Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я

У роботі репрезентований аналіз поширених конструктивних особливостей 117 пам'яток скіфського часу у Північному Приазов'ї. Розглядаються тенденції у використанні природних ресурсів, а також географічне розташуванні курганів скіфського часу і курганів доби бронзи із похованнями скіфського...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Археологія і давня історія України
Дата:	2018
Автор:	Деміна, А.Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Теми:	Археологія і простір
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162093
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я / А.Д. Деміна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 169-176. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162093
record_format	dspace
spelling	Деміна, А.Д. 2020-01-01T13:21:38Z 2020-01-01T13:21:38Z 2018 Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я / А.Д. Деміна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 169-176. — Бібліогр.: 39 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162093 [904.5:504.54](477.7)”6383” У роботі репрезентований аналіз поширених конструктивних особливостей 117 пам'яток скіфського часу у Північному Приазов'ї. Розглядаються тенденції у використанні природних ресурсів, а також географічне розташуванні курганів скіфського часу і курганів доби бронзи із похованнями скіфського часу. Herodotus described the land to the north of the Maeotian lake as a place where the royal Scythian tribes lived. Today, the northern coast of the Azov sea is most commonly associated with this land. However, even though nomadic barrows have been excavated there for more than a century, this region remains the blind spot on the archaeological map of European Scythia, in the comparison to the neighboring sites in the Dnieper and Don basins. Only the «elite» Scythian burial sites, such as Melitopol kurgan, Bierdiansk kurgan and Dvohorba mohyla have been analyzed in the broader context of nomadic burial practices. To address this gap, I have made a closer examination of 117 barrows with 160 burials of Scythian time in this region. In particular, I focused on whether the distinctive features of the local landscape correlate to the burial construction patterns. The sites, included in this research, are located within the 60 km area to the north of coastline. The latitudinal extend of this area is approximately 380 km. In addition, several sites, such as Tokmak barrows and Perederieva mohyla, which are not located in the Azov littoral, but in the upstream basins of coastal rivers are surveyed as well. This territory is divided in several geographic zones, though the high-cliffed Donets ridge and Azov Upland along with flat lowlands of Black Sea and Azov sea occupy the largest part of it. Considering the size and diversity of the territory, the claim of studying some common landscape characteristics seems to be problematic. However, this study shows that land use strategies have reflected in (1) the pattern and frequency of stone constructions, (2) the use of marine eelgrass as architectural material and (3) the arrangement of sites in regard to the bronze age barrows. This analysis contributes to the understanding of regional differentiation of burial sites and land use characteristics in Scythian time. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Археологія і простір Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я Stones, Sea and Barrows: Scythian Time Sites in the Landscape of Northern Azov Coast Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я
spellingShingle	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я Деміна, А.Д. Археологія і простір
title_short	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я
title_full	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я
title_fullStr	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я
title_full_unstemmed	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я
title_sort	скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті північного приазов'я
author	Деміна, А.Д.
author_facet	Деміна, А.Д.
topic	Археологія і простір
topic_facet	Археологія і простір
publishDate	2018
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	Stones, Sea and Barrows: Scythian Time Sites in the Landscape of Northern Azov Coast
description	У роботі репрезентований аналіз поширених конструктивних особливостей 117 пам'яток скіфського часу у Північному Приазов'ї. Розглядаються тенденції у використанні природних ресурсів, а також географічне розташуванні курганів скіфського часу і курганів доби бронзи із похованнями скіфського часу. Herodotus described the land to the north of the Maeotian lake as a place where the royal Scythian tribes lived. Today, the northern coast of the Azov sea is most commonly associated with this land. However, even though nomadic barrows have been excavated there for more than a century, this region remains the blind spot on the archaeological map of European Scythia, in the comparison to the neighboring sites in the Dnieper and Don basins. Only the «elite» Scythian burial sites, such as Melitopol kurgan, Bierdiansk kurgan and Dvohorba mohyla have been analyzed in the broader context of nomadic burial practices. To address this gap, I have made a closer examination of 117 barrows with 160 burials of Scythian time in this region. In particular, I focused on whether the distinctive features of the local landscape correlate to the burial construction patterns. The sites, included in this research, are located within the 60 km area to the north of coastline. The latitudinal extend of this area is approximately 380 km. In addition, several sites, such as Tokmak barrows and Perederieva mohyla, which are not located in the Azov littoral, but in the upstream basins of coastal rivers are surveyed as well. This territory is divided in several geographic zones, though the high-cliffed Donets ridge and Azov Upland along with flat lowlands of Black Sea and Azov sea occupy the largest part of it. Considering the size and diversity of the territory, the claim of studying some common landscape characteristics seems to be problematic. However, this study shows that land use strategies have reflected in (1) the pattern and frequency of stone constructions, (2) the use of marine eelgrass as architectural material and (3) the arrangement of sites in regard to the bronze age barrows. This analysis contributes to the understanding of regional differentiation of burial sites and land use characteristics in Scythian time.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162093
citation_txt	Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я / А.Д. Деміна // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 169-176. — Бібліогр.: 39 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT demínaad skelímoreíkurganipamâtkiskífsʹkogočasuvlandšaftípívníčnogopriazovâ AT demínaad stonesseaandbarrowsscythiantimesitesinthelandscapeofnorthernazovcoast
first_indexed	2025-11-25T22:47:33Z
last_indexed	2025-11-25T22:47:33Z
_version_	1850573742979153920
fulltext	169ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) удк: [904.5:504.54](477.7)”6383” а. Д. Деміна сКЕЛІ, МОРЕ І КУРГАНи: пАМ’ЯТКи сКІФсЬКОГО ЧАсУ У ЛАНДшАФТІ пІВНІЧНОГО пРиАЗОВ’Я У роботі репрезентований аналіз поширених конструктивних особливостей 117 пам’яток скіфського часу у Північному Приазов’ї. Розгля- даються тенденції у використанні природних ре- сурсів, а також географічне розташуванні курганів скіфського часу і курганів доби бронзи із поховання- ми скіфського часу. Ключові слова: скіфський час, курган, Північне Приазов’я, камка, кам’яні конструкції. ВсТУп за свідченнями геродота, на північ від меотійського озера знаходились землі царських скіфів та амазонок. сьогодні із цим місцем найчастіше асоціюють північне степове узбере- жжя азовського моря. Проте, не зважаючи на більш ніж столітню історію вивчення пам’яток скіфського часу, цей регіон залишається білою плямою на карті європейської скіфії, порів- няно із сусідніми територіями Придніпров’я, Подоння та криму. окремі великі кургани скіфського часу, такі як Шульговка та курга- ни поблизу м. Ногайськ, досліджувались ще у XIX ст. (оак 1892, с. 17—19; яценко 1956), до цього самого часу належать свідчення про знахідки скіфських поховань у працях XIII ар- хеологічного з’їзду та матеріалах до археоло- гічних карт (городцов 1907; трифильев 1907; скриленко 1905). На жаль, ці джерела часто мають вкрай уривчасту інформацію і лише констатують факт існування пам’ятки. упро- довж першої половини хх століття розвідки та епізодичні розкопки проводять переважно міс- цеві краєзнавчі музеї у маріуполі, Бердянську та мелітополі. у 1927 р. поблизу маріуполя були знайдені два скіфських поховання, які входили до складу великої курганної групи доби бронзи (Пиневич 1927, с. 9—11, черненко 1970, с. 176—181). комплексні дослідження, а отже і більш численні знахідки скіфських по- ховань, припадають на середину XX століття і пов’язані із діяльністю скіфської степової та донецької експедицій, які проводив інститут археології урср. у результаті були виявлені скіфські поховання, переважно у курганах доби бронзи, у верхів’ях р. молочної та курган- ні комплекси скіфського часу на вододілі при- ток р. кальчик (вязьмітіна та ін. 1960, с. 66, 124—128; Братченко и др. 1977, с. 15—17, 25— 27). але справжнім проривом у степовій кур- ганній археології стали новобудовні експедиції 1970—1980-х років, коли у зоні будівництва іригаційних систем на захід від р. молочної були досліджені десятки скіфських поховань. у східній частині запорізької та у донецькій об- ластях також збільшилась кількість відкритих скіфських пам’яток, хоча загальний рівень до- слідженості регіону залишився значно нижчим порівняно із північно-західним Приазов’ям. у цей час там були розкопані великі скіфські кургани, які часто асоціюють із похованнями представників скіфської еліти: Бердянський та мелітопольський кургани у запорізькій обл. і курган двогорба могила поблизу с. сартана у донецькій обл. (Болтрик и др. 1994; чередни- ченко, мурзін 1996; тереножкин, мозолевский 1988; Привалова, зарайская, Привалов 1978). Ці експедиції принесли найбільш вагомі ре- зультати та склали основу нинішніх уявлень про археологічну ситуацію у регіоні. Проте, лише окремі, великі кургани були включені в ширший контекст досліджень поховальних практик скіфського часу. інформація про біль- шість пам’яток залишається дескриптивною і © а. д. деміНа, 2018 170 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і простір лише її накопичення дало підстави дослідни- кам виділити центри скіфських пам’яток на правому березі р. молочної, у північно-східно- му Приазов’ї та у Присивашші (Болтрик 1993, с. 83; куприй 1993, с. 31; Полин, карнаух 2012, с. 126). для того, щоб заповнити цю прогалину і створити більш повну та чітку картину архео- логічних пам’яток скіфського часу у Північно- му Приазов’ї були проаналізовані 117 курганів, що містять 160 поховань скіфського часу. у да- ному дослідженні особливу увагу було приділе- но просторовому аналізу скіфських поховань, а саме питанню: як саме корелюють між собою характерні особливості місцевого ландшафту і стратегії спорудження поховань? ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДи основний критерій вибору скіфських пам’яток у даному дослідженні — географіч- ний. усі вони розташовані уздовж північного узбережжя азовського моря, що складає близь- ко 380 км. відстань курганів від сучасної бере- гової лінії починається від 80 м, а саме від най- південнішого скіфського кургану у генічеську, до 60 км. на північ. додатково були включені декілька курганів прикордонної території (по- над 70—80 км від берега), такі як кургани біля м. токмак та курган Передерієва могила, які розташовані хоча і не у власне географічному Приазов’ї, але у басейнах річок, що впадають до азовського моря (рис. 1). хронологічне визначення мають 72 зі 117 пам’яток. майже всі вони датовані V— IV ст. до н. е., тобто з’являються на цій тери- торії масово і майже одночасно. Більш ранні дати мають лише одиничні поховання у курга- нах доби бронзи. топографічне положення пам’яток — це, за поодинокими винятками, плато річок, пере- дусім річок молочної, обіточної, Берди, каль- міусу. у більшості випадків вони знаходились на високих правих берегах та вододілах, тобто у найбільш помітних місцях, де б вони здійма- лись над степовим ландшафтом, навіть маючи порівняно невелику висоту насипу. звичайно, стверджувати щось про їх початкову висоту складно через тотальну розораність пам’яток у регіоні. Наприклад, повідомляється, що дво- горба та Передерієва могили не були розорані і мали 5 та 3,2 м у висоту відповідно (Прива- лова, зарайская, Привалов 1982, с. 150; мору- женко 1992, с. 68). очевидно, що зазначена територія доволі велика, отже спроба дослідження курганних традицій серед таких різноманітних пам’яток виглядає проблемною. для подолання цієї проблеми у досліджен- ні зроблений акцент не на звичному функціо- нальному описі пам’ятки, як «поховання» чи «святилища», а на розумінні її як набору конс- трукцій та артефактів, пов’язаних між собою у просторі і часі. Це дало можливість зосереди- тись не на одному, а на різних типах скіфсь- ких пам’яток у регіоні: скіфських курганах, курганах-кенотафах і похованнях скіфського часу у курганах доби бронзи. аналіз полягав, передусім, у порівнянні особливостей їх розта- шування, а елементи позапам’яткового аналізу кам’яних конструкцій та архітектурних елемен- тів із використанням морської трави дозволи- ли прослідкувати їх зв’язок із особливостями навколишнього середовища. вибір параметрів аналізу був зроблений згідно з феноменологіч- ним підходом, за яким вони мали бути частиною практичної діяльності, а отже і конструювати досвід світосприйняття людей, що створили ці пам’ятки (Tilley 1994, p. 31—34). тому гіпотеза даного дослідження полягає у тому, що саме зазначені вище «скелі», «море», та «кургани» були тими значимими елементами ландшаф- ту, що складали систему, у якій відтворюва- лись, трансформувались і, зрештою, через яку можуть бути досліджені археологічні пам’ятки скіфського часу Північного Приазов’я. РЕЗУЛЬТАТи ДОсЛІДЖЕННЯ Початок скіфського часу у Північному Приазов’ї припадає на останній етап субборе- ального кліматичного періоду, який має назву «похолодання залізного віку». тоді типовий степовий аридний клімат став вологішим, у поймах річок розвинулась лісова рослинність, а трав’яний покрив став різноманітнішим (ма- тишов, Новенко, красноруцкая 2011, с. 41). Це робило землі Приазов’я привабливішими для ведення кочового господарства (михайлов 1991, с. 25). загалом, Північне Приазов’я поділяється на декілька географічних зон, але основну тери- торію займають скеляста Приазовська височи- на та донецький кряж, і рівнинні низовини — Приазовська та Причорноморська. Приазовська височина є частиною українсь- кого кристалічного масиву, для якого харак- терні часті виходи кристалічних порід, таких як граніти. особливо вони помітні у басейні р. кальчик (притоки р. кальміус), течія якого розділяє Приазовську височину та донецький кряж. Багаті місцеві родовища граніту та вап- някових порід могли бути ресурсом для ство- рення кам’яних елементів, таких як крепіди, кромлехи, стели, а також вимостки та пере- криття могильних ям. у Північному Приазов’ї більшість великих курганів, за винятком мелітопольського, мають ті чи інші кам’яні конструкції. але кальміуський регіон помітно відрізняється їх кількістю та характером. за- галом, із 20 скіфських пам’яток лише дев’ять є курганами, спорудженими у скіфський час, ре- шта — це поховання скіфського часу у курганах доби бронзи або пам’ятки, про які не збереглось чіткої інформації. При цьому з цих дев’яти кур- 171ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Деміна, а. Д. скелі, море і кургани: пам’ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов’я ганів — сім мають не лише крепіди, а й, поде- куди, кромлехи та стели. так, у кургані двогор- ба могила західна частина крепіди збереглась гірше і складалась із брил вапняку, у той час як східна частина товщиною доходила до одного метру і складалась із граніту. На межі між дво- ма частинами кільця, яка проходила по лінії ПнПнсх та ПдПдзх, крепіда була викладена камінням усіх зазначених порід (Привалова, зарайская, Привалов 1982, с. 154—155). Біля рову у західній частині насипу був знайдений окремий великий камінь із світло-сірого грані- ту зі слідами обробки, який інтерпретують як заготівку під антропоморфну стелу (Привало- ва, зарайская, Привалов 1978, с. 3; Привалова, зарайская, Привалов 1982, с. 159). з усіх боків курган охоплювали три концентричні ряди ка- міння, поставленого на ребро, які утворювали кромлех. він складався з вапнякового каміння на заході та гранітного на сході, і таким чином повторював орієнтацію крепіди за сторонами світу (Привалова, зарайская, Привалов 1982, с. 159). скупчення гранітного каміння у схід- ній частині кургану в облаштуванні підземно- го лазу мав також курган кара-тюбе у долині р. молочної, схожість якого із двогорбою моги- лою у конструкції східного лазу відзначалася Ю.в. Болтриком (1993, с. 194). кургани 5 і 7 біля с. кременівка найчастіше інтерпретуються як єдиний культовий комп- лекс (Братченко и др. 1977, с. 17; гершкович, ромашко 2013, с. 61—72; Полин, карнаух 2012, с. 116). Проте у даному дослідженні вони роз- глядаються усе ж як дві окремі пам’ятки, які розташовані у п’яти метрах одна від одної, ма- ють окреслені межі та набір артефактів. у центральній частині кургану 5 під зем- ляним насипом була знайдена кам’яна конс- трукція овальної форми розмірами 14 × 17 м і максимальною висотою — 1,75 м, яка у розрізі мала вигляд неправильного зрізаного конусу. с. Н. Братченко зазначає, що щільно викладе- не гранітне каміння мало гострі грані, що вка- зує на його видобування у кар’єрі (Братченко и др. 1977, с. 15—16). На схід від нього був роз- ташований курган 7, в якому відкрите кільце гранітного каміння, діаметром 15 м по зовніш- ньому краю і 10 м по внутрішньому, із значни- ми розривами у південній і північній частинах. у його заповненні була знайдена значна кіль- кість артефактів, переважно уламків амфор та металевих предметів (Братченко 1977, с. 25— 26). обидві споруди не мали ані поховань, ані поховальних ям. усього лише в шести кілометрах південніше, також у долині р. кальчик, знаходяться групи курганів біля с. Шевченко. там було виявлено п’ять пам’яток скіфського часу, серед яких чо- тири кургани і одне поховання у кургані доби бронзи. курган 3 групи 1 і курган 1 групи 2 мали одночасно крепіду та кромлех, а кур- ган 10 — лише крепіду, але із західного боку Рис. 1. Пам’ятки скіфського часу на території Північного Приазов’я 172 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і простір впритул до нього був розташований курган 11, який, вірогідно, складав із ним єдиний комп- лекс. як і у кургані 7 біля с. кременівка, у кур- гані 11 не було поховальної ями чи кісткових решток. тут були найдені лише уламки кера- міки та вугілля у заповненні рову, що його опе- різував (моруженко и др. 1981, с. 38). комплек- си, подібні до пам’яток біля сс. кременівка та Шевченко, зустрічаються також в Придніпров’ї, і найчастіше їх інтерпретують як кургани із місцем тризни (Полин, карнаух 2012, с. 126). крепіди скіфських курганів даної групи вигля- дали не як кам’яні стіни, а як суцільний пан- цир, щільно викладений гранітним камінням. особливо виразною є конструкція крепіди кур- гану 1 групи 2, яка складалась із каміння різ- них розмірів: великих брил граніту, п ісковику середніх розмірів та зовсім маленького камін- ня. усі вони були ретельно розкладені і запов- нювали навіть найменші прогалини у панцирі (моруженко и др. 1981, с. 50). Що далі на захід знаходяться кургани, то менша кількість із них мають кам’яні конс- трукції. так, у Бердянському кургані була від- крита крепіда, яка у вигляді кам’яного кільця оточувала нижню частину насипу (Болтрик, фиалко, чередниченко 1994, с. 140—142). все- редині обвалування навколо центрального поховання знаходилась вимостка з гранітного каміння, внутрішні схили якої сягали 1—1,5 м. Подібна конструкція також була зафіксова- на під насипом кургану тащенак (Болтрик, фиалко, чередниченко 1994, с. 142—143). у кургані 6 біля с. обіточне дещо неоднознач- но описується скупчення каміння у насипу, що, на думку і. в. яценко із посиланням на м. і. веселовського, свідчило про його належ- ність до «типу курганів, викладених дикарним камінням великих розмірів» і які «зазвичай були оточені кам’яною стіною» (яценко 1956, с. 157). судячи з усього, до цього самого типу м. і. веселовський відносив і курган біля с. во- лодимірівка, який також мав стіни з дикарного каміння і два кам’яних кола у насипу (яценко 1956, с. 163). у долині р. молочної крепіди із вапнякового каміння були у великих скіфсь- ких курганах Шульговка і тащенак, а також у кургані 8 біля с. Шелюги (оак 1892, с. 17; Болтрик, фіалко 1991, с. 7; кубышев, куприй 1992, с. 152). у кургані № 3 біля с. долинське на правому березі р. тащенак була знайдена стела з вапняку без зображення, а у кургані № 3 біля с. володимирівка у межиріччі річок великий утлюк та малий утлюк знаходилась стела із антропоморфними ознаками (Полин, кубышев 1997, с. 27; Болтрик, фиалко 2010, с. 247). таким чином, у західному напрямку змі- нюється не тільки кількість кам’яних конструк- цій, а й їх різноманіття та матеріал виготов- лення. у місцях, близьких до родовищ граніту, останній був пріоритетним матеріалом, у більш Рис. 2. Пам’ятки скіфського часу із кам’яними конструкціями і камкою 173ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Деміна, а. Д. скелі, море і кургани: пам’ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов’я віддалених — переважало вапнякове каміння. Найчастіше їх мали лише найбільш багаті кур- гани, на будівництво яких витрачалось більше праці і затрат на транспортування. але у міс- цях із кращим доступом до матеріалів кромле- хи та крепіди були одночасно присутні у по- мітно більшому відсотку курганів і складали єдиний архітектурний комплекс. окрім утилітарного використання геологіч- них ресурсів в якості будівельних матеріалів, також не можна оминути питання їх значення як елементу природного простору. такі місця як кам’яні могили та кам’яна могила, але окрім них — токмак-могила, сучасний каль- міуський заповідник та ще з десяток подіб- них місць не випадково мають народні імена, подібні до імен курганів-поховань. їх природа зовсім різна, але об’єднує їх те, що вони помітно виділялись серед рівнинного ландшафту і цим привертали увагу степових народів, які нама- гались будувати свої святині впритул до таких місць і, можливо, наслідувати їх формам. хоча багаторічні дослідження кам’яної могили та її околиць підтверджують цю тезу, про Північне та Північно-східне Приазов’я відомо ще занад- то мало для об’єктивних висновків. геологічний ландшафт Приазов’я у скіфсь- кий час майже не відрізняється від сучасного, тоді як з морем, а саме з береговою лінією мог- ли відбутись більш суттєві трансформації. у па- леогеографічних дослідженнях Причорномор’я та Приазов’я поширеною є теорія «фанагорійсь- кої регресії», згідно з якою рівень моря у і тис. до н. е. був до 5 м нижчим за сучасний (кони- ков 2005, с. 71; толочко, Польшин 2015, с. 321). для археології, зокрема, це може означати, що гіпотетичні пам’ятки узбережжя сьогодні зна- ходяться на дні моря. Передусім, це могли бути грецькі поселення, найвідоміше з яких, крем- ни, дослідники локалізували у різних місцях Приазовського узбережжя: від гирла р. корсак до таганрозької затоки (Болтрик, фиалко 1987, с. 45—46; копылов 2011, с. 231). саме знахідки великої кількості античної кераміки на дні ос- танньої побічно підтверджують теорію регрессії. Проте, серед дослідників немає одностайності у питанні масштабу цієї події, тому археологіч- ні наслідки коливань рівня моря можуть бути перебільшені, а отже потрібно шукати й інші пояснення відсутності античних поселень на північному узбережжі азовського моря (Giosan et al. 2006, p. 759—760). Під час будівництва курганів море, а саме морська трава (zostera marina) також відігра- вала важливу роль. Цей вид рослин зустрі- чається у мілководних затоках та морях у всій Північній Півкулі та століттями використо- вується багатьма народами у харчуванні та медицині (Felger, Moser 1973, p. 355—356; Alm 2003, p. 640). висушена морська трава, камка, і сьогодні застосовується у будівельній промисловості через свої теплоізолюючі і аб- сорбційні властивості. як неодноразово відзна- чалось дослідниками, її присутність у якості елементу архітектури є яскравою особливістю скіфських пам’яток саме у Приазов’ї (тере- ножкин, мозолевский 1988, с. 152). Найбіль- ші і найбагатші кургани: Бердянський, мелі- топольський, тащенак, Шульговка, а разом із ними ще 12 досліджених курганів, містили камку в облаштуванні поховальних споруд. у Бердянському кургані вона знаходилась під шаром дерну на поховальній доріжці, а також заповнювала проміжки між гранітними бри- лами в поховальній камері (Болтрик, фиалко, чередниченко 1994, с. 144). Найбільш масив- ний шар камки — 0,7 м, був зафіксований у мелітопольському кургані, де вона, разом із шарами сирцевого ґрунту, викладала насип гробниці 2 (тереножкин, мозолевский 1988, с. 18—19). єдине скіфське поховання у кургані доби бронзи, що також містило камку, — це по- ховання у кургані 3 біля с. обіточне. знахідка застібки сагайдака дозволила і. в. яценко да- тувати його першою половиною VI ст. до н. е. (яценко 1956, с. 163), а отже це найбільш ран- нє скіфське поховання із камкою у Північному Приазов’ї. Помітно, що більша частина курганів із кам- кою розташована уздовж морського узбережжя із особливо щільною концентрацією між річка- ми великий та малий утлюки, а також у до- лині р. тащенак. Немає жодного повідомлення про її наявність у курганах кальміуського ре- гіону та у верхів’ях р. молочна. вірогідно, це пов’язано із тим, що в теплих і мілководних утлюкському та молочному лиманах концен- трація морської трави була найбільша. тра- диція використання камки поширювалась у західному та північно-західному напрямках. її також знаходили у пам’ятках IV ст. до н. е. у межиріччі р. дніпро та р. Білозерка, що свід- чить про те, що її експортували у значно більш віддалені від морського узбережжя кургани. Це дало підстави дослідникам припускати символічне значення морської трави як еле- менту місцевого поховального обряду (тере- ножкин, мозолевский 1988, с. 152). у зв’язку із цим, цікавим виглядає твердження геродота про те, що царські скіфи (тобто саме мешканці узбережжя меотиди) окрім інших богів шану- вали Посейдона (Herod. IV, 59). інтерпретація цього найбільш хтонічного божества скіфсько- го пантеону викликає у дослідників найбільше труднощів, але у культі Посейдона-тагімасада, скоріше за все, поєднувались образи коня і вод- ної стихії (Бессонова 1983, с. 50—53). звертає на себе увагу той факт, що у семи курганах обидва розглянуті вище матеріали (камка і камінь) зустрічаються одночасно. зва- жаючи на те, що кожен із них спостерігається не більше ніж у 15 % пам’яток, їх поєднання виглядає тенденцією. вірогідно, їх використан- ня було обумовлено не лише утилітарними 174 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і простір потребами найбільш якісних із доступних ре- сурсів, а й символічним значенням у скіфській культурі (рис. 2). інша характерна особливість ландшафту степового Приазов’я мала не природне, а ант- ропогенне походження. скіфи не першими по- чали будувати кургани на території Приазов’я. Більшість досліджених тут курганів датується добою енеоліту — бронзи. серед 117 поховань скіфського часу 33 знаходилися у курганах доби бронзи. їх хронологічне визначення уск- ладнене бідним набором інвентарю, але біль- ша частина є синхронною скіфським курганам даної вибірки, тобто належить до V—IV ст. до н. е. винятками є лише поховання 3 у кургані 1 біля с. Приморське (сартана), що датується кінцем VIII — початком VII ст. до н. е. (Беляев 1977, с. 5) та поховання у кургані 3 біля с. обі- точне першої половини VI ст. до н. е. (яценко 1956, с. 163). географічне розташування цих типів пам’яток виразно відрізняється. скіфські кур- гани знаходяться ближче до морської берегової лінії, у нижніх течіях найбільш повноводних річок Приазов’я, передусім молочної, кальміу- су, Берди та обіточної. Найбільші скупчення курганних груп та великих курганів локалі- зуються у місцях поруч із лиманами і косами, тоді як кургани доби бронзи зі скіфськими по- хованнями, в групах яких не було знайдено скіфських курганів, розташовані північніше, більш хаотично, хоча і у верхів’ях тих самих річок. Найбільш північні пам’ятки даної вибір- ки: курган Передерієва могила, курган 5 біля с. Білоярівка, курган 13 біля с. Щегловка (до- нецьк), курган 1 біля с. лисиче, курган 1 біля ур. хомуш-оба, курган 1, групи 2 біля с. кінсь- кі роздори, курган 1 біля с. садове та курган 1 біля м. токмак (моруженко 1992, с. 68; зарай- ская 1992; Братченко 1978, с. 111, городоцов 1907, с. 248; кравец 1992, с. 160; вязьмітіна та ін. 1960, с. 124; смирнов 1960, с. 177). Ці кур- гани географічно займають прикордонну тери- торію Приазов’я і переважно були споруджені за доби бронзи. Більшість скіфських курганних груп не прос- то розташована поруч із могильниками доби бронзи, а й вписана в їх просторову структуру. разом вони утворюють видовжені, переважно у меридіональному напрямку, ансамблі, як, наприклад, група волчанське I та група рясні могили (Полин, кубышев 1997, с. 62; Болтрик, фиалко 2011, с. 130). часто у таких групах хоча б одне скіфське поховання було у найвищому і найпомітнішому кургані доби бронзи. Це вка- зує на невипадковий, інтенційний характер розташування скіфських пам’яток. звичайно, діапазон інтерпретацій цього явища поки над- то широкий, але кургани доби бронзи, безсум- нівно, були важливим елементом навколиш- нього середовища і світогляду людей, що жили на території Приазов’я у скіфський час. ВисНОВКи запропоноване дослідження дозволило під- твердити спостереження дослідників про конс- труктивні особливості пам’яток скіфського часу у Північному Приазов’ї та надати кращу базу для аргументації через залучення якомога більшої кількості джерел. аналіз пам’яток із крепідами, кромлехами або стелами показав, що вони зус- трічаються не тільки в найбагатших курганах, а, передусім, в регіонах із кращим доступом до родовищ гранітів. Ці три види кам’яних елемен- тів найбільше поширені у долині р. кальміус та р. кальчик, що, вірогідно, зумовлено близькістю донецького кряжу та Приазовської височини. Натомість, камка, яка описувалась дослідни- ками як характерний архітектурний елемент Приазовських курганів, зустрічається лише у 15 % поховань, передусім у пам’ятках, які зна- ходяться поряд із лиманами. обидва зазначені матеріали, камка та камінь, часто належать тим самим пам’яткам. усі кургани скіфського часу вписані в структуру курганних груп доби бронзи і утворюють із ними єдиний ансамбль. Ці висновки свідчать, що ландшафт Приазов’я за скіфської доби являв собою холіс- тичну систему, елементи природного поход- ження якої були невіддільні від антропоген- них. На прикладі дослідження даних пам’яток можна побачити, яким чином від особливостей навколишнього середовища залежав вибір будівельних матеріалів та місця розташування курганів. Проте, його результати показують, що це був не односторонній екологічно детер- мінований вплив, а скоріше комплексна і ди- намічна взаємодія природи та людини, у якій кожна із сторін перетворювала іншу. ЛІТЕРАТУРА Бессонова, с. с. 1983. Религиозные представле- ния скифов. киев: Наукова думка. Болтрик, Ю. в. 1993. курган кара-тюбе. Древ- ности степного Причерноморья и Крыма, IV. запо- рожье, с. 183-197. Болтрик, Ю. в., фиалко е. е. 1987. к вопросу о локализации гавани кремны. в: семенчук, м. д. (ред.). Скифы Северного Причерноморья. киев: Нау- кова думка, с. 41-48. Болтрик, Ю. в., фиалко, е. е. 2010. скифские курганы на р. тащенак в северо-западном Приазо- вье. Матеріали та дослідження з археології Східної України, 10, с. 220-256. Болтрик, Ю. в., фиалко, е. е. 2011. курганы среднего течения р. тащенак (по материалам рас- копок Приазовской экспедиции иа НаНу). Stratum plus, 3, с. 127-174. Болтрик, Ю. в., фіалко, о. є. 1991. дослідження скіфського «царського» кургану тащенак. археоло- гічні дослідження на Україні у 1990 р., с. 7-9. Болтрик, Ю. в., фиалко, е. е., чередниченко, Н. Н. 1994. Бердянский курган. Российская археоло- гия, 3, с. 140-156. Братченко, с. Н. 1978. Отчет Донецкой экспеди- ции за 1978 год. На іа НаНу, 1978/1. 175ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Деміна, а. Д. скелі, море і кургани: пам’ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов’я Братченко, с. Н., кротова, а. а., Швецов, м. л., гершкович, я. П., константинеску, л. ф., смирнов, а. м., самойленко, в. г., Шкарбан, а. с. 1977. От- чет об исследованиях Донецкой экспедиции в 1977 г. На іа НаНу, 1977/12. вязьмітіна, м. і., іллінська, в. а., Покровська, є. ф., тереножкін, о. і., ковпаненко, г. т. 1960. кургани біля с. Ново-Пилипівки і радгоспу «аккер- мень». археологічні пам’ятки УРСР, VIII, с. 22-135. гершкович, я. П., ромашко, о. в. 2013. скіфське святилище ареса: археологічні дані та свідчення ге- родота. археологія, 1, с. 61-77. городцов, в. а. 1907. результаты археологических исследований в Бахмутском уезде, екатеринославс- кой губернии. Труды XIII археологическаго съезда в Екатеринославе, 1, с. 211-285. зарайская, Н. П. 1992. Погребение раннего же- лезного века на р. крынке. Донецкий археологичес- кий сборник, 1, с. 89-99. коников, е. г. 2005. колебания уровня азово- черноморского бассейна и миграции береговой ли- нии в новоэксине и голоцене. Геология и полезные ископаемые мирового океана, 2, с. 68-76. копылов, в. П. 2011. таганрогское поселение — гавань кремны? (письменные источники и археоло- гические реалии). античный мир и археология, 15, с. 223-239. кравец, д. П. 1992. раскопки кургана в урочище хамуш-оба (северное Приазовье). Донецкий архео- логический сборник, 2, с. 160-179. кубышев, а. и., куприй, с. а. 1992. скифские курганы V в. до н. э. у с. Шелюги. Древности Степ- ного Поднепровья и Крыма, 3, с. 149-156. куприй, с. а. 1993. курганная группа у с. Ново- михайловка. в: асламов, в. Н. (ред.). археологічні та історичні дослідження херсонщини. херсон: б. в., с. 31-41. матишов, г. г., Новенко, е. Ю., красноруцкая, к. в. 2011. динамика ландшафтов Приазовья в поз- днем голоцене. Вестник южного научного центра Ран, 7 (3), с. 35-43. михайлов, Б. д. 1991. Природная среда и развитие хозяйственных форм в северном Приазовье. Древнос- ти степного Причерноморья и Крыма, 2, с. 18-28. моруженко, а. а., Посредников, в. л., Привалов, а. и., зарайская, Н. П., гриб, Б. к. 1981. археоло- гический раскопки курганов в зоне строительства мелиоративных систем на территории Володарс- кого и Тельмановского районов Донецкой области. На іа НаНу, 1980/90а. моруженко, а. о. 1992. скіфський курган Пере- дерієва могила. археологія, 4, с. 67-75. Отчет императорской археологической комис- сии за 1889 год. 1892. санкт-Петербург: типография императорской академии наук. Пиневич, П. м. 1927. Отчет об археологических раскопках в Мариупольском округе 1927 год. На іа НаНу, 1927/6а. Полин, с. в., карнаух, е. г. 2012. скифский кур- ган іV в. до н. э. у села кременевка в северо-восточ- ном Приазовье. археология, этнография и антро- пология Евразии, 4 (52), с. 116-128. Полин, с. в., кубышев, а. и. 1997. Скифские кур- ганы Утлюкского междуречья (в Северо-Западном Приазовье). киев: иа НаНу. Привалова, о. я., зарайская, Н. П. Привалов, а. и. 1978. Отчет о раскопках кургана «Двугор- бый» в 1977 году. На іа НаНу, 1977/128. Привалова, о. я., зарайская, Н. П., Привалов, а. и. 1982. двугорбая могила. в: тереножкин, а. и. (ред.). Древности степной Скифии. киев: Наукова думка, с. 148-178. скриленко, а. 1905. Материалы для археологи- ческой карты Екатеринославской губернии. екате- ринослав: тип. губерн. земства. смирнов, к. ф. 1960. кургани біля м. великого ток- мака. археологічні пам’ятки УРСР, VIII, с. 164-189. тереножкин, а. и. мозолевский, Б. Н. 1988. Ме- литопольский курган. киев: Наукова думка. толочко, и. в., Польшин, в. в. 2015. к вопросу о палеогеографической реконструкции дельты дона в античную эпоху. Боспорские чтения, XVI, с. 317-328. трифильев, е. П. 1907. археологическая экскур- сия по течению рр. кальмиуса и кальчика в пре- делах мариупольского уезда, екатеринославской губернии летом, 1904 года. Труды XIII археологичес- каго съезда в Екатеринославе, 1, с. 366-368. чередниченко, м. м., мурзін, в. Ю. 1996. основ- ні дослідження Бердянського кургану. археологія, 1, с. 69-78. черненко, є. в. 1970. скіфські кургани V ст. до н. е. поблизу м. жданова. археологія, XXIII, с. 176-181. яценко, и. в. 1956. скифские погребения близ Ногайска. Вестник древней истории, 1 (55), с. 157- 165. Alm, T. 2003. On the uses of Zostera marina, Mainly in Norway. Economic Botany, 57 (4), p. 640-645. Felger, R., Moser, M. B. 1973. Eelgrass (Zostera marina L.) in the Gulf of California: discovery of its nutritional value by the Seri Indians. Science, 181, p. 355-356. Giosan, L., Donnelly, G. P., Constantinescu, S., Filip, F., Ovejanu, I., Vespremeanu-Stroe, A., Vespre- meanu, E., Duller, G. A. D. 2006. Young Danube delta documents stable Black Sea level since the middle Holocene: Morphodynamic, paleogeographic, and ar- chaeological implications. Geology, 34 (9), p. 757-760. Tilley, C. 1994. A phenomenology of landscape: plac- es, paths and monuments. Oxford: Berg Publishers. REfEREnCEs Bessonova, S. S. 1983. Religioznyye predstavleniya skifov. Kiev: Naukova dumka. Boltrik, Yu. V. 1993. Kurgan Kara-Tyube. Drevnosti step- nogo Prichernomoria i Kryma, IV, s. 183-197. Boltrik, Yu. V., Fialko, Ye. Ye. 1987. K voprosu o lokalizat- sii gavani Kremny. In: Semenchuk, M. D. (ed.). Skify Sever- nogo Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka, s. 41-48. Boltrik, Yu. V., Fialko, Ye. Ye. 2010. Skifskiye kurganі na r. Tashchenak v Severo-Zapadnom Priazovye. Materialy ta doslidzhennia z arkheolohii Skhidnoi Ukrainy, 10, s. 220-256. Boltrik, Yu. V., Fialko, Ye. Ye. 2011. Kurgany srednego techeniya r. Tashchenak (po materialam raskopok Pria- zovskoy ekspeditsii IA NANU). Stratum plus, 3, s. 127-174. Boltryk, Iu. V., Fialko, O. Ie. 1991. Doslidzhennia skif- skoho «tsarskoho» kurhanu Tashchenak. Arkheolohichni doslidzhennia na Ukraini u 1990 r., s. 7-9. Boltrik, Yu. V., Fialko, E. E., Cherednichenko, N. N. 1994 Berdyanskiy kurgan. Rossiyskaya arkheologiya, 3, с. 140- 156. Bratchenko, S. N. 1978. Otchet Donetskoy ekspeditsii za 1978 god. NA IA NANU, 1978/1. Bratchenko, S. N., Krotova, A. A., Shvetsov, M. L., Ger- shkovich, Ya. P., Konstantinesku, L. F., Smirnov, A. M., Samoylenko, V. G., Shkarban, A. S. 1977. Otchet ob issle- dovaniyakh Donetskoy ekspeditsii v 1977 g. NA IA NANU, 1977/12. Viazmitina, M. I., Illinska, V. A., Pokrovska, Ie. F., Ter- enozhkin, O. I., Kovpanenko, H. T. 1960. Kurhany bilia s. Novo-Pylypivky i radhospu «Akkermen». Arkheolohichni pam’iatky URSR, VIII, s. 22-135. 176 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і простір Hershkovych, Ia. P., Romashko, O. V. 2013. Skifske sviaty- lyshche Aresa: arkheolohichni dani ta svidchennia Herodota. Arkheolohiia, 1, s. 61-77. Gorodtsov, V. A. 1907. Rezultaty arkheologicheskikh issle- dovaniy v Bakhmutskom uyezde, Ekaterinoslavskoy guber- nii. Trudy XIII Arkheologicheskago syezda v Ekaterinoslave, 1, s. 211-285. Zarayskaya, N. P. 1992. Pogrebeniye rannego zheleznogo veka na r. Krynke. Donetskiy arkheologicheskiy sbornik, 1, s. 89-99. Konikov, E. G. 2005. Kolebaniya urovnya Azovo-Cher- nomorskogo basseyna i migratsii beregovoy linii v novoek- sine i golotsene. Geologiya i poleznyye iskopayemyye mirovogo okeana, 2, s. 68-76. Kopylov, V. P. 2011. Taganrogskoye poseleniye — gavan Kremny? (pismennyye istochniki i arkheologicheskiye realii). Antichnyy mir i arkheologiya, 15, s. 223-239. Kravets, D. P. 1992. Raskopki kurgana v urochishche Khamush-Oba (Severnoye Priazovye). Donetskiy arkheolog- icheskiy sbornik, 2, s. 160-179. Kubyshev, A. I., Kupriy, S. A. 1992. Skifskiye kurgany V v.do n. e. u s. Shelyugi. Drevnosti Stepnogo Podneprovia i Kryma, 3, s. 149-156. Kupriy, S. A. 1993. Kurgannaya gruppa u s. Novomikhay- lovka. In: Aslamov, V. N. (ed.). Arkheolohichni ta istorychni doslidzhennia Khersonshchyny. Kherson: b. v., s. 31-41. Matishov, G. G., Novenko, E. Yu., Krasnorutskaya, K. V. 2011. Dinamika landshaftov Priazovia v pozdnem golotsene. Vestnik yuzhnogo nauchnogo tsentra RAN, 7 (3), s. 35-43. Mikhaylov, B. D. 1991. Prirodnaya sreda i razvitiye khozyaystvennykh form v severnom Priazovye. Drevnosti stepnogo Prichernomoria i Kryma, 2, s. 18-28. Moruzhenko, A. A., Posrednikov, V. L., Privalov, A. I., Zarayskaya, N. P., Grib, B. K. 1981. Arkheologicheskiy rasko- pki kurganov v zone stroitelstva meliorativnykh sistem na territorii Volodarskogo i Telmanovskogo rayonov Donetskoy oblasti. NA IA NANU, 1980/90a. Moruzhenko, A. O. 1992. Skifskyi kurhan Perederiieva mohyla. Arheolohiia, 4, s. 67-75. Otchet imperatorskoy arkheologicheskoy komissii za 1889 god. 1892. Sankt-Peterburg: Tipografiya imperatorskoy akademii nauk. Pinevich, P. M. Otchet ob arkheologicheskikh raskopkakh v Mariupolskom okruge 1927 god. NA IA NANU, 1927/6a Polin, S. V., Karnaukh, E. G. 2012. Skifskiy kurgan іV v. do n. e. u sela Kremenevka v Severo-Vostochnom Priazovye. Arkheologiya. etnografiya i antropologiya Evrazii, 4 (52), s. 116-128. Polin, S. V., Kubyshev, A. I. 1997. Skifskiye kurgany Utly- ukskogo mezhdurechia (v Severo-Zapadnom Priazovye). Kiev: IA NANU. Privalova, O. Ya., Zarayskaya, N. P., Privalov, A. I. 1978. Otchet o raskopkakh kurgana «Dvugorbyy» v 1977 godu. NA IA NANU, 1977/128. Privalova, O. Ya., Zarayskaya, N. P., Privalov, A. I. 1982. Dvugorbaya mogila. In: Terenozhkin, A. I. (ed.). Drevnosti stepnoy Skifii. Kiev: Naukova dumka, s. 148-178. Skrilenko, A. 1905. Materialy dlya arkheologicheskoy karty Ekaterinoslavskoy gubernii. Ekaterinoslav: Tip. Gubern. zem- stva. Smyrnov, K. F. 1960. Kurhany bilia m. Velykoho Tokma- ka. Arkheolohichni pam’iatky URSR, VIII, s. 164-189. Terenozhkin, A. I., Mozolevskiy, B. N. 1988. Melitopolskiy kurgan. Kiev: Naukova dumka. Tolochko, I. V., Polshin, V. V. 2015. K voprosu o paleoge- ograficheskoy rekonstruktsii delty Dona v antichnuyu epokhu. Bosporskiye chteniya, XVI, s. 317-328. Trifilyev, E. P. 1907. Arkheologicheskaya ekskursiya po techeniyu rr. Kalmiusa i Kalchika v predela Mariupolskogo uyezda. Ekaterinoslavskoy gubernii letom. 1904 goda. Trudy XIII Arkheologicheskago syezda v Ekaterinoslave, 1, s. 366-368. Cherednychenko, M. M., Murzin V. Iu. 1996. Osnovni doslidzhennia Berdianskoho kurhanu. Arkheolohiia, 1, s. 69- 78. Chernenko, Ie. V. 1970. Skifski kurhany V st. do n. e. poblyzu m. Zhdanova. Arkheolohiia, XXIII, s. 176-181. Yatsenko, I. V. 1956. Skifskiye pogrebeniya bliz Nogayska. Vestnik drevney istorii, 1 (55), s. 157-165. Alm, T. 2003. On the uses of Zostera marina, Mainly in Norway. Economic Botany, 57 (4), p. 640-645. Felger, R., Moser, M. B. 1973. Eelgrass (Zostera marina L.) in the Gulf of California: discovery of its nutritional value by the Seri Indians. Science, 181, p. 355-356. Giosan, L., Donnelly, G. P., Constantinescu, S., Filip, F., Ovejanu, I., Vespremeanu-Stroe, A., Vespremeanu, E., Duller, G. A. D. 2006. Young Danube delta documents stable Black Sea level since the middle Holocene: Morphodynamic, paleogeographic, and archaeological implications. Geology, 34 (9), p. 757-760. Tilley, C. 1994. A phenomenology of landscape: places, paths and monuments. Oxford: Berg Publishers. A. D. Demina StoneS, Sea and baRRowS: SCythian tiMe SiteS in the landSCaPe oF noRtheRn azoV CoaSt Herodotus described the land to the north of the Mae- otian lake as a place where the royal Scythian tribes lived. Today, the northern coast of the Azov sea is most commonly associated with this land. However, even though nomadic barrows have been excavated there for more than a century, this region remains the blind spot on the archaeological map of European Scythia, in the comparison to the neighboring sites in the Dnieper and Don basins. Only the «elite» Scythian burial sites, such as Melitopol kurgan, Bierdiansk kurgan and Dvohorba mohyla have been analyzed in the broader context of nomadic burial practices. To address this gap, I have made a closer examination of 117 barrows with 160 burials of Scythian time in this region. In particular, I focused on whether the distinctive features of the local landscape correlate to the burial construction patterns. The sites, included in this research, are located within the 60 km area to the north of coastline. The latitu- dinal extend of this area is approximately 380 km. In addition, several sites, such as Tokmak barrows and Perederieva mohyla, which are not located in the Azov littoral, but in the upstream basins of coastal rivers are surveyed as well. This territory is divided in several geographic zones, though the high-cliffed Donets ridge and Azov Upland along with flat lowlands of Black Sea and Azov sea occupy the largest part of it. Considering the size and diversity of the territory, the claim of stud- ying some common landscape characteristics seems to be problematic. However, this study shows that land use strategies have reflected in (1) the pattern and frequency of stone constructions, (2) the use of marine eelgrass as architectural material and (3) the arrange- ment of sites in regard to the bronze age barrows. This analysis contributes to the understanding of regional differentiation of burial sites and land use characteris- tics in Scythian time. Keywords: Scythian time, barrow, Azov sea coast, landscape analysis. Одержано 01.02.2018 ДЕМІНА Аліса Дмитрівна, аспірантка, Націо- нальний університет «києво-могилянська ака- демія», вул. г. сковороди, 2, київ, 04070, україна, alisa.demina@ukma.edu.ua. deMina alisa, Ph D student, National universuty of «Kyiv-Mohyla academy», H. Skovorody vul., 2, Kyiv, 04070, Ukraine, alisa.demina@ukma.edu.ua.

Скелі, море і кургани: пам'ятки скіфського часу в ландшафті Північного Приазов'я

Репозитарії

Схожі ресурси