Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України)
В.І. Липський був президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН) в 1922—1928 роках. В статті висвітлено київський та петербурзький періоди наукової діяльності В.І. Липського в галузі ботаніки, повернення його в Україну і участь у роботі в низці академічних структур. В.И. Липский был президентом Все...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука та наукознавство |
|---|---|
| Datum: | 2018 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
2018
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162493 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) / В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 109-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162493 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Савчук, В.С. 2020-01-09T20:26:50Z 2020-01-09T20:26:50Z 2018 Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) / В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 109-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. 0374-3896 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162493 061.22:011(091) В.І. Липський був президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН) в 1922—1928 роках. В статті висвітлено київський та петербурзький періоди наукової діяльності В.І. Липського в галузі ботаніки, повернення його в Україну і участь у роботі в низці академічних структур. В.И. Липский был президентом Всеукраинской академии наук (ВУАН) в 1922—1928 годах. В статье отражены киевский и петербургский периоды научной деятельности В.И. Липского в области ботаники, возвращение его в Украину и участие в работе в ряде академических структур. V.І. Lypskyi was the president of the All-Ukrainian Academy of Sciences (AUAS) in 1922—1928. To understand why V.І. Lypskyi could became AUAS president and keep this position quite a long time, it should be clarified what qualities of him, as a personality and a scientist, encouraged the choice of the Academy community in this difficult period of the Academy existence. uk Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України Наука та наукознавство Історія науки і техніки Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) Липский Владимир Ипполитович, президент Всеукраинской академии наук 1922—1928 (к 100-летию образования Национальной академии наук Украины) Lypskyi Volodymyr Ipolytovych, President of the All-Ukrainian Academy of Sciences (1922—1928) (in memory of the 100th anniversary of the National Academy of Sciences of Ukraine) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) |
| spellingShingle |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) Савчук, В.С. Історія науки і техніки |
| title_short |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) |
| title_full |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) |
| title_fullStr |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) |
| title_full_unstemmed |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) |
| title_sort |
липський володимир іполитович, президент всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування національної академії наук україни) |
| author |
Савчук, В.С. |
| author_facet |
Савчук, В.С. |
| topic |
Історія науки і техніки |
| topic_facet |
Історія науки і техніки |
| publishDate |
2018 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука та наукознавство |
| publisher |
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Липский Владимир Ипполитович, президент Всеукраинской академии наук 1922—1928 (к 100-летию образования Национальной академии наук Украины) Lypskyi Volodymyr Ipolytovych, President of the All-Ukrainian Academy of Sciences (1922—1928) (in memory of the 100th anniversary of the National Academy of Sciences of Ukraine) |
| description |
В.І. Липський був президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН) в 1922—1928 роках. В статті висвітлено київський та петербурзький періоди наукової діяльності В.І. Липського в галузі ботаніки, повернення його в Україну і участь у роботі в низці академічних структур.
В.И. Липский был президентом Всеукраинской академии наук (ВУАН) в 1922—1928 годах. В статье отражены киевский и петербургский периоды научной деятельности В.И. Липского в области ботаники, возвращение его в Украину и участие в работе в ряде академических структур.
V.І. Lypskyi was the president of the All-Ukrainian Academy of Sciences (AUAS) in 1922—1928. To understand why V.І. Lypskyi could became AUAS president and keep this position quite a long time, it should be clarified what qualities of him, as a personality and a scientist, encouraged the choice of the Academy community in this difficult period of the Academy existence.
|
| issn |
0374-3896 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162493 |
| citation_txt |
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук 1922–1928 (до 100-річчя від дня заснування Національної Академії наук України) / В.С. Савчук // Наука та наукознавство. — 2019. — № 1 (103). — С. 109-132. — Бібліогр.: 44 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT savčukvs lipsʹkiivolodimirípolitovičprezidentvseukraínsʹkoíakademíínauk19221928do100ríččâvíddnâzasnuvannânacíonalʹnoíakademíínaukukraíni AT savčukvs lipskiivladimirippolitovičprezidentvseukrainskoiakademiinauk19221928k100letiûobrazovaniânacionalʹnoiakademiinaukukrainy AT savčukvs lypskyivolodymyripolytovychpresidentoftheallukrainianacademyofsciences19221928inmemoryofthe100thanniversaryofthenationalacademyofsciencesofukraine |
| first_indexed |
2025-11-25T22:29:24Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:29:24Z |
| _version_ |
1850563681289502720 |
| fulltext |
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 109
© САВЧУК В.С.,
2019
УДК 061.22:011(091) В.С. САВЧУК, доктор історичних наук, професор,
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара,
e-mail: varfolomey44@gmail.com
ЛИПСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ІПОЛИТОВИЧ,
ПРЕЗИДЕНТ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК
1922–1928
(До 100-річчя від дня заснування
Національної академії наук України)
В.І. Липський був президентом Всеукраїнської академії наук (ВУАН) в
1922—1928 роках. В статті висвітлено київський та петербурзький
періоди наукової діяльності В.І. Липського в галузі ботаніки, повер-
нення його в Україну і участь у роботі в низці академічних структур.
Це був перший етап діяльності В.І. Липського в Академії наук, який
фактично збігся з періодом її становлення (1918—1921). Надано до-
кладні відомості про процес обрання Липського президентом ВУАН у
1922 році. Розкрито причини ускладнення умов діяльності В.І. Лип-
ського на посаді президента ВУАН з 1924 року: 1) посилення тиску
більшовицької влади на ВУАН з метою скорочення її прав на автоно-
мію, зміни структурно-функціональної організації, створення всере-
дині ВУАН прошарку академіків-більшовиків для збільшення впливу
владної ідеології на ВУАН; 2) повернення в Україну академіка М.С. Гру-
шевського у 1924 р. за спеціальним дозволом, що створило передумо ви
для формування у ВУАН угруповань з різним баченням шляхів її розви-
тку; 3) процеси, які відбувалися в союзній академії. Відображено нау-
ково-дослідницьку діяльність Липського як у ці непрості часи, так і в
останній період його життя, після його переїзду в1928 році до Одеси,
який він повністю присвятив науковій роботі.
Ключові слова: Всеукраїнська академія наук, ботанічний сад, Спільне зібрання, Пре-
зидія, Наркомос, президент, Асканія-Нова.
Постать Володимира Іполитовича Липського, вченого
сві тового рівня в галузі ботаніки, четвертого президента
Всеукраїнської академії наук (ВУАН), водночас велична і
трагічна. Його президентство припало на 1920-ті рр. —
110 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
роки, коли в СРСР та Україні як його скла-
довій відбувалися, з одного бо ку, бурхливі
зміни економічного і полі тич ного розвит-
ку, які спричинили й докорінні зміни в ор-
ганіза ції наукової роботи, з іншого боку —
точилася боротьба за керівну роль між ака-
демічними уг рупованнями і в самій ВУАН.
На ці про цеси накладалися і загальні за ко-
но мір ності роз витку та організації світової
науки. Такий комплекс чинників приз вів
до переломних подій у ВУАН, які вплину-
ли не тільки на подальший її розвиток, а й
на характер дій і до лю В.І. Липського.
Його діяльність в Академії за часів
президентства (13 червня1922 р. — 3 трав-
ня 1928 р.), виявившись дискусійною се-
ред дослідників, створила певний стереотип щодо неї. Наскільки корисною
була ця діяльність — питання суперечливе, яке породило низку протилеж-
них думок і висловлювань дослідників історії ВУАН.
Аби зрозуміти, чому саме В.І. Липський став президентом ВУАН і обій-
мав цю посаду досить довгий час, потрібно чітко визначитися з тим, які
риси його характеру та наукової діяльності сприяли в досить складних
умовах існування Академії вибору академічної спільноти.
Становлення вченого. Перший київський період. Одним із немаловажних
чинників було те, що він був талановитим вченим. В.І. Мельник, розгляда-
ючи внесок В.І. Липського у ботанічну науку та підкреслюючи його талано-
витість як вченого, спрямовує погляд на його дитячі роки, вмотивовуючи
таку необхідність висловом Й.В. Гете: «Щоб зрозуміти генія, необхідно
побувати на його батьківщині» [27, c. 115]. Майбутній президент ВУАН на-
родився в с. Самостріли на Волині у 1863 р. в родині священика Іполита
Федоровича Липського. Це був один із старовинних родів українського
духовенства, в якому з покоління в покоління його представники прий-
мали духовний сан. Батько був вельми освіченою людиною, займався крає-
знавством досліджував історію релігійного життя регіону, багато друкувався
з цих питань [24]. Як вважають деякі дослідники, крім родини на Володи-
мира Липського могло вплинути і його оточення в Самострілах, а саме те,
що в цьому селі існував перший на Волині приватний ботанічний сад, за-
кладений в своєму родовому маєтку відомим ландшафтним архітектором
Вацлавом Борейком [28]. Сад проіснував до 1880 р., і це час, коли В. Лип-
ський провів там своє дитинство. Напевно він мав можливість бувати в
цьому саду й бачити там екзотичні рослини, завезені з інших країн. Все це
безперечно могло впливати на думки хлопчика щодо майбутніх подорожей
і вивчення рослин.
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 111
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
У десятилітньому віці після смерті матері родина Липських переїздить
до Житомира, де Володимир Липський провчився в гімназії чотири роки і
продовжив навчання з 1877 р. у відомому навчальному закладі України —
колегії Павла Галагана. У 1881 р. він закінчив її із золотою медаллю і в тому
ж році став студентом природничого відділення фізико-математичного фа-
культету Київського університету Св. Володимира.
Вже в колегії він із задоволенням «…вивчав природознавство з особ-
ливою любов’ю займаючись світом рослин…» [7]. В університеті вирішаль-
ними для юнака стали щасливі обставини, коли його прагнення досягти
досконалості у справі вивчення рослинного світу збіглося з появою в уні-
верситеті нового професора ботаніки Івана Федоровича Шмальгаузена. Ос-
танній, запримітивши потяг студента до ботаніки, вже у 1885 р. здійснив
з ним першу спільну ботанічну екскурсію на Подолію [8; 27]. До цього
В. Липський екскурсував сам. На думку В.І. Мельник, хоча В.І. Липсь-
кий «не має жодної флористичної роботи, присвяченої флорі рівнинної
частини України, однак саме на Поліссі та Волино-Поділлі він сформу-
вав ся як флорист та фітогеограф. Його багаті гербарні збори були викорис-
тані І.Ф. Шмальгаузеном при написанні «Флоры юго-западной России» та
Й.К. Пачоським при підготовці «Флоры Полесья» [27, с. 116].
В.І. Липський як вчений-ботанік швидко прогресував. Після завершен-
ня навчання в університеті він працює консерватором ботанічного кабінету
і ботанічного саду Київського університету та асистентом на кафедрі бота-
ніки, якою керував І.Ф. Шмальгаузен. У тому самому році він обирається
членом Київського товариства дослідників природи. І з цього моменту здій-
снює низку ботанічних екскурсій у Бесарабію, на Північний Кавказ, у Крим,
починає екскурсувати в Середній Азії та на Закаспії. У 1890 р. його обира-
ють членом Російського географічного товариства. На початку 1890-х рр.
він здійснює низку подорожей за кордон: 1890 р. — до Туреччини та Італії
(вивчає постановку справи в ботанічних садах та природничо-історичних
музеях): 1891 р. — до Греції, Італії, Австрії; 1893 р. — ботанічну екскурсію в
Персію. Низка праць, опублікованих за результатами поїздок та екскурсій,
виводить молодого вченого на шлях визнання його заслуг в галузі система-
тики і флористики науковим співтовариством.
Від консерватора до головного ботаніка Санкт-Петербурзького бота-
ніч ного саду. Світове визнання. У грудні 1893 р. директор ботанічного саду в
Петербурзі О.Ф. Баталін запрошує під час Всеросійського з’їзду приро до-
знавців молодого, але вже відомого вченого обійняти посаду консерва тора
Гербарію Петербурзького ботанічного саду [6; 8; 13]. У Петербурзі Липсь-
кий пройшов шлях від консерватора гербарію до головного ботаніка саду.
1890-ті — 1900-ті роки позначені великою кількістю ботанічних по-
дорожей та екскурсій вченого. Вже зараз в узагальненому вигляді можна
говорити, що в ці роки В.І. Липський здійснив значну кількість подорожей
на Кавказ, особливо північний. Низка експедицій була здійснена ним у
112 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
1890-х рр. з катеринославським ботаніком і педагогом І.Я. Акінфієвим, з
яким його пов’язували довгі роки спілкування і дружби [40]. За чверть сто-
ліття В.І. Липський здійснив експедиційні дослідження у таких регіонах
Російської імперії: Північний Кавказ (1892, двічі); Балкарія (1893); Кавказ
(1894); Середня Азія (Гіссарський хребет, 1896), Хребет Петра Великого
(1897 р.); Паміро-Алтай (1899); Сибір та Північна Маньчжурія (1901); Тянь-
Шань та Джунгарський Алатау (1903 р.); приаральський край (1904); Фер-
ганська та Самаркандська області (1911); гори Копетдагу (1912 р.); Сир-
Дар’їнська, Самаркандська та Ферганська області (1916); чорноморське
узбережжя Кавказу (1917).
Результатом експедицій стали видані фундаментальні праці, які й досі
залишаються в арсеналі ботанічної науки: «Флора Кавказу. Звід відомостей
про флору Кавказу за двохсотлітній період його досліджень, починаючи від
Турнефора і закінчуючи ХIX століттям», 1899; «Гірська Бухара. Результат
трирічних мандрівок у Середню Азію в 1896, 1897 и 1899 р.» (1897, 1899.
1902); «Флора Середньої Азії, тобто російського Туркестану і Ханств Бухари
та Хіви» (1902, 1903. 1905); «Матеріали для флори Середньої Азії» (1904,
1910) та інші.
У 1900-х роках В.І. Липський здійснив багато подорожей за кордон у
ботанічні сади та музеї: результатом стала створена вперше в світовій прак-
тиці низка ґрунтовних праць, в яких детально розглянуто особливості всіх
ботанічних садів, де побував В.І. Липський. Для того, щоб усвідомити тита-
нічну роботу, проведену В.І. Липським в цьому напрямі досліджень, варто
перелічити країни, в яких він вивчав ботанічні сади та установи: Німеччина,
Австрія, Франція, Англія, Бельгія (1900); Угорщина. Італія, Сицилія, Туніс,
Алжир, Сахара, Франція (1902); Італія, Іспанія, Португалія, Англія (1905);
США (1907); Цейлон (1908); Бразилія, Уругвай, Аргентина (1910); Японія,
Корея (1913). Фактично в його працях вперше узагальнено світовий дос-
від організації і діяльності ботанічних садів різних країн. Надалі ці дослід-
ження В.І. Липського було використано ним при створенні теоретичних і
практичних засад діяльності ботанічного саду ВУАН.
І ще один напрям його дослідницької діяльності, який яскраво проя-
вився в Санкт-Петербурзький період, — це дослідження з історії науки, в
першу чергу ботаніки. Одним із найзначніших досліджень в цьому напрямі
стала історія Санкт-Петербурзького ботанічного саду за 200 років (1713—
1913), в якій вчений ґрунтовно розглянув різноманітні аспекти діяльності
цієї установи: біографію і літературну діяльність ботаніків, причетних до
саду; видавничу діяльність і продукцію, історію саду в цілому тощо. Це фун-
даментальне дослідження й досі є неперевершеним.
Його подвижницька діяльність на ниві ботанічної науки перед повер-
ненням в Україну була відзначена двома преміями: премією імені М. Прже-
вальского Російського географічного товариства (1897) та премією імені
М. Ахматова (1917). Підбити підсумок діяльності В.І. Липського у Петер-
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 113
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
бурзькому ботанічному саду можна словами видатного вченого-ботаніка
Б.О. Федченка: «Широка і різноманітна робота, виконана В.І. Липським у
С.-Петербурзькому Ботанічному саду, висунула його на одне з перших місць
серед російських ботаніків» [41, с. 13—14].
Повернення в Україну. Діяльність у Всеукраїнській академії наук. В.І. Лип-
сь кий повертається з Петербурга в Україну під час громадянської війни.
Відомості про час його остаточного повернення в Україну в літературі
досить суперечливі. В деяких виданнях називаються різні дати 1917 року, в
інших — 1918 рік.
У нарисі [9, с. 367] зазначається, що «навесні 1917 р. Липський отри-
мує останнє з Петербурга експедиційне відрядження на південь України.
Звідти він їде через усю Україну до Житомира, до батьківської оселі, де
живе май же весь 1918 р. А поки що екскурсує по околицях Житоми ра <…>
Але щоразу навідується і до Києва, зустрічається з друзями, колегами, і
разом з ними приймає найдіяльнішу участь в організації Українсь кої
Академії Наук (УАН)». Порівняння різноманітних джерел дозволяє ствер-
джувати, що В.І. Липський після експедиційного відрядження в Ук раїну
спочатку повертається до Петербурга. Найточнішою, на наш погляд, можна
вважати дату, встановлену за щоденниками В.І. Липського, згідно з яки-
ми він повернувся в Україну місяця за півтора перед жовтневими по діями
1917 р. [8].
Створення Української академії наук (УАН) безсумнівно стимулюва-
ло потяг В.І. Липського до активної діяльності в ній, а визначність його за-
слуг у ботанічних дослідженнях сприяла тому, що у 1919 р. його обрали
акаде міком УАН за фізико-математичним відділом.
Вже в першому періоді своєї діяльності в Академії В.І. Липський ак-
тивно долучився до роботи в низці академічних структур. В січні 1919 р. За-
гальне зібрання прийняло рішення провести вибори В.І. Липського на по-
саду директора Ботанічного саду. Зазначимо, що рекомендував В.І. Липсь-
кого на цю посаду В.І. Вернадський. Знаного ботаніка обрали також ке-
рівником кафедри квіткових рослин. Узимку 1919 р. В.І. Липський подає
доповідну записку, в якій обґрунтовує завдання і напрями діяльності Бо-
танічного саду і пропонує Наркомосвіти з цією метою передати у відання
Академії наук Голосіївській ліс. Значну роботу В.І. Липський вів у цей час
із питань передачі Голосіївського лісу та Пронівщини до ВУАН, виділення
для лабораторії ВУАН ділянки на Звіринці тощо. В спеціально створеній
«комісії Китаєво-Голосіївського лісу» В.І. Липський виконував обов’язки
секретаря комісії та посів посаду головного уповноваженого з проведення
робіт на ділянці майбутнього ботанічного саду [8; 13]. Власний досвід ви-
вчення організації та діяльності ботанічних садів у різних країнах світу та в
С.-Петербурзькому ботанічному саду вчений вклав у свою фундаментальну
працю «Ботанічний сад Української академії наук і його завдання», опублі-
кувати яку вдалося лише у 1927 р.
114 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
У січні 1921 р. його було обрано й до Комісії для складання біографіч-
ного словника. 18 липня 1921 р. Спільне зібрання обрало визначного вчено-
го товаришем президента. Президентом було обрано М.П. Василенка. До-
дає відомостей щодо науково-організаційної діяльності В.І. Липського у
період з 1918 по 1921 рік інформація, наведена Н.І. Крецул: «У період ста-
новлення та зміцнення Української Академії наук учений своїми знаннями
прислужився справі організації науки в Україні. Окрім завідування Бота-
нічним садом і кафедрою квіткових рослин Всеукраїнської Академії наук
(ВУАН) В. Липський брав активну участь в організації та роботі різних ака-
демічних структур, зокрема природничого профілю. Відома його діяльність
у Комісії УАН по вивченню природних багатств України, створеної в берез-
ні 1919 р., Комісії по вивченню фауни України. Він працював у Видавничій
комісії ІІ відділу УАН, очолював Комісію енциклопедичного словника, Ко-
місію по ревізії бібліотеки УАН, був представником академії у Військово-
промисловому комітеті» [13, с. 15] та представником (з грудня 1920 р.) фі-
зико-математичного відділу у Господарському правлінні УАН.
В цей період відбувалася консолідація наукових сил України навколо
ВУАН, до неї залучалися різноманітні наукові установи. В Угодових комісі-
ях з цих питань працював і В.І. Липський 1. У 1919 р. у зв’язку з від’їздом у
серпні за кордон секретаря ІІ (фізико-математичного) відділу В.І. Липський
став виконувати його обов’язки.
Перший етап діяльності В.І. Липського в Академії наук фактично збіг-
ся з періодом її становлення (1918—1921), який, як відомо, був відзначе-
ний важливою подією в житті Академії — прийняттям нового статуту на
заміну того, що діяв з 1918 р. Новий статут було затверджено Раднарко-
мом УСРР 14 червня 1921 р. і заслухано на Спільному зібранні Академії
8 серп ня 1921 р. На цьому ж засіданні було прийнято рішення: «У зв’язку з
відсутністю у новому статуті подробиць внутрішнього життя УАН поста-
новлено тимчасово користуватися всіма правилами давнішнього статуту і
постановами спільного Зібрання, якщо вони не суперечать статуту» [34, с. 473].
Це заклало «міну сповільненої дії» під Академію, яка «вибухнула» у 1928 р.
при перебігу подій, які фактично комунізували Академію і вплинули на по-
дальшу долю В.І. Липського.
Вже після цього, відповідно до нового статуту, на Спільному зібранні
17 жовтня було проведено обрання нового складу керівництва УАН. Троє
обраних осіб — М.П. Василенко (президент), В.І. Липський (товариш пре-
зидента) та А.Ю. Кримський (неодмінний секретар) склали Президію УАН.
Новий статут ВУАН розробляла не Академія, а Наркомос. Таке рішення
було прийнято 25 січня 1921 р. Радою народних комісарів (РНК) УСРР
спеціальною постановою «Про Українську академію наук». В цій самій по-
1 Угодова комісія у справі залучення до академії Комісії по виучуванню природних ба-
гатств Украї ни та Вченого сільськогосподарського комітету, 1920 р.; Угодова комісія по
об’єднанню Української академії наук із Українським науковим товариством, 1921 р.
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 115
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
станові було закріплено право власності на низку будинків, переданих
Академії у попередні роки, остаточно передавалася в розпорядження Ака-
демії друкарня, унормовувалися питання забезпечення дійсних академіків і
співробітників ВУАН та членів їх родин академічними пайками тощо [44].
Комісія Наркомосу зі створення нового статуту Академії довела справу до
прийняття РНК УСРР положення «Про Всеукраїнську академію наук», від-
повідно до якого ВУАН була підпорядкована «науковій вертикалі Голов-
профосвіти» [33]. І це вже був початок наступу влади на автономію ВУАН.
М.П. Василенко та А.Ю. Кримський відзначали вади нового статуту, який
значно обмежив автономію ВУАН, можливості прийняття рішень Спіль-
ним зібранням, узаконив обов’язкову присутність представників уряду в
Раді Академії без погодження й обговорення їх кандидатур у ВУАН і за-
твердження академіків та Президії комісаріатом народної освіти й інші об-
меження автономії ВУАН. Утім у листі до В.І. Вернадського А.Ю. Крим-
ський писав з певною оптимістичною нотою: «Реформа Академії абсолют-
но не заторкнула її основ і, що важніше, внутрішнього ладу (новий статут
звучить: «Внутрішній свій лад Академія встановлює сама») [15, с. 328].
Йому вторить і М.П. Василенко у листі В.І. Вернадському від 7 серпня
1921 р.: «Отримав новий статут <…> Два пункти незручні: ця присутність на
раді представників Наркомпросу і затвердження академіків Наркомпросом.
У іншому вирішили жити по-старому, не ламати структуру Академії, не змі-
нювати відділів і установ і т. д.» [22, c. 306]. В цьому ж листі він повідомляє
про обрання його президентом ВУАН і пише далі: «Президія Академії скла-
датиметься з мене як Президента, тов[ариша] президента В.І. Липського і
неодмінного секретаря (тепер вченого секретаря) А.Е. Кримського. Фак-
тично ми і повинні провести реформу. Ми усі думаємо, що Академія житиме
по-старому, за старими традиціями (курсив автора)» [22, c. 307]. Отже, з лис та
слідує, що Президія, до якої входив і В.І. Липський, склалася з однодумців
щодо шляхів розвитку Академії. І ця лінія продовжувалася й після того як
М.П. Василенка не було затверджено Наркомосом на посаді президента.
Тобто при складі Президії, новим членом якої став С.О. Єфремов.
Продовженням втілення у життя лінії партії на централізацію організа-
ційних засад наукової діяльності стало об’єднання Українського наукового
товариства (УНТ) з ВУАН (а точніше сказати, приєднання УНТ до ВУАН) у
1921 р. В.І. Липський брав участь у процесі приєднання УНТ до ВУАН у
якості члена відповідної Угодової комісії. Цей процес був непростим і бо-
лючим передусім для УНТ. І можна припустити, що толерантність і глибока
інтелігентність В.І. Липського багато в чому стали в нагоді в цьому процесі.
Звертає на себе увагу той факт, що дослідники вказують не тільки на
значний вплив В.І. Липського на створення й формування засад діяльності
ботанічних садів, а й на його діяльність в організаційному контексті, зазна-
чаючи, зокрема, що «при цьому він виявив неабиякий талант організатора
та керівника, вирішуючи нагальні потреби даних наукових установ» [13, c. 16].
116 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
Зазначене наводить на думку, що саме поєднання глибоких наукових знань,
інтелігентності та організаційних здібностей, виявлених В. І. Липським на
початку його діяльності у ВУАН, а також досвід роботи як помічника пре-
зидента у 1919—1921 рр. сприяли тому, що його кандидатура влаштовувала
представників різних наукових груп, які почали складатися у цей період в
Українській академії наук.
1922 рік у житті В.І. Липського був позначений обранням його прези-
дентом ВУАН. Історія його обрання формально виглядає так. Після того
як колегія Наркомосу не затвердила М.П. Василенка на посаді президента
ВУАН і відмови його від виконання повноважень президента перед ака-
де міками постала проблема вибору нового президента, яка ускладню ва ла-
ся взаємовідносинами між академією та Наркомосом [26; 44]. Серед кан-
дидатур, запропонованих академіками на посаду нового президента, був і
В.І. Липський. Але на Спільному зібранні 6 березня 1922 р. з 10 академі ків,
запропонованих до участі у виборах, вісім (у тому числі В.І. Липський) від-
мовилися балотуватися на посаду президента. З двох, що погодилися (П. Тут-
ковський та О. Левицький), жоден не набрав необхідних двох третин голо-
сів [35]. Переголосування, яке відбулося 27 березня 1922 р. за тими ж кан-
дидатурами, принесло перемогу О. Левицькому. Але останній менш ніж за
два місяці помер (9 травня 1922 р.).
Кандидатура В.І. Липського знову входить до списку акаде міків, ре-
комендованих Спільним зібранням до балотування на посаду президента
29 травня 1922 р. Але шестеро із семи осіб цього списку (М. Василенко,
С. Єфремов, В. Іконников, А. Кримський, Р. Орженцький, П. Тутковський)
відмовляються балотуватися. І тоді більшістю голосів 12 червня 1922 р. оби-
рається на посаду президента ВУАН єдиний кандидат, що погодився бра-
ти участь у балотуванні, — В.І. Липський [36, c. 486]. Звертає на себе увагу
стійка протидія Академії Наркомосу. Навіть за умови протистояння з Нар-
комосом вони знову висунули на посаду президента М.П. Василенка. Що
стосується В.І. Липського, то мотиви його згоди на балотування після від-
мови за декілька місяців до цього наразі не з’ясовано. Можна припустити,
що це результат певної домовленості між ним і академіками, які розуміли,
що затягування процесу виборів може бути розцінено як подальший су-
против владі.
Л.В. Матвєєва вважає, зокрема, що «В.І. Липський, що заступив його
[О. Левицького], захоплений науковою працею, мало займався організацій-
ними справами. Отож весь тягар управління УАН першого десятиліття іс-
нування дістався саме Агатангелу Юхимовичу [Кримському], який, без пере-
більшення, в цей період був головною постаттю в академії, її центром» [25,
c. 8]. З цим можна погодитися, але слід врахувати й те, що А.Ю. Кримський
за своєю природою, за своїм покликанням був лідером, людиною, налашто-
ваною на боротьбу, чого не можна було сказати про В.І. Липського, який,
будучи принциповою людиною (і цьому є приклади), на постійну, послі-
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 117
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
довну, важку, ініціативну боротьбу налаштований не був. Свої погляди він
здебільшого висловлював у приватних розмовах та листах. М.П. Василенко
у листі до В.І. Вернадського, згадуючи про В.І. Липського, називає його
«поважним», але, аналізуючи роботу ІІ відділення, зазначає, що «Відділен-
ня ж на чолі з Тутковським і при секретарі Липському, на мій погляд, не
здатне проявляти ініціативу» [20, c. 319]. І це характерно не тільки для ньо-
го. Знову ж таки, зараз ми можемо лише висловлювати припущення, які
домовленості були між В.І. Липським та А.Ю. Кримським. Але безсумнів-
ним є те, що вони були однодумцями в тому, що стосується шляхів розвитку
Академії, і склали той тандем, до якого приєднався і С.О. Єфремов, і який
забезпечив у 1920-х рр. збереження і діяльність Академії у руслі положень
першого статуту. Зрозуміло, що надзвичайно великою в цій справі була роль
А.Ю. Кримського, стосовно якої М.П. Василенко у своєму листі до В.І. Вер-
надського у 1926 р. зазначав: «У тому, що академія врятована — величезна
заслуга А.Ю. Кримського. Це я повинен засвідчити відкрито, по совісті.
Потрібно було мати багато спритності і східної практичної хитрості <...>
щоби протягом шести років зберегти її неушкодженою, майже такою ж,
якою вона була в час заснування, з її суто науковим, далеким від політики
характером. Як близький спостерігач, я можу Вам засвідчити це з повною
правдивістю» [21, c. 348].
Отже, Академія фактично живе за старим статутом, хоча офіційним
був новий статут 1921 р. І життя за старим статутом підтримується в першу
чергу Президією, до якої входить і В.І. Липський.
Деякі питання В.І. Липський вирішує через листування з А.Ю. Крим-
ським, в якому він висловлює ту чи іншу думку щодо справ у Академії. При-
чому це відбувається через нагадування, висловлювання своєї позиції з
приводу тієї чи іншої події, але не в тоні наказу, який йде від президен-
та Академії. Зокрема, В.І. Липського обурив факт підроблення підпису
А.Ю. Кримського працівниками канцелярії, який він виявив. З приводу чого
він у березні 1923 р. написав А.Ю. Кримському листа, в якому зазначав: «Як-
що до мене для підпису приходитимуть папери, зміст яких відомий і не пред-
ставляє нічого делікатного, то я готовий підписувати, незважаючи на те, що
Ваш підпис підозрілий; але в питаннях чуттєвих і делікатних я заздалегідь
відмовляюся давати свій підпис, поки не дізнаюся, що зміст паперів Вам
відомий і підпис Ваш дійсний» [17, арк. 3]. Він продовжував працювати і в
інших структурних підрозділах Академії. Зокрема, після переведення 26 бе-
резня 1923 р. Всенародної бібліотеки на постійне функціонування В.І. Лип-
ський став одним із представників Академії в раді Всенародної біб ліоте-
ки. Продовжував він і наукову діяльність. Але за відсутністю очі куваної ді-
лянки землі займався суто науковою роботою (бібліотека, гербарій, збиран-
ня матеріалів для музею, для видання гербарію української флори тощо).
З 1924 р. умови діяльності В.І. Липського на посаді президента ВУАН
значно ускладнилися, в тому числі з нових причин. Так, посилився тиск
118 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
більшовицької влади на діяльність ВУАН, аби значно скоротити права
ВУАН на автономію, змінити структурно-функціональну організацію ВУАН,
створити у ВУАН прошарок академіків-більшовиків для збільшення впливу
владної ідеології на справи ВУАН. Одним із важливих чинників розвитку
ВУАН стало повернення в Україну академіка М.С. Грушевського у 1924 р.
за спеціальним дозволом, що створило передумови формування в Акаде-
мії угруповань з різним баченням шляхів її розвитку. Важливим чинни-
ком майбутніх перетворень у ВУАН стали процеси, що відбувалися в союз-
ній академії.
Аби чіткіше зрозуміти поведінку В.І. Липського як президента, особли-
во у 1924—1928 рр., необхідно бодай коротко нагадати перебіг загальних
процесів приборкання ВУАН, які формувалися ззовні, а не тільки в Україні.
Ці питання розглядаються в ряді наукових праць. Багато що дає для розу-
міння цих процесів і, відповідно, позиції В.І. Липського порівняння пере-
бігу подій у ВУАН і в АН СРСР в ті ж самі роки [1; 38].
Не слід забувати й про зазначений вище внутрішній чинник бороть-
би між двома угрупованнями в самій ВУАН, який значно підсилився піс-
ля повернення в Україну М.С. Грушевського. Дослідники його життя і
діяльності вказують на те, що одним із можливих чинників, які вплинули
на повернення М.С. Грушевського в Україну, був достатньо прозорий на-
тяк з боку влади на те, що саме він може розраховувати на посаду прези-
дента ВУАН. Р.Я. Пиріг зазначає, що «є документальні підтвердження того,
що існували «закриті» чи таємні положення угоди. Насамперед це стосува-
лося претензій М.С. Грушевського на посаду президента ВУАН. У листопа-
ді 1923 р. повпред УСРР в Австрії Левицький отримав від наркома освіти
В. Затонського таку шифрограму: «Можна натякнути Грушевському, що ко-
ли б його кандидатура була виставлена на президента, то Наркомос таку
кандидатуру підтримуватиме». Хоч далі робилося застереження, що чима-
ло академіків налаштовані проти, а посада президента виборна. Це було
певним авансом з боку наркома, поза сумнівом, погодженим з Політбюро
ЦК КП(б)У» [31, c. 4].
Оцінюючи появу М.С. Грушевського в Академії, А.Ю. Кримський зіз-
навався Д.І. Багалію: «Відколи приїхав Грушевський, Академія всенька ди-
хає інтригами, які попросту отруюють повітря. <…> нема ані одної днини,
коли б не довелося почути про якусь нову інтригу Грушевського <…> До
того ж доводиться увесь час стерегтися, щоб він не привів Академію до яко-
їсь компромітації політичної» [16, c. 94—95].
Як згадує Н.П. Полонська-Василенко стосовно М.С. Грушевського,
«…часто бувало, коли під час засідання Відділу чи Спільного Зібрання <…>
він забирав голос, щоб подати новелу, яка цілковито заперечувала прочита-
не і завжди на користь установ Грушевського. І він, і А.Ю. Кримський мали
нестримну вдачу, і мирні до приїзду Грушевського засідання набули те-
пер перманентний характер гостроти й суперечок» [32, c. 46—47].
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 119
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
При цьому всі члени ВУАН, включаючи тих, хто був у протистоянні з
М.С. Грушевським, віддавали належне його значущій науковій творчості.
Зрозуміло, що В.І. Липський мав зважати на ці факти й виробити певну лі-
нію своєї поведінки стосовно М.С. Грушевського.
З 1924 по 1928 рік В.І. Липський неодноразово знаходився під загрозою
втрати посади президента ВУАН. Але ця загроза була обумовлена загальним
ставленням влади до керівництва ВУАН — до її президії у складі академіків
В.І. Липського, А.Ю. Кримського та С.О. Єфремова. Дратувало владу й на-
магання Академії й у ці часи захищати своїх співробітників, яких заарешто-
вує влада за різними обвинуваченнями. В.І. Липський як президент Акаде-
мії також долучається до цих подій.
Після арешту 24 вересня 1923 р. М.П. Василенка у зв’язку з його участю
у діяльності Київського обласного центру дій для В.І. Липського склалася
досить несприятлива ситуація. У справі врятування засудженого 7 квітня
1924 р. до 10 років ув’язнення М.П. Василенка брав участь і В.І. Липський,
підпис якого як президента Академії стоїть першим під листом Спільного
зібрання ВУАН до президії Всеукраїнського центрального виконавчого ко-
мітету (ВУЦВК) щодо заміни кари, присудженої М.П. Василенку, «такою,
яка б дала йому змогу й надалі провадити свою наукову роботу». Підписував
В.І. Липський подібні листи і стосовно інших членів ВУАН, притягнутих за
політичними мотивами до карної відповідальності. Зрозуміло, що це при-
вертало увагу влади. У листі до В.І. Липського (січень 1925 р.) А.Ю. Кримсь-
кий з цього приводу писав: «Як бачу, Вам уже сталася відома та нова грізна
небезпека, про яку я (хоч приватно довідавсь, розуміється, найперше від
усіх) не хтів говорити, бо не бажав передчасно робити паніку. Мені гадаєть-
ся, одначе, що хоч перший удар мусив упасти саме на Вас, доведеться по-
збутися лиш президентської посади, а звання академіка Ви, либонь, задер-
жите за собою» [14, c. 105—106].
Але йшлося не тільки про заміну В.І. Липського. Наприкінці 1924 р. у
ЦК КП(б)У розглядалося питання розширення і зміни складу Президії
ВУАН, що надалі переросло з боку влади у низку заходів більш широкого
плану: перевірка діяльності ВУАН, розроблення нового статуту ВУАН, змі-
на Президії, введення до її складу комуністів-представників Наркомосу, об-
рання академіками ВУАН членів КП(б)У.
В самій Академії на початку 1925 р. виникла криза у взаємовідносинах
між академіками, яка призвела до того, що 16 лютого Президія у повному
складі (Липський, Єфремов і Кримський) подала у відставку. Звістка про
кризу в Академії дійшла й до влади в Харкові. Перевибори за бажанням
Академії і домовленістю з Наркомосом відбулися без присутності представ-
ників влади 16 лютого 1925 р. і закінчилися провалом. Як записав у своєму
щоденнику С.О. Єфремов: «Почались вибори. Записок за Липського пода-
но було: +12, <…> почали кидати кульки — і Липський одібрав: —12, +9.
Не обрано… Пішли далі. Фомін мав +12, —9, але почав зрікатись, решта
120 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
дістала більше мінусів. Фактично з вибором президента нічого не вийшло і
рішено обирати віце-президента… Я заявив, що за таких обставин я свою
кандидатуру беру назад. Тоді зреклися і всі інші кандидати і кульок не було
за кого кидати. Почався вибір Неодмінного секретаря. Всі, за кого були по-
дані записки, зреклися, між ними й Кримський. Лишився сам Птуха і ку-
льок він дістав меншість. Фактично вибори зірвано і ми зайшли в глухий
кут» [10, c. 199].
Розуміючи, що такий стан Академії лише на руку владі, на тому ж за-
сіданні академікам вдалося домовитися поставити питання про довіру ста-
рій Президії. Одразу ж проведене переголосування дало такі результати:
«Липський +14, —8, Я +20, —2, Кримський +16, —6. Очевидно, Спільне
зібрання злякалося інтриганів і пішло назад» [10, c. 200]. Отже, В.І. Липсь-
кий залишився на посаді президента. Але всі розуміли, що проблема діяль-
ності Академії залишилась не розв’язаною.
В таких непростих умовах продовжували працювати і В.І. Липський, і
Президія, і вся Академія. Ще неодноразово В.І. Липському, щоб уникнути
загострення конфліктів, доводилося вдаватися на Спільних зібраннях до та-
кого кроку як передчасне їх закриття. А ззовні насувалася нова загроза, що
йшла від Наркомосу, який, виконуючи партійні директиви, приступив до
підготовки нового статуту ВУАН, перевірки, з метою його обґрунтування,
діяльності Академії. Академія чинила опір, не погоджувалася з багатьма
планованими нововведеннями. Зокрема, з намаганнями просунути в акаде-
мію чиновників-комуністів, змінити структуру відділів Академії і т. п. Але
сили були нерівні.
Одним із важливих епізодів діяльності В.І. Липського в 1920-х роках
було його перебування на посаді експерта з розвитку тих чи інших напрямів
біологічної (в першу чергу ботанічної) науки. В організаційно-науковій ро-
боті безперечно знаковою є його діяльність з організації та розбудови бо-
танічних садів та в комісії з питань подальшого розвитку заповідника Аска-
нія-Нова. Якщо вести мову про організацію Ботанічного саду ВУАН, то
вже зазначалося, що серед низки праць, присвячених життю та діяльності
В.І. Липського, найширше ця тема розкрита у [8; 13]. В переважній біль-
шості інших праць констатується значний внесок В.І. Липського у розв’я-
зання цього питання і те, що ним було визначено основні напрями діяль-
ності Ботанічного саду та його структуру. Констатується також, що створити
Ботанічний сад під час перебування В.І. Липського у Києві не вдалося.
Одним із важливих моментів його діяльності була робота в комісії з пи-
тань подальшого розвитку заповідника Асканія-Нова. Всесвітньо відомий
заповідник у 1920-х рр. переживав чи не найтяжчі випробування, пов’язані
з намаганнями перетворити його в елемент радянської колгоспно-рад-
госпної системи.
Саме тоді керівництво УСРР (влітку 1925 р.) створило і направило до
заповідника спеціальну комісію з питань обстеження та впорядкування за-
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 121
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
повідника Асканія-Нова та подальшого його розвитку, до складу якої уві-
йшли відомі вчені-біологи: президент ВУАН академік В.І. Липський (за-
ступник голови комісії), професор В. Редикорцев (від Російської академії
наук), професор Д.О. Свіренко (від Укрголовнауки), професор М. Завадов-
ський (від Росголовнауки), професори В. Опоков та О.А. Яната (від Нар-
комзему УСРР), професори Д. Третьяков і В. Станчинський (як експертна
група). Очолював комісію представник Робітничо-селянської інспекції
(РСІ) УСРР Г. Калюжний. Робота комісії тривала з 15 по 31 серпня. Резуль-
татом напруженої роботи, в якій активну участь брав і В.І. Липський, стала
постанова, яка, на думку істориків екології, була значним кроком до поста-
нови Центрального виконавчого комітету (ЦВК) СРСР и Ради народних
комісарів (РНК) СРСР від 30 жовтня 1925 р. про визнання Асканія-Нова
заповідником загальносоюзного значення. Наслідки діяльності в комісії
В.І. Липський у 1925 р. виклав у доповіді «Про командирування в Асканія-
Нова», яка, на жаль, не опублікована.
У 1926 р. В.І. Липський як президент брав участь у святкуванні ювілею
видатного історика, академіка М.С. Грушевського. Складність ситуації для
нього полягала в тому, що, з одного боку, М.С. Грушевський був дійсно ви-
датним вченим. А, з іншого, фактично був очільником групи академіків, яка
склалася після його повернення до Академії і протистояла групі Єфремо-
ва — Кримського, до якої входив і В.І. Липський. Утім С.О. Єфремов у сво-
єму щоденнику відзначав значну наукову роль М.С. Грушевського. Святку-
вання пройшло урочисто, хоча мали місце й наслідки протистояння між
президією та М.С. Грушевським і між М.С. Грушевським і владою [30]. За
дорученням Спільного зібрання В.І. Липський виголосив вітальну промову,
в якій дав високу оцінку «Історії України-Руси», наголосивши, що «це вели-
чезна праця, складена оригінально, з використанням сили різних джерел,
багатьох першоджерел, це перша повна, наукова й докладна Історія нашої
землі, починаючи від майже легендарних часів. Тепер, коли вона вже єсть,
навіть трудно собі уявити, як без неї можна було жити. Як історик — Ви ста-
ли відомі не тільки в межах України, не тільки в межах нашого Союзу, але й
далеко за кордоном. Якби навіть у Вас була тільки одна ця праця, то й тоді
б вона була вічним нерукотворним пам’ятником. А коли до цього додати
Історію українського письменства і цілу низку етнографічних та інших
праць, то буде ясно, що в особі академіка Грушевського ми маємо найкра-
щого знавця України взагалі й одного із найвидатніших її синів» [42, c. 10].
Відомий дослідник життя і діяльності М.С. Грушевського Р.Я. Пиріг
так оцінив цей виступ В.І. Липського: «Це була напівщира-напіввимушена
характеристика. Президент ВУАН намагався в протиборство М. Грушев-
ського з С. Єфремовим та А. Кримським не втручатися, але його статус
вимагав час від часу підтримувати останніх» [42, c. 10]. На нашу думку, вся
діяль ність В.І. Липського та його листування свідчать на користь того, що
він de facto належав до угруповання Єфремова — Кримського, тому під-
122 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
тримка останніх визначалася здебільшого не статусом президента, а тим,
що він поділяв погляди своїх соратників по президії. Саме тому він час від
часу безпосередньо втручався у протистояння членів Президії з М.С. Гру-
шевським з метою їх підтримки.
Незважаючи на становище навколо Академії, постійні перевірки та
процес підготовки владою докорінних змін в Академії, В.І. Липський про-
тягом 1925—1927 рр. продовжував вести й плідну дослідницьку діяльність,
хоча друкувався не так вже й багато. У 1925 р. вийшла друком його праця
«Подорож до Джунгарського Алатау», в якій він навів результати своїх до-
сліджень флори в цій місцевості. За ці роки, в зв’язку з невирішеним пи-
танням про виділення під ботанічний сад ділянки Голосіївського лісу, він
створив невеличку ботанічну ділянку при Академії наук, яку поступово пе-
ретворював у ботанічний сад, почав успішно розводити там лікарські та тех-
нічні рослини. Скориставшись своїм відрядженням до Асканія-Нова, він за
результатами поїздки надрукував у 1926 р. спільно з Д.О. Свіренком матері-
али про ботанічний сад та інші ботанічні заклади заповідника. Продовжував
вивчення ботанічних садів і надалі. Опублікував у 1927 р. одну з найвідомі-
ших своїх праць «Ботанічний сад Української академії». Влітку 1926 р. ман-
дрував Кримом та Кавказом, вивчав ботанічні сади в цих регіонах, на під-
ставі чого зробив відповідну доповідь в Академії наук. Крім того, в ці роки
він екскурсував по Волині, робив там ботанічні збори, досліджував міне-
ральні й радіоактивні джерела та навіть вперше виявив на Волині справж-
нє радіоактивне джерело. Робив він ботанічні збори й на Півдні України,
зокрема вивчав флору Сухого лиману на Одещині. А також у 1927 р. почав
вивчати «підводні зарості тих водоростей на Чорному морі, з яких шляхом
перероблення можна видобувати йод (з попелу)» [11, c. 47]. Перші й досить
вдалі дослідження з цього питання і спроби започаткувати промислове
виробництво йоду з філлофори в Україні та й узагалі в Російській імперії
було проведено у 1914—1916 рр. у Катеринославі Л.В. Писаржевським та
М.Д. Аверкієвим [40]. Отже, його наукова діяльність була достатньо плід-
ною. Але він мріяв повернутися до досліджень флори Середньої Азії, про
що й писав у листі до А.Ю. Кримського: «Якби дали карб. 150, то можна
було б поїхать в Туркестан, де у мене залишилось багато цікавих (надзви-
чайно) питань, про які досі не можна було й думать» [18, арк. 9].
Ситуація в Академії продовжувала загострюватися. У 1927 р., коли
постало питання про проект нового статуту ВУАН, Спільне зібрання роз-
глянуло його і 9 травня 1927 р. подало відповідну доповідну записку до
РНК УСРР, в якій виступило проти деяких новацій статуту, особливо об-
ґрунтувавши хибність поділу Академії лише на два відділи. Цей лист від
імені академії підписали президент В.І. Липський та неодмінний секретар
А.Ю. Кримський. Отже, незважаючи на твердження про неактивність
В.І. Липського, його позиція щодо Академії була чіткою і збігалася з дум-
ками як Президії, так і більшості членів Академії.
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 123
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
Тим більше що і сам М.С. Грушевський на той час вже впевнився, що
для протистояння владі потрібна була єдність у самій Академії, і боротьба за
власні інтереси повинна відійти на другий план. Але було вже пізно. Комісія
Наркомосу під головуванням Ю. Озерського приїхала 16 січня 1928 р. і
розпочала роботу. Висновки та пропозиції комісії щодо ВУАН від 15 люто-
го 1928 р. фактично означали початок нового етапу розвитку Української
академії наук. Віддаємо належне тому, що були у висновках і слушні заува-
ження на адресу Академії, зокрема про недостатню увагу до розвитку галузі
природничо-технічних наук. Водночас усі виявлені недоліки комісія обу-
мовлювала політичними чинниками, стверджуючи, зокрема, що «створена
в умовах гетьманського режиму ВУАН з початку свого існування стала і за-
лишилася і досі притулком і осередком консолідації, з одного боку — збан-
крутованих соціяльно груп української буржуазно-націоналістичної інтелі-
генції (передовсім есерів), з другого боку — кадетсько-монархічних кіл,
російських та реакційних кіл бувшої університетської професури…» [3, с. 425].
3 травня 1928 р. відбулися вибори керівництва Академії вже за новою
інструкцією, розробленою Народним комісаріатом освіти. Офіційні джере-
ла не дають повної картини цього дійства, а для нас не розкривають пове-
дінку В.І. Липського у цей час. Тому звернемось до спогадів очевидців цих
подій. Попередньо академіки (у тому числі В.І. Липський) зібралися 3 бе-
резня 1928 р. «на приватне зібрання, щоб обміркувати становище акаде-
мії та згодитись про кандидатів у президію <…> Умовились — відповідати на
ті «висновки», що має оголосити нам комісія» [10, c. 596—597]. Саме на цьо-
му зібранні вирішено було не висувати В.І. Липського на президента. Як
писав С.О. Єфремов, «трохи ніяково було з В.І. Липським, що здаєть ся
претендував на дотеперішню свою посаду. Довелося мені заявити, що мені
і йому, вважаючи на харківські настрої, краще свої кандидатури не ста-
вить» [10, c. 597].
Але на В.І. Липського чекало ще одне випробування. Коли на переви-
борних зборах 3 травня 1928 р. у присутності семи комуністів — представни-
ків влади, серед яких були В.П. Затонський, М.О. Скрипник, Ю.І. Озер-
ський та інші, В.П. Бузескул запропонував обрати головою зборів В.І. Вер-
надського, «несподівано для всіх академіків П.А. Тутковський вніс другу
пропозицію: М.О. Скрипника» [32, c. 55]. Як зазначає Н.П. Полонська-
Василенко, В.І. Липський, який ще як чинний президент «відкривав збори,
розгубився і поставив питання на голосування» [там само], за результатами
якого за кандидатуру М.О. Скрипника проголосували з-серед академіків
тільки П.А. Тутковський та партійці. Та й самі вибори пішли не за планом
влади, тож М.О. Скрипник навіть припинив збори.
Одеський період діяльності В.І. Липського. І все ж Академія цю битву
програла. Інакше в той час не могло й бути. Все було заздалегідь розписано
й продумано владою. Новим президентом було обрано Д.К. Заболотного,
а В.І. Липський у тому ж 1928 р. переїхав до Одеси, де з першого серпня
124 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
1928 р. по жовтень 1933 р. очолював Одеський ботанічний сад при Одесь-
кому університеті. І це був новий, останній період життя і діяльності ви-
датного вченого-ботаніка.
Почував він себе в Одесі чудово. Це відмічали і його колеги. У листі до
В.І. Вернадського академік ВУАН О.В. Фомін писав у 1929 р.: «Володимир
Іполитович дуже добре почуває себе в Одесі, приїжджає на засідання
Ради» [23, арк. 7—8]. Та й тональність одеських листів В.І. Липського до
В.І. Вернадського бадьора. Він багато пише про наукові плани, збирається
видавати ботанічний журнал. Захопився новою тематикою, якою почав за-
йматися ще у Києві. З цього приводу він писав В.І. Вернадському: «Зараз на
вітрильно-моторному судні вирушаю на Чорне море за йодними водоростя-
ми. Це наукова екскурсія. А промислова ще з осені минулого року навозила
і возить тисячі пудів цієї водорості (Phyllophora). Для перероблення її по-
будовано (точніше — пристосовано) йодний завод. Ще у минулому році
Єв[ген] Самойл[ович] видобув уже йод і ряд інших продуктів (бутиловий
спирт, ацетон, агар-агар» [19, с. 475]. Попередньо (у 1930—1931 рр.) «Соль-
хімтрест» організував експедицію для вивчення філлофори, в якій взяли
участь В.І. Липський, його аспірант І.І. Погребняк та гідрограф Є.Є. Кітран.
Крім вивчення водоростей Чорного моря В.І. Липський в ці роки
продовжував вивчати флору Сухого, Хаджибейського, Куяльницького ли-
манів, вивчав вплив рослинності Атаманайского лиману на процеси ут-
ворення та осадження солі в Азовському морі, співпрацював з Інститутом
каучуконосів тощо.
В.І. Липський відіграв важливу роль у розвитку Одеського ботаніч-
ного саду та підготовці фахівців-ботаніків. Сад перед приїздом В.І. Лип-
ського займав обмежену територію, не мав гербарію, бібліотеки, музею то-
що. В Ботанічному саду він розгорнув роботи з гербаризації рослин, як
дикорослих, так й інтродукованих, беручи в них і власну участь.
Широко розгорнулася інтродукційна робота та робота з вивчення хар-
чових, технічних, лікарських, ефіромаслічних культур, яку В.І. Липський
частково почав проводити ще за часів перебування у Києві. За часів пере-
бування В.І. Липського в Одесі було розширено територію Ботанічного саду
завдяки приєднанню території дачі Г.Г. Маразлі, створено музей, бібліоте-
ку, гербарій, хімічну лабораторію. У 1930 р. постановою УАН сад набув ста-
тусу Одеського державного ботанічного саду імені акад. Д.К. Заболотного.
На жаль, у 1933 р. РНК УСРР знову відібрав дачу Г.Г. Маразлі. Тоді ж сад
було приєднано до Одеського університету [12].
В.І. Липський багато працював на перспективу розвитку саду. Під його
керівництвом було розроблено п’ятирічний план розвитку саду, запланова-
но відкриття нових відділів, проведення ботанічних експедицій, підготовку
наукових кадрів. Особливу увагу вчений приділяв підготовці наукових кад-
рів. Лекцій він не читав, але багато сил віддавав навчанню майбутніх нау-
ковців методиці гербаризації, ботанічним екскурсіям з аспірантами. Під
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 125
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
його науковою опікою були аспіранти ботанічного саду Т.М. Гольд, А.З. Жа-
ренко, П.О. Сатановський, О.Д. Андрєєв, О.І. Якубець-Якубчик, І.І. Пог-
рібняк та інші [5]. Останній надалі став відомим вченим-ботаніком, докто-
ром наук. А.З. Жаренко згадувала, що «ентузіазм і ерудиція В.І. Липського
захоплювали молодь» [12, с. 16].
З жовтня 1933 р. і до самої смерті В.І. Липський працював у Ботаніч-
ному саду університету науковим консультантом і очолював сектор морфо-
ло гії та систематики рослин. Такі зміни сталися тому, що «коли Одеський
ботанічний сад було включено в розробку дарвінівсько-мічурінського
напрямку та «новацій» Т.Д. Лисенка, В.І. Липський подав у відставку у
зв’язку з небажанням підтримувати ідеї Т.Д. Лисенка» [6, с. 85]. Це сталося
«після того, як Володимир Іполитович демонстративно покинув нараду, де
Т.Д. Лисенко робив доповідь з переробки природи рослин» [37, с. 237]. Про-
довжував він у цей час опікуватися і проблемами створюваного в Києві
ботанічного саду, виступаючи у цьому процесі консультантом.
Аналізуючи одеський період життя В.І. Липського після президент-
ського, можна висловити припущення, що це був той новий період його
діяльності, в якому він знову відчув себе дослідником, вченим, якого не об-
тяжували будь-які політичні маневри, що позитивно позначилося на його
психологічному стані та додало нових позитивних імпульсів для продо-
вження наукової діяльності. Він навіть зумів здійснити свою мрію й у 1936 р.
побувати в Середній Азії (Узбекистані та Туркменістані). В.І. Липський пі-
шов із життя 24 лютого 1937 р. Похований в Одесі.
У 1990 р. Виконком Одеської міської ради прийняв постанову «Про увіч-
нення пам’яті академіка В.І. Липського», за якою Ботанічний сад Одесь-
кого національного університету імені І.І. Мечникова мав би носити ім’я
В.І. Липського. Але ця постанова й на сьогодні на виконана.
Але ім’я В.І. Липського не забуте, і в першу чергу співтовариством бо-
таніків і географів. На честь В.І. Липського названо 56 видів судинних рос-
лин (астрагал Липського, ковила Липського, тонконіг Липського тощо) і
2 роди (Lipskyella Juss., Lipskya Nevski), одну з вершин Паміру, перевали,
льо довики [2].
Вшануванням пам’яті не тільки В.І. Липського, а й усіх президентів
Академії наук України стало б здійснення проекту створення алеї з вста-
новленням на ній бюстів усіх президентів Академії наук України.
Післямова. Що стосується діяльності В.І. Липського в Академії, то мож-
на погодитися з Н.І. Крецул, яка зазначала: «Проте безсторонню поведінку
В. Липського можна виправдати складними обставинами, в яких існувала
Академія. Адже її часто звинувачували в аполітичності і навіть у контрре-
волюційній діяльності, і явна підтримка президентом якоїсь з груп акаде-
міків могла порушити рівновагу, привести до відкритого протистояння між
членами ВУАН і до можливого її закриття» [13]. Утім саме за часів прези-
дентства В.І. Липського Академія зміцніла і матеріально, і з наукової точки
126 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
зору. І в цьому безперечно заслуга Президії Академії включно з В.І. Лип-
ським, який підтримував активну позицію та діяльність А.Ю. Кримського і
С.О. Єфремова з розвитку Академії, легітимізуючи її як президент. На думку
С.Г. Водотики та Л.А. Савенок, «саме в ці роки академія працювала хоч і у
важких, але відносно стабільних умовах на основі Статуту ВУАН. У 1929 р.
розпочався її фактичний погром у ході комунізації та радянізації» [4, с. 52].
В.І. Онопрієнко і В.В. Ткаченко також зазначають, що «з середини 1920-х рр.
розпочалося дійсне покращення умов діяльності Академії та матеріального
становища її працівників. Важливо підкреслити, що цей факт відзначали не
тільки партійні керівники, але й самі науковці» [29, с. 180].
Надзвичайно багато було зроблено для розвитку гуманітарних наук,
сформувалася сильна історична школа М.С. Грушевського. Започатковува-
лись музейні установи при ВУАН та їх науково-дослідницька діяльність.
Виникла низка наукових товариств у різних містах України, які згуртували-
ся навколо Академії наук як головної наукової інституції України. Основни-
ми напрямами гуманітарних досліджень в 1920-х роках були «укр. філологія,
етнографія і фольклор, археологія, істор. географія, історія письменства, іс-
торія України, археографія, педагогіка, історія та к-ра неслов’ян. народів.
Було створено солідну джерельну базу для подальшого розвитку україноз-
навства, розроблено укр. орфографію й створено низку заг. та спец. словни-
ків» [43]. Повільніше розвивалися природничі та технічні науки, що й стало
одним із приводів для перетворень в Академії. Академія отримала свою дру-
карську базу у вигляді власної друкарні, яка з 1925 р. мала постійне фінансу-
вання. Почали видаватися численні академічні періодичні та серійні видан-
ня. Було визначено засади створення Ботанічного саду Академії, реальна
організація якого відбулася вже у 1930-х рр. Академія брала участь у вирі-
шенні низки проблем розвитку наукових установ, зокрема заповідника
Асканія-Нова, до чого безпосередньо був причетний і В.І. Липський.
Президентство В.І. Липського припало на дуже складний період у жит-
ті Академії. Зміцнюючись за підтримки влади фінансово і матеріально, що
уможливило розвиток існуючих наукових напрямів, Академія мала розпла-
титися за такий «пряник» втратою автономії, зміною організаційних засад
діяльності, переходом до планування стратегічних напрямів діяльності
владними структурами, комунізацією.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Брачев В.С. Укрощение строптивой, или как Академию наук СССР учили по слу-
шанию. Вестник АН СССР. 1990. № 4. С. 120—127.
2. Васильєва Т.В., Коваленко С.Г. Липський Володимир Іполитович // Енциклопедія
Сучасної України. К., 2016. Т. 17. літери «Лег» — «Лощ».
3. Висновки і пропозиції комісії НКО УСРР по обслідуванню Всеукраїнської Академії
наук // Історія Академії наук України 1924—1928. Документи і матеріали. К.: НБУВ,
1998. С. 411—430.
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 127
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
4. Водотика С.Г., Савенок Л.А. Дискусійні питання науково-організаційної структури
ВУАН 1921—1928 рр.: кафедри у структурі історичного знання. Історичний архів.
Наукові студії. 2016. Вип. 17. С. 51—56.
5. Коваленко С.Г., Васильєва Т.В., Немерцалов В.В., Бондаренко О.Ю. Володимир
Іполитович Липський. Учні та родина // Генофонд колекцій ботанічних садів і
дендропарків — запорука сталих фітоценозів в умоваї кліматичних змін: зб. ст.
Міжнар. наук. конф., присвяч. 150-річчю Ботанічного саду ім. акад. В.І. Липського.
Одеса: ОНУ, 2017. С. 253—256.
6. Гармасар В.Г. Липський Володимир Іполитович (до 150-річчя від дня народження).
Наука і наукознавство. 2013. № 2. С. 78—86.
7. Двадцатипятилетие коллегии Павла Галагана в Киеве (1 октября 1871 г. — 1 октября
1896 г.) с портретами, рисунками, планами / Под. ред. А.И. Степовича. К., 1896. 338 с.
8. Доброчаева Д.Н., Мокрицкий Г.П. Владимир Ипполитович Липский. К.: Наук.
думка, 1991. 216 с.
9. Доброчаева Д.Н., Мокрицький Г.П. Життя, повне сонця і тепла / Аксіоми для на щад-
ків: українські імена у світовій науці: зб. нарисів. Львів: Меморіал, 1992. С. 356—373.
10. Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. К.: ЗАТ «Газета «РАДА», 1997. 848 с.
11. Звідомлення Всеукраїнської Академії наук у Київі за 1927 рік / Всеукраїнська Ака-
демія наук. Київ: Друк. Всеукраїнської Академії наук, 1928. 146 с.
12. Возианова Н.Г. и др. История Ботанического сада Одесского национального уни-
верситета имени И.И. Мечникова за 150 лет. Херсон: ОЛДІ ПЛЮС, 2017. 182 с.
13. Крецул Н.І. Історико-науковий аналіз діяльності академіка В.І. Липського в кон-
тексті розвитку ботанічної науки в Україні: автореф. дис. … канд. іст. наук: 07.00.07.
НАН України, Центр досліджень наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доб-
рова. Київ, 2005. 19 с.
14. Матвеева Л.В., Циганкова Е.Г. Лист А. Кримського до В. Липського. Січень, 1925 р.,
Київ / А.Ю. Кримський — неодмінний секретар Української академії наук. К.: Обе-
реги, 1997. С. 105—106.
15. Лист А.Ю. Кримського до В.І. Вернадського від 7 травня 1921 р., Київ / Володимир
Іванович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2: Листування:
Д—Я. Ч. 1: Д—Н. K., 2012. С. 328—329.
16. Матвеева Л.В., Циганкова Е.Г. Лист А.Ю. Кримського до Д.І. Багалія від
28.XI.1924 р. / А.Ю. Кримський — неодмінний секретар Української академії наук —
К.: Обереги, 1997. С. 94—96.
17. Лист В.І. Липського до А.Ю. Кримського від 19 березня 1923 р. / Інститут рукописів
НАН України. Фонд А.Ю. Кримського. Спр. I 23767.
18. Лист В І. Липського до А.Ю. Кримського від 19 травня 1925 р. / Інститут рукописів
НАН України. Фонд А.Ю. Кримського. Спр. I 23772.
19. Лист В.І. Липського до В.І. Вернадського від 3 грудня 1931 р. Одеса / Володимир Іва-
нович Вернадський. Листування з українськими вченими. Кн. 2: Листування: Д—Я.
Ч. 1: Д—Н. K., 2012.
20. Лист М.П. Василенка В.І. Вернадському від 14 жовтня 1921 р., м. Київ / Владимир
Иванович Вернадский. Переписка с украинскими учеными. К., 2011. С. 319.
21. Лист М.П. Василенка В.І. Вернадському від 25 квітня 1926 р., м. Київ / Владимир
Иванович Вернадский. Переписка с украинскими учеными. Кн. 1: Переписка: А—Г.
К., 2011. С. 348.
22. Лист М.П. Василенка В.І. Вернадському від 7 серпня 1921 р., м. Київ / Владимир
Иванович Вернадский. Переписка с украинскими учеными. Кн. 1: Переписка: А—Г.
К., 2011. С. 306.
128 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
23. Лист О.В. Фоміна до В.І. Вернадського від 10 травня 1929 р., Київ. Архів РАН, ф. 518,
оп. 3, спр. 1733, арк. 7—8 (Цит. за: Капустян В.В., Сенчило О.О. та ін. Академік
О.В. Фомін — фундатор ботанічної науки в Україні. К.: Талком. 2017. С. 268).
24. Манько М. Волинський краєзнавець Іполит Федорович Липський. Наукові записки
Рівненського обласного краєзнавчого музею. 2006. Вип. 4. С. 186—188.
25. Матвеева Л.В., Циганкова Е.Г. А.Ю. Кримський і Українська академія наук /
А.Ю. Кримський — неодмінний секретар Української академії наук. К.: Обереги,
1997. С. 3—51.
26. Матвєєва Л.В. Становлення Української академії наук. Український історичний
журнал. 2008. № 6. С. 4—26.
27. Мельник В.І. Наукова спадщина академіка В.І. Липського — національне надбання
України. Інтродукція рослин. 2013. № 3. С. 115—121.
28. Мельник В. І. Вацлав Борейко. До 250-річчя від дня народження. Інтродукція рослин.
2013. № 3. С. 99—102.
29. Онопрієнко В.І., Ткаченко В.В. Історія української науки: Курс лекцій. К.: Ватра,
2010. 652 с.
30. Пиріг Р.Я. Відзначення ювілею Михайла Грушевського 1926 року у контексті по даль-
шої долі вченого. Архіви України: Науково-практичний журнал. 2016. № 5—6. С. 7—19.
31. Пиріг Р.Я. Михайло Грушевський і академія: нереалізоване президентство (1924—
1928 рр.). Вісник НАН України. 2016. № 7. С. 3—18.
32. Полонська-Василенко Н. Українська академія наук (нарис історії). Частина I (1918—
1930). Мюнхен, 1955. 150 с.
33. Постанова РНК про УАН від 25.01.1921 р. / Культурне будівництво в УРСР (1917—
1927). К.: Наук. думка, 1979. 664 с.
34. Протокол № 110 Спільного зібрання УАН від 8 серпня 1921 р. / Історія Академії наук
України 1918—1923. Документи і матеріали. К.: Наук. думка, 1993. С. 473—474.
35. Протокол № 134 Спільного зібрання УАН від 6 березня 1922 р. / Історія Академії наук
України 1918—1923. Документи і матеріали. К.: Наук. думка, 1993. С. 483.
36. Протокол № 142 Спільного зібрання УАН від 12 червня 1922 р. / Історія Академії наук
України 1918—1923. Документи і матеріали. К.: Наук. думка, 1993. С. 486.
37. Професори Одеського (Новоросійського університету): Біогр. словник: у 4-х т. Т. 3.
К—П. Одеса: Астропринт, 2005. 597 с.
38. Романовский С.И. Наука подгнетом российской истории. СПб.: Изд-во С.-Петерб.
университета,1999. 340 с.
39. Савчук В.С. Фармация Российской империи в Первой мировой войне: Екате ри но-
славский йод / Питання німецької історії: зб. наук. праць. Д.: Ліра, 2015. С. 64—77.
40. Савчук, В.С. Иван Яковлевич Акинфиев, 1851—1919. М. : Наука, 1996 . 110 с.
41. Федченко Б.О. В.І. Липський і його робота в Санкт-Петербурзькому Ботанічному
саду. Журнал Інституту ботаніки АН УРСР. 1937. № 13—14 (21—22). С. 13—14.
42. Цитується за: Пиріг Р.Я. Відзначення ювілею Михайла Грушевського 1926 року… С. 10.
43. Шпак А.П., Юркова О.В. Національна академія наук України / Енциклопедія історії
України: Т. 7. К.: Наук. думка, 2010. 728 с.
44. Юркова О. Діячі науки в полі зору диктатури / Суспільство і влада в радянській Ук-
раї ні років непу (1921—1928). Т. 2. Відп. ред. С. Кульчицький. К.: Інститут історії Ук-
раїни НАН України, 2015. С. 3—56.
Одержано 14.08.2018
REFERENCES
1. Brachev V.S. Ukroshcheniye stroptivoy. ili кak Akademiyu nauk SSSR uchili poslushaniyu.
Vestnik AN SSSR. 1990. No 4. S. 120—127 [in Russian].
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 129
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
2. Vasylieva T.V., Kovalenko S.H. Lypskyi Volodymyr Ipolytovych // Entsyklopediia Suchasnoi
Ukrainy. K., 2016. T. 17. litery «Leh» — «Loshch» [in Ukrainian].
3. Vysnovky i propozytsii komisii NKO USRR po obsliduvanniu Vseukrainskoi Akademii
nauk // Istoriia Akademii nauk Ukrainy 1924—1928. Dokumenty i materialy. K.: NBUV,
1998. S. 411—430 [in Ukrainian].
4. Vodotyka S.H., Savenok L.A. Dyskusiini pytannia naukovo-orhanizatsiinoi struktury VUAN
1921—1928 rr.: kafedry u strukturi istorychnoho znannia. Istorychnyi arkhiv. Naukovi studii.
2016. Vyp. 17. S. 51—56 [in Ukrainian].
5. Kovalenko S.H., Vasylieva T.V., Nemertsalov V.V., Bondarenko O.Iu. Volodymyr Ipolytovych
Lypskyi. Uchni ta rodyna // Henofond kolektsii botanichnykh sadiv i dendroparkiv — za-
po ruka stalykh fitotsenoziv v umovai klimatychnykh zmin: Zb. st. Mizhnar. nauk. konf.,
prys viach. 150-richchiu Botanichnoho sadu im. akad. V.I. Lypskoho. Odesa: ONU, 2017.
S. 253—256 [in Ukrainian].
6. Harmasar V.H. Lypskyi Volodymyr Ipolytovych (do 150-richchia vid dnia narodzhennia).
Nauka i naukoznavstvo. 2013. No 2. S. 78—86 [in Ukrainian].
7. Dvadtsatipyatiletiye kollegii Pavla Galagana v Kiyeve (1 oktyabrya 1871 g. — 1 oktyabrya
1896 g.) s portretami, risunkami, planami / Pod. red. A.I. Stepovicha. K., 1896. 338 s. [in
Russsian].
8. Dobrochayeva D.N. Mokritskiy G.P. Vladimir Ippolitovich Lipskiy. K.: Nauk. Dumka, 1991.
216 s. [in Russian].
9. Dobrochaeva D.N., Mokrytskyi H.P. Zhyttia, povne sontsia i tepla / Aksiomy dlia nash-
chadkiv: ukrainski imena u svitovii nautsi: zb. narysiv. Lviv: Memorial, 1992. S. 356—373 [in
Ukrainian].
10. Iefremov S. O. Shchodennyky, 1923—1929. K.: ZAT «Hazeta «RADA», 1997. 848 s. [in
Ukrainian].
11. Zvidomlennia Vseukrainskoi Akademii nauk u Kyivi za 1927 rik / Vseukrainska Akademiia
nauk. Kyiv: Druk. Vseukrainskoi Akademii nauk, 1928. 146 s. [in Ukrainian].
12. Vozianova N.G. i dr. Istoriya Botanicheskogo sada Odesskogo natsionalnogo universiteta
imeni I.I. Mechnikova za 150 let. Kherson: OLDІ PLYuS, 2017. 182 s. [in Russian].
13. Kretsul N.I. Istoryko-naukovyi analiz diialnosti akademika V.I. Lypskoho v konteksti roz-
vytku botanichnoi nauky v Ukraini: avtoref. dys. … kand. ist. nauk: 07.00.07. NAN Ukrainy,
Tsentr doslidzhen nauk.-tekhn. potentsialu ta istorii nauky im. H.M. Dobrova. Kyiv, 2005.
19 s. [in Ukrainian].
14. Matveeva L.V., Tsyhankova E.H. Lyst A. Krymskoho do V. Lypskoho. Sichen, 1925 r., Kyiv /
A.Iu. Krymskyi — neodminnyi sekretar Ukrainskoi akademii nauk. K.: Oberehy, 1997.
S. 105—106 [in Ukrainian].
15. Lyst A.Iu. Krymskoho do V.I. Vernadskoho vid 7 travnia 1921 r., Kyiv / Volodymyr Ivanovych
Vernadskyi. Lystuvannia z ukrainskymy vchenymy. Kn. 2: Lystuvannia: D—Ia. Ch. 1: D—N.
K., 2012. S. 328—329 [in Ukrainian].
16. Matveeva L.V., Tsyhankova E.H. Lyst A.Iu. Krymskoho do D.I. Bahaliia vid 28.XI.1924 r. /
A.Iu. Krymskyi — neodminnyi sekretar Ukrainskoi akademii nauk K.: Oberehy, 1997.
S. 94—96 [in Ukrainian].
17. Lyst V.I. Lypskoho do A.Iu. Krymskoho vid 19 bereznia 1923 r. / Instytut rukopysiv NAN
Ukrainy. Fond A.Iu. Krymskoho. Spr. I 23767 [in Ukrainian].
18. Lyst V I. Lypskoho do A.Iu. Krymskoho vid 19 travnia 1925 r. / Instytut rukopysiv NAN
Ukrainy. Fond A.Iu. Krymskoho. Spr. I 23772 [in Ukrainian].
19. Lyst V.I. Lypskoho do V.I. Vernadskoho vid 3 hrudnia 1931 r. Odesa / Volodymyr Ivanovych
Vernadskyi. Lystuvannia z ukrainskymy vchenymy. Kn. 2: Lystuvannia: D—Ia. Ch. 1: D—N.
K., 2012 [in Ukrainian].
20. Lyst M.P. Vasylenka V.I. Vernadskomu vid 14 zhovtnia 1921 r., m. Kyiv / Vladimir Ivanovich
Vernadskiy. Perepiska s ukrainskimi uchonymi. K., 2011. S. 319 [in Ukrainian].
130 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
21. Lyst M.P. Vasylenka V.I. Vernadskomu vid 25 kvitnia 1926 r., m. Kyiv / Vladimir Ivanovich
Vernadskiy. Perepiska s ukrainskimi uchonymi. Kn. 1: Perepiska: A—H. K., 2011. S. 348 [in
Ukrainian].
22. Lyst M.P. Vasylenka V.I. Vernadskomu vid 7 serpnia 1921 r., m. Kyiv / Vladimir Ivanovich
Vernadskiy. Perepiska s ukrainskimi uchonymi. Kn. 1: Perepiska: A—H. K., 2011. S. 306 [in
Ukrainian].
23. Lyst O.V. Fomina do V.I. Vernadskoho vid 10 travnia 1929 r., Kyiv. Arkhiv RAN, f. 518, op. 3,
spr. 1733, ark. 7—8 (Cyt. za: Kapustian V.V., Senchylo O.O. ta in. Akademik O.V. Fomin —
fundator botanichnoi nauky v Ukraini. K.: Talkom, 2017. S. 268) [in Ukrainian].
24. Manko M. Volynskyi kraieznavets Ipolyt Fedorovych Lypskyi. Naukovi zapysky Rivnenskoho
oblasnoho kraieznavchoho muzeiu. 2006. Vyp. 4. S. 186—188.
25. Matveeva L.V., Tsyhankova E.H. A.Yu. Krymskyi i Ukrainska akademiia nauk /
A.Iu. Krymskyi — neodminnyi sekretar Ukrainskoi akademii nauk. K.: Oberehy, 1997.
S. 3—51 [in Ukrainian].
26. Matvieieva L.V. Stanovlennia Ukrainskoi akademii nauk. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal.
2008. No 6. S. 4—26 [in Ukrainian].
27. Melnyk V.I. Naukova spadshchyna akademika V.I. Lypskoho — natsionalne nadbannia
Ukrainy. Introduktsiia roslyn. 2013. No 3. S. 115—121 [in Ukrainian].
28. Melnyk V. I. Vatslav Boreiko. Do250-richchia vid dnia narodzhennia. Introduktsiia roslyn.
2013. No 3. S. 99—102 [in Ukrainian].
29. Onopriienko V.I., Tkachenko V.V. Istoriia ukrainskoi nauky: Kurs lektsii. K.: Vatra, 2010.
652 s. [in Ukrainian].
30. Pyrih R.Ia. Vidznachennia yuvileiu Mykhaila Hrushevskoho 1926 roku u konteksti podalshoi
doli vchenoho. Arkhivy Ukrainy: Naukovo-praktychnyi zhurnal. 2016. No 5—6. S. 7—19 [in
Ukrainian].
31. Pyrih R.Ia. Mykhailo Hrushevskyi i akademiia: nerealizovane prezydentstvo (1924—1928 rr.).
Visnyk NAN Ukrainy. 2016. No 7. S. 3—18 [in Ukrainian].
32. Polonska-Vasylenko N. Ukrainska akademiia nauk (narys istorii). Chastyna I (1918—1930).
Miunkhen, 1955. 150 s. [in Ukrainian].
33. Postanova RNK pro UAN vid 25.01.1921 r. / Kulturne budivnytstvo v URSR (1917—1927).
K.: Nauk. dumka, 1979. 664 s. [in Ukrainian].
34. Protokol No 110 Spilnoho zibrannia UAN vid 8 serpnia 1921 r. / Istoriia Akademii nauk
Ukrainy 1918—1923. Dokumenty i materialy. K.: Nauk. dumka, 1993. S. 473—474 [in
Ukrainian].
35. Protokol No 134 Spilnoho zibrannia UAN vid 6 bereznia 1922 r. / Istoriia Akademii
nauk Ukrainy 1918—1923. Dokumenty i materialy. K.: Nauk. dumka, 1993. S. 483 [in
Ukrainian].
36. Protokol No 142 Spilnoho zibrannia UAN vid 12 chervnia 1922 r. / Istoriia Akademii nauk
Ukrainy 1918—1923. Dokumenty i materialy. K.: Nauk. dumka, 1993. S. 486 [in Ukrai nian].
37. Profesory Odeskoho (Novorosiiskoho universytetu): Biohr. slovnyk: u 4-kh t. T. 3. K—P.
Odesa: Astroprynt, 2005. 597 s. [in Ukrainian].
38. Romanovskiy S.I. Nauka podgnetom rossiyskoy istorii. SPb.: Izd-vo S.-Peterb. univer si te-
ta,1999. 340 s. [in Russian].
39. Savchuk V.S. Farmatsiya Rossiyskoy imperii v Pervoy mirovoy voyne: Ekaterinoslavskiy yod /
Pytannia nіmetskoi іstorіi: zb. nauk. prats. D.: Lіra, 2015. S. 64—77 [in Russian].
40. Savchuk. V.S. Ivan Yakovlevich Akinfiyev. 1851—1919. M.: Nauka, 1996 . 110 s. [in Russian].
41. Fedchenko B.O. V.I. Lypskyi i yoho robota v Sankt-Peterburzkomu Botanichnomu sadu.
Zhurnal Instytutu botaniky AN URSR. 1937. No 13—14 (21—22). S. 13—14 [in Ukrainian].
42. Tsytuietsia za: Pyrih R.Ia. Vidznachennia yuvileiu Mykhaila Hrushevskoho 1926 roku…
S. 10 [in Ukrainian].
ISSN 0374-3896. Наука та наукознавство 2019. № 1 (103) 131
Липський Володимир Іполитович, президент Всеукраїнської академії наук
43. Shpak A.P., Yurkova O.V. Natsionalna akademiia nauk Ukrainy / Entsyklopediia istorii Uk-
rainy: T. 7. K.: Nauk. dumka, 2010. 728 s. [in Ukrainian].
44. Iurkova O. Diiachi nauky v poli zoru dyktatury / Suspilstvo i vlada v radianskii Ukraini ro kiv
nepu (1921—1928). T. 2. Vidp. red. S. Kulchytskyi. K.: Instytut istorii Ukrainy NAN Uk-
rainy, 2015. S. 3—56 [in Ukrainian].
Received 14.08.2018
В.С. Савчук, доктор исторических наук, профессор,
Днепровский национальный университет имени Олеся Гончара
e-mail: varfolomey44@gmail.com
ЛИПСКИЙ ВЛАДИМИР ИППОЛИТОВИЧ,
ПРЕЗИДЕНТ ВСЕУКРАИНСКОЙ АКАДЕМИИ НАУК 1922—1928
(К 100-летию образования Национальной академии наук Украины)
В.И. Липский был президентом Всеукраинской академии наук (ВУАН) в 1922—1928 го-
дах. В статье отражены киевский и петербургский периоды научной деятельности
В.И. Липского в области ботаники, возвращение его в Украину и участие в работе в ря де
академических структур. Это был первый этап деятельности В.И. Липского в Академии
наук, который фактически совпал с периодом ее становления (1918—1921). Представле-
ны подробные сведения о процессе избрания Липского президентом ВУАН в 1922 году.
Раскрыты причины осложнения условий деятельности В.И. Липского в должности пре-
зидента ВУАН с 1924 года: 1) усиление давления большевистской власти на ВУАН с це-
лью сокращения ее прав на автономию, изменения структурно-функциональной орга-
низации, создания внутри ВУАН прослойки академиков-большевиков для увеличения
влияния властной идеологии на ВУАН; 2) возвращение в Украину академика М.С. Гру-
шевского в 1924 г. по специальному разрешению, что создало предпосылки для форми-
рования в ВУАН группировок с разным виденьем путей ее развития; 3) процессы, про-
исходившие в союзной академии. Отображена научно-исследовательская деятельность
Липского как в это непростое время, так и в последний период его жизни, после его пе-
реезда в 1928 году в Одессу, который он полностью посвятил научной работе.
Ключевые слова: Всеукраинская академия наук, ботанический сад, Общее собрание, Пре-
зидиум, Наркомос, президент, Аскания-нова.
V.S. Savchuk, Dsc (History), professor,
Oles Honchar Dnipro National University,
e-mail: varfolomey44@gmail.com
LYPSKYI VOLODYMYR IPOLYTOVYCH, PRESIDENT
OF THE ALL-UKRAINIAN ACADEMY OF SCIENCES (1922—1928)
(In memory of the 100th anniversary of the National Academy of Sciences of Ukraine)
V.І. Lypskyi was the president of the All-Ukrainian Academy of Sciences (AUAS) in 1922—1928.
To understand why V.І. Lypskyi could became AUAS president and keep this position quite a
long time, it should be clarified what qualities of him, as a personality and a scientist, encouraged
the choice of the Academy community in this difficult period of the Academy existence.
An essential factor was his scientific talent. It is demonstrated in the article by an account
of Kyiv and Saint-Petersburg periods of his research activities in the field of botany, including
extensive data on his botanic expeditions and travels.
V.І. Lypskyi returned from Saint-Petersburg to Ukraine in time of the civil war and started
working in a number of Academy organizations. In January 1919, the General Session took the
132 ISSN 0374-3896. Science and Science of Science 2019. № 1 (103)
В.С. Савчук
decision on the arrangement of Lypskyi’s election as the director of the Botanic Garden. This
was the first phase of Lypskyi’s work in the Academy of Sciences of Ukraine, which, in fact,
coincided with the period of its formation (1918—1921). It is demonstrated that it was deep
scientific expertise combined with intelligence and organizational skills exposed by V.І. Lyps kyi
at the beginning of his work in AUAS, added by the working experience as a president’s assistant
in 1919—1921 that made his candidature acceptable for various groups of scientists emerging in
this period in the Ukrainian Academy of Sciences.
The detailed account of the procedure for Lypskyi’s election as AUAS president in 1922 is
given. The reasons complicating his activities at the president’s post since 1924 and on are
highlighted: (i) the increasing pressure of the Bolshevik power on AUAS, to shrink its rights for
the autonomy, change its structural and functional organization and create inside it a stratum of
Bolshevik academicians, to strengthen impact of the state power ideology on AUAS affairs; (ii)
academician M.S. Hrushevsky’s return to Ukraine in 1924 by the special permit, laying grounds
for the rise of groups in the Academy with various visions of its development prospects; (iii)
processes going on in the Union Academy. The research work of Lypskyi is highlighted in this
difficult period and in the last period of his life, after his moving to Odesa in 1928, which was
devoted totally to the research work. V.І. Lypskyi made important contribution in the develop-
ment of Odesa Botanic Garden and training of professional botanists; before Lypskyi’s coming,
the garden had a small area, it did not have a herbarium, a library a museum etc.
A review of the Odesa period of Lypskyi’s life compared with the presidential period gives
grounds for the assumption that it was а new period of his work, in which he rediscovered himself
as a researcher and a scientist not burdened by political intricacies, which had improved his
mental condition and added new positive impulses to the continuation of his research work.
Keywords: All-Ukrainian Academy of Sciences, Botanic Garden, General Session, Presidium, Nar-
komos [the People’s Commissariat on Education], president, Askania-Nova.
|