Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія)
Статтю присвячено забутому, проте дуже важливому, скупченню курганів між невеликими степовими річками Мокрий Ягорлик та Сухий Ягорлик на лівобережжі Середнього Дністра. На підставі аналізу різнорідних джерел встановлюються назви курганів та окреслюється загальна топографічна ситуація розташування...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162087 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ягорлицькі кургани на лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) / І.В. Сапожников, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 45-65. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162087 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сапожников, І.В. Болтрик, Ю.В. 2020-01-01T13:20:12Z 2020-01-01T13:20:12Z 2018 Ягорлицькі кургани на лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) / І.В. Сапожников, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 45-65. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162087 [904.5](282.247.314-197.4)”6383” Статтю присвячено забутому, проте дуже важливому, скупченню курганів між невеликими степовими річками Мокрий Ягорлик та Сухий Ягорлик на лівобережжі Середнього Дністра. На підставі аналізу різнорідних джерел встановлюються назви курганів та окреслюється загальна топографічна ситуація розташування ланцюга насипів, зведених вздовж одного із стародавніх шляхів. Обґрунтовується думка, що кургани були зведені вздовж стародавнього шляху, що вів до гирла Дунаю на півдні, а північні гілки розходились в напрямку поселенських структур середньої течії Південного Бугу і Середнього Дніпра. The article is devoted to the kurgans which are located on the 45 km long cape, formed by the valleys of the Yagorlyk and Sukhyi Yagorlyk rivers, which merge at the left bank of the Dniester. These burial mounds were mentioned and even painted by J. A. Münz (1781), and then described and put on cards by A. K. Meyer and F. P. de Volan (1791). Topographers and archaeologists have noted up to 120 mounds reaching a height of 8—9 m in this local region. Most of them are stretched along the top of the watershed, some groups stand with two parallel lines, a number of chains of kurgans are oriented across the watershed. In general, they mark the site of the ancient trade route, along which it was possible to travel from the Dniester to the north to the forest-steppe; to the east to the Dnipro region and to the south-east to the Danube delta and the Black Sea. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) Yagorlyk Kurgans of the Left Bank of the Dniester: History of Exploration, Cartography and Topography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| spellingShingle |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) Сапожников, І.В. Болтрик, Ю.В. Статті |
| title_short |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| title_full |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| title_fullStr |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| title_full_unstemmed |
Ягорлицькі кургани на Лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| title_sort |
ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра (історія вивчення, картографія та топографія) |
| author |
Сапожников, І.В. Болтрик, Ю.В. |
| author_facet |
Сапожников, І.В. Болтрик, Ю.В. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Yagorlyk Kurgans of the Left Bank of the Dniester: History of Exploration, Cartography and Topography |
| description |
Статтю присвячено забутому, проте дуже важливому, скупченню курганів між невеликими
степовими річками Мокрий Ягорлик та Сухий Ягорлик на лівобережжі Середнього Дністра. На
підставі аналізу різнорідних джерел встановлюються назви курганів та окреслюється загальна
топографічна ситуація розташування ланцюга насипів, зведених вздовж одного із стародавніх
шляхів. Обґрунтовується думка, що кургани були
зведені вздовж стародавнього шляху, що вів до гирла Дунаю на півдні, а північні гілки розходились в
напрямку поселенських структур середньої течії Південного Бугу і Середнього Дніпра.
The article is devoted to the kurgans which are located
on the 45 km long cape, formed by the valleys of
the Yagorlyk and Sukhyi Yagorlyk rivers, which merge
at the left bank of the Dniester. These burial mounds
were mentioned and even painted by J. A. Münz (1781),
and then described and put on cards by A. K. Meyer and F. P. de Volan (1791).
Topographers and archaeologists have noted up to 120 mounds reaching a height of 8—9 m in this local
region. Most of them are stretched along the top of the watershed, some groups stand with two parallel lines,
a number of chains of kurgans are oriented across the watershed. In general, they mark the site of the ancient
trade route, along which it was possible to travel from the Dniester to the north to the forest-steppe; to
the east to the Dnipro region and to the south-east to the Danube delta and the Black Sea.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162087 |
| citation_txt |
Ягорлицькі кургани на лівобережжі Дністра (історія вивчення, картографія та топографія) / І.В. Сапожников, Ю.В. Болтрик // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 45-65. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sapožnikovív âgorlicʹkíkurganinalívoberežžídnístraístoríâvivčennâkartografíâtatopografíâ AT boltrikûv âgorlicʹkíkurganinalívoberežžídnístraístoríâvivčennâkartografíâtatopografíâ AT sapožnikovív yagorlykkurgansoftheleftbankofthedniesterhistoryofexplorationcartographyandtopography AT boltrikûv yagorlykkurgansoftheleftbankofthedniesterhistoryofexplorationcartographyandtopography |
| first_indexed |
2025-11-24T20:47:07Z |
| last_indexed |
2025-11-24T20:47:07Z |
| _version_ |
1850496303662891008 |
| fulltext |
45ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статтю присвячено забутому, проте дуже
важливому, скупченню курганів між невеликими
степовими річками Мокрий Ягорлик та Сухий
Ягорлик на лівобережжі Середнього Дністра. на
підставі аналізу різнорідних джерел встановлю-
ються назви курганів та окреслюється загальна
топографічна ситуація розташування ланцю-
га насипів, зведених вздовж одного із стародавніх
шляхів. Обґрунтовується думка, що кургани були
зведені вздовж стародавнього шляху, що вів до гир-
ла Дунаю на півдні, а північні гілки розходились в
напрямку поселенських структур середньої течії
Південного Бугу і Середнього Дніпра.
Ключові слова: кургани, лівобережжя Серед-
нього Дністра, історія досліджень, картографія,
топографія, торгівельні шляхи.
здавалось, що на теренах україни всі вели-
кі кургани вже виявлені, а їх скупчення доз-
воляють окреслити (принаймні для скіфського
часу) певні центри просторових утворень (Бол-
трик 2013, с. 193—202; 2015, с. 77—83). Про-
те виявилось, що на сьогодні враховані не всі
зони зі значними могильними насипами. так,
на межі степу з Південним Поділлям існує ще
один важливий ланцюжок потужних курганів
і він досі практично невідомий широкому зага-
лу дослідників. Цьому витягнутому в просторі
скупченню могильних насипів і присвячена
наша стаття.
вервечка курганів займає вододіл, що утво-
рюють дві невеликі річки — ягорлик (мокрий
ягорлик) та сухий ягорлик (великий сухий
ягорлик). їх заплави сходяться поблизу ліво-
го берега дністра, а загальна протяжність во-
доділу від с. Бочманівки Подільського району
одещини складає 44,5 км. серпоподібний в
плані мис 2—4 км завширшки (в нижній час-
тині сягає 5,6 км), в своїй протяжності змінює
напрям від меридіонального ближче до широт-
ного. абсолютні висоти мису падають зверху до
низу від 230 до 135 м, а рівні тальвегів ниж-
ніх частин заплав ягорликів до підтоплення в
1954 р дубосарським водосховищем перебува-
ли на відмітках 9—10 м (зараз 27,5 м). гребінь
мису хвилястий, оскільки місцями його ріжуть
бокові яри та балки. Ці особливості, ймовірно,
знайшли своє відображення в назвах обох ма-
лих річок, адже ägrilik, eğrilik в перекладі з
тюркської означає «звивистий», «кривий».
Ближче до дністра в бортах долин-кань-
йонів, нижче лесів та пісків розкриваються
відкладення білого вапняку (котельцю), який
добувають карьерами і шахтами. зараз мисом
протягом 25,8 км (до кордону україни і молдо-
ви) прокладено автошлях м13 Полтава — Буха-
рест. Південний захід вододілу (з сс. дойбани,
койково і дубово) належить молдові. велика
його частина на протязі 31,5 км входить до
складу україни (площа до 100 км2). лівий бе-
рег р. ягорлик займають сс. флора, окни (рай-
центр), Новий орач (бувший червоний орач),
малаївці, розівка (ілля), розівка (селунська),
а правий берег сухого ягорлика — сс. ставро-
во, унтилівка, Будаївці, гулянка, Платонове,
федорівка, Новорозівка.
Цей компактний мікрорегіон є унікальним
природно-географічним утворенням і сам по
собі, і за місцем свого розташування. ягорли-
ком пролягає частина межі поміж зонами степу
і лісостепу, а межі регіону сягають долин ба-
сейну дністра і його допливів кучургану, то-
машлику. Його протилежний край підступає
до верхів’їв долин річок кодима і тилигул, які
належать до басейну Південного Бугу. з 1540-
х рр. до 1793 р. ягорлик розмежовував землі © і. в. саПожНиков, Ю. в. Болтрик, 2018
удк: [904.5](282.247.314-197.4)”6383”
і. В. Сапожников, Ю. В. Болтрик
ЯГОРЛиЦЬКІ КУРГАНи НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ ДНІсТРА
(історія вивчення, картографія та топографія)
Положение… места между обоими
Яурлыками для обитания кажется
всех выгоднее. Сия выгодность…
была причиною того, что оно…
обсеяно курганами
андрей Мейер (1794, с. 109)
46 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
оттоманської Порти та російської імперії з річ-
чю Посполитою, а пізніше був межею херсонсь-
кої та Подільської губерній.
вперше описав і навіть намалював ягорли-
цький мис французький художник і військовий
інженер на польській службі ж.-а. мюнц. в
серпні 1781 р. він спустився дністром на човні
до гирла ягорлика, а потім повернувся коляс-
кою з Бендер до Польщі шляхом дубоссари —
Балта. у підписах до трьох малюнків, що зоб-
ражають місце впадання ягорлику до дністра і
вид на долину річки дещо на північ від с. окон,
він написав: «видно тут більше курганів, ніж
мешканців», «на височинах безліч курганів,
деякі великих розмірів». Про долину річки він
написав, що: «вона оточена горами висотою
від 300 до 400 футів [90—120 м]» (мицик 2005,
37—38, 43—44, рис. 30—31, 37).
десять років потому а. мейер, який подо-
рожував тут, теж згадував ягорлицький мис.
вчений звернув увагу на присутність виходів
«зливного каменю» 1, «гарних сінокосів, особли-
во від гирла Сухого Яурлика до самої пошти»,
але більш за все його вразила велика кількість
курганів (див. епіграф). Про останні він заува-
жив, що, швидше за все, їх насипали слов’яни,
хоча одночасно припустив їх глибшу давнину,
бо «навколо цих курганів не видно жодних виб-
оїн і знижень в місці розташування…», з яких
могла бути «взята земля для насипання цих
пагорбів» (мейер 1794, с. 109—112, 201—202).
у тому ж році цю місцевість описав військо-
вий інженер ф. П. де волан. Його рапорт міс-
тить спостереження з топографії, геології, бо-
таніки, шляхів, населення тощо. з курганів він
описав найприкметніший біля с. ілля (розів-
1. Щільного, суцільного, непористого (даль 2001,
с. 90).
ка): «на височині, біля кургану є зарослі ста-
родавні руїни, а на кургані навіть квадрат-
ний фундамент (цоколь) досить міцної будівлі
на зразок башти, побудованої з обробленого
каменю на розчині» (Петрунь 1928, с. 161; во-
лан 2002, с. 123). На мапі, яка додається до
праці ф. П. де волана, навколо цього кургану
є щось на зразок хрестоподібної в плані стіни
або огорожі (рис. 1). згадуючи сухий ягорлик,
він повідомив про пізні, але унікальні для ук-
раїни об’єкти: «цими місцями проходить час-
тина поштової дороги з Дубазара в Балту і
т. д., і тут знаходяться дві поштові станції.
Поруч з іншим місцем [друге з них], неподалік
від дороги знаходяться залишки турецького
караван-сараю, а за 13 верст звідси на тій же
дорозі [в бік Балти] ще один караван-сарай,
відновлений одним євреєм, який тримає тут
заїжджий двір» (волан 2002, с. 124). звернемо
увагу на караван-сараї, які разом з заїжджи-
ми дворами слугують маркерами «відвічних
шляхів». до локалізації цих атрибутів шляху
повернемося дещо нижче.
Перша задокументована знахідка стародав-
ніх артефактів на цих курганах була зроблена
1805 р. тоді селянин П. гончарук «під час оран-
ки на кургані сорой знайшов три сокирки».
згодом поруч виявили два ручних кам’яних
жорна (ястребов 1894, с. 170). у 1880-х рр. поб-
лизу дойбани селяни розкопали два невели-
ких кургани та один (з п’яти) біля койково, але
зустріли тільки людські кістки (ястребов 1894,
с. 169; гошкевич 1903, с. 54—55).
На початку 1890-х рр. в. м. ястребов зібрав
відомості про старожитності херсонської губер-
нії, де ягорлицькі кургани зайняли своє гідне
місце. священик а. хухровський повідомив,
що «в Дубовській волості на р. Ягорлик налі-
чується більш 10 курганів» поблизу самого
Рис. 1. ягорлицький мис (нижня частина; «карта очаковской обл.» де волана
1791 р.)
47ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
с. дубове три великих — один з них висотою
4—5 сажень (8—10 м) і два малих, та два кур-
гани поблизу с. дойбани. докладнішу інфор-
мацію в. м. ястребову надіслав к. с. васіліаді,
який налічив на березі р. ягорлик (в межах
другої малаєштської волості) 54 кургани, опи-
сав і навів назви найбільших з них (ястребов
1894, с. 168—170). через відсутність в добірці
в. м. ястребова карти, ці дані довгі роки зали-
шалися неприв’язаними.
Наприкінці хіх ст. «за 20 м від трактирної
могили під час оранки на глибині 0,7 м була
знайдена плита розмірами 2 × 1 м, під нею
лежали людські кістки і безліч каменів різної
форми і величини». На початку хх ст. у с. ма-
лаївці «при оранці поля випадково виявлені
залізні цвяхи, бурав, коса, леміш, шість сер-
пів, два стремена, сокирка, ланцюг для підві-
шування казана та шматки металу; мідні три
тарілки, кунган, ще три мідні тарілки мета-
леві» (фабрициус 1951, с. 37; оак 1902, с. 132).
тут доречно згадати про два відкриття пер-
шої третини хх ст. поруч з нашим регіоном
біля с. маяки (Ново-германівка), на лівобе-
режжі балки вижній — лівої притоки сухого
ягорлику. Першим був курган, розкопаний
графом с. г. карузо на власних землях (со-
общ. 1911, с. 20—21; фабрициус 1951, с. 39). у
ньому відкрили основну могилу пізнього кочо-
вика в супроводі осідланого коня. оскільки цей
об’єкт досі не включено до відповідного зведен-
ня пам’яток (добролюбський 1986 та ін.), його
опис наводимо в додатку 1. у свою чергу, вихо-
дячи з аналізу карт, є підстави припустити, що
цей курган розташовувався за 4 км на північ
від с. маяки, на плато, що примикає до доли-
ни балки вижній. другою знахідкою є так зва-
ний «червономаяцький скарб ливарника» з 19
Рис. 2. ягорлицький мис (верхня частина; «карта очаковской обл.» де волана 1791 р.)
48 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
кам’яних матриць для відливання кинджалів,
списів, кельтів, доліт, ножа, що датується ме-
жею 12—11 ст. до н. е. Його випадково знайшли
в 1932 р. на поселенні, за 2,5 км на південь від
села окни (черняков 1965).
Перша розвідка, проведена співробітника-
ми оам в 1954 р. переважно правим берегом
ягорлику (кравченко 1960), та друга, здійс-
нена одеським палеолітичним загоном лоіа
аН срср 1962 р., охопили в пошуках пам’яток
кам’яного віку частково сам мікрорегіон (Бо-
рисковский 1964). у 1975 р. спробу розвідки
всього окнянского району зробила експеди-
ція одеського університету під керівництвом
а. г. загинайло. На жаль, через відсутність ав-
тотранспорту, було обстежено та описано лише
кілька курганних груп у смт. окни і с. малаїв-
ці, до того ж в звіті відсутні схеми, а матеріали
залишилися неопублікованими.
у 1988 р. Буго-дністровська експедиція
іа аН урср (нач. і. в. сапожніков) в межах
програми «зводу пам’яток історії та культури
урср» (сапожников 1991) виконала суціль-
ну розвідку ягорлицького мису (сапожников
1989b, с. 41—55, рис. 19—20, 26—32, фото 9—
22; сапожников, Новицький 1990), дані якої
про кургани надані в додатку 2. Наголосимо,
що 30 років тому через режим секретності роз-
відку проводили без карт, спираючись лише на
земельний план окнянського району, а межі
згаданих к. с. васіліаді ділянок генерального
межування (так званих «дач») були невідомі.
згодом, за три роки, кургани молдавської
частини ягорлицького мису описав а. ган-
ган (Gangan 1993). у 2007 р. регіон обстежив
с. і. коваленко і додав до них ще кілька наси-
пів (коваленко та ін. 2011; дод. 3).
і, нарешті, в жовтні 2017 р., з метою огляду
потенційних об’єктів для майбутніх розкопок,
відділ «Польовий комітет» іа НаНу здійснив
спеціальну поїздку для огляду і оцінки стану
української частини ягорлицьких курганів.
втім археологічна картографія регіону роз-
починається з 1791 р., коли ф. П. де волан по
всьому вододілу налічив 25 насипів, що сто-
ять окремо і невеликими групами (рис. 1—2).
Понад півстоліття ці кургани не цікавили ні-
кого, аж поки військові топографи в середині
1840-х рр. не провели тут зйомку для «карт-
трьохверстівок». Пізніше поглиблені топогра-
фічні роботи тут мали місце в 1880—1990-х рр.
(«одно-» і «двохверстівки» 1910—1930-х рр. 1),
наприкінці 1920-х рр. (карти генштабу рсча),
а також в 1950-х і 1980-х рр. (різні видання
карт втс радянської армії), але більшість з
них, наприклад одноверстівкі і особливо піз-
ніші карти масштабів 1 : 25000 і 1 : 10000 (і
рсча, і втс), залишаються недоступними.
відзначимо, що цей район охопили зйомки,
що проводилися при складанні окремих ба-
гатолистових карт: 20-верстової 100-листової
(близько 1800 р.), 10-верстових ф. ф. Шуберта
(1820-і рр.) та і. а. стрельбицкого (1860-і рр.),
а також для створення губернських і повітових
карт і планів генерального межування (листи
1. за археологічним наповненням вони майже
подібні одне одному.
Рис. 3. ягорлицький мис, нижня частина (3-верстова карта, 1840—1850-ті рр.)
49ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
тираспольського повіту поки
недоступні).
у той же час більшість згада-
них карт є для нас робочим зна-
ряддям і джерелом важливої
інформації, проте їх археологіч-
на наповненість нерівнозначна
(сапожников 1989a; 2003 та
ін.). Наприклад, в досліджува-
ному районі на трьохверстівках
(лл. 29-7, 28-8 і 29-8) відзначе-
но 121 курган (рис. 3—4), а на
двохверстівках (лл. 41-28, 42-27
і 42-28) — 96 насипів (рис. 5—6).
як бачимо, для пошуку і фікса-
ції курганів більш інформатив-
ною є трьохверстівка, хоча поки
що ми не можемо порівняти її
з картами всього мікрорегіону
м 1 : 50000 (рис. 7—8) і більши-
ми. Проте, вдалося відшукати
копію одного листа 250-метрів-
ки (х35—55-в-б; рис. 9), на яко-
му відзначені курганні групи:
окни 2—8 насипів висотою від
1 до 3 м (на трьохверстівці —
10 + 11) і Новий орач (черво-
ний орач) — 5 курганів від 0,7
до 1,3 м (на трьохверстівці —
6 + 2). Це однозначно свідчить
на користь трьохверстівок, але
при їх використанні на практи-
ці виникає проблема прив’язки
до сучасних карт, яка найкраще
вирішується шляхом зіставлен-
ня (і тих, і інших) з реальними
курганами на місцевості.
тут доречно згадати залиш-
ки старої поштової дороги. Ці
рештки і досі помітні на окре-
мих ділянках, вони правлять
орієнтиром для прив’язки архе-
ологічних об’єктів (додаток. 2).
вперше поштову дорогу згадав
ф.П. де волан, який не лише
описав її ділянку, що проходить
по тальвегу сухого ягорлику,
але і вказав її на карті разом
з двома поштовими станціями.
Перша з них стояла на правому
березі річки біля сучасних сіл
федорівка та гулянка (жуля-
новка), а інша станція вамсь-
ка — на високому лівому березі
в с. олександрівка (рис. 1—2).
знаючи це, можна впевнено
припустити, що перший із зга-
даних вище караван-сараїв
знаходився біля вамської стан-
ції, а другий — далі шляхом до
Балти, поблизу станції липе-
цької (рис. 11).
Рис. 4. ягорлицький мис, верхня частина (3-верстова карта, 1840—
1850-ті рр.)
50 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
історію цієї і більш ранніх доріг мікрорегіону
раніше виклав ф. є. Петрунь. На його думку,
не пізніше хVII ст. дорога, що веде з земель
південного Поділля вдовж ягорлика до дубос-
сар, була відгалуженням кучманського шляху
(Петрунь 1928, с. 160). з кінця того ж століття
цей відрізок став частиною шляху київ — кон-
стантинопіль, а з 1730-х рр. особливої попу-
лярності набув маршрут від ольвіополя на
Бузі — вверх кодимою через Палієве озе-
ро — «ключі егорлицкіе» до дністра і далі до
Бендер. у 1770 р. цим шляхом пройшла росій-
ська армія, залишивши редути у сс. Бирзулове,
окни і дубово (Петрунь 1929, с. 34—36), сліди
яких поки не виявлені.
з останнього десятиріччя хVIII ст. до 1872 р.
регіоном пролягала частина поштової дороги
санкт-Петербург — київ — Балта — дубосса-
ри, а до кінця хіх ст. — військово-транзитна
дорога дубоссари — Балта. з 1804 р. фіксуєть-
ся її друга (головна протягом тривалого часу)
гілка, що йшла вододілом мису від ст. ягорлик
з трактиром солунського до окон (рис. 3—4).
Після завершення будівництва залізниці
київ — одеса поштовий тракт ліквідували ра-
зом із ягорлицькою і вамською станціями, а
замість них влаштували земську поштову стан-
цію малаїшти поблизу корчми (соколовський
1894, с. 33—34 та ін.; рис. 4). стосовно дороги,
що пролягає вододілом від окон до ставрово,
зауважимо, що вона була влаштована після
1894 г. (явно раніше 1917 р.), але втратила своє
значення після будівництва Полтавської траси
в 1960-х рр.
тут доречно згадати про земельні наділи
мікрорегіону. відразу ж підкреслимо, що на-
Рис. 5. ягорлыцький мис, нижня частина (2-верстова карта, 1910-ті рр.)
51ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
Рис. 6. ягорлицький мис, верхня частина (2-верстова карта, 1910-ті рр.)
52 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
прикінці хVііі — початку хх ст. землі його
нижньої частини (сс. дойбани, дубове, згодом
койково) входили до складу великої казен-
ної дачі дубоссари в тираспольському повіті
херсонської губернії. земля решти мису в
1792—1793 рр. була роздана в приватні руки.
Назвемо ці дачі від низу до верху: 4. Полков-
ника і кавалера івана селунського 1550 де-
сятин; 6. с. ільїно іллі катаржі 12100 дес., …
12. с. окон дійсного статського радника скар-
лато стурдзи 12200 дес.; 13. капітана крісті
манойло 6100 дес.; 14. с. флора івана макарес-
кула 6050 дес. (каховський 1875, с. 322—323).
у 1795 р. їх нумерація змінилася: 193. — с. ду-
бове та ін.; 195. — с. розівка і. л. селунско-
го; 16. — с. ільїно і. катаржі; 201. — с. окни і
202. — с. флора тих самих власників (григоро-
вич 1876, с. 43—44) (рис. 10—11).
Наприкінці 1834 р. до складу новостворено-
го ананьївського повіту перейшли дачі № 201
і вище за течією ягорлика, причому межа між
згаданими повітами в мікрорегіоні збігалася з
межею поміж дубовської і другої малаїштської
волостями (рис. 4). у 1856 р. сс. дубово, дойба-
ни та ін. залишалися казенними, інші нале-
жали спадкоємцям: сс. ілля і малаєшти — ге-
Рис. 7. ягорлыцький мис, нижня частина (500-метрова карта, 1980-ті рр.)
53ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
нерал-майора катаржі, с. розівка — Паруллі,
розівка (селунка) — селунская (даоо, ф. 14,
оп. 1. д. 1873, лл. 40 об. — 41 об.). між цією да-
тою і 1873 р. дача катаржі з селами малаєшти,
іллі та гулянкою (григоро-Павлівкою) перейш-
ла до ф. П. родоканакі (Пивовар та ін. 2010,
даоо, ф. 249, оп. 1, спр. 611), а в 1880—1890-
х рр. дача стурдзи з центром в с. окни — кня-
зю а. є. гагаріну (андрєєв 1898, с. 194—195).
Повернемося до насипів великих ягорлиць-
ких могил, описаних к. с. василіаді з північ-
ного сходу на південний захід (ястребов 1894,
с. 170) та спробуємо зв’язати їх з нині існуючи-
ми, використовуючи інформацію про дороги і
дачі. Насипи перераховані в тому ж порядку,
разом з даними розвідок 1988 р., наведеними
в квадратних дужках (додаток 2; малюнки за:
сапожников, Новицький 1990).
1. Трактирна Могила 1 в 1/2 версти від кор-
дону тираспольського і ананьївського повітів,
в 1 1/2 в. від мокрого ягорлика і 20 саж. від до-
роги з Балти в дубоссари, на землі кн. гагаріна
[маєток в с. окни], 3 саж. [6,5 м] висоти = [окни
два з шести насипів (к. 1 — 6,6 м); с. 57, рис. 6:
1] (рис. 12).
2. Скакова Могила за 320 саж. від поперед-
ньої, в 1 1/2 в. від ягорлику і в 50 саж. від Бал-
тської дороги, на землі П. ф. родоканакі, висо-
тою 3 саж. 1 аршин [7,2 м] = [червоний орач
1. Швидше за все, це не та трактирна могила, про
яку в щоденнику згадував в. і. гошкевич (див.
вище; фабрициус 1951, с. 37), оскільки в 1840—
1890-х рр. трактир стояв також біля дороги, пра-
воруч біля повороту в с. малаєшти (рис. 4), на
землях П. ф. родоканакі.
Рис. 8. ягорлыцький мис, середня частина (500-метрова карта, 1980-ті рр.)
54 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
Рис. 9. кургани району окон та Нового орача (250-метрова карта, 1960-ті рр.)
55ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
з п’яти курганів (к. 1 — до 9 м) 1; с. 57—58]
(рис. 13).
3. Карпенкова Могила за 600 саж. від по-
передньої — група з семи курганів за 1 в. від
ягорлика і за 100 саж. від Балтської дороги, на
громадській землі (с. малаєшти); утворюють
коло, всередині якого нерівна поверхня = [ма-
лаївці один з п’яти насипів (к. 1 — 4,6 м), право-
руч від в’їзду до села; с. 58, рис. 4: 1] (рис. 14).
4. Сидорова Могила за 400 саж. від них, за
800 саж. від ягорлика і в 10 саж. від великої
дороги, на селянській землі, 8 арш. [5,8 м] ви-
соти = [малаївці три, з п’яти курганів (к. 1 —
4,2 м), на краю саду, прямо на колишній пош-
тової дорозі; с. 59, рис. 4: 3.
5. Могила Сорой за 400 саж. від попереднь-
ої, в 1 в. від ягорлика і в 320 саж. від великої
дороги, на громадській землі (с. малаешти),
4 саж. [8,6 м — сильно перебільшена] висо-
ти … = [малаївці 4, з 12 насипів (к. 2 — 4,5 м);
с. 59, рис. 5].
6. Росчехата Могила слід за нею, в 800 саж.
від ягорлика і в 40 саж. від великої дороги, на
землі П. ф. родоканакі, 8 арш. [5,8 м] висо-
ти = [розівка 1 з 2 курганів (к. 1 — 4,0 м); с. 60]
(рис. 15).
7. Канторова Могила за 300 саж. від попе-
редньої, в 700 саж. від ягорлика і в 100 саж.
від Балтської дороги, 3 саж. [6,48 м] висоти =
[розівка 3 з курганом ф. П. де волана з 14 кур-
ганів (к. 1 — 3,2 м), з залишками кам’яної вежі;
с. 61, рис. 2] (рис. 16).
8. Солонська могила за 700 саж. від попе-
редньої, в 2 ст. від ягорлика і в 100 саж. від
дороги, 7 арш. [5,0 м — сильно перебільшена]
висоти = [розівка чотири, з двох насипів, к. 1 —
1,6 м, поруч сміттєва яма з пізньої керамікою,
на картах трактир, поштова станція з такою ж
назвою; с. 61—62] (рис. 3).
1. раніше, виходячи із зазначених та реальних ви-
сот, було припущено, що найвищий курган групи
можна пов’язати з могилою сорой (сапожников,
Новицький 1990, с. 58).
загалом к. с. васіліаді нарахував на ягорли-
цькому вододілі в межах малаєштської волості
54 кургани «розташовані групами неподалік
від великої дороги». за нашими підрахунками
на трьохверстівках в зазначених межах їх налі-
чується 40 (рис. 2—3), що говорить про те, що
до згаданої кількості входила частина насипів,
відмічених в 1880—1890-х рр. як і Трактир-
на Могила, в ставровській волості, точніше на
землях окнянської дачі гагаріних.
розвідками 1988 р. на ягорлицькому мисі
в межах української території було виявлено
84 кургани, що стоять окремо (чотири насипи)
і в складі 15 груп від південної околиці с. Боч-
манівка до кордону з молдовою (додаток 2).
На трьохверстівках в тих же межах відзначе-
но 85 насипів 2. Нагадаємо, що трьохверстівкі
в тих розвідках не використовувалися, але в
1988 р. були виявлені насипи, яких немає на
цих картах і навпаки. як бачимо, результа-
тивна курганна розвідка неможлива без засто-
сування трьохверстівок або більш пізніх карт
масштабів не менше 1 : 25 000.
зауважимо, що на верстівках всіх масшта-
бів, на відміну від карт рсча і втс (рис. 7—8)
висоти курганів не позначалися. тому наведе-
мо деякі з них за 500-метровими картами втс
1980-х рр. Насип заввишки 6 м з абсолютною
висотною відміткою 142,5 м в складі курганної
групи стоїть на захід — південний захід око-
лиці с. дойбани і, а за 500 м на схід — півден-
ний схід від нього знаходиться насип висотою
понад 4 м. Насип висотою понад 5 м у складі
2. На молдовській стороні мису відзначено 25 кур-
ганів, в тому числі велика могила (мовіле чя
маре) вис. 7,3 м (додаток 3), а за трьохверстівка-
ми там налічується 36 насипів (рис. 4).
Рис. 11. План земельных дач верхної час-
тини ягорлицького миса (1806 р.)
Рис. 10. План земельних дач нижньої частини ягор-
лицького миса (1806 р.)
56 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
курганної групи розташований за 1,5 м на схід
від східної околиці того ж села, розорюється.
такий самий по висоті насип (142,1 м) зна-
ходиться за 1,1 км на південь від с. койкове
(рис. 7). в околицях с. дубово є дві групи кур-
ганів. в одній з них, за 2,0 км на схід від села
і за 600 м на захід від україно-молдовського
кордону знаходиться велика могила вис. 8 м
(195,3 м; рис. 7—8). далі наведемо висоти мо-
гил, що мають назви: солонська — більше 4 м
(191,0 м), канторова — 5 м (200,4 м), розчеха-
та — більше 4 м, сорой — 6 м (205,0 м), си-
дорова — 4 м (199,2 м), карпенкова — більше
3,0 м (188,1 м), скакова — більше 8 м (200,0 м)
(рис. 8), а також на 250-метровій карті: ска-
кова — 8,2 м та трактирна — 6,5 м (214,8 м)
(рис. 9).
якщо порівняти розміри насипів з висотами
ягорлицьких курганів, визначених археолога-
ми в 1988, 1991 і 2007 рр. (див. вище і додат-
ки 2—3), то ми побачимо досить великі розход-
ження в цифрах як в бік перебільшення, так і
навпаки. Більше того, бачимо, що деякі висоти
топографів явно не відповідають дійсності, а
часом і зменшені. сказане демонструє, що ба-
гато курганів археологи визначали на око, чого
слід уникати.
тепер звернемося до топографії описаних
насипів. у першій їх публікації зроблено вис-
новок, що на ягорлицькому мисі, на відміну від
правого берега заплави р. ягорлик і лівого бе-
рега заплави р. сухий ягорлик, переважають
насипи в групах, до того ж вони є найбільш ви-
сокими з них. Ця обставина може свідчити про
високий статус похованих тут представників
давніх громад (сапожников, Новицький 1990,
с. 63—64). схоже, що топографія цих курганів
обумовлена будовою долин обох річок, в яких
нижні тераси виражені слабо, а їх частини біля
гирл є по суті каньйонами. так, ще в 1738 р. ко-
заки повідомляли: «Від Полеєва озера [Палієва
в р-ні Балти на Кодимі] до ключів Егорліцкіх
Рис. 13. могила скакова (фото і. в. сапожникова, 1988 р.)
Рис. 12. могила трактирна (фото і.в. сапожникова, 18.10.2017)
57ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
[р-н Окон 1] 6 миль або 60 верст, де порожня
і вкрай безводна степ і криниці Копати не
можна і для маршу армії прохід між крутих
байраків і вершин тільки в ширину на версту»
(Петрунь 1929, с. 35).
тому заплавних курганів тут немає, а наси-
пи, які стоять на мисах нижче вододілів, можна
перелічити на пальцях однієї руки. Не важко
переконатися, що переважна кількість насипів
мікрорегіону зведено або на ділянках плато,
або на гребнях його останців, кургани стоять
переважно групами, а поодинокі серед них
трапляються рідко (додаток 2—3; рис. 3—8) і
1. Окни (окнэ) — традиційно вважається, що цей гід-
ронім походить від молдавського ключі (джерела).
о. м. трубачов зауважує, що на теренах румунії
багато топонімів Оcnа, але оскільки цей гідрогра-
фічний термін досить поширено і в слов’янських
мовах, теж переважно в значенні джерела, то іс-
нує він ще з праслов’янських часів — оkъno (тру-
бачов 1968, с. 145; 2003, с. 213). для нашої ситуа-
ції цікаво, як одна з версій, що в словенській мові
okno, означає: вир, глибоке місце в річці, що пере-
гукується із згаданими егорлицькими ключами
(трубачов 1968, с. 145).
це обумовлено геоморфологією вузького ягор-
лицького мису.
давно визнано, що кургани, розташовані
ланцюжками, були зведені колись уздовж
доріг, найчастіше вододілами або ж уздовж
країв плато (Болтрик 1990). Проте в нашому
мікрорегіоні кургани утворюють ланцюжки
не тільки уздовж (дойбани, дубово, малаїв-
ці і, Новий орач), але і впоперек лінії вододілу
(малаївці 2, 4, розівка 3). крім того, є випадки,
коли вони стоять у дві лінії (окни 3, по обидва
боки шляху) та безсистемними групами (ство-
рово, окни 2 та ін.) (додатки 2 і 3). зауважимо,
що розташування курганів впоперек вододілів
в інших місцевостях Північного Причорномор’я
практично не відомо. виключення складають
некрополі античних міст. у нашому випадку,
це доречно пояснювати тяжінням курганів до
місць перехресть основних шляхів.
Під час поїздки 2017 р. були оглянуті май-
же всі великі ягорлицькі кургани в межах ук-
раїнської частини мису. основне спостережен-
ня полягає в тому, що більшу частину насипів
активно розорюють (повністю або частково). в
той же час, на жодній з цих пам’яток не було
Рис. 15. могила розчехата (фото Ю. в. Болтрика, 18.10.2017)
Рис. 14. могила карпенкова (фото Ю. в. Болтрика, 18.10.2017)
58 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
виявлено залишків діяльності грабіжників.
єдине істотне порушення верхньої частини
сидорової могили пов’язане з будівництвом
земляного укріплення (вогневої точки) в ході
нещодавніх польових навчань збройних сил
україни. разом з тим найбільший молдавський
курган з ланцюга ягорлицьких — велика мо-
гила біля с. дубово має на вершині свіжі сліди
пограбування у вигляді воронки діаметром до
20 м. глибиною 3,5 м, з якої були вилучені ве-
ликі плити і брили вапняку (додаток 3).
таким чином, на території мікрорегіону пло-
щею до 100 км2 на підставі аналізу різноманіт-
них карт та рекогносцировки на місцевості
вдалося знайти, атрибутувати і описати понад
120 курганів, з яких 15—20 % сягають висоти
від 3—4 до 8 і 9 м. При плануванні їх розкопок
слід врахувати, що більшість з них розорюєть-
ся, а на поверхні часто зустрічаються залиш-
ки кам’яних закладів могил, кромлехів і може
бути навіть панцирів і насипів 1, що обумовле-
но близькими виходами вапняку.
виходячи з наведених вище даних, форми і
пропорцій самих насипів, можна сказати, що
більша частина ягорлицьких курганів містить
в собі поховання доби енеоліту і бронзи.
крім того, на поверхні курганів 2 і 3 групи
розівка 3 виявлені фрагменти світлоглиняних
амфор перших століть нашої ери. там само на
канторовій могилі фрагментарно і досить пога-
но збереглися залишки кам’яного фундаменту
прямокутної в плані форми розмірами близько
25 × 25 м (сапожников, Новицький 1990, с. 61,
рис. 2; фото 6). Навколо цього кургану перс-
пективу мають пошуки зазначених ф. П. де
воланом в 1791 р. залишків інших будівель, а
1. останнє є ймовірним через те, що чотири курга-
ни з кам’яними панцирами були виявлені розвід-
ками 1988 р. поблизу с. горячівка окнянського
району на лівому березі долини р. тростянця,
всього за 8—10 км від ягорлицького мису (сапож-
ников, Новицький 1990, с. 55).
також решток караван-сараю на березі сухого
ягорлика.
заслуговують на увагу деякі назви місце-
вих курганів: могила солонська, наречена
за трактиром генерал-майора і. л. селунсь-
кого, імення росчехатої могили походить від
українського слова розчехата — широко роз-
крита, інакше — розкопана могила, а канто-
рова побіжно свідчить про близькість кордону,
оскільки польською кантор означає міняла
(що відповідає сучасному пункту обміну ва-
лют). Це дозволяє припустити, що руїни на
вершині цього кургану і навколо нього можуть
належати турецькій митниці, яка стояла непо-
далік від кордону Порти оттоманської і речі
Посполитої. На користь такого припущення
свідчить наявність на кордоні мікрорегіону не
одноразово згаданої поштової станції вамської
(vamă — митниця молдавською) і назва села
вама, розташованого на північ від с. ставрово
на мапі ф. П. де волана (рис. 2). крім цього, за
даними в. ф. Петруня, на карті «очаковской
области с показанием всей подробной ситу-
ации» 1790 р. в цьому районі в заплаві сухо-
го ягорлика також відзначені «стара вама» і
вище за течією «вама або митниця» (Петрунь
1928, с. 166—167; ргвіа, ф. 846, оп. 16, д. 2593;
Петрунь 1929, с. 40).
ми переконані в тому, що кургани мікро-
регіону так чи інакше маркують більш давню
дорогу, яка могла пов’язувати згадані вище
регіони. з огляду ж на глибокі ерозійні фор-
ми рельєфу, утворені річками, що беруть по-
чаток на південно-східних схилах Подільської
височини, маємо тут на увазі правобережні
допливи Південного Бугу (саврань, кодима)
та річки басейну чорного моря — тілігул, ве-
ликий та середній куяльники, рух всіх видів
давнього сухопутного транспорту тут був не
можливий. саме тому, обходячи з заходу ці
незручні ділянки, з давніх давен діяв прокла-
дений вододілом ягорликів шлях з півночі в
Рис. 16. могила канторова — курган ф. П. де волана (фото Ю. в. Болтрика, 18.10.2017)
59ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
напрямку гирл дністра та дунаю. На трива-
ле використання ягорлицької ділянки шляху
від доби бронзи і до скіфських часів (і безсум-
нівно в більш пізні епохи) свідчить випадкова
знахідка залізного меча V ст. до н. е. за 4 км на
північний захід від м. Подільська (охотников,
1984, с. 112—113). власне місце цієї знахідки
маркує північний край ягорлицького вододі-
лу, неподалік верхів’їв однойменної річки, за
якими власне після сучасної станції слобідка
відкривається напрям на зручний дністро-
Бузький вододіл. слід зазначити, що лівобе-
режне вузьке плато за м. Подільськ і його пів-
нічно-західне продовження до м. кодима має
низку поселенських структур від енеоліту до
римського часу. слід очікувати, що ця смуга
осілості була значно ширшою та охоплювала
південну частину Поділля, а саме зону різно-
травно-типчаково-ковилового степу. На це вка-
зують численні пам’ятки 1 та випадкові знахід-
ки (приміром, знані золота дворучна чаша з
крижовліна 2 та бронзовий кимерійський меч з
гербіно 3). їх концентрацію тут слід пояснюва-
ти наявністю потенційних водних джерел, на
що вказують верхні течії численних річок цьо-
го регіону. своєрідний вузол пам’яток регіону
дозволяє припустити, що давні торгівельні ка-
равани могли саме тут завершувати свій шлях
чи перерозподіляти свої товари, або ж після
двох—трьох зупинок для перепочинку в межах
регіону рухатись далі. саврансько-куяльниць-
кі поселенські структури разом з ягорлицьки-
ми курганами вимальовують багатообіцяюче
скупчення пам’яток між степом та південним
кордоном лісостепу, яке ще належить всебічно
дослідити.
раніше, на підставі картографії знахідок,
один з авторів припустив існування в античні
часи трьох дорожніх гілок з околиць ольвії, Бе-
резані та Ніконія (тіри) в напрямку кучмансь-
кого шляху і городищ скіфського часу східного
1. вони виявлені численними розвідками, проведе-
ними П. Й. Борисковським, а. с. островерховим,
в. П. ванчуговаим, і. в. сапожниковим, о. м.
дзиговським та ін. (ванчугов 1983; дзиговський
та ін. 2003).
2. чаша з крижовліна була втрачена чи привнесе-
на в жертву при місці вірогідної переправи через
невеличку степову р. смолянку притоку саврані.
Припускаємо це тому, що культурного шару нав-
коло місця знахідки невиявлено (дзис-райко,
черняков 1981, с. 151). Прикметно, що точка
знахідки чаші знаходилась за два дні шляху від
північного краю низки ягорлицьких курганів, а
за 10 км на північ від неї знайдено меч з гербіно.
3. Цей меч карасукського типу був віднесений о.
і. тереножкіним до найраніших кіммерійських
артефактів на теренах східної європи, а разом
з подібним до нього кинджалом з суботова з се-
реднього Подніпров’я (тереножкин 1975, с. 6, рис.
3—5; 18,1; 1976, с. 40, 106) вказують один вірогід-
них транспортних напрямків до Південного сибі-
ру від берегів середнього дністра.
Поділля. мається на увазі северинівське го-
родище, що замикає верхню частину вододілу
дністра та Південного Бугу та Немирівське —
центральне городище середнього Побужжя.
важливо, що вони зливалися в один шлях саме
між долинами рр. ягорлик і тилігул на водо-
ділі біля сучасного м. Подільськ (Болтрик 2009,
рис. 2, с. 394—398). тепер ми маємо усі підста-
ви пов’язати їх з дорогою долиною тилігулу, і
далі через ягорлицький мис до району дубос-
сар і григоріополя, де на лівому березі дніст-
ра відзначено та розкопано декілька значних
скупчень скіфських курганів.
у перспективі в цьому унікальному археоло-
гічному мікрорегіоні можна буде організувати
і провести багаторічні дослідження пам’яток
дуже широкого часового діапазону від мідно-
кам’яного віку до пізнього середньовіччя. має-
мо надію, що наведена в статті інформація буде
в нагоді майбутнім дослідникам ягорлицьких
курганів, а нам залишається побажати їм гар-
них здобутків і цікавих відкриттів.
На останок ми складаємо слова щирої подя-
ки: заступнику директора іа НаНу Ю. Б. олій-
нику за сприяння в вояжі 2017 р., а. в. Пиво-
вару за надання копій матеріалів з картографії
та межування, с. с. аргатюку і с. і. коваленку
за допомогу в пошуках бібліографічних та ар-
хівних джерел.
Додаток 1
писЬМО с. Г. КАРУЗО 4 О РАсКОп-
КАХ В ТиРАспОЛЬсКОМ УЕЗДЕ
(Сообщение 1911, с. 21—22)
сообщил Э. р. фон Штерн: «в марте месяце сего
года одна из 4-х могил, находящаяся в имении моем
Ново-вырна (оно же германово) тираспольского
уезда, херсонской губ., была разрыта мною. Насыпь
имеет в высоту над горизонтальной ее поверхнос-
тью около 2 аршин; у основания могила обведена
каменной стеной толщиной около аршина, высотой
до 3/4 аршина. камень не тесан, собран, судя по его
строению, в рытвинах и водомоинах и легко крошит-
ся. в центре могилы на глубине 2 1/2 арш. найден
остов лошади и рядом с ним гроб с человеческим ос-
товом. человек и лошадь лежали рядом, голова к го-
лове с запада по восток. При остове лошади найдены
пара стремян, пряжки и кольца от сбруи и какие-то
украшения (как-бы костяные) от седла. во рту ло-
шади оказались удила. истлевшее седло (вероятно,
и чепрак) оставили на приставшей к нему земле
как-бы след (окрашение); в одном месте (величиной
с гривенник) земля была окрашена в красный (сури-
ковый) цвет. голова лошади показалась целиком, но
когда хотели ее поднять, рассыпалась на части. весь
костяк, за исключением костей четырех ног, истлел
совершенно.
рядом с лошадью показался человеческий череп,
раздавленный; при прикосновении кости крошились
4. карузо сергій григорійович (20.07.1876—
17.02.1912) — граф, землевласник в херсонській
губернії, відомий конезаводчик.
60 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
и только зубы сохранились хорошо. Позвоночника,
ребер, тазовых костей и костей рук нет; сохранились
только кости бедра, голени и ступни. руки не были
сложены на груди, а лежали вдоль туловища, так
как найдено кольцо (перстень) на месте, где должна
была лежать левая рука. с левой же стороны остова
найдены три куска железа (остатки какого-нибудь
оружия), в ногах найдена костяная пластинка. дуб,
из которого сделан был гроб, при прикосновении
растирался в порошок; боковые стены гроба сделаны
были из бревен толщиной более 2-х вершков; ниж-
няя часть гроба и верхняя не сохранились, а оста-
вили только след, едва заметный, и то местами. 4-го
апреля 1910 года».
IIостановили: напечатать в протоколе заседания
г. карузо выразить благодарность за доклад, за фо-
тографии и за обещание передать находки музею.
Додаток 2
И. В. Сапожников
ОписАНиЕ ЯГОРЛыЦКиХ
КУРГАНОВ ОКНЯНсКОГО
РАЙОНА 1988 года
(Сапожников 1989b, с. 46—55) 1
с. ставрово. Курганный могильник в 2,1 км к
Юз от Юз окраины села и в 150—250 м к сз от ста-
рой дороги окны — Подольск. состоит из 4 насыпей,
три из которых полукольцом окружают четвертую.
Центральный курган имеет h 2,1 м, диаметр 40 м; в
40 м к Ю—3 от него — второй h 0,6 м, диметр 25 м; в
20 м к с—3 от первого — третий h 2,4 м, диметр 40 м
и в 60 м к с—в от первого — четвертый h 2,3 м, ди-
метр 40 м с пирамидой геодезического пункта. все
распахиваются.
с. Флора. Курган на 10—15-метровом террасо-
видном уступе левого берега долины реки в 0,6 км к
Ю—в от Ю—3 окраины села и в 250 м к востоку от
ставка, h 0,7 м, диметр 35 м, распахивается.
пгт Окны. Курганный могильник i в 3,8 км
к северу от восточной окраины поселка по обеим
сторонам старой дороги на Подольск. два кургана,
расстояние между которыми 120 м, вытянуты по
линии с—3 — Ю—в. Юго-восточный курган стоит
вплотную к лесопосадке справа от дороги — h 0,6 м,
диметр 40 м, распахивается. слева от дороги распо-
ложена вторая курганная насыпь с геодезическим
пунктом — h 4,8 м, диметр 60 м, не распахивается.
пгт Окны. Курган на вершине 55—60-метрово-
го мыса левого берега долины реки, образованного
двумя левосторонними балками-притоками в 2,2 км
к северу от северной окраины поселка, h 0,6 м, ди-
метр 40 м, распахивается.
пгт Окны. Курганный могильник 2 в 0,8 км к
северу от св окраины поселка, в 200 м к сз от по-
ворота шоссе кишинев — Полтава на старую дорогу
в Подольск. в 50 м к 3 от дороги находится самый
крупный курган h 6,6 м, диметр 60 м с пирамидой
геодезического пункта; в 50 м к Юз от него — второй
h 0,5 м, диметр 25 м; в 80 м к ссз от первого — тре-
1. текст наведено зі звіту про польові дослідження
1988 р. з деякими правками. Назви населених
пунктів замінені на сучасні. Більшість курганів
розташовані на вододілі, утвореному долинами
річок ягорлик і сухий ягорлик, крім кількох ви-
падків, описаних спеціально.
тий h 0,7 м, диметр 30 м; в 100 м к зсз от третье-
го — четвертый h 1,0 м, диметр 45 м; в 70 м к сз от
третьего — пятый h 0,4 м, диметр 30 м и в 50 м к с
от третьего — шестой h 0,6 м, диметр 30 м. все кур-
ганы, кроме первого, распахиваются.
пгт Окны. Курганный могильник 3 в 0,2—
1,0 км к ЮЮз от Юв окраины поселка, слева от доро-
ги кишинев — Полтава. десять насыпей вытянуты
двумя параллельными цепями по линии ссв—
ЮЮз. Первая из них (три кургана) стоит вдоль шос-
се в 50—120 м к сз от него. Первый курган h 0,4 м,
диметр 25 м находится в 150 м к югу от автостанции;
в 500 м к югу от него — второй h 3,2 м, диметр 40 м; в
320 м к югу от второго — третий h 0,5 м, диметр 30 м.
вторая цепь находится в 170—250 м к з от дороги.
из нее первый курган расположен в 200 м к Юз
от автостанции — h 2,6 м, диметр 30 м; второй — в
300 м к ЮЮз от него — h 0,5 м, диметр 35 м; далее в
30 м югу — третий h 0,6 м, диметр 35 м; еще в 120 м
к ЮЮз — четвертый h 0,3 м, диметр 20 м; в 30 м к
ЮЮв от четвертого — пятый h 3,3 м, диметр 40 м; в
60 м к югу от пятого — шестой h 0,3 м, диметр 15 м
и в 100 м к Ю от шестого — седьмой h 0,4 м, диметр
45 м. все курганы, за исключением 2-го первой и 5-
го второй группы (№ 8), распахиваются.
с. Новый Орач. Курганный могильник в
1,7 км к ЮЮв от центра села, в 250—300 м к зсз
от дороги кишинев — Полтава. состоит из 5 насы-
пей, четыре из которых вытянуты цепью по линии
ссв—ЮЮз. северный курган имеет h около 9 м,
диметр диаметр 70—80 м, на вершине пирамида
геодезического пункта, не распахивается. возмож-
но, этот курган является сорой могилой, упомяну-
той в сводке в.Н. ястребова (1894). в 130 м к Юз от
него — второй h 0,3 м, диметр 25 м; в 120 м к югу от
второго — третий h 0,3 м, диметр 40 м; в 60 м к ЮЮз
от третьего — высотой 1,2 м, диметр 40 м. Пятая на-
сыпь h 0,6 м, диметр 45 м находится в 40 м к вЮв от
первого кургана. Насыпи 2—5 распахиваются.
с. Малаевцы. Курган в 3,2 км к св от села,
в 1,3 км к с от бывшей тракторной бригады к-за
«Правда», в 150 м к 3 от дороги кишинев — Полта-
ва, в 100 м к с от склада удобрений, h 2,2 м, диметр
50 м, распахивается.
с. Малаевцы. Курганный могильник i в 1,8 км
к св от центра села, в 150—200 м к 3 от шоссе ки-
шинев — Полтава. состоит из 5 насыпей, вытяну-
тых цепью по линии с—Ю. разделен на две части
дорогой, ведущей от шоссе в село. справа от этой до-
роги находится 3 кургана: самый крупный h 4,6 м,
диметр 70 м расположен в 40 м к с от нее и в 250 м
к св от бывшей тракторной бригады; в 150 м к с от
него — второй h 1,2 м, диметр 50 м; в 20 м к с от вто-
рого — третий h 0,8 м, диметр 45 м. слева от дороги
стоят два кургана: в 180 м к ЮЮз от первого — чет-
вертый h 1,0 м, диметр 45 м и в 150 м к Ю от чет-
вертого — пятый h 0,8 м, диметр 45 м. все насыпи
распахиваются, кроме первой.
с. Малаевцы. Курганный могильник 2. Нахо-
дится на мысовидном выступе плато левого берега
долины реки в 1,7 км к Юв от центра села, в 1,2 км к
ЮЮз от бывшей тракторной бригады и в 300—800 м
к зсз от дороги кишинев — Полтава. состоит из
7 насыпей, вытянутых по линии сз — Юв. крайний
с сз курган имеет h 1,1 м, диметр 35 м; в 130 м к
Юв от него — второй h 1,2 м, диметр 40 м; в 120 м к
Юв от второго — третий h 1,0 м, диметр 35 м; в 30 м
к ЮЮв от третьего — четвертый h 1,1 м, диметр
40 м; в 40 м к в от четвертого — пятый h 0,8 м, ди-
метр 35 м; в 60 м к ЮЮв от пятого — шестой h 0,5 м,
61ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
диметр 35 м и в 50 м к Юв от шестого — седьмой h
0,6 м, диметр 35 м. все курганы, кроме первого и
третьего, в насыпях которых много камней извест-
няка, распахиваются.
с. Малаевцы. Курганный могильник 3 в 2,7 км
к Ю от села, в 2,0 км к Юз от основного поворота
дороги кишинев — Полтава к с. унтиловка. состоит
из пяти насыпей, четыре из которых окружают цент-
ральный курган h 4,2 м, диметр 60 м, примыкающий
справа к старой дороге окны — дубоссары. второй
курган находится в 90 м к сз от него — h 0,6 м, ди-
метр 40 м; в 130 м к з от первого — третий h 0,3 м,
диметр 20 м; в 90 м к 3Юз от первого — четвертый h
0,7 м, диметр 40 м. в отличие от предыдущих, пятый
курган расположен справа от шоссе в 250 м к вЮв
от первого — h 0,6 м, диметр 35 м. все насыпи, кро-
ме первой, распахиваются. второй, третий и четвер-
тый курганы заняты фруктовым садом.
с. Малаевцы. Курганный могильник 4 в 3,2—
3,7 км к Юз от Юз окраины села, справа от старой
дороги окны — дубоссары. состоит из 12 насыпей,
11 из которых вытянуты по линии ссз—ЮЮв на
протяжении 800—850 м. крайний с севера кур-
ган имеет h 0,3 м, диметр 30 м; в 150 м к югу от
него — второй h 4,5 м, диметр 70 м; в 220 м к Ю от
второго — шестой h 1,4 м, диметр 40 м. между 2-м
и 6-м курганами расположены три насыпи h от 0,2
до 0,4 м, диметр 25—30 м. в 150 м к югу от шесто-
го — девятый h 1,0 м, диметр 45 м. между шестым
и девятым курганами находятся две насыпи h 0,4—
0,6 м, диметр 35—40 м. в 180 м к ЮЮз от девято-
го — десятый h 0, 6 м, диметр 40 м и в 20 м к Ю от
десятого — одиннадцатый h 0,3 м, диметр 30 м. две-
надцатый курган находится в 800 м к Юз от второ-
го — h 0,8 м, диметр 35 м. все насыпи, кроме верши-
ны второго кургана, распахиваются. На поверхности
2-го, 10-го и 11-го курганов много необработанных
камней известняка.
с. Розовка. Курганный могильник i в 2,3 км к
в от св части села (быв. илия), в 200 м к ссз от
старой дороги окны — дубоссары. два кургана,
расстояние между которыми 90 м, стоят по линии
ссз—ЮЮв. северный курган h 0,7 м, диметр 50 м
распахивается. На нем найдена обработанная под-
прямоугольная плита и много необработанных кам-
ней известняка. второй курган h 4 м, диметр 70 м с
геодезическим пунктом не распахивается.
с. Розовка. Курганный могильник 2. располо-
жен на мысовидном выступе плато левого берега до-
лины реки в 1,5 км к вЮв от центра св части села
(быв. илия), в 300 м к св от животноводческой фер-
мы и в 250 м к сз от старой дороги окны — дубосса-
ры. два кургана, расстояние между которыми 90 м,
вытянуты по линии ссз—ЮЮв. северный имеет h
0,5 м, диметр 30 м, второй — h 2,1 м, диметр 45 м,
распахивается.
с. Розовка. Курган на вершине 60—70-метрово-
го мыса, образованного левым берегом долины реки
и правым склоном балки, которая впадает в нее сле-
ва у центра села, в 1,1 км к всв от св части села
(бывш. илия), h 0,9 м, диметр 35 м, распахивается.
с. Розовка. Курганный могильник 3 в 1,2 км к
югу — 2,8 км к ЮЮв от центра св части села (быв.
илия). состоит из 14 насыпей, разделенных на три
группы дорогой, ведущей из села на шоссе киши-
нев — Полтава. Шесть курганов находятся справа
от дороги, 4 из них вытянуты цепью по линии с—Ю.
северный, наиболее крупный из них имеет h 3,2 м,
диметр 60 м и пирамиду геодезического пункта.
На в поле этого кургана видны остатки каменной
кладки. По-видимому, это сооружение определено
в рапорте ф. П. де волана как остатки укрепления
(фабрициус 1951, с. 37).
в 300 м к югу от него второй h 2,3 м, диметр 45 м;
в 300 м к ЮЮз от второго — третий h 0,8 м, диметр
35 м; в 320 м к югу от третьего — четвертый h 2,1 м,
диметр 45 м; в 80 м к в от третьего — пятый h 0,6 м,
диметр 35 и в 100 м к в от пятого — шестой h 0,3 м,
диметр 30 м. четыре кургана второй группы слева
от упомянутой дороги вытянуты по линии св—Юз.
Первый из них расположен в 30 м к св от дороги и
в 90 м к востоку от кургана с каменной кладкой — h
0,3 м, диметр 20 м; в 550 м к ЮЮв от первого, на-
против склада удобрений — второй h 0,4 м, ди-
метр 40 м; в 150 м к Юв от второго — третий h 0,4 м,
диметр 50 м и в 150 м к Юв от третьего — четвертый
h 2,8 м, диметр 55 м. На втором и третьем курганах
этой группы подняты обломки светлоглиняных ам-
фор первых вв. н. э. третья группа состоит из трех
насыпей, вытянутых по линии ссз—ЮЮв, распо-
ложенных слева от дороги после ее поворота напра-
во. Первый находится в 400 м к ЮЮв от поворота —
h 3,5 м, диметр 55 м; в 100 м к Ю—Юв — второй h
2,8 м, диметр 40 м; в 200 м к Юв от второго — третий
h 0,6 м, диметр 30 м. На всех курганах третьей груп-
пы много необработанных камней известняка. вто-
рую и третью группы как бы связывает в одну цепь
курган № 11 h 0,9 м, диметр 40 м, расположенный в
60 м справа от дороги и в 120 м к Ю от ее поворота
направо. все курганы, кроме первого, распахивают-
ся.
с. Розовка. Курганный могильник 4 в 2,2 км
к ЮЮв от центра основной, Юз части села, в 200 м
к сз от старой дороги окны — дубоссары. два кур-
гана, расстояние между которыми 40 м, вытянуты
по линии св—Юз параллельно дороге. св курган
имеет высоту 1,6 м, диметр диаметр 40 м, второй —
h 1,8 м, диметр 40 м. обе насыпи распахиваются.
с. Розовка. Курганный могильник 5 в 2,2 км
к Ю от центра основной, Юз части села и в 300 м к
сз от старой дороги окны — дубоссары. два курга-
на, расстояние между которыми 35 м, вытянуты по
линии ссз—ЮЮв. северный курган имеет h 3,2 м,
диметр 55 м, второй — h 0,9 м, диметр 40 м. Юз пола
первого из них занята лесопосадкой, перпендику-
лярной дороге. оба распахиваются.
Додаток 3
ОписАНиЕ ЯГОРЛыЦКиХ КУРГА-
НОВ ДУБОссАРсКОГО РАЙОНА
(Gangan 1993; Коваленко и др. 2011, с. 35—36,
40—41, 46—47)
с. Дубово
Курган 1 известен среди местного населения как
Мовилэ чя Маре. расположен на пастбище в 2 км к
в от села, к северу от лесополосы и грунтовой доро-
ги, h 7,3 м, диметр 85 м. вершина срезана при уста-
новке геодезического знака (с отметкой 195,3 м), от
которого остались металлические опоры и заплыв-
ший ровик. св край насыпи и её центр заросли тер-
новником, скрывающим огромную грабительскую
яму. На поверхности выступают блоки известняка
длиной до 1,5 м, часто встречаются камни до 30 см
в поперечнике и множество мелких до 5—7 см. оп-
лывшая грабительская яма в виде воронки диметр
20 м имеет выход в восточном направлении. Пред-
полагаемый выброс из ямы располагался с Юв сто-
62 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
роны. отвал в виде площадки впечатляет своими
размерами. его протяженность по краю составляет
почти 20 м. глубина грабительской ямы — 2,5 м. в
её центре заметны остатки более узкой заплывшей
ямы диметр 1,5 м и глубиной 1 м, с выброшенными
из неё известняковыми плитами и камнями до 60 см
в длину. в насыпи кургана заметны признаки про-
жога (карта VI: 1 1; Gangan 1993, р. 10, № 83).
Курган 2 находится в 2 км к в от села, в 75 м к
сз от кургана 1. h 1,6 м, диметр 40 м. до недавнего
времени курган распахивался, сейчас используется
под пастбище. На его поверхности встречаются ред-
кие известняковые камни до 20 см в поперечнике
(карта VI: 2; Gangan 1993, р. 10, N 82).
Курган 3 находится в 1 км к в от села, в 0,2 км
к с от полевой дороги и лесополосы. Некогда 3-
метровая насыпь сейчас уменьшилась до h 1,1 м, а
диаметр увеличился до 40 м. в настоящее время не
распахивается. На ней встречаются редкие извест-
няковые камни до 20 см в поперечнике (карта VI: 3;
Repertoriul 1993, р. 10, N 84).
Курган 4 находится у Ю окраины села, в 200 м к
Ю от здания детского сада, в 170 м к з от тракторной
бригады и асфальтной дороги, h 1,4 м, диметр 40 м.
На распаханной поверхности у северной полы кур-
гана несколько камней известняка — плит длиной
до 35 см (карта VI: 4; Repertoriul 1993, р. 10, N 85).
Курган 5 (карта VI: 5) находится в 100 м к з от
шоссе и тракторной бригады, в 75 м к св от курга-
на 4, в 20 м к з от водонапорной башни. открыт в
2007 г. с. и. коваленко. h 0,3 м, диаметр 25 м. По-
верхность распахивается. На ней встречаются ред-
кие известняковые камни до 20 см в поперечнике.
с. Койково
Курган 1 находится в 1,3 км к в от северной гра-
ницы, в 0,6 км к Юз от с. дубово, в 120 м к Юв от
наибольшей насыпи курганной группы, h 2 м, ди-
метр 40 м. На распахиваемой насыпи изредка встре-
чаются камни до 30 см в поперечнике (карта IIn: 13;
Repertoriul 1993, р. 7, N 51).
Курган 2 находится в 1,1 км к Юв от с. койково,
в 0,5 км к Юз от с.дубово, вблизи полевой дороги.
Это самый крупный курган в могильнике — диметр
50 м, h 2,7 м (146,1 м). На распаханной поверхнос-
ти найдены человеческие кости (фрагмент черепа)
и зубы лошади (карта IIn: 14; Repertoriul 1993, р. 7,
N 50).
курган 3 находится в 1,2 км к в от северной
границы с. койково, в 0,7 км к Юз от с. дубово, в
160 м к Ю от самой крупной насыпи в курганном
могильнике, h 0,8 м, диметр 35 м. На распаханной
поверхности обнаружен фрагмент кости человека, а
у её западной полы камень известняка размерами
25 × 12 × 10 см (карта IIn: 15; Repertoriul, 1993, р. 7,
№ 52).
Курган 4 находится в 1,1 км к в от северной ок-
раины села, в 0,2 км к сз от лесополосы и грунтовой
дороги. открыт в 2007 г. с. и. коваленко, h 0,4 м,
диметр 25 м. На поверхности встречаются известня-
ковые камни до 25 см в поперечнике (карта IIn: 16).
Курган 5 находится в 1 км к Юв от с окраины
села, св от лесополосы и грунтовой дороги, в 100 м
к с от развилки полевых дорог и трансформаторной
будки. его h 1,3 м, диметр 40 м. Насыпь несколь-
ко растянута по линии сз — Юв. На распаханной
глинистой поверхности, у подножья насыпи изредка
1. тут і далі наведені посилання на карти видання
(коваленко и др. 2011).
встречаются камни известняка до 30 см в попереч-
нике (карта IIn: 17; Repertoriul 1993, р. 7, N 54).
Курган 6 находится в 0,7 км к Юв от села, в
0,6 км к Юв от водонапорных вышек, к Юз от поле-
вой дороги, на возвышенности 133,1 м, на террито-
рии старого сливового сада. его h 2 м, диметр 40 м.
Поверхность задернована (карта IIn: 18; Repertoriul
1993, р. 7, N 55).
Курган 7 находится в 0,6 км к Юв от села, в
50 м к Ю от кургана 6, в 150 м к сз от лесополосы
и полевой дороги. его h 1,2 м, диметр 32 м. Насыпь
задернована, но нарушена глубокой межрядной
пропашкой бывшего сливового сада (карта IIn: 19;
Repertoriul 1993, р. 7, N 56).
Курган 8 находится в 0,9 км к Юв от с границы
села, на территории складов у тракторной бригады,
с геодезическим знаком на вершине на (142,1 м). его
h 5 м, диметр 35 м. Насыпь задернована, сз край
кургана нарушен при строительстве здания, а св
часть имеет признаки поздней подсыпки (карта IIn:
20; Repertoriul, 1993, р. 7, N 57).
курган 9 находится в 1,2 км к Ю от села, в 0,7 км
к с от полевого стана, в 0,1 км к в от полевой дороги.
его h 0,6 м, а размеры насыпи 25 × 50 м (сильно рас-
тянута по линии Юз—св). На распаханной поверх-
ности курган выделяется по более светлому глинис-
тому пятну и отдельным известняковым камнях до
25 см в поперечнике (карта IIn: 21; Repertoriul 1993,
р. 7—8, N 58).
Курган 10 находится в 1,2 км к Ю от села, в
0,6 км к сз от полевого стана, в 250 м к в от поле-
вой дороги, обсаженной орехами, h распахиваемой
насыпи 1,7 м, диметр 60 м (карта IIn: 22; Repertoriul
1993, р. 8, N 59).
Курган 11 находится в 1,7 км к Ю от села, в 250 м
к сз от полевого стана, в 130 м к с от щебневой доро-
ги, лесополосы и лЭП, h распаханной насыпи 1 м, ди-
метр 35 м (карта IIn: 23; Repertoriul 1993, р. 8, N 60).
с. Дойбаны 1
Курган 1 находится в 1,3 км к Юз от села, в
0,4 км к Ю от щебневой дороги, h 5,3 м, диметр 60 м.
от бывшего на задернованной вершине геодезичес-
кого знака (142,5 м) ныне осталась яма и заплывший
ровик, а рядом остатки легкой постройки. западная
пола растянута вспашкой, восточная деформиро-
вана у подножья двумя террасками (карта IIn: 1;
Repertoriul 1993, р. 8, N 62).
Курган 2 находится в 1,4 км к Юз от села, в 350 м
к Ю от щебневой дороги, в 60 м к северу от кургана
1, h 1,6 м, диметр 40 м (карта IIn: 2; Repertoriul 1993,
р. 8, N 61).
курган 3 находится в 1,1 км к ЮЮз от села. Пе-
ресекается по северной стороне лесополосой и грун-
товой дорогой, которая подрезает насыпь более чем
на 1 м, обнажая блок известняка диаметром более
1,5 м. курган имеет овальную в плане форму, растя-
нут по линии с—Ю. его h 3,6 м, размеры 50 × 35 м.
Центр и Ю половина насыпи задернованы и порос-
ли редким кустарником, северная — деревьями. На
вершине видны старые перекопы. Ю оконечность
насыпи вытянута распашкой. На поверхности встре-
чаются известняковые камни до 20 см в поперечнике
и щебень (карта IIn: 3; Repertoriul 1993, р. 8, N 64).
Курган 4 находится в 1,1 км к ЮЮз от села, в
0,4 км к Ю от щебневой дороги, в 350 м к с от кур-
гана 1, h 0,6 м, диметр 25 м. выделяется на пашне
по глинистому пятну (карта IIn: 4; Repertoriul 1993,
р. 8, N 63).
Курган 5 находится в 0,6 км к Юв от села, в
150 м к з от лЭП, на возвышенности 136,1 м. Повер-
63ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
хность кургана интенсивно распахивается, h 1,6 м,
диметр 40 м. в 15 м от Юв края кургана заметен
подземный водовод от системы орошения (карта IIn:
5; Repertoriul 1993, р. 8, N 66).
Курган 6 находится в 0,5 км к Юв от села, в 200 м
к з от лЭП, в 45 м к сз от кургана 5. Н 1,6 м, диметр
37 м. расположен в зоне орошения, интенсивно рас-
пахивается (карта IIn: 6; фото 053; Repertoriul 1993,
р. 8, N 65).
Курган 7 находится в 0,7 км к Юв от села, в
150 м к с от лесополосы, в 70 м к Юз от кургана 5.
открыт в 2007 г. с. и. коваленко, h 0,7 м, диметр
25 м. заметен в поле по более светлому грунту (кар-
та IIn: 7).
Курган 8 находится в 1,7 км к Юв от села, в
20 м к в от полевой дороги у лесополосы, h 1 м, ди-
метр 35 м. На сильно распаханной поверхности за-
метны камни до 25 см в поперечнике (карта IIn: 8;
Repertoriul 1993, р. 9, N 68).
Курган 9 находится в 1,4 км к Юв от села, в 140 м
к сз от кургана 8, на границе с землей с. гояны. вся
з часть насыпи, пересекаемая грунтовой дорогой и
лЭП (с опорой № 30), срезана до основания. остатки
насыпи видны в лесополосе, примыкающей с в. её
h 1,1 м, диметр 30 м. На ней заметны камни разме-
рами до 10 см (карта IIn: 9; Repertoriul 1993, р. 8—9,
N 67).
ЛІТЕРАТУРА
андреев, П. Н. 1898. Иллюстрированный путе-
водитель по Юго-Западным казен. железн. дорогам.
киев: с. в. кульженко.
Болтрик, Ю. в. 1990. сухопутные коммуникации
скифии (по материалам новостроечных исследова-
ний от Приазовья до днепра). Советская археоло-
гия, 4, с. 30-44.
Болтрик, Ю. в. 2009. древние пути сообщений
Правобережной украины. в: васильев, с. а., ку-
лаковская, л. в. (ред.). С. н. Бибиков и первобыт-
ная археология. санкт-Петербург: Элексис-Принт,
с. 381-389.
Болтрик, Ю. в. 2013. территориальные центры
скифии. в: коваленко, а. Н. (ред.). Причерноморье
а античное и средневековое время. ростов на дону:
Южный федеральный университет, с. 193-202.
Болтрик, Ю. в. 2015. Элитные курганы как мар-
керы территориальной структуры скифии. в: Бей-
сенов, а. з. (ред.). Сакская культура Сарыарки в
контексте изучения этносоциокультурных про-
цессов Степной Евразии. алматы: Бегазы-тасмола,
с. 77-83.
Борисковский, П. о. 1964. разведки памятников
каменного века в одесской области Краткие сооб-
щения Одесского археологического музея за 1962 г.
одесса: маяк, с. 12-17.
ванчугов, в. П. 1983. Балтская группа памят-
ников эпохи поздней бронзы. в: дзис-райко, г. а.
(ред.). Материалы по археологии Северного Причер-
номорья. киев: Наукова думка, с. 88-101.
волан, ф. П. 2002. отчет относительно географи-
ческого и топографического положения Провинции
озу или едисан, обычно называемой очаковская
степь, служащий пояснением к картами планам,
снятым по высочайшему указанию в: сидоров, о. о.
(ред.). наследие Ф. П. Де-Волана: из истории пор-
та, города, края. одесса: астропринт, с. 74-200.
гошкевич, в. и. 1903. Клады и древности херсон-
ской губернии. херсон: Юг.
григорович, в. 1876. записка о пособиях к изуче-
нию южнорусской земли, находящихся в военно-уче-
ном архиве главного штаба. Записки новороссийс-
кого университета, хх, с. 1-45.
даль, в. 2001. Толковый словарь живого велико-
русского язика, 4. москва: олма-пресс.
дзиговський, о. м., самойлова, т. л., смоль-
янінова, с. П., ванчугов, в. П. 2003. археологічні
пам’ятки Тилігуло-Дністровського межиріччя.
одеса: астропринт.
дзис-райко, г. а., черняков, и. т. 1981. золотая
чаша вылчетрыновского типа из северо-западного
Причерноморья. Советская археология, 1, с. 151-
161.
добролюбский, а. о. 1986. Кочевники Северо-За-
падного Причерноморья в эпоху средневековья. киев:
Наукова думка.
каховский, в. 1875. ведомости четырех уездов,
составляющих новоприобретенную область от Порты
оттоманской и присоединенную к екатеринославс-
кому наместничеству. Записки Одесского общества
истории и древностей, іх, с. 320-331.
коваленко, с. и., синика, в. с., тельнов, Н. П.
2011. Свод археологических памятников Дубоссар-
ского района Приднестровской Молдавской Респуб-
лики. тирасполь: Полиграфист.
кравченко, а. а. 1960. археологічні пам’ятки в
долинах річок тростянець і ягорлик. Матеріали
з археології Північного Причорномор’я, ііі, с. 167-
175.
мейер, а. 1794. Повествовенное, землемерное и
естествословное описание Очаковская земля, содер-
жащееся в двух донесениях. санкт-Петербург: Печ. у
и. к. Шнора.
мицик, о. Ю. 2005. Південна Україна кінця
хVIII ст. в альбомі Жана анрі Мюнца. запоріжжя:
тандем-у.
Отчет археологической комиссии за 1902 г.
1904. санкт-Петербург: типография главного уп-
равления уделовъ.
охотников, с. Б. 1984. скифский меч из г. котов-
ска одесской области. в: дзис-райко, г. а. (ред.). Се-
верное Причерноморье: материалы по археологии.
киев: Наукова думка, с. 112-113.
Петрунь, ф. 1928. Нове про татарську старови-
ну Бозько-дністрянського степу. Східний світ, 6,
с. 155-175.
Петрунь, ф. о. 1929. старовинні шляхи одещи-
ни. Вісник Одеської комісії краєзнавства: серія со-
ціяльно-історична, 4—5, с. 32-43.
Пивовар, а. в., Пєший, о. і., Шляховий, к. в.
2010. Земельні банки новоросійського краю: за
описами фондів Одеського, Дніпропетровського та
Кіровоградського архівів. київ: академперіодика.
сапожников, и. в. 1989a. археологическое карто-
графирование: методика и практика. в: виноградов,
Ю. г., тощев, г. Н. (ред.). Проблемы скифо-сармат-
ской археологии Северного Причерноморья. Тези-
сы докладов конференции. запорожье: коммунар,
с. 141-142.
сапожников, и. в. 1989b. Отчет о работах Буго-
Днестровской новостроечной экспедиции Иа ан
УССР в 1988 г. На іа НаНу, 1988/24.
сапожников, і. в. 1991. археологічні розвідки
для «зводу пам’яток історії та культури урср» і
краєзнавство. Розвиток історичного краєзнавства
в контексті національного і культурного відрод-
ження України. тези доповідей V-ї всеукраїнської
конференції. київ, кам’янець-Подільський: б. в.,
с. 498-499.
64 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
сапожников, і. в. 2003. картографія та її методи
в археології. в: сосса, р. і. (ред.). національне кар-
тографування: стан, проблеми та перспективи
розвитку. київ: картографія, с. 317-319.
сапожников, и. в., Новицкий, е. Ю. 1990. курга-
ны в долинах рек ягорлык и тростянец (опыт топог-
рафического анализа) в: добролюбский, а. о. (ред.).
Охранные историко-археологические исследования
на Юго-Западе Украины. одесса, запорожье: одес-
ский облполиграфиздат, с. 49-70.
соколовский, в. г. 1895. Земские дороги и дорож-
ные сооружения Тираспольского уезда. одесса: сла-
вянская тип.
сообщение Э. р. фон Штерном письма г. карузо о
раскопках в тираспольском. 1911. Записки Одесско-
го общества истории и древностей, ххіх, с. 20-21.
тереножкин, а. и. 1975. киммерийские мечи и
кинжалы. в: тереножкин, а. и. (ред.). Скифский
мир. киев: Наукова думка, с. 3-34.
тереножкин, а. и. 1976. Киммерийцы. киев: На-
укова думка.
трубачев, о. Н. 1968. названия рек Правобереж-
ной Украины. Словообразование. Этимология. Эт-
ническая интерпретация. москва: Наука.
трубачев, о. Н. 2003. Этногенез и культура древ-
нейших славян. Лингвистические исследования.
москва: Наука.
фабрициус, и. в. 1951. археологическая кар-
та Причерноморья Украинской ССР, і. киев: аН
усср.
черняков, и. т. 1965. красномаяцкий клад ли-
тейщика. в: синицын, м. с. (ред.). Краткие сооб-
щения Одесского археологического музея за 1963 г.
одеса: маяк, с. 87-123.
ястребов, в. 1894. опыт топографического анали-
за древностей херсонской губернии. Записки Одес-
ского общества истории и древностей, хVіI, с. 63-
177.
Gangan, а. 1993. Repertoriul monumentelor ar-
висeologice din raionul Dubăsari. Arhiva MNIM, n 19.
REfEREnCEs
Andreyev, P. N. 1898. Illyustrirovannyy putevoditel
po Yugo-Zapadnym kazen. zhelezn. dorogam. Kiev: S.V.
Kulzhenko.
Boltrik, Yu V. 2009. Drevniye puti soobshcheniy Pravobe-
rezhnoy Ukrainy. In: Vasilyev, S. A., Kulakovskaya, L. V.
(ed.). S. N. Bibikov i pervobytnaya arkheologiya. Sankt-Peter-
burg: Eleksis-Print, s. 381-389.
Boltrik,Yu. V. 1990. Sukhoputnyye kommunikatsii Skifii
(po materialam novostroyechnykh issledovaniy ot Priazovia
do Dnepra). Sovetskaja arkheologija, 4, s. 30-44.
Boltrik, Yu. V. 2013. Territorialnyye tsentry Skifii. In: Ko-
valenko, A. N. (ed.). Prichernomorye a antichnoye i sredneve-
kovoye vremya. Rostov na Donu: Yuzhnyy Federalnyy univer-
sitet, s. 193-202.
Boltrik, Yu. V. 2015. Elitnyye kurgany kak markery terri-
torialnoy struktury Skifii. In: Beysenov, A. Z. (ed.). Sakskaya
kultura Saryarki v kontekste izucheniya etnosotsiokulturnykh
protsessov Stepnoy Evrazii. Almaty: Begazy-Tasmola, s. 77-
83.
Boriskovskiy, P. O. 1964 Razvedki pamyatnikov kamenno-
go veka v Odesskoy oblasti. Kratkiye soobshcheniya Odesskogo
arkheologicheskogo muzeya za 1962 g. Odessa: Mayak, s. 12-
17.
Vanchugov, V. P. 1983. Baltskaya gruppa pamyatnikov
epokhi pozdney bronzy. In: Dzis-Rayko, G. A. (ed.). Materi-
aly po arkheologii Severnogo Prichernomoria. Kiev: Naukova
dumka, s. 88-101.
Volan, F. P. 2002. Otchet otnositelno geograficheskogo
i topograficheskogo polozheniya Provintsii Ozu ili Edisan.
obychno nazyvayemoy Ochakovskaya step. sluzhashchiy po-
yasneniyem k kartami planam. snyatym po vysochayshemu
ukazaniyu In: Sidorov, O. O. (ed.). Naslediye F. P. De-Volana:
iz istorii porta, goroda, kraya. Odessa: Astroprint, s. 74-200.
Goshkevich, V. I. 1903. Klady i drevnosti Khersonskoy gu-
bernii. Kherson: Yug.
Grigorovich, V. 1876. Zapiska o posobiyakh k izucheniyu
yuzhnorusskoy zemli, nakhodyashchikhsya v voyenno-uche-
nom arkhive Glavnogo shtaba. Zapiski Novorossiyskogo uni-
versiteta, XX, s. 1-45.
Dal, V. 2001. Tolkovyy slovar zhivogo velikorusskogo yazi-
ka, 4. Moskva: Olma-press.
Dzyhovskyi, O. M., Samoilova, T. L., Smolianinova, S. P.,
Vanchuhov, V. P. 2003. Arkheolohichni pam’iatky Tylihulo-
Dnistrovskoho mezhyrichchia. Odesa: Astroprynt.
Dzis-Rayko, G. A., Chernyakov, I. T. 1981. Zolotaya chasha
vylchetrynovskogo tipa iz Severo-Zapadnogo Prichernomoria,
Sovetskaja arkheologija, 1, s. 151-161.
Dobrolyubskiy, A. O. 1986. Kochevniki Severo-Zapadnogo
Prichernomoria v epokhu srednevekovia. Kiev: Naukova dum-
ka.
Kakhovskiy, V. 1875. Vedomosti chetyrekh uyezdov,
sostavlyayushchikh novopriobretennuyu oblast ot Porty Otto-
manskoy i prisoyedinennuyu k Ekaterinoslavskomu namest-
nichestvu. Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey,
IX, s. 320-331.
Kovalenko, S. I., Sinika, V. S., Telnov, N. P. 2011. Svod
arkheologicheskikh pamyatnikov Dubossarskogo rayona Prid-
nestrovskoy Moldavskoy Respubliki. Tiraspol: Poligrafist.
Kravchenko, A. A. 1960. Arkheolohichni pam’iatky v doly-
nakh richok Trostianets i Yahorlyk. Materialy z arkheolohii
Pivnichnoho Prychornomor’ia, III, s. 167-175.
Meyer, A. 1794. Povestvovennoye, zemlemernoye i est-
estvoslovnoye opisaniye Ochakovskaya zemlya, soderzhash-
cheyesya v dvukh doneseniyakh. Sankt-Peterburg: Pech. u
I. K. Shnora.
Mytsyk, O. Iu. 2005. Pivdenna Ukraina kintsia XVIII st. v
albomi Zhana Anri Miuntsa. Zaporizhzhia: Tandem-U.
Otchet Arkheologicheskoy komissii za 1902 g. 1904. Sankt-
Peterburg: Tipografiya Glavnogo upravleniya Udelov.
Okhotnikov, S. B. 1984. Skifskiy mech iz g. Kotovska
Odesskoy oblasti. In: Dzis-Rayko, G. A (ed.). Severnoye
Prichernomorye: materialy po arkheologii. Kiev: Naukova
dumka, s. 112-113.
Petrun, F. 1928. Nove pro tatarsku starovynu Bozko-Dnis-
trianskoho stepu. Skhidnyi svit, 6, s. 155-175.
Petrun, F. O. 1929. Starovynni shliakhy Odeshchyny. Vis-
nyk Odeskoi komisii kraieznavstva: seriia sotsiialno-istorych-
na, 4—5, s. 32-43.
Pyvovar, A. V., Pieshyi, O. I., Shliakhovyi, K. V. 2010.
Zemelni banky Novorosiiskoho kraiu: za opysamy fondiv
Odeskoho, Dnipropetrovskoho ta Kirovohradskoho arkhiviv.
Kyiv: Akademperiodyka.
Sapozhnikov, I. V. 1989a. Arkheologicheskoye kartografi-
rovaniye: metodika i praktika. In: Vinogradov, Yu. G., Tosh-
chev, G. N. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoy arkheologii
Severnogo Prichernomoria. Tezisy dokladov konferentsii. Za-
porozhye: Kommunar, s. 141-142.
Sapozhnikov, I. V. 1989b. Otchet o rabotakh Bugo-Dnestro-
vskoy novostroyechnoy ekspeditsii IA AN USSR v 1988 g. NA
IA NANU, 1988/24.
Sapozhnykov, I. V. 1991. Arkheolohichni rozvidky dlia
«Zvodu pamiatok istorii ta kultury URSR» i kraieznavstvo.
Rozvytok istorychnoho kraieznavstva v konteksti natsional-
noho i kulturnoho vidrodzhennia Ukrainy. Tezy dopovidei V-i
Vseukrainskoi konferentsii. Kyiv, Kamianets-Podilskyi: b. v.,
s. 498-499.
Sapozhnykov, I. V. 2003. Kartohrafiia ta yii metody v
arkheolohii. In: Sossa, R. і. (ed.). Natsionalne kartohrafuvan-
nia: stan, problemy ta perspektyvy rozvytku. Kyiv: Kartohrafi-
ia, s. 317-319.
Sapozhnikov, I. V., Novitskiy, E. Yu. 1991. Kurgany v
dolinakh rek Yagorlyk i Trostyanets (opyt topograficheskogo
analiza) In: Dobrolyubskiy, A. O. (ed.). Okhrannyye istoriko-
arkheologicheskiye issledovaniya na Yugo-Zapade Ukrainy.
Odessa, Zaporozhye: Odesskiy oblpoligrafizdat, s. 49-70.
Sokolovskiy, V. G. 1895. Zemskiye dorogi i dorozhnyye
sooruzheniya Tiraspolskogo uyezda. Odessa: Slavyanskaya
tip.
65ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Сапожников, і. В., Болтрик, Ю. В. ягорлицькі кургани на лівобережжі дністра
Soobshcheniye E. R. fon Shternom pisma g. Karuzo o
raskopkakh v Tiraspolskom. 1911. Zapiski Odesskogo obsh-
chestva istorii i drevnostey, XXIX, s. 20-21.
Terenozhkin, A. I. 1975. Kimmeriyskiye mechi i kinzhaly.
In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Skifskiy mir. Kiev: Naukova dum-
ka, s. 3-34.
Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmeriytsy. Kiev: Naukova
dumka.
Trubachev, O. N. 1968. Nazvaniya rek Pravoberezhnoy
Ukrainy. Slovoobrazovaniye. Etimologiya. Etnicheskaya in-
terpretatsiya. Moskva: Nauka.
Trubachev, O. N. 2003. Etnogenez i kultura drevneyshikh
slavyan. Lingvisticheskiye issledovaniya. Moskva: Nauka.
Fabritsius, I. V 1951. Arkheologicheskaya karta Pricherno-
moria Ukrainskoy SSR, і. Kiev: AN USSR.
Chernyakov, I. T. 1965. Krasnomayatskiy klad liteyshchi-
ka. In: Sinitsyn, M. S. (ed.). Kratkiye soobshcheniya Odesskogo
arkheologicheskogo muzeya za 1963 g. Odesa: Mayak, s. 87-
123.
Yastrebov, V. 1894. Opyt topograficheskogo analiza
drevnostey Khersonskoy gubernii. Zapiski Odesskogo obsh-
chestva istorii i drevnostey, XVіI, s. 63-177.
Gangan, а. 1993. Repertoriul monumentelor arвисeologice
din raionul Dubăsari. Arhiva MNIM, n 19.
I. V. Sаpоzhnykov, Yi. V. Boltryk
yagoRlyK KuRganS oF the leFt
banK oF the dnieSteR: hiStoRy
oF exPloRation, CaRtogRaPhy
and toPogRaPhy
The article is devoted to the kurgans which are lo-
cated on the 45 km long cape, formed by the valleys of
the Yagorlyk and Sukhyi Yagorlyk rivers, which merge
at the left bank of the Dniester. These burial mounds
were mentioned and even painted by J. A. Münz (1781),
and then described and put on cards by A. K. Meyer
and F. P. de Volan (1791).
Topographers and archaeologists have noted up to
120 mounds reaching a height of 8—9 m in this local
region. Most of them are stretched along the top of the
watershed, some groups stand with two parallel lines,
a number of chains of kurgans are oriented across the
watershed. In general, they mark the site of the an-
cient trade route, along which it was possible to travel
from the Dniester to the north to the forest-steppe; to
the east to the Dnipro region and to the south-east to
the Danube delta and the Black Sea.
Keywords: the kurgans, Left Bank of the Middle
Dniester, Yagorlyk and Sukhyi Yagorlyk; the water-
shed cape, the history of exploration, cartography,
topography, trade routes, roads, excavation perspec-
tives.
Одержано 3.12.2017
БОЛТРиК Юрій Вікторович, кандидат істо-
ричних наук, завідувач відділу, інститут археоло-
гії НаН україни, пр. героїв сталінграда 12, київ,
04210, україна, boltryk@ukr.net.
boltRyK yurii, Candidate of Historical Sciences,
Head of the Department, Institute of Archaeology,
National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv
Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, boltryk@
ukr.net.
сАпОЖНиКОВ Ігор Вікторович, доктор історич-
них наук, провідний науковий співробітник інститу-
ту археології НаНу, героїв сталинграда 12, київ,
04210, україна. igors@gcn.ua.
SАPОzhnyKoV igor, Doctor of Historical Sciences,
Institute of Archaeology National Academy of sciences
of Ukraine [12, av. Geroyiv Stalingrad, Kyiv, 04210,
Ukraine, igors@gcn.ua.
|