Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі

Статтю присвячено аналізу сільського господарства археологічних культур, що передували утворенню Давньої Русі. Проведено порівняльний аналіз за окремими складовими галузей сільського господарства, визначено вектори позитивних впливів одних культур на інші. Встановлено також чинники, які не мали в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Горбаненко, С.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Археологія і природничі науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162104
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі / С.А. Горбаненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 301-320. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162104
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1621042025-02-09T13:52:32Z Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі Comparative Analysis of Agriculture on the Eve of the Formation of Old Rus’ Горбаненко, С.А. Археологія і природничі науки Статтю присвячено аналізу сільського господарства археологічних культур, що передували утворенню Давньої Русі. Проведено порівняльний аналіз за окремими складовими галузей сільського господарства, визначено вектори позитивних впливів одних культур на інші. Встановлено також чинники, які не мали взаємовпливів, а залежали від зовнішніх інших обставин: екологічної ситуації давнини для поселень або їх ареалів, етнічної принадлежності носіїв археологічних культур. Зроблено висновки про в цілому подібний рівень розвитку обох галузей сільського господарства. На фоні чого також встановлено певні позитивні впливи салтівської культури на технічне забезпечення її безпосередніх сусідів: боршевської культури на північному сході і волинцевсько-роменських пам'яток безпосередньо у контактній Сіверсько-Донецькій зоні. The article is a definite result of the study of agriculture of archeological cultures of the last quarter of the 1st millennium AD in the south of Eastern Europe, which became the basis for the formation of Old Rus’ material culture. The object of the study are archeological cultures, which were the basis and / or the place for the emergence of the Old Rus’ culture. They are the Borshevo culture on the Don, the Saltiv culture (mainly based on the materials of the Siversky-Donetsk region), the Volintseve and Romny sites (the left bank of the Dnieper), as well as the Raiky culture (the territory between the Dnieper and the Carpathians) (Fig. 1). The subject of the study are the components of agriculture (farming and livestock breeding) in these cultures. 2018 Article Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі / С.А. Горбаненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 301-320. — Бібліогр.: 74 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162104 [902.2:63](477)”639” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки
spellingShingle	Археологія і природничі науки Археологія і природничі науки Горбаненко, С.А. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі Археологія і давня історія України
description	Статтю присвячено аналізу сільського господарства археологічних культур, що передували утворенню Давньої Русі. Проведено порівняльний аналіз за окремими складовими галузей сільського господарства, визначено вектори позитивних впливів одних культур на інші. Встановлено також чинники, які не мали взаємовпливів, а залежали від зовнішніх інших обставин: екологічної ситуації давнини для поселень або їх ареалів, етнічної принадлежності носіїв археологічних культур. Зроблено висновки про в цілому подібний рівень розвитку обох галузей сільського господарства. На фоні чого також встановлено певні позитивні впливи салтівської культури на технічне забезпечення її безпосередніх сусідів: боршевської культури на північному сході і волинцевсько-роменських пам'яток безпосередньо у контактній Сіверсько-Донецькій зоні.
format	Article
author	Горбаненко, С.А.
author_facet	Горбаненко, С.А.
author_sort	Горбаненко, С.А.
title	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі
title_short	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі
title_full	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі
title_fullStr	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі
title_full_unstemmed	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі
title_sort	порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Археологія і природничі науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162104
citation_txt	Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі / С.А. Горбаненко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 1 (26). — С. 301-320. — Бібліогр.: 74 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT gorbanenkosa porívnâlʹnijanalízsílʹsʹkogogospodarstvaperedodnâutvorennâdavnʹoírusí AT gorbanenkosa comparativeanalysisofagricultureontheeveoftheformationofoldrus
first_indexed	2025-11-26T13:25:38Z
last_indexed	2025-11-26T13:25:38Z
_version_	1849859553204633600
fulltext	301ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) удк: [902.2:63](477)”639” С. а. Горбаненко пОРІВНЯЛЬНиЙ АНАЛІЗ сІЛЬсЬКОГО ГОспОДАРсТВА пЕРЕДОДНЯ УТВОРЕННЯ ДАВНЬОЇ РУсІ 1 Статтю присвячено аналізу сільського госпо- дарства археологічних культур, що передували утворенню Давньої Русі. Проведено порівняльний аналіз за окремими складовими галузей сільсько- го господарства, визначено вектори позитивних впливів одних культур на інші. Встановлено та- кож чинники, які не мали взаємовпливів, а зале- жали від зовнішніх інших обставин: екологічної ситуації давнини для поселень або їх ареалів, ет- нічної принадлежності носіїв археологічних куль- тур. Зроблено висновки про в цілому подібний рі- вень розвитку обох галузей сільського господарства. на фоні чого також встановлено певні позитивні впливи салтівської культури на технічне забезпе- чення її безпосередніх сусідів: боршевської культу- ри на північному сході і волинцевсько-роменських пам’яток безпосередньо у контактній Сіверсько- Донецькій зоні.1 Ключові слова: остання чверть і тис. н. е., сільське господарство, палеоекологія, землеробство, тваринництво, палеоетноботаніка, археозоологія, знаряддя землеробства, знаряддя тваринництва. Вступ. для коректного порівняльного аналізу значних обсягів аналогічних даних із синхронних археологічних культур важливи- ми передумовами є: 1) однаковий (подібний) рівень дослідженості матеріалів загалом; 2) до- слідження складових за однаковою схемою. об’єктом цього дослідження є археологічні культури, на основі (та / або на місці) яких ви- 1. Ця стаття базується на попередніх проведених до- слідженнях (горбаненко 2010a; горбаненко, Паш- кевич 2010, с. 248—252; колода, горбаненко 2011; горбаненко, колода 2013, с. 161—180) і частково входить до загального проекту «сільське госпо- дарство населення хозарського каганату в лісо- степовій зоні», виконуваного спільно з в. в. коло- дою (колода, горбаненко 2018, с. 125—146). никла давньоруська культура: боршевська на дону, салтівська (переважно за матеріалами сіверсько-донецького регіону), волинцевсько- роменські пам’ятки (лівобережжя дніпра), а також райковецька культура (територія між дніпром і карпатами) (рис. 1). Предметом до- слідження є важливі для забезпечення жит- тєдіяльності складові сільського господарства (землеробство і тваринництво) в означених культурах. Нині можна констатувати, що для порівняль- ного аналізу сільського господарства археоло- гічних культур останньої чверті і тис. н. е. на території півдня східної європи є всі необхідні передумови. такий аналіз допоможе з розумін- ням рівня розвитку сільського господарства у носіїв окремих археологічних культур, а та- кож дасть підстави для встановлення напряму впливів між культурами в окремих галузях. Матеріали і методи. методи й схеми аналізу матеріалів з сільського господарства, що переважно базуються на аналізі вже існую- чого значного доробку (історіографію див.: гор- баненко 2007, с. 5—25; горбаненко, Пашкевич 2010, с. 7—34; журавльов, горбаненко 2013), і використані для цього дослідження, опублі- ковані в спеціалізованих статтях (горбаненко 2011a; 2011b; 2013b) і неодноразово пройшли апробацію на прикладах окремих пам’яток, культур або періодів (горбаненко, журавльов, Пашкевич 2008; винников, горбаненко 2013; колода, горбаненко 2010a; 2010b; 2018; кара- вайко, горбаненко 2012; горбаненко, колода 2013; Болтрик та ін. 2015; горбаненко 2015a; 2016; Gorbaněnko 2017; черненко та ін. 2017; тощо). матеріали з сільського господарства бор- шевської культури нині знаходяться на стадії © с. а. горБаНеНко, 2018 302 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки загального аналізу в рамках спільного проекту з а. з. вінніковим і в. м. ковалевським (гор- баненко 2012a; 2013c; 2014d; винников, гор- баненко 2013; ковалевський, горбаненко 2014; винников, горбаненко, ковалевский 2014; по- силання на джерела див. там само) 1. Ця галузь у носіїв салтівської культури проаналізована у низці робіт (горбаненко 2010b; 2013b; колода, горбаненко 2010a; 2010b; 2018; горбаненко, колода 2011; 2013; посилання на джерела див. там само). матеріали з волинцевсько-роменсь- ких пам’яток неодноразово ставали предметом нашого дослідження (горбаненко 2003—2004; 2004; 2006; 2007; 2009; 2010a; 2014; горбанен- ко, Пашкевич 2010; Пашкевич, горбаненко 2010; горбаненко, колода 2013; колода, гор- баненко 2018; посилання на джерела див. там само; доповнення з палеоетноботаніки див.: го- тун, горбаненко 2016a; черненко та ін. 2017; кравченко, горбаненко 2017). для райковець- кої культури аналогічні аналізи досі прове- дені спорадично (горбаненко, Пашкевич 2010, с. 58—61; горбаненко 2014b; 2014c; 2015b; гор- баненко, колода 2013, рис. 120, 121; готун, гор- баненко 2016a; Прищепа, войтюк, горбаненко 2016; посилання на джерела див. там само) 2. 1. тут і далі: у статті використано матеріали, зібрані й упорядковані в означених роботах. Посилання на матеріали, що не входять до вказаних видань, наведені по тексту. 2. для аналізу тваринництва носіїв волинцевсько- роменських і райковецьких традицій використа- детально зупинимось на результатах та їх інтерпретації. сільське господарство слов’янських культур і салтівської, безпе- речно, складалося на різному етнокультурно- му підґрунті. втім постійні взаємні, переважно прагматичні стосунки спричинили взаємопро- никнення окремих найвдаліших технологій та інновацій. Це стає добре помітно у ході порів- няльного аналізу матеріалів культур, що ме- жували, або співіснували в контактній зоні. для детального аналізу комплекс матеріалів з сільського господарства розглянуто відповідно до виробничих процесів; його поділено на дві групи — землеробську й тваринницьку. у свою чергу, групи поділено на підгрупи за процеса- ми виробництва. аналіз матеріалу виконано у такому порядку: приселищні території (для обох галузей сільського господарства); знаряддя зем- леробської праці, палеоетноботаничні спектри, зберігання врожаю та система (для землеробс- тва) 3; склад стада, знаряддя тваринництва, ут- римання тварин (для тваринництва). но дані, зібрані й упорядковані у ході підготовки спільного проекту «тваринництво й мисливство слов’ян останньої чверті і тис. на півдні східної європи» у співавторстві з о. П. журавльовим. 3. ми цілеспрямовано дещо відступили від розгля- ду матеріалів з землеробства відповідно до земле- робського процесу (артефакти — ПБс — об’єкти, пов’язані зі зберіганням продуктів землеробс- тва — система землеробства), щоб мати змогу про- аналізувати аналогічні матеріали у комплексі. Рис. 1. карта-схема розташування археологічних культур на території півдня східної європи останньої чверті і тис. н. е. 303ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі пРисЕЛищНІ ЗОНи Приселищні зони пам’яток салтівської куль- тури і синхронних слов’янських у контакт- ній зоні практично не дають жодних резуль- татів для порівняння; вони доволі подібні. за результатами вивчення багатого матеріалу слов’янських археологічних культур, давні мешканці (принаймні, наприкінці і тис. н. е.) не надавали особливої уваги вибору місця для поселення, орієнтуючись на потреби сільського господарства. імовірно, освоюючи певну тери- торію, слов’яни пристосовували її для своїх пот- реб. яскравими прикладами такого освоєння є ретельно проаналізовані нами з цієї точки зору пам’ятки поблизу с. волинцеве (волинцевсько- роменсько-давньоруська; сумська обл., украї- на), городище свердловське 1 (роменська; чер- нігівська обл., україна), а також животинне городище (боршевська; воронезька обл., рф). Поблизу цих пам’яток можна виділити ділян- ки, придатніші для землеробства, а також для тваринництва. основне спостереження щодо приселищних зон — поселенці освоювали території навколо пам’ятки із сільськогоспо- дарською метою, а не орієнтувалися на якісь інші певні умови. Ці висновки побудовані на загальних спосте- реженнях за розташуванням пам’яток останнь- ої чверті і тис. н. е. Проте є цікава особливість, що стосується слов’янських пам’яток сіверсько- донецького регіону: на відміну від салтівських поселень, слов’янам, здогадно, не доводило- ся застосовувати підсіку для розчищення ді- лянок під поля. так, поряд зі слов’янськими пам’ятками можна виділити достатньо угідь, придатних під поля практично без значних затрат праці. Прикладом може бути територія городища мохнач, де слов’яни заселилися піс- ля носіїв салтівської культури, що була освоєна попередніми поселенцями. те саме стосується й поселенського комплексу з коропових хуторів. для пам’яток райковецької культури пев- ну спадковість можна вбачати на прикладах пам’яток, коли празьке поселення поступово ево- люціонувало в райковецьке, або коли хроноло- гічно послідовні культури засновували поселен- ня поруч. яскравими прикладами переростання однієї культури в іншу на поселенні є матеріали пам’яток кодин і і іі (чернівецька обл.) (русано- ва, тимощук 1984). одним з прикладів поступо- вого переселення поруч з попереднім поселен- ням є добре проаналізована пам’ятка тетерів 1 та його найближча околиця (житомирська обл.) (томашевский, гавритухин 1992); те саме сто- сується й поселень лука-каветчинська та ост- рови поблизу с. сокіл (хмельницька обл.) (ваку- ленко, Приходнюк 1984). втім, мабуть, одним з найяскравіших прикладів переселень в межах однієї потенційної ресурсної зони є пам’ятки рашків ііі (празька) і і (райковецька) (черні- вецька обл.). Наголосимо, що йдеться про посе- лення значних розмірів і зі значною кількістю одночасних жител. На думку дослідників, посе- лення рашків і — це місце переселення жителів з поселень рашків іі 1 і ііі (Баран 1988; Баран 2004), а отже, потенційна ресурсна зона навколо описаних пам’яток була у безперервному вико- ристанні протягом близько 400 р. Нині висновки щодо розселення й безпосе- реднього наслідування празьких пам’яток рай- ковецькими є загальновизнаними (див., напр.: тимощук 1995; михайлина 2007; тощо). тому для їх регіону розселення цілком можна прий- няти тезу, що носії райковецької культури до- волі часто «наслідували» потенційні ресурсні зони, засвоєні для ведення сільського господарс- тва їх попередниками — празькою культурою. ЗЕМЛЕРОБсТВО Комплекс знарядь землеробства. ме- талеві деталі знарядь для обробітку ґрунту в тій чи іншій кількості існують у всіх куль- турах останньої чверті і тис. н. е., однак їх кількість у матеріалах різних культур різна. серед матеріалів із пам’яток салтівської куль- тури знахідки деталей знаряддя для обробітку ґрунту відомі у величезній кількості 2. з волин- цевсько-роменських пам’яток нині відомі мен- ше десятка чересел з різними типами кріплен- ня, близько 30 наральників із восьми пам’яток. у боршевській культурі вони представлені досі єдиною знахідкою фрагменту робочої частини, імовірно, вузьколопатевого наральника 3. віро- 1. Пам’ятка рашків іі, що також належить до празької культури, розташована приблизно за 500 м від посе- лення рашків ііі вгору за течією на тій самій терасі. Ймовірно, це поселення також не поступалося засе- леністю рашкову ііі (Баран 1988). можливо, обидва поселення слід розглядати як один комплекс. 2. досі залишається неопублікованою значна кіль- кість сільськогосподарських матеріалів з пам’яток, розташованих у донецькій обл., україна. 3. зауважимо, що у цьому разі вкрай бажано утри- матися від поспішних висновків про рівень розвит- ку боршевської археологічної культури в цілому і її сільського господарства зокрема. Наприклад, П. м. третьяков у середині хх ст. стверджував, що для слов’ян лівобережжя дніпра останньої чверті і тис. н. е. було притаманне підсічне землеробс- тво, ґрунтуючись на винятково бідному матеріалі з розкопок пам’яток роменського типу й зазначаю- чи, що орне землеробство у слов’ян змінило підсіку лише наприкінці і тис. (третьяков 1946, с. 43; 1947, с. 131—133; 1951, с. 49—56). втім після збільшення джерельної бази і масштабних розкопок таких во- линцевсько-роменських пам’яток, як Новотроїць- ке (ляпушкин 1958a), Битиця (ляпушкин 1958b), волинцеве (довженок 1952), що дали багатий ма- теріал, зокрема й для оцінки рівня розвитку зем- леробства, він змінив точку зору, наголошуючи, що орне землеробство існувало вже в середині і тис. н. е. (третьяков 1966, с. 301; 1969, с. 22, 25). очевид- но, подальші дослідження слов’янських пам’яток на дону також можуть докорінно змінити ситуацію. 304 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки гідно, що притаманна виключно слов’янським матеріалам втульчаста (за типом кріплен- ня) форма чересел також належала донським слов’янам. дещо багатшою для порівняння щодо бор- шевської культури, але такою, що поступаєть- ся аналогіям з волинцевсько-роменських пам’яток, є добірка матеріалів з райковецьких пам’яток, яка представлена наральниками різ- них типів: і а 1 (Пастирське городище 1, чер- каська обл., україна); і в 1; і в 2 (майже всі екземпляри). чересла (обидві основні форми) також були відомими для носіїв райковецької культури. загалом, на райковецьких пам’ятках нині налічується 13 наральників і п’ять чере- сел; матеріали з-під Боярки (звідки походить ще одна знахідка наральника; київська обл., україна) за складом можуть бути датовані як останньою чвертю і тис. н. е., так і давньорусь- ким часом (додатково добірку див.: михайлина 1. до райковецьких зараховане умовно, на підставі хронологічної близькості й аналогічного рівня знарядь землеробської праці. 2014; Пивоваров, ільків 2014; готун, горбанен- ко 2016b). отже, серед матеріалів синхронних культур матеріали салтівської культури відзначаються різноманітнішими типами деталей на орні зна- ряддя і їх більшою кількістю (рис. 2). за цими показниками салтівська культура займає пер- ше місце з-поміж інших. Подальші археоло- гічні дослідження навряд чи зможуть змінити такий стан речей. тому важливим є якісний аналіз наявних даних. знахідка лемеша у цьому аспекті становить значний інтерес. На поселенні красне (донець- ка обл.) було виявлено леміш великих розмірів і розвинених пропорцій. у матеріалах роменсь- кої культури подібний леміш знайдено лише на городищі мохнач, за часів проживання там слов’янського населення 2. разом із лемешем 2. Показово, що леміш було знайдено разом із па- рою чересел під насипом валу, що наштовхує на думку про обрядовість закопування цього «скар- бу» перед будівництвом оборонної лінії слов’яно- руського періоду; характер предметів вказує на основну спрямованість господарської діяльності. Рис. 2. Порівняння деталей знарядь землеробської праці останньої чверті і тис. н. е. знак «+» — є згадки 305ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі були також виявлені два чересла, характер- ні для салтівської культури. таким чином, не викликає сумніву, що найдосконаліша фор- ма наконечника на орне знаряддя плужного типу, яким є леміш, принаймні у зоні контак- тів носіїв салтівської і роменської культур, була запозичена останніми у салтівців. з деталей на орні знаряддя чересла привер- тають увагу не лише формою і розмірами. у матеріалах салтівської культури плужні ножі представлені масивними черешковими екзем- плярами. такі чересла у слов’ян на захід та північний захід від хозарії (волинцевсько-ро- менські та райковецькі старожитності), відомі у набагато меншій кількості. у боршевській культурі на дону вони досі не відомі. На про- тивагу цьому, у слов’янських матеріалах Пів- денно-східної європи окрім черешкових відомі і втульчасті чересла. далі на захід втульчасті чересла вже невідомі (Henning 1987, S. 53, Abb. 21). На розглянутих пам’ятках і територіальному оточенні знахідки окуття на лопати у контакт- ній сіверсько-донецькій зоні досі відомі лише із салтівських пам’яток. у донських слов’ян на животинному городищі знайдено фрагмент окуття; подібні знаряддя доволі широко побу- тували наприкінці і тис. н. е. і на півдні схід- ної європи (Henning 1987, S. 74, Abb. 32). Про- те на волинцевсько-роменських і райковецьких слов’янських пам’ятках вони досі не відомі. тому треба констатувати вплив носіїв салтівсь- кої культури на землеробство слов’ян-боршев- ців. однак це знаряддя не набуло поширення у сіверян. Пізніше, за давньоруських часів, окуття від лопат поширилися і на слов’янських пам’ятках. мотики представлені типовими мотичками з вертикальною незімкненою втулкою. На тери- торії Південно-східної європи вони з’явилися у незначній кількості за часів існування чер- няхівської культури. так само у незначній кількості вони відомі з пам’яток пеньківської культури. істотно поширились вони лише на- прикінці і тис. н. е. однак у слов’ян на дону подібні мотички практично невідомі: досі знайдено лише три екземпляри. дещо більша кількість таких мотичок відома з волинцевсько-роменських (близько двох десятків) і райковецьких (півто- у науковій літературі 306 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки ра десятка) пам’яток. Проте дійсно у великій кількості їх виявлено у матеріалах салтівської культури. завдяки масовості знахідок у ката- комбному могильнику с. о. Плетньова навіть розробила їх класифікацію і виділила дев’ять типів, щоправда, зауваживши, що різниця між ними особливого значення не має (Плетнева 1989, с. 91—93). у разі порівняння за кількіс- тю знахідок мотичок у салтівської та інших синхронних культурах варто говорити про те, що особливого поширення ці знаряддя дістали саме через вплив салтівської культури. з цього погляду цікаві також знахідки мо- тичок з горизонтальною втулкою (мотик). На дону у слов’ян такі знаряддя невідомі. у слов’ян лівобережжя дніпра кілька таких мо- тичок виявлено у контактній зоні — городища водяне (харківська обл.) і Новотроїцьке (сум- ська обл.). аналогічні за способом кріплення мотички відомі з матеріалів городища монас- тирок на середньому дніпрі (черкаська обл.) (максимов, Петрашенко 1988, рис. 74), а також із городища єкімауци (молдова), де була по- ширена райковецька культура (федоров 1953, рис. 51: 4). Пам’ятки є досить віддаленими одна від одної. форма знайдених на них зна- рядь відрізняється від мотички, виявленої на городищі водяне, вона подібніша до знарядь із городища Новотроїцьке. за формою (і тери- торіально) знахідка з городища водяне ближ- ча до салтівських аналогів, що також наводить на думку про вплив салтівської культури на поширення такої форми мотичок у слов’ян, принаймні в інфільтраційній зоні. за давньо- руських часів такі мотики набувають значного поширення. Цікавою є знахідка депозитарію поблизу Боярки, де виявлено по три мотики обох типів кріплення (готун, горбаненко 2016b). Знаряддя для збирання врожаю в салтівсь- кій культурі, порівняно зі слов’янськими ма- теріалами, представлені найбільшим асорти- ментом — серпи чотирьох і коси двох типів. традиційні для кінця I тис. н. е. серпи з відігнутим черешком відомі з матеріалів бор- шевської культури (опубліковано 2 екз. — ці- лий і фрагментований). у значній кількості такі серпи відомі із салтівських, волинцевсь- ко-роменських і райковецьких матеріалів; для означеного кола пам’яток така форма серпів є доволі буденним явищем. На слов’янських пам’ятках виявлено кілька серпів з іншими типами кріплення, а також з формами і про- порціями, характернішими для попередніх періодів (від раннього залізного віку до VII ст. н. е. включно). однак усі вони знайдені на ба- гатошарових пам’ятках і, напевно, не належать до матеріалів останньої чверті і тис. н. е. інша форма — стовпчикові серпи — відома лише з матеріалів салтівської культури. сер- пи з подібним типом кріплення в сіверсько- донецькому регіоні відомі зі скіфських часів. доволі поширені вони в матеріалах археоло- гічних культур з кінця I тис. до н. е. до третьої чверті I тис. н. е. інший вигляд мають стовпчи- кові серпи салтівської культури: це знаряддя прогресивних форми і пропорцій. для відтво- рення повної форми необхідно було «одягну- ти» руків’я на стовпчик і закріпити стик конс- трукції еластичним або металевим фіксатором. імовірно, така форма у носіїв салтівської куль- тури з’явилась унаслідок більшої компактності знаряддя в зібраному стані для переходу на нове місце. Не дивно, таким чином, що більш осілі слов’яни таку форму не запозичили. те саме стосується і складаних форм серпів, відомих лише з матеріалів салтівської культу- ри. враховуючи те, що знахідки таких серпів нерідко пов’язані з військовими поховання- ми салтівської культури, можна припустити, що вони могли відігравати різну роль у різ- них ситуаціях. виявлення подібних серпів на поселеннях, безумовно, свідчить про їх сіль- ськогосподарські функції. знахідки серпів у військових похованнях можна трактувати по- різному. Не можна виключити, що складаний серп використовували і як індивідуальну зброю ближнього бою. На цю саму думку наштовху- ють і невеликі розміри, і пропорції, середні між серпами і ножами з увігнутими лезами. однак, швидше за все, з огляду на багатий інвентар цих поховань, серп був показником певного со- ціального чи майнового статусу (старійшина, землевласник тощо) 1. серпи з гачковим типом кріплення, оди- ничні знахідки яких походять із салтівських пам’яток, вважаємо атавістичними формами. коси наявні в матеріалах усіх порівнюваних культур. При цьому в слов’янських матеріалах лівобережжя дніпра знайдено лише екземп- ляри групи і (за класифікацією в. к. міхеєва; коси з відігнутою п’ятою і шипом на ній); у ма- теріалах боршевської культури (відома одна ціла коса) — тільки коса групи іі (безп’яткові коси з отвором на початку клинка). Перші широко відомі з другої чверті I тис. н. е. у сі- версько-донецькому регіоні в попередній пе- ріод вони були знайдені на двох пеньківських пам’ятках. Наприкінці I тис. н. е. подібні коси- горбуші були дуже поширені в салтівських, волинцевсько-роменських і райковецьких ма- теріалах. таким чином, салтівська культура не вплинула на використання кіс носіями волин- цевсько-роменських і тим більше райковецьких традицій, а донські слов’яни, очевидно, перей- няли цей тип знарядь для збирання врожаю саме у носіїв салтівської культури. можливо, це було не запозичення форми, а прямий ім- порт. Більша кількість кіс та більше розмаїття їхніх форм у салтівській культурі свідчить про значно більшу роль тваринництва для насе- лення хозарії. 1. Це питання потребує окремого дослідження. 307ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі Знаряддя для переробки врожаю. Найменш інформативними для аналізу є зернотерки. вони відомі з матеріалів усіх культур із най- давніших часів до кінця I тис. н. е. включно, зокрема, у салтівської культури, а також у її слов’янських сусідів. заради справедливості визнаємо, що у сіверян і донських слов’ян зер- нотерки і терочники трапляються частіше, ніж у салтівців. На пам’ятках салтівської культури знахідки зернотерок поодинокі. Ймовірно, це пов’язане з необхідністю отримання невеликої кількості крупи або борошна безпосередньо пе- ред приготуванням страв в окремих сім’ях. Цікавішою є знахідка кам’яного песта для ступи, що походить із роменських матеріалів городища мохнач. у регіоні це досі єдина знахідка. такі знахідки невідомі й на інших те- риторіях. оскільки пест застосовували у комп- лексі зі ступами для обрушення зерна (очищен- ня від плівок), занадто міцний матеріал для їх виготовлення не був потрібний. тому пояснен- ням відсутності знахідок пестів може слугувати використання дерева (як свідчать етнографічні джерела) для виготовлення таких речей, що не зберігається в археологічних матеріалах до на- ших днів. жорна також належать до повсякденних знахідок, відомих у матеріалах усіх археоло- гічних культур кінця I тис. н. е. результатом порівняння можуть бути лише висновки, що в контактній зоні, можливо, масивні жорна з’явилися у слов’ян під впливом салтівської культури. отже, порівняння комплексу деталей знарядь землеробської праці дало змогу визначити коло найпоширеніших з них, а також специфічних, притаманних окремим археологічним культу- рам. відповідно можна виділити і реконструю- вати форми, властиві обом культурним групам, і знаряддя, застосовувані лише однією з них. як видно з рис. 3, переважна більшість знарядь була відома всім досліджуваним археологічним культурам. до таких належить увесь комплекс, необхідний для заняття продуктивним з тех- нічного погляду землеробством. тим не менше, деякі знаряддя відомі з матеріалів лише однієї культурної групи. так, рало з ральником, пос- тавленим під кутом до лінії оранки, укріплене залізним вузьколопатевим наральником, мож- на реконструювати у сіверссько-донецькому регіоні лише для носіїв салтівської культури. таку форму можна реконструювати за матеріа- лами інших слов’янських пам’яток, що не вхо- дять до цієї зони, однак відсутність даних для означеного регіону дає підстави стверджувати, що у контактній зоні слов’янам не доводилось освоювати під поля ділянки, попередньо вкриті лісовою рослинністю. існувала також певна відмінність і у використанні різних деталей на знаряддя для первинного обробітку ґрунту. різноманітнішим є набір для земляних робіт (у широкому розумінні) у носіїв салтівської культури, можливо, внаслідок розвиненішого городництва. Беззаперечно, такі землерийні знаряддя підвищували продуктивність праці і під час будівельних робіт. різниця, спостережена за порівняння зна- рядь для збирання врожаю (відсутність у слов’ян форм знарядь, які можна було скла- дати), свідчить про більший ступінь осілості слов’ян, ніж носіїв салтівської культури. Палеоетноботанічні дані. Цілеспрямовані палеоетноботанічні дослідження останніх років уможливили не лише статистичний, а й порівняльний аналіз палеоетноботанічних даних археологічних культур останньої чверті і тис. н. е. (рис. 4). зазначимо, що для порів- няння взято не статистичні дані відсоткових співвідношень, отриманих у результаті просто- го підрахунку кількості зернівок, а палеоетно- ботанічний спектр пам’яток за масою (ПБсм), до того ж — без урахування відбитків проса на днищах горщиків. як видно на діаграмі, ПБсм культур останнь- ої чверті і тис. н. е. цілком порівнювані. Перш за все наголосимо на явних подібностях. Це не- значні, практично однакові частки проса, що в усіх культурах становлять від 1/20 до 1/10 част- ки. такі показники проса свідчать про високий рівень техніки землеробства. крім того, врахо- вуючи те, що просо у науковій літературі вва- жають одним із маркерів підсічної форми зем- леробства 1, можна стверджувати, що підсіка як форма землеробства не відігравала значної ролі в господарстві наприкінці і тис. н. е. велика кількість проса через його агробіо- логічні властивості є також маркером заплав- ного землеробства, оскільки заплавні ділянки під час повеней очищаються від бур’янів. а просо на початку вегетаційного періоду харак- теризується низькорослістю, у зв’язку з чим страждає від засміченості полів бур’янами. тому, враховуючи і знахідки відбитків зерні- вок бур’янів, мусимо відмовитися від тези про істотну роль заплавного землеробства у порів- нюваних культурах, оскільки для пам’яток слов’янських культур знахідки бур’янів також широко відомі. Показники вівса є незначними та нестабіль- ними. Нині він не є визначальним для встанов- лення форм землеробства. зазначимо лише, що найчастіше у незначних кількостях овес міститься в усіх палеоетноботанічних матеріа- лах археологічних культур протягом і тис. н. е. інколи овес складає значну частку в ПБс (ро- галик, луганська обл.) (Пашкевич, горбаненко 2004). можливо, його дещо більша за звичайну 1. Просо вирощували на доволі широких просторах, не обов’язково тільки по підсіках; для нас важ- ливий факт, що низькі показники проса свідчать про відсутність підсіки як основної форми земле- робства. 308 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки частка в ПБс може свідчити про потреби тва- ринництва. Пшениці — плівчаста і голозерні. Плівчаста пшениця — одна з найдавніших культурних рослин, вирощуваних протягом тисячоліть (до VII ст. включно), оскільки вона менш примх- лива, зате голозерні — продуктивніші. вчені пов’язують поширення останньої в посівах з удосконаленням техніки обробітку ґрунту (Lange 1975). Найстабільніші показники ви- рощування пшениць поки зафіксовані для ма- теріалів боршевської культури: разом плівчас- та і голозерні становлять близько 2/5 загальної кількості зерна з незначним переважанням од- нієї з культур над іншою. На пам’ятках інших культур ці показники нестабільні: 1/5 — понад 1/2. важливим є те, що у салтівських і волин- цевсько-роменських матеріалах пшениці голо- зерні несуттєво переважають над плівчастою. у цьому зв’язку цікавим для нас є також показник маси жита. Ця культура має і пере- ваги, і недоліки. жито можна вирощувати на будь-яких типах ґрунтів. дослідники також пов’язують зростання ролі жита в посівах з удосконаленням знарядь для обробітку ґрунту (яжджевский 1988). Показники жита для пам’яток також суттєво різні: від відсутності (один випадок: водяне) до третини. в цілому ж на пам’ятках показники пари жито — пшениці голозерні становлять Рис. 3. графічна реконструкція знарядь землеробської праці з салтівських і слов’янських пам’яток. Штри- ховою лінією позначено ймовірні знаряддя 309ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі Р ис . 4 . П ор ів ня нн я па ле ое тн об от ан іч ни х сп ек тр ів о ст ан нь ої ч ве рт і і т ис . н . е . п ам ’я тк и: б ор ш ев сь кі : 1 — Б іл ог ор сь ке г ор од ищ е іі ; 2 — ве ли ке Б ор ш ев сь ке г ор од ищ е; 3 — ж ив от ин не ; 4 — м ал е Бо рш ев сь ке г ор од ищ е і п ос ел ен ня ; с ал т ів сь кі : 5 — в ер хн ій с ал ті в; 6 — к о- ро по ві х ут ор и; 7 — м ох на ч, г ор од ищ е; 8 — м ох на ч П , с ел ищ е; 9 — П ’я тн иц ьк е і; 10 — ч уг уї в; в ол ин це вс ьк о- ро м ен сь кі : 1 1 — Б ит иц я; 12 — в од ян е; 1 3 — в ол ин це ве ; 1 4 — г ли нс ьк ; 1 5 — г ор на ль ; 1 6 — л та ва ; 1 7 — м ох на ч; 1 8 — о бу хі в іі ; 1 9 — о ле кс ан др ів ка і; 2 0 — о пі ш ня ; 2 1 — р аз ич ів сь ке 3 ; 2 2 — с ве рд ло вс ьк е і; 23 — х од ос ів ка , к оз ак ів я р; 2 4 — Ш ук лі нк а; п ра зь ко -р ай ко ве ць кі : 2 5 — к од ин іі ; 26 — к од ин і і ра йк ов ец ьк і: 27 — г ри го рі вк а; 2 8 — л ук а- ра йк ов ец ьк а; 2 9 — м ал а сн іт ин ка ; 3 0 — П ас ти рс ьк е; 3 1 — П ер ес оп ни ця ; 32 — р аш кі в і; 33 — р ев не ; 3 4 — р ід кі вц і; 35 — с ок іл ; 3 6 — с ок іл ьц і ( пу нк ти ро м по зн ач ен о йм ов ір ні п ок аз ни ки п ро са ) 310 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки 1/3 — понад 1/2, тобто достатньо високі, щоб упевнено говорити про високий рівень обробіт- ку ґрунту. Цікавими є показники ячменю плівчастого. він (як просо і пшениця плівчаста) є однією з найдавніших найпоширеніших культурних зернових рослин. з розвитком землеробства його частка поступово скорочувалася. однак за потреби його могли вирощувати цілеспрямова- но. На поселенні рогалик, наприклад, ячмінь у парі з вівсом становив основу всієї палеоетнобо- танічної знахідки. такий вибір зернових може свідчити, що землеробство частково задоволь- няло потреби тваринництва, оскільки ячмінь і овес — фуражні культури, використовувані для відгодівлі коней і врх. для порівняння зазначимо, що перевага ячменю в ПБс вказує на більшу підпорядко- ваність землеробства потребам тваринництва. дещо забігаючи наперед зауважимо, що найі- мовірніше це пов’язане з розвиненішим ко- нярством у носіїв салтівської культури, ніж у сусідніх слов’ян. єдиний найбільший показник ячменю плівчастого на слов’янських пам’ятках, аналогічний показнику салтівських пам’яток, визначено для городища водяного, що знахо- диться в інфільтраційній зоні. Показники ПБсм загалом найбільш подібні між собою у носіїв боршевської культури. На- певно, це можна пов’язати з найкомпактнішим розміщенням саме пам’яток боршевської куль- тури, що могло призвести до певної уніфікації в землеробстві. Зберігання врожаю на салтівських і слов’янських пам’ятках представлене подіб- ними варіантами. Ці варіанти умовно поділя- ють на зберігання великих і незначних об’ємів зернових. відповідно, значні об’єми, імовірно, зберігали довго — у великих ямах, переважно улаштованих поза межами жител. вони могли мати перекриття для кращого захисту збіжжя від негоди. археологічно такі перекриття або не фіксують, або фіксують частково: курені, дерев’яні кришки тощо. Подібні ями в цілому стандартні, вони добре відомі і за археологіч- ними дослідженнями і етнографічними да- ними. Принцип їх використання однаковий. могли бути лише певні модифікації, до яких належить і клуня на дві ями, відома за сал- тівськими матеріалами. дещо відрізняються лише способи зберігання збіжжя на живо- тинному городищі боршевської культури. там зафіксовано також квадратні або прямокутні ями зі стовповими ямками для облаштування обшивки з дерев’яних плах, де у тому числі виявлено обгоріле зерно. такі ями дослідники цих пам’яток (городища кузнецовське та жи- вотинне) інтерпретують як клуні для зберіган- ня зерна (ефименко, третьяков 1948, с. 103; винников 1995, с. 41—42). виходячи з невели- кої площі цих комплексів (2—4 м2), квадратної в плані форми, щільне облицювання стінок та підлоги товстими плахами (3—4 см завтовшки) вони скоріш нагадують великі стаціонарні за- глиблені дерев’яні сундуки. Це можна вважати особливістю зберігання зерна саме у боршевсь- кого населення. хоча не виключено, що це мог- ло бути пов’язано з властивостями ґрунту, в якому неможливо було влаштувати «класичні» для слов’ян зернові ями грушоподібних форм (винников 2014, с. 124—125). Незначні об’єми зерна зберігали у невеликих ямах усередині жител, що відомі з пам’яток усіх археологічних культур кінця і тис. н. е. крім ям для зберігання продуктів використовували також тару — піфоси і корчаги, виявлені на пам’ятках практично усіх порівнюваних архе- ологічних культур. доказом існування тканинної тари є знахід- ки збіжжя у розсипаному на долівці вигляді. Незначний обсяг збіжжя зазвичай тримали в житлах. Система землеробства була багато в чому однаковою, що пов’язано з близькими природ- но-кліматичними умовами і практично подіб- ними ґрунтами. Безумовно, панував переліг з можливим дво-, трипіллям. відмінності, виявлені у веденні землеробс- тва, можна визначити таким чином. у кон- тактній зоні, ймовірно, саме носії салтівської культури освоювали території навколо посе- лень і зводили ліси під поля. для роменських матеріалів контактної зони таких свідчень не маємо. Попередниками райковецької культу- ри, які також у багатьох випадках могли «під- готувати» сільськогосподарську округу, були носії празьких традицій. Після початкового ос- воєння територій системи землеробства у носіїв археологічних культур кінця і тис. н. е. були подібними. знахідки останніх років на межі харківсь- кої і донецької областей у місцевості государєв яр 1, дають можливість припускати, що сал- тівське населення обробляло частину полів «наїздом». На цьому місці на доволі обмеженій ділянці відомо вже вісім комплексів знарядь, у тому числі землеробської праці (давыденко, гриб 2011; колода 2013). Привертає увагу той факт, що у кожному комплексі міститься що- найменше три групи предметів із заліза: зна- ряддя землероба (обробіток ґрунту і збирання врожаю), предмети кочового або військового побуту, до яких іноді додано предмети інших груп: набір ковальських знарядь, знарядь для обробітку шкіри і дерева, реманент скотаря (пута, ботало). у невеличкому шурфі знайдено жорна і гончарний салтівський посуд. 1. за природними умовами долина сіверського дін- ця наближена до характеристики «салтівського» лісостепу, яку, в широкому розумінні, ми в цілому зараховуємо до контактної зони слов’ян і населен- ня хозарського каганату. виходячи з цього, ми звернули увагу на зазначену пам’ятку. 311ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі На думку в. в. колоди, за наявними нині матеріалами можна запропонувати таку по- передню інтерпретацію. кожна окрема яма є місцем збереження сільськогосподарського (на- самперед), ремісничого і побутового реманенту окремої родини. Необхідність ховати знаряддя в ями зумовлена тим, що їх на значний час (у сільськогосподарське міжсезоння) лишали на тому місці, де вони були потрібні для роботи. для кращої збереженості знаряддя ховали в ямах у верхів’ях великого розгалуженого яру, маючи на меті їх подальше використання. інс- трументи коваля слугували для ремонту сіль- ськогосподарських знарядь чи виготовлення їх на місці, інструменти для обробітку шкіри і дерева були потрібні під час сезонної земле- робської праці. спорядження вершника, ре- штки казанів і окремі одиниці озброєння свід- чать про те, що це було не осіле, а принаймні, напівкочове населення, яке обробляло поля не поблизу місця свого помешкання, а на певній (?) відстані. якщо ця гіпотеза щодо комплексів государєва яру отримає підтвердження внаслі- док майбутніх розкопок цієї пам’ятки, можна буде говорити про те, що потужне, забезпече- не якісними знаряддями землеробство було пов’язане не лише із навколишніми територія- ми стаціонарних поселень, а й із напівкочовим господарством салтівського населення. ТВАРиННиЦТВО важливо зазначити, що на слов’янських пам’ятках в археозоологічних комплексах до- волі велику кількість складають кістки диких тварин, на що звертають увагу всі дослідники, які аналізували тваринництво у слов’ян. так, за даними в. і. Цалкіна, в матеріалах «роменсь- ко-боршевських» пам’яток переважали кістки диких тварин, що свідчить про важливу роль мисливства (Цалкин 1969, с. 92). Цю тенденцію спостерігає й а. з. вінніков, який за зведеними матеріалами отримав, що кількість особин ди- ких тварин у матеріалах боршевських пам’яток становить від 45 до 60 % (винников 1995, с. 45). аналогічні матеріали з городища монастирок (середнє Подніпров’я, райковецька культура) дав показник у 36,6 % особин диких тварин (Белан 1978, с. 97) (за поновленими дани- ми — 29,3 %). На салтівських пам’ятках цей показник набагато нижчий — від 2,4 до 9,5 %; винятком є лише матеріали Правобережного Цимлянського городища (1987—1988), згідно з якими кількість особин диких тварин сягає 41 %; за матеріалами з розкопок у 1939 р. — близько чверті. таким чином, тваринництво салтівської культури займало в забезпеченні продуктами харчування важливіше місце, ніж у сусідніх слов’янських культур. тваринництво салтівського населення було значно розвиненіше, про що свідчить як за- гальний відсоток м’яса домашніх тварин у хар- човому раціоні, так і більша кількість знарядь тваринника. єдину загальну причину важли- вої ролі мисливства і його значення у м’ясному харчовому раціоні східних слов’ян кінця I тис. н. е. визначити в межах цієї роботи важко; це потребує окремого дослідження. для кожного мікрорегіону їх співвідношення може бути різ- ним, а на деяких пам’ятках певні чинники мо- жуть бути відсутні. розуміючи, що для глибокого аналізу тварин- ництва слов’ян потрібне додаткове дослідження, обмежимося переліком найможливіших причин, які сприяли збереженню вагомої ролі мисливства для забезпечення м’ясною їжею слов’ян. 1. складнощі освоєння нової території. з початку заселення певної місцевості слов’яни насамперед розвивали провідну галузь госпо- дарства — землеробство, а брак м’яса компен- сували полюванням. 2. способи полювання на лісову здобич (сіт- ки, ями, петлі, тенета тощо) давали слов’янам можливість відносно легкого добування м’ясної їжі. Найстабільніші показники відсотків особин тварин всередині стада зафіксовані у носіїв волинцевсько-роменських традицій. імовірно, це свідчить про їх найбільш усталені форми ведення тваринництва і тип господарства в ці- лому. розглянемо тваринництво за його окремими напрямами (рис. 5). Найстабільніший показник кількості врх визначено для райковецьких археозоологіч- них комплексів — від 1/3 до приблизно 2/5 частки стада. значну подібність демонструють і матеріали носіїв волинцевсько-роменських традицій (винятком є показник з волинцево- го — 1/5). матеріали з боршевських пам’яток відрізняються меншою стабільністю: мінімаль- не значення — 1/4 (два випадки); середні — від 30 до 41,2 %; максимальне — 56,2 %, абсолютне переважання у складі стада. матеріали сал- тівської культури дали показники від 17,6 до 48,2 %, в цілому дещо стабільніші за показники боршевської культури. Підкреслимо, що за по- казником кількості врх салтівські поселенські пам’ятки не розподілено на групи степ — лі- состеп, на відміну від показників вівчарства і свинарства, про що йдеться нижче. кількість дрх виявилась найстабільнішою у волинцевсько-роменських археозоологічних комплексах — 1/6—1/5 частка загальної кіль- кості стада; єдиним винятком є показник з волинцевого, де кількість дрх представлена лише 1/10 часткою. за цим показником найб- лижчими до волинцевсько-роменських є дані з райковецьких пам’яток (хоча вони й дещо вищі): від 1/5 до 1/3 частки загальної кількості стада. Найменший показник (13,3 %) пропор- ційно більший за показник з волинцевого. крайні значення кількості дрх у складі ста- да у носіїв боршевської культури — приблиз- 312 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки Р ис . 5 . П ор ів ня нн я ос об ин с ві йс ьк их т ва ри н ос та нн ьо ї ч ве рт і і т ис . н . е . п ам ’я тк и: б ор ш ев сь кі : 1 — а рх ан ге ль сь ке ; 2 — ж ив от ин не ; 3 — т ит чи ха ; 4 — м ал е Бо рш ев сь ке ; 5 — в ел ик е Бо рш ев сь ке ; 6 — і Б єл ог ор сь ке ; с ал т ів сь кі : 7 — в ер хн ій с ал ті в; 8 — г ни лі вс ьк е; 9 — д ми тр ів сь ке ; 1 0 — к ар на ух ів сь ке ; 1 1 — к ор оп ов і х ут ор и; 1 2 — л ом ак ін о; 1 3 — м ая ць ке ; 1 4 — м ох на ч; 1 5 — П ра во бе ре ж не Ц им - ля нс ьк е, 1 95 0- ті р р. ; 1 6 — П ра во бе ре ж не Ц им ля нс ьк е, 1 98 7— 19 88 р р. ; 1 7 — П ’я тн иц ьк е і; во ли нц ев сь ко -р ом ен сь кі : 1 8 — в ол ин це ве ; 19 — г ли нс ьк ; 2 0 — л та ва ; 2 1 — Н ов от ро їц ьк е; 2 2 — о бу хі в іі ; 2 3 — о пі ш ня ; 2 4 — П ет рі вс ьк е; 2 5 — с ве рд ло вс ьк е і; 26 — х од ос ів ка ; ра йк ов ец ьк і: 27 — м он ас ти ро к; 2 8 — П ас ти рс ьк е; 2 9 — р аш кі в і; 30 — р іп ні в, у р. р іп а; 3 1 — р іп ні в, у р. Ц ар ин а; 3 2 — с уб от ів 313ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі но 1/10 і 1/5. однак у трьох випадках (з шес- ти) він близький до 1/6 частки стада. у цьому відношенні слов’янські матеріали достатньо подібні. за нестабільністю показників кількості дрх салтівська культура виявилася найцікавішою для аналізу. Нижній показник приблизно відповідає найвищому показнику у слов’ян — приблизно 1/5—1/4 частки стада, однак є й інші показники — близько половини або на- віть з абсолютним переважанням кількості осо- бин. очевидно це, на відміну від слов’янських матеріалів, може бути інтерпретовано як спе- цифіка тваринництва на пам’ятках окремих природних зон (степ і лісостеп), за якої вівчарс- тво відігравало важливішу роль саме у степу; адже найбільші показники кількості дрх при- таманні саме степовим салтівським пам’яткам (рис. 5). співвідношення кількості свиней у комп- лексах порівнюваних археологічних культур виявилося найстабільнішим для носіїв во- линцевсько-роменських традицій (мінімальне значення 26 %, максимальне — 49,4 %), в ос- новному від 1/4 до 1/3 частки кількості стада. Найближчими до цих показників є райковецькі матеріали (мінімальне значення 20 %, макси- мальне — 48,3 %). для райковецької культури цей показник переважно становить 1/3 частку загальної кількості стада. слов’яни Подоння мали менш стабіль- ний показник кількості свиней у стаді — від 1/10 частки до половини (і трохи вище) всього стада. Порівняння цього показника всередині блока даних боршевської культури не допомог- ло виділити навіть найхарактерніший, власти- вий більшості пам’яток показник. дані салтівської культури також відрізня- ються нестабільністю показників кількості сви- ней у стаді — від 0 приблизно до 1/3 частки 1. відповідно, у осілого салтівського населення свинарство було поширене нерівномірно. і це пов’язане насамперед із зоною їх розселення. у степовій зоні, несприятливій для розведен- ня свиней, на деяких пам’ятках їх рештки не визначені (гнилівське, Правобережне Цим- лянське — за даними 1980-х рр.), на інших (карнаухівське, ломакіно, Правобережне Цим- лянське — за даними 1950-х рр.) — не більше 14 %. у лісостеповій зоні, де можна забезпечити кращі умови відгодівлі свиней, у носіїв сал- тівської культури зазначений показник біль- ший — від 15 до 34 %. Не виключено, менший розвиток свинарства на салтівських поселен- нях, розташованих у степовій зоні, пов’язаний не лише зі специфікою степового господарства, 1. останнє стосується також матеріалів верхньосал- тівського археологічного комплексу, для якого отримано найбільший показник кількості свиней — пам’ятка розташована в інфільтраційній зоні. а й з етнічними традиціями в харчуванні, мож- ливо, і з конфесійною належністю частини на- селення. кінь, за винятком двох випадків, в архео- зоологічних комплексах салтівської культури представлений у кількості приблизно від 1/6 до 1/4 частки стада. Найменший показник стано- вить 11,1, найбільший — 28,3 %. На пам’ятках боршевської культури цей показник у трьох випадках дорівнює близько 1/10, у двох — при- близно 1/6, в одному — 1/5 частки стада в ці- лому (від 9,6 до 21 %). На пам’ятках райко- вецької культури визначено від 4,4 до 15 % коней (1/20—1/15). матеріали із сіверянських пам’яток дали найстабільніший показник — приблизно 1/10 частки стада (10—12,8 %). отже, у сіверян конярство було найстабільні- шим серед порівнюваних матеріалів; у інших воно досягало 10 % і більше. з урахуванням цих варіацій, у носіїв райковецької культури конярство було на останньому місці (порівня- но з іншими культурами), займаючи подібні або менші позиції, ніж у сіверян; у боршевсь- кої культури ці показники були подібні або більші у порівнянні з показниками у сіверян. салтівські матеріали у двох випадках (виня- ток?) представлено показниками, подібними до сіверянських; в усіх інших випадках салтівські дані подібні або більші за показники боршевсь- кої культури. Ці дані красномовно свідчать про важливість конярства у житті носіїв салтівсь- кої культури. загалом з усіх проаналізованих салтівських археозоологічних комплексів верхньосалтівсь- кий за показниками кількості різних домаш- ніх тварин всередині стада найподібніший до слов’янських — сіверянських матеріалів. таким чином, за складом стада можна зро- бити важливі висновки. стада у носіїв волин- цевсько-роменських і райковецьких традицій були найстабільнішими; хоча стада дещо відріз- няються одне від одного, подібність між ними доволі очевидна. стада салтівської і боршевсь- кої культур нестабільні. однак відмінності між ними істотні. якщо найнестабільнішим факто- ром стада у носіїв боршевської культури є кіль- кість свиней, то у салтовців — кількість дрх і свиней, що пов’язано з природною зоною ве- дення господарства на поселенській пам’ятці. тваринництво носіїв салтівського лісостепу (і безпосередньо контактної сіверсько-донець- кої зони) було подібним до тваринництва сіве- рянських племен. таким чином, спираючись на наявні дані, не можна говорити про певні впливи на тваринництво з боку одних культур на інші. у матеріалах боршевської культури (як і салтівської) в невеликих кількостях виявлено кістки верблюда. ми схильні це пов’язувати з певною участю населення каганату, а через нього і сусідніх слов’ян у караванній торгівлі по трансєвразійському великому шовковому 314 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки Р ис . 6 . П ор ів ня нн я м’ яс ни х пр од ук ті в, о тр им ув ан их в ід т ва ри нн иц тв а, о ст ан ня ч ве рт ь і т ис . н . е . п ам ’я тк и: б ор ш ев сь кі : 1 — а рх ан - ге ль сь ке ; 2 — ж ив от ин не ; 3 — т ит чи ха ; 4 — м ал е Бо рш ев сь ке ; 5 — в ел ик е Бо рш ев сь ке ; 6 — і Б єл ог ор сь ке ; с ал т ів сь кі : 7 — в ер хн ій са лт ів ; 8 — г ни лі вс ьк е; 9 — д ми тр ів сь ке ; 1 0 — к ар на ух ів сь ке ; 1 1 — к ор оп ов і х ут ор и; 1 2 — л ом ак ін о; 1 3 — м ая ць ке ; 1 4 — м ох на ч; 15 — П ра во бе ре ж не Ц им ля нс ьк е, 1 95 0- ті р р. ; 1 6 — П ра во бе ре ж не Ц им ля нс ьк е, 1 98 7— 19 88 р р. ; 1 7 — П ’я тн иц ьк е і; во ли нц ев сь ко -р о- м ен сь кі : 1 8 — в ол ин це ве ; 1 9 — г ли нс ьк ; 2 0 — л та ва ; 2 1 — Н ов от ро їц ьк е; 2 2 — о бу хі в іі ; 2 3 — о пі ш ня ; 2 4 — П ет рі вс ьк е; 2 5 — с ве рд - ло вс ьк е і; 26 — х од ос ів ка ; р ай ко ве ць кі : 2 7 — м он ас ти ро к; 2 8 — П ас ти рс ьк е; 2 9 — р аш кі в і; 30 — р іп ні в, у р. р іп а; 3 1 — р іп ні в, у р. Ц а- ри на ; 3 2 — с уб от ів 315ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі шляху. Це саме підтверджується і деякою кіль- кістю відповідних знахідок. Розрахунки м’ясного виробництва (рис. 6) лише підкреслюють відмінності у складі стада і вподобання в кулінарії носіїв різних археологіч- них культур. додаткової інформації для аналізу вони не дають, а є лише відображенням та інтер- претацією описаного вище матеріалу. зауважимо лише, що в усіх випадках беззаперечним у раціоні є абсолютне (найчастіше) або відносне (одиничні випадки, за пам’ятками: боршевські — 1 з 6; сал- тівські — 4 з 11; волинцевсько-роменські — 1 з 9; райковецькі — 0 з 6) переважання яловичини. Знаряддя тваринництва на житлових пам’ятках порівнюваних культур представ- лені поодинокими знахідками. кількість зна- рядь тваринництва в цілому завжди значно менша, ніж знарядь землеробства. у матеріа- лах цих культур наявні пружинні ножиці для стрижки дрх. якщо на салтівських пам’ятках у сіверсько-донецькому регіоні відомо вісім знахідок з п’яти пам’яток, то на слов’янських пам’ятках ці знахідки одиничні. з боршевських матеріалів досі відома одна знахідка з титчихи (москаленко 1965, рис. 5); на волинцевсько-ро- менських пам’ятках така знахідка відома з Би- тицького городища (горбаненко 2012а, рис. 10), матеріали з якого свідчать про значні контакти з салтівською культурою. також одна знахідка походить із райковецького поселення рідківці (чернівецька обл., україна) (Пивоваров, ільків 2014, рис. 5: 9). знахідки ботал також одинич- ні. втім, нині вважаємо найцікавішими спе- ціалізовані різницькі ножі, знахідки яких відо- мі лише на салтівських пам’ятках (рис. 7). у найбільшій кількості для салтівської культури відомі окремі деталі кінської збруї. у боршевській культурі вони невідомі; на во- линцевсько-роменських і райковецьких (ми- хайлина 2007, рис. 57) пам’ятках такі знахідки нечасті. зазначимо, що деталі кінської збруї трапляються набагато частіше в могильниках салтівської культури, порівняно з поселенськи- ми пам’ятками. у похованнях же слов’янських культур вони відсутні, що пов’язано зі специфі- кою слов’янського поховального обряду. Утримання тварин археологічно зафіксо- вані для боршевської, салтівської й райковець- кої культур. так, на титчихинському городищі боршевської культури виявлено споруди, від яких збереглися лише стовпчикові ямки, з ши- рокими входами, які, на думку а. г. москален- ко, призначалися для утримання тварин (мос- каленко 1965, с. 61). у салтівській культурі такі споруди представлені хлівами (у двох випад- ках з трьох — з вогнищем для опалення). Рис. 7. деталі тваринництва з пам’я- ток: 1 — боршевських; 2 — салтівсь- ких; 3 — волинцевсько-роменських; 4 — райковецьких 316 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки як робочу гіпотезу можна розглядати варіан- ти утримання тварин поза межами пам’яток, що практично неможливо виявити. як припу- щення можна прийняти варіант утримання тварин на території городищ, якщо існували відокремлені (валами, іншими конструкція- ми?) ділянки. такі варіанти утримання худо- би можна припустити на матеріалах пам’яток животинне, городищах водяне, а також мох- нач слов’янського періоду існування (роменсь- кі пам’ятки контактної зони). На райковець- ких пам’ятках кидрина і селищі-супутнику ревне іБ дослідники розкопали кілька легких наземних стовпових конструкцій, які схиль- ні інтерпретувати як хліви (михайлина 2007, с. 123, рис. 54). за даними м. а. филипчука, на стільському городищі було виявлено негли- бокий котлован господарської споруди (№ 2), заповнений шаром чорного гумусованого супіс- ку, перенасиченого аміаком. На думку дослід- ника, це є ознакою утримання тут худоби, себто споруду можна інтерпретувати як хлів (филип- чук 2012 с. 181, рис. 61, 62). втім, дані про такі об’єкти досі одиничні для всієї розглянутої те- риторії. в цілому, порівняння варіантів стійлового ут- римання тварин, так само як і знарядь тварин- ництва, дає мало інформації про відмінності в тваринництві; найважливішим критерієм оцін- ки залишається остеологічний матеріал. у результаті виконаного дослідження вияв- лено спільні риси ведення господарства і певні відмінності у господарюванні. до спільних рис передусім належить високий рівень розвитку технічної бази землеробства; вона була при- близно однаковою в усіх порівнюваних культу- рах (хоча треба зауважити, що за фактичною кількістю та номенклатурою землеробських знарядь населення хозарського каганату пе- реважало східнослов’янські племена). те саме стосується техніки ведення землеробства. втім на загальному, приблизно однаковому фоні розвитку землеробства помітні й певні відмін- ності. до таких належать насамперед знаряд- дя збирання врожаю, які виключно у салтівсь- кій культурі представлені збірними формами; серед слов’янських матеріалів такі знахідки досі не відомі ні у контактній зоні, ні на інших територіях. матеріали, що можуть свідчити про вплив техніки землеробства одних культур на інші, перш за все представлені знахідкою лемеша й чересел, що походять зі слов’янських матеріалів городища мохнач; територіально і функціо- нально найближчі аналогії такому комплексу відомі лише у салтівській культурі. Цілком імовірно, що до запозичених слов’янами зна- рядь належать також масивні ротаційні жорна (водяне), мотички з горизонтальною втулкою (водяне). можливо, мотички з вертикальною втулкою набули поширення у слов’ян завдяки впливу салтівської культури. тваринництво кожної культури, ймовірно, розвивалось самостійно, без впливу сусідів. На- певно, порівняння тваринництва носіїв різних культур необхідно виконувати, враховуючи ет- нічні, соціальні, політичні особливості давніх спільнот, а також природні умови. однак таке підсумкове дослідження виходить за межі за- вдань, поставлених у цій статті. ЛІТЕРАТУРА Баран, в. д. 1988. Пражская культура Поднест- ровья (по материалам поселений у с. Рашков). киев: Наукова думка. Баран, я. в. 2004. Слов’янська община. київ; чер- нівці: зелена Буковина. Белан, Н. г. 1978. фауна городища монастырек на среднем днепре. в: генинг, в. ф. (ред.). Исполь- зование методов естественных наук в археологии. киев: Наукова думка, с. 96-109. Болтрик, Ю. в., горбаненко, с. а., кублій, м. в., сергєєва, м. с., яніш, є. Ю. 2015. северинівське городище скіфського часу: біогосподарський аспект досліджень. археологія і давня історія України, 4 (17), с. 155-192. вакуленко, л. в., Приходнюк, о. м. 1984. Сла- вянские поселения I тыс. н. э. у с. Сокол на Среднем Днестре. киев: Наукова думка. винников, а. з. 1995. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII — начало XI века). во- ронеж: вгу. винников, а. з. 2014. Юго-Восточная окраина славянского мира в VII — начале XIII вв. (Живо- тинное городище на р. Воронеж). воронеж: кварта. винников, а. з., горбаненко, с. а. 2013. сельское хозяйство жителей животинного городища. Stratum plus, 5, с. 347-357. винников, а. з., горбаненко, с. а., ковалевский, в. Н. 2014. охота населения боршевской культуры. в: медведев, а. П. (ред.). археология и охрана архе- ологического наследия центральной России. воро- неж: вгу, с. 179-197. горбаненко, с. а. 2003—2004. окружающая сре- да и славянские памятники второй половины і тыс. н. э. (по материалам левобережья днепра). Stratum plus, 5, с. 400-425. горбаненко, с. а. 2004. сільське господарство слов’ян другої половини і тис. н. е. (за матеріалами лівобережжя дніпра). в: козак, д. Н. (ред.). архео- логія давніх слов’ян: дослідження і матеріали. київ: іа НаНу, с. 301-314. горбаненко, с. а. 2006. землеробство слов’ян ос- танньої чверті і тис. н. е. археологія, 3, с. 73-79. горбаненко, с. а. 2007. Землеробство і тварин- ництво слов’ян Лівобережжя Дніпра другої полови- ни і тис. н. е. київ: академперіодика. горбаненко, с. а. 2009. системи землеробства слов’ян кінця і тис. до н. е. — і тис. н. е. Музейний вісник, 9, с. 85-103. горбаненко, с. а. 2010a. знаряддя землеробс- тва кінця і тис. до н. е. — і тис. н. е. Порівняльний аналіз. археологія, 4, с. 46-60. горбаненко, с. а. 2010b. тваринництво у носіїв салтівської культури. археологічні студії, 4, с. 92- 108. горбаненко, с. а. 2011a. методи інтерпретації сільськогосподарських матеріалів. археологія і дав- ня історія України, 5, с. 201-214. 317ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі горбаненко, с. а. 2011b. методы интерпретации сельскохозяйственных материалов. Stratum plus, 5, с. 299-314. горбаненко, с. а. 2012a. Палеоэтноботанические материалы боршевской культуры. Восточноевро- пейские древности. Вестник Острогожского исто- рико-художественного музея им. И. н. Крамского, 2, с. 230-244. горбаненко, с. а. 2012b. сільське господарство жителів Битицького городища. археологія, 1, с. 98- 114. горбаненко, с. а. 2013a. методы интерпретации палеоэтноботанических материалов (на примере материалов из великой Бугаевки). Stratum plus, 4, с. 293-299. горбаненко, с. а. 2013b. Палеоботанічні дослід- ження салтівських пам’яток лісостепу. Салтово-ма- яцька археологічна культура: проблеми та дослід- ження, 3, с. 45-51, 148-150. горбаненко, с. а. 2013c. Палеоэтноботанические материалы с животинного городища (по отпечаткам на изделиях из глины). Древности, 12, с. 273-282. горбаненко, с. а. 2014a. зернове господарство сі- верян. археологія, 1, с. 113-123. горбаненко, с. а. 2014b. Палеоетноботанічні до- слідження слов’янських пам’яток Буковини. архео- логічні студії, 5, с. 200-211. горбаненко, с. а. 2014c. Палеоетноботанічні ма- теріали з Нф іа НаНу зі слов’янських пам’яток. ар- хеологія і давня історія України, 1 (12), с. 180-186. горбаненко, с. а. 2014d. рільництво у носіїв бор- шевської культури. археологія, 2, с. 110-120. горбаненко, с. а. 2015a. Палеоэтноботанические материалы пражской культуры. Краткие сообще- ния Института археологии, 238, с. 296-315. горбаненко, с. а. 2015b. Палеоетноботанічні дані з поселення райковецької культури мала снітинка. археологія, 1, с. 109-116. горбаненко, с. а. 2016. сельское хозяйство коло- чинской культуры. Раннеславянский мир, 17, с. 114- 135. горбаненко, с. а., журавльов, о. П., Пашкевич, г. о. 2008. Сільське господарство жителів Пас- тирського городища. київ: академперіодика. горбаненко, с. а., Пашкевич, г. о. 2010. Земле- робство давніх слов’ян (кінець і тис. до н. е. — і тис. н. е.). київ: академперіодика. горбаненко, с. а., колода, в. в. 2011. обобщаю- щий анализ сельского хозяйства носителей салтовс- кой культуры. Матеріали і дослідження по археоло- гії Східної України, 11, с. 228-239. горбаненко, с. а., колода, в. в. 2013. Сільське господарство на слов’яно-хозарському порубіжжі. київ: іа НаНу. готун, і. а., горбаненко, с. а. 2016a. землеробс- тво жителів слов’янського поселення в уроч. козаків яр у ходосівці. In Sclavenia terra, 1, с. 153-171. готун, і. а., горбаненко, с. а. 2016b. комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки. археоло- гія, 1, с. 104-117. давыденко, в. в., гриб, в. к. 2011. «государев яр» — новый памятник х—хI вв. в среднем течении северского донца (предварительная публикация). археологический альманах, 25, с. 250-269. довженок, в. і. 1952. розкопки біля с. волинце- во, сумської обл. археологічні пам’ятки УРСР, 3, с. 251-270. ефименко, П. П., третьяков, П. Н. 1948. Древне- русские поселения на Дону. москва: Наука. матери- алы и исследования по археологии ссср, 8. журавльов, о. П., горбаненко, с. а. 2013. архе- озоологія в україні. Пам’ятки і тис. до н. е. — і тис. н. е. наукові студії. історико-краєзнавчий музей м. винники, 6, с. 195-203. каравайко, д. в., горбаненко, с. а. 2012. Госпо- дарство носіїв юхнівської культури. київ: Наукова думка. ковалевський, в. м., горбаненко, с. а. 2014. знахідка залізного рала в районі животинного го- родища. археологія, 3, с. 103-106. колода, в. в. 2013. два салтовских комплекса из государева яра. Салтово-маяцька археологічна куль- тура: проблеми та дослідження, 3, с. 73-81, 161-168. колода, в. в., горбаненко, с. а. 2010a. осіле тва- ринництво у носіїв салтівської культури на дону. археологія і давня історія України, 1, с. 490-501. колода, в. в., горбаненко, с. а. 2010b. Сельское хозяйство носителей салтовской культуры в лесо- степной зоне. киев: иа НаНу. колода, в. в., горбаненко, с. а. 2011. сравни- тельный анализ материалов сельского хозяйства у носителей салтовской культуры и славян днепровс- кого левобережья. Stratum plus, 5, с. 315-326. колода, в. в., горбаненко, с. а. 2018. Сільське господарство населення хозарського каганату в лі- состеповій зоні. київ: академперіодика. кравченко, р. а., горбаненко, с. а. 2017. матеріа- ли до вивчення землеробства мешканців городища радичівське 3. в: скиба, а. в., горбаненко, с. а., (ред.). європейська археологія і тисячоліття н. е.: Збірник наукових праць на честь Ліани Василівни Вакуленко. київ: іа НаН україни, с. 267-274. ляпушкин, и. и. 1958a. Городище новотроицкое. О культуре восточных славян в период сложения Ки- евского государства. москва, ленинград: аН ссср. материалы и исследования по археологии ссср, 74. ляпушкин, и. и. 1958b. к вопросу о памятни- ках волынцевского типа. Советская археология, 29, с. 58-83. максимов, е. в., Петрашенко, в. а. 1988. Славян- ские памятники у с. Монастырек на среднем Днеп- ре. киев: Наукова думка. михайлина, л. П. 2007. Слов’яни VIII—X ст. між Дніпром і Карпатами. київ: іа НаНу. михайлина, л. П. 2014. Нові матеріали з рев- нянського гнізда поселень райковецької культури. в: івакін, г. Ю. (ред.). Від венедів до Русі: збірник наукових праць на пошану докт. іст. наук, проф. Д. н. Козака з нагоди його 70-ліття. київ: іа НаНу; харків: майдан, с. 357-364. москаленко, а. Н. 1965. Городище Титчиха. Из истории древнерусского поселения на Дону. воро- неж: вгу. Пашкевич, г. а., горбаненко, с. а. 2004. к воп- росу о земледелии племен салтовской культуры (по материалам поселения рогалик). Древности 2004, с. 225-236. Пашкевич, г. о., горбаненко, с. а. 2010. каталог палеоботанічних матеріалів пам’яток слов’янських культур. археологія і давня історія України, 3, с. 105-123. Пивоваров, с. в., ільків, м. в. 2014. рідківсь- ке поселення райковецької культури у верхньому Попрутті. в: івакін, г. Ю. (ред.). Від венедів до Русі: збірник наукових праць на пошану докт. іст. наук, проф. Д. н. Козака з нагоди його 70-ліття. київ: іа НаНу; харків: майдан, с. 345-356. Плетнева, с. а. 1989. на славяно-хазарском пог- раничье. Дмитриевский археологический комплекс. москва: Наука. 318 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки Прищепа, Б. а., войтюк, о. П., горбаненко, с. а. 2016. Пересопниця 2015: комплексні дослідження поселення кінця і тис. н. е. в урочищі Пастівник. ар- хеологія і давня історія України, 4 (21), с. 129-138. русанова, Н. П., тимощук, Б. а. 1984. Кодын — славянские поселения V—VIII вв. на р. Прут. мос- ква: Наука. тимощук, Б. а. 1995. Восточные славяне: от об- щины к городам. москва: мгу. томашевский, а. П., гавритухин, и. о. 1992. Сла- вянское поселение Тетеревка 1 (Препринт). киев. третьяков, П. Н. 1946. восточнославянские пле- мена в свете археологических исследований послед- них лет. Краткие сообщения ИИМК, 13, с. 39-46. третьяков, П. Н. 1947. стародавні слов’янські го- родища у верхній течії ворскли. археологія, і, с. 123- 140. третьяков, П. Н. 1951. сельское хозяйство и про- мыслы. в: греков, Б. д., артамонов, м. и. (ред.). Ис- тория культуры Древней Руси. москва, ленинград: аН ссср, с. 47-77. третьяков, П. Н. 1966. Финно-угры, балты и сла- вяне на Днепре и Волге. москва, ленинград: Наука. третьяков, П. Н. 1969. Некоторые итоги изучения восточнославянских древностей. Краткие сообще- ния Института археологии, 118, с. 20-31. федоров, г. Б. 1953. городище екимауцы (работы славяно-днестровской экспедиции в 1951 г.). Крат- кие сообщения ИИМК, 50, с. 104-126. филипчук, м. а. 2012. Слов’янські поселення VIII—X ст. в українському Прикарпатті. львів: астролябія. Цалкин, в. и. 1969. фауна из раскопок боршев- ских и роменских городищ. Советская археология, 4, с. 91-101. черненко, о. є., кравченко, р. а., горбаненко, с. а., горобець, л. в., ковальчук, о. м., сенюк, о. г., сергєєва, м. с. 2017. свердловське 1: біогос- подарська діяльність мешканців роменського горо- дища на чернігівщині. археологія і давня історія України, 1 (22), с. 266-301. яжджевский, к. 1988. о значении возделываемой ржи в культурах железного века в бассейнах одры и вислы. в: тимощук, Б. а. (ред.). Древности славян и Руси. москва: Наука, с. 98-99. Gorbaněnko, S. A. 2017. Archeobotanické nálezy kultury pražského typu z Ukrajiny. Archeologické rozhledy, LXIX, 3, p. 461-475. Henning, J. 1987. Südosteuropa zwischen Antike und Mittelalter. Berlin: Akademie-Verlag. Archäologische Beiträge zur Landwirtschaft des 1. Jahrtausends u. Z., Schriften zur Ur- und Frühgeschichte, 42. Lange, E. 1975. The development of agriculture during the first millennium AD. Geologіska Förenіngens і Stockholm Förhandlіngar, 97, p. 115-124. REfEREnCEs Baran, V. D. 1988. Prazhskaya kultura Podnestrovia (po materialam poseleniy u s. Rashkov). Kiev: Naukova dumka. Baran, Ia. V. 2004. Slov’ianska obshchyna. Kyiv; Chernivt- si: Zelena Bukovyna. Belan, N. G. 1978. Fauna gorodishcha Monastyrek na Srednem Dnepre. In: Gening, V. F. (ed.). Ispolzovaniye meto- dov estestvennykh nauk v arkheologii. Kiev: Naukova dumka. s. 96-109. Boltryk, Iu. V., Gorbanenko, S. A., Kublii, M. V., Ser- hieieva, M. S., Yanish, Ie. Iu. 2015. Severynivske horody- shche skifskoho chasu: biohospodarskyi aspekt doslidzhen. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (17), s. 155-192. Vakulenko, L. V., Prikhodnyuk, O. M. 1984. Slavyanskiye poseleniya I tys. n. e. u s. Sokol na Srednem Dnestre. Kiev: Naukova dumka. Vinnikov, A. Z. 1995. Slavyane lesostepnogo Dona v rannem srednevekovye (VIII — nachalo XI veka). Voronezh: VGU. Vinnikov, A. Z. 2014. Yugo-Vostochnaya okraina slavyan- skogo mira v VII — nachale XIII vv. (Zhivotinnoye gorodish- che na r. Voronezh). Voronezh: Kvarta. Vinnikov, A. Z., Gorbanenko, S. A. 2013. Selskoye khozyay- stvo zhiteley Zhivotinnogo gorodishcha. Stratum plus, 5, s. 347-357. Vinnikov, A. Z., Gorbanenko, S. A., Kovalevskiy, V. N. 2014. Okhota naseleniya borshevskoy kultury. In: Medvedev, A. P. (ed.). Arkheologiya i okhrana arkheologicheskogo nasl- ediya Tsentralnoy Rossii. Voronezh: VGU, s. 179-197. Gorbanenko, S. A. 2003—2004. Okruzhayushchaya sreda i slavyanskiye pamyatniki vtoroy poloviny і tys. n. e. (po mate- rialam Levoberezhia Dnepra). Stratum plus, 5, s. 400-425. Gorbanenko, S. A. 2004. Silske hospodarstvo slov’ian druhoi polovyny I tys. n. e. (za materialamy Livoberezhzhia Dnipra). In: Kozak, D. N. (ed.). Arkheolohiia davnikh slov’ian: doslidzhennia i materialy. Kyiv: IA NANU, s. 301-314. Gorbanenko, S. A. 2006. Zemlerobstvo slov’ian ostannoi chverti I tys. n. e. Arkheolohiia, 3, s. 73-79. Gorbanenko, S. A. 2007. Zemlerobstvo i tvarynnytstvo slov’ian Livobe-rezhzhia Dnipra druhoi polovyny I tys. n. e. Kyiv: Akademperiodyka. Gorbanenko, S. A. 2009. Systemy zemlerobstva slov’ian kintsia I tys. do n. e. — I tys. n. e. Muzeinyi visnyk, 9, s. 85- 103. Gorbanenko, S. A. 2010a. Znariaddia zemlerobstva kintsia I tys. do n. e. — I tys. n. e. Porivnialnyi analiz. Arkheolohiia, 4, s. 46-60. Gorbanenko, S. A. 2010b. Tvarynnytstvo u nosiiv salt- ivskoi kultury. Arkheolohichni studii, 4, s. 92-108. Gorbanenko, S. A. 2011a. Metody interpretatsii silsko- hospodarskykh materialiv. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 5, s. 201-214. Gorbanenko, S. A. 2011b. Metody interpretatsii selskokhozyaystvennykh materialov. Stratum plus, 5, s. 299- 314. Gorbanenko, S. A. 2012a. Paleoetnobotanicheskiye mate- rialy borshevskoy kultury. Vostochnoyevropeyskiye drevnosti. Vestnik Ostrogozhskogo istoriko-khudozhestvennogo muzeya im. I. N. Kramskogo, 2, s. 230-244. Gorbanenko, S. A. 2012b. Silske hospodarstvo zhyteliv By- tytskoho horodyshcha. Arkheolohiia, 1, s. 98-114. Gorbanenko, S. A. 2013a. Metody interpretatsii paleoetno- botanicheskikh materialov (na primere materialov iz Velikoy Bugayevki). Stratum plus, 4, s. 293-299. Gorbanenko, S. A. 2013b. Paleobotanichni doslidzhennia saltivskykh pam’iatok Lisostepu. Saltovo-maiatska arkheolo- hichna kultura: problemy ta doslidzhennia, 3, s. 45-51, 148- 150. Gorbanenko, S. A. 2013c. Paleoetnobotanicheskiye mate- rialy s Zhivotinnogo gorodishcha (po otpechatkam na izdeli- yakh iz gliny). Drevnosti, 12, s. 273-282. Gorbanenko, S. A. 2014a. Zernove hospodarstvo siverian. Arkheolohiia, 1, s. 113-123. Gorbanenko, S. A. 2014b. Paleoetnobotanichni doslidzhen- nia slov’ianskykh pam’iatok Bukovyny. Arkheolohichni stu- dii, 5, s. 200-211. Gorbanenko, S. A. 2014c. Paleoetnobotanichni materialy z NF IA NANU zi slov’ianskykh pam’iatok. Arkheolohiia i dav- nia istoriia Ukrainy, 1 (12), s. 180-186. Gorbanenko, S. A. 2014d. Rilnytstvo u nosiiv borshevskoi kultury. Arkheolohiia, 2, s. 110-120. Gorbanenko, S. A. 2015a. Paleoetnobotanicheskiye ma- terialy prazhskoy kultury. Kratkiye soobshcheniya Instituta arkheologii, 238, s. 296-315. Gorbanenko, S. A. 2015b. Paleoetnobotanichni dani z pose- lennia raikovetskoi kultury Mala Snitynka. Arkheolohiia, 1, s. 109-116. Gorbanenko, S. A. 2016. Selskoye khozyaystvo kolochin- skoy kultury. Ranneslavyanskiy mir, 17, s. 114-135. Gorbanenko, S. A., Zhuravlov, O. P., Pashkevych, H. O. 2008. Silske hospodarstvo zhyteliv Pastyrskoho horodyshcha. Kyiv: Akademperiodyka. 319ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) Горбаненко, С. а. Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення давньої русі Gorbanenko, S. A., Pashkevych, H. O. 2010. Zemlerobstvo davnikh slov’ian (kinets I tys. do n. e. — I tys. n. e.). Kyiv: Akademperiodyka. Gorbanenko, S. A., Koloda, V. V. 2011. Obobshchayushchiy analiz selskogo khozyaystva nositeley saltovskoy kultury. Materialy i doslidzhennia po ar-kheolohii Skhidnoi Ukrainy, 11, s. 228-239. Gorbanenko, S. A., Koloda, V. V. 2013. Silske hospodarstvo na slov’iano-khozarskomu porubizhzhi. Kyiv: IA NANU. Gotun, I. A., Gorbanenko, S. A. 2016a. Zemlerobstvo zhyte- liv slov’ianskoho poselennia v uroch. Kozakiv yar u Khodo- sivtsi. In Sclavenia terra, 1, s. 153-171. Gotun, I. A., Gorbanenko, S. A. 2016b. Kompleks zemlerob- skykh znariad z okolyts Boiarky. Arkheolohiia, 1, s. 104-117. Davydenko, V. V., Grib, V. K. 2011. «Gosudarev Yar» — novyy pamyatnik X—XI vv. v srednem techenii Severskogo Dontsa (predvaritelnaya publikatsiya). Arkheologicheskiy al- manakh, 25, s. 250-269. Dovzhenok, V. I. 1952. Rozkopky bilia s. Volyntsevo, Sum- skoi obl. Arkheolohichni pam’iatky URSR, 3, s. 251-270. Efimenko, P. P., Tretiakov, P. N. 1948. Drevnerusskiye poseleniya na Donu. Moskva: Nauka. Materialy i issledovani- ya po arkheologii SSSR, 8. Zhuravlov, O. P., Gorbanenko, S. A. 2013. Arkheozoolohiia v Ukraini. Pam’iatky I tys. do n. e. — I tys. n. e. Naukovi stu- dii. Istoryko-kraieznavchyi muzei m. Vynnyky, 6, s. 195-203. Karavaiko, D. V., Gorbanenko, S. A. 2012. Hospodarstvo nosiiv yukhnivskoi kultury. Kyiv: Naukova dumka. Kovalevskyi, V. M., Gorbanenko, S. A. 2014. Znakhidka zaliznoho rala v raioni Zhyvotynnoho horodyshcha. Arkheolo- hiia, 3, s. 103-106. Koloda, V. V. 2013. Dva saltovskikh kompleksa iz Gos- udareva Yara. Saltovo-maiatska arkheolohichna kultura: problemy ta doslidzhennia, 3, s. 73-81, 161-168. Koloda, V. V., Gorbanenko, S. A. 2010a. Osile tvarynnyt- stvo u nosiiv saltivskoi kultury na Donu. Arkheolohiia i dav- nia istoriia Ukrainy, 1, s. 490-501. Koloda, V. V., Gorbanenko, S. A. 2010b. Selskoye khozyay- stvo nositeley saltovskoy kultury v lesostepnoy zone. Kiev: IA NANU. Koloda, V. V., Gorbanenko, S. A. 2011. Sravnitelnyy analiz materialov selskogo khozyaystva u nositeley saltovskoy kul- tury i slavyan Dneprovskogo Levoberezhia. Stratum plus, 5, s. 315-326. Koloda, V. V., Gorbanenko, S. A. 2018. Silske hospodarstvo naselennia Khozarskoho kahanatu v lisostepovii zoni. Kyiv: Akademperiodyka. Kravchenko, R. A., Gorbanenko, S. A. 2017. Materialy do vyvchennia zemlerobstva meshkantsiv horodyshcha Rady- chivske 3. In: Skyba, A. V., Gorbanenko, S. A., (ed.). Yevro- peiska arkheolohiia I tysiacholittia n. e.: Zbirnyk naukovykh prats na chest Liany Vasylivny Vakulenko. Kyiv: IA NAN Ukrainy, s. 267-274. Lyapushkin, I. I. 1958a. Gorodishche Novotroitskoye. O kulture vostochnykh slavyan v period slozheniya Kievskogo gosudarstva. Moskva, Leningrad: AN SSSR. Materialy i issle- dovaniya po arkheologii SSSR, 74. Lyapushkin, I. I. 1958b. K voprosu o pamyatnikakh volynt- sevskogo tipa. Sovetskaya arkheologiya, 29, s. 58-83. Maksimov, E. V., Petrashenko, V. A. 1988. Slavyanskiye pamyatniki u s. Monastyrek na srednem Dnepre. Kiev: Nau- kova dumka. Mykhailyna, L. P. 2007. Slov’iany VIII—X st. mizh Dni- prom i Karpatamy. Kyiv: IA NANU. Mykhailyna, L. P. 2014. Novi materialy z Revnianskoho hnizda poselen raikovetskoi kultury. In: Ivakin, H. Iu. (ed.). Vid venediv do Rusi: zbirnyk naukovykh prats na poshanu dokt. ist. nauk, prof. D. N. Kozaka z nahody yoho 70-littia. Kyiv: IA NANU; Kharkiv: Maidan, s. 357-364. Moskalenko, A. N. 1965. Gorodishche Titchikha. Iz istorii drevnerusskogo poseleniya na Donu. Voronezh: VGU. Pashkevich, G. A., Gorbanenko, S. A. 2004. K voprosu o zemledelii plemen saltovskoy kultury (po materialam pose- leniya Rogalik). Drevnosti 2004, s. 225-236. Pashkevych, H. O., Gorbanenko, S. A. 2010. Kataloh pale- obotanichnykh materialiv pam’iatok slov’ianskykh kultur. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3, s. 105-123. Pyvovarov, S. V., Ilkiv, M. V. 2014. Ridkivske poselen- nia raikovetskoi kultury u Verkhnomu Poprutti. In: Ivakin, H. Iu. (ed.). Vid venediv do Rusi: zbirnyk naukovykh prats na poshanu dokt. ist. nauk, prof. D. N. Kozaka z nahody yoho 70- littia. Kyiv: IA NANU; Kharkiv: Maidan, s. 345-356. Pletneva, S. A. 1989. Na slavyano-khazarskom pogran- ichye. Dmitriyevskiy arkheologicheskiy kompleks. Moskva: Nauka. Pryshchepa, B. A., Voitiuk, O. P., Gorbanenko, S. A. 2016. Peresopnytsia 2015: kompleksni doslidzhennia poselennia kintsia I tys. n. e. v urochyshchi Pastivnyk. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (21), s. 129-138. Rusanova, N. P., Timoshchuk, B. A. 1984. Kodyn — slavy- anskiye poseleniya V—VIII vv. na r. Prut. Moskva: Nauka. Timoshchuk, B. A. 1995. Vostochnyye slavyane: ot obsh- chiny k gorodam. Moskva: MGU. Tomashevskiy, A. P., Gavritukhin, I. O. 1992. Slavyan- skoye poseleniye Teterevka 1 (Preprint). Kiev. Tretiakov, P. N. 1946. Vostochnoslavyanskiye plemena v svete arkheologicheskikh issledovaniy poslednikh let. Krat- kiye soobshcheniya IIMK, 13, s. 39-46. Tretiakov, P. N. 1947. Starodavni slov’ianski horodyshcha u verkhnii techii Vorskly. Arkheolohiia, I, s. 123-140. Tretiakov, P. N. 1951. Selskoye khozyaystvo i promysly. In: Grekov, B. D., Artamonov, M. I. (ed.). Istoriya kultury Drevney Rusi. Moskva. Leningrad: AN SSSR. s. 47-77. Tretiakov, P. N. 1966. Finno-ugry, balty i slavyane na Dne- pre i Volge. Moskva. Leningrad: Nauka. Tretiakov, P. N. 1969. Nekotoryye itogi izucheniya vos- tochnoslavyanskikh drevnostey. Kratkiye soobshcheniya In- stituta arkheologii, 118, s. 20-31. Fedorov, G. B. 1953. Gorodishche Ekimautsy (raboty Slavyano-Dnestrovskoy ekspeditsii v 1951 g.). Kratkiye soob- shcheniya IIMK, 50, s. 104-126. Fylypchuk, M. A. 2012. Slov’ianski poselennia VIII—X st. v ukrainskomu Prykarpatti. Lviv: Astroliabiia. Tsalkin, V. I. 1969. Fauna iz raskopok borshevskikh i ro- menskikh gorodishch. Sovetskaya arkheologiya, 4, s. 91-101. Chernenko, O. Ie., Kravchenko, R. A., Gorbanenko, S. A., Gorobets, L. V., Kovalchuk, O. M., Seniuk, O. H., Ser- hieieva, M. S. 2017. Sverdlovske 1: biohospodarska diialnist meshkantsiv romenskoho horodyshcha na Chernihivshchyni. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 1 (22), s. 266-301. Yazhdzhevskiy, K. 1988. O znachenii vozdelyvayemoy rzhi v kulturakh zheleznogo veka v basseynakh Odry i Visly. In: Timoshchuk, B. A. (ed.). Drevnosti slavyan i Rusi. Moskva: Nauka, s. 98-99. Gorbaněnko, S. A. 2017. Archeobotanické nálezy kultury pražského typu z Ukrajiny. Archeologické rozhledy, LXIX, 3, p. 461-475. Henning, J. 1987. Südosteuropa zwischen Antike und Mit- telalter. Berlin: Akademie-Verlag. Archäologische Beiträge zur Landwirtschaft des 1. Jahrtausends u. Z., Schriften zur Ur- und Frühgeschichte, 42. Lange, E. 1975. The development of agriculture during the first millennium AD. Geologіska Förenіngens і Stockholm Förhandlіngar, 97, p. 115-124. 320 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 1 (26) археологія і природничі науки S. A. Gorbanenko CoMPaRatiVe analySiS oF agRiCultuRe on the eVe oF the FoRMation oF old RuS’ The article is a definite result of the study of agri- culture of archeological cultures of the last quarter of the 1st millennium AD in the south of Eastern Europe, which became the basis for the formation of Old Rus’ material culture. The object of the study are archeo- logical cultures, which were the basis and / or the place for the emergence of the Old Rus’ culture. They are the Borshevo culture on the Don, the Saltiv culture (main- ly based on the materials of the Siversky-Donetsk re- gion), the Volintseve and Romny sites (the left bank of the Dnieper), as well as the Raiky culture (the territory between the Dnieper and the Carpathians) (Fig. 1). The subject of the study are the components of agriculture (farming and livestock breeding) in these cultures. Nowadays the degree of research of these sectors al- lows us to conduct their comparative analysis and to determine the vectors of influences. The analysis of po- tential resource zones shows that ancient settlers at the time of settlement probably did not attach much importance to the surrounding lands, and gradually adapted them to their needs. According to the results of the analysis of the location of the Saltiv and Romny sites in the Siverskyi-Donetsk region contact area, we can say that the bearers of the Romny culture came to the resource zones already absorbed by the Saltiv people. Above all, this concerns the use of the land for agricultural purposes. We can offer a similar situation for bearers of the Raiky culture, which often continued to use the resource areas assimilated by their predeces- sors — the Prague culture bearers. Comparative analysis of agricultural implements (Fig. 2; 3) shows that the Saltiv culture bearers had a negligible positive influence on the spread of certain forms of tools of agricultural labor. Biological defini- tions and palaeoethnobotanical and archaeozoological analyzes (Fig. 4—6) are more likely to show insignifi- cant differences in environmental conditions, as well as, possibly, in the ethnicity of ancient farmers. No in- fluences of one culture on another were found on these materials. Probably, meat production among the popu- lation of the Saltiv culture has acquired certain forms of specialization because only in this culture such spe- cific tools as cutting knives are known now (Fig. 7). The overall result may be the following. Among the comparable cultures, both branches of agriculture were the most developed among the bearers of the Saltiv culture. They had some influence on the development of agriculture among their neighbors — the Siverians and the Slavs on the Don. However, in all these cul- tures, the level of development of agriculture was ap- proximately the same. It is not possible to take certain differences in livestock production for criteria of great- er or lesser degree of development, since livestock pro- duction reflects most likely the ecological differences of settlements and the ethnic difference of settlers. Keywords: last quarter of 1st thousand AD, agricul- ture, paleoecology, farming, livestock breeding, palae- othnobotany, archaeozoology, tools of agriculture, tools of animal husbandry. Одержано 16.02.2018 ГОРБАНЕНКО сергій Анатолійович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, інститут археології НаН україни, пр. героїв сталін- града 12, київ, 04210, україна, sergii_gorbanenko@ iananu.org.ua. goRbanenKo Serhiy a., Candidate of Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv 04210, Ukraine, sergii_ gorbanenko@iananu.org.ua.

Порівняльний аналіз сільського господарства передодня утворення Давньої Русі

Репозитарії

Схожі ресурси