Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я
На території Середнього Подністров'я досліджено понад сотню курганів ранньоскіфського часу. Стаття присвячена характеристиці стовпових дерев'яних склепів, які розміщувалися в насипах і виконували роль не тільки поховальних споруд, а були й храмами, де здійснювалися різного роду ритуали. T...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162239 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 51-63. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859716122256867328 |
|---|---|
| author | Гуцал, А.Ф. |
| author_facet | Гуцал, А.Ф. |
| citation_txt | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 51-63. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Археологія і давня історія України |
| description | На території Середнього Подністров'я досліджено понад сотню курганів ранньоскіфського часу.
Стаття присвячена характеристиці стовпових дерев'яних склепів, які розміщувалися в насипах і виконували роль не тільки поховальних споруд, а були й храмами, де здійснювалися різного роду ритуали.
The study of the early-Scythian burial mounds in the
Middle Dniester region began at the end of the nineteenth
century many researchers. The results of their
work were summed up in the monograph of T. Sulimirsky,
published in 1936. Over the next decades, this
work was continued by G. Melyukova, G. Smirnova,
L. Krushelnytska, J. Maleev, M. Bandrivsky, A. Gutsal. The burial mounds were explored in the villages
of Lenkivtsi, Dolinyan, Perebykivtsi, Vrublivka, Zozulintsi, Kolodiyaka, Kotsiubynchy, Loevtsi, Malinovka,
Minkivtsi, Myshkivtsi, Sokilets, Spasivka, Tarasivka, Teklka, Shvaykivtsi, Shutnivtsi and others. The number
of mounds studied for the whole period of excavation now exceeds 125. There was an opportunity to more fully
understand the peculiarities of the burial rite of the local population of that time, in particular, to assimilate
the nature of such burial structures in the mound as a pillar wooden vault. As calculations show, about 38 % of
burial mounds contained such buildings. Their construction consisted of wooden piles sunken in the ground, the
number of which varied from 4 to 35, and wooden logs or wheels, which were walls and roof, and which were supported
by pillars. Such a crypt could be built on the level of the ancient horizon, could be slightly entwined in the
ground (up to 0.5 m), or lowered into a pit at 1—1.2 m. Most of the crypts after the completion of all the ritual
ceremonies over the burial, burned. The peculiarity of the Transnistrian mounds was that there were stones
in all the embankments, which strengthened the mound and was a constructive part of the crypt.
|
| first_indexed | 2025-12-01T08:11:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
51ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
УДК: 904.5(282.247.314-197.4)”6383”
а. Ф Гуцал
ДЕРЕВ’ЯНІ сКЛЕпи РАННЬОсКІФсЬКОГО чАсУ
В КУРГАНАх сЕРЕДНЬОГО пОДНІстРОВ’Я
на території Середнього Подністров’я дослід-
жено понад сотню курганів ранньоскіфського часу.
Стаття присвячена характеристиці стовпових
дерев’яних склепів, які розміщувалися в насипах і
виконували роль не тільки поховальних споруд, а
були й храмами, де здійснювалися різного роду ри-
туали.
Ключові слова: Середнє Подністров’я, стов-
повий дерев’яний склеп, поховання, скіфський час,
курган, розкопки.
Територія Середнього Подністров’я в межах
прилеглих районів вінницької, Хмельниць-
кої, Тернопільської, Івано-Франківської і чер-
нівецької областей є зоною розповсюдження
пам’яток ранньоскіфського часу.
Серед них найкраще досліджені кургани,
вивчення яких розпочалося з кінця ХІХ ст. Ре-
зультати цих робіт підсумовані в монографії
Т. Сулімірського (Sulimirski 1936). завдяки
праці таких вчених як Г. Мелюкова, Г. Смир-
нова, Л. Крушельницька, ю. Малеєв, М. бан-
дрівський і ряду інших, число розкопаних на-
сипів в зоні Середнього Подністров’я особливо
зросло за останні десятиліття. були досліджені
кургани у селах Ленківці (Мелюкова 1953), До-
линяни (Смирнова 1977), Перебиківці (Смирно-
ва 1979), врублівці (Кучугура 1995), зозулинці
(Малеєв 2007), Колодіїка (Гуцал, Гуцал, Мегей,
Могилов 2005), Коцюбинчики (бандрівський
2013), Лоєвці (Крушельницька 1998, с. 129—
133), Малинівці (Гуцал, Гуцал, Мегей, Моги-
лов 2004), Миньківці (захар’єв 1992), Миш-
ківці (Малеєв 1991), Сокілець (бандрівський,
захар’єв 2002), Спасівка (Гуцал, Гуцал, Моги-
лов, болтанюк 2010), Тарасівка (Гуцал, Мегей
1997), Теклівка (Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов
2011), чабанівка (Гуцал, Гуцал, Мегей 2002),
швайківці (бандрівський 2009), шутнівці (Гу-
цал, Гуцал, Мегей 1998). Кількість курганів,
які вивчалися за весь період розкопок зараз
становить понад 125. в цьому відношенні чи-
мало зроблено експедицією Кам’янець-Поділь-
ського університету. У цій статті ми використо-
вуємо в основному матеріалами цієї експедиції,
враховуючи і результати інших.
У поховальному обряді середньодністровсь-
ких племен VII—VI ст. до н. е. сталися суттєві
зміни, які полягали в тому, що в облаштуванні
місця захоронення з’явився такий складовий
елемент як стовповий дерев’яний склеп. Ще до
кінця 1960-х рр. про поховання у дерев’яних
склепах на території Середнього Подністров’я
не було мови. До цього, оперуючи матеріалами
кінця ХІХ — перших десятиліть ХХ ст., уза-
гальнених Т. Сулімірським (Sulimirski 1936),
вчені не бачили підстав ставити питання про
наявність дерев’яних усипальниць на цій те-
риторії. Судячи з опублікованих матеріалів,
при тодішніх розкопках, які не завжди велися
на відповідному рівні, при розчистці насипів
і підкурганного заповнення було не вірно ін-
терпретовано немало деталей. зокрема, в ряді
курганів фіксувалися ями, іноді по кілька, діа-
метром і глибиною до 0,5 м, облицьовані камін-
ням. Їх було прийнято вважати ритуальними
(Sulimirski 1936, s. 7—8). Така тенденція про-
довжувалася і пізніше. Г. Мелюкова, аналізую-
чи матеріали Середнього Подністров’я, тільки
в одному випадку (курган Новосілка-Гримай-
лівська) бачила наявність дерев’яної гробниці
(Мелюкова 1958, с. 40,48). б. Тимощук, здій-
снивши розкопки двох курганів у білоусівці і
Новосілці чернівецької області, де виявили-
ся такі ж ями, вважав їх культовими без до-© А. Ф ГУЦАЛ, 2018
52 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
статніх на те підстав, а весь курганний комп-
лекс — святилищем (Тимощук 1974, с. 88—90).
вперше переконливо таке твердження запе-
речила Г. Смирнова розкопками курганів у
с.Долиняни (Смирнова 1977, с. 39; 1977а, с. 8,
10), а згодом — Перебиківці (Смирнова 1979,
с. 63). Роботами на цих пам’ятках було безза-
перечно доведено їх поховальне, а не культо-
ве, призначення. Після таких методологічних
зауважень Г. Смирнової можна вже зовсім по-
іншому глянути і на матеріали опубліковані
Т. Сулімірським.
Сама дослідниця вже тоді відмітила, що в
ряді таких могильників, як братишів ІІ, V і
VІ, Ладичин І, ІІ, шидлівці І, берем’яни ІІІ
були стовпові склепи (Смирнова 1979, с. 63).
При уважному знайомстві з публікацією
Т. Сулімірського з’ясовується, що сліди склепів
могли бути і в інших випадках. Так, під чотир-
ма курганами у берем’янах відкриті, впущені у
материк ями і спалений шар, подібна ситуація
спостерігалася у двох насипах у Дуплиськах, в
одному — більче-золотому, у двох — шидлів-
цях. Дубові колоди знаходилися навколо похо-
вання кургану 2 у більче-золотому, а зотліле
дерево простежено навкруги другого Івахно-
вецького кургану (Sulimirski 1936, s. 70, 72, 76,
91).
Отже, число дерев’яних споруд у курганах,
описаних у монографії Т. Сулімірського може
дорівнювати не менше десятка, що приблизно
відповідає 22 % від загального числа врахова-
них ним курганів. Не виключено, що це зани-
жена цифра. Практика показує, що у подільсь-
кому чорноземі, пласт якого доходить до 1 м і
більше, зафіксувати стовпові ями вдається не
завжди. Краще всього вони проявляється при
зачистці, коли на поверхню виступають кам’яна
забутовка колод. Якщо ж забутовка залягає
глибше, то заглиблення на поверхні нічим себе
не видає і заповнення ями зливається з навко-
лишнім ґрунтом. Така картина трапилася при
розкопках Спасівського кургану 4. Коли роз-
чистка була фактично завершена, біля одного
із кутів вимостки при контрольній прокопці на
глибині 1,35 м від сучасного рівня натрапили
на кілька кам’яних плиток, які, як з’ясувалося,
були дном стовпової ями. При перевірці це пов-
торилося і в трьох інших кутах.
Склепи Середнього Подністров’я різняться
за конструктивними особливостями і рідко на-
гадують один одного. є такі, що споруджували-
ся на рівні давньої денної поверхні, чи впущені
в грунт на 0,3—0,5 м, або в ямах глибиною 1 м і
більше. Кількість опорних стовпів коливається
від 4 до 36.
Кургани ранньоскіфської пори в Подністров’ї
розміщені групами від 2—3 насипів до 4—23 і
склепи є далеко не в кожному. Найпоказові-
шими в цьому відношенні є дві групи кур-
ганів, розташованих в околицях с. Колодіївка
Кам’янець-Подільського району. в одній із
них, де досліджено 12 насипів, склепи вияви-
лися тільки у п’яти; у другій — у 9 насипах не
було жодної дерев’яної гробниці. У чабанівці
із 9 курганів склеп відкритий лише в одному.
Разом з тим, в Теклівці всі 4 кургани, а в Пе-
рибиківцях — всі 6 мали склепи. Якщо брати
до уваги результати розкопок тільки другої по-
ловини ХХ — початку ХХІ ст. то із 79 курганів
(враховуємо ті об’єкти, які дають більш-менш
чітку інформацію) камери із дерева виявлені у
34 випадках, що дорівнює 43 %. На Дніпровсь-
кому Лісостеповому Правобережжі склепи в мо-
гилах архаїчного періоду складають біля 30 %
(Ковпаненко, бессонова, Скорый 1989, с. 32).
Як бачимо, ці дані дещо різняться.
Найпоширенішими були склепи з чотирма
стовпами. Їх 18, що складає 53 %. Друге міс-
це належить шестистовповим камерам, яких
4 (12 %). всі інші випадки — поодинокі, вони
мали, залежно від площі, від 7 до 36 опор, на
їх долю припадає 35 %. Склепи, побудовані
на рівні давньої денної поверхні, становлять
35,5 %, заглиблені на 0,15—0,65 м — 47 %, впу-
щені в яму на 1—2,45 м — 17,5 %. У п’яти кур-
ганах виявлено дромоси. Спаленими виявили-
ся 54 % всіх гробниць. число тілопокладень і
тілоспалень приблизно рівне.
Один із найпростіших наземних чотирьох-
стовпових склепів було виявлено в Спасівсько-
му кургані 3. Після зняття орного шару, який
складався з чорнозему з незначними доміш-
ками каміння, вдалось натрапити на залишки
конструктивних частин поховальної споруди.
Це були фрагменти підлоги і стовпові ями.
Гробниця мала підквадратну форму розмірами
2,1 × 2,6 м і була орієнтована кутами майже по
сторонах світу, з відхиленням північного і пів-
денного кута на 20—25° відповідно у західну і
східну сторони. Місце стовпових ям чітко про-
стежувалось по забутовці. всього їх було чоти-
ри, і розміщувались вони по кутах поховальної
камери. Підлога знищена ледь не по всій пло-
щі. Непотурбовані її ділянки зафіксовані лише
вздовж краю північно-східної стінки, та у пів-
денному кутку (рис. 7).
Потужнішою була гробниця на рівні давнь-
ої поверхні у кургані 4 цього ж могилиника.
вона більша за площею (5,4 × 4,8 м), з велики-
ми стовповими ямами й акуратно вимощеною
долівкою (рис. 1).
більш складними були поховальні будів-
лі, які нараховували шість і більше стовпових
опор. Приклад восьмистовпового склепу, спо-
рудженого також на рівні давнього горизон-
ту, зустрічаємо у Тарасівському кургані 2. він
являв собою неправильний квадрат (скоріше
трапецію), орієнтований за напрямком пів-
нічний схід — південний захід, з довжиною
сторін — 3,1; 3,6; 3,8; 4,4 м. чотири стовпові
ями знаходилися по кутах і ще по одній посе-
редині кожної зі сторін. Їх діаметр становив
0,35—0,87 м, глибина 0,8—0,95 м. Ями північ-
53ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
но-західної і південно-східної стін розташовані
по одній прямій лінії, а середні ями північно-
східної і південно-західної — висунуті назовні
на 0,4 м. По периметру споруди, між стовпови-
ми ямами і за їх межами, лежали шматки об-
горілих дубових плах (залишки стін). Очевид-
но будівля мала дерев’яне перекриття. Про це
може говорити те, що на всьому внутрішньому
просторі поховальної камери, і поза нею, лежав
горілий шар, що складався з пропаленої землі,
окремих вуглин, попелу і випаленого до стану
вапна каміння. Особливо потужний вапняний
пласт утворився у південній половині гробни-
ці. На рівні материка в різних місцях кургану
було виявлено залишки семи трупоспалень,
здійснених на стороні (Гуцал, Мегей 1988, с. 7;
рис. 34).
Прикладом, впущеного в грунт склепу є будів-
ля у Теклівському кургані 3 (Гуцал, Гуцал, Ме-
гей, Могилов 2002, с. 5). він був заглиблений
в материк на 0,45 м, і мав розміри 4,2 × 4,5 м.
вздовж стін викопано ями для кріплення стов-
пів. всіх їх могло бути дев’ять, але одна — яка,
за логікою речей, повинна була б знаходитись
у північному куті, не простежена. за розміра-
ми більшими виявились кутові ями. Їх глиби-
на 0,85 м, діаметр 0,6—0,75 м. Дно стовпових
ям (за винятком двох) викладено плитками.
Добре збереглась кам’яна забутовка стовпів.
Дерев’яні стіни гробниці були обкладені зовні
кам’яними плитами поставленими на торець
(це особливо добре фіксувалось вздовж півден-
но-східної стінки) і рваним камінням на висоту
0,5 м від рівня давнього горизонту, або не мен-
ше метра, якщо рахувати від долівки. Остання
старанно викладена камінням, яке вимощене
шаром глини в 3—4 см. частина плиток підло-
ги зірвана грабіжниками (рис. 2).
Склеп, зведений у ямі маємо у кургані 1 в Тек-
лівці (Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов 2002, с. 1).
Рис. 1. Спасівка, план
кургану 4
54 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Там було споруджено дерев’яну гробницю з сто-
ронами 3,3 × 4,2, впущену в материк на 1,1 м, яка
опиралась на вісім стовпів. Останні закріплюва-
лись в заглибленнях, викопаних по кутах спору-
ди і посередині кожної із сторін. всі вони запов-
нені камінням, яке опинилось тут частково при
забутовці стовпів, а частково сповзло сюди після
того, коли дерево згнило. Камера кургану 1, як
і інших, орієнтована кутами по лініях наближе-
них до сторін світу. вздовж трьох стінок (окрім
північно-західної), де грабіжницькі перекопи
позначились в меншій мірі, простежено канав-
ки шириною до 0,4 м і глибиною 0,2 м, в яких,
очевидно, закріплювалась дерев’яна обшивка
стін. Підлога склепу вимощена кам’яними пли-
тами. Окремі з них мали розміри 0,7 × 1 м при
товщині до 0,1 м. з північного боку до склепу, на
рівні давнього горизонту, примикала трапеціє-
видна в плані вимостка 1—1,8 × 3 м, складена з
невеликих каменів. вона нагадувала спеціаль-
но збудовану своєрідну доріжку (рис. 3).
Ілюстрацією склепу, впуще-
ного в яму з уступом є будівля у
Спасівському кургані 2. Тут пря-
мокутна в плані яма, орієнтована
кутами майже по сторонах світу,
завглибшки 1,3 м від рівня дав-
нього горизонту, зверху мала роз-
міри 3,7 × 4,3 м. за 0,55 м від вер-
хнього краю, в ямі зроблено уступ
шириною від 0,4 до 0,6 м, який
звужує площу ями до 3,1 × 3,7 м.
збереженість сходини неодна-
кова. в окремих місцях (напри-
клад, ближче до північного кута)
він сходить нанівець. У долівці
склепу, біля довших сторін, зна-
ходились по три стовпових ями,
які розміщувались по кутах і
по середині стінок. Найбільша
їхня глибина — 0,8 м, а діаметр
0,45—0,75 м, заповнення скла-
далось переважно з чорнозему з
окремими глинистими вкраплен-
нями (рис. 4). У камері, вирував
сильний вогонь, для якого пот-
рібно було чимало дров. Розібра-
ти кам’яно-вапняковий, в деяких
місцях ошлакований, моноліт-
ний пласт і дійти до дна ями було
нелегко. Доводилось вперто і обе-
режно із затратами величезних
фізичних зусиль камнеломними
знаряддями поступово санти-
метр за сантиметром просуватись
глибше. На долівці поховального
склепу було здійснено не мен-
ше трьох тілопокладень. Під час
спалення гробниці, тіла зазнали
на собі дії вогню, але згоріли не
повністю.
єдиним у своєму роді є склеп
у кургані 5 с. шутнівці (Гуцал, Гуцал, Мегей
1999, с. 1—5). Для нього викопано яму глиби-
ною 0,95—1 м розмірами 2,3 × 3,35 м. Північ-
но-західна стінка поховальної камери була
підмурована камінням. Про це свідчать два
вертикальних ряди каміння біля північного
кута, які стояли майже на всю висоту стінки.
Кілька каменів, які могли облицьовувати цей
бік могили лежали і біля західного кута. Оче-
видно, така кам’яна викладка підпирала всю
стіну, але була зруйнована. Підлога вимощена
плитками. У кожен із кутів впритул до стінок
могили впущено яму для стовпа глибиною по-
над 1 м і діаметром 0,7—0,75 м (рис. 5).
Площа придністровських склепів коливаєть-
ся від 1,5 до 63 м2. Найменшим виявився склеп
у кургані 16 в Колодіївці. в орному шарі збе-
реглись залишки насипу у вигляді переважно
дрібного каміння, яке знаходилось на рівні
давньої поверхні, й мало в плані овальну, ви-
тягнуту з півночі на південь, форму — 2,6 ×
Рис. 2. Теклівка, план кургану 3
55ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
6 м. Причому у південній частині каміння було
в основному дрібне, у північній — більше. вся
південна половина кургану нагадувала, по суті,
суміш вапна і каміння, скупчення якого було
витягнуте у напрямку північний схід — півден-
ний захід на 0,9 × 1,7 м, що дорівнювало площі
в 1,5 м2. Товщина вапнякового шару 8—10 см.
Тут зустрічались також вкраплення вугілля,
слабо виражені золисті прошарки. Під завалом
каміння виявлено чотири ями від стовпів, які
служили опорами дерев’яної гробниці з роз-
мірами сторін 1,24 × 1,6 м, орієнтованої кутами
по сторонах світу з деяким відхиленням. Ями
близькі за розмірами: 0,37—0,46 м — діаметр,
0,27—0,36 — глибина. Особливо важливо, що
на долівці трапилися окремі шматки глиняної
обмазки з відбитками пруття. вони мажуть го-
ворити про те, що стіни були плетені із лози і
підштукатурені. Це один із наймініатюрніших
склепів у лісостеповій зоні. Меншими за нього
виявилися споруди у курганах 2 (1,6 × 0,85 м) і
№ 11 (1,6 × 0,9 м) в Оситняжці (Ільинская 1975,
с. 34, 36).
Найбільший склеп відкритий в кургані 9
у Спасівці. в межах площадки, оточеної дво-
ма рядами стовпів, його площа дорівнювала
62,5 м2, Конструкція мала злегка скошену пря-
мокутну в плані форму, й була направлена
довшими сторонами по лінії північ—південь.
Кількість виявлених стовпових ям — 33 і, як
показують розрахунки, ще 3 можливих ями із
східного боку знищені грабіжниками (рис. 6).
внутрішні стіни мали довжину 6,25—5,49 м
(довші) і 4,7—4,5 м (коротші), зовнішні від-
повідно — 9,3—8 × 7,2—7,25. Підлога викла-
дена кам’яними плитками, й покрита шаром
Рис. 3. Теклівка, план кургану 1
56 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
глини завтовшки 1,5 — 2 см (рис. 9). Гробниця
була впущена в грунт нижче рівня давньої по-
верхні на 0,3—0,4 м. Навколо цієї поховальної
камери було насипано вал. він споруджений із
чистого каміння, без будь-яких домішок ґрун-
ту. Камінь від часу навіть не ущільнився. вал
справляв враження своєю грандіозністю. його
вершина знаходилась на висоті близько 2 м, ос-
нова досягала 10 м в ширину. Діаметр від край-
ніх зовнішніх точок самої основи валу рівний
30 м. вал складено з каміння різних розмірів.
в основі лежали великі брили, вище йшли тро-
хи менші фракції, серед яких чимало і зовсім
дрібних (рис. 8). зовнішня сторона більш кру-
та, внутрішня — похиліша. вал у розрізі має
складну конфігурацію. від вершини він пони-
жується у внутрішню сторону на 0,7 м, і перехо-
дить у майданчик, ширина якого 1,45 м. Далі
знову йде пониження на 0,9—1 м, яке перехо-
дить теж у свого роду майданчик шириною 1—
1,1 м, що підвищується над материком на 0,3—
0,4 м. верхня площадка майже горизонтальна,
з незначною прогнутістю місцями. виглядає
вона досить акуратно, складається враження,
що вона підготовлена спеціально. Можливо
обидва майданчики використовувалися для
різного роду церемоніальних процесій. в само-
му валові, навпроти кожного із чотирьох кутів
усипальниці, горіли потужні вогнища, від яких
каміння й основа материка перетворилися міс-
цями у червону, місцями у білу, сплавлену
масу вапна та ґрунту. з південного боку у валу
був коридор (дромос) шириною 2,5—5,8 м, вуж-
чою стороною направлений в бік склепу. його
бокові стінки ретельно викладені каменем, а
підлога застелена горбилями, сліди яких доб-
ре відбилися на ґрунті. згодом коридор був
закритий камінням і злився з валом. Дромоси
взагалі, а особливо з підмурованими стінами,
для Подністров’я велика рідкість. Лише один
подібний дромос завдовжки 2 м з кам’яними
стінками зафіксовано у зозулинецькому кур-
гані (Малєєв 2007, с. 637).
Спасівський курган 9, за такими показни-
ками як облаштування склепу, грандіозністю
кам’яного оточення навколо нього, є вершиною
будівельної майстерності зодчих, які зводили
поховальні споруди середньодністровського
населення періоду скіфської архаїки. він не
має собі подібних серед пам’яток лісостепу.
Рис. 4. Спасівка, план кургану 2
Рис. 5. шутнівці, план кургану 5
57ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
Можна лише гадати, для якої поважної особи
він був призначений. за рівнем знатності до
нього наближені дерев’яні поховальні камери
з курганів 2 із Долинян, № 1 і 2 Перебиківців,
Коцюбинчиків, швайківцях, Мишківцях.
звичайно, що нагромадження землі, глини і
каміння, яке ми спостерігаємо при розкопках,
має неприглядний вигляд і складно уявити,
що на цьому місці колись стояла ошатна спору-
да із завішаними килимами стінами, багатим
інтер’єром. Однак є приклади, які однозначно
підтверджують таку реальність. згадаймо хоча
б кургани Алтаю, в яких повністю збереглися
дерев’яні усипальниці, які дають уяву про їх
первісний вигляд. є всі підстави вважати, що
середньо-дністровські гробниці, якщо не повто-
рюють в деталях їхні шати, то, в усякому разі,
мають багато спільного з ними.
Процес спорудження курганних насипів ра-
ньоскіфського часу Середнього Придністров’я,
перш за все, включав в себе такі будівельні ма-
теріали як каміння і земля. Камінь не просто
насипався впереміжку з ґрунтом, а був важли-
вою конструктивною частиною насипу. Підмі-
чено, що в розташуванні каміння існували пев-
ні закономірності. У першу чергу, відбиралися
великі камені. Із них на місці кургану викла-
далося коло, діаметром 8—12 м, яке складало-
ся з 1—3 рядів. Далі, камінням вже менших
розмірів заповнювали внутрішній і зовнішній
простори навколо кільця. Як правило, камені
мають більш чи менш рівні сторони, їх віднос-
но легко припасувати один до одного, створюю-
чи кладку. Така система розміщення каменів
зафіксована в усіх без винятку курганах (бан-
дрівський 2009, с. 203; Малєєв 2007, с. 637), на-
віть і в тих, де склеп був зовсім відсутній.
Наприклад, у кургані 7 Колодіївки виявило-
ся акуратно складене кільце висотою 0,55 м із
шириною смуги каменів 0,8—0,9 м. воно мало
округлу, чи навіть овальну в плані конфігу-
рацію, з діаметрами по зовнішньому перимет-
ру з півночі на південь — 5,8 м, з заходу на
схід — 6,8 м. збереженість його не скрізь одна-
кова. Краще воно вціліло у своєму первісному
вигляді зі східного боку, де добре видно поря-
док його спорудження. Камені лежали один на
одному, у два-три шари, стики нижнього ряду
перекривалися верхнім, пустоти заповнювали-
ся меншим камінням. Складається враження,
що перед нами результат роботи досвідченого
Рис. 6. Спасівка, схема розташування стовпових ям
у кургані 9: 1 — стовпові ями; 2 — місце стовпових
ям, зруйнованих грабіжниками; 3 — межі стін скле-
пу
Рис. 7. Спасівка, стовпові
ями і частина кам’яної
долівки кургану 3
58 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
муляра — каменяра. Що конструкція курга-
ну 7 добре продумана говорить наступне. в
центрі кам’яного кільця викладено плитами
підпрямокутний в плані майданчик, площею
2 × 2 м. Складався він із півтора десятка плос-
ких каменів, завтовшки до 15 см, які покладені
настільки щільно один до одного, наскільки
дозволяла їхня форма. Кам’яні кільце і май-
данчик були споруджені на глиняній підсип-
ці, призначення якої, як здається, полягало в
тому, щоб надати кургану більшої висоти, але
зекономити об’єм каміння. його не можна було
просто так замінити чимось іншим, а якщо і
вдавались до такого вимушеного заходу, то на-
магались це приховати, як і зробили у даному
випадку (Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов 2006).
Такий же прийом застосований і в Спасівсько-
му кургані 8 (Гуцал, Гуцал, Могилов, болта-
нюк 2010, с.102). Або інший приклад. Насип 5
у Колодіївці відрізняється від інших тим, що в
ньому виявилась недобудованою кам’яна конс-
трукція. було споруджено лише її основну,
центральну частину у вигляді кола із валунів,
в той час як периферія залишалась порожньою
(Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов 2005, с. 119).
Це, в свою чергу, ще раз показує, що кам’яне
кільце завжди споруджувалось першим у наси-
пі і було основним його елементом.
Технологію будівництва поховальних камер
через їхню погану збереженість та пограбуван-
ня важко відновити повністю. Можна лише
сказати, що це робили підготовлені майстри,
які займались зведенням поховальних споруд і
навіть їх проектуванням. Очевидно складалися
якісь попередні плани будівлі, її проекти. Про
це говорить хоч би те, що, наприклад, гробниці
Пазирикських, бесшатирських та деяких інших
курганів, де добре збереглося дерево, перед тим
як бути спущеними в яму, складалися наверху,
деталі мали відповідні позначки. Колоди ре-
тельно обтесувалися і щільно підганялися одна
до одної, видно сліди долота і ножа (Грязнов
1950, с. 15; 1992, с. 168; Акишев, Кушаев 1963,
с. 35). Можна вважати, що і в Подністров’ї була
аналогічна практика. Про те, що дерево підда-
валося спеціальній обробці свідчить наступне.
У кургані 3 у Колодіївці стовпи склепу були
тесаними, підпрямокутної форми (15 × 20 см).
У зозулинцях ю. Малеєву вдалося зафіксу-
вати надання стовпам чотиригранної форми
і визначити товщину балок і стовпів у 20 см
(Малєєв 2007, с. 639, 642). чоририкутні стовпи
чітко простежила Г. Смирнова в курганах 3 з
Перебиковець ( 1979, с. 51) і № 3 і 4 у Долиня-
нах (1977, с. 34, 36). У Колодіївському кургані 2
за пустотою між кам’яним облицюванням зов-
нішньої сторони стіни склепу і краєм кам’яної
підлоги вдалося визначити товщину колод, які
складали саму стіну: вони дорівнювала з одно-
го кінця 15 см, з другого — 20 см. Г. Смирнова
у Долинянському кургані 2 простежила, що
стіни були зведені із дерев’яних плах (тобто не
просто з необроблених колод), горизонтально
закладеними між стовпами (Смирнова 1977,
с. 31). значущість найбільших гробниць під-
силювалася ще й тим, що кам’яна підлога для
більшої святковості покривалася шаром глини.
У Коцюбинчиках кам’яна викладка підквад-
ратної в плані форми по всій поверхні була
обмащена шаром темно-коричневого суглинку
товщиною 2—3 см, зверху якого був утрамбова-
ний шар чистої жовтої глини завтовшки 5 см
(бандривский 2013, с. 348). У швайківцях в
центрі споруди знаходилася кам’яна викладка
підквадратної в плані форми, яка зверху була
перекрита п’яти сантиметровим шаром жовтої
глини (бандривский 2013, с. 342). У кургані 2
у Перебиківцях кам’яна підлога вирівняна ша-
Рис. 8. Спасівка, кур-
ган 9, фрагмент кам’яного
валу
59ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
ром землі і покрита глиною ( Смирнова 1979,
с. 43). Теж саме зафіксовано у Мишківцях (Ма-
леев 1991, с. 127). У Спасівці товщина глиняної
підмазки складала 2 см. (Гуцал, Гуцал, Мегей,
Могилов, баженов, болтанюк 2008, с. 92—93).
відзначимо ще і таку деталь. У кургані 19
в Колодіївці трапилися серед дрібного камін-
ня кілька кусків випаленої глиняної обмаз-
ки. На більшому з них залишився відбиток
дерев’яного прута. Після кургану 16, це другий
випадок, коли нам вдалося зафіксувати глиня-
ну обмазку стін. Факт використання глиняного
розчину для спорудження стін поховальних ка-
мер, хоча і рідко але фіксується дослідниками.
Наприклад, це підтверджується розкопками
кургану скіфського часу біля с. Оситняжка на
черкащині, де, на думку в. Хвойка, були стіни
із лози та жердин, обмащені глиною (Покровсь-
ка 1953, с. 131). Глиняна по дереву перегород-
ка зафіксована у курганах 11 біля с. Степанці,
№ 92 в с. бобриця та в с. Пищальники (Ковпа-
ненко 1981, с. 55, 59, 48).
Складно сказати щось певне відносно висоти
споруд. У кургані 9 Спасівки деякі стовпові ями
зовнішньої стіни мали нахил всередину. При-
пускаємо, що це було виконано навмисно з ме-
тою встановлення косих опор для більшої стій-
кості будови. Очевидно, такі стовпи — підпори
повинні були впиратися у верхню балку внут-
рішньої стіни. виміри показують, що така точ-
ка дотику знаходилася на двометровій відміт-
ці, що може говорити про висоту будівлі. Така
ж висота склепу зафіксована у жаботинському
кургані 524 (Ильинская 1975, с. 20, 83). ймовір-
но цей показник був оптимальним для внутріш-
нього простору склепу, але не єдиним.
Навіть тоді, коли гробниця знаходилася в
котловані, дерев’яні конструкції виступали
значно вище над ним. Такий висновок можна
зробити на підставі розмірів заглиблень для
стовпів у Спасівському кургані 8. Там глиби-
на могили становила 2,45 м і цього, здавалось
би, могло вистачити для спорудження стін на
висоту до 2 м в самій ямі. Але по краю могили
було викопано сім великих (глибина 1,2—1,4 і
діаметр до 0,9 м) ям для стовпів. Діаметр остан-
ніх чітко простежувався у розрізах і дорівню-
вав 0,34—0,38 м. (Могилов, Гуцал, Гуцал 2016,
с. 216). зрозуміло, що такі потужні опори при-
значалися для підтримки масивних дерев’яних
конструкцій стін і стелі, які високо піднімали-
ся над денною поверхнею і збільшували висоту
гробниці, можливо, до 3,5—4 м.
вхід до склепу здебільшого був з півдня, а
його орієнтування, як правило — кутами за
сторонами світу, з деяким відхиленням.
збереженість дерева у курганах Подністров’я
вкрай погана. воно зафіксовано дуже фрагмен-
товано лише у вигляді обвуглених плах, або
трухлявих решток, проте, структура волокон,
характерна для кожної породи дозволила виз-
начити їх приналежність дубові, який широко
використовувався для будівництва усипаль-
ниць.
Із числа відкритих у післявоєнні роки гроб-
ниць в Середньому Подністров’ї більше по-
ловини (54 %) були спалені. Не зовсім зро-
зумілим залишається питання про час цього
дійства. О. Тереножкін припускав, що склеп
підпалювали тоді, коли розпочиналося споруд-
ження насипу і це своєрідне траурне вогнище
глушилося завалом землі (Тереножкин 1971,
с. 20). Так, очевидно, могло бути, але не завж-
ди. Треба гадати, що цьому процесу надавало-
ся особливе значення. Це був заключний акорд
поховального ритуалу і він міг не співпадати
з початком будівництва, більше того, міг бути
розтягнутим у часі на невизначений період. Це
підтверджується чабанівським курганом 4, де
вдалося встановити, що його спалення відбуло-
ся вже після того, як він був повністю пограбо-
ваним. було добре видно, що всі горілі наша-
рування лежали «in situ» і під ними знайдено
лише один бронзовий і два кістяних наконеч-
ники стріл (Гуцал, Гуцал, Мегей 2002, с. 7).
Якби пограбування відбувалося після спален-
ня, то ситуація була б зовсім інша. Іноді спос-
терігається не зрозуміла картина, яку складно
пояснити. У кургані 2 Теклівського могильни-
ка поховальна яма на всю глибину 0,48 м була
заповнена практично чистим шаром випале-
ного до яскравого червоно-оранжевого кольору
розсипчатим грунтом без яких-небудь значних
вкраплень горілого дерева (Гуцал, Гуцал, Ме-
гей, Могилов 2002, с. 3—4). На місці отримати
такий стерильний прошарок було аж ніяк не
реально. Напрошується висновок, що його сюди
завезли зі сторони з місця кремації, яка про-
водилася за межами кладовища. Це виглядає
не реальним, але на сьогоднішній день інше
пояснення знайти важко. загалом же, підпал
гробниць міг відбуватися на різних стадіях, за-
лежно від конкретних обставин.
Рис. 9. Спасівка, частина кам’яної долівки курга-
ну 9
60 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Це, в свою чергу, дозволяє припускати, що
склеп функціонував довго і був свого роду хра-
мом, місцем поклоніння богам і душам помер-
лих родичів, відзначенням календарних свят
та важливих обрядів тощо. Таке судження
приводить Г. Смирнова й для курганів Пере-
биківської групи. за її словами, склепи були
сімейними усипальницями, куди неодноразово
входили з метою наступних поховань (Смирно-
ва 1979, с. 61). М. Грязнов, вивчаючи склепи
таштикської культури (яка хоч і значно пізні-
ша, проте, має чимало спільного з поховаль-
ним обрядом скіфського часу), відзначив, що
склеп функціонував ймовірно, протягом досить
тривалого часу, можливо, кілька десятків років
і в нього здійснювалися багаторазові дозахоро-
нення (Грязнов 1979, с. 120). відомо про риту-
альні підземні коридори, які вели до головної
царської могили у елітних курганах скіфів, і
які функціонували вже після завершення про-
цесу захоронення (Акишев, Кушаев 1963, с. 46;
болтрик 2000; Гуляев 2013, с. 9). Очевидно, що
зв’язок з потойбічним світом в особі померло-
го родича чи вельможі підтримувався якомога
довше, триваючи поколіннями. Нам особисто
під час археологічних розвідок по селах Хмель-
ниччини доводилося не раз розмовляти зі ста-
рожилами, які стверджували, що в дитинстві
вони самі, через нібито існуючі тоді входи, мог-
ли проникати до кургану. Не виключено, що
це були сліди грабіжницьких ходів, але тим не
менше, такі свідчення варті уваги. Факт про-
никнення грабіжників у «діючий» склеп зафік-
совано в багатьох випадках. вище приведено
спостереження за чабанівським курганом.
Г. Смирнова говорить про це на прикладі кур-
гану 2 у Долинянах (Смирнова 1977. с.7).
Окремо слід сказати про можливість вико-
ристання стовпових ям з ритуальною метою.
Така ідея виглядає скоріше сумнівно. Поя-
вилася вона у зв’язку з тим, що трапляються
випадки, коли у ямах знаходять різні предме-
ти, вугілля, кістки. Так, у 4-х стовпових ямах
великого діаметру Долинянського кургану 2
знаходилися вуглинки, вкраплення кальцино-
ваних кісток, фрагменти кераміки і панцирних
лусочок (Смирнова 1977, с. 34). в заповненні
окремих ям курганів 1 і 2 Перебиковець у верх-
ньому шарі знайдена частина залізної шпиль-
ки, уламки черепної кришки (Смирнова 1979,
с. 40, 44). Ями заповнені різними знахідками
спостережені дослідниками у Сокільці (бан-
дрівський, захар’єв 2002, с. 548—557). вугіл-
ля з кальцинованими кістками зафіксоване у
стовповій ямі і на підлозі біля неї у кургані 1
у Колодіївці та в багатьох інших випадках до-
сліджених нами насипів. Причин цьому чима-
ло. При умові якщо курган припиняє свої ос-
новні функції, у нього починалося інше життя,
незалежно від того був він спалений чи ні. час
і природа робили свою справу. Ховрахи та інші
тварини, а з ними і грабіжники, могли пере-
міщувати частини поховального інвентаря по
різних місцях насипу. Про зв’язок окремих
стовпових ям з поховальним ритуалом висло-
вила припущення Г. Смирнова (1977, с. 34, 38;
1977а, с. 8) вважаючи, що частина праху пот-
рапляла в яму під час поховальної церемонії.
Упевненіше про це йдеться у статті М. банд-
рівського і в. захар’єва (бандрівський, захар’єв
2002, с. 557—561). Сокілецький курган є типо-
вою поховальною пам’яткою і нічим суттєво не
відрізняється від інших Навіть розташування
стовпових ям у Сокільці відносно долівки, які
винесені за її межі, повторюється в насипах Ко-
лодіївки (Гуцал, Гуцал, Мегей, Могилов 2005,
с. 218), у шидлівцях, Ладижині (Sulimirski
1936, s. 75, 85—87) тощо. відсутність слідів
спалення не означає, що не було склепу. Має-
мо ряд прикладів, коли деревина після гниття
через 2600 років не залишає ніяких органічних
решток. Ми вважаємо, що курганів, які б зводи-
лися лише для ритуалів на території Середньо-
го Подністров’я поки що не відкрито. Практич-
но всі ями, виявлені біля кам’яних площадок і
особливо по їх кутах, служили для закріплення
стовпів. Якщо ж все-таки приймати версію про
їх ритуальну місію, то про неї можна говорити
лише як про другорядну.
У всіх найбільших поховальних камерах
були подвійні стіни (Смирнова 1977, с. 30,
1979, с. 37—43, Малєєв 2007, с. 639, бандрівсь-
кий 2009, с. 214). вважається, що обряд захо-
ронення вимагав якомога надійніше захистити
небіжчика від впливів світу живих. вченими
звертається увага на те, що традиція ізолю-
вання простору навколо померлого сягає гли-
бин індоєвропейських поховальних звичаїв і
проявлялася вона по-різному (болтрик 2015,
с. 56—58). втілення цієї ідеї в Подністров’ї ми
бачимо, в першу чергу, у конструкції як про-
стих склепів, що складають переважну біль-
шість, так і найвеличніших, таких як у Спасів-
ці, Перебиківцях, швайківцях. У двох останніх
випадках склеп оточувався ще третім колом
загорожі у вигляді суцільного частоколу, який
мав додатково ізолювати небіжчика від навко-
лишнього світу.
Питання походження стовпових дерев’яних
склепів в Подністров’ї до кінця не розв’язане.
Сумнівно виглядає думка про те, що вони
мають генетичну основу, в тому числі, у міс-
цевому житлобудуванні. зазначимо, що вже
за результатами досліджень 21 кургану у Ко-
лодіївці, розташованих, як говорилося вище, у
двох групах, все чіткіше вимальовується різни-
ця в їхніх поховальних ритуалах. Перш за все
це стосується облаштування поховального міс-
ця. Так, у першій групі понад 40 % становлять
дерев’яні гробниці, відсутні у другій. близько
половини захоронень першої групи складають
трупоспалення, які не зустрічались в другій.
На жаль, нищівні пограбування, звели число
знахідок до мінімуму, а якраз вони могли б
61ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
дати відповідь на питання, чим пояснюються
такі серйозні відмінності. Але і зараз зрозуміло,
що ця різниця обумовлена або хронологічними
факторами, які на даному етапі дослідження
не фіксуються, або приналежністю поховань
різним племінним об’єднанням, кожне з яких
мало свої уявлення про потойбіччя та сповіду-
вало різні релігійні традиції. Як бачимо, при-
нцип житлобудівної культури, який, здавало-
ся, мав би бути імпульсом появи склепів, для
другої групи ніяк не спрацював.
Якщо вже і вести мову про автохтонні еле-
менти поховального обряду на цій території,
то, скоріше всього, їх можна вбачати у вико-
ристанні каменю. зокрема, біля Спасівки роз-
копано 2 кургани епохи пізньої бронзи, у яких
кам’яна складова насипу зафіксована на стадії
початкового формування. Тут кількість самого
каміння порівняно незначна, у розміщенні ве-
ликих і малих каменів, немає чіткої системи.
вона лише частково нагадує пізніші, добре про-
думані кам’яні конструкції скіфської пори (Гу-
цал, Гуцал, Могилов, болтанюк 2010, с. 103).
Поховальні споруди середньодністровської
зони повторюють, в цілому, основні варіанти
аналогічних будівель Середнього Подніпров’я
(Ковпаненко, бессонова, Скорый 1989, с. 27—
41). відрізняє їх лише використання каменю
на Дністрі.
І можна не сумніватися, що появилися скле-
пи в Подністров’ї з тієї ж причини, що і на лісо-
степовому Провобережжі раптово і у готовому,
сформованому варіанті. На жаль остаточної
відповіді щодо їхнього генезису поки що ми не
маємо. І вона безпосередньо пов’язана із питан-
ням походження скіфського етносу. Різні мірку-
вання з цього приводу зустрічаємо в численних
працях (бессонова 1990, с. 35, Ильинская 1975,
с. 92—93; Мурзин 1984, с. 58; Петренко 1967;
с. 56, Скорый 2003, с. 51; Смирнова 1989, с. 25,
28; Ольховский 1991, с. 4 та ін.). О. Тереножкін
писав, що поховальний обряд з дерев’яними
склепами західніше Дніпра появився в уже за-
вершених формах як нововведення VІІ ст. до
н. е. (Тереножкін 1971, с. 18). він складав одну
з головних особливостей скіфської культури,
але разом з тим був притаманним і багатьом ін-
шим євразійським культурам скіфського типу
(Тереножкін 1971, с. 19). здається, така точка
зору виглядає найбільш правдоподібно. в тій
чи іншій мірі вона узгоджується з поглядами
сучасних дослідників. Нещодавно до цієї теми
звернувся Д. Гречко. Розглянувши традиції
спорудження дерев’яних стовпових гробниць
Північного Причорномор’я доби бронзи — по-
чатку раннього залізного віку, він дійшов вис-
новку про їх появу за доби пізнього бронзово-
го віку у іраномовного населення євразії. Їх
розвиток у перед — і ранньоскіфський час в
Степу та Лісостепу Північного Причорномор’я
відбувався у результаті взаємодії місцевих
білозерських та східних (центрально-казахс-
танських) елементів. На цей процес впливали
культурні імпульси з Центральної європи. При
цьому треба враховувати і можливість конвер-
гентної появи дерев’яних стовпових гробниць в
VII ст. до н. е. і не виключати їх привнесення зі
сходу разом з комплексом матеріальної культу-
ри (Гречко 2015, с. 147).
Таким чином, джерельна база для вивчення
поховального обряду населення періоду скіфсь-
кої архаїки в регіоні Середнього Дністра суттєво
зросла. Особливо важливі, нові матеріали сто-
суються характеристики стовпових дерев’яних
склепів. Стало відомо, що вони відрізняються
рівнем заглиблення в грунт, конструктивними
особливостями. Окрім того, що в них відбували-
ся захоронення, вони виконували роль храмів і
були духовними та культурними об’єктами, ма-
ючи значний вплив на всі сторони життя місце-
вих мешканців.
ЛІтЕРАтУРА
Акишев, К. А., Кушаев, Г. А. 1963. Древняя куль-
тура саков и усуней долины реки Или. Алма-Ата.
бандрівський, М. С. 2009. Новий ритуальний
об’єкт часів скіфської архаїки зі швайковець біля
чорткова на Тернопільщині. в: Отрощенко, в. в.
(ред.). Взаємозв’язки культур бронзи і раннього за-
ліза на території центральної та Східної європи.
Київ; Львів, с. 202-235.
бандрівський, М., захар’єв, в. 2002. Про один
тип поховальних споруд періоду раннього заліза на
Середньому Придністров’ї (за матеріалами розко-
пок кургану III в селі Сокілець у 1999 р.). Записки
наукового товариства імені Шевченка, CCXLIV,
с. 545-562.
бандривский, М. С. 2013. Курганы в швайковцах
и Коцюбинчиках — новый источник для датировки
западноподольской группы раннескифской культу-
ры (по материалам раскопок 2007—2009 гг.). Рос-
сийский археологический ежегодник, 3, с. 341-361.
бессонова, С. С. 1990. Скифские погребальные ком-
плексы как источник для реконструкций идеологичес-
ких представлений. в: зубарь, в. в. (ред.). Обряды и
верования древнего населения Украины. Киев, с. 17-39.
болтрик, ю. в. 2000. Скифский курган как еди-
ный ансамбль. в: Гуляев, в. И., Ольховский, в. С.
(ред.). Скифы и сарматы в Vіі—ііі вв. до н. э. Мос-
ква, с. 129-137.
болтрик, ю. в. 2015. Первісне обвалування еліт-
них курганів скіфів, свідчення заздалегідь сплано-
ваної споруди. Магістеріум. археологічні студії, 60,
с. 56-59.
Гречко, Д. С. 2013. О происхождении столбовых
гробниц Лесостепи скифского времени. Древности,
12, с. 137-154.
Грязнов, М. П. 1979. Таштыкская культура. в:
Грязнов, М. П. (ред.). Комплекс археологических
памятников у горы Тепсей на Енисее. Новосибирск,
с. 89-146.
Грязнов, М. П. 1992. Алтай и приалтайская степь.
в: Рыбаков, б. А. (ред.). Степная полоса азиатской
части СССР в скифо-сарматское время. археоло-
гия СССР, 10 Москва: Наука, с. 161-177.
Гуляев, в. И. 2013. введение. Культ предков, вож-
дей, правителей в погребальном обряде. Краткие
сообщения Института археологии, 229, с. 3-10.
62 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Гуцал, А. Ф., Мегей, в. Ф. 1988. Отчёт о раскоп-
ках курганов скифского времени у с. Тарасовка Ка-
менец-Подольского р-на хмельницкой обл. в 1988 г.
Науковий архів ІА НАНУ, 1988/178.
Гуцал, А. Ф., Мегей, в. П. 1997. Дослідження
курганів скіфського часу біля с. Тарасівка. в: баже-
нов, Л. в. (ред.). Кам’янеччина в контексті історіі
Поділля. Кам’янець-Подільський, с. 85-88.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Мегей, в. П. 1998. До-
слідження курганів скіфського часу у Середньому
Подністров’ї. археологічні відкриття в Україні
1997—1998 p., с. 74-75.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Мегей, в. П., Могилов,
О. Д. 2004. Розкопки курганів епохи раннього заліза
в с. Малинівці на Середньому Дністрі. археологічні
відкриття в Україні 2002—2003 pp., с. 114-116.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Мегей, в. П., Могилов,
О. Д. 2005. Кургани ранньоскіфськоі’ доби біля села
Колодіївка на Середньому Дністрі. ахеологічні до-
слідження в Україні 2004 p., с. 118-119.
Гуцал, А. Ф. 2006. Третій шутнівецький курган.
хмельниччина: Дивокрай, 1-2, с. 9-12.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Мегей, в. П., Могилов,
О. Д. 2006. Розкопки курганів ранньоскіфської доби
біля села Колодіївка у Середньому Подністров’ї. ар-
хеологічні дослідження в Україні 2004—2005 рр.,
с. 157-159.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А. Мегей, в. П,. Могилов,
О. Д., баженов, О. Л., болтанюк, П. А. 2008. Дослід-
ження курганів ранньоскіфского часу в районі се-
редньої течії р. збруч. археологічні дослідження в
Україні 2006—2007 рр., с. 91-93.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Могилов, О. Д., бол-
танюк, П. А. 2010. Дослідження курганної групи
Спасівка—Іванківці у Позбруччі. археологічні до-
слідження в Україні 2009 р., с. 101-103.
Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А., Могилов, О. Д. 2011.
Теклівські кургани на західному Поділлі. в: По-
сохов, С. И. (ред.). Древности Восточной Европы.
Сборник научных трудов к 90-летию Б. а. Шрам-
ко. Харьков, с. 111-124.
захар’єв, в. А. 1992. Дослідження археологіч-
них пам’яток на території Дунаєвецького району
(1990 р.). в: захар’єв, в. А. (ред.). археологія Дунає-
веччини. Хмельницький, с. 37-39.
Ильинская, в. А. 1975. Раннескифские курганы
бассейна р. Тясмин. Киев: Наукова думка.
Крушельницька, Л. І. 1998. Чорноліська культу-
ра Середнього Подністров’я. Львів.
Кучугура, Л. І. 1995. Ранньоскіфський комплекс
з кургану поблизу с. врублівці в Подністров’ї. архе-
ологія, 2, с. 131-135.
Малеев, ю. Н. 1991.Курган скифского времени у
с. Мышковцы в бассейне р. збруч. в: болтрик, ю. в.,
бунятян, Е. П. (ред.). Курганы Степной Скифии.
Киев, с. 122-130.
Малєєв, ю. М. 2007. зозулинці — курган скіфсь-
кого часу на Дністрі. Записки наукового товарист-
ва імені Шевченка, CCCLIII, с. 634-649.
Мелюкова, А. И. 1953. Памятники скифского
времени на Среднем Днестре. Краткие сообщения
ИИМК, 51, с. 60-73.
Могилов, О. Д., Гуцал, А. Ф., Гуцал, в. А. 2016.
Курган з кам’яним валом на західному Поділлі. ар-
хеологія і давня історія України, 2 (19), с. 212-230.
Мурзин, в. ю. 1984. Скифская архаика Северно-
го Причерноморья. Киев.
Ольховский, в. С. 1991. Погребально-поминаль-
ная обрядность населения степной Скифии (VII—
ііі вв. до н. э.). Москва: Наука.
Петренко, в. Г. 1957. Правобережье Среднего
Поднепровья в V—ііі вв. до н. э. Москва: Наука. Свод
археологических источников, Д 1-4.
Покровська, є. Ф. 1953. Кургани передскіфського
часу в басейні р. Тясмин. археологія, VIII, с. 128-137.
Скорый, С. А. 2003. Скифы в Днепровской Право-
бережной Лесостепи (проблема выделения иранско-
го этнокультурного элемента). Киев.
Смирнова, Г. И. 1977. Курганный могильник
раннескифского времени у с. Долиняны. археологи-
ческий сборник Государственного Эрмитажа, 18,
с. 29-40.
Смирнова, Г. І. 1977а. Щодо поховального харак-
теру ранньоскіфских пам’яток поблизу сіл Долиня-
ни, Новосілки, білоусівки. археологія, 23, с. 3-10.
Смирнова, Г. И. 1979. Курганы у села Перебыков-
цы — новый могильник скифской архаики на Сред-
нем Днестре. Труды Государственного Эрмитажа,
20, с. 37-67.
Тереножкин, А. И. 1971. Скифская культура. в:
Либеров, П. Д., Гуляев, в. И. (ред.). Проблемы скиф-
ской археологии. Москва: Наука, с. 15-24.
Тимощук, б. О. 1974. Зустріч з легендою. Ужго-
род: Карпати.
Sulimirski, T. 1936. Scytowie na Zahodniem Podolu.
Lwow.
REfEREnCEs
Akishev, K. A., Kushaev, G. A. 1963. Drevnyaya kul’tura
sakov i usuney doliny reki Ili. Alma-Ata.
Bandrіvs’kiy, M., Zakhar’jev, V. 2002. Pro odin tip
pokhoval’nikh sporud perіodu rann’ogo zalіza na Seredn’omu
Pridnіstrovji (za materіalami rozkopok kurganu III v selі
Sokіlets’ u 1999 r.). Zapiski naukovogo tovaristva іmenі
Shevchenka, CCXLIV, s. 545-562.
Bandrіvs’kiy, M. S. 2009. Noviy ritual’niy objekt chasіv
skіfs’koji arkhajiky zі Shvaykovets’ bіlya Chortkova na
Ternopіl’shchinі. In: Otroshchenko, V. V. (ed.). Vzajemozvyaz-
ki kul’tur bronzi і rann’ogo zalіza na teritorії Tsentral’noji ta
Skhіdnoji Evropy. Kyiv; Lvіv, s. 202-235.
Bandrivskiy, M. S. 2013. Kurgany v Shvaykovtsakh
i Kotsyubinchikakh — novyy istochnik dlya datirovki
zapadnopodol’skoy gruppy ranneskifskoy kul’tury (po materi-
alam raskopok 2007—2009 gg.). Rossiyskiy arkheologicheskiy
ezhegodnik, 3, s. 341-361.
Bessonova, S. S. 1990. Skifskie pogrebal’nye kompleksy
kak istochnik dlya rekonstruktsiy ideologicheskikh predstav-
leniy. In: Zubar’, V. V. (ed.). Obryady i verovaniya drevnego
naseleniya Ukrainy. Kiev.
Boltrik, Yu. V. 2000. Skifskiy kurgan kak edinyy ansambl’.
Іn: Gulyaev, V. I., Ol’khovskiy, V. S. (ed.). Skify i sarmaty v
Vіі—ііі vv. do n. e. Moskva: IA RAN, s. 129-137.
Boltrik, Y. V. 2015. Pervіsne obvaluvannya elіtnikh
kurganіv skіfіv, svіdchennya zazdalegіd’ splanovanoї sporudi.
Magіsterіum. Arkheologіchnі studіji, 60, s. 56-59.
Grechko, D. S. 2013. O proiskhozhdenii stolbovykh grob-
nits Lesostepi skifskogo vremeni. Drevnosti, 12, s. 137-154.
Gryaznov, M. P. 1979. Tashtykskaya kul’tura. In:
Gryaznov, M. P. (ed.). Kompleks arkheologicheskikh pamyat-
nikov u gory Tepsey na Enisee. Novosibirsk, s. 89-146.
Gryaznov, M. P. 1992. Altay i prialtayskaya step’. In: Ry-
bakov, B. A. (ed.). Stepnaya polosa Aziatskoy chasti SSSR v
skifo-sarmatskoe vremya. Arkheologiya SSSR, 10 Moskva:
Nauka, s. 161-177.
Gulyaev, V. I. 2013. Vvedenie. Kul’t predkov, vozhdey,
praviteley v pogrebal’nom obryade. Kratkie soobshcheniya In-
stituta arkheologii. 229, s. 3-10.
Gutsal, A. F., Megey V. F. 1988. Otchet o raskopkakh kur-
ganov skifskogo vremeni u s. Tarasovka Kamenets-Podol’skom
r-na Khmel’nitskoy obl. v 1988 g. Naukoviy arkhіv ІA NANU,
1988/178.
Gutsal, A. F., Megey, V. P. 1997. Doslіdzhennya kurganіv
skіfs’kogo chasu bіlya s. Tarasіvka. In: Bazhenov, L. V. (ed.).
63ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Гуцал, а. Ф. Дерев’яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров’я
Kam’yanechchina v kontekstі іstorіі Podіllya. Kam’yanets’-
Podіl’s’kiy, s. 85-88.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Megey, V. P. 1998.
Doslіdzhennya kurganіv skіfs’kogo chasu u Seredn’omu
Podnіstrovji. Arkheologіchnі vіdkrittya v Ukrajinі 1997—
1998 rr., s. 74-5.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Megey, V. P., Mogilov, O. D.
2004. Rozkopki kurganіv epokhi rann’ogo zalіza v s. Malinіvtsі
na Seredn’omu Dnіstrі. Arkheologіchnі vіdkrittya v Ukrajinі
2002—2003 rr., s. 114-116.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Megey, V. P., Mogilov, O. D.
2005. Kurgani rann’oskіfs’koі’ dobi bіlya sela Kolodііvka na
Seredn’omu Dnіstrі. Akheologіchnі doslіdzhennya v Ukrajinі
2004 r., s. 118-119.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Megey, V. P., Mogilov, O. D.
2006. Rozkopki kurganіv rann’oskіfs’koji doby bіlya sela
Kolodіjivka u Seredn’omu Podnіstrovji. Arkheologіchnі
doslіdzhennya v Ukrajinі 2004—2005 rr., s. 157-159.
Gutsal, A. F. 2006. Tretіy Shutnіvets’kiy kurgan.
Khmel’nichchina: Divokray, 1-2, s. 9-12.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Megey, V. P., Mogilov, O. D.,
Bazhenov, O. L., Boltanyuk, P. A. 2008. Doslіdzhennya
kurganіv rann’oskіfskogo chasu v rayonі seredn’oji techіji
r. Zbruch. Akheologіchnі doslіdzhennya v Ukrajinі 2006—
2007 rr., s. 91-93.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Mogilov, O. D., Boltanyuk,
P. A. 2010. Doslіdzhennya kurgannoji grupy Spasіvka-
Іvankіvtsі u Pozbruchchі. Arkheologіchnі doslіdzhennya v
Ukrajinі 2009 r., s. 101-103.
Gutsal, A. F., Gutsal, V. A., Mogilov, O. D. 2011. Teklіvs’kі
kurgani na Zakhіdnomu Podіllі. In: Posokhov, S. I. (ed.).
Drevnosti Vostochnoy Evropy. Sbornik nauchnykh trudov k
90-letiyu B. A. Shramko. Khar’kov, s. 111-124.
Zakharjev, V. A. 1992. Doslіdzhennya arkheologіchnikh
pam’yatok na teritorіji Dunaevets’kogo rajonu (1990 r.).
In: Zakharjev, V. A. (ed.). Arkheologіya Dunajevechchyny.
Khmel’nits’kiy, s. 37-39.
Il’inskaya, V. A. 1975. Ranneskifskie kurgany basseyna
r. Tyasmin. Kiev: Naukova dumka.
Krushel’nits’ka, L. І. 1998. Chornolіs’ka kul’tura Seredn’ogo
Podnіstrovya. L’vіv.
Kuchugura, L. І. 1995. Rann’oskіfs’kiy kompleks z kur-
ganu poblizu s. Vrublіvtsі v Podnіstrovji. Arkheologіya, 2,
s. 131-135.
Maleev, Y. N. 1991. Kurgan skifskogo vremeni u s. Myshk-
ovtsy v basseyne r. Zbruch. In: Boltrik, Yu. V., Bunyatyan,
E. P. (ed.). Kurgany Stepnoy Skifii. Kiev, s. 122-130.
Malejev, Y. M. 2007. Zozulintsі — kurgan skіfs’kogo chasu
na Dnіstrі. Zapiski naukovogo tovaristva yamenі Shevchenka,
CCCLIII, s. 634-649.
Melyukova, A. I. 1953. Pamyatniki skifskogo vremeni na
Srednem Dnestre. Kratkie soobshcheniya Instituta istorii
material’noy kul’tury, 51, s. 60-73.
Mogilov, O. D., Gutsal, A. F., Gutsal, V. A. 2016. Kurgan z
kam’yanim valom na Zakhіdnomu Podіllі. Arkheologіya і dav-
nya іstorіya Ukrajiny, 2 (19), s. 212-230.
Murzin, V. Y. 1984. Skifskaya arkhaika Severnogo
Prichernomor’ya. Kiev.
Ol’khovskiy, V. S. 1991. Pogrebal’no-pominal’naya obryad-
nost’ naseleniya stepnoy Skifii (VII—ііі vv. do n. e.). Moskva.
Petrenko, V. G. 1957. Pravoberezh’ye Srednego Podneprov’ya
v V—ііі vv. do n. e. Moskva: Nauka. Svod arkheologicheskikh
istochnikov, D 1-4
Pokrovs’ka, E. F. 1953. Kurgani peredskіfs’kogo chasu v
baseynі r. Tyasmin. Arkheologіya, VIII, s. 128-137.
Skoryy, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoy Pravoberezhnoy
Lesostepi (problema vydeleniya iranskogo etnokul’turnogo el-
ementa). Kiev.
Smirnova, G. I. 1977. Kurgannyy mogil’nik ranneskifskogo
vremeni u s Dolinyany. Arkheologicheskiy sbornik Gosudarst-
vennogo Ermitazha, 18, s. 29-40.
Smirnova, G. І. 1977a. Shchodo pokhoval’nogo kharakteru
rann’oskіfskikh pam’yatok poblizu sіl Dolinyani, Novosіlki,
Bіlousіvki. Arkheologіya, 23, s. 3-10.
Smirnova, G. I. 1979. Kurgany u sela Perebykovtsy —
novyy mogil’nik skifskoy arkhaiki na Srednem Dnestre. Trudy
Gosudarstvennogo Ermitazha, 20, s. 37-67.
Terenozhkin, A. I. 1971. Skifskaya kul’tura. In: Liberov,
P. D., Gulyaev, V. I. (ed.). Problemy skifskoy arkheologii.
Moskva: Nauka, s. 15-24.
Timoshchuk, B. O. 1974. Zustrіch z legendoyu. Uzhgorod:
Karpati.
Sulimirski, T. 1936. Scytowie na Zahodniem Podolu.
Lwow.
A. F. Gutsal
WOODEN vAuLTS OF THE
EARLYSCYTHIAN TIMES IN
THE MOuNDS OF THE MIDDLE
DNISTROvIA
The study of the early-Scythian burial mounds in the
Middle Dniester region began at the end of the nine-
teenth century many researchers. The results of their
work were summed up in the monograph of T. Sulim-
irsky, published in 1936. Over the next decades, this
work was continued by G. Melyukova, G. Smirnova,
L. Krushelnytska, J. Maleev, M. Bandrivsky, A. Gut-
sal. The burial mounds were explored in the villages
of Lenkivtsi, Dolinyan, Perebykivtsi, Vrublivka, Zo-
zulintsi, Kolodiyaka, Kotsiubynchy, Loevtsi, Malinovka,
Minkivtsi, Myshkivtsi, Sokilets, Spasivka, Tarasivka,
Teklka, Shvaykivtsi, Shutnivtsi and others. The number
of mounds studied for the whole period of excavation
now exceeds 125. There was an opportunity to more ful-
ly understand the peculiarities of the burial rite of the
local population of that time, in particular, to assimilate
the nature of such burial structures in the mound as a
pillar wooden vault. As calculations show, about 38 % of
burial mounds contained such buildings. Their construc-
tion consisted of wooden piles sunken in the ground, the
number of which varied from 4 to 35, and wooden logs or
wheels, which were walls and roof, and which were sup-
ported by pillars. Such a crypt could be built on the level
of the ancient horizon, could be slightly entwined in the
ground (up to 0.5 m), or lowered into a pit at 1—1.2 m.
Most of the crypts after the completion of all the ritual
ceremonies over the burial, burned. The peculiarity of
the Transnistrian mounds was that there were stones
in all the embankments, which strengthened the mound
and was a constructive part of the crypt.
Keywords: Middle Podnistrovia, pillar wooden
crypt, burial, scythian time, mound, excavations.
Одержано 12.01.2018
ГУЦАЛ Анатолій Федорович, доцент кафедри
архівознавства, спеціальних історичних та пра-
вознавчих дисциплін Кам’янець-Подільського на-
ціонального університету імені Івана Огієнка, вул
І. Огієнка, 61, Кам’янець-Подільський, Хмельниць-
ка обл. Україна, dpoasukam@gmail.com.
GuTSAL Anatoliy, associate professor of the depart-
ment of archival studies, social historical and law disci-
plines Kamianets-Podolsk National University named
after Ivan Ogienko, I. Ogienko str., 61, Kamyanets-
Podilskyi, Khmelnytsky region, Ukraine, dpoasukam@
gmail.com.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162239 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2227-4952 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T08:11:51Z |
| publishDate | 2018 |
| publisher | Інститут археології НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гуцал, А.Ф. 2020-01-05T15:42:33Z 2020-01-05T15:42:33Z 2018 Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я / А.Ф. Гуцал // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 51-63. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162239 904.5(282.247.314-197.4)”6383” На території Середнього Подністров'я досліджено понад сотню курганів ранньоскіфського часу. Стаття присвячена характеристиці стовпових дерев'яних склепів, які розміщувалися в насипах і виконували роль не тільки поховальних споруд, а були й храмами, де здійснювалися різного роду ритуали. The study of the early-Scythian burial mounds in the Middle Dniester region began at the end of the nineteenth century many researchers. The results of their work were summed up in the monograph of T. Sulimirsky, published in 1936. Over the next decades, this work was continued by G. Melyukova, G. Smirnova, L. Krushelnytska, J. Maleev, M. Bandrivsky, A. Gutsal. The burial mounds were explored in the villages of Lenkivtsi, Dolinyan, Perebykivtsi, Vrublivka, Zozulintsi, Kolodiyaka, Kotsiubynchy, Loevtsi, Malinovka, Minkivtsi, Myshkivtsi, Sokilets, Spasivka, Tarasivka, Teklka, Shvaykivtsi, Shutnivtsi and others. The number of mounds studied for the whole period of excavation now exceeds 125. There was an opportunity to more fully understand the peculiarities of the burial rite of the local population of that time, in particular, to assimilate the nature of such burial structures in the mound as a pillar wooden vault. As calculations show, about 38 % of burial mounds contained such buildings. Their construction consisted of wooden piles sunken in the ground, the number of which varied from 4 to 35, and wooden logs or wheels, which were walls and roof, and which were supported by pillars. Such a crypt could be built on the level of the ancient horizon, could be slightly entwined in the ground (up to 0.5 m), or lowered into a pit at 1—1.2 m. Most of the crypts after the completion of all the ritual ceremonies over the burial, burned. The peculiarity of the Transnistrian mounds was that there were stones in all the embankments, which strengthened the mound and was a constructive part of the crypt. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я Wooden Vaults of the Earlyscythian Times in the Mounds of the Middle Dnister Article published earlier |
| spellingShingle | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я Гуцал, А.Ф. Статті |
| title | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я |
| title_alt | Wooden Vaults of the Earlyscythian Times in the Mounds of the Middle Dnister |
| title_full | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я |
| title_fullStr | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я |
| title_full_unstemmed | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я |
| title_short | Дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах Середнього Подністров'я |
| title_sort | дерев'яні склепи ранньоскіфського часу в курганах середнього подністров'я |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162239 |
| work_keys_str_mv | AT gucalaf derevânísklepirannʹoskífsʹkogočasuvkurganahserednʹogopodnístrovâ AT gucalaf woodenvaultsoftheearlyscythiantimesinthemoundsofthemiddlednister |