Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
Публікація присвячена проведеному у першій половині XX ст. вивченню низки укріплених і відкритих археологічних пам'яток навколо с. Ходосівка у південних передмістях Києва. Розглянуто об'єкти мікрорегіону, наведено їх характеристики, якими відображено реалії, що у багатьох випадках не дій...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161968 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 309-321. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161968 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Готун, І.А. 2019-12-28T15:41:56Z 2019-12-28T15:41:56Z 2017 Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 309-321. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161968 902.2(477.71)-028.42(091) Публікація присвячена проведеному у першій половині XX ст. вивченню низки укріплених і відкритих археологічних пам'яток навколо с. Ходосівка у південних передмістях Києва. Розглянуто об'єкти мікрорегіону, наведено їх характеристики, якими відображено реалії, що у багатьох випадках не дійшли до наших днів. На підставі опрацьованих матеріалів зроблено висновок про введення ключових даних щодо названих пунктів до наукового обігу саме в означений період. Исследования возле Ходосовки в южных пригородах Киева в первой половине XX в. включали работы на укреплённых пунктах, на селищах в их округе и на могильниках. В результате получен большой массив материала, характеризующего жизненную модель древности, сделаны обобщения об особенностях материальной и духовной культуры населения, выделено общее и особенное в археологических памятниках региона. Investigation near Khodosivka in the southern outskirts of Kiev in first half of XX cent. included works on the strengthened points, on settlements and in their district and on burial grounds. In course of the works the big file of the material characterizing old vital model has been revealed, generalizations about features of material and spiritual culture of the population have been made, general and especial features of the monuments of the region have been picked up. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Методичні аспекти комплексних досліджень Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. Древности Ходосовки и её окрестностей в работах археологов первой половины XX в. Khodosivka and its environments antiquities in first half of XX century archaeologist works Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. |
| spellingShingle |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. Готун, І.А. Методичні аспекти комплексних досліджень |
| title_short |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. |
| title_full |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. |
| title_fullStr |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. |
| title_full_unstemmed |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. |
| title_sort |
старожитності ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини хх cт. |
| author |
Готун, І.А. |
| author_facet |
Готун, І.А. |
| topic |
Методичні аспекти комплексних досліджень |
| topic_facet |
Методичні аспекти комплексних досліджень |
| publishDate |
2017 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Древности Ходосовки и её окрестностей в работах археологов первой половины XX в. Khodosivka and its environments antiquities in first half of XX century archaeologist works |
| description |
Публікація присвячена проведеному у першій половині XX ст. вивченню низки укріплених і відкритих археологічних пам'яток навколо с. Ходосівка у південних передмістях Києва. Розглянуто об'єкти
мікрорегіону, наведено їх характеристики, якими відображено реалії, що у багатьох випадках не
дійшли до наших днів. На підставі опрацьованих
матеріалів зроблено висновок про введення ключових даних щодо названих пунктів до наукового обігу саме в означений період.
Исследования возле Ходосовки в южных пригородах Киева в первой половине XX в. включали работы на укреплённых пунктах, на селищах в их округе и на могильниках. В результате получен большой массив материала, характеризующего жизненную
модель древности, сделаны обобщения об особенностях материальной и духовной культуры населения,
выделено общее и особенное в археологических памятниках региона.
Investigation near Khodosivka in the southern outskirts
of Kiev in first half of XX cent. included works
on the strengthened points, on settlements and in their
district and on burial grounds. In course of the works
the big file of the material characterizing old vital model
has been revealed, generalizations about features of material and spiritual culture of the population have
been made, general and especial features of the monuments of the region have been picked up.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161968 |
| citation_txt |
Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт. / І.А. Готун // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 309-321. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gotunía starožitnostíhodosívkitaííokolicʹupracâharheologívperšoípolovinihhct AT gotunía drevnostihodosovkiieeokrestnosteivrabotaharheologovpervoipolovinyxxv AT gotunía khodosivkaanditsenvironmentsantiquitiesinfirsthalfofxxcenturyarchaeologistworks |
| first_indexed |
2025-11-24T02:46:25Z |
| last_indexed |
2025-11-24T02:46:25Z |
| _version_ |
1850840239220719616 |
| fulltext |
309ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
Публікація присвячена проведеному у першій по-
ловині XX ст. вивченню низки укріплених і відкри-
тих археологічних пам’яток навколо с. ходосівка у
південних передмістях києва. розглянуто об’єкти
мікрорегіону, наведено їх характеристики, яки-
ми відображено реалії, що у багатьох випадках не
дійшли до наших днів. На підставі опрацьованих
матеріалів зроблено висновок про введення ключо-
вих даних щодо названих пунктів до наукового обігу
саме в означений період.
Ключові слова: ходосівка, хотів, Лісники, Мри-
ги, Віта-Поштова, городище, селище, змійовий вал,
могильник.
Археологічні пам’ятки на території села та
поруч нього, з огляду на їх неординарність, при-
вертали увагу дослідників ще у позаминулому
столітті [Похилевич, 1864, с. 34; 1887, с. 101;
Фундуклей, б/г, с. 27—29; Антонович, 1884,
с. 357; 1895, с. 134], проте відлік систематично-
го вивчення старожитностей регіону варто вес-
ти з першої половини XX ст. Роботи вказаного
періоду охоплюють комплекс великого городи-
ща (основні укріплення, городище «Кругле»,
насипи і рови між Ходосівкою і Хотовом), кур-
ганний могильник біля східного завершення
південної ланки фортифікації, селище доби
Київської Русі всередині укріпленої території,
багатошарове поселення Ходосівка-Діброва не-
подалік східного завершення північної части-
ни городища, ділянку вітянсько-Бобрицького
змійового валу і його продовження неподалік
Мригів, пов’язані з означеним валом давньо-
руські пам’ятки біля віти-Поштової та вклю-
чені до однієї системи з великим городищем
укріплення доби раннього заліза в Хотові. Були
обстежені й археологічні пам’ятки в Лісниках,
Пирогові, чапаївці та ін. Крім історіографічно-
го інтересу розробки цього періоду суттєві фік-
сацією низки пунктів чи їх частин, які зараз
повністю знищені або суттєво пошкоджені. від-
так, публікації їх результатів — цінне джерело
для подальших не лише наукових досліджень,
а й практичних заходів з охорони пам’яток, а
збереження стилю тодішніх праць дозволяє
відчути своєрідність епохи.
У XIX ст. дослідники обмежувались переваж-
но констатацією та описом розмірів і конфігура-
ції візуально виражених пунктів на краєзнав-
чому рівні, першим кроком у власне науковому
опрацюванні матеріалів можна вважати публі-
кацію в. Б. Антоновичем плану великого горо-
дища [Антонович, 1895, карта], хоч Л. П. Доб-
ровольський звернув увагу на наявність у ній
фактичної помилки, а саме — зображення па-
м’ятки на південний схід від місця її фактично-
го розташування [Добровольский, 1908б, с. 58].
На початок XX ст. приходиться оприлюднення
більш об’єктивних даних щодо об’єкта: у 1909 р.
його схему опублікував Лекін [Лекин, 1909,
с. 48, карта після с. 24], у 1911 р. — офіцери ва-
сильєв і Стеллецький [Общая, 1911]. Присутній
пункт і на карті Російського Генштабу 1915 р.
[военно-топографическая]: тут східна частина
валів північної ділянки городища показана на
рівні східного завершення південної і відобра-
жає реалії, що не збереглись до наших днів, на
що вже зверталась увага [Готун, Казимір, 2014,
с. 88, 90, рис. 2].
Детальний аналіз городища здійснив учень
в. Б. Антоновича член Київського товариства
охорони пам’яток старовини та мистецтва, Істо-
ричного товариства Нестора-літописця, Київсь-
кого відділення імператорського воєнно-істо-
ричного товариства, Українського наукового
товариства в Києві, викладач вищих жіночих
УДК: 902.2(477.71)-028.42(091)
і. А. Готун
сТарожиТносТі хоДосіВКи Та її оКолиЦь
у праЦях археологіВ перШої полоВини xx cт.
© І. А. ГОТУН, 2017
Методичні аспекти комплексних досліджень
310 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
курсів, згодом — науковий співробітник вУАН
(член Комісії старого Києва і Правобережжя
і Постійної комісії для складання історико-
географічного словника українських земель),
професор Київського інституту народної осві-
ти, член вУАК Л. П. Добровольський, який не
лише активно студіював південно-західні перед-
містя Києва, а й проводив розвідки в рамках
проекту прокладання залізниці Германівка —
Київ з урахуванням неодноразових змін її тра-
си. варто зауважити що подібні роботи і зараз
залишаються актуальними, особливо з огляду
на практично повне знищення у наші дні пере-
дбаченої минулими редакціями нормативних
актів системи превентивно-охоронних заходів
щодо археологічних об’єктів. вказані дослід-
ження були проведені у відповідь на пропози-
цію Археологічної Комісії і заяву Московсько-
го Археологічного Товариства щодо нагляду
за земляними роботами під час будівництва
під’їзних залізниць у межах Київської губер-
нії, адресовані Товариству охорони пам’яток
і Київському міському музею. У результаті
Д. М. Щербаківський мав вести обстеження
траси між Рокитним і Таращею, М. в. Паха-
ревський — між Бояркою і Германівкою. Але
в силу обставин чигиринську колію дещо зго-
дом погодився оглянути в. І. Щербина, а Гер-
манівську — Л. П. Добровольський. Роботи в
околицях Ходосівки були проведені в ході ре-
алізації проектування й будівництва, що здій-
снювалось спочатку від Германівки до Боярки,
потім — через Трипілля і Козин до Києва-II,
а в остаточному варіанті — після Козина до
Мригів, Кременища, Круглика, віти-Поштової,
Гатного і Поста волинського. в ході досліджень
здійснена фіксація значної кількості об’єктів
культурної спадщини [Добровольський, 1918].
в укріпленнях регіону Л. П. Добровольський
вбачав кілька компонентів: «Вздовж зазначе-
ної лінії зближення вітянської системи і на-
пряму річкових долин витягнулась, в підмогу
природним прикметам місцевости, низка
дуже давніх земляних будівель, що мали на оці
фізичними і зробленими перепонами дійти
відграничення суміжних територій» [Добро-
вольський, 1908б, с. 58].
Перша складова означеної системи — вал
власне великого Ходосівського городища, дру-
га — вал вздовж Сіверки (віти), третя — пер-
пендикулярний попередньому вал меридіо-
нального спрямування. вчений вказував, що
«линия от с. ходосовки через д. Юровку и с. Бу-
даевку до д. Бобрицы представляет, в силу оро-
и гидрографических особенностей, естествен-
но ограниченный с юго-запада рубеж киевской
околицы, который расположен верстах в 20
от киева, на полупути от города к р. Стугне,
почти параллельно ей. Вдоль этой-то линии
и разбросана система земляных сооружений,
так называемых «змиевых» валов и городищ,
являющаяся ближайшею к городу по сравнению
с доселе известными древнейшими фортифи-
кационными сооружениями в окрестностях
киева. Настоящее обозрение удобнее начать
с наилучше сохранившегося и уже известного,
хотя и с недостаточной отчетливостью, в ли-
тературе, почти сомкнутого в подкову вала у
с. ходосовки… Вал этот, своим очертанием
напоминающий подобные же земляные соору-
жения у с. Трахтемирова…, с. Строкова… и…
киевской Белогородки, вызвал ряд гипотез о
своем назначении у Похилевича… и руликов-
ского…, для которых, повидимому, осталась
неизвестной появившаяся в восьмидесятых
годах статья Антоновича о так называемых
“змиевыхъ валах”… Вал представляет непра-
вильной кривизны и почти сомкнутую дугу,
которая вытянута вдоль обоих берегов Виты
от круглика, на расстоянии приблизительно
4 верст, вниз по течению реки и заканчивает-
ся на левом берегу у брода “король”, на месте
выхода Виты к заболоченной теперь пойме
прежнего днепровского протока… С правого
берега он обрывается на высотах над самою
ходосовкой у бывшего здесь пруда, который
некогда был образуем ручьем, протекающем
через д. Мархалевку и с. янковичи, сливаю-
щимся по соседству с другим потоком и впада-
ющим в Виту в самом селе ходосовке. рассто-
яние между оконечностями указываемой дуги
не превышает 1 1/2 версты, тогда как в самой
широкой части ее (между янковичами и круг-
ликом) — около 3 верст, а вся окружность
вала не превосходит 10 или 11 верст. Большая
ширина вала лежит к югу от Виты из почти
семиверстного здесь его протяжения четыре
версты, по меньшей мере, расположены между
селами ходосовкой и янковичами на обезлесен-
ном теперь и потому издали заметном, вы-
соком и остром водораздельном гребне между
долинами Виты и Мархалевско-янковичского
ручья. Высота вала, конечно, в зависимости
от степени сохранности, не одинакова; мес-
тами она доходит до 4 сажен, имея в прорезе
основания от 7 до 8 сажен. С наружной сторо-
ны вала почти везде сохранился ров. Южная
оконечность вала завершается… на соседнем
с селением высоком водораздельном мысу… У
околицы с. янковичей вал круто поворачива-
ет вниз, спускаясь по направлению к запруде
р. Виты у скита круглика, и пересекает ки-
ево-богуславскую дорогу. Перейдя на левый бе-
рег речки и, как бы языком, обогнув лес скит-
ка, получившего отсюда название “круглик”,
вал идет далее в восточном направлении
вдоль нижней части речной долины, теряет-
ся временно в усадьбах х. кременища (выселки
с. Лесников) и оканчивается незаметным по-
нижением у брода “король”, то есть, на мес-
те сближения левого берега Виты с холмис-
тым нагорьем у былой поймы. Местами вал
прорезывается… позднейшими проездами для
дорог, и эти прорезы, особенно на ходосовско-
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
311ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
янковичском водораздельном кряже, в высшей
степени рельефно оттеняют издали мас-
сив грандиозного сооружения отдаленных от
нас времен. обширное пространство внутри
вала (приблизительно до 2000 десятин), судя
по расположению последнего, всецело связано
с водным запасом данной части Витянского
бассейна, а очертанием своим оно обязано ус-
ловиям рельефа и гидрографии. Заполненная в
настоящую пору лесами, пахотями и огорода-
ми, образовавшимися на обезлесенной сравни-
тельно лишь недавно местности…, площадь
эта и при прежних способах хозяйства могла
быть, конечно, самодовлеющей в хозяйствен-
ном отношении, какою она является и теперь.
Самый же вал, вероятно, был сооружен пер-
воначально среди лесной просеки, специально
для этой цели прорубленной» [Добровольский,
1909, с. 13—18], а коротко про оборонні споруди
вказував: «…виглядають як велика (в кілька
верстов) дуга та йдуть від високостей понад
с. ходосівкою на захід від них до с. янковичів,
звідти — на південь через р. Віту коло х. круг-
лика, а від останнього… на схід, вподовж лі-
вого берега річки та повз х. кременище, аж
до броду “король”, що лежить… за 1 верству
від… х. Березового» [Добровольський, 1908б,
с. 58, 59; 1927б, с. 231].
Приділено увагу пам’ятці і в інших робо-
тах названого автора; вченим також наведено
відповідний картографічний матеріал [Доб-
ровольский, 1912а, с. 17, пр. 4, карта; 1912б,
с. 175, 179, 180].
Другим компонентом системи привітянських
укріплень Л. П. Добровольський, як уже вказа-
но, вважав насип вітянсько-Бобрицького змій-
ового валу, у систему якого були включені оха-
рактеризовані фортифікації ранньозалізного
часу біля Ходосівки. Дослідник писав, що «від
круглика сей “валок”, як називає тепер народ
такі давні земляні будівлі, які зле зберегли
ся, йде вверх по бігу річки, по її лівому березі,
і як вже зазначено, за 1—1 1/2 версти від скі-
ту пересікає гирло струмка Горлачки, а зараз
за ним і поперечний, простопадний до Віти
хотівсько-вітянський вал. йдучи далі повз
хуторка Микольська (инше Воробєва) Віта,
коло млину з валюшами, дуже похилившись
в тутешній пісковій місцевости, що заросла
коло берега тільки де-не-де кущами чи чагар-
цем, деколи зовсім ховаючись, вал тягнеться
до д. Почтової Віти, що лежить край колиш-
нього київо-васильківського почтового шляху»
[Добровольський, 1908б, с. 62].
за даними вченого, наступну частину ук-
ріплень цього мікрорегіону репрезентує ме-
ридіонально спрямований вал від Круглика у
напрямку Хотівського городища: «третій вал,
що найменше зберіг ся, але найдовший і най-
важніший в свій час з тих, що переглядаємо,
починаєть ся біля відомого вже круглика, біля
місця, де вітянсько-ходосівський вал пересікає
лівий, себ-то київський берег р. Віти» [Добро-
вольський, 1908б, с. 62].
У розгорнутішій характеристиці пункту за-
значено: «насупротив поворота рассмотрен-
ного вала от янковичей к круглику, перпен-
дикулярно упираясь в северный, киевский берег
Виты, тянется в прямолинейном направ-
лении от юга к северу другое земляное соору-
жение аналогичного назначения. оно упира-
ется… в р. Виту и тянущийся здесь вдоль ее
берега длинный вал… Пространство, прикры-
тое данным валом от киева в юго-западном
направлении, представляет суженную часть
междуречья в правобережном бассейне сред-
ней Виты, которое с юго-востока защищаемо
было ходосовско-витянским подковообразным
валом, с юга — частью длинного приречного
вала, а с запада — констатируемым трех-
или четырехверстным земляным сооружени-
ем» [Добровольский, 1909, с. 13—18].
Дослідник уточнив, що «ходосівсько-вітянсь-
кий вал, форми підкови, будучи в дійсності од-
ним із родів давніх окопів, був, як побачимо,
тільки одною з ряду стародавніх фортифіка-
ційних будівель, роблених колись на самих не-
безпечних межах київщини. Насупроти місця,
де… вал [великого городища — і. Г.] повертає
від янкович до круглика, опираючись прямо-
висно на північний київський берег Віти, тяг-
неть ся в прямому намірі від півдня на північ
друга земляна будівля анальоґічного з першою
призначення. Вона пересікає прямовисно і
р. Віту і довгий вал, що тягнеть ся вздовж її
лівого берегу, — третій з ряду… Сей другий
вал виходить в долину Віти на півдороги між
двома греблями (біля круглика і так званої
Воробєвої, інакше Микольської Віти), біля
гирла, що літом висихає, струмка Горлачки,
що тепер протікає через вал в середній його
части, яка тепер сливе зовсім зникла, спершу
незначний, так що навіть губить ся протя-
гом 1—1 1/2 версти в сусідніх чагарях дубняку,
розмитий в долині Горлачки, вал спершу під-
німаєть ся вгору, відходячи від Віти, і вияв-
ляєть ся тільки вийшовши недалеко верховин
зазначеного струмка в полі між х. Чабанами і
хотовим. Наближаючись до хотівського скар-
бового лісу, він, де-не-де, правда, заораний і
прорізаний дорогами, по троху доходить знач-
них розмірів, звичайних иншим так званим
«змієвим» валам. Увійшовши у ліс, вал набли-
жуєть ся до глибокого яру, — верховини, що
тепер висохла, хотівського струмка, який,
зіллявшись з струмком, що тече із скіту «Фе-
офанія», чи, як народ каже, Тимофанія, впадає
в річку Віту нижче с. Пирогова. Завернувши
потім на схід, вал на протязі всього тільки де-
кількох сот ступінів тягнеть ся по краю яра,
лямуючись на половині своєї високости робле-
ним уступом. Дійшовши до зустрічи головно-
го яру з поперечним, вал зразу обриваєть ся.
В своїй привітянський части він заворотами
Методичні аспекти комплексних досліджень
312 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
в виді дуг праворуч і ліворуч сходить ся з за-
значеним вже раз прирічковим валом. Сливе
простолінійний в своєму зарисі, хотівсько-ві-
тянський вал має з західного, себ-то проти-
лежного київу боку (а там, де зближуєть ся
з Вітою, наче-б і з обох боків) досить заміт-
ний рів і тягнеть ся загалом на протязі 3—
4 верст. Від його північного краю до київського
передмістя Деміївки яких небудь 9 верст, а до
старого міста — 15. Ся земляна будівля, що
розглядаємо, злучає, таким чином, долини
двох сусідніх річок Віти і хотівки, що зли-
вають ся трохи дальше. очевидячки, будува-
лась вона на те, щоб загородити сей участок
землі, верхів’є межиріча, від давнього, колись
людного, рівного київо-васильківського шляху.
Незначний протяг валу, не вважаючи на його
близькість до київа, положеннє між двома
шляхами (васильківським і богуславським) і
цілість в участку серед рівного поля, виясняє,
певно, незнайомість з ним… В. Б. Антонови-
ча, хоч ся земляна будівля (звичайно, тільки
фрагментарно, себ-то тільки в невеликій
своїй части) була відома Фундуклею, Похилеви-
чеви і руліковскому. Правда, останній, певно,
тільки по чуткам, сполучав хотівський вал з
ходосівським і зазначив його десь між с.с. Гат-
ним, хотовим і янковичами. Похилевич, що
не згоджував ся з гіпотезою Антоновича про
ідентичність хотівсько-феофаніївського так
званого “Сіракова” городища з давньо-київсь-
ким Звенигородом, з свого боку містив сей вал
не тільки на захід, але чогось і на північ від
хотова, вважаючи його за зовнішній захист
для зазначеного городища. Фундуклею, наре-
шті, був відомий тільки польовий участок,
вірніше — його кусок, що добре зберіг ся, на
протязі всього коло одної версти. Таким чи-
ном, вітянсько-хотівський вал, властиво ка-
жучи, не був належно розгледжений, а може
статись, що ні одна з осіб, які подали за його
перші вказівки, і не побувала на ньому» [Доб-
ровольський, 1908б, с. 59—62].
При подальшому вивченні цих укріплень
М. П. Кучера відзначив справедливість припу-
щення Л. П. Добровольського про іншу хроно-
логію описаного валу порівняно зі «змійовими»
і зауважив, що дійсно поперечний вал, який
губиться перед Хотівським городищем ранньо-
залізної доби, розташованим на східній околиці
Хотова, не має ніякого відношення до змійових
валів; він захищав відкриту із заходу ділянку
території між вітою, Хотовкою і Дніпром, між
Кругликівським городищем з півдня і Хотівсь-
ким з півночі і був частиною великого укріп-
леного комплексу ранньозалізного віку типу
Переяславських валів у межиріччі Трубежу—
Супою—Дніпра [Кучера, 1987, с. 11, 19—21].
Л. П. Добровольський обстежив продовжен-
ня вітянсько-Бобрицького валу на схід від Хо-
досівки і наніс його розташування на схему
[Добровольський, 1927б, с. 232]. вчений вказу-
вав, що «…в дільниці під київом можна зате
зазначити… ще важливішу, зовсім невідому в
спеціальній літературі земляну будівлю в око-
лицях Мригів. Мриги [пор. “Список населенных
мест кіевской губернии” (стор. 244), де одначе
цей хутір чомусь завсіди зветься “Мрычи”, що,
певне, — помилка. В новішому, офіційному ви-
данні «Список поселень київщини» (стор. 17)
цю назву знову перекручено, а власне хутір на-
звано “Мриче” — прим. Л. Д.] — невеликий,
усього кілька селянських дворів з 56 хуторяна-
ми, осаджений біля садиби карбівничого хутір
(зв’язаний адміністраційно з сільрадою Ли-
товської Віти) хотівських волости й (колиш-
нього) району в кол. київському повіті, розки-
нутий на краю передгірнього болота на
київсько-обухівському трахті, навпроти не-
далеких ходосівки й хутора Березового [усього
лиш за 3 верстви, проте відрізнених мало не
непроїздним болотом — прим. Л. Д.], загубле-
ний серед бору й досить віддалений од инших
сусідніх сіл [від козина — коло 9 верстов, Ли-
товської Віти — 7 верстов, церковщини (спо-
чатку — київо-обухівським шляхом, потім
луговою дорогою) — коло 8 в., китаїва — 10 в.
і, зрештою, від київа (“Старого міста”) — 20
верстов. Підрахунок віддалення, певна річ, — в
простолінійному напрямку — прим. Л. Д.]. У
безпосередньому сусідстві з цим хутором, лиш
за кілька сот кроків на південний схід від ньо-
го, в місці, де проходить полотно недобудова-
ної київсько-Германівської залізниці, останнє
перетинає з першого погляду малопомітний,
що дуже розпався від часу, проте й тепер чи-
малий, земляний насип, огляд якого й даємо
безпосередньо по цьому. оглянувши відповід-
ним способом насип у даному разі, як і в часи
попередніх історично-топографічних розвідок
в инших місцях київських околиць, автор
статті вважає за можливе знову констату-
вати невідому в літературі питання лінію
колишнього земляного валу. Вал починається
кроків за 300 від залізничної прогальовини,
біля низького краю не раз уже зазначеної сусід-
ньої передгірньої, заболоченої луки, навпроти
високостей сусіднього села ходосівки, й звідти
прямує простолінійно з заходу на схід, а
втім — лиш спочатку в цьому напрямі. Він
має спочатку заглиблення від давнього око-
лишнього рову, начеб-то з лівого, північного
(тоб-то від київа) боку. Власне, даний вал,
властивостями свого рельєфу, з київського
боку місцями показується крутим, а з право-
го, південного (протилежного київу) він осів
похило і тим не дав рову зберегтися. Проте
вже на другій тисячі кроків, ідучи за протя-
гом валу, лінія його звільна, непомітно відхи-
ляється в напрямі П.—З. — П.—С. і все часті-
ше й частіше можна констатувати також
заглиблення від рову, що тягнеться рівнобіж-
но з правого, тоб-то південного (протилежно-
го київу) боку. Напрям валу П.—З. — П.—С.
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
313ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
та зовнішній рів з південного, протилежного
місту боку далі легко простежити аж до са-
мого закінчення земляного насипу. Місцями,
що правда, можна де-не-де [наприклад, на міс-
цях, де ґрунт підвищується, особливо зверху
над стрічними заглибленнями, над якими
здіймається масив валу — прим. Л. Д.] зазна-
чити ніби-то й з північного боку сліди рову;
але, коли вияснимо минуле призначення цієї
штучної споруди, ознаки лінії заглиблення
рову треба визнати за облудні. Вал не скрізь
однаково зберігся; місцями він навіть губить-
ся [наприклад, у вихідній своїй частині (біля
приболотного тину або місця, де проходить,
також у сусідстві, київо-обухівський шлях),
також і далі (при зустрічі з лісовими дорога-
ми або там, де земляний насип проходить по-
над стрічними долинами і взагалі там, де
місцевий ґрунт осів) — прим. Л. Д.]. Проте в
дійсності лінія, що нею прямує його масив, та
сліди зовнішнього рову зовсім не зникають з
очей у тутешньому не старому й тому не
дуже густому бору [що його в час констату-
вання валу не було ще вирубано — прим. Л. Д.].
Зате місцями гребінь «валка» (народня назва
стародавніх, подібних до цього земляних наси-
пів, що осіли від часу) здіймається й тепер
трохи не на 1 сажінь заввишки, маючи разом
з тим не менше, як 10 кроків у поперечному
розрізі своєї основи. Той чи інший ступінь ці-
лості і валу [лінія гребеня, в залежності од
нерівного рельєфу місцевості, навіть підчас
початкового утворення валу, не могла, певна
річ, бути скрізь на одному й тому самому рів-
ню високости — прим. Л. Д.] та сусіднього з
ним рову обумовлюють, звичайно, всякі при-
чини [наприклад, властивості ґрунту, ат-
мосферні впливи, проріз пізнішими дорогами
й т. и. — прим. Л. Д.]. Проте й усеруїнницька
сила часу, від якої скрізь осідає й місцями мало
не зовсім зникає досліджена в нас споруда, не
заваджає констатувати сліди минулої знач-
ности, навіть міцности останньої. Напрям
валу, що ні трохи не залежить від місцевого
рельєфу та є переважно простолінійним, фак-
тично, в часи його утворення, залежав од мір-
кувань простого орієнтування спочатку з за-
ходу на схід, або-ж, пізніше, з південного заходу
на північний схід, тримаючись швидше попе-
реднього напряму З.—С. (певніше П.—З. З. —
П.—С. С., за компасом). Вал, що простягаєть-
ся від х. Мриги зазначеним напрямом, нарешті
доходить до найближчої частини дніпрової
луки. Східний кінець його находиться в місці,
де досить високий тутешній дюнний кряж пе-
ретинає київо-Трипільський шлях [в дільниці
поміж козином і Литовською Вітою, певні-
ше — верстов за 8 від першого та за 4—5 від
останньої. Вподовж кінцевої частини сконс-
татованого стародавнього валу, також за
500 кроків на північ, проходять дві лінії сучас-
них шанців, що їх покопали з початку недав-
ньої війни, коли загрожувала небезпека, що на
київ наступатиме чужоземне (австрійське
або німецьке військо. щоб зорієнтуватися в
даній місцевості, треба виходити тут від
тел. стовпа ч. 132/16) — прим. Л. Д.], що про-
ходить мало не краєм теперішнього стрімко-
го провалля в глибині лугової затоки врочища
«конча». Панораму, яка відкривається звідси
на дніпрову луку й лівобережжя, зарічні висо-
кості, завершує на обрії далеке село (видимо,
Гнідин), кол. Чернігівської губ. [про цю гарну
панораму див. в… статті ол. хмурного («Про-
летарська Правда» р. 1926, № 131) — прим.
Л. Д.]. Загалом давній валок має протяг коло
4000—4500 кроків, тоб-то приблизно 3 1/2 верс-
тви [перехід валом вимагає 1/2 години —
прим. Л. Д.]. Таким чином, він перетинає,
мало не під самим київом [навпростець звідси
до Старого міста — коло 20 верстов — прим.
Л. Д.], північну частину вже зазначеної «ост-
рівної» просторини поміж передгірнім боло-
том, що лежить з заходу, та дніпровою лу-
кою — з сходу. Сконстатований у тутешньому
бору вал є певного роду стародавня засіка з
південно-східнього від київа боку, що ніби ме-
ханічно свого часу одрізала звідси приступ до
міста. і вибір місцевості, щоб спорудити цей
вал, і саме орієнтування його, видимо не ви-
падкові. Вал лежить у місцевості, досить умі-
ло вибраній, — власне, там, де, по-перше, ма-
ють особливо велику широчінь (не менше, ніж
3 верстви) як передгірня, влітку мало не ціл-
ком понята водою оболонь [в його дільниці, що
нижче місця, де з ним сполучається заболоче-
на долина р. Віти — прим. Л. Д.], так і пра-
водніпрова лука біля Заспи й кончі, та де, по-
друге, клинувату «острівну» просторінь поміж
дніпровою лукою колишньою й сучасною най-
більше звужено на південь [на низу р. Стугни,
напр., відповідна її широчінь — не менше як
12 верстов — прим. Л. Д.], — власне коло
4 верстов, до того в мало не безпосередньому
сусідстві з київом. оскільки вдатно наші ста-
ровинні інженіри вибрали лінію в даному міс-
ці, щоб оборонити колишній найближчий під-
ступ до безпосередніх околиць київа з боку
завсіди невгамовних кол. степовиків, можна,
здається, міркувати хоч-би й на підставі того
цікавого факту, що роблено спробу використа-
ти де-не-де старовинні вали й для сучасних
фортифікаційних цілей на початку недавньої
імперіялістичної війни, коли побоювалися
наближення австро-німецького війська. Від-
повідну витрату енергії на споруду місцевої
земляної будівлі та наступний догляд за нею
таким чином тут свого часу доведено було по
змозі до мінімума. Так само й зазначене вже
орієнтування лінії валу з його околишнім ро-
вом, що стоїть, певна річ, у зв’язку з обранням
місцевости для його споруди, не можна визна-
ти за випадкове. По-перше, західній, тоб-то
вихідний його пункт коло Мригів лежить нав-
Методичні аспекти комплексних досліджень
31� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
проти Віти, в тій частині її течії, де ця річ-
ка, що мала перед тим напрям із заходу на
схід [що правда, біля с. ходосівки — почасти з
південного заходу на північний схід — прим.
Л. Д.], мало не перпендикулярно (на північ) ви-
пирається в найширше тут передгірнє боло-
то [правда, річка… тимчасово зникає в ту-
тешніх заболочених луках — прим. Л. Д.].
Таким чином і течія р. Віти і напрям «валка»
вкупі ніби-то розтяглися в одну лінію (пере-
рвану проте болотом, що має тут три верс-
тви завширшки), тоб-то наче вони обопільно
продовжують одна одну. По-друге, взаємини
поміж відповідними дільницями східнього й
західнього країв передгірньої оболони установ-
люються ще переконливіш, а власне через те,
що й там і тут знаходяться колишні штучні
земляні споруди, які мали на меті захищати
та перепиняти підхід ворога, коли він ішов з
півдня на північ у дослідженій частині київсь-
ких околиць. річ у тім, що відповідно до тіль-
ки-но зазначеної колишньої лісової засіки по-
між Мригами й кончею, свого часу
сконстатовано було ще подібні до теперішніх,
але ще безсумнівніші споруди військового при-
значення що-найменше перед монгольської
доби… [запропонований Л. П. Добровольським
опис Великого городища вже наведено — і. Г.].
Через те, що свого часу з’ясовано було [див.
низку розвідок автора цього нарису, що їх вид-
рукувано в місцевих київських виданнях (“Зми-
евы валы вблизи киева”, “Городище у д. Почто-
вой Виты”, в “Чтениях в историческом
обществе Нестора летописца”, кн. XXII,
вип. I—II і кн. XXIII, вип. I також — “Забуті
межі давньої київщини” в кн. III “Записок Ук-
раїнського товариства в київі”, нарешті — “к
вопросу о давнишних укреплениях в окрестнос-
тях киева” та “Летописный Дорогожич” в
“Военно-историческом Вестнике” за 1912 р.
кн. I і 1913 р. кн. IV) — прим. Л. Д.] минуле
призначення цієї 3-ланкової системи колиш-
ніх валів, особливо вітянсько-бобрицького, —
служити найближчим оборонним кордоном
київа від його давніх ворогів, тоб-то південних
степовиків перед монгольської ще, певна річ,
доби — тепер легше визнати аналогічне при-
значення й лиш що-йно. Пізніше від инших, ви-
явленої колишньої засіки, що повинна була за
старих часів захищати підхід до київа з пів-
денно-східнього боку, тоб-то од низу р. Стугни
[речових пам’яток старовини в середині валу
або в сусідстві з ним, видимо, не було, на жаль,
констатовано до цього часу — прим. Л. Д.].
Встановивши, кінець-кінцем, зв’язок між
раніше вже констатованою системою колиш-
ніх оборонних меж на південь від києва, в мало
не безпосередньому сусідстві (коло 20 верстов)
з містом, та що-йно схарактеризованим ва-
лом, якого, певна річ, можна було припускати
a priori вже й до того і який, можливо, повс-
тав і не одночасно з нею, ми маємо змогу
скласти справжнє й, разом з тим, остаточне
уявління про колишній, великокнязівської ще
доби, найближчий до київа військово-захисний
вал, тоб-то перший, коли рахувати від міс-
та, пояс давніх валів, на цілім його протязі —
від Дніпра та до середнього ірпеня. Таким чи-
ном, цей пояс можна тепер назвати
Дніпровсько ірпінською системою наших дав-
ніх польових кріпостей» [Добровольський,
1927б, с. 228—233].
вважаючи привітянські укріплення час-
тиною складнішої системи оборони Києва,
Л. П. Добровольський відзначав: «огляд от-
сього простору землі…, тільки природно неза-
критого верхів’я прикиївського трикутника,
а ще раніше ознайомленнє з приблизно 20-ти
верстовою стягою, що починаєть ся від с. хо-
досівки, йде вздовж річки Віти, перерізує за-
лізницю біля боярської станції і йде потім до
сполучення біля однойменного села річки Боб-
риці з ірпенем, і буде змістом нашої студії…
Верстах в двадцяти від київа, на південь і на
південний захід від нього, знаходить ся стя-
га, що наслідком оро- і гідроґрафічних умовин
служить прикладом такого само природного
відмежування для простору, що прилягає до
нашого міста. Вона представляє лінію, з пе-
реломами в середній частині, що йде на про-
тязі двох десятків верст з північного заходу
на південний схід між гирлом право-ірпенсь-
кої вітки Бобриці (біля однойменної деревні),
с. Будаївкою, д. Юровкою і с. ходосівкою, що
лежить у виходу р. Віти до колишньої пійми
дніпровського правоберіжа. Лінія ся утвори-
лась дякуючи зближенню двох річних систем
Бобриці і Віти» [Добровольський, 1908б, с. 56]
і наголосив, що «лінія двох сусідніх долин і
межиріча між ними (д. Бобриця — с. Будаїв-
ка — д. Юровка — с. ходосівка), що тягнеть
ся загально з північного заходу на південний
схід, коли не вважати на переломи коло с. За-
біря і д. Юровки, по умовам місцевого релєфу
представляє природою обмежений з південно-
го заходу і півдня кордон для київської околиці,
що лежить на півдороги від київа до Стугни,
сливе рівнобіжно сій річці, що до останнього
часу вважалась за найближчу для давнього
київа межу від степу» [Там само, с. 58].
Дослідник залишив свідчення і про віднесене
ним до зниклих Ходосівське Кругле городище
та про курганний могильник, розташований на
захід від села біля завершення вцілілої частини
укріплень великого городища: «южная оконеч-
ность вала завершается (насупротив располо-
женного по другую сторону долины пропавшего
теперь ходосовского городища), на соседнем с се-
лением высоком водораздельном мысу несколь-
кими курганами, в настоящую пору еле замет-
ными» [Добровольский, 1909, с. 15].
А щодо Хотівського городища він відзначив:
«зовнішні зариси, тоб-то контури кріпости
мусіли бути такі підо впливом… особливості
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
315ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
місцевого рельєфу, а творчість колишніх вій-
ськових інженірів виявилася в тому, що вони
підшукали відповідне місце та вжили заходів,
щоб цілком відокремити його від сусідньо-
го суходолу, а також надати цій місцевості
можливої безпечности, спорудивши в найпри-
ступнішому зовні пункті (тоб-то від суходо-
лу) гребінястий насип, прокопавши рів, нав-
коло підніжжя споруд, там і тут [тільки не
проти виходу з гаю, тоб-то не біля теперіш-
нього, пізнішого, звичайно, прорізу згаданого
насипу — прим. Л. Д.] в’їзні ворота, можливо,
також — берму [тоб-то земляний виступ на
половині височини зовнішнього схилу, що має
вигляд ніби паса — прим. Л. Д.], патерни [під-
земні ходи біля колишніх брам — прим. Л. Д.]
з шаром обпаленої товщі земляної, далі, ко-
лишні дерев’яні стіни з баштами [так зв. за-
боролами — прим. Л. Д.] й т. ин. Схематич-
ний малюнок та відповідний опис городища
в урочищі “Сіракове”, що мало найзручніший
приступ для своїх, можливо, лиш з боку річ-
ки (тоб-то на човнах) дав свого часу ще проф.
В. Б. Антонович у доповіді своїй 1873 року.
Вражіння вченого, що щойно починав тоді
студіювати археологію… і тому, можливо,
виявив нахил до відповідної модернізації, не
можуть, що правда, цілком сходитися з су-
часними… спостереженнями» [Доброволь-
ский, 1927а, с. 9].
Стосовно в. Б. Антоновича дослідник також
вказував, що «…вчений ототожнював городи-
ще з стародавнім, колишнім київським Зве-
нигородом… цю думку В. Б. Антоновича, що
правда, вже тоді заперечували такі знавці
київщини, як прот. Лебединців… і Похиле-
вич… Не поділяє її й автор цієї розвідки…»
[Там само, с. 10].
У цитованій праці вчений крім археологіч-
них даних проаналізував і письмові документи
щодо Хотова. А результат роботи він формулю-
вав як «такі довідки, що пощастило нам роздо-
бути про минуле однієї з київських околиць. ця
околиця не виблискує яскравими подіями своєї
зовнішньої історії. Проте історія ця досить
рельєфно обмальовує довгочасний, що за різ-
них часів і різних обставин точивсь безупинно,
процес залюднення краю, землекористування й
землеволодіння, тоб-то діяльности, що мала
задовольняти переважно щоденні, насущні, еле-
ментарні потреби людські, але не виключала
часами, за відповідних сприятливих обставин,
і піклування… за нематеріальний бік людсько-
го існування» [Там само, с. 21].
У рамках вивчення околиць Києва вчений,
що вже згадувалось [Готун, Осадчий, Нетьосов,
2014, с. 384—387] детально охарактеризував дав-
ньоруське городище у віті-Поштовій, звернувши
увагу на чергування на краю похилої рівнини,
що тягнеться від самого Києва, на лівому бе-
резі р. віти у місці впадіння до неї безіменного
струмка в урочищі «Мочи хвіст» глибоких ярів
зі спрямованими на південний захід гострими
пальцеподібними виступами при наявності в ін-
ших місцях по сусідству звичайного зниження у
напрямку річкової долини. Саме вказана обста-
вина сприяла створенню тут захисної твердині.
в урочищі «звіринець» виявлено земляну спо-
руду, що панувала над місцем переправи через
віту, за 500 кроків від останньої. вона зорієнто-
вана вздовж річки і мала видовжені, неправиль-
но-прямокутні обриси, місцевим населенням
названа «городок». Краї укріплення підсипані,
височіють над навколишньою місцевістю на 4—
5 сажнів, в’їзд влаштований з боку плато, сліди
берми і рову біля підніжжя не збереглись. Схили
споруди круті, майже прямовисні. з майданчика
добре оглядається долина і височини «Білокня-
жого поля» на протилежному березі. До коротких
сторін «городка» примикають підпорядковані
рельєфу підковоподібні насипи, які оточують
площу 125 × 150 кроків, захищаючи близько де-
сятини території. вони виходять до рівнини, яка
сягає Либеді. з південного заходу та північного
заходу вздовж валів зафіксовано залишки ровів,
глибиною місцями до 1 сажня, ззовні наявна до-
даткова лінія укріплень висотою 2—3 сажні, що
охоплює територію в кілька десятин. Дослідник
підкреслив, що особливості фортифікаційних
споруд вказують на їх давньоруське походження.
Неподалік на площі 5—7 десятин розміщений
курганний могильник з насипами висотою 2 ар-
шини і діаметром біля сажня, названий місцеви-
ми «старі могилки». Сліди поховань відзначені
і за межами його вцілілої частини. Неподалік
городища по лівому березі віти проходить лінія
вітянсько-Бобрицького змійового валу [Добро-
вольский, 1908а, с. 20; 1908б, с. 62, 63; 1909, с. 4—
15]. І хоч у літературі висловлено думку, що на
цій території останній не зберігся [Кучера, 1987,
с. 19], його відрізок довжиною близько 500 м на
південний схід від віти-Поштової наявний, хоч
загалом постраждав при спорудженні у 1941 р.
перешкод для танків. він уцілів у ширину на
4—5 м при висоті близько 1,5 м [Петрашенко,
Козюба, 1991/25в, с. 13, 46, 48; 1993, с. 11, 36, 38].
Розташування пам’ятки у поєднанні зі змійовим
валом у стратегічному місці в напрямку Поросся
й Постугняння, на півдороги до василева, склад-
ність інших шляхів у київському трикутнику,
переважання її площі над розмірами сусідніх
укріплень (крім Хотівсько-Феофаніївського) при-
вели до спроби ототожнення городища з одним
із міст, згаданих давньоруським літописанням. Її
автор підкреслював, що поза Приірпінням і Пос-
тугнянням на південь біля Києва існували лише
Пересічен і звенигород. відкинувши Ходосівське
й Лісниківське городища, які вважали зникли-
ми, незначні пункти в Будаївці, Плисецькому,
Дзвонковому, городище-майдан у Гвоздові, до-
слідник вказував, що із числа укріплень в Китає-
во, Пирогові, Хотові-Феофанії і Поштовій віті, які
можна ідентифікувати, як згаданий літописною
розповіддю 1097 р. про осліплення василька Те-
Методичні аспекти комплексних досліджень
316 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
ребовльського звенигород, перші два ймовірніше
ототожнити з Пересіченом, третє (незважаючи
на підтриману М. С. Грушевським [Грушевсь-
кий, 2003], хоч прийняту і не всіма дослідника-
ми [Похилевич, 2007, с. 71] думку в. Б. Антоно-
вича) менш відповідає свідченням джерел щодо
цього пункту. Додатковим аргументом такого
співвіднесення дослідник вважав археологічний
контекст мікрорегіону [Добровольский, 1912а,
с. 30—42]. Показово, що точка зору про ідентифі-
кацію городища у віті-Поштовій як літописного
звенигорода була підтримана А. в. Кузою та
М. П. Кучерою [Куза, 1989, с. 75; 1996, с. 171—
172; Кучера, 1999, с. 173]. Попри наближеність
пункту до Києва, він тривалий час залишався
поза увагою дослідників, роботи на ньому були
епізодичними і незначними за обсягом. зокре-
ма, історія вивчення пам’ятки у першій половині
XX ст. обмежується ще одним звернення до нього
Л. П. Добровольського [Добровольський, 1918,
с. 49], розкопками в. є. Козловської на могиль-
нику, оглядом укріплень П. П. єфіменком (хоч
у відповідній публікації і згадано фіксацію ве-
ликої кількості кераміки XI—XII ст. і залишків
житлових споруд тих же часів [Лінка, 1952, с. 50,
51]) і розвідковими роботами П. О. Раппопорта
[Рапопорт, 1952, с. 142].
У 1919 р., незважаючи на бойові дії по-
руч Києва, на вказаній пам’ятці працювала
в. є. Козловська. через суспільно-політичну
ситуацію не було здійснено заплановану зйомку
планів городища і його некрополя, та дослідни-
ця залишила схожий до наведеного вище опис
укріпленої частину пункту, конкретизувала
характеристику обширного курганного могиль-
ника, звернула увагу на специфіку матеріалу
урочищ «Городок» та «Пасічище» і акцентував-
ши на наявності на південний схід від горо-
дища, поблизу «звіринця» урочища «Селище»
[Козловська, 1925, с. 24, 25]. На некрополі на
північний схід від городища в урочищі «Казар-
ми» розкопано 14 комплексів: 11 — з тілопок-
ладенням на горизонті, 3 — порожніх. Насипи
були розташовані досить близько один від одно-
го, їх середня висота становила 0,8 м, найбіль-
ший сягав 2,0—2,2 м, навколо крупних просте-
жено рівчачки. відзначено випадки спарених
курганів, відповідно, з чоловічим і жіночим
похованнями. У окремих виявлені фрагменти
грубого керамічного посуду. Небіжчики покла-
дені на ґрунт, випростані на спині, орієнтовані
на захід, іноді — з відхиленням. Антрополо-
гічний матеріал уцілів вкрай погано, місцями
він взагалі відсутній. У 10 могилах знайдено
цвяхи, причому — різну кількість. Супровід-
ний інвентар дуже бідний: сережки, застібки, у
3 жіночих похованнях — прості й «есоподібні»
дротяні скроневі кільця з низькопробного сріб-
ла. вивчені комплекси віднесені дослідницею
до XI ст. [Там само, с. 25—28].
У 1947 р. Ходосівку та її околиці відвіда-
ли співробітники експедиції «великий Київ».
Як і раніше, основна увага була спрямована
на укріплення великого городища. зокрема,
І. в. Фабріціус відзначала, що рів і вал півден-
ного боку городища ясно виражені в проривах
дорогами, вже майже покинутими. Найкращі
профілі — на схід від Янковичів, що відповідає
опису Л. П. Добровольського. Тут без значних
затрат можна провести зачистки і отримати
розрізи валу, що пояснюють його структуру. До-
слідниця вказувала, що замкнутий всередині
валу і, можливо, природних гребенів величез-
ний простір котловини р. віти (понад 2000 га)
може бути вивчений археологічно лише шляхом
попереднього збирання свідчень від місцевих
жителів, яких потрібно організувати на постійне
спостереження за можливими при сільгоспробо-
тах знахідками [Фабрициус, 1947/27, с. 3—4].
за даними О. Ф. Покровської, пам’ятку утворює
підковоподібної форми великий вал довжиною
до 12 км, що йде від Ходосівки майже до Ян-
ковичів, повертає тут на північ до Круглика і
через с. Кременище підходить до лівого берега
віти. вал, зіпсований розривами і підкопами з
північного й південного кінців, у західній час-
тині добре зберігся і має значні розміри, ззовні
помітне заглиблення рову. При пошуках місця
поселення, дитинця цього безсумнівно обнесе-
ного валом городища виявлене слов’янське посе-
лення давньоруського часу у південній частині
навпроти давнього проїзду — т. зв. вечірній ліс
[Покровская, 1947/27, с. 5—6]. Після обстеження
валів великого Ходосівського городища авторки
дійшли висновку, що воно, як і городище в с. Хо-
тові, ймовірно, належить до пам’яток скіфського
типу. в описі пункту вказано: «біля с. ходосівки
починається цей підковоподібний вал завдовж-
ки до 12 км, заввишки до 5 м. Вал прямує на за-
хід до с. янковичів, потім повертає на північ, до
радгоспу «круглик» і через с. кременці [мається
на увазі Кременище — і. Г.] доходить до лівого
берега р. Віти. Вал обома кінцями упираєть-
ся в долину Дніпра й оточує велику площу роз-
міром близько 2000 га. Зіпсований розривами
та підкопами з південного та північного кін-
ців, у західній частині він добре зберігся і має
значні розміри; ззовні помітне поглиблення
рову» [Лінка, 1952, с. 53].
Іншим об’єктом досліджень експедиції ста-
ло Ходосівське Кругле городище. Дані щодо
пам’ятки відображені у польовій документації
І. в. Фабріціус, О. Ф. Покровської та Н. в. Лінки
і опубліковані Н. в. Лінкою. Пункт охарактери-
зовано як розташований на високому мисі стрім-
кого корінного берега Дніпра над долиною річки,
власне — над заплавою на південно-східній око-
лиці с. Ходосівки. Городище з’єднується з селом
та кладовищем широкою перемичкою, обмеже-
ною з двох боків (з півночі і сходу) високими кру-
тими схилами, що опускаються в долину і пред-
ставляє собою ніби міст, який поєднує пам’ятку
з площею села. за спостереженнями О. Ф. Пок-
ровської об’єкт має неправильну трикутну форму
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
317ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
із заокругленими кутами, по діаметру осі дорів-
нює до 220 м; за даними Н. в. Лінки — має пло-
щу близько 1,5 га. Дослідниці відзначили, що
біля його північно-західного кінця знаходиться
в’їзд у вигляді глибокої виїмки, обабіч якої схили
утворюють дві стрімкі тераси. О. Ф. Покровська
додала, що останні видаються вперед, з крутими
схилами; нижче біля їх підніжжя друга підвище-
на тераса, з похилою площею зверху, що крутими
схилами спускається в долину. Ця тераса також
прорізана до своєї основи глибоким в’їздом із
майже прямовисними стінами. Авторки виявили
на схилах городища, біля в’їзду, велике скупчен-
ня печини, шлаків, фрагментів кераміки. Робо-
та, за уточненням О. Ф. Покровської, була обме-
жена зніманням окомірного плану і збиранням
підйомного матеріалу. Дослідниці вказали, що
знайдено уламок стінки амфори і цікаву стінка
профільованої посудини післяскіфського часу.
На перемичці в ближчій до городища її частині
також зібрано підйомний матеріал: пряслице із
темно-сірої глини і аналогічні городищенським
уламки посудин. знахідки їх в цій частині пе-
ремички нерідкі і виникло питання, чи не була
заселена і ця переукріплена з двох боків крути-
ми схилами частина (земляні роботи неможливо
було провести через посіви). Н. в. Лінка вказала,
що тут також знайдено 5 уламків стінок амфор,
фрагмент чорнолощеної мисочки скіфського
типу із загнутим досередини краєм, 22 уламки
посуду з коричневої глини, з добре вигладже-
ною поверхнею того ж типу, 4 денця на кільцевій
ніжці та 14 фрагментів чорнолощеного посуду
зарубинецько-корчуватського типу. Пам’ятка ні-
коли не вивчалась, знахідки здобуті на поверхні
як підйомний матеріал. У публікації наведено і
план пункту [Линка, 1947/27, с. 10; Лінка, 1952,
с. 47, 53; Покровская, 1947/27, с. 6—7; Колекції,
2007, с. 295—296]. І. в. Фабріціус відзначила, що
з півдня городище обмежене яром, який впадає
в Дніпро (попереднього русла). за її даними, за-
гальний контур майданчика округло-овальний,
витягнутий вздовж берега, з нахилом всієї по-
верхні. Обриви до русла струмка-річечки більш
пологі і задерновані. Місцеві жителі називають
городище Круглим. Дослідниця вказала, що
місцерозташування пункту цілком відповідає
опису Л. П. Добровольського, там, де південний
кінець [вірніше було б сказати «східний кінець
південної половини» — і. Ф.] валу [«Велико-
го городища» — і. Ф.] завершається (навпроти
розташованого по другий бік долини пропалого
Ходосівського городища). Над гребенем берега
городище здіймається явно вираженим пагорбом
навряд чи штучного профілювання. Авторка ак-
центувала на більшій імовірності використання
природного рельєфу, а не штучній його зміні.
загальна площа пункту встановлена приблизно
в 5—6 га. Слідів огородження валом не поміче-
но. вся площа на час обстеження розорювалась,
залишаючи по контуру над схилами кромку не
ширше 0,3—0,5 м. зібрані на поверхні черепки
ліплених посудин маловиразні, невеликі за роз-
мірами, обкатані. Тільки уламки грубої кришки,
вінчика з проколом і валиком «немирівського»
типу і амфорні стінки можуть слугувати показни-
ком раннього (до V ст. включно) скіфського часу.
Решта уламків посудин можуть бути віднесені і
до більш пізнього часу до слов’янського включно;
трапляється і обпалена глиняна обмазка густо-
червоного, цегляного, рожевого і сірого кольору
також невеликими і зовсім дрібними кусками.
Схили Круглого городища задерновані, у відсло-
неннях з південного боку І. М. Самойловський
виходів культурного шару не виявив. зробити
зачистку-зріз по задернованим схилам не було
можливості. Дослідниця вказувала, що, на її
думку, розкопки «Круглого городища» можливі,
причому бажано розкопати і відзначені Л. Доб-
ровольським та іншими кургани біля згаданого
вище східного кінця дуги валу «великого горо-
дища» [Фабрициус, 1947/27, с. 1—3]. У літературі
серед результатів робіт І. в. Фабріціус підкресле-
на важливість фіксації на поверхні Ходосівсько-
го городища, система укріплень якого повністю
аналогічна Пирогівському і яке знаходиться на
відстані 10 км на південь від останнього, уламків
посуду значно пізніших, ніж корчуватські [Мах-
но, 1955, с. 88].
Підсумовуючи роботи експедиції «великий
Київ» 1947 р., Н. в. Лінка відзначала, що на пра-
вому корінному березі Дніпра в районі Китаєва,
Пирогова, Ходосівки і далі на південь чималу
частину знахідок становлять фрагменти грубої
ліпної кераміки з домішками піску та кварциту,
з шерехатою, іноді горбкуватою поверхнею, чер-
воно-жовтого або сірого кольору, з краями вінець,
іноді прикрашеними защипним орнаментом або
насічками, іноді з валиком під краєм. Цю керамі-
ку, примітивного виробу, із слабко визначеними
ознаками, дуже важко датувати та приписати
до якогось культурного комплексу. Найімовірні-
ше буде вважати, що це — залишки посуду від
скіфських часів (Ходосівка) до фрагментів доби
полів поховань зарубинецько-корчоватського
типу. Така кераміка знайдена на Ходосівському
Круглому, на Пирогівському та на Китаївському
городищах. Ходосівське Кругле та Пирогівське
городища можна віднести до поселень заруби-
нецько-корчоватського типу [Линка, 1947/27,
с. 7, 10; Лінка, 1952, с. 46, 53].
відзначені в ході робіт експедиції і згадані
Л. П. Добровольським чотири кургани серед-
нього розміру біля південного кінця валу та три
великих далі на південь, у напрямку с. Підгір-
ці [Лінка, 1952, с. 53]. з них перший висотою
6—7 м, окружністю близько 100 м стоїть над
самою долиною Дніпра. Другий — близько 2 м
висоти та 50 м в окружності, дуже розораний.
Третій, близько 4—5 м висоти та 85 м в окруж-
ності, розкопаний шукачами скарбів. Ніяких
знахідок біля курганів не виявлено [Там само,
с. 46]. О. Ф. Покровська вказала на свідчення
місцевих жителів щодо існування раніше біль-
Методичні аспекти комплексних досліджень
318 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
шої їх кількості [Покровская, 1947/27, дневник,
с. 15], а І. М. Фабріціус висловила побажання
їх розкопати [Фабрициус, 1947/27, с. 1—3].
Роботами експедиції на площі великого го-
родища в урочищі «вечірній ліс» було відкри-
то поселення ранньозалізної і давньоруської
доби. Н. в. Лінка вказувала на розташування
пам’ятки на названій території в межах великого
ходосівського валу, в його південно-східній час-
тині, навпроти стародавнього в’їзду в городище
на стрімкому березі балки біля підніжжя велико-
го Горба, що є центром східної половини пункту.
Дослідниця відзначила помітний у зрізі берега
балки насичений фрагментами кераміки, кіст-
ками тварин, вуглинами та дрібними уламками
печини культурний шар завтовшки 0,65—0,80 м.
Посуд — типовий для XI—XII ст.: кружальний,
товсто- та тонкостінний, орнаментований гори-
зонтальними або хвилястими лініями. У шурфі
біля балки виявлено надзвичайну насиченість
культурного шару: тут знайдено до 200 фрагмен-
тів посуду на площі розміром в 1,5 м2, два заліз-
них наконечники стріл, наконечник списа, бага-
то кісток та вугілля [Лінка, 1952, с. 50]. за більш
детальним описом О. Ф. Покровської, при пошу-
ках місця поселення, дитинця обнесеного валом
городища було виявлене слов’янське селище дав-
ньоруського часу у південній частині городища
навпроти давнього проїзду — т. зв. вечірній ліс,
прорізаного з півночі на південь від розірваного
тут валу і до заболоченої балки з джерелами між
високими пагорбами. Схили пагорбів південного
боку балки носять сліди штучного підрівнювання,
так як і високі до балки стіни проїзду. Поселен-
ня розташоване навпроти переїзду, на високому
уривчастому лівому березі балки, біля підніжжя
великого пагорба, який поступово набирає висо-
ту і займає центральну частину східної половини
городища. Балка повертає заокругленням на пів-
нічний схід, огинаючи підніжжя пагорба. Гряда
високих горбів з південної та східної сторін ото-
чують поселення, ніби захищаючи його. У розрізі
обриву берега помітна чорна смуга культурного
шару, насичена культурними залишками: фраг-
ментами посуду, кістками тварин, вугликами і
дрібними окремими шматочками печини. По-
суд типовий для цього часу, зроблений на крузі,
тонкостінний і товстостінний, орнаментований
поясом прокреслених прямих і хвилястих ліній;
ліплений не зустрічався. Біля повороту балки на
північний схід на значній відстані від її краю за-
кладено шурф розмірами 1,5 × 1,5 м і глибиною
0,80 м. в результаті розкопок його з’ясувалося,
що наявний культурний шар (потужністю до
0,75 м) надзвичайно насичений культурними
залишками. Тут знайдено до 200 аналогічних
описаним вище фрагментів посудин, 2 залізних
стріли — ромбоподібна і дволопатевої форми із
втулкою, виявлено наконечник списа з ручкою
і нижньою частиною клинка і велику кількість
залишків кісток, дрібних шматків печини і вуг-
ликів [Покровская, 1947/27, с. 5, 6]. варто від-
значити, що пам’ятка у 80-ті роки була заново
«відкрита» О. в. Сєровим [Петрашенко, Козюба,
1993, с. 14, 41, рис. 6], потім пошкоджена про-
кладанням магістрального газогону, а топонім
«вечірній ліс» в. О. Петрашенко та в. К. Козю-
бою був віднесений до поселення в Кременищі
безпосередньо над р. Сіверка [Там само, с. 14, 40,
рис. 5]. Роботами Північної експедиції 2008, 2011
та 2012 рр. локалізовано обидва пункти, а на пер-
шому проведено стаціонарні дослідження, в ході
яких на північному боці балки було відкрито ще
одне селище [Готун, Казимір, 2009, с. 37; Готун
та ін., 2012; 2013].
Експедиція «великий Київ» у 1947 р. прове-
ла розвідкові роботи і на Хотівському городи-
щі — найпівнічнішому із відомих скіфських
укріплених пунктів на теренах України. вияв-
лено залишки валів висотою до 4 м, що опері-
зували площу близько 31 га, ескарп у західній
частині пам’ятки, глибокий рів біля підніжжя
пагорба з насипаним перед ним валом, сліди
якого помітні з південного заходу. Наступного
року на городищі здійснено невеликі розкопки,
вивчено залишки жител давніх мешканців і
встановлено, що населення послуговувалось
високоякісним посудом місцевого виробниц-
тва, бронзовими прикрасами і наконечниками
стріл, керамічними і кам’яними знаряддями та
залізними і кістяними інструментами [Покров-
ская, 1947/27; 1948/8; Фабрициус, 1947/27; Пок-
ровська, 1952; Колекції, 2007, с. 133].
Отримані дані дозволили простежити співіс-
нування у Київському Подніпров’ї перед появою
зарубинецького населення трьох культурних
явищ ранньозалізної доби, репрезентованих
хотівською локальною групою лісостепових
скіфських старожитностей, підгірцівською та
милоградською культурами [Максимов, Пет-
ровская, 2008, с. 4].
У 1950 р. при подальших роботах експедиції
«великий Київ» є. в. Махно здійснила стаціо-
нарні дослідження Ходосівського Круглого горо-
дища. Дослідниця звертала увагу на його майже
круглу форму, легке падіння площини майдан-
чика у західному напрямку, круті й високі схи-
ли, розсічені, як і на Пироговському городищі,
двома терасами, які передбачають наявність за-
борола, а також на те, що у 1947 р. на поверхні
пам’ятки було зібрано кераміку зарубинецького
типу з темно-коричневою шерехатою поверхнею
і темно-сірою лощеною, а також знайдено кіль-
ка уламків посуду часів Київської Русі. в 1950 р.
на розораній площі городища разом з уламками
посуду зарубинецького характеру виявлено ба-
гато кісток тварин, а в його центрі — скупчення
шматків печини. Три великих скупчення печи-
ни виявлені і біля західних схилів городища. Пе-
чина залягає смугами шириною понад 2 м, дов-
жиною близько 30 м, на відстані біля 20 м одна
смуга від іншої. Потужність цих нашарувань ся-
гала 0,20—0,25 м, зверху виявлені досить крихкі
червоні прошарки, нижче — лілові ошлаковані.
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
319ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
Під печиною залягає обпалена до коричневого ко-
льору і покрита сажею земля з камінням. Така ж
печина, смугами по 2 м шириною і близько 10 м
довжиною, виявлена в двох місцях біля північ-
ного підніжжя городища. Місцеві жителі пові-
домили, що на городищі нерідко виорювались
обпалені дерев’яні плахи. Ці залишки — печи-
на, обпалена земля і дерево — зараховані, як і
укріплення городища, до середньовічного часу.
Дослідниця підкреслювала, що відоме розташу-
вання зарубинецьких поселень на підвищених
місцях, зокрема на мисах, які зазвичай займа-
ли поселення з оборонними спорудами. Це не
могло не привести до думки, що і зарубинецькі
пункти в Середньому Подніпров’ї слід віднести
до числа городищ. Наголошувалося, що розвід-
ки на Ходосівському городищі поки не вирішили
цього питання; щоб переконатися в наявності ук-
ріплень зарубинецького часу, потрібно провести
значніші дослідження. Розкопки потрібні і для
з’ясування часу утворення його сучасної конфігу-
рації, наявності зв’язку із Пирогівським городи-
щем [Махно, 1950/1е, с. 41—43; 1959, с. 96—97].
Пункт увійшов до зводу пам’яток зарубинецької
культури, де підкреслено, що матеріали Пиро-
гівського і Ходосівського городищ піднімають
дуже важливе питання про існування городищ
зарубинецько-корчуватського часу [Махно, 1955,
с. 83, 84, 87; Махно, Самойловский, 1959, с. 14].
П. О. Раппопорт за результатами обстеження
1950 р. відніс пам’ятку до першої половини I тис.
[Раппопорт, 1950/1ж, карта; 1954, с. 23].
Тоді ж, як уже згадано, продовжено дослід-
ження городища у віті-Поштовій. Пункт відві-
дав керівник експедиції П. П. єфіменко, а
П. О. Раппопорт зняв окомірний план, відзна-
чив існування двох концентричних ліній валів,
прилеглих до дитинця («городка» — пагорба
висотою близько 10—12 м) з північного сходу, а
зі сходу і південного сходу від останнього просте-
жив наявність селища. Дослідник зафіксував на
«городку» майданчик площею близько 90 × 40 м
з дещо підвищеними краями. Після шурфуван-
ня і здійснення розрізу вершини валу означені
підвищення визнані природними, за винятком
підсипаної землею північно-східної частини, де
простежено простий земляний вал без будь-яких
спеціальних дерев’яних конструкцій. Природни-
ми були і вали, прилеглі до останця: у даному ви-
падку давні фортифікатори дещо підправили й
підсипали складки рельєфу. Пам’ятку віднесено
до мисових городищ складної системи оборони.
Умови місцевості продиктували у даному випад-
ку дуже своєрідне вирішення фортифікаційної
схеми. Невеликий пануючий над заплавою р. ві-
ти пагорб-останець був укріплений як дитинець,
з північного сходу до нього примикало окольне
місто. за відсутності поруч плато, яке б підходило
впритул до дитинця, останнє розташоване част-
ково на височині, частково — у нижчому місці.
Планування оборонних споруд демонструє явне
прагнення наблизитись до звичної схеми мисово-
го укріплення — у даному випадку складно-ми-
сового типу. Пагорб-останець відіграє роль мису,
природна улоговина — рову, що відділяє мис від
плато, а майданчик з використаними для вла-
штування зовнішньої лінії оборони пагорбами —
роль прилеглої до мису ділянки плато. На площі
пам’ятки, в межах обох ліній валів та поза ними
зібрано однорідний матеріал доби Київської Русі.
Розкопи і зачистки стінок траншей та бліндажа
на «городку» дозволили простежити культурний
шар потужністю біля 1,2—1,5 м: 65—75-санти-
метровий сірувато-рудий прошарок на материку
і темний, майже чорний, 50—90-сантиметровий
вище; межа між ними простежена досить чіт-
ко. з шарів походили фрагменти скляних брас-
летів, наконечник стріли, дрібні шматки піро-
філіту та уламки кружального посуду, причому
у верхньому шарі залягав матеріал, характер-
ний для XII—XIII ст. і особливо для часів мон-
гольської навали, у нижньому — притаманний
X — початку XI ст. Під час робіт зафіксовано і
перехідні типи моделювання вінець, фрагменти
амфор, інші синхронні предмети. Сліди пожежі
у шарах кінця XI ст. вчений пов’язував із напа-
дом половців у 1096 р., підкреслюючи, що з ог-
ляду на суттєву різницю у кераміці нижнього і
верхнього прошарків, повторне заселення цього
укріплення відбулось не зразу після розгрому.
Не підтримавши ототожнення пункту зі звени-
городом, дослідник, однак, наголошував на його
значенні для вивчення культури Давньої Русі і
підкреслив, що це — один з небагатьох пунктів у
Середньому Подніпров’ї, які мали окольне місто
[Рапопорт 1952, с. 142—145; Раппопорт 1950/1ж,
с. 2—3; 1954, с. 22; 1956, с. 52—54, 70; 1967, с. 168,
189, 190; Колекції, 2007, с. 303, 306].
вчений звернув увагу й на інші археологіч-
ні об’єкти навколо Ходосівки. Так, відображе-
ну у в. Б. Антоновича [Антонович, 1895, с. 23,
карта; Юра ф. 22, п. 22, арк. 50] та на згаданій
карті васильєва і Стеллецького [Общая, 1911]
і частково розкопану у 1872 р. А. М. Муравйо-
вим, а у 1874 р. — М. є. Бранденбургом укріп-
лену пам’ятку в с. Лісники він відніс до замків
XVII—XVIII ст., хоч насправді вказаний пункт
функціонував дещо раніше, Хотівське городи-
ще — до скіфського часу, а Пирогівське — до
першої половини I тис. [Раппопорт, 1950/1ж,
карта; 1954, с. 23].
У 1950 р. розпочато вивчення пам’ятки, що
стала відома під назвою Ходосівка-Діброва.
Пункт у названому урочищі (навколишнім
мешканцям за місцезнаходженням тут монас-
тирського господарського двору відомий і то-
понім «чернече») відкритий розвідкою в. М. Да-
ниленка: в одному з ходів сполучень часів
Другої світової війни тоді виявлено заглиблене
житло з ліпною керамікою і бронзовою фібулою
IV ст. з підв’язною ніжкою [Даниленко, 1969—
1970/26 а, с. 5; Терпиловский, Абашина, 1992,
с. 107; Абашина 1999, с. 8, 10, рис. 2: 1—9].
Продовження цих робіт дозволило деталізува-
Методичні аспекти комплексних досліджень
320 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
ти культурно-стратиграфічну характеристику
пам’ятки і сприяло розробці культурно-хроно-
логічної періодизації старожитностей I тис. на
Середньому Дніпрі [Даниленко, 1976]. Про-
грамний характер означеної підсумкової праці
(де селище Ходосівка-Діброва — одне із базо-
вих поселень), концептуальність цієї наукової
розробки стосовно місця пам’яток київського
типу в культурно-історичному розвитку регіо-
ну, їх етнічної належності, генетичних коренів,
хронології, а також колочинських старожит-
ностей, як результату розвитку культури попе-
реднього київського періоду, не втратили акту-
альності і донині. Подальші роботи дозволили
зафіксувати тут матеріали періоду палеоме-
талів і давньоруської доби [Абашина, 1991], а
після тривалих досліджень Північної експеди-
ції, розпочатих у 2003 р., пункт став у регіоні
чи не найширше дослідженим і найбільше
структурованим хронологічно: на ньому вияв-
лені матеріали понад 20 археологічних куль-
тур, груп та горизонтів [Готун, 2011, с. 48—51].
У 1947—1950 рр. Н. в. Лінка, є. в. Махно та
ін. також вели стаціонарні та розвідкові роботи
на розташованих поруч Ходосівки пам’ятках доби
Трипілля, бронзового періоду, зарубинецької
культури, давньоруського часу в Пирогові та ча-
паївці. У результаті зібрано колекцію металевих
та кістяних знарядь, прикрас, уламків кераміч-
ного посуду означеної хронології, зроблено вис-
новки щодо специфіки заселення регіону у різні
культурно-історичні періоди [Линка, 1947/27;
Лінка 1952; Махно, 1950/1е; 1959а; Колекції,
2007, с. 214, 296, 300, 301]. У цей час паралельно
досліджувались археологічні об’єкти у Підгірцях,
в. Дмитровичах, Н. Безрадичах та ін.
згодом, переважно в останній чверті мину-
лого століття та на початку нинішнього в ре-
гіоні тривала робота на охарактеризованих
пам’ятках і було зафіксовано низку нових пун-
ктів. Але основні відкриття, як і основні вис-
новки щодо найяскравіших пам’яток на тери-
торії Ходосівки та у її найближчих околицях
були здійснені саме у означений період.
Абашина Н. С. Багатошарове поселення біля с. Хо-
досівка на Київщині // Проблеми вивчення та охоро-
ни пам’яток археології Київщини: Тези доп. першої
наук.-практ. конф., Білогородка, жовтень 1991. — К.,
1991. — С. 3—4.
Абашина Н. С. Поселення середини I тис. н. е. поб-
лизу с. Ходосівка на Київщині // Етнічні процеси в
Південно-Східній європі в I тис. н. е. — Київ; Львів:
РАС, 1999. — С. 8—20.
Антонович В. змиевы валы в пределах Киевской
земли // КС. — 1884. — Т. VIII. — Март. — С. 355—
370.
Антонович В. Б. Археологическая карта Киевской
губернии (Приложение к XV т. «Древности»). — М.:
Изд. Имп. Московского Археологического Общества,
1895. — 139 с.
Военно-топографическая карта Российской Импе-
рии. Трехверстовка // Это место. — Режим доступу:
http://etomesto.ru/shubert/.
Готун і. А. з історії вивчення Ходосівського архе-
ологічного комплексу // Наукові записки НаУК-
МА. — К., 2011. — Т. 114. Теорія та історія культу-
ри. — С. 46—54.
Готун і. А., казимір о. М. велике Ходосівське го-
родище — визначна пам’ятка археології // Археоло-
гія. — 2014. — № 4 — С. 87—103.
Готун і. А., казимір о. М. Розвідкові роботи на тери-
торії Ходосівського археологічного комплексу // АДУ
2008. — К.: ІА НАН України, 2009. — С. 37—39.
Готун і. А., казимір о. М., Грицик Ю. о., Гунь М. о.
Роботи на селищі «вечірній ліс» Ходосівського архе-
ологічного комплексу // АДУ 2012. — Київ; Луцьк:
ІА НАН України, 2013. — С. 189—190.
Готун і. А., казимір о. М., Грицик Ю. о.,
Гунь М. о., Лозниця Т. В. Селище «вечірній ліс» у
складі Ходосівського археологічного комплексу //
АДУ 2011. — К.: волинські старожитності, 2012. —
С. 242—243.
Готун і. А., осадчий р. М., Нетьосов П. о. Літопис-
ний звенигород Київський: археологічні реалії та
пам’яткоохоронні перспективи // Міста давньої Русі:
зб. наук. праць пам’яті А. в. Кузи. — К.: Стародав-
ній світ, 2014. — С. 384—397.
Грушевський М. С. волинське питання 1097—
1102 рp. // Твори у 50-и томах. — Львів: Світ, 2003. —
Т. 5. — С. 182—209.
Даниленко В. М. з історії найдавнішого Києва (звіт
за археологічні дослідження ранньослов’янської
експедиції великий Київ в 1969—1970 рр.) / НА ІА
НАН України, ф. 64, 1969—70/26а, 56 с.
Даниленко В. М. Пізньозарубинецькі пам’ятки
київського типу // Археологія. — 1976. — вип. 19. —
С. 65—92.
Добровольский Л. Городище у д. Почтовой виты (Справ-
ка о прошлом одной из киевских окрестностей). — К.:
Тип. Т. Г. Мейнандера, 1912а. — 42 с., карта.
Добровольский Л. змиевы валы вблизи Киева. — К.:
Тип. Т. Г. Мейнандера, 1908а. — 30 с., карта.
Добровольский Л. К вопросу о древних укреплениях
в окрестностях Киева // вИв. — 1912б. — Кн. 1. —
С. 165—183.
Добровольский Л. П. змиевы валы вблизи Киева //
чИОНЛ. — 1909. — Кн. 21. — вып. 1/2. — Отд. 3. —
С. 1—31.
Добровольський Л. з минулого Хотівської околиці
Києва. Окремий відбиток // записки історико-фі-
лологічного відділу вУАН. — 1927а. — Кн. XII. —
21 с., 2 карти.
Добровольський Л. забуті межі давньої Київщини //
зУНТ. — 1908б. — Кн. III. — С. 54—78.
Добровольський Л. Колишній наддніпрянський обо-
ронний вал під Києвом (Мриги — Конча) // записки
історико-філологічного відділу вУАН. — 1927б. —
Кн. XII. — С. 223—233.
Добровольський Л. Проектовані нові під’їзні заліз-
ниці в межах Київської губернії з історично-археоло-
гічного погляду // записки історичної і філологічної
секції Українського наукового товариства в Києві. —
1918. — Кн. XVII. — С. 41—50.
козловська В. Археологічні пам’ятки часів князівсь-
кої доби коло с. Поштова-віта на Київщині // Науко-
вий збірник за рік 1924. — К.: Держвидав України,
1925. — С. 24—28 (записки Українського наукового
товариства в Києві тепер історичної секції вУАН /
Під ред. голови секції М. Грушевського. — Т. XIX).
колекції Наукових фондів Інституту археології НАН
України. Каталог / Н. в. Блажевич, Н. Б. Бурдо,
І. С. вітрик та ін. — К.: Академперіодика, 2007. —
360 с.: рис., 16 с. табл.
Готун і. А. Старожитності Ходосівки та її околиць у працях археологів першої половини ХХ cт.
321ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
куза А. В. Малые города Древней Руси. — М.: На-
ука, 1989. — 168 с.
куза А. В. Древнерусские городища X—XIII вв. Свод
археологических памятников. — М., 1996. — 256 с.
кучера М. П. змиевы валы Среднего Поднепро-
вья. — К.: Наук. думка, 1987. — 208 с.
кучера М. П. Слов’яно-руські городища VIII—
XIII ст. між Саном і Сіверським Дінцем. — К.: ІА
НАНУ, 1999. — 252 с.
Лекин. Опыт военно-исторического изследования
древне-русских укреплённых пунктов // вИв. —
1909. — Июль-август. — № 3 и 4. — С. 21—42.
Линка Н. Предварительный отчёт об экспедиции
«Большой Киев» за 1947 г. / НА ІА НАН України,
ф. 64, 1947/27, 17 с.
Лінка Н. В. Роботи експедиції «великий Київ» за
1947 р. // АП УРСР. — 1952. — Т. III. — С. 39—53.
Максимов Е. В., Петровская Е. А. Древности скиф-
ского времени Киевского Поднепровья. — Полтава,
2008. — 126 с., 2 табл., 44 рис.
Махно Е. В. Раннеславянские (зарубинецко-кор-
чеватовские) памятники в Среднем Поднепровье //
СА. — 1955. — Т. XXIII. — С. 83—88.
Махно Е. В. Раскопки зарубинецких поселений в
Киевском Приднепровье в 1950 г. // Памятники за-
рубинецкой культуры. — М.: Изд. АН СССР, 1959. —
С. 94—101 (МИА. — № 70).
Махно Е. В., Самойловский и. М. зарубинецкие па-
мятники в лесостепном Приднепровье (Материалы к
археологической карте) // Памятники зарубинецкой
культуры. — М.: Изд. АН СССР, 1959. — С. 11—21
(МИА. — № 70).
Махно є. В. звіт про роботу Пирогівського та Дмит-
ровицького отрядів експедиції «великий Київ» / НА
ІА НАН України, ф. 64, 1950/1 е, 43 с.
общая схема древних укреплений и путей вокруг
Киева / Составил штабс-капитан васильев под ред.
подполковника Стеллецкого // вИв. — 1911. —
Кн. 7—8. — Приложение.
Петрашенко В. А., козюба В. к. Отчёт о разведке
бассейна р. виты в Киевской области в 1991 г. / НА
ІА НАН України, ф. 64, 1991/25в, 86 с.
Петрашенко В. о., козюба В. к. Археоло-
гічні пам’ятки басейну р. віти в Київському
Подніпров’ї. — Препринт. — К., 1993. — 56 с. (Біб-
ліотечка «Пам’ятки археології». — вип. 2).
Покровская Е. Ф. Отчёт о работе группы экспедиции
«Большой Киев» Института археологии АН УССР /
НА ІА НАН України, ф. 64, 1947/27, 7 с.
Покровская Е. Ф. Отчёт о раскопках городища в Хото-
во в 1948 г. / НА ІА НАН України, ф. 64, 1948/8, 16 с.
Покровська є. Ф. Хотівське городище // АП УРСР. —
1952. — Т. IV. — С. 12—20.
Похилевич Л. Сказания о населённых местностях
Киевской губернии… — К.: Тип. Киевопечерской
Лавры, 1864. — V + 763 с.
Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысль-
ский… — К.: Изд. книгопродавца Н. А. Оглоблина,
1887. — 305 с.
Похилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский //
Краєзнавчі праці. — Біла Церква: О. Пшонківсь-
кий, 2007. — С. 1—182 (Серія: Бібліотека українсь-
кої краєзнавчої класики).
рапопорт П. о. Обстеження городищ в районі Києва
у 1950 р. // Археологія. — 1952. — Т. VII. — С. 142—
145.
раппопорт П. А. Обследование городищ в районе
Киева (Отчёт разведочно-маршрутного отряда экс-
педиции Большой Киев в 1950 г.) / НА ІА НАН Ук-
раїни, ф. 64, 1950/1ж, 7 с., 8 с. дод., 9 рис.
раппопорт П. А. К вопросу о системе обороны Киев-
ской земли // КСИА АН УССР. — 1954. — вып. 3. —
С. 21—25.
раппопорт П. А. Очерки по истории русского во-
енного зодчества X—XIII вв. — М.—Л.: Изд-во АН
СССР, 1956. — 184 с. (Материалы и исследования
по археологии древнерусских городов. — Т. V. —
МИА. — № 52).
раппопорт П. А. военное зодчество западнорус-
ских земель X—XIV вв. — Л.: Наука, 1967. — 242 с.
(МИА. — № 140).
Терпиловский р. В., Абашина Н. С. Памятники ки-
евской культуры (Свод археологических источни-
ков). — К.: Наук. думка, 1992. — 224 с.
Фабрициус и. Отчёт о рекогносцировочной поездке
в сс. Хотов (Хотів) и Ходосовка (Ходосиевка) по зада-
нию экспедиции «Большой Киев» (11/VI—1947 г.) /
НА ІА НАН України, ф. 64, 1947/27, 6 с.
Фундуклей и. Обозрение Киева и Киевской губернии
в отношении к древностям… — ч. 2. Обозрение Ки-
евской губернии. — [б/м], [б/г]. — 290 + XXXXVII с.
Юра р. о. Матеріали до «Карти замчищ і поселень
XIV—XVII ст.» (виписки з джерел) / НА ІА НАН Ук-
раїни, ф. 22, спр. 22.
и. А. Готун
ДреВносТи хоДосоВКи и её
оКресТносТеЙ В рабоТах архе-
ологоВ перВоЙ полоВины xx в.
Исследования возле Ходосовки в южных пригоро-
дах Киева в первой половине XX в. включали рабо-
ты на укреплённых пунктах, на селищах в их округе
и на могильниках. в результате получен большой
массив материала, характеризующего жизненную
модель древности, сделаны обобщения об особеннос-
тях материальной и духовной культуры населения,
выделено общее и особенное в археологических па-
мятниках региона.
Ключевые слова: Ходосовка, Хотов, Лесники,
Мрыги, вита-Почтовая, городище, поселок, змие-
вый вал, могильник.
I. A. Hotun
khOdOsivkA And its
envirOnMents Antiquities
in first hAlf Of xx century
ArchAeOlOgist wOrks
Investigation near Khodosivka in the southern out-
skirts of Kiev in first half of XX cent. included works
on the strengthened points, on settlements and in their
district and on burial grounds. In course of the works
the big file of the material characterizing old vital mod-
el has been revealed, generalizations about features of
material and spiritual culture of the population have
been made, general and especial features of the monu-
ments of the region have been picked up.
keywords: Khodosivka, Khotiv, Lisnyky, Mryhy,
Vita-Poshtova, hillfort, settlement, Serpent’s Wall
(Zmiyevyi val), burial ground.
одержано 17.10.2016
|