). зі змісту листування, знайденого С. в. Пав- ленком у особовому фонді М. Ф. Біляшівського Інституту рукопису НБУ ім. в. І. вернадського [Там само, ф. XXXI, спр. 1749—1758], можна стверджувати, що крім М. Ф. Біляшівського, К. О. Ставровський спілкувався з в. Б. Анто- новичем, графом О. С. Уваровим, П. Я. Ар- машевським, не виключено — бароном Ф. Р. Штейнгелем. Колекції, виявлені або при- дбані та звіти, підготовлені К. О. Ставровсь- ким опинялися у розпорядженні професора в. Б. Антоновича [Там само, ф. І, спр. 7847а]. Наявність в АК території Овруцької волості численних поселень і майстерень, в значній мірі, — заслуга «экскурсирующего» К. О. Став- ровського, який здійснює справжні археологіч- ні розвідки. рис. 1. Діаграма найбільш використаних джерел АК в. Б. Антоновича по археологічним пам’яткам Овруць- кої волості Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 2�7ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Кардинальне всебічне розширення дже- рельної бази по відношенню до матеріалів анкетування, а також свідоме проведення спе- ціальних розвідок в певних регіонах забезпе- чили незнану до цього якість, обсяг та глибину розроблених і створених в. Б. Антоновичем АК, що відразу стали високоякісними стандартами та зразками для наслідування. Порівняльний підхід передбачає необхід- ність зіставлення відповідних АК однієї й тої самої території окремого ІСО на різних етапах розвитку джерельної бази та готовності акту- альної бази даних пам’яток (далі — БД) і від- повідної АК. На момент укладання цієї роботи в межах максимальної площі Овруцької волості ми на- раховуємо 239 потенційних давньоруських ар- хеологічних пам’яток, інформація про які похо- дить з АК в. Б. Антоновича. загалом, в межах Овруцької волості за АК в. Б. Антоновича, ми нараховуємо 366 археологічних пам’яток всіх періодів, разом з давньоруськими. Припускає- мо, базуючись на сукупному накопиченому Ов- руцькою експедицією локальному досвіді вив- чення виявлених пам’яток Овруцької волості, що абсолютна більшість місцевих курганних груп належить до давньоруської доби. До основ- ної території Овруцької волості, що розташова- на в межах сучасної Житомирської області, ми додаємо пам’ятки, які сьогодні розташовані в межах прилеглих до Житомирщини суміжних територій сучасних Київської та Рівненської областей. У часи в. Б. Антоновича, ці терени входили відповідно, до складу волинської та Київської губерній, а їх археологічні пам’ятки були картографовані вченим у відповідних гу- бернських АК. Ми об’єднали їх засобами сучас- них ГІС (географічні інформаційні системи) і БД в єдину систему тематичних шарів карто- покриття. Північна, Мозирсько-Прип’ятська частина Овруцької волості, що сьогодні входить до складу Білорусі, а в ХІХ ст. була частиною Мінської губернії вилучається нами з порів- няння, оскільки на цю територію не існувало АК, синхронної по часу створення і співстав- ної по формату та якісним параметрам з АК в. Б. Антоновича. Результати зведення і порів- няння сучасних даних початку ХХІ ст. (2017 р.) і рубежу ХІХ — ХХ ст. (1900 р.) стосовно відо- мих пам’яток давньоруського часу на території історичної Овруцької волості представлені у табл. 2. з усіх 366 археологічних пам’яток, відомих в АК 1900 р. на території Овруцької волості, 239 (тобто 2/3) віднесені нами до давньоруської доби. в свою чергу, як вже відзначалося, з за- гальної кількості 239 давньоруських пам’яток волості, відомих вже в 1900 р., 66 є поселенсь- кими, 2 — скарбами, а решту складає 171 кур- ганний могильник із 4610 курганами, 46 з яких вже були розкопані на час укладання АК. Для того щоб правильно оцінити отримані числові параметри АК в. Б. Антоновича для Овруцької волості, очевидно потрібно порів- няти її не тільки з попереднім етапом (дивись Таблиця 2. Археологічні пам’ятки Овруцької волості за даними АК в. Б. Антоновича: всіх періодів і потенційно давньоруські; всі разом, по типах пам’яток та в межах сучасних областей території України (без археологічних пам’яток Білорусі) Овруцька волость, межі за Ю. І. Лозою Давньоруські пам’ятки, разом Область Інше датування Разом Житомирська Київська Рівненська Городища 28 26 1 1 8 36 Стоянки, селища 15 15 — — 10 25 Курганні групи 171 157 9 5 4 175 Скарби 2 2 — — 41 43 Окремі знахідки (ДР) 15 15 — — 45 60 Майстерні 7 7 — — — 7 «Каменоломня шифера» 1 1 — — — 1 Окремі об’єкти — — — — 19 19 Разом 239 223 6 10 127 366 Таблиця 3. Давньоруські пам’ятки Овруцької во- лості та їх розподіл за типами в АК в. Б. Антонови- ча; частки в сумі знайдених пам’яток після виходу АК в. Б. Антоновича та в сучасній кумулятивній АК і БД 2017 р. Типи пам’яток Пам’ятки давньоруського часу БД в. Б. Ан- тоновича Поза БД в. Б. Ан- тоновича БД 2017 р. Городища 28 12 40 Посади — 14 14 Селища 15 282 297 Курганні групи 171 105 276 Скарби 2 — 2 Майстерні 7 — 7 Копальні 1 7 8 Окремі знахідки, місцезнаходження 15 81 96 Разом 239 501 740 Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 2�8 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) вище про порівняння АК Д. Я. Самовкасова і в. Б. Антоновича), але й з наступним в часі зве- денням інформації по давньоруських пам’ятках даної території (табл. 3). Таке зведення здійс- нене нами на підставі синтезу всіх зібраних да- них попередніх досліджень території згаданого ІСО та обробки результатів наших спеціальних досліджень в межах програм Овруцького про- екту, розпочаті у 1996 р. і діє досі. Та сама картина, де підтипи археологічних пам’яток згруповані за основною ознакою — поселенські та поховальні (за виключенням двох скарбів), більш наочно демонструє карди- нальні кількісно-якісні зміни у АК давньорусь- ких пам’яток Овруцької волості, які очевидні в порівняні АК 1900 р. та АК 2017 р. однієї й тієї ж території, отриманої в результаті бага- торічних спеціальних польових досліджень (табл. 4). На основі даних табл. 4 побудовано діаграму (рис. 2), яка наочно ілюструє ключові зміни, що сталися в результаті проведених спеціально спланованих та реалізованих тривалих розві- док в межах Овруцького проекту. Цілком очевидно, що в АК в. Б. Антонови- ча кількісно переважали курганні могильни- ки, що складали тоді 2/3 від всієї маси відо- мих на той час давньоруських пам’яток. Серед пам’яток давньоруського часу, зібраних після епохи в. Б. Антоновича, а практично — від- критих роботами Овруцької експедиції про- тягом 1996—2016 рр., кількісно переважають поселенські пам’ятки, що становлять 4/5 від всі нововиявлених старожитностей. Таким чином, на даний момент, співвідношення поселенсь- ких пам’яток (63 %) до поховальних (37 %) у обсязі всіх сукупно накопичених за всі роки досліджень давньоруських пам’яток Овруцької волості становить відповідно майже 2/3 до 1/3. Побіжно зазначимо, з огляду на результати спеціально проведених нами додаткових робіт, подібний балансовий розподіл між типами пам’яток у вибірці є одним з досить виразних індикаторів досягнутого високого САДу певної території певного ІСО. Доповнюючи характеристику отриманої нами сучасної АК і БД зазначимо, що завдяки новітнім розвідкам і спеціальним історико-кар- тографічним пошукам нам вдалося виявити і внести до БД ще 105 могильників з 818 курга- нами, які не були відомі за часів в. Б. Антоно- вича. Таким чином, всього по Овруцькій волості існувало 4948, або, приблизно, 5000 потенцій- них давньоруських курганів в 171 курганному могильнику, що були сумарно зафіксовані в ХІХ—ХХІ ст. в загальному числі відомих нам 740 давньоруських пам’яток Овруцької волості 239 були відомі і зафіксовані в АК проф. Ан- тоновича, що складає приблизно 32 %, або 1/3. Нарешті, якщо додати до визначеного нами числа всіх виявлених давньоруських пам’яток Овруцької волості в межах України, відомі пам’ятки північної (Мозирсько-Прип’ятської) частини волості, що знаходяться на території Білорусі, ми отримаємо результуючу цифру в 771 пам’ятку давньоруського часу. Археологічна карта в. Б. Антоновича дозво- ляє дослідити конфігурацію розміщення і об- риси розповсюдження давньоруських пам’яток в історичних межах літописної Овруцької во- лості. Ми спостерігаємо яскраво виражену особливо щільну територіальну концентра- цію давньоруських археологічних пам’яток на Словечансько-Овруцькому кряжі. Достат- ньо виразно виділяються угруповання таких пам’яток у верхів’ях р. Уж і далі смугою через верхів’я р. Уборті до мікрорайону с. Глумчі й далі вниз за течією вздовж р. Уборть. Скупчен- ня пам’яток Х—ХІІІ ст. знаходиться на серед- ньому Ужі навколо Коростеня і поширюється на південний схід від нього до с. Стремигород. в басейні р. Ірші також є своє угруповання (починаючи від Малина і Городища вони тяг- нуться на північ в басейни рр. Лумлі і Різні до верхів’їв рр. звіздаля та Кам’янки). Помітне скупчення на схід від м. Хабного (від с. волч- Таблиця 4. зіставлення кількості поселенських і поховальних давньоруських пам’яток в АК Типи пам’яток Етапи АК 1900 Після АК 1900 АК 2017 Кіль- кість % Кіль- кість % Кіль- кість % Поселенські 66 28 396 79 462 63 Поховальні 171 72 105 21 276 37 Разом 237 100 501 100 738 100 рис. 2. Діаграма зміни співвідношення частки по- ховальних і поселенських пам’яток давньоруського часу в АК 1900 та 2017 рр. Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 2�9ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) кова на півдні (рр. вересня, Бобер) й до басей- ну рр. вільча, Ілія, Рудава на північ від Ужа). в цьому регіоні басейну нижнього Ужа і його тутешніх допливів практично всі, досить чис- ленні, городища, позначені у в. Б. Антоновича, є пам’ятками фортифікації раннього залізного віку. Натомість, на цій АК практично немає пам’яток в басейні р. Жерева та його допливів (рис. 3). Фактично, на території сучасного Лугинсько- го району та суміжних територій у вододільно- му міжріччі рр. Ужа, Перги, верхів’їв Уборті та середньої Случі в АК в. Б. Антоновича виразно помітна велетенська пуста пляма без пам’яток. вже в наш час, після успішно проведених в ць- ому субрегіоні багаторічних розвідок Овруцької експедиції, ми можемо назвати це «парадоксом Лугинщини». відсутність на цій території відо- мих археологічних пам’яток в добу складання АК кінця ХІХ ст. пояснюється мовчанням тих, хто давав відповіді на отримані волосні анкети. А от власне це саме мовчання, очевидно, пояс- нюється суто негативними суб’єктивними особ- ливостей тодішніх місцевих урядників. Прове- дені нами розвідки відкрили картину щільного заселення цієї території протягом всіх історико- археологічних етапів. У тому числі, Лугинське Жеревське угрупування давньоруської доби є одним з самих потужних в межах Овруцької волості, а його пам’ятки — одними з самих ці- кавих об’єктів детальних обстежень (рис. 4). Починаючи фактично з нуля, коли науці не було відомо тут практично жодної пам’ятки, на сьогодні ми виявили півсотні давньоруських пунктів: могильників з сотнями курганів та по- селенських пам’яток сукупною площею більше 55 га. з впевненістю можна стверджувати, що археологічний потенціал Лугинщини ще дале- ко не повністю виявлений та оцінений. Нами визначені мікрорегіони для спеціального пог- либленого вивчення з метою виявлення і впев- неної фіксації надзвичайно цікавих, специфіч- них і тому — важливих пам’яток слов’янської доби. Також свого відкриття чекають деякі дав- ньоруські та середньовічні центри, історичні населені пункти, тощо. Лугинське давньорусь- рис. 3. Картосхема зміни ступеню дослідженості давньоруських археологічних пам’яток Овруцької волості Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 250 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) ке угруповання зайняло очевидну позицію на давніх шляхах, які з’єднували населення Ов- руцького кряжу, середнього Ужа (сучасну Ко- ростенщину), верхів’я Ірші і Ужа та міжріччя Уборті — Случі — Ірші — Ужа. На сьогоднішній день Лугинський регіон — це чи не єдиний ва- гомий приклад, коли реально існуючі пам’ятки не потрапили до анкет, а значить і на сторін- ки АК Д. Я. Самоквасова та в. Б. Антоновича. Це тим більш дивно, оскільки деякі пам’ятки здавна відомі місцевому населенню, яке знає і пояснює специфічні назви урочищ і легенди сіл. Найвиразніший приклад — це давньорусь- кі городища поблизу сс. Кремно — Путиловичі та великий Дивлин — Бучмани, які добре вид- ні наочно, відомі місцевим мешканцям і вчите- лям-краєзнавцям, нинішні представники яких і вказали на ці пам’ятки. Як такі відомі над- земні пам’ятки, кургани на кладовищах і на території низки поселень не потрапили до ан- кет та в поле зору тодішніх дослідників — пев- на загадка. в свій час, ще до початку наших польових розвідок поза межами Овруцького кряжу, оцінюючи археологічний потенціал Житомирщини, ми помилково припускали, що відсутність пам’яток у АК в. Б. Антоновича та інших зведеннях, означає фізичну відсутність археологічних об’єктів, які в разі їх існування, мали б потрапити в поле зору різночасових на- уковців і відповідних публікацій [Томашевсь- кий, 2002а, с. 69—70]. Такі сюжети ще раз при- вертають нашу увагу до неодмінно необхідних детальних, а краще, — практично суцільних, розвідок обраних для вивчення територій. Не такі значні за площею прогалини без пам’яток в АК в. Б. Антоновича помітні на пев- них ділянках межиріччя рр. Тетерева та Ірші, на північ від Овруцького кряжу, на захід від Уборті. в деяких місцях, наприклад — на схід- них краях Овруцької волості визначаються пев- ні ланцюжки з курганних могильників, які ніби з’єднують колишні Овруцьку волость з суміжни- ми вишгородською та чорнобильською волостя- ми. Дослідження систем заселення та комуніка- ційних мереж Овруцької волості із залученням АК в. Б. Антоновича є найбільш цікавим і ре- зультативним на основі просторового картогра- фічного ГІС-суміщення археологічних карт 1900 та 2017 рр. разом із картами населених пунктів ХVІІ—ХХ ст. Крім всього іншого, таке порівнян- ня наочно демонструє просторові закономірності та особливості історії археологічного вивчення територій та закономірності динаміки змін сту- пеню її археологічної дослідженості. Сучасне моделювання засобами ГІС та укла- дання БД на матеріалах зібраних в. Б. Анто- новичем, дозволяє оцінити очевидні скупчення і розрідження давньоруських археологічних пам’яток з точки зору щільності їх розташу- вання і фіксації джерелами. Овруцький кряж і його продовження на південний схід в бік народицької течії Жерева — Ужа виглядають дуже щільно освоєними в данину, порівняно з будь якими іншими регіонами в межах обох АК. звісно, із порівняння слід вилучити вели- чезні території, взагалі позбавлені археоло- гічних пам’яток, переважно на північних та західних краях історичної Овруцької волості. Порівняння Овруцького лесового острова за до- помогою накладання стандартної просторової рамки площею приблизно 112 тис. га з іншими найбільш заселеними в Х—ХІІІ ст. регіонами межиріччя Уборті — Случі — Ужа, Малинської Ірші, звягольської волості на Случі та інши- ми, свідчить про значну скупченість пам’яток на Овруччині. Ця щільність давньоруських пам’яток на просторах Овруцького лесового острова перевищує аналогічні показники в ін- ших регіонах, в тому числі — лісостепові еко- тони та зону навколо давнього Києва, в діапа- зоні від 3—7, а то й до 10 разів (на порядок). Причини такого згущення комплексні. Тут слід назвати сукупність сприятливих природ- них умов, які вабили людей здавна і сьогодні теж визначають густоту поселень і їх людність, яка значно перевищує не тільки зону оточую- чого Полісся, але й типові лісостепові райони Правобережжя Середнього Подніпров’я. Інши- ми факторами є висока освоєність і розораність просторів Овруцького лесового острова, що за- безпечувало можливості пошуку і знаходження артефактів господарюючими селянами та до- слідниками. Тим більше, що щільність самих дослідницьких пошуків на Овруччині теж була підвищеною. Особливо результативними до і під час складання АК в. Б. Антоновича були спеціальні пошуки і розвідки Г. Оссовського та К. О. Ставровського. рис. 4. Картосхема зміни ступеню дослідженості давньоруських археологічних пам’яток регіону Лу- гини — Жерев Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 251ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Необхідно зауважити, що для ґрунтовного, технологічно та методично сучасного аналі- зу АК 1900 р. нам потрібно було спеціально попередньо підготувати це джерело інформа- ції. Цифрована інформація про пам’ятки, які входили до широкої дослідницької рамки іс- торичної Овруцької волості, була занесена до відповідної БД, в якій окремо позначалися всі складові просторової ідентифікації, містилися числові параметри (площа, кількість курганів, артефактів, тощо), позначалися реконструй- оване культурно-хронологічне визначення, структуровані джерела інформації та посилан- ня. Комп’ютерне картографування засобами ГІС здійснювалося в окремих шарах — по гу- берніях, по типах пам’яток (городища, курган- ні могильники, поселення). в ході створення сучасної карти (реальні координати, проекція і експозиція) звірялися текстові прив’язки і відповідне положення та атрибути тієї самої пам’ятки на паперовій мапі в. Б. Антоновича. в ході цієї верифікації були виявлені не чис- ленні розбіжності між текстовими та картогра- фічними даними АК в. Б. Антоновича. Пріори- тет у виборі місця розташування пам’яток ми надавали даним власне самої паперової карти, оскільки стало зрозумілим, що не дивлячись на закономірні складності в зв’язку з використа- ним доступним тоді масштабом картооснови, професор в. Б. Антонович намагався наноси- ти пам’ятки у відповідності з наявним у нього даними прив’язок і пропорційно до вживаного масштабу. В. б. антонович і овруцька давньорусь- ка індустрія пірофілітового сланцю. АК волинської губернії містить інформацію про 7 спеціалізованих поселень («майстерень») по виготовленню пряслиць: біля сіл Михайлівка, Каменщизна, Коптевщизна, збранки, Овруч, Нагоряни і Хлупляни. чільне місце серед цих пунктів займають пам’ятки біля сіл Нагоряни, де згадуються «майстерні пряслиць», «отбро- шенных на разных стадиях производства, об- резков и остатков», а також Хлупляни, де за- фіксована «древняя каменоломня… и остатки мастерской пряслиц» [Антонович, 1900, с. 22]. Показово, що саме при описі цих пам’яток в. Б. Антонович залучає найбільшу кількість першоджерел. Тут перераховані монографії О. С. Уварова, А. Кона і К. Мехліса, публікації Г. Оссовського, замітки К. О. Ставровського, ко- лекції Музею Київського Університету, Стасен- ка, Новицького та Антоновича. Подібні, дещо менш об’ємні посилання ми зустрічаємо також при описі пам’яток Овруцької волості, які були відомі ще до публікації АК Д. Я. Самоквасо- ва і в. Б. Антоновича. зокрема, це стосується пам’яток біля Овруча, збраньок, Норинська, васьковичей, Іскорості. Оцінка значення робіт професора в. Б. Анто- новича для дослідження Овруцької волості буде неповною без згадки про вивчення Овруцької околичної шляхти (далі — ООШ), — напря- мок, започаткований науковцем ще в 1867 р., коли вийшли друком «Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-западной России» зі спеціально підготовленою дослідником науко- вою роботою «Содержание актов об околичной шляхте» [Антонович, 1867]. Історик і архео- граф в. Б. Антонович, який починав свою плід- ну наукову діяльність, звернув увагу і описав цей історико-соціальний феномен та історико- культурний релікт Овруцької волості. Мова йшла про приблизно 50 родів т.зв. руської пра- вославної шляхти, яка жила в своїх родових се- лах-гніздах, не мала кріпаків, обробляла зем- лю, виконувала державні служби, зберігала складні соціокультурні, обрядові, фольклорні особливості і всіляко підкреслювали свою ок- ремішність, особливу ідентичність і дуже ста- родавнє шляхетське походження. Комплексно оцінивши ця явище, в. Б. Антонович дійшов висновку, що представники цієї околичної шляхти є нащадками давньоруських дружин- ників. в кінці ХХ ст. історик Н. М. Яковенко сформулювала альтернативну версію, за якою ці родини є нащадками приведених литовця- ми для служби татар [Яковенко, 1994]. Головне в цьому протиставленні не стільки етнокуль- турний фактор, скільки хронологічний. Або це людність, яка була «посажена» тут ще давнь- оруськими князями, або ці роди з’явилися на території Овруцької волості в після монгольсь- ку чи литовську добу. Це принципова різниця і ключове питання, що потребує свого спеціаль- ного дослідження і аргументованого науково вірогідного вирішення. в овруцькому проекті цей окремий напрямок реалізується через ком- плексне дослідження і порівняння різнорів- невих систем заселення (далі — Сз), вивчен- ня динаміки історичної топографії НП ООШ, пізнання культурних особливостей, мікроіс- торії, виконання антропологічної і генетичної підпрограм [Томашевський, 2008, с. 478—488]. Розробка і успішна реалізація АК двох гу- берній мала низку різноманітних, дуже важ- ливих, далекосяжних значень, які потребують і сьогодні свого спеціального дослідження і ос- мислення. Можемо висловити припущення, що не всі ці, віддалені в часі, але важливі чинни- ки і ефекти в повній мірі передбачалися самим в. Б. Антоновичем. Один з таких факторів можемо умовно на- звати «пам’яткознавством на майбутнє». в цих АК на певний момент кінця ХІХ ст. були зафіксовані всі відомі тоді дослідникам архео- логічні пам’ятки, переважно — видимі наземні пам’ятки, городища та кургани. значна части- на, більшість з цих пам’яток у XX ст. була пов- ністю або частково знищена і не збереглася до нашого часу. Ті пам’ятки, що збереглися і ще остаточно не втрачені, значно зменшилися у своїй кількості і були сильно спотворені в ре- зультаті свідомого нищення, незаконної госпо- Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 252 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) дарської експлуатації та мародерського розкра- дання в ХХ і на початку ХХІ ст. Інформація про ці пам’ятки, їх кількість і місце розташування, є сьогодні абсолютно унікальною і визначає найважливіше значення АК в. Б. Антонови- ча. Ця обставина робить зведення в. Б. Анто- новича абсолютно незамінним ексклюзивним джерелом знань про археологічну спадщину відповідного регіону, а також містить ключову інформацію, необхідну для реконструкції про- цесу знищення археологічних пам’яток. Близьким за змістом до попереднього є ас- пект, який також пов’язаний зі збиранням, накопичуванням, впорядкуванням і система- тизацією археологічних даних. Але крім того, що конкретна інформація про тодішній склад і стан конкретних пам’яток є сьогодні надзви- чайно цінною, дуже важливим є й суміжний ас- пект, який умовно можна порівняти зі значен- ням сучасних БД. По-перше, в. Б. Антонович ретельно зібрав і систематизував всю наявну на той час не дуже чітку і розпорошену інформа- цію про археологічні пам’ятки, яка з’являлася протягом всього тривалого і суперечливого по- переднього періоду. На момент укладання і друку була підведена наукова риска — підсу- мок всіх попередніх досліджень, включаючи його власні і його колег-кореспондентів розвід- ки і розкопки. По-друге, ця сама підсумкова риска, фахово сформульована і професійно оп- рилюднена, є сьогодні надзвичайно важливим, ексклюзивним, документально беззаперечни- ми, чітко датованим базисом для порівняння з наступними етапами вивчення і спробами уза- гальнення археологічного потенціалу тих же територій. Цей чинник пояснює виняткове зна- чення АК в. Б. Антоновича в розробці та апро- бації процедур та методик визначення і оцінки САД територій, зокрема наскрізного вивчення історичної Овруцької волості. викладені міркування є додатковими фак- торами, які обумовлюють методичне значення праць в. Б. Антоновича, що ще за його життя вважалися фахівцями взірцевими еталонами для наслідування, та які не тільки не втрача- ють, а набувають з часом все більшої науково- практичної ваги. Дослідження початку хх ст. (до 1917 р.). Після виходу узагальнюючих АК Київської та волинської губерній і завершення в. Б. Антоно- вичем власних активних польових досліджень, на початку ХХ ст. спостерігається нова хвиля достатньо професійних і в цілому, — набагато більш осмислених польових досліджень. Мова йде про розкопки курганів, які здійснюються в різних природно-історичних зонах літописної Овруцької волості і древлянської племінної те- риторії. всього сукупними зусиллями науковців цього періоду були проведені розкопки на 25 могильниках з 1034 курганами. в різних при- родних та історико-культурних зонах Овруць- кої волості було розкопано і документовано не менше 126 курганів. Географічний розподіл могильників такий: Головки, Ковалі, Малин Городище, Рудня Борова на Ірші; Бабиничі, Кацовщина, Яжберень, Липлянщина, ниж- ня течія Норині і Жерева біля Народич; Но- ринськ, Овруч, Речиця на схилах Овруцького кряжу і Норині; Барди, веселівка, Коростень, Россохи і Татарновичі на середньому Ужі і Ко- ростенщині; Андрієвичі, зубковичі, ур. Княж між ємільчиним та хут. Мокляки, Лопатичі, Олевськ, Підлуби, Тепениця на вододілі, вито- ках і в басейні Уборті, Рокитне в міжріччі ви- токів Льви і Ствиги. в. Б. Антонович в 1893 р. проводив розкопки курганів в Коростені і на Ірші, Ф. Р. Штейн- гель в 1897—1905 рр. досліджував кургани на верхній і середній течії Ужа і на Норині [Анто- нович, 1893; Штейнгель, 1904]. Я. в. Яроцький 1902 р. вів розкопки Речицького могильника під Овручем, а основна зона його досліджень охоплювала верхів’ях Уборті з суміжними водо- ділами Уборті — Ужа — Случі та Ірші. Окрім 7 могильників він обстежував також городища Овруча, Олевська та Сущан [Яроцкий, 1900а; 1900б; 1902а; 1902б; 1903а; 1903б]. На верхній Уборті працював у 1904 р. О. А. Фотинський [Фотинский, 1904]. в 1911 р. в. в. Хвойко про- водить розкопки курганів під Корстенем і Овру- чем, які спеціально зорганізуються владою під час приїзду царя з нагоди освячення і відкриття відновленої церкви Св. василя в Овручі [виєз- жев, 1954; Колеснікова, 2008]. Ці дослідження по суті сформували основу джерельної базу для вивчення поховальних пам’яток та практик на території літописної давньоруської Овруцької волості. з’явилися не тільки описові звіти про- ведених розкопок, але й перші узагальнення і спроби аналізу отриманих даних. На жаль, че- рез подальші соціально-політичні катастрофи ХХ ст. власне самі матеріали цих важливих до- сліджень були втрачені. Практично не зберег- лися ні артефакти, ні антропологічні матеріа- ли, ні сама первинна польова документація. Це робить фактично неможливим повноцінне сучасне наукове використання таких цікавих і важливих результатів проведених, значних для свого часу, польових досліджень. в цю передреволюційну добу активно утво- рювалися та енергійно розвивалися нові інсти- туції, які здійснювали дослідження території Овруцької волості, її природних, історичних та археологічних пам’яток. Набирає силу діяль- ність Городоцького музею барона Штейнге- ля, який стає визнаним науковим, музейним та дослідницьким осередком волині [Отчёт, 1905]. в 1900 р. після тривалої попередньої підготовки і реєстраційної тяганини нарешті було офіційно розпочато діяльність Товариства дослідників волині. засновниками і активни- ми членами Товариства були С. С. Гамченко, Я. в. Яроцький, О. А. Фотинський, М. І. Короб- Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 253ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) ка, П. А. Тутковський [Тарабукін, 1995; Кост- риця, 2001, с. 53—110]. Навколо цих установ формуються творчі колективи фахівців і спеціалістів різних гу- манітарних та природничих дисциплін, які реалізують принципи комплексного міждис- циплінарного підходу у вивченні окремих те- риторії та пам’яток. Широко практикуються тривалі в часі і просторі, досить багатолюдні «екскурсії», які по суті є справжніми сезонними комплексними науковими експедиціями. вони виявляють та фіксують нові пам’ятки історії, археології, етнографії, геології, а також деталь- но обстежують і визначають стан збереження вже відомих раніше пам’яток і місцевостей. Так, в ході таких експедицій, крім власне роз- копок, Я. в. Яроцький з колективом науковців- краєзнавців обстежує «теперешнее состояние» і знімає плани Ігоревої та Олегової могил. А комплексна експедиція-екскурсія, очолювана Ф. Р. Штейнгелєм, в 1900 р. здійснює обсте- ження по маршруту, що спеціально пролягає по найбільш цікавим в науковому сенсі ар- хеологічним місцевостям Овруцької волості: «с. Могильно — м. искоростень — д. Шартри- ще — д. Немеровка — с. ходаки — с. Татарно- вичи — с. Сарновичи — х. Тартак — с. Закусилы — д. Селец — м. Народичи — с. Ласки — с. ка- цовщина — с. раковщина — д. яцковичи — г. овруч — с. Шоломки — д. жуки — с. Збран- ки — д. Бондары — руд. Папирня — м. Но- ринск — м. Веледники — руд. Мощаница — д. Полчь — м. Лугины — д. Литки» [Отчёт, 1905, с. 6—11]. У 1909 р. розвідки і розкопки курганів у ба- сейні р. Ірші проводить секретар історичної секції М. М. Белонін [Отчёт, 1911, с. VII; Тара- букін, 2012, с. 288]. У цю добу розпочинає свою багаторічну нау- кову діяльність П. А. Тутковський. Під час об- стеження і картографування значних просторів волинського Полісся, пов’язаних з прокладан- ням залізничних шляхів, він відвідає відда- лені і майже непрохідні ділянки Правобереж- ного Полісся, знайомиться з основними типами місцевих ландшафтів, геологічними, природ- ними та історико-археологічними пам’ятками. він започатковує серію друкованих комплек- сних природно-історичних описів басейнів рі- чок, які утворюють природний гідрографічний каркас історичної Овруцької волості [Тутковс- кий, 1911]. Особливо детально і професійно він вивчає геологічні і мінералогічні умови роз- повсюдження в Овруцькій волості унікальних покладів овруцького пірофілітового сланцю (лупаку) та пісковику (кварциту), пов’язаних з історією виникненням таких стародавніх геологічних утворень як Овруцький грабен та Коростенський плутон. Спеціальний інтерес П. А. Тутковський проявляє до виявлення і вивчення давніх розробок різних відмін піро- філітових сланців (кар’єрів, по місцевому — «Ровків») [Тутковский, 1915]. Цією діяльністю вчений продовжує, активно розвиває і корегує важливі положення тематичного напрямку у вивченні давньоруського пірофілітообробного виробництва, започаткованого в свій час Г. Ос- совським. Відновлення свято-Василівського собо- ру, розкопки п. п. покришкіна і о. В. щу- сєва. за період 1900—1917 рр. найбільшого розвитку та остаточного практичного завершен- ня отримав науковий напрямок, пов’язаний із дослідженням та подальшим відновленням храму Св. василія в Овручі. з 1903 р. розпо- чався документообіг, присвячений питанню відновлення руїн давньоруського храму. Про- ектом відновлення займався О. в. Щусєв, який здійснив свої початкові обстеження протягом 1904—1905 рр. Наступний етап досліджень, а саме земляні розкопки навколо руїн, було за- пропоновано провести під час будівельно-рес- тавраційних робіт. Ці роботи, які здійснювали академік П. П. Покришкін та майбутній ака- демік О. в. Щусєв за участю ще кількох, поки що не цілком впевнено встановлених помічни- ків, тривали протягом 1907—1908 рр. У 1909 р. споруда була зведена, а оформлення інтер’єрів та розписів тривало до 1911 р., коли в лютому цього ж року реконструйований храм урочисто відкрили і освятили за участі спеціально при- булого для цього імператора Миколи ІІ [Раппо- порт, 1972]. На жаль, імовірно, що П. П. Покришкін так і не залишив обіцяного ним розгорнутого науко- вого звіту про здійснені розкопки. Практично єдиним реальним документальним джерелом інформації про основні параметри цих земля- них досліджень є фотографії (розкопів, руїн храму і навколишніх територій, які потрап- ляли в кадр при фотографуванні об’єктів), що зберігаються у Фотовідділі Наукового архіву ІІМК РАН [НА ИИМК РАН, ФА, ф. 1, О.319; О.377; О.415]. Ці фотографії ми намагалися прив’язати до сучасних орієнтирів і навколиш- нього ландшафту василівської гори. Адже за- лишається низка дуже суттєвих і важливих питань та проблем, пов’язаних зі здійсненими на початку ХХ ст. розкопками і наступною ре- конструкцією храму Св. василія. Для розумін- ня археологічної ситуації на прилеглих до хра- му просторах тераси лесового плато і однієї з найдавніших частин давньоруського міста про- ведені розкопки могли стати вирішальним мо- ментом. Натомість, ми не маємо чітких даних про площу і конфігурацію розкопу (або розко- пів). Уява про те, на яку відстань від фунда- ментів та стін відступали в різні боки зовнішні межі розкопів є дуже приблизною і не точною. Невідомою залишається і документально за- фіксована досягнута глибина дна розкопу і, власне, — стратиграфія та характер заляган- ня культурних напластувань, які утворилися навколо давньоруської споруди. зовсім не має- Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 25� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) мо також даних про насиченість культурного шару знахідками і, тим більше, — про культур- но-хронологічне та функціональне визначення імовірних місцевих артефактів. Невідомо, чи були виявлені під час розкопок якісь архео- логічні об’єкти (заглиблені, із заповненням), окрім знахідок уламків і фрагментів архітек- турних конструкцій. Дослідження П. П. Пок- ришкіна та О. в. Щусєва носили яскраво ви- ражений прикладний історико-архітектурний характер і не мали, на превеликий жаль, на меті вивчити археологічний контекст залишків храму і навколишньої території давньорусь- кого міста. А територія ця могла бути місцем розташування і князівського палацу Рюрика Ростиславича і резиденції ієрарха місцевого духовенства. Можливості спеціально дослідити ту саму і прилеглі ділянки нині є надзвичайно мізерними. Хоча, в 2017 р., в ході проведення комуналь- них робіт по пошуку і перекладанні старих тру- бопровідних комунікацій траншеї, глибиною біля 2 м, підійшли до західного боку храму на 30—35 м. Наше обстеження цих траншей за участі керівника місцевого музею і депутатів- краєзнавців показало наявність фундаментів кількох споруд ХVІІІ—ХІХ ст., потужного гу- мусованого шару, насиченого будівельними рештками та артефактами пізньосередньовіч- ного та модерного часу. Нижні придонні шари, імовірно, є недоторканими і не зачіпалися роз- копами часів відновлення Св. василія на по- чатку ХХ ст. Існує питання чи розбиралися і переклада- лися давньоруські, збережені на момент рес- таврації, стіни і архітектурні деталі, чи вони були вписані в загальний об’єм відновленої будівлі без деструкцій і зберегли свою первинну автентичність. Різні джерела, які відносяться безпосередньо до процесу реконструкції храму і його глибокого історико-архітектурного аналі- зу містять суперечливі дані щодо зазначеної проблеми. Суперечки зустрічаються й у свід- ченнях щодо дат проведення досліджень і зве- дення споруди відновлюваного храму. Можемо висловити досить непевну надію, що подальше з’ясування кола безпосередніх учасників до- сліджень та їх свідчень, а також продовження архівних пошуків досі невідомих документів про ці розкопки, все ж дозволить пролити світ- ло на зазначені нами важливі проблеми. Підводячи підсумки всього дореволюційно- го періоду можемо констатувати декілька про- відних положень. У цю добу археологія розви- валася ще природним чином, синхронно зі всім світом, за своїми внутрішніми, не спотворени- ми ідеологією, закономірностями. Цей період був в цілому початковим, коли закладалися методичні принципи, поступово вироблялися наукові дослідницькі процедури і власне фор- мувалася основа джерельної бази всіх майбут- ніх археологічних досліджень. У поступальному розвитку археологічна на- ука і наукове краєзнавство території Овруцької волості, як і всієї країни, пройшли декілька послідовних якісних етапів. Початок був періодом аматорських, переваж- но — поміщицьких розкопок фактично без фік- сації результатів і збереження матеріалів. У цей же час активно діють всілякі «колектори» і збирачі, які починають формувати свої приват- ні колекції і створюють ринок антикварних і ар- хеологічних старожитностей. Паралельно роз- починається діяльність кількох інституцій, які мали право і завдання досліджувати пам’ятки старовини. в значній мірі інтерес викликають збережені надземні видимі пам’ятки, зокрема оповиті легендами і переказами. Поступово формуються основні тематичні дослідницькі напрямки подальших досліджень — вивчен- ня поховальних пам’яток, городищ, історичних літописних міст, пам’яток давньої архітектури, а також — овруцької індустрії пірофілітового сланцю та кварциту (Г. Оссовський). Наступ- ний етап визначається появою більш професій- них польових досліджень і головне — узагаль- ненням вже зібраної інформації. з’являються перші зведення археологічних пам’яток. Куль- мінацією та окремим етапом в розвитку всієї вітчизняної археології є створення професором в. Б. Антоновичем археологічних карт, що ста- ли взірцями для сучасників і наступників. він принципово розширив коло залучених дже- рел, що автоматично визначило кілька кратне збільшення відомих пам’яток археології. Але збільшилася не тільки чисельність пам’яток, якісно змінився розподіл між типами пам’яток. завдяки спеціально організованим обстежен- ням — розвідкам територій і збору інформації про місцезнаходження артефактів (в. Б. Анто- нович, К. О. Ставровський) вперше в зведен- нях з’являються поселенські пам’ятки. Також стають відомими більше спеціалізованих піро- філітообробних майстерень і давніх копалень. Структурування і аналіз зібраної об’ємної інформації відкрило можливості для її подаль- шого наукового осмислення і узагальнення. Та- кож АК в. Б. Антоновича зафіксували безцін- ну інформацію про відомі тоді науці пам’ятки, значна частина яких згодом буде повністю або частково знищена. Після справжніх наукових польових досліджень в. Б. Антоновича та його визначних АК розпочинається наступний етап розвитку археологічних досліджень території Овруцької волості. він ознаменується знач- ним кількісним і якісними змінами, які будуть пов’язані з відносно масовими професійними розкопками курганних могильників в різних регіонах Овруцької волості. в. Б. Антонович, Я. в. Яроцький, Ф. Р. Штейнгель, в. в. Хвой- ка, О. А. Фотинський формують основу дже- рельної бази дослідження курганів Овруцької волості давньоруського часу. П. А. Тутковський енергійно і дієво розвиває напрямок історико- Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 255ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) геологічного вивчення давньоруської овруцької індустрії пірофілітового сланцю та кварциту. він з’ясовує геологічні і мінералогічні підстави виникнення і поширення цього промислу, про- водить обстеження місць давнього видобутку мінеральної сировини, складає безцінні ком- плексні природно-історичні описи основних річкових басейнів Овруцької волості. Нарешті в перше десятиліття ХХ ст., завдяки зусиллям О. в. Щусєва та П. П. Покришкіна своє прак- тичне завершення отримує науковий напря- мок, пов’язаний із дослідженням та відновлен- ням храму ХІІ ст. Святого василія в Овручі. Дослідження 1917—1941 рр. Після тра- гічного закінчення визвольних змагань та громадянської війни, коли наступила певна со- ціально-політична стабілізація, поступово від- новлюються і археологічні дослідження. Для території історичної Овруцької волості вони ре- алізуються по кількох тематичних напрямках. Один з таких напрямків, пов’язаний з про- довженням дореволюційних досліджень, уособ- люється С. С. Гамченком, який був учнем і мо- лодшим колегою в. Б. Антоновича. Після свого повернення на Житомирщину Сергій Свиридович лише в 1924 р. з’являється на Півночі Житомирщини і Поліських тери- торіях Овруцької волості. він, разом з І. Ф. Ле- вицьким та Ф. А. Козубовським здійснює мар- шрутну розвідку по Коростенській окрузі (по маршруту: Коростень — Овруч — Довгини- чі — збраньки — Норинськ — Овруч — Ліп- лянщина — Бабиничі — Селець, Розсохи — Народичі — Яжберень). в ході цієї експедиції проводяться розкопки низки слов’яно-руських курганних могильників, зокрема: досліджу- ються могильники Коростеня (4 кургани), Но- ринська (39), Ліплянщини (8), Бабиничів (16), Розсох (24) і Яжбереня (31) на Народиччині та на Овруччині. всього таким чином в межах літописної Овруцької волості експедиція Гам- ченка розкопала в 1924 р. 122 кургани [НА ІА НАНУ, ф. 3, спр. 46, с. 46—71; спр. 61]. Для тих часів, зокрема — весни 1922 р., важливим фактором у розвитку археологіч- них досліджень території літописної Овруцької волості було утворення і діяльність Овруць- ких повітового музею та науково-археологіч- ної комісії. До складу зазначеної вище комісії входили О. П. червінський (голова), І. Ф. Ле- вицький, Ф. А. Козубовський, С. К. Синегуб, і згодом — І. Кушнірчук 1. Для тематики дослідження Овруцької дав- ньоруської пірофілітової індустрії спеціальний інтерес викликає постать О. в. червінського, який протягом 1920—1923 рр. працює в Пока- льові та Овручі на посадах секретарів Наросві- ти. він цікавився проблемами ОПІ давньорусь- 1. Детально з цими інституціями та їх долею можна ознайомитися в окремій роботі С. в. Павленка, вміщеній в цій збірці. кої доби, і не виключено, затверджував для себе таку наукову тему. відомо, що він здійснив розвідки на Овруцькому кряжі з метою дослід- жень спеціалізованих поселень по обробці піро- філітового сланцю в околицях с. Покальова в 1925 р. та вів пошуки кар’єрів з видобутку сиро- вини на північ від с. Хлупляни в 1928 р. [ЦДА- вО України, ф. 166, оп. 6, спр. 3394, арк. 49; спр. 3404, арк. 63; НА ІА НАНУ, ф. 4, спр. 4, с. 4]. На жаль, більш докладної інформації про долю цих досліджень і самого О. в. червінсько- го ми сьогодні не маємо. Паралельно, І. Ф. Левицкий, який цікавив- ся археологією та пам’ятками доби каменю та бронзи, серед інших проблем виділяв питання про спеціальне дослідження індустрії овруць- кого кварциту. Уривки архівних матеріалів свідчать, що дослідник цікавився також давнь- оруським городищами Житомирщини і розроб- ляв відповідні карти, маючи за основу АК в. Б. Антоновича і намагаючись доповнити їх результатами своїх власних обстежень. Урод- женець м. Народичі, І. Ф. Левицький спеціаль- но вивчав історичну топографію цього містечка і залишив важливі документальні описи і схе- ми, які дозволили нам разом із С. в. Павлен- ком не тільки ідентифікувати місцезнаходжен- ня давніх, не видимих нині, укріплень, але й вперше виявити тут давньоруські пам’ятки та артефакти [Томашевский, Павленко, 2014, с. 500—501]. Дослідник вів розвідки і розкопки в око- лицях Народич, зокрема на заплавах в гирлі Жерева і на Ужі, біля х. Бульов. Результати цих, безумовно, — дуже цікавих досліджень залишаються ще й досі не до кінця осмисле- ними і переконливо проінтерпретованими. Адже, судячи зі збереженої документації, тут на значних заплавних площах в розкопах зустрічалися як поховальні, так і поселенські археологічні об’єкти. Імовірно, ці пам’ятки, в тому числі — поховальні, відносилися до різ- них епох: каменю—бронзи, ранньозалізного віку, давньої Русі та середньовіччя. за не зовс- ім зрозумілих обставин були виявлені масові групові поховання, культурно-хронологічне та антропологічне визначення яких, за наявними документами, не є однозначно давньоруським чи середньовічним [НА ІА НАНУ, ф. 4, спр. 2, с. 96—136]. Сукупність цих та інших супутніх проблем стимулювала нас спробувати знайти місця цих розкопок і оцінити перспективи їх новітніх досліджень. На жаль, низка технічних та організаційних проблем зашкодила резуль- тативному виконанню цих пошуків, які безсум- нівно, слід далі продовжувати. І. Ф. Левицький, який з 1923 працював у во- линському науково-дослідному музеї в м. Жи- томирі від 1928 р. обіймав посаду завідувача археологічного відділу. вчений здійснив низ- ку успішних розкопок археологічних пам’яток на території північної Житомирщини. Були Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 256 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) проведені розкопки неолітичних поселення в ур. Піщане поблизу Народич, неолітичної сто- янку Моства на Коростенщині, палеолітичної стоянки Довгиничі та неолітичної стації біля с. Бондарі на Овруччині [Левицький, 1928, 1930, 1931, 1952]. Цей етап у дослідженні Північної Житомир- щини невід’ємно пов’язаний також з різнопла- новою науковою та організаційною діяльністю Ф. А. Козубовського, який переніс до Корос- теня залишки Овруцького повітового музею і створив на його базі Коростенський окруґовий музей. Цей заклад і досі успішно виконує фун- кцію просвітного і наукового історико-археоло- гічного центру не тільки власне свого регіону, а, фактично, й всієї Житомирщини, зважаючи на майже 50-річну свідому відсутність істори- ко-археологічної експозиції у Житомирському обласному краєзнавчому музеї. Окружний музей Коростеня у 1925 р. роз- почав розкопки городищ і курганних груп лі- тописного Іскоростеня. Ці дослідження, крім інших причин, пояснювалися загрозами зни- щення місцевих пам’яток. Фактично, розкопки Ф. А. Козубовського стали першими наукови- ми і рятівними археологічними розкопками коростенських городищ [Козубовський, 1926]. Наступній етап досліджень давнього Іскоросте- ня припадає на 1934 р. (Ф. А. Козубовський та Т. М. Мовчанівський). На жаль, весь необхід- ний обсяг документації та матеріали цих важ- ливих робіт збереглися далеко не в повному обсязі [НА ІА НАНУ, ф. 60, оп. 7, спр. 1—3б]. Імовірно, що в дослідженнях приймав участь і П. П. Курінний. У 1940 р. дослідження на території волості проводить спільна Дніпровська (Слов’янська) експедиція ІІМК АН СРСР та ІА АН УРСР під загальним керівництвом П. М. Третьякова 1940 р. загін в. Й. Довженка та в. К. Гончаро- ва продовжує дослідження давнього Іскоросте- ня: за деякими даними в окрузі міста ними було обстежено 7 городищ давньоруського часу [Третьяков, 1941, с. 123; Самойловський, 1970, с. 19]. Група під керівництвом А. в. Дмитрієвсь- кої проводить невеликі дослідження городища в Малині (с. Городище) та його околицях [Пав- ленко, 2016]. Ключовими інституціями, які організовува- ли і проводили археологічні дослідження на території літописної Овруцької волості в між- воєнний період були вУАК (та його наступни- ки СІМК — ІІМК — ІА), волинський науково- дослідний та Коростенський округовий музеї. Археологи проводили свої експедиційні до- слідження у міждисциплінарній співпраці з етнографами. Ф. А. Козубовський здійснював свої маршрутні розвідки різних складових час- тин історичної Овруцької волості разом з ві- домим етнологом і фольклористом в. Г. Крав- ченком, який створював комплексні описи сіл, збирав різноманітні ексклюзивні фольклорно- етнографічні матеріали. Етнолог К. І. черв’як в 1920-х рр. займався вивченням особливостей матеріальної та обрядової культури ООШ — феномена Овруцької волості, розвиваючи і роз- ширюючи цей тематичний напрямок [черв’як, 1928], започаткований ще в. Б. Антоновичем. На жаль, як і колег археологів, Ф. А. Козубовсь- кого та Т. М. Мовчанівського, цих талановитих етнографів було репресовано. До війни також було здійснено важливі гео- графічні і геологічні дослідження території Овруцької волості. П. А. Тутковський продов- жує здійснювати свої обстеження басейнів міс- цевих річок та друкує їх результати [Тутковсь- кий, 1923; 1925, вип. 4; 1925, вип. 6; 1926]. з метою оцінки промислового потенціалу регіону геологи К. А. Жуковський, А. Н. Козловська, Г. в. закревська, С. в. Бєльський здійснюють пошуки і складають описи та оцінки родовищ різних відмін овруцьких кварцитів та пірофілі- тових сланців, визначають місця їх поширен- ня, з’ясовують умови та історію формування і встановлюють ключові властивості [закревсь- ка, 1928; Козловская, 1936; Жуковський, 1937]. Підбиваючи підсумки по цьому періоду, перш за все, наголосимо, що він був самим складним і драматичним з поміж усіх інших. І причина таких його особливостей, очевидно, полягає у тих кардинальних і необоротних змінах, які зазнало і продовжувало зазнавати все суспіль- но-політичне життя країни, стан її гуманітар- ної сфери та історичних дисциплін, — зокрема. Ці болісні трансформації супроводжувалися моральним і фізичним терором, особливо — ін- телігенції, інтелектуалів та взагалі, — скіль- ки-небудь освічених верств населення. На- віть ті наукові особистості, які випадково (або в результаті болісних компромісів) вижили в хвилях війн та репресій, мусили жити і творчо працювати, відчуваючи нескінченний страх, гніт моторошних загроз і тиск нелюдських по- бутових умов існування. знайомство з наявною сьогодні, досить обме- женою інформацією про дослідження 1920— 40-х рр. генерує суперечливі враження і на- штовхує на різноманітні, але в цілому — сумні висновки. Отже, ми знаємо, що тоді, до початку основ- них масових хвиль репресій, розроблялося ба- гато планів, здійснювалася поточна наукова робота, проводилися експедиційні досліджен- ня, формулювалися цікаві теми і напрямки. Але обсяг та конкретний зміст отриманих тоді результатів нам сьогодні незрозумілий, прак- тично або взагалі не відомий, або відомий дуже фрагментарно. Ця диспропорція між тим що планували, власне зробили і що нам з тих часів залишилося сьогодні виразно разюча і драматична в своїй суті. І тут слід звернутися до джерел наших знань про тодішні дослід- ження та їх результати. Ми знаємо про дослід- ницькі проекти, експедиції, розвідки та розко- Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 257ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) пки тих часів, про цікаві результати розкопок унікальних пам’яток (Коростень, Райковецьке городище, Городськ та інші) переважно з фраг- ментарно збереженої адміністративної, а не суто наукової звітності, матеріалів планування підрозділів установ, протоколів засідань, кош- торисів, бюрократичного листування. Переваж- на маса тодішніх наукових публікацій — це короткі звіти «звідомлення» з кількох абзаців, набагато більш лаконічні ніж сучасні замітки в щорічнику «Археологічні дослідження» (чи АО радянської доби). Почасти, ми навіть не може- мо бути певними, чи проводилися реально за- плановані науковцями дослідження, чи вони так і залишалися на папері, без фінансування і організаційної підтримки. Отже, кількість, обсяг, форми та формат публікацій є незрів- нянно малим чи недостатнім по відношенню до обсягу і значення проведених тоді досліджень. Найбільш катастрофічним фактором, який зумовив таке положення є знищення разом з самими науковцями значної частини архівної документації в ході репресій і воєнних подій. з іншого боку, виразно помітні вади власне організації роботи тодішніх науково-дослідних установ і закладів, а також вкрай обмежений та заідеологізований формат представлення ходу та результатів тодішніх наукових досліджень. Ці ідеологічні і політичні догми, разом з іншими чинниками сприяли розриву естафе- ти наукових поколінь, передачі не тільки, і не стільки, — власне знань, скільки навичок і практичних прийомів досліджень, які дуже важливі саме в археології. Представників до- революційної науки, які вижили в лихоліття активно таврували і витісняли з заслужених посад, відсторонювали від можливості організо- вувати і вести самостійні дослідження. відсут- ність живих носіїв наукових знань і традицій, або їх ідеологічна і практична ізоляція приз- водили до того, що практично нікому було по- казати молоді і навчити її фаховим прийомам і напрацьованих поколіннями професійних навичок. з хибних ідеологічних переконань та спотворення методологічних принципів вирос- тали також засадничі методичні вади. за умов панування пролетарської комуніс- тичної ідеології патріотичне краєзнавство, по- районове вивчення України, музейництво, охо- рона пам’яток і спадщини минулих часів були приречені і мали зникнути чи бути невпізнан- но спотвореними. Археологічні і антропологічні матеріали і до- кументація більшості дореволюційних дослід- жень, зокрема — розкопок курганів і розвідок, були знищені і розкрадені. Перестав існувати унікальний музей барона Ф. Р. Штейнгеля в Городці. важкі часи переживали інші музеї та установи. Ми вже наголошували, що одним з самих важливих і об’єктивних показників ефектив- ності археологічної діяльності різних часів, є кількість пам’яток, які були відомі, виявлені, обстежені і задокументовані належним чином. Тобто в такий спосіб, який не тільки дозволив цій інформації потрапити до нас сьогодні, але й робить можливою її верифікацію і проведення новітніх досліджень таких пам’яток. Орієнтов- ні пробні підрахунки свідчать, що ми сьогодні знаємо, тобто повноцінно науково користуємо- ся, лише 1/4—1/3 кількості пам’яток, виявле- них нашими попередниками у 1920—40-х рр. Справжня драма полягає в тому, що переваж- на частка цих виявлених, але незадовільно документованих і не знайдених наступниками археологічних пам’яток, знищена і фізично не збереглася до сьогодення. А отже, — недоступ- на вже ніколи автентична інформація про ці важливі, іноді — еталонні археологічні об’єкти. вивчення історії довоєнного пам’яткознавства демонструє чітку картину фактичного пере- ривання поступального процесу кількісного і якісного накопичення наукового знання. У цьому аспекті надзвичайно промовистою і показовою є «доля» 300 археологічних пам’яток, що обстежувались волинським науково-дослід- ним музеєм. А. С. Яненко спеціально підраху- вала, що з цих трьохсот — 246 пам’яток (82 %) повторно не досліджувались, інформація про їх місцезнаходження лишається не перевіреною. Культурно-хронологічна атрибуція 20 (7 %) була перевірена, підтверджена або спростова- на без повторних польових досліджень. Лише 34 (11 %) археологічні пам’ятки, які обстежува- лись волинським науково-дослідним музеєм у 1919—1934 рр., зазнали повторного польового дослідження, з них місцезнаходження п’яти не було віднайдене [Яненко, 2016, с. 146—147]. Найбільш проблемним і одночасно, — самим важливим є питання відсутності наукової доку- ментації, де містилася б така потрібна інфор- мація про точне місцезнаходження пам’яток і їх базові визначальні характеристики. Тому за- вдання уточнення маршрутів і складу учасни- ків колишніх експедицій, місць розташування пам’яток, їх сьогоднішнє культурно-хроноло- гічне визначення, особливості є і буде завжди актуальним. період Другої світової війни. Археологіч- ні дослідження під час цього трагічного періоду на території Житомирщини (і в Україні в ціло- му) практично повністю носять легендарний, міфічний, а часто й спекулятивний характер. Самі факти їх проведення, місця, обставини, з’ясування авторства, завдань та отриманих ре- зультатів, як і доля відповідних знахідок, доку- ментації та учасників потребують окремих спе- ціальних розвідок. Таке вивчення, перш за все, стосується потреби у виявленні та опрацюванні закордонних архівів, що містять документи та матеріали окупаційної влади та різноманітних інституцій і спеціальних команд, що діяли на території України. Розшук і встановлення долі вивезених колекцій першоджерел стосується Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 258 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) не тільки держав Осі, але й тих численних ма- теріалів українського походження, які необо- ротно вивозилися під різними приводами та за різних обставин опинялися в радянських росій- ських закладах та фондосховищах. Окремими дослідницьким напрямками в цій темі є діяль- ність вітчизняних археологів на тимчасово окупованій території та діяльність радянських органів по документації та поверненню вивезе- них історико-археологічних цінностей. період 1945—1996 рр. у археологічно- му дослідженні території овруцької во- лості. в 1949 р. на Житомирщину повертаєть- ся П. М. Третьяков, для того щоб додатково і особисто перевірити дані, зібрані його групою в 1940 р. Дослідник одноосібно обстежує регіони в басейнах рр. Ірші (Малин), Случі, Ужа (Ко- ростень) [НА ИИМК РАН, РА, ф. 35, оп. 1949, д. 126]. Починаючи з 1951 р., свої дослідження вели- кого Полісся по обидва боки від Прип’яті роз- починає Ю. в. Кухаренко (ІА АН СРСР), в яких приймають участь І. П. Русанова, К. в. Каспа- рова, в. П. Даркевич та інші дослідники. Поль- ові роботи ці експедиції проводять, переважно, на суміжних з Овруцькою волостю територіях на заході та півночі. При цьому Ю. в. Кухарен- ко збирає зведення слов’яно-руських пам’яток, в тому числі, й Овруцької волості на основі аналізу поховань, розкопаних в. Б. Антоно- вичем, Я. в. Яроцьким та Ф. Р. Штейнгелем [Кухаренко, 1961, с. 6, 38]. Дослідника цікав- лять кургани біля с. Селець, неподалік від На- родичів, де сукупно було розкрито 11 насипів. в 1963 р. вчений друкує результати розкопок, здійснених на цій пам’ятці І. Ф. Левицьким у 1925 р., розкопок одного з цих курганів, дослід- жених вченими разом у 1949 р. і курганів, які дослідив власне Ю. в. Кухаренко в 1953 р. [Ку- харенко, 1963, с. 316—319]. У повоєнну добу зросла роль Житомирсько- го обласного краєзнавчого музею (колишнього вНДМ), співробітники і очільники якого ведуть свої власні польові археологічні дослідження і приймають активну участь в роботі експедицій археологів з центральних археологічних інсти- туцій Києва, Москви і Ленінграду. І. С. винокур працює в Житомирському обласному краєзнав- чому музеї в 1953—1957 рр. Пізніше, в період 1960—1970 рр., цей музей очолює в. О. Місяць, який до цього протягом 1945—1960 рр. керував музейними установами в Бердичеві та Корос- тені [Мезенцева, 1997, с. 21]. Дослідження в. О. Місяця мають важливе значення для розвитку тематичного напрямку, який пов’язаний з вивченням ОПІ. Очевидно, що в. О. Місяця, відомого більше як дослідник пам’яток ранньої кам’яної доби, окремо і спе- ціально цікавило давньоруське виробництво пряслиць з пірофілітового сланцю. До речі, на скільки нам відомо, саме він ще в 1954 р. першим звернув увагу на неправильність ви- користання широко розповсюдженого ще з ХІХ ст. терміну «шиферні пряслиця» [Місяць, 1954/32, с. 13]. Адже, шифер — це німецька назва сланцю, а сланці, як тип мінеральних порід, бувають різних порід і різного походжен- ня. Тому, в контексті Овруцької волості, нау- ково коректним і доречним є вживання назви пірофілітовий сланець з його різноманітними, за кольором та виробничими властивостями, місцевими відмінами. Матеріали, отримані в ході дослідження залишків майстерні в Но- ринську дозволили в. О. Місяцю зробити ці- каві висновки стосовно обсягів, механічного обладнання, інструментарію, стадій і продук- тів пірофілітообробного виробництва на Ов- руччині. вчений-краєзнавець зазначав, що до відомих після публікацій Б. О. Рибакова 5 місцезнаходжень осередків такого виробниц- тва (Г. Оссовського — в. Б. Антоновича), він додав 7 нових пунктів у Норинську, Левкови- чах, Хлуплянах, Старих велідниках, Коптів- щині, збраньках та Городці [Місяць, 1954/32; 1956/40; 1961/55]. виходило, що на всіх обсте- жених ним давньоруських поселеннях Овруць- кого кряжу були виявлені знахідки відходів та заготовок виробництва пірофілітових прясел. Спостереження щодо хронологічної різниці між окремими селищами, їх виробничим осе- редками та особливостями конкретних майсте- рень цікаві, але не можуть бути перевіреними та підтвердженими, оскільки в коротких звітах відсутні зображення керамічних знахідок, як і всіх інших категорій артефактів. Ці важливі матеріали практично не публікувалися, тим більше — в належному обсязі [винокур, 1956]. Але вони значно розширювали сформовану до того уяву про поселенські і одночасно — ви- робничі давньоруські пам’ятки. Нижче ми по- даємо таблицю давньоруських пам’яток тери- торії Овруцької волості, виявлених у ході робіт в. О. Місяця (табл. 5). Джерелами первинної інформації про ці пам’ятки для дослідника були карти РСчА / РККА (кургани), повідом- лення місцевих краєзнавців та вчителів і його власні польові пошуки. звісно, коли розпочиналися польові дослід- ження Овруцької експедиції цілком закономір- ним було бажання розпочати розвідки з пошу- ку вже відомих до цього археологічних об’єктів, зокрема знайти і обстежити пам’ятки, знані ще в. Б. Антоновичем, а також, серед інших першочергових завдань — знайти виробничі поселення, відкриті і описані в. О. Місяцем. І тут, несподівано, виявилися цілком конкретні складності. На відміну від пам’яток кам’яної доби, які вдавалося знайти майже зразу, міс- цезнаходження більшості названих в. О. Міся- цем давньоруських пам’яток виявити з початку не вдавалося. зазначених ним назв урочищ, які слугували як єдині орієнтири, жоден з кіль- каразово й детально опитаних практично всіх літніх мешканців села не знав (збраньки). У Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 259ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) надто коротких описах не зазначалося ніяких відстаней від жодних стаціонарних реперів. Фактично не допомагали знайдені схеми на кількох охоронних паспортах, оскільки вони були надзвичайно умовними, поза-масштабни- ми, зі спотвореною орієнтацією та іншими сут- нісними вадами. Навіть коли через декілька років після початку наших розвідок ми змогли ознайомитися з мало-читабельними копіями карт РСчА / РККА масштабу 1 : 25000, яки- ми користувався в. О. Місяць, з нанесеним ним імовірними місцезнаходженнями деяких пам’яток, — все одно це не вирішило всіх по- шукових питань. Так, більш чи менш доказово все ж вдалося локалізувати поселення в Норинську та комп- лекс поблизу Городця. Селище в ур. «Селисько» в районі Коптівщини вдалося знайти через більш ніж десятиліття пошуків і розвідок нав- коло села, коли здогадалися розгорнути сторо- ни світу на схемі паспорту та деформувати його пропорції та позначки. Селище в районі в. Хай- чі, інформація про яке містилася, чомусь, лише в охоронному паспорті і яке було все ж знай- дене нашою експедицією майже через 10 років після початку обстежень, мало площу більше 4 га (замість 150 м2) і виразні сліди металургіч- ного виробництва. виявлені були і зазначені у звітах в. О. Місяця могильники. Прив’язки пам’яток в сс. Норинську та Хлуплянах до кон- кретних прізвищ власників садиб з плином тривалого часу виявилися дуже неефективни- ми, оскільки представників відповідних пріз- вищ в цих населених пунктах було декілька, а за час, що минув, більшість очевидців нетрива- лих досліджень середини 1950-х рр. вже пішла з життя. втім, в Норинську нам все ж показали орієнтовний простір місця проведення розко- пок. Ситуація на цій ділянці, очевидно, знач- но змінилася і виразних давньоруських шарів та об’єктів наше шурфування тут не виявило, натомість ми зафіксували шари середньовіччя і нового часу а також сліди перепланування місцевості. Приблизно вдалося зрозуміти міс- цезнаходження пам’ятки, зазначеної в. О. Мі- сяцем у с. Хлуплянах, де нами були здійснені суцільні багаторічні розвідки і вказане міс- цезнаходження знайшло своє місце в системі комплексу давньоруських пам’яток мікроре- гіону Хлупляни — Нагоряни — Коміщщина (Каменщин —а / —изна ХІХ ст.) — Стугівщи- на — Оленичі — Скребеличі. Найбільш склад- ною виявилася ситуація зі встановленням місць розташування поселень в сс. збраньки, Ст. велідники та Левковичі. Наші багаторічні мультисезонні, практично суцільні обстеження округи сіл Старі і Нові велідники, Прибитки та черевки дозволяють припустити, що зазна- чене у в. О. Місяця поселення Ст. велідни- ки — це неправильно прив’язане і хибно нане- сене ним на картосхему поселення Прибитки І, яке в 1983 р. обстежив Р. С. Орлов, а згодом, у 2002 р., після розвідок всієї округи, Овруцька експедиція провела на поселенні стаціонар- ні дослідження [Павленко, 2005; 2008]. Усі численні багаторічні спроби ідентифікувати і знайти зазначене в. О. Місяцем поселення в ур. Кривоносівка — Будичовська гора на око- лиці південно-західної частини с. збраньки ре- зультату не дали. Нарешті, пошуки поселення з рештками виробництва пряслиць біля с. Лев- ковичі на р. Ясинець однозначного результату також не дали. виявлені в районі села давнь- оруські пам’ятки дуже важко ідентифікувати з поселенням в. О. Місяця. за роки досліджень цієї округи декілька разів, в різні пори року і різній аграрній ситуації були практично прой- дені і обстежені береги вказаної річки, крім де- кількох ділянок, які вкриті в наш час густою порослю молодих дерев і чагарнику. заплутаність, крайня неточність, обме- женість інформації в. О. Місяця про ці важливі і цікаві пам’ятки викликала у співробітників Овруцької експедиції відчуття чи не навмисно- Таблиця 5. Пам’ятки давньоруського часу території Овруцької волості, виявлені та досліджені в. О. Місяцем № Рік Пам’ятка Тип пам’ятки, кількість і характер об’єкту 1 1954 Довгиничі, ур. «Кургани» Курганний могильник, 9 кург. 2 1954 велика Хайча Курганний могильник, 14 кург. 3 1954 велика Хайча, ст. Хайчнорин Селище, 10 × 15 м. У звіті відсутнє, дані паспорта 4 1954 Норинськ, садиба Горштейна Поселення-майстерня з обробки пірофілітового сланцю 5 1954 збраньки, в долині ур. «Кривоносівка», що межує з ур. «Буддичівська гора» Селище-стоянка. Фрагменти відходів виробництва прясли- ць з пірофілітового сланцю фіалкового кольору 6 1956 Левковичі, лівий берег р. Ясинець залишки кам’янорізного промислу 7 1956 Хлупляни, садиба в. Грейт залишки кам’янорізного промислу 8 1956 Старі велідники, за 600—500 м на зх залишки кам’янорізного промислу 9 1961 Коптевщина, високий бугор «Селисько» значна кількість відходів виробництва сланцевих пряслиць 10 1961 Городець Городище, 2 останці; посад: заготовки і відходи виробництва сланцевих пряслиць; 60 кург. 11 1961 Бовсуни Курганний могильник, 32 кург. Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 260 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) го свідомого спотворення даних про місцеполо- ження відповідних давньоруських пам’яток. У 1958—1959 рр. самостійні польові дослід- ження на території Житомирщини розпочала московська дослідниця І. П. Русанова, яка до цього приймала участь в роботі Поліських ек- спедицій Ю. в. Кухаренка (1954—1957 рр.). в аспірантурі, з 1953 р. науковим керівником її теми, присвяченої древлянам, був П .М. Тре- тьяков. відображенням ходу роботи над цією тематикою є дві публікації І. П. Русанової, що крім іншого, фіксують прогрес авторки у зборі джерельної бази дослідження. Так, в роботі 1958 р. дослідниця оперує 15 поховальними пам’ятками на території Овруцької волості, а вже в статті 1960 р. нараховується чотири десятки могильників з трупопокладеннями [порів.: Русанова, 1958; 1960]. У 1958 р. вона захищає дисертацію «Кургани полян», а від- повідна монографія вийде друком лише через 8 років [Русанова, 1966]. з 1959 р. починаються розкопки слов’янських пам’яток на р. Тетерів в районі сс. Корчак, Те- терівка (Альбинівка), Шумськ. з 1963 р. ря- тувальні розкопки в цьому регіоні здійснюва- лися перед затопленням Житомирської ГЕС. в експедиції, очолюваній І. П. Русановою, на різних пам’ятках дослідження вели А. в. Куза, І. К. Фролов, Л. в. Артішевска, в. Б. Нікітіна, Л. П. Гуссаковський, в. в. Сєдов та співробіт- ники ІА АН УРСР в. І. Бідзіля і в. І. Митрофа- нова. Матеріали нових досліджень пам’яток, які в свій час відкрив і обстежив С. С. Гамченко, назвавши їх «пам’ятками типу Корчак», були усвідомлені як найбільш вірогідні слов’янські старожитності другої половини І тис. н. е. [Ку- харенко, 1955; Даниленко, 1955; Петров, 1963]. Ю. в. Кухаренко зв’язав їх з пам’ятками праж- ської культури третьої чверті І тис. н. е., виді- леної ще до війни І. Борковським. І. П. Русано- ва зуміла провести об’ємні і змістовні розкопки, завдяки яким була сформована нова, чітка і широка картина слов’янської людності Пра- вобережжя, з’ясовано її основні хронологічні, культурні, господарські риси на підставі отри- маних, добре документованими новітніми роз- копками масових матеріалів. Після цього стало можливим усвідомлення значення і нюансів всіх попередніх досліджень цих старожитнос- тей, відкритих у 1920-х рр. С. С. Гамченком в Корчаку і виділених І. Борковським в Празі до 1940 р. І. П. Русанова продовжує розвідки та розкопки та формує зведення цих пам’яток [Русанова, 1973]. Повноцінне відкриття і по- дальше дослідження пам’яток третьої й ос- танньої чвертей І тис. н. е. змінило не тільки сутнісні аспекти наукової тематики вченої, але й власне саме її життя. У 1976 р. виходить її узагальнююча і аналітична монографія «Сла- вянские древности VI—VIII ст.», де авторка переконливо показує місце і роль кола празь- ко-корчакських пам’яток серед сусідніх євро- пейських культур, висуває ідеї щодо витоків і походження цієї культури та її ключове місце в слов’янському етногенезі [Русанова, 1976]. Пізніше автору, разом з І. О. Гавритухіним, за сприяння І. П. Русанової та родичів покійного І. К. Фролова, вдалося обробити, підготувати до друку і видати результати дослідження по- селення Тетерівка І з матеріалами корчакської та наступної Луки-Райковецької культур, роз- копаного в межах експедиційних досліджень І. П. Русанової [Томашевский, Гавритухин, 1992]. На території Овруцької волості І. П. Руса- нова веде свої спеціальні розвідки протягом трьох сезонів. У 1958—1959 рр. вона обстежує басейн р. Уж, в 1962 р. — розвідки охоплюють басейни Тетерева, Ірші — Різні, верхню течію Ужа та міжріччя верхів’їв Ужа — Ірші та Убор- ті. в 1973 р. дослідниця знову повертається на р. Уж і проводить додаткові нові дослідження в різних мікрорегіонах цього басейну, від витоків до гирла [Русанова, 1959/20а; 1962/27; 1973/46]. Основним первинним джерелом та орієнти- ром для пошуків цікавих їй слов’яно-руських пам’яток є АК в. Б. Антоновича. Сукупно, крім перевірки та обстеження вже відомих раніше пам’яток завдяки розвідкам Правобережного, а згодом — Древлянського загонів спочатку чер- нігівської, а далі — Дніпровської слов’янської експедиції ІА АН СРСР було виявлено і дослід- жено понад 20 нових невідомих раніше давнь- оруських пам’яток. Діяльність І. П. Русанової і отримані нею результати складають вагомий внесок у дослідження пам’яток території древ- лянського племінного княжіння і літописної Овруцької волості. важливість цих старожитностей спонукала нас ще в період підготовки кандидатської ди- сертації намагатися більш детального ознайом- лення з матеріалами і документацією цих роз- відок. завдяки допомозі учня І. П. Русанової, І. О. Гавритухіна, моє прохання про дозвіл оз- найомитися і опрацювати збережені щоденни- ки розвідок було люб’язно задоволене дослід- ницею. завдяки цим ексклюзивним даним нам вдалося картографувати, а згодом і обстежува- ти в полі відкриті колись давно пам’ятки [Тома- шевський, 1993]. Набагато більш драматична доля склалася у археологічних знахідок, зроб- лених під час цих розвідок І. П. Русанової. У ході наших намагань знайти та обробити ці ар- тефакти у фондах ІА АН СРСР виявилося, що в умовах тамтешніх підвалів вже тоді нечислен- ні ще збережені відкриті лотки з матеріалами розвідкових зборів і бірками були практично змішані і частково депаспортизовані. Серед ко- лекцій цих зборів значну частку складали ма- теріали доби раннього залізного віку та бронзи. в подальшому, як нам повідомляли, завдяки аварійним катаклізмам та недбалості ці речі, здається, були втрачені остаточно. На жаль, недоступними тепер є й оригінали щоденників. Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 261ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) всі ці сумні обставини роблять наявну збере- жену і зібрану нами інформацію ще більш цін- ною в своїй неповторності. До цього необхідно додати, що як не пара- доксально, з плином часу наукова та культур- на і навіть духовна цінність цих слов’янських пам’яток все зростає. Адже, не дивлячись на наші багаторічні розвідки і пошуки місцезна- ходжень пам’яток, описаних І. П. Русановою, особливо у верхній і середній течії Ужа, ми не змогли найти практично жодного з них. І це парадоксально, оскільки кількість виявле- них нами пам’яток інших типів і часів зростає невпинно. Деякі пам’ятки або невірно і дуже неточно були прив’язані, або знищені, або частіше — неправильно була встановлена їх культурно-хронологічна приналежність. за понад півстоліття дуже сильно, іноді — карди- нально змінився ландшафт, угіддя та умови їх використання. Адже зі звітів і щоденників ми бачимо, що експедиції І. П. Русанової об- стежували тільки розорані прирічкові поля поза населеними пунктами. в значній мірі, в цій зоні Житомирщини ці ділянки в останні часи не використовуються, заросли відносно молодими густими лісовими посадками і ча- гарниками. Пам’ятки зі слабким або навіть — відсутнім культурним шаром (як практично всі — слов’янські) виявити в розвідці без су- цільних розкопок дуже важко. втім, це не сто- сується тих пам’яток, на яких тоді були прове- дені стаціонарні розкопки, місцезнаходження, датування та особливості яких встановлені до- кументально. Оскільки фактична кількість цих найдавніших пам’яток первинної слов’янської прабатьківщини практично зменшується в ре- зультаті зазначених спеціальних детальних пе- ревірок, їх наукова, культурна вага пропорційно збільшується. Це означає, таким чином, сувору необхідність розгортання спеціальних заходів по збереженню вже відомих, нечисленних, ще існуючих пам’яток і актуальність активного по- шуку нових об’єктів національної та всесвітнь- ої історико-археологічної спадщини цього типу. Сказане тим більш актуальне, оскільки клю- чові колекції слов’яно-руських знахідок з Кор- чака, Тетерівки, Шумська, Гульська та інших регіонів Житомирської загальнослов’янської прабатьківщини з розкопок Ю. в. Кухаренка, І. П. Русанової, М. Б. Щукіна знаходяться поза межами України в РФ. У пошуках можливостей для заповнення т.зв. «білої плями» пам’ятками першої поло- вини І тис. н. е. ленінградський дослідник М. Б. Щукін, організував 1976 р. спеціальну пошукову експедицію, яка здійснила маршрут- ну розвідку вздовж берегів р. Уборть. замість очікуваних пам’яток римської доби вчені до- слідили різночасові пам’ятки біля населених пунктів Олевськ, Тепениця, Сущани, Рудня- Хочинска, Хочино, Копище. з давньоруських пам’яток експедиція М. Б. Щукіна обстежує відомі городища в Олевську (Бабина Гора) та Сущанах, відкриває поселення Тепениця та Рудня Хочинська І, і фіксує 3 курганні могиль- ники в Тепениці (у т. ч. — відомі «Довга Нива», «Під Одрами») і курганні групи в Сущанах та Рудні Хочинській [Щукин, 1976/104]. Експе- дицією М. Б. Щукіна було в 1976 р. відкрите і частково досліджене слов’янське поселення VII—VIII ст. н. е. Сущани-Хмільник [Щукин, 1982; Томашевський, Павленко, 2014]. У 1970—80-х рр. свої багаторічні розвідки і обстеження давньоруських городищ і укріп- лень інтенсивно проводить М. П. Кучера. в південній частині області вздовж лісостепового кордону і меж Болохівської землі дослідник об- стежує близько 120 городищ і фортифікованих населених пунктів. з семи сезонів, впродовж яких вчений працював на Житомирщині, на півночі М. П. Кучера вів розвідки у 1973, 1975 та 1985 рр. [Кучера, 1973/18; 1975/27; 1979; 1982; 1985/30, с. 1—8]. На території літописної Овруцької волості вчений проводить обстежен- ня 6 відомих укріплених пунктів — Городця і Норинська на Овруччині, Олевська на Убор- ті, Барашів та Ушомира на Ужі, Радомишля- Мичеська на Тетереві. в Городці, Норинську і Олевську М. П. Кучера склав плани городищ, виявив датуючі артефакти. в Городці на по- саді вчений зафіксував залишки пірофіліто- обробного виробництва. в Барашах, Ушомирі, Микгороді Радомишля дослідник не виявив давньоруських матеріалів і власне конструк- тивних ознак фортифікації. На жаль, для цих пунктів М. П. Кучера не залишив планів, особ- ливо шкода — в Ушомирі. Історію, деталі і ре- зультати дослідження всіх цих та інших укріп- лених населених пунктів Овруцької волості ми докладно висвітлили в спеціальній об’ємній, спільній з С. в. Павленком, публікації [Тома- шевский, Павленко, 2014]. У 1983 р. в складі волинської експедиції ІА АН УССР, Р. С. Орлов за участі Р. в. Терпи- ловського, провели розвідки на території пів- нічних районів Житомирської області. Експе- диція цікавилася давньоруським пам’ятками, орієнтуючись у пошуках на кілька джерел, зок- рема, — на дані АК в. Б. Антоновича, в. О. Мі- сяця, М. П. Кучери та повідомлення місцевих мешканців. члени експедиції побували на ві- домих комплексах пам’яток в Коростені, Ма- лині та Городці і оцінили як перспективи їх по- дальших розкопок, так і стан збереження цих історичних центрів. Р. С. Орлов відкрив і зафіксував декілька нових пам’яток, зокрема невідоме до цього в науці давньоруське городище в Листвині на південних відрогах Овруцького кряжу, а також понад 7 курганних груп і 2 нових поселення в Гацківці і Прибитках (табл. 6). Найбільш ціка- вим і важливим серед всіх цих пам’яток є по- селення в ур. Татаринка біля с. Прибитки. На цьому поселенні був закладений шурф, який Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 262 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) окрім кераміки Х—ХІІІ ст., дав цікаву колек- цію відходів і заготовок виробництва пряслиць з пірофілітового сланцю. Найцікавішою була також наявність в цьому ж шурфі заготовок і відходів виробництва пірофілітових натіль- них хрестиків. Дуже імовірно, що саме це по- селення було відоме в. О. Місяцю під назвою Старі велідники. У 2002 р. на цьому поселенні були проведені стаціонарні розкопки Овруць- кою експедицією під керівництвом А. П. Тома- шевського, які підтвердили, значно розшири- ли і деталізували висновки та спостереження, зроблені в свій час Р. С. Орловим [Орлов, Тер- пиловский, 1983/21, с. 62—68]. На території Овруцької волості в цю добу вели дослідження й інші експедиції ІА АН УРСР (під керівництвом Д. Я. Телегіна, М. І. Глад- ких, Л. Л. залізняка), які шукали, обстежу- вали і вивчали пам’ятки інших, більш ранніх епох. Розвідкові загони оглядали поліські мо- ренні і зандрові території по берегах основних водяних артерій півночі Правобережжя. Для деяких багаторічних пошукових експедицій 1970-х рр., на жаль, характерна неправдоподіб- на і, по суті, — неприродна диспропорція між кількістю пам’яток кам’яної доби в порівнянні з пам’ятками інших епох в тому числі й давнь- оруського часу. Такої монокультурної картини не може бути в принципі, що більш ніж пере- конливо доводять практика та результати ре- алізації таких комплексних проектів як Овру- цький, Пороський, Ходосівський, в межах яких проводилися детальні сплановані суцільні роз- відки. Саме в ході таких польових досліджень об’єктивно виявляється і встановлюється кіль- кісне співвідношення між пам’ятками різних культурно-історичних епох у кожній з дослід- жуваних територіальних одиниць з притаман- ним їм природно-географічними та історико- культурними особливостями. закономірно, що переважна більшість пам’яток, що виявляють- ся відносяться до того періоду, який спеціаль- но цікавить кожного конкретного дослідника і його пошукову групу. Але більш ніж 20-літній досвід робіт Овруцької експедиції не можливо уявити без прямої співпраці з провідними спе- ціалістами, які займаються кам’яною добою: Д. Ю. Нужним, Д. в. Ступаком, П. С. Шид- ловським, С. в. Переверзевим, І. М. Хоптин- цем, А. А. Сорокуном та широким консуль- таціями практично зі всіма спеціалістами з палеоліту, доби енеоліту — бронзи та інших періодів. Принагідно зазначимо, що саме за- вдяки багаторічним наполегливим пошуковим роботам Овруцької експедиції ІА НАНУ кіль- кість відомих на цій території пам’яток гравету і східного гравету зросла з трьох до понад 70. Продовжуючи традицію С. С. Гамченка, І. Ф. Левицького, І. С. винокура, в. О. Міся- ця, співробітники ЖОКМ проводили впродовж 1980-х рр. польові дослідження з метою обсте- ження, паспортизації, збирання даних для «зводу пам’яток історії та культури». Саме з метою збору та перевірки даних про пам’ятки для укладання Житомирського обласного «зво- ду» І. І. Ярмошик в 1986 р. обстежив 25 давньо- руських пам’яток в Овруцькому та Корстенсь- кому районах Житомирщини. Практично всі ці пам’ятки — курганні могильники, абсолютна більшість з яких відома вже у АК в. Б. Анто- новича [Ярмошик, 1986/140]. Невиправдано лаконічна інформація про 25 пунктів, разом з розкопками пам’яток в інших регіонах, умісти- лася у цього автора на 7 стор. звіту. Не можна не сказати, що більшість охоронних паспортів (окрім підготовлених М. П. Кучерою), створе- них за державні кошти цим автором, на пре- великий жаль, дуже низького наукового та технічного рівня. Перевірка наведених в пас- портах даних та вкрай умовних або спотворе- них графічних схем слов’яно-руських пам’яток, здійснювана нами починаючи з 1987 р., пока- зала, що значна частина цієї документації є по суті фіктивною, фіксує відомі в науці пам’ятки в зовсім інших місцях, які не мають ніякого відношення до реального місцезнаходження зазначених старожитностей. Фактично така сфабрикована (нерідко — під псевдонімами) підроблена документація не тільки не має жодної наукової цінності, але й не дозволяє ре- ально охороняти та зберігати об’єкти історико- археологічної спадщини, в тому числі — націо- нального значення. Ще на початку 1980-х рр. розпочав свої ар- хеологічні пошуки О. О. Тарабукін, який потім працював у ЖОКМ, а згодом став головним спеціалістом Житомирської обласної інспек- ції з охорони пам’яток археології. Протягом кількох десятирічь О. О. Тарабукін, єдиний професійний археолог в області, проводив Таблиця 6. зведена таблиця пам’яток Х—ХІІІ ст., обстежених Р. С. Орловим у 1983 р. № Пам’ятка Тип пам’ятки 1 Коростень Городище 2 Малин, Городище Городище 3 Городець Городище 4 Листвен-Кошечки Городище 5 Бучки Городище 6 Селище, ур. Церковщина Городище 7 Гацківка Поселення 8 Прибитки, ур. Татаринка Поселення 9 Норинськ Курганна група 10 велика Хайча Кургани 11 велика Хайча, біля р. Хайчанка Курганна група 12 велика Хайча, ур. Рубіж Курганна група 13 Мала Хайча, кладовище Курганна група 14 ур. Ліски Курганна група 15 Кошечки, кургани Цар-гора (Хан-гора) Кургани Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 263ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) розвідки і обстеження в межах місцевих нау- кових програм та виконував обстеження і ви- явлення археологічних пам’яток в ході погод- жень для землевідведення 1. Ним виявлені сотні різноманітних пам’яток різних періодів. О. О. Тарабукін приймає участь в роботі ек- спедицій ІА НАН України, які працюють на території області, активно вивчає та публікує матеріали з історії археологічних досліджень Житомирщини. Наші орієнтовні підрахунки свідчать, що приблизно зі 130 особисто обсте- жених і задокументованих О. О. Тарабукіним до 2013 р. давньоруських пам’яток всієї Жито- мирської області 26 розташовані на території літописної Овруцької волості. з цього числа, 21 пам’ятка — це нововідкриті, невідомі раніше науці пам’ятки (табл. 7). значний вклад у дослідження давньорусь- ких пам’яток території історичної Овруцької волості належить Б. А. звіздецькому. Працю- ючи над темою своєї кандидатської дисертації «Городища на території літописних древлян IX—XIII ст.» він у 1987 р. здійснює розкопки городища на східній околиці Малина (колиш- нє с. Городище) [звіздецький, 2010]. з 1990 р. дослідник очолює Житомирську археологіч- ну експедицію, працює в Гульську на Случі. з 1995 р. він включається до роботи над про- грамою «Інвентаризації нерухомих пам’яток історії та культури радіаційно забруднених районів в результаті аварії на чАЕС». в складі цієї групи працювали О. П. Моця, П. М. Покас, О. в. Солтис (на початку програми), А. П. То- машевський (до 1995 р.), Б. А. звіздецький, А. в. Петраускас, П. О. Улько, І. А. Ремех. Ек- спедиція здійснює інвентаризацію пам’яток історії, культури, монументів і кладовищ насе- лених пунктів, в тому числі — вже неіснуючих відселених і знищених чорнобильською катас- трофою. Саме в ході цих виснажливих обсте- 1. Дослідження О. О. Тарабукіна в межах роботи Обласної інспекції з охорони культурної спадщи- ни при управлінні культури Житомирської ОДА, разом з бібліографією див. в публікації О. О. Та- рабукіна та С. О. Ігруніної у цьому збірнику. жень на сільських кладовищах і біля них було виявлено основну масу курганних могильни- ків, зафіксованих цією експедицією. Уяву про географію поширення, розподіл за типами пам’яток та інші параметри містить спеціаль- но створена нами зведена таблиця археоло- гічних пам’яток території Овруцької волості, обстежених експедицією Б. А. звіздецького (табл. 8). Таблиця 7. зведена таблиця давньоруських пам’яток, обстежених і виявлених О. О. Тарабукіним № Пам’ятка Басейн Район 1 Літки І Жерев Лугинський 2 Павлюківка І Жерев Овруцький 3 Норинськ Гор Норинь Овруцький 4 Листвин Норинь Овруцький 5 Шершні-Ліс Тетерів Ірша Коростенський 6 Українка І Пінязе- вичі Тетерів Ірша Малинський 7 Малин Гор Тетерів Ірша Малинський 8 Малин І Тетерів Ірша Малинський 9 Стасева ІІІ Тетерів Ірша Малинський 10 Пиріжки Тетерів Ірша Малинський 11 Пиріжки І Тетерів Ірша Малинський 12 Кишин ІІІ Уборть Олевський 13 Кишин IV Уборть Олевський 14 Озеряни Уборть Олевський 15 Коростень (Ольгінсь- ка) Уж Коростенський 16 Новаки Уж Коростенський 17 Кожухівка І Уж Коростенський 18 васьковичі-Бехи І Уж Коростенський 19 Мала зубівщина Уж Коростенський 20 Норинці Уж Овруцький 21 Яцковичі І Уж Овруцький 22 Мойсіївка ІІ Уж Коростенський 23 Новоселиця ІІІ Ірша Малинський 24 Рудня IV Ірша Коростенський 25 Рудня V Ірша Коростенський 26 Рудня ліс яр Ірша Коростенський Таблиця 8. Археологічні пам’ятки території Овруцької волості, обстежених експедицією Б. А. звіздецького № Назва пам’ятки Район Тип пам’ятки Рік Кількість кург. Розко- пано 1 Немирівка, Ігорева могила Коростенський Курган 1998 1 — 2 Бехи, Уж, лівий берег, 3 км на Сх від села Коростенський Кург. могильник 1998 6 — 3 васьковичі, Старі могилки Коростенський Кург. могильник 1998 23 — 4 вороневе Коростенський Кург. могильник 1998 3 — 5 Мала зубівщина Коростенський Кург. могильник 1998 30 — 6 Каленське Коростенський Кург. могильник 1998 27 — 7 Коростень, гр. 4, між гордищами 2 і 3 Коростенський Кург. могильник 1994 11 1 8 Купеч, 2,5 км на зх Ліс Коростенський Кург. могильник 1999 21 — 9 Михайлівка, центр, цвинтар Коростенський Кург. могильник 1998 4 — Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 26� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) 10 Пашини-Коростень (у 1998 р. — Бехи, Рзв) Коростенський Кург. могильник 1999 2 2 11 Сарновичі Коростенський Кург. могильник 1998 24 — 12 Сокорики Коростенський Кург. могильник 1999 43 — 13 Хотинівка Коростенський Кург. могильник 1998 16 1 14 Шатрище Коростенський Кург. могильник 1998 2 — 15 Коростень, № 9, сільський цвинтар с. чигирі Коростенський Кург. могильник 1998 7 — 16 Селець, центр, цвинтар Народицький Кург. могильник 1995 19 — 17 Яжберень, цвинтар Народицький Кург. могильник 1995 40 — 18 Старе Шарне Народицький Кург. могильник 1998 1 — 19 Листвин Овруцький Кург. могильник 1997 2 — 20 Поліське, центр, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 2 — 21 Норинськ, при в’їзді, великі Овруцький Кург. могильник 1997 6 — 22 Норинськ, ветлікарня Овруцький Кург. могильник 1997 42 — 23 велика Хайча, Пд, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1997 15 — 24 Бігунь Овруцький Кург. могильник 1997 9 — 25 Білка Овруцький Кург. могильник 1997 16 — 26 Бокиївщина, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1997 17 — 27 верпа Овруцький Кург. могильник 1997 43 — 28 Малий Кобилин, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1997 5 — 29 Корчівка, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 7 — 30 Кошечки Овруцький Кург. могильник 1997 14 — 31 Мишковичі, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 6 — 32 Можари Овруцький Кург. могильник 997 21 — 33 Малі Мошки (кол. х. Телятичі) Овруцький Кург. могильник 1996 84 — 34 велика Хайча, ур. Рубіж Овруцький Кург. могильник 1997 1 — 35 Норинці Народицький Кург. могильник 1996 115 7 36 Норинці, № 2 цвинтар Народицький Кург. могильник 1996 12 — 37 Острів, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 30 — 38 Покалів, 0,5 км на Пд зх Овруцький Кург. могильник 1997 2 — 39 Поліське, Пд Сх села, центр цвинтар № 2 Овруцький Кург. могильник 1996 16 — 40 Скребеличі, 1 км на Пн Овруцький Кург. могильник 1997 47 — 41 велика Фосня, Сх Цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 15 — 42 велика Хайча, Пн Сх Овруцький Кург. могильник 1997 3 — 43 Мала Хайча, Пд, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1997 10 — 44 Хлупляни-Стугівщина Овруцький Кург. могильник 1997 43 — 45 Шоломки, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1997 9 — 46 Яцковичі Овруцький Кург. могильник 1996 7 — 47 Антоновичі, № 1, центр, городи Овруцький Кург. могильник 1997 3 — 48 Городець, № 1, зх Овруцький Кург. могильник 1999 71 5 49 Городець, № 2, Сх Овруцький Кург. могильник 1999 23 1 50 Антоновичі, № 2 Гостинець Овруцький Кург. могильник 1997 39 2 51 Антоновичі Овруцький Курган 1997 1 — 52 заріччя Овруцький Курган 1996 1 — 53 заріччя Овруцький Курган 1996 1 — 54 заріччя Овруцький Курган 1996 1 — 55 Потаповичі, цвинтар Овруцький Курган 1996 1 — 56 веселівка Бедуни Овруцький Кург. могильник 1996 58 — 57 Невгоди, Пн Сх, цвинтар Овруцький Кург. могильник 1996 40 — 58 Городець Овруцький Городище 1999 — — 59 Листвин Овруцький Городище 1997 — — 60 Норинськ Овруцький Городище 1997 — — 61 збраньки Овруцький замчище 1997 — — 62 Городець Овруцький Посад 1999 — — Продовження табл. 8 № Назва пам’ятки Район Тип пам’ятки Рік Кількість кург. Розко- пано Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 265ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Як бачимо, із загальної цифри в 70 пунктів, 57 є поховальними пам’ятками, в тому числі — 7 окремих курганів та 50 курганних груп зі 1117 курганами. Автори відповідної публікації зазначають, що 8 пам’яток відкриті і описані вперше, хоча, не виключено, що чимало з цих пам’яток вже були зафіксовані в АК в. Б. Ан- тоновича, а експедиції вперше в новітній час вдалося їх ідентифікувати та зафіксувати в сучасних умовах [звіздецький, 2008, с. 7—39]. Для 15 з обстежених пам’яток були складені схематичні плани. Найбільш важливими і ек- склюзивними є дані про могильники. На 7 мо- гильниках експедицією було досліджено 19 кур- ганів. Розкопувалися, переважно, вже частково зруйновані кургани, і крім рятувальних за- вдань, співробітники Житомирської експедиції намагалися поточнити культурно-хронологічні особливості відповідних пам’яток. Слід сказати, що ці завдання не завжди вдавалося виконати, оскільки більшість з розкопаних двох десятків курганів виявлялися кенотафами, або, — точ- ніше, не містили жодних знахідок. Розкопки були проведені в двох групах археологічно- го комплексу біля сіл Городця і Антоновичі, в двох курганних групах Коростеня та в районі с. Норинці і ст. Сокорики. Були обстежені відо- мі городища і укріплення в Городці, Норинсь- ку, Листвині, збраньках, також 5 селищ, три з яких були дійсно вперше відкриті — Норинці та Кошечки (давньоруського часу) та Можари (доби бронзи та пізнього середньовіччя). На рубежі 1990-х — 2000-х рр. Б. А. звіз- децький розпочинає свої польові дослідження на городищах, посаді, могильниках Коросте- ня і на пам’ятках його ближньої округи [звіз- децький, Польгуй, Петраускас, 2004; 2008]. Розкопки Іскоростеня дали кілька важливих і цікавих результатів. Були вперше виявлені і виділені ранньослов’янські матеріали третьої й останньої чвертей І тис. н. е. Також, в резуль- таті розкопок були вперше знайдені старожит- ності скандинавських типів, що дало цілком певні матеріальні підстави для різних етно- соціальних інтерпретацій та концепцій. Арте- факти, отримані в результаті проведених роз- копок, наочно свідчили про широкі географічні зв’язки Коростеня з тодішніми ключовими вій- ськово-політичними та культурно-економічни- ми центрами європи і Азії. Б. А. звіздецького цікавили також глибинні питання давньорусь- кої фортифікації, конструктивних особливос- тей городищ, військової справи і техніки, буді- вельні та конструктивні особливості укріплень різних складових частин південно-руських земель. Після передчасної смерті дослідника, Житомирську експедицію очолив А. в. Петрау- скас, який продовжив розробляти основні тра- диційні напрямки. зокрема не припиняються дослідження укріплених пам’яток у Коростені, Новоград-волинському (звягелі), відновлені роботи в Малині, розпочато розкопки городи- ща в Олевську 1. Ці дослідження дозволили уточнити і деталізувати вже відому раніше інформацію про зазначені укріплені пункти Північної Житомирщини, а також відкрили нові, іноді — непередбачені, але цікаві факти про хронологічні, етнокультурні, стратигра- фічні, планувальні особливості цих осередків. А. в. Петраускас започаткував і декілька нових аспектів в науково-практичній діяльності цієї експедиції. Його особисте зацікавлення спри- яло реалізації в межах експедиційних робіт на відповідних пам’ятках напрямку експери- ментальної археології. відновлення і апроба- ція поліських промислів, традиційних ремесл, давніх засобів плавання науковець поєднує з вивченням теорії і практичними діями по ство- ренню на пам’ятках археології скансенів і му- зейно-заповідних об’єктів. Крім того, А. в. Пет- раускас веде також роботи в межах завдань підрозділів Рятівної археологічної служби, яка має обстежувати, досліджувати і погоджува- ти виділення земляних ділянок громадянам, об’єднанням і підприємствам Житомирщини. На жаль, документація цих робіт, кількість, 1. Про роботи Житомирської експедиції ІА НАН Ук- раїни детальніше можна ознайомитися в окремій роботі А. в. Петраускаса у цьому збірнику. 63 Коренівка Овруцький Поселення 1996 — — 64 Кошечки Овруцький Поселення 1997 — — 65 Можари Овруцький Поселення 1997 — — 66 Норинці Народицький Поселення 1996 — — 67 Городець Овруцький Поселення 1999 — — 68 Магдин Овруцький Городище 1996 — — 69 закусили Народицький Поселення 1995 — — 70 Мартиновичі Іванківський Поселення 1995 — — Разом курганів 1117 19 Закінчення табл. 8 № Назва пам’ятки Район Тип пам’ятки Рік Кількість кург. Розко- пано Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 266 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) датування та характер відкритих пам’яток в результаті таких обстежень і погоджень фак- тично досі не доступні. Багато років плідну науково-дослідну та охо- ронну діяльність веде завідувач Коростенсь- кого музею в. І. Польгуй. Поєднуючи участь в експедиціях ІА НАН України з власними по- льовими дослідженнями, в. І. Польгуй створив цікаву, змістовну, науково обґрунтовану та ви- разну експозицію та виставки, які презентують унікальну давню історію та виявлені старожит- ності Коростенщини. У 1999 р. в. А. Рудим по трасі нафтопроводу проводилася госпдоговірна розвідка. з шести пам’яток, виявлених ним на території Овруць- кого та Коростенського районів Житомирщини, за його даними, — три були давньоруським. На селищах Бондарівка, васьковичі та Ігнатпіль виявлені матеріали, датовані в. А. Рудим Х—ХІ ст. [Рудий, 1999]. На жаль, наведені прив’язки пам’яток є вкрай неточними і не деталізованими, а т.зв. схематичні плани не- припустимо схематизовані, що не відповідають вимогам до наукової документації. У резуль- таті, як і з деякими пам’ятками в. О. Місяця, поселення в Бондарівці чітко локалізувати та ідентифікувати, не дивлячись на спеціальні пошуки, поки що не вдалося. Проектована і збудована траса ЛЕП, на лінії прокладання опор якої працювала експедиція Рятівної археологічної служби в 2009 р. про- ходила по території Житомирської області у верхній течії і вододілах річок Уборті, Ужа та Ірші. Слід зазначити, що це одні з самих слаб- ко обстежених районів Житомирської області та окраїнних територій історичної Овруцької волості. Тому поява там низки нововідкритих археологічних пам’яток була дуже важливою. Тим більше, що серед десятків інших, на тери- торії історичних меж Овруцької волості в звітах зазначалося не менше 20 пам’яток давньорусь- кого часу в районі сіл Корощине, забороччя, Кишин, Мала Глумча, Андрієвичі, Бастова Руд- ня, Неділище, Синявка, Михайлівка, Двори- ще, Сколобів, Давидівка. На деяких з пам’яток проводилися розкопки під будівництво опор ЛЕП. в якості доказів культурно-хронологіч- ного визначення пам’яток фігурують «бокови- ни» гончарних посудин, час виробництва яких визначався вмістом піску, домішок та характе- ром випалу. Практично жодного вінчика, який є датуючим, не було знайдено і промальовано [Петраускас, златогорський, Милян, Осауль- чук, 2009]. На жаль, спеціальна перевірка і спроби знайти та додатково дослідити нововід- криті давньоруські пам’ятки силами Овруць- кої експедиції практично не дали позитивних результатів. в підсумку ми відмовилися від врахування всіх цих давньоруських пам’яток в нашій базі даних і картографування. Дослідження давньоруських пам’яток пів- нічної частини історичної Овруцької волості (колишнього Мозирського повіту Мінської гу- бернії) на території сучасних Мозирського, Наровлянського, єльського, Лельчицького районів Гомельської області Білорусі також мають приблизно ті самі етапи, що й в Україні. Опрацювання джерел дозволило нам картогра- фувати і внести до бази даних 18 давньоруських пам’яток, які входять до території Овруцької во- лості (за Ю. І. Лозою). з інших 150 білоруських пам’яток Х—ХІІІ ст., що були нами картовані в дослідницькій рамці (Турово-Пінська земля), ще 14 пам’яток розташовані в безпосередній близькості до умовних меж Овруцької волості. Абсолютна більшість з цих пам’яток — курган- ні могильники. Детальна історія вивчення цих старожитностей південної Білорусі міститься в роботах П. Ф. Лисенка, Г. в. Штихова та інших дослідників [Штыхов, Лысенко, 1966; Лысен- ко, 1991; Поболь, 2004]. Схоже, що основним джерелом інформації про ці курганні могиль- ники є рукопис «Сведения о городищах и кур- ганах Минской губернии», який, імовірно, є збіркою відповідей на анкети, аналогічним АК Д. Я. Самоквасова, і зберігається в науковому архіві Інституту антропології МГУ [Лысенко, 1991, с. 161—182]. відомості про курганні могильники, вияв- лені ще в позаминулому столітті вміщені та- кож у зводі пам’яток Гомельської обл. [збор…, 1985]. Основою для інформації про курганні поховання дреговичів стали розкопки 672 кур- ганів на 82 могильниках, здійснені в 1880-х рр. в. з. завітневичем. [завитневич, 1890; 1892]. Публікації досліджених комплексів, огляди та аналіз археологічних ситуацій давньоруського часу на території Мозирського повіту і суміж- них теренів містяться в роботах Ю. в. Кухарен- ка, Л. Д. Поболя, П. Ф. Лисенка та в. в. Сєдова [Кухаренко, 1961; Поболь, 2004; Лысенко, 1991; Седов, 1982]. Територіальні західні краї Овруцької во- лості поза межами Житомирської області є ма- ловивченими археологічно. Фактично для цих територій відомо менше десяти пам’яток дав- ньоруського часу. Джерелами інформації про місцеві пам’ятки є АК в. Б. Антоновича та роз- відки і огляди Б. А. Прищепи, який досліджує Рівненщину починаючи з початку 1880-х рр. [Прищепа, 2016]. значиму роль в складання та перевірці на- шої універсальної бази даних та карти давнь- оруських пам’яток історичної овруцької волості мали різні державні зведення та реєстри істо- рико-культурної спадщини. Для укладання синтезованої бази даних використовувалися дані та матеріали «зводу пам’яток історії та культури Житомирської області», «Реєстру не- рухомих пам’яток Житомирської області», пас- порти на пам’ятки археології та інші подібні джерела. в результаті польових досліджень значні масиви даних про сотні нововиявлених та перевірених пам’яток археології були пере- Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 267ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) дані Овруцькою експедицією у формі статей до обласної редколегії «зводу» та у форматі таб- личної форми Обласній інспекції для внесен- ня до «Державного реєстру пам’яток археології Житомирської області». На превеликий жаль, програма «зводу пам’яток» була закрита, від- повідна група, як і раніше, — дієва обласна ар- хеологічна інспекція — знищені. Державний реєстр області з точними описами місцеполо- ження та культурно-хронологічного визначен- ня пам’яток опинився і розпорядженні «чорних копачів»-мародерів. оВруЦьКиЙ проеКТ, оВруЦьКа еКспеДиЦія і оВруЦьКа ВолосТь Ми вже зазначали, що ще під час роботи над кандидатською дисертацією на початку 1990-х рр. нам стало очевидним і було доведе- но існування окремого історико-соціального ор- ганізму (ІСО) — літописної Овруцької волості, яка знайшла своє конкретне відображення як в письмових джерелах, так і чітко вималювалася археологічно [Томашевський, 1993, с. 53, 55]. вивчення літератури про землі і волості Русі, її адміністративно-територіальний поділ, а та- кож, про зміст і суть давньоруських волостей, підтвердили наші здогадки про значення і особ- ливості статусу літописної Овруцької волості з поміж інших руських волостей. Окремішність Овруцької волості проявлялися при порівняль- ному зіставленні ключових параметрів давньо- руських волостей. Серед таких параметрів цього ІСО слід зазначити: розмір, систему заселення, демографічний потенціал, історію виникнення, етнокультурні, антропологічні і племінні заса- ди утворення, функціональні характеристики, господарські спеціалізації, статус тримання та домену, нарешті — унікальна мультикультур- на етносоціальна спадщина Овруцької волості в сьогоденні. всі ці особливості вимагали своєї спеціальної перевірки, окремого сучасного вив- чення, систематизації, осмислення та оцінки. Такий високий науковий потенціал Овруцької волості та імовірні перспективи його вивчення дисонував з наявним рівнем археологічної до- слідженості регіону, який був лише дещо більш вищим, ніж середній по регіону. Незважаючи на часті згадки в археологічній літературі най- більш ефектних артефактів Овруцького регіо- ну — пірофілітових прясел та інших виробів з пірофілітового сланцю, цілеспрямоване систе- матичне вивчення старожитностей Овруцької волості не проводилося. Нагадаємо, що наші власні попередні польові дослідження кінця 1980-х — першої половини 1990-х рр. в межах програм обласного «зводу пам’яток», дисерта- ційних розвідок та «Інвентаризації пам’яток радіаційно уражених територій» стосувалися, переважно, суміжних до Овруцької волості ре- гіонів в басейнах річок Случі, Тетерева, ниж- нього Ужа та Прип’яті. Для правильного розуміння динаміки якіс- но-кількісних змін САД Овруцької волості необ- хідно враховувати і аналізувати не тільки всю попередню історію археологічного дослідження відповідної території, але й ключові віхи історії особистих наукових пошуків автора в межах цієї проблематики. Наші польові дослідження Східної волині — Житомирщини розпочалися в 1987 р. в складі групи з підготовки археоло- гічної частини «зводу пам’яток історії та куль- тури України по Житомирській області», під керівництвом М. П. Кучери. Паралельно нами збиралася база слов’яно-руських пам’яток цієї території для майбутнього дисертаційного до- слідження, присвяченого аналізу системи за- селення, палеоекології та господарству Східної волині V—XIII ст. н. е. Ця робота була успіш- но завершена і захищена в 1993 р. Було про- аналізовано етапи просторово-хронологічного розвитку древлянського племінного княжіння та наступне утворення на цій території двох ве- ликих ІСО: Овруцької волості та Болохівської землі. Ще під час цієї роботи автору стала ясно зрозумілою нагальна необхідність і потенцій- на значимість спеціального дослідження літо- писної Овруцької волості. Адже аналіз історії польового вивчення та сукупності всіх відомих на той час історіографічних напрямків чітко показував, що як не парадоксально, Овруцька волость, як така, ніколи не була предметом і об’єктом жодного спеціального дослідження. Ба більше, навіть самий цей термін, назва і словосполучення практично не вживалися ні істориками ні археологами 1. Проведений нами попередньо історіографіч- ний аналіз, а також, опрацювання і осмислен- ня історії дослідження цієї території дозволили зробити основний висновок, що фактично ні- коли і ніким не ставилося окреме питання про Овруцьку волость та спеціальне вивчення її те- риторії, природи, історії, населення і системи його заселення, спеціалізованої промисловості, культури, статусу, спадщини і пам’яток. Тому, викладаючи віхи загальної історії історико- археологічного вивчення території нашого до- слідження ми вживали саме такі словосполу- чення, оскільки тільки в межах задуманого та реалізованого нами окремого наукового проек- ту, Овруцька волость та її пам’ятки були свідо- мо обрані предметом та об’єктом комплексного міждисциплінарного дослідження. Ще на початку 1990-х рр. стало зрозумі- лим, що для успішного виконання визначених вище завдань потрібно розробити, спланува- ти і реалізувати спеціальний проект. «Проект 1. Овруцька волость згадується у відповідних місцях праць-зведень О. М. Рапова та Л. є. Махновця [Рапов, 1977, с. 161—162, 174; Літопис руський, 1989, с. 44, 304, 354, 546]. Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 268 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) комплексного вивчення і збереження істори- ко-археологічної та палеоприродної спадщини Овруцького кряжу та середньовічної Овруць- кої волості» (Овруцький проект), його завдан- ня, окремі програми, теоретичні і методичні засади було розроблено і оприлюднено ще до початку практичних досліджень [Томашевсь- кий, 1998а]. в результаті дуже непростих по- шуків і, врешті-решт, — успішного отримання необхідної стартової організаційно-фінансо- вої підтримки в 1996 р. розпочалися польові дослідження спеціально створеної Овруцької експедиції ІА НАН України. Також, ще до по- чатку польових робіт, чітко усвідомлювалася обов’язкова необхідність зробити цей унікаль- ний регіон найбільш детально дослідженим археологічно для реалізації максимально гли- бокого і розгорнутого комплексного досліджен- ня та варіантів подальших реконструкцій. На сьогодні, такий досягнутий безпрецедентно ви- сокий САД окремого цілісного ІСО став ще од- нією якісно-кількісною особливістю Овруцької волості на тлі інших територій. завданням комплексної Овруцької експеди- ції, створеної та керованої А. П. Томашевським з 1996 р., було детальне польове дослідження території літописної Овруцької волості, вияв- лення, вивчення та збереження її історико- археологічної та палеоекологічної спадщини. з 1998 р. до роботи в Овруцькому проекті та експедиції приєднався С. в. Павленко, тоді ще студент, який зацікавився проблемами ви- робництва пряслиць та прикрас з овруцького пірофілітового сланцю. з 2008 р. в роботі екс- педиції приймає активну участь А. в. Борисов. втративши початкову фінансову підтримку, з середини 2006 р. експедиція (Овруцька, або далі — Східноволинська) розпочала багаторіч- ні розвідки за програмою «зводу пам’яток іс- торії та культури Житомирської області», аж до припинення дії та закриття зазначеної облас- ної програми у 2014 р. Поруч з А. П. Томашевським, С. в. Павлен- ком та А. в. Борисовим в складі експедиції в різні роки працювали 13 співробітників, по- шукачів та аспірантів ІА НАН України. Також в польових роботах приймали участь 7 спів- робітників з інших наукових, музейних та нав- чальних інституцій, 13 вчителів-краєзнавців та 7 любителів-краєзнавців з усіх складових регіонів історичної Овруцької волості. Окремо слід згадати багатьох вчених, — колег геогра- фів, ботаніків, геологів та інших спеціалістів, що брали участь у дослідженнях. Разом з двома унікальними водіями — справжніми членами експедицій, це понад 50 осіб. Це без врахуван- ня численних студентів, учнів-гуртківців, гос- тинних господарів, небайдужих місцевих поса- довців і аматорів. Поточна бібліографія Овруцького проекту нараховує понад 70 позицій. Це наукові стат- ті, публікації, підсумкові та аналітичні огля- ди, в яких постулюються значимі методичні аспекти, формулюються основні тематичні до- слідницькі програми проекту та їх результати, висвітлюються особливо важливі комплекси і окремі типи пам’яток, публікуються результа- ти спеціальних аналізів та визначень окремих категорій і сукупностей артефактів та екофак- тів. 43 з цих робіт — авторські, або створені за його безпосередньою участю. Серед ключових публікацій слід назвати проміжні підсумки досліджень програм проекту, статті з аналізом систем заселення Овруцької волості, роботи про овруцьку околичну шляхту [Томашевсь- кий, 2002б; 2005; 2008; Томашевский, 2008]. Цілий блок статей присвячений ОПІ, окремим її галузям, виробничим пам’яткам, видобувни- чим кар’єрам, особливостям виробничих арте- фактів тощо. з цими роботами тісно пов’язані друковані роботи, присвячені мінералогічним визначенням, проблемам пірофілітової сирови- ни та її використання [Павленко, 2005; 2006; 2008; 2010; Томашевский, 2005]. Окрему групу робіт складають публікації результатів дослід- ження окремих складових територій Овруць- кої волості: Овруцького кряжу, Коростенщи- ни, давнього заселення басейні річок Жерева, Ірші, Уборті [Томашевський, 2016]. Спеціальні розлогі публікації присвячені дослідженням і узагальнення їх результатів стосовно городищ і укріплених пунктів та поховальних пам’яток [Томашевський, 2004; Томашевський, Павлен- ко, 2008; Томашевский, Павленко, 2014]. Ще один напрямок досліджень представляють публікації визначень та осмислення аналізу різноманітних екофактів: палеоботанічних, палінологічних, геоботанічних, остеологіч- них [Безусько, 2000а; 2000б; Пашкевич, Тома- шевський, 2008; Журавльов, 2004]. Багато робіт написано у співавторстві з колегами — фахів- цями інших дисциплін, установ та країн, всьо- го — 22 автори були залучені у публікаціях овруцького проекту. з початку 2000-х рр. стали з’явилися публікації та аналітичні осмислення матеріалів наших колег, що не були постійни- ми учасниками проекту, але мали безпосереднє відношення до наукових розробок і тематики Овруцького проекту. за роки польових дослід- жень участь в роботі експедицій та польових семінарів Овруцької експедиції брали провідні спеціалісти давньоруської археології України. Успішно виконано низку магістерських дисер- тацій та дипломних робіт у НаУКМА та Київсь- кого Національного університету імені Тараса Шевченка по темах, безпосередньо пов’язаних з Овруцьким проектом. овруцька експедиція: етапи польових досліджень. перший етап. Перші два сезони 1996—1997 рр. були присвячені інтенсивному науково-практичному знайомству з усіма істо- ричними, археологічними, етнокультурними, природно-географічними, геолого-мінералогіч- ними особливостями, пам’ятками та реліктами Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 269ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) території Овруцького лесового острова і Овру- цького кряжу — ядра літописної Овруцької во- лості [Томашевський, 1998б]. Перш за все здійснювалися пошук та пере- вірка всіх відомих раніше пам’яток. Проводи- лися локальні розвідки місцевостей поблизу ві- домих або імовірних пам’яток і на підставі цих даних виконувалася корекція початкових па- перових карт і переліків старожитностей. Спе- ціальні пошуки незнайдених відразу пам’яток (наприклад, в. О. Місця) продовжувалися і переходили у більш щільне і системне обсте- ження окремих мікрорегіонів. вибудовувалася практична методика ведення мультисезонних кількарічних розвідок визначених територій. Освоєння регіону в цілому, численні організа- ційні, адміністративні, краєзнавчі знайомства та суто людські стосунки, які природно утво- рювалися у постійних членів експедиції та безперервний пошук нових додаткових джерел знань про Овруцький край допомагали знахо- дити та залучати нову, невідому раніше інфор- мацію про історико-археологічні, культурні та природні пам’ятки Овруччини. У столиці во- лості — Овручі були вперше проведені наукові інтенсивні розвідки і нагляд за земляними ро- ботами в умовах суцільної забудови історичної частини міста. в системі комунальних тран- шей для прокладання комунікацій співробіт- никами експедиції в 1997 р. були виявлені рештки різночасових культурних шарів та за- лишки археологічних об’єктів. земляні роботи були зупинені і науковий нагляд перетворив- ся на екстрені рятівні дослідження. Були ви- явлені та зафіксовані залишки палеолітичної стоянки та давньоруської забудови з кількома заповненнями споруд Х—ХІІ ст. У результаті робіт цих та інших років вдалося визначити контури та площу поширення давньоруських та пізньосередньовічних культурних шарів Ов- руча. Проблеми історичної топографії, структу- ри давнього міста та хронології його просторо- вого і культурного розвитку вперше отримали достатньо надійні і аргументовані основи і до- кументальні підтвердження [Томашевський, 2004]. Після перших, дуже успішних, сезонів в країні ускладнилася соціально-економічна та політична ситуація і польові роботи значно скоротилися в зв’язку з повною відсутністю фі- нансування. Тим не менше, нами проводили- ся обстеження окремих мікрорегіонів, активно тривав моніторинг земляних робіт в історич- ній частині Овруча, розпочатий в перші роки. У 2000 р. в лісах на південних відрогах Овру- цького кряжу нам вдалося знайти унікальні давні кар’єри особливих декоративних відмін пірофілітового сланцю. У 2002 р. за підтримки районної влади були проведені розкопки на двох ключових спеціалізованих виробничих поселеннях по обробці пірофілітового слан- цю і виготовленню пряслиць — Нагоряни І та Прибитки І. Також паралельно були детально обстежені і археологічно досліджені виявлені вперше за допомогою місцевих краєзнавців дав- ні кар’єри «Ями» [Павленко, 2005; 2008]. Такі професійні комплексні археологічні і палео- екологічні дослідження унікальних пам’яток визначеної нами ОПІ були проведені вперше в історії науки. в середині 2000-х рр. у розпоряд- женні Овруцької експедиції з’явилися перші, ще неточні, але цікаві і перспективні комплек- сні прогнозні ГІС моделі відомих та імовірних давньоруських археологічних пам’яток Овру- цького кряжу. Протягом першого періоду авто- ром були зроблені важливі спостереження та відкриття під час археологічних робіт навколо відновлюваних Михайлівського золотоверхого і Успенського Києво-Печерської Лаври соборів та досліджень залишків Десятинної церкви у Києві. Обробка отриманих тут пірофілітових будівельно-оздоблюваних матеріалів, опрацю- вання бази даних по давньоруських кам’яних спорудах, робота з тисячами знахідок з майс- терень Нагорян, Прибиток, та пірофілітових кар’єрів, магістерські роботи по пряслицях Києва та кам’яних натільних іконках дозво- лила завершити формулювання комплексної уяви про овруцьку середньовічну пірофілітову індустрію (ОПІ), її галузі, асортимент, основні центри, масштаби і техніку виробництва [Ива- кин, Томашевский, Павленко, 2010; Івакін, Томашевський, Павленко, 2013]. Перше деся- тиріччя Овруцького проекту і досліджень за- вершувалося узагальненням зібраної значної інформації, формуванням і осмисленням от- риманої нової моделі системи заселення (Сз) і їх представленням у низці публікацій 2006— 2010 рр. [Томашевский, 2008; Томашевський, 2010, с. 185—187; Томашевский, вовкодав, 2007; Павленко, 2010]. в результаті, крім загальної зведеної кар- тини більш чітко вималювалися також просто- рові прогалини і почала актуалізуватися про- блема САД, її рівномірності та пов’язані з нею закономірності. Тому, приблизно з 2008 р. роз- почався другий етап польових досліджень Овруцької експедиції, завданням якого було цілеспрямоване максимально можливе ущіль- нення нашої АК Овруцького кряжу (серцевини Овруцької волості) і паралельного розгортання обстеження інших складових регіонів волості. Цей інтерес був органічно пов’язаний з необ- хідністю порайонового дослідження в межах програми «зводу пам’яток» Житомирської обл. Поглиблені багаторічні мультисезонні розвід- ки проводилися за заздалегідь сформованими планами, на основі підібраних інформаційних і картографічних матеріалів із залученням всіх можливих і доступних видів прогнозного моделювання та наукового передбачення. У результаті, кількість знайдених археологічних пам’яток на кряжі практично подвоїлася порів- няно з першим етапом. Невід’ємною складовою Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 270 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) покращення САД Овруцької волості були, крім кількісного зростання, також значні якісні змі- ни у ступені дослідженості та документованості наукового пам’яткознавства, неможливе рані- ше кардинальне розширення переліку пара- метрів і аспектів дослідження, які виділяються та фіксуються. У межах наукових програм Овруцького проекту також проводилися спеціальні цілес- прямовані точкові розкопки (переважно, із паралельними охоронно-рятувальними за- вданнями). вони дозволили значно розшири- ти, поглибити і деталізувати інформацію про ключові для волості типи і різновиди пам’яток та археологічних ситуацій. за роки функціонування проекту розкопки проводилися на всіх типах численних пам’яток волості. У 1996 р. шурфування, зачистки і не- великі рятівні розкопки проводилися на ви- робничому поселенні Нагоряни, комплексах городищ у Городці, Норинську та Листвині. У 1997 р. проводилися рятівні роботи в Овручі та Городці. Розпочалися спеціальні дослідження Д. Ю. Нужного на стоянці в Шоломках (1997— 1998 рр.) [Нужний, 1998; 2000]. в 1998 р. зно- ву прийшлося вести термінові рятівні роботи в Овручі. У 2002 р., як уже зазначалось, для вив- чення деталей виробництва виробів з пірофілі- тового сланцю були проведені цільові розкопки на двох основних спеціалізованих поселен- нях — Нагоряни І та Прибитки І, а також були археологічно досліджені виявлені у 2000 р. давньоруські кар’єри «Ями». в 2006 р. обмежені роботи велися на селищах Прибитки-Рудка та Полохачів. в цей же час невеличкі рятувальні роботи проводилися під час не санкціонованих земляних робіт на селищах Матвєєвський сад в Скребеличах та Хлупляни-Лікарня. У 2008 р. були проведені рятувальні дослідження зни- щуваних курганів в Нагорянах та Городці. На останньому пункті ранньою весною розвідка Овруцької експедиції стикнулася з фактом на- вмисного знищення культурного шару та дав- ньоруських об’єктів на значній площі селища в комплексі пам’яток Городця. Не погоджені зем- ляні роботи по зведенню водовідвідних валів були зупинені, викликана обласна інспекція і в продовж двох діб були проведені рятів- ні роботи з розчищення і фіксації численних пошкоджених давньоруських об’єктів Х ст., в тому числі — залишків споруд металургійного та лісохімічного виробництва [Томашевський, Павленко, 2008, с. 185—189]. У цьому ж 2008 р. проводилися обмежені дослідження на новови- явлених давньоруських городищах великий Дивлин — Бучмани та Кремно-Путиловичі. У 2011 р. проводилися розкопки багатошарового поселення зарубинецького і давньоруського часу Шваби під Овручем. Шурфувалося посе- лення Рясне. У 2012 р. після тривалих узгоджень вдало- ся організувати короткотермінові рятівні роз- копки на селищі Кирдани, в результаті яких досліджені залишки пошкоджених оранкою виробничих об’єктів спеціалізованого давньо- руського селища. Ці дослідження внесли важ- ливі суттєві доповнення до нашого розуміння хронології, структури, технологічних особли- востей осередків ОПІ [Павленко, Томашевсь- кий, 2013]. У 2013 р. крім щорічних розвідок були здійснені розкопки двох цікавих давньо- руських пам’яток. вдалося організувати рятів- ні розкопки на багатошаровому селищі Ласки (ур. Баранівка) Народицького району Жито- мирської області, яке знищується незаконними земляними кар’єрами, виявленими нашими попередніми розвідками. значна частина пло- щі поселення, пошкодженої одним з кар’єрів була нами розчищена, пронівельована, спрям- лена та розкопана. виявлені побутові та жит- лові споруди давньоруського часу та ями доби бронзи. Необхідно зазначити, що ці роботи фактично стали першими розкопками неукріп- леного давньоруського поселення на території Овруцької волості і всієї Житомирщини. Роз- копки в Ласках показали, крім іншого, високу планіграфічну щільність давньоруської забу- дови селищ в басейні р. Норинь і конструктив- ні особливості місцевого побутового будівниц- тва. Навесні та восени цього ж року експедиція вела комплексні дослідження у відповідних кварталах Нагорянського лісництва, де до цьо- го нами були виявлені давньоруські кар’єри, в яких видобувалися відміни овруцького піро- філітового сланцю, необхідні для виробництва пряслиць. Тут в лісі, паралельно зі зняттям детального тривимірного плану проводилися спеціальні пошуково-розвідувальні зондажі і шурфування з метою вивчення наявності, ло- калізації та ключових характеристик місцевого специфічного культурного шару. У 2014 р. проводилися тривалі розвідки в різних регіонах Овруцької волості. У ході одно- го з таких обстежень на території Лугинського району в регіоні с. Теснівка в стінці невеликого піщаного кар’єру були виявлені залишки тем- ної гумусованої плями злегка заглибленого невеликого об’єкту (ями) у збереженому запов- ненні якого були знайдені фрагменти ліпної кераміки зі значним вмістом крупної дресви. Сума ознак дозволяє обережно датувати ці ці- каві матеріали раннім залізним віком. Цього ж сезону наша експедиція проводила чергові дослідження на східних краях історичної Ов- руцької волості в зоні безумовного відселення в результаті катастрофи на чАЕС. зокрема, співробітники продовжували пошук імовірного місця розташування давнього городища у від- селеному і безлюдному містечку Поліське (ко- лишнє — Хабне-Кагановичі). У промисловій зоні, яка змінила після війни знищену забудову історичного центру містечка, нами був обстеже- ний та по можливості — прошурфований від- носно топографічно відокремлений округлий Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 271ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) відрог плато, де могли знаходитися давньо- руські та середньовічні укріплення. закладена траншея на схилі у місці імовірного місцезна- ходження фортифікаційних споруд і шурфи не дали матеріалів давньоруського часу. Усі ці, здійснені у різні роки розкопки, біль- шість із яких мала рятівний характер, доз- волили кардинально поглибити, уточнити і деталізувати інформацію про археологічні пам’ятки, отриману в результаті розвідок. всі основні види пам’яток — городища, посади, селища, давні копальні-кар’єри були піддані спеціальним точковим розкопкам в різних час- тинах історичної Овруцької волості. в ході цих розкопок практично всюди відбиралися ком- плексні палеоботанічні і палінологічні проби з чітко датованих археологічно житлових та господарських об’єктів. Те саме стосувалося ретельного відбору та визначення всіх остео- логічних матеріалів. Опрацювання отриманих проб, визначення зразків і подальший аналіз дозволили вперше сформувати єдиний часо- просторовий палеоекологічний комплекс дав- ньоруської Овруцької волості [Безусько, 2000а; 2000б; Пашкевич, Томашевський, 2008; Жу- равльов, 2004]. важливою новацією розкопок спеціалізованих виробничих поселень Нагоря- ни, Прибитки (2002), Кирдани (2012), Городець (2008), розкопок давніх кар’єрів (2002, 2008, 2014) було застосування експедицією повної промивки всього змісту заповнення археоло- гічних об’єктів. Різноманітні набори сепара- торів і спеціально вироблені прийоми промив- ки дозволили відібрати всі мінеральні складові заповнення: заготовки, напівфабрикати, відхо- ди виробництва, уламки порід пірофілітового сланцю та кварциту. Їх кількість вимірюється десятками тисяч, вага — тонами, археометрія займає неймовірно тривалий час та ресурси. Також результатом суцільної промивки при- родно-археологічної речовини заповнення об’єктів є отримання маси всіх наявних там побутових та виробничих артефактів і всіх різ- новидів екофактів — зернівок, пилку, макробо- танічних решток, кісток і залишків всіх викоп- них істот, тощо. У мережу найбільш повно і глибоко дослід- женої в країні давньоруської територіальної системи заселення окремої Овруцької волості- князівства вмонтовувалися спеціально розко- пані об’єкти. Ці детально досліджені пам’ятки утворили безпрецедентний інформаційний каркас датованих і проаналізованих комп- лексів артефактів та екофактів, індикаторів спеціалізованих виробництв, маркерів еколо- го-господарського освоєння території, свідчень динамічних трендів антропогенних перетво- рень та етнокультурних змін. Повертаючись до головного базового нау- ково-практичного завдання проекту — отри- мання якомога детальнішої АК і БД пам’яток Овруцької волості, нагадаємо, що основним способом його виконання завжди були архео- логічні розвідки. Наш досвід понад 20-річного проведення таких пошуків настільки трива- лий, об’ємний, масштабний, змістовний та без- прецедентний, що ми змушені були вдатися до класифікації самих типів та різновидів архео- логічних розвідок. в основі таких класифікацій були покладені різноманітні значимі аспекти: способи організації, типи попередньої підго- товки джерел, просторові способи реалізації розвідок, щільність, час і термін проведення та низка інших критеріїв. Головними сукупними ознаками наших розвідок є їх багаторічний, мультисезонний, багатократний характер і спрямованість на максимально щільне і навіть суцільне обстеження. На поточний період середини 2017 р. роз- відками покрита вся територія історичної Ов- руцької волості. Існує різниця у просторовій щільності і тривалості проведених польових досліджень різних складових регіонів цього ве- ликого ІСО, площа якого перевищує 22000 км2. Найдетальніше обстежений Овруцький ле- совий острів — кряж, басейнові простори се- редніх течій рр. Ужа, Ірші та Уборті, басейни рр. Норині, Жерева, верхів’я р. Словечни. від- носно менше обстежені витоки рр. Уборті, Ірші, Ужа, міжріччя Случі — Ужа — Ірші, звіздаль та деякі інші мікрорегіони. в деяких регіонах, зокрема на Овруцькому кряжі, ми практично вичерпали ліміт та потенціал відкриття ще не знайдених досі пам’яток і володіємо знаннями про левову частку всіх археологічних пам’яток. Отже, в результаті тривалих досліджень за- раз сформована сукупно накопичена об’ємна БД і нерозривно пов’язана з нею АК. Сюди увійшли всі давньоруські пам’ятки, відомі до початку наших власних досліджень і пам’ятки, відкриті в ході реалізації Овруцького проекту. Особливістю зібраної нами БД є та обставина, що практично всі давньоруські пам’ятки, вияв- лені нашими попередниками були нами відві- дані, ідентифіковані, локалізовані, перевірені, зафіксовані за єдиної системою реєстрації. Ця обставина визначає принциповою якісно-кіль- кісну відмінність нашої БД і АК від всіх інших. Таким чином, за 22 роки Овруцького проекту і 17 польових сезонів (1996—2015) виявлено і документовано більше 1000 різночасових ар- хеологічних пам’яток. в межах історичної Ов- руцької волості на сьогодні відомо 740 давнь- оруських археологічних пам’яток (770 разом із пам’ятками з території Білорусі). Сукупна виявлена площа цих пам’яток складає майже 1000 га. в силу сукупності об’єктивних та суб’єктивних причин активні розвідки в межах Овруцького проекту були припинені в 2016 р., натомість тривали процеси первинного попереднього виявлення і прогнозного моделювання місцез- находження пам’яток, йшло виявлення та пог- либлене вивчення різноманітних першодже- Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 272 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) рел інформації про імовірні пам’ятки. Таким чином, за останні кілька років було зібрано і проаналізовано дані про не менше 100 імовір- них давньоруських пам’яток Овруцької волості. всі вони взяті на спеціальний облік і чекають лише остаточної перевірки та уточнення пара- метрів під час цільового польового обстежен- ня. Нами враховані та відповідно картографо- вані місцезнаходження курганів та курган- них груп, знайдені та локалізовані на різно- манітних за часом створення, масштабами, деталізацією картографічних основах. Також картографовані місцезнаходження поховаль- них та поселенських пам’яток, які за назвами відповідних урочищ, ми, враховуючи наш ба- гаторічний польовий досвід перевірки таких даних, з високою долею імовірності можемо вважати давньоруськими. звісно, обидві ці ка- тегорії імовірних потенційних об’єктів ще че- кають своєї спеціальної польової перевірки та відповідних процедур наукової фіксації. Сюди ж належить дані про імовірні пам’ятки, інфор- мація щодо яких міститься в публікаціях регіо- нальних краєзнавців. є ще одна категорія пам’яток, виявлених в останні три роки (після закриття обласної про- грами «зводу пам’яток»). Це пам’ятки, дані про які надійшли від осіб, які раніше займалися не- законним т. зв. «приборним» пошуком, але яким було цікаво допомагати науковцям в отриман- ні важливої інформації та допомагати зберіга- ти пам’ятки та інформацію про них. з певного моменту, матеріали, що виявляються на таких пам’ятках передаються науковцям і остаточно потрапляють до фондів і музейних експозицій ІА НАН України. Оволодівши необхідними прийомами фіксації пам’яток (прив’язки, коор- динати, опис, топографічна характеристика) та отримавши досвід у культурно-хронологічному визначенні знахідок такі любителі здатні при- носити реальну користь для наукових дослід- жень. Перебуваючи у постійному контакті з науковцями і отримуючи фахові консультації, такі місцеві любителі виконують в надзвичайно непростих сучасних фінансово-організаційних умовах функцію первинної розвідки і початко- вого виявлення пам’яток, перевірки непевної інформації тощо. Такі стандарти насправді дуже близькі до самої передової європейської (зокрема британської) практики залучення любителів «малих знахідок» до загального про- цесу наукового виявлення, подальшої охорони та розумного використання нерухомих об’єктів історико-культурної спадщини. На жаль, такі прогресивні приклади у нас поки що одиничні, або навіть — унікальні. * * * здійснений попередньо огляд дозволяє ще раз, вже сумарно, визначити основних дослід- ників і експедиційні колективи, на підставі роз- відок і пошуків яких склалася джерельна база давньоруських пам’яток Овруцької волості. Аналіз об’єктивно вказує, що найбільш ваго- мий, кількісно об’ємний внесок у накопичення бази даних давньоруських пам’яток Овруцької волості зробили дослідження в. Б. Антоновича і К. О. Ставровського, І. П. Русанової, в. О. Мі- сяця, Р. С. Орлова, О. О. Тарабукіна, Б. А. звіз- децького та А. в. Петраускаса. Половину з всіх 740 пам’яток Х—ХІІІ ст. було вперше знайдено в результаті спеціальних пошукових розвідок Овруцької експедиції (А. П. Томашевський, С. в. Павленко, А. в. Борисов). Уяву про кіль- кісний розподіл давньоруських пам’яток Овру- цької волості, знайдених різними вченими та експедиціями впродовж часу досліджень дають табл. 9 та рис. 5. за нашими підрахунками, всього сукуп- но у дослідженнях території історичної Ов- руцької волості за всі роки брали участь не менше 140 дослідників. вони, як правило, об’єднувалися і працювали в складі експеди- цій, або їх загонів чи підрозділів, яких ми нара- ховуємо півсотні. Найбільш чисельними були експедиції Ф. Р. Штейнгеля, П. М. Третьякова, Житомирська експедиція (Б. А. звіздецький, А. в. Петраускас), експедиція РАС (О. М. Оса- улюк). Раніше ми зазначали, що впродовж майже двох десятків сезонів в Овруцькій експе- диції під керівництвом А. П. Томашевського і С. в. Павленка працювало 50 учасників — на- уковців археологів та низка спеціалістів інших наукових дисциплін. Повернімося до сукупної накопиченої кіль- кості документованих нами давньоруських ар- хеологічних пам’яток літописної Овруцької во- лості. Отримана кількість відомих нам сьогодні 740 пам’яток Х—ХІІІ ст. Овруцької волості доз- воляє провести співставлення з відповідною кількістю таких же пам’яток тієї самої території, Таблиця 9. вклад провідних науковців і науко- вих колективів у формуванні бази давньоруських пам’яток Овруцької волості Періоди Джерела Кількість пам’яток АК Антоновича Анкети 63 — К. О. Ставровський 30 — в. Б. Антонович 146 ХХ ст. в. О. Місяць 10 — І. П. Русанова 45 — М. П. Кучера 4 — М. Б. Щукін 4 — Р. С. Орлов 10 — О. О. Тарабукін 21 — Б. А. звіздецький, А. в. Петраускас (ЖАЕ) 19 ОЕ А. П. Томашевський (ОЕ) 449 Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 273ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) відомих на момент досягнення відповідних по- передніх етапів наших досліджень. Порівнян- ня кількості давньоруських пам’яток, зібраних нами з паперових джерел у 1993 р. і виявлених в результаті розвідок Овруцької експедиції де- монструють багатократне збільшення кількості пам’яток, виражене в табл. 10. Наочно демонструє кількісні зміни обсягу поступово накопичуваної інформації графік динаміки зростання кількості відомих давньо- руських археологічних пам’яток літописної Ов- руцької волості (рис. 6; табл. 11). Отже, збільшення кількості ми спостерігає- мо для різних складових регіонів Овруцької волості з різною історією та рівнем поперед- нього вивчення в інтервалі від 5 до 9, та на- віть, — до понад 11 разів, тобто більш ніж на порядок. Для палеолітичних пам’яток (східний граветт і епіграветт) кількість зросла більш ніж в 23 рази, адже, замість відомих раніше трьох таких пам’яток розвідками Овруцької ек- спедиції було виявлено більше 70 нових пун- ктів. Супутнім позитивним бонусним ефектом детального археологічного обстеження тери- торії є відкриття пам’яток раніше невідомих в цій зоні культур (зарубинецькі, вельбарсько- черняхівські), виявлення деяких й досі не до кінця ідентифікованих варіантів слов’янських культур та зовсім не відомих індустрій ранньої кам’яної доби та епохи бронзи. з питаннями етапів зростання накопичува- ної кількості відомих в різні часи давньорусь- ких пам’яток пов’язане порівняння отриманої сучасної картини і обсягів з аналогічними по- казниками попередньої АК історичної Овруць- кої волості, реконструйованої нами на основі спеціального інформаційного опрацювання АК в. Б. Антоновича рубежу ХІХ—ХХ ст. (див.: табл. 3, 4; рис. 2). зведена таблиця динаміки зростання кіль- кості відомих давньоруських пам’яток з ураху- ванням даних АК в. Б. Антоновича виглядає таким чином (табл. 11). Окремого пояснення потребує від’ємна різ- ниця між кількістю давньоруських пам’яток, відомих вже за часів АК в. Б. Антоновича і БД пам’яток Х—ХІІІ ст., які зараховувалися і аналізувалися нами протягом попередніх рис. 5. Співвідношення складових джерел сукупної БД давньоруських пам’яток Овруцької волості Таблиця 10. Динаміка зростання числа відомих давньоруських пам’яток овруцької волості в цілому та її окремих складових територій Території обстежень ОЕ Етапи формування бази пам’яток збільшення кількості пам’яток, рази1993 2006 2017 Овруцький лесовий острів-кряж 30 145 280 9 Коростенський р-н у басейні р. Уж 43 47 350 8 Лугинський р-н у басейні р. Жерев 4 5 46 11,5 Овруцька волость вся 157 160 740 5 Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 27� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) етапів наших досліджень. Таке пояснення пов’язане з важливими методичними нюанса- ми. Коли ми зараз констатуємо, що ті чи інші археологічні пам’ятки з АК в. Б. Антоновича є давньоруським, ми спираємося на результати наших власних польових досліджень, в резуль- таті яких стало можливим, в кожному конк- ретному випадку, з високою долею імовірності локалізувати, верифікувати та ідентифікувати пам’ятку, описану у АК 1897 і 1900 рр. Адже при всіх перерахованих нами раніше високих якостях археологічних карт в. Б. Антоновича, вони, в силу самого характеру своїх першод- жерел та тодішніх методичних стандартів не містили чітких прив’язок (крім топонімів) і культурно-хронологічних визначень сучасних форматів. Тобто, наявна в АК інформація є по суті орієнтуванням і підказкою на імовір- ну пам’ятку чи їх комплекс. Тільки виявивши такі старожитності сьогодні ми, крім іншого, можемо стверджувати існування відповідного пункту, означеного в. Б. Антоновичем. І тіль- ки провівши численні розвідки в різних скла- дових мікрорегіонах великої території такого ІСО як волость чи земля, дослідник отримує статистично повторюваний досвід ідентифіка- ції пам’яток АК рубежу ХІХ—ХХ ст. відповідно формується певна статистика результативності таких спеціалізованих пошуків, яка в підсумку дозволяє оцінювати загальних рівень достовір- ності і коректності такого важливого зведеного джерела ексклюзивної інформації. Поки такого конкретного досвіду та власного обсягу знань не напрацьовано, дуже не просто довіритися поданій інформації столітньої давнини, пра- вильно її розшифрувати та інтерпретувати без безпосереднього польового обстеження. Для наших попередніх зведень 1993 та 2006 рр. ми намагалися обирати ті повідомлення АК, які прямо чи опосередковано підтверджувалися даним інших, більш пізніх досліджень. І тільки реалізувавши значні обсяги багаторічних муль- тисезонних розвідок ми змогли документально перевірити інформацію АК в. Б. Антоновича, зрозуміти надзвичайно високий ступінь її до- стовірності та оцінити визначний науковий та пам’яткознавчий потенціал. До речі, пам’яткознавчий і пам’яткоохоронний потенціал Овруцької волості тепер стає наочно очевидним, як і катастрофічний стан обліку та охорони цих безцінних ресурсів з боку облас- ної влади та профільного міністерства. Адже підрахунки однозначно свідчать, що з відомих на 2017 р. 740 давньоруських пам’яток (100 %) в держаному реєстрі перебуває 116 (15 %), а з них лише 44 (тобто 1/3 від зареєстрованих і 5 % від всіх відомих науці пам’яток Х—ХІІІ ст.) паспортизовані. А значна частина цих наявних паспортів є або свідомо підробленими докумен- тами, або такими, дані яких не відповідають існуючій дійсності. сТупінь археологічної ДосліД- женосТі оВруЦьКої ВолосТі Питання про визначення і оцінки САД те- риторії Овруцької волості вперше широко і розлого було поставлене і висвітлене нами в 2004 р. під час презентації результатів дослід- ження Овруцької волості 1996—2004 рр. на міжнародній конференції в Білоозері, РФ [То- машевский, 2008, с. 57—58]. з тих пір, зафік- сована тоді картина, яка була підсумковою для перших 10 років проекту і проміжною стосовно всієї суми досліджень, значно, а по деяким па- раметрам, — докорінно змінилася. Аналіз історії археологічних досліджень, виз- начення ключових віх і персоналій у процесі формування сукупної кумулятивної бази даних та давньоруської археологічної карти Овруць- кої волості має виняткове наукове і прикладне значення. Сформована безпрецедентно об’ємна, детально верифікована та документована база є джерельною основою для подальшого, нез- вично глибокого і детального аналізу системи заселення, демографії, етнокультурної струк- тури, екології життєдіяльності, виробничого, соціального і культурного розвитку населення історичної Овруцької волості слов’яно-руської, середньовічної та модерної доби. Іншим, не менш вагомим та цікавим предметом науко- вого вивчення та узагальнення є аналітична рис. 6. Динаміка зростання кількості відомих архе- ологічних пам’яток давньоруського часу літописної Овруцької волості Таблиця 11. Основні етапи зростання кількості відомих давньоруських пам’яток Овруцької волості Територія 1900 1993 2006 2017 Овруцький кряж 75 34 145 280 Овруцька волость, вся 239 157 160 740 Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 275ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) історія, ключові параметри та результати са- мого процесу досліджень і накопичення бази пам’яток в унікальному Овруцькому проекті. І суто науковий і пам’яткознавчий аспекти таких досліджень, нерозривно пов’язані зі спеціаль- ними методичними розробками. Поступово, вже на другому етапі Овруцького проекту, ста- вало все більш зрозумілим і необхідним осмис- лення практики досліджень і коректної оцінки його змістовних результатів. чим більше, дов- ше і глибше тривали дослідження і чим більш об’ємними і унікально змістовними ставали їх результати, тим більше ми відчували потребу у розробці спеціального інструментарію для опи- су, аналізу і оцінки самого процесу наукового дослідження і формування його базису. Практичне досягнення порівняно високого САД робить можливим і необхідним спеціаль- ний аналіз та коректну оцінку цього процесу і самого явища. Це стає умовою подальшого практичного застосування переваг високого САД в реконструкціях систем заселення, па- леоекологічному моделюванні, прогнозному моделюванні і вірогідній оцінці археологічного потенціалу регіону або ІСО. Поки повні сучасні БД і АК не зібрані і ви- сокий САД практично не досягнутий немає й нагальної потреби його оцінювати. Така оцінка фактично неможлива без порівняння, а порів- нювати практично ні з чим. Постає проблема пошуку і організації співставної бази для ко- ректного порівняння і наукових засобів вира- ження і оцінки якісної та кількісної різниці порівнюваних явищ, тощо. Методика саД та її основні положення. Наші спостереження, розробки, узагальнен- ня, напрацьовані послідовності дослідницьких операцій по методиці та практиці дослідження САД, які поступово накопичувалися впродовж понад 10 років, ми спробували структурувати і систематизувати. візуальні результати цих спроб представлені у двох схемах (рис. 7, 8), які відображають основні складові тематичні бло- ки методик САД та їх смислові та операційні взаємозв’язки. Рис. 7 ще раз демонструє, що методика ви- вчення та оцінки САД має дві основні сфери застосування. По-перше, це власне наукові проекти, пов’язані з детальним археологічним обстеженням певної території і на цій джерель- ній основі подальші реконструкції населення, його просторового, демографічного, соціально- го, культурного та економічного розвитку. По- друге, застосування досягнутого високого САД для якісного, вірогідного і максимально точ- ного моделювання археологічного потенціалу відповідної території з виходом на практичну перспективу організації документально обґрун- тованого обліку та охорони комплексу місцевої історико-археологічної спадщини. Методика вивчення та оцінки САД має та- кож два основних таксономічні територіальні рівні застосування. вона застосовується до до- сліджень на рівні певної території адміністра- тивної, географічної одиниці або ІСО давнини. Також є більш сфокусований і менший за пло- щею вимір — дослідження САД окремої архео- логічної пам’ятки або комплексу пам’яток. Оп- рацьована сукупність САД окремих пам’яток і їх територіальних груп утворює систему САД пам’яток тієї самої території, що і визначає зв’язок між цими двома рівнями. з цими тери- торіальними рівнями певним чином пов’язана інша градація САД за способом досліджень — ступінь археологічної розвіданості та «розкопа- ності» відповідної території. Остання означає визначення міри і обсягу проведених розкопок відповідних пам’яток обраного культурно-хро- рис. 7. Основні складові тематичні блоки методики САД та їх смислові та операційні взаємозв’язки Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 276 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) ри с. 8 . С хе ма в за єм оз в’ яз кі в оз на к, п ро яв ів , к ри те рі їв і ас пе кт ів о ці нк и, у мо в і з ас об ів д ос яг не нн я ви со ко го С АД ІС О Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 277ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) нологічного періоду та території, їх відсоток в загальному балансі площ цих пам’яток та виз- начення інших кількісно-якісних параметрів отриманих в результаті стаціонарних дослід- жень результатів. Умовно виділяються два якісно-кількісно відмінних типи дослідженості, в даному кон- тексті, переважно, — виявлення археологічних пам’яток. Перше — традиційне, «паперове» за способом фіксації результатів, природно обме- жене в обсягах і таке, що складається стихійно і поступово, саме по собі для кожної з територій. Друге — свідомо і спеціально організоване, методично і інформаційно новітнє, тематично мотивоване, яке відштовхнувшись від базису знань початкового традиційного рівня прямує до максимально вичерпного обстеження тери- торії, виявлення максимально повного обсягу наявних тут пам’яток та їх подальшої сучасної наукової фіксації і розгорнутого аналізу. Та- ким чином, ці два типи дослідженості, по суті, є двома послідовними стадіями сучасного висо- коефективного комплексного історико-археоло- гічного дослідження певного регіону і наукової археологічної проблеми. звісно, вивчення і оцінка САД просто не- можливі без спеціального звернення до історії археологічного вивчення обраної території. Ця історія включає вивчення ходу і практичних результатів всіх попередніх досліджень, визна- чення ролі та персонального внеску відповід- них дослідників. Основна увага зосереджується на кількісно-якісному поетапному прирощенні джерельної бази відповідних темі археологіч- них пам’яток, вичерпності та надійності інфор- мації про них. Підсумком є констатація наяв- ності певної кількості виявлених та первинно верифікованих пам’яток, і умовні висновки щодо типовості або особливості САД території. Якщо цим етапом вивчення не обмежується, далі організовується подальше спеціальне поглиблено-розширене дослідження на інших методичних, технічних та інформаційних заса- дах. Проведені нами підрахунки показують, що на основі типової історії досліджень і ретельно зібраній та максимально можливо перевіреній БД ми отримуємо знання про 1/10, максималь- но, — про 1/3 всіх реально існуючих археоло- гічних пам’яток певного періоду чи культури на обраній території. з цих відомих лише не більше 1/3 пам’яток перебуває на офіційному обліку, тобто 1/20 всіх пам’яток відповідного культурно-хронологічного періоду. Наш досвід показує також, що «типова» іс- торія досліджень теж може мати більш ніж діє- вий потенціал для внутрішнього збільшення без проведення додаткових новітніх польових досліджень. Тут показовим має бути досвід ус- пішно захищеної в свій час магістерської дисер- тації Р. Наздрачова (НаУКМА), присвяченої пам’яткам салтівської культури на території Україні. Основні оглядові та узагальнюючі роботи провідних спеціалістів з цієї темати- ки містили інформацію про 40—80 пам’яток. Опрацювання масиву окремих публікацій ма- теріалів, повідомлень про польові дослідження та архівних звітів, зданих до початку 1980-х рр. дозволило збільшити чисельність вже відомих науці салтівських пам’яток не менше ніж на порядок, довівши її чисельність до більш ніж 800 одиниць. Питання типової історії археологічних до- сліджень, коливання меж її кількісних і якіс- них параметрів і оцінки САД потребує своєї по- дальшої спеціальної перевірки та розробки. На даний момент більшу увагу ми приділя- ли розробці та вдосконаленню методики досяг- нення і оцінки вже отриманого відносно висо- кого САД території обраних ІСО, природної чи адміністративної одиниці. Необхідно вкотре підкреслити, що САД має яскраво виражений порівняльний і відносний характер, оскільки всі досягнуті результати в ході виконання об’ємного, детального і на- Таблиця 12. Результати деяких археологічних розвідок, що забезпечили високий ступінь археологічної дослідженості відповідних регіонів Регіон досліджень Автори інфор- мації Площа регіону, км2 час по- чатку робіт Давньоруські пам’ятки до початку, кількість час виз- начення результатів робіт Давньорусь- кі пам’ятки в результаті робіт, кіль- кість Трива- лість розвідок, сезони Кількість разів збіль- шення Міжріччя Дніпра — Десни О. М. веремей- чик і 15 інших вчених 4070 1973 73 1988 260 15 3,5 Паволоч, Житомирська обл. (р. Роставиця) Т. Бітковська, О. Бітковський 40 1994 8 1995 70 2 9 Малополовецьке — Яхни, (рр. Собот — Кам’янка) С. Д. Лисенко 17 1991 1 2005 16 14 16 Богуславський р-н, Київ. обл., Середнє Поросся (рр. Фоса і Нехворощ) А. в. Борисов, А. А. Сорокун 127 2005 23 2016 94 11 4 Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 278 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) жаль, — тривалого дослідження стають оче- видними тільки в порівнянні з іншими дослід- женнями інших авторів, територій, тематик, методологій тощо. Копіткий, вкрай часозат- ратний і складний процес щільного деталь- ного мультисезонного польового дослідження та наступного ретельного камерального опра- цювання, аналізу та осмислення отриманих результатів і матеріалів робить досягнення високого САД дуже непростим. Це означає, крім іншого, що база для коректних порівнянь Овруцького проекту або фактично майже від- сутня, або дуже обмежена і обумовлена числен- ними допущеннями та застереженнями. Ми спеціально збирали інформацію про такі, дуже не численні роботи, результати яких можливо було порівнювати з досягненнями Овруцького проекту. Такі дані подані у табл. 12. Необхідно спеціально підкреслити, що пере- рахунки міри щільності, кількості пам’яток на одиницю площі, затраченого часу мають дуже відносний характер і сильно залежать від су- купної дії багатьох незалежних чинників і кон- кретних обставин. Найбільш значимим показ- ником ми вважаємо кількість (кратність) разів збільшення виявлених археологічних пам’яток відповідної території. Дані таблиці потребують додаткових ко- ротких коментарів і доповнень. Давньоруські пам’ятки міжріччя Дніпра і Десни, які стали основою дисертаційного дослідження О. М. ве- ремейчик виявлялися протягом тривалого періоду [Шекун, веремейчик, 1988]. На по- чатку 1970-х рр. розпочалися масштабні роз- відки і наступні розкопки пам’яток Х—ХІІІ ст., які вели в. П. Коваленко, Г. в. Кузнєцов, О. в. Шекун. в наступне десятиліття до цих досліджень долучилася плеяда молодих вче- них. Сукупно в цих тривалих роботах брало участь більше півтора десятки науковців. У результаті була отримана нова археологічна карта регіону, де нововідкриті раніше невідомі давньоруські пам’ятки складали 2/3 загальної кількості з трьох сотень. Таким чином, завдя- ки спеціальним дослідженням цього регіону вдалося збільшити число відомих пам’яток Х— ХІІІ ст. у 3,5 рази. в подальшому ці, чи не в перше отримані такі детальні і значимі циф- ри, були покладені в основу підрахунків за- гальної демографічної картини Русі [Толочко, 1989, с. 193—194]. Ця пряма апроксимація не враховувала ні природно-географічних, ні соціальних особливостей даної території і не брала до уваги її фактичну просторову тотож- ність з ядром заселення історичної Любецької волості. звичайна й сьогодні, нерівномірність розміщення населення, викликана природни- ми, історичними та соціальними факторами та- кож є чинником, дію якого обов’язково потрібно враховувати, перетворюючи АК і схему засе- лення та використовуючи локальні ситуації в моделюванні глобальних соціодемографічних картин. До кінця 1980-х рр. основна пошукова активність в цьому регіоні вщухла і змінилася аналізом здобутих матеріалів. На жаль, тодіш- ні технічні та інформаційні умови, які сформу- вали отримані дані у відповідних тогочасних «паперових» форматах, не дозволяють поки що, без спеціальної реорганізації цієї джерельної інформаційної бази, повноцінно використову- вати і аналізувати дані з допомогою сучасних засобів і стандартів, в тому числі — й новітніх методик визначення і оцінки САД. Роботи Т. Л. і О. в. Бітковських, проведені ними у 1994—1995 рр. в мікрорегіоні сс. Паво- лочі та Голуб’ятин стали, як нам відомо, пер- шими, хоч і дуже стисло, опублікованими ре- зультатами фактично суцільного просторово регулярного обстеження обраної території [Біт- ковська, 1995, с. 133—142; Бітковський, 1995, с. 131—133]. в результаті кількість відомих ви- явлених пам’яток збільшилася в 9 разів, май- же на порядок. Цей важливий досвід, методи- ки безпосередньої реалізації, отримані наукові результати та матеріали обов’язково необхідно розлого вивчити, осмислити і опублікувати. Локальні роботи С. Д. Лисенка в Малополо- вецькому дали значний ріст відомих пам’яток в цьому мікрорегіоні в порівнянні з однією дав- ньоруською пам’яткою відомою тут попередньо. Подібні дослідження, які проводяться навколо багатодесятилітніх стаціонарних розкопок ком- плексів пам’яток ведуться також І. А. Готуном в районі Ходосівки. Результати цих робіт весь час оновлюються і чекають свого сумарного узагальнення і результуючого аналізу. Нарешті, самий свіжий приклад спеціаль- но проведених комбінацій кількох видів роз- відок — це роботи А. в. Борисова і А. А. Со- рокуна в басейнах допливів Росі на території Богуславського району Київської області 1. Тут завдяки спеціально організованим та прове- деним кількарічним розвідкам вдалося збіль- шити число виявлених пам’яток в 4 рази. Ці роботи ні в просторовому ні в іншому вимірах не можна вважати остаточно і вичерпно за- кінченими, а отже цілком імовірне їх продов- ження і зміни у кількості виявлених пам’яток. важливо, що ці дослідження А. в. Борисова проводилися на основі методичних прийомів і практичних навичок, отриманих їх автором під час участі у багаторічних дослідженнях Овру- цького проекту. У підсумку зазначимо, що збільшення кіль- кості виявлених у ході спеціально організова- них мультисезонних розвідок давньоруських пам’яток Овруцької волості в діапазоні від 5 до 9—11 разів виражає високий рівень досягнуто- го САД. Порівняння з наведеними вище чотир- ма проведеними дослідженнями не є повністю коректними. Адже не співставними є, перш за все, відповідні площі і масштаби. Також не 1. Див. статтю А. в. Борисова у цьому виданні. Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 279ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) виконується принцип порівняння співставних ІСО, мотиваційні мотиви і методичний супро- від є різними, тощо. Тож можемо говорити лише про певні тренди і співвідношення, згідно яких САД овруцької волості, принаймні її серцеви- ни на Овруцькому лесовому кряжовому острові наближається до показників суцільно обстеже- них територій. в числовому вираженні цей по- казник САД перевищує аналогічні показники для інших територій в 5—10 разів. Ключовими ознаками досягнення високо- го САД є різке і відносно стрімке зростання кількості археологічних пам’яток (кількісно- якісний пороговий стрибок) паралельно і в не- розривному зв’язку з такими змінами у якості і обсязі інформації та якісними змінами у фік- сації даних і результатів. Уяву про інші ознаки і прояви досягнутого високого САД Овруцької волості, критерії його оцінки, умови і засоби його досягнення та інші особливості дає зведе- на схема (рис. 8). Серед означених окремих аспектів ми хоті- ли б звернути увагу на тематичному заці- кавленні, як одній з головних рушійних сил та мотиваційному факторі у бажанні досягти якомога вищого САД. Так, в історії накопичен- ня джерельної бази слов’яно-руських пам’яток Овруцької волості найбільший вклад внесли археологи, які мали спеціальний тематичний інтерес і намагалися реалізувати його в по- льових дослідженнях. Тематика, присвячена вивченню племінних древлянських структур, укріплених центрів та поховальних обрядів, етнокультурній і соціальній структурі пізнь- оплемінних і ранньодержавних структур забез- печила найбільш успішні та результативні ви- явлення і дослідження археологічних пам’яток (в. Б. Антонович, І. П. Русанова, Р. С. Орлов, Б. А. звіздецький, А. в. Петраускас). в цьому контексті необхідно спеціально підкреслити ви- няткове значення одного окремого тематично- го напрямку, який має виключне значення для усвідомлення необхідності свідомого досягнен- ня найвищого ступеню археологічної дослідже- ності території конкретного ІСО. Мова йде про дослідження, аналіз і реконструкцію давніх систем заселення (Сз) та інших тематичних галузей, безпосередньо і нерозривно з ними пов’язаних. Це палеодемографія, етнокультур- на структура суспільства, екологія заселення і палеоландшафтний аналіз ресурсних зон дав- ніх населених пунктів, нарешті — палеогоспо- дарський аналіз. Саме для успішного, ефек- тивного і вірогідного вирішення системи цих завдань абсолютно необхідним є високий рі- вень САД та якомога більш детальна АК. Адже виходячи з наших, уже наведених вище, підра- хунків такі складні реконструкції і дослідни- цькі моделі будуть виглядати м’яко кажучи не дуже переконливими, якщо вони побудовані на знанні і даних, отриманих менш ніж з третини всіх реальних археологічних пам’яток. звідси і найважливіша роль Овруцького проекту і низ- ки останніх планових тем відділу давньоруської та середньовічної археології ІА НАН України, присвячених збиранню і складанню новітніх максимально повних археологічних карт архе- ологічних пам’яток ІХ—ХVІІІ ст. н. е. території України [Борисов, Манігда, 2016; Моця, Тома- шевський, Борисов та ін., 2017]. важливо також розуміти, що зв’язок між САД та вивченням Сз взаємний і двосторонній. Детальне вивчення Сз, її локальних конкретних проявів, способів освоєння відповідних орографічних, гідрогра- фічних, ландшафтних (фаціальних) ніш до- помагає створювати гнучкі, точні, статистично повторювані і вірогідні моделі давніх місць помешкання. По суті, це і є ні чим іншим, ніж прогнозним моделюванням розповсюдження пам’яток відповідної культурно-хронологічної групи в конкретному природному середовищі і етно-соціальному ландшафті. Сьогодні, при до- держанні низки методичних умов, виконанні вимог до організації вихідних даних у певних логічних та технічних форматах таке прогнозне моделювання можуть реалізовувати складні комп’ютерні географічні інформаційні систе- ми. Разом із сукупністю неінвазивних дистан- ційних засобів пошуку (геофізичні, геохімічні, радіолокаційні, лазерні, аерокосмічні методи) прогнозне моделювання є найбільш дієвим ар- сеналом новітньої світової археології у сфері пошуку і виявлення археологічних пам’яток. Отже, розвиток методик вивчення і моделю- вання систем заселення сприяє зростанню САД через більш ефективне і масове виявлення но- вих, ще не знайдених археологічних пам’яток і навпаки, підйом САД сприяє більш точному, детальному і вірогідному моделюванню ланок і вузлів системи заселення відповідного регіону. з системами заселення логічно і методич- но тісно пов’язаний також просторовий аспект вивчення та оцінки САД. Адже пошуки і роз- відки площ і поверхонь археологічних пам’яток проводяться у відповідному просторі. Одна з головних проблем — фокусування зон пошуку, їх звуження для отримання більш точ- них і дієвих моделей просторового розповсюд- ження і топографічних моделей різних типів пам’яток. відомо, що пам’ятки зустрічаються не повсюдно, а переважно в певних рельєфно- гідрографічних умовах і їх комбінаціях. вибір таких ніш для вибору місць помешкання чи по- ховання у кожному часі і в кожному соціумі має свої особливості і закономірності. На нашу думку, певним чином можливо розвинути ідею Матса Мальмера, викладену Л. С. Клейном [2010, с. 41—51], про те, що для нівелювання фактору можливої нерівномір- ності археологічної вивченості території слід аналізувати знахідки, зроблені лише на орних землях, а потім порівнювати цей показник з усією площею всієї території і визначати серед- нє, більш зважене значення. Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 280 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) з точки зору методики САД, як один з варіантів, ми пропонуємо рахувати археологіч- ні пам’ятки не просто на всій певній території, а на більш звужених, точніше сфокусованих те- риторіях у відповідних еколого-господарських, морфологічно-ландшафтних, адміністративно- функціональних нішах. Ідея полягає у гене- руванні засобами ГІС буферів певних радіусів навколо гідрологічних об’єктів (річкової ме- режі), які б охоплювали основні геоморфологіч- ні, топографічні, ландшафтні ніші, статистично найбільш щільно і системно зайняті, заселені і освоєні різночасовим людськими колекти- вами (популяціями), які лишили відповідні різновиди археологічних пам’яток. Мова має йти про буфери різного розміру, діаметрів та конфігурацій, які здатні визначити, зафіксу- вати і допомогти проаналізувати мінімальні, максимальні та усереднені відстані поселень і могильників від тодішніх (й сьогоднішніх) контурів і меж найближчої водної артерії або вузла. Розміри таких дослідницьких буферів розробляються, підбираються і перевіряються спеціально для кожного регіону і у відповід- ності до конкретної культурно-хронологічної групи пам’яток. викладені міркування близькі тематично до ідей визначення зон заселення у Я. Риджевського [Rydzewski, 1986]. Також, бу- феризація навколо гідро-орографічної мережі відкриває унікальну можливість обчислювати площу самої цієї ніші найбільш масового пе- ребування пам’яток і в середині неї — власне реальну сьогоднішню і прогнозну потенційну площу всіх пам’яток відповідного регіону. Та- ким чином ми отримуємо завдяки методикам САД реальну можливість оцінювати «вагу» і місце археологічних пам’яток в балансі площ відповідних адміністративних та географічних одиниць. Пам’яткознавче та пам’яткоохоронне значення такого інструменту не можливо пере- оцінити. Триває підбір оптимальних форм і розмірів геометричних інструментів для вивчення, об- числення, порівняння і візуалізації САД об- раних дослідницьких територій. Приклади за- стосування 6—кутників Мальмера, як однієї з найбільш корисних форм просторового інстру- менту аналізу можна знайти у статті А. в. Бо- рисова в цій збірці. Інші просторові особливості САД пов’язані з більш дрібними рівнями територіальних до- сліджень. зокрема мова йде про методику до- слідження вибору місця помешкання та виз- начення тривалості і особливостей поетапного локального заселення. з цим безпосередньо пов’язане спеціальне вивчення стратиграфії заселення і фактори, що її визначають. Тради- ційність і критерії вибору давніми людьми міс- ць помешкання зв’язані з багатошаровістю або одноразовим існуванням поселення. відсоток багатошарових поселень від всіх археологічних пам’яток певної території цікавий і пізнаваль- ний не тільки з точки зору систем заселення, географічних ніш та традиційності. Реальні показники частки (коефіцієнту) багатошарових та моношарових пам’яток є одночасно показни- ками ступеню і якості археологічної дослідже- ності території. До проблем вибору місця по- мешкання та стратиграфії заселення близьке питання: чому певні археологічні пам’ятки по- мічалися людьми здавна, потрапляли до описів і археологічних карт, а інші пам’ятки так важко виявляються тільки сьогодні в результаті спе- ціальних пошуків? Наприклад, перевірка вже обстежених «пустих» місцевостей і розширення ойкумени обстежених територій починається з вибіркових пробних ділянок, потім поступово стається зімкнення мікрозон обстеження різ- них сезонів і епізодів, в результаті чого утво- рюється кумулятивне накопичення території повно обстежених регіонів і зон. Навіть такий, досить стислий огляд деяких аспектів методики визначення та оцінки САД засвідчує, що за основними ознаками цей на- прямок має самостійне наукове і практичне значення. вивчення ступеню археологічної дослідженості може вважатися окремою архе- ологічною субдісципліною, яка має свої об’єкт і предмет, цілі і завдання, методики та окре- мий інструментарій, специфічну джерельну базу, науковий апарат. САД виступає як мо- тиваційний стрижень, верхній щабель, сенс і квінтесенція процесів збору і аналітичного осмислення історії та історіографії досліджень. в професійному сенсі, для ефективної реаліза- ції завдань і способів вивчення та оцінки САД науковець повинен досконало володіти верши- нами польових археологічних навичок, мати глибокі знання в різноманітних археологічних галузях, а також у сфері сучасного наукового пам’яткознавства. Антонович В. Б. Археологическая карта берегов Днепра от вышгорода до устья Роси. — К., 1878. Антонович В. Б. Археологическая карта волынс- кой губернии // Труды XI АС в Киеве. — М., 1901. — Т. І. — С. 1—133. Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской губернии (приложение к XV т. «Древности»). — М.: Изд. Имп. Московского Археологического Общества, 1895. — 139 с. Антонович В. Б. Раскопки в стране древлян // Ма- териалы по археологии России. — 1893. — №. 11. — С. 1—78. Антонович В. Б. Содержание актов об околичной шляхте // АЮзР. — К., 1867. — ч. IV, т. І.: Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-западной России. — С. 1—62. Безусько Т. В. До питання про природні умови іс- нування середньовічних поселень на Овруцькому кряжі (за палінологічним даними) // Наук. зап. Киє- во-Могилянської академії. — 2000а. — Т. 18: Спец. випуск, ч. ІІ. — С. 291—294. Безусько Т. В. Палинологическое обоснование вли- яния антропогенного фактора на растительный покров Овручского кряжа в позднем голоцене (по Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 281ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) материалам средневекового поселения Городец) // Тез. VIII молодёжной конф. ботаников в Санкт-Пе- тербурге. — СПб, 2000б. — С. 255. Бітковська Т. Л. Досвід апробації нової пам’ятко- охоронної методики на території Попільнянського району Житомирської області щодо збереження іс- торико-культурної спадщини України // Матеріали та тези наук. конф. до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею (11—13 жовтня 1995 р.). — Жи- томир, 1995. — С. 133—142. Бітковський о. В. Концепція системи суцільного пам’яткоохоронного пізнання за методом історико- культурної зйомки (до проблеми розкриття і захисту нерухомої історико-археологічної спадщини Украї- ни) // Матеріали та тези наук. конф. до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею (11—13 жовтня 1995 р.). — Житомир, 1995. — С. 131—133. Борисов А. В., Манігда о. В. Досвід розробки і реалі- зації бази даних археологічних пам’яток для дослід- ження систем розселення // АДІУ. — 2016. — вип. 3 (20): Дослідження Київського Полісся. — С. 24—31. Виєзжев р. і. Розкопки курганів у Коростені та поблизу Овруча в 1911 р. // Археологія. — 1954. — Т. ІХ. — С. 145—153. Винокур і. Древні Овруцькі каменерізи // Украї- на. — 1956. — № 22 (181). — Листопад. — С. 20. Гурвич Д. М. в. Н. Татищев и русская археологичес- кая наука // СА. — 1956. — вып. ХХVІ. — С. 153— 164. Данилевич В. Проф. в. Б. Антонович та Археологіч- ний Музей І. Н. О. // Син України: володимир Боні- фатійович Антонович: у 3 т. — К.: заповіт, 1997. — Т. 2. — С. 379—390. Даниленко В. Н. Славянские памятники І тыс. н. е. в бассейне Днепра // КСИА АН УССР. — 1955. — вып. 4. — С. 27—29. жуковський к. А. Пірофілітові сланці УРСР. — К.: вид. АН УРСР, 1937. — 130 с. журавльов о.П. Тваринництво та мисливство у давньослов’янського та давньоруського населення Жи- томирщини // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст. — К., 2004. — С. 35—40. Завитневич В. З. вторая археологическая экскур- сия в Припятское Полесье // чИОНЛ. — 1892. — Кн. 6. — С. 11—72. Завитневич В. З. Из археологической экспедиции в Припятское Полесье // чИОНЛ. — 1890. — Кн. 4. — С. 1—29. Закревська Г. В. Геологічні досліди на північно- східній частині волинського Полісся та на півночі Київщини // Труди Українського Науково-Дослід- чого Геологічного Інституту. — К.: вид. УНДГІ, 1928. — Т. ІІ. — С. 3—44. Збор помнікаў гісторыі і культуры Беларусі. Гомель- ская вобласць / С. в. Марцэлеў (гал. рэд.). — Мінск: Беларус. Сав. Энцыклапедыя, 1985. — 383 с. Звіздецький Б. Археологічні дослідження в північ- но-східних районах Житомирського Полісся (ма- теріали та дослідження до археологічної карти об- ласті: Коростенський, Овруцький та Народицький райони). — Коростень, 2008. — 130 с. Звіздецький Б. А. Малинське городище древлян // АДІУ. — 2010. — вип. 1: Проблеми давньоруської та середньовічної археології. — C. 534—540. Звіздецький Б. А., Польгуй В. і., Петраускас А. В. Нові дослідження стародавнього Іскоростеня // Стародавній Іскоростень і слов’янські гради VIII— X ст. — К., 2004. — С. 51—86. Звіздецький Б. А., Польгуй В. і., Петраускас А. В., Сірко о. В. Дослідження Іскоростеня 2005— 2008 рр. // Стародавній Іскоростень і слов’янські гра- ди. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 113—117. ивакин Г. Ю., Томашевский А. П., Павленко С. В. Использование пирофиллитового сланца и кварцита в строительном деле Южной Руси // Тр. Государствен- ного Эрмитажа. — 2010. — Т. 53: Архитектура визан- тии и Древней Руси ІХ—ХІІ веков. — С. 391—411. инструкция для описания городищ, курганов и пе- щер / Сост. Д. Я. Самоквасов, в. Б. Антонович. — К., 1874. инструкция для описания городищ, курганов и пе- щер и для производства раскопок курганов // Тр. ІІІ АС. — К.: Тип. Имп. Университета Св. владимира, 1878а. — Т. 1. — С. LXIX—LXXIII. івакін Г. Ю., Томашевський А. П., Павленко С. В. Середньовічна овруцька індустрія пірофілітового сланцю і кварциту та монументальне зодчество дав- ньоруського Києва // АДІУ. — 2013. — вип. 11: Се- редньовічні міста Полісся. — С. 56—70. ір НБУВ (Інститут рукопису Національної бібліо- теки України ім. в. І. вернадського), ф. І, спр. 8197 (Антонович в. Б. Матеріали до історично-географіч- ного словника. Овруцький повіт). ір НБУВ, ф. XXXI, спр. 1749—1758 (Листи К. А. Ставровського до М. Ф. Біляшівського). ір НБУВ, ф. І, спр. 7847а (Ставровский К. Археоло- гические исследования в Овручском и Новоград-во- лынском уезде). історичний атлас України. Найдавніше минуле. Русь (Київська держава, Галицько-волинська де- ржава). — К.: Мапа, 2010. — 300 с. карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 т. — СПб: Типография Н. Греча, 1818. — Т. 1. — 456 с. карасев А. Н. Планы Ольвии как источники для исторической топографии города // МИА. — 1956. — вып. 50. — С. 9—34. карта археологических древностей волынской гу- бернии / Нанесение памятников древности произве- дено в 1887 г. в волынской Губернской чертёжной [Карты] / [сост.] губ. землемер, коллежский советник Иванов. — 1 : 420000, 10 вёрст в дюйме. — [Жито- мир]: б. и., [1887]. — 1 л.: многокрас.; 92 × 110 см // НБУ ім. в. І. вернадського. Сектор картографічних видань. — № 11754. клейн Л. С. Формула Монтелиуса (шведский ра- ционализм в археологии Мальмера). — Донецк, 2010. — 258 с. козловская А. Н. Пирофиллитовые сланцы с. збра- нок на волыни // Минеральное сырье. — 1936. — Т. II, № 4. — С. 73—77. козубовський Ф. А. записки про досліди археоло- гічні коло Коростеня року 1925. — Коростень: Нове Село, 1926. — 24 с., 19 табл. колеснікова В. А. До історії дослідження курганів в Коростені та Овручі в 1911 році // Стародавній Іс- коростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. 1. — С. 166—168. костриця М. Ю. Дослідник волині і Галичини Гот- фрід Оссовський // Історія української географії: все- україн. наук.-теор. часопис. — Тернопіль: Підручни- ки і посібники, 2005. — вип. 1 (11). — С. 27—30. костриця М. Ю. Товариство дослідників волині: історія, діяльність, постаті. — Житомир: МАК., 2001. — 360 с. кухаренко Ю. В. Курганы у с. Селец // МИА. — 1963. — вып. 108. — С. 316—319. кухаренко Ю. В. Славянские древности V—IX веков на территории Припятского Полесья // КСИИМК. — 1955. — вып. 57. — С. 33—38. Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 282 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) кухаренко Ю. В. Средневековые памятники Поле- сья. — М.: АН СССР, 1961. — 39 с., табл. (САИ. — вып. Е1-57). кучера М. П. Дослідження городищ на волині й Поділлі // Археологія. — 1979. — вип. 29. — С. 62— 72. кучера М. П. звіт про обстеження городищ на во- лині й Поділлі у 1973 р. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1973/18. — 27 с., 11 табл. кучера М. П. звіт про розвідку городищ у 1975 р. (Житомирська область) / НА ІА НАН України, ф. 64, 1975/27. — 21 с. кучера М. П. Нові дані про городища Житомирщи- ни // Археологія. — 1982. — вип. 41. — С. 72—82. кучера М. П. Отчёт о работе экспедиции по иссле- дованию змиевых валов на в 1985 г. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1985/30. — 27 с. Левицкий о. и. Пятидесятилетие Киевской комис- сии для разбора древних актов (1843—1893). Исто- рическая записка о её деятельности. — К., 1893. — 142 с. Левицький і. Довгинецька палеолітична стація. По- переднє повідомлення // Антропологія. Річник кабі- нету антропології ім. Ф. вовка. 1929. — К., 1930. — вип. ІІІ. — С. 153—160. Левицький і. Ф. Стоянка в ур. Піщаному біля На- родич // Антропологія. Річник кабінету антропології ім. Ф. вовка. 1930. — К., 1931. — вип. ІV. — С. 191— 235. Левицький і. Ф. Бондарівська неолітична стація — майстерня кремінних виробів // волинський нау- ково-дослідчий музей. — Житомир, 1928. — Т. І. — С. 43—66. Левицький і. Ф. Дослідження стоянки на торфови- щі Моства в 1948 р. // АП УРСР. — 1952. — Т. IV. — С. 70—77. Літопис руський / Пер. Л. є. Махновця; відп. ред. О. в. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI + 591 с. Лысенко П. Ф. Дреговичи. — Минск: Наука и техни- ка, 1991. — 244 с. Мезенцева Г. Дослідники археології України. — чернігів: Сіверянська думка, 1997. — 206 с. Місяць В. о. звіт про археологічні розвідки на Жи- томирщині за 1961 р. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1961/55. — 7 с. Місяць В. о. Короткий звіт про археологічні розвід- ки на Житомирщині за 1956 р. / НА ІА НАН Украї- ни, ф. 64, 1956/40. — 6 с. Місяць В. о. Короткий звіт про археологічні розвід- ки на Житомирщині 1954 р. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1954/32. — 22 с. Моця о., Томашевський А., Борисов А., Павленко С., Мисак В. База даних археологічних пам’яток Украї- ни 2-ї половини ХІІІ — початку XVІІІ ст.: завдання та методика // Нові дослідження пам’яток археології козацької доби в Україні. — К., 2017. — вип. 26. — С. 11—13. НА ииМк рАН, РА, ф. 35, оп. 1949, д. 126, 10 л. (Третьяков П. Н. Отчёт об археологических развед- ках в Житомирской и Каменец-Подольской областях в 1949 г.). НА ииМк рАН, ФА, ф. 1 (Императорская археоло- гическая комиссия (1859—1917), альбомы О. 319, О. 377, О. 415. НА іА НАНУ (Науковий архів Інституту археоло- гії НАН України), ф. 3 (С. С. Гамченко), спр. 46, 109 арк. (Гамченко С. Раскопки 1924 г. на волыни). НА іА НАНУ, ф. 3, спр. 61, 150 арк. (Гамченко С. записная книжка № 4. Дневник археологических исследований на Коростенщине). НА іА НАНУ, ф. 4 (І. Ф. Левицький), спр. 2, 137 + 30 с., 57 табл., 53 рис., мапа, 3 плани. (Левицький І. Археологічні досліди в районі: Народичі — Ст. Шар- но — Уманці — Булев — Селець — Болотниця Ко- ростенської округи, року 1925). НА іА НАНУ, ф. 4, спр. 4, 27 + 4 с., 6 рис., мапа. (Ле- вицький І. Археологічні досліди в Коростенській і волинській округах, року 1927 (Коротке подання)). НА іА НАНУ, ф. 60 (фонд ІІМК), оп. 7 (ІІМК / Корос- тень), спр. 1—3б (Матеріали Коростенської археоло- гічної експедиції 1934 р.). Нужний Д. Ю. Епіграветські пам’ятки Овруцького кряжу // Археологія. — 2000. — № 2. — С. 37—56. Нужний Д. Ю. Нові дані про пізній палеоліт Овруць- кого кряжу // Археометрія та охорона історико-куль- турної спадщини. — 1998. — вип. 2. — C. 72—90. орлов р. С., Терпиловский р. В. Отчёт о развед- ках в Житомирской области в составе экспедиции «волынь» / НА ІА НАН України, ф. 64, 1983/21. — С. 62—68. оссовский Г. о. О находках предметов каменного века в волынской губернии // Тр. ІІІ АС. — К.: Тип. Имп. Университета Св. владимира, 1878б. — Т.1. — С. 171—180. оссовский Г. о. Откуда привозился красный шифер, встречаемый как в древних храмах, так и в других памятниках Киева // Тр. ІІІ АС. — К.: Тип. Имп. Университета Св. владимира, 1878а. — Т. 2. — С. 159—164. отчёт Городецкого музея волынской губернии барона Ф. Р. Штейнгеля. С 25 ноября 1898 г. по 25 ноября 1904 г. — К.: Типография Н. А. Гиричь, 1905. — 82 с. отчёт о деятельности общества исследователей волыни за 1909 год // ТОИв. — Житомир, 1911. — Т. VI. — С. I—XVI. Павленко С. В. Дослідження Малинського городища у 40-х роках ХХ століття // АДІУ. — 2016. — вип. 4 (21): Південноруське місто у системі міжцивілізацій- них контактів. — С. 103—110. Павленко С. В. Изготовление бусин, крестиков и образков из пирофиллитового сланца на специали- зированных поселениях средневековой Овручской волости // Славяно-русское ювелирное дело и его ис- токи. Международная научная конференция, посвя- щённая 100-летию со дня рождения Г. Ф. Корзухи- ной. — СПб: Нестор-История, 2006. — С. 145—148. Павленко С. В. Исследование производственных комплексов овручской средневековой индустрии пирофиллитового сланца в 2002 г. // Наук. зап. з української історії: зб. наук. ст. присвяч. пам. в. в. Сєдова. — Переяслав-Хмельницький, 2005. — вип. 16. — С. 195—209. Павленко С. В. Исследования древнерусских специ- ализированных поселений по обработке пирофилли- тового сланца (на примере поселения Прибытки-І) // Сельская Русь в ІХ—XVI веках / Отв. Ред. Н. А. Ма- каров, С. з. чернов; сост. И. Н. Кузина. — М.: На- ука, 2008. — С. 241—252. Павленко С. В. Овруцька середньовічна пірофіліто- ва індустрія: результати, проблеми та перспективи дослідження // АДІУ. — 2010. — вип. 1: Пробле- ми давньоруської та середньовічної археології. — C. 157—166. Павленко С. В., Томашевський А. П. Дослідження давньоруських пірофілітообробних майстерень біля с. Кирдани на Овруцькому кряжі // АДУ 2012 р. — 2013. — С. 154—155. Пашкевич Г. о., Томашевський А. П. Палеоботаніч- ний комплекс давньоруської Овруцької волості // Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 283ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Стародавній Іскоростень і слов’янські гради. — Ко- ростень, 2008. — Т. 2. — C. 56—73. Петраускас А. В., Златогорський о. С. Милян Т. р., осаульчук о. М. Археологічне обстеження (розвід- ки). 2009: у 3-х т. / НА ІА НАН України. — 2009. Петров В. П. Памятники корчакского типа (По материалам раскопок С. С. Гамченко) // МИА. — 1963. — вып. 108. — С. 16—38. План Городища древняго Коростеня и окрестности онаго [Карти; Рукопис] / Снимал инструментально квартирмейстерской части капитан Стых ноября 20- го 1823 года. чертил подпрапорщик Кафтарев. — 1: [8 400]; 100 саж. в дюйме. — Б. м., 1823. — 1 к., краш. — тушь, акварель; 52 × 55 см / НБУ імені в. І. вернадського. Сектор картографічних ви- дань. — № 13671. Поболь Л. Д. Древности Туровщины. — Минск: Бе- ларуская навука, 2004. — 143 с. Прищепа Б. А. Погоринські міста в Х—ХІІІ ст. — Рівне: Дятлик М., 2016. — 297 с. ПСрЛ (Полное собрание русских летописей). — Т. II: Ипатьевская летопись / Под ред. А. А. Шах- матова. — СПб: Типография М. А. Александрова, 1908. — XVI с. — 938 стб. — 87 с. рапов о. М. Княжеские владения на Руси в X — пер- вой половине XIII в. / Под ред. Б. А. Рыбакова. — М.: МГУ, 1977. — 264 с. раппопорт П. А. Церковь василия в Овруче // СА. — 1972. — № 1. — С. 82—97. рудий В. Селища древлян на Житомирщині (за матеріалами досліджень 1999 року) // АДЛУ. — 2004. — вип. 7. — С. 257—269. русанова и. П. Археологические памятники второй половины І тысячелетия н. е. на территории древ- лян // СА. — 1958. — № 4. — С. 34—36. русанова и. П. Курганы полян X—XII вв.. — М.: На- ука, 1966. — 72 с. (САИ. — вып. Е 1-24). русанова и. П. Отчёт о работе волынской экспеди- ции в 1973 г. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1973/43. — 9 с., 6 ил. русанова и. П. Отчёт о работе Древлянского отряда Днепровской Славянской левобережной экспедиции за 1962 год / НА ІА НАН України, ф. 64, 1962/27. — 9 с. русанова и. П. Отчёт о работе Правобережного от- ряда черниговской экспедиции ИИМК АН СССР за 1959 г. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1959/20а. — 22 с. русанова и. П. Славянские древности VI—IX вв. между Днепром и западным Бугом. — М.: Наука, 1966. — 100 с. (САИ. — вып. Е1-2). русанова и. П. Славянские древности VI—VII вв. (культура пражского типа). — М.: Наука, 1976. — 216 с. русанова и. П. Территория древлян по археологи- ческим данным // СА. — 1960. — № 1. — С. 63—69. Самойловський і. М. Стародавній Коростень // Архе- ологія. — 1970. — Т. ХХІІІ. — С. 190—199. Сборник топографических сведений о курганах и городищах в России. волынская губерния / Cостав. Д. Самоквасов. — СПб, 1888. — 99 с. Седов В. В. восточные славяне в VI—XIII вв. — М., 1982. — 328 с. Сендульский А. Местечко Искорость Овручского уез- да // волынские епархиальные ведомости. — 1880. — Неофициальная часть — № 7. — С. 360—361. Тарабукін о. о. Археологічні дослідження Товарис- тва дослідників волині і волинського науково-до- слідного музею на Житомирщині в першій третині ХХ ст. // Матеріали та тези наук. конф. до 130-річчя Житомирського краєзнавчого музею (11—13 жовтня 1995 р., Житомир). — Житомир, 1995. — С. 31—36. Тарабукін о. о. волинський центральний му- зей — регіональний осередок вивчення археоло- гічної спадщини Східної волині (1900—1924 рр.) // АДІУ. — 2012. — вип. 9: Історія археології: дослід- ники та наукові центри. — С. 287—294. Тарабукін о. о. До історії вивчення археологічних старожитностей Олевського району на Житомирщині (ХІХ — перша третина ХХ ст.) // АДІУ. — 2013. — вип. 11: Середньовічні міста Полісся. — С. 230— 242. Тарабукін о. о. Початки археологічного вивчен- ня Житомирщини (кінець ХVIII — третя чверть ХIХ ст.). — Житомир: М. Косенко, 2003. — 40 с. Татищев В. Н. История Российская с самых древ- нейших времён. Книга вторая. — М.: Императорс- кий Московский Университет, 1773. — 543 с. Толочко П. П. Древнерусский феодальный город. — К.: Наук. думка, 1989, — 256 с. Томашевский А. П. Изучение систем заселения Ов- ручской волости в Овручском проекте // Сельская Русь в ІХ—XVI веках. — М.: Наука, 2008. — С. 50—73. Томашевский А. П. Программа изучения минераль- но-сырьевой базы Южной Руси Х—ХІІІ вв. н. э.: задачи, результаты, перспективы // Археоминера- логия и ранняя история минералогии: Материа- лы междунар. семинара (Сыктывкар, Республика Коми, Россия; 30 июня — 4 июля 2005). — Сыктыв- кар, 2005. — С. 136—137. Томашевский А. П., Вовкодав С. В. Археолого-ге- оинформационная система «Овручский проект» // Археология и геоинформатика [Электронный ре- сурс]. — М., 2007. — вып. 4. — CD-ROM. Томашевский А. П., Гавритухин и. о. Славянское поселение Тетеревка І. — К.: ИА НАНУ, 1992. — Препр. — 91 с. Томашевский А. П., Павленко С. В. Городища и ук- репления средневековой овручской волости // Міста Давньої Русі: зб. наук. пр. пам. А. в. Кузи. — К.: Стародавній Світ, 2014. — С. 470—512. Томашевський А. П. Археологічне пам’яткознавство Житомирщини: історія, потенціал, проблеми та пер- спективи // Наук. зб. «велика волинь». Праці Жито- мирського науково-краєзнавчого товариство дослід- ників волині. — Житомир: Косенко, 2002а. — Т. 25: Історія міст і сіл великої волині. — ч. 2. — С. 69— 77. Томашевський А. П. Археологічні дослідження літо- писного вручого в Овруцькому проекті // Стародав- ній Іскоростень і слов’янські гради VIII—X ст. — К., 2004. — С. 264—278. Томашевський А. П. Дослідницькі програми і особ- ливості Овруцького проекту вивчення і збереження спадщини середньовічної Овруцької волості // Наук. зап. з української історії: зб. наук. ст. присвячений пам’яті в. в. Сєдова. — Переяслав-Хмельницький, 2005. — вип. 16. — С. 186—194. Томашевський А. П. Коростенщина в Овруцькій во- лості // АДІУ. — 2016. — вип. 4 (21): Південнорусь- ке місто у системі міжцивілізаційних контактів. — C. 12—17. Томашевський А. П. Населення Східної волині V—XIII ст. н. е. (Система заселення, екологія, госпо- дарство): дис. канд. іст. наук. — К., 1993. — 406 с. Томашевський А. П. Овруцький кряж: комплексне вивчення та збереження історико-археологічної і палеоприродної спадщини (завдання, перспективи, структура проекту) // Археологія. — 1998а. — № 2. — С. 151—155. Ступінь археологічної дослідженості: методика і практика 28� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) Томашевський А. П. Овруцький проект: досвід ре- алізації комплексного міждисциплінарного вивчен- ня і збереження історико-археологічної спадщини середньовічної Овруцької волості // Нові технології в археології. — Київ; Львів, 2002а. — С. 170—176. Томашевський А. П. Попередні підсумки археологіч- них досліджень Овруцької археологічної експедиції у 1996—1997 роках на території Овруцького райо- ну Житомирської області // АвУ 1997—1998 рр. — 1998б. — С. 45—48. Томашевський А. П. Просторові та палеоекологіч- ні дослідження південноруських земель: результа- ти, нові підходи та перспективи АДІУ. — 2010. — вип. 1: Проблеми давньоруської та середньовічної археології. — C. 174—206. Томашевський А. П. Середньовічна Овруцька во- лость і феномен Овруцької околичної шляхти // Наук. зап. з української історії. — Переяслав-Хмель- ницький, 2008. — вип. 20. — C. 466—489. Томашевський А. П., Павленко С. В. Городець. Ком- плекс археологічних пам’яток біля с. Городець Ов- руцького району Житомирської області // Стародав- ній Іскоростень і слов’янські гради. — Коростень, 2008. — Т. 2. — С. 156—196. Томашевський А. П., Павленко С. В. Нові пам’ятки римської доби на території Житомирського Поліс- ся // Oium. — 2014. — вип. 4: черняхівська культу- ра: до 120-річчя від дня народження в. П. Петро- ва. — С. 211—222. Третьяков П. Н. Славянская (Днепровская) экс- педиция 1940 г. // КСИИМК. — 1941. — вып. Х. — С. 120—124. Тункина и. В. Русская наука о классических древ- ностях юга России (XVIII — середина XIX в.). — СПб: Наука, 2002. — 676 с. Тутковский П. А. Древнейшая добывающая про- мышленность волыни / П. А. Тутковский // ТОИв. — Житомир: Электр. типография насл. М. Дененмана, 1915. — Т. ХI, вып. 1. — С. 167—198. Тутковский П. А. Побережье реки Норина в Овруч- ском уезде (Геологическое и географическое описа- ние) // ТОИв. — Житомир, 1911. — Т. VI. — С. 59— 220. Тутковський П. А. Словечансько-Овруцький кряж і узбережжя ріки Славечни. Геологічний та геоморфо- логічний опис // Тр. фіз.-мат. відд. вУАН. — 1923. — Т. 1. — вип. 1. — 71 с. Тутковський П. А. Узбережжя ріки вужа (у серед- ній його течії). Геолог. і геоморфолог. опис // Наук. зап. орган. Київ. н.-д. кафедри. — 1926. — Т. 3, вип. 2. — С. 100—158. Тутковський П. А. Узбережжя ріки Жерева (геол. та геоморфологічний опис) // Тр. фіз.-мат. відд. вУАН. — 1925. — Т. 1, вип. 6. — 43 с. Тутковський П. А. Узбережжя ріки Уборті (геол. та геоморфологічний опис) // Тр. фіз.-мат. відд. вУАН. — 1925. — Т. 1, вип. 4. — 222 с. Фехнер М. В. Наконечник ножен меча из кургана близ Коростеня // СА. — 1982. — № 4. — С. 243— 244. Фотинский о. А. Могильник каменной кладки в урочище Княже Новоградволынского у. // АЛЮР. — К., 1904. — № 6. — С. 229—231. хойновский и. А. Краткие археологические сведе- ния о предках славян и Руси и опись древностей, собранных мною с объяснениями и ХХ таблицами рисунков. — К.: Тип. Имп. Университета Св. влади- мира, 1896. — вып. І. — 244 с. цДАВо України (Центральний державний ар- хів вищих органів влади та управління України), ф. 166 (Народний комісаріат освіти Української РСР), ф. 166, оп. 6, спр. 3394, арк. 47—51. (звіти про роботу волинського науково-дослідного музею за 1924/25, 1925/26 р.). цДАВо України, ф. 166, оп. 6, спр. 3404, 122 арк. (Матеріали про роботу вНДМ (звіти за 1925—27 рр. та інш.)). Черв’як к. Шляхта околишня на Коростенщині. — Коростень, 1928. — 20 с. Шекун А. В., Времейчик Е. М. Селища ІХ—ХІV вв. в междуречье низовий Десны и Днепра // чернигов и его округа в ІХ—ХІІІ вв. — К., 1988. — С. 93—110. Штейнгель Ф. р. Раскопки курганов в волынской губ., произведённые в 1897—1900 гг. // АЛЮР. — К., 1904. — Т. 4—5. — С. 136—182. Штыхов Г. В., Лысенко П. Ф. Древнейшие города Белоруссии. — Минск: Наука и техника, 1966. — 87 с. щукин М. Б. Отчёт о работе Полесской археологи- ческой экспедиции Государственного Эрмитажа в 1976 г. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1976/104. — 12 с. щукин М. Б. Славянское поселение Сущаны-Хмель- ник на реке Уборти // Древние памятники культуры на территории CCCР. — Л.: Наука, 1982. — С. 93—103. яковенко Н. Україна аристократична: генеалогічні новели // На переломі. Друга половина ХV — перша половина ХVІ ст.: Історія України в прозових творах та документах. — К.: Україна, 1994. — С. 301—343. яненко А. Історія музейної археології УСРР (1919— 1934). — К.: НКП ІКз, 2016. — 368 с. ярмошик і. Археологічне минуле Житомирської об- ласті // Житомирщина: Історичний нарис. Навчаль- ний посібник. — Житомир: Полісся, 2008. — С. 7—26. ярмошик і. і. волинь в історико-краєзнавчих до- слідженнях ХІХ—ХХ століть. — Житомир: волинь; Рута, 2006. — 216 с. ярмошик і. і. звіт про роботу археологічної екс- педиції в 1986 році / НА ІА НАН України, ф. 64, 1986/140. — 7 с. яроцкий я. В. Из Искорости в Народичи (Путевые заметки) // Памятная книжка волынской губернии на 1901 год. — Житомир: волынская губернская ти- пография, 1900а. — Отд. II. — С. 60—69. яроцкий я. В. Искорость (Из путевых заметок) // Па- мятная книжка волынской губернии на 1901 год. — Житомир: волынская губернская типография, 1900б. — Отд. II. — С. 53—59. яроцкий я. В. К топографии г. Овруча. в эпоху до второй половины XVI века // Памятная книжка во- лынской губернии на 1903 год. — Житомир: волын- ская губернская типография, 1902а. — Отд. II. — С. 3—17. яроцкий я. В. Краткий отчёт о раскопке курганов Речицкого могильника // ТОИв. — Житомир: Типо- литография М. Дененмана, 1902б. — Т. 1. — С. 92— 117. яроцкий я. В. Могильники по среднему течению р. Уборти // АЛЮР. — К., 1903а. — № 3—4. — С. 173—193. яроцкий я. В. Раскопки курганов у с. Андревичей, волынской губ. // АЛЮР. — К., 1903б. — № 5. — С. 329—332. Kohn А., Mehlis С. Materialien zur Vorgeschichte des Menschen im цstlichen Europa: nach polnischen und russischen Duellen bearbeitet und herausgegeben. — Jena: H. Costenoble, 1879. — 440 s. Rydzewski J. Przemiany stref zasiedlenia na wyżynach lessowych zachodniej Małopolski w epoce brązu i żelaza // Archeologia Polski. — 1986. — T. XXXI, z. 1. — P. 125—194. Томашевський А. П. Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості 285ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25) А. П. Томашевский исТория и сТепень археологи- чесКого исслеДоВания леТо- писноЙ оВручсКоЙ ВолосТи в статье представлен обзор истории изучения древ- нерусских археологических памятников летописной Овручской волости. выделены основные этапы исто- рии археологических исследований Овручской волос- ти. Особое внимание уделено процессу постепенного накопления количества выявленных памятников Х—ХIII вв. Отдельно подробно анализируется содер- жание и значение археологической карты профессора в. Б. Антоновича. Проводится сравнительный анализ с предшествующей сводкой памятников профессора Д. Я. Самоквасова и современной археологической картой — базой данных памятников Овручской во- лости древнерусского времени. Подводятся итоги сум- марно накопленной картине летописной Овручской волости, составленной в результате всех предыдущих исследований. Отдельно и специально освещается современный этап, связанный с деятельностью Ов- ручской экспедиции ИА НАН Украины. Подаётся описание основных принципов и этапов полевой де- ятельности Овручского проекта. Отмечаются ради- кальные количественные и качественные изменения базы источников древнерусских памятников, которые произошли в результате исследований Овручской экс- педиции, начиная с 1996 г. Констатируется достигну- тая беспрецедентно высокая степень археологической изученности Овручской волости, как отдельного исто- рико-социального организма. в статье определяются и анализируются основные признаки, условия и прояв- ления достигнутой высокой степени археологической изученности территории волости. Даётся характерис- тика ключевых принципов, содержания составных частей и значения параметров методики изучения и оценки степени археологической изученности. Ключевые слова: археологическая карта, архео- логический потенциал, археологическое памятнико- ведение, база данных, древнерусский, историко-со- циальный организм, Овручская волость, Овручский кряж, Овручский проект, Овручская экспедиция, Овручская пирофиллитовая индустрия, степень ар- хеологической исследованности, система заселения, в. Б. Антонович, Г. Оссовский, К. А. Ставровский, И. П. Русанова, Б. А. звиздецкий. A. P. Tomashevskyi AnnAlistic Ovruch vOlOst histOry And degree Of ArchAeOlOgicAl study The article gives an overview of the history of the study of ancient archaeological monuments of the an- nalistic of Ovruch principality. The main stages of the history of archaeological research of Ovruch volost are distinguished. Particular attention is paid to the proc- ess of gradual accumulation of the number of known (identified) monuments of Х—ХІІІ centuries. Sepa- rately, the content and significance of the archaeo- logical map of Professor V. Antonovich are analyzed in detail. A comparative analysis is carried out with a preliminary layout of the monuments of Professor D. Samokvasov and a modern archaeological map and a database of Old Russian monuments of the Ovruch volost. Summing up the totally accumulated picture of the annalistic Ovruch volost, compiled as a result of all previous studies. Separately and specifically highlights the modern stage associated with the Ovruch expedi- tion of the IA NASU. A description of the basic princi- ples and stages of the fieldwork of the Ovruch project is given. Significant radical quantitative and qualitative changes in the source base of Old Russian monu- ments, which occurred as a result of research Ovruch expedition, since 1996. The unprecedented high level of archaeological research of the Ovruch volost, as a separate historical and social organism, is noted. The article defines and analyzes the main features, condi- tions and manifestations of the achieved high level of archaeological research of the territory of the Volost. The description of the key principles, the content of the constituent parts and the value of the parameters of the methodology for studying and assessing the degree of archaeological research is given. keywords: archaeological map, archaeological po- tential, archaeological monument, database, ancient Russian, historical and social organism, Ovruch volost, Ovruchsky ridge, Ovrutsky project, Ovruch expedition, Ovruch pyrophyllite industry, degree of archaeological research, settlement system, V. Antonovych, G. Osso- vskyi, K. Stavrovskyi, I. Rusanova, B. Zvizdetskyi. одержано 19.06.2017

Історія та ступінь археологічної дослідженості Овруцької волості

Institution

Similar Items