Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Стаття присвячена публікації поховань середньоскіфського часу з могильників поблизу Гадючої балки, Дніпрозаводбуду, Кічкасу, Кушугуму в Дніпровському Припоріжжі. The article is devoted to the publication of materials of several Scythian burials on the Dnipro Pryporyzhya territory in 1927—1932....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Дата: | 2018 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162256 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 287-315. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162256 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Могилов, О.Д. 2020-01-05T15:45:06Z 2020-01-05T15:45:06Z 2018 Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 287-315. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162256 904.5(477.63/.65)”6383” Стаття присвячена публікації поховань середньоскіфського часу з могильників поблизу Гадючої балки, Дніпрозаводбуду, Кічкасу, Кушугуму в Дніпровському Припоріжжі. The article is devoted to the publication of materials of several Scythian burials on the Dnipro Pryporyzhya territory in 1927—1932. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Публікація археологічних матеріалів Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя The Scythian Burials With a Bridle from the Dnipro Pryporizhya Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя |
| spellingShingle |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя Могилов, О.Д. Публікація археологічних матеріалів |
| title_short |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя |
| title_full |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя |
| title_fullStr |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя |
| title_full_unstemmed |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя |
| title_sort |
скіфські поховання з вуздою з дніпровського припоріжжя |
| author |
Могилов, О.Д. |
| author_facet |
Могилов, О.Д. |
| topic |
Публікація археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікація археологічних матеріалів |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Scythian Burials With a Bridle from the Dnipro Pryporizhya |
| description |
Стаття присвячена публікації поховань середньоскіфського часу з могильників поблизу Гадючої
балки, Дніпрозаводбуду, Кічкасу, Кушугуму в Дніпровському Припоріжжі.
The article is devoted to the publication of materials
of several Scythian burials on the Dnipro Pryporyzhya
territory in 1927—1932.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162256 |
| citation_txt |
Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя / О.Д. Могилов // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 2 (27). — С. 287-315. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT mogilovod skífsʹkípohovannâzvuzdoûzdníprovsʹkogopriporížžâ AT mogilovod thescythianburialswithabridlefromthednipropryporizhya |
| first_indexed |
2025-11-26T13:25:46Z |
| last_indexed |
2025-11-26T13:25:46Z |
| _version_ |
1850624777563144192 |
| fulltext |
287ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
УДК: 904.5(477.63/.65)”6383”
О. Д. Могилов
сКІФсЬКІ пОхОВАННЯ З ВУЗДОЮ
З ДНІпРОВсЬКОГО пРипОРІЖЖЯ
Стаття присвячена публікації поховань серед-
ньоскіфського часу з могильників поблизу Гадючої
балки, Дніпрозаводбуду, Кічкасу, Кушугуму в Дніп-
ровському Припоріжжі.
Ключові слова: скіфи, поховання, могильник,
курган, спорядження коня, зброя.
вже чверть тисячоліття продовжуються до-
слідження скіфських пам’яток, початок яким
поклали розкопки Мельгуновського кургану у
1763 р. за цей час накопичена величезна дже-
рельна база. У Степовій Скіфії основу її скла-
дають матеріали поховань. Левова їх доля —
матеріали IV ст. до н. е. Останнім часом суттєво
зросла й база комплексів ранньоскіфського та
середньоскіфського періодів. значна їх частина
пов’язана з роботами радянських експедицій
кінця 1960-х — 1980-х рр. Окремі — досліджені
вже в часи української незалежності. На цьому
колоритному фоні залишились малопомітни-
ми деякі матеріали з міжвоєнних досліджень
в Степовому Подніпров’ї. в цій роботі хотілося
б звернути увагу на окремі з цих поховань, що
містили одну зі знакових для скіфської культу-
ри категорію матеріальної культури — кінську
вузду.
Кінець — 1920-х — початок 1930-х рр. в
УРСР ознаменувались величезним будівниц-
твом Дніпровської гідроелектростанції та низ-
ки інших підприємств, розташованих сьогодні
в м. запоріжжя. в зону затоплення попадала
значна частина археологічних пам’яток. Для
їх виявлення й дослідження була сформо-
вана новобудовна археологічна експедиція.
в звітній документації вона називається то
Науково-археологічною, то Історико-археоло-
гічно. експедицією по дослідженню території
Дніпрельстану. Інколи — Дніпрельстанівсь-
кою експедицією. Очолював її академік Д. Я.
Яворницький. Основні дослідження були про-
ведені в 1927—1933 рр., хоча відомо, що окремі
її учасники продовжили тут роботи й у 1933 р.
Досліджено було велику кількість пам’яток
різних епох, починаючи з доби каменю, завер-
шуючи новим часом (Яворницький 1927—1929;
1930; 1931; 1932; Курінний 1990, с. 100—103).
Серед них — й старожитності скіфського часу.
На жаль, лише частину з них було опубліко-
вано (Рудинський 1929; Добровольський 1929;
Смолічев 1929). Комплексам із могильників
скіфського часу з робіт міжвоєнних років й при-
свячено цю роботу.
Одна з таких пам’яток, знаходилась біля Га-
дючої балки на правому березі Дніпра. Сьо-
годні значна частина цієї території затоплена
Дніпровським водосховищем, більшість площі,
що залишилась, займає північ Дніпровського
району м. запоріжжя. в дореволюційний час
найближчим населеним пунктом була колонія
Кронcвейд (Новицький 1991, с. 23). в літера-
турі некрополь іноді пов’язується з с. Привіль-
не (черненко и др. 1986, с. 49), що розташоване
на півночі. в звітній польовій археологічній
документації пам’ятка найчастіше прив’язана
до Гадючої балки. з цією колоритною назвою
подається некрополь і в даній роботі. До цих
пір пам’ятка була відома широкому колу спе-
ціалістів лише за загальними згадками (Доб-
ровольський 1952, с. 86; черненко и др. 1986,
с. 49). Між тим, вона заслуговує на детальну
увагу фахівців, оскільки являє собою рідкий
для Степової Скіфії «змішаний» могильник, що
включав як курганні насипи, так й поховання
без них. Останні чисельно домінували й виді-
лялись на поверхні тільки каменями закладу.© О. Д. МОГИЛОв, 2018
288 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
залишається сподіватись, що в майбутньому,
незважаючи на пережите воєнне лихоліття, фах-
івцям все ж вдасться виявити знахідки з цього
некрополю (чи принаймні їх частину) в музейних
фондах. Це дозволило б найбільш повно охарак-
теризувати могильник. Поки що ж доводиться
користуватись звітними документами, що суп-
роводжуються ілюстративним матеріалом лише
частково. за ними, поховання некрополя були
розташовані в околицях Гадючої балки декілько-
ма групами (рис. 1). Перша з яких була локалізу-
вала на мисі при впадінні Гадючої балки до Дніп-
ра. При цьому, в ній одне скупчення могил (1—6,
8, 9) займало другу та третю надрічкові тераси.
Інше (комплекси 7, 10—13) — розташоване вище
на правому схилі балки 1. Друга група (могиль-
1. Окрім цього, у звіті є згадка могили 14, що зали-
шилась не дослідженою й не була нанесена на
план (Сап’ян 1928, с. 16).
Рис. 1. План могильників біля Гадючої балки
289ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
ник) локалізувалась на миску, що утворюєть-
ся при впадінні до балки з правого боку яру
(всього тут нанесено на план 9 комплексів). У
верхів’ях яру зафіксовано й третій могильник,
де згадуються вже кургани (могили 1—15). втім
єдиний насип, розкопаний тут Ф. М. Сап’яном,
насипано в епоху бронзи, а ніяких інших даних
про наявність тут поховань скіфського часу на-
разі немає. Схоже, що могильник продовжував-
ся і на лівому березі балки. Тут, за 200 м від її
впадіння в Дніпро, Т. Т. Киранівим розкопано
могилу, що отримала № 3. вірогідно, вона була
не єдиною: О. в. Добровольський на лівому бе-
резі гирла Гадючої балки згадує «окремі про-
стягнуті поховання під камінними закладка-
ми» біля яких знайдено бронзові наконечники
стріл (Добровольський 1952, с. 86) Але деталь-
ніша інформація про них не відома.
Перші відомості про пам’ятку відносяться ще
до кінця XIX ст. Так, Я. П. Новицький приво-
дить відомості місцевого жителя Ф. Горянця,
записані 10 серпня 1886 р, де той згадував біля
колонії Кронсвейд невеличкі могилки, обкла-
дені камінням. Ще малим, після сильних дощу
чи вітру, йому доводилось підбирати тут «мід-
ні наконечники». Далі Я. П. Новицький додає,
вже від себе, що згадані поховання розкидані
на піщаному схилі Дніпра, а деякі з них роз-
міщувались попарно (Новицький 1991, с. 23,
24).
є дані, що до археологічних досліджень мо-
гильника низка комплексів (6, 12, 13 першого
могильника, та 9 — другого) були розкопані
аматорами. Окрім цього, комплекс 7 першого
некрополя зруйновано зсувом ґрунту, а моги-
ли 8 і 14 залишились не дослідженими (Сап’ян
1928, с. 16, 23).
Основні роботи на некрополі проводились
у 1928 р. Ф. М. Сап’ян розкопав могили 1—3
у першому некрополі, 1—4 у другому, а та-
кож курган 3 в могильнику 3, однак похован-
ня під останнім насипом відносились до доби
бронзи (Сап’ян 1928). в. А. Грінченко дослі-
див гробницю 9 в групі I (Грінченко 1928 с. 7;
1928a, с. 37—41). П. А. Козар — комплекси 10
і 11 могильника I та 5—8 некрополя II (Козар
1928). Т. Т. Киранів — могилу 3 на лівому бе-
резі Гадючої балки (Киранів 1928). Л. є. Кістя-
ківський проводив роботи на захороненнях 4 і
5 групи I. На жаль, звіт останнього дослідни-
ка виявити не вдалося. в звітній документації
Т. Т. Кираніва зберігся тільки список підписів
до фотографій (чи його частина?). з них мож-
на зрозуміти, що в могилі 4 кам’яна закладка
мала 3 шари каменю, отже — могла являти
собою невеликий насип. Під нею виявлено
ромбоподібну кам’яну споруду, всередині якої
було розчищено рештки скелетів. Гробницю 5
перекривав заклад з одного шару брил, під
яким зафіксовано пляму (вірогідно — могиль-
ну — О. М.), теж заповнену каменями. час
цих споруд не ясний. Курган 9 в цьому ж мо-
гильнику, розкопаний в. А. Грінченком, міс-
тив 3 поховання. Комплекси «А» і «С», ймовір-
но, датуються добою бронзи. захоронення «в»
було пограбоване. в заповненні, окрім кісток
і фрагментів кераміки, трапились крем’яні
вироби, зокрема вістря стріл та скребачки, що
властиве скоріше епосі бронзи. втім, тут був й
точильний брусок з отвором для підвішування,
широко розповсюджений у ранньому залізному
віці. Окрім цього, в. А. Грінченко у наступному
1929 р. біля Гадючої балки розкопав могилу за
10, на жаль, не прив’язавши її до одного з мо-
гильників (Грінченко 1929, с. 5—11; 1929a, с. 3,
4). Судячи, з ряду крем’яних знарядь та ескізу
горщика з цього комплексу, він не пізніший
епохи бронзи.
вивчення звітів, за наявною неповною ін-
формацією, дозволяє з різною ступінню ймовір-
ності припускати належність до скіфського
часу 16 захоронень з околиць Гадючої балки
(додаток 1) 1. з них 2 комплекси були під не-
великими курганами висотою 0,25 — 0,3 м та
діаметром 5 — 6,7 м. Решта 14 — без насипів
і виділялись на поверхні виходом каменів
викладки 2.
Некрополь скіфського часу виник на місці,
де вже ховали небіжчиків в добу бронзи. Для
всіх його поховань була обов’язковою кам’яна
викладка на поверхні. У всіх встановлених ви-
падках вона була круглою. звичайно під її цен-
тром була одна могила скіфського часу. Тільки
в закладці 3 групи I досліджено 2 комплекси 3.
Тризна у вигляді скупчення битого посуду та
кісток простежена в 3 могилах і 1 кургані (25 %
комплексів). Небіжчиків ховали в доволі гли-
боких ямах (середня глибина — 1,52 м, в під-
курганних комплексах цей показник трохи
більший — 1,55 м). У встановлених випадках
могили мали овальну у плані форму. Орієн-
тація поховальних споруд встановлюється у
7 випадках. Переважало широтне розташуван-
ня (захід—схід): 5 могил (71,4 %). Ще по 1 разу
(14,3 %) комплекси витягнуті з північного захо-
ду на південний схід, та з півдня на північ. У
всіх достовірно-встановлених випадках (всього
їх 3) кістяки лежали прямо, на спині. Орієн-
товані вони в сектор захід — північний захід.
Поховання одиночні. Судячи з інвентарю, у
1. вірогідно, безкурганних могил скіфської доби
було більше. втім, через пограбованість, загаль-
ний опис та відсутність малюнків в звіті атрибу-
тувати деякі захоронення важко. Це стосується,
наприклад, поховань в згаданих могилах 4 і 5,
досліджених Л. є. Кістяківським.
2. Різні дані є про могили 11 першої групи та 7 мо-
гильника II. У тексті зазначено, що насипу вони
не мали, й виділялись на поверхні тільки вихо-
дом каменю. На рисунках — невеликий насип все
ж подано. Сьогодні вже важко пояснити це про-
тиріччя. Можливо перерізи споруди на зображен-
нях подавались схематично?
3. Окрім цього, в могилі 3 на лівому березі балки ви-
явлено низку пізніх захоронень.
290 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
вцілілих гробницях, чоловічі поховання поміт-
но переважали над жіночими (7 : 1). заупокій-
на їжа трапилась у 4 комплексах (25 %). По
одному випадку — кістки вівці, корови, коня
й вівці. Похованих супроводжував достатньо
виразний, як для безкурганних комплексів, ін-
вентар. Особливо багато зброї. вона виявлена у
10 могилах (62,5 %). зокрема, стріли — 9 могил
(56,2 %), списи і дротики — 4 комплекси (25 %),
меч — 2 захоронення (12,5 %), захисний пояс —
1 гробниця (6,2 %). Цікаво, що в некрополі 2, в
курганах 1 і 2 стріли були виявлені в підтоках
списів, де фіксували древко. А у могилі 3 спис,
меч та підтік вбиті в дно поховання.
У Гадючій балці — один з найвищих показ-
ників наявності зброї (62,5 %) як для всіх без-
курганних, так і для змішаних курганно-грун-
тових могильників скіфського часу Північного
Причорномор’я. Так, в Світловодську могиль-
нику цей показник становить — 46,6 %, в Кіч-
каських некрополях — 45 % (за домінування
тут підкурганних захоронень — див. нижче), в
Михайлівському — 33 % (Лагодовская, Сыма-
нович 1973), в Миколаївському — 20 % (Мелю-
кова 1976), в Прирічному — 19,4 % (Гаврилов,
Колотухин, Колтухов 2002). Такий відсоток
може вважатись дуже високим навіть для під-
курганних захоронень. Так, за підрахунками
в. С. Ольховського, у Степовій Скіфії IV ст. до
н. е. зброя трапилась у 50,7 % поховань, в тому
числі в Нижньодніпровській групі — в 52,4 %
(Ольховский, 1991 с. 107). Не частим для без-
курганних й курганно-грунтових могильників
є й покладання вузди, виявлене в могилі 3 пер-
шої групи в Гадючій балці. з рідких паралелей
можна назвати подібні одиничні випадки в I
благовіщенському могильнику (бодянський
1977, с. 26, 27), некрополі біля Кічкаської за-
лізничної станції (Смолічев 1931, с. 12—15) та,
вірогідно, в Грищенцях (Петренко 1962, с. 148).
У рядових підкурганних комплексах IV ст. до
н. е. з Нижнього Подніпров’я, що у ввійшли в
добірку К. П. бунятян, такий показник скла-
дає всього 1,5 % (бунятян 1985, с. 46, 47).
Прикраси (буси) відомі з 3 поховань біля
Гадючої балки (18,7 %). Посуд знайдений в
7 комплексах (43,8 %). Причому й античний
(амфори) й ліпний — по 4 рази (25 %). Ножі ві-
домі з 2 могил (12,5 %), точильний брусок — з
1 (6,2 %).
Матеріали могильника показують, що почав
він функціонувати принаймні з V ст. до н. е.
(південне поховання під закладкою 3 некро-
поля I). Однак, більшість комплексів, судячи
зі згаданих в текстах звітів «тригранчастих»
стріл з них, вірогідно, належать вже до IV ст.
до н. е.: група II, закладки 4—6, 8; поховання
на лівому схилі балки. Цікаво, що на правому
мисі Гадючої балки було скіфське поселення
(Тєлєгін, бодянський 1991, с. 30). вірогідно,
саме це населення й залишило згаданий не-
крополь (додаток 1).
Особливий інтерес серед поховань некро-
поля становить кам’яний заклад 3 у першій
групі, що містив вуздечці предмети (рис. 2).
Могила 3 не мала насипу, й виділялась на по-
верхні виходом чотирьох каменів. Комплекс
досліджувався округлим розкопом діаметром
10,2 м. виявлено кам’яну округлу викладку
діаметром 9 м. Її периметр складали більші
брили, в той час як в центрі накидано менші
камені. Потужність цієї викладки — до 0,85 м.
Під її каменями, знайдені фрагменти кісток
тварини та 4 кінських зуби. А на глибині 0,6 м
в центральній частині — фрагменти залізних
вудил та 2-х дводирчастих паліїв. вони, віро-
гідно, були пов’язані з розташованим нижче
поховально-поминальним комплексом.
Після зняття цієї вимостки, на ґрунті вияви-
лись два окремих скупчення каменя, що мар-
кували собою ями поховальних комплексів.
Перший — центральний заклад видовженої
Рис. 2. Інвентар кам’яної вимостки 3 з могильника біля Гадючої балки
291ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
форми, розмірами 2,5 × 1,3 м, був складений
з невеликих каменів. Лише в західній його
частині лежала велика брила розмірами 0,7 ×
1,1 м. Північний заклад, розташований на
0,6 м від центрального, мав помітно менші га-
барити: 1 × 0,5 м.
в центрі під каменями викладки виявлено
пляму прямокутної могили розмірами 2,35 ×
1,25 м. Дно, ймовірно, маркував глиняний про-
шарок на глибині 2,45 м. Тут виявлено частину
залізного ножа, в південно-західному куті —
наконечник списа з рештками дерева у втулці,
в північно-східній частині ями — купку бронзо-
вих наконечників стріл (38 екземплярів), а по-
руч — уламок оленячого рогу. У різних місцях
могили зібрано 8 «бронзових малюсіньких лис-
точків». Решток кістяка не простежено.
Під північною викладкою, після зняття ка-
менів, вимальовувалась пляма розмірами 1 ×
0,55 м. заповнення до глибини 0,47 м складав
гумус (очевидно — цим заповненням і марку-
валась фактична глибина поховання). Глибше
чорнозем чергувався з глиною, а на глибині 3 м
йшла скеля. Ніяких решток поховання, чи ре-
чових знахідок в комплексі не виявлено.
І північна, і центральна ями складали один
поховально-поминальний і хронологічний ком-
плекс, на що вказує перекриття їх однією спіль-
ною круглою кам’яною викладкою. У централь-
ній могилі, попри наявність чималої кількості
знахідок, кістяка не виявлено. Можливо вона
являла собою кенотаф. Схожим символічним
могло бути і значення північної могили, де не
було ні кісток, ні речей.
Найчисельніші знахідки з комплексу —
бронзові втульчасті наконечники стріл. Із
38 екземплярів на фото звіту є 21 (рис. 2: 1—
21). Домінують вироби з втулкою, що виступає,
та трикутною голівкою, гострі кінці лопатей
якої утворюють шипи — 15 штук (рис. 2: 1—
15). П’ять предметів належать до схожого типу,
однак краї лопатей у них зрізані під прямим чи
гострим кутом (рис. 2: 16—20). Одне вістря —
видовжено базисних пропорцій з прихованою
втулкою (рис: 2, 21).
від залізних петельчастих вудил збереглась
одна ланка (рис. 2: 24). Подібний різновид —
найбільш поширений в скіфський час і має ши-
рокі територіальні межі (середина VII — IV ст.
до н. е.). він з’являється на келермеському
етапі, й у ранньоскіфський час побутує разом
з бронзовими й залізними стременоподібними
та, рідше, залізними двохкільчастими вуди-
лами. в середньоскіфську та пізньоскіфську
добу — це єдиний тип вудил в Скіфії (Могилов
2008, с. 19—22).
залізні псалії — дводирчасті, з чотиригран-
ними кінцями та характерним вісімкоподіб-
ним розширенням в центрі, що має 2 круглих
отвори, призначених для кріплення ременів
оголів’я (рис. 2: 22, 23). Між отворами — зву-
ження, на якому кріпиться зовнішня петля
вудил. Розширення навпроти отворів не дають
її зісковзнути вверх чи вниз. Один з вказаних
предметів — прямий, з невеликим потовщен-
ням на кінцях. Схожі вироби побутують в се-
редньоскіфський та пізньоскіфський часи (дру-
га половина VI — IV ст. до н. е.) (Могилов 2008,
с. 38—39). У іншого — коротшого псалія, кінець
зігнуто. за фото важко сказати, чи спочатку він
був прямий, а загнуто його пізніше, чи це різ-
новид Г-подібних дводирчастих паліїв з поволі
вигнутим кінцем.
від списа вціліло лезо (рис. 2: 25), судячи з
якого він мав листовидну форму та лінзовид-
ний перетин.
Привертає увагу знахідка частини рогу оленя
у могилі. У Скіфії такі покладання не часті. Ці-
каві їх знахідки в Дніпровському Надпоріжжі,
у розташованих дещо південніше Кічкаських
могильниках: кургани 4 (1927 р.) некрополя IV
та 1 (1930 р) біля залізничної станції. знахідка
під насипом 33 згаданого некрополя (Добро-
вольський 1929, с. 86—88), вказує, що традиція
покладання рогів оленя в могилу в цьому ре-
гіоні сягає корінням доби бронзи.
Хронологія комплексу визначається за типа-
ми наконечників стріл, що характерні для дру-
гої — четвертої чвертей V ст. до н. е. Наявність
серед них вістря витягнутих базисних про-
порцій, що характерний для раннього серед-
ньоскіфського часу, може вказувати на більш
ранній відрізок у рамках вказаної дати: мож-
ливо друга — третья чверті V ст. до н. е. Тип
вузди не суперечить такій даті.
Ще одним маловідомим скіфським могиль-
ником Надпоріжжя є курганно-безкурганний
некрополь на теренах Дніпрозаводбуду в су-
часному м. запоріжжя. На момент розкопок в
1930 р., ця територія розташовувалась в степо-
вій ділянці лівого берега Дніпра на північний
схід і північ від с. вознесенка (рис. 3). Кургани
розташовувались на великому мисоподібному
виступі. з заходу та північного й південного за-
ходу він омивався водами Дніпра. з півночі об-
межувався Кічкаською, а з півдня і південного
заходу — Капустяною балками. Під досліджен-
ня потрапляла східна частина могильника, де
було розбито майданчик «А» Дніпрозаводбуду.
Тут планувалась побудова чотирьох великих
заводів: металургійного, хімічного, алюмініє-
вого та коксового.
Під час попереднього огляду на цій тери-
торії вдалось нарахувати до 30 насипів. Однак,
фактично комплексів виявилось більше за ра-
хунок безкурганних поховань під кам’яними
вимостками. Кургани розташовувалися двома
групами. Південно-західна група зосереджу-
валась навколо Довгої Могили. У цій групі на
план було нанесено 16 могил. Східна група,
що була розташована на підвищені, нарахо-
вувала 16 курганів. Розкопки проводили чле-
ни Дніпробудівської експедиції М. О. Міллер,
в. А. Грінченко, П. І. Смолічев, Г. Г. Мартенс
292 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
(Міллер 1930; 1930a; Смолічев 1930; 1930a;
Грінченко 1930; 1930a; 1930b; 1930c; Мартенс
1930).
Аналіз звітної документації дав змогу вста-
новити, що могильник існував ще в добу брон-
зи, причому і в той час поряд з підкурганни-
ми, іноді траплялися й ґрунтові захоронення.
Продовжували ховати на ньому і в скіфський
час. Функціонував некрополь і в сарматську
добу. за звітними даними, з різною ступінню
достовірності, до скіфського часу можна зара-
хувати 12 поховань 1.
Некрополь почав існувати не пізніше V ст.
до н. е. До цього часу відноситься впускне по-
ховання в кургані 4. Основне поховання з цьо-
го комплексу датується ранішим часом. втім
його пограбованість дозволяє запропонувати
лише широкі хронологічні межі в рамках ран-
ньоскіфського — середньоскіфського періодів.
1. Поховань скіфської доби можливо було ще біль-
ше, втім точну дату, за скромним інвентарем, час-
то-густо без ілюстрацій, не завжди можна визна-
чити. Це стосується, зокрема, ґрунтових поховань
на боці з підібганими ногами на «городищі», що
супроводжувались пастовим намистом, керамі-
кою, мушлями, пряслом фрагментами залізної
речі (Грінченко 1930, с. 20; 1930b, с. 23—25). за
браком зображень, попередньо їх можна широко
датувати раннім залізним віком.
Рис. 3. План курганів біля Дніпрозаводбуду
293ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
До V ст. до н. е. можуть належати
безкурганні поховання «А» і «б», здій-
снені в орієнованих широтно, напіво-
вальних ямах, які об’єднанні автором
звіту (можливо, через те, що розташо-
вані поруч) в «могилу 36». Судячи з
інвентарю, в першому випадку покла-
дено чоловіка а в іншому — жінку. Не-
біжчики лежали витягнуто на спині,
головою на захід, та супроводжувались
заупокійною їжею (кістками вівці) та
ножем. А чоловік — ще окремо й кіст-
ками в ліпному горщику. У воїна був
набір бронзових втульчастих стріл з
трикутними голівками, кінці лопатей
яких утворюють шипи, що відносить-
ся до другої — четвертої чвертей V ст.
до н. е. (рис. 4: 1—7). жінку покладено
зі скляним намистом (рис. 4: 8—12) й
бронзовим дзеркалом (рис. 4: 13) в бе-
рестяному футлярі. Люстерко може да-
туватись V—IV ст. до н. е. (Кузнецова
2002, с. 120) (додаток 2).
Основна частина поховань, зокрема
й тих, де в текстах звітів згадано триг-
ранні («тригранчасті») бронзові стріли,
здійснена, вірогідно, вже в IV ст. до.
н. е.: насипи 7, 39, 40, кам’яна вимост-
ка 4(10).
з 12 скіфських поховань на Дніпро-
заводбуді, 8 (66,6 %) — підкурганні, а
4 (33,3 %) — безкурганні (додаток 2). У
тому числі в 5 випадках — скіфське по-
ховання центральне та єдине під наси-
пом. Один раз в кургані було 2 могили.
Ще одне поховання — впускне в курган
доби бронзи висотою 2,4 м й за діамет-
ром 35 м. Скіфські кургани нижчі: ви-
сота 0,12—1,9 м, діаметр 5,75—24 м. У 2 курга-
нах (40 %) зафіксовано кільцевий рів. Кам’яна
викладка трапилась в 6 комплексах (50 %).
Для безкурганних могил вона обов’язкова. У
тому числі зафіксовано 2 захоронення під окре-
мими закладами, та ще 2 комплекси під спіль-
ною викладкою. Серед курганів вона трапи-
лась двічі (25 %). Тризна описана в 3 курганах.
вона являла собою фрагменти кісток тварин,
та іноді кераміки у насипі чи рові., могиль-
ні споруди представлені ямами: 7 комплексів
(70 %) (4 підкурганних, 3 під вимосткою). вони
вирізняються чималою глибиною: в середньо-
му 2,02 м. Під курганами могили глибше — в
середньому — 2,32 м, в той час як під вимост-
ками — 1,63 м. Переважають ями овальних і
напівовальних пропорцій. в одному випадку
важко встановити, чи це яма з заплічиками, а
чи вона пробита пізнішою ямою. Катакомб ви-
явлено 3 (30 %) (2 підкурганних, 1 під вимост-
кою). вони відносяться до 1, 2, 4 типів, за кла-
сифікацією в. С. Ольховського. завжди вхід до
підбою в них прикривав заслон. Два рази — з
каменів, раз — дерев’яний.
Переважає широтне орієнтування могил
(захід—схід) — 7 споруд (87,5 %), північний за-
хід—південний схід — 1 комплекс (12,5 %). По-
ложення кістяків встановлюється у 5 випадках.
воно завжди пряме, на спині. всі небіжчики
орієнтовані головою в сектор заходу — північ-
ного заходу. в тому числі, на захід — 4 (66,7 %);
на північний захід — 2 (23,3 %). Кожного разу
(7 випадків) поховання одиночні. Антрополо-
гічні визначення відсутні. втім, судячи за ін-
вентарем, число чоловіків і жінок приблизно
рівне: 3 на 3 випадки. Цікавим є поховання в
кургані 40. Тут, у катакомбі, кістяк з типово
жіночим інвентарем (прясла, буси, сережка)
супроводжувався і наконечником стріли. Оче-
видно, тут поховану скіфську жінку — воїна.
заупокійна їжа трапилась у 7 могилах
(58,3 %), окрім цього, в комплексі 1 (10) розчи-
щено фрагмент кінської щелепи. Найчастіше
з небіжчиком клали кістки коня: 3 випадки
(42,7 %) та вівці: 5 могил (57,1 %), у тому чис-
лі 1 раз — разом з м’ясом корови. в одному
випадку кістки тварини лежали у ліпному
горщику.
Рис. 4. знахідки з поховань на Дніпрозаводбуді: 1—7 — за-
хоронення «А»; 8—13 — захоронення «б» могили 36; 14 —
курган 4 (1—7, 13, 14 — бронза; 8—12 — скло)
294 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Інвентар краще зберігся в безкурганних мо-
гилах. Останні ймовірно привертали менше
уваги грабіжників, а у низці випадків могли
й зовсім не виділятись на поверхні. зброя тра-
пилась в 4 могилах, чи їх третині. Найчасті-
ше — стріли — 3 комплекси (25 %); спис та
панцир були в 1 захороненні (8,3 %). Тільки
раз (8,3 %) виявлений і предмет вузди. При-
краси характерні для половини поховань. Як
завжди, найбільш чисельні буси: 4 комплекси
(41,7 %), в тому числі одного разу вони форму-
вали браслети. Сережки трапились в 1 захоро-
ненні (8,3 %). Стільки ж раз виявлене дзеркало
та золота пластина. Посуд покладений у 5 ком-
плексах (41,7 %). Найчастіше він керамічний:
3 випадки (25 %). в тому числі фрагменти ан-
тичних амфор в 2 захороненнях (16,7 %), та
ліпна в 1 могилі (8,3 %). По разу (8,3 %) вияв-
лено дерев’яний піднос чи кам’яне блюдо. Ніж
був у половині могил. Прясла — в 1 (8,3 %).
Привертає увагу курган 4 на майданчику
«А» Дніпрозоводбуду (Смолічев 1930, с. 59, 60).
він мав «великий та високий» насип. Однак,
його було знято в ході будівельних робіт ще до
розкопок, й точні розміри залишились не відо-
мими. Під час знесення та вивезення ґрунту
робітниками, було виявлено впускне похован-
ня. відзначено наявність людського кістяка та
фрагментованого бронзового псалія завдовж-
ки 11 см, завширшки — до 1 см (рис. 4: 14). У
псалія втрачено один кінець, інший прямий —
отже за типом він може належати до прямого,
чи Г-подібного типів. більш точно визначити
різновид допомагають деталі. Так, на малюн-
ку, на відламаному кінці предмета видно по-
тоншення у порівнянні з іншим краєм. Це не
властиве прямим паліям, для яких характерна
симетричність. Натомість, низка виробів, що
мають загнутий кінець (часто — зооморфний)
містять згадане потовщення (див. Могилов
2008, рис. 65: 16; 66: 1, 7). Отже, псалій з кур-
гану 4 був, вірогідно, Г-подібним. Це дозволяє
уточнити хронологію комплексу, адже подібні
вироби використовувались у середньоскіфсь-
кий час, найчастіше зустрічаючись у V ст. до
н. е. (Могилов 2008, с. 33—34).
Основне поховання цього кургану, вірогідно,
теж було споруджене в скіфську добу. впускне по-
ховання обмежує його час ранньоскіфським та се-
редньоскіфським періодами. Комплекс виявився
пограбованим. На глибині 0,8 м від рівня сучасної
поверхні вдалось виявити пляму могили овальної
форми, зорієнтованої з заходу, на схід. Довжина
плями 2,8 м, ширина 2,1 м. Глибина 1,7 м. Ре-
штки поховання розтрощені грабіжниками. в за-
повнені ями в зміщеному стані виявлено рештки
людини (ребра, частина хребта, гомілкові та фа-
лангові кістки) та ребро великої тварини (коня?)
від заупокійної їжі. від супровідного інвентарю
вціліли лише невеликі уламки заліза та бронзи.
На Дніпрозаводбуді виявлено і низку інших
цікавих скіфських поховань. Два з них, на від-
стані 2 м один від одного, умовно поєднані ав-
торами розкопок в «могилу 36». в обох випад-
ках поховання зафіксовані нижче рівня ґрунту
під кам’яним закладом. Небіжчики лежали
випростано на спині, головою на захід. захоро-
нення «А», судячи з інвентарю, належало чо-
ловікові. Небіжчика супроводжувала жертовна
їжа, що лежала праворуч черепа: кістки барана
з залізним ножем. Окремо кістки тварини були
покладені й у ліпний горщик, що мав насічки
по верхньому краю вінець. з покійним покла-
дено 28 стріл з бронзовими наконечниками
(рис. 4: 1—7), що лежали компактно біля лівого
коліна — там де було покладено сагайдак. Ти-
пи вістер характерні для комплексів другої по-
ловини V ст. до н. е.
Поховання «б» належало жінці, яку було пок-
ладено на підстилку з грубої вовняної тканини.
Поруч із черепом — жертовне м’ясо — кістки
теляти та вівці з рештками залізного ножа. Лі-
воруч голови — бронзове дзеркало V—IV ст. до
н. е., покладене в берестяний чохол (рис. 4: 13).
в районі шиї — скляне різнокольорове намис-
то (рис. 4: 8—12).
Кічкаські могильники — найвідоміші
серед скіфознавців некрополі з дослідже-
них Дніпробудівською експедицією. Неабияк
сприяла цьому публікація комплексів з робіт
1927 р., коли тут було розкопано більшу час-
тину поховань. в збірник Дніпропетровського
краєвого історико-археологічного музею, вида-
ний 1929 р., увійшли статті М. Я. Рудинського,
А. в. Добровольського, П. І. Смолічева, част-
ково супроводжені малюнками (Рудинський
1929; Добровольський 1929; Смолічев 1929).
в. С. Ольховський, характеризуючи поховаль-
ний обряд населення Степової Скіфії у своїй
монографії (Ольховский 1991, с. 190), що й досі
є одним із двох найповніших зводів пам’яток
цього регіону (іншу велику добірку див. чер-
ненко та ін. 1986), спирався саме на ці дані. У
Кічкасі він виокремив 22 поховання скіфсько-
го часу (19 підкурганних та 3 грунтових). втім,
роботи на Кічкаському мисі продовжувались і
в наступні роки. Неопубліковані матеріали цих
робіт дозволяють вести мову про значно більшу
кількість захоронень скіфської доби — близько
чотирьох десятків.
Кічкаський півострів розташовувався на
правому березі Дніпра, вище від північного
краю о. Хортиця. Річка доволі різко вигина-
лась, омиваючи цей мис з північного — та пів-
денного сходу. Навпроти — на лівому березі
Дніпра в нього впадала балка з однойменною
назвою — Кічкаська. Сьогодні більша частина
мису затоплена Дніпровським водосховищем.
вцілили лише край мису, що став островом Са-
гайдачного (раніше — Леніна) посеред річища;
а також західний напільний край півострова.
Територіально вони входять до м. запоріжжя.
На території мису було багато курганних
груп, серед яких виднілись й кам’яні вимостки,
295ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
що не виступали над поверхнею. в публікаціях,
та звітній документації вони названі могильни-
ками. Одну з могил було розкопано ще 1907 р.
Я. П. Новицьким. Основні роботи проведені
1927 р. Розкопками окремих комплексів керу-
вали А. в. Добровольський, М. Я. Рудинський,
П. І. Смолічев, Я. П. Новицький «за допомоги
Д. І. Яворницького» (Рудинський 1929; Добро-
вольський 1929; Смолічев 1929). У 1928 р. до-
слідження на пам’ятці продовжують в. А. Грін-
ченко (Грінченко 1928, с. 1—7; 1928a, с. 1—36;
1928b, с. 1—21), Ф. М. Сап’ян (Сап’ян 1928,
с. 1—15) та С. С. Гамченко (Гамченко 1928,
с. 37—42). У 1930 р. — Г. Г. Мартенс (Мар-
тенс 1930, с. 16—19), а наступного, 1931 р., —
П. І. Смолічев (Смолічев 1931, с. 14—22).
звітна документація з розкопок не завжди
повна, лише частково ілюстрована. за її дани-
ми до скіфського часу з різною ступінню віро-
гідності можуть бути віднесені 40 захоронень
біля Кічкаса (додаток 3). Серед досліджених
комплексів переважають підкурганні 30 (75 %)
тоді як безкурганних — 10 (25 %) 1. При цьому,
якщо в І групі переважають підкурганні похо-
вання (17 проти 3 ґрунтових), то в могильнику
біля залізничної станції домінують вже безкур-
ганні поховання (7, при 4 в курганах).
Скіфський могильник виник на території
некрополя бронзової доби. Причому, вже тоді
була традиція захоронень як в курганах, так
і під пласкими кам’яними закладами. Най-
більш раннє з досліджених поховань (могила 6
біля залізничної станції), за набором вузди та
базисною стрілою, може відноситись до другої
половини VI — першої чверті V ст. до н. е. Про-
довжували тут ховати і в V ст. до н. е.: могиль-
ник I, курган 25, могила 2 поблизу залізничної
станції. втім, більшість могил відносяться все
ж до IV ст. до н. е.: група I, кургани 1—3, 5, 12
(південно-східне поховання), 15, 44, 46; некро-
поль 4, насип 6; залізнична станція кургани 3
та 4, могила 12.
Як згадувалось, під курганами виявлено
30 поховань скіфського часу (додаток 3). Окрім
цього в одному насипі доби бронзи справлено
тризну скіфського періоду, хоча одночасове їй
поховання не виявлене. в комплекси епохи
бронзи впущені 4 захоронення (в тому числі
раз — в безкурганну вимостку доби бронзи).
Скіфських курганів виявлено 22. Їх висота —
0,1—1,3 м, діаметр — 4,5—19 м. з них 18 місти-
ли по 1 могилі, ще під 4 комплексами було по
2 захоронення. безкурганних поховань 10. Для
9 (90 %) з них характерна кам’яна викладка на
поверхні, ще для 2 (20 %) — кромлех.
Серед поховальних споруд в Кічкаських мо-
гильниках домінують ями — 30 споруд (88,2 %).
1. вірогідно, відсоток безкурганних поховань міг
бути вищим. М. Я. Рудинський згадує значну
кількість кам’яних закладок поміж курганами
(Рудинський 1929, с. 48).
зафіксоване 1 захоронення (3 %) на давньо-
му горизонті. У 2 випадках (5,9 %) розчищено
кам’яний ящик чи обкладку могили каменями.
Раз (3 %) небіжчика покладено у зрубі (дода-
ток 3). Середня глибина ям — 1,65 м, при ць-
ому, під курганами могили в середньому дещо
глибші за ґрунтові: 1,74 м, проти 1,32 м. У 5 ви-
падках (12,5 %) зафіксовані сліди дерев’яного
перекриття, в 1 могилі (2,5 %) — кам’яного.
Підстилка була відзначена у 2 комплексах
(5 %).
Характерною ознакою кічкаських поховань
є кам’яна вимостка над ними. Її виявлено в
26 комплексах (74 %). Кромлех оточував 4 захо-
ронення (11,4 %). Тризна зафіксована в 11 по-
хованнях (27,5 %). Судячи з відсутності кісток,
кенотафами чи культово-поминальними комп-
лексами могли бути 3 могили (7,5 %). всі вони
не мали насипів. в кургані 1 могильника І, се-
ред каменів закладу, виявлено менгір.
заупокійна їжа виявлена в 15 захороненнях
(37,5 %). в усіх 7 випадках, коли приведене
визначення, це були кістки вівці. По одному
разу вони доповнювались ще й м’ясом корови
та свині (додаток 3), могили орієновані широт-
но. за лінією захід—схід (з деякими відхилен-
нями) — 19 комплексів (82,6 %). з північного
заходу, на південний схід — 3 (13 %). Ще одна
(4,3 %) — з північного сходу, на південний за-
хід (додаток 3).
У некрополі скіфського часу зафіксовано
поховання не менше як 32 індивідів. Усі з 21
встановлених поховань одиночні. Домінує пря-
ме (іноді з підігнутими чи піднятими коліна-
Рис. 5. План кам’яної вимостки могили 6 біля Кіч-
каської залізничної станції
296 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
ми) покладення небіжчиків — 13 індивідів
(86,7 %). Ще 2 рази (13,3 %) поховано черепи.
Кістяки покладено переважно головою на за-
хід — 13 осіб (85,7 %). Ще по 1 разу (7,1 %) вони
орієнтовані на схід, або північний схід (дода-
ток 3). Антропологічні визначення вказані
дуже рідко. Якщо застосувати до небіжчиків
метод статевого поділу за наявним інвентарем,
то отримаємо рівне співвідношення чоловіків і
жінок (по 7 осіб). У 2 випадках, можливо, було
покладено скіфських жінок зі зброєю (з ними
наявні як прикраси та прясло, так і озброєння),
одна з яких (курган 3, некрополь І), судячи з
наявності стріли в грудях, була нею вбита.
Для поховального інвентарю в Кічкасі, як і в
Гадючій балці, характерний високий відсоток
захоронень зі зброєю — 18 (45 %). При цьому
стріли зафіксовано в 17 могилах (42,5 %), спис
чи дротик — в 9 (22,5 %), сокирку-скіпетр — в
1 (2,5 %). Один раз зафіксовано вбивання стрі-
ли в підток списа, для кріплення древка там. У
кургані 12 цієї групи спис було вбито в дно мо-
гили. ворворки виявлено в 6 могилах (15 %): по
2 рази зі зброєю, чи в вузді. Предмети кінського
спорядження походять з 3 комплексів (7,5 %).
в тому числі вудила, псалії та ворворки — з 2
(5 %), бляшки — з 1 (2,5 %).
Прикраси трапились в 17 похованнях
(42,5 %). Найчастіше це буси та підвіски:
14 випадків (35 %). Сережки були у 7 могилах
(17,5 %). Металеві браслети — в 2 (5 %). Кільця
й булавки — по 1 разу (2,5 %). Лише раз зафік-
соване покладання дзеркала та реальгару а та-
кож бляшок-аплікацій.
Керамічний посуд виявлено в майже третині
поховань — 13 (32,5 %). Помітно переважає
ліпний посуд — 11 комплексів (27,5 %). Анти-
чна кераміка була лише у 2 випадках (5 %).
зі знарядь праці найчастіше клали ножі:
13 могил (32,5 %). Рідше прясла — 4 комплек-
си (10 %). У 2 випадках (5 %) — шило.
Цікаве покладення до могили рогу оленя,
що як згадувалось, є властивим для пам’яток
Надпоріжжя, де цей звичай має коріння в ста-
рожитностях доби бронзи.
Особливий інтерес серед поховань скіфського
часу біля с. Кічкас становить поховання 6 біля
залізничної станції, досліджене П. І. Смоліче-
вим 1931 р. (Смолічев 1931, с. 12—15). Речі з
цього комплексу хоч і передані у звіті схема-
тичними малюнками, все ж дають уявлення
про типи знахідок та дозволяють датувати
комплекс. Могила №6 не мала насипу. Розта-
шовувалась вона на скелястому березі Дніпра
на площі, що дещо понижувалась до балки,
що мала у місцевого населення назву «чотири
тирла».
Комплекс виділявся на поверхні виходом
10 каменів, викладених в формі овалу роз-
мірами 6,2 × 5,5 м, витягнутого з півночі, на
південь (рис. 6: 1). Після зняття першого шару,
на глибині 0,1—0,2 м, стало видно кам’яну
викладку, що вкривала поховання. Камін-
ня складені на площі 13 (захід—схід) на 11,5
(північ—південь) м (рис. 5). в основі цієї конс-
трукції була фігура близька до кола, трохи ви-
тягнутого з заходу, на схід. Її розміри 8 × 7 м.
Навколо кола виступали окремі камені. втім,
на північний та південний захід, схід та пів-
день вони все ж формували ніби кам’яні об-
кладки навколо порожніх місць. Під півден-
но-східним скупченням каменів, за межами
великого кола викладки знайдено кістки, зуби
та щелепи коня. Під східним — фрагмент кре-
меня та кварцитову овальну плитку зі слідами
потертості. Нижче видно округлу пляму, що
маркувала собою ямку діаметром та глибиною
0,5 м. в заповнені трапились фрагменти дерев-
ного вугілля. Під іншими скупченнями ніяких
знахідок не було.
Під каменями східної частини кола було
виявлено бронзовий ніж (1), встромлений го-
стрим кінцем в землю. На схід від нього роз-
чищено залізні вудила (2) та дві пари паліїв (3,
4) за 10 см на схід від них.
У центрі кам’яного кола — прямокутна
кам’яна вимостка розмірами 3 × 1,55 м, покла-
дена над похованням (рис. 5). Між нею та зов-
нішнім колом утворювався розрив, майже не
заповнений брилами. в західному кінці цент-
ральної кладки, під верхнім її шаром, виявле-
но кам’яну напівкруглу конструкцію, поверне-
ну відкритим боком на захід, та складену з 16
пласких каменів, покладених сторчма (рис. 6:
Рис. 6. Кічкаська залізнична станція, могила 6: 1 — вихід каменів на поверхні ґрунту; 2 — напівкругла
кам’яна конструкція; 3 — пляма могильної ями
297ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
2). Розміри каменів 0,3—0,65 × 0,2—0,25 ×
0,3—0,4 м. Розміри фігури 1,2 м (північ—пів-
день) на 1,5 м (захід—схід). в її центрі лежить
плаский камінь розмірами 0,4 × 0,3 × 0,2 м.
Після зняття каменів, на глибині 0,7 м ниж-
че рівня поля, вималювалась могильна пляма
темного кольору, орієнтована довгою віссю за
лінією захід—схід (рис. 6: 3). Форма близька до
овалу, втім, з одного боку звужена. завдовж-
ки вона 1,95 м, завширшки — 1,5 м, завглиб-
шки — 1,15 м. На глибині 1,05 м яма набирає
правильної овальної форми, а ще за 0,05 м в її
центральній частині виявлено бронзовий нако-
нечник стріли (5) й ще 2 уламки таких виробів,
а також бронзова платівка (6). Поруч був ула-
мок залізного предмету з відбитком тканини
(7). Тут розчищено й фрагменти людських зубів
та декілька дрібних черепків керамічного посу-
ду з грубого тіста.
1. Ніж бронзовий цільнолитий з однобічним,
сильно сточеним лезом. Довжина — 29,3 см,
зокрема, ручки — 9 см. ширина леза — 2,2 см,
ручки — 2 см. Товщина предмета 0,3 см (рис. 7:
5).
Типологічно цей ніж може бути співставлений
з низкою подібних масивних бронзових пред-
метів, що трапляються в похованнях попарно і
вважаються культовими (Петренко 1967, с. 27;
Ковпаненко, бессонова, Скорый, 1989, с. 87).
Це доволі рідкі знахідки, що з’являються ще в
ранньоскіфський час. На цьому етапі вони відо-
мі з Східноєвропейського Лісостепу: кургани 2
в Перебиківцях на Середньому Дністрі (Смир-
нова 1979, рис. 9: 5, 6); Реп’яхувата Могила, по-
ховання 2 (тут руків’я однієї з двох пар ножів
вкриті оригінальним орнаментом) (Ильинс-
кая, Мозолевский, Тереножкин 1980, рис. 23),
та біля Мошен (Ильинская 1975, табл. ХХ: 1, 2)
в Потясминні в Дніпровському Правобережжі;
Старша Могила в Посуллі на Лівобережжі (Іл-
лінська 1951, табл. IV: 1, 2). Такі вироби продов-
жують існувати і в V ст. до н. е., на що вказують
парні знахідки в курганах 5 біля берестняг у
Пороссі (Могилов, Диденко 2008, рис. 3: 1, 2),
8 групи частих в Середньому Подонні (замя-
тин 1946, рис. 22). У всіх випадках такі похо-
вання супроводжувались багатим інвентарем.
А в берестнягах — похованням коня. в інших
випадках — покладено тільки вузду, що могла
символізувати принесення всієї тварини (втім,
відсутність коня тут може частково пояснюва-
тись й не надто розповсюдженим звичаєм його
поховання в Північному Причорномор’ї в ран-
ньоскіфський час — можна пригадати хіба що
курган 35 біля бобриці в Пороссі (Ковпаненко
1981, с. 13)). з усіх згаданих виділяється роз-
міром насипу Старша Могила — найвищій
курган епохи скіфської архаїки, що вірогідно,
належав одному з правителів населення По-
сулля скіфської доби. Інші комплекси суттєво
поступаються їй, втім за розміром поховальних
споруд та багатством інвентарю все одно вони
можуть бути визнані такими, що належать лі-
состеповій знаті, однак — нижчого рангу.
Ніж з Кічкасу різниться зі згаданими вище
однотипними предметами насамперед тим, що
він знайдений один в поховальному комплек-
сі. Це не може бути пояснено пограбуванням
могили, адже лежав він під каменями вимос-
тки. звертає увагу і зточеність його леза. Таке
ж явище спостерігалось свого часу в берестня-
гах, Судячи з зображень, сточені леза великих
ножів з Реп’яхуватої Могили. Таким чином,
попри гіпотезу про культове призначення, такі
вироби активно експлуатувались й за прямим
призначенням — у якості ріжучого знаряддя.
2. вудила залізні петельчасті, складаються з
двох ланок, що мають квадратний перетин 8 ×
8 мм. Довжина цих сегментів 10,5 та 11,5 см. У
одній з зовнішніх петель — кільце діаметром
5 см. Такий тип вудил з’являється в Скіфії в
келермеську добу, а в середньоскіфський та
пізньоскіфський період, за рідкими виключен-
нями, є єдиним типом вживаних вудил (Моги-
лов 2008, с. 19—22).
3. залізні S-подібні дводирчасті псалії, з
пласким розширенням в центральній частині,
що має перехват для петлі вудил та 2 отвори
для кріплення ременів оголів’я. Довжина ви-
робів 14 см. Їх кінці стержнеподібні товщиною
8 мм (рис. 7: 1). Це один з найбільш поширені-
ших типів дводирчастих паліїв на півдні Схід-
ної європи, який датується 2-ю половиною
VI — IV ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 37). Анало-
гії добре відомі з Подніпровської України (Ско-
рый 1997, рис. 30: 6; Супруненко 1996, рис. 16:
Рис. 7. знахідки з поховання 6 біля Кічкаської за-
лізничної станції: 1, 2 — залізо; 3—5 — бронза
298 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
2, 3), Сіверського Дінця (бандуровский, буй-
нов 2000, рис. 33: 12), Середнього Подоння (Пу-
зикова 2001, рис. 32: 2; Савченко 2001, рис. 25:
11). Не рідкі вони й для Степової Скіфії (Ко-
валева, Мухопад 1979, рис. 1: 11), Північного
Кавказу (Мошинский 1997, рис. 1: 2). Трапля-
ються в савроматських старожитностях (Граков
1999, с. 3: 12).
4. залізні S-подібні дводирчасті псалії, з
пласким розширенням в центральній частині,
що має перехват для петлі вудил та 2 отвори
для кріплення ременів оголів’я. Кінці роз-
клепані (рис. 7: 2). Стан збереження поганий.
Це більш рідкий різновид S-подібних псаліїв.
частина таких знахідок відома з Українського
Лісостепового Подніпров’я, де вони походять з
Посулля: кургани 1 (1886 р.) під вовківцями
(Ильинская 1968, табл. XXXII: 9), 425 біля Ку-
лешівки (Галанина 1977, табл. 17: 4); Повор-
скля: насип 24 Перещепинського могильника
(Ролле и др., 2003, рис. 5: 10); басейну Тясми-
ну: кургани 10 групи Показове І (бокий 1971,
рис. 2: 14), 522 під Смілою (Петренко 1967,
табл. 26: 12) тощо. Паралелі знаходимо й се-
ред речей з пам’яток Північного Кавказу: на-
сипи 15, поховання 8, поблизу Уляпа (беглова
1989, рис. 3: 1; Лесков, беглова, Ксенофонтова,
Эрлих 2005, рис. 172: 15), 1 біля брута (Габуев,
Эрлих 2001, рис. 7: 17); Степу Причорномор’я:
Медерово (бокий 1974, рис. 7).
Ці вироби характерні для середньоскіфської
доби. І хоча окремі знахідки могли існувати й
пізніше, та більша їх частина може бути відне-
сена до другої половини VI ст. до н. е. — першої
половини V ст. до н. е. (Могилов 2008, с. 38).
5. Наконечник стріли бронзовий базисний з
трикутною голівкою та прихованою втулкою.
Довжина 2 см (рис. 7: 3). Це типова знахідка,
характерна для ранніх середньоскіфських ком-
плексів (Полін 1987, рис. 10—13).
6. Платівка бронзова, неправильної прямо-
кутної форми, з отвором на одному кінці та дво-
ма виступами-штифтиками на звороті. Довжи-
на 18 мм, ширина 10—13 мм, товщина — 1 мм
(рис. 7: 4).
7. Фрагмент залізного предмету з відбитком
тканини. вціліла довжина — 4 см, ширина —
2,5 см, товщина — 0,2 см.
Датування комплексу з Кічкасу може бути
проведене виходячи з типу вузди та озброєння.
базисний наконечник стріли характерний для
курганів другої половини VI — першої чверті
V ст. до н. е. Набір вузди середньоскіфського
часу не суперечить цій даті, а дводирчасті S-
подібні псалії з пласкими кінцями характерні
якраз для раніших середньоскіфських старо-
житностей. Підтверджує таку дату і бронзовий
ніж, що має аналогії в ранньоскіфський період
та в V ст. до н. е.
При соціальній атрибуції захоронення з Кіч-
касу ми зіштовхуємося з деякою суперечністю.
з одного боку похованого супроводжували вуз-
да та ніж, характерні для комплексів знаті. А
з іншого — небіжчика покладено у скромному
безкурганному похованні, в невеликій ямі. При
цьому, поруч наявні інші скіфські поховання
вже під насипами. враховуючи досвід соціаль-
ного поділу небагатих скіфських степових по-
ховань IV ст. до н. е. (бунятян 1985), видається
вірогідним припущення про належність небіж-
чика до небагатого прошарку знаті або до за-
можних верств рядового вершництва одного з
місцевих дніпровських надпорозьких родів.
Перелік скіфських могильників Надпоріж-
жя, досліджених Дніпробудівською експеди-
цією, згаданими некрополями, далеко не ви-
черпуються. відома з її робіт і низка окремих
цікавих знахідок скіфського часу. Серед них —
залізний кинджал (див. далі — рис. 12), що по-
ходить з неолітичного поселення на правому
березі Дніпра, навпроти вовнигзького порогу, з
досліджень А. в. Добровольського (Доброволь-
ський 1931, с. 87, 88). Навершя меча — бруско-
подібне, перехрестя — метеликоподібне, спло-
щене з боку руків’я. Лезо має паралельні краї,
що звужуються в останній третині. за класи-
фікацією Г. І. Мелюкової, предмет може бути
зарахований до 1 відділу, 1 типу (Мелюкова
1964, с. 49, 50). Обрисами він схожий до пред-
метів з Грушківки та кургану 425 поблизу Ку-
лешівки (Мелюкова 1964, табл. 16: 4, 8; Гала-
нина 1977, табл. 17: 1). Останній з комплексів,
за набором базисних наконечників стріл, може
бути віднесений до ранніх середньоскіфських
пам’яток другої половини VI — першої чверті
V ст. до н. е.
Ще одним маловідомим скіфознавцям ком-
плексом з предметами вузди з Лівобережного
Припоріжжя є курган 9 біля с. Кушугум на
південь від м. запоріжжя (Магура 1930; Лату-
ха, Саєнко 2003), досліджений С. С. Магурою в
1930 р. 1 Тут, на полі на схід від села, в урочи-
щі чайки, між Дубовою і Сухою балками, до-
слідником було зафіксовано насипи, висотою
0,6—2 м, та діаметром 16—43 м (таблиця), які
розташовувалися двома смугами, що тягнулись
з південного заходу, на північний схід (рис. 8).
всього зафіксовано 10 курганів, однак за пере-
казами місцевих жителів їх було більше, але
частина вже розорана. Ці насипи є частиною
великих курганних масивів, що тягнуться,
вздовж лівого берега Дніпра (таблиця).
1. Попри існуючі згадки про те, що С. С. Магура
розкопав кургани біля Кушугуму, працюючи в
складі Дніпрогесівської експедиції (шовклпляс
1992, с. 110), у списку членів експедиції чи спе-
ціалістів, що приймали в ній участь, складено-
му П. І. Смолічевим (Смолічев 1932, титульний
лист), його не має. ймовірно, він вів все ж окремі
роботи. Хоча не можна виключати, що вибір їх міс-
ця, мабуть, був обумовлений тогочасним високим
інтересом до пам’яток Надпоріжжя, пов’язаним з
роботами Дніпрогесівської експедиції.
299ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Дослідник обрав для розкопок два невели-
ких насипи, яким загрожувало нівелювання
через сільськогосподарські роботи. Насип 1,
споруджений в добу бронзи, містив ще й пізнь-
окочівницьке поховання (Магура 1930, с. 1—7;
Латуха, Саєнко 2003, с. 41—42). Курган 9 ви-
явився скіфським. Коротка інформація про
нього міститься лише в статті Т. І. Латухи та
в. М. Саєнка, що супроводжується зведеним
планом комплексу (Латуха, Саєнко 2003, с. 42).
Речові знахідки досі були невідомі широкому
колу спеціалістів.
Курган 9 біля Кушугума досліджувався в
кінці серпня — вересні 1930 р. висота насипу
може бути визначена виходячи з креслень про-
філів насипу. С. С. Магура подав 2 їх варіан-
ти, що дещо різняться за показниками висоти.
Сьогодні цю різницю вже важко пояснити. Су-
дячи з вказаних даних, курган стояв в місце-
вості, що дещо понижувалася до заходу, в бік
дніпровської долини. відповідно, підвищення
над оточуючим полем з цього боку найбіль-
ше: 73 чи 79 см. зі сходу курган височів тільки
на 24—29 см. Над північними околицями він
здіймався на 37—39 см, а над південними на
54—55 см. Діаметр кургану, судячи зі згаданих
профілів — 22—24 м 1.
Насип, судячи з креслень та фото щоденника,
досліджувався квадратним розкопом розмірами
1. в кресленнях профілів кургану С. С. Магури,
його верхівка позначена чомусь не нульовою точ-
кою, а позначкою +0,3 м, ніби за центральний ре-
пер чомусь взято точку на 30 см над насипом. в
подальшому це створює певне непорозуміння для
читачів, адже не ясно на якій висоті визначено
«центральний рівень», від якого подано всі глиби-
ни у щоденнику досліджень. Так глибини деяких
каменів крепіди подано на глибині 0,69—1,1 м
від «центрального рівня»; це фактично вже рівень
підкурганного ґрунту, якщо брати від поверхні
насипу.
16 × 16 м, з залишенням хрестоподібних бровок
через центр. Насипаний з ґрунту, він був оточе-
ний кільцеподібною кам’яною крепідою, брили
якої лежали на периферії схилів (рис. 9: I, II).
в насипу знайдено декілька фрагментів кера-
міки та кістка тварини, що, вірогідно являють
собою рештки тризни, або викинуті сюди з по-
ховання при пограбуванні. в верхній частині
західного сектору — частина залізної речі (за
припущенням С. С. Магури — частина шаблі).
в декількох місцях насипу згадуються глиняні
скупчення, що, можливо, являли собою викид
з могили. в південно-західному секторі насипу
розчищено бронзові предмети вузди: пряжку
та бляхи у вигляді голови лося та кисті лапи
тварини. Судячи зі знаходженнях на значних
глибинах (0,97, 1,13 та 1,37 м від «центрально-
го рівня»), частково — в районі крепіди, їх до-
цільніше пов’язувати все ж з покладанням вуз-
дечних предметів в насип чи на підкурганну
поверхню при заупокійному культі, що відоме
в скіфській поховальній традиції (Мозолевсь-
кий 1979, с. 23; Алексеев, Мурзин, Ролле 1991,
с. 68, 69; бидзиля, Полин 2012, с. 64—76), аніж
з переміщенням їх сюди при пограбуванні.
Подібним чином, очевидно, варто розглядати
й аналогічні знахідки серед каменів виклад-
ки з описаних вище поховань в Гадючій балці
та на Дніпрозаводбуді. в центрі кушугумсько-
го кургану виявлено єдине поховання. зверху
над його східною половиною вціліли камені
закладу (рис. 9: III). Під ними виявлена пляма
могили овальної форми (рис. 9: IV). Довжина
ями, орієнтованої з заходу — на схід, 2,3 м (а
з врахуванням виступу на сході — 2,7 м). ши-
рина — 1 м. Глибину в 2,5 м від «центрального
рівня» визначають кістки небіжчика. Нижня її
частина вкопана в материкову глину. запов-
нення чорноземне з окремими каменями. По-
ховання пограбоване. In situ збереглась ділян-
ка грудей та кістки правої руки, судячи з яких
Рис. 8. План курганів біля с. Кушугум
Розміри курганів біля с. Кушугум
Номер висота з
заходу, м
Діаметр (за-
хід—схід), м
1 0,7 20,5
2 1,4 28
3 2 43
4 1,55 32
5 1,64 24,3
6 0,8 22
7 0,6 18
8 0,6 16
9 до 0,79 до 24
10 0,9 21
300 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
покійний лежав витягнуто на спині, головою
на захід (рис. 9: V). Решта кісток розкидані.
зліва біля грудей виявлено 2 бронзових нако-
нечники стріл (рис. 9: V, 1). На кістці правої
руки — частина залізної речі (рис. 9: V, 2), що,
за припущенням С. С. Магури, могла бути час-
тиною меча. в могилі часто траплялись фраг-
менти залізних виробів, окремі — зі слідами
дерева (рис. 9: V, 2). зафіксовано також шмат-
ки деревини з залізними окислами.
Стать небіжчика з поховання не визнача-
лась, втім, беручи до уваги наявність в ком-
плексі стріл та вузди, можна припускати, що
це — чоловік. вузда з насипу дещо контрастує
з його відносно невеликим розміром. врахо-
вуючи розробки К. П. бунятян для більш піз-
ніх степових пам’яток IV ст. до н. е. (бунятян
1985), можна припускати, що тут був похова-
ний заможний представник рядового населен-
ня, один з вершників-воїнів, що складали осно-
ву скіфського війська того часу.
У кінці 1930 р. С. С. Магура на засіданні все-
українського археологічного комітету зробив
доповідь за результатами своїх робіт. відомо,
що за матеріалами досліджень була підготов-
лена і стаття (шовкопляс 1992, с. 110, 111). Де-
який час речі з комплексу зберігались в Архео-
логічному музеї вУАН в Києві, співробітником
Рис. 9. Курган 9 поблизу с. Кушугум: I, II — камені крепіди кургану в процесі досліджень; III — кам’яний
заклад над могилою; IV — могила; V — поховання. 1 — наконечники стріл; 2 — фрагменти залізних виробів
301ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
якого був С. С. Магура (Козловська, арк. 48).
Можна припускати, що в 1936 р., разом з інши-
ми археологічними колекціями, вони були пе-
редані в Центральний історичний музей УРСР
(сучасний НМІУ) в Києві 1. виявити дані про
них у міжвоєнних музейних інвентарних кни-
гах поки не вдалося. Можливо, що на тлі то-
гочасного масштабного реформування історич-
них та археологічних музейних установ Києва,
що супроводжувалося значним переміщенням
експонатів фондів (Радієвська, Сорокіна, за-
вальна 2016, с. 183—199), їх просто не встигли
занести в інвентарну книгу; а в подальшому
цьому завадила війна. вірогідно, в ході війни
комплекс речей з Кушугуму був депаспортизо-
ваний та частково втрачений. бляха у вигляді
голови лося в повоєнний час зберігалась серед
експонатів невідомого походження. Доля ін-
ших артефактів невідома.
Найпоказовішими знахідками з Кушугуму є
предмети кінського спорядження.
бронзова бляха у вигляді голови лося пе-
редана в характерній манері скіфського зві-
риного стилю (рис. 10: 1). в центрі композиції
округле око. Наверху роги, в місці з’єднання
яких позначено розетку. Позаду вухо. Передня
частина бляхи відсутня. в процесі підготовки
1. Щиро вдячний С. в. Діденку, О. в. Пукліній,
Т. в. Радієвській, С. А. Сорокіній за цінну допо-
могу та консультації при роботі з фондами Націо-
нального музею історії України.
статті, вказану знахідку вдалось ідентифікува-
ти із безпаспортною бляхою, що зберігається у
фондах НМІУ (Могилов, Диденко 2005—2009,
с. 210).
Такі бляхи найбільш часто використовували-
ся у вузді (Могилов 2008. с. 47, 48, рис. 96: 97).
втім іноді вони прикрашали горит й сагайдак
(шапошникова 1970, с. 212, рис. 5), захисний
панцир (черненко 1970А. с. 194, 195, рис. 3), а
може — й піхви меча (Ольховский, Храпунов
1990, с. 41).
Подібні знахідки добре відомі на широких
просторах європейської Скіфії. в Степу вони
походять з курганів 1 поблизу Новорозанівки
(шапошникова 1970, рис. 5), 7 коло Колосків
(Ольховский. Храпунов 1990, с. 42), 7 біля жда-
нова (черненко 1970, рис. 2: 4), 7 Акташського
могильника (бессонова, бунятян, Гаврилюк
1988, рис. 7: 3), Ак-Мечеть (Яковенко 1976,
рис. 7: 2). знайдені вони у Малому Семибрат-
ньому кургані на Тамани (Ильинская 1965,
рис. 3: 6), й у насипі 32 и в одній з гробниць
1868 г. Німфейского некрополя (Силантьева
1959, рис. 37: 9; черненко 1970a, рис. 3).
чимало таких знахідок і в Лісостеповій Скіфії.
Так в Дніпровському Правобережжі вони були
в курганах 198 на Тенетинці (бобринской 1894,
табл. 4: 5), 401 біля журовки (бобринской 1905,
рис. 33), Скіфська Могила (Скорый, Хохоровски
2008, рис. 2: 1) в Потясминні. А також поблизу
Кошоватого (Петренко 1967, табл. 31: 1), та в Гри-
щенцах (Галанина 1977, рис. 31: 6) в Пороссі. У
Рис. 10. бронзові знахідки з кургану 9 біля с. Кушугум: 1, 2—5 — фото зі звіту С. С. Магури; 2а — сучасний стан
302 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Лівобережному Лісостепу їх виявлено в Посуллі:
вововківці, курган 4 (Ильинская 1954, рис. 13:
7—10); Посейм’ї: борзна, курган 2 (Ильинская
1968, табл. ХХХI: 11); Поворсклі (Ролле, чер-
ненко, Махортых 2004, рис. 1; Ролле, Махортих,
черененко 2006, рис. 1: 1—4); на Дніпровській
Терасі: жовнино (Ильинская, Горишний 1975,
рис. 1). в Середньому Подонні такий артефакт
був в кургані 4 (розкопки вУАК) групи частих
(замятин 1946, рис. 14: 6).
Поширення вказаних виробів в Середній
європі: Крайова (Pвrvan 1967, rys. 50), Оргам
(Simion 2003, fig. 12, c), пов’язується зі скіфсь-
кими впливами (Скорый 2006, с. 158 — 159).
відомі вони і в савроматів (Očir-Gorjaeva 2005,
s. 157, 159).
вказані бляхи відносяться до середньоскіф-
ського періоду (друга половина VI — V ст. до
н. е.) (Могилов 2008, с. 48).
бронзова бляха у вигляді п’ятипальчастої
лапи тварини (рис. 10: 2) також знаходить чис-
ленні аналогії у комплексах середньоскіфсь-
кого часу. в Правобережному Лісостепу
вони знайдені в курганах 398 біля журовки
(бобринской 1905, рис. 7), 5 поблизу берестняг
(бобринской 1901, с. 99), в Прусах (ДП 1899,
№ 328) в Подніпров’ї; під насипом 26 поблизу
Новосілки у Східноподільській групі (Majewski
1905, rys. 67, 68). в Лісостеповому Лівобере-
жжі — походять з курганів 1, 8 (поховання 1),
18 (гробниця 1), 21 Перещепинського могиль-
ника в Поворсклі (шрамко 1994, рис. 4: 6; Мур-
зін, Ролле, білозор 1996, мал. 3; Мурзин и др.
2000, рис. 34: 10; 2002, рис. 46: 12); насипу 3
поблизу Протопопівки у Сіверськодонецькій
групі (бандуровский, буйнов, 2000, рис. 55: 9);
У Степовій Скіфії вони відомі з поховання в
Стилі (Привалова 1993, рис. 83: 70). знайдено
їх у некрополі Ольвії (Папанова 1993, рис. 28).
зафіксовано й у Середній європі та Карпато-
Подунав’ї: бича Скеля (Bukowski 1977, fig. 14:
8), чілік-Дере (Simion 2000, fig. 10: 5; 2003a,
fig. 6). Трапляються такі знахідки і в ареалі сав-
роматської культури (Смирнов 1976, рис. 1: 25).
вказані вироби типологічно різняться зі схо-
жими предметами з виокремленим великим
пальцем, що нагадують руку людини, та мо-
жуть бути віднесені до середньоскіфського часу
(Могилов 2008, с. 51, 52).
Прямокутна бронзова пряжка має Г-подіб-
ний фіксатор (рис. 10: 3). Аналогії відомі з Ук-
раїнського Лівобережного Лісостепу: кургани
2, групи І біля Малої Рогозянки (бандуровский,
буйнов 2000, рис. 39: 2) та 10 коло черемушного
на Сіверському Дінці (буйнов, бандуровский,
Окатенко 2005, рис. 1: 6); 7 Перещепинського
могильника (Мурзін, Ролле, Скорий 1995, мал.
10: 7) й 5 в уроч. Осняги коло більського горо-
дища (шрамко 1987, рис. 72: 17) в Поворсклі. в
Степовій Скіфії схожий предмет виявлено під
насипом 4 групи І в Первомаївці (Евдокимов,
Фридман 1991, рис. 3: 5). Такі вироби побутують
в V—IV ст. до н. е., найчастіше трапляючись у
второй половині V — первой половині IV ст. до
н. е. (Могилов 2008, с. 65, рис. 124: 18—21).
бронзові наконечники стріл з поховання від-
носяться до базисного, витягнутих пропорцій
(рис. 10: 4), та баштоподібного, з виступаючою
втулкою (рис. 10: 5) типів. Перший різновид най-
більш характерний для ранніх середньоскіфсь-
ких комплексів другої половини VI — першої
чверті V ст. до н. е. Другий — для дещо пізні-
ших пам’яток другої — четвертої чвертей V ст.
до н. е. (Полін 1987, рис. 10—13). Дата комплек-
су визначається за більш пізнім вістрям, однак
базисний наконечник може вказувати на рані-
ший відрізок в рамках зазначеної дати: можли-
во друга чверть — середина V ст. до н. е.
Особливий інтерес при розгляді поховального
обряду згаданих могильників становлять безкур-
ганні захоронення, перекриті переважно округ-
лою кам’яною викладкою, під якою іноді менший
кам’яний заклад мала ще й сама могила.
за кількістю відомих на сьогодні пам’яток,
безкурганні могильники в Скіфії поступаються
курганам. Та їх число з плином досліджень все
зростає. вони відомі протягом всього скіфсько-
го часу у кожному з великих регіонів Скіфії: в
Лісостепу, Степу, на Північному Кавказі. Тра-
диція кам’яних викладок над похованням, без
облаштування насипу характерна переважно
для пам’яток Степової Скіфії. Найбільше таких
комплексів досліджено в Степовому Подніпров’ї:
Михайлівка (Лагодовская, Сыманович 1973,
с. 235—240), Хортиця (Остапенко 2007, с. 150—
152), острів Дубовий (Яценко 1959, с. 64, Оста-
пенко 2007, с 148, 149) та інші. Але відомі вони
й на Донбасі: Макіївка (Полідович 1998, с. 103—
111), Стила (Привалова 1993, с. 161—167).
Трапляються в Миколаївському могильнику в
Причорномор’ї (Мелюкова 1975, рис. 28—31).
відомі в Каратаєвському некрополі в Нижньому
Подонні (Ильюков 2002, рис. 4: 6—8).
Яка ж ґенеза безкурганних поховань під
кам’яними закладами в Дніпровському Над-
поріжжі? Подібні споруди дуже добре відомі в
епоху бронзи на цій території (Добровольський
1952, с. 53—55; Лагодовська 1949, с. 158—179).
Цікаво, що іноді цей тип споруд доби бронзи
трапляється в могильниках паралельно з одно-
типними скіфськими. часом вони розташовані
буквально одна біля одної. Дуже заманливим
було б встановлення їхньої генеалогії. Адже
поховальна споруда як етнічний індикатор є
більш надійною ознакою ніж різні категорії
матеріальної культури. Останні, як більш пе-
редові, функціональні, гарні могли запози-
чуватись різними народами, утворюючи іноді
надетнічну картину поширення різноманітних
виробів. Так було, зокрема, й у скіфський час,
коли вироби «скіфської тріади», себто озброєн-
ня, спорядження коня, та предмети, виконані у
традиціях мистецтва звіриного стилю, активно
переймались у скіфів їх сусідами.
303ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Якщо б вдалось довести генетичний зв’язок
кам’яних вимосток доби бронзи та скіфського
часу в Надпоріжжі, можна було б висувати при-
пущення про мешкання тут протягом тривалого
часу автохтонного населення. Попадаючи під
культурний вплив багатьох «домінантних» ет-
носів вони переймали їхні предмети матеріаль-
ної культури, подекуди, вірогідно, змішуючись з
ними (на таке явище може вказувати, зокрема,
наявність під кам’яними вимостками катакомб,
поховальних споруд, що вважають притаманни-
ми власне кочовим скіфам). втім, якась части-
на аборигенів пронесла протягом століть і ти-
сячоліть традицію спорудження безкурганних
гробниць з кам’яними вимостками на поверхні.
вірогідно, це були осілі а не кочові жителі. На
це, окрім сталості території поширення подіб-
них могильників, вказує й наявність поселень
згаданих часів в ареалі. І якщо для доби брон-
зи це звучить достатньо звично, то чи підтверд-
жується це для скіфського періоду, з його прита-
манним для населення степу кочовим способом
життя? Сьогодні для Нижнього Подніпров’я
відома вже ціла низка скіфських поселень, ви-
никнення яких пов’язується переважно з осі-
данням кочових скіфів (Гаврилюк, Пашкевич
1991, с. 51—62; Гаврилюк, Оленковський 1992,
с. 5—36; Гаврилюк, Кравченко 1995, с. 93—95;
Гаврилюк, 1997, с. 37—41). видається, що така
картина може бути доповнена за рахунок меш-
канців, які здавна проживали на цій території.
Перейнявши багато типів предметів матеріаль-
ної культури, й, вірогідно етнічно змішуючись з
пришлими номадами, вони продовжували хова-
ти своїх небіжчиків під кам’яними закладами.
важливим доказом такої гіпотези може бути
існування неподалік безкурганних могильни-
ків поселень скіфського часу. вже згадувалось
про наявність такого селища неподалік Гадю-
чої балки. біля Михайлівського некрополя зга-
дується селище IV—III cт. до н. е. (Лагодовская,
Сыманович 1973, с. 240). Одночасно з курган-
ними і ґрунтовими похованнями існували по-
селення на Хортиці (Остапенко 2001). Поблизу
із найкраще дослідженим на Нижньому Дніпрі
ґрунтовим некрополем Скельки (Попандопуло
2011) зафіксоване селище скіфського часу (ша-
пошникова, бодянський, Щепинський 1957,
с. 38; бодянський 1977, с. 24). біля величез-
ного розмитого грунтово-курганного I благо-
віщенського могильника оглянуто поселення
з землянками, що руйнувались (бодянський
1977, с. 26, 27). Неподалік вищетарасівки, де
розкопано ґрунтове поховання, зафіксоване і
чимале поселення, що розмивалось водосхо-
вищем (бодянський 1962, с. 273; 1972, с. 24;).
Поруч зі знищеними ґрунтовими поховання-
ми в Іллінці, наявне селище скіфського часу.
Подібна ситуація спостерігалась і в Іванівці
та Карай Дубині (шапошникова, бодянський,
Щепинський 1957, с. 31, 32, 41, 42; бодянський
1972, с. 19; 1977, с. 27). Така ж картина зга-
дується й біля біленького (шапошникова, бо-
дянський, Щепинський 1957, с. 33; бодянський
1977, с. 18; Гаврилюк, Оленковский 1992, с. 17;
Остапенко 2007, с. 152).
Якщо вказане припущення вірне, то ет-
нічна картина Степової Скіфії доповнилась б
новими барвами. втім, чи можна генетично
пов’язувати безкурганні могильники з виклад-
ками доби бронзи та скіфського часу? чи була
безперервною ця традиція, чи є такі споруди у
доскіфський період? Огляд джерел показує, що
безкурганні поховання з кам’яними закладами
в кіммерійську добу у степовому Подніпров’ї ві-
домі. Такий комплекс було розкопано О.в. бо-
дянським в урочищі Круглик біля с. Федорів-
ка (бодянський 1949, с. 1—4; 1949a, с. 47—53),
могильник займав лівий мис в гирлі балки
Круглик, що переходив в плато, а з іншого
боку височів над долиною Дніпра. Поховання
не мали насипів окрім однієї невисокої моги-
ли (0,6м), дослідженої Музеєм Дніпробуду в
1935 р. Результати цих робіт наразі невідомі,
втім О. в. бодянському пізніше доводилось
бачити тут невеликий кромлех. в 1941 р. фік-
сувалось розмивання безкурганних поховань
з закладками й у кам’яних ящиках. У 1947—
1948 рр. відзначено руйнування водами могил
доби бронзи. Поховання доскіфського часу було
досліджене 1949 р. впущена в лес овальна яма,
була перекрита кам’яною закладкою розмірами
2,1 × 1 м (рис. 11: 1). верхні її камені зафіксо-
вані на глибині 0,3 м. Під вимосткою виявлено
пошкоджене поховання (№ 1). На глибині 1,1м
збереглись тільки підігнуті ноги. Кістяк лежав
головою до заходу — південного заходу. Мож-
ливо — у скорченому стані. в районі, де мог-
ла бути його голова розчищено округлотілий
кубок (рис. 11: 3). висота посудини — 13,5 см,
діаметр боків — 14,5 см, отвору горла — 9,5 см,
дна — 3,5 см. Товщина стінок — 0,4 см. На
дні — ввігнутість всередину. Тулуб округлий.
Поверхня місцями підлощена. Колір ззов-
ні — рудуватий, на зламі — чорнуватий. Посу-
дина була розбита в давнину. Для кріплення
її частин під вінцями обабіч зламу зроблено
2 отвори для стягування шнурком. Тулуб куб-
ку прикрашено орнаментом. він складається з
горизонтальної смуги, що передана 2 врізними
лініями, поле між якими заповнено смугою ку-
топодібних значків. від горизонтального поясу
вниз відходять заштриховані трикутники.
Нижче, на глибині 1,9 м виявлено похован-
ня 2. Підліток віком до 12 р лежав прямо, на пра-
вому боці, головою до заходу-південного заходу.
Ліва рука дещо зігнута в лікті. Гомілки ніг обва-
лені розмивом (рис. 11: 2). Речей не виявлено.
О. в. бодянський зарахував комплекс до
пізньої бронзи чи епохи раннього заліза (бо-
дянський 1949, с. 3; 1949a, с. 51). О. І. Тере-
ножкін співставляв його з білозерськими за-
хороненнями (Тереножкин 1976, рис. 97: 15).
втім, аналогії мотивам орнаменту на кераміці
304 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
з передскіфських комплексів (Махортых 2005,
рис. 33: 3; 68: 11; 81: 8), дозволяють датувати
його кіммерійським періодом. Нижнє похован-
ня більш раннє, на жаль, ніяких датуючих ре-
чей не містило. Якщо припустити, що має місце
допоховання небіжчика (вірогідно — родича)
ярусом вище, аналогії чому відомі у ґрунтових
могильниках скіфського часу (Лагодовская,
Сыманович 1973, с. 236—239; Мелюкова 1975,
с. 69, 70, 75, 76), нижнє захоронення також
може відноситись до передскіфського періоду.
Некрополь в урочищі Круглик, беручи до
уваги наявність розкопаних тут безкурганних
могил з кам’яними викладками доби бронзи,
передскіфського та скіфського часу (Доброволь-
ський 1949, с. 186—189), яскраво демонструє
безперервність спорудження кам’яних закла-
док в Надпоріжжі протягом тривалого хроно-
логічного діапазону.
безкурганне скорчене поховання 3 біля
золотої балки (рис. 11: 6—15) теж перекри-
валось кам’яним завалом (Добровольський
Рис. 11. Передскіфські поховання з кам’яними закладами з Нижнього Подніпров’я: 1—3 — Федорівка,
Круглик; 4, 5 — Дніпрозаводбуд, курган 25, поховання 6; 6—15 — золота балка, поховання 3 (3, 11—15 —
кераміка; 5 — камінь; 8—10 — бронза)
305ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
1960, с. 164, 165). Комплекс віднесено до перед-
скіфської доби (Тереножкин 1976, с. 44, рис. 2:
37) С. в. Махортих датує цим часом і похован-
ня 4 під кам’яною закладкою в с. вовниги біля
балки башмачка (Лагодовська 1949, с. 176,
177; Махортых 2005, с. 333).
У Надпоріжжі відомі й окремі ґрунтові до-
скіфські поховання без кам’яної викладки.
Одне з них було досліджене 1951 р. О. в. бо-
дянським біля с. волоське (бодянський 1951,
с. 15, 16; 1951a, с. 53—55; Тереножкин 1976,
с. 39, табл. VI).
використання каменя в поховальних спору-
дах взагалі вельми характерне для доскіфських
пам’яток Степової України (Махортых 2005,
с. 53, 96). Показово, що кам’яні заклади над
похованнями притаманні не тільки ґрунтовим,
але й підкурганним захороненням. Одне з них,
що містило кіммерійську стелу, було впускним
в курган 25 на Дніпрозаводбуді в м. запоріжжя
(Міллер 1930, с. 3—5; 1930a, с. 3, 4) 1. Насип ви-
сотою 0,97 м і діаметром 32 м було споруджено
в добу бронзи. Доскіфське захоронення 6 впу-
щене трохи північніше центру насипу. Пізніше
тут здійснене й сарматське захоронення. Кім-
мерійський комплекс виявився порушеним,
грабіжницька яма добре простежувалась Ок-
ремі каміння над ним почали траплятися вже
в верхній частині насипу. На глибині 2,3 м ви-
малювалась чорна могильна пляма розмірами
2,3 × 1,8 м, орієнтована довгою віссю з півночі,
на південь. На цьому рівні виявлено кам’яний
заклад, з поміж брил якого вирізнялась перед-
скіфська стела (рис. 11: 4). вона стояла похило,
входячи нижнім кінцем в шар каменя.
Довжина статуї 1 м, товщина 23—28 см, у вер-
хній частині — 16 см. вирізьблена вона з грані-
ту, боки підтесані. зверху позначено два ряди
«намиста». верхня смуга передана квадратни-
ми намистинами, з обох боків яких позначено
ще й трикутні привіски. Намистини нижнього
ряду — ромбічні. Центральне місце серед них
займає кругла фігура (рис. 11: 5). Контури ями
нижче погано простежувались. На глибині 3,1 м
її ознаки вже не фіксувались. від знищеного по-
ховання вціліла лише стегнова кістка.
Найбільшої уваги в похованні заслуговує,
безперечно, стела. Незвичайне її місце в ком-
плексі: серед каменів закладу. Це незвичайне
для доскіфських статуй місце. Найчастіше, коли
вони були прив’язані до поховального комплек-
су, їх знаходили в насипі кургану (Тереножкин
1978, с. 13—20). в дуже рідких випадках стели
збереглись в місці початкового встановлення й у
скіфських комплексах (Ольховский, Евдокимов
1994, с. 7). Постає питання: чи була запорізька
1. О. І. Тереножкін, публікуючи передскіфську ста-
тую з цього комплексу, помилково пише про її
виявлення в кургані на правому березі Дніпра
в районі будівництва Дніпрогесу в верхньохор-
тицькому районі запорізької обл. (Тереножкин
1978, с. 18, 19).
кам’яна баба з самого почат-
ку встановлена в закладі
доскіфського комплексу,
чи її повторно використали
тут у якості звичайного ка-
меню завалу більш пізньо-
го захоронення? Адже саме
поховання зруйноване, і
єдиний індикатор культур-
ної належності тут — сама
статуя. Похиле положення
кам’яної брили, та те, що
нижнім кінцем вона входи-
ла в шар кам’яної вимостки,
свідчить на користь першого
припущення. Очевидно, ми
маємо дуже рідкий випадок
встановлення статуї прямо
в ямі захоронення. в якості
аналогії раннього залізного
віку можна привести ґрунто-
ву могилу-катакомбу 155 з
Світловодського могильника
скіфського часу в Централь-
ній Україні. в дно її вхідної
ями була вкопана кам’яна
плита, біля якої залишена
жертовна їжа. Комплекс да-
тується IV ст. до н. е. (Пан-
ченко 2014, с. 105—108).
Як бачимо, в Дніпровсь-
кому Надпоріжжі протягом
тривалого часу простежуєть-
ся поховальна традиція
спорудження кам’яних ви-
мосток над безкурганними
похованнями. вона бере
початок ще з доби бронзи,
існує в передскіфську добу,
поширена в скіфський пе-
ріод. видається вірогідним
припущення про прожи-
вання в окреслений період
тут автохтонного населен-
ня. У той час воно активно
взаємодіє з домінуючим тут
власне скіфським ірансь-
ким компонентом. Причому
це проявляється не лише в
запозиченні ними виробів
скіфських типів. Схоже, що
мало місце й етнічне змішу-
вання з номадами. Про це
говорить наявність в зга-
даних безкурганних некро-
полях катакомб, а також звичаю встромлення
зброї в дно поховальних споруд — ознак, які
спеціалісти вважають властивими власне ко-
човим скіфам (Скорый 2003, с. 47, 49). Та, нез-
важаючи на це, припоріжське населення все ж
пронесло через тисячоліття специфічні тради-
ції свого поховального обряду.
Рис. 12. заліз-
ний кинджал
з вовнигзького
поселення
306 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Додаток 1
пОхОВАЛЬНиЙ ОБРЯД МОГиЛЬ-
НиКА ГАДЮчА БАЛКА 1
МОГИЛЬНИК 1
Могила 1, південна. Має викладку. Тип могили:
яма, кругла. Розміри: 1,3 × 1,3 × 1,4 м. Інвентар:
посуд: фр. ліпного.
Могила 1, північна. Має викладку. Тип могили:
яма, овальна. Розміри: 1,6 × 0,95 × 1,45 м. Орієн-
тування поховальної споруди: з—С. Похований: є
кістки. Інвентар: посуд: фр. античних амфор, фр.
ліпного — 1 горщик; зброя: 1 стріла. Примітки:
скребачка. Датування: V—IV ст. до н. е.
Могила 2. Має викладку. Тип: яма, кругла.
Заупокійна їжа: кінь, вівця. Інвентар: посуд: фр.
ліпного. Примітки: скребачка.
Могила 3. Тризна: кістки тварин під викладкою.
викладка кругла. Тип могили: яма. Північна,
розміри: 1 × 0,55 × 0,47 м. Тип: яма. Південна,
розміри: 2,35 × 1,25 × 2,45 м. Похований: кістки
відсутні. Інвентар: зброя: 38 стріл, 1 спис; вузда:
1 вудила, 2 псалія; предмети побуту: 1 ніж.
Примітки: фр. рогу оленя, 8 бронзових «листочків».
Датування: друга—четверта чверті V ст. до н. е.
Могила 10. Має викладку. Тип могили: яма,
кругла.
Могила 11. Має викладку. Тип могили: яма.
Інвентар: посуд: фр. 1 античної амфори.
МОГИЛЬНИК 2
Курган 1, висота — 0,25, діаметр — 5 м. Має
викладку. Тип могили: яма, кругла. Розміри: 2,4 ×
0,9—1,4 × 1,25 м. Орієнтування поховальної споруди:
з—С. Похований: кістки 1 людини. Інвентар:
зброя: 1 підток = 1 стріла.
Курган 2, висота — 0,3, діаметр — 6,7 м. Тризна:
фр. амфор, кістки тварин в насипу. Має викладку.
Тип могили: яма, кругла. Розміри: 1,8 × 1,33 ×
1,85 м. Орієнтування поховальної споруди: з-Пн-з—
С-Пд-С. Похований: кістки 1 людини. Положення
небіжчика: випростаний, Пн-з. Інвентар: зброя:
1 підток = 1 стріла; предмети побуту: 1 ніж.
Могила 3. Тризна: кістки тварин у викладці. Має
викладку. Тип могили: яма, кругла. Розміри: 1,8 ×
1,1 × 2 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Похований: кістки 1 (?) людини. Інвентар: зброя:
1 меч, 1 спис, 1 підток, 1 ворворка. Примітки: спис,
меч і підток вбиті в землю.
Могила 4. Тризна: кістки тварин у викладці. Має
викладку. Тип могили: яма, кругла. Розміри: 2,15 ×
0,95—1 × 2 м. Орієнтування поховальної споруди:
з—С. Похований: кістки 1 людини. Положення
небіжчика: випростаний, з. Заупокійна їжа:
корова. Інвентар: зброя: 1 меч, 73 стріли, 1 пояс.
Датування: IV ст. до н. е.
1. через технічну неможливість наведення інформа-
ції у табличному форматі, її дано в описовому виг-
ляді. Інформація у додатках 1—3 структурована
таким чином. Курган / могила, номер, параметри.
Тризна, опис. Могила, опис. Розміри: довжина,
ширина, глибина. Орієнтування поховальної спо-
руди. Поховані, опис. заупокійна їжа. Інвентар:
посуд; зброя; прикраси і предмети туалету; пред-
мети побуту. Примітки. Датування.
Могила 5. Має викладку. Тип могили: яма. Розміри:
1,7 × 1,2—1,4 × ? м. Похований: є кістки. Заупокійна
їжа: вівця. Інвентар: зброя: 1 стріла, 1 ворворка;
прикраси, предмети туалету: 1 намистина.
Примітки: фр. заліза. Датування: IV ст. до н. е.
Могила 6. Має викладку. Тип могили: яма,
овальна. Орієнтування поховальної споруди: Пн—
Пд. Похований: кістки 1 (?) людини. Інвентар:
посуд: 1 фр. 1 ліпного горщика; зброя: 11 стріл;
прикраси, предмети туалету: 13 намистин.
Могила 7. Має викладку. Тип могили: яма.
Розміри: 1,5 × 1,3 × ? м. Похований: кістки 1 (?)
людини. Інвентар: прикраси, предмети туалету:
1 намистина; предмети побуту: 1 брусок.
Могила 8. Має викладку. Тип могили: яма,
кругла. Інвентар: посуд: фр. античних амфор;
зброя: 1 стріла. Датування: IV ст. до н. е.
ЛІвИй СХИЛ ГАДючОЇ бАЛКИ
Могила 3, поховання 9. Має викладку. Тип
могили: яма, кругла. Розміри: 1,95 × 0,85 × 0,83 м.
Орієнтування поховальної споруди: Пн-з—Пд-С.
Похований: кістки 1 людини. Положення небіжчика:
випростаний, Пн-з. Інвентар: посуд: фр. античних
амфор; зброя: 1 стріла. Датування: IV ст. до н. е.
Додаток 2
пОхОВАЛЬНиЙ ОБРЯД МОГиЛЬ-
НиКА НА ДНІпРОЗАВОДБУДІ
(Рсп — ранньоскіфський період,
ссп — середньоскіфський період)
Курган 4, насип «високий», поховання центральне.
Тип могили: яма, овальна. Розміри: 2,7 × 1—
1,8 × 1,7 м. Орієнтування поховальної споруди:
з—С. Похований: є кістки. Заупокійна їжа: кінь.
Датування: РСП, ССП.
Курган 4, поховання впускне. Інвентар: вузда:
1 пслалій. Датування: ССП.
Курган 7, висота — 2,4, діаметр — 35 м.
Поховання «б». Має викладку. Тип могили: яма,
прямокутна. Розміри: ? × ? × 1 м. Похований: кістки
1 людини. Положення небіжчика: випростаний,
Пн-з. Інвентар: зброя: 3 стріли; предмети побуту:
1 ніж. Датування: IV ст. до н. е.
Курган 8, висота — 1,5, діаметр — 28 м; має рів.
Тризна: кістки у рові; фр. амфор і кістки у викладці.
Має викладку, крепіду. Тип могили: яма, прямокутна.
Розміри: 2,55—2,85 × 2,2 × 2,8 м. Похований: кістки 1 (?)
людини. Заупокійна їжа: кінь. Інвентар: посуд: фр.
ліпного, фр. амфор; зброя: 1 спис, 1 панцир; прикраси,
предмети туалету: 1 пластина золота; предмети
побуту: 1 ніж. Примітки: спис і панцир у насипу.
Курган 9, висота — 1,9, діаметр — 24 м. Тризна:
кераміка в насипу, людські кістки у крепіді. Має
крепіду. Тип могили: яма, овальна. Розміри: 2,7 ×
1,2 × 3,8 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Курган 9 (11) 1930, «маленьке підвищення»; має
рів. Тип могили: яма.
Курган 39, висота — 0,12, діаметр — 6 м. Тип
могили: катакомба, тип 2. Має кам’яний заслон.
Розміри: вхідна яма — 1,75 × 1 × >2 м, катакомба —
? × 0,8 × >2 м. Орієнтування поховальної споруди:
з—С. Похований: кістки 1 жінки (?). Заупокійна
їжа: вівця. Інвентар: посуд: фр. античного
червонолакового; прикраси, предмети туалету:
2 намистини. Датування: IV ст. до н. е.
307ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Курган 40, висота — 0,15, діаметр — 5,75 м.
Тризна: кістки коня в насипу. Має дерев’яний заслон.
Тип могили: катакомба, тип 4. Розміри: вхідна яма —
1,6 × 0,7—1,1 × 2,1 м, катакомба — 2,4 × 2,08—2,27 ×
2,3 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Похований: кістки 1 людини. Положення небіжчика:
з (?). Заупокійна їжа: вівця. Інвентар: посуд: фр.
кам’яного блюда; зброя: 1 стріла; прикраси, предмети
туалету: 5 намистин, 1 сережка; предмети побуту:
ніж (?), 2 прясла. Примітки: в могилі деревне
вугілля. Датування: IV ст. до н. е.
Могила 1 (12). Має круглу викладку. Тип могили:
яма, прямокутна. Розміри: 2,2 × 1,15 × 1,25 м. Орієнту-
вання поховальної споруди: Пн-з—Пд-С. Похований:
кістки 1 людини. Положення небіжчика: випростане,
Пн-з. Заупокійна їжа: кінь, фр. людських кісток. Ін-
вентар: прикраси, предмети туалету: 1 намистина.
Могила 4 (10). Має кам’яний заслон, виклад-
ку. Тип могили: катакомба, тип 1. Розміри: вхідна
яма — 1,21 × 0,9—1,5 × 1,3 м, катакомба — 1,54 ×
1,05 × 1,35 м. Орієнтування поховальної споруди:
з—С. Похований: кістки 1 людини. Положення не-
біжчика: випростане, з-Пн-з. Заупокійна їжа: кінь.
Інвентар: посуд: 1 дерев’яне блюдо = 1 скоба; при-
краси, предмети туалету: 2 браслети = 7 + 8 на-
мистин, 2 сережки = 1 підвіска, 44 намистини; пред-
мети побуту: 1 ніж. Датування: IV ст. до н. е.
«Могила 36» 1930, поховання «А». Має викладку.
Тип могили: яма (?), напівовальна. Розміри: 1,6 × 0,9 ×
1,79 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С. Похо-
ваний: кістки 1 людини. Положення небіжчика: вип-
ростане, з. Заупокійна їжа: вівця (кістки в горщику).
Інвентар: посуд: 1 ліпний горщик; зброя: 28 стріл;
предмети побуту: 1 ніж. Примітки: фр. бронзи. Да-
тування: середина — друга половина V ст. до н. е.
«Могила 36» 1930, поховання «б». Має викладку,
підстилку. Тип могили: яма (?), напівовальна. Роз-
міри: 2,65 × 2,2 × 1,9 м. Орієнтування поховальної
споруди: з—С. Похований: 1 жінка. Положення
небіжчика: випростане, з. Заупокійна їжа: вівця,
корова. Інвентар: прикраси, предмети туалету:
1 дзеркало, >10 намистин; предмети побуту: 1 ніж.
Примітки: дзеркало у берестяному футлярі. Дату-
вання: V—IV ст. до н. е.
Додаток 3
пОхОВАЛЬНиЙ ОБРЯД КІчКАсЬ-
Ких МОГиЛЬНиКІВ (ссп — се-
редньоскіфський період, псп —
пізньоскіфський період)
КІчКАС І
Курган 1 1927, висота — 1, діаметр — 19 м. Триз-
на: кістки коня на насипу. Має дерев’яне перекрит-
тя, викладку. Тип могили: яма, зруб. Розміри: 3,7 ×
2,3 × 1,95 м. Орієнтування поховальної споруди:
з-Пд-з—С-Пн-С. Похований: кістки 1 людини. По-
ложення небіжчика: з. Заупокійна їжа: вівця. Ін-
вентар: зброя: 7 стріл. Примітки: спалене дерево в
ямі, менгір в закладі. Датування: IV ст. до н. е.
Курган 2 1927, висота — 1, діаметр — 13,7 м. Має
дерев’яне перекриття, викладку. Тип могили: яма.
Розміри: 2,65 × 1,4—1,55 × 1,8 м. Орієнтування по-
ховальної споруди: з-Пн-з—С-Пд-С. Похований: кіс-
тки 1 людини 40 років. Положення небіжчика: вип-
ростане, з. Заупокійна їжа: присутня. Інвентар:
зброя: 2 стріли, 2 вток; прикраси, предмети туа-
лету: 2 намистини, реальгар; предмети побуту:
1 прясло. Примітки: дерев’яні предмети з цвяшка-
ми, бронзовий астрагал. Датування: IV ст. до н. е.
Курган 3 1927, висота — 0,55, діаметр — 6,5 м.
Тризна: кістки тварин (коня), фр. амфор на насипу.
Має викладку. Тип могили: яма, овальна. Розміри:
2,1 × 0,97—1,1 × 1,7 м. Орієнтування поховальної
споруди: з-Пн-з—С-Пд-С. Похований: кістки 1 лю-
дини 30 років. Положення небіжчика: випростане,
С-Пд-С. Заупокійна їжа: корова, вівця. Інвентар:
посуд: 1 ліпний горщик; зброя: 2 підтока = 3 стріли;
вузда: 1 ворворка; прикраси, предмети туалету:
1 бляха золота, 21 намистина металева, 9 скляних,
1 булавка, реальгар; предмети побуту: 1 прясло.
Примітки: 1 стріла в грудях. Датування: перша
чверть IV ст. до н. е.
Курган 5 1927, висота — 0,3, діаметр — 5,2 м.
Тризна: фр. амфор в насипу. Має дерев’яне (?) пере-
криття, кромлех, викладку. Тип могили: яма, прямо-
кутна. Розміри: 1,8 × 0,65—0,7 × 2 м. Орієнтування
поховальної споруди: з—С. Похований: кістки 1 лю-
дини. Положення небіжчика: випростане, з-Пн-з.
Інвентар: прикраси, предмети туалету: 1 кільце,
1 сережка (?); предмети побуту: 1 шило (?). Дату-
вання: IV (?) ст. до н. е.
Курган 6 1927. Інвентар: прикраси, предмети
туалету: намисто.
Курган 12 1928, діаметр — 5—7 м, поховання
центральне. Має перекриття на давньому горизонті,
кромлех, викладку. Заупокійна їжа: вівця. Інвен-
тар: зброя: 1 спис; прикраси, предмети туалету:
2 сережки; предмети побуту: 1 ніж.
Курган 12 1928, поховання Пд-С. Розміри: 2,6 ×
1,25—1,4 × 1,85 м. Орієнтування поховальної спо-
руди: з—С. Похований: кістки 1 людини. Положен-
ня небіжчика: випростане, з. Інвентар: зброя:
≥42 стріли, 1 спис. Примітки: спис вбито в дно, фр.
заліза. Датування: IV ст. до н. е.
Курган 15 1927, висота — 0,5, діаметр — 5—7 м.
Має дерев’яне (?) перекриття, викладку. Тип моги-
ли: яма, овальна. Розміри: 1,7 × 0,8 × 1,4 м. Орієн-
тування поховальної споруди: з—С. Похований:
кістки 1 чоловіка. Заупокійна їжа: присутня. Інвен-
тар: прикраси, предмети туалету: 1 сережка (?),
1 намистина. Датування: IV (?) ст. до н. е.
Курган 16 1927, висота — 0,5, діаметр — 5—7 м.
Порушене впускне поховання в курган доби бронзи.
Інвентар: прикраси, предмети туалету: 1 дзерка-
ло, 1 намистина.
Курган 17 1927, висота — 0,5, діаметр — 8,5—10 м.
Має дерев’яне (?) перекриття, викладку, підстилку.
Тип могили: яма. Розміри: ? × ? × 3,2 м. Орієнтування
поховальної споруди: Пн-з—Пд-С. Похований: кістки
1 людини. Положення небіжчика: випростане, Пн-С.
Заупокійна їжа: вівця. Інвентар: зброя: 40 стріл; пред-
мети побуту: 1 ніж. Датування: V—IV (?) ст. до н. е.
Курган 19 1927, висота — 0,5, діаметр — 8—12 м.
Має викладку, підстилку. Тип могили: яма, оваль-
на. Розміри: 1,8 × 1 × 1 м. Орієнтування поховаль-
ної споруди: з—С. Похований: кістки 1 людини.
Положення небіжчика: випростане, з. Заупокійна
їжа: присутня. Інвентар: прикраси, предмети ту-
алету: 8 намистин; предмети побуту: 1 ніж.
Курган 19 1927, поховання 2. Тип могили: яма,
овальна. Розміри: 2 × 1 × 1,15 м. Орієнтування похо-
вальної споруди: з—С. Похований: кістки 1 людини.
Положення небіжчика: випростане, з. Заупокійна
їжа: присутня. Інвентар: посуд: фр. ліпного; при-
краси, предмети туалету: 4 намистини скляні, 4
срібні. Примітки: фр. бронзи і заліза.
308 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Курган 21 1928, висота — 0,18, діаметр — 10 м.
Поховання центральне. Має викладку. Тип могили:
яма. Розміри: 1,85 × 0,67—0,75 × 0,92 м. Орієнтуван-
ня поховальної споруди: з—С. Похований: присутні
кістки людини. Інвентар: посуд: 1 ліпний горщик.
Примітки: фр. заліза. Датування: ССП — ПСП.
Курган 21 1928. Поховання бокове. Має викладку.
Тип могили: яма. Розміри: ? × 7 × 0,95 м. Похований:
присутні кістки людини. Інвентар: посуд: 1 ліпний
горщик.
Курган 25 1927, висота — 0,7, діаметр — 10 м.
Тризна: фр. амфор в насипу. Тип могили: яма, ви-
тягнуто-трапецієподібна. Розміри: 2,2—2,5 × 1,2 ×
1,6 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С. По-
хований: кістки 1 чоловіка. Положення небіжчика:
випростане, з. Інвентар: зброя: 1 молоточок-ски-
петр, 7 стріл, 1 підток; вузда: 2 ворворки, 1 бляха.
Примітки: фр. заліза. Датування: V ст. до н. е.
Курган 29 1927, висота — 1,2, діаметр — 7—10 м.
Має крепіду, викладку. Тип могили: яма, овальна.
Розміри: 2,3 × 1 × 1,6 м. Орієнтування поховальної
споруди: Пн-з—Пд-С. Похований: присутні кістки
людини. Заупокійна їжа: присутня. Інвентар: по-
суд: фр. античні; зброя: 1 стріла. Датування: V—
ІV ст. до н. е.
Курган 35 1927, висота — 3, діаметр — 40—45 м.
Тризна: фр. амфор, горілі фр. на насипу. Курган
доби бронзи використано для здійснення тризни в
скіфський час.
Курган 36 1927, висота — 1,2, діаметр — 12 м.
Тризна: фр. амфор в насипу. Тип могили: яма,
овальна. Розміри: 2,4 × 1,2 × 1,7 м. Орієнтування
поховальної споруди: Пд-з—Пн-С. Похований: при-
сутні кістки людини. Заупокійна їжа: присутня.
Курган 44 1927, висота — 1,3 м. Має викладку. Тип
могили: яма. Розміри: ? × ? × 1,69 м. Похований: кіст-
ки 1 людини. Положення небіжчика: випростане, з.
Заупокійна їжа: присутня. Інвентар: посуд: 1 кілік;
зброя: 78 стріл, 1 спис, 1 підток; предмети побуту:
1 ніж. Датування: перша чверть ІV ст. до н. е.
Курган 46 1927. Має викладку. Тип могили: яма.
Розміри: ? × ? × 2,27 м. Похований: кістки 1 людини.
Положення небіжчика: випростане, з. Заупокійна
їжа: вівця. Інвентар: посуд: 2 ліпних горщики;
зброя: 4 стріли; прикраси, предмети туалету: 2
(?) сережки, 3 намистини; предмети побуту: 1 ніж.
Примітки: впускне в курган доби бронзи. Датуван-
ня: ІV ст. до н. е.
Могила 4 1927. Має викладку. Тип могили: яма,
овальна. Розміри: 1,7 × 1,2 × 1,65 м. Орієнтування
поховальної споруди: Пн-з—Пд-С. Похований: кіст-
ки 1 дорослої людини. Інвентар: предмети побу-
ту: 1 ніж.
Могила 10 1927. Має викладку. Примітки: похо-
вання не виявлено.
Могила 11 1927. Має викладку. Тип могили: яма.
Розміри: ? × ? × 0,95 м. Похований: 1 череп. Інвен-
тар: посуд: 1 ліпний горщик.
КІчКАС IV
Курган 2 1927, висота — 0,5—0,7, діаметр — 12 м.
Поховання «А». Положення небіжчика: випростане,
коліна підняті, з. Заупокійна їжа: вівця. Інвентар:
предмети побуту: 1 ніж. Примітки: впускне в
курган доби бронзи.
Курган 3 1927, висота — 0,8, діаметр — 8 м. Має
викладку. Тип могили: яма. Розміри: ? × ? × 2,5 м.
Положення небіжчика: випростане, з-Пн-з. Заупокійна
їжа: вівця, свиня (?). Інвентар: зброя: 1 стріла.
Курган 4 1927, висота — 0,5, діаметр — 18 м. Має
викладку. Тип могили: яма. Розміри: ? × ? × 2 м.
Похований: кістки 1 людини. Інвентар: прикраси,
предмети туалету: 12 намистин; предмети побуту:
1 ніж, 2 прясла. Примітки: ріг оленя.
Курган 6 1927, висота — 1,8, діаметр — 18 м. Тип
могили: яма. Розміри: ? × ? × 1,6 м. Похований: кістки
1 людини. Положення небіжчика: випростане, з.
Інвентар: зброя: тлін списа, 1 стріла. Примітки:
впускне в курган доби бронзи.. Датування: ІV ст. до
н. е.
Курган Гамченка 1928. Має викладку, 2 кромлехи.
Тип могили: яма, овальна. Розміри: 2,5 × 0,82 ×
1,48 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Похований: кістки 1 чоловіка. Заупокійна їжа: вівця.
Інвентар: зброя: 1 стріла; 1 кинджал; прикраси,
предмети туалету: 1 намистина. Примітки:
стегнові кістки вкриті вохрою, фр. заліза.
КІчКАС Х
Курган 1927, висота — 0,5, діаметр — 4,5—6,5 м.
Насип кам’яний. Похований: кістки 1 людини.
Інвентар: предмети побуту: 1 ніж.
КІчКАС, зАЛІзНИчНА СТАНЦІЯ
Курган 1 1930, висота — 0,3, діаметр — 13 м.
Тризна: горщик в насипу. Розміри могили: 0,8 ×
0,7 × 0,8 м. Похований: 1 череп. Заупокійна їжа:
присутня. Інвентар: прикраси, предмети туалету:
1 намистина, 2 сережки, 1 підвіска-белемніт.
Примітки: фр. рогу оленя.
Могила 2 1930. Має круглу викладку, кам’яну
перегородку. Тип могили: яма. Розміри: ? × ? ×
1,6 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Похований: кістки не знайдено. Інвентар: зброя:
25 стріл; предмети побуту: 1 ніж. Примітки:
кенотаф? Датування: середина — друга половина
V ст. до н. е.
Курган 3 1931, висота — 0,3, діаметр — 8 м, насип
кам’яний. Тризна: фр. амфори, точильний камінь в
насипу. Тип могили: ящик кам’яний. Інвентар:
посуд: 1 ліпний горщик. Примітки: культово-
поминальн комплекс. Тип могили: яма, прямокутна.
Розміри могили: 2,8 × 0,65 × 1,65 м. Орієнтування
поховальної споруди: з—С. Похований: кістки
відсутні. Інвентар: зброя: 45 стріл, 1 спис,
1 підток, 3 ворворки. прикраси, предмети туалету:
1 сережка, 5 намистин, фарба. Примітки: кенотаф
(?); керамічні конусоподібні предмети. Датування:
ІV ст. до н. е.
Курган 4 1931, висота — 0,1, діаметр — 9 м, насип
кам’яний. Має кам’яне перекриття. Тип могили:
яма, овальна. Розміри: 1,8 × 1 × 1,5 м. Орієнтування
поховальної споруди: Пн-С—Пд-з. Похований:
присутні кістки. Інвентар: посуд: 1 ліпний горщик;
зброя: 110 стріл, 1 кинджал, 3 ворворки. прикраси,
предмети туалету: >10 намистин, 1 підвіска,
1 браслет. Датування: ІV ст. до н. е.
Курган 5 1931, висота — 0,15, діаметр — 8 м.
Тип могили: яма, прямокутна. Розміри: 2,1 × 1,4 ×
1,8 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Інвентар: посуд: фр. ліпного.
Могила 6 1931. Тризна: кінські кістки, ліпний
посуд, вудила під викладкою. Має напівкруглий
кромлех. Тип могили: яма, овальна. Розміри: 1,95 ×
1,5 × 1,15 м. Орієнтування поховальної споруди: з—
С. Похований: присутні кістки. Інвентар: посуд: фр.
309ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
ліпного; зброя: ≥2 стріли; вузда: 1 вудило, 4 псалія;
предмети побуту: 1 ніж. Примітки: бронзова
пластина. Датування: друга половина VІ — перша
чверть V ст. до н. е.
Могила 7 1931. Тризна: фр. амфор, ліпного посуду,
скребачка в викладці. Має круглу викладку.
Могила 8 1931. Тризна: кінські кістки в
викладці. Має круглу викладку. Тип могили: яма,
овальна. Розміри: 2,1 × 1,3 × 1,35 м. Орієнтування
поховальної споруди: з—С. Похований: присутні
кістки. Інвентар: посуд: фр. ліпного; прикраси,
предмети туалету: ≥1 сережка, фарба; предмети
побуту: 1 прясло (?), 1 шило (?).
Могила 10 1931, поховання 1. Має круглу
викладку, кромлех. Тип могили: яма. Розміри: 1,8 ×
1,1 × 1,4 м. Орієнтування поховальної споруди: з—
С. Похований: присутні кістки. Інвентар: посуд:
фр. ліпного; вузда: 1 вудило, 1 псалій, 1 ворворка;
прикраси, предмети туалету: 2 намистини.
Могила 10 1931, поховання 2. Тризна: фр. ліпного
посуду в викладці. Тип могили: кам’яний ящик.
Розміри: зовнішні 1,35 × 0,8 × ? м. Орієнтування
поховальної споруди: з—С. Похований: кістки
відсутні. Інвентар: посуд: 1 ліпний горщик.
Примітки: кенотаф. Датування: доба бронзи.
Могила 10 1931, поховання 3. Тип могили:
кам’яний ящик. Розміри: зовнішні 1,2 × 0,8 × ? м.
Орієнтування поховальної споруди: Пн-з—Пд-С.
Похований: кістки відсутні. Інвентар: посуд: 1
ліпний горщик. Примітки: кенотаф. Датування:
доба бронзи.
Могила 11 1931. Має круглу викладку.
Могила 12 1931. Має круглу викладку. Тип
могили: яма (?). Інвентар: зброя: 2 стріли.
Датування: ІV ст. до н. е.
Могила 13 1931. Тризна: фр. амфор, ліпного
посуду, брусок у викладці. Має 3 викладки
(2 круглі, 1 прямокутна). Тип могили: яма,
витягнуто-трапецієподібна. Розміри: 2 × 0,3—1 ×
1,2 м. Орієнтування поховальної споруди: з—С.
Похований: присутні кістки.
ЛІтЕРАтУРА
Алексеев, А. ю., Мурзин, в. ю., Ролле, Р. 1991.
Чертомлык (скифский царский курган IV в. до
н. э.). Киев: Наукова думка.
бандуровский, А. в., буйнов, ю. в. 2000. Курга-
ны скифского времени (северскодонецкий вариант).
Киев: ИА НАНУ.
беглова, Е. А. 1989. Погребальный обряд Уляп-
ских грунтовых могильников в Красногвардейском
районе. в: Анфимов, Н. Ф. (ред.). Меоты — предки
адыгов. Майкоп: Адыгейский НИИ экономики, язы-
ка и литературы, с. 140-157.
бессонова, С. С., бунятян, Е. П., Гаврилюк, Н. А.
1988. акташский могильник скифского времени в
Крыму. Киев: Наукова думка.
бидзиля, в. И., Полин, С. в. 2012. Скифский цар-
ский курган Гайманова Могила. Киев: Скиф.
бобринской, А. А. 1894. Курганы и случайные
археологические находки близ местечка Смелы.
Санкт-Петербург: Типография в. С. балашева, II.
бобринской, А. А. 1901. Курганы и случайные ар-
хеологические находки близ местечка Смелы. Санкт-
Петербург: Типография М. М. Стасюлевича, III.
бобринской, А. А. 1905. Отчет о раскопках, про-
изведенных в 1903 г. в черкасском уезде Киевской
губернии. Известия археологической комиссии, 14,
с. 1-43.
бодянський, О. 1949. Могильник пізньобронзо-
вої доби в надпоріжжі. Науковий архів ІА НАНУ,
1949/36.
бодянський, О. 1949a. щоденник археологічних
розвідок в порожистій частині Дніпра в 1949 р.
Науковий архів ІА НАНУ, 1949/36.
бодянський, О. 1951. Коротке повідомлення за
археологічні досліди в 1951 році на території ниж-
нього Дніпра та Дніпрових порогів. Науковий архів
ІА НАНУ, 1951/12.
бодянський, О. 1951a. Відчити за археологічні до-
сліди 1951 року. Науковий архів ІА НАНУ, 1951/12.
бодянский, А. в. 1962. Скифское погребение с ла-
тенским мечом в Среднем Поднепровье. Советская
археология, 1, с. 272-276.
бодянський, О. 1972. інформація за роботу осін-
нього періоду 1972 року. Науковий архів ІА НАНУ,
1972/55.
бодянський, О. 1977. археологічні пам’ятки За-
порізької та Дніпропетровської областей, які зруй-
новані, або руйнуються водами озера ім. В. і. Лені-
на та Каховського водосховища. Науковий архів ІА
НАНУ, 1977/89.
бокий, Н. М. 1971. Археологические работы на
Кировоградщине в 1968 году. археологические ис-
следования на Украине в 1968 г., 3, c. 154-159.
бокий, Н. М. 1974. Скифский курган у с. Медеро-
во. Советская археология, 4, с. 262-271.
буйнов, ю. в., бандуровский, А. в., Окатенко
в. Н. 2005. Исследование курганов скифского време-
ни в Харьковской области. археологічні досліджен-
ня в Україні 2003—2004 рр., 7, с. 9-13.
бунятян, Е. П. 1985. Методика социальных реконс-
трукций в археологии (на материале скифских мо-
гильников IV—III вв. до н. э.). Киев: Наукова думка.
Габуев, Т. А., Эрлих, в. Р. 2001. Два погребения
V в. до н. э. из Предкавказья (из материалов Госу-
дарственного музея востока). Материалы и исследо-
вания по археологии России, 3, с. 112-125.
Гаврилов, А. в., Колотухин, в. А., Колтухов, С. Г.
2002. Курган эпохи бронзы и скифский могильник V—
III вв. до н. э. у села Приречное в Крыму. Старожит-
ностi Степового Причорномор’я i Криму, X, с. 94-110.
Гаврилюк, Н. О. 1997. Еколого-економічний ас-
пект історії Степової Скіфії. археологія, 1, с. 37-45.
Гаврилюк, Н. А., Пашкевич, Г. А. 1991. земледе-
льческий компонент в экономике степных скифов кон-
ца V — IV в. до н. э. Советская археология, 2, с. 51-63.
Гаврилюк, Н. О., Кравченко, С. М. 1995. Початок
осілості степових скіфів (за матеріалами поселення
Лиса Гора). археологія, 3, с. 85-97.
Гаврилюк, Н. О., Оленковський, М. П. 1992.
Пам’ятки скіфів. археологічна карта нижньодніп-
ровського регіону, 5, с. 1-56.
Галанина, Л. К. 1977. Скифские древности При-
днепровья. Свод археологических источников, Д 1-
33, с. 1-68.
Гамченко, С. С. 1928. Мої археологічні досліди
року 1928 на Дніпрельстані. Науковий архів ІА
НАНУ, ф. А. Г. спр. 88, арк. 1-51.
Граков, б. Н. 1999. Памятники скифской куль-
туры между волгой и Уральскими Горами. в: Ме-
люкова, А. И., Мошкова, М. Г. башилов, в. А. (ред.).
Евразийские древности. Москва: ИА РАН, с. 7-33.
Грінченко, в. А. 1928. Коротке звідомлення за
археологічні роботи обабіч Дніпра від Кічкасу до
Вільного порогу на Запоріжжі. Науковий архів ІА
НАНУ, ф. 18, спр. 30, арк. 1-21.
Грінченко, в. А. 1928a. щоденник розкопок на
правому березі Дніпра, від с. Кічкас, до порога Віль-
310 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
ного (балки Гадюча, Вільна, Кринична) 1928 р. Нау-
ковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 29, арк. 1-69.
Грінченко, в. А. 1928b. щоденник могил 7 та 7а,
розкопаних у липні місяці 1928 року. С. Кічкас на
Запоріжжі. Науковий архів ІА НАНУ, ф. Г, спр. 6,
арк. 1-21.
Грінченко, в. А. 1929. ново-Кічкас. Гадюча Бал-
ка. с. Привільне. щоденники археологічних дослідів.
V—XI.1929 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18,
спр. 53, арк. 1-58.
Грінченко, в. А. 1929a. Реєстр речей, знайдених
випадково та при розкопках могил. Квітень 1929 р.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 58, арк. 1-58.
Грінченко, в. А. 1930. щоденник розкопок могил
№№ 1, 2, 4, 8, 9 на Дніпрозаводі 1930 р. Науковий
архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 73, арк. 1-23.
Грінченко, в. А. 1930a. щоденник розкопів на
Дніпрозаводбуді 1930 р. Могила № 3. Науковий ар-
хів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 74, арк. 2-5.
Грінченко, в. А. 1930b. щоденник розкопів
кам’яного спорудження на площадці «а» Дніпро-
заводбуду 1930 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18,
спр. 69, арк. 1-25.
Грінченко, в. А. 1930c. Звіт короткий за розко-
пки 1930 р. на Дніпрозаводбуді. Науковий архів ІА
НАНУ, ф. 18, спр. 74а, арк. 1-2.
Добровольський, А. 1929. звіт за археологічні дослі-
ди на території Дніпрельстану р. 1927. (Околиці с. Кіч-
касу запорізької округи) (матеріали). в: Яворницький,
Д. І. (ред.). Дніпропетровський краєвий історично-
археологічний музей. Дніпропетровське, I, с. 61-160.
Добровольський, А. в. 1931. Розкопки правобе-
режної неолітичної станції на Вовнигському порозі
1931 року. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 83,
арк. 1-74.
Добровольський, А. 1949. Кам’яні закладки в око-
лицях Тавілжаного острова. археологічні пам’ятки
УРСР, II, с. 180-190.
Добровольський, А. в. 1952. Матеріали до архео-
логічної карти Дніпровського Надпоріжжя в межах
запорізької області (за матеріалами Дніпрогесівсь-
кої експедиції). археологія, VII, с. 75-88.
Добровольський, А. в. 1960. Розкопки ділянок А
і Г та могильника золотобалківського поселення
рубежу нашої ери в 1951 і 1952 роках. археологічні
пам’ятки УРСР, IX, с. 141-165.
Древности Приднепровья. 1899. Киев: Типогра-
фия С. в. Кульженко, 2, с. 1-44.
Евдокимов, Г. Л., Фридман, М. И. 1991. Курганы
скифского времени у с. Первомаевка на Херсонщи-
не. в: болтрик, ю. в., бунятян, Е. П. (ред). Курганы
Степной Скифии. Киев: Наукова думка, с. 72-97.
замятин, С. Н. 1946. Скифский могильник «час-
тые курганы» под воронежем (раскопки воронежс-
кой ученой архивной комиссии 1910—1915 гг.). Со-
ветская археология, VIII, с. 9-50.
Іллінська, в. А. 1951. Курган Старша Могила —
пам’ятка архаїчної Скіфії. археологія, V, с. 196-212.
Ильинская, в. А. 1954. Курганы скифского време-
ни в бассейне р. Сулы. Краткие сообщения ИИМК,
54, с. 24-41.
Ильинская, в. А. 1965. Некоторые мотивы ран-
нескифского звериного стиля. Советская археоло-
гия, 1, с. 86-107.
Ильинская, в. А. 1968. Скифы Днепровского Ле-
состепного Левобережья. Киев: Наукова думка.
Ильинская, в. А. 1975. Раннескифские курганы
бассейна р. Тясмин. Киев: Наукова думка.
Ильинская, в. А., Горишний, П. А. 1975. бронзо-
вая бляха из кургана у с. жовнино. в: Тереножкин,
А. И. (ред.). Скифский мир. Киев: Наукова думка,
с. 207-209.
Ильинская, в. А., Мозолевский, б. Н., Теренож-
кин, А. И. 1980. Курганы VI в. до н. э. у с. Матусов.
в: Тереножкин, А. И. (ред.). Скифия и Кавказ. Киев:
Наукова думка, с. 31-64.
Ильюков, Л. С. 2002. Каратаевский могильник.
археологические записки, 2, с. 168-202.
Киранів, Т. Т. 1928. Поріг «Вільний». «Гадюча
Балка». Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 20,
арк. 10-15.
Ковалева, И. Ф., Мухопад, С. Е. 1979. Скифские
памятники Орельско-Самарского междуречья. в:
Ковалева, И. Ф. (ред.). Курганные древности Степ-
ного Поднепровья III—I тыс. до н. е. Днепропет-
ровск: ДГУ, 3, с. 111-123.
Ковпаненко, Г. Т. 1981. Курганы раннескифского
времени в бассейне р. Рось. Киев: Наукова думка.
Ковпаненко, Г. Т., бессонова, С. С., Скорый, С. А.
1989. Памятники скифской эпохи Днепровского Ле-
состепного Правобережья (Киево-Черкасский реги-
он). Киев: Наукова думка.
Козар, П. А. 1928. Звіт про науково-археологічні
досліди на території Дніпрельстану й порожистої
частини Дніпра влітку 1928 року. Науковий архів
ІА НАНУ, ф. 18, спр. 19, арк. 1-37.
Козловська, в. є. Короткі відомості про основні
комплекси експонатів бувшого археологічного Му-
зею ВУан та кол. Кабінету антропології ВУан з
документальним матеріалом. НА НМІУ, ф. р-1260,
оп. 1-доп, арк. 1-28.
Кузнецова, Т. М. 2002. Зеркала Скифии VI—
III вв. до н. э. Москва: Индирик.
Курінний, П. 1994. історія археологічного знан-
ня про Україну. Полтава.
Лагодовська, О. 1949. Кам’яні заклади Над-
поріжжя (за матеріалами досліджень 1945—1946 рр.)
.археологічні пам’ятки УРСР, II, с. 159-179.
Лагодовская, Е. Ф., Сымонович, Э. А. 1973. Скиф-
ский могильник у с. Михайловка на Нижнем Днеп-
ре. в: Тереножкин, А. И. (ред.). Скифские древнос-
ти. Киев: Наукова думка, с. 235-242.
Латуха, Т. І., Саєнко, в. М. 2003. Розкопки Сіль-
вестра Магури в межиріччі Кушугуму і Конки. Му-
зейний вісник, 3, с. 40-47.
Лесков, А. М., беглова, Е. А., Ксенофонтова,
И. в., Эрлих, в. Р. 2005. Меоты Закубанья в средине
VI — начале III века до н. э. некрополи у аула Уляп.
Погребальные комплексы. Москва: Наука.
Магура, С. С. Звіт про археологічні розкопки
коло с. Кушугума Запорізького району р. 1930 (руко-
писний щоденник). Науковий архів ІА НАНУ, ф. 12,
спр. 11, арк. 1-135.
Мартенс, Г. Г. 1930. археологические находки в сред-
нем протоке Днепра на Днепрострое. 25.XI.1930 г.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. 6, спр. 65, арк. 1-23.
Махортых, С. в. 2005. Киммерийцы Северного
Причерноморья. Киев: шлях.
Мелюкова, А. И. 1964. вооружение скифов. Свод
археологических источников, Д 1-4, с. 1-88.
Мелюкова, А. И. 1975. Поселение и могильник
скифского времени у с. николаевка. Москва: Наука.
Міллер, М. О. 1930. щоденник та журнали
розкопів та дослідів на терені Дніпрозаводбуду
1930 року. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 76,
арк. 1-28.
Міллер, М. О. 1930А. Короткий попередній звіт
за археологічні досліди та розкопки на терені
Дніпрозаводбуду в липні — серпні 1930 р. Науковий
архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 77, арк. 1-9.
311ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Могилов, О. Д. 2008. Спорядження коня скіфської
доби у Лісостепу Східної європи. Київ, Кам’янець-
Подільський: ІА НАНУ.
Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2005—2009. При-
надлежности конского снаряжения скифского типа
одной из коллекций Национального музея истории
Украины. Stratum plus, 3, с. 195-216.
Могилов, А. Д., Диденко, С. в. 2008. Курган 5 у
с. берестняги — памятник среднескифского време-
ни в Поросье. Российская археология, 4, с. 84-90.
Мозолевський, б. М. 1979. Товста Могила. Київ:
Наукова думка.
Мошинский, А. П. 1997. взаимосвязь населения гор-
ных районов Северного Кавказа со скифами (по диагор-
ским материалам). Российская археология, 3, с. 33-45.
Мурзін, в. ю., Ролле, Р., білозір, в. П. 1996. Про
подальші дослідження Перещепинського могильни-
ка. археологія, 4, с. 141-149.
Мурзін, в. ю., Ролле, Р., Скорий, С. А. 1995. До-
слідження Перещепинського курганного могильни-
ка. археологія, 2, с. 63-72.
Мурзин, в. ю., Ролле, Р., Херц, в., Скорый, С. А.,
Махортых, С. в., белозор, в. П. 2000. Исследования
совместной Украинско-немецкой археологической
экспедиции в 1999 г. Киев: ИА НАНУ.
Мурзин, в. ю., Ролле, Р., Херц, в., Скорый, С. А.,
Махортых, С. в., белозор, в. П. 2002. Исследования
совместной Украинско-немецкой археологической
экспедиции в 2001 г. Киев: ИА НАНУ.
Новицький, Я. 1991. Народна пам’ять про за-
поріжжя. Перекази та оповідання, зібрані на Кате-
ринославщині (1875—1905 рр.). в: Гайдай, О. І., Ли-
ходід, М. Х. (ред.). народна пам’ять про козацтво.
запоріжжя: Інтербук, с. 11-99.
Ольховский, в. С. 1991. Погребально-поминаль-
ная обрядность населения Степной Скифии (VII—
III вв. до н. э.). Москва: Наука.
Ольховский, в. С. Евдокимов, Г. Л. 1994. Скифс-
кие изваяния VII—III вв. до н. э. Москва: ИА РАН.
Ольховский, в. С., Храпунов, И. Н. 1990. Крымс-
кая Скифия. Симферополь: Таврия.
Остапенко, М. А. 2001. Пам’ятки осілості скіфсь-
кого часу на острові Хортиця. археологія, 1, с. 51-67.
Остапенко, М. А. 2007. Скифские бескурганные
могильники Степного Поднепровья. в: Масленни-
ков, А. А., Гаврилюк, Н. А. (ред.). античный мир и
варвары на юге России. Москва, Киев, запорожье:
Дике поле, с. 143-179.
Панченко, К. І. 2014. Поховання 155 Світловодсь-
кого могильника на Кіровоградщині. в: Супрунен-
ко, О. б. (ред.). Феномен Більського городища. Київ,
Полтава: Центр пам’яткознавства НАНУ і УТОПІК,
с. 105-108.
Папанова, в. А. 1993. Раскопки некрополя Оль-
вии конца V—IV в. до н. э. в: Крапивина, в. в. (ред.).
некрополь Ольвии (история исследования, итоги
раскопок). бердянск: Гортипография, с. 26-91.
Петренко, в. Г. 1962. Могильник скифского вре-
мени у с. Грищенцы. Материалы и исследования по
археологии СССР, 13, с. 142-151.
Петренко, в. Г. 1967. Правобережье Среднего
Приднепровья в V—III вв. до н. э. Москва: Наука.
Свод археологических источников, Д 1-4.
Полін, С. в. 1987. Хронологія ранньоскіфських
пам’яток. археологія, 59, с. 17-36.
Полідович, ю. б. 1998. Нове скіфське поховання з
гривною у Донецькій області. археологический аль-
манах, 7, с. 103-112.
Попандопуло, з. Х. 2011. Скифский грунтовый
могильник Скельки. запорожье: зОКМ.
Привалова, О. Я. 1993. Скифское погребение у
Стылы. археологический альманах, 2, с. 161-166.
Пузикова, А. И. 2001. Курганы скифского време-
ни Среднего Подонья (публикация комплексов). Мос-
ква: Индирик.
Радієвськ,а Т. М., Сорокіна, С. А., завальн,а О. М.
2016. Мандри археологічних колекцій Національно-
го музею історії України в 1930-ті роки. Праці цен-
тру пам’яткознавства, 29, с. 183-200.
Ролле, Р., Герц, в., Махортых, С. в., белозор, в. П.
2003. Исследования совместной Украинско-немецкой
археологической экспедиции в 2002 г. Киев: ИА НАНУ.
Ролле, Р., Махортих, С.в., черненко, є. в. 2006.
Комплекс кінського спорядження середини 1 тис. до
н. е. з басейну ворскли. в: Супруненко, О. б. (ред.).
Більське городище та його округа (до 100-річчя по-
чатку польових досліджень). Київ: шлях, с. 101-104.
Ролле, Р., черненко, Е., Махортых, С. 2004. Комп-
лекс уздечных принадлежностей середины 1 тыс. до
н. э. из бассейна ворсклы. в: Скорый, С. А. (ред.). Від
Кіммерії до Сарматії. Київ: Корвин-прес, с. 71-72.
Рудинський, М. 1929. Археологічна розвідка на
Дніпрельстані. в: Яворницький, Д. Я. (ред.). Дніп-
ропетровський краєвий історично-археологічний
музей. Дніпропетровське, I, с. 45-60.
Савченко, Е. И. 2001. Могильник скифского вре-
мени «Терновое I — Колбино I» на Среднем Дону
(погребальный обряд). в: Гуляев, в. И. (ред). архе-
ология Среднего Дона в скифскую эпоху. Труды По-
туданской археологической экспедиции Иа Ран,
1993—2000 гг. Москва: ИА РАН, с. 53-143.
Сап’ян, Ф. М. 1928. Привільне: могильник I, мо-
гили 1, 2, 3; могильник II, могили 1, 2, 3, 4, 9; мо-
гильник III, могила 1. Кічкас II, могила 9. Звіт про
розкопки 1928 р. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18,
№ 21, арк. 16-38.
Силантьева, Л. Ф. 1959. Некрополь Нимфея. Ма-
териалы и исследования по археологии СССР, 69,
с. 5-107.
Скорый, С. А. 1997. Стеблев: скифский могиль-
ник в Поросье. Киев: ИА НАНУ.
Скорый, С. А. 2003. Скифы в Днепровской Право-
бережной Лесостепи. Киев: ИА НАНУ.
Скорый, С. А. 2006. Ранние скифы в Добрудже:
историография проблемы и археологические реа-
лии. в: Мунчаев, Р. М. (ред.). Древности скифской
эпохи. Москва: ИА РАН, с. 140-171.
Скорый, С., Хохоровски, Я. 2008. Конское снаря-
жение из кургана Скифская Могила. Проблемы ар-
хеологии Восточной Европы, с. 132-141.
Смирнов, К. Ф. 1976. Савромато-сарматский зве-
риный стиль. в: Мелюкова, А. И., Мошкова, М. Г.
(ред.). Скифо-сибирский звериный стиль в искусст-
ве народов Евразии. Москва: Наука, с. 74-89.
Смирнова, Г. И. 1979. Курганы у с. Перебыков-
цы — новый могильник скифской архаики на Сред-
нем Днестре. Труды Государственного Эрмитажа,
XX, с. 36-67.
Смолічев, П. 1929. Археологічні розкопки на те-
рені Дніпрельстану, в с. Кічкасі, запорізької окру-
ги, у вересні—жовтні р. 1927. в: Яворницький, Д. Я.
(ред.). Дніпропетровський краєвий історично-архе-
ологічний музей. Дніпропетровське, I, с. 161-234.
Смолічев, П. І. 1930. наукові дослідження тери-
торії Дніпрозаводбуду в році 1930 (щоденники та
журнали розкопів). Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18,
спр. 79а, арк. 1-70.
Смолічев, П. І. 1930a. Короткий звіт за роботу
в науково-археологічній експедиції в 1930 році. Нау-
ковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 79, арк. 1-2.
312 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Смолічев, П. І. 1931. археологічні дослідження
території Дніпрельстану в Кічкасі. Червень—вере-
сень р. 1931. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 6, спр. 71,
арк. 1-48.
Смолічев, П. І. 1932. Звіт за роботу експедиції по
дослідженню території Дніпробуду та смуги під-
топлення 1927—1932 рр. Науковий архів ІА НАНУ,
ф. 18, спр. 73, арк. 1-23.
Супруненко, О. б. Розкопки більського курганного
некрополю б. в: Супруненко, О. б. (ред.). Більське го-
родище в контексті вивчення пам’яток раннього за-
лізного віку європи. Полтава: Археологія, с. 88-120.
Телегін, Д. Я., бодянський, А. в. 1990. Список ар-
хеологічних пам’яток Дніпровського надпоріжжя
(Дніпропетровська і Запорізька області). Київ.
Тереножкин, А. И. 1976. Киммерийцы. Киев: На-
укова думка.
Тереножкін, О. І. 1978. Кіммерійські стели. архе-
ологія, 27, с. 12-22.
черненко, є. в. 1970. Скіфські кургани V ст. до
н. е. поблизу м. жданова. археологія, XXIII, с. 176-
181.
черненко, Е. в. 1970А. Погребения с оружием из
некрополя Нимфея. в: Лесков, А. М. (ред.). Древ-
ности Восточного Крыма. Киев: Наукова думка,
с. 190-198.
черненко, Е. в., бессонова, С. С., болтрик, ю. в.,
Полин, С. в., Скорый, С. А., бокий, Н. М., Гребенни-
ков, ю. С. 1986. Скифские погребальные памятни-
ки Степей Северного Причерноморья. Киев: Науко-
ва думка.
шапошникова, О. Г. 1970. Погребение скифского
воина на р. Ингул (предварительная публикация).
Советская археология, 3, с. 208-212.
шапошникова, О. Г., бодянський, О. в., Щепинсь-
кий, А. О. 1957. Звіт про роботу Дніпровського за-
гону Дніпровської експедиції за 1957 рік. Науковий
архів ІА НАНУ, 1957/10б.
шовкопляс, Г. М. 1995. Сильвестр Сильвестрович
Магура (1987—1937). археологія, 1, с. 109-116.
шрамко, б. А. 1987. Бельское городище скифской
эпохи (город Гелон). Киев: Наукова думка.
шрамко, б. А. 1994. Розкопки курганів VII—IV ст.
до н. е. поблизу більська. археологія, 4, с. 117-133.
Яворницький, Д. І. 1927—1929. археологічні до-
сліди на порогах Дніпра 1927—1929 рр. Науковий
архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 59, арк. 1-13.
Яворницький, Д. І. 1930. Короткий звіт науково-
археологічної експедиції по дослідженню території
Дніпрельстану (Дніпрозаводбуду й порожистої
ланки Дніпра) за її роботу протягом року 1930-го.
Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 80, арк. 1-12.
Яворницький, Д. І. 1931. Коротке звідомлен-
ня академіка Д. і. Яворницького за археологічні
праці в 1931 році. Науковий архів ІА НАНУ, ф. 18,
спр. 127, арк. 1-3.
Яворницький, Д. І. 1932. Звіт про роботу експе-
диції по дослідженню території Дніпрельстану і
порожистої частини Дніпра 1932 року. Науковий
архів ІА НАНУ, ф. 18, спр. 155, арк. 1-12.
Яковенко, Э. в. 1976. Предметы звериного стиля
в раннескифских памятниках Крыма. в: Мелюкова,
А. И., Мошкова, М. Г. (ред.). Скифо-сибирский зве-
риный стиль в искусстве народов Евразии. Москва:
Наука, с. 128-137.
Яценко, И. в. 1959. Скифия VII—V вв. до н. э.
Труды ГИМ, 36, с. 1-118.
Bukowski, Z. 1977. The scythian influence in the
area of lusatian culture. Wrocław, Warszawa, Kraków,
Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.
Majewski, E. O. 1905. Charakterze starzych kurh-
anow. Swiatowit, VI, s. 47-72.
Očir-Gorjaeva, M. A. 2005. Pferdegeschirr aus
Chošeutovo. Skythischer Tierstil an der Unteren Wol-
ga. Archäologie in Eurasien, 19, s. 1-184
Pârvan, V. 1967. Dacia. Civilizaţile antice din tarile
Carpato-Danubiene. Bucureşti: Ştiinţifică.
Simion, G. 2000. Tombes tumulaires dans la né-
cropole de Celic-Déré. In: Lungu, V. (ed.). Tombes tu-
mulaires de l’Age du Fer dans le Sub-Est de l’Europe.
Tulchea: Institut de Recherches Eco-Muséologiques de
Tulcea, p. 68-82.
Simion, G. 2003. Geţii la Dunărea de Jos şi civilizaţia
lor. In: Simion, G. (ed.). Culturi antice in zona gurilor
Dunării. Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 161-174.
Simion, G. 2003a. Gétes et Scythes aux Bouches du
Danube. In: Simion, G. (ed.). Culturi antice in zona gurilor
Dunării. Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, I, p. 247-258.
REfEREnCEs
Alekseyev, A. Yu., Murzin, V. Yu., Rolle, R. 1991. Cher-
tomlyk (skifskiy tsarskiy kurgan IV v. do n. e.). Kiev: Naukova
dumka.
Bandurovskiy, A. V. Buynov, Yu. V. 2000. Kurgany skif-
skogo vremeni (severskodonetskiy variant). Kiev: IA NANU.
Beglova, E. A. 1989. Pogrebalnyy obryad Ulyapskikh grun-
tovykh mogilnikov v Krasnogvardeyskom rayone. In: Anfimov,
N. F. (ed.). Meoty — predki Adygov. Maykop: Adygeyskiy NII
ekonomiki, yazyka i literatury, s. 140-157.
Bessonova, S. S., Bunyatyan, E. P., Gavrilyuk, N. A. 1988.
Aktashskiy mogilnik skifskogo vremeni v Krymu. Kiev: Nau-
kova dumka.
Bidzilya, V. I. Polin, S. V. 2012. Skifskiy tsarskiy kurgan
Gaymanova Mogila. Kiev: Skif.
Bobrinskoy, A. A. 1894. Kurgany i sluchaynyye arkheolog-
icheskiye nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg:
Tipografiya V. S. Balasheva, II.
Bobrinskoy, A. A. 1901. Kurgany i sluchaynyye arkheolog-
icheskiye nakhodki bliz mestechka Smely. Sankt-Peterburg:
Tipografiya M. M. Stasyulevicha, III.
Bobrinskoy, A. A. 1905. Otchet o raskopkakh. proizveden-
nykh v 1903 godu v Cherkasskom uyezde Kievskoy gubernii.
Izvestiia arheologicheskoi komissii, 14, s. 1-43.
Bodianskyi, O. 1949. Mohylnyk piznobronzovoi doby v
Nadporizhzhi. Naukoviy arhiv IA NANU, 1949/36.
Bodianskyi, O. 1949a. Shchodennyk arkheolohichnykh roz-
vidok v porozhystii chastyni Dnipra v 1949 r. Naukoviy arhiv
IA NANU, 1949/36.
Bodianskyi, O. 1951. Korotke povidomlennia za arkheolo-
hichni doslidy v 1951 rotsi na terytorii Nyzhnoho Dnipra ta
Dniprovykh porohiv. Naukoviy arhiv IA NANU, 1951/12.
Bodianskyi, O. 1951a. Vidchyty za arkheolohichni doslidy
1951 roku. Naukoviy arhiv IA NANU, 1951/12.
Bodyanskiy, A. V. 1962. Skifskoye pogrebeniye s latenskim
mechom v Srednem Podneprovye. Sovetskaia arheologiia, 1,
s. 272-276.
Bodianskyi, O. 1972. Informatsiia za robotu osinnoho peri-
odu 1972 roku. Naukoviy arhiv IA NANU, 1972/55.
Bodianskyi, O. 1977. Arkheolohichni pamjatky Zaporizkoi
ta Dnipropetrovskoi oblastei, yaki zruinovani, abo ruinuiutsia
vodamy ozera im. V. I. Lenina ta Kakhovskoho vodoskhovysh-
cha. Naukoviy arhiv IA NANU, 1977/89.
Bokiy, N. M. 1971. Arkheologicheskiye raboty na Ki-
rovogradshchine v 1968 godu. Arkheologicheskie issledovanija
na Ukraine 1968 g., 3, c. 154-159.
Bokiy, N. M. 1974. Skifskiy kurgan u s. Mederovo. Sovet-
skaia arheologiia, 4, s. 262-271.
Buynov, Yu. V. Bandurovskiy, A. V. Okatenko, V. N. 2005.
Issledovaniye kurganov skifskogo vremeni v Kharkovskoy ob-
lasti. Akheologіchnі doslіdzhennya v Ukrajinі 2003—2004 rr.,
7, s. 9-13.
Bunyatyan, E. P. 1985. Metodika sotsialnykh rekonstrukt-
siy v arkheologii (na materiale skifskikh mogilnikov IV—III vv.
do n. e.). Kiev: Naukova dumka.
313ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Gabuyev, T. A., Erlikh, V. R. 2001. Dva pogrebeniya V v.
do n. e. iz Predkavkazia (Iz materialov Gosudarstvennogo
muzeya Vostoka). Materialy i issledovaniia po arheologii Ros-
sii, 3, s. 112-125.
Gavrilov, A. V., Kolotukhin, V. A., Koltukhov, S. G. 2002.
Kurgan epokhi bronzy i skifskiy mogilnik V—III vv. do n. e.
u sela Prirechnoye v Krymu. Starozhytnosti stepovoho Podni-
provja i Krymu, X, s. 94-110.
Havryliuk, N. O. 1997. Ekoloho-ekonomichnyi aspekt is-
torii Stepovoi Skifii. Arkheolohiia, 1, s. 37-45.
Havryliuk, N. O., Kravchenko, S. M. 1995. Pochatok osi-
losti stepovykh skifiv (za materialamy poselennia Lysa Hora).
Arkheolohiia, 3, s. 85-97.
Gavrilyuk, N. A., Pashkevich, G. A. 1991. Zemledelcheskiy
komponent v ekonomike stepnykh skifov kontsa V — IV v. do
n. e. Sovetskaia arheologiia, 2, s. 51-63.
Havryliuk, N. O., Olenkovskyi, M. P. 1992. Pam’iatky ski-
fiv. Arkheolohichna karta Nyzhnodniprovskoho rehionu, 5,
s. 1-56.
Galanina, L. K. 1977. Skifskiye drevnosti Pridneprovia.
Svod arheologicheskih istochnikov, D 1-33, s. 1-68.
Hamchenko, S. S. 1928. Moji arkheolohichni doslidy
roku 1928 na Dniprelstani. Naukoviy arhiv IA NANU, f. A. H,
spr. 88, ark. 1-51.
Grakov, B. N. 1999. Pamyatniki skifskoy kultury mezhdu
Volgoy i Uralskimi Gorami. In: Melyukova, A. I., Moshkova,
M. G. Bashilov, V. A. (ed.). Evraziyskiye drevnosti. Moskva:
IA RAN, s. 7-33.
Hrinchenko, V. A. 1928. Korotke zvidomlennia za arkhe-
olohichni roboty obabich Dnipra vid Kichkasu do Vilnoho po-
rohu na Zaporizhzhi. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 30,
ark. 1-21.
Hrinchenko, V. A. 1928a. Shchodennyk rozkopok na pra-
vomu berezi Dnipra, vid s. Kichkas, do poroha Vilnoho (balky
Hadiucha, Vilna, Krynychna) 1928 r. Naukoviy arhiv IA
NANU, f. 18, spr. 29, ark. 1-69.
Hrinchenko, V. A. 1928b. Shchodennyk mohyl 7 ta 7a, ro-
zkopanykh u lypni misiatsi 1928 roku. S. Kichkas na Zapor-
izhzhi. Naukoviy arhiv IA NANU, f. H, spr. 6, ark. 1-21.
Hrinchenko, V. A. 1929. Novo-Kichkas. Hadiucha Balka.
s. Pryvilne. Shchodennyky arkheolohichnykh doslidiv. V—
XI.1929 r. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 53, ark. 1-58.
Hrinchenko, V. A. 1929a. Reiestr rechei, znaidenykh vy-
padkovo ta pry rozkopkakh mohyl. Kviten 1929 r. Naukoviy
arhiv IA NANU, f. 18, spr. 58, ark. 1-58.
Hrinchenko, V. A. 1930. Shchodennyk rozkopok mohyl
NN 1, 2, 4, 8, 9 na Dniprozavodi 1930 r. Naukoviy arhiv IA
NANU, f. 18, spr. 73, ark. 1-23
Hrinchenko, V. A. 1930A. Shchodennyk rozkopiv na Dni-
prozavodbudi 1930 r. Mohyla N 3. Naukoviy arhiv IA NANU,
f. 18, spr. 74, ark. 2-5.
Hrinchenko, V. A. 1930b. Shchodennyk rozkopiv kami-
anoho sporudzhennia na ploshchadtsi «A» Dniprozavodbudu
1930 r. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 69, ark. 1-25.
Hrinchenko, V. A. 1930c. Zvit korotkyi za rozkopky 1930 r.
na Dniprozavodbudi. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18,
spr. 74a, ark. 1-2.
Dobrovolskyi, A. Zvit za arkheolohichni doslidy na tery-
torii Dniprelstanu r. 1927. (Okolytsi s. Kichkasu Zaporizkoi
okruhy) (materialy). In: Yavornytskyi, D. I. (ed.). Dnipro-
petrovskyi kraievyi istorychno-arkheolohichnyi muzei. Dnipro-
petrovske, 1929, I, s. 61-160.
Dobrovolskyi, A. V. 1931. Rozkopky pravoberezhnoi neolit-
ychnoi stantsii na Vovnyhskomu porozi 1931 roku. Naukoviy
arhiv IA NANU, f. 18, spr. 83, ark. 1-74.
Dobrovolskyi, A. 1949. Kam’iani zakladky v okolytsiakh
Tavilzhanoho ostrova. Arkheolohichni pamjatky URSR, II,
s. 180-190.
Dobrovolskyi, A. V. 1952. Materialy do arkheolohichnoi
karty Dniprovskoho Nadporizhzhia v mezhakh Zaporizkoi
oblasti (za materialamy Dniprohesivskoi ekspedytsii). Arkhe-
olohiia, VII, s. 75-88.
Dobrovolskyi, A. V. 1960. Rozkopky dilianok A i H ta mo-
hylnyka Zolotobalkivskoho poselennia rubezhu nashoi ery
v 1951 i 1952 rokakh. Arkheolohichni pamjatky URSR, IX,
s. 141-165.
Drevnosti Pridneprovia. 1899. Kiev: Tipografiya S. V. Kul-
zhenko, 2, s. 1-44.
Evdokimov, G. L., Fridman, M. I. 1991. Kurgany skifskogo
vremeni u s. Pervomayevka na Khersonshchine. In: Boltrik,
Yu. V., Bunyatyan, E. P. (ed.). Kurgany Stepnoy Skifii. Kiev:
Naukova dumka, s. 72-97.
Zamyatin, S. N. 1946. Skifskiy mogilnik «Chastyye kur-
gany» pod Voronezhem (raskopki Voronezhskoy uchenoy
arkhivnoy komissii 1910—1915 gg.). Sovetskaia arheologiia,
VIII, s. 9-50.
Illinska, V. A. 1951. Kurhan Starsha Mohyla — pam’iatka
arkhaichnoi Skifii. Arkheolohiia, V, s. 196-212.
Ilinskaya, V. A. 1954. Kurgany skifskogo vremeni v bas-
seyne r. Suly. Kratkie soobshchenija IIMK, 54, s. 24-41.
Ilinskaya, V. A. 1965. Nekotoryye motivy ranneskifskogo
zverinogo stilya. Sovetskaia arheologiia, 1, s. 86-107.
Ilinskaya, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo
Levoberezhia. Kiev: Naukova dumka.
Ilinskaya, V. A. 1975. Ranneskifskiye kurgany basseyna
r. Tyasmin. Kiev: Naukova dumka.
Ilinskaya, V. A., Gorishniy, P. A. 1975. Bronzovaya blya-
kha iz kurgana u s. Zhovnino. In: Terenozhkin, A. I. (ed.).
Skifskiy mir. Kiev: Naukova dumka, s. 207-209.
Ilinskaya, V. A., Mozolevskiy, B. N., Terenozhkin, A. I.
1980. Kurgany VI v. do n. e. u s. Matusov. In: Terenozhkin,
A. I. (ed.). Skifiya i Kavkaz. Kiev: Naukova dumka, s. 31-64.
Ilyukov, L. S. 2002. Karatayevskiy mogilnik. Arkheolog-
icheskiye zapiski, 2, s. 168-202.
Kyraniv, T. T. 1928. Porih «Vilnyi». «Hadiucha Balka».
Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 20, ark. 10-15.
Kovaleva, I. F., Mukhopad, S. E. 1979. Skifskiye pamyat-
niki Orelsko-Samarskogo mezhdurechia. In: Kovaleva, I. F.
(ed.). Kurgannyye drevnosti Stepnogo Podneprovia III—I tys.
do n. e. Dnepropetrovsk: DGU, 3, s. 111-123.
Kovpanenko, G. T. 1981. Kurgany ranneskifskogo vremeni
v baseyne r. Ros. Kiev: Naukova dumka.
Kovpanenko, G. T., Bessonova, S. S., Skoryy, S. A. 1989.
Pamyatniki skifskoy epokhi Dneprovskogo Lesostepnogo Pra-
voberezhia (Kievo-Cherkasskiy region). Kiev: Naukova dum-
ka.
Kozar, P. A. 1928. Zvit pro naukovo-arkheolohichni doslidy
na terytorii Dniprelstanu i porozhystoi chastyny Dnipra vlitku
1928 roku. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 19, ark. 1-37.
Kozlovska, V. Ie. Korotki vidomosti pro osnovni kompleksy
eksponativ buvshoho Arkheolohichnoho Muzeiu VUAN ta kol.
Kabinetu Antropolohii VUAN z dokumentalnym materialom.
NA NMIU, f. r-1260, op. 1-dop, ark. 1-28.
Kuznetsova, T. M. 2002. Zerkala Skifii VI—III vv. do n. e.
Moskva: Indirik.
Kurinnyi, P. 1994. Istoriia arkheolohichnoho znannia pro
Ukrainu. Poltava.
Lahodovska, O. 1949. Kamiani zaklady Nadporizhzhia
(Za materialamy doslidzhen 1945—1946 rr.). Arkheolohichni
pamjatky URSR, II, s. 159-179.
Lagodovskaya, E. F., Symonovich, E. A. 1973. Skifskiy
mogilnik u s. Mikhaylovka na Nizhnem Dnepre. In: Ter-
enozhkin, A. I. (ed.). Skifskiye drevnosti. Kiev: Naukova dum-
ka, s. 235-242.
Latukha, T. I., Saienko, V. M. 2003. Rozkopky Silvestra
Mahury v mezhyrichchi Kushuhumu i Konky. Muzeinyi vis-
nyk, 3, s. 40-47.
Leskov, A. M. Beglova, E. A., Ksenofontova, I. V. Erlikh,
V. R. 2005. Meoty Zakubania v sredine VI — nachale III veka
do n. e. Nekropoli u aula Ulyap. Pogrebalnyye kompleksy.
Moskva: Nauka.
Mahura, S. S. Zvit pro arkheolohichni rozkopky kolo s. Kush-
uhuma Zaporizkoho raionu r. 1930 (rukopysnyi shchodennyk).
Naukoviy arhiv IA NANU, f. 12, spr. 11, ark. 1-135.
Martens, G. G. 1930. Arkheologicheskiye nakhodki v sred-
nem protoke Dnepra na Dneprostroye. 25.XI.1930 g. NA ІA
NANU, f. 6, spr. 65, ark. 1-23.
Makhortykh, S. V. 2005. Kimmeriytsy Severnogo Pricher-
nomoria. Kiev: Shlyakh.
Melyukova, A. I. 1964. Vooruzheniye skifov. Svod arheo-
logicheskih istochnikov, D 1-4, s. 1-88.
Melyukova, A. I. 1975. Poseleniye i mogilnik skifskogo vre-
meni u s. Nikolayevka. Moskva: Nauka.
Miller, M. O. 1930. Shchodennyk ta zhurnaly rozkopiv ta
doslidiv na tereni Dniprozavodbudu 1930 roku. Naukoviy
arhiv IA NANU, f. 18, spr. 76, ark. 1-28.
314 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Публікація археологічних матеріалів
Miller, M. O. 1930A. Korotkyi poperednii zvit za arkhe-
olohichni doslidy ta rozkopky na tereni Dniprozavodbudu v
lypni—serpni 1930 r. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 77,
ark. 1-9.
Mogylov, O. D. 2008. Sporiadzhennia konia skifskoi doby
u Lisostepu Skhidnoi Yevropy. Kyiv, Kamianets-Podilskyi: IA
NANU.
Mogylov, A. D., Didenko, S. V. 2005—2009. Prinadlezh-
nosti konskogo snaryazheniya skifskogo tipa odnoy iz kolle-
ktsiy Natsionalnogo muzeya istorii Ukrainy. Stratum plus, 3,
s. 195-216.
Mogylov, A. D., Dydenko, S. V. 2008. Kurhan 5 u s. Berest-
niahy — pamiatnyk sredneskyfskoho vremeny v Porose. Ros-
siiskaia arkheologiia. 4, s. 84-90.
Mozolevskyi, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Moshinskiy, A. P. 1997. Vzaimosvyaz naseleniya gornykh
rayonov Severnogo Kavkaza so skifami (po diagorskim mate-
rialam). Rossiiskaia arkheologiia, 3, s. 33-45.
Murzin, V. Iu., Rolle, R., Skoryi, S. A. 1995. Doslidzhennia
Pereshchepynskoho kurhannoho mohylnyka. Arkheolohiia, 2,
s. 63-72.
Murzin, V. Iu., Rolle, R., Bilozir, V. P. 1996. Pro podalshi
doslidzhennia Pereshchepynskoho mohylnyka. Arkheolohiia,
4, s. 141-149.
Murzin, V. Yu. Rolle, R. Kherts, V., Skoryy, S. A., Ma-
khortykh, S. V., Belozor, V. P. 2000. Issledovaniya sovmestnoy
Ukrainsko-Nemetskoy arkheologicheskoy ekspeditsii v 1999 g.
Kiev: IA NANU.
Murzin, V. Yu., Rolle, R. Kherts, V. Skoryy, S. A. Ma-
khortykh, S. V., Belozor, V. P. 2002. Issledovaniya sovmestnoy
Ukrainsko-Nemetskoy arkheologicheskoy ekspeditsii v 2001 g.
Kiev: IA NANU.
Novytskyi, Ia. 1991. Narodna pamiat pro Zaporizhzhia.
Perekazy ta opovidannia, zibrani na Katerynoslavshchyni
(1875—1905 rr.). In: Haidai, O. I., Lykhodid, M. Kh. (ed.).
Narodna pamiat pro kozatstvo. Zaporizhzhia: Interbuk, s. 11-
99.
Olkhovskiy, V. S. 1991. Pogrebalno-pominalnaya obryad-
nost naseleniya Stepnoy Skifii (VII—III vv. do n. e.). Moskva:
Nauka.
Olkhovskiy, V. S. Evdokimov, G. L. 1994. Skifskiye izvay-
aniya VII—III vv. do n. e. Moskva: IA RAN.
Olkhovskiy, V. S., Khrapunov, I. N. 1990. Krymskaya Ski-
fiya. Simferopol: Tavriya.
Ostapenko, M. A. 2001. Pamiatky osilosti skifskoho chasu
na ostrovi Khortytsia. Arkheolohiia, 1, s. 51-67.
Ostapenko, M. A. 2007. Skifskiye beskurgannyye mogilni-
ki Stepnogo Podneprovia. In: Maslennikov, A. A., Gavrilyuk,
N. A. (ed.). Antichnyy mir i varvary na yuge Rossii. Moskva,
Kiev, Zaporozhye: Dike pole, s. 143-179.
Panchenko, K. I. 2014. Pokhovannia 155 Svitlovodskoho
mohylnyka na Kirovohradshchyni. In: Suprunenko, O. B.
(ed.). Fenomen Bilskoho horodyshcha. Kyiv, Poltava: Tsentr
pam’iatkoznavstva NANUi UTOPIK., s. 105-108.
Papanova, V. A. 1993. Raskopki nekropolya Olvii kontsa
V — IV v. do n. e. In: Krapivina, V. V. (ed.). Nekropol Olvii
(istoriya issledovaniya. itogi raskopok). Berdyansk: Gor-
tipografiya, s. 26-91.
Petrenko, V. G. 1962. Mogilnik skifskogo vremeni u
s. Grishchentsy. Materialy i issledovaniia po arheologii SSSR,
13, s. 142-151.
Petrenko, V. G. 1967. Pravoberezhye Srednego Pridne-
provia v V—III vv. do n. e. Moskva: Nauka. Svod arheolog-
icheskih istochnikov, D 1-4.
Polin, S. V. 1987. Khronolohiia rannoskifskykh pam’iatok.
Arkheolohiia, 59, s. 17-36.
Polidovych, Iu. B. 1998. Nove skifske pokhovannia z hry-
vnoiu u Donetskii oblasti. Arkheolohycheskyi almanakh, 7,
s. 103-112.
Popandopulo, Z. Kh. 2011. Skifskiy gruntovyy mogilnik
Skelki. Zaporozhye: ZOKM.
Privalova, O. Ya. 1993. Skifskoye pogrebeniye u Styly.
Arkheologicheskiy almanakh, 2, s. 161-166.
Puzikova, A. I. 2001. Kurgany skifskogo vremeni Srednego
Podonia (publikatsiya kompleksov). Moskva: Indirik.
Radiievska, T. M., Sorokina, S. A., Zavalna, O. M. 2016.
Mandry arkheolohichnykh kolektsii Natsionalnoho muzeiu is-
torii Ukrainy v 1930-ti roky. Pratsi Tsentru pam’iatkoznavstva,
29, s. 183-200.
Rolle, R., Gerts, V., Makhortykh, S. V., Belozor, V. P. 2003.
Issledovaniya sovmestnoy Ukrainsko-Nemetskoy arkheolog-
icheskoy ekspeditsii v 2002 g. Kiev: IA NANU.
Rolle, R., Makhortykh, S. V., Chernenko, Ie. V. 2006.
Kompleks kinskoho sporiadzhennia seredyny 1 tys. do n. e.
z baseinu Vorskly. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horo-
dyshche ta yoho okruha (do 100-richchia pochatku polovykh
doslidzhen). Kyiv: Shliakh, s. 101-104.
Rolle, R., Chernenko, E., Makhortykh, S. 2004. Komple-
ks uzdechnykh prinadlezhnostey serediny 1 tys. do n. e. iz
basseyna Vorskly. In: Skoryy, S. A. (ed.). Vіd Kіmmerіji do
Sarmatіji. Kyiv: Korvin-pres, s. 71-72.
Rudynskyi, M. 1929. Arkheolohichna rozvidka na Dniprel-
stani. In: Yavornytskyi, D. Ia. (ed.). Dnipropetrovskyi kraievyi
istorychno-arkheolohichnyi muzei. Zbirnyk. Dnipropetrovske,
I, s. 45-60.
Savchenko, E. I. 2001. Mogilnik skifskogo vremeni «Ter-
novoye I — Kolbino I» na Srednem Donu (pogrebalnyy obry-
ad). In: Gulyayev, V. I. (ed.). Arkheologiya Srednego Dona
v skifskuyu epokhu. Trudy Potudanskoy arkheologicheskoy
ekspeditsii IA RAN. 1993—2000 gg. Moskva: IA RAN,
s. 53-143.
Sap’ian, F. M. 1928. Pryvilne: mohylnyk I, mohyly 1, 2,
3; mohylnyk II, mohyly 1, 2, 3, 4, 9; mohylnyk III, mohyla 1.
Kichkas II, mohyla 9. Zvit pro rozkopky 1928 r. Naukoviy
arhiv IA NANU, f. 18, spr. 21, ark. 16-38.
Silantyeva, L. F. 1959. Nekropol Nimfeya. Materialy i
issledovaniia po arheologii SSSR, 69, s. 5-107.
Skoryy, S. A. 1997. Steblev: skifskiy mogilnik v Porosye.
Kiev: IA NANU.
Skoryy, S. A. 2003. Skify v Dneprovskoy Pravoberezhnoy
Lesostepi. Kiev: IA NANU.
Skoryy, S. A. 2006. Ranniye skify v Dobrudzhe: istoriografi-
ya problemy i arkheologicheskiye realii. In: Munchayev, R. M.
(ed.). Drevnosti skifskoy epokhi. Moskva: IA RAN, s. 140-171.
Skoryy, S., Khokhorovski, Ya. 2008. Konskoye snar-
yazheniye iz kurgana Skifskaya Mogila. Problemy arkheologii
Vostochnoy Evropy, s. 132-141.
Smirnov, K. F. 1976. Savromato-sarmatskiy zverinyy stil.
In: Melyukova, A. I., Moshkova, M. G. (ed.). Skifo-sibirskiy
zverinyy stil v iskusstve narodov Evrazii. Moskva: Nauka,
s. 74-89.
Smirnova, G. I. 1979. Kurgany u s. Perebykovtsy — novyy
mogilnik skifskoy arkhaiki na Srednem Dnestre. Trudy Gos-
udarstvennogo Ermitazha, XX, s. 36-67.
Smolichev, P. 1929. Arkheolohichni rozkopky na tereni
Dniprelstanu, v s. Kichkasi, Zaporizkoi okruhy, u veresni—
zhovtni r. 1927. In: Yavornytskyi, D. I. (ed.). Dnipropetrovskyi
kraievyi istorychno-arkheolohichnyi muzei. Zbirnyk. Dnipro-
petrovske, I, s. 161-234.
Smolichev, P. I. 1930. Naukovi doslidzhennia terytorii Dni-
prozavodbudu v rotsi 1930 (Shchodennyky ta zhurnaly rozko-
piv). Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 79a, ark. 1-70.
Smolichev, P. I. 1930a. Korotkyi zvit za robotu v naukovo-
arkheolohichnii ekspedytsii v 1930 rotsi. Naukoviy arhiv IA
NANU, f. 18, spr. 79, ark. 1-2.
Smolichev, P. I. 1931. Arkheolohichni doslidzhennia tery-
torii Dniprelstanu v Kichkasi. Cherven—veresen r. 1931. Nau-
koviy arhiv IA NANU, f. 6, spr. 71, ark. 1-48.
Smolichev, P. I. 1932. Zvit za robotu ekspedytsii po
doslidzhenniu terytorii Dniprobudu ta smuhy pidtoplen-
nia 1927—1932 rr. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 73,
ark. 1-23.
Suprunenko, O. B. Rozkopky Bilskoho kurhannoho
nekropoliu B. In: Suprunenko, O. B. (ed.). Bilske horodyshche
v konteksti vyvchennia pam’iatok rannoho zaliznoho viku Yev-
ropy. Poltava: Arkheolohiia, s. 88-120.
Telehin, D. Ia., Bodianskyi, A. V. 1990. Spysok arkheolo-
hichnykh pam’iatok Dniprovskoho Nadporizhzhia (Dnipro-
petrovska i Zaporizka oblasti). Kyiv.
Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmeriytsy. Kiev: Naukova
dumka.
Terenozhkin, O. I. 1978. Kimmeriiski stely. Arkheolohiia,
27, s. 12-22.
Chernenko, Ie. V. 1970a. Skifski kurhany V st. do n. e.
poblyzu m. Zhdanova. Arkheolohiia, XXIII, s. 176-181.
315ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 2 (27)
Могилов, О. Д. Скіфські поховання з вуздою з Дніпровського Припоріжжя
Chernenko, E. V. 1970b. Pogrebeniya s oruzhiyem iz
nekropolya Nimfeya. In: Leskov, A. M. (ed.). Drevnosti Vos-
tochnogo Kryma. Kiev: Naukova dumka, s. 190-198.
Chernenko, E. V., Bessonova, S. S., Boltrik, Yu. V., Polin,
S. V., Skoryy, S. A., Bokiy, N. M., Grebennikov, Yu. S. 1986.
Skifskiye pogrebalnyye pamyatniki Stepey Severnogo Pricher-
nomoria. Kiev: Naukova dumka.
Shaposhnikova, O. G. 1970. Pogrebeniye skifskogo voina
na r. Ingul (predvaritelnaya publikatsiya). Sovetskaia arhe-
ologiia, 3, s. 208-212.
Shaposhnykova, O. H., Bodianskyi, O. V., Shchepynskyi,
A. O. 1957. Zvit pro robotu Dniprovskoho zahonu Dniprovskoi
ekspedytsii za 1957 rik. Naukoviy arhiv IA NANU, 1957/10b.
Shovkoplias, H. M. 1995. Sylvestr Sylvestrovych Mahura
(1987—1937). Arkheolohiia, 1, s. 109-116.
Shramko, B. A. 1987. Belskoye gorodishche skifskoy epokhi
(gorod Gelon). Kiev: Naukova dumka.
Shramko, B. A. 1994. Rozkopky kurhaniv VII—IV st. do
n. e. poblyzu Bilska. Arkheolohiia, 4, s. 117-133.
Yavornytskyi, D. I. 1927—1929. Arkheolohichni doslidy na
porohakh Dnipra 1927—1929 rr. Naukoviy arhiv IA NANU,
f. 18, spr. 59, ark. 1-13.
Yavornytskyi, D. I. Korotkyi zvit Naukovo-Arkheolohichnoi
ekspedytsii po doslidzhenniu terytorii Dniprelstanu (Dnipro-
zavodbudu i porozhystoi lanky Dnipra) za yii robotu protia-
hom roku 1930-ho. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 80,
ark. 1-12.
Yavornytskyi, D. I. 1931. Korotke zvidomlennia akademi-
ka D.I. Yavornytskoho za arkheolohichni pratsi v 1931 rotsi.
Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 127, ark. 1-3.
Yavornytskyi, D. I. 1932. Zvit pro robotu ekspedytsii po
doslidzhenniu terytorii Dniprelstanu i porozhystoi chastyny
Dnipra 1932 roku. Naukoviy arhiv IA NANU, f. 18, spr. 155,
ark. 1-12.
Yakovenko, E. V. 1976. Predmety zverinogo stilya v ran-
neskifskikh pamyatnikakh Kryma. In: Melyukova, A. I.,
Moshkova, M. G. (ed.). Skifo-sibirskiy zverinyy stil v iskusstve
narodov Evrazii. Moskva: Nauka, s. 128-137.
Yatsenko, I. V. 1959. Skifiya VII—V vv. do n. e. Trudy
GIM, 36, s. 1-118.
Bukowski, Z. 1977. The scythian influence in the area of lu-
satian culture. Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk: Zakład
Narodowy im. Ossolińskich.
Majewski, E. O. 1905. charakterze starzych kurhanow.
Swiatowit, VI, s. 47-72.
Očir-Gorjaeva, M. A. 2005. Pferdegeschirr aus Chošeutovo.
Skythischer Tierstil an der Unteren Wolga. Archäologie in
Eurasien, 19, s. 1-184
Pârvan, V. 1967. Dacia. Civilizaţile antice din tarile Car-
pato-Danubiene. Bucureşti: Ştiinţifică.
Simion, G. 2000. Tombes tumulaires dans la nécropole de
Celic-Déré. In: Lungu, V. (ed.). Tombes tumulaires de l’Age du
Fer dans le Sub-Est de l’Europe. Tulchea: Institut de Recher-
ches Eco-Muséologiques de Tulcea, p. 68-82.
Simion, G. 2003. Geţii la Dunărea de Jos şi civilizaţia lor.
In: Simion, G. (ed.). Culturi antice in zona gurilor Dunării.
Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, 2003, I, p. 161-174.
Simion, G. 2003a. Gétes et Scythes aux Bouches du Dan-
ube. In: Simion, G. (ed.). Culturi antice in zona gurilor Dunării.
Cluj-Napoca: Nereamia Napocae, 2003, I, p. 247-258.
O. D. Mogylov
THE SCYTHIAN BuRIALS WITH
A BRIDLE FROM THE DNIPRO
PRYPORIZHYA
The article is devoted to the publication of materi-
als of several Scythian burials on the Dnipro Prypo-
ryzhya territory in 1927—1932. An archeological expe-
dition was founded under the direction of Academician
D. Ya. Yavornytsky, in connection with the construc-
tion of the Dnieper Hydroelectric Power Plant. Many
Scythian antiquities had been explored in the archaeo-
logical sites of other epochs. Its members were actively
working well-known archaeologists, beginning special-
ists and local historians: A. V. Dobrovolskyj, M. Ya. Ru-
dynskyj, S. S. Gamchenko, P. I. Smolichev, M. O. Mill-
er, T. T. Kyraniv, G. G. Martens, V. A. Grinchenko,
P. A. Kozar, F. M. Sapyan, L. E. Kistyakivskyj and
other. Almost S. Magura conducts his researches in
this region.
The cemetery at the Gadiucha Balka on the north-
ern right bank of Dnipro river in Zaporoizhya included
both barrows and prevailing burials without embank-
ments, and stone laying on the surface. Necropolis
was founded in the Vth century BC, and was used in
the IVth BC. There is a high percentage of burials with
weapons comparing with similar monuments. The
most interesting is the burial 3 in group 1. There are
two pits without bones under the stone pavement.
A set of bronze arrowheads, an iron spear, bits with
cheeck-peaces, and also a part of the horn of a deer was
founded in this cenotaph.
Mound grave predominated over burials without
a mound in the necropolis near Dniprozavodbud. Ne-
cropolis functioned in the V—IV centuries. BC. Two
burials from the grave 36 survived. They belonged to
a woman, accompanied by a mirror and a necklace, as
well as a warrior with a quiver set. Barrow 4 contained
a ruined burial. The skeleton was accompanied by a
bronze cheeck-peace.
Mound grave burials dominated in the burial groups
of the Kichkas while stone pavements were only a quar-
ter. In the grave 6 at the Kichkas railway station, the
burial was performed in the pit, where the arrowhead
was found. Details of the bridle and bronze knife were
founded at the periphery of the complex. The archaeo-
logical site refers to the early middlescythian time.
Barrow 9 in the village Kushugum was girded with
a stone fastener and had 0.79 m height and a diam-
eter — 24 m. Objects of bridle (zoomorphic plates,
buckles) was founded in its burial mound. A burial in
an oval pit was inside. The skeleton lay stretched out
on its back, its head to the west. Arrowheads was in a
grave. The burial can be dated the 2nd quarter — the
middle of the 5th century BC.
It is established that the tradition of the construc-
tion of stone piles in the non-kurgan cemeteries on the
Lower Dnieper goes back to the Bronze Age and the
pre-Scythian period. Perhaps this indicates the resi-
dence of a part of the sedentary autochthonous popula-
tion here for such a long time, which has carried this
tradition through the ages.
Keywords: Scythians, burial, burial ground, burial
mound, equipment of a horse, weapons.
Одержано 8.03.2018
МОГиЛОВ Олександр Дмитрович, кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник, Інс-
титут археології НАН України, пр. Героїв Сталінгра-
да 12, Київ, 04210, Україна, mogilovod@gmail.com.
MOGYLOv Oleksandr Dmytrovych, Candidate of
Historical Sciences, Senior Researcher, Institute of
Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine,
Heroiv Stalingradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukrayna,
mogilovod@gmail.com.
|