Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
У статті йдеться про поширення зображень сфінкса на прикрасах різних категорій — елементах скіфського костюма. Розглянуто схеми та сюжети орнаментів, а також художню своєрідність та семантику окремих образів, до яких належать сфінкс з подвійним і симетрично розгорнутим тулубом. Висловлені припущен...
Saved in:
| Published in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Date: | 2018 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162243 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 119-130. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162243 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Клочко, Л.С. 2020-01-05T15:43:06Z 2020-01-05T15:43:06Z 2018 Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 119-130. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162243 [904.24:7.031.1](477.7)”6383” У статті йдеться про поширення зображень сфінкса на прикрасах різних категорій — елементах скіфського костюма. Розглянуто схеми та сюжети орнаментів, а також художню своєрідність та семантику окремих образів, до яких належать сфінкс з подвійним і симетрично розгорнутим тулубом. Висловлені припущення про походження мотиву, його символіку, а також — центри виробництва ювелірних витворів із зображенням сфінкса. By V—IV century BC the images which iconography and context originate from Greek-Scythian art are becoming popular among people of Scythia. One of the most popular motive was sphinx. It was depicted on jewelry: earrings, neck rings, bracelets, appliquй- plates. The image of the mythical creature was among symbols of gods, life-giving forces of nature as well as signs of protection against dark forces. Some stories on the artifacts from Scythian kurgans are unique, presumably free interpretations of images from the creations of Greek masters. Often the image of sphinx was included to the heraldic compositions on golden plates which decorated headdresses. Most of the appliquйs with relief patterns were forged in Greek workshops of Northern coast of Black Sea. However some artifacts tell about the existence of jewelry craft in Scythia itself. The images of sphinx with double and symmetrically opened torso raise extreme interest. This is the feature of decorative art of Northern coast of Black Sea. The majority of the artifacts which represent different variations of the image are found on the Scythian territory. It is possible that the idea of the image should be linked to the semantics of the sphinx — its dualistic nature. The iconography has the reflections of traditions which are usual for Scythian art: the stylization, representations of species specific of creatures, so-called transformations (one detail becomes set-up for another). The decorative elements with the image of sphinx with double and symmetrically opened torso were also symbols of fertility in Scythian costume. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання The Image of Sphinx in the Decoration of Scythian Clothes Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| spellingShingle |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання Клочко, Л.С. Статті |
| title_short |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| title_full |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| title_fullStr |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| title_full_unstemmed |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| title_sort |
образ сфінкса в декорі скіфського вбрання |
| author |
Клочко, Л.С. |
| author_facet |
Клочко, Л.С. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Image of Sphinx in the Decoration of Scythian Clothes |
| description |
У статті йдеться про поширення зображень
сфінкса на прикрасах різних категорій — елементах скіфського костюма. Розглянуто схеми та сюжети орнаментів, а також художню своєрідність та семантику окремих образів, до яких належать сфінкс з подвійним і симетрично розгорнутим
тулубом. Висловлені припущення про походження мотиву, його символіку, а також — центри
виробництва ювелірних витворів із зображенням сфінкса.
By V—IV century BC the images which iconography
and context originate from Greek-Scythian art
are becoming popular among people of Scythia. One of
the most popular motive was sphinx. It was depicted
on jewelry: earrings, neck rings, bracelets, appliquй-
plates. The image of the mythical creature was among
symbols of gods, life-giving forces of nature as well as signs of protection against dark forces. Some stories on
the artifacts from Scythian kurgans are unique, presumably free interpretations of images from the creations
of Greek masters. Often the image of sphinx was included to the heraldic compositions on golden plates
which decorated headdresses. Most of the appliquйs with relief patterns were forged in Greek workshops of
Northern coast of Black Sea. However some artifacts tell about the existence of jewelry craft in Scythia itself.
The images of sphinx with double and symmetrically opened torso raise extreme interest. This is the feature
of decorative art of Northern coast of Black Sea. The majority of the artifacts which represent different variations
of the image are found on the Scythian territory. It is possible that the idea of the image should be linked
to the semantics of the sphinx — its dualistic nature. The iconography has the reflections of traditions which
are usual for Scythian art: the stylization, representations of species specific of creatures, so-called transformations
(one detail becomes set-up for another). The decorative elements with the image of sphinx with double
and symmetrically opened torso were also symbols of fertility in Scythian costume.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162243 |
| citation_txt |
Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 119-130. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kločkols obrazsfínksavdekorískífsʹkogovbrannâ AT kločkols theimageofsphinxinthedecorationofscythianclothes |
| first_indexed |
2025-11-25T21:08:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:08:32Z |
| _version_ |
1850551362450882560 |
| fulltext |
119ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
УДК: [904.24:7.031.1](477.7)”6383”
Л. С. Клочко
ОБРАЗ сФІНКсА В ДЕКОРІ сКІФсЬКОГО ВБРАННЯ
У статті йдеться про поширення зображень
сфінкса на прикрасах різних категорій — елемен-
тах скіфського костюма. Розглянуто схеми та сю-
жети орнаментів, а також художню своєрідність
та семантику окремих образів, до яких належать
сфінкс з подвійним і симетрично розгорнутим
тулубом. Висловлені припущення про походжен-
ня мотиву, його символіку, а також — центри
виробництва ювелірних витворів із зображенням
сфінкса.
Ключові слова: сфінкс у Північному Причор-
номор’ї, скіфські прикраси, сфінкс з подвійним і си-
метрично розгорнутим тулубом.
Декоративні елементи скіфських костюмів —
найважливіше джерело для реконструкції го-
ловних уборів, одягу, взуття. вже не раз дослід-
ники звертали увагу на різні категорії знімних
прикрас, а особливо на їх комбінації у вбранні.
Адже набори ювелірних виробів розкривають
соціальний статус власника чи власниці, а, крім
того, моральні норми та естетичні вподобання,
прийняті в суспільстві. Не менше інформаційне
поле мають і незнімні оздоби — металеві плас-
тинки різної форми, які прикріплювали до усіх
складових костюма. в його оформленні вели-
ку роль відігравало змістовне навантаження:
адже поєднання окремих мотивів утворювали
композиції, символіка яких була пов’язана з
віруваннями скіфів. У V—IV ст. до н. е. на те-
риторії Північного Причорномор’я стали попу-
лярними образи і сюжети, зміст та іконографія
яких відбивають особливості греко-скіфсько-
го мистецтва. Уявленням скіфів були близькі
такі синкретичні персонажі грецьких міфів як
сфінкс та грифон. Що стосується останнього, то
найраніше його зображення бачимо серед при-
крас жрецького головного убору VІІ ст. до н. е.
(Клочко 2008, с. 36, рис. 8). На землях Скіфії
впродовж VІІ—ІІІ ст. до н. е. грифон одержав
нові риси, і, мабуть, новий зміст. Міфічну іс-
тоту включали до сюжетів, умовно названих
«шматування», «боротьба героя з чудовиськом»,
поширеними були геральдичні схеми: грифони
один проти одного, а також композиція, в якій
візаві грифона є сфінкс. Цей персонаж нале-
жить до так званих міксантропічних образів ра-
зом із сиренами і горгонами. всі вони увійшли
до художньої культури населення еллінських
міст Північного Причорномор’я за часів архаї-
ки. С. С. бессонова вважає, що поява таких об-
разів передувала антропоморфізації скіфської
релігії (бессонова 1983, с. 81). Найбільш поши-
реним, як свідчать знахідки в Ольвії, Панти-
капеї тощо, було зображення сфінкса. Дослід-
ники зазначають, що образ міфічної істоти є на
посуді та різноманітних прикрасах (сережках,
нашийних та наручних оздобах, пластинках-
аплікаціях) (Скржинская 2010, с. 199—202).
Походження образу сфінкс відносять до
ІІІ тис. до н. е. Міфічна істота мала різний зміст
у єгипті та шумері, а пізніше — в Ассирії.
У грецькій культурі Сфінкс (Сфінга) — жі-
ночий образ. він мав вигляд лева з жіночою
головою, бюстом, орлиними крилами, хвостом
бика. за Гесіодом «…грізного Сфінкса на заги-
бель кадмійцям» породили єхидна та Тифон»
(Hesiod, 325). Але найвідомішим є міф про сфін-
кса, який жив поблизу Фів і вбивав усіх, хто не
міг відгадати загадку: хто вранці на чотирьох
ногах, вдень — на двох, а ввечері — на трьох.
Тільки цар Едіп зрозумів, що йдеться про ди-
тинство, зрілість та старість людини (Cловник
античної міфології 1989, с. 187). Сфінкс кинув-
ся зі скелі, тобто, Едіп переміг чудовисько, але © Л. С. КЛОчКО, 2018
120 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
щастя не знайшов, бо, як виявилось справди-
лось страшне пророцтво: Едіп убив батька і
одружився на своїй матері. за уявленнями ел-
лінів — від долі не втечеш.
Ім’я фантастичної істоти походить від дієсло-
ва «душити» і це вказує на те, у якій ролі уяв-
ляли сфінкса жителі Еллади. Але аналізуючи
художні особливості образу сфінкса на лекифі
з Фанагорії, б. в. Фармаковський відмічає ду-
алізм істоти: прекрасне обличчя жінки, але на-
лежить демону смерті. Сфінкс поєднує насоло-
ду і страждання. «Сфинксы жаждут жизни,
крови и любви… Сфинкс услаждает покойно-
го лицезрением красоты, которая чарует и
заставляет забыть все, приводит в экстаз»
(Фармаковский 1921, с. 45).
Митці за давнини, середньовіччя, нового
часу не раз зверталися до образу сфінкса. Став-
лення до нього диктувала кожна доба, але за-
вжди сфінкса уявляли істотою з подвійним ха-
рактером. в сфінксі поєднані чоловіче і жіноче
начало, він руйнував і захищав.
М. в. Скржинська, досліджуючи поширен-
ня образу сфінкса в античних містах Північ-
ного Причорномор’я, з’ясувала, що найбільше
пам’яток із зображеннями сфінкса походить
із Ольвії та Пантикапею, але у переліку місць
знайдення є також Німфей, Фанагорія тощо.
Дослідниця склала каталог пам’яток, на яких
представлено образ сфінкса. Переважають ке-
рамічні витвори, але є і ювелірні. Крім того,
знахідки дають підстави припустити, що майс-
три (зокрема, вазописці) проявляли інтерес до
міфічного персонажу ще у VII—VI ст. до н. е.,
пізніше — у V ст. до н. е. (Скржинская 2010,
с. 200). А нова хвиля різноманітних творів, на
яких вміщено образ сфінкса, виникла на ру-
бежі V — ІV ст. до н. е. Саме в цей час на бос-
порі створені прекрасні лекифи із зображення-
ми Сфінкса, Сирени, Афродіти, що походять з
Фанагорії (Фармаковський 1921, с. 45). в обра-
зах бачимо втілення естетичних принципів, за
якими були виконані різноманітні вироби. Се-
ред них особливо привертають увагу майстер-
ністю виконання сережки із кургану Старший
брат з групи Трьохбратніх курганів (с. Огоньки,
Крим) (Трейстер 2008, с. 112, кат. 14, табл. 57).
Сфінкс сидить на постаменті у позі, характер-
ній для тварин з породи котячих. Майстерно
виконана жіноча голова істоти: тонке моделю-
вання обличчя з правильними рисами, високим
чолом, облямованим пишною зачіскою, прикра-
шеною стефаною. жіночу сутність сфінкса під-
креслюють дископодібні сережки з емаллю, на
високій шиї — гривна з рубчастою поверхнею.
Тулуб трактовано також у традиціях еллінсь-
кого мистецтва: м’яко окреслено жіночі груди,
виділено задні лапи, крила з пір’їн різного
розміру: знизу короткі, зверху — довгі, вигнуті
на кінцях. Хвіст сфінкса — довгий, вибагли-
во вигнутий (рис. 1). Цю подачу образу можна
назвати класичною. У такій же манері змальо-
вано образ сфінкса на сережках, знайдених у
скіфських курганах: чортомлик (північно-схід-
на камера) (м. Покров Дніпропетровської обл.);
Діїв курган; Огуз (північна могила) (смт Нижні
Сірогози, Херсонська обл.); Феодосія, Тепе-Оба
(Петренко 1978, с. 32, табл. 20: 8; болтрик 1980,
с. 234, рис. на с. 233).
На території Скіфії пам’ятки, на яких вміще-
но зображення сфінкса, з’явились не раніше
V ст. до н. е., а особливої популярності образ
набув впродовж IV ст. до н. е. Фантастична іс-
тота, мабуть, посідала високе місце у переліку
символів божеств життєдайних сил природи, а
крім того — знаків захисту від злих сил. зміст
образу можна вважати універсальним: таки-
ми функціями сфінкс наділений і в уявленнях
греків (Скржинська 2010, с. 198).
У скіфському декоративному мистецтві мали
поширення кілька варіантів зображення сфін-
кса. У загальних рисах можна виділити такі
сюжети: сфінкс, що сидить; сфінкс стоїть, тор-
каючись ногою visavi; сфінкс з подвійним та
симетрично розгорнутим тулубом.
Про скульптурні мініатюрні зображення
сфінкса, який сидить, сказано вище: це деталі
сережок з поховань скіфських аристократок.
На деяких декоративних виробах подано си-
лует міфічного персонажа. Наприклад, лан-
цюжок з прямокутних пластинок, на яких то-
ненькими дротинками створені візерунки: на
вузеньких ланках (14 × 24 мм) — сфінкс у про-
Рис. 1. Сережка із зображенням сфінкса, що сидить
на постаменті (курган Старший брат з групи Три-
братніх курганів (Крим)
121ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Клочко, Л. С. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
фільному ракурсі, а на ширших (24 × 24 мм) —
розетки із загостреними пелюстками. Оздоба
походить із Ольвії. Особливості втілення образу
сфінкса та рослинного візерунка, застосування
техніки скані — все це дозволяє припустити,
що прикрасу створили у V ст. до н. е. (Клочко
2014, с. 113, рис. 2, 3). Схожого сфінкса (оберне-
ний обличчям праворуч), бачимо на пластин-
ках (27—29 × 17—18 мм), знайдених у боковій
гробниці в кургані Товста Могила (м. Покров,
Дніпропетровської обл.) серед прикрас убран-
ня жінки. зображення сфінкса рельєфне, ви-
конане в техніці витискування (Мозолевський
1979, с. 131, рис. 113: 9).
На деяких предметах із скіфських курганів,
відтворені унікальні сюжети. Можливо, вони
є інтерпретацією зображень, представлених
на творах грецьких майстрів. Привертає увагу
трактування образу сфінкса на аплікаціях, що
походять з могил бердянського кургану (с. Но-
вовасилівка запорізької обл.). йдеться про
мініатюру на прямокутній пластинці (розмір
26 × 28 мм), знайденій у східній могилі (Мур-
зин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 116, кат. 136).
На невеличкій площині вміщено образ сфінкса
у профільному ракурсі. Міфічна істота сидить
у позі, властивій хижакам з породи котячих.
Голова схилена до віялоподібного крила, фор-
му якого підкреслюють довгі опуклі борозен-
ки. виразне обличчя сфінкса передано на 3/4:
добре видно опущені очі, пухкі вуста. Довге во-
лосся, зачесане назад, відкриває чоло і розси-
пається по плечах. Акцентовано бюст міфічної
істоти, міцні передні ноги з великими пазура-
ми. задня частина тулуба сфінкса: рельєфно
окреслено стегно і ліва задня нога, піднята
вверх, наче сфінкс тягнеться до свого обличчя.
Сцена облямована рамкою з рельєфних насі-
чок, які імітують перекручений шнур (рис. 2).
Своєрідність композиції та трактування образу
відповідають стильовим ознакам творів анти-
чного мистецтва. Можливо пластинка викона-
на боспорським майстром.
Ще один сюжет умовно названо «бороть-
ба людини зі сфінксом» відтиснуто на плас-
тинках, зафіксованих у центральній могилі
(Мурзин, белан, Подвысоцкая 2017, с. 112,
кат. 108). зображення стилізоване і через схе-
матизм деталей його важко «прочитати». Сце-
на вміщена на невеличких пластинках (27 ×
22 мм). загальна схема має такий вигляд: на
лівій половині площини бачимо голову і верх-
ню частину фігури чоловіка, який лежить. На
людину навалився сфінкс, зображення яко-
го займає все поле справа на пластинці. Доб-
ре відтворено задню частину тулуба хижака з
породи котячих, передню та задню ліві лапи з
пазурами, вигнутий хвіст з китичкою на кінці.
Голова сфінкса маленька, риси обличчя неви-
разні. Натомість, на «картинці» домінує голова
чоловіка: показано крупні риси обличчя, від-
критий рот (тобто, видно, що людина кричить),
зачіску — пряме волосся закриває лоб і шию.
До голови сфінкса простягнута тонка ліва рука
(рис. 3: 1). чи можна припустити, що описана
сцена є ілюстрацією до міфу про загадку сфін-
кса? М. в. Скржинська зазначила, що навіть
на пам’ятках мистецтва з античних центрів,
знайдено небагато зображень, які можна зіста-
вити з цим міфом (Сржинская 2010, с. 199).
Можливо, сюжет, представлений на золотій
пластинці з бердянського кургану, змістовно
близький сцені — «боротьба людини з грифо-
ном», вміщеній на скроневих підвісках з кур-
гану 4 поблизу с. Новоселки. (черкаської обл.)
(МІКУ 2004, с. 55, кат. 24). Персонажі показані
у профільному ракурсі. Особливо виділено гри-
фона: голова з круглим оком і хижо вигнутим
дзьобом, довга шия з гребенем, великі крила
підкреслені паралельними рельєфними сму-
гами. Підім’ятий чудовиськом чоловік лежить
на спині. Кількома штрихами змальовано його
одяг, характерний для скіфів (рис. 3: 2). Сюжет,
можливо, передає уявлення, властиві індоєвро-
пейським племенам: про одвічну боротьбу доб-
ра і зла, життя і смерті, втілене у битві героя
Рис. 2. Пластинка із зображен-
ням сфінкса (бердянський кур-
ган поблизу с. Нововасилівка, за-
порізька обл.)
Рис. 3. Пластинки з сюжетом «боротьба людини з чудовиськом»: 1 — плас-
тинка зі сценою боротьби людини зі сфінксом (бердянський курган побли-
зу с. Нововасилівка, запорізька обл.); 2 — зображення боротьби людини з
грифоном (підвіска з кургану 4 поблизу с. Новоселиця, черкаська обл.)
122 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
з фантастичною істотою, перемога над якою
символізує утвердження буття через подолан-
ня смерті.
Як було зазначено, сюжети, представленні
на пам’ятках із бердянського та Новоселківсь-
кого курганів — унікальні. Хоча вироби похо-
дять із різних областей Скіфії, але в передачі
образів відбилась своєрідність художнього сти-
лю, який вирізняє творчість місцевих майстрів.
вони, мабуть, працювали на базі ремісничих
центрів, які існували ще за доби передскіфсь-
кого часу на землях Середнього Придніпров’я.
Як зазначала С. С. бессонова, зараз є вже до-
статньо матеріалів, які свідчать про виробниц-
тво витворів торевтики на території Лісостепо-
вої Скіфії (бессонова 2014, с. 79).
У IV ст. до н. е. створено орнаменти, модуля-
ми яких були пари міфічних істот, які стоять,
обернені головами один до одного (геральдич-
на композиція): грифони, грифон і сфінкс, та
зооморфних — козлики, хижаки з породи ко-
тячих. золоті стрічки з рельєфними візерун-
ками вказаної схеми найчастіше прикрашали
сакральні головні убори. йдеться про золоті
стрічки — оздоби полосів, реконструйованих за
знахідками в курганах чортомлик: південно-
східна камера (сфінкс зліва: тулуб в профіль,
обличчя en face, ліва лапа піднята, грифон
справа у профільному ракурсі, торкається при-
піднятою ногою visavi — сфінкса), північно-
східна камера: візерунок на метопіді: профіль-
не зображення сфінкса і грифона, які стоять
з припіднятими лапами напроти один одного
(Алексеев, Мурзин, Ролле 1991, кат. 128: 113).
Що стосується останньої композиції, то схожий
орнамент на пластинках-аплікаціях, зафіксо-
ваних серед декоративних елементів головного
убору скіф’янки, поховання якої дослідили в
кургані Товста Могила (м. Покровське Дніпро-
петровської обл.). На поверхні головного убору
були прикріплені видовжені прямокутні плас-
тинки з різними рельєфними композиціями. На
трьох вузеньких накладках бачимо по дві пари
міфічних персонажів: навпроти один одного
стоять сфінкс (зліва) і грифон (справа), торкаю-
чись піднятими лівими передніми ногами, під
якими — пальметка. По краях пластинок істо-
ти показано без пари: зліва грифон, а справа
сфінкс. Порядок їх розміщення розрахований
так, щоб при з’єднані стрічок, персонажі утво-
рювали пари. Композицію підкреслено зверху
і знизу двома зигзагоподібними тоненькими
смужками (Мозолевський 1979, с. 129—130,
рис. 112: 1, 2).
Такий же орнаментальний мотив відмічаємо
на декоративних елементах головних уборів,
реконструйованих за знахідками у похованнях
жінок в кургані 22 поблизу с. вільна Україна
(Херсонська обл.) (Лєсков 1974, с. 95, рис. 78).
У похованні 1 серед прикрас полоса бачи-
мо: 4 дугоподібні пластинки (22—25 × 126—
159 мм), а також 4 вузенькі ажурні смужки (22—
24 × 133—136 мм), на яких вміщено рельєфний
орнамент, утворений парами міфічних істот:
сфінкс (зліва) і грифон (справа) стоять один
навпроти одного, торкаючись піднятими ліви-
ми лапами. зверху і знизу візерунок просто-
рово обмежений пружком із зигзагоподібних
ліній (Клочко 2013, с. 21).
Мініатюрні силуети міфічних істот відтис-
нуті штампом у вигляді смужки довжиною 6 см
і шириною 2,5 см, який був вирізаний, ймовір-
но, з твердої породи дерева або відлитий з брон-
зи у техніці воскової моделі. Ажурні пластини
зроблені методом просічного штампу: візеру-
нок на тонкому металі вирізали за допомогою
спеціальних інструментів (рис. 4).
Головний убір скіф’янки у похованні 2 в ць-
ому ж кургані, крім інших аплікацій, прикра-
шали прямокутні пластини (4 екземпляри). На
кожній з них вміщено зображення трьох пар
фантастичних істот, обернених головами одна
до одної, з припіднятими передніми ногами:
крилатий бик та грифон, далі — два грифони,
Рис. 4. Пластинки декоровані орнаментальним мотивом: сфінкс і грифон у геральдичній позиції — прикра-
си головних уборів (курган 22, пох. 1 поблизу с. вільна Україна, Херсонська обл.)
123ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Клочко, Л. С. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
у кінці фризу — грифон і сфінкс. Кожна пара
доповнена зображеннями коника-стрибунця,
їжака, скарабея, вміщених під дугою, утворе-
ною лапами персонажів у геральдичній ком-
позиції. Орнамент зверху та знизу підкреслено
рядами із «перлинок» — маленьких опуклих
кружалець (Лєсков 1974, с. 95, рис. 78).
Міфічні образи складають основу декоратив-
ного комплекту, призначеного для оформлення
костюма скіф’янки, поховання якої дослідили
у «великому кургані» М. І. веселовського поб-
лизу с. Мала Лепетиха (Херсонська обл.) (віт-
рик, Данилко 2002, с. 140 — 141). Насамперед,
йдеться про оздоби головного убору: аплікації,
на яких представлено образ сфінкса. Мініатюр-
ні фігурки (23 × 30 мм), вирізані за контуром
профільного зображення персонажа (обернені
вліво і вправо), за абрисом та деталями (зокре-
ма, припіднята нога) подібні до мотивів, включе-
них до орнаментів на пластинках, розглянутих
вище: прикраси полосів з курганів чортомлик,
Товста Могила, курган 22 поблизу с. вільна
Україна тощо. всього у похованні зафіксовано
44 аплікації, на звороті кожної пластинки на-
паяну таку ж, але гладеньку. Можливо, 22 фі-
гурки сфінкса було прикріплено оберненими
обличчям одна до одної, тобто, за принципами
побудови геральдичної композиції, до вузень-
ких дугоподібних смужок (Клочко, васіна 2002,
с. 154). Інші пластинки, мабуть, слід розмісти-
ти на поверхні головного убору рядами, тобто,
також відповідно до закономірностей гераль-
дичної композиції. вони прикрашали убір спе-
реду та по боках. Між ними — вільне поле, в
центр якого «вписано» пластину більших роз-
мірів (42 × 40 мм). Аплікація як декоративний
елемент виділена не тільки центральним міс-
цем на уборі, але й кольоровим тлом, мабуть,
щоб підкреслити ідейне навантаження мотиву
(Клочко, васіна 2002, с. 165, рис. 2). його (тоб-
то мотив) називають «сфінкс з подвійним тулу-
бом». в основі — відтворення образу міфічної
істоти, яка сидить. Два тулуби показані в про-
філь, а голова — фронтально. Пластинка — фі-
гурна, тобто, вирізана за контуром зображення.
воно відзначається з одного боку стилізацією,
але з іншого — чіткою передачею характерних
ознак міфічної істоти. Її голова з розділеним на
проділ волоссям — в центрі композиції. Оба-
біч обличчя — крила у вигляді дугоподібних
рельєфних ліній, які перетворюються на корот-
кі насічки на бюсті сфінкса на двох тулубах.
вони обернені один до одного грудьми. Лапи
сфінкса зображені в профіль, що підкреслює
саме подвоєння тулуба (рис. 5: 1).
А. П. Манцевич зазначала, що мотив «сфінкс
з подвійним тулубом» був значно поширений в
античному світі (Манцевич 1987, с. 31). Дослід-
ниця підкреслила, що майстри застосовували
різні засоби стилізації при створенні образу:
1) тулуб повністю подвоєний, тому груди і лапи
істоти подані в профіль, 2) подвоєння тільки
нижньої частини тулуба, отже, бюст і передні
ноги показані фронтально (Манцевич 1987,
с. 31). Слід зауважити, ще одну особливість
подвоєння за першим варіантом: профільне
зображення обернених вправо і вліво тулубів
підкреслено вибагливо вигнутими хвостами
сфінксів.
Н. А. Онайко зауважила, що мотив сфінкса з
подвійним тулубом, використовували при виго-
товлені гіпсових виробів, відомих за знахідками
на боспорі (Онайко 1970, с. 50). Але С. Я. бер-
зина, на працю якої посилається Н. А. Онайко,
розглядала витвори І—ІІ ст. (берзина 1962,
с. 237, рис. 3). У той час, можливо, мотив сфін-
кса з подвоєним тулубом став чисто декоратив-
ним елементом в оформленні будівель.
Н. А. Онайко наводить тільки один приклад
більш раннього твору, що походить з боспору:
знайдена на Тамані золота прямокутна плас-
тинка представляє сфінкса, який сидить. Два
тулуби передані у профільному ракурсі, роз-
вернуті вліво і вправо, а жіноча голова — en
face (Онайко 1970, с. 42, рис. 10). Рельєф ви-
конано за традиціями грецького мистецтва.
Подібну трактовку образу сфінкса з подвійним
тулубом бачимо на бронзовому штампі, знайде-
ному на території Криму (в районі с. Міжгір’я)
(Скорый, зимовец 2014, кат. 2.5.2). Міфічна
істота вправно закомпонована у овал. жіноча
голова сфінкса увінчана калафом, контури об-
личчя підкреслює лінія верхньої частини крил.
На них неглибокими борозенками нанесено
оперення. Два тулуби сфінкса обернені один до
одного і торкаються грудьми, ноги показані в
профіль. Майстер передав характерні риси хи-
жака з породи котячих, який сидить, підібгав-
ши задні лапи і випрямивши передні.
На землях Скіфії знайдено пам’ятки, які
репрезентують різні варіанти образу сфінкса:
з подвійним та симетрично розгорнутим ту-
лубом. Ці зображення відрізняються від опи-
саних, насамперед, засобами виразності та
мірою стилізації. Така інтерпретація образу
сфінкса — одна з особливостей декоративного
мистецтва Північного Причорномор’я.
Пластинки із зображенням сфінкса з подвій-
ним тулубом знайдені в кургані Куль-Оба (Ко-
пейкіна 1986, с. 56—57). Аналізуючи предмети,
Рис. 5. Прикраси головних уборів: золоті пластинки
із зображенням сфінкса з подвійним тулубом: 1 —
великий курган М. веселовського поблизу с. Мала
Лепетиха, Херсонська обл.; 2—3 — курган 8 поблизу
с. вовчанське, Херсонська обл.
124 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Л. в. Копейкіна також, тобто, як і А. П. Ман-
цевич і Н. А. Онайко, підкреслила, що мотив
«сфінкс з подвійним тулубом» був поширений
в античному світі, а своє походження веде зі
східного мистецтва (Копейкіна 1986, с. 56—57).
Куль-Обські вироби — зразок трактування об-
разу сфінкса за традиціями греко-скіфського
стилю. Пластинка ажурна, вирізана за конту-
ром зображення сфінкса з подвійним тулубом.
У центрі — велика голова істоти з грубувати-
ми рисами обличчя і зачіскою у вигляді трьох
завитків. Фігури сфінксів, що сидить, передані
схематично: крила, підняті вверх, загнутими
кінчиками торкаються голови, невиразними
рельєфними лініями показано хвости, про-
фільна позиція ніг підкреслює особливості ком-
позиції (Онайко 1970, с. 42, рис. 9). Л. в. Ко-
пейкіна вважала, що пластинки виготовлені
в боспорських майстернях. Однією з ознак
виробів боспорських торевтів була своєрідна
ажурність: майстри вирізали окремі ділянки
виробу, щоб яскравіше виділити контури зоб-
раження (журавлев, Новикова, шемаханская
2014, с. 133, кат. 33—34).
Але значна кількість витворів із зазначеним
сюжетом, мабуть, походить із майстерень на
землях Скіфії і трактування мотивів належить
також місцевим ювелірам. Особливості їхнього
художнього мислення розкривають образи зві-
риного стилю. Їм притаманні такі засоби вираз-
ності, як стилізація, виділення видових ознак
тварини, «перетворення», тобто, використання
деталей для створення інших. Ці принципи за-
лишилися основними і впродовж V—IV ст. до
н. е., хоча постійно відбувалися зміни у мистец-
тві завдяки розширенню кола взаємозв’язків.
Найбільш ранні вироби, на яких представ-
лено образ сфінкса, походять з поховань в
кургані 2 поблизу урочища Галущино (с. Пас-
тирське черкаської обл.) та Солоха (запорізь-
кої обл.). йдеться про пластинки-аплікації,
можливо, прикраси вбрання. зображення на
них, хоч і належать до одного типу (з точки
зору принципів стилізації), але виконані різ-
ними штампами.
золота пластинка з поховання в кургані 2 з
уроч. Галущино була серед інших аплікацій із
зображенням масок, ланей, птаха, який клює
рибу тощо. Дослідник кургану в. Хвойка не
зрозумів сюжету і в його звіті читаємо: «плас-
тинки с изображением …человеческой фигуры,
обнимающей двух зверей» (Ханенко, 1899, с. 9).
Отже, розглянемо пам’ятку: пластинка виріза-
на за контуром зображення, майже квадратна
(38 мм). в центрі композиції — людська голова
із зачесаним назад волоссям. Обличчя грубува-
те: великі очі з акцентованими зіницями, ніс
прямий, рот у формі овалу, обведений тонень-
ким пружком. Під підборіддям сфінкса — то-
ненька опукла дуга, яка нагадує гривну, а
нижче — рельєфний прямокутник, можливо,
підвіска. До голови з двох боків прилягають
крила, показані тоненькими дугоподібними
лініями. Під крилами зліва і справа зображені
у профільному ракурсі левині тулуби. Їх виги-
ни з двох боків підкреслені хвостами (рис. 6:
1). Пластинка знайдена у пограбованому похо-
ванні, а за характером супровідних речей важ-
ко зрозуміти чоловікові чи жінці вони (ці речі)
належали. Намисто та «камені для пращі», як
правило, входили до інвентарю небіжчиці, але
в могилі були також пластинки від панцира,
а це говорить, про поховання чоловіка. Огляд
пам’яток із зображенням сфінксів свідчить, що
образ міфічної істоти найбільш властивий для
декоративного оформлення жіночого костюма.
Але є знахідки і в похованнях чоловіків. На-
самперед, золоті пластинки (31 × 33 мм) із пів-
нічної камери у кургані Солоха. Голова, крила,
груди і ноги сфінкса показано в фас, а тулуб си-
метрично розгорнутий (Манцевич 1987, с. 30—
31, кат. 3).
У похованні чоловіка в кургані 2 (пох. 1)
поблизу с. Красний Подол (Херсонська обл.)
знайдено пластинки із зображенням сфінкса з
симетрично розгорнутим тулубом (Полин 1984,
с. 113, рис. 15: 1). Маленькі пластинки (20 ×
16 мм) вирізані за контуром: в центрі голова
істоти, подана фронтально, облямована кри-
лами, бюст показано короткими поперечними
рельєфними штрихами, нижня частина тулу-
ба — симетрично розгорнута. вироби зроблені
не досить хорошим штампом, через що гублять-
ся деякі характеристики образу, зокрема, риси
обличчя сфінксів (рис. 7).
Найбільше виробів із зображеннями сфінкса
із подвійним чи симетрично розгорнутим тулу-
бом були декоративними елементами головних
Рис. 6. золоті пластинки-аплікації — елементи кос-
тюмних комплексів: 1 — курган 2 поблизу урочище
Галущино, черкаська обл.; 2—4 — курган 4 поблизу
с. Новоселиця, черкаська обл.
125ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Клочко, Л. С. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
уборів. До переліку їх прикрас належать довгі
стрічки, зафіксовані в північно-західній камері
кургану чортомлик (Алексеев, Мурзин, Рол-
ле 1991, с. 198, кат. 122), а також пластинки
з кургану 8 (пох. 1) Пісочинського курганного
могильника (Харківська обл.) (бабенко 2006,
с. 77, рис. 1: 3—8). Образи сфінксів на всіх за-
значених витворах подані схематично: голо-
ва та розгорнуті крила — фронтально, зліва
і справа — тулуби хижаків з породи котячих.
Розміщені одна біля одної, фігури утворюють
орнамент, який зверху і знизу підкреслюють
вузенькі смужки із зигзагоподібних ліній.
Аналіз костюмних комплексів свідчить, що
декоративні елементи із зображеннями сфінк-
са (різної іконографії) інколи переважали серед
інших мотивів, але ніколи весь зміст декору не
був зосереджений тільки на образі цієї міфічної
істоти. У V—IV ст. до н. е. на стрічках, шапках,
покривалах, плечовому одязі переважали комбі-
нації оздоб різних категорій, на яких вміщували
антропоморфні, зооморфні, фітоморфні, міфічні,
геометричні мотиви (приблизно 3—5 образів).
Привертають увагу золоті декоративні еле-
менти костюма скіф’янки, поховання якої до-
слідили у кургані 4 поблизу с. Новоселиця
(черкаська обл.): пластини-аплікації, сережки-
кораблики з підвісками у вигляді водоплавних
птахів, скроневі підвіски складної конфігура-
ції, нашийна прикраса — ланцюжок з фігурних
елементів у формі жіночої голівки (Bydlowski
1904, S. 59—63). Серед золотих аплікацій, яки-
ми прикрашали головний убір та вбрання — 3
типи зображень сфінкса з подвійним тулубом.
жінку поклали поряд з чоловіком, але вона
була не супровідною особою, якщо судити за
пишністю її одягу та декоративних елементів.
взагалі, в могилі дослідники відмітили багато
ознак приналежності обох небіжчиків до со-
ціальної верхівки. Головний убір скіф’янки —
ансамбль з налобної стрічки, конусоподібної
шапки та покривала — вирізняється унікаль-
ним поєднанням образів, які використали для
оформлення. Оздоба пов’язки — золота стрічка.
Основний фриз на ній — орнамент із зооморф-
них мотивів (стилізовані голови лося). Спереду
на шапці було прикріплено 26 золотих апліка-
цій — округлих пластин із зображенням сфін-
кса з симетрично розгорнутим тулубом. вироби
збереглись у дуже поганому стані — зім’яті,
місцями розірвані, тому важко визначити особ-
ливості відтворення сюжету. Пластинки мають
вигляд видовженого кола. всередині його впи-
сано силует міфічної істоти. Голова із зачіскою
у вигляді валика, розділеного короткими за-
глибленими рисками. Обличчя узагальнене,
але очі — виразні. Крила розправлені, верхня
частина плавною дугою облямовує підборіддя.
Справа і зліва від центру — розгорнута нижня
частина тулуба (рис. 6: 2).
Ще два типи стилізації образу сфінкса на
золотих пластинках, зафіксовані серед апліка-
цій у вигляді розеток і пальмет, які прикраша-
ли плечовий одяг скіфянки. Одна з пластин:
прямокутна із заокругленими кутами. Центр
композиції голова, але обличчя «прочитати»
неможливо. Розгорнуті крила піднімаються до
голови, підкреслені тонкими рельєними лінія-
ми. На верхній частині тулуба нанесено сітку
із заглиблених навскісних штрихів. Ліва і пра-
ва половини тулуба акцентовані опуклими на-
півсферами, якими позначено стегна сфінкса.
Передні лапи передані фронтально (рис. 6: 3).
Одне зображення сфінкса вирізняється най-
більшою стилізацією. Образ важко пізнати,
оскільки він створений з геометричних фігур,
окреслених тонкими рельєфними лініями. Не-
величке коло з опуклиною в центрі — голова.
Плавною дугою змальовані крила у верхній
частині. Їх площина акцентована спіральни-
ми завитками. Розгорнутий тулуб показано
опуклими квадратами і трикутниками. вни-
зу на пластинці повздовжніми рельєфними
штрихами (імітація пазурів) позначено лапи
(у фронтальному ракурсі) (рис. 6: 4). Можливо,
така стилізація образу відбиває його глибоку
сакральність. він, тобто образ, відтворюють як
«формулу», пізнавану за окремими характер-
ними ознаками.
загалом, у комплекті прикрас убрання зібра-
но різноманітні мотиви, що є символами культу
плодючості. Це, безумовно, відбиває не тільки
соціальний і суспільний статус власниці, її осо-
бисту роль у певній спільноті, а також сімейні
ситуації (Клочко 2010, с. 62—66).
У кургані 8 (п. 2) поблизу с. вовчанське (за-
порізька обл.) досліджено декоративні залиш-
ки убрання скіф’янки, для якої було спорудже-
но окрему могилу. жінку поховали у костюмі із
Рис. 7. золоті аплікації із зображенням сфінкса з
симетрично розгорнутим тулубом з кургану поблизу
Красний Поділ, Херсонська обл.
126 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
золотими аплікаціями та особистими знімними
оздобами. До перших належать пластинки: із
зображенням сфінкса, тулуб якого передано в
дзеркальній симетрії відносно голови; хресто-
подібні; з відтиснутою фігуркою лева. Ці виро-
би використовували як аплікації на головному
уборі. знімні прикраси: золоті сережки-кораб-
лики з підвісками у формі водоплавних птахів,
ланцюжок із фігурних елементів у вигляді люд-
ської голови, разок скляного намиста (Полин,
Кубышев 1997, с. 9, рис. 9: 1, 2). Образ сфінкса
посідав головне місце в декорі головного убору.
На пластинках-аплікаціях різного розміру: 19
великих (40 × 38 мм), 5 екземплярів — менших
(34 × 30 мм) — зафіксовано два варіанти зобра-
жень. великі пластинки у формі овала. Ком-
позиція побудована навколо людської голови з
узагальненими рисами обличчя. Голова обля-
мована візерунками з рельєних ліній: трьома
фестонами позначено зачіску чи головний убір,
плавні дугоподібні борозенки вимальовують
крила, нагрудна частина заповнена опуклими
прямокутниками, які, мабуть, імітують оперен-
ня. знизу на пластинках вміщено профільне
зображення двох левиних тулубів. задні ноги
сфінксів показано в профільному ракурсі, а пе-
редні — у фронтальному (рис. 5: 2).
Менші пластинки овальної форми також із
зображенням сфінкса з подвійним тулубом.
Людська голова показана фронтально, облич-
чя — узагальнено. верхня частина пластинок
оформлена пружком із дрібних опуклин. Над
головою сфінкса вони утворюють незначний
виступ, можливо, імітують головний убір (сте-
фану?). від голови до лев’ячих тулубів спуска-
ються крила у вигляді дугоподібних візерун-
ків з дрібних опуклин. Тулуби обернені вліво
і вправо. Хвости підкреслюють їх профільний
ракурс. задні ноги істоти показані в профіль, а
передні фронтально (рис. 5: 3).
У костюмах скіф’янок були нашийні прикра-
си із зображенням сфінкса. Образ міфічної іс-
тоти вміщено на елементах ланцюжків, які по-
ходять з курганів, споруджених над могилами
представниць різних соціальних груп у ІV ст.
до н. е. Наприклад, у пограбованому верхньо-
рогачинському кургані (Херсонська обл.), який
вирізняється висотою і належить до так званих
«царських» могил, знайдено фрагмент намиста:
10 прямокутних ланок та одна видовжена плас-
тинка, що є завершенням низки — друга не
збереглась (Лєсков 1974, с. 44, рис. 42). Основ-
на деталь ланцюжка — мініатюрні «коробоч-
ки», на верхній пластині яких бачимо рельєфне
зображення сфінкса: обличчя міфічної істоти
показано у фас, а тулуб — подвійний, змальо-
ваний як дзеркальне відображення профільно-
го ракурсу. Дугоподібні крила, абрис яких під-
креслено рельєфними борозенками, підняті,
облямовуючи маленьку голову сфінкса. вона
показана узагальнено, обличчя з невиразними
рисами. від підборіддя донизу — тонка боро-
зенка, яка розділяє зображення на дві части-
ни. Крила закривають бюст, нижня частина ту-
луба розгорнута, передні лапи показані в фас.
закінченнями низки з верхньорогачинського
кургану, ймовірно, були видовжені прямокутні
пластинки (збереглася тільки одна), оздоблені
дрібними опуклинами, зробленими пуансоном.
виріб, тобто, пластинка, і за формою, і за деко-
ром дисонує з ланками ланцюжка, тому він не
має композиційно завершеного вигляду. Отже,
перед нами яскравий приклад наслідування
взірцям, тобто, ювелірним витворам, викона-
ним для населення грецьких міст чи так зва-
них еллінізованих скіфів (Клочко 2014, с. 116,
рис. 2: 4).
Окремі ланки із зображеннями сфінкса з
подвійним тулубом зафіксовано у похованнях
жінок, які не належали до представниць вищої
аристократії, хоча мали ознаки певного виді-
лення у своєму соціумі.
Нашийна прикраса, зібрана з окремих ла-
нок, була в костюмі жінки, поховання якої до-
слідили в кургані поблизу радгоспу «Степовий»
(запорізької обл.). Після пограбування зали-
шилося тільки 4 елементи: маленькі медальйо-
ни (16 × 14,5 мм), прикрашені досить велики-
ми підвісками (h — 30 мм) (Клочко 2014, с. 118,
рис. 4: 3, 4). На верхній пластині ланки бачи-
мо рельєфне зображення сфінкса з подвійним
тулубом. Образ істоти вміщено на невеличкій
площині, але можна «прочитати» основні де-
талі композиції. Її центром є жіноча голова,
виділена дрібними рубчиками. від скронь
обабіч спускаються дві рубчасті смужки — це,
мабуть, імітація оформлення покривала. Дуго-
подібні крила сфінкса і верхня частина тулубів
мають вигляд кола, заповненого опуклинами.
від підборіддя істоти спускається донизу тонка
борозенка, яка, власне, є лінією, що розділяє
левиний тулуб (рис. 8: 1).
Увагу привертають прикраси з кургану 3
(пох. 2) поблизу с. Ізобільне (Дніпропетровсь-
кої обл.). Елементи ланцюжка зроблені за схе-
мою: овальна коробчаста ланка (розміри: 45 ×
18 мм; 50 × 17 мм) з рельєфним візерунком
на верхній пластині, оформлена знизу однією
або двома підвісками (рис. 8: 2). зображення
сфінкса відрізняється від описаного образу,
представленого на ланцюжку з верхньорога-
чинського кургану. На пластинці з кургану
поблизу с. Ізобільне акцентовано велику голо-
ву істоти, округле обличчя з опуклими очима
та насупленими бровами. Крила сфінкса ледь
намічені, але добре виділено подвійний тулуб,
великі лапи, властиві хижакові з породи котя-
чих. Хвости з характерною китичкою на кінці
піднімаються до крил вибагливими завитками.
Підвіски, які доповнюють цей елемент наший-
ної прикраси, за формою подібні до бутонів.
зроблені з об’ємних половинок, зверху при-
крашені сітчастим візерунком, від якого вниз
спускаються повздовжні борозенки. «бутони»
127ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Клочко, Л. С. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
підвішували за допомогою мініатюрного кіль-
ця, прикріпленого до петель — вони напаяні
по одній і по дві знизу на коробчастій ланці
(Клочко 2014, с. 117, рис. 4: 1, 2).
Сфінкс з подвійним і симетрично розгорну-
тим тулубом впродовж IV ст. до н. е., мабуть, на-
був особливого значення в декорі вбрання (пе-
реважно, жіночого) на землях Скіфії. знахідки
прикрас свідчать, що обидва сюжети, мабуть,
були рівноцінними за символічним змістом. Усі
витвори мають спільну рису у подачі образу: за
деякими виключеннями, не акцентовано жі-
ноче начало сфінкса, тобто, голова подана уза-
гальнено без головного убору чи зачіски, інко-
ли не виділено бюст. Можливо, це особливість
художнього характеру, яка виникла тому, що
майстри наслідували різні зображення міфіч-
ної істоти. Скіфи, мабуть, apriori, сприймали
сфінкса як жіночий образ. Тобто, як зазначено
вище, розвинений символізм уявлень скіфів не
вимагав деталізації образів, тому що їх сприй-
мали за загальними рисами як знаки вірувань
чи захисту від ворожих людині сил.
Такий же висновок можна зробити і від-
носно сюжету «сфінкс з подвійним тулубом».
Н. А. Онайко, А. П. Манцевич, Л. в. Копей-
кіна зазначали, що мотив був поширеним у
античному світі, і завдяки грецькому мистец-
тву увійшов до творчості скіфських майстрів
(Копейкина 1986, с. 56). зображення сфінксів
з подвійним тулубом, мабуть, відбивають уяв-
лення про дуалізм міфічної істоти. Цей худож-
ній прийом (подвоєння) дуже давній, і є відоб-
раженням намагання збільшити магічну силу
образу.
Образ «сфінкс із симетрично розгорнутим
тулубом» виник завдяки інтерпретації худож-
ніх зразків із сюжетом подвоєння лев’ячих тіл.
Крім того, можна припустити, що у Північно-
му Причорномор’ї були відомі твори, на яких
представлене фронтальне зображення сфінкса,
який сидить, і показані всі його лапи. Напри-
клад, знахідки на території Кіпру — підвіска
з могильника Куріон (450 р. до н. е.) (Williams,
Ogden 1994, p. 247, kat. 184). Образ сфінкса
вміщено на невеличкій пластинці (29 × 20 мм).
Людська голова — центр композиції. виразні
риси обличчя, зачіска у вигляді дрібних ку-
черів, що облямовують лоб. від скронь до пле-
чей спускаються локони чи підвіски. зачіска
прикрашена низкою намистин. Крила сфінкса
підняті, на їх площині — візерунки у вигляді
пір’їн різної довжини. Голова сфінкса пред-
ставлена у обрамленні крил. вони з’єднані
на грудях і прикрашені рядами мініатюрних
опуклин. з-під крил спускаються чотири ноги
з лев’ячими пазурами (рис. 9: 1). Манера зоб-
раження характерна для ювелірів Східного
Середземномор’я. Але деякі художні засоби
знаходять відповідність у творах, знайдених
на території Північного Причорномор’я оформ-
лення нагрудної частини: бронзовий штамп з
Рис. 8. зображення сфінксів із подвій-
ним тулубом на елементах нашийних
прикрас: 1 — золоті коробчасті ланки
ланцюжка з кургану поблизу радгоспу
«Степовий», запорізька обл.; 2 — деталі
ланцюжка з кургану 3 (пох. 2) поблизу
с. Ізобільне, Дніпропетровська обл.
Рис. 9. зразки творчості ювелірів Кіпру: 1 — золота сережка з
могильника Куріон; 2 — мініатюрна золота сережка з могиль-
ника Муріон
128 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Криму, золоті пластинки з с. Малої Лепетихи,
с. вовчанське (рис. 5: 2). Привертає увагу зоб-
раження голови сфінкса на прикрасах із рад-
госпу Степовий: від скронь обабіч спускаються
дві смужки (рис. 8: 1).
з регіону Східного Середземномор’я (могиль-
ник Маріон на Кіпрі) походить ще одна підвіс-
ка (16 × 16 мм) із зображенням сфінкса, який
сидить на постаменті (Williams, Ogden 1994,
p. 248, kat. 185). його поза, характерна для хи-
жаків з родини котячих. Фігура міфічної істоти
подана фронтально. Людська голова увінчана
стефаною, обличчя з виразними рисами, від
скронь до плечей спускаються підвіски. Кри-
ла розправлені, дугоподібно вигнуті. Їх форму
підкреслюють тонкі борозенки. бюст у вигляді
мініатюрних опуклин, оголений. Ноги сфінкса
зображені в одній площині: передні розпрям-
лені, задні зігнуті (рис. 9: 2).
Отже, сюжети сфінкс з подвійним і сфінкс з
розгорнутим тулубом семантично однорідні і
відповідали міфологічним уявленням жителів
Північного Причорномор’я.
Як було сказано вище, образ сфінкса скіфи
сприймали як один із символів богів плодю-
чості. Л. в. Копейкіна звернула увагу на те, що
на одній з мозаїк Олінфа чергуються зображен-
ня сфінкса з подвійним тулубом і змієногої бо-
гині (Копейкина 1986, с. 56). Тобто, обидва мо-
тиви створюють орнаментальний сюжет, зміст
якого розкривають символи плодючості.
Образ сфінкса, можливо, пов’язували з куль-
том конкретного жіночого божества. Про це
свідчить поєднання зображення богині, яка
сидить на троні, та сфінксів обабіч, обернених
один до одного спинами. йдеться про сережки
з поховання 3 в кургані 10 поблизу с. велика
знам’янка (запорізька обл.) (МІДУ 2004, с. 35,
кат. 66). витвори належать до типу фігурних.
Основна їх деталь — підвіска. Акцент в оформ-
ленні підвіски художник зробив на образі жін-
ки, ймовірно, богині. вона в ошатному вбранні,
сидить у величній позі на троні, руки лежать
на колінах, правою рукою підтримує посуди-
ну з округлим корпусом і широким вінчиком.
жінка змальована досить майстерно: худож-
ник показав кругле обличчя з крупними ри-
сами, деякі подробиці костюма, притаманного
скіф’янкам (рис. 10). Справа і зліва від жінки
вміщено зображення сфінксів. Не дивлячись
на мініатюрність, образи подані досить деталь-
но. Людська голова гордо поставлена на довгій
шиї. Обличчя з правильними рисами. зачіску
показано у вигляді валика, вкритого тонки-
ми рельєфними лініями — пасмами волосся.
Опуклий бюст підкреслено напаяним кільцем,
до якого підвішено привіску. Крила сфінк-
са нагадують гострий листочок, розправлені і
підняті вгору, торкаються убору богині. Лапи
істот опираються на підлокітники у формі ба-
ранячих голів. До них також припаяно кільця і
прикріплені підвіски.
зображення богині на троні зі сфінксами оба-
біч за іконографічними ознаками нагадує образ
Кібели. Ця малоазійська богиня була включена
ще з часів архаїки до пантеону богів, про культи
яких свідчать знахідки в Ольвії. богиню пред-
ставляють в сoroni muralis, з тімпаном у правій
руці, левеням на колінах, сфінксами обабіч
(шевченко 2014, с. 45). А. С. Русяєва, досліджу-
ючи культи богів землеробства в Ольвії, зробила
висновок, що до ІІІ ст. до н. е. Кібелу вшанову-
вали разом з іншими божествами плодючості.
Але у ІІІ—ІІ ст. до н. е. вона набула значення
головної богині (Русяева 1979, с. 109).
У скіфській релігії, мабуть, Кібела також не
мала поширення саме як малоазійська Матір
богів. А богиня на троні є узагальненим обра-
зом божества плодючості. Її оточення: сфінк-
си, баран — сприймали як символи богині, а
отже — культу плодючості.
Іконографічні особливості образу жінки
пов’язані, ймовірно, з наслідуванням зобра-
жень на витворах ольвійських майстрів (Русяе-
ва 1979, рис. 51). Хоча сережки, про які йдеться,
мабуть, виконані торевтом зі скіфського середо-
вища. Про це свідчить, насамперед, відтворен-
ня головного убору та сукні жінки, форми яких
Рис. 10. зображення богині на троні зі сфінкса-
ми обабіч (сережка з кургану 10 поблизу велика
знам’янка, запорізька обл.)
129ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Клочко, Л. С. Образ сфінкса в декорі скіфського вбрання
є характерними у костюмах скіф’янок (Клочко
2007, с. 354).
Отже, різні декоративні елементи скіфсько-
го вбрання вирізняють зображення сфінксів:
сфінкс, що сидить; сфінкс стоїть, торкаючись
ногою visavi; сфінкс з подвійним та симетрично
розгорнутим тулубом. Семантика останнього
образу, можливо, пов’язана з уявленнями про
подвійний характер міфічної істоти.
ЛІтЕРАтУРА
Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык (Скифский царский курган IV в. до
н. э.). Киев: Наукова думка.
бессонова, С. С. 1983. Религиозные представле-
ния скифов. Киев: Наукова думка.
бессонова, С. С., Сиволап, М. П., Сиволап, Л. Г.
2014. золотая налобная пластина IV в. до н. е. Му-
зейні читання: Матеріали наукової конференції
«Ювелірне мистецтво — погляд крізь віки». Київ,
МіКУ, 18—20 листопада 2013 р., с. 63-86.
болтрик, ю. в. 1981. Исследование кургана Огуз.
археологические открытия 1980 г., с. 233-234.
вітрик, І. С., Данилко, Н. М. 2002. Поховання
знатної скіф’янки у «великому кургані» М. І. весе-
ловського. Музейні читання: Матеріали наукової
конференції. Київ, МіКУ — філіал нМіУ, грудень,
2001 р., с. 138-149.
журавлев, Д. в., Новикова, Е. ю., шемаханская,
М. С. 2014. Ювелирные изделия из кургана Куль-
Оба в собрании Исторического музея. Историко-
технологиеские иследоваания. Москва: Историчес-
кий музей.
Клочко, Л. С. 2008. жіночі головні убори племен
Скіфії за часів архаїки. Музейні читання: Матеріа-
ли міжнародної конф. «Ювелірне мистецтво —
погляд крізь віки». Київ, МіКУ, 12—14 листопада
2007 р., с. 23-41.
Клочко, Л. С. 2009. Образ водоплавного птаха на
декоративних елементах скіфського костюма. Му-
зейні читання: Матеріали наукової конференції
«Ювелірне мистецтво — погляд крізь століття».
Київ, МіКУ, 9—11 листопада 2009 р., с. 76-83.
Клочко, Л. С. 2013. Типы декоративных эле-
ментов в оформлении головных уборов скифянок.
Tyragetia, Arheologie. Istorie Antica, Serie noua, VII
(XXII), 1, с. 19-28.
Клочко, Л. С. 2014. Нашийні прикраси скіф’янок
( ланцюжки з окремих елементів). Музейні читан-
ня: Матеріали наукової конференції «Ювелірне
мистецтво — погляд крізь віки». Київ, МіКУ, 18—
20 листопада 2013 р., с. 109-127.
Клочко, Л. С., васіна, з. О. 2002. Реконструкція жі-
ночого вбрання за знахідками у «великому кургані»
М. І. веселовського. Музейні читання: Матеріали
наукової конференції, Київ, грудень 2001 р., с. 150-168.
Копейкина, Л. в. 1986. золотые бляшки из курга-
на Куль-Оба. в: Грач, Н. Л. (ред.). античная торев-
тика. Ленинград: Аврора, с. 28-74.
Кубышев, А. И., Дорофеев в. в., шилов ю. А. и
др. 1980. Отчет о раскопках херсонской археологи-
ческой экспедиции Иа ан УССР в 1980 году. Науко-
вий архів ІА НАНУ, 1980/15.
Лєсков, О. М. 1974. Скарби курганів херсощини.
Київ: Наукова думка.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
Музей історичних коштовностей України. 2004.
Альбом. Київ: Мистецтво.
Мурзин, в. ю., белан, ю. А., Подвысоцкая, Е. П.
2017. Бердянский курган (погребальный коплекс
скифского аристократа IV в. до н. э.). Киев: Центр
учебной литературы.
Онайко, Н. А. 1970. античный импорт в Прид-
непровье и Побужье в IV—II вв. до н. э. Москва: На-
ука. Свод археологических источников, Д 1-27.
Петренко, в. Г. 1978. Украшения Скифии VII—
III вв.до н. э. Москва: Наука. Свод археологических
источников, Д 4-5.
Полин, С. в. 1984. захоронение скифского вои-
на — дружинника у с. Красный Подол на Херсон-
щине. в: черненко, Е. в. (ред.). Вооружение скифов
и сарматов. Киев: Наукова думка, с. 103-119.
Полин, С. в., Кубышев, А. И. 1997. Скифские кур-
ганы Утлюкского междуречья (в Северо-Западном
Приазовье). Киев: Наукова думка.
Русяева, А. С. 1979. Земледельческие культы в
Ольвии догетского времени. Киев: Наукова думка.
Скорый, С., зимовец, Р. 2014. Скифские древнос-
ти Крыма. Материалы одной коллекции. Киев.
Скржинская, М. в. 2010. Культурные традиции
Эллады в античных государствах Северного При-
черноморья. Киев: Институт истории.
Cловник античної міфології. 1989. Київ: Науко-
ва думка.
Трейстер, М. ю. 2008. Изделия из бронзы, кости и
украшения. в: Трейстер, М. ю. (ред.). Трехбратние
курганы. Курганная группа второй половины IV—
III вв. до н. э. в Восточном Крыму. Симферополь,
бонн: Универсум.
Фармаковский, б. в. 1921. Три полихромные
вазы в форме статуэток, найденные в Фанагории.
Петербург. записки РАИМК, 1.
Ханенко, б. И. Ханенко, в. Н. 1899. Древности
Приднепровья. Киев, II.
Bydlowski, A. 1904. Mogily w Nowosiolce w pow. Li-
powieckim gub. Kijowskiej. Swiatowit, 5, s. 59-63.
Williams, D., Ogden, J. 1994. Greek gold jewellery of
the classical world. London.
REfEREnCEs
Alekseev, A. Y., Murzin, V. Y., Rolle, R. 1991. Chertomlyk
(Skifskij tsarskij kurgan IV v. до n. e.).Kyiv: Naukova dum-
ka.
Bessonova, S. S. 1983. Religiosnye predstawlenij skifov.
Kiev: Naukova dumka.
Bessonova, S. S., Sivolap, M. P., Sivolap, L.G. 2014. Zolotaj
nalobnaj plastina IV v. до n. e. Muzejni chytannij: Materialy
naukovoji konferenciji «Juwelirne mystectvo — pohliad kris
wiku». Kyiv, MIKU, 18—20 lystopada 2013 r. Kyiv, s. 63-86.
Boltrik, J. V. 1981. Issledowanie kurgana Ogus. Archeolog-
icheskie otkrytija 1980 g., s. 233-234.
Witryk, I. S., Danilko, N. M. 2002. Pokhovannij znatnoiy
skifijnky u «Velykomu kurgani» M. I. Veselovskogo. Muzejni
chytannja: Materialy naukovoji konferenciji. Kyiv, MIKU,
hruden, 2001. Kyiv, s. 138-l49.
Zhuravlev, D. V., Novikova, E. Yu., Shemakhanskai, M. S.
2014. Yuvelirnye izdelia is kurgana Kul-Oba v sobranii Is-
toricheskogo muzej. Moskva: Istoricheskij muzei.
Klochko, L. S. 2008. Zhinochi holowni ubory plemen Skifiy
sa chasiv arkhaiky. Muzejni chytannja: Materialy naukovoji
konferenciji «Juwelirne mystectvo — pohliad kris viky». Kyiv,
MIKU, 12—14 lystopada 2007 r. Kyiv, s. 23-41.
Klochko, L. S. 2009. Obras vodoplawnoho ptakha na de-
koratyvnykh elementakh skifskoho kostijma. Muzejni chytan-
nja: Materialy naukovoji konferenciji «Juwelirne mystectvo —
pohliad kris viky». Kyiv, MIKU, 9—11 lystopada 2009 r. Kyiv,
s. 76-83.
130 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Статті
Klochko, L. S. 2013. Tipy dekoratiwnyh elementow w ofor-
mlenii golovnyh uborow skifijnok. Tyragetia, Arheologie. Isto-
rie Antica, Serie noua, VII (XXII), 1, s. 19-28.
Klochko, L. S. 2014. Nashiyni prykrasy skifijnok (lanci-
jzhky z okremykh elementiv). Muzejni chytannja: Materialy
naukovoji konferenciji «Juwelirne mystectvo — pohliad kris
viky». Kyiv, MIKU, 18—20 lystopada 2013 r. Kyiv, s. 109-
127.
Klochko, L. S., Wasina, Z. O. 2002. Rekonstrukcija zhi-
nochoho vbrannij za znachidkamy u «Velykomu kurgani»
M. I. Veselovskogo. Muzejni chytannja: Materialy naukovoji
konferenciji. Kyiv, MIKU, hruden, 2001. Kyiv, s. 150-l68.
Kopeykina, L. V. 1986. Zolotye blsjschki is kurgana Kul-
Oba. In: Grach, N. L. (ed.). Antichnaj torevtika. Leningrad:
Avrora, s. 28-74.
Kubyschev, A. I., Dorofeev, V. V., Shilov, J. A. Otchet o
raskopkah Khersonskoy arheologicheskoy ekspedicii IA AN
USSR w 1980 g. Naukowyi arhiv IA NANU, 1980/15.
Leskov, O. M. 1974. Skarby kurganiw Khersonshchyny.
Kyiv: Mystectwo.
Mozolevskiy, B. M. 1979. Towsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Muzey istorychnyh koschtownostey Ukrainy. 2004. Albom.
Kyiv: Mystectwo.
Murzin, V. J., Belan, J. A., Podvysockaj, E. P. 2017. Ber-
dijnskiy kurgan (pogrebalniy komplex skifskogo aristokrata
IV v.do n. e.). Kyiv: Centr uchebnoy literatury.
Onayko, N. A. 1970. Antichnyi import v Pridneprovie I
Pobuzhie v IV—II vv. do n. e. Moskva: Nauka. Svod arheolog-
icheskikh istochnikov, D 1-27
Petrenko, W. G. 1978. Ukrashenij Skifii VII—III vv. do n. e.
Moskva: Nauka. Svod arheologicheskikh istochnikov, D 4-5.
Polin, S. V. 1984. Zahoronenie skifskogo voina — druzhin-
nika u s. Krasnyi Podol na Khersonshchine. In: Chernenko,
E. V. (ed.). Vooruzhtnie skifov i sarmatov. Kyiv: Naukowa
dumka, s. 103-119.
Polin, S. V., Kubyshev, A. I. 1997. Skifskie kurgany Utliuk-
skogo mezhdurechij (v Sewerj-Zapadnom Priasowie). Kyiv:
Naukowa dumka.
Rusiaeva, F. S. 1979. Zemledelcheskie kulty w Olvii doget-
skogo wremeni. Kyiv: Naukowa dumka.
Skoryi, S., Zimovec, R. 2014. Skifskie drevnosti Kryma.
Materialy odnoi kollekcii. Kyiv.
Skrzhinskaj, M. V. 2010. Kulturnye tradicii Ellady v an-
tichnyh gosudarstvah Severnogo Prichernomoria. Kyiv: Insti-
tut istorii.
Slovnyk antychnoi mifologii. 1989. Kyiv: Naukowa dumka.
Treister, M. Yu. 2008. Isdelia iz bronzy, kosti i ukrashenia.
In: Treister, M. Yu. (ed.). Trehbratnie kurgany. Kurgannaj
gruppa vtoroj poloviny IV—III vv. do n. e. v Vostochnom Kry-
mu. Simferopol, Bonn: Universum.
Farmakovskiy, B. V. 1921. Tri polikhromnye vazy v forme
statuetok, naidennye v Fanagorii. Peterburg. Zapiski RAIMK, 1.
Khanenko, B. I. Khanenko, V. N. 1899. Drevnosti Pridne-
provia. Kiyev. II.
Bydlowski, A. 1904. Mogily w Nowosiolce w pow. Lipow-
ieckim gub. Kijowskiej. Swiatowit, 5, s. 59-63.
Williams, D., Ogden J. 1994. Greek gold jewellery of the
classical world. London.
L. S. Klochko
THE IMAGE OF SPHINX IN THE
DECORATION OF SCYTHIAN
CLOTHES
By V—IV century BC the images which iconogra-
phy and context originate from Greek-Scythian art
are becoming popular among people of Scythia. One of
the most popular motive was sphinx. It was depicted
on jewelry: earrings, neck rings, bracelets, appliquй-
plates. The image of the mythical creature was among
symbols of gods, life-giving forces of nature as well as
signs of protection against dark forces. Some stories on
the artifacts from Scythian kurgans are unique, pre-
sumably free interpretations of images from the crea-
tions of Greek masters. Often the image of sphinx was
included to the heraldic compositions on golden plates
which decorated headdresses. Most of the appliquйs
with relief patterns were forged in Greek workshops of
Northern coast of Black Sea. However some artifacts
tell about the existence of jewelry craft in Scythia it-
self.
The images of sphinx with double and symmetrically
opened torso raise extreme interest. This is the feature
of decorative art of Northern coast of Black Sea. The
majority of the artifacts which represent different vari-
ations of the image are found on the Scythian territory.
It is possible that the idea of the image should be linked
to the semantics of the sphinx — its dualistic nature.
The iconography has the reflections of traditions which
are usual for Scythian art: the stylization, representa-
tions of species specific of creatures, so-called transfor-
mations (one detail becomes set-up for another). The
decorative elements with the image of sphinx with dou-
ble and symmetrically opened torso were also symbols
of fertility in Scythian costume.
Keywords: sphinx at Northern coast of Black Sea,
Scythian jewelry, sphinx with double and symmetri-
cally opened torso.
Одержано 3.03.2018
КЛОчКО Любов степанівна, кандидат історич-
них наук, провідний науковий співробітник, Музей
історичних коштовностей України, вул. Лаврська 9,
Київ, 03015, Україна, vklochko@ukr.net.
KLOCHKO Liybov, Candidate of Historical Sciences,
Senior Researcher, Museum of historical treasures
of Ukraine, Lavrskaj str. 9, Kyiv, 03015, Ukraine,
vklochko@ukr.net.
|