Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря

Стаття присвячена характеристиці та хронологічно-типологічному аналізу колекції пічних кахель зі Спасо-Преображенського монастиря міста Дубна XV—XVIII ст., виявлених під час археологічних досліджень в 1997—2017 рр....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автори:	Пшеничний, Ю.Л., Ткач, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2018
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Публікація археологічних матеріалів
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162423
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря / Ю.Л. Пшеничний, В.В. Ткач // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 280-296. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162423
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1624232025-02-05T20:29:18Z Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря The collection of the Stove Tiles from Spaso-Preobrazhensky Monastery in Dubno Пшеничний, Ю.Л. Ткач, В.В. Публікація археологічних матеріалів Стаття присвячена характеристиці та хронологічно-типологічному аналізу колекції пічних кахель зі Спасо-Преображенського монастиря міста Дубна XV—XVIII ст., виявлених під час археологічних досліджень в 1997—2017 рр. Investigations and new publications of the stove tiles collections allow more fully study regional culture of Ukrainian towns in the 15th—18th centuries. They give rich material for the characteristic of everyday life in influential centers like Spaso-Preobrazhensky monastery in Dubno. Because of archeological excavations the first chronologic group of tiles was distinguished. It had been used until the monastery was rebuilt from wooden to stone complex in the end of the 16th — the beginning of the 17th century. Till this time pot, basin and plate tiles had been used. The top chronologic line of using of tiles with renaissance topics can be correct till the first decades of the 17th century. Close analogies for the ornamental designs on the tiles are known in Polish, Lithuania and Byelorussia. The tiles with knight images testified a guardianship of monastery by the princes Ostrogsky. The identical tiles were used for the decoration of their castle. Craftsmen, who made tiles for the monastery, were doing the same for the castle and also to order of some rich citizens in close time. Their characteristic feature was some kind of mobility, which allows them personally or by mediation of others centers adopt popular styles of that time in Polish and Lithuania. 2018 Article Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря / Ю.Л. Пшеничний, В.В. Ткач // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 280-296. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162423 94(477.81):738.81 uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Пшеничний, Ю.Л. Ткач, В.В. Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена характеристиці та хронологічно-типологічному аналізу колекції пічних кахель зі Спасо-Преображенського монастиря міста Дубна XV—XVIII ст., виявлених під час археологічних досліджень в 1997—2017 рр.
format	Article
author	Пшеничний, Ю.Л. Ткач, В.В.
author_facet	Пшеничний, Ю.Л. Ткач, В.В.
author_sort	Пшеничний, Ю.Л.
title	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря
title_short	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря
title_full	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря
title_fullStr	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря
title_full_unstemmed	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря
title_sort	колекція кахель з дубенського спасо-преображенського монастиря
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162423
citation_txt	Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря / Ю.Л. Пшеничний, В.В. Ткач // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2018. — Вип. 4 (29). — С. 280-296. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT pšeničnijûl kolekcíâkahelʹzdubensʹkogospasopreobražensʹkogomonastirâ AT tkačvv kolekcíâkahelʹzdubensʹkogospasopreobražensʹkogomonastirâ AT pšeničnijûl thecollectionofthestovetilesfromspasopreobrazhenskymonasteryindubno AT tkačvv thecollectionofthestovetilesfromspasopreobrazhenskymonasteryindubno
first_indexed	2025-11-25T07:24:38Z
last_indexed	2025-11-25T07:24:38Z
_version_	1849746242318368768
fulltext	280 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) удк: 94(477.81):738.81 Ю. Л. Пшеничний, В. В. Ткач КОЛЕКЦІЯ КАхЕЛь З ДУБЕНсьКОГО спАсО-пРЕОБРАЖЕНсьКОГО МОНАсТиРЯ Стаття присвячена характеристиці та хроно- логічно-типологічному аналізу колекції пічних ка- хель зі Спасо-Преображенського монастиря міста Дубна XV—XVIII ст., виявлених під час археологіч- них досліджень в 1997—2017 рр. ключові слова: кахлі, група, тип, тема, мотив, Спасо-Преображенський монастир, Дубно. ВсТУп кахлі, як вид архітектурно-декоративної кераміки становлять інтерес для археологів, істориків, мистецтвознавців, архітекторів. на даний час питання присвячені виробництву та використанню кахель стали невід’ємними у вивченні особливостей розвитку культури пізнього середньовіччя і ранньомодерного часу. вони стосуються як окремих міст, так і історичних територій сучасних країн, кордони яких кахлі, як явище культурне, нерідко пе- реростають. це стосується і значної території україни, яка розвивалась у спільному руслі со- ціально-економічних процесів східної європи. кахлі починали цікавити дослідників як засо- би оздоблення інтер’єрів заможних резиденцій і дворів. вони дозволяли скласти уявлення, а часто і реконструювати вигляд самої печі, тим самим відкрити яскраві риси наповнення осе- редку. з часом, внаслідок зростання обсягів досліджень, зокрема, центральних частин істо- ричних міст, цей погляд на кахлі змістився як на прояв міської культури в цілому. однак, так як в основі поширення явища кахель лежать закономірності розвитку структури пізньофео- дального суспільства, то його витоки і визна- чальні риси продовжують шукатися у зв’язку із впливовими осередками. Поступове нако- пичення матеріалів, отриманих шляхом архе- ологічних досліджень, дозволило зробити ряд важливих узагальнень, які стосуються хроно- логії розвитку кахель, складання типологічних схем, технології виробництва, зміни декоратив- но-мистецьких традицій. сюди варто додати та- кож результати, які розкривають кахлі як про- дукцію міських ремісничих осередків. останній підхід сформував навіть окрему історіографіч- ну традицію (див., напр.: годованюк 1971, ви- ногродська 1992, троневич 1999, виногродсь- ка, ситий 2008, Lubelczyk 2013). вона певним чином відображає поглиблення студій над ка- хлями. це не останнім чином впливає на ство- рення узагальнюючих праць (Dąbrowska 1987, лащук 1993, колупаєва 2006). однак комплек- сні археологічні дослідження останніх років, проведені, наприклад, в дубні, острозі, корці, рівному, показують, наскільки в україні на місцевому рівні невивченим залишається цей яскравий елемент культурно-археологічної спадщини міст. Прикладом цього слугує колек- ція пічних кахель лише однієї пам’ятки, якій присвячена дана стаття. введення до наукового обігу колекції кахель дубенського спасо-Преображенського монас- тиря — не основне завдання публікованого ма- теріалу. у тісному зв’язку із ним лежать інші, які уже частково були озвучені у літературі раніше і є в цілому актуальними для сучасних студій над темою кахель (Dąbrowska 2010). це завдання уточнення та з’ясування ретельні- шої хронології, встановлення середовища по- ходження комплексу кахлів, їхнє порівняння із матеріальними джерелами, які дають мож- ливість уявити культурний контекст традицій, у яких вони були створені. важливим завдання є дослідження процесу входження кахельних © Ю. л. ПШеничниЙ, в. в. ткач, 2018 281ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря печей у житлове будівництво українських міст. тим більше, що на цьому етапі йдеться насам- перед про представницькі осередки, які пере- бували під опікою тогочасної еліти і відіграва- ли вагому роль в історії українських земель. до цього додається і відсутність писемних джерел, які містили б відомості про будівництво чи ре- монти печей у конкретних будівлях дубна та дозволяли б відтворити історію їх самих і жит- тя їхніх мешканців. спасо-Преображенський монастир був розта- шований на острові кемпа у південній околиці дубна і омивався сурмицьким ставом (рис. 1; 2). сучасна площа острова становить близько 0,8 га, він піднятий над долиною р. ікви на висоту близько 5 м. Перші писемні відомості про монастир з’являються у 1568, 1571 рр. формування культурних шарів, пов’язаних із його існуванням, простежується від другої по- ловини XV ст. впливовий статус монастиря за- свідчений у джерелах наданням йому кіновії в 1592 р., згадками про місце осідку тут ду- бенського архімандрита в 1600, 1604, 1607 рр., привілеями та великим комплексом володінь на території дубна і в його окрузі. усе це було можливо завдяки всебічній підтримці обителі князями острозькими, свідчення про яку збе- реглося головним чином від часу князя васи- ля-костянтина. Матеріал, результати опрацювання якого по- дані у запропонованій статті, отриманий у ході археологічних розвідок, шурфувань і розкопок на території монастиря, які проводились тут в 1997 (Пшеничний 2012), 2012, 2013 (харко- вець, ткач, Пшеничний 2013), 2014 (Пшенич- ний 2015), 2016 (Пшеничний 2017), 2017 рр. Рис. 1. спасо-Преображенська церква на острові кемпа, вигляд з півночі, поштівка початку хх ст. Рис. 2. розташування острова кемпа відносно території міста, план зйомки 1885 р. 282 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів сТРАТиГРАФІЧНІ спОсТЕРЕЖЕННЯ утворення культурних нашарувань острова кемпа у період пізнього середньовіччя і ран- ньомодерного часу зумовлене низкою антро- погенних і природних факторів. Передусім, це життєдіяльність населення самого монастиря, але великою мірою також періодичні інтен- сивні будівельні роботи, підсипання поверхні острова, засмічення його схилів, значні підтоп- лення та розмив берега. від початку діяльності монастиря у другій половині XV ст. і до його скасування в 1833 р. збільшення потужності культурних нашарувань острова прослідко- вується до 2,8 м (рис. 3). у його стратиграфії на південному схилі виділено VII шарів і прошар- ків, які містять матеріали, що відображають розвиток монастиря. їхня коротка характерис- тика подана нижче. Шар I. верхній насипний світло-сірий грунт під дерновим покривом має потужність 1,1— 1,2 м. на південно-західній ділянці острова на- сичений битою цеглою та камінням. знахідки кахель із шару нечисельні, представлені вироба- ми, характерними для XVII—XIX ст. утворення шару відбулося внаслідок демонтажу частини мурованих будівель монастиря (келій і кухні) та підсипання поверхні острова після 1833 р. Шар II. насипний грунт нижче шару I, що утворений чорноземом, перемішаним із суг- линком, потужністю 0,6—1,15 м. на південно- західній ділянці острова складався у більшості із суглинку. Поява шару пов’язана із потуж- ною підсипкою острова, зробленою після спо- рудження мурованої церкви та келій. у ньому знайдено значну кількість керамічних виробів та невелику кількість скляних і залізних, які датуються у межах кінця XVI — початку XVIII ст. уточнює час появи цього шару опуще- не у нього поховання 17, яке включало 6 монет, найпізніші із яких карбовані в 1635—1640 рр. кахлі представлені мископодібними та короб- частими типами і потрапили до підсипки піс- ля того, як відбулася перебудова монастиря на мурований. Рис. 3. стратиграфія острова кемпа на південному схилі: I—VII — номери шарів, опис у тексті; умовні поз- начки: 1 — насипний ґрунт хіх—хх ст.; 2 — насипний чорнозем, перемішаний із суглинком; 3 — нижній насипний чорнозем, перемішаний із суглинком; 4 — сірий ґрунт, насичений вугликами; 5 — чорний гумусо- ваний ґрунт; 6 — дегумусований ґрунт з переходом у суглинок; 7 — білий пісок; 8 — заповнення могильних ям; 9 — цегла; 10 — камінь, вапняк; 11 — світло-сірий лесоподібний суглинок; 12 — жовтий пісок; 13 — тор- фований гумус; 14 — світло-сірий супісок; 15 — блакитний суглинок; 16 — осадова глиниста зцементована основа острова (материковий рівень) 283ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря Шар III. Пухкий органічного походження грунт, каштанового кольору, що виявлений нижче шару іі на південно-західній ділянці острова поблизу фундаментів келій. Потуж- ність — до 0,4 м. бідний на знахідки, зокрема кахель тут не виявлено. Шар IV. скупчення битої цегли та каміння- вапняку, потужністю 0,1—0,4 м. залягає під шарами II, III та VI. відходи, що утворилися внаслідок будівництва і були частково вико- ристанні для нарощення ділянки під побудову мурованих келій, а частково для захисту при- лягаючого до них схилу від розмиву. решта була скинута на південний край берега. три- вале перемивання цього шару річкою приз- вело до виділення із нього тонкого прошарку обкатаної цегли. Шар містив велику кількість уламків пічних кахель та перепаленої глини, які входили у конструкцію печей усунутої жит- лової забудови монастиря. загалом тут знайде- но 362 фрагменти лицевих частин, 472 фраг- менти румп і бортиків коробчастих кахель та 129 фрагментів мископодібних кахель. Шар V. Cірий, насичений вугликами грунт з включенням фрагментів перегорілих колод, потужністю 0,1—0,25 м. на краю берега заля- гав під шаром IV, вище по схилу безпосеред- ньо під шаром II. на південно-західній ділянці шар залягає під фундаментами келій та сму- гою заходить на стіну до 0,2 м від її основи. це спостереження важливе, оскільки дозволяє розглядати шар V як такий, що формувався у час будівництва мурованих келій. у ньому присутні уламки цегли і каменю, фрагменти посуду, коробчастих, мископодібних і горщико- подібних кахель. виникнення шару відбулося тоді, коли були розібрані і спалені на березі острова залишки дерев’яної забудови. ниж- ню хронологічну межу його появи визначає добірка монет, найпізніші з яких представлені денаріями, карбованими у 1566 та 1557 рр. верхня хронологічна межа на підставі типоло- гічних характеристик посуду може бути вста- новлена на початок XVII ст. на межі шару IV і V знайдено кватрино вінченцо і гонзаги гер- цогства Мантуя, карбованої у 1587—1612 рр. утворення шару V відбулося дещо раніше, ніж шару IV, але в цілому вони тісно пов’язані, про що, зокрема, свідчать знахідки в обох шарах фрагментів одних і тих самих кахель. Шар VI. насипний грунт у вигляді чорно- зему, перемішаного з суглинком, що залягає під вуглистим прошарком. Має потужність до 0,6 м, небагатий на знахідки, містив фрагмен- ти посуду XVI ст. та мископодібних кахель. Шар VII. Прошарок річкового піску, товщи- ною 0,05—0,15 м що залягає під шаром VI і за- ходить далеко в глибину берега більш ніж на 5 м від сучасного краю схилу. засвідчує значні підтоплення поверхні острова в XV—XVI ст. під час паводків. на крайній ділянці півден- ного берега острова цей шар залягає безпосе- редньо під шарами IV та V, які тут є фактично перемішані. у шарі виявлено велику кількість матеріалу хронологічного діапазону від другої половини XV до початку XVII ст. із нього ж по- ходить більше десятка розвалів коробчастих та мископодібних кахель, а також велика кіль- кість їхніх фрагментів. за типами і мотивами вони ідентичні до кахель, які знайдені у ша- рах IV та V, тому розглядаються як свідчення демонтажів опалювальних пристроїв будівель монастиря. датування матеріалу із цього шару уточнюють знахідки денаріїв 1434—1444 та 1566 рр. карбування. нижче цього шару заля- гає гумусований грунт, у якому матеріали пе- ріоду існування монастиря трапляються зрідка лише у верхньому рівні. на підставі стратиграфічної картини острова всі виявлені у шарах кахлі можуть бути поді- лені на дві хронологічні групи. Першу групу представляють вироби із шарів IV, V, VII. вони утворилися в часи перебудови монастиря з дерев’яного на мурований. внаслідок цих робіт була розібрана житлова забудова включно із печами, кахлі з яких скинули на берег остро- ва. кахлі із зазначених шарів повторюються, а матеріали дозволяють датувати час проведен- ня будівельних робіт в кінці XVI — на початку XVII ст. очікувано, що кахлі, які були знайдені у пізніших шарах, а саме шарі (II) підсипки суглинку і чорнозему, а також у демонтажному шарі (I), але не були виявлені у шарах IV, V, VII, слід було б віднести до другої хронологічної групи. але ці шари через свій штучний харак- тер за деякими винятками також містили ти- пологічно та орнаментально кахлі першої хро- нологічної групи. тому до другої хронологічної групи кахель, виділеної на території монасти- ря за стратиграфічними спостереженнями, від- несено небагато виробів. їхня кількість могла би бути більшою, якби вдалося виявити чисті демонтажні шари XVIII — початку хіх ст. АНАЛІЗ КАхЕЛь схемою типологічної побудови щодо колекції кахель із спасо-Преображенського монастиря послугували розробки польських, білоруських і українських дослідників. в її основі лежить поділ усіх виробів на дві великі групи: кахель, формованих на гончарному крузі, та кахель, формованих у матрицях. кахлі, сформовані на гончарному крузі, поділяються на два типи: горщикоподібних та мископодібних, виділення яких здійснено на основі відношення ширини устя до висоти кахлі (Dąbrowska 1987, s. 65). Горщикоподібні кахлі. найбільш ранній тип пічних кахель, формування яких відбува- лося на гончарному крузі з ручним моделю- ванням устя. у Польщі початок виготовлення таких кахель припадає на середину XIV — по- чаток XV ст. розмах їхнього виробництва спос- терігається протягом XV — початку XVI ст., а 284 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів протягом першої половини XVI ст. виникає найбільша різноманітність форм та оздоблен- ня (Dąbrowska 1987, s. 79, 84, 85). у литві за матеріалами вітебська горщикоподібні кахлі датуються XIV—XVI ст. (левко 1981, с. 9—11). у замках білорусі цей тип кахель перебував в ужитку у XIV—XVI ст. і, ймовірно, доживає до XVII ст. (заяц 2001, с. 321). в україні гор- щикоподібні кахлі зазвичай датуються подіб- но XIV—XVі ст. (телегін та ін. 1997, с. 72), що пояснюється перебуванням українських міст у тісному колі зв’язків із великим князівством литовським та королівством Польським. горщикоподібні кахлі з дубна за способом формування устя поділяються на такі варіанти: круглі, квадрифолії і квадратні. останні зара- ховані до цього типу з певним застереженням, оскільки при відсутності даних про довжину сторони устя, їхня ймовірна реконструкція може дати також мископодібний тип близький до вер- тикального, але такі варіанти на кемпі до сьо- годні невідомі. кахлі із круглим та квадратним устям знайдені у піщаному прошарку острова, який містив найдавніші матеріали, пов’язані із історією монастиря. реконструйований діаметр устя становить 12,0 см, його край розширений та ускісно зрізаний до внутрішньої сторони, стінка звужується по напрямку донизу (рис. 4: 1). фрагмент горщикоподібної кахлі із вуглис- того прошарку по стінці має діаметр 11,0 см (рис. 4: 4). кахля з квадратним устям має вер- тикальний горизонтально розширений край, який нижче виявляє конічне звуження донизу (рис. 4: 3). довжина сторони устя збереглася на 8,3 см, висота на 8,5 см. фрагменти кахель, устя яких сформоване у вигляді квадрифолія, знайдені у піщаному і вуглистому прошарках острова (рис. 4: 2). зовнішня поверхня — море- на. реконструйовані розміри устя однієї такої кахлі складають 13,0 × 13,0 см. По окружності внутрішньої поверхні одного фрагменту стінки залишилися широкі канелюри, які, ймовірно, свідчать, що виріб формували у техніці налі- пу, а потім підправляли на гончарному крузі. більшість виробів, вірогідно, була витягнута із суцільного шматка глини на швидкообертово- му крузі. наявність кахель з круглим устям і у формі квадрифолія у вуглистому прошарку, який утворився в ході перебудови монастиря з дерев’яного на мурований у кінці XVI — на по- чатку XVII ст., свідчить про те, що верхня хро- нологічна межа побутування горщикоподібних кахель у спасо-Преображенському монастирі може сягати рубежу XVI/XVII ст. Мископодібні кахлі. відображають наступ- ний етап розвитку кахлярства. головні зміни у пропорціях цього типу кахель стосувалися зменшення їхньої висоти та розширення устя, при яких ширина устя перевищує висоту кахлі та у 1,5—2 рази більша за діаметр дна. у фор- муванні виробів поєднується гончарний круг та ручне моделювання устя. на території Поль- щі мископодібні кахлі з’являються у XV ст., але найбільшого поширення набувають протягом XVI — першої половини XVII ст. (Dąbrowska 1987, s. 85—87). такі ж хронологічні рамки по- бутування мископодібних кахель визначають- ся дослідниками і для території білорусі (заяц 2001, с. 325). в україні, зокрема, у волинських містах, мископодібні кахлі масово трапляються у культурному шарі та об’єктах XVI ст. рідше відомі вони в об’єктах першої половини XVII ст. (Прищепа та ін. 2007, с. 6—7; Прищепа, чекур- ков, Пшеничний 2010, с. 19; Прищепа, бондар- чук 2011, с. 105). Мископодібні кахлі виявлені практично в усіх культурних шарах, формування яких пов’язане з періодами розвитку спасо-Преоб- раженського монастиря. найбільш повними і чисельними вони збереглися у вигляді роз- валів у сміттєвому шарі битої цегли (IV), вуг- листому прошарку (V) та прошарку піску (VII), куди потрапили разом із демонтованими конс- трукціями печей і дерев’яними будівлями мо- настиря. у більшості випадків кахлі виготовлені із якісної глини, випалені переважно до бежевого, рідше темно-сірого та цеглистого кольору. устя без виключень, квадратної форми, розмірами 16,5—17,0 × 16,0—18,0 см, висота — 11,5—13,0, діаметр основи — 10,0—11,0 см (рис. 4: 5). ор- наментація мископодібних кахель зустрічаєть- ся рідко у вигляді однолінійної чи багатоліній- ної хвильки по внутрішній поверхні кахлі. окремі екземпляри мають патьоки та плями зеленої поливи. датуючий матеріал із шарів, у яких було виявлено мископодібні кахлі, вка- зує на те, що вони почали використовуватися на ранньому етапі історії монастиря у другій половині XV — на початку XVI ст. та побутува- ли протягом XVI — першої половини XVII ст. разом із коробчастими кахлями. Матричні кахлі. Під впливом раннього ре- несансу виробництво кахель переживає суттєві зміни, які передусім відобразилися у появі ко- робчастих кахель. їхня формовка, на відміну від горщикоподібних і мископодібних кахель, відбувалася за допомогою матриці, яка дозволя- ла змоделювати лицеву частину кахлі. так від- крилася можливість до широкого застосування на кахлях різноманітних сюжетів і орнамента- ції, а самі кахлі з чисто утилітарних пристроїв зробили суттєвий крок до перетворення на ви- роби архітектурно-декоративного призначення зі своєрідним мистецьким наповненням. у Польщі початок побутування коробчастих кахель за матеріалами замків відводиться до- слідниками на другу половину XV — початок XVI ст. (Dąbrowska 1987, s. 89). цим же часом датується їхня поява на теренах білорусі (заяц 2001, с. 328). в україні час появи коробчастих кахель у містах в узагальненнях окремих до- слідників припадає на злам XV/XVI ст. (ко- лупаєва 2006, с. 86). разом з тим не завжди 285ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря вдається впевнено перевірити це твердження на прикладі хронологічної атрибуції конкрет- них знахідок. тому початок побутування ко- робчастих кахель в україні потребує уточнень. втім, на основі уже наявних досліджень без- сумнівно можна говорити про їхній ужиток в XVI ст. (телегін та ін. 1997, с. 72). коробчасті кахлі з монастиря є дуже чисель- ними і виявлені в усіх шарах, що пов’язані із його розвитком. із раннім етапом історії монас- тиря пов’язані кахлі, що походять із піщаного (VII) та вуглистого (V) прошарків, а також шару битої цегли (IV). вони віднесені до першої хро- нологічної групи. Рис. 4. кахлі першої хронологічної групи 286 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів серед матричних кахель за їх місцем у конс- трукції печі наявні чотири типи: заповняючі, пояскові, карнизні і коронкові. за особливос- тями орнаментального мотиву лицевої час- тини заповняючі кахлі поділяються на види: а — геометричні; б — концентричні рослинні чи рослинно-геометричні розетки; в — сюжет- ні; г — «килимкові». концентричні розетки і «килимковий» стиль характерні також для по- яскових кахель. вирізняються карнизні кахлі, Рис. 5. кахлі першої хронологічної групи 287ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря але основа їх орнаменту — килимковий мотив. окремо стоять коронки (рис. 9: 3, 4), хоча і тут в окремих випадках присутнє повторення орна- ментального мотиву на інших елементах. кахлі виду а мають 2 теми. належать до першої хронологічної групи. 1. кахлі з бортиком, лицева сторона яких сформована у вигляді випуклої півсфери (рис. 5: 2). у деяких випадках ця випуклість оз- доблена довкола косими променями (рис. 7: 1). розміри лиця — 20,5—21,5 × 19,5 см, висота від бортика до краю румпи — 11,5 см. кахлі, пло- щину лиця яких займає випукла півсфера, доб- ре відомі у польських містах (Dąbrowska 1987, s. 92, 93), а також у львові і датуються XVI ст. (гупало, лосик, кіндій 2002, с. 18). в острозі кахлю з випуклою півсферою і променями довкола знайдено у будівлі другої половини XVI ст. (Прищепа, бондарчук 2011, с. 105). на дитинці старого замку у дубні вони виявлені у сміттєвому шарі другої половини XVI — почат- ку XVII ст. (харковець та ін. 2016, с. 6, 14). 2. кахлі з вираженим бортиком, лицева сто- рона в яких сформована у вигляді 4 похилих Рис. 6. кахлі першої хронологічної групи 288 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів площин, звужених до центрального квадрата (рис. 5: 3). розміри лиця — 17,5—18,5 × 16,5— 17,5 см, висота від бортика до краю румпи — 9 см. за матеріалами з білорусі такі кахлі да- туються другою половиною XVI ст. (заяц 2001, с. 329, 330). кахлі виду б поділені на 9 тем. належать до першої хронологічної групи. Рис. 7. кахлі першої хронологічної групи 289ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря 1. кахлі з високим масивним бортиком, ли- цева сторона в яких сформована у вигляді 4 пе- люсткової квітки по центру, від якої відходять вісім симетричних листків з променем по сере- дині (рис. 6: 3). розміри лиця — 20,0 × 19,7 см. знайдені як полив’яні, так і безполив’яні ек- земпляри. дуже подібна тема відома на ка- хлі з розкопок ратуші у битомі (Польща), яка прикрашала піч, споруджену у другій чверті XVI ст. (Andrzejewska 2010, s. 111, 119). 2. кахлі з масивним бортиком, лицева сто- рона в яких сформована у вигляді 8-пелюстко- вої квітки з масивною випуклою серединкою, від якої відходять 8 широких променів. їхні краї розділені по колу додатковими листо- вими завитками (рис. 6: 2). розміри лиця — 20,5 × 20,5 см. Представлені полив’яними та безполив’яними екземплярами. 3. кахлі з високим бортиком, у лицеву час- тину яких вписане рельєфне зображення 8- пелюсткової квітки з опуклими пелюстками, оточене подвійним контуром і дугастими «вуш- ками» у кутах (рис. 5: 4). розміри лиця рестав- рованої кахлі — 18,5 × 20,2 см. знайдені як Рис. 8. кахлі першої (1—6) та другої хронологічної груп (3, 6) 290 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів безполив’яні фрагменти, так і покриті поли- вою. 4. кахлі з добре вираженим високим борти- ком, лицева сторона яких оточена по перимет- ру рельєфною драбинкою, а всередині присутнє випукле листя та центральна мала півсфера, що оточені такою ж драбинкою (рис. 7: 3—5). уламки аналогічної за мотивом кахлі були знайдені в дубні у будівлі другої половини XVI ст. по вул. замковій, 10 (Прищепа, чекур- ков, Пшеничний 2010, с. 19, 20). 5. кахлі з бортиком, порівняно тонкою лице- вою пластиною, середню частину якої займає рельєфна 10-променева вируюча розета, вписа- на у коло. з чотирьох сторін до неї дотикають- ся 4 широких трикутника, з-між яких у кути відходять довгі пагони з трилисником на кінці (рис. 9: 2). кахля покрита зеленою поливою, розета — жовтою. фрагмент аналогічної ка- хлі відомий з ділянки дубна поблизу ринкової площі (Майдан незалежності, 3), а близька за змістом знайдена у підсипці подвір’я бастіон- ного замку з верхньою хронологічною межею на початок XVII ст. 6. кахля пояскова з бортиком, прикрашена по лицевій стороні композицією рельєфних квітів, що розділені рослинними симетрични- ми завитками (рис. 7: 2). фрагмент аналогічної кахлі було знайдено у підсипці подвір’я бастіон- ного замку, що датується за монетними знахід- ками кінцем XVI — першою чвертю XVII ст. 7. кахлі з високим бортиком, лицева сторона яких сформована у вигляді глибоко увігнутої квітки, що має крупну випуклу зав’язь по цен- Рис. 9. кахлі першої хронологічної групи 291ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря тру, яка оточена 9 пелюстками, за якими йде ще 2 кола більших пелюсток (рис. 6: 4). розмі- ри лиця реставрованої кахлі — 20,8 × 20,5 см. Представлені полив’яними та безполив’яними виробами. 8. кахлі з добре вираженим бортиком, ли- цева сторона яких сформована у вигляді кон- центричної рельєфної двоступеневої розетки пишних суцвіть. розміри лиця реставровано- го екземпляра — 19,5 × 19,5 см. Представлені полив’яними та безполив’яними екземпляра- ми (рис. 6: 1). 9. кахлі з рельєфним концентричним зобра- женням квітки з 8 пелюстковими завитками, що спрямовані по колу навколо опуклої централь- ної зав’язі. Мають високий масивний бортик, представлені полив’яними і безполив’яними екземплярами. розміри лиця — 20,0 × 21,0 см, висота від бортика до краю румпи — 12,0 см (рис. 5: 1). близькі аналогії останнім трьом видам ка- хель відомі з польських замків войцехув і ціха- новєц, а також з ярославa (Broszko 2014, s. 212) і Пшеворська (Wawrzczak 2016, s. 153), де вони датуються першою половиною — серединою XVI ст. (Dąbrowska 1987, s. 89—93). Подібні вони за різноплановими квітковими розетками також до кахель з колекції замку литовських князів у вільнюсі. дуже добре впізнаються різ- номанітні варіації теми 9 — листових завитків, спрямованих по колу (так зв. вируючі розети) на польських кахлях із Пйотркува-трибуналь- ського (Długoszewska, Pitrzak 2010, s. 158). це свідчить про взяття для монастирських кахель зразків добре відомих у європейських країнах ренесансних сюжетів. разом із тим кахлі з дуб- на виявляють яскраво виражені індивідуальні риси, які підкреслюють своєрідність продукції місцевих ремісників. кахлі виду в представлені 2 темами. нале- жать до першої хронологічної групи. 1. кахлі з рельєфним зображенням рицаря- сурмача. розміри лиця — 20,8 × 20,0 см, висота від бортика до краю румпи 9,8 см. на вершни- Рис. 10. кахлі першої (2, 3) та другої хронологічної груп (1); решта — не встановлені (підйомний матеріал) 292 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів кові фактурно стилізована кольчуга, а при ньо- му шабля і спис. ближче до верхнього лівого кута за спиною вершника знаходиться декора- тивний елемент у вигляді двох вписаних одне в одне кіл, що з’єднані короткими поперечними лініями. вершник однією рукою держить віж- ки, а другою тримає біля рота сурму (рис. 9: 1). фрагмент ідентичної кахлі знайдено на дитин- ці старого замку в дубні. різнопланово стилі- зовані вершники, як уособлення привілейова- ності рицарської культури, доволі поширений сюжет на пізньосередньовічних кахлях. їхнє виявлення на терені замку цілком закономір- не. інша справа — ужиток такого роду сюжетів на монастирських кахлях. Певною мірою вони вказують на суспільну престижність самого осе- редку, покровительство над ним представників тогочасної еліти. деталі формовки обох кахель свідчать про те, що вони були виготовлені в од- ній майстерні, скоріше за все в одній і тій самій матриці. таким чином є підстави розглядати їх як оригінальні вияви художнього бачення ду- бенськими ремісниками одного із популярних світських сюжетів XVI ст. 2. кахлі з рельєфним зображенням вер- шника, що заніс над собою меч, наслідують поширений у той час сюжет герба великого князівства литовського. реконструйовані роз- міри лиця — 22,5 × 22,5 см. центральні фраг- менти кахлі, на жаль, втрачені, тому нічого не можна сказати про художню стилізацію одягу чи озброєння вершника. але зміст сюжету за- галом добре вловимий і може бути віднесений як до рицарських, так і до геральдичних тем (рис. 7: 6). трапилися фрагменти полив’яних і безполив’яних кахель. у дубні — це єдиний ви- падок виявлення кахлі з таким сюжетом. як і у випадку із вершником-сурмачем, дана кахля в оформленні печей статусного (архімандритсь- кого) монастиря свідчила про його матеріаль- ний та ідейний зв’язок зі своїми покровителя- ми і власниками дубна, князями острозькими, утилітарним і водночас образним чином уособ- лювала їхню участь у піднесенні монастиря. кахлі виду г представлені виробами, що де- коровані по лицевій стороні у стилі, відомому в літературі як «безкінечний», «диванний», «ки- лимковий», «континуаційний». Малюнок на одній кахлі при цьому є незавершеним і зли- вається разом з малюнками на інших в єдину композицію. зародження цього орнаменту за матеріалами білорусі прослідковується у другій половині XVI ст., а розповсюдження припадає на XVII ст. (заяц 2001, с. 337). у Польщі появу тенденції виходу орнаменту за межі однієї ка- хлі відносять до кінця XVI ст., а на типовий цей стиль перетворюється у XVII ст. (Lubelczyk 2013, s. 99). до цього виду віднесено 6 тем, дві з яких ужиті на коронковій і завершальній кахлі. 1. кахлі, орнамент яких складається із си- метричної рослинно-геометричної комбінації хрестоподібних ламаних ліній, які оправля- ють по центру і біля сторін квадрати з вписа- ною рослинною розеткою (рис. 8: 1). розміри лиця — 18,0 × 18,0 см. свідченням пошире- ності подібного варіанту «килимкового» стилю є опублікована кахля із старого збаража, яка датується XVII ст. (колупаєва 2006, с. 115). на відмінну від неї кахля з дубна має невисокий бортик, складнішу деталізацію рослинних елементів, відсутнє покриття поливою. вона знайдена у шарі будівельних відходів кінця XVI — початку XVII ст. і віднесена до першої хронологічної групи. 2. кахлі безбортикові, пояскові, оздоблені рослинним мотивом у «килимковому стилі», безполив’яні та покриті зеленою поливою (рис. 8: 2). також походять із шару будівельних відходів і відносяться до першої хронологічної групи. 3. кахлі безбортикові, лицева сторона сфор- мована у вигляді стилізованої кованої плетін- ки, що заповнена сіткою. Покриті зеленою поливою та неполив’яні (рис. 8: 3, 6). у дубні відомі на ряді ділянок, зокрема, із культурно- го шару кінця XVI — першої половини XVII ст. на вул. замковій, 10 та у підсипці під нижньою бруківкою у бастіонному замку, верхня хроно- логічна межа укладення якої маркована моне- тою 1624 р., а нижня — 1586 р. (гупало, лосик, кіндій 2002, с. 13). в останньому випадку при- сутні також неполив’яні зразки. разом із дво- ма попередніми темами виду г належить, оче- видно, до пізніх кахель першої хронологічної групи, які почали побутувати в кінці XVI — на початку XVII ст. їхні знахідки у шарах IV, V та VII свідчать, що у час до перебудови монастиря порівняно з іншими кахлями із цих шарів вони були в ужитку найкоротше. виявлення кахель виду г теми 3 у шарах I та II вірогідно вказує на їх використання у пізніший час, уже у печах мурованих келій. 4. кахлі з лицевою частиною симетрично поділеною на ніші, з яких центральне зобра- ження містить вписану у квадрат чотирилисту розетку, оточену з чотирьох сторін шестикут- ними нішами. у ніші вписано віддзеркалені пари листя, які на місці кріплення черешками утворюють хрест, оточений чотирма крапками (рис. 10: 1). розміри лиця — 17,5 × 17,5 см. ви- роби покриті зеленою поливою. у дубні ана- логічні та стильово близькі кахлі знаходились досить часто. зокрема у заповненні споруди 2 на ділянці по вул. старій, 67, яка належала до монастирської юридики, вони йшли із ма- теріалом, датованим другою половиною XVII— XVIII ст. (ткач 2016, с. 252—257). близькі за стилем кахлі знайдені в острозі по вул. Май- дан незалежності, 3 у засипці об’єкту 23 сере- дини — другої половини XVII ст. (Прищепа та ін. 2009, с. 39, 40). кахлі теми 4 відносяться до другої хронологічної групи кахель монастиря. 5. завершальна кахля прикрашена до сере- дини висоти пов’язаними ромбами із вписаними 293ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря у них ефемерними 8-пелюстковими квітками, вище яких на згині йде декор у стилі риб’ячої луски, а над ним коротка вертикальна стійка з рядком ромбів (рис. 9: 5). Поєднано покриття жовтою і зеленою поливою. розміри — 20,0 × 16,0 см. завершальні кахлі з мотивом риб’ячої луски добре відомі за матеріалами другої поло- вини XVI — першої половини XVII ст. у Поль- щі, україні і білорусі. аналогічна кахля відома із споруди 2 дубенського Підборецького монас- тиря, яка датована періодом від XVII ст. по 1832 р. (ткач, бардецький, Пшеничний 2008, с. 112). кахля зі спасо-Преображенського мо- настиря за положенням у прошарках окатаної цегли і піску цілком вписується у межі кінця XVI — початку XVII ст. 6. коронкова кахля у вигляді пластини, вер- хній край якої сформований у вигляді ряду ріжок. основне поле містить зображення, що нагадує літеру «Ш», оточене з боків рельєфною сіткою із вписаними до неї крапками (рис. 9: 3). виявлена у підсипному ґрунті (шар Vі), на підставі чого датована кінцем XVI — початком XVII ст. Поза описаними вище видами кахель, у колекції монастиря є ряд виробів, які важко впевнено реконструювати через їхню фрагмен- тарність. однак потрібно хоча б коротко зупи- нитися на їхній характеристиці, оскільки без цього уявлення про наявне різноманіття ка- хель буде неповним. Перед усім слід згадати фрагмент виробу з шару II, який належить рідкісній кахлі. вона прямокутної форми, частково збереглася лице- ва пластина, яка по краю увігнута і проявляє підйом у напрямку до середини. нижня стінка має півсферичний профіль (рис. 8: 4). на борті помітні сліди поливи зеленого кольору. кахля може бути віднесена до відомих у літературі кахель із закритою румпою і датована XVI— XVII ст. (Dąbrowska 1987, s. 157). у шурфі 2, закладеному в 2013 р. на захід- ному схилі острова, було знайдено фрагмент лиця кахлі з високим, відділеним уступом від щитка, бортиком, декорованої рельєфним листям і тонкими травинками, покритої ре- монтним шаром глиняної обмазки (рис. 10: 2). датована другою половиною XVI — початком XVII ст. друга кахля покрита зеленою поли- вою, має слабо виражений бортик, прикраше- на рельєфною лілією і листком з крапкою між ними (рис. 10: 4). є також фрагменти лицевих частин кахель, покритих зеленою поливою, орнаментованих стилізованим листям із за- витками і товстими стеблами (рис. 10: 3). один фрагмент лиця належав зеленополив’яній ка- хлі, декорованій групою кружків, які, ймовір- но, імітують виноградне гроно (рис. 10: 10). за стилістичними особливостями, ці кахлі можна віднести до кінця XVI—XVII ст. на поверхні зсунутих схилів острова, які час- тково використовуються під городництво, та- кож знайдено збірку фрагментів кахель. серед них виділяється кахля з невисоким бортиком, біля якого присутній рельєфний рисунок гро- на винограду (рис. 10: 11). сюжет винограду дуже популярний у мистецтві, зокрема, у цер- ковному через своє символічне значення. на кахлях його можна зустріти від доби ренесансу і до нового часу. індивідуальні риси властиві також фрагменту лиця кахлі з рельєфною 8 чи 9-променевою зіркою, у яку вписано коло із крапкою посередині (рис. 10: 8). близькою до неї (ймовірно, її частина) є уламок безбор- тикової кахлі із зображенням 10-променевої зірки (рис. 10: 7). фрагмент лиця однієї кахлі, оздоблений 2 рельєфними колами, вписаними одне в одне, між якими простір заповнений розташованими по колу 15 жирними крапка- ми. центральна крапка вміщена у внутрішнє коло (рис. 10: 5). до килимкових кахель нале- жить фрагмент безбортикової зеленополив’яної кахлі з орнаментом у стилі кованого ме- талу (рис. 10: 9). до цього ж виду, ймовір- но, відноситься уламок з квіткою гвоздики (рис. 10: 6). Рис. 11. типологічна таблиця кахель спасо-Преображенського монастиря 294 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів ВисНОВКи для покриття усіх описаних кахель ужито, за незначним виключенням, поливу зелено- го кольору. глиняне тісто має домішку піску, зрідка трапляються одиничні відносно крупні фракції камінців і шамоту. близько половини усіх кахель мають на звороті лицевої частини відбитки тканини. це явище уже неодноразово відмічалося в літературі. відбитки супровод- жували стадію формовки, коли глиняну масу щільно втискали у дерев’яну матрицю. лице кахлі, яка ще не мала румпи, потрібно було після цього дістати без дефектів рисунку. цю операцію полегшувала тканина, стягуючи ще сирий виріб. крім того вона дозволяла наступ- не доопрацювання деталей рельєфу складного рисунку (Dąbrowska 1987, s. 190—192). слід відзначити, що у монастирській колекції кахлі із простим стилем формовки (випукла півсфе- ра) в одних випадках мають відбитки тканини, а у других — ні. вони наявні на усіх кахлях із високим рельєфом і деталізованим рисунком лиця, але відсутні на сюжетних кахлях типу вершник-сурмач. тому твердження дослідни- ків про призначення тканини певною мірою знаходить підтвердження на дубенських ках- лях. схоже, що у випадках, коли ймовірність втрати елементів зображення була незначною, то обходилися без її допомоги. усі кахлі (у тому числі деякі полив’яні) майже без виключень мають шар ремонтного покриття рідкою гли- ною, що свідчить про тривалість строку їхньої служби. зменшений чи взагалі відсутній бортик, «ки- лимковий» стиль декорування лиця кахлі, рос- линно-геометричні мотиви, зокрема, «кований метал» широко характерні для виробів XVII ст. але такі кахлі перед тим, як потрапити у де- монтажні шари острова, якийсь час служили у печах, про що зокрема свідчить наявність на деяких слідів змазування глиною. беручи до уваги датування шару V, матеріал з якого відображає час проведення будівельних робіт, у використанні ці кахлі були протягом кінця XVI — початку XVII ст. Присутність у цьому шарі також коробчастих кахель з рисами, ха- рактерними для середини — другої половини XVI ст., мископодібних, а також фрагментів горщикоподібних кахель з устям у вигляді квадрифолію свідчить про те, що усі три типи кахель співіснували в кінці XVI — на почат- ку XVII ст. це можна пояснити тривалим ви- користанням у житлових будівлях монастиря старих печей, поруч із якими пізніше були зве- денні нові із коробчастих кахель. коробчасті кахлі виду б за своїми морфо- логічними ознаками, способами моделювання лиця та декором виступають типовими зразка- ми ренесансних кахель середини — другої по- ловини XVI ст. однак датування будівельних шарів IV та V, а також присутність цих кахель як слідів усунення старих печей у піщаному прошарку острова, у яких найпізніші матеріа- ли відносяться до початку XVII ст. дозволяє відкоригувати верхню хронологічну межу по- бутування цих кахель і визнати, що вони мог- ли доживати до перших десятиліть XVII ст. виявлення описаних видів коробчастих кахель у шарах поруч із горщикоподібними та мис- коподібними кахлями дозволяє віднести їх до групи ранніх коробчастих кахель на території дубна. орнаментальні мотиви коробчастих кахель усіх видів зі спасо-Преображенського монасти- ря мають аналогії у дубні з інших ділянок. це відмічено зокрема для дитинця старого замку, території бастіонного замку, об’єктів навколо ринкової площі. за наявними результатами час виготовлення найраніших з них немає під- став опускати нижче другої чверті — середини XVI ст., а верхню хронологічну межу провести другою половиною XVI ст. схоже, що з цього часу у дубні з’являється попит на коробчасті кахлі, який задовольняла група ремісників. Проживали вони тут постійно, чи лише відві- дували місто на час виконання замовлення, го- ворити зарано. одним із значних їхніх замов- лень було оснащення печей житлових будівель спасо-Преображенського монастиря. ужиток на кахлях рицарських сюжетів свідчить про те, що ці ж пов’язані між собою майстри у близь- кий час виготовляли кахлі для дубенського за- мку, а ряд простежених паралелей у мотивах свідчить про виконання ними також замовлень для деяких міщан. характеристика тем монас- тирських кахель наштовхує на думку про певну мобільність цієї групи ремісників, яка дозволя- ла їм особисто чи за посередництва інших осе- редків перейняти модні у тогочасній Польщі та литві орнаментальні мотиви. ЛІТЕРАТУРА виногродська, л. і. 1992. чернігівські кахлі хVіі—хVііі ст. Чернігівська старовина, 61, с. 75- 83. виногродська, л., ситий, Ю. 2008. батуринська кахля. Пам’ятки України, 3, с. 36-38. годованюк, о. М. 1971. острозькі кахлі. народна творчість та етнографія, 3, с. 93-96. гупало, в., лосик, М., кіндій, о. 2002. давні кахлі з дубна і львова (за археологічними матеріалами). Український керамологічний журнал, 2, с. 11-20. заяц, Ю. а. 2001. кафля і кафляныя печы. в: ляўко, в. М. (рэд.). археалогія Беларусі. Мінск: беларусская навука, 4: Помнікі XIV—XVIII стст., с. 319-348. колупаєва, а. 2006. Українські кахлі XIV — по- чатку хх століть. львів: інститут народознавства нану. лащук, Ю. П. 1993. Українські кахлі іх—хіх ст. ужгород: госпрозрахунковий редакційно-видавни- чий відділ закарпатського обласного управління по пресі. левко, о. н. 1981. Витебские израсцы XIV— XVIII вв. Минск: наука и техника. 295ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Пшеничний, Ю. Л., Ткач, В. В. колекція кахель з дубенського спасо-Преображенського монастиря Прищепа, б. а., бардецький, а. б., ткач, в. в., чекурков, в. с. 2007. Звіт про археологічні розко- пки у місті Дубно на ділянці по вул. Кирила і Ме- фодія, № 18a у 2006 році. фонди дікз м. дубно, нд- 4860. Прищепа, б., бондарчук, о. 2011. археологічні дослідження міської забудови доби князів острозь- ких на проспекті незалежності, № 3 в острозі. іс- торія музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства та туризму в Острозі та на Волині, 3, с. 104-113. Прищепа, б. а., бондарчук, о. а., Позіховський, о. а., вертелецький, д. Ю. 2009. науковий звіт про археологічні роботи в Острозі на ділянці на Про- спекті незалежності, № 3. фонди дікз м. острога. кн 36118 / Під-15251. Прищепа, б. а., чекурков, в. с., Пшеничний, Ю. л. 2010. Звіт про археологічні розкопки у м. Дуб- но на вул. Замковій, № 10 у 2009 році. фонди дікз м. дубно, нд-4859. Пшеничний, Ю. л. 2012. Звіт про археологічні розвідки у м. Дубні Рівненської області у 2011 році. фонди дікз м. дубно, нд-4865. Пшеничний, Ю. л. 2015. археологічні досліджен- ня у м. Дубно поблизу Спасо-Преображенської церк- ви на острові Кемпа у 2014 р. фонди дікз м. дубно, нд-5458. Пшеничний, Ю. л. 2017. Звіт про археологічні дослідження в м. Дубно поблизу Спасо-Преобра- женської церкви на острові Кемпа в 2016 р. фонди дікз м. дубно, нд-5496. телегін, д. я., винокур, і. с., титова, о. М., свєш- ніков, і. к. та ін. 1997. археологія доби українського козацтва XVI—XVIII ст. київ: ізМн. ткач, в., бардецький, а., Пшеничний, Ю. 2008. дослідження споруди 2 на острові дубовець в місті дубні. в: смолін, П. П. (ред.). історико-культурна спадщина Дубна: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти. Матеріали науково-теоретичної конференції, присвяченої 15-річчю створення де- ржавного історико-культурного заповідника м. дуб- на, 12 липня 2008 р. луцьк: волинська обласна дру- карня, с. 109-118. ткач, в. 2016. дослідження археологічних об’єктів XVII—XVIII ст. на розі вулиць старої та франка в дубно. в: кічатий, л. с. (ред.). Лицар ордену куль- тури. Матеріали наукової історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 90-річчю від дня народ- ження б. г. возницького, 21 квітня 2016 р. рівне: дятлик М., с. 248-257. троневич, П. о. 1999. луцькі кахлі XIV — почат- ку хх ст. Старий Луцьк, 2, с. 59-82. харковець, Ю. і., Пшеничний, Ю. л., ткач, в. в., бардецький, а. б. 2016. Звіт про результати ар- хеологічних досліджень в м. Дубно, Дубенському і Млинівському районах, Рівненської обл. в 2015 р. фонди дікз м. дубно, нд-5460. харковець, Ю. і., ткач, в. в., Пшеничний, Ю. л. 2013. Звіт про результати археологічних розвідок, шурфувань та наглядів на території м. Дубно, Ду- бенського та Млинівського районів Рівненської об- ласті 2013 року. фонди дікз м. дубно, нд-5457. Andrzejewska, A. 2010. Zespуł kafli renesansowych z ratusza w Bytomiu. Acta Universitatis Lodzensis. Fo- lia Archaeologic, 27, s. 103-119. Broszko, M. 2014. Kafle z Jarosławia jako żrуdło do dziejуw badań nad wykonywaniem szesnastowiecznych kafli. Archeologia historica, 39, s. 205-219. Dąbrowska, M. 1987. Kafle i piece kaflowe w Polsce do końca XVIII wieku. Wrocław; Warszawa; Krakуw; Gdańsk; Łуdż: PAN. Studia i materiały z historii kul- tury materialnej, LVIII. Dąbrowska, M. 2010. Na temat studiуw nad ka- flarstwem i urządzeniami grzewczymi słуw kilka. Acta Universitatis Lodzensis. Folia Archaeologic, 27, s. 5-9. Długoszewska, W., Pitrzak, J. 2010. Wstępna in- formacja o kaflach z Piotkowa Trybunalskiego ze szczgуlnym uwzględnieniem zespołu pozyskanego w trakcie badań archeologicznych przeprowadzonych w 2005 roku. Acta Universitatis Lodzensis. Folia Archae- ologica, 27, s. 135-159. Lubelczyk, A. 2013. Zespуł kafli z dawnego dworu w Twierdzy, pow. Strzyżуw, woj. Podkarpackie. Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologic- znego, XXXIV, s. 73-102. Wawrzczak, M. 2016. Wyniki badań archeologic- znych na wielokulturowym stanowisku Przeworsk — Rynek 13. Przeworsk — mała ojczyzna. Studia z dziejуw miasta i regionu, 1, s. 151-186. REfEREnCEs Vynohrodska, L. I. 1992. Chernihivski kakhli XVII—XVI- II st. Chernihivska starovyna, 61, s. 75-83. Vynohrodska, L., Sytyi, Iu. 2008. Baturynska kakhlia. Pam’iatky Ukrainy, 3, s. 36-38. Hodovaniuk, O. M. 1971. Ostrozki kakhli. Narodna tvor- chist ta etnohrafiia, 3, s. 93-96. Hupalo, V., Losyk, M., Kindii, O. 2002. Davni kakhli z Dubna i Lvova (za arkheolohichnymy materialamy). Ukrain- skyi keramolohichnyi zhurnal, 2, s. 11-20. Zaiats, Iu. A. 2001. Kaflia i kaflianyia pechy. In: Liauvko, V. M. (ed.). Arkhealohiia Belarusi. Minsk: Belarusskaia na- vuka, 4: Pomniki XIV—XVIII stst., s. 319-348. Kolupaieva, A. 2006. Ukrainski kakhli XIV — pochatku XX stolit. Lviv: Instytut narodoznavstva NANU. Lashchuk, Iu. P. 1993. Ukrainski kakhli IX—XIX st. Uzh- horod: Hosprozrakhunkovyi redaktsiino-vydavnychyi viddil Zakarpatskoho oblasnoho upravlinnia po presi. Levko, O. N. 1981. Vytebskye yzrastsy XIV—XVIII vv. Mynsk: Nauka y tekhnyka. Pryshchepa, B. A., Bardetskyi, A. B., Tkach, V. V., Chek- urkov, V. S. 2007. Zvit pro arkheolohichni rozkopky u misti Dubno na diliantsi po vul. Kyryla i Mefodiia, N 18a u 2006 rot- si. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-4860. Pryshchepa, B., Bondarchuk, O. 2011. Arkheolohichni doslidzhennia miskoi zabudovy doby kniaziv Ostrozkykh na prospekti Nezalezhnosti, N 3 v Ostrozi. Istoriia muzeinytstva, pam’iatkookhoronnoi spravy, kraieznavstva ta turyzmu v Os- trozi ta na Volyni, 3, s. 104-113. Pryshchepa, B. A., Bondarchuk, O. A., Pozikhovskyi, O. A., Verteletskyi, D. Iu. 2009. Naukovyi zvit pro arkheolohichni roboty v Ostrozi na diliantsi na Prospekti Nezalezhnosti, N 3. Fondy DIKZ m. Ostroha. KN 36118 / PID-15251. Pryshchepa, B. A., Chekurkov, V. S., Pshenychnyi, Iu. L. 2010. Zvit pro arkheolohichni rozkopky u m. Dubno na vul. Zamkovii, N 10 u 2009 rotsi. Fondy DIKZ m. Dubno, nd- 4859. Pshenychnyi, Iu. L. 2012. Zvit pro arkheolohichni rozvid- ky u m. Dubni Rivnenskoi oblasti u 2011 rotsi. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-4865. Pshenychnyi, Iu. L. 2015. Arkheolohichni doslidzhennia u m. Dubno poblyzu Spaso-Preobrazhenskoi tserkvy na ostrovi Kempa u 2014 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-5458. Pshenychnyi, Iu. L. 2017. Zvit pro arkheolohichni doslidzhennia v m. Dubno poblyzu Spaso-Preobrazhenskoi tserkvy na ostrovi Kempa v 2016 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-5496. Telehin, D. Ia., Vynokur, I. S., Tytova, O. M., Svieshnikov, I. K. ta in. 1997. Arkheolohiia doby ukrainskoho kozatstva XVI—XVIII st. Kyiv: IZMN. Tkach, V., Bardetskyi, A., Pshenychnyi, Iu. 2008. Doslidzhennia sporudy 2 na ostrovi Dubovets v misti Dubni. In: Smolin, P. P. (ed.). Istoryko-kulturna spadshchyna Dubna: pravovi, istorychni, mystetski ta muzeini aspekty. Materialy 296 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2018, вип. 4 (29) Публікація археологічних матеріалів naukovo-teoretychnoi konferencii, prysviachenoi 15-richchiu stvorennia Derzhavnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka m. Dubna, 12 lypnia 2008 r. Lutsk: Volynska oblasna drukar- nia, s. 109-118. Tkach, V. 2016. Doslidzhennia arkheolohichnykh ob’iektiv XVII—XVIII st. na rozi vulyts Staroi ta Franka v Dubno. In: Kichatyi, L. S. (ed.). Lytsar ordenu kultury. Materialy nau- kovoi istoryko-kraieznavchoi konferentsii, prysviachenoi 90- richchiu vid dnia narodzhennia B. H. Voznytskoho, 21 kvitnia 2016 r. Rivne: Diatlyk M., s. 248-257. Tronevych, P. O. 1999. Lutski kakhli XIV — pochatku хх st. Staryi Lutsk, 2, s. 59-82. Kharkovets, Iu. I., Pshenychnyi, Iu. L., Tkach, V. V., Bardetskyi, A. B. 2016. Zvit pro rezultaty arkheolohichnykh doslidzhen v m. Dubno, Dubenskomu i Mlynivskomu raionakh, Rivnenskoi obl. v 2015 r. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-5460. Kharkovets, Iu. I., Tkach, V. V., Pshenychnyi, Iu. L. 2013. Zvit pro rezultaty arkheolohichnykh rozvidok, shurfuvan ta nahliadiv na terytorii m. Dubno, Dubenskoho ta Mlynivskoho raioniv Rivnenskoi oblasti 2013 roku. Fondy DIKZ m. Dubno, nd-5457. Andrzejewska, A. 2010. Zespуł kafli renesansowych z ra- tusza w Bytomiu. Acta Universitatis Lodzensis. Folia Archae- ologic, 27, s. 103-119. Broszko, M. 2014. Kafle z Jarosławia jako żrуdło do dziejуw badań nad wykonywaniem szesnastowiecznych kafli. Archeo- logia historica, 39, s. 205-219. Dąbrowska, M. 1987. Kafle i piece kaflowe w Polsce do końca XVIII wieku. Wrocław; Warszawa; Krakуw; Gdańsk; Łуdż: PAN. Studia i materiały z historii kultury materialnej, LVIII. Dąbrowska, M. 2010. Na temat studiуw nad kaflarstwem i urządzeniami grzewczymi słуw kilka. Acta Universitatis Lodzensis. Folia Archaeologic, 27, s. 5-9. Długoszewska, W., Pitrzak, J. 2010. Wstępna informa- cja o kaflach z Piotkowa Trybunalskiego ze szczgуlnym uwzględnieniem zespołu pozyskanego w trakcie badań arche- ologicznych przeprowadzonych w 2005 roku. Acta Universita- tis Lodzensis. Folia Archaeologica, 27, s. 135-159. Lubelczyk, A. 2013. Zespуł kafli z dawnego dworu w Twierdzy, pow. Strzyżуw, woj. Podkarpackie. Materiały i Sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego, XXXIV, s. 73-102. Wawrzczak, M. 2016. Wyniki badań archeologicznych na wielokulturowym stanowisku Przeworsk — Rynek 13. Prze- worsk — mała ojczyzna. Studia z dziejуw miasta i regionu, 1, s. 151-186. J. L. Pshenichniy, V. V. Tkach the collectIon of the stove tIles froM sPaso- Preobrazhensky Monastery In dubno Investigations and new publications of the stove tiles collections allow more fully study regional culture of Ukrainian towns in the 15th—18th centuries. They give rich material for the characteristic of everyday life in influential centers like Spaso-Preobrazhensky mon- astery in Dubno. Because of archeological excavations the first chronologic group of tiles was distinguished. It had been used until the monastery was rebuilt from wooden to stone complex in the end of the 16th — the beginning of the 17th century. Till this time pot, basin and plate tiles had been used. The top chronologic line of using of tiles with renaissance topics can be correct till the first decades of the 17th century. Close analo- gies for the ornamental designs on the tiles are known in Polish, Lithuania and Byelorussia. The tiles with knight images testified a guardianship of monastery by the princes Ostrogsky. The identical tiles were used for the decoration of their castle. Craftsmen, who made tiles for the monastery, were doing the same for the castle and also to order of some rich citizens in close time. Their characteristic feature was some kind of mo- bility, which allows them personally or by mediation of others centers adopt popular styles of that time in Polish and Lithuania. Keywords: stove tiles, group, type, theme, motif, Spaso-Preobrazhensky monastery, Dubno. Одержано 12.12.2017 пШЕНиЧНиЙ Юрій Леонідович, кандидат іс- торичних наук, завідувач відділом, дікз м. дубно, вул. замкова 7а, м. дубно, 35600, рівненська обл., україна, pshenychnyi.yurii@gmail.com. PshenychnyI yurii leonidovych, candidate of historical sciences, Head of history department of the State Historical and Cultural Reserve of Dubno, Zamkova st. 7A, Dubno, 35600, Rivne reg., Ukraine, pshenychnyi.yurii@gmail.com. ТКАЧ Віталій Вікторович, заступник голови, Міжрегіональна наукова громадська організація «дубенський археологічний осередок», вул. гру- шевського 177/97, м. дубно, 35604, рівненська обл., україна, duben@ukr.net. tkach vitalii viktorovych, deputy of the head of the Public Scientific Organization «Dubno Archaeological Center», Grushevskogo st. 177/97, Dubno, 35604, Rivne reg., Ukraine, duben@ukr.net.

Колекція кахель з Дубенського Спасо-Преображенського монастиря

Репозитарії

Схожі ресурси