Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.)
У статті автор досліджує проблему комплексного етнографічного вивчення північної Житомирщини вітчизняною наукою від середини ХІХ ст. до
 сьогодні. Означена територія постійно приваблює
 до себе багатьох дослідників, оскільки саме житомирське Полісся у різних галузях народної культури...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2017 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2017
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161970 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) / І.І. Несен // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 329-335. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860240019449446400 |
|---|---|
| author | Несен, І.І. |
| author_facet | Несен, І.І. |
| citation_txt | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) / І.І. Несен // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 329-335. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | У статті автор досліджує проблему комплексного етнографічного вивчення північної Житомирщини вітчизняною наукою від середини ХІХ ст. до
сьогодні. Означена територія постійно приваблює
до себе багатьох дослідників, оскільки саме житомирське Полісся у різних галузях народної культури тривалий час зберігало найдавніші традиції та знання. Розглядаючи у цьому зв'язку здобутки і
перспективи, автор накреслює можливі шляхи вирішення нерозв'язаних на сьогодні питань.
В статье автор исследует проблему комплексного
этнографического изучения Северной Житомирщины
отечественной наукой с середины XIX в. и до сегодняшнего времени.
In the article the issue of comprehensive ethnographic
study by domestic science of Northern Zhytomyr region
is examined from the middle of the nineteenth century
till today. Described area constantly attracts many researchers,
since Zhytomyr Polissya in various fields of
folk culture for a long time has been keeping the ancient
traditions and knowledge. Ethnographic study of middle
Polissya went a long way — from a variety of field data
accumulation, began in the mid-nineteenth century to
complex ethno-linguistic and ethnological studies that were published mainly in the second half of the twentieth
century. Considering in this regard the achievements and prospects, the author outlines possible solutions
to unresolved issues today. Based on the findings of leading edge research, the author discovers the most
important and most original Zhytomyr Polissya fields of traditional life. Attention has been focused on the identification
of local features and characteristics in the field of «cultural complex life support».
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:28:58Z |
| format | Article |
| fulltext |
329ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
У статті автор досліджує проблему комплекс-
ного етнографічного вивчення північної житомир-
щини вітчизняною наукою від середини хіх ст. до
сьогодні. означена територія постійно приваблює
до себе багатьох дослідників, оскільки саме жито-
мирське Полісся у різних галузях народної культу-
ри тривалий час зберігало найдавніші традиції
та знання. розглядаючи у цьому зв’язку здобутки і
перспективи, автор накреслює можливі шляхи ви-
рішення нерозв’язаних на сьогодні питань.
Ключові слова: північна житомирщина, ет-
нографічне вивчення, традиційні галузі, будівниц-
тво, деревообробництво, бортництво, ткацтво,
вбрання, харчування, поховальні обряди.
Українське Полісся — історико-етнографіч-
ний регіон, з яким пов’язують найбільш давні
риси, збережені у народному побуті ХІХ—ХХ ст.
Саме тому від моменту становлення вітчизня-
ної етнології цю територію у різних аспектах
досліджували як окремі науковці, так і наукові
колективи. Тривалі регіональні дослідження
поступово засвідчили, що Українське Полісся
в етнографічному відношенні поділяється на
підрегіони Таке районування проводилося у
контексті загального історико-етнографічно-
го поділу українських теренів. На жаль, після
тривалого студіювання зазначенної проблеми,
дослідники продовжують твердити, що через
довільне трактування вживаних термінів і
назв типу — «історико-етнографічна область»,
«історико-етнографічна зона», «регіон / підре-
гіон», «район / підрайон» — усі схеми сучасних
історико-етнографічних районувань є умовни-
ми і робочими [Глушко, 2000, с. 179—214].
У новітніх етнологічних виданнях науковці
продовжують членувати Полісся на два основ-
ні підрегіони — Лівобережне і Правобережне
[Кирчів, 2004, с. 61]. У кінці ХХ ст. Правобе-
режне Полісся у свою чергу ділили на Цент-
ральне і західне [Полесье, 1988, с. 39—40]. На
початку ХХІ ст. назва «центральне» практично
зникла з наукового обігу, а натомість з’явилося
«середнє». Отже сьогодні вітчизняна етнологія
виділяє на теренах Українського Полісся що-
найменше три частини: східну (чернігівську),
середню (локалізовану між Дніпром і Горинню)
і західну (рівненсько-волинську). Ядром Серед-
нього Полісся є північна Житомирщина. Саме
тут численними збирачами у різні історичні
періоди було зафіксовано найбільшу кількість
найоригінальніших сюжетів і найдавніших
традиційних знань. чимало з них до нашого
часу дійшли в архівних рукописних матеріа-
лах численних науково-пошукових експедицій.
Особливо важливими серед них стали: польові
дослідження василя Кравченка, здійснені в
кінці ХІХ ст. як члена Товариства дослідників
волині, а пізніше, упродовж 1920-х рр. — як
працівника вУАН; багаторічні поліські ет-
нолінгвістичні експедиції (1974—1981 рр.) Ін-
ституту слов’янознавства РАН під керівниц-
твом Микити Толстого; пошукова діяльність
Національного музею народної архітектури та
побуту України; робота Історико-культурної ек-
спедиції МНС України, яка, розпочавшись від
середини 1990-х рр., ведеться до сьогодні.
численні галузі народного побуту Полісся
досить довго поділяли на матеріальну і духовну
культуру. Такий поділ не раз піддавався спра-
ведливій критиці, оскільки будь-який етногра-
фічний предмет у традиційній культурі поєдну-
вав ознаки утилітарні, естетичні й ідеологічні.
Тривале етнографічне дослідження Полісся не-
спростовно засвідчило стійку збереженість тут
оригінальних локальних традицій, що склали-
УДК: 39(477.42)
I. і . Несен
КоМплеКсне еТнограФічне ВиВчення піВнічної
жиТоМирщини: ЗДобуТКи і перспеКТиВи
(за матеріалами серединихіх — хх ст.)
© I. І. НЕСЕН, 2017
Методичні аспекти комплексних досліджень
330 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
ся у народній архітектурі, заняттях, промис-
лах і ремеслах, вбранні, харчуванні, родинній
і календарній обрядовості, пісенному фольклорі
тощо. Кожна зі згаданих галузей упродовж
тривалого студіювання отримала своїх дослід-
ників. У кінці ХХ ст. з’явилися колективні нау-
ково-аналітичні праці, які вивчали історичний
й етнографічний розвиток Українського Поліс-
ся комплексно [Полесье, 1988; Общественный,
1988]. Однак, з погляду етноареального вивчен-
ня окремих поліських підрегіонів ці праці за-
лишили чимало фактологічних лакун і прога-
лин. У подальшому до вирішення цих завдань
впритул підійшли українські науковці з різних
дослідницьких та музейних закладів, які трива-
лий час були учасниками Історико-культурної
експедиції МНС України і обстежували терени
Середнього Полісся за основними етнографіч-
ними напрямками. Науковим наслідком цих
досліджень стало видання кількох колективних
збірників, які значно розширили фактологічну
базу і наукові знання про етнографію цього під-
регіону [Полісся України, 1997; 1999; 2003].
завдяки розширенню підходів і методів ет-
нологічних регіональних досліджень у різних
галузях народного побуту були виокремлені
деякі не лише регіональні, а й субрегіональні
і локальні риси. При цьому ареальні дослід-
ження в етнології як складова порівняльно-іс-
торичного методу на сьогодні остаточно не ви-
конали усіх аналітичних завдань. По-перше, у
комплексі побутової культури Житомирського
Полісся середини ХІХ—ХХ ст. далеко не всі га-
лузі вивчені рівноцінно. По-друге на сьогодні
виділені не всі локальні особливості, поширені
у кожному з місцевих занять. важливим у цьо-
му контексті є кількісний аналіз встановлених
явищ. По-третє, для етнографічного студіюван-
ня невеликого підрегіону може бути змінена
власне структура побутового комплексу. У ній
можуть з’явитися додаткові місцеві явища і
поняття. Прикладом може слугувати комплек-
сне дослідження особливостей життя і побуту
«околичної» шляхти, яка здавна проживає на
півночі Житомирщини, здійснене упродовж
1970—2000-х рр. науковцями київського скан-
сену і створення тут відповідного садибного
комплексу [Несен, 2004а; 2004б; 2005; 2008а;
2009а; 2009б]. згаданий проект вніс суттєві до-
повнення у відомості про цю соціальну верству
у підрегіоні і став першим комплексним до-
слідженням її побуту.
Тому у контексті ареального дослідження
народної культури північної Житомирщини
вже давно наспіла потреба звести польові дані
і результати досліджень за різними темами
способом структурно-ареального картографу-
вання різних явищ і типів культури.
Сьогодні також час поставити більш склад-
не наукове завдання — порівняти результати
досліджень північної Житомирщини не лише
етнологів, а й етнолінгвістів, археологів. Адже
метод комплексного дослідження може бути за-
стосований для роботи на одній території пред-
ставників різних наук. Такий міждисциплі-
нарний підхід дозволить виявити кореляти у
підрегіональних моделях традиційно-побутової
культури на різних етапах історичного розвитку.
Археологічний речовий матеріал й етнографіч-
ні та етнолінгвістичні тексти можуть несподіва-
но доповнити один одного, створити підгрунтя
для здійснення наукових реконструкцій.
Метою ж цієї статті є аналіз попередньо
встановлених вітчизняною наукою комплексу
рис, які визначають своєрідність культурного
обличчя Житомирського Полісся у середині
ХІХ — ХХ ст.
Насамперед згадаємо, що з—поміж традицій-
них чоловічих занять Середнього Полісся най-
давнішими і базовими були деревообробництво,
металообробка і бджільництво. Серед жіно-
чих — ключове місце посідало ткацтво. При ць-
ому серед різних деревообробних галузей своєю
розвинутістю і масовим побутуванням яскраво
вирізняється найдавніша з них — довбання.
Століттями воно розвивалося на глибинних
місцевих знаннях про властивості різних порід
дерева та їх відповідність різним харчовим
продуктам. Довбання разом із бондарством у
північній Житомирщині практично цілковито
забезпечувало потреби селянських родин у різ-
номанітному асортименті дерев’яного посуду, в
той час як в інших регіонах України ключове
значення вже мав посуд гончарний.
Металообробка в житомирському Поліссі
ґрунтувалась насамперед на значних покладах
місцевих руд, давніх традиціях добування за-
лізної руди і її обробки. Не дивно, що термін
«рудня» зберігся тут як місцевий топонім. Ме-
талообробництво відповідно стимулювало особ-
ливий розвиток у краї сільського ковальства.
Нарешті місцеве бджільництво і його продук-
ти (мед і віск) були невід’ємною частиною жит-
тя поліщуків від колиски до могили [Полесье,
1988, с. 164]. Тут воно розвивалося у формах
лісового і присадибного колодного бортництва,
які зазвичай співіснували. Ця галузь дослід-
жувалася вітчизняними етнологами особливо
плідно упродовж всього ХХ ст. від окремих пуб-
лікацій різних польових матеріалів до узагаль-
нюючих аналітичних статей, серед яких згадає-
мо декілька найбільш фактологічних [Ковалев,
1916; Скуратівський, 2000; Несен, 2012]. При
цьому у місцевому пасічництві досліджували-
ся головні виробничі сфери — виготовлення
вуликів, інструментарій, система утримання і
догляду, пасічні родинні і календарні обряди;
звичаєве право. Аналіз значної кількості поль-
ових матеріалів засвідчив, що традиції бджіль-
ництва житомирського Полісся мають пере-
важно регіональну типологію. При цьому саме
у середовищі бджолярів північної Житомирщи-
ни збереглася найбільша кількість реліктових
знань — практичних і світоглядних.
Несен і. і. Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи
331ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
Головним, й одним із найдавніших, жіночим
домашнім заняттям підрегіону, було ткацтво.
Поліське ткацтво як окрема наукова проблема
звернуло на себе увагу українських етнологів
вже в другій половині ХХ ст. з-поміж багать-
ох його дослідників насамперед виокремимо
львівських науковців: Олександру Нестер, яка
ще у 1980-і рр. захистила дисертацію на здобут-
тя ступеня кандидата наук за темою «Народ-
не ткацтво Правобережного Полісся» [Нестер,
1983; 1984; Полесье, 1988, с. 185—200] і Люд-
милу Булгакову, яка тривалий час студіювала
цю ж проблему як учасниця Історико-культур-
ної експедиції МНС України [Полісся України,
1997, с. 329—340; 2003, с. 231—241].
Ткацтво житомирського Полісся побутувало
як традиційне, масово поширене і ґрунтувало-
ся переважно на застосуванні лляної і вовняної
сировини і частково на коноплях. внаслідок
студіювання згаданої теми було ретельно про-
аналізовано асортимент тканих виробів, які
утворюють дві основні групи — хатні тканини і
предмети одягу. виявлено загальнополіську ти-
пологію житомирських тканин. водночас були
виявлені і деякі суто місцеві явища — а саме
«закладні» тканини, виготовлення яких було
поширене переважно у середовищі так званої
«околичної» шляхти [Полісся України, 2003,
с. 231—241]. водночас «закладне» ткацтво було
органічною частиною місцевого костюму.
Натомість недостатньо вивченими залиши-
лися технології виготовлення тканин, їх аре-
альна локалізація у підрегіоні, термінологія.
Поглиблення наукової бази сьогодні також пот-
ребують питання класифікації орнаменталь-
них мотивів, поширених у місцевому ткацтві,
номенклатура ткацьких мір і знарядь праці;
міфологічні сюжети про ткацтво тощо.
згадавши коротко провідні допоміжні га-
лузі північної Житомирщини і, зважаючи на
широту піднятої проблеми, у пропонованій
статті зосередимо увагу на дослідженні галу-
зей, які були основою традиційної культурно-
господарської системи забезпечення людських
потреб, а саме — будівництві, одязі, харчу-
ванні і похованні. вони були і залишаються
об’єктами дослідження як етнології, так й ет-
нолінгвістики.
в українській етнології проблеми дослід-
ження традиційного житла завжди коре-
лювалися з вивченням принципів формування
садибного комплексу й особливостей структур-
них організацій поселень. У цьому контексті
поліські поселення, залежно від підрегіональ-
ної локалізації, були віднесені науковцями до
першої зони, яка охоплювала північну і за-
хідну частини України, і де поселення виник-
ли внаслідок народної колонізації [Українці,
1959, с. 291]. Давнім типом тут був визнаний
замкнутий варіант садиби, а найпоширенішим
у регіоні — відкритий двір [Козакевич, 1959,
с. 13—15]. Як найдавніший варіант садибного
комплексу було виділене поняття «дворище»
[Українці, 1959, с. 294]. Така класифікація ви-
никла ще у середині ХХ ст.
У 1960-і рр. непересічний внесок у вивчення
поліської народної архітектури здійснив Сте-
фан Таранушенко. Спираючись на власні по-
льові дослідження і наукові висновки своїх по-
передників, він виділив Житомирське Полісся
як найдавніший, за будівельними традиціями,
підрегіон, який до кінця ХХ ст. зберіг історич-
ну пам’ять про різні реліктові будівельні яви-
ща, зокрема про локально поширені варіанти
конструкції дахів — на сволоках, врубаних у
фронтони, на сохах і на стовпцях [Таранушен-
ко, 1969, с. 18]. При цьому найдавнішим покрі-
вельним тут матеріалом була визнана колота
дошка. Крім житла С. Таранушенко дослідив
особливості господарських будівель Українсь-
кого Полісся, виділивши серед них окремі під-
регіональні варіанти [Таранушенко, 1968].
У 1970—1990-і проблему поліської архітек-
тури найбільш результативно і системно до-
сліджували два науковці-музейники — Архип
Данилюк і Сергій верговський. Перший у роз-
витку поліського житла зокрема виділив два
історичні етапи — більш ранні однокамерні,
криті колотою дошкою житла і білені глиною
під солом’яним дахом пізніші трикамерні. На-
уковець також наголосив на взаємозалежності
між формою даху, покрівельною технікою і
матеріалом, виділивши північ Житомирської
області, як територію поширення покриття ко-
лотою дошкою [Данилюк, 1996, с. 98, 104]. Спи-
раючись на науковий доробок своїх попередни-
ків, дослідник продовжив вивчення замкнених
дворів на Поліссі [Данилюк, 1975]. У питанні
дослідження особливостей виконання техніки
зрубу Житомирське Полісся також було виз-
нане ядром території, де застосовували соснові
кругляки, у яких випуски вінців затісувалися у
формі шестикутника [Приходько, 1970, с. 50].
Для згаданого вище С. верговського дослід-
ження архітектури Полісся стало справою всьо-
го його професійного життя. Окрім величезної
кількості фактичних польових матеріалів і низ-
ки аналітичних статей, він став творцем архі-
тектурної частини експозиції «Полісся» відомого
на весь світ Київського скансену [верговський,
1979]. з погляду дослідження народної архі-
тектури північної Житомирщини особливо цін-
ними є його експедиційні матеріали, що стали
частиною музейного архіву. Ці записи, а також
оригінальні будівлі з житомирського Полісся
наочно засвідчують і доповнюють усі попередні
напрацювання теоретичної науки.
Кінець 1990-х і наступні 2000-і рр. стали ча-
сом наукового студіювання середньополіської
архітектури ще одним талановитим науков-
цем — Романом Радовичем. У своїх статтях,
написаних на власних польових матеріалах,
він спрямував проблему дослідження полісько-
го житла на нові і вкрай важливі питання, а
Методичні аспекти комплексних досліджень
332 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
саме: особливості підготовки будівельного ма-
теріалу, технічних і прийомів і технологічних
особливостей. Аналізуючи виявленні реліктові
пам’ятки, Р. Радович виявив два типи накот-
ного даху, з’ясовував особливості пропорцій
поліського житла, типологічні особливості зру-
бу, будівельний інструментарій тощо [Полісся
України, 1997, с. 87—116; 2003, с. 83—94]. У
такий спосіб дослідник вніс чимало суттєвих
уточнень у вже відомі факти, ввів до наукового
обігу нову будівельну термінологію, поставив
питання про можливість картографування ти-
пів поліського житла. Цьому без сумніву також
сприяють важливі етнолінгвістичні проекти
знаного у своїй галузі авторитета — Миколи
Никончука, який зібрав і проаналізував буді-
вельні терміни у спеціальному виданні [Ни-
кончук, 1990].
Саме на межі 1990—2000-х рр. особливо
плідно досліджувалася як окрема наукова про-
блема будівельна обрядовість. У цьому плані
північна Житомирщина щоразу відкривала
науці чимало нових міфологічних сюжетів і
вірувань. Серед них найважливішими є риту-
али, що виконувалися при зведенні і заселенні
житла. У їх структурі збереглася система дав-
ніх уявлень, елементи демонології, сакралізо-
вані атрибути тощо. Помітний внесок у вив-
чення цієї теми на матеріалах Житомирського
Полісся зробив львівський науковець Роман
Сілецький [Полісся України, 1997, с. 117—124;
2003, с. 95—124].
У своїх статтях Р. Сілецький, аналізуючи
найважливіші складові будівельного циклу,
як то «закладщини», «вхідчини», виявив низку
табу на їх проведення. Серед останніх насампе-
ред виділимо високосний рік, постовий період,
важкі дні тижня (понеділок, середа, п’ятниця),
фази місячного циклу («молодик»). Окрему ува-
гу науковець приділив обрядовому аспекту ви-
бору деревини для зведення житла. При цьому
у місцевих уявленнях про чисте і нечисте дере-
во він також виявив заборони на використання
для житла окремих порід дерев (осику) або де-
рева з аномальним розвитком стовбура чи кро-
ни. важливе місце серед будівельних обрядів
займають також ритуали вибору місця під жит-
ло, ключове місце в яких мають худоба, вовна,
хліб / сіль.
Окремі обряди житла автор пов’язує з домо-
виком. Це насамперед традиція тваринної жер-
тви на покутньому куті, здійснювана під час
«закладщин» і впускання до нової хати кота і
півня у зв’язку зі «вхідчинами».
Р. Сілецький також окремо студіював клю-
чові ритуальні будівельні атрибути. Особливу
увагу приділив «вільцю» — гілці-символу за-
вершення будівництва, що встановлювалася
на гребені даху [Сілецький, 2003]. У його мі-
фології він вбачає зв’язок із дохристиянськими
уявленнями про потойбічний, власне підзем-
ний світ, із померлими родичами. Такі погля-
ди, на думку вченого, приховують індоарійські
корені [Там само, с. 419].
Не менш важливою у студіюванні народної
архітектури є проблема облаштування тради-
ційного інтер’єру. Досліджуючи Житомирське
Полісся на це свого часу звернув увагу ще
в. Кравченко, зібравши й упорядкувавши ві-
домості про такі реліктові його складові як ос-
вітлювальні пристрої курного або напівкурного
житла в осінньо-зимовий час [Кравченко, 2009,
с. 71]. Ці матеріали дали можливість музейни-
кам у 1970—1980-і рр. виявити під час експе-
дицій речові залишки таких конструкцій і нові
дані про них [Данилюк, 1979].
Комплексно особливості облаштування хат-
нього інтер’єру правобережного Полісся свого
часу дослідила Раїса Свирида, визначивши ос-
новний набір, типологію й особливості виготов-
лення меблів і деяких хатніх предметів [Сви-
рида, 1979]. У своїй статті дослідниця значною
мірою використала і проаналізувала польові
матеріали з Житомирського Полісся. Пізніше
тему облаштування поліського інтер’єру про-
довжили учасники вже згадуваної чорнобиль-
ської експедиції. При цьому студіювання теми
отримало два напрямки — власне особливості
організації хатнього інтер’єру і обрядовий ста-
тус його складових [Полісся України, 2003,
с. 125—166].
Поліський костюм в українській етнології
тривалий час вивчався у загальноукраїнсько-
му контексті. Системно й відокремлено він по-
чав студіюватися у 1970—1980-і рр. зокрема, у
цей період дисертацію на здобуття наукового
ступеню кандидата історичних наук на тему
«Народний костюм Українського Полісся» за-
хистила львівська дослідниця Галина Стель-
мащук [Стельмащук, 1980; 1982; 1983].
вже у 2000 р. київською дослідницею Люд-
милою Пономар була захищена ще одна науко-
во-дослідна робота «Народний одяг західного
Полісся кінця ХІХ — початку ХХ ст.». вкрай
важливим є те, що кінцевим етапом досліджен-
ня стало картографування проаналізованих
матеріалів [Пономар, 2011].
Саме їх дослідження створили основу для
подальших пошуків у підрегіоні. Л. Пономар
насамперед було з’ясовані наступні питання:
− у місцевому народному одязі поєднані авто-
хтонні та іноетнічні риси.
− одяг волинського, Рівненського і Жито-
мирського Полісся утворює окремі типи, які
протиставляються один одному і виділяє три
основні типи поширення реалемних і номі-
нативних явищ.
− найдавнішим із зафіксованих видів жіночо-
го поясного одягу Житомирського Полісся є
парна запаска.
− житомирські спідниці відрізняються від во-
линських і рівненських способами декору-
вання і матеріалами.
− існують також відмінності у типах намиста.
Несен і. і. Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи
333ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
− середньополіська лексема свита протистав-
лена західнополіській «серніга». При цьому
довгополий верхній одяг північної Жито-
мирщини має розширення нижньої частини
силуету за рахунок зборок («заборів»), а не
вставок-«клинів», як у західному Поліссі.
Попри згадані ґрунтовні видання, зазначи-
мо, що і сьогодні народний костюм Житомир-
щини до кінця не вивчений. Такий стан справ
зокрема обумовлений особливостями методів
опрацювання матеріалів по проблемі, які пот-
ребують інтегрування двох найважливіших
блоків — музейних колекцій і польових ма-
теріалів. Це дає можливість реконструювати
народні костюми минулих століть. з власного
досвіду знаємо, що ця робота є вкрай копіткою
і тривалою. Адже над з’ясуванням і відновлен-
ням нових варіантів житомирських жіночих
народних костюмів довелося працювати багато
років, поєднуючи польові інформації і відомі
артефакти поліського одягу [Несен, 2008б].
Традиційна їжа в етнологічній науці першої
половини ХХ ст. вивчалась у контексті загаль-
ноукраїнському. народне харчування Ук-
раїнського Полісся як наукова багатовекторна
проблема розглядалося вже у працях 1960-х рр.
Основні її напрями це: буденні страви, риту-
альні страви, життєвий раціон, продукти хар-
чування, посуд тощо. Головними дослідниками
теми впродовж тривалого часу були Таїсія Гон-
тар, Людмила Молчанова та Лідія Артюх.
Ареальні дослідження у цій галузі розпоча-
лися в кінці ХХ ст. Це дало можливість з’ясувати
набір місцевих культур і продуктів, що тради-
ційно використовувалися у сільському харчу-
ванні, зберігаючи при цьому як українську,
так і східнослов’янську типологію. Класифіка-
цію традиційних страв формують: борошняні й
круп’яні, овочеві, молочні, м’ясні, рибні, грибні
і ягідні групи став. Дві останні мають тут особ-
ливе значення й традицію побутування. Гриби
як допоміжний продукт використовують у бага-
тьох стравах. Не менш оригінальними є тради-
ції виготовлення ягідних квасів і киселів, які
на Житомирському Поліссі мали як щоденний,
так і ритуальний статуси.
Поліська ритуальна їжа є важливою міждис-
циплінарною науковою проблемою, яка до сьогод-
ні має помітні лакуни. Однією з найважливіших
наукових галузей тут є обрядовий хліб. зокрема,
аналізуючи питання ареальної характеристики
поминального хліба на Українському Поліссі,
Л. Артюх з—поміж регіональних варіантів рецеп-
ту виготовлення поминального «колива» виділи-
ла інтегральний житомирсько-чернігівський, що
готується з кришеного житнього хліба, змоченого
медовою ситою [Артюх, 1994]. При цьому наші
дослідження цього питання у межиріччі Ужа і
Тетерева засвідчили, що у напрямку північ—пів-
день поминальна страва Житомирського Полісся
змінює спочатку назви, а далі на південь і рецепт
приготування [Несен, 2011].
Археологічні дослідження Житомирського
Полісся показали, що однією з найдавніших
місцевих культур було просо. воно домінувало
тут упродовж V—Х ст. [Томашевський, 1993,
с. 143]. А в традиційному харчуванні пшоня-
на каша зберігала важливе значення і була
не лише щоденною, а й ритуальною стравою,
обов’язковою в головних обрядах родинного
циклу — родинах, весіллі і похороні.
У галузі дослідження поховальних і поми-
нальних обрядів особливо відзначимо науко-
вий доробок житомирських етнолінгвістів вален-
тини Світельської та валентини Конобродської.
Перша з них студіювала тему у рамках комп-
лексного проекту Інституту слов’янознавства
і балканістики РАН, а друга розпочала роботу
над темою у межах проекту «Поліського етнолін-
гвістичного атласу» [Седакова, 1983]. Обидві
дослідниці відзначали найбільший порівняно
з іншими обрядами ступінь консервативності
поліського поховального обряду.
У картографуванні поховальних практик
всього Українського і Білоруського Полісся
в. Світельська виділила найважливіші риту-
альні номінації і деякі явища, а саме: номіну-
вання помираючого; агонію; обрядодії виносу з
хати; уявлення про одяг для померлого; прик-
мети при помиранні; мотив дороги; мотив дому
тощо. Картографування поліського поховаль-
ного обряду засвідчило ареалогічні тенденції
співвіднесені з родоплемінними територіями.
При цьому поширення окремих мотивів автор-
ка відстежує як у західному, так і у Середньо-
му Поліссі, зокрема номінування помираючого;
ритуальні дії під час важкої агонії; табу щодо
одягу небіжчика; мотив дороги; мотив дому;
особливості одягу неодружених небіжчиків.
Коріння таких ритуальних реалій вона виво-
дить з культурних давньоплемінних традицій,
про що зазначає: «це свідчить, мабуть, про
наявність спільних рис… у культурі древлян,
волинян, дреговичів і частково сіверян» [Сві-
тельська, 1996, с. 207]. Окремо виділяє в. Сві-
тельська і загальнополіські риси: мотив дому
в назвах стану агонії; ритуальні дії під час
важкої агонії. вона також акцентує на особ-
ливостях конкретної реалізації одних і тих же
міфічних уявлень і вважає Середнє Полісся
проміжною, сполучною ланкою, де наявні всі
типи номінантів.
в. Конобродська провела комплексний
аналіз поховальних явищ від моменту настан-
ня смерті до проблеми способів вшанування
небіжчиків у системі календарних і родинних
обрядів. У ході дослідження авторка створила
різні класифікації численних понять і термінів,
розкривши їх взаємозв’язки, а також виділив-
ши у них реалемні та номінативні групи [Ко-
нобродська, 2007].
з-поміж етнологів найбільше до студіюван-
ня цієї проблеми долучилася Наталя Гаври-
люк. Серед родинних, зокрема й поховальних
Методичні аспекти комплексних досліджень
33� ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
явищ Київського Полісся вона у свою чергу
виділила низку ознак (виливання води з мер-
ця на покуть з двору; виливання води з мерця
на пліт; тримання води для душі впродовж 40
днів; виливання води для душі на покуть з дво-
ру; півроку як строк поминання померлого; від-
сутність звичаю класти в труну запасний одяг;
справляння дідів; жалобний обід як номінація
післяпоховальних поминок, які повторюються
не лише тут, а й на більшій частині Середнього
Полісся [Гаврилюк, 1989].
на завершення порушеної теми зроби-
мо основні висновки:
− етнографічне вивчення Українського Поліс-
ся вітчизняною етнологією пройшло трива-
лий шлях від постійного накопичення різ-
номанітних польових матеріалів до цілісних
етнологічних й етнолінгвістичних дослід-
жень у вигляді численних статей та окремих
наукових збірників і колективних моногра-
фій, що з’явилися переважно у другій поло-
вині ХХ ст.;
− більшість видань не ставили перед собою
завдання з’ясувати субрегіональні особли-
вості різних галузей народної культури з
чітким виділенням етнографічного обличчя
територій Східного, західного і Середнього
Полісся, хоча така потреба давно наспіла;
− існуючі на сьогодні наукові висновки доз-
воляють визначити найважливіші й найо-
ригінальніші для Середнього Полісся галузі
традиційного побуту, але не дають цілісної
картини субрегіонального контексту;
− у даній статті ми зосередили свою увагу на
галузях так званого «комплексу культури
життєзабезпечення» як основи традиційної
культурно-господарської системи забезпе-
чення людських потреб, виявивши співісну-
вання в кожній із них загальноукраїнських,
поліських і локальних рис;
− комплексне студіювання традиційної куль-
тури північної Житомирщини дасть мож-
ливість виявити найтиповіші характеристи-
ки цього району.
− для субрегіонального етнографічного вив-
чення північної Житомирщини, що є ядром
Середнього Полісся необхідно заново про-
аналізувати польовий й аналітичний ма-
теріали з метою його системного картографу-
вання.
Артюх Л. Ф. Ареальна характеристика поминально-
го хліба на Українському Поліссі // Проблеми сучасної
ареалогії. — К.: Наук. думка, 1994. — С. 318—323.
Верговський С. В. Давнє народне будівництво ук-
раїнського та білоруського Полісся // НТЕ. — 1979. —
№ 2. — С. 74—80.
Гаврилюк Н. к. Київськополіський варіант тради-
ційної сімейної обрядовості на фоні суміжних тери-
торій // Київське Полісся (етнолінгвістичне дослід-
ження). — К.: Наук. думка, 1989. — С. 24—40.
Глушко М. С. Етнографічне районування України:
стан, проблеми, завдання (за матеріалами наукових
досліджень другої половини ХХ — початку ХХІ ст.) //
вісник Львівського університету. Серія історична. —
2009. — вип. 44. — С. 179—214.
Данилюк А. Г. Давні народні будівельні традиції на
Українському Поліссі // Древляни. збірник статей і
матеріалів з історії та культури Поліського краю. —
Львів: Ін-т народознавства НАНУ, 1996. — С. 97—
108.
Данилюк А. Г. замкнені двори на Поліссі // НТЕ. —
1975. — № 4. — С. 102—103.
Данилюк А. Світло погаслих посвітів // Жовтень. —
1979. — № 11. — С. 126—130.
кирчів р. Історико-етнографічні райони України та
етнографічні групи українського народу // Етногра-
фія України. Навчальний посібник / за редакцією
проф. С. А. Макарчука; видання 2-ге, перероблене і
доповнене. — Львів: Світ, 2004. — С. 120—146.
ковалев Н. и. Живая летопись волынского пасечни-
чества: [Устные памятники нар. пчеловодства]. —
Житомир: Тип. С. М. Штернберга, 1916. — 40 с.
козакевич М. З. Селянська садиба на Українському
Полісся (в другій половині ХІХ і першій половині
ХХ ст.) // Матеріали з етнографії та мистецтвознавс-
тва. — К.: АН УРСР, 1959. — С. 9—25.
конобродська В. Поліський поховальний і поми-
нальні обряди. — Житомир: Полісся, 2007. — Т. 1:
Етнолінгвістичні студії. — 2007. — 351 с.
кравченко В. зібрання творів та матеріали з ар-
хівної спадщини / упоряд. О. Рубан. — К.: ІМФЕ,
2009. — Т. 2. — 640 с.
Несен і. і. Етнографічними стежками Житомирщи-
ни // волинський музей: історія і сучасність. — Лу-
цьк: волинський краєзнавчий музей, 2009а. —
вип. 4. — С. 361—365.
Несен і. і. Календарні обряди Північно-Східної
Житомирщини та їх побутування в середовищі око-
личної шляхти (етноареальний аспект) // Традиція
і культура. Матеріали міжнародної наукової конфе-
ренції. — К.: Інститут філософії України, 2005. —
ч. 1. — С. 31—32.
Несен і. і. Околична шляхта Центрального Полісся:
особливості весільного ритуалу // НТЕ. — 2004а. —
№ 6. — С. 91—97.
Несен і. і. Околична шляхта на теренах Північно-
Східної Житомирщини: особливості історичного роз-
витку та етнографічного життя // Наукові записки
з української історії. — Переяслав-Хмельницький:
Астон, 2008а. — вип. 21. — С. 84—97.
Несен і. і. Поліське бортництво як галузь тради-
ційних чоловічих знань (друга половина ХІХ —
ХХІ ст.) // вісник Львівського університету. Історич-
на секція. — Львів, 2012. — вип. 47. — С. 179—198.
Несен і. і. Поховальний обряд у межиріччі Ужа і Те-
терева // Джерела до української етнології. Матеріа-
ли польових досліджень. — К.: задруга, 2011. —
вип. 1. — С. 178—191.
Несен і. і. Поховальні та поминальні обряди в се-
редовищі «околичної» шляхти північно-східної Жи-
томирщини (кінець ХІХ — ХХ століття) // вісник
Львівського університету. Серія історична. — Львів,
2009б. — вип. 44. — С. 241—266.
Несен і. і. Традиційний жіночий костюм Жито-
мирського Полісся середини ХІХ — початку ХХ ст.:
проблеми вивчення та виставкового відтворення //
Народний костюм як виразник національної іден-
тичності. Науковий збірник за матеріалами всеук-
раїнської науково-практичної конференції. — К.:
ХІК, 2008б. — С. 237—247.
Несен і. і. Центральне Полісся в контексті етноаре-
алогії (за матеріалами весільної обрядовості) // Ма-
Несен і. і. Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи
335ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2017, вип. 4 (25)
теріали до української етнології. — К.: ІМФЕ НАН
України, 2004б. — вип. 4 (7). — С. 105—112.
Нестер А. Т. Народное ткачество украинского По-
лесья конца ХІХ — начала ХХ вв.: автореф. дисс.
на соискание учен. степени канд. ист. наук : спец.
07.00.07 «Этнография». — Минск, 1984. — 19 с.
Нестер А. Т. Региональные особенности народного
ткачества Правобережного Украинского Полесья //
Полесье и этногенез славян. Предварительные
материалы и тезисы конференции. — М.: Наука,
1983. — С. 45.
Никончук М. В., Никончук о. М. Будівельна лекси-
ка правобережного Полісся в лексико-семантичній
системі східнослов’янських мов. — Житомир: Рвв
облполіграфвидаву, 1990. — 369 с.
общественный семейный быт и духовная культура
населения Полесья / [под ред. в. К. Бондарчика]. —
Минск: Наука и техника, 1987. — 376 с.
Полесье. Материальная культура / в. К. Бондарчик,
И. Н. Браим, Н. И. Бураковская и др. — К.: Наук.
думка, 1988. — 448 с.
Полісся України: матеріали історико-етнографічного
дослідження. — Львів: Ін-т народознавства НАНУ,
1997. — вип. 1: Київське Полісся. 1994. — 360 с.
Полісся України: матеріали історико-етнографіч-
ного дослідження. — Львів: Ін-т народознавства
НАНУ. — вип. 2: Овруччина. 1995, 1999. — 376 с.
Полісся України: матеріали історико-етнографіч-
ного дослідження. — Львів: Ін-т народознавства
НАНУ, 2003. — вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева.
1996. — 340 с.
Пономар Л. Г. Народний одяг західного Полісся кін-
ця ХІХ — початку ХХ ст. (за матеріалами картогра-
фування) // Проблеми етномузикології. — 2011. —
вип. 6. — С. 97—103.
Приходько М. Особливості сільського житла на
Поліссі // НТЕ. — 1970. — № 6. — С. 50—53.
Світельська В. Поліський поховальний обряд (із досві-
ду картографування) // Древляни. збірник статей і ма-
теріалів з історії та культури Поліського краю. Львів:
Ін-т народознавства НАНУ, 1996. — С. 201—224.
Свирида р. о. Обладнання традиційного житла
Правобережного Полісся // НТЕ. — 1979. — № 3. —
С. 56—63.
Седакова о. А. Материалы к описанию полесского
погребального обряда // Полесский этнолингвисти-
ческий сборник. — М.: Наука, 1983. — С. 246—262.
Сілецький р. Б. Обрядове будівельне деревце («віль-
це») на Поліссі // вісник Львівського університету.
Серія історична. — 2008. — вип. 43. — С. 382—420.
Скуратівський В. Т. Кухоль меду. — Львів: Гердан
Графіка, 2000. — 303 с.
Стельмащук Г. Г. Народный костюм украинско-
го Полесья конца ХІХ — нач. ХХ в.: автореф. дис.
на соискание учен. степени канд. ист. наук : спец.
07.00.07 «Этнография». — Минск, 1983. — 25 с.
Стельмащук Г. Г. Поліські жіночі головні убори
(кінець ХІХ — поч. ХХ ст.) // НТЕ. — 1982. — № 4. —
С. 53—56.
Стельмащук Г. Г. Традиційний одяг Житомирщи-
ни // НТЕ. — 1980. — № 6. — С. 77—82.
Таранушенко С. Давнє поліське житло // НТЕ. —
1969. — № 1. — С. 8—23.
Таранушенко С. Клуні українського Полісся //
НТЕ. — 1968. № 3. — С. 60—61.
Томашевський А. П. Населення Східної волині V —
ХІІІ ст. н. е. (система заселення, екологія, господарс-
тво). Дис… канд. істор. наук. — К., 1993. — 230 с.
Українці: історико-етнографічна монографія / відп.
ред. К. Г. Гуслистий. — К., 1959. — Т. 1 — 830 с.
и. и. Несен
КоМплеКсное эТнограФичес-
Кое иЗучение сеВерноЙ жи-
ТоМирщины: ДосТижения и
перспеКТиВы (по материалам
середины xix — хх вв.)
в статье автор исследует проблему комплексного
этнографического изучения Северной Житомирщины
отечественной наукой с середины XIX в. и до сегод-
няшнего времени. Эта территория постоянно привле-
кает к себе многих исследователей, поскольку именно
Житомирское Полесье в различных отраслях народ-
ной культуры длительное время сохраняло древней-
шие традиции и знания. Этнографическое изучение
среднего Полесья прошло долгий путь — от накопле-
ния различных полевых материалов, начатого в сере-
дине XIX в., до комплексных этнологических и этно-
лингвистических исследований, которые появились
преимущественно во второй половине ХХ в.
Рассматривая в этой связи достижения и перспек-
тивы, автор намечает возможные пути решения не-
решённых на сегодняшний день вопросов. Опираясь
на выводы ведущих исследователей края, автором
статьи были выделены наиболее важные и ориги-
нальные для Житомирского Полесья области тради-
ционного быта. внимание было сосредоточено на вы-
явлении локальных черт и признаков «комплекса
культуры жизнеобеспечения».
Ключевые слова: Северная Житомирщина, эт-
нографическое изучение, традиционные отрасли,
строительство, деревообработка, бортничество, тка-
чество, одежда, питание, погребальный обряд.
і. і. Nesen
cOMprehensive ethnOgrAphic
study Of the nOrthern
zhitOMir regiOn: AchieveMents
And prOspects (based on Mid-
19th — 20th century Materials)
In the article the issue of comprehensive ethnographic
study by domestic science of Northern Zhytomyr region
is examined from the middle of the nineteenth century
till today. Described area constantly attracts many re-
searchers, since Zhytomyr Polissya in various fields of
folk culture for a long time has been keeping the ancient
traditions and knowledge. Ethnographic study of middle
Polissya went a long way — from a variety of field data
accumulation, began in the mid-nineteenth century to
complex ethno-linguistic and ethnological studies that
were published mainly in the second half of the twen-
tieth century. Considering in this regard the achieve-
ments and prospects, the author outlines possible solu-
tions to unresolved issues today. Based on the findings
of leading edge research, the author discovers the most
important and most original Zhytomyr Polissya fields of
traditional life. Attention has been focused on the iden-
tification of local features and characteristics in the field
of «cultural complex life support».
keywords: Northern Zhytomyr, ethnographic study,
traditional industries, construction, Woodworking, bee-
keeping, weaving, clothing, food, funeral rituals.
одержано 19.11.2016
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-161970 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:28:58Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Несен, І.І. 2019-12-28T15:42:15Z 2019-12-28T15:42:15Z 2017 Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) / І.І. Несен // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2017. — Вип. 4 (25). — С. 329-335. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161970 39(477.42) У статті автор досліджує проблему комплексного етнографічного вивчення північної Житомирщини вітчизняною наукою від середини ХІХ ст. до
 сьогодні. Означена територія постійно приваблює
 до себе багатьох дослідників, оскільки саме житомирське Полісся у різних галузях народної культури тривалий час зберігало найдавніші традиції та знання. Розглядаючи у цьому зв'язку здобутки і
 перспективи, автор накреслює можливі шляхи вирішення нерозв'язаних на сьогодні питань. В статье автор исследует проблему комплексного
 этнографического изучения Северной Житомирщины
 отечественной наукой с середины XIX в. и до сегодняшнего времени. In the article the issue of comprehensive ethnographic
 study by domestic science of Northern Zhytomyr region
 is examined from the middle of the nineteenth century
 till today. Described area constantly attracts many researchers,
 since Zhytomyr Polissya in various fields of
 folk culture for a long time has been keeping the ancient
 traditions and knowledge. Ethnographic study of middle
 Polissya went a long way — from a variety of field data
 accumulation, began in the mid-nineteenth century to
 complex ethno-linguistic and ethnological studies that were published mainly in the second half of the twentieth
 century. Considering in this regard the achievements and prospects, the author outlines possible solutions
 to unresolved issues today. Based on the findings of leading edge research, the author discovers the most
 important and most original Zhytomyr Polissya fields of traditional life. Attention has been focused on the identification
 of local features and characteristics in the field of «cultural complex life support». uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Методичні аспекти комплексних досліджень Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) Комплексное этнографическое изучение Северной Житомирщины: достижения и перспективы (по материалам середины XIX — ХХ вв.) Comprehensive Ethnographic Study of the Northern Zhitomir Region: Achievements and Prospects (Based on Mid 19th — 20th Century Materials) Article published earlier |
| spellingShingle | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) Несен, І.І. Методичні аспекти комплексних досліджень |
| title | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) |
| title_alt | Комплексное этнографическое изучение Северной Житомирщины: достижения и перспективы (по материалам середины XIX — ХХ вв.) Comprehensive Ethnographic Study of the Northern Zhitomir Region: Achievements and Prospects (Based on Mid 19th — 20th Century Materials) |
| title_full | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) |
| title_fullStr | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) |
| title_short | Комплексне етнографічне вивчення Північної Житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини ХІХ — ХХ ст.) |
| title_sort | комплексне етнографічне вивчення північної житомирщини: здобутки і перспективи (за матеріалами середини хіх — хх ст.) |
| topic | Методичні аспекти комплексних досліджень |
| topic_facet | Методичні аспекти комплексних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/161970 |
| work_keys_str_mv | AT neseníí kompleksneetnografíčnevivčennâpívníčnoížitomirŝinizdobutkiíperspektivizamateríalamiseredinihíhhhst AT neseníí kompleksnoeétnografičeskoeizučeniesevernoižitomirŝinydostiženiâiperspektivypomaterialamseredinyxixhhvv AT neseníí comprehensiveethnographicstudyofthenorthernzhitomirregionachievementsandprospectsbasedonmid19th20thcenturymaterials |