Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами

Проаналізовано погрудні жіночі зображення, прикрашені стефаною і сережками, знайдені в Ольвії. Наявність ліпної чаші на голові виготовленої у формі фігурки, а також аналогії поза Причорномор'ям уможливлюють трактувати їх як погруддя-фіміатерії, що використовувались у релігійних культах....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Шевченко, Т.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2018
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Публікації археологічних матеріалів
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162326
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами / Т.М. Шевченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 129-139. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162326
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1623262025-02-23T18:09:23Z Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами Olbian Terracotta Busts with Handmade Cups and Adornments Шевченко, Т.М. Публікації археологічних матеріалів Проаналізовано погрудні жіночі зображення, прикрашені стефаною і сережками, знайдені в Ольвії. Наявність ліпної чаші на голові виготовленої у формі фігурки, а також аналогії поза Причорномор'ям уможливлюють трактувати їх як погруддя-фіміатерії, що використовувались у релігійних культах. Analysed is a series of bust thymiateria with handmade details: stephanes, earrings, and buttons fastening chiton on shoulders. Handmade cups on their heads were not the headdress, but the functional details, and were probably used in some rituals as containers for incenses. A detailed analysis shows that several of them were produced in a single mould, two items produced not in Olbia, and on some of them tainia on the personage’s head were shown already in a mould. It is traced that the busts are close to Olbian semi-figures of bigger size with more elaborate, though also handmade, adorations. Stylistically, this group can be dated by the first half of the 3rd century BC. Almost all of them come from the excavations at dwelling quarters and were probably used in family cults. They were often found with other terracottas’ fragments, namely, with images of the Mother of the Gods and Dionysus. These busts belong to one of several groups of Hellenistic thymiateria. They are the least definite for attribution. Personages of other groups present the reliable features of their relation to the cults of the Mother of the Gods, Aphrodite, and Dionysus. Similar thymiateria from other Ancient Greek centres represent images of the same circle of the gods. Here, an attention to decorations and the clothes can only indirectly indicate for an image of Aphrodite or a participant of her cult, while spherical adornments attached most often to the temples, together with tainia on the heads of several items, can be hypothetically a part of a wreath made of ivy fruits, as on the heads of Dionysiac characters. Consequently, there are no reliable grounds yet for a definite attribution of these thymiateria’s images. There are also no grounds to see Demeter or Kore-Persephone in them. The study of other groups of Olbian busts-thymiateria is perspective for the further attribution. 2018 Article Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами / Т.М. Шевченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 129-139. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162326 904.2(477.73)”652” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікації археологічних матеріалів Публікації археологічних матеріалів Шевченко, Т.М. Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами Археологія і давня історія України
description	Проаналізовано погрудні жіночі зображення, прикрашені стефаною і сережками, знайдені в Ольвії. Наявність ліпної чаші на голові виготовленої у формі фігурки, а також аналогії поза Причорномор'ям уможливлюють трактувати їх як погруддя-фіміатерії, що використовувались у релігійних культах.
format	Article
author	Шевченко, Т.М.
author_facet	Шевченко, Т.М.
author_sort	Шевченко, Т.М.
title	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
title_short	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
title_full	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
title_fullStr	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
title_full_unstemmed	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
title_sort	ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Публікації археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162326
citation_txt	Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами / Т.М. Шевченко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 3 (28). — С. 129-139. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT ševčenkotm olʹvíjsʹkípogrudníterakotizlípnimičašeûíprikrasami AT ševčenkotm olbianterracottabustswithhandmadecupsandadornments
first_indexed	2025-11-24T06:39:34Z
last_indexed	2025-11-24T06:39:34Z
_version_	1849652805313232896
fulltext	129ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) удк: 904.2(477.73)”652” Т. М. Шевченко ОЛьВІЙсьКІ пОГРУДНІ ТЕРАКОТи З ЛІпНиМи чАшЕЮ І пРиКРАсАМи Проаналізовано погрудні жіночі зображен- ня, прикрашені стефаною і сережками, знайдені в Ольвії. наявність ліпної чаші на голові виго- товленої у формі фігурки, а також аналогії поза Причорномор’ям уможливлюють трактувати їх як погруддя-фіміатерії, що використовувались у релігійних культах. ключові слова: погруддя-фіміатерії, античні теракоти, антична релігія, Ольвія Понтійська. до наукового обігу вводиться серія погруд- них зображень богинь з чашею-фіміатерієм на голові, виявлених і виготовлених в ольвії Понтійській. вони походять із розкопок агори 1940—1960-х рр. під керівництвом л. м. славі- на, о. і. леві, одна — з розкопок ділянки агд а. с. русяєвої початку 1970-х рр. і дві 1947 р. (керівник л. м. славін) і 2006 р. (керівник н. о. лейпунська) — з нижнього міста. біль- шість зберігається у наукових фондах іа нану, деякі — у фондах національного істо- рико-археологічного заповідника «ольвія». до заповідника передано лише поодинокі терако- ти з розкопок л. м. славіна, іноді фрагменти однієї теракоти з тим самим інвентарним номе- ром зберігаються у різних установах. оскільки вдалося опрацювати також теракоти із фондів заповідника «ольвія» 1, публікація матеріалів з розкопок л. м. славіна буде повнішою. актуальність вивчення погрудь-фіміатеріїв пов’язана з уточненнями трактування цього 1. висловлюю подяку керівникові ольвійської між- народної археологічної експедиції д. і. н. аллі валеріївні буйських за сприяння в роботі та заві- дувачу фондів ніаз «ольвія», своїй тезці тетяні миколаївні Шевченко, за допомогу при опрацю- ванні матеріалів. © т. м. Шевченко, 2018 типу теракот (див.: Шевченко 2015). адже за- звичай прикріплену зверху на погрудді чашу фіміатерія у вітчизняній літературі називають головним убором. два найкраще вцілілі пог- руддя із зображенням діонісійського персонажа прийнято вважати втіленням деметри, а саму чашу фіміатерія — калафом (кошиком), постав- леним на голову (худяк 1940, № 6—8, рис. 66— 68; леви, славин 1970, с. 41, № 22, табл. 13: 2; русяева 1979, рис. 29). це трактування вже піддавалося сумніву (Bald Romano1995, p. 17— 18), а згодом і критикувалося (Bilde 2007; 2010, p. 458—460). нині є можливість залучити до порівняння кошикоподібні окремо виготовлені полоси на голові богинь зі святилища деметри і кори у коринфі (Merker 2000, no. C-96, 100, pl. 11), щоб відчути різницю між ними і чашею на голові ольвійських погрудь. По-перше, такі полоси рідкісні і дуже відрізняються один від одного, натомість ольвійські чаші — прості й однотипні, а погруддя, які вони увінчують, ви- готовлялися серійно. По-друге, з кошиками ко- ринфські полоси можуть асоціюватися завдяки складній конструкції, численним наліпленим окремо виготовленим деталям, що віддалено можуть нагадувати щось покладене в кошик, хоча автор публікації, очевидно, вважає їх де- кором, що теж імовірно. чаша на погруддях — нічим не прикрашена, навіть контрастує з де- тально проробленою основною частиною. відтак, є всі підстави вважати грубо доліп- лену деталь на ольвійських погруддях не голо- вним убором чи атрибутом, а функціональною частиною фіміатерія. такі погруддя допов- нять картину поширення бюстів-фіміатеріїв у грецькому світі елліністичного періоду, що, як вважалося донедавна, не охоплювала Пів- нічне Причорномор’я (Bedello Tata 1990, p. 37). 130 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Публікації археологічних матеріалів Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено: попередня публікація ольвійських фіміатеріїв (Shevchenko 2015) уможливила авторам роз- копок та дослідникам коропластики знайти близькі аналоги там, де раніше такі теракоти не були відомі (D’Alfonso, Gorrini, Mora 2016, p. 604—605; минчев 2018). нині нараховується приблизно два десятки фрагментів бюстів-фіміатеріїв з ольвії, біль- шість з яких однакові за розмірами (заввишки до 19 см). вони представляють кілька різно- видів зображень. відповідно до цього, а також до часу виготовлення, їх можна поділити на кілька типів: 1) найперші елліністичні фіміа- терії — це образ матері богів; 2) афродіта з еротами на плечах; і приблизно одним часом датуються найчисленніші та однотипні образи 3) жінка в безрукавному хітоні, доліпленій сте- фані і сережках; 4) богиня, близька до діонісій- ського культу, з тенією і коримбами на голові. тут публікуються фіміатерії третього типу (рис. 1), найчисленніші з відомих в ольвії, але і найзагадковіші. це зображення жінки фак- тично без конкретних атрибутів. якщо корим- би, полос чи ероти одразу надають «релігійно- го забарвлення», то особливості оформлення теракот цієї групи не дають можливості кон- кретно відповісти, яку богиню зображено і чи загалом ідеться про богиню. їх вирізняє наяв- ність стефани, іноді тенії біля неї, та масивних сережок. Фрагментів півфігур-фіміатеріїв зі стефа- ною на голові маємо 13 (див. кат.), десять з них належали ідентичним теракотам. від двох (о- 47/5086 і о-56/279), виготовлених у тій самій формі, що й ціла голова (о-72/агд/103), збе- реглося обличчя, тож атрибутувати їх можна за відповідною аналогією (рис. 2). на інших трьох вціліла та сама частина (ліва верхня частина обличчя і фрагмент головного убору), і можна встановити, що дві з них виготовлено в одній формі (див. кат.), до того ж, скоріш за все, не в ольвії (рис. 3). зображення на цій формі відріз- нялось від попередньої певними деталями: на невеликих уцілілих фрагментах видно, що на ній була відсутня стрічка перед стефаною. крім того, на теракоті, де присутня тенія, доліпле- но сережки значно більших розмірів, ніж на теракотах без стрічки (рис. 2: б; 4). Причому вмонтовано їх не на ділянці зображення вуха, а фактично на скроні. можливо, на місце стріч- ки перед стефаною наліплювали окремо виго- товлені діадеми з підвісками, як на великих півфігурах (русяєва, мазараті 1978; Шевченко 2016, с. 45—46, рис. 3) або дрібнішій пластиці пізнішого часу (леви, славин 1970, табл. 14: 1). також не виключено, що куляста прикра- са була частиною вінка з листя і плодів плю- ща діонісійських персонажів (вurr Thompson 1963, p. 44; Шевченко 2016, с. 48 з літ.). до цьо- го припущення підштовхує виявлений в ольвії фіміатерій, на якому жіноча голова прикраше- на вінком і коримбами, викладеними з ліпних деталей (худяк 1940, № 6, с. 89). за фрагментом плеча (рис. 5: а) можна роби- ти висновок, що принаймні на деякі погруддя доліплювали ще одну деталь — кулясті фібули, якими скріплювався хітон. Ще два фрагменти бюстів зі стефаною складно віднести до будь- якої з цих форм, адже один є частиною звороту зображення (рис. 5: б), на іншому виліплена вручну стефана має нетипово великі розміри (рис. 5: в). окремо слід розглядати і фрагмент фіміатерія, де стефану і сережки показано було ще у формі (рис. 6). ці жіночі погруддя у стефані повторюють ве- ликі (заввишки 29 см) глиняні півфігури міс- цевого виробництва, а також мармурову скуль- птуру цього періоду. одна півфігура вціліла майже повністю (рис. 7) і зберігається в архе- ологічному музеї інституту археології нану 1 (русяєва, мазараті 1978; русяева 1979, с. 56, рис. 32 ін.), фрагмент іншої (Шевченко 2016, с. 45—46, рис. 3) — у наукових фондах інсти- туту археології. особливості зображення богині у вигляді півфігури такі близькі до фрагменто- ваних фіміатеріїв, що напрошується висновок про наслідування цього зображення в дрібні- ших погруддях. автор фіміатеріїв скопіював усі деталі: спосіб зображення зачіски, одягу, пропорції фігури і позу. відрізняються лише ті елементи, що ви- магали більших зусиль у роботі: півфігуру ско- рочено до бюсту, щоб уникнути виготовляння рук у ще чотирьох окремих формах, не прикра- 1. висловлюю вдячність к. і. н. л. в. кулаковській і о. л. вотяковій за сприяння в опрацюванні тера- кот у вітринах археологічного музею. Рис. 1. ольвія. реконструкція зображення у вигляді погруддя за фрагментами аналогічних теракот 131ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Шевченко, Т. М. ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами шено візерунками з тонких стрічок, що звисали зі стефани, та обійшлося без конічних підвісок на сережках (рис. 8: а). і наостанок, широкий отвір на ділянці зображення потилиці, облямо- ваний окремо виготовленим у формі декором (рис. 8: б), замінено ліпною чашею. таким чи- ном було виготовлено серію, з якої до нас дій- шов десяток фрагментів. на них до виготовле- ної у формі фігурки додавали тонку стефану і круглі сережки. Жодної гіпотези щодо призначення наскріз- ного отвору в півфігурі поки не висловлено (рис. 9). тут видно технічний отвір на спині, та- кий самий був і в менших за розміром бюстів, а також майже вертикально зроблений отвір на ділянці голови, під трьома виступами. мова йде про другий із них. Порівняння цієї теракоти з розглядуваними погруддями дає змогу розгля- дати її конструкцію в контексті функціональ- ного використання у відправлянні культів. не виключено, що в широкий наскрізний отвір вставляли високу підставку для фіміатерія, що височів над головою богині. тоді логічним ви- дається перехід до простіших фіміатеріїв попу- лярної на той час в греції конструкції. цю півфігуру трактують як зображення кори-Персефони (русяєва, мазараті 1978). сво- го часу всі ольвійські півфігури пов’язували з Рис. 3. ольвія. Фрагменти погрудь-фіміатеріїв, кат. № 5—9 Рис. 2. ольвія. Фрагменти по- грудь-фіміатеріїв, виготовлених в одній формі, кат. № 1—3 132 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Публікації археологічних матеріалів виходом цієї богині з підземного світу (русяева 1979, с. 54; 1982, с. 56). втім, звертаючи увагу на конкретні деталі кожного образу, можна зрозуміти, що не завжди півфігурне зображен- ня можна пов’язувати з корою-Персефоною (Шевченко 2016, с. 43—44). зокрема, серед чис- ленних зображень цієї богині з усебічно вив- ченого і опублікованого святилища деметри і кори у коринфі, не виявлено жодної півфігури (Merker 2000). у разі значної за розмірами ольвійської пів- фігури, деталі вбрання мало що допомагають в атрибуції зображення. у підв’язаний під грудьми хітон, скріплений на плечах, у кіль- кох випадках «одягнено» жіночі фігурки, не асоційовані з корою, зі святилища елевсинсь- ких богинь, хоча найчастіше також з накину- тим гіматієм (Merker 2000, p. 135, 209, pl. 27). у такому одязі могли зображувати і матір богів (Burr Thompson 1963, no. 44, pl. XIII). так само вдягнена афродіта на погруддях-фіміатеріях з Південної італії IVст. до н. е. (Schmidt 1994, № 437, Taf. 80: a—c, S. 238). чашу тут виготов- лено у формі, хоча також розташовано не по центру голови. на плечах по обидва боки богині є маленькі ероти, які й уможливлюють чітко її атрибутувати. Погруддя є близьким до оль- війських і функціонально, і за розмірами. та основне — це безрукавний хітон з трикутним вирізом навколо шиї. він близький до V-подіб- ного вирізу, що був популярний у коропластиці початку ііі ст. до н. е. він рідко застосовувався у великій скульптурі та відповідав доволі роз- кутим образам (Burr Thompson 1963, p. 23, 80). сама стефана також не є головним убором лише кори-Персефони. ранньоелліністичні жіночі фігурки зі святилища деметри і кори іноді прикрашені стефаною, хоча автор публі- кації не пов’язувала їх із Персефоною (Merker 2000, pl. 40, 41, no. H: 178—180, 186—187, 190—194). також слід зважати на те, що в тому ж святилищі знайдено численні зображення інших божеств. на протомах іі ст. до н. е. з такою ж округлою невисокою стефаною зобра- жували афродіту (Bailey 2008, № 3358, pl. 64, p. 101—102), геру (Bailey 2008, N 3326, pl. 58, p. 97). зі стефаною і над нею плющовим вінком Рис. 5. ольвія. Фрагменти погрудь-фіміатеріїв, кат. № 10—12 Рис. 4. ольвія. Фрагмент погруддя-фіміатерія у різних ракурсах, кат. № 5 133ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Шевченко, Т. М. ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами зображено афродіту з еротом на плечі з верої (Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, Пiν. 74, N 266). на ще одній аналогічній фігурці афроді- ту зображено з діонісійськими коримбами, на серії аналогічних — з маскою Cатира в руці (Τσακάλου-Τζαναβάρη 2002, Пiν. 69—71, N 259, 262). слід зазначити, що фрагмент однієї з ве- ликих півфігур з наліпними прикрасами знай- дено в одному контексті з головою від іншої пів- фігури, що зображувала жінку у вінку з листя і круглих плодів (Шевченко 2016, с. 45, 48). та- кий головний убір вказує на зв’язок з діонісом, в якому пишні вінки позначували учасників його культу. на батьківщині бюстів-фіміатеріїв, в італії, персонажами таких теракот були богині, пов’язані з діонісом або афродітою. деяким надавали діонісійського забарвлення, приєд- нуючи після виготовлення у формі ліпні плю- щеві вінки (Bedello Tata 1990, N V: 1, 3; VII: 1, 4). у міріні й агросі до цих персонажів дода- ються богині родючості, зокрема деметра (Bald Romano 1995), в амісі — ісіда (Summerer 1999, N BII: 1, 3, 7, Taf. 18; Burn, Higgings 2001, p. 92, pl. 37: 2201). найвірогідніше, саме з мало- азійських центрів, що на загал мали значний вплив на елліністичну коропластику ольвії, поширилася традиція виготовлення погрудь- фіміатеріїв. вона була запозичена, однак пе- реосмислена, давши оригінальні зразки ел- ліністичних теракот. так зв. «мистецьке койне» набуло свого розвитку і тиражування на новому місці. яскравим свідченням цього є знайдені в гордіоні форми для виготовлення фіміатеріїв (Bald Romano 1995, pl. 14). Погрудні жіночі фігури з чашею-фіміатерієм на голові найбільше відомі у Південній італії. чаша у формі квітки, зокрема лотоса, вико- ристовувалася найчастіше для розкурювання пахощів, фіміаму, при здійсненні релігійних обрядів. окремі погруддя-фіміатерії з’явилися наприкінці V ст. до н. е. в олінфі, галікарнасі (Bald Romano1995, p. 17—18). найбільше тира- жовані, починаючи з Пестума, в іV ст. до н. е. поширилися по всій італії та, коли сягли тарен- тума, впливали на пластику александрійську і східногрецьку іV—іі ст. до н. е. (Bedello Tata 1990, p. 4, 39; пор.: D’Ambrosio, Borriello 1990, p. 76, no. 191, 196, 198, tav. 31). кілька подіб- них «теракот з чашами» відомі у мірмекії (де- нисова 1981, с. 35, № м-50-52, м-110, табл. VII: з, и, л, м). у деяких античних центрах за ел- ліністичного періоду бюсти-фіміатерії набули своєрідних і цікавих форм і образів, зокрема в гордіоні, амісі (Bald Romano 1995, pl. 11—14; Summerer 1999, pl. 18—19). більшість ольвійських фіміатеріїв відрізня- ються від італійських тим, що на італійських чашу-фіміатерій виготовлено в окремій формі та у вигляді квітки. так само оформлено чаші фіміатеріїв з мірмекія і малоазійських анти- чних центрів. натомість в ольвійських у формі виготовлено основну частину теракоти, погруд- Рис. 7. ольвія. велика півфігура зі стефаною і ліп- ними прикрасами (за а. с. русяєвою і с. м. маза- раті) Рис. 6. ольвія. Фрагмент пог- руддя-фіміатерія з чашею і се- режками, відтисненими у формі, кат. № 13 134 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Публікації археологічних матеріалів не зображення жінки, по тому перед обпалом доєднано невеличку ліпну чашу. виліплена від руки деталь контрастувала з пластично проробленим мальовничим зображенням. на бюстах-фіміатеріях з італії не завжди знаходять сліди кіптяви. якщо в Пестумі їх за- фіксовано найчастіше, то в капуї на жодному погрудді пахощі не розкурювали (Bedello Tata 1990, p. 38). тож постає запитання, навіщо на жіночих погруддях, якщо вони призначалися просто для дару божествам, встановлювали цю ємкість. Понад те, в ольвії навіть нетипові для фіміатеріїв зображення, де не передбачалося встановлення чаші, переробляли вручну для отримання цієї невеликої ємкості (Shevchenko 2015). Потреба саме в такій формі теракот мала бути зумовлена наявністю відповідних культо- вих дій, в яких зображення богині або учасниці культу слугувало для утримування незначної кількості якоїсь речовини, що була необхідна під час відправляння культу. зважаючи на зга- дані давньогрецькі аналогії, напрошується при- пущення, що погруддя використовували, якщо не для розкурювання пахощів, то для їх менш активного розповсюдження, а саме, ефірну олію наливали у відкриту чашу фіміатерія для отри- мання пахощів протягом тривалого часу. завважимо, що елліністичні фіміатерії де в чому нагадують більш ранні фігурні посу- дини у вигляді жіночих погрудь, або півфі- гур: архаїчні — у вигляді лише голови з шиєю (Higgings 1954, no. 59—61, pl. 12; Bald Romano 1995, pl. 9) чи класичні — у вигляді півфігур з чашею з широкими вінцями і ручкою на звороті (Robinson 1933, pl. 48, N 383—385). додамо, що місткість таких фігурних посудин, особливо за архаїчного періоду, була вкрай мала. через не- великий отвір можна було налити всього кілька крапель рідини. тож виникає запитання, чи не було виготовлення погрудь з чашею на голові за елліністичного періоду продовженням тра- Рис. 9. ольвія. велика півфігура зі стефаною і ліп- ними прикрасами, зворот і вигляд знизу Рис. 8. ольвія. велика півфігура зі стефаною і ліпними прикрасами, деталі 135ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Шевченко, Т. М. ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами диції оформлення ємкостей для ефірних олій у вигляді таких жіночих зображень. більшість фрагментів погрудь-фіміатеріїв походять з розкопок жител. часто їх знайдено з фрагментами інших теракот, рельєфним посу- дом, у двох випадках — зі світильником. Персо- нажами теракот, які супроводжували ці фіміа- терії, є образи, пов’язані з культом діоніса або матері богів. себто маємо майже те саме коло культів, в яких використовувалися погруддя- фіміатерії перерахованих типів. на цьому етапі їх вивчення, можна підсуму- вати, що погруддя з чашею-фіміатерієм в ольвії використовували в культах, що відправлялися в колі сім’ї. в чашу на фіміатерії поміщали ароматичні олії для менш активного, ніж при спалюванні, поширення запаху. найінтенсив- ніше такі теракоти використовували у першій половині ііі ст. до н. е. у цей час найчислен- нішими були жіночі зображення зі стефаною і кулястими сережками. При їх виготовленні використано принаймні дві форми. на одній жіноча голова була прикрашена тенією, на ін- шій вона відсутня. інші деталі, як і саму чашу- фіміатерій, виліплено окремо. в ольвії давно була потреба в подібних ритуальних терако- тах, тож з появою довізних погрудь-фіміатеріїв простішої конструкції на початку ііі ст. до н. е. було створено власні образи персонажів цих теракот, які надалі виготовляли серійно. оста- точно відповісти на запитання, кого зображува- ли розглянуті погруддя-фіміатерії, поки немає достатніх підстав. стефана на голові та хітон, скріплений на плечах, могли бути вбранням різних богинь. увага до прикрас може свідчити про уподібнення до афродіти, як і певна роз- кутість у вбранні. на частині погрудь можна розрізнити зображення стрічки. на більшості фрагментів, де вціліли ліпні кулясті прикра- си, ці кульки вмонтовано не на рівні вух, а на ділянці скронь. це може схиляти до думки про близькість цих деталей до теній і вінків з плодів плюща, що є ознаками образів, близь- ких до діоніса. очевидно, подальшим крокам до інтерпретації сприятиме вивчення і публі- кація інших перелічених типів погрудь-фіміа- теріїв з інформативнішими атрибутами. КАТАЛОГ 1. Першою в формі була виготовлена теракота, від якої вціліло обличчя о-56/279 (рис. 2: а). ділянка е6, кв. 405, гл. 1,03—1,35 м. разом з фрагментами чорнолакового зі штампованим орна- ментом посуду, багатьма «мегарськими» чашами, вугіллям, фрагментами мідного і кістяного виробів. там само, на гл. 0,60—1,03 м, виявлено фрагмент звороту фігурки (№ 230), на гл. 1,70—2,00 м — голо- ва теракотового коня (№ 329), нижня частина фігу- ри (№ 359) (славин 1956, инвентарная опись). вис. 5,1 см, шир. 4,0 см, гл. профілю 4,6 см. глина світла, з домішками кварцу, незначни- ми — слюди та більше окисленої кераміки. Порожня, виготовлена у формі, в яку глина вкладалась у кілька шарів для отримання якомога чіткішого зображення. лице видовжене, овальне, щоки трохи звужуються донизу. очі показані м’яко, не дуже помітно, як у фігурках танагрського типу, гармонійно з іншими частинами. чіткіша верхня повіка, в кутиках очей є заглибина. ніс рівний, не- довгий, ширина його дорівнює ширині рота. рот на достатній відстані від носа, від щік відділений ямка- ми. Підборіддя у профіль має близьку до прямокут- ної форму. губи достатньо вигнуті, в кутиках ямки. Після виготовлення негострим інструментом було притиснуто ділянку під носом. Під нижньою губою є невелика перетинка, утворена через наявність на формі в цьому місці тріщини. це підтверджується також тим, що наступна теракота, виготовлена у цій формі, теж має такий ґандж (о-72/агд/103). до всього видно, що надалі ця тріщина більшала, адже перетинка стала дещо товстішою. вочевидь, після цього тріщина була замазана, адже наступна фігур- ка (о-47/5086) вже не має такого дефекту. 2. наступною у формі була виготовлена теракота, від якої вціліла голова і яка слугує зразком для ре- конструкції всього тиражу, о-72/агд/103 (рис. 2: б). ділянка західного теменоса (агд), кв. Vг, підвальне приміщення № 1, разом з фрагментами чорнолакового посуду, монетою (русяева 1972, поль- ова документація). вис. 10,3 см, шир. 7,6 см, гл. профілю (повна) 6,2 см. глина місцева, від світло-коричневого до темно- рожевого відтінків, з домішками чорного і білого кольорів, незначними — слюди. на поверхні слі- ди білої обмазки, на обличчі і стефані — незначні рожевої фарби. на внутрішній поверхні чаші про- креслено риски, очевидно до випалу. можливо, це нижня частина трьох букв, оскільки верхня части- на чаші оббита. читаються перші дві літери: П і К. навряд чи вони утворювали лігатуру «Персефона кора», присвяти цій богині відомі в графіті у виг- ляді кора, корн або ПерΣеΦоNHі (русяєва 1971; 2010, с. 107—108). чашу фіміатерія оббито, як і правий край стефа- ни та частково ніс. виготовлена у формі, стефана і чаша фіміатерія доліплені і старанно пригладжені, лише зліва вздовж 1,5 см видно незагладжений шов з’єднання стефани з основою фігурки. грубіше дода- но кулясті сережки. вони встромлені в глину гостри- ми кінцями, правий з яких наскрізь пробив стінку фігурки. теракота порожниста, на звороті від висоти брів на лицьовій стороні починається підпрямокут- ної форми отвір (шир. 2,5 см), що йде вниз, зробле- ний з технологічних причин. богиню представлено у стефані, перед якою пов’язано стрічку. волосся розділене на проділ над лобом і широкими пасмами підібране над вухами. її прикрашають також великі кулясті сережки (утри- чі більші, ніж на аналогічних фігурах-фіміатеріях у стефані без стрічки). на тімені встановлено чашу, від якої вціліла основа. чаша оббита, однак за її ос- новою можна встановити, що вона аналогічна іншим фрагментам цієї серії, на яких вціліла проста ліпна чаша. Фігурку вирізняє фрагментоване зображення краю тонкого покривала, що спадає ззаду наперед на ліве плече богині, тоді як на великій півфігурі, що стала прототипом зображення, на рівні шиї нема ні волосся, ні елементів вбрання. риси обличчя відповідають опису попередньо- го фрагмента теракоти, виготовленої першою у цій формі (о-56/279). крім того, тут відкривається ви- 136 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Публікації археологічних матеріалів сокий трикутний лоб, доволі масивна висока шия. Помітні незначні дефекти: вже згадана перетинка під нижньою губою, спричинена тріщиною у формі, що менше помітна на фігурці, виготовленій першою, а також випадковий глибокий надріз глини над се- режкою, який після обпалу розширився. По сирій глині поправлено рот (тонким негострим інструмен- том виділено щілину між губами) і ніс (нижній край по центру зміщений вниз). за всіма ознаками фігур- ку можна датувати кінцем IV — першою половиною ііі ст. до н. е. 3. Фрагмент півфігури-фіміатерія: обличчя, о-47/ 5086 (рис. 2: с). ділянка е, кв. 92—91пд, зольний шар, гл. 1,80— 2,45 м. разом з п’ятьма амфорними обробленими ручками, фрагментами червоно- і чорнолакового, чорнолакового з накладним орнаментом і червонола- кового з графіті посуду, монетами, червоним тиньком, жовтою фарбою, залишками шкарлупи і зерна. на гл. 1,0—2,1 м знайдено фрагмент фігурної посудини із зображенням ніг № 5057 і теракот № 5058 і 5065, фрагменти «мегарських» чаш, фаянсової посудини, тиньку, обмазки (славин 1947, инвентарная опись). вис. 6,3 см, шир. 4,1 см, гл. профілю 3,9 см. глина перепалена до сірого кольору, у вогні по- бував уже оббитий фрагмент. у складі тіста кварц і трохи дрібної слюди. теракоту виготовлено у тій самій формі остан- ньою. рельєф очей і губ тут найневиразніший. вона єдина, на якій повністю вцілів ніс: прямий, него- стрий, після виготовлення у формі знизу притисну- тий інструментом. Щілина у формі на рівні губ уже була відремонтована, тож поверхня гладенька. Фото у звітній документації: славин 1947, аль- бом, л. 18а. 4. аналогічний попереднім фрагмент півфігури- фіміатерія зі стефаною, о-60/583 (рис. 4). ділянка е7, кв. 517, гл. 0,40—0,65 м. разом з чор- нолаковою з накладним орнаментом керамікою, мо- нетою (славин 1960). вис. 8,0 см, шир. 7,1 см, гл. профілю 6,8 см. у двох фрагментах. глина місцева, бежева, з дрібними домішками чорного і білого кольору, органіки, слюди, поверхня вкрита вапняковим шаром. вціліла частина звороту, верхня права частина лицьової сторони містить фрагмент зачіски, стефани, нижня ліва — фрагмент зображення зачіски, основи стефани і круглу сережку (рис. 4). чаша фіміатерія була висока (макс. вціліла гл. 3,2 см), нині оббита з усіх боків. теракота порожниста. на звороті з технічних при- чин зроблено прямокутний отвір (шир. 2,9 см). голову прикрашали пасма зачіски, викладені від середини в боки, порівняно невисока стефана і чаша фіміатерія. стефана і чаша були виліплені вручну і міцно доєд- нані до основи статуетки. чашу розміщено по центру голови, дещо нахиленою вбік лівого вуха. доліплено також сережку, саме доліплено, а не вмонтовано в глину, як це зроблено на аналогіях. куляста сережка тут теж велика (1,2 см у діам.), як на о-72/агд/103. рельєф зачіски вцілілого фрагмента чіткіший, ніж на аналогічному о-72/агд/103 (рис. 2: б). 5. з трьох теракот з іншої форми, без стрічки, першою була виготовлена півфігура, від якої вцілів лише фрагмент із зображенням зачіски, стефани і основи чаші-фіміатерія о-49/194 (рис. 3: б). ділянка е, кв. 55, водойма «л», гл. 1,75—2,05 м. разом з важками, фрагментом мармурового виробу з отвором, іонійського, червонофігурного, чорнола- кового, зокрема зі штампованим орнаментом або з накладною фарбою посуду, «мегарської» чаші, де- льфіна, світильника червоноглиняного, графіті, ас- трагалами, амфориском тощо (славин 1949, инвен- тарная опись). вис. 5,9 см, шир. 5,2 см, гл. профілю 6,4 см. глина світло-оранжева, з великими прожилками чорного кольору, незначними вкрапленнями вапня- ку і слюди. зворотний бік уцілів дещо більше за лицьовий. на маківці круглий отвір від чаші-фіміатерія. сте- фана по краях оббита. на лицьовій частині зберег- лося зображення волосся над лобом і лівою скронею, розділеного на проділ посередині. від ліпної встав- леної сережки є отвір (гл. 1,0 см). зображення пасом волосся тут найчіткіше порівняно з двома наступни- ми фрагментами. 6. наступним було виготовлено погруддя, від яко- го вцілів фрагмент о-63/1488 (рис. 3: а). ділянка е6—7, кв. 597в, 607в, гл. 0—0,4 м, разом з фрагментом «мегарської» чаші, дрібними мідними монетами (славин 1963, инвентарная опись). вис. 7,6 см, шир. 5,9 см, гл. профілю до 5,0 см. глина світло-оранжева, до жовтого на поверхні, з вкрапленнями чорного і білого кольорів, слюди. уціліла права верхня частина лицьової сторони погруддя. тут найкраще збереглося обличчя. лоб високий, плавно переходить у прямий ніс, доволі далеко розташований від рота. Ширина носа рів- на ширині губ, від яких вціліла лише верхня, вона дещо модельована. очі доволі великі, хоча поз- начені майже непомітними рельєфними лініями. Повіки не підкреслено так, аби вони гармоніювали з іншими частинами обличчя. це свідчить про до- волі ранню дату фігурки, можливо, першу половину ііі ст. до н. е. волосся, розділене надвоє по центру, облямовує трикутний лоб. Пасма показані дрібни- ми вузькими заглибинами вгорі і глибокими виїм- ками нижче, над скронею і вухом. вухо не позна- чено, бо сережку було вставлено в основну частину теракоти на рівні скроні, а не внизу вуха. сережка ліпна, куляста. на голові богині невисока стефана. її краї оббиті. від чаші фіміатерія, доєднаної без- посередньо біля зворотної сторони стефани, вцілів лише край основи, який загладили, щоб зафіксува- ти цю ліпну деталь. глина цієї і попередньої фігу- рок близька за кольором і складом і відрізняється від інших, можливо, вони були привезені з одного центру. 7. тотожним є фрагмент півфігури-фіміатерія ол- 49/128 (рис. 3: г). ділянка е, водойма «л», яку відносять до куль- тового комплексу, а більшість знахідок в засипі да- тують іі ст. до н. е. (славин 1949, л. 12—14). разом з «мегарськими» чашами, фрагментом лутерія, мар- муровим виробом з графіті, фрагментами теракот: вінок діоніса або персонажа його культу (№ 127), левеня на колінах матері богів (№ 126). вис. 7,1 см, шир. 6,1 см. глина місцева, світло-коричнева, з дрібними до- мішками слюди, на зламі прошарок сірого кольору. вціліла верхня частина теракоти з головним убо- ром і лівою частиною обличчя: лоб, око, щока. бо- гиню зображено зі стефаною, волосся розділене на проділ по центру. круглу сережку виготовлено вруч- ну і вмонтовано над скронею. Пасма волосся показа- но неглибокими хвилястими заглибинами, обличчя було виконано пластично. теракота порожниста, ли- цьова сторона виготовлена у формі. у заглибинах є сліди білої обмазки, на стефані та оці — темної фар- 137ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Шевченко, Т. М. ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами би. від руки виліплено і доєднано стефану, круглу вставку. особливо грубо доліплено чашоподібний фіміатерій на тімені фігурки, краї на стику майже не загладжені. також, порівняно з довізними анало- гіями, стінки цієї теракоти грубші. 8. Фрагмент правої частини голови із зображен- ням на лицьовій стороні зачіски зі стефаною, о- 2006/нгс/303 (рис. 3: в). ніаз «ольвія». нижнє місто, південна прирізка, кв. 313, 333, на північ від вимостки, гл. 1,9—2,1 м, разом з фраг- ментами чорнолакового посуду, «мегарських» чаш (лейпунская, каряка, диатроптов 2006, польова до- кументація). вис. 4,5 см, шир. 3,0 см, гл. 3,0 см. глина темно-оранжева, з грубими домішками вапняку. Фрагмент оббито з усіх боків, значна частина вер- хнього шару глини на лицьовій поверхні теж збита, зокрема ліпне зображення стефани. вціліло зоб- раження трьох пасом волосся, що були над правою скронею богині. 9. Фрагмент погруддя-фіміатерія жінки в стефані о-62/3710. (рис. 3, г). ділянка е8: південно-східна частина агори, пів- денно-західна частина кв. 463, глиб. від 1,15 м до материка, разом з фрагментом «чорнолакового роз- писного лутерія» (леви, карасев 1962). вис. 5,8 см, шир. 2,5 см, глиб. рельєфу 4,5 см. глина бежева, на звороті — темно-оранжева, сіра всередині, зі значними грубими домішками жорс- тви, вапняку, а також дрібними — слюди. Фрагмент оббитий з усіх сторін, містить лівий край з зображенням частини голови з невеликою ділянкою обличчя і зачіски. теракота виготовлена у формі, порожня всередині. зворот згладжений го- стрим інструментом, не деталізований. вцілів край великого технічного отвору, що мав округлу форму. Після виготовлення у формі було приєднано виліп- лені від руки деталі: стефану, що мала загострений край, і кулясту сережку, приєднану поверх зобра- ження. у такий спосіб приєднувалися деталі части- ни розглядуваних погрудь-фіміатеріїв, деякі вмон- товувалися в наскрізні отвори, зроблені в основі теракоти. стефана розташовувалася вздовж лінії, прокресленої на теракоті, краї з’єднання загладжу- валися. зображено було жінку з підібраним назад волоссям. Пасма волосся деталізовані дрібнішими хвильками. 10. Фрагмент півфігури-фіміатерія: праве плече, о-47/800 (рис. 5: а). ділянка нгФ (нижнє місто), приміщення, золь- но-гумусний шар, гл. 0,95—1,25 м. разом з черво- ноглиняним амфориском, пірамідальним важком, фрагментами теракот (№ 801, 802), червонолаковим світильником (славин 1947, инвентарная опись). вис. 7,1 см, шир. до 3,5 см, гл. рельєфу 4,1 см. глина темно-оранжева, з крупними домішками вапняку і дрібними слюди. на хітоні незначні сліди білої обмазки і рожевої фарби. Фрагмент оббитий з трьох сторін, уцілів нижній край півфігури. теракота порожниста. зворот не про- роблено. збереглося зображення хітона, скріпленого вгорі круглою брошкою-фібулою. її виготовлено вруч- ну і доліплено, нині вона наполовину відбита. краї хітону показано грубими валиками. ці деталі повніс- тю аналогічні вцілілій великій півфігурі у стефані (рис. 7), чиї розміри співпадають з розглядуваною групою фіміатеріїв з таким самим зображенням. Фрагмент із тією самою частиною зображення, праве плече з ліпною брошкою на хітоні, було знай- дено у 1936 р. розкопками л. м. славіна і збері- гається в національному музеї історії україни. 11. Фрагмент зворотної сторони півфігури-фіміа- терія, о-52/2329 (рис. 5: б). у звітній документації відсутні дані про місце знахідки (славин 1952). оскільки інвентарні книги і списки, мабуть, втрачено, а в щоденниках розкопок нема відомостей саме про цей фрагмент, встановити контекст знахідки неможливо. вис. 9,3 см, шир. 8,2 см, гл. рельєфу 4,8 см. глина світло-коричнева, з прошарком сірого на зламі, з домішками дрібного вапняку. вціліла зворотна сторона голови, обламана по лінії стику з лицьовою на рівні зображення стефа- ни. уздовж стефани видно відбитки пальців, якими загладжували шов з’єднання обох частин. від чаші фіміатерія лишився тільки круглий отвір для неї, навколо якого теж є сліди від кругового загладжу- вання пальцями. внизу під потилицею починався овальний отвір, зроблений для технічних потреб. Параметри співпадають з уцілілою майже повністю головою від фіміатерія, де ззаду вздовж шиї спадає тонке покривало (рис. 2: б). 12. Фрагмент півфігури-фіміатерія: чаша і висока стефана, о-67/126 (рис. 5: в). агора (ділянка е6—7), південь, кв. 615з—730з (будинок 14), західна прирізка, гл. 1,2—1,7 м. разом з фрагментами важків, прясельця, лутерія, червоно- го тиньку, фігурної посудини (№ 128), фрагментом теракоти (№ 127) матері богів (славин 1967, инвен- тарная опись). вис. 4,6 см, шир. 5,4 см. глина темно-оранжева, на поверхні бежева, з дрібними вкрапленнями слюди і грубими — вапня- ку. на лицьовій стороні статуетки і всередині чаші сліди білої обмазки, на рівні ніжки чаші — червоної і рожевої фарб. теракота порожниста. чашу виготовлено вручну, як і високу стефану, від якої вцілів незначний фраг- мент (2,2 × 1,9 см), доліплений до чаші. краї чаші оббиті, довжина вцілілої закраїни 2,0 см, однак за нею неможливо визначити діаметр, оскільки стінки її були нерівні. цей край дозволяє визначити глиби- ну, що становить 2,3 см. 13. дещо вирізняється фрагмент погруддя-фіміа- терія: права частина голови, о-56/4505 (рис. 6). ніаз «ольвія». ділянка е6, кв. 436, при виявленні стіни 43, за- сипка приміщення, гл. 1,70—2,35 м, разом з кісткою риби, шматками сірки, дельфінами (славин 1956, инвентарная опись). вис. 7,5 см, шир. 3,0 см, гл. 3,5 см. у двох фраг- ментах. глина світло-коричнева, щільна, з дуже дрібни- ми домішками слюди, на поверхні незначні сліди білої обмазки. від інших погрудь відрізняється способом виготов- лення. стефана тут не виліплена окремо, а сформо- вана з основного масиву фігурки і виділена лінією, прокресленою по сирій глині на лицьовій стороні або, можливо, так показано традиційну стрічку перед сте- фаною. також, на відміну від інших зображень жінок у стефані, тут відсутні виліплені окремо сережки. на їх- ньому місці є незначні кулясті виступи, показані ще у формі. на місці приєднання чаші фіміатерія залишив- ся край круглого отвору. також уціліли до половини краї технічного отвору на звороті (рис. 6). його діаметр був менший, порівняно з аналогіями. відрізняється також ширина голови. вона менша, тож і фігурка була вужча, ніж аналогічні погруддя ііі ст. до н. е. 138 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Публікації археологічних матеріалів ЛІТЕРАТУРА денисова, в. и. 1981. Коропластика Боспора (по материалам Тиритаки, Мирмекия, Илурата и сельской усадьбы). ленинград: наука. леви, е. и., карасев, а. н. 1962. Отчет о работе Ольвийской экспедиции ЛОИа ан СССР в 1962 году. на іа нану, 1962/55. леви, е. и., славин, л. м. 1970. описание терра- кот ольвийской агоры. Свод археологических источ- ников, г 1-11, I, с. 38-42. лейпунская, н. а., каряка, а. в., диатроптов, П. д. 2006. Отчет о работе Ольвийской экспедиции на участке нГС в 2006 г. на іа нану, 2006/51. минчев, а. 2018. две елинистически глави — теракоти от бюстови тимиатерии от одесос (варна). в: ботева, и. (ред.). Jubilaeus VII: In memoriam Prof. Dr. Margaritae Tachevae. варна, с. 143-152. в печати. русяєва, а. с. 1971. культ кори-Персефони в ольвії. археологія, 4, с. 28-40. русяева, а. с. 1972. Отчет о раскопках на учас- тке аГД. на іа нану, 1972/26. русяева, а. с. 1979. Земледельческие культы в Ольвии догетского времени. киев: наукова думка. русяева, а. с. 1982. античные терракоты Се- веро-Западного Причерноморья (VI—I вв. до н. э.). киев: наукова думка. русяева, а. с. 2010. Граффити Ольвии Понтий- ской. симферополь: б. и. материалы по археологии, истории и этнографии таврии, Supplementum 8. русяєва, а. с., мазараті, с. м. 1978. ольвійська теракота кори-Персефони. археологія, 27, с. 61-68. славин, л. м. 1947. Результаты археологичес- ких исследований Ольвийской экспедиции 1947— 1948 гг. на іа нану, 1947/9. славин, л. м. 1949. Основные результаты архе- ологических исследований Ольвии и ее периферии в 1948—1949 гг. на іа нану, 1949/20. славин, л. м. 1952. Отчет о работах Ольвийс- кой экспедиции 1952 г. на іа нану, 1952/10а. славин, л. м. 1956. Отчет о раскопках в Оль- вии в 1956 г. (участки Е-6 и агора). на іа нану, 1956/10. славин, л. м. 1960. Инвентарная опись нахо- док Ольвийской экспедиции. 1960 г. на іа нану, 1960/11. славин, л. м. 1963. Отчет о работе Ольвийской экспедиции за 1963 г. на іа нану, 1963/9. славин, л. м. 1967. Отчет о работе Ольвийской экспедиции за 1967 г. на іа нану, 1967/7. худяк, м. м. 1940. терракоты. в: ячменев, н. и. (ред.). Ольвия. киев: ан урср, с. 85-103. Шевченко, т. м. 2015. ольвійські погруддя-фіміа- терії. Laurea, I: античный мир и средние века: чтения памяти професcора в. и. кадеева. материалы, с. 54-58. Шевченко, т. м. 2016. елліністичні глиняні пів- фігури з ольвії. археологія та давня історія Украї- ни, 1 (18), с. 43-50. D’Alfonso, L., Gorrini, M. E., Mora C. 2016. The Early Iron Age and the Hellenistic Period at Kinik Höyük, South Central Anatolia. Report of the 5th Campaign (2015). Athenaeum. Studi di Letteratura e Storia dell’Antichità pubblicati sotto gli auspice dell’Università di Pavia. Pavia, II: Centoquattresimo, p. 598-612. D’Ambrosio, A., Borriello, M. 1990. Le terrecotte figurate di Pompei. Roma: L’Erma di Bretschneider. Cataloghi, 4. Bailey, D. M. 2008. Catalogue of the Terracottas in the British Museum. London: British Museum Press, IV: Ptolemaic and Roman Terracottas from Egypt. Bald Romano, I. 1995. The Terracotta Figurines and Related Vessels. Philadelphia. The Gordion Special Studies, II. University Museum Monograph, 83. Bedello Tata, M. 1990. Oscilla, thymiateria, arulae. Città del Castello. Terrecotte votive. Catalogo del Museo provincial Campano, IV. Bilde, P. G. 2007. Nothing to do with Demeter? A Group of Bust Thymiateria from Olbia, Sector NGS. Боспорский феномен, іі, p. 119-126. Bilde, P. G. 2010. Terracottas. Black Sea Studies, 13: The Lower City of Olbia (Secrtor NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD, p. 439-463, pl. 327-348. Burn, L., Higgings, R. 2001. Catalogue of Greek Terracottas in the British Museum. London: British Museum Press, III. Burr Thompson, D. 1963. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period. Troy. Excavations conducted by the University of Cincinnati. 1932—1938. Princeton. Supplementary Monograph, 3. Higgings, R. A. 1954. Catalogue of the Terracottas in the Department of Greek and Roman Antiquities. British Museum. London, I. Merker, G. S. 2000. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic, and Roman Periods. Princeton; New Jersey: The American School of Classical Studies at Athens. Corinth. The Sanctuary of Demeter and Kore, XVIII, IV. Robinson, D. M. 1933. Terracottas of Olynthus Found in 1931. Baltimore: The Johns Hopkins Press. Excavations at Olynthus, VII. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Mainz: Philipp von Zabern, I: Die figurlichen Terrakotten. Shevchenko, T. 2015. Bust Thymiateria from Olbia Pontike. Les Carnets de l’ACoSt, 13. Online http://acost. revues.org/582; DOI:10.4000/acost.582. Summerer, L. 1999. Hellenistische Terrakotten aus Amisos. Ein Beitrag zur kunstgeschichte des Pontos gebietes. Stuttgart: Franz Steiner. Τσακάλου-Τζαναβάρη, Κ. 2002. Τσακάλου-Τζαναβάρη, Πήλινα ειδώλια από τη Βέροια. Ταφικά σύνολα της ελληνιστικής εποχής. Διδακτορική διατριβή. Αθήνα. REFEREnCEs Denisova, V. I. 1981. Koroplastika Bospora (po materialam Tiritaki, Mirmekiia, Ilurata i selskoi usadby). Leningrad: Nauka. Levi, E. I., Karasev, A. N. 1962. Otchet o rabote Olviiskoi ek- speditsii LOIA AN SSSR v 1962 godu. NA IA NANU, 1962/55. Levi, Ye. I., Slavin, L. M. 1970. Opisaniie terrakot olviiskoi agory. Svod arkheologicheskikh istochnikov, G 1-11, I, s. 38-42. Leipunskaia, N. A., Kariaka, A. V., Diatroptov, P. D. 2006. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii na uchastke NGS v 2006 g. NA IA NANU, 2006/51. Minchev, A. 2018. Dve elinisticheski glavi — terakoti ot byustovi timiaterii ot Odesos (Varna). In: Boteva, I. (ed.). Jubilaeus VII: In memoriam Prof. Dr. Margaritae Tachevae. Varna, s. 143-152. In print. Rusiaieva, A. S. 1971. Kult Kory-Persefony v Olvii. Arkhe- olohiia, 4, s. 28-40. Rusiaieva, A. S. 1972. Otchet o raskopkakh na uchastke AGD. NA IA NANU, 1972/26. Rusiaieva, A. S. 1979. Zemledelcheskiie kulty v Olvii doget- skogo vremeni. Kyiv: Naukova dumka. Rusiaieva, A. S. 1982. Antichnyie terrakoty Severo-Za- padnogo Prichernomoria (VI—V vv. do n. e.). Kyiv: Naukova dumka. Rusiaieva, A. S. 2010. Graffiti Olvii Pontiiskoi. Simferopol. Materialy arkheologii, istorii i etnografii Tavrii. Supplemen- tum, 8. Rusiaieva, A. S., Mazarati, S. M. 1978. Olviiska terakota Kory-Persefony. Arkheolohiia, 27, s. 61-68. Slavin, L. M. 1947. Rezultaty arkheologicheskikh issledova- nii Olviiskoi ekspeditsii 1947—1948 gg. NA IA NANU, 1947/9. 139ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 3 (28) Шевченко, Т. М. ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами Slavin, L. M. 1949. Osnovnyie resultaty arkheologicheskikh issledovanii Olvii i yeio periferii v 1948—1949 gg. NA IA NANU, 1949/20. Slavin, L. M. 1952. Otchet o rabotakh Olviiskoi ekspeditsii 1952 g. NA IA NANU, 1952/10a. Slavin, L. M. 1956. Otchet o raskopkakh v Olvii v 1956 g. (uchastki E-6 i Agora). NA IA NANU, 1956/10. Slavin, L. M. 1960. Poliova dokumentatsiia. Inventarnaia opis nakhodok Olviiskoi ekspeditsii. 1960 g. NA IA NANU, 1960/11. Slavin, L. M. 1963. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii za 1963 g. NA IA NANU, 1963/9. Slavin, L. M. 1967. Otchet o rabote Olviiskoi ekspeditsii za 1967 g. NA IA NANU, 1967/7. Shevchenko, T. M. 2015. Olviiski pohruddia-fimiaterii. Laurea, I: Antichnyi mir i Sredniie veka: Chteniia pamiati professora V. I. Kadeeva. Materialy, s. 54-58. Shevchenko, T. M. 2016. Ellinistychni hlyniani pivfihury z Olvii. Arkheolohiia ta davnia istoriia Ukrainy, 1 (18). Kyiv, s. 43-50. D’Ambrosio, A., Borriello, M. 1990. Le terrecotte figurate di Pompei. Roma: L’Erma di Bretschneider. Cataloghi, 4. Bailey, D. M. 2008. Catalogue of the Terracottas in the British Museum. London: British Museum Press, IV: Ptole- maic and Roman Terracottas from Egypt. Bald Romano, I. 1995. The Terracotta Figurines and Re- lated Vessels. Philadelphia. The Gordion Special Studies, II. University Museum Monograph, 83. Bedello Tata, M. 1990. Oscilla, thymiateria, arulae. Città del Castello. Terrecotte votive. Catalogo del Museo provincial Campano, IV. Bilde, P. G. 2007. Nothing to do with Demeter? A Group of Bust Thymiateria from Olbia, Sector NGS. Bosporskii fenom- en, іі, p. 119-126. Bilde, P. G. 2010. Terracottas. Black Sea Studies, 13: The Lower City of Olbia (Secrtor NGS) in the 6th century BC to the 4th century AD, p. 439-463, pl. 327-348. Burn, L., Higgings, R. 2001. Catalogue of Greek Terracottas in the British Museum. London: British Museum Press, III. Burr Thompson, D. 1963. Troy. The Terracotta Figurines of the Hellenistic Period. Troy. Excavations conducted by the University of Cincinnati. 1932—1938. Princeton. Supplemen- tary Monograph, 3. Higgings, R. A. 1954. Catalogue of the Terracottas in the Department of Greek and Roman Antiquities. British Muse- um. London, I. Merker, G. S. 2000. Terracotta Figurines of the Classical, Hellenistic, and Roman Periods. Princeton; New Jersey: The American School of Classical Studies at Athens. Corinth. The Sanctuary of Demeter and Kore, XVIII, IV. Robinson, D. M. 1933. Terracottas of Olynthus Found in 1931. Baltimore: The Johns Hopkins Press. Excavations at Olynthus, VII. Schmidt, E. 1994. Katalog der antiken Terracotten. Mainz: Philipp von Zabern, I: Die figurlichen Terrakotten. Shevchenko, T. 2015. Bust Thymiateria from Olbia Pon- tike. Les Carnets de l’ACoSt, 13. Online http://acost.revues. org/582; DOI:10.4000/acost.582. Summerer, L. 1999. Hellenistische Terrakotten aus Amisos. Ein Beitrag zur kunstgeschichte des Pontos gebietes. Stuttgart: Franz Steiner. Τσακάλου-Τζαναβάρη, Κ. 2002. Τσακάλου-Τζαναβάρη, Πήλινα ειδώλια από τη Βέροια. Ταφικά σύνολα της ελληνιστικής εποχής. Διδακτορική διατριβή. Αθήνα. T. M. Shevchenko OLBIAN TERRAcOTTA BUSTS wITH HANDMADE cUPS AND ADORNMENTS Analysed is a series of bust thymiateria with hand- made details: stephanes, earrings, and buttons fasten- ing chiton on shoulders. Handmade cups on their heads were not the headdress, but the functional details, and were probably used in some rituals as containers for in- censes. A detailed analysis shows that several of them were produced in a single mould, two items produced not in Olbia, and on some of them tainia on the person- age’s head were shown already in a mould. It is traced that the busts are close to Olbian semi-figures of big- ger size with more elaborate, though also handmade, adorations. Stylistically, this group can be dated by the first half of the 3rd century BC. Almost all of them come from the excavations at dwelling quarters and were probably used in family cults. They were often found with other terracottas’ fragments, namely, with images of the Mother of the Gods and Dionysus. These busts belong to one of several groups of Hel- lenistic thymiateria. They are the least definite for at- tribution. Personages of other groups present the reli- able features of their relation to the cults of the Mother of the Gods, Aphrodite, and Dionysus. Similar thymia- teria from other Ancient Greek centres represent im- ages of the same circle of the gods. Here, an attention to decorations and the clothes can only indirectly indi- cate for an image of Aphrodite or a participant of her cult, while spherical adornments attached most often to the temples, together with tainia on the heads of several items, can be hypothetically a part of a wreath made of ivy fruits, as on the heads of Dionysiac char- acters. Consequently, there are no reliable grounds yet for a definite attribution of these thymiateria’s images. There are also no grounds to see Demeter or Kore-Persephone in them. The study of other groups of Olbian busts-thymiateria is perspective for the further attribution. Keywords: bust thymiateria, Ancient Greek terra- cottas, Ancient Greek religion, Olbia Pontike. Одержано 24.10.2017 шЕВчЕНКО Тетяна Миколаївна, кандидат істо- ричних наук, старший науковий співробітник інсти- туту археології нан україни, пр. героїв сталінгра- да 12, київ, 04210, україна, taniashevchenko@yahoo. com. SHEVcHENkO Tetiana Mykolaivna, PhD, Senior Research Fellow of the Institute of Archaeology, the National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalinhradа ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, taniashevchenko@yahoo.com.

Ольвійські погрудні теракоти з ліпними чашею і прикрасами

Institution

Ähnliche Einträge