Археологічні карти Півдня України
У статті розглядаються археологічні карти південних регіонів України, укладені від другої чверті ХІХ до кінця ХХ ст. Простежується ґенеза тематики, наповненості, способів упорядкування матеріалу, вибору картографічної основи археологічних карт. Висвітлюються обставини укладання низки карт, окре...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162088 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Археологічні карти півдня України / А.О. Корвін-Піотровський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 66-72. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162088 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Корвін-Піотровський, А.О. 2020-01-01T13:20:24Z 2020-01-01T13:20:24Z 2018 Археологічні карти півдня України / А.О. Корвін-Піотровський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 66-72. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162088 [902:528.9](477.7) У статті розглядаються археологічні карти південних регіонів України, укладені від другої чверті ХІХ до кінця ХХ ст. Простежується ґенеза тематики, наповненості, способів упорядкування матеріалу, вибору картографічної основи археологічних карт. Висвітлюються обставини укладання низки карт, окреслюються основні віхи розвитку археологічного картографування в якості окремого напрямку наукових досліджень. Archaeological investigations of southern regions of our country have a long story. By the efforts of amateurs and connoisseurs of antiquities, and as time academics were discovered hundreds of the new sites that got its place on archaeological maps. The history of archaeology operates by dozen archaeological maps created since 2nd quarter of 19th century to the present day. They were good spotlighted of territories exploration degree at certain stages of scientific development, illustrated priority subject matters for researchers, and the level of demand of special knowledge and instruments required for creating a qualitative cartography product. A significant role in the emergence of archaeological maps of the region played by Odesa Society of History and Antiquities and Kherson museum, Archaeological Congresses, large-scale archaeology investigations of 1960s—80s. Archaeological cartography was born within science since 19th century and on the crossroads of centuries is make a claim for being separate science line. But in Soviet Period it was relegated to almost illustrative only. And even still it had not become a powerful tool as in archaeology, and more, in the field of protection of archaeological sites. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Археологічні карти Півдня України Archaeological Maps of the South Ukraine Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Археологічні карти Півдня України |
| spellingShingle |
Археологічні карти Півдня України Корвін-Піотровський, А.О. Статті |
| title_short |
Археологічні карти Півдня України |
| title_full |
Археологічні карти Півдня України |
| title_fullStr |
Археологічні карти Півдня України |
| title_full_unstemmed |
Археологічні карти Півдня України |
| title_sort |
археологічні карти півдня україни |
| author |
Корвін-Піотровський, А.О. |
| author_facet |
Корвін-Піотровський, А.О. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Archaeological Maps of the South Ukraine |
| description |
У статті розглядаються археологічні карти
південних регіонів України, укладені від другої
чверті ХІХ до кінця ХХ ст. Простежується ґенеза
тематики, наповненості, способів упорядкування
матеріалу, вибору картографічної основи археологічних карт. Висвітлюються обставини укладання
низки карт, окреслюються основні віхи розвитку
археологічного картографування в якості окремого
напрямку наукових досліджень.
Archaeological investigations of southern regions of
our country have a long story. By the efforts of amateurs
and connoisseurs of antiquities, and as time
academics were discovered hundreds of the new sites
that got its place on archaeological maps. The history
of archaeology operates by dozen archaeological maps
created since 2nd quarter of 19th century to the present
day. They were good spotlighted of territories exploration
degree at certain stages of scientific development,
illustrated priority subject matters for researchers,
and the level of demand of special knowledge and instruments
required for creating a qualitative cartography product. A significant role in the emergence of
archaeological maps of the region played by Odesa Society of History and Antiquities and Kherson museum,
Archaeological Congresses, large-scale archaeology investigations of 1960s—80s. Archaeological cartography
was born within science since 19th century and on the crossroads of centuries is make a claim for being separate
science line. But in Soviet Period it was relegated to almost illustrative only. And even still it had not become
a powerful tool as in archaeology, and more, in the field of protection of archaeological sites.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162088 |
| citation_txt |
Археологічні карти півдня України / А.О. Корвін-Піотровський // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 66-72. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT korvínpíotrovsʹkiiao arheologíčníkartipívdnâukraíni AT korvínpíotrovsʹkiiao archaeologicalmapsofthesouthukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T13:00:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T13:00:32Z |
| _version_ |
1850512682857267200 |
| fulltext |
66 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
удк: [902:528.9](477.7)
а. О. Корвін-Піотровський
АРХЕОЛОГІЧНІ КАРТи пІВДНЯ УКРАЇНи
У статті розглядаються археологічні карти
південних регіонів України, укладені від другої
чверті хіх до кінця хх ст. Простежується ґенеза
тематики, наповненості, способів упорядкування
матеріалу, вибору картографічної основи археоло-
гічних карт. Висвітлюються обставини укладання
низки карт, окреслюються основні віхи розвитку
археологічного картографування в якості окремого
напрямку наукових досліджень.
Ключові слова: археологічна карта, історія архе-
ології, південь України.
ВсТУп
Південь україни — регіон, де системні архе-
ологічні дослідження розпочались раніше, ніж
на решті території нашої держави. романтика
античних руїн та величних курганів здавна ва-
била любителів старовини, які з плином часу
віднаходили все нові й нові пам’ятки і, зрештою,
постала необхідність їх просторового упорядку-
вання. так виникли археологічні карти, які є
цінним джерелом як у конкретно-наукових до-
слідженнях, так і у розвідках з історії науки.
пЕРшІ АРХЕОЛОГІЧНІ КАРТи
пІВДНЯ УКРАЇНи
Найпершою з відомих археологічних карт
на території україни є «Carte du Bosphore
Cimmerien», складена орієнтовно 1827 р. відо-
мим дослідником боспорських старожитностей
П. дюбрюксом. опис більшості досліджених
П. дюбрюксом пам’яток, які знайшли відоб-
раження на цій карті, наведено у його фунда-
ментальній праці (дюбрюкс 1858), що вийшла
друком вже після смерті дослідника, і була пе-
рекладена з французької його онуком.
у фондах сектора картографічних видань
Національної бібліотеки україни ім. в. і. вер-
надського зберігається примірник цієї карти
(Carte… 1827, N 6327), який вочевидь потра-
пив туди разом із іншими картографічними
матеріалами одеського товариства історії і
старожитностей через київський університет
св. володимира (Шовкопляс 2008, с. 42). кар-
та рукописна, багатоколірна, виконана аква-
реллю на полотні. розміри карти — 45 × 35 см,
масштаб — 4 версти в англійському дюймі (1 :
168000), мова карти — французька.
карта Боспору кіммерійського П. дюбрюк-
са разом з його фундаментальною працею є на
сьогодні вкрай важливим історичним джере-
лом, оскільки фіксує місцезнаходження та по-
дає обміри архітектурних решток станом на по-
чаток хіх ст., до активного освоєння територій
російською імперією, результатом якого стало
повсюдне плюндрування античних руїн та роз-
бирання їх на будівельні матеріали.
значний внесок у розвиток археологічної
науки усього причорноморського регіону ко-
лишньої російської імперії зробило одеське
товариство історії і старожитностей, яке було
засноване 1839 р., і проіснувало формально
до1922 р., але активну діяльність фактично
припинило кількома роками раніше. майже
усі відомі дослідники старожитностей Північ-
ного Причорномор’я були членами товариства;
у «записках» товариства, 33 томи яких побачи-
ли світ упродовж 1844—1919 рр. ми знаходимо
скарбницю наукових даних з археології краю, у
тому числі й деякі узагальнюючі роботи у виг-
ляді археологічних карт.
вже на одному з перших засідань, тодішній
президент товариства д. княжевич звернув
особливу увагу на необхідність укладання кар-© а. о. корвіН-ПіотровськиЙ, 2018
67ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Корвін-Піотровський, а. О. археологічні карти Півдня україни
ти курганів. у своєму виступів він наголошу-
вав: «що ж, якби увесь цей величезний, незмір-
ний натовп насипів, що вкриває наші степи,
був з усією вірністю відзнятий і покладений
на папір, який кожен дослідник міг би мати
перед очима й піддавати міркуванням своїм не
дрібними частинами, а у сукупній цілісності?
Безсумнівно, це було б великим кроком до від-
криття прихованої в них таємниці» (княже-
вич 1840, с. 6—7).
Перші археологічні карти, виконані про-
фесійно за допомогою інструментальної зйомки,
ілюструють величний каталог «старожитності
Боспору кіммерійського, що зберігаються в ім-
ператорському музеї ермітажу», який побачив
світ у 1854 р. одна з них — це «карта Боспору
кіммерійського», складена військово-топогра-
фічним депо у 1853 р. (древности… 1854, кар-
та № 2). карта одноколірна, виготовлена мето-
дом літографського друку, розміром 78 × 62 см.
масштаб — 4 версти в англійському дюймі (1 :
168000), легенда — російською та французькою
мовами. На топографічній основі з нанесенням
рельєфу, сучасних населених пунктів та доріг
позначені давні місцезнаходження, кургани та
руїни. друга — «топографічна карта околиць
м. керч та його курганів» (древности… 1854,
карта № 1). карта одноколірна, виготовлена
методом літографського друку, розміром 61 ×
58 см. масштаб — 1 верста в англійському дюй-
мі (1 : 42000), легенда — російською та фран-
цузькою мовами. кургани на карті позначені
символами різного розміру в залежності від ви-
соти та діаметра насипу. укладання цих карт
біло першим досвідом співпраці археологів та
військових топографів, співпраці, яка тривала
до початку хх ст. і була перервана революцією,
після чого великомасштабна карта стала сек-
ретною, і як наслідок археологічна картографія
занепала в якості окремого напрямку наукових
досліджень.
пІВДЕНЬ УКРАЇНи НА АРХЕОЛО-
ГІЧНиХ КАРТАХ КІНЦЯ ХІХ —
пОЧАТКУ ХХ ст.
одним із найбільш значущих явищ у сус-
пільному та науковому життя російської імпе-
рії другої половини XIX — початку XX ст. були
археологічні з’їзди, на яких питання необхід-
ності укладання археологічних карт набуло
системного характеру. вперше воно постало
на п’ятому археологічному з’їзді, що відбувся у
тифлісі 1881 р., і за результатами було визнано
за потребу створити уніфіковану археологічну
карту росії та утворено відповідну підготовчу
комісію (труды V… 1881, с. хсі).
вже у процесі підготовки до наступного,
шостого археологічного з’їзду, що проходив у
одесі 1884 р., розпорядчий комітет, врахову-
ючи значну цікавість, що її являють історико-
географічні питання місцевого краю, дав дору-
чення професору л. в. воєводському скласти
«карту давніх поселень на півдні росії» (тру-
ды Vі… 1886, с. хLV—XLVI). карта ця була
прикладена до членських квитків учасників
з’їзду. у фондах львівської наукової бібліоте-
ки ім. в. стефаника зберігається примірник
членського квитка з такою картою, під № 103,
виписаний на ім’я якова федоровича голова-
цького (Билет… 1884, № 1293-Нд).
На цьому ж, шостому археологічному з’їзді,
д. анучін прочитав реферат «до питання про
легенду для карти з російської доісторичної ар-
хеології» (труды Vі… 1886, с. LхVііI), у якому
запропонував використовувати прийняту в єв-
ропі ще десятиріччя тому систему умовних поз-
начень із використанням відповідних символів
та кольорів.
загалом з’їзди дали значний поштовх архе-
ологічному картографуванню території росій-
ської імперії — були укладені універсальні ар-
хеологічні карти багатьох регіонів, серед яких
україна представлена картами київської, во-
линської, Подільської та харківської губерній.
і хоча для південних регіонів нашої держави
ця діяльність на той час не втілилась у конк-
ретні результати у губернському масштабі, все
ж було укладено низку цікавих археологічних
карт.
у 1885 р. П. о. Бурачковим, херсонським
нумізматом і колекціонером, підготовлене ви-
дання «археологічна карта Новоросійських
губерній і криму» (Бурачков 1888). Базуючись
головним чином на літературних джерелах,
автор наніс на карту 6 пунктів палеолітичного
часу, 31 — неолітичного та 27 — епохи бронзи
на території херсонської, таврійської, катери-
нославської та частини Бесарабської губерній.
На карту також нанесено 6 курганів з речами
історичного часу (не мають цифрових позна-
чень та не описані у тексті). карта виготовлена
методом літографського друку, одноколірна та
розфарбована вручну. масштаб — у 20 верстах
19/32 дюйма (приблизно 1 : 1415000).
карту не можна відзначити ані за повноту,
ані за змістовність наведеної інформації навіть
для свого часу, однак вона цікава з двох при-
чин. По-перше, увага у цьому виданні приді-
ляється лише пам’яткам первісного часу, що є
новим для територій, де в археологічній науці
протягом десятиліть безроздільно панувало
антикознавство. По-друге, вперше на археоло-
гічній карті пам’ятки різних епох позначено
різним кольором (палеолітичні — жовто-оран-
жевим, неолітичні — червоним, бронзового
віку — зеленим, кургани з речами історичного
часу — жовтим). у науковій бібліотеці інститу-
ту археології НаН україни зберігається ціка-
вий примірник окремого відтиску цієї карти
(Бурачков… 1888а). він не містить друкованої
назви карти та легенди, які дописані чорнилом
вручну.
68 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
вельми цікавою для свого часу стала робота
ще одного херсонця — любителя старожитнос-
тей і мецената, одного з фундаторів херсонсь-
кого археологічного музею, г. л. скадовського
«Білозерське городище херсонського повіту,
Білозерської волості та сусідні городища й кур-
гани між пониззям р. інгульця та початком
дніпровського лиману» (скадовский 1897).
дана праця присвячена результатам розко-
пок курганів, проведених автором на території
власного маєтку та суміжних землях, дослід-
жених ним у кількості 52 одиниць, про що він
виступив із доповіддю на восьмому археологіч-
ному з’їзді у москві 1890 р.
статтю доповнює «карта курганів Біло-
зерської дачі херсонського повіту, Білозерської
волості». карта багатоколірна, виготовлена
методом літографського друку, має розміри
56 × 27 см, масштаб — 1 верста в англійському
дюймі (1 : 42000). кургани на карті позначені
чотирма різними символами червоного кольо-
ру залежно від їх розмірів, розкопані — обве-
дені кружечком із позначенням номеру згід-
но зі щоденником розкопок. місця імовірного
розташування поселень позначено жовтим, а
безсумнівні городища додатково обведено чер-
воною лінією (скадовский 1897, табл. XIV).
Ця карта є першою мікрорегіональною архе-
ологічною картою, яка містить дані про кілька
поселенських структур та понад 300 курганів
і дає можливість проаналізувати їх топогра-
фічне розташування, особливості групування,
у тому числі за розміром, що дало можливість
автору зробити відповідні висновки та узагаль-
нення. Ніколи раніше археологічна карта не
була результатом настільки ретельного суціль-
ного обстеження території та не містила такої
кількості окремих археологічних об’єктів.
і хоча г. л. скадовський був не професійним
археологом, а радше аматором, яких вистачало
того часу, і багато з яких спаплюжили тисячі
пам’яток, до його честі належать перші розко-
пки, які сьогодні ми назвали б рятівними, адже
він дуже переймався необхідністю досліджен-
ня у першу чергу розораних, вже на той час
ледве помітних насипів. як він сам зазначав,
«важко всидіти серед степів пасивним свідком
зникнення від науки цієї множини решток ста-
ровини… через постійні розорювання їх плугом
чи не більш небезпечні для науки, аніж спусто-
шення їх скарбошукачами» (скадовский 1897,
с. 107).
у Науковому архіві інституту археології НаН
україни міститься дуже цікавий примірник ру-
кописної археологічної карти. вона фактично
повторює «карту курганів Білозерської дачі…»,
але охоплює більшу територію на схід і північ.
вона підписана як «карта курганів і городищ
між дніпровським лиманом та річкою інгулець
від с. федорівки до с. Широкого» (карта… б. р.,
№ 40). карта багатоколірна (туш, акварель,
папір на коленкорі), розміром 115 × 135 см, без
масштабу. На жаль, жодної інформації про ав-
тора та обставини укладання цієї карти немає,
однак очевидно, що вона виконана тією самою
рукою, що і попередня.
фундаментальною для свого часу стала пра-
ця в. м. ястребова «досвід топографічного вив-
чення старожитностей херсонської губернії» —
дуже змістовне дослідження, у якому автор,
щоправда, використав незвичну систему роз-
поділу відомостей. матеріал згруповано за на-
селеними пунктами наступним чином: знахід-
ки зброї та знарядь (39 пунктів), знахідки монет
(16 пунктів), менгіри, зображення і написи на
каменях, кам’яні баби (32 пункти), знахідки
старожитностей різного роду (33 пункти), май-
стерні і копі (31 пункт), печери і підземні ходи
(20 пунктів), дольмени (15 пунктів), городища
та селища (137 пунктів), кургани (170 пунктів).
всередині кожної категорії пункти поділено за
повітами — олександрійський, єлисаветград-
ський, херсонський, одеський, тираспольсь-
кий, ананьївський (ястребов 1894). та робота
ця багато втратила через відмову одеського то-
вариства історії і старожитностей надрукувати
карту, ілюстрації та креслення, додані до руко-
пису (фабрициус 1951, с. 6).
значний внесок у створення археологічних
карт всієї російської імперії зробив д. я. са-
моквасов, завдяки старанням якого Централь-
ним статистичним комітетом через структуру
губернських статистичних комітетів було зібра-
но великий обсяг відомостей про городища та
кургани, що знаходились у різних місцевостях
імперії, і які у тогочасній бібліографії нерідко
зустрічаються під умовною назвою «відомості
1873 р.». Проте якщо матеріали по низці губер-
ній були опубліковані вже у 1870-х рр., то до
восьми з них, серед яких південь україни пред-
ставляють херсонська та таврійська губернії,
справа дійшла лише 1902 р. (спицин 1902). ін-
формація по таврійській губернії дуже змістов-
на і охоплює десятки населених пунктів у вось-
ми повітах; по херсонській губернії наводяться
дані лише по м. миколаїв. та незважаючи на
майже тридцятирічну затримку з публікацією,
актуальність цих даних не зменшилась, адже
сам о. а. спіцин у передмові до видання за-
значає, що «нічого більш систематичного і
повного про російські старожитності ми не
маємо… Яку місцевість європейської Росії ми
не брали б для вивчення, без відомостей 1873 р.
неможливо обійтися» (спицин 1902, с. 2).
з кінця хіх ст. на півдні україни виникає
новий науковий археологічний осередок —
херсонський археологічний музей (згодом —
історико-археологічний, краєзнавчий), який
заснував та довгий час очолював невтомний
дослідник старожитностей херсонщини та
усього українського півдня віктор гошкевич,
а згодом — його прийомна донька, учениця
й послідовниця ірина фабриціус. саме бага-
толітньою працею в. гошкевича зібрано вели-
69ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Корвін-Піотровський, а. О. археологічні карти Півдня україни
чезний масив матеріалів, які він готував для
фундаментальної праці «археологічна мапа
українського Причорномор’я» (літопис… 1929,
с. 5), яку, щоправда через тяжку хворобу вчено-
му так і не довелося завершити.
доопрацювати дослідження батька взя-
лася і. фабриціус, яка підготувала протягом
1933—1936 рр. рукопис «матеріали для архе-
ологічної карти дністро-Буго-дніпровського
пониззя, зібрані в. і. гошкевичем по 1923 р.»,
однак книжка у такому вигляді не була опуб-
лікована. згодом вона додала до рукопису ре-
зультати досліджень 1924—1936 рр., і станом
на 1939 р. узагальнене видання «археологічна
карта Причорномор’я української рср» було
готове до друку. воно було замислене у трьох
частинах, поділених за географічним принци-
пом: 1 — міжріччя дніпра та Південного Бугу,
2 — міжріччя Південного Бугу та дніпра,
3 — дніпро з його лиманами та лівобережжям
приблизно до меридіану Перекопа (фабрициус
1951, с. 8—9). у 1945 р. і. в. фабриціус захис-
тила цю роботу в якості кандидатської дисер-
тації.
На жаль, через бюрократичні перепони і вій-
ну, видання побачило світ лише через 12 років,
до того ж не у повному обсязі — вийшла друком
лише перша частина. вона охоплює 233 пунк-
ти різних епох з докладними описами місцез-
находження, обставин виявлення та історії
дослідження, характеристикою виявленого
археологічного матеріалу, культурно-хроноло-
гічною атрибутацією тощо. текст видання суп-
роводжується картою регіону з номерами пунк-
тів згідно каталогу та умовними позначеннями
типів виявлених археологічних пам’яток. кар-
та дрібномасштабна (близько 1 : 1650000), од-
ноколірна, має розмір 20 × 16 см, а тому лише
схематично відображає розташування об’єктів
відносно один одного та гідрографічної мережі
(фабрициус 1951, с. 152).
і хоч це видання побачило світ із великою
затримкою, опубліковане частково (тільки пер-
ший випуск), воно стало першою комплексною
археологічною картою в українській радянсь-
кій історіографії. за переконанням сучасника
і. фабриціус, л. славіна, до цієї праці неод-
мінно звертаються усі, хто цікавиться археоло-
гією Північного Причорномор’я (славін 1966,
с. 297), і що важливо, так відбувається і доте-
пер.
Продовження цього видання так і не було
надруковане. але у Науковому архіві інсти-
туту археології НаН україни зберігається ру-
копис другого випуску «археологічної карти
Причорномор’я української рср», затвердже-
ний до друку вченою радою інституту архе-
ології аН урср 06.07.1951 р. зі схвальними
відгуками о. ф. лагодовської та л. д. дмитро-
ва, а також папки з підготовчими матеріалами
до третього випуску. рукопис другого випус-
ку складається з трьох розділів — узбережжя
низового дніпра, кінбурнська коса та лівобе-
режжя низового дніпра, узбережжя чорного
моря та прилеглий до нього степ (фабриціус
1951а).
АРХЕОЛОГІЧНЕ КАРТОГРАФУВАН-
НЯ УКРАЇНсЬКОГО пІВДНЯ
У ДРУГІЙ пОЛОВиНІ ХХ —
НА пОЧАТКУ ХХІ ст.
у післявоєнний час карта зайняла важливе
місце в арсеналі археолога як при проведенні
польових досліджень, так і при публікації його
результатів. знайдеться небагато узагальню-
ючих статей та монографій за останні кілька
десятків років, які не були б проілюстровані
картою поширення археологічних знахідок,
пам’яток, культур, або тих чи інших явищ.
тому розглядаючи археологічні карти півдня
україни другої половини хх — початку ххі ст.,
варто зупинитись лише на тих, для яких карта
стала не дослідницьким інструментом, а влас-
не результатом дослідження, яке полягало в
узагальненні наявної інформації про археоло-
гічний контекст регіону та ілюструванні цієї ін-
формації відповідною археологічною картою.
такі дослідження можна умовно розподіли-
ти на дві великі групи. до першої належать
універсальні археологічні карти, що містять
інформацію про всі відомі пам’ятки на тій
чи іншій території, і які у свою чергу можуть
охоплювати територію усієї держави, одного
або кількох регіонів, а також окремих мікроре-
гіонів. до другої належать тематичні — карти
пам’яток певної епохи або культури (культур),
що можуть мати таку саму географічну ієрар-
хію, як і попередні.
Першою археологічною картою, що охоп-
лює всю територію україни є видання «архе-
ологічні пам’ятки української рср (короткий
список)», підготовлене інститутом археології за
даними публікацій, звітів про дослідження, а
також за інформацією, наданою іншими науко-
вими установами, університетами та музеями,
станом на 1960 р. (ред. телегін 1966). у спис-
ку налічується близько семи тисяч пам’яток,
згрупованих за обласним принципом, а всере-
дині області — за хронологічним. дуже стисла
інформація про пам’ятку прив’язана до насе-
леного пункту, окремо подається посилання
на літературні, архівні джерела чи колекції
матеріалів. додатковим списком наведено
пам’ятки археології, взяті на державний облік
та охорону, яких на той час було лише 136, при
чому тільки ці пам’ятки відображені на неве-
ликій схематичній карті.
Незважаючи на неповноту, вкрай лаконіч-
ний виклад матеріалу, відсутність належно-
го картографічного забезпечення, «короткий
список» став першим, і упродовж півстоліття з
дати опублікування лишається єдиним зводом
70 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
пам’яток, який охоплює всю територію нашої
держави. виданням цієї книги інститут архео-
логії розпочав важливу і вкрай потрібну роботу
з реєстрації та обліку археологічних пам’яток,
яка, на жаль, не була гідно продовжена у на-
ступні роки і не виділилась у окремий напря-
мок наукових досліджень.
Пам’ятки різних регіонів півдня україни ви-
світлені на археологічних картах дуже нерів-
номірно. узагальнюючі видання регіонального
рівня є лише для двох південних областей —
херсонської (ратнер 1984; оленковський 2004)
та одеської (гудкова, охотников, субботин,
черняков 1991). Ці важливі для науки й зміс-
товні зводи стали підсумком багаторічної праці
поколінь археологів, і науковці досі звертають-
ся до них щодня. та все ж вони багато в чому за-
старіли і не відповідають вимогам сьогодення,
у першу чергу в контексті пам’яткоохоронної
роботи. Наведені відомості зазвичай окомірно
прив’язують об’єкти на місцевості, дуже при-
близно вказують на розміри і межі пам’яток.
все це, помножене на вкрай схематичну дрібно-
масштабну картооснову та беручи до уваги не-
однорідність вивченості тих чи інших районів,
багато в чому девальвує їх у якості надійного
наукового джерела та пам’яткоохоронного ре-
сурсу.
у якості прикладу тематичних археологіч-
них карт можна навести зокрема дослідження
«Пам’ятки палеоліту й мезоліту Північно-за-
хідного Причорномор’я» (красковский 1978).
видання є першим зводом пам’яток палеоліту
й мезоліту на території одеської області. По
кожній зі 121 переліченої пам’ятки дається іс-
торія виявлення та дослідження, коротка ха-
рактеристика матеріалу, бібліографія. На дві
картосхеми нанесено пам’ятки, пронумеровані
згідно з каталогом. інше тематичне видан-
ня — «античні поселення Нижнього Побужжя.
археологічна карта» (крыжицкий, Буйских,
отрешко 1990) узагальнює багаторічні дослід-
ження сільської хори ольвійського полісу.
дослідниками картографовано 106 пам’яток
архаїчного часу, 152 — класично-елліністич-
ного та 64 пам’ятки — римського часу, кожна
з яких докладно охарактеризована у каталозі.
видання містить зведену археологічну кар-
ту, а кожен з трьох періодів проілюстрований
окремою картосхемою. Насамкінець вельми
цікавою є робота «гідроархеологічна карта
чорноморської акваторії україни (Назаров
2003). вона є першим і на сьогодні єдиним у
вітчизняній історіографії зводом пам’яток
підводної археологічної спадщини та охоп-
лює пам’ятки античного і середньовічного
часу в український акваторії чорноморського
шельфу.
ВисНОВКи
ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ
отже, за результатами майже двохсотлітньо-
го екскурсу історією укладання археологічних
карти півдня україни, можна зробити деякі
узагальнення. археологічна карта з’являється
на етапі накопичення та систематизації нау-
кового археологічного знання, коли постає пот-
реба в просторовому впорядкуванні наявної
інформації про археологічні пам’ятки того чи
іншого регіону. спершу на археологічних кар-
тах з’являються пам’ятки, які мають явне ланд-
шафтне вираження — кургани, городища, вали,
руїни тощо. велике значення для розвитку ар-
хеології причорноморського регіону відіграло
одеське товариство історії та старожитностей,
і враховуючи пріоритетність антикознавчих
студій в його діяльності, саме це наклало свій
відбиток на тематиці археологічних карт дру-
гої — третьої чвертей хіх ст. археологічні з’їзди
дали поштовх подальшому бурхливому розвит-
ку науки, і наприкінці хіх — на початку хх ст.
було укладено низку змістовних археологічних
карт, важливу роль у чому відігравали місцеві
наукові осередки, серед яких на розглянутій те-
риторії чи не найактивнішим був херсонський.
дослідники у міжвоєнний період продовжи-
ли роботу своїх попередників, узагальнюючи
наявну інформацію та доповнюючи її резуль-
татами власних досліджень. На початку 1960-
х рр. інститутом археології було розпочато
роботу зі створення кадастру пам’яток архео-
логії, яка вилилась у перший універсальний
довідник, однак свого продовження вона, на
жаль, не знайшла. Незважаючи на масштабні
археологічні дослідження 1950—80-х рр., які
значно збагатили науку новими пам’ятками,
цілеспрямованої роботи по створенню археоло-
гічних карт не проводилось або вона не була
успішною. існуючі зводи охоплюють лише де-
які регіони, при чому наявна в них інформація
не відповідає сьогоднішнім викликам як із суто
наукової, так і з пам’яткоохоронної точки зору.
час виносить на порядок денний пошук ціл-
ковито нових підходів до створення археоло-
гічних карт як електронних баз даних, якими
могли б користуватись як науковці для вирі-
шення своїх дослідницьких завдань, так і всі
зацікавлені особи, так чи інакше пов’язані з
проектами освоєння територій та охороною
пам’яток. лише такі археологічні карти, інтег-
ровані у земельний, містобудівний кадастр, зі
встановленням зон охорони та відповідних об-
межень діяльності на їх території, забезпечать
надійний захист археологічних пам’яток, якого
вимагають як національне законодавство ук-
раїни, так і норми міжнародного права.
71ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Корвін-Піотровський, а. О. археологічні карти Півдня україни
ЛІТЕРАТУРА
Билет члену Шестого археологического съезда в
Одессе. 1884. кабінет картографії лННБу, № 1293-
Нд.
Бурачков, П. о. 1888. археологическая карта но-
вороссийских губерний и Крыма. Наукова бібліотека
іа НаНу, № 12.
Бурачков, П. о. 1888. Объяснение к археологичес-
кой карте новороссийских губерний и Крыма. мос-
ква: типография а. и. мамонтова и ко.
гудкова, а. в., охотников, с. Б., субботин, л. в.,
черняков, и. т. 1991. археологические памятники
Одесской области (справочник). одесса.
Древности Босфора Киммерийского. атлас.
1854. санкт-Петербург.
дюбрюкс, П. 1858. описание развалин и следов
древних городов и укреплений, некогда существо-
вавших на европейском берегу Боспора киммерий-
ского от входа в пролив близ еникальского маяка
до горы опук при черном море. Записки Одесского
общества истории и древностей, IV, с. 3-102.
Каталог карт, планов, чертежей и рисунков,
хранящихся в музее Императорского Одесского об-
щества истории и древностей. 1888. одесса.
Карта курганов и городищ между Днепровским
лиманом и рекой Ингульцом от с. Федоровки до
с. Широкого. Б. д. На іа НаНу, ф. 14, № 40.
корвін-Піотровський, а. о. 2012. становлення
археологічного картографування в україні (XIX —
початок XX ст.). археологія і давня історія України,
9, с. 135-138.
княжевич, д. 1840. о способах к достижению
цели, положенной уставом одесского общества лю-
бителей истории и древностей. Торжественное соб-
рание Одесского общества любителей истории и
древностей 4 февраля 1840 года. одесса, с. 3-20.
красковский, в. и. 1978. Памятники палеолита
и мезолита Северо-Западного Причерноморья (ар-
хеологическая карта). киев: Наукова думка.
крыжицкий, с. д., Буйских, с. Б., отрешко, в. м.
1990. античные поселения нижнего Побужья (архе-
ологическая карта). киев: Наукова думка.
Літопис музею. 1929. херсон, 9.
Назаров, в. в. 2003. Гидроархеологическая карта
черноморской акватории Украины. киев: стилос.
оленковський, м. П. 2004. археологічні пам’ятки
херсонської області. херсон.
ратнер, і. д. 1984. Довідник з археології України
(херсонська область). київ: Наукова думка.
скадовский, г. л. 1897. Белозерское городище
херсонского уезда, Белозерской волости и соседние
городища и курганы между низовьем р. ингульца и
началом днепровского лимана. Труды VIII археоло-
гического съезда 1890 г., 3, с. 75-107, табл. XIV.
славін, л. м. 1966. и. в. фабрициус. Некролог.
Советская археология, 3, с. 296-297.
спицын, а. а. 1902. сведения 1873 г. о городищах
и курганах: архангельская, витебская, могилевс-
кая, оренбургская, таврическая, тамбовская, хер-
сонская, черниговская губернии. Известия Импе-
раторской археологической комиссии, 5, с. 1-95.
телегін, д. я. (ред.). 1966. археологічні пам’ятки
УРСР (короткий список). київ: Наукова думка.
Труды V археологического съезда в Тифлисе в
1881 г. 1887. москва.
Труды Vі археологического съезда в Одессе в
1884 г. 1886. одесса, 1.
фабрициус, и. в. 1951a. археологическая карта
Причерноморья Украинской ССР. киев, 1.
фабрициус, и. в. 1951b. археологическая карта
Причерноморья Украинской ССР. Рукопись. На іа
НаНу, ф. 63, спр. 150.
Шовкопляс, т. и. 2008. археологические кар-
ты северного Причерноморья XIX века (из фондов
НБув). Північне Приазов’я. донецьк, с. 42-47.
ястребов, в. Н. 1894. опыт топографического
обозрения древностей херсонской губернии. Запис-
ки Одесского общества истории и древностей, 17,
с. 63-176.
Carte du Bosphore Cimmerien. 1827. сектор карто-
графії НБув. № 6327.
REfEREnCEs
Bilet chlenu Shestogo Arkheologicheskogo syezda v Odesse.
1884. Kabіnet kartografіi LNNBU. N 1293-ND.
Burachkov, P. O. 1888. Arkheologicheskaya karta Novo-
rossiyskikh guberniy i Kryma. Naukova bіblіoteka іA NANU.
N 12.
Burachkov, P. O. 1888. Obyasneniye k arkheologicheskoy
karte Novorossiyskikh guberniy i Kryma. Moskva: Tipografiya
A. I. Mamontova i Ko.
Gudkova, A. V., Okhotnikov, S. B., Subbotin, L. V. Chern-
yakov, I. T. 1991. Arkheologicheskiye pamyatniki Odesskoy
oblasti (spravochnik). Odessa.
Drevnosti Bosfora Kimmeriyskogo. Atlas. 1854. Sankt-Pe-
terburg.
Dyubryuks, P. 1858. Opisaniye razvalin i sledov drevnikh
gorodov i ukrepleniy. nekogda sushchestvovavshikh na Ev-
ropeyskom beregu Bospora Kimmeriyskogo ot vkhoda v proliv
bliz Enikalskogo mayaka do gory Opuk pri Chernom more.
Zapiski Odesskogo obshchestva istorii i drevnostey, IV, s. 3-
102.
Katalog kart, planov, chertezhey i risunkov, khranyash-
chikhsya v muzeye Imperatorskogo Odesskogo obshchestva
istorii i drevnostey. 1888. Odessa.
Karta kurganov i gorodishch mezhdu Dneprovskim
limanom i rekoy Ingultsom ot s. Fedorovki do s. Shirokogo.
B. d. NA іA NANU, f. 14, N 40.
Korvіn-Pіotrovskiy, A. O. 2012. Stanovlennya
arkheologіchnogo kartografuvannya v Ukrainі (XIX — po-
chatok XX st.). Arkheologіya і davnya іstorіya Ukraini, 9,
s. 135-138.
Knyazhevich, D. 1840. O sposobakh k dostizheniyu tseli.
polozhennoy Ustavom Odesskogo obshchestva lyubiteley is-
torii i drevnostey. Torzhestvennoye sobraniye Odesskogo ob-
shchestva lyubiteley istorii i drevnostey 4 fevralya 1840 goda.
Odessa, s. 3-20.
Kraskovskiy, V. I. 1978. Pamyatniki paleolita i mezolita
Severo-Zapadnogo Prichernomoria (arkheologicheskaya kar-
ta). Kiev: Naukova dumka.
Kryzhitskiy, S. D., Buyskikh, S. B., Otreshko, V. M.
1990. Antichnyye poseleniya Nizhnego Pobuzhia (arkheolog-
icheskaya karta). Kiev: Naukova dumka.
Lіtopis muzeyu. 1929. Kherson, 9.
Nazarov, V. V. 2003. Gidroarkheologicheskaya karta cher-
nomorskoy akvatorii Ukrainy. Kiev: Stilos.
Olenkovskiy, M. P. 2004. Arkheologіchnі pam’yatki Kher-
sonskoy oblastі. Kherson.
Ratner, і. D. 1984. Dovіdnik z arkheologіi Ukrainy (Kher-
sonska oblast). Kyiv: Naukova dumka.
Skadovskiy, G. L. 1897. Belozerskoye gorodishche Kher-
sonskogo uyezda. Belozerskoy volosti i sosedniye gorodish-
cha i kurgany mezhdu nizovyem r. Ingultsa i nachalom Dne-
provskogo limana. Trudy VIII Arkheologicheskogo syezda
1890 g., 3, s. 75-107, tabl. XIV.
Slavіn, L. M. 1966. I. V. Fabritsius. Nekrolog. Sovetskaya
arkheologiya, 3, s. 296-297.
Spitsyn, A. A. 1902. Svedeniya 1873 g. o gorodishchakh
i kurganakh: Arkhangelskaya, Vitebskaya, Mogilevskaya,
Orenburgskaya, Tavricheskaya, Tambovskaya, Kherson-
skaya, Chernigovskaya gubernii. Izvestiya Imperatorskoy
arkheologicheskoy komissii, 5, s. 1-95.
Telegіn, D. Ya. (ed.). 1966. Arkheologіchnі pam’yatki
URSR (korotkiy spisok). Kyiv: Naukova dumka.
72 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26)
Статті
Trudy V Arkheologicheskogo syezda v Tiflise v 1881 g.
1887. Moskva.
Trudy Vі Arkheologicheskogo syezda v Odesse v 1884 g.
1886. Odessa, 1.
Fabritsius, I. V. 1951. Arkheologicheskaya karta Pricher-
nomoria Ukrainskoy SSR. Kiev, 1.
Fabritsius, I. V. 1951a. Arkheologicheskaya karta Pricher-
nomoria Ukrainskoy SSR. Rukopis. NA іA NANU, f. 63.
spr. 150.
Shovkoplyas, T. I. 2008. Arkheologicheskiye karty Sever-
nogo Prichernomoria XIX veka (iz fondov NBUV). Pіvnіchne
Priazov’ya. Donetsk, s. 42-47.
Yastrebov, V. N. 1894. Opyt topograficheskogo obozreniya
drevnostey Khersonskoy gubernii. Zapiski Odesskogo obsh-
chestva istorii i drevnostey, 17, s. 63-176.
Carte du Bosphore Cimmerien. 1827. Sektor kartografії
NBUV. N 6327.
A. O. Korvin-Piotrovskyi
aRChaeologiCal MaPS
oF the South uKRaine
Archaeological investigations of southern regions of
our country have a long story. By the efforts of ama-
teurs and connoisseurs of antiquities, and as time
academics were discovered hundreds of the new sites
that got its place on archaeological maps. The history
of archaeology operates by dozen archaeological maps
created since 2nd quarter of 19th century to the present
day. They were good spotlighted of territories explora-
tion degree at certain stages of scientific development,
illustrated priority subject matters for researchers,
and the level of demand of special knowledge and in-
struments required for creating a qualitative cartog-
raphy product. A significant role in the emergence of
archaeological maps of the region played by Odesa So-
ciety of History and Antiquities and Kherson museum,
Archaeological Congresses, large-scale archaeology in-
vestigations of 1960s—80s. Archaeological cartography
was born within science since 19th century and on the
crossroads of centuries is make a claim for being sepa-
rate science line. But in Soviet Period it was relegated
to almost illustrative only. And even still it had not be-
come a powerful tool as in archaeology, and more, in
the field of protection of archaeological sites.
Keywords: archaeological map, history of archaeol-
ogy, the South of Ukraine.
Одержано 11.02.2018
КОРВІН-пІОТРОВсЬКиЙ Антон Олексійо-
вич, директор, державне підприємство «Науково-
дослідний центр “охоронна археологічна служба
україни”», інститут археології НаН україни, про-
сп. героїв сталінграда, 12, м. київ, 04210, україна,
korvin_oasu@ukr.net.
KoRVin-PiotRoVSKyi anton o., director, the
State Enterprise «Science Research сentre “Protective
Archaeology Service of Ukraine”», Institute of
Archaeology of the NASU Heroes of Stalingrad ave.,
12, Kyiv, 04210, Ukraine, korvin_oasu@ukr.net.
|