Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження
Проаналізовано пластику трипільської культури, що походить з поселень Канівського Подніпров'я і зберігається у Наукових фондах Інституту археології НАН України. The analysis of plastics from Trypillian sites of the Dnipro River Kaniv region which is stored in the Scientific Repository of the...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162322 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров'я: нові надходження / Е.В. Овчинников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 93-108. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162322 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Овчинников, Е.В. 2020-01-06T16:00:47Z 2020-01-06T16:00:47Z 2018 Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров'я: нові надходження / Е.В. Овчинников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 93-108. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162322 903.2(282.247.32-197.4)”636” Проаналізовано пластику трипільської культури, що походить з поселень Канівського Подніпров'я і зберігається у Наукових фондах Інституту археології НАН України. The analysis of plastics from Trypillian sites of the Dnipro River Kaniv region which is stored in the Scientific Repository of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine is presented. Peculiarities of products are discussed with the maximum consideration of their features: technological, morphological, and stylistic. The technology of manufacturing the Kaniv plastics shows peculiarities distinguishing it among the products originating from the neighbouring western and eastern local formations. Anthropomorphic, zoomorphic, and ornithomorphic figures are distinguished, as well as plastic objects of other forms. Traditional forms and ornamentation were open for innovations within the general Trypillian plastic development. There were also new forms of anthropomorphic images, inherent exclusively to the Kaniv population. These are female figures with separately moulded legs connected by a bridge in the area of knees. Such figurines are found as imports at the settlements of neighbouring Trypillian local groups. Unique are realistic heads with almost portrait features and an anthropomorphic application on a vessel. Plastic, primarily anthropomorphic, reflects the mythological ideas of the early farmers which were based on ideas of fertility, fruitfulness, dualism, and rebirth. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Публікації археологічних матеріалів Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження Plastics from Trypillian Settlements of the Dnipro River Kaniv Region: New Arrivals Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження |
| spellingShingle |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження Овчинников, Е.В. Публікації археологічних матеріалів |
| title_short |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження |
| title_full |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження |
| title_fullStr |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження |
| title_full_unstemmed |
Пластика з трипільських поселень Канівського Подніпров'я: нові надходження |
| title_sort |
пластика з трипільських поселень канівського подніпров'я: нові надходження |
| author |
Овчинников, Е.В. |
| author_facet |
Овчинников, Е.В. |
| topic |
Публікації археологічних матеріалів |
| topic_facet |
Публікації археологічних матеріалів |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Plastics from Trypillian Settlements of the Dnipro River Kaniv Region: New Arrivals |
| description |
Проаналізовано пластику трипільської культури, що походить з поселень Канівського Подніпров'я
і зберігається у Наукових фондах Інституту археології НАН України.
The analysis of plastics from Trypillian sites of the
Dnipro River Kaniv region which is stored in the Scientific
Repository of the Institute of Archaeology of the
National Academy of Sciences of Ukraine is presented.
Peculiarities of products are discussed with the maximum
consideration of their features: technological, morphological, and stylistic. The technology of manufacturing
the Kaniv plastics shows peculiarities distinguishing it among the products originating from the
neighbouring western and eastern local formations. Anthropomorphic, zoomorphic, and ornithomorphic
figures are distinguished, as well as plastic objects of other forms. Traditional forms and ornamentation
were open for innovations within the general Trypillian plastic development. There were also new forms
of anthropomorphic images, inherent exclusively to the Kaniv population. These are female figures with separately
moulded legs connected by a bridge in the area of knees. Such figurines are found as imports at the
settlements of neighbouring Trypillian local groups. Unique are realistic heads with almost portrait features
and an anthropomorphic application on a vessel. Plastic, primarily anthropomorphic, reflects the mythological
ideas of the early farmers which were based on ideas of fertility, fruitfulness, dualism, and rebirth.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162322 |
| citation_txt |
Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров'я: нові надходження / Е.В. Овчинников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 93-108. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ovčinnikovev plastikaztripílʹsʹkihposelenʹkanívsʹkogopodníprovânovínadhodžennâ AT ovčinnikovev plasticsfromtrypilliansettlementsofthedniproriverkanivregionnewarrivals |
| first_indexed |
2025-11-25T20:31:32Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:31:32Z |
| _version_ |
1850524341175844864 |
| fulltext |
93ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
удк: 903.2(282.247.32-197.4)”636”
Е. В. Овчинников
пЛАсТиКА З ТРипІЛьсьКих пОсЕЛЕНь
КАНІВсьКОГО пОДНІпРОВ’Я: НОВІ НАДхОДжЕННЯ
Проаналізовано пластику трипільської культу-
ри, що походить з поселень Канівського Подніпров’я
і зберігається у наукових фондах інституту архе-
ології нан України.
ключові слова: Кукутень—Трипілля, Канівське
Подніпров’я, канівська локальна група, антропо-
морфна пластика, реалістична пластика.
ВсТУп
відомі нині колекції пластики з поселень
канівського Подніпров’я, які зберігаються у
різних музейних, наукових і освітніх закладах
регіону, можна вважати, становлять значну
частку серед скульптури малих форм куку-
тень-трипілля. загальна кількість скульптурок
становить приблизно 200 од., з них 170 — це
антропоморфні статуетки. у наукових фондах
інституту археології нан україни зберігають-
ся знахідки пластики, отримані автором під час
досліджень з 1990-х рр. найцікавіші з них вже
введено до наукового обігу, в першу чергу, це
стосується голівок з реалістичними рисами об-
личчя (овчинников, квітницький 2002; овчин-
ников 2004). інші лише згадано у монографічно-
му виданні, присвяченому поселенням регіону
(овчинников 2014). нині маємо в колекції двад-
цять три знахідки з хут. незаможник, шість із
вільшани і, по три із зеленої діброви і квіток іі
і одну з хут. хмільна. коротко охарактеризуємо
пам’ятки, з яких походить пластика.
1. ЗАГАЛьНА хАРАКТЕРисТиКА
пАМ’ЯТОК
хут. незаможник — поселення канівської
групи кукутень—трипілля — знаходиться за
2,0 км на північний схід від смт вільшана го-
родищенського р-ну черкаської обл., розташо-
ване на пологому мисоподібному виступі плато
лівого берега р. Журавка, що впадає у р. віль-
шанка. Площа поселення становить понад
20 га, висота мису 5—18 м. Пам’ятку відкрив
і. П. гуриненко у 1984 р., розвідки провади-
ли о. в. цвек, в. о. круц, с. м. рижов та ін.
у 1999—2000 рр. під керівництвом автора тут
проведено розкопки і досліджено повністю три
наземні споруди і одну частково, два комплек-
си заглиблених об’єктів, гончарну майстерню
тощо, а також дві господарські ями (овчин-
ников, черновол 1999; овчинников, черно-
вол, гуриненко 2001; овчинников 2002; 2014).
Фрагменти пластики знайдено під час розко-
пок таких об’єктів і ділянок:
— площадка 2 — два погруддя і нижня части-
на торса від трьох жіночих фігурок, два фрагмен-
ти ніжок — від статуетки сидячої і статуетки ве-
ликого розміру (рис. 1: 2, 3, 9; 2: 1, 3; 3: 2—4, 7);
— площадка 3 — фрагмент порожнистого
предмета, можливо, від орнітоморфної статует-
ки (рис. 8: 3);
— площадка 4 (зруйнована) — нижня части-
на торса жіночої фігурки (рис. 1: 4);
— комплекс заглиблених будівель, що скла-
дався з трьох ям, — фрагмент верхньої частини
торса жіночої фігурки, нижня частина торса з
ніжкою (гермафродит?), фрагмент порожнис-
тої ніжки, можливо статуетки-гіганта із ями 3
(рис. 1: 1, 14; 2: 4; 3: 5), ніжка від фігурки сидя-
чої, фрагмент вінець миски з антропоморфною
фігуркою-наліпом, ніжка стовпчикоподібна від
порожнистої посудини чи статуетки, фрагмент
ніжки від фігурки стоячої з ями 4 (рис. 1: 7, 13;
2: 2, 7; 3: 9), диск з отвором (модель колеса?) з
ями 5 (рис. 2: 5);© е. в. овчинников, 2018
94 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
— гончарна майстерня, влаштована у двох
заглиблених приміщеннях, — нижня частина
жіночого торса на стовпчикоподібній ніжці,
нижня частина торса жінки з ями а (рис. 1: 5,
12; 3: 6), фрагмент ніжки стовпчикоподібної від
антропоморфної? статуетки, фрагмент ніжки
Рис. 1. хут. незаможник, пластика
95ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
антропоморфної статуетки, фрагмент невираз-
ний від антропоморфної? статуетки з прилеглої
території (рис. 1: 11, 15; 2: 6);
— територія поселення, підйомний ма-
теріал — нижня частина жіночого торса на
стовпчикоподібній ніжці, торс жіночої фігурки
в позі стоячи, фрагмент ніжки антропоморфної
фігурки з розписом (рис. 1: 6, 8, 10).
вільшана і — поселення канівської групи
кукутень-трипілля знаходиться у середмісті
смт вільшана городищенського р-ну черкась-
кої обл. розкинулося на похилому мисоподіб-
ному виступі плато, утвореному злиттям рі-
чок вільшанка і мазніке. Площа поселення
становить понад 30 га, висота мису 10—15 м.
Пам’ятку відкрив і. П. гуриненко у 1984 р.,
розвідки провадили о. в. цвек, в. о. круц,
с. м. рижов та ін. у 1996—97 рр. автор провів
тут охоронні розкопки, під час яких досліджено
повністю залишки наземного житла (площад-
ки) і заглиблену споруду, а також частково гос-
подарські ями трипільського часу (овчинников
1997; 2002б; 2014; 2015).
Фрагменти пластики знайдено під час розко-
пок таких об’єктів:
— будівля заглиблена (напівземлянка) —
статуетка мініатюрна антропоморфна стовпчи-
коподібна, фрагмент ніжки від статуетки ве-
ликої, верхня частина жіночої статуетки з
реалістичними рисами (рис. 4: 2, 3; 5: 1, 2; 6:
3; 7: 3);
— яма 1 (господарська) — нижня частина
жіночого торса, масивна циліндрична ніжка
від антропоморфної статуетки або посудини
(рис. 4: 1, 4);
— підвальне приміщення середньовічного
будинку — мініатюрна ніжка від антропомор-
фної? статуетки (рис. 4: 5).
Рис. 2. хут. незаможник, пластика
96 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
зелена діброва — поселення томашівської
групи кукутень-трипілля — знаходиться на
північній околиці с. зелена діброва городи-
щенського р-ну черкаської обл. займало по-
логий виступ плато на лівому березі р. ніпов-
ка (доплив р. вільшанка), оточений вигином
річки. Площа поселення понад 13 га, висота
плато 2—15 м. Пам’ятку відкрив 1974 р. міс-
цевий мешканець Ф. і. горошко. розвідки на
поселенні провадили о. в. цвек, о. в. назаров
і автор, який у 2000 р. повністю розкопав дві
площадки. Фрагменти пластики знайдено під
час розкопок таких об’єктів:
— площадки 1 і 2 (територія перед будівлями
з боку входів) — торс з реалістичною голівкою
від чоловічої сидячої фігурки (рис. 6: 4; 7: 4);
Рис. 3. хут. незаможник, пластика
97ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
— площадка 1 (скупчення за «задньою» тор-
цевою стіною будівлі) — нижня частина жіно-
чої фігурки з окремо виліпленими ніжками,
зооморфна статуетка (рис. 4: 6; 5: 3; 8: 1; 9: 1).
квітки іі — поселення канівської групи ку-
кутень-трипілля — знаходиться на північний
захід від околиці с. квітки корсунь-Шевчен-
ківського р-ну черкаської обл. розташоване
на мисоподібному виступі плато, утвореному
р. листвинка (монастирська) та яром. Площа
поселення приблизно 20 га. Пам’ятку відкрив
і. д. гупало у 1970-х рр. у 1980—90-ті рр. тут
провадили розвідки в. і. клочко, м. Ю. відей-
ко, о. м. тітова, о. в. назаров і автор (овчин-
ников 1999; овчинников, квітницький 2002).
місцевий краєзнавець-аматор в. м. маслов
зібрав на поверхні і передав через автора на
зберігання в інститут археології нан україни
невелику колекцію пластики. це — голівка ве-
ликої антропоморфної статуетки з реалістично
проробленими деталями, два фрагменти схе-
матичних жіночих фігурок, зооморфна статует-
ка (рис. 4: 7, 8; 5: 4, 5; 6: 1; 7: 1).
хут. хмільна — поселення канівської групи
кукутень-трипілля, що знаходиться за півден-
но-західною околицею хут. хмільна канівсько-
го р-ну черкаської обл. Поселення займає ді-
лянку мисоподібного виступу плато, що поросло
молодим лісом (уроч. гадюче Поле і). відкрив
у 2000 р. м. в. квітницький, обстежив автор у
2001 р. уціліла частина поселення становить
приблизно 400 × 70 м, ділянка обмежена з пів-
ночі і півдня глибокими ярами (овчинников
2002а; 2014; овчинников, квітницький 2002).
Фрагмент скульптурки з реалістичними ри-
сами знайдено в ямі трипільського часу, що,
ймовірно, входила до комплексу заглиблених
об’єктів господарського призначення (рис. 6: 2;
7: 2).
2. РІЗНОВиДи пЛАсТиКи,
ТЕхНОЛОГІЯ ВиГОТОВЛЕННЯ
Переходячи до характеристики пласти-
ки, відразу зазначимо, що розвиток пластики
йшов у щільному взаємозв’язку з усім кераміч-
Рис. 4. Пластика: 1—5 — вільшана і; 6 — зелена діброва; 7—8 — квітки іі
98 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
ним виробництвом, у першу чергу, наймасові-
шої категорії — посуду. це спостерігається за
подібністю технологічних прийомів (сировина),
оформленням поверхні та спільними сюжета-
ми в декорі виробів. зрозуміло, що це обумов-
лено одним і тим само матеріалом, з якого їх
виготовлено, — керамікою. водночас за фор-
мою це очевидно різні розряди артефактів, як
різним є і їхнє призначення. якщо посуд зазви-
чай використовувався повсякдень у побуті (за
винятком ритуального), то пластика — лише в
культово-обрядовій діяльності. близькі за тех-
нікою і технологією виготовлення та високим
художнім рівнем виконання і ті, й інші задо-
вольняли, мабуть, водночас і естетичні потреби
трипільського населення.
вирізняються такі групи пластики: антро-
поморфна, зооморфна, орнітоморфна та інші
вироби (моделі, амулети-підвіски, конуси-пін-
тадери, «хлібці»). окремо розглядаються скуль-
птурні наліпи на посуді — антропоморфні або
зооморфні.
Проблему класифікації трипільської антро-
поморфної пластики, до якої зверталися свого
часу а. Погожева (1983) і т. г. мовша (1975),
досі не розв’язано задовільно. це змушує до-
слідників вибудовувати власні класифікації
(збенович, 1989; бурдо, 2001). ми поділяємо
групу антропоморфної пластики на: підгру-
па — стать (чоловіча, жіноча); тип — поза
(стоячі, сидячі); підтип — особливості оформ-
лення деталей. окремо розглядається такий
аспект, як наближення до реалістичності зоб-
ражень окремих деталей, жестів тощо. аналіз
пластики ускладнює те, що вона здебільшого
фрагментарна. від статуеток збереглися лише
окремі частини — торс чи нижня частина,
іноді — ніжка, рідше — голова. тож більшість
фрагментів не піддається визначенню.
за техніко-технологічними показниками
переважна кількість пластики в основних ри-
сах аналогічна розписній кераміці канівської
групи кукутень-трипілля. вона має прикмети,
які одразу вирізняють її з керамічних комп-
лексів сусідніх локальних груп трипільських
пам’яток. характерною її рисою є використання
переважно озалізнених глин, де опіснювачем
була природна домішка пилоподібного піску,
через що після випалу вироби набували різних
відтінків помаранчевого кольору. особливіс-
тю формувальних мас, де використовувалися
ці сорти глин, є відсутність спеціально внесе-
них домішок-опіснювачів, оскільки такі глини
містили деяку частку алевриту. це переважно
дуже дрібний пилоподібний пісок розміром
0,1—0,3 мм і менше з окремими більшими пі-
щинками. у формувальній масі, виготовленій
на основі озалізнених глин, є також природна?
домішка дрібних крихт карбонатів.
домішками, що не впливають на технологію
виготовлення, можна вважати поодинокі шма-
точки вохри, іноді досить великі, та інших залі-
Рис. 5. Пластика: 1—2 — вільшана і; 3 — зелена діброва; 4, 5 — квітки іі
99ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
зистих сполук (кривавик). не підлягає сумніву,
що за ретельної підготовки формувальної маси
і кропіткого ліплення фігурок вони не могли
бути непоміченими, що наводить на думку, що
їх, імовірно, осмислено лишали або додавали
до неї. це могло бути пов’язано з міркування-
ми ритуального характеру. це також стосуєть-
ся і потрапляння зернівок культурних злаків
до гончарного тіста під час ліплення. відбит-
ки зернівок трапляються зазвичай у нижній
частині торса фігурок — спереду в ділянці
лона (хут. незаможник) або ззаду на сідницях
(вільшана і). з такої сировини виготовлено
понад 90 % пластики з поселень канівського
Подніпров’я.
особливе місце у гончарстві трипільських
пам’яток цього регіону посідало використан-
ня багатокомпонентних формувальних мас, де
в’яжучою основою була суміш з двох глин —
більше пластичних («жирних») каолінітових і
озалізнених, з яких остання є опіснювачем, ос-
кільки містить природну алевритову домішку.
При виготовленні посуду додатковою опісню-
ючою домішкою можуть бути пісок великої та
середньої зернистості, товчений граніт, зерна
кварцу, а іноді вапнякові крихти, шматочки
Рис. 6. Пластика з реалістичними рисами: 1 — квітки іі; 2 — хут. хмільна; 3 — вільшана і; 4 — зелена
діброва
100 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
кривавику і білоглиняного шамоту. у повністю
сформованому вигляді така сировина прева-
лює у гончарстві пам’яток небелівської і тома-
шівської груп.
Формувальна маса пластики, виготовленої
за цією технологією, не має значної частки
подібних опіснювачів, більше пластична і дріб-
нодисперсна. у нашій колекції маємо лише
одну статуетку з томашівської пам’ятки зелена
діброва, в якій є такі домішки, як пісок і пооди-
нокі зерна жорстви 1.
1. саме за технологічними ознаками о. о. якубен-
ко (2000) з’ясувала напрямки розповсюдження
Поодинокими екземплярами представлені
вироби, виготовлені з коалінітової білої гли-
ни без штучного опіснювача. маємо одну таку
статуетку з хут. незаможник (заглибина під
площадкою 2) і ще одну з вільшани і (напів-
землянка).
розписну кераміку, пластику тощо випалю-
вали завжди в окислювальному середовищі,
рівномірно і за високої температури (700—
900 °с). якість виробів добра, кераміка міцна,
легка. Проте простежено відмінності у стані
збереження знахідок, зокрема за фрагмен-
тами пластики, які за масового виробництва
кераміки можна пов’язувати з певним станом
гончарства загалом. імовірно, що на таких ін-
дивідуальних знахідках, якими є пластика,
загальний стан галузі міг і не відобразитись,
а якість залежала від конкретної ситуації —
більшої чи меншої уваги до певного виробу.
наприклад, схематичні статуетки, які були
досить поширеними, випалені за невисокої
температури. їхня поверхня може розтирати-
ся за незначного докладання сили, орнамент
тримався дуже погано або не зберігся зовсім. у
той же час трапляються вироби і доброї якості.
антропоморфні голівки з реалістичними ри-
сами обличчя зазвичай вирізняються високою
якістю виготовлення.
антропоморфна пластика канівської групи
має характерні ознаки за технікою ліплен-
ня. більшість фігурок виготовлено поетапно з
кількох частин. спочатку як окремі деталі ви-
готовляли основні частини майбутньої фігурки
(голова, торс, нижня частина з двох половинок),
потім їх з’єднували в ціле, іноді не дуже дбало,
що помітно на зламах. стики між деталями
виліпленої таким чином фігурки були, напев-
не, найуразливішими, оскільки більшість ста-
туеток розламана саме у таких місцях. особли-
ва увага приділялася ліпленню ніжок. навіть
для суцільної веретеноподібної форми, яку
часто надавали нижній частині статуетки, та-
кож виготовлялися дві окремі деталі, які потім
з’єднувалися по вертикалі в одну монолітну
ніжку. окремо доліплювались і дуже ретельно
оформлювалися рельєфні деталі людської фі-
гурки — сідниці, жіночі груди, зачіска.
нагадаємо, що подібне поетапне конструю-
вання антропоморфних статуеток або з одного
шматка глини, який нарощували окремими
виступаючими деталями, або з двох—трьох
частин — верхньої та нижньої, двох вертикаль-
них тощо відмічено в усіх регіонах трипілля
(мовша 1973, с. 4; Погожева 1983, с. 118—119).
але для антропоморфної пластики канівсько-
го регіону простежено, ймовірно, найбільше
«західнотрипільських» традицій виготовлення
пластики у середньому Подніпров’ї. виявлені
нею характерні технологічні риси стали підґрун-
тям для чіткого розрізнення «канівських» і «тома-
шівських» виробів.
Рис. 7. Пластика з реалістичними рисами: 1 — квіт-
ки іі; 2 — хут. хмільна; 3 — вільшана і, 4 — зелена
діброва
101ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
складні і різноманітні способи виготовлення.
аналогічну техніку раніше було зафіксовано
лише на пластиці з томашівського поселення
чичиркозівка (гірник, відейко 1989, с. 86—
87), яке територіально наближене до регіону
канівського Подніпров’я.
Переважна більшість антропоморфних фі-
гурок мала наскрізні отвори. таким прийомом
показані очі на дископодібних голівках. кіль-
кість очей-отворів може бути різною, але за-
вжди парною — по одному, два, три з кожного
боку лиця. По краю дископодібної голівки з кві-
ток іі йде рядок дуже тонких отворів-проколів
(рис. 4: 8; 5: 4). традиційними є отвори у пле-
чових і надстегнових виступах фігурок. біль-
шість дослідників схильні вбачати у отворах
на статуетках лише утилітарне їх призначення
(для підвішування, закріплення), хоча ніколи
не згадується про наявність характерних слідів
такого використання (затертість). н. б. бурдо
пояснює наявність отворів існуванням дуже ар-
хаїчного іконографічного прототипу в культурі
месопотамії та припускає, що звідти цей образ
міг потрапити до трипільського середовища
(бурдо 2001, с. 90).
зооморфним фігуркам, які є великою рідкіс-
тю на поселеннях регіону, така розмаїтість при-
йомів не прикметна. виготовляли їх, мабуть,
з одного шматка глини, а найуразливішими
місцями їх були тонкі деталі, що виступали, —
роги, морда тощо (рис. 8: 1, 2; 9). і зовсім рід-
кісними є орнітоморфні статуетки-брязкальця,
тулуб яких ліпили з двох половинок, тож він
і розламувався в подальшому щонайменше
надвоє. зазвичай знаходять лише їхні окремі
частини — верхню або нижню частини порож-
нистого тулуба, стовпчикоподібну ніжку тощо
(рис. 8: 3).
на зооморфній пластиці канівського регіону
не збереглося навіть слідів ангобу і розпису.
але, виходячи з широкого кола аналогій, мож-
на припустити, що виліплені статуетки вису-
шували, покривали ангобом (фігурки тварин)
і розписували (фігурки птахів), потім випалю-
вали.
розглянемо морфологічні характеристики і
декор пластики канівського Подніпров’я.
2.1. антроПоморФні статуетки
здебільшого вони стрункі, зберігають пропор-
ції тіла людини. у виготовленні антропоморф-
ної пластики дотримувалися стандарту, висота
стоячих статуеток приблизно 15—20 см. висоту
сидячих визначити важко з огляду на сильну
фрагментарність. Переважають жіночі фігур-
ки, чоловічі є радше винятком. якщо більшість
жіночих фігурок виготовлено у схематичному
стилі, з дотриманням лише загальних обрисів
людського тіла, то чоловічі завжди мають під-
креслено реалістичну рису або деталь. діапа-
зон прийомів досить широкий — від натураліс-
тично виліплених геніталій 1 до виступаючого
підборіддя підквадратної форми.
Переважну більшість становлять фігурки у
стоячій позі — з прямим відхиленим назад тор-
сом, іноді зі зверненим догори лицем.
особливого розмаїття в антропоморфній
пластиці набуло формування нижньої частини
ніжки як стоячих, так і сидячих фігурок. саме
за формою ніжок виділяємо кілька підтипів
статуеток:
Підтип 1 — фігурки з веретеноподібною ніж-
кою. бувають з позначеною ступнею (рис. 2:
11) або мають загострений чи округлий кінець
ніжки (рис. 1: 7, 8, 14);
Підтип 2 — фігурки на масивній стовпчи-
коподібній ніжці, що розширюється донизу
(рис. 1: 10, 12; 3: 6).
Підтип 3 — фігурки з щільно зімкнутими
ніжками (рис. 4: 3; 5: 2).
Підтип 4 — фігурки зі з’єднаними перемич-
кою на ділянці колін ніжками (рис. 2: 2 (?); 4: 6;
5: 3). така риса моделювання нижньої частини
антропоморфної фігурки стала з часом харак-
терною ознакою канівської пластики (овчин-
ников 2014, с. 151—152).
до окремого підтипу, мабуть, слід віднести
мініатюрну стовпчикоподібну статуетку з віль-
шани і, яку раніше ми відносили до 2-го під-
типу. вкрай схематична мініатюрна статуетка
має вигляд нахиленого стовпчика на приплюс-
нутій ніжці. її висота 4,2 см. округла голівка з
ледь наміченим носом не відділена від тулуба.
у нижній частині в області живота є невеличка
опуклість — імовірно, ознака вагітності, а на
протилежній, ззаду, — втиснуте зернятко, що,
можливо, символізує запліднене лоно (рис. 4:
2; 5: 1). аналогії цій рідкісній знахідці маємо
у середньому Побужжі — стовпчикоподібні
статуетки з пам’ятки вербівка (етап в іі), які
опублікував П. і. хавлюк (1959). це — призем-
куваті досить примітивно виконані фігурки
розміром від 3,3 до 4,2 см. дослідник убачав у
них зображення птахів, імовірно, пугачів. Під-
ставою для такого трактування є наявність на
голівці виступів, що нагадують «вуха» пугача.
але пізніше були виявлені антропоморфна
фігурка зі сплощеною т-подібною голівкою у
миропіллі (цвек 1993, с. 76, рис. 2: 5), мікса-
морфна голівка в черкасовому саді 2 (бурдо
2013, с. 99—100, 268—269), які показують, що
окремі зооморфні деталі можуть іноді поєдну-
ватись із загалом антропоморфним образом.
статуетка з вільшани і позбавлена зооморф-
них рис, навпаки, тут начеб підкреслено жі-
ночу стать, запліднення чи вагітність. Про-
те за іншими параметрами ці фігурки дуже
схожі.
1. натуралістично показані первинні ознаки статі
є на схематичних торсах із грищинців і та уроч.
хатище. зберігаються в музеях канева.
102 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
маємо також відбиті стовпчасті ніжки, що
походять, імовірно, від порожнистих антропо-
морфних фігурок (рис. 1: 13, 15; 2: 4; 3: 8; 4: 5).
такі скульптурки могли мати у порожнині гли-
няні кульки, що імітували запліднення і були
звуковим супроводом під час магічних обрядів.
відомо лише три фрагменти від великих ви-
робів, висота яких загалом могла сягати 40—
50 см. це ніжки з хут. незаможник і вільшани і,
голівка з квіток іі (рис. 2: 3, 4; 4: 3; 6: 1; 7: 1). мож-
на вважати, що масивність, певний гігантизм, які
є проявом одного з напрямів розвитку антропо-
морфної пластики буго-дніпровського регіону у
періоди в іі і с і (Погожева 1983, с. 85; Шумова
1989, с. 11), відбилися і на скульптурній традиції
канівської групи, але не стали тут домінантними.
на більшості статуеток, що потрапили до
наукових фондів інституту археології нану,
орнамент не зберігся. маємо значну кількість
аналогій, аби стверджувати, що переважна
більшість пластики була помальованою. ор-
намент у вигляді нешироких (1—3 мм) смуг
наносили брунатною фарбою на поверхню ста-
туеток, вкриту ангобом-обмазкою. колір тла
має різні відтінки червонувато-помаранчевого.
візерунок на верхній частині фігурок доволі
одноманітний. це смуги, що оперізують торс
фігурки поперек або навскіс. зокрема, на не-
великому фрагменті ніжок з хут. незаможник
маємо спереду горизонтальні смужки, ззаду —
візерунок у вигляді перевернутої «ялинки».
досить часто мальований декор доповнював-
ся кількома врізаними лініями, що позначують
прикраси, зачіску, ознаки статі на жіночих фі-
гурках. до прикладу, традиційну зачіску на
трипільських жіночих статуетках — продов-
гуватий візерунок з округлим закінченням на
спині — показано суцільно пофарбованою по-
тилицею, шиєю та верхом спини (рис. 6: 2; 7: 2).
водночас на фрагменті статуетки з вільшані I
довге волосся жіночої зачіски показано прок-
ресленими лініями (рис. 6: 3; 7: 3).
трапляються зображення шийних прикрас
або комірця одягу. здебільшого цей елемент по-
казано V-подібним знаком, намальованим або
прокресленим під шиєю фігурки. найдетальні-
ше зображено «намисто» на фігурці з квіток II,
передане двома поздовжніми врізаними лінія-
ми і короткими рисками-променями, що відхо-
дять від них у боки (рис. 4: 7; 5: 5).
декор нижніх частин фігурок різноманіт-
ніший. умовний поділ образу на верхню та
нижню частини підкреслюють намальовані чи
врізані лінії, що оперізують більшість фігурок
у нижній частині живота і над сідницями. від
цього «пояса» спереду опускається трикутник —
ознака жіночої статі, що буває пофарбованим
або показаний врізаними лініями (рис. 1: 4—6,
9, 12, 14; 3: 1, 4—6; 4: 6, 7; 5: 3, 5). врізаними
лініями також часто підкреслено вертикальне
розділення сідниць і ніг фігурок (рис. 1: 4—6,
10, 12, 14; 3: 1, 6, 7; 4: 1, 6; 5: 3, 5).
характерною рисою пластики кукутень-три-
пілля періодів в іі і с і, зокрема з канівського
Подніпров’я, є виділення окремих реалістично
виконаних деталей. свого часу т. г. мовша
(1975) вивчила дві групи антропоморфної плас-
тики — реалістичну і реалістично-схематичну,
простежила їхню еволюцію, локальні риси і
зробила спробу мистецтвознавчого аналізу цієї
унікальної категорії знахідок. Підкреслено
реалістичними можуть бути і окрема части-
на тіла, і поза чи жест. але загальний вигляд
фігурки переважно був цілком схематичним.
цебто, давні майстри поєднували ретельно
пророблені деталі з загальною доволі умовною
фігурою.
більшим розмаїттям реалістично проробле-
них деталей вирізняються фігурки в позі сидя-
чи. до дуже рідкісного типу реалістичних зобра-
жень людини, що сидить, належить фрагмент з
хут. незаможник — уламок правої ноги від низу
живота до середини гомілки, виліпленої окремо
(рис. 2: 1; 3: 7). коліно має слід відколотого фраг-
мента, ймовірно, руки. аналогічні реалістичні
фігурки з окремо виліпленими і дуже зігнутими
у колінах ногами знайдено у криничках, три-
піллі, гребенях, кошилівцях (Погожева, 1983,
с. 73 і далі, рис. 21: 11; 26: 3; 28: 7; 30: 1). оперта
на коліно рука нагадує позу «мислителя», відому
в скульптурі енеолітичних культур центральної
та Південно-східної європи. можливо, до цього
типу належить ще один фрагмент ніжки з цього
ж поселення, яка, ймовірно, мала в районі колін
перемичку (рис. 2: 2).
статуетки з реалістичною голівкою з майже
портретним моделюванням лиця цілком спра-
ведливо вважаються найвищим досягненням
мистецтва кукутень-трипілля. кілька голівок
знайдено на пам’ятках канівського Подніпров’я:
чотири походять з поселень канівської групи,
одна — з томашівської пам’ятки зелена діброва.
голівку з реалістичними рисами з поселен-
ня квітки іі виконано з типової для кераміки
цього поселення гончарної маси (рис. 6: 1; 7: 1).
за її розміром (8,0 × 5,0 × 5,3 см) можна при-
пустити, що загальна висота статуетки стано-
вила понад 30 см. довгу шию виліплено досить
недбало. на зламі бачимо основний стрижень,
грубо виліплений з плаского шматка глини,
потім обмазаний рідким облицювальним ша-
ром. лице пошкоджене, розмір його приблизно
5,5 × 3,8 см. збереглися надбрівні дуги, що пе-
реходять у схематично виліплені вуха. очі та
отвори ніздрів показано вузькими маленьки-
ми заглибинами, виконаними тонким гострим
інструментом. різко окреслене виступаюче під-
боріддя дуже пошкоджене. чудово збереглася
верхня частина видовженої голови, ретельно
виліплена і залощена, — так підкреслено від-
сутність зачіски і головного убору. так само
виконано голівку на статуетках з валяви (те-
легін 1968, с. 74), з томашівського поселення
кочержинці (Погожева 1983, с. 78, рис. 22: 6) і з
103ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
пізнішої пам’ятки русяни у Пруто-дністровсь-
кому міжріччі (маркевич 1981, с. 44, рис. 62: 9,
вкл. 6). голова згаданих фігурок підкреслено
видовжена, а стосовно голівки з квіток іі мож-
на казати навіть про деформацію черепа. неп-
ропорційно видовжена верхня частина голови
характерна також для чоловічих зображень
з молдови і русешти-мунтені (Monah 1997,
p. 432, fig. 180: 1; р. 475, fig. 223: 4).
з поселення вільшана і походить верхня
частина жіночої статуетки з реалістичними ри-
сами. збереглася голова з шиєю і фрагментом
лівого плеча (рис. 6: 3; 7: 3). розміри фрагмента
5,20 × 3,90 × 2,45 см. Фігурку виліплено з тон-
коструктурної глиняної маси з незначними до-
мішками дрібнозернистого піску і дрібних (до
2 мм) зерен кривавику. Помітні сліди незнач-
них вкраплень органіки. випал рівномірний,
колір палевий. з елементами реалізму виліп-
лено майже квадратне обличчя з важкою ниж-
ньою випнутою щелепою. ніс великий, дуже
випнутий, з горбинкою, безпосередньо пере-
ходить у низький лоб. розмір лиця без лоба і
вух 2,5 × 2,2 см. очі показано ямками правиль-
ної округлої форми завглибшки до 0,5 см. їх,
можна сказати, просвердлено трубочкою-орна-
ментиром. Широкий рот прокреслено лінією.
вуха оформлені напівкруглими наліпами з
наскрізним проколом. ліве вухо видалене, оче-
видно, спеціально під час виготовлення стату-
етки — нижче є слід від гострого інструмента,
який врізався у ще сиру глину. лоб приземку-
ватий, дуже скошений. зверху помітні сліди
ретельно підготовленого місця для з’єднання з
головним убором чи зачіскою, що не зберегли-
ся. ззаду тонким гострим орнаментиром про-
креслено лінії, які зображують довге волосся,
що спадає з шиї на спину. саме в такий спосіб
часто передано жіночу зачіску на статуетках
з трипільських поселень Побужжя (качалова
1973, с. 10, рис. 4; Погожева 1983, с. 73, рис. 21:
7; с. 76; бурдо 2013, с. 183—189, рис. 56—59).
загалом голівка з вільшани і лишає враження
недбалості та недосконалості. Проте навіть та-
кими досить скупими засобами майстру вдало-
ся надати зображенню великої емоційності, що
раніше вже відмічалося для статуеток з олек-
сандрівки і криничок.
реалістичну голівку з хут. хмільна модельо-
вано з дрібноструктурної глини з незначними
домішками дрібнозернистого піску і, ймовірно,
органіки (рис. 6: 2; 7: 2). випал окислювальний,
рівномірний. ліворуч, у нижній частині шиї,
зберігся відбиток зерна ячменю плівчастого
(Hordeum vulgare) 1. висота фрагмента 4,5 см,
ширина 3,0 см. видовжено-овальної форми
лице чітко профільоване, з підкресленими ску-
лами і підборіддям. ніс тонкий, з горбинкою.
вуха обламані, збереглася лише нижня час-
тина лівого вуха з двома наскрізними отвора-
1. варто вказати, хто визначив г. о. Пашкевич.
ми. такі ж отвори простежено на правому боці
голівки. очі і рот передано глибокими (до 0,5—
0,6 см) вузькими асиметричними наколами,
виконаними тонким пласким орнаментиром.
аналогічний прийом є характерним для плас-
тики з реалістичними рисами з майданецького
(бурдо 2013, с. 272—277) і фігурки з трипілля,
знайденої в. в. хвойкою (Pogoševa 1985, S. 199,
Abb. 676). збереглися дві смуги, намальовані
брунатною фарбою під підборіддям і в нижній
частині шиї, що передають шийну прикрасу.
найближчою аналогією цій голівці є, на наш
погляд, статуетка з околиць с. трипілля (бурдо
2013, с. 317 — 318). у обох скульптурок однако-
во м’яко модельовано риси обличчя, вузький з
невеликою горбинкою і приплюснутий на кін-
чику ніс, вузькі розкосі очі, показані наколами,
трохи відтягнуті й високо розташовані вуха з
двома проколами. т. г. мовша відзначала уні-
кальність фігурки з трипілля, яка, на її думку,
зображувала юнака, і вважала, що її виконано,
як і фігурки з поселень кочержинці-Паньків-
ка і майданецьке, в одній майстерні і тим само
майстром (мовша, 1975, с. 68—69, 157—158). з
цим складно погодитися, враховуючи, зокре-
ма, велику відстань між пам’ятками Побужжя
і середнього Подніпров’я. але наддніпрянські
поселення канівщини і київщини знаходяться
доволі близько. Широкі можливості для взаєм-
них контактів їхніх мешканців також зафіксо-
вано за масовими знахідками керамічного по-
суду. зрештою, технологія виготовлення обох
знахідок, прикметна саме канівській групі
пам’яток, робить цілком імовірним виготов-
лення фігурок у майстернях однієї «керамічної
школи» — канівської.
Ще одна фігурка з об’ємною реалістичною
голівкою походить з томашівського поселен-
ня зелена діброва (рис. 6: 4; 7: 4), виконана
з дрібноструктурної глини (ймовірно, суміші
глин) зі значною домішкою середньозернисто-
го піску. випал окислювальний, рівномірний,
колір світло-помаранчевий. висота фрагмента
10,45 см, ширина 7,20 см. від статуетки вцілі-
ла верхня частина торса; нижня з сідницями,
виліплена окремо, відламалась у місці стику.
руки, теж відламані, були виліплені повніс-
тю і, можливо, імітували якийсь жест. нижче
широкої талії, на стегнах, наявні великі округ-
лі виступи (зберігся з лівого боку). сплощену
голівку сформовано досить просто і, схоже, ра-
зом з масивною шиєю. лице, пластично май-
же не пророблене, теж підкреслено сплощене.
оформлено лише ніс (відбитий) і важке трохи
випнуте підборіддя. маленькими вузькими
заглибинами показано очі і рот. випнуте під-
боріддя начеб указує на належність фігурки до
чоловічої статі, чому не перечить і відсутність
традиційної жіночої зачіски і грудей, широкі
пропорції торса. Фігурку було зображено у позі
сидячи. досить типовим для статуеток у такій
позі є і виліплені повністю руки.
104 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
2.2 антроПоморФна
скульПтурка-наліП
унікальною знахідкою є антропоморфна
скульптурка-наліп на мисці з хут. незамож-
ник (рис. 2: 7; 3: 9). Прикріплена на край він-
ців з внутрішнього боку миски, вона трохи під-
носиться над вінцями (діаметр їх приблизно
30 см). розміри фігурки 4,9 × 1,8 × 1,5 см. роз-
пис на мисці не зберігся, лишилися сліди ло-
щіння. рельєф виконано в стилізованій манері
з кількох частин — тулуб з випнутими сідни-
цями і верхніми та нижніми кінцівками. від
звичних скульптурних схематичних фігурок
це відрізняється наявністю рук з масивними
плечима. голови немає, вона й не передба-
чалася.
загалом рельєфні і мальовані антропомор-
фні зображення на посуді для кукутень—три-
пілля є великою рідкістю, тож кожна з подібних
знахідок викликає увагу. більшість їх походить
з території румунії (Monah 1997, fig. 238—248).
близьким до фігурки-наліпа з хут. незамож-
ник за стилем виконання є зооморфне зобра-
ження на посудині з де ла Подей-тиргу окна
періоду кукутень в (Cucoş 1999, p. 287, fig. 72).
2.3. зооморФні статуетки
регіон канівського Подніпров’я вирізняєть-
ся вкрай незначною кількістю зооморфної
пластики. скульптурні зображення тварин тут
дуже рідкісні. з поселень канівської групи різ-
них періодів походить лише декілька фігурок.
у нашій колекції маємо по одному екземпляру
з квіток іі і зеленої діброви.
статуетки невеличкі, схематичні, зображу-
ють велику чи дрібну рогату худобу (рис. 8: 1, 2;
9). такі схематизовані фігурки інтерпретують
як бовиди-овиди (балабина 1990, с. 8; 1998).
масивність, великі підняті вгору роги, важ-
кі стегна, постава, показаний защипом penis
уможливлюють вбачати в більшості таких ви-
робів зображення бика. Попри значний часо-
вий діапазон існування цього типу статуеток
розміри (довжина 6—7 см) і манера виконання
майже не змінились.
орнітоморфні статуетки є ще рідкіснішими.
одна походить з хут. незаможник (рис. 8: 3) і пред-
ставлена фрагментом верхньої частини пустоті-
лої фігурки птаха, в порожнині якої могли бути
глиняні кульки. ймовірно, виріб був зліплений з
двох частин, верхньої та нижньої, чим і зумовлено
характер зламу — статуетка розкололась у місці
їхнього стику. у середній наддніпрянщині є ще
чотири такі знахідки — по одній з канівських по-
селень Пекарі іі і хатище, ще по одній з поселень
коломийщинської групи, але також «канівсько-
го» походження. о.о. якубенко (1998, с. 54—55)
цілком слушно вбачає у середньодніпровських
знахідках прямі аналогії орнітоморфним бряз-
кальцям з володимирівки і бринзен VIII.
Рис. 9. Пластика: 1 — зелена діброва; 2 — квіт-
ки іі
Рис. 8. Пластика: 1 — зелена діброва; 2 — квіт-
ки іі; 3 — хут. незаможник
105ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
2.4. інШі вироби
у канівському Подніпров’ї інші вироби
представлено поодинокими знахідками. це —
моделі «стільчиків», амулети-підвіски, конуси-
пінтадери, так зв. хлібці. до них можна додати
і поодинокі знахідки керамічних дисків, які
можна розглядати як моделі коліщат. Подібні
знахідки зібрав с. о. гусєв (1995, с. 215—218) і
запропонував досить переконливу реконструк-
цію можливого використання дисків — «би-
чок на коліщатах». він же наводить і широке
коло аналогій. імовірно, до подібних моделей
коліщат можна віднести і диск з хут. незамож-
ник (рис. 2: 5).
ВисНОВКи
в уяві стародавніх рільників Передньої та
середньої азії земля ототожнювалася з жінкою
(антонова 1977, с. 110—111). яскравим підтвер-
дженням семантичного зв’язку між уявлен-
нями стародавніх рільників про родючу силу
жінки і родючість землі є традиція домішувати
зерна злаків у глиняне тісто антропоморфних
фігурок. уперше такі ритуальні дії, що про-
вадилися під час виготовлення скульптурок,
були зафіксовані за матеріалами ранньотри-
пільського поселення лука-врублівецька (би-
биков 1951). Пізніше, досліджуючи пластику
середнього Побужжя, с. о. гусєв простежив
еволюцію цього ритуалу. на етапах в іі і с і
зернівки втискувалися в тіло вже сформованих
фігурок і робили те демонстративно на вид-
них місцях, нерідко в області лона (гусєв 1995,
с. 208—213).
на зовнішній поверхні деяких жіночих стату-
еток з пам’яток канівського Подніпров’я також
наявні відбитки зернівок. найпоказовішими
в цьому сенсі є, мабуть, статуетки з хут. неза-
можник. судячи зі слідів фарби, нанесеної по-
верх відбитків зерен, фігурки фарбували після
їх видалення. стопи багатьох фігурок затерті,
що може вказувати на тривале їх використан-
ня саме у вертикальному положенні. це відмі-
чалось і раніше на пластиці з інших регіонів
трипілля. відтак, технологічно досконалі, час-
то з проробленими реалістичними деталями,
яскраво оздоблені, вони, мабуть, досить трива-
лий час використовувались у ритуалах.
Прийоми виготовлення керамічних статуе-
ток, показують, що більшість фігурок канівської
групи були досить складними за конструкцією.
це, мабуть, обумовлювалося певною обрядовою
регламентацією самого процесу їх ліплення.
виготовлення культових речей з парних де-
талей не могло, на нашу думку, здійснювати-
ся без існування якихось відповідних сюжетів
у міфотворчості. Поява на пізніх етапах існу-
вання канівської групи кукутень-трипілля
специфічного образу жіночої фігурки з окремо
виліпленими ногами, з’єднаними перемичкою
в області колін замість щільно поєднаних ні-
жок, відбувалася поряд з частим використан-
ням на посуді мотиву «роз’єднане дерево». на
деяких антропоморфних статуетках бачимо
поєднання цих сюжетів — на кожній окремо
виліпленій ніжці є зображення рослини. мож-
на припустити семантичний зв’язок «роздвоєні
рослини» — «роз’єднані ніжки-стовбури», що
колись були єдиним цілим.
конструкція, що викликає додаткові труд-
нощі під час моделювання статуеток, не може
пояснюватися лише технологічними вимогами,
вважає і а. П. Погожева. її продиктовано рад-
ше релігійними уявленнями, оформленими в
Рис. 10. схема класифікації плас-
тики з трипільських поселень ка-
нівського Подніпров’я
106 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
стійку традицію. її можна пояснити дуалістич-
ною ідеєю, що закладена в статуетках. у інших
регіонах це простежується на фігурках з голер-
кан, стіни, пластиці культури гумельниця,
трипільських моделях тронів, у вівтарі з тру-
шешть (Погожева, 1983, с. 118—119). Подвій-
ність жіночого образу відображає замкнений
цикл, де одне породжує інше і несе в собі заро-
док майбутнього життя (рыбаков 1981, с. 166,
201; Фрэзер 1983, гл. XV, XVI).
отже, на прикладі знахідок з невеликої ко-
лекції, переданої на зберігання до наукових
фондів інституту археології нан україни, про-
стежено загальні тенденції розвитку трипіль-
ської скульптури малих форм у канівському
Подніпров’ї. можна стверджувати, що техно-
логія виготовлення канівської кераміки, — ма-
теріалу, з якого виготовлені знахідки,— має
чіткі особливості. це виключає змішування
канівських виробів із виробами сусідніх захід-
но- та східнотрипільських локальних утворень
та дає можливість відстежувати їх появу на
пам’ятках сусідніх регіонів. за формою пред-
мети пластики розподіляються на антропо-
морфні, зооморфні, орнітоморфні фігурки та
інші. окрім традиційних статуеток на верете-
ноподібній ніжці тут також відомі фігурки на
стовпчикоподібній ніжці, статуетки великих
розмірів, що є розповсюдженими в більш за-
хідних областях кукутень-трипілля. Поширю-
ються скульптурки з реалістичними голівками
та з майже портретними рисами обличчя. все
це вказує на те, що розвиток пластики в регіоні
йшов у одному загальнотрипільському руслі.
водночас, з’являється і нова форма — жіночі
фігурки із ніжками, що з’єднуються перемич-
кою в районі колін. створення цієї нової форми
та виготовлення таких скульптурок було харак-
терним лише для канівської локальної групи
кукутень-трипілля. в якості імпортів подібні
статуетки зрідка зустрічаються на поселеннях
сусідніх груп трипільського населення. маємо
і виключно унікальні знахідки, такі як, нап-
риклад, антропоморфна скульптурка-наліп на
посудині з хут. незаможник.
ЛІТЕРАТУРА
антонова, е. в. 1977. антропоморфная скуль-
птура древних земледельцев Передней и Средней
азии. москва: наука.
балабина, в. и. 1990. Зооморфная пластика
культуры Триполья. автореферат диссертации
канд. ист. наук. иа ан ссср.
балабина, в. и. 1998. Фигурки животных в плас-
тике Кукутени-Триполья. москва: старый сад.
бибиков, с. н. 1951. культовые женские изобра-
жения раннеземледельческих племен Юго-восточ-
ной европы. Советская археология, 15, с. 122-139.
бурдо, н. б. 2001. теракота трипільської куль-
тури. в: рижов, с. м., бурдо, н. б., відейко, м. Ю.,
магомедов, б. в. Давня кераміка України. київ:
академперіодика, 1: археологічні джерела та ре-
конструкції, с. 61-146.
бурдо, н. б. 2013. Реалистическая пласти-
ка культурного комплекса Триполье-Кукутень.
Систематизация, типология, интерпретация.
Saarbrücken: LAP.
гірник, і. П., відейко, м. Ю. 1989. антропоморф-
на пластика з трипільського поселення біля с. чи-
чиркозівка черкаської області. археологія, 1, с. 83-
90.
гусєв, с. о. 1995. Трипільська культура Серед-
нього Побужжя рубежу IV—III тис. до н. е. вінни-
ця: антекс-ултд.
збенович, в. г. 1989. Ранний этап трипольской
культуры на территории Украины. киев: наукова
думка.
качалова, н. к. 1973. Трипольская пластика
(женские изображения): по материалам выставки
«Культура и искусство древнего населения на тер-
ритории СССР». ленинград: аврора.
маркевич, в. и. 1981. Позднетрипольские племе-
на Северной Молдавии. кишинев: Штиинца.
мовша, т. г. 1973. нові дані про антропоморфну ре-
алістичну пластику трипілля. археологія, 11, с. 3-21.
мовша, т. г. 1975. антропоморфная пластика
Триполья (реалистический стиль). автореферат
дисертації канд. іст. наук. іа нану.
овчинников, Э. в. 1997. Поселение трипольской
культуры вильшана на черкащине. в: Піоро, в. і.
(упор.). V Міжнародна археологічна конференція
студентів та молодих вчених. київ: київський уні-
верситет, с. 117-118.
овчинников, Э. в. 1999. разведки трипольских
поселений на черкасщине. археологічні відкриття
в Україні в 1998—1999 рр., с. 132-136.
овчинников, Э. в. 2001—2002. Производственно-
хозяйственный комплекс трипольского поселения у
хутора незаможник. Stratum plus, 2, с. 260-274.
овчинников, е. в. 2002a. до питання про три-
пільське житлобудівництво (за результатами розко-
пок поселень хутір незаможник і зелена діброва).
Записки наукового товариства імені Шевченка,
ссхLIV, с. 115-139.
овчинников, Э. в. 2002b. исследования послед-
них лет на трипольских поселениях каневщины.
Заповідна справа в Україні, 8 (1), с. 98-104.
овчинников, Э. в. 2002c. трипольские построй-
ки земляночного типа на памятниках Поросского
региона. археологія та етнологія Східної європи:
матеріали і дослідження, 3, с. 79-80.
овчинников, е. в. 2004. антропоморфна пласти-
ка з реалістичними рисами з буго-дніпровського
межиріччя. в: відейко, м. Ю. (ред.). Енциклопедія
трипільської цивілізації. київ: укрполіграфмедіа,
і, с. 428-429.
овчинников, е. в. 2014. Трипільська культура
Канівського Подніпров’я (етапи В іі—С і). київ:
олег Філюк.
овчинников, Э. в. 2015. Поселение каневской
группы западного триполья вильшана I. в: дячен-
ко, о., менотті, Ф., рижов, с., бунятян, к., кадров,
с. (ред.). Культурний комплекс Кукутень-Трипілля
та його сусіди. львів: астролябія, с. 413-428.
овчинников, е. в., квітницький, м. в. 2002. нові
знахідки трипільської антропоморфної пластики з
реалістичними рисами. археологія, 3, с. 134-143.
овчинников, Э. в., черновол, д. к. 1999. охран-
ные работы на трипольском поселении хутор неза-
можник. археологічні відкриття в Україні 1998—
1999 рр., с. 128-131.
овчинников, Э. в., черновол, д. к. 2001. рас-
копки на трипольском поселении зелена диброва.
107ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Овчинников, Е. В. Пластика з трипільських поселень канівського Подніпров’я: нові надходження
археологічні відкриття в Україні 1999—2000 рр.,
с. 177-178.
овчинников, Э. в., черновол, д. к., гуринен-
ко, і. П. 2001. раскопки на трипольском поселении
х. незаможник. археологічні відкриття в Україні
1999—2000 рр., с. 174-177.
Погожева, а. П. 1983. антропоморфная пласти-
ка Триполья. новосибирск: наука.
рыбаков, б. а. 1981. Язычество древних славян.
москва: наука.
телегін, д. я. 1968. нові знахідки найдавніших
скульптурних зображень на території україни. на-
родна творчість та етнографія, 1, с. 72-73.
Фрэзер, д. д. 1983. Золотая ветвь: Исследование
магии и религии. Пер. с англ. м. к. рыклина. моск-
ва: Политиздат.
хавлюк, П. и. 1959. новые данные о культовых
изображениях в триполье. Советская археология, 3,
с. 206-208.
цвек, о. в. 1993. релігійні уявлення населення
трипілля. археологія, 3, с. 74-91.
Шумова, в. о. 1989. деякі особливості розвитку
антропоморфної пластики трипільських племен ме-
жиріччя бугу та дніпра. Тези доповідей 8-ї Вінни-
цької обласної історико-краєзнавчої конференції.
вінниця, с. 11-12.
якубенко, о. о. 1998. трипільські статуетки
птахів у збірці національного музею історії україни.
в: ковтанюк н. г. (ред.). До 100-річчя національно-
го музею історії України: матеріали науково-прак-
тичної конференції, присвяченої міжнародному дню
музеїв (1997 р.). київ: ііі лтд, с. 42-59.
якубенко, о. о. 2000. трипільська розписна
пластика з розкопок в. в. хвойки в середньому
Подніпров’ї. в: ковтанюк, н. г. (ред.). Вікентій
В’ячеславович хвойка та його внесок у вітчизняну
археологію: до 150-річчя від дня народження. київ:
ііі лтд, с. 125-148.
Cucoş, Şt. 1999. Faza Cucuteni B în zona
Subcarpatică a Moldovei. рiatra-Neamţ. Biblioteca
Memoriae Antiquitatis, VI.
Monah, D. 1997. Plastica antropomorfă a culturii
Cucuteni-Tripolie. рiatra-Neamţ. Biblioteca Memoriae
Antiquitatis, III.
Pogoševa, A. P. 1985. Die Statuetten der Tripolie-
Kultur. Beitrage zur allgemeinen und vergleichenden
archeologie, 7, s. 95-242.
REFEREnCEs
Antonova, Ye. V. 1977. Antropomorfnaia skulptura
drevnikh zemledeltsev Perednei i Srednei Azii. Moskva: Nau-
ka.
Balabina, V. I. 1990. Zoomorfnaia plastika kultury Tripo-
lia. Avtoreferat disertatsіi kand. іst. nauk. IA AN SSSR.
Balabina, V. I. 1998. Figurki zhivotnykh v plastike Kuku-
teni-Tripolia Moskva: Staryy sad.
Bibikov, S. N. 1951. Kultovye zhenskie izobrazheniia ran-
nezemledelcheskikh plemen Yugo-Vostochnoi Evropy. Sovet-
skaia arkheologiia, 15, p. 122-139.
Burdo, N. B. 2001. Terakota trypilskoi kultury. In: Ryzhov,
S. M., Burdo, N. B., Videiko, M. Yu., Mahomedov, B. V. Dav-
nia keramika Ukrainy. Kyiv: Akademperiodyka, 1: Arkheolo-
hichni dzherela ta rekonstruktsii, p. 61-146.
Burdo, N. B. 2013. Realisticheskaia plastika kulturnogo
kompleksa Tripole-Kukuten. Sistematizatsiia. Tipologiia,
іnterpretatsiia. Saarbrücken: LAP.
Hirnyk, I. P., Videiko, M. Yu. 1989. Antropomorfna plas-
tyka z trypilskoho poselennia bilia s. Chychyrkozivka Cher-
kaskoi oblasti. Arkheolohiia, 1, p. 83-90.
Husiev, S. O. 1995. Trypilska kultura Serednoho Pobuzhzhia
rubezhu IV—III tys. do n. e. Vinnytsia: Anteks-ULTD.
Zbenovich, V. G. 1989. Rannii etap tripolskoi kultury na
territorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka.
Kachalova, N. K. 1973. Tripolskaia plastika (zhenskie
izobrazheniia): po materialam vystavki «Kultura i iskusstvo
drevnego naseleniia na territorii SSSR». Leningrad: Avrora.
Markevich, V. I. 1981. Pozdnetripolskie plemena Severnoi
Moldavii. Kishinev: Shtiintsa.
Movsha, T. H. 1973. Novi dani pro antropomorfnu real-
istychnu plastyku Trypillia. Arkheolohiia, 11, p. 3-21.
Movsha, T. G. 1975. Antropomorfnaia plastika Tripolia
(realisticheskii stil). Avtoreferat dysertatsii kand. ist. nauk.
IA NANU.
Ovchinnikov, E. V. 1997. Poselenie tripolskoi kultury
Vilshana na Cherkashchine. In: Pioro, V. I. (ed.). V Mizhnar-
odna arkheolohichna konferentsiia studentiv ta molodykh
vchenykh. Kyiv: Kyivskyi universytet, p. 117-118.
Ovchinnikov, E. V. 1999. Razvedki tripolskikh poselenii na
Cherkasshchine. Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1998—
1999 rr., p. 132-136.
Ovchinnikov, E. V. 2001—2002. Proizvodstvenno-
khoziaistvennyi kompleks tripolskogo poseleniia u khutora
Nezamozhnik. Stratum plus, 2, p. 260-274.
Ovchynnykov, E. V. 2002a. Do pytannia pro trypilske zhyt-
lobudivnytstvo (za rezultatamy rozkopok poselen khutir Ne-
zamozhnyk i Zelena Dibrova). Zapysky Naukovoho tovarystva
imeni Shevchenka, ссхLIV, p. 115-139.
Ovchinnikov, E. V. 2002b. Issledovaniia poslednikh let na
tripolskikh poseleniiakh Kanevshchiny. Zapovidna sprava v
Ukraini, 8 (1), p. 98-104.
Ovchinnikov, E. V. 2002c. Tripolskie postroiki zemlianoch-
nogo tipa na pamiatnikakh Porosskogo regiona. Arkheolohiia
ta etnolohiia Skhidnoi Evropy: materialy i doslidzhennia, 3,
s. 79-80.
Ovchynnykov, E. V. 2004. Antropomorfna plastyka z real-
istychnymy rysamy z Buho-Dniprovskoho mezhyrichchia. In:
Videiko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediia trypilskoi tsyvilizatsii.
Kyiv: Ukrpolihrafmedia, і, p. 428-429.
Ovchynnykov, E. V. 2014. Trypilska kultura Kanivskoho
Podniprovia (etapy В іі—С і). Kyiv: Oleh Filiuk.
Ovchinnikov, E. V. 2015. Poselenie kanevskoi gruppy Za-
padnogo Tripolia Vilshana I. In: Diachenko, O., Menotti, F.,
Ryzhov, S., Buniatian, K., Kadrov, S. (eds.). Kulturnyi kom-
pleks Kukuten-Trypillia ta yoho susidy. Lviv: Astroliabiia,
p. 413-428.
Ovchynnykov, E. V., Kvitnytskyi, M. V. 2002. Novi zna-
khidky trypilskoi antropomorfnoi plastyky z realistychnymy
rysamy. Arkheolohiia, 3, p. 134-143.
Ovchinnikov, E. V., Chernovol, D. K. 1999. Okhrannye
raboty na tripolskom poselenii khutor Nezamozhnik. Arkhe-
olohichni vidkryttia Ukraini v 1998—1999 rr., p. 128-131.
Ovchinnikov, E. V., Chernovol, D. K. 2001. Raskopki na
tripolskom poselenii Zelena Dibrova. Arkheolohichni vidkryt-
tia v Ukraini 1999—2000 rr., p. 177-178.
Ovchinnikov, E. V., Chernovol, D. K., Gurinenko, і. P.
2001. Raskopki na tripolskom poselenii kh. Nezamozhnik.
Arkheolohichni vidkryttia v Ukraini 1999—2000 rr., p. 174-
177.
Pogozheva, A. P. 1983. Antropomorfnaia plastika Tripolia.
Novosibirsk: Nauka.
Rybakov, B. A. 1981. Yazychestvo drevnikh slavian. Mosk-
va: Nauka.
Telehin, D. Ya. 1968. Novi znakhidky naidavnishykh
skulpturnykh zobrazhen na terytorii Ukrainy. Narodna tvor-
chist ta etnohrafiia, 1, p. 72-73.
Frezer, D. D. 1983. Zolotaia vetv: Issledovanie magii i re-
ligii. Per. s angl. M. K. Ryklina. Moskva: Politizdat.
Khavliuk, P. I. 1959. Novye dannye o kultovykh izobrazhe-
niiakh v Tripole. Sovetskaia arkheologiia, 3, p. 206-208.
Tsvek, O. V. 1993. Relihiini uiavlennia naselennia Trypil-
lia. Arkheolohiia, 3, p. 74-91.
Shumova, V. O. 1989. Deiaki osoblyvosti rozvytku antro-
pomorfnoi plastyky trypilskykh plemen mezhyrichchia Buhu
ta Dnipra. Tezy dopovidej 8-i Vinnytskoi oblasnoi istoryko-
kraieznavchoi konferentsii. Vinnytsia, p. 11-12.
Yakubenko, O. O. 1998. Trypilski statuetky ptakhiv u
zbirtsi Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy. In: Kovta-
niuk, N. H. (ed.). Do 100-richchia Natsionalnoho muzeiu is-
torii Ukrainy: Materialy naukovo-praktychnoi konferentsii,
108 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28)
Публікації археологічних матеріалів
prysviach. Mizhnar. dniu muzeiv (1997 r.). Kyiv: III Ltd,
p. 42-59.
Yakubenko, O. O. 2000. Trypilska rozpysna plastyka z roz-
kopok V.V. Khvoiky v Serednomu Podniprovi. In: Kovtaniuk,
N. H. (ed.). Vikentii Viacheslavovych Khvoika ta yoho vnesok
u vitchyznianu arkheolohiiu: Do 150-richchia vid dnia nar-
odzhennia. Kyiv: III Ltd, p. 125-148.
Cucoş, Şt. 1999. Faza Cucuteni B în zona Subcarpatică a
Moldovei. рiatra-Neamţ. Biblioteca Memoriae Antiquitatis,
VI.
Monah, D. 1997. Plastica antropomorfă a culturii Cucu-
teni-Tripolie. рiatra-Neamţ. Biblioteca Memoriae Antiquita-
tis, III.
Pogoševa, A. P. 1985. Die Statuetten der Tripolie-Kultur.
Beitrage zur allgemeinen und vergleichenden archeologie, 7,
s. 95-242.
E. V. Ovchynnikov
PLASTIcS FROM TRYPILLIAN
SETTLEMENTS OF THE DNIPRO
RIVER kANIV REGION:
NEw ARRIVALS
The analysis of plastics from Trypillian sites of the
Dnipro River Kaniv region which is stored in the Sci-
entific Repository of the Institute of Archaeology of the
National Academy of Sciences of Ukraine is presented.
Peculiarities of products are discussed with the maxi-
mum consideration of their features: technological,
morphological, and stylistic. The technology of manu-
facturing the Kaniv plastics shows peculiarities distin-
guishing it among the products originating from the
neighbouring western and eastern local formations.
Anthropomorphic, zoomorphic, and ornithomorphic
figures are distinguished, as well as plastic objects
of other forms. Traditional forms and ornamentation
were open for innovations within the general Trypil-
lian plastic development. There were also new forms
of anthropomorphic images, inherent exclusively to the
Kaniv population. These are female figures with sepa-
rately moulded legs connected by a bridge in the area
of knees. Such figurines are found as imports at the
settlements of neighbouring Trypillian local groups.
Unique are realistic heads with almost portrait fea-
tures and an anthropomorphic application on a vessel.
Plastic, primarily anthropomorphic, reflects the myth-
ological ideas of the early farmers which were based on
ideas of fertility, fruitfulness, dualism, and rebirth.
Key words: Cucuteni-Trypillia, the Dnipro River
Kaniv region, Kaniv local group, anthropomorphic
plastics, realistic plastics.
Одержано 21.11.2017
ОВчиННІКОВ Едуард Вікторович, кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник, ін-
ститут археології нан україни, пр. героїв сталінг-
рада 12, київ, 04210, україна, ed.ovchin@gmail.com.
OVcHYNNIkOV Eduard Viktorovych, PhD,
Senior Research Fellow, the Institute of Archaeology,
the National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv
Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, ed.ovchin@
gmail.com.
|