Cover Image

З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)

У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Дем'яна Многогрішного, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, векселі, скарги тощо)....

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Сiверянський літопис
Date:2019
Main Authors: Мицик, Ю., Тарасенко, І.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2019
Subjects:
Мовою документів
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162849
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 6. — С. 72-98. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859476720661299200
author Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
author_facet Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
citation_txt З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 6. — С. 72-98. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Сiверянський літопис
description У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Дем'яна Многогрішного, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, векселі, скарги тощо).
first_indexed 2025-11-24T11:45:43Z
format Article
fulltext 72 Сіверянський літопис УДК 94 (477) о. Юрій Мицик, Інна Тарасенко. З НОВИХ ДОКУМЕНТІВ ДО ІСТОРІЇ СІВЕРЩИНИ (ХVІІ–ХVІІІ СТ.) (Частина 17) У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Дем’яна Многогрішного, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, векселі, скарги тощо). Ключові слова: універсал, лист, гетьман, Церква, купчі. У черговому випуску ми продовжуємо уводити до наукового обігу документа- цію, яка стосується Сіверщини (про наші пошуки в архівосховищах і необхідність публікації документів з історії Сіверщини вже говорилось у попередніх частинах даної статті). Всього в цій частині статті наводяться тексти 44 документів, у т. ч. 21 – ХVІІ ст., а 13 – ХVІІІ ст., три у вигляді реґесту (№ 16а, 32, 43). Майже всі на- ведені джерела зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ). Лише по одному походять з Центрального державного історичного архіву України у Києві (далі – ЦДІАК) (№43) та з Росій- ського державного архіву давніх актів (далі – РДАДА) (№ 16а). Ще один документ передрукований з книги акад. М. Возняка (№ 18)1. Серед документів цієї частини нашої статті необхідно знову виділити ті, котрі доповнюють «Український Дипломатарій ХVІ-ХVІІІ ст.», тобто універсали й листи гетьманів, полковників, взагалі старшини. У першу чергу тут представлені документи гетьманів Івана Скоропадського (5 документів, універсал), Дем’яна Многогрішного (1), Данила Апостола (1), Кирила Розумовського (1), генеральних суддів Сави Про- коповича (1), Олексія Туранського (1), полковників: ніжинського (Пилипа Уманця) (1), Петра Толстого (1), Генеральної військової канцелярії (1), батуринського сотника Стожка – 1. Почнемо з документів ХVІІ ст., яких збереглося менше, і вже тому вони більш цінні. Першим за хронологією йде випис з чернігівських міських книг 1659 р., який містить у собі купчу (№ 1). Тут говориться про купівлю у Чернігові «пляцу», який купив о. Петро Кричевський, священик Спаської церкви. Як свідчить дещо пізніший запис на документі, о. Петро і його син (на жаль, його ім’я не вказано), теж священик, були й чернігівськими протопопами, а дружина сина по його смерті вийшла заміж за обозного (чернігівського?) і подарувала цей «пляц» архієрейському двору. Далі йдуть два дуже близьких документи 1663 р. (2, 3), по суті два варіанти одного доку- мента. Це угода щодо млина між жителями Кролевця: М. Дулею та І. Григоровичем (Голубом?). Перший з них – це вірогідно той, що був кролевецьким сотником у 1650, 1656 рр. і котрий, як бачимо, жив ще в 1663 р. Другий, можливо, пов’язаний з родом Голубів, можливо, йдеться про батька генерального бунчужного у 1678–1687 рр. Костянтина Голуба. У документі вказано тодішню соціально-політичну верхівку Кролевця, причому можна дещо продовжити каденцію городового отамана Давида Юхимовича. Досі вважалося, що він був на цій посаді у 1657-1658, 1662, 1666, 1671 рр2., а тепер ясно, що він обіймав її і в 1663 р. Першим з гетьманських документів іде універсал 1665 р. Дем’яна Многогрішного (№ 4). Він був виданий священикам м. Любеч (храми Різдва Богородиці і велико- 1 Возняк М. Хто ж автор т. зв. літопису Самовидця? Львів, 1933. С. 62–63. 2 Кривошея В.В. Українська козацька старшина. Ч. 1. К., 2005. С. 96–97. Сіверянський літопис 73 мучениці Параскеви) на озеро Святе. Важливо й те, що він стверджував невідомий досі універсал чернігівського полковника у 1654–1657 рр. Івана Аврамовича (Попо- вича). Далі йдуть універсал ніжинського полковника Пилипа Уманця (4) та рішення стародубського полковника Петра Рославця (5) щодо млинів. Подаємо купчі, які традиційно непогано представлені. Тільки у ХVІІ ст. їх було створено 11 (з документів даної статті). У першій з них 1669 р. (№ 7) говориться про продаж глухівськими міщанами частини млина у с. Полошках під Глуховим та ін. Пилипу Грудяці, вірогідно батьку глухівського сотника в 1688-1689 рр. Кіндрата Грудяки. До цього документа прилягає угода того року, але складена пізніше (№ 8), що стосується Михалка та його пана, згаданого у попередньому документі Пилипа Грудяки (Гридяки). В якості городового отамана тут згадано Омеляна Івановича Жу- раковського, можливо, родича глухівських сотників Василя й Яська Жураковських, каденції яких припадають відповідно на 1667 та 1669, 1672–1676 рр. У купчих 1687 і 1696 рр. (17, 19) мова йде про глухівського сотника Кіндрата Грудяку, котрий купив у жителя с. Полошкова Стефана Шмина «плец… з хатою з огородом и з двома садками и з гаем». А у 1696 р. він придбав сіножать у орловських жителів. Дві купчі 1675 р. (9, 10) стосуються Ічні, що перебувала у складі Прилуцького полку, та Стародуба. Тут мова йшла про продаж сіножаті над р. Удай та будинку в Стародубі. Купча 1676 р. (11) стосується Кролевця і генерального бунчужного Костянтина Голуба, який купив землі під містом, що належали кролевецькому міща- нину Івану Лучинцю. В якості городового отамана названий Василь Яковлевич. Це, поза сумнівом, той самий отаман, який значиться і під іншим прізвищем: Дейнека. Кролевця стосуються ще дві купчі 1681 р. (13, 14). Тут мова йде про продаж млина Захаром Голубом згадуваному Костянтину Голубу, рідному брату. Говориться й про іншого власника млина – згадуваного вище козака Дулю. У купчих часто називається склад міської й сотенної верхівки, і ці купчі є типовим прикладом цього. А в документі 1685 р. (16) місцем дії знову ж таки є Кролевець і знову йдеться про млини. Згадується Василь Дейнека, але вже як померлий, і його син Григорій; померлий хорунжий Кро- левецької сотні Василь. У купчій № 12, яка була створена у Батурині 1676 р., йшлося про купівлю сіножаті на р. Тютчі козаком с. Митченки. Купча 1682 р. (12) стосувалася Сосниці й сіножаті. Вона дозволяє продовжити каденцію сосницького сотника Павла Кричевського, котрий був на цій посаді вже у 1682 р., а не у 1684 р. як досі вважалося. Можна уточнити походження роду Холодовичів, з якого вийшли ряд сотників та вихованців Києво-Могилянської академії. Як бачимо, родоначальник Іван Холодо- вич був міщанином та купцем містечка Вороніж. Наступний документ датований 1685-1686 рр. Це великий звіт (понад 150 арк.) про московське посольство піддячого Микити Алексеєва та українського гінця Івана Лисиці, тому подаємо тільки регест деяких фрагментів. До речі, про цього посла трапляються справи у РДАДА, зокрема у фондах «Малороссийский приказ» (№ 136. ч. 2) та «Малороссийские дела». У звіті мова йде переважно про татарські та турецькі справи, однак є дещо, що стосується України й дипломатичної діяльності Івана Самойловича та Івана Мазепи. Закінчу- ються документи ХVІІ ст. даної публікації двома пам’ятками іншої категорії. Одна з них – заповіт 1697 р. (20): житель с. Добротове (суч. Кролевецького р-ну Сумської обл.) Захар Пулинченко призначав свою спадщину дочці Орині та онукам, позбав- ляючи спадку двох синів, бо вони були марнотратними. Друге джерело 1695 р. – це уривок з судової книги Козельця. У ньому несподівано знаходимо літописний уривок про очаківський похід козаків та його керівника, київського полковника Костянтина Мокієвського. У ньому досить детально розповідається про перебіг подій, згадуються гетьман Іван Мазепа, полковник Семен Палій, важливі подробиці щодо діяльності Івана Мокієвського, населені пункти Сіверщини (Батурин, Козелець, Остер). Тепер переходимо до документів ХVІІІ ст. Найбільшу цінність тут являють п’ять універсалів гетьмана Івана Скоропадського. Перші три (22, 23, 24) були створені у 1709 р. Першим надавалося с. Макове «Федору Олшанскому, товаришеви войсковому значному». Другим поверталася земля («остров») під Бахмачем удові шаповалів- ського сотника у 1694-1700 рр. Андрія Небаби, родича знаменитого чернігівського 74 Сіверянський літопис полковника Мартина Небаби. Третім надавалося село Райгородок Михайлу Забілі, осавулу полковому ніжинському в 1694–1708 рр., причому цей документ дозволяє стверджувати, що Забіла був на цій посаді і у 1709 р. Зазначимо, що села Макове і Райгородок існують і нині відповідно у складі Шосткинського р-ну Сумської обл. та Коропського р-ну Чернігівської обл. Наступні два універсали (27, 28) були створені пізніше, у 1715 та 1717 рр. Першим підтверджувалися два універсали Павлу Ду- блянському, писару Стародубського полку в 1709–1715 рр., новоміському сотнику в 1715–1730 рр. Вони були видані йому стародубським полковником, очевидно, Лук’яном Жоравкою на володіння с. Лопатні, заснування слободи у Мглинській сот- ні та збудування млина. Другим стверджувалося рішення комісії щодо конфлікту за землю між селянами с. Левенка Стародубського полку і удовою Івана Тимошенка. На самому початку ХVІІІ ст. було створено три купчі, причому перші дві 1702 та 1711 рр. збереглися у виписі з батуринських ратушних книг (21). У першій з них жителі с. Митченок продавали греблю й млин на р. Тютчій згаданому вище Павлу Дублянському ще як військовому канцеляристу. Купча важлива й тим, що серед членів батуринської верхівки називає й городового отамана Гордія Хрисановича, що дозво- ляє трохи продовжити кінець його каденції (з травня по серпень 1702 р.). Ця купча доповнюється іншою. У 1711 р. під час перебування у козацькому таборі біля порога Ненаситець Дублянський перепродав греблю й млин Івану Чорнишу (Чарнишу), гадяцькому полковнику в 1709–1715 рр. Третя купча 1714 р. (26) стосувалася того ж села Митченок Батуринської сотні. Цього разу о. Іван, настоятель храму Різдва св. Іоанна Хрестителя, продавав свій митченківський фольварок згаданому полковнику Івану Чорнишу. Свідками названі насамперед духовні особи: о. Григорій, священик Свято-Вознесенської церкви у Митченках та о. Павло Сиротенко. Батурина стосується й документ іншого різновиду 1713 р. (25) – лист-клопотання батуринських городового отамана Івана Гордієнка та війта Івана Стефановича до ге- нерального судді Семена Чуйкевича (?). У ньому йшлося про козака Івана Марченка, жителя Батурина. Під час ярмарку в день свв. мучеників братів Маккавеїв він купив коня, якого проміняв на іншого у глухівського козака Микити. Але оскільки його посланець чомусь не прибув у призначений термін у Глухів, виникло непорозуміння, яке необхідно було розв’язати. У супліці 1722 р. (33), адресованій наказному геть- ману Павлу Полуботку, отамани, які доглядали коней, скаржилися на те, що їхній загін було притягнено для пошти та інших потреб у Конотопську сотню і просили вжити відповідних заходів. Ще одна супліка 1729 р. (36) була направлена о. Мойсеєм Кривецьким і парафіянами с. Попівки Конотопської сотні гетьману Данилу Апос- толу. Говорилось про те, що вони закінчують будувати у селі Спаському церкву, але потребують допомоги жителів довколишніх сіл для підвозу дерева, і тому просили гетьмана видати відповідне розпорядження. Дуже цікавими є документи під №№ 38 і 39. Вони звертають на себе увагу вже тому, що писані жінками, а це не так часто траплялося в ті часи. Перший лист 1738 р. був написаний Христиною Мойсеївною Ракушкою-Романовською з с. Костенич до Петра Іскрицького у справі про супуречку щодо його озера Слабоня. Христина по- силалася на дозвіл стародубського полковника в 1709–1719 рр. Лук’яна Жоравки ловити там рибу й косити сіно на берегах. Христина – це невістка Романа Ракушки- Романовського – автора знаменитого літопису Самовидця, друга дружина його сина Івана, мглинського сотника в 1682–1687, 1689–1705, полкового хорунжого у 1689, полкового судді в 1705–1708. Відомо, що вона жила в Мглині в 1719–1728 рр., у 1733 р. дякувала листом своєму куму мглинському сотнику Олексію Єсимонтовському за позичені гроші, горілку та гречку. До речі, озеро Слабоня належало до с. Косте- ничі, яке гетьманськими універсалами було надано Івану Ракушці-Романовському. Щодо спірних озер, то його онук (син Христини) Максим Михайлович Турковський, мглинський сотник в 1733–1735 рр. (він бував також на посадах мглинського війта й осавула) і його дружина Ганна листувалися з Іскрицьким у 1745 р.3 Другий лист (39) 3 Дзюба О. Приватне життя козацької старшини ХVІІІ ст. (на матеріалах епістолярної спадщини). К., 2012. С. 132, 136–137. Сіверянський літопис 75 є не менш важливим. Він був написаний у 1743 р. Наталею Розумовською («Розуми- хаю»), матір’ ю Олексія та Кирила Розумовських і був адресований сину Олексію, який був громадянським чоловіком цариці Єлизавети. У листі вона клопоталася про батька й сина Івана та Якима Сахновських, які обіймали посади відповідно черні- гівського полкового обозного в 1739–1768 рр. та менського сотника в 1739–1743 рр. Далі йдуть документи інших категорій. Насамперед це свідчення по криміналь- них справах. Першою йде справа 1720 р. (29), підписана Михайлом Григоровичем Огроновичем, прилуцким полковим обозним у 1717–1737 рр., який був тоді, як свідчить цей документ, ще й прилуцьким наказним полковником. Справа точилася про вбивство п’яним козаком Варвинської сотні Іваном Грищенком своєї дружини. Друга справа мала місце у 1722 р. (32), і злодій Федір Романенко дав свідчення про свої злочини y Сумах, за які був покараний відрізанням вуха. Але він знову вчинив злочин, цього разу в Ніжині, і знову попався. Його засудили до смертної кари, але з огляду на його молоді літа жорстоко покарали киями, відрізали носа й вигнали з міста. Нарешті третя кримінальна справа 1746 р. (40) стосувалася вбивства Оришкою Кравець своєї щойно народженої дитини, а її свідчення були зняті в містечку Глинськ під Ромнами. Згадані в справі й села Андріївка, Хоминці (нині – Роменського р-ну Сумської області). Hевеликий документ 1721 р. (?) (30) являє собою рахунки Андрія Горленка. Відзначено, що 6 червоних було дано глухівському сотнику Андрію Марченку. Це – Андрій Маркович, який сотникував у Глухові в 1709–1714 рр. Завершують дану подачу два документи, які стосуються церковного життя. 1767 р. священик Іван Білокожа (?) (42) написав генеральному підскарбію Якову Марковичу (знаменитому мемуаристу) розписку щодо сумлінного виконання пас- тирських обов’язків у його маєтності с. Сварків під Глуховом. Зазначимо, що дві подібні розписки 1763 та 1766 рр. нами вже були надруковані4, і там згадані деякі ті ж особи. Нарешті в останньому документі (43) 1786 р. подано регестом рапорт ігумена Свято-Онуфріївського монастиря в Жаботині Мелхиседека Шаховського про ігуменiв та ченців обителі. У ньому говорилось про походження ігумена та ще одного ієромонаха з Чернігівщини. Насамкінець зазначимо, що підписи-автографи в документах підкреслені нами, а слова, які не вдалося прочитати, – знаком (…)*. Квадратними лапками позначені пропуски в тексті через якісь дефекти (обірвана частина тексту тощо) або відновлені по смислу слова. Датування, переважно подане кириличними літерами, переводимо арабськими цифрами. Сподіваємось, ці джерела будуть цікавими і краєзнавцям, оскільки проливають додаткове світло на історію населених пунктів Сіверщини, на соціально-економічну, церковну і культурну історію краю. * * * № 1 1659, вересня 10 (серпня 31). – Чернігів. – Випис з міських книг, який містить в собі купчу. «Выпис с книг міских права майдеборского ратуша черниговского. Року Божого тисяча шестсот пятдесят девятого мца августа тридцать первого дня. На уряде міском черниговском перед нами, Григорием Ивановичем Яхимови- чем, войтом, а Григорием Олешковичом, бурмистром, и годом (?) зуполна в ратушу черниговском, ставши очевисто пан Веремій Корнеевич и Григорий Анъдреевич Москаленъко, месчане черниговские, явне, ясне и доброволне до книг міских чер- ниговских признали, иж оны, маючи пляц цалый, тут в самом місте Чернигове об- меж пляцов Мишка, райцы, з другое стороны през лиц обок до кляшътору, с третее стороны тылом през лиц до паркану, с четвертое стороны так же през лиц напроти- 4 о. Юрій Мицик. Цікавий документи до біографії мемуариста ХVІІI ст. Якова Марковича // Соборний майдан. № 2 (92). Березень-квітень 2019 р. С. 2. 76 Сіверянський літопис вко Тимоха Гупы, волний свой власний никому ни в чом не пенъный и не заведеный правом вечистым, назад не ворочаючимся, на вічност всечестному господину отцу Петру Крическому, спаскому черниговскому, ему самому, паней малжонце и потом- ком его за осимнадцать коп грошей личбы литовъское продали и, гроши одобравшы, квитовали, даючи моць и владзу на том пляцу господинови селитисе, будоватисе и на оном спокойне мешкати и од себе кому хотіти дати, продати, даровати, записати. Того сознаючие, они сами, жони и потомкове их вічными часы боронити не мают и мочы не будут под закладом другое таковое сумъмы. А на далшое утвержене тое продажи тые сознаючие просили нас, уряд, о придане панов радных на подане в по- ссесию того пляцу, што мы с повинъности своей урядовой придалисмо с посродка себе панов радных славетных пана Алексія Матвіевича и пана Ивана Елисіевича Гумнича, райцов и месчан черниговъских, и при нас опатрного Марка Подгорского, слугу урядового міского, которые там бывъшы за доброволным поданем выш речоних сознаючих моцъю уряд своего подали, завели и вечным поссесорами всечестного господина отца Петра Кричевъского, свещенъника спаского черниговъского, его само- го, панию малъжонку и потомки его зоставили. Которого поданя в поссесию пляцу выш менованого нихто не боронил з жадным правом належности, за трикротъным воланем слуги урядового міского нихто не отзывал и не был и того пляцу не боро- нил. И на том тую свою реляцыю до книг міских со(зна)ли(?). Што все для памети до книг міских есть записано. С которих и тот выпис под печатю міскою ратушною черниговъскою ест выдан. Писан в ратушу черниговъском. Емельян Иванович Яхимович, міский черниговъский писар. Записи на звороті: «Запис вечистое продажы пляцу од пана Веремія Корнеевича и Григория Анъдреевича Москаленъка, месчан черниговъских, на вічность всечест- ному господину отцу Петру Кричевскому, свесченънику спаскому черниговскому, ему самому, жоне и потомком его сознаный року 1659 мца авъгуста 31 дня. Сей плец пні обозная до двору архиерейского подаровала по своем тестю, не- божчику отцу Кричевском, и по мужу своем первом, а его сну Кричевском, по про- топопах черниговских». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50452. Оригінал, завірений підписом і печаткою) № 2 1663, листопада 22 (12) і 1671, липня 28 (18). – Кролевець. – Угода. «Выпис с книг міских кролевецких. Року тысяча шестсот шестдесят третого мца ноемврия дванадцатого дня. Перед нами, Гарасимом Стасенком, сотником на тот час кролевецким, Давыдом Ев- химовичем, атаманом городовым, Иваном Роменцом, войтом, Яском Евстафовичем, Грицком Борысовичом, бурмистрами, урядом кролевецким, а при нас будучы Ивана Хижняка, Дацка Виндиченка, Данила Кгудженка, Грицка Романенка и при инших многих зацних особах сталася певная и неодмінная угода: з едное стороны славетного пана Михайла Василиевича Дули, мелника подоловского, а з другое стороны пана Ивана Грыгоровича (тут дописано олівцем у ХІХ ст. слово «Голуба». – Ю.М., І.Т.) в тот способ, иж пан Михайло Василевич Дуля доброволне позволил пану Иванови Грыгоровичу на той же гребли подоловской на реці Реті от міста Кролевца наперед старых млынов на протві бывшой млын постановити таким способом: скриня по половині, на которой скрині заставок дві Ивана Грегоровича, а з другого боку, кгды поспіет уробит Михайло Василевич Дуля заставок дві, а поднимат взвыш воды от старых млынов жадною мірою не важился Ивану Грегоровичу и инших будынков и приробков кромі двох заставок, абы вже болшы не важыл ставит под зарукою на его млсти пна полковника ніжинского таляров сто, а на сотника кролевецкого таляров десят. Що обідві стороны позволившися, просили нас, абы то было записано, що и ест записано. А ров (?) фундамент різаный повинен Михайло Дуля по половині платит Ивану (в іншому списку: «Грегоровичу». – Ю.Т., І.Т.). С которых то книг и сес выпис (в іншому списку «при печати звыклой міской ест выдан и стороні потребуючой по- Сіверянський літопис 77 дан в Кролевцу року вышше именованного. Корыкговал с книгами Ярош Стефанович, писар міский кролевецкий». – Ю.М., І.Т.). пну Захарию Ивановичу в року тепер идучом 1671 мца июля дня 18 при подписі рук уряду нашого кролевецкого и печати міской ест выдан. Василий Яценко, сотник Войска его царского пресвітлого величества Запороз- кого кролевецкий. Семіон Мартинович, атаман городовый. Иван Шмайтан, войт кролевецкий, з бурмистрами. Кость Маркевич (…)* писар кролевецкий, рукою». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50453.– Оригінал, завірений печаткою. Інший ушкоджений список, який не має додатку 1671 р., знаходиться у тому ж фонді під номером 50453. Запис на звороті: «Випис з книг кролевецких на греблю подоловскую») № 3 1663, листопада 22 (12). – Кролевець. – Угода. «Выпис с книг справ міских кролевецких. Року 1663 мсца ноябра 12 дня. Перед нами, Гарасимом Стасенком, сотником кролевецким на тот час, а Давыдом Евхимовичем, атаманом городовым, Иваном Роменцем, войтом, Яцком Остапевичем, Грицком Борисовичем, бурмистрами, урядом кролевецким, а при нас будучи Ивана Хижняка, Дацка Видиченка, Данила Кгудженка, Грицка Романенка и при инших многих зацних особах сталася певная и неодменная угода: з едное стороны славет- ного пана Михайла Василиевича Дули, мелника подоловского, а з другое стороны пана Ивана Григоровича в тот способ, иж пан Михайло Василевич Дуля доброволне позволил пану Иванови Грегоровичу на той же гребли подоловской на реці Реті от міста Кролевца наперед старых млынов на протве бывшой млын постановити таким способом: скриня по половині, на которой скрині заставок дві Ивана Грегоровича, а з другого боку, кгды поспіет уробит Михайло Висилевич Дуля заставок дві, а по- днимат взвыш воды от старых млынов жа[дно]ю мірою не важился Ивану Грегоро- вичу и инших будынков и приробков […] домы тых двох [зас]тавок, абы вже […бо] лшей не в […]ил[…]ви[…] под[…], що обідве стороны дозволившися[….]или[…], що ест и записано, а ручхудомент (?) рі[…] подане Михайло[…] половину платит Ивану Грегоровичу. С которых то книг и сес выпис при печати звыклой міской ест выдан и стороні потребуючой подан в Кролевцу року вышше именованного. Корыкговал с книгами Ярош Стефанович, писар міский кролевецкий». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50454. Оригінал, завірений печаткою) № 4 1665, лютого 31 (21). – Батурин. – Стверджувальний універсал чернігівського полковника Дем’яна Многогрішного. «Демко Игнатович, полковник вірного Войска его царского пресвітлого величе- ства Запорозкого черніговский. Ознаймуем сим писанем нашим каждому, хто бы того міл потребоват, тепер и по нас наступуючым антецессором, и кому би колвек показано сее наше писане до відомости доносим. Отец Григорий Пронкович (!) и отец Ерофій, священники лю- бецкие, покладали перед нами лист от бившого черніговского полковника пна Ивана Аврамовича на озеро, прозываемое Святое, на храм святое великомчницы Пераскове и на храм Рождества Пресвятой Бцы, церкві любецкие, на вічност наданый и про- сили нас, абысмо и от себе особливий лист на тое ж выдали (?). Теды мы на прозбу помененных священиков будучи склонными и самое ж озеро и от себе лист дали, хотячы по кождом того, абы в том озері и вси хто так обывателей любецких и иных не был найменшою перешкодою и ..не важился кривды чиныты и отдалят. А хто бы мимо сее писане сміл и важился якого колвек в ловленю […], кождый таковый […] міет заплатит ко[…]чы приказуем кон[ечне?...]. З Куликовки июля […]». 78 Сіверянський літопис (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50456. Оригінал, завірений печаткою. Запис на звороті ХVІІІ ст.: «Універсал полковника черниговского Демка Игнатовича подтверди- телний 1665 года июля 21 д. по представлению сщеников Грыгория Прокоповича и Ерофия, состоявший на надание до храмов Рождественского и Параскевского озеро, прозиваемое Стое, и о нечинениї в том им ниякой перешкоди») № 5 1668, лютого 26 (16). – Батурин. – Універсал ніжинського полковника Пилипа Уманця. «Филип Иванович Уманец, полковник Войска его црского пресвітлого величе- ства Запорозкого ніжинский. Ознаймуем сим нашим писанем кому о том відати належало, а особливе и ме- новите пну сотникови новомлинскому, атаману городовому, вуйтови тамошнему до відомости доносим, иж мы респектуючи на кошт и працу и робленя греблі пна Ивана Омеляновича и Опанаса, товаришов войскових и обывателей новомлинских, у рос- ториговами (?) млин на реці Лутаві и Крупце з едною заставкою, теди если оные своим коштом млин и сипане греблі поднімали, яко войсковые люде повинни всіми трома мірочками пожитковати. А если хто втручался на посилок их, помочи додавал, повинны по половині тот доход, приходячый зо млина, брат, а част половины [в] опатрности зоставати. Зачым оным тые всі пожитки пускаем им, козаком новомлин- ским, до ласки нашой и войсковой, варуючи, абы так старшина новомлинская, яко теж товариство и поспулство, найменшое им чинити кривди не важился. А если бы хто сміл и важился мимо сей виразный універсал наш заживати трудност, таковий, яко супротивний волі и росказаню нашему, кождый не увойдет войскового караня, иначей не будет. Писан в Батурині 16 февраля 1668 року. Звыш менований полковник ніжинский». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50455. Оригінал, завірений печаткою) № 6 1668, листопада 6 (жовтня 27). – Стародуб. – Рішення стародубського полков- ника Петра Рославця. «Копія козака сотні 1 полковой Илариона Омелкова. Діялося в Стародубі октоврия двадцат семого тисяча шестсот шестдесят осмого року. Передо мною, Петром Рославцем, полковником Войска Запорозкого староду- бовским, ставши очевисто Стефан Федоренко, обыватель кгарцовский, и Михайло Никитович, козак з Борознина сотні Стародубовской, сами пред себе сознавши, реч свою подали, же в прошлом тисяча шестсот шестдесят шостом року септеврия перво- го дня за позволенем стародубовского воеводы ново на реці Росусі под Борознином, нижей села Росухи, млин своїм коштом а накладом збудовали и греблю заняли. В котором млині колес дві, хлібомелное и валюшное при одном камени постановили и от того ж воеводы за працу и мозуль свои слободи в оном своем млині по первое число септеврия в року тисяча шестсот шестдесят осмом позволенем уживавши и выдержавши послідший термин от воеводы назначоний, нам самом сповистили и писма от нас на часть свою мелницкую жадали. Теди взглядох и праци и кошті на жадане их мелницкое части не отдаляючи от них, в вичност им заховуючи, надали и уважовали, же до скарбу войскового дві мірочки з каменя и з валюшни дві части отдаючи в оном млині, третею частю владіючи одними роки и з валюшни часть ку пожитку своему мают брати и пожитковати (…)* и с того до скарбу войскового мают платити. В том их и потвержаем бить волно части третей мелницкой ни от кого перешкоды и в отракті (?) не міли и яко хотячи оного яко своею владіли и к най- ліпшому своему пожитку оборочали и міл бых и хто ото ку праву отзиват, таковий под виною на вряд слухаючий речи справы коп шестдесят грошей платити мает. На цо задля стверженя и певности ліпшое сей наш лист реченним мелников с подписом руки нашой и при печати дали. Сіверянський літопис 79 Діялось в Стародубові року, мца и дня вышей описанних. В подлінном подпис таков: Петро Рославец, полковник Войска Запорозкого стародубовский. Свідетелствовали: хоружий полковий Григорий Савіцкий. Вахмистр Иван Ващинский (?). Такову подлінную крепость по засвідителствованиї от коммисиї принял и росписалъся козак сотні полковой Дорофей Ларионов син Омелков». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50457. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано: «мисто печати») № 7 1669, лютого 6 (січня 27).–Глухів.– Купча. «Я, Иван Гаврилович ис сыном своим Иваном, мещане и обывателе глуховские, чиним явъне и свідомо сим нашим писмом, кому то потреба відат тепер и в потомные часы, иж есмо з доброй воли нашой продали третюю част у млину, стоячом гребли пана и пастыра новгородского и всего Сивера, в сели Полошъках на риці Слипородi, к тому теж ис полем и з дворищем и зо всем осадовем за с[уму] готовых грошей, то ест за золотых сто личбы литовской[…]. Продал есми ему самому Филипу Охрімовичу Гру[дяці, жо]ні его и потомству его. Волно ему, гді хотя п[родат] и дароват, и кому хотя продат и на свой пожиток об[ернут] яко свое власное. До которой продажи третей части у[….мено]ванного Ивана, так теж и во всем осадові помененой сам ся[…] субмитовал вічными часы помененного Филипа Груд[яку…] не турбоват и во вшеляких мiсцах ни в чом не гамоват. На що для [лі]пъшой віри и певности сий мой доброволный запис даю менованному Филипу Грудяци при людях зацных и віри годных: при пану Филипові Уманцу, на тот час сотнику глуховскому, при пану ата- ману городовом Данилу Рубану и при войту глуховском Федору Яковлевичу, Данило Ясмовский, Степан Осипович, Михайло Лескович, шапочник, Степан Михайлович, могоричники оные персоны. Діялося в Глухови року 1669 мсця ануария 27 Устне и очевисте прошоный о подпис руки от вышменованного Ивана Котляра Гавриловича Кирил Корніевич, писар глуховский, рукою А к сему то запису устне и явъне прошоный от Ивана Гавриловича Роман Ми- хайлович о подпис руки, козак и обивател глуховский. Устне прошоный от того ж Ивана о подпис руки Карп Яковлевич Шаравара, мещанин глу[ховский]. Устне и явъне прошоный от Ивана Гавриловича Роман Михайлович о подпис руки, козак и обивател глуховский. Устне прошоный от того ж Ивана о подпис руки Яков Романович Рыхлик, писар сего запису». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50459. Оригінал, завірений підписами i печаткою) № 8 1669, вересня 17(7). – Глухів. – Угода. «Року тисяча шестсот шестдесят девятого мсця септеврия семого дня. Перед нами, врядом города Глухова, меновите передо мною, Яском Михайловичом Жураховским, сотником Войска Запорозкого глуховским, а при мні будучим Омеля- ном Ивановичом Жураховским, атаманом городовым, так теж Федором Яковлеви- чом, войтом глуховским, и при иных людех зацных и віри годных, при пну Данилу Есманскому, козаку и обывате[лю] глуховском, и при Ходку Щебрянском та теж и при пну Степану, […]ріку полошковском, иж що была спорка и турбация Михалц[и….] ченку с пном Филипом Гридякою за заслужоное свое зо трина[…] літ, за которую заслугу его во всем ему досит (…)*[...] меновите во всіх трох руках под онои ниве ув одной руці под горунови[…]ром из засівом, полтори осмачки жита, у другой руці у Есманском […вер]ху(?) ниву дал засіяна яриною осмачки дві овса […]то проса[….] и в третей руці целины осмачок на сім ему, Михалце, у вічност за грошей золотых 80 Сіверянський літопис двадцат, вола, коровы дві, третюю телицу, свиней о[см…]рицатеро, пол одинадцота золотого на двох одежи далем ему, Михалку, найпірви жупан, кожух, сермягу и все що колвек было потреба за[…] всем тое ему, Михалце, за заслугу его зоплатил. На що для ліпшой віри и певности их, обох сторон, слушное в заплаченю его, Михалки, заслуги поеднане казалисмо до книг міских глуховских зописат и выписавши с книг, випис казали дат ему, Михалце, пну Филипу Гридяце на себе вічный зопис, абы его в том яко его самого, так малжонку и потомство вічними часы не турбовал. При выш написаном уряде и людех зацных писан в Глухові року и дня выш описаного с подписом рук и при печати [...]. Лаврентий Захаревич Долинский, писар на тот час будучий глуховский, руку свою приложил». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50462. Оригінал, пошкоджений, завірений печаткою) № 9 1675, квітня 20 (10). – Ічня. – Купча. «Року тисеча шестсот семдесят пятого, мсця априля десятого дня. Перед нами Остапом Гологарем, вуйтом, Ониском Корогвичем и Мартином Редкою, бурмистрами, на сей час будучими иченскими, ставши очевисто, Хвеско Білоцерковец, сознал речевисто, доброволне до сего запису, иж продал сіножат свою власную, никому ни в чом не заведеную над Удаем, помеж Василевой Грицащенкой сіножати лежачую. Которую купил был Білоцерковец у Ива[на] Яценка посполу з Гришком Антоненком. Прето кром Гришковой половицы свою половицу сіножати и лозу понад рекою Удаем, Давиду Петровичу за вусим золотых полской личбы вічными часы. На чом для вшелякое віри и далшой памяти и сее писмо Хвеско Білоцерковец перед нами вышеописанным урядом и при печати міской Давыду Петровичу для спокойного ему тое сіножати уживаня даем. Писано в Ичні року и дня вышей описаного. Устне прошоный от Федора Білоцерковца о подпис руки Федор Пісоцкий рукою». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50668. Оригінал, завірений печаткою) № 10 1675, квітня 30 (20). – Стародуб. – Купча. «Выпис с книг справ міскых стародубовских права майдебурского. Літа от нароженя Сна Бжия тисяча шестсот семдесят пятого мсца априля двад- цятого дня. Перед урядом міским его црского пресвітаго влчства стародубовским, передо мною Иваном Михайловичом, войтом, Лаврином Яковлевичом, Тимофіем Игнатовичом Нагаскою, бурмистрами, райцами, лавниками, ставши очевисто Александра Григо- риевич Голиченок, козак полку Стародубовского, доброволне признал в тот способ, иж продал половицу двора своего власного, светлиц дві передних и комору, никому ни в чем не пенную и не заведенную ни в какой суммі, стоячий в місті об межу з едной стороны от Костантия Ларионовича, небощика, бывшаго войта, а з другого боку од ринку против шпиталя, за певную готовую, сполно до рук моїх одличоную, сумму пнзей, то ест за коп сімъдесят грошей личби литовской монети доброй пану Василию Яковлевичу, мещанину стародубовскому. Од которого подвора помененый Александра Голиченок, оддаливши себе самого, жону и покревних своих, вічнимы часи не мает упоминатися и встренту міти. Волно пожитковат ему, Василию самому, жоні и потомком и жадним кревним на вічние часы албо теж продат, дать, даровать и ку своему пожитку оборочат. Просили зобополне, абы до книг міских стародубовских было записано. А по записаню и сей выпис з тых же книг ему, Василию Яковлевичу, мещанину стародубовскому, з подписом руки мене, войта, писара міского при печати врядовой для подпартия ест видан. Писан в Стародубі. Иван Михайлович, войт стародубовский, зо всім маистратом. Иосиф Мартинович, міщанин, стародубовский писар». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50669. Оригінал, завірений підписами і печаткою) Сіверянський літопис 81 № 11 1676, травня 20 (10). – Кролевець. – Купча. «Року 1676 мсца мая 10 дня. Перед нам Яном Николаевичем Маковским, сотником кролевецким, Васили- ем Яковлевичом, атаманом городовым, Иваном Шмайданом, войтом, Михайлом Роменъцем и Гапоном Горъбаченъком, бурмистрами, врядом кролевецким, тудеж при бытности так товариства, яко и міщан немало, на тот час на справах міских за- сядаючи, постановывъшися очевысто Иван Никифорович Лучинец, міщанин кро- левецкий, сознане свое доброволное учинил, иж продал поля своего власного ныв седм, лежачого в кгрунті кролевецким, во всіх руках славетному пну Констанътыю Ивановичу Голубу за певную сумъму, исполно до рук моих отличеную, то есть талярый тридцать, ему самому, жоні и потомком его на вічъные, а непорушоные часы з волним шафунком и обовязком от кождого такового хто бы міл уступовати до оной доброволной продажи моей, варую […]им власным коштом и накладом (в каждого уряду) отбувати и очищати […] жона моя, яко и потомки мои и с кревних ближных и далных жадного […] до пна Константыя не міли. Волно ему яко актору и деръжавъци вс[…] поссесией міючи и дыспозыцией яко хтіт ведлуг умислу своего шафо[вати…]. При которой продажи моей (а на тот час при зебраню до выш намененного уряду) бы[ли] люде зацные и віры годные, Конону Ивановичу, Евстафию Лукъяновичу, Ивану Макаровичу, Лукашу Ивановичу, Ивану Кунашовичу, Василию Бабыченку и при [инных] немало будучих и неименованых. Що просили нас о актыковане запис так виш менованного уряду, яко и подукуванных (?) особ, щосмо казали записати и выдати пну Константыю Ивановычу с подписом рук писара міских и притыснением печаты міской кролевецкой, яко и есть выдан року и дня звыш пысанъного. […] Максименко, писар міский кролевецкий, рукою». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50470. Оригінал, завірений печаткою. Запис на звороті: «Купчий запис на сім нив во всіх руках пну Костантию Голубу от міщанина кролевецкого Ивана Лучинца») № 12 1676, травня 26 (16). – Батурин. – Підтвердження купчої. «Року Бжого тисяча шестсот сімдесят шестого мсця мая шестогонадцет дня. Ознаймовал передо мною, Яреміем Андріевичом, сотником батуринским, по- мененний Пархом Перека, обывател візду нашего Батуринского, з Митченок, иж закопал (описка, слід читати «закупил». – Ю.М., І. Т.), на Тютчи прозиваемой, ле- жачую подле заджели (?), на которую сіножат упросил нас урядовне, абы нихто ему жадною перешкодою не бил в кошеню з обивателей митченских, так и инших людей, бы жадной нихто не міл (?) утички до тоей сіножати, а ежели би хто мал отдаляти Пархома Переку вишей помененного, на такового заруки покладаем до шкатули вой- сковой талярей сорок и комишин в фляк (?) сто. Для ліпшой зас певности казалем и печат свою приложит. Діялося в Батурині року и дня вишей описанного. Ярема Анъдріевич, сотник батуринский, Федор Білик, атаман городовий». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50471. Оригінал, завірений печаткою. Запис на звороті: «Купчая от Гички на сіножат надтютчковскую. Року 1719 декаврия 16») № 13 1681, вересня 21 (11). – Кролевець (?). – Купча. «Року Бжого 1681 септеврия 11 дня. Перед нами Иваном Миколаевичем Маковским, сотником кролевецким, Рома- ном Дубовиком, атаманом городовим, Аверкием Антоновичем, войтом, Григорием Мартиновичем и Петром Ивановичем, бурмистрами, персоналне ставши пн. Захарий Иванович Голуб, чинил нам, зуполному вряду кролевецкому, оповедь, иж рожоному своему пну Костантому, бунчуковому войсковому енералному, продал за талярей сто четвертую заставку в млині горішнем подоловском от Дулі тримаючую. Юж теди до 82 Сіверянський літопис того млина горішнего и до нижнего на ровчаку я, Захарий, жона и потомки мої не міюся и оны интересовати и жадних алтераций правных з едноутробним братом моїм я сам, жона и потомки мої не повинны вщинати под зарукою совитою проданного млина на суд енералний варую, рожоному зас моему жоні и потомкам его вікуисте владіти, уживати и кому хотіти тож продати и даровати волно им свое доброе. Що для документалнійшого свядецтва писмо сее до книг наших міских кролевецких казалисмы записати, що ест пред выш менованним урядом кролевецким и записано. С подлінного записа читал сотенний кролевецкий писар Яким Мосціпанов». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50477. Копія ХVІІІ ст.) № 14 1681, вересня 21 (11). – Кролевець. – Випис з кролевецьких міських книг, який містить у собі купчу. «Року Бжого 1681 септеврия 11 д. Перед нами, Иваном Миколаевичем Маковским, сотником кролевецким, Рома- ном Дубовиком, атаманом городовым, Аверкием Антоновичем, войтом, Григорыем Мартыновичем и Петром Ивановичем, бурмистрами, персоналне ставши пан Захарий Иванович Голуб, чынил нам, зуполному вряду кролевецкому, оповід, иж рожоному своему пну Костантому, бунчучному войсковому енералному, продал за талярей сто четвертую заставку в млыні горішнем подоловском от Дулі, тримаючую, юж теды до того млына горішнего и нижнего на ровчаку я, Захарий, жона и потомки мої не міюся и оны вічными часы интересовати и жадных алтераций правных з единоутробным братом моим я сам, жона и потомки мої не повинны вщинати под зарукою совитою проданного млына на суд енералный варую рожоному зас моему, жоні и потомкам его вікуїсте владіти, ужывати и кому хотіти тож продати и даровати волно, як свое доброе. Що для докоменталнійшого свядецтва писмо сее до книг нашых міских кролевецких казалисмо записати. Що ест пред звышменованным урядом кролевецким и записано. Захарий Иванович Голуб. А сей выпис з книг міских при печати міской ствердивши и выписавшы, дан до рук его млс п. Костантому Ивановичу Голубови, бунчучному войсковому енералному. Иные особы духовного стану и свіцкого, при том записі будучые, до которого п. Захарий руку свою подписал и печатию своею ствердил. Тому ест свідомый честный гсдн отц Грыгорий Михайлович, презвитер храму стителя Хва Николая, намісник кролевецкий. Другой честный Гсду отц Григорий Иванович, сщенник Всемилостивого Спаса, передміский кролевецкий. Павел Ведера, Максим Джумін, Сава Сокалский, Ярема Швец, Ведерин зят, значные жытелі кролевецкие. Иван Миколаевич Маковский, сотник кролевецкий, рука власная. Роман Дубовик, атаман городовый. Аверкий Антович (!), войт кролевецкий. Григорый Мартынович, Петро Иванович, бурмистры кролевецкие, пры подписі рук и печатю міскою писмо сее конфірмовали. Петро Грыгориевич, писар на тот час будучый кролевецкий, тут подписал». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50475. Оригінал, завірений печатками) № 15 1682, лютого 25 (14). – Сосниця. – Купча. «Року Бжого тисяча шестсот осмдесят второго мсца феврал[я] четвенадцетого дня. Пред нами, урядом ншим міским сосницким, пред нами Павлом Кричевским, сот- ником сосницким, Кузмою Кондратовичем, войтом сосницким, Григорием Кондрато- вичем, Иваном Даниловичем, бурмистрами, и при бытности Василем Тимофіевичем, ктитором Сто-Троецким сосницким, ставши очевысто Даниел Сухомлиненко, жител и товариш войсковый сосницкий, чинил доброволную оповедь, иж свое власное займище у Ворониже з середним окном млиновым з частю належачое сіножати до Сіверянський літопис 83 того окна на реці Есмані против ліса Трояна продаю и в посессию подаю пну Ивану Холодовичу, мещанину и купцу воронизкому, за певную сумму талярей двадцят спол- на личбы полское у вічност. В том варую, абы я сам, жона и діти нши, и с кревних нших близких и далеких не втручалис и жадного утиску пну Ивану Холодовичу не важилис чинити под совітою заплатою сумми выш мененое. Волно будет пну Ивану Холодовичу тим займищем и на нем зостаючим окнум млиновим ему самому, жоні и потомству его вічне диспоновати, цале деклярую. Мы, уряд вышменений, чуючи доброволное Данила Сухомлиненка сознание в продаже займища у Воронижу з се- редним окном и частю належачой сіножати и з прозбы его ж казалисмо записати и стороні потребуючой з подписом рук и притисненем печати урядовой выдати. Писан в Сосниці року выш мененного. До тоей справы уряд подписался: Павел Кричевский, сотник сосницкий. Козма Кондратович, войт сосницкий, з бурмистрами». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50478. Оригінал, завірений печаткою) № 16 1685, березня 26 (16). – Кролевець. – Випис з кролевецьких війтівських книг, який містить купчу. «Випис с книг ратуша кролевецкого войтовских Року Бжого 1685 марта 16 дня. За відомом пна Костянтина Ивановича Голуба, бунчучного Войска их црского пресвітлого влчства Запорозкого енералного, перед нами Иваном Миколаевичем Маковским, сотником кролевецким, Калеником Федоровичом, атаманом городовым, Петром Ивановичом, войтом, Григорием Мартыновичем и Стефаном Ювъхимовичом, бурмистрами кролевецкими, постановившыся очевисто Дацко Ващенко, жител и козак наш кролевецкий, обополне с Тимошем, рожоным меншим братом своїм, нам, зуполному урядови кролевецкому, чинили оповедь, иж на реці Рети низше Резни- кового млына, а вышшей его млсти пна бунчучного и Аверченкового, гребля их по- ложенем зостаючая. На которой гребли кул двы мучних, а третий ступний в клітці одной през небожчика Васка отца их сполне з небожчиком Василем Дейнекою их власъним коштом и працею обополъною на мененной гребли млин ест збудованный. С которого розміровых прыходов так Васко небожчик, бывшый хоружый сотні на- шой Кролевецкой, як и Васил Дейнека, небожчик, значный товариш бывшый сотні ншой и жытел кролевецкий, они сами як товариши до смерти одбирали и ужывали. А по смерти их жоны и потомки их же аж по сее время половинную часть збирают и уживают. Зачим тепер Дацко и Тимуш Ващенки с порады своих приятелей и з свого обополного зезволения свою отцевъскую половинную часть млына, то ест камінь один и половину ступника, продали Григорию Дейнеці, козакови и жителеві ншему кролевецкому, яко ближшому до тоей своей же половины товаришевы своему за зуполную сумму готовых грошей пятсот золотых и талярей двадцяти. Ме[не]ные Ващенки при отобранню грошей своей отцовской проданной половинной части вічными часы выреклися, а Григорию Дейнеці тым купленним млыном ему самому, жоні и потомком его вічысте диспоновати, спокойне уживати и кому хотіти прода- ти и даровати волно. Продажа доброволная и купля сяя ест до книг наших міских кролевецких записанная для памяти в потомъные часы и выпис с книг міских слово в слово выписавшы, при звыклой печати міской потребуючой стороні писарови міскому выдати велілисмо. Діялося в ратуши ншом кролевецком року и дня звыш описаного и пред выш мянованною енералною особою и пред зуполным урядом ншим кролевецким. Иван Миколаевич Маковский, сотник кролевецкий, руку свою приложил». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50480.– Оригінал, завірений підписом і печаткою. Запи- си на звороті: «Петро Григориевич, писар міский кролевецкий, рука власная», «Купчий випис з книг міских кролевецких Григорию Дейнеці на купление одного каменя мучного и половини ступного на греблі на реці Реті между вишшою Го- 84 Сіверянський літопис лубинскою и Аверковскою, и нижшою Резниковою будучой, от Дацка и Тимоша Ващенков в року 1685 марта 16 данний») № 16а 1685-1686.–Звіт про московське посольство піддячого Микити Алексеєва та українського гінця Івана Лисиці (регест) Грамота царів Івана V і Петра І від 10.11. (30.10).1685 р. Скарги на ординців, які вчинили наскок на Полтаву і взяли великий полон. Відписка посла до В.В. Голіцина 22 (12).12.1685 р. (з Батурина) Я прибув у Батурин 5 грудня, 6 числа був у гетьмана Самойловича, а 7 числа послав до Мазепи перекладача Аврама. 11 грудня до мене приїздив Мазепа. Я за- тримався в Батурині, бо гетьман Самойлович буде писати до константинопольського патріарха; думають, кого послати зі мною. Були у Самойловича в Батурині запорожці. Мова йшла про ординців. Відписка посла до В.В. Голіцина 3.01.1686 (24.12.1685 р.) (з Батурина) Були переговори з гетьманом, мова йшла про Кочубея. Самойлович хоче писати листа до кримського хана, користуючись оказією. 26 грудня треба виїхати з Батурина. З послом гетьман дав свого посланця «Ли- сиченка» з трьома чоловіками. Відписка посла до В.В. Голіцина 15(5).2.1686 р. (з Перекопа) З Переволочної виїхали на Січ. Перед Січчю нас зустрів осавул з 15 козаками з військовим прапором. 16 січня прийшов до посла та «Ивану Лисице». Рада в колі. Військовий прапор з польським гербом (одноголовий орел). Посол передав лист щодо його пропуску і провідників, який прочитали в раді. Були у хана і з ханською грамотою посол вирушив у Константинополь. Лист Магмет-султана до Абу-Бекіра, в якому мова йшла про запорожців. Лист патріарха Досифея до боярина. (РДАДА. Ф. 89. Оп. 1. № 1685 р. Арк. 60, 103,105,107, 109, 116, 143-145, 158. Оригінал) № 17 1687, вересня 21(11). – Глухів. – Купча. «Року 1687 мсця септеврия 11 дня Передо мною Василием Феодоровичем, сотником глуховским, Войска их црского прес. вел. Запорозкого, Алексіем Михайловичем Туранским, городовим атаманом, Герасимом Тимофіевичем, войтом, Демяном Ивановичем, Яремою Михайловичем, бурмистрами, инных людей зацных товариства войскового и мещан при том немало было. Постановившися очевисто перед нами, урадом, Стефан Шмы[н], обывател села Полошкова, сознавал явне, ясне и доброволне, мовячи таковым словом, иж панове урад продалем плец свой з хатою з огородом и з двома садками и з гаем власний мой, ни в чом никому не пенний и не заведений, лежачий на селі Полошкові, межею од Ивана Маджуги, а з другой сторони межа улицею од Андрія Соплі, за готовую суму золотих сто. Продалем пну Кондрату Филиповичу Грідяці, козаку и обивателю глу- ховскому, ему самому, жоні и дітям его у вічност и в спокойное держане. Волно ему, пану Гридяці, сюю куплю свою дат, дарова, зміняти, на церков ликговат и як хотя диспонуват. А я юж, Стефан, в тую помянутого продажного пляцу отдаляю самого себе, жону и діти мої приятелей близких и далекых, жебы нихто не важился юж пана Гридяку за тую мою продаж турбовати, для чого и рукоданной сее писмо мое пану Гридяці даю, при звыклой печати урадовой и з подписом руки писарской. Діялося в Глухові року и дня вышей написанного. Гаврил Ясликовский, писар глуховский, рукою» Запис на звороті: «От Стефана Шмина, жителя полошковского, на плец з двором, садами в селі Полошкові пну Грудяці». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50485. Оригінал, завірений печаткою) Сіверянський літопис 85 № 18 1695 р. – Уривок з судової книги Козельця, в якому містяться відомості про київського полковника Костянтина Мокієвського. «Експедиция Очаковская. Року 1694 п. Константин Мокіевский, полковник киевский, за позволенем ясно- велможного его мл. пана Иоана Мазепи, Войска их царского пресвітлого величества Запорозского, с приданними полками охотноохочими Пашковского и Михайла Палаженченка и с Паліем ходили под Очаков, где значную добичу взяли и чтири корогвы янчар збили и корогвы побрали. А то справил своею отвагою мененный пан полковник киевский, который сам вперед з своим полком на піхоту янчарскую скочил, много порубали и много побрали живцем. Діялося в пяток 3 августа, с кото- рими неволниками отдали п. гетману и три корогві, бо четвертую в бою подрано. А корогвы были жовтиі. З неволниками послано с полку нашого Киевского п.Ивана Фалковского, Романа Рожанского, сотника гоголевского, на Москкву, придавши им з кождой сотні по килка товаришов, которих значне пожаловали их цар. пресвітлое величество. По той значной вікториї над неприятелми помененного пана полковника, гди Бог немалим фрасунком навыдити рачил, бо ему жона Анастасия Зеленковна року 1695 в похвалную суботу померла, зоставивши дві дочки маленкиі Анну и На- стасию. Была тая пані барзо мудрая, набожная, убогих великая милосниця, ніgды не прожновала, завше албо читала, албо до церкви Божой що справовала. Тіло еи отпро- важено до Остра. Которое зоставало през свята воскресенские на слободі в церкви мурованой, а по святах воскресенских отпроважено до Печерского и там также килка недел зоставало в преділі, а потим погребено там же на цминтарі печерском в гробі мурованом. Потим того ж сестренец мененного п. полковника Иоан в той же Пост Великий помер и в Вербную суботу похован у Преображения Господня в Козелцу. Потим брат его рожоный Андрей в Батурині помер и похован в Баришполі. Того ж року пані Войнеровская (!), сестра рожоная его мл. пана гетмана, померла, хорою по- стригшися в иноческий чин пречестною госпожою Мартою Магдалиною, Мазепиною маткою, а игуменіею печерскою. Того ж року ясневелможный его мл. пан гетман Иоан Мазепа з их царского пресвітлого величества войсками Кезикермен, Ослам, городок Шиндерія и Таван узяли и дощенту знесли и в Тавані свое осадили войско. Трвали тие городки под турецким цесароом близко пятидесят літ, але Таван барзо давно, як пишет Білский, взято. В тих городках барзо много армат и скарбов, тилко барзо зле учинили, иж як рабовали, запалили и много и наших погоріло. Много над всіх и там доказовал той же прерожоный пан Мокіевский, полковник киевский, бо на самый стос сам собою ис товариством кидався, до которого из инших полков товариство охоче приставало ис своим полком, тилко ему приписуючи славу, отказуючи, хто спитал: и мы Киевского полку, бо и наперед там в ниж січы под городки водными суднами зайшол и станол и зараз неприятелеві подгородки показался. Много того зацного и отважного мужа рицерских ділностий, которих трудно до выписаня. Носит той дом за герб ключ жолтый в полю блакитном, от давних літ продком его за услугы их, которые отчизні своей и Речи Посполитим (!) морем и полем отправовали, в татар- скую и турецкую землю впадаючи, от королев полских данный». (БПАН. ВР. № 280. Арк. 115 зв., 116 зв. Опубліковано: Возняк М. Хто ж автор т. зв. літопису Самовидця?. Львів, 1933. С. 62-63) № 19 1696, червня 16 (6). –Глухів. – Купча. «Року Бжого тисяча шестсот девятдесятого мсця июня 6 д. Я, Галька Матвіїха Гречаная, з пасинками моїми Анъдрушком и Стефаном, жителі орловские, відомо чиним и сознаем явне в кожного суду и права писмом, иж прода- лисмо сіножать свою власную, никому не пенную и не заведеную, лежачую взявши от Слизници понад Свесою уз шлях ямъполский до сіножати Василя Соловейка ямполского, его мл. пану Кондратови Филиповичу Грудяце за сумму грошей золо- 86 Сіверянський літопис тих тридцять. Якую руками нашими принявши, тую от нас проданую сіножать, так як наменило, в моць в посесию и вічное владіние ему, пану Грудяце, пущаем, же вже не повинни мы сами, так малжонки и потомъкове наши, пртелі близкие и далекие, инътересоватися и жадного уступу міты. Якую теды куплю и продажу оповювши уряду міскому, тих же для стверженя лучшого и просилисмо его млсти пана Василия Федоровича, сотника глуховского, пана Алексія Туранского, атамана городового, Савы Федоровича Почаповця, войта, Давида Яковлевича, Ивана Прокоповича, бурмистров, о притиснене печати міской и о подписи руки писарское. Діялося в Глухові року и дня звыш писанного. В. Игнатович Безпалий, писар[….]». Запис на звороті: «От Гречаной данная купчая на сіножат от Слизниці над Свесю». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50506. Оригінал, завірений печаткою) № 20 1697, травня 24 (14). – Кролевець. – Випис з кролевецьких війтівських книг, який містить заповіт. «Выпис з книг міских кролевецких. Року Бжого тысяча шестсот девятдесят семого мсця мая 14 дня. Перед зуполным урядом міским кролевецким, Иоаном Николаевичом Маковским, сотником, Федором Королем, атаманом городовым, Максимом Ефремовичом, вой- том, Иваном Андріевичом, Федором Иосифовычом, бурмистрами, и при бытности жителей добротовских віри годних, при Конону Мірочнику, Павлу Малому, Тимошу Михайленку, Трохиму Сотченку, Панку Гриценку, Антону Чайці, Остапу Пулынченку и Денису Пулынченку, алтыновских я, раб Бжий, Захарий Пулынченко, жител до- бротовский, чиню відомо сим моїм остатним тестаментом, иж будучи блызший ко смерти, нежелы ко животу, а видячи сынов своїх Грицка и Карпа пустодомцов и марнотратцов, не памятаючих страху Бжого и приказаня моего не слухаючих, еще при совершеной памяти роспоряжаю все имение свое отцевское и набытое. Во первых Грицко, сын мой старший, жебы ні до чого діла не міл, бом двойчи на господарстві сидылем, а оного марно потратыв. Карпу, теж сынови меншому, ежели попрестанет лотровати и господарства пилновати будет, то двор мой ему отказую. Которий ку- пилем в Лыхацкого з огородом и зо всім будынком, гай над Тереховою з одного боку од Алтыновки по ярок и […шутков]ский. Ему ж, Карпу, дочці моей меншой Орині отказую млын на речці Коропі з обох сторон з лісами и з гаями, другий на Тереховой млынок тож з гаями ей же, Орыні, в Алтыновці огородов два и поле все Орыні. Так теж и двор, где сам живу, з обома огородами и зо всім кгрунтом, в Добротові лежачий, Орыні. Грицкувым дітем, а моїм внукам, Кирику отказую быка, а дівчатам корову и дві овці. А тіло мое многогрішное по преставлениї дочка моя Орына повинна (це слово написано двічі. – Ю.М., І.Т.) по християнску погребти яко то сорокоуста […] и столи всі пооправлят. А хто бы мів сей мой остатней волі и тестамент сей касоват, з сынов албо з родычов, з блызких и далеких, илы теж перед яким урядом, то таковый мает зо мною росправитися пред нелицемірным судиею егда имат воздает комуждо по ділом и подпадет тому идеже должен (?) рок. На що для ліпшой віри и певности за мої сей тестамент при печати міской и сотницкой, в потомние часы служачий, веліли мы выдати. В Кролевцу року и дня вышписаного». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50509. Оригінал, завірений печаткою) № 21 1702, серпня 7 (липня 27) і 1711, червня 30 (19). – Батурин. – Випис з батурин- ських ратушних книг, який містить у собі купчі. «Випис с книг міских ратуша батуринского. Року тисяча семсот второго мсця июля двадцят семого дня. Перед нами, Димитрием Нестеренком, сотником, Гордіем Хрисановичем, атаманом Сіверянський літопис 87 городовим, Романом Тимоновичем, войтом, Самуйлом Григориевичем, бурмистром, батуринскими, ставши очевисто Исай вмісто отца своего Матвія Ющенка, недавно перед сим змерлого, и Тимуш Срокгий, жителі митченковскиї, ясне, явне и добровол- не, без жадного примушеня зезнали в тие слова: Міючи мы у себе млынок вешняк по половині о едном колі мучном на греблі, сполним коштом нашим засипаной, нижей Роговнилчиного млынка от Сейму на річці, зовемой Тютчой, там же, в Митченках, построений, з ставком в конци тоей же Тютчой учиненним, ловлею рибною и лозою на ставку будучою, якая лоза особно мні, Тимушу Строкгому, належала, продалисмо его млсти пну Павлу Дублянскому, канцеляристі войско[во]му, за сумму доброй монети личбы литовской тисячу чтиринадцят золотих и, отличівши всі сполна, по- ділилисмося з собою, що кому з нас довелося. Зачим яко самих себе, так жен и дітей нших, и приятелей близких и далеких, от того помененного млинка отдаляем и цале оного зрекаемся. А его млсти пну Павлу Дублянскому, канцеляристі войсковому, яко поссесорові, панюй малжонці и потомком их волно есть и будет оним млином владіти, дати, продати, даровати, диспоновати и як хотя по своей волі з оного по- житки отбірати, не дознают жадное и найменшое ні от кого турбациї. А если бы хто міл з потомков наших или з покревних близких и далеких турбацию взновлял, теды мы сами повинни ставши у кождого права и суду и, где тая потреба укажет, пна Дуб- лянского заступати, такую выну кладучи на турбатора и отзовцу неслушного, абы ему, пну Дублянскому, вишей речонную сумму сувито поповнял. Мы теды, уряд міский батуринский, внимателно вислухавши, велілисмо жо книг записати, а з книг слово в слово виписавши, потребуючой стороні, пну Павлу Дуб- лянскому, з притисненем печати міской и з подписом руки писарскої видалилисмо. Лукиян Федорович, писар, рукою. Року тисяча сімсот первогонадцят мсця июня девятогонадцят дня над рікою Дніпром у порога Ненаситъца в таборі будучи, продалем греблю, в Митченках лежа- чую, з млыном вешняком и ставом, як ся в себі мает, его млсти пну Ивану Чернишу, полъковникови гадяцкому, за сумму якая есть выражена внутр сего купчого писания моего и вручивши оное его млсти в вічность во свідителство, абы и в потомние времена віра была дана, власною моею рукою на оной купчой подписуюся. Павел Дублянский, писар полковий стародубовский». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50686. Оригінал, завірений печаткою) № 22 1709, січня 20 (9). – Чернігів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського. «Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоанн Ско- ропадский. Вам, войтови села Макова зо всіми тамошними посполитими людми, ознаймуем иж донеслося нам відати, же вы, бунтовничый узявши перед себе способ, самоволне и неналежне хотячи з посполитой в[илама]тися тягости, не хочете державці своему п. Федору Олшанскому, товаришеви войсковому значному, отдавати послушенства. Зачим міти хочем и рейментарско пилно приказуем, абысте яко прежде во всяком найдовалися послушенстви и належитую в подданстві отбывали повинность, тако и теперь ему, п. Федору абысте в оной же подданской найдовалися повинности. До- кладаем зась тое, же если бы хто з тяглих вашего села Макова людей ухороняючися от подачек, похотіл до реестрового козацкого вписатися компуту, до которого з давних час не належали. Теды приказуем пилно, абы таких людей яко до компуту и реестру козацкого не приймовано и не вписувано, тако если бы хто насиловне схотіл и упарте о тое старатися, такого позволяем не тилко на худобі, леч и на здоровю карати. Дан в Вороніжу року 1709 януар. 9 Звышменований гетман рукою власною». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57810. Копія кінця ХІХ ст. рукою О.М. Лазаревського) 88 Сіверянський літопис № 23 1709, лютого 6 (січня 26). – Ніжин. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського. «Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского гетман Иоанн Ско- ропадский. Пану полковникові Войска его ж царского прсвітлого величества Запорозского ніжинскому з старшиною полковою, п. сотникови бахмацкому и всім як войсковым, так и посполитим, тоей сотні обывателем, кому бы колвек о том відати належало, озна- ймуем иж прекладала нам жалобливе через суппліку свою п. Феодосия Мойсіевна, овдовілая жона небожчика п. Андрія Небаби, зейшлого сотника шаповаловского, что за антецессора нашого бывшого гетмана первей остров еї отчизный з сіножатми, под Бахмачем лежачий, отобрано и для кошеня сіна до двора бахмацкого обернено, а на- потом и част, якая от давных часов з млына там же, в острові под Бахмачем будучого, на ных ишла, третий год тому отнята и туда ж обернена. И просила нас, абысмо по прежному в владіне оной и остров тот з сіножатми и част тую з оного млына, перед сим на ных отбіраемую, знову привернули и універсалом нашим потвердили. Мы теды, гетман, оказуючи оной наше политоване, взглядом удовства еї, а респектуючи и на войсковие зейшлого малжонка еї услуги и праци, приворочаем оной тие сіножати в зуполное прежное владіне и часть розміров, з оного млына приходячих, знову при ней заховуем, позволяючи оной як сіножатми, так и частю того владіти и пожитко- вати. Якую нашу волю и універсалом сим нашим ствержаючи, пилно міти хочем и рейментарско приказуем, абы жаден як з пп. старшини вышписанной, так и ніхто инший з войсковых и посполитих, меновите бахмацких обывателей, не важилися оной в отбіраню части з оного млына, на ней належной, и владіню оних сіножатей жадной найменшой чинити трудности и перешкоди. Дан в Ніжині року 1709 януария 26 дня. Звыш менований гетман рукою власною». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50688. Оригінал, завірений підписом і печаткою) № 24 1709, вересня 12 (1). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського. «Пресвітлійшаго и державнійшаго великого гсдра его црского сшеннійшаго влчства Войск Запорожских обоїх сторон Днепра гетман Иоанн Скоропадский. Пну полковникові Войска его црского пресвітлого влчства Запорожского ні- жинскому, старшині полковой, а особливе пну сотникові короповскому з тамошным урядом и кождому, колвек о том відати надлежит, сим універсалным писанем ншим ознаймуем, иж просил нас пан Михайло Забіла, ассаул полковый ніжинский, о надане себі села Райгородка в сотні Короповской знайдуючогося. Мы прето, гет- ман, слушному его прошению давши у себе місце, а до того респектуючи на его от молодих літ в Войску Запорожском услуги и заслуги, которые и тепер, зостаючи на том ассаулства полкового ураді, неліниво ронит яко тое село Райгородок зо всіми до его принадлежащими кгрунтами и угодиями ему, пну Михайлу Забілі, надаемо. Так позволяем от тамошных посполитих людей всякие повинности и послушенства отбирати. Зачим абы пан подковник ніжинский з старшиною полковою, а особливе п. сотник короповский з тамошним урядом, и нихто з войскових и посполитых всякого чину людей не сміли и не важилися ему, пану Михайлу Забілі, ассаулові полковому ніжинскому, в владіню того села Райгородка и в отбираню от тамошных посполитих людей повинности и послушенства, найменшой чинити перешкоды и трудности. Тут же абы греблю Царувскую по давнему обыкновению общим шарварком допомагано гатит и як належить умоцняти, поневаж тая гребля всім ест до переїзду потребна, пилно приказуем. Дан в Глухові септеврия 1 року 1709. Звыш менованный гетман рукою власною». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50689. Тогочасна копія. Внизу документа намальоване коло, всередині якого написано «Містце печати») Сіверянський літопис 89 № 25 1713, листопада 17 (6). – Батурин. – Лист-клопотання Івана Гордієнка, бату- ринського городового отамана, та війта Івана Стефановича, до генерального судді Семена Чуйкевича (?). «Велможний мсці пне судия войсковий енералний, нам велце мстивий добродію. Ми, ниже подписанний уряд, вносим инъстанцию до велможности ва- шой пну и млстивому добродіеви за сим листооказателем, именно Иваном Марченком,обивателем батуринским, козаком сотні нашой, в таковом способі, иж под час битности на святих мученик Маковей помянутий Иван в ніякого на ярмарок пришелця, прозиваемого Семена, слуги также пна якогось, коня мастю світлогнідого за всім як належит и сідлом и з шаблею купив ціною за полчвартинацят коп коп, которого не тилко вун, Иван, куповав, але и много на тое ест людей, якие его купо- вали впред еще сего Ивана, именно Наум Иванович и Васил Брожченко, за которого давали ціну коп одинацят, а виш писаний Иван наложивши ціну и заплатил. И при том велможний и млстивий пне немало ест людей Андрій Бондар и Антон Кравчи- шин зят, Гарасим Литвиненко и Кондрат Пихоненко и много, которие за того коня пили могорич. Теди напотом видячи его коня, же он на ноги слаб, променял на сей час жителеви глуховскому Никиті за коня гнідого. Которого коня отдал члвікови на віру за чотирнацят коп и тепер того коня, якого коня и в дому тепер не маеш. Теди велце велможности вашой упрошаем, даби Никита гроши чотирнацят коп в его, Ивана, принял за коня своего люб зождал, нім повернеся члвік з дороги с конем. О тое постокротне велможности вашой пна и млстивого добродія за тим козаком Иваном упросивши, в сохранение Гду Бгу зо всем благородним домом велможности вашой поручаем. Велможности вашой пну и млстивому добродію нижайшие слуги и подножки. З Батурина 1713 мсця ноеврия 6. Иван Гордіенко, атаман городовий батуринский, Иван Стефанович, вуйт тамош- ний». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50697. Оригінал, завірений печаткою) № 26 1714, березня 3 (лютого 20). – Митченки (?). – Купча. «Я, Иоан, поп митченский, настоятел храму Рождества стаго Иоана Крстителя, чиню відомо сим моїм записом при людех зацних, на тот час пригодившихся, именно при отцу Григорію, свто-вознесенскому митченскому, при отцу Павлу Сиротенкові и при Григорію Кияшці, иж з доброй моей волі продалем свой фолварок за коп осм славетне урожоному его млсти пну Иоану Чарнишеві, полковнику гадяцкому, а сто- ячий в селі Митченках у межу двора пнского, через двор тилко Лисичин. На що для лучшого имовірия подписую своею рукою. Мсця февруарія 20 року 1714. Звиш менований Иоан Пучъковский рукою власною». Запис на звороті: «Запис на фолварок Митченковский от отца Иоанна данний». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50698. Тогочасна копія) № 27 1715, вересня 26 (15). – Глухів. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського. «Копия. Иоанн Скоропадский обіох сторон Дніпра гетман с вірным его царского пресвіт- лого величества Войском Запорожским. Пану полковникові стародубовскому, старшині его полковой, а особливе пану сотнику мглынскому с тамошним урядом, и всім козацкого и посполитого полку Стародубовского обывателем и кому о том відати надлежит, сим нашим оззнаймуем універсалом, иж презентовал нам пан Павел Дублянский, сотник новоміский ста- родубовский, два листы открытие с респекту прежней его явной службы, на уряді полкового писарства будучой, от пана полковника своего ему ж, пану Дублянскому, 90 Сіверянський літопис данные един на заведение футора построения млына и осаженя ку помочи того ж строения слободки на містці (як по розыску высланных полковых, там в Стародубов- щині будучи, показалося) и згодном и ни в чом не пенном, то ест на двох урочищах, именуемых Пустые Будища, при річці Елионці, межи грунтами села Лялич и сло- бодки Краснович в сотні Мглынской найдуючиеся, другий на осаженье слободки на грунті, куплею от священника білогощанского и иных тамошних жителей, а до того и пустовском, от пана Покорского набутом, тож в сотні Мглынской лежачом, такою границею от Лісковаго ручайка дорогою, Великодубровянскою по ручай Галуцвіин- ский и по ручай Дубевский по границу Дубровянскую, зовемую Ляхову, и по границу Красновскую окрісленном, и як на тие дві его Будки строение млына и заведенье хутора так и на малолюдное сельце, прозиванием Лопатни, в уізді Стародубовском будучое, просил нашего гетманского потвержения. Мы, прето, респектуючи на его, пана Дублянского, еще прежные за антецессора нашего бывшаго гетмана в канцел- ляриї войсковой и на годности полкового писарства значные услуги, а надіючися, что и на уряді теперешнего сотничества не ліниво тие ж войсковые працы будет отбывати, выдаем ему, пану сотнику новоміскому, сей наш універсал, которого моцу и кріпостью як тие вышенаміненные слободки с выразным ограничением с заведенным хутором и построенным млыном в спокойное владіние и вікуистую поссесию ему ж, пану Дублянскому, а потом и потомкам его ствержаем, позволяючи в тіх слободках людям селитися из помянутого хутора и млына всякие надлежащие корысти отби- рати, яко упомянутое сельце Лопатни в державі ему ж, пану сотнику, конфирмуем, даючи моц там жиючими людьми яко поддаными владіти и до послушенства упо- требляти, а они в том не повинны спречными быти. В якого того всего спокойном владіниї абы никто старшых и менших Стародубовского полку обывателей, а барзей пан сотник мглынский не важился чинити трудности и препятия пилно упоминаем и рейментарско приказуем. Дан в Глухові с канцелляриї войсковой септеврия 15 д. року 1715-го. В подлинном подписано тако: звиш менованный гетман рукою власною». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 52525. Копія другої половини ХVІІІ ст.) № 28 1717, липня 27 (16). – Ніжин. – Універсал гетьмана Івана Скоропадського. «Его царского пресвітлого величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетман Иоанн Скоропадский. Вам, п. Иоановой Тимошенковой сим нашим одкритим листом обявляем. Поне- важ левенские селяне, поддание пна Петра Корецкого, совокупне з козаками того ж села жителями подавали нам жалостную на вас свою суплику, таковую предлагаючи скаргу, что вы о заводі о спорних кгрунтах между селом Меренковкою и между се- лом Левенкою лежачим, так первей перед судом войсковим енералним, яко и узна- нем пна Якова Лизогуба, бунчукового войскового енералним, принявши конечное опреділение, (жебы вам од села своего Мереновки, а левенцям од их села по дорогу, прозиваемую Зимняк, однюд обідвум сторонам, не переступуючи оной, кгрунтами владіти) и переступивши тое дорожное урочище, веліли землю левенскую зораты и засіяты; в чом преречониї левенские селяне просили у нас справедливосты. Теды мы, принявши их жалобу, яко того не похваляем в. мсти, же закрилистеся над судовую росправу на особливую турбацию нашу в кгрунта, левенцям определенние, вступи- ти, так пилно и сурово приказуем, абысте не тилко до моеї землі, якая од Левенки за дорогою Зимняком лежит, вперед не инътересовалися, леч и скопщини з поля тамошнего неслушне чрез самий упор засіяного, левенцям взяты не збороняем. Если ж бысте еще в якую противность дерзнули входити над сей наш указ, то декляруем, же болшую собі понесете утрату и турбацию. Дан з Ніжина юля 16 року 1717. Звыш менованный гетман рукою власною». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 53292. Тогочасна копія) Сіверянський літопис 91 № 29 1720, травня 18 (7). – Слідство по кримінальній справі. «Року тисяча сімсот двадцятого мсця мая семого числа. На уряді ншом полковом яко и городовом прилуцком, пред нами Михайлом Григориевичем, обозним полковим и наказним полковником прилуцким, Григори- ем Николаевичем, атаманом городовим, Евстафіем Мойсіевичем, войтом, Павлом Шинкгиріем и Василем Кузменком, бурмистрами, был допрошуван Иван Грищенко, козак сотні Варвинской, жител дюгтяровский, з якой причини он жону свою на смерт убил. Теды оний на килкакротное наше питане одказал, же отнюд праві не помню и якой причини тое учинилося забойство, поневаж тогда збитечне пяний был. Мы, прето, хотячи розискати совершенно о том забойстві, велівши изшукати пред себе дівчину, служебку помянутого Грищенка, которая по имени зовется Мотра (по- неваж тилко и семї в его было), питалисмо еї чи свідома она, з якой причини господар еї жону свою убил. Теды она признала так: на самий Світлий ден Воскрсения Хсва пошедши господар мой з своею жоною ополдні до корчми пнской, пили до самого вечера горілку и господар, пришедши передом до господи, звалился перед воротами своїми на дорозі. Которого увидівши члвік иванковский (якого имени и прозваниа не знаю) и увойшедши у двор, сказал мині, что лежит господар мой пред воротами. Я викликавши Демка, брата господарского по отцеви родного, увела з ним господара своего у сінці и он зараз у сінцах (поневаж велми бил пяний) звалившися, заснул, а же мало згодивши и господиня пришедши, тож пяная, лягла на задворках и заснула. По заході зас слонца уже на смерканю пришедши и нам Юско Луценко, тож жител дюгтяровский, збудил господара моего и стал питатися: где жона его если дома или ніт. Поневаж, мовит, треба мні роспитати: за що драгун жону мою побил. И господар мой сказал: я праві не знаю, где она найдуется. Теды Юско стал мене питати о оной господині и я сказала же на задворку лежит. И оний Юско пошол з господаром моїм и найшовши на задворку спячую, збудили и стал помянутий Юско питатися еї: за що драгун жону побил. Так она сказала ему, же увидівши, мовит жона твоя у вокно[…] мное, что драгун мене пяную стал зневоляти до блудодіяниа в корчмі в которой на той час нікого иного не зходилося, стала кгвалту кричат, так оний драгун, вибігши на двор, побил еї за тое. Якие слова почувши еї господар, там же з Юском стоячиї, сказал, аж ти праві такая доб[…], вдарил еї сидячую ногою в чоботі будучую у щоку и кгды она од того удару звалилася, так он доволно стал ей бити и бил сколко хотіл ногою, од которого заледво помянутий Юско з Грицком Безченком, туда ж на галас пришедшим, оборонили. И когда оний Юско з Безченком пошли з двору, так он и ворота засунул. А господиня с того містца уставши, звалилася под кошарою. Я при- шедши к ней, почала одігати свиткою, и она ко мні промовила: одігай праві, не одігай, а уже я не буду жива и с того містца уставши, пошла в загородку ховатися. А он пошол за нею слідом и я почала его просити, жебы поперестал уже бити. Потом малое дитя стало плакат в хаті и я господара оставивши, отойшла в хату и того уже не відаю, если найшедши, еї бил болш или ніт. Тилко взявши поясом под руки, виволі(кши) на дривотню, и стал мене кликати: иди, мовит, до своей господині, бо до мене не хоче говорити, ти, мовит, клич: нехай йде в хату. А когда я вийшла на двор и стала кликат еї, так она ні одного слова не промовила, тилко еще мало жива була и взявши оную з господаром, уволокли в хату и положили на землі, а потом, мало згодивши, положили на полу и она я як влягома и живот свой скончила. Призвавши теж Юска Луценка, тож жителя дюгтяровского, пред себе, питалисмо его: если ходил он за яким ділом до Ивана Грищенка и чи виділ як бил помянутий Грищенко жону свою. Теды оний Юско признал так: на самий праздник Воскрсниа Хсва ходил я уже на смерканю до Ивана Грищенка для роспитаня господині его: за що драгун жону мою побил, поневаж она при том била, и избудивши его в сінцах, ходил з ним жони его питатися, которая тогда на задворку спала. Теды она сказала, же за тое, мовит, еї драгун побил, что не допустила ему з мене, пяной, глумитися. Якие слова почувши од еї, муж оной вдарил еї ногою, у чоботі будучою, у щоку. А потом, кгды она звалилася, бил еї ногою доволно, где пришедши Грицко Безченко 92 Сіверянський літопис и мачоха оного Грищенка стали говорити: не забивай ти, Иване, жони своей, она по невинности своей завтра может оправдитися и, взявши его, увели в хату, жеби болш не важился бити. Теды помянутий Грищенко одказал, же завтрашнего дня хиба жону мою побачите мертвую, а не живую, и кгды мы вийшли з двора его, так он и ворота в своем дворі забил и уже того не відаю, если был и болш еї или ніт и на завтрашний ден почули, что оная померла. Потом зас Мари Ющенковой питалисмо: за що еї бил драгун. Теды оная отвітила так: на праздник Воскрсния Хсва надвечор йшла я против овец и когда пришла против корчми пнской, зачула там крик. На которий пришедши к корчмі, одчинила окно и увидівши, что драгун, прозиваемий Матях, борукается з жоною Ивана Грищенка, хотячи юй учинит кгвалт, я стала его просити, чтоб дал юй покуй, поневаж то, мовит, жона не таковая, щоб міл насміхатися. А потом видячи, что он не покидает, учинилам окрик и он тогда уже еї оставивши вибіг на двор и стал мене нещадно бити. Питалис- мо теж оной Ющихи: чи не відает она, чого ради сама жона Грищенкова осталася в корчмі. Теды оная отвітовала, же я, мовит, з ними в компанії не була и не виділа, чого рады осталася, тилко чула од шинкара и шинкарки, что оная Грищенкова упившися велми и не могучи до господи своей дойти, лягла в корчмі спати, а оний шинкар и шинкарка собі також на особном містцу ляглы и оний драгун заставши еї в корчмі спячую, стал бил еї зневоляти до гріху вшетечного и она ему не призволилася. По всем тож питалисмо Юска Луценка и жони его: чи честно покойная Иваниха Грищенковая мешкала.Теды оние под совістию хрстиянскою сказали, же и пошла оная замуж, то нічого худого по ней не чувати било. Мы, прето, висше писанний уряд, вислухавши такового предреченних признатя, казалисмо до уваги звірхнійшой власти записати в ратушу прилуцком року и дня специфікованих. Михайло Григориевич, обозний полковий прилуцкий». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 53974. Оригінал, завірений підписом) № 30 1721 (?). – Рахунки Андрія Горленка. «Копия. Виклад червоных. Ясневелможному далем червоних тридцять. Тернавскому тридцять. Полуніцкому тридцять. Писару енералному червоних чотири. Андрію Марченку на тот час сотнику глуховскому шість червоних. З тих червоних: Покойний ясневелможний перво дал червоних 20. Другим разом дал сорок без трох. В подлинном подпис: А. Гор[ленко]». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 54103. Тогочасна копія) № 31 1722, вересня 29 (18). – Ніжин. – Лист ніжинського полковника Петра Толстого до конотопського сотника Григорія Костенецького. «Мой ласкавий пртель пне сотнику конотопский. З листовного в. мс. донесеня, же козаки числом вусімдесят члвіка, коториї за покойного ясневелможного пна гетмана палубничими и конюшцями були в селі Поповці, сотні в. мс. найдуючиеся, весма не хотят заровно з протчиїми козаками об- щенародних нуж двигати и чинит помоществования, увістилисмося и требуеш в. мс. себі ншего настановления и указу. В отвіт прето в. мс. предлагаем, что мы будем еще о тих палубничих и конюшцях до пна гетмана наказного в Глухов писати и який на тое от его получим резон, не оставим и в. мс. извістии учинити. А что пишеш в. мс., же многое товариство, до оних под протекцию поудававшис, противни, в чом позовет Сіверянський літопис 93 случай зостават и не хотят належитой своей войсковой службы отбувати, то в том уже великое в. мс. нерадение и оспалост. За що яко в. мсти чиним, тим приказуем, абыс всіх тих козаков, которие з подсотні поухиляс, назад по давному до сотні при- вернул, да и впредь бы не допускал им до такого самоволства забыратис, упоминаем. З Ніжина септеврия 18 д. року 1722. В. мсти зичливий пртель его императорского влчства Войска Запор[озкого] пол- ковник ніжинский Петр Толстой». Адреса: «Моему ласкавому приятелеви пну Григорию Костенецкому, сотникові конотопскому, подати». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55025. Оригінал, завірений підписом і печаткою) № 32 1722 р. – Ніжин (?). – Свідчення злодія Федора Романенка (регест). «1722 г. Вор Федор Романенко показал, что будучи пойман в Сумах с поличным, отдан был «до секвестру, где по суду урядовом питан бывши кгнотовим боем, зостал означен врізанием уха и за місто катом вигнан». Потoм он пойман был в воровстві в Ніжині и суд полковий приговорил его: «стосуючися до права посполитого злочинцов таких карати повеліваючого, хочай он, Федор, достоин был смертного караня, еднак для молодих літ его, надіючися, же может покаятися и перейти от тих злих своих учинков, животом даровал и всказал перше киями до полусмерти на мосту бити, а потим, означивши его, Федора, урізанием носа, мистром (?) з міста вигнати». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 53971. Регест документа, записаний рукою О. Лазарев- ського) № 33 1722 р. – Супліка Мирона Юрченка, отамана стаєнного, і Федора Семивола, отамана палубничого, та ін. наказному гетьману Павлу Полуботку. «Велможний мсці пне полковнику черніговский на містцу гетманском резидую- чий, нам велце премлстивійший пне и благонадежнійший добродію Мы, атамани стаенний и палубничий зо всім сколка товариством ншим, падши убо до стопи ног велможности вшей премлстивійшему пну ншему млсти просим в том: служачи ми за преждних гетманов як и за покойного ясневелможного пна служилис- мо, досмотруючи верхового стада и на оное сіно кошовали и для корму возили, також и на палубах когда ясневелможний пан в якую дорогу поход міет, ходили и под такою протекцию и по сие время мешкали. А сего часу без відома велможнаго его млости пна полковника ніжинского под сотню Конотопскую притягнено нас и нами отпра- вуется почта, стойка и прогони безчередно за всю сотню от Покрови Престия Бдци, а тепер с куреня стаенного назначили у войско козаков десят, а с куреня палубного козаков десят, тилко ж велможний и пне за убожеством ншим тоей служби не можем отбувати и под такою протекциею як пошлет Гсдь Бг новоизбранного ясневелможного пна готови служити. О такую млсть велможности вшей, премлстивійшаго пна ншего, пренайпокорнійше просячи, а получивши оную, должни зостаем до жития ншего про здравие и щасливое велможности вшей премлстивійшаго пна ншего пановане Гсда Бга благати, будучи назавше велможности вшей, премлстивійшему пну ншему, пренижайшие подножки Мирон Юрченко, атаман стаенний, с товариством. Федор Семивул, атаман палубничий, с товариством, жители села Поповъки». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55029. Автограф. Запис зверху документа: «Пол[учено] юня 11 д. 1740 году, записан декабрия») № 34 1723, лютого 21 (10). – Глухів. – Наказ ГВК конотопському сотнику Григорію Костенецькому. «Нам зичливий приятелю пне сотнику конотопский. Мирон Юрченко, стаенний, и Федор Семивул, палубничий, атамани з товариством 94 Сіверянський літопис своїм, жетели села Поповки, прекладали нам чрез супліку свою, что в. мст будто без відома его млсти пна полковника ніжинского, привернувши их до сотні в ннішний поход Терковский з куреня стаенного десять члвк, а з куреня палубничого такое ж число опреділил марширувати. А супплікуючие як за прежних гетманов, так и за покойного гетмана Скоропадского стада верхового войскового досмотрували и сіно на тих коней сами ж кошували. А когда самому гетману гетману случаетъся поход и супплікуючие на палубах ити повинни, жебы теды и од ннішнего походу были волни, просили ншого до в. мсти указу. Теды мы, розсуждаючи, же если по млсти императорского влчства избрати нового гетмана нам позволено будет и оному указан будет куда поход, то на палубах на яких супплікуючие ходят, не было б кому ехати, з тих мір жадаю (?) в. мсти абы их супплікуючих (це слово закреслено. – Ю.М., І.Т.) до ннішнего Терковского походу не веліл виправовати и жебы оны по прежнему до чого опреділени, того б свого звания и пилновали, приказуем. З Глухова февр. 10 д. року 1723. В. мсти зичливие пртелі». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55030. Тогочасна копія) № 35 1727, березня 30 (19). – Батурин. – «Доношение» батуринського сотника Федора Стожка в ГВК. «В енералную малороссийскую войсковую канцеллярию Доношение Сего 1727 году февраля 10 дня получил я, нижей именованний, з енералной мало- российской войсковой канцелляриї ея императорского величества указ, даби зехати в Конотоп по ділу Василя Комашки, дозорци млинов подлипянских, з швакгром его Михайлом Олешененком, жителем конотопским, заводному и розискат подлинно свідетелми и писменними доказателствами, а именно 1. О побої челобитчику Василю Комашці от отвітчика от отвітчика (слова «от отвітчика» написані двічі. – Ю.М., І.Т.) Михайла Олешененка при церкві ставшомся; 2. О побої жені отвітчиковой от челобитчика учиненному; 3. О допросу тещи челобитчиковой подлуг декрету май- стратового ніжинского; 4. О осми копах у Якова Самборского, отвітчиковом узятих; 5. О одинадцяти копах у жени челобитчиковой отвітчиком взятих; 6. О коні половом отвітчиковом отвітчиком у челобитчика на борг взятом, да и подлуг реестру отвіт- чикового за двадцят и за полчварти копи (?) у челобитчика иміючогося, а особливе о листу писанном з Ніжина до сотника конотопского и до старости подлипянского Купцевича. Також о сліпоті коня, которого отвітчик челобитчику за спустош гаю заставил, да и о протчем покажет челобитчик. И я по оному ея императорского ве- личества указу сего марта 4 дня зехавши туди в Конотоп, о вишше писанном чинил розиск и что з розиска показалося, тое за руками истца, отвітчика, жителей при сем доношениї отсилаю в енералную малороссийскую войсковую канцеллярию Нижайший слуга и подножок Федор Данилов син Стожок, сотник батуринский. А вмісто его по его велению подписал сотенний батуринский писар Иосиф Ри- жий». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50823. Тогочасна копія) № 36 1729, до травня 1 (квітня 20). – с. Попівка (?). – Супліка священика Мойсея Кривецького і всіх парафіян с. Попівки до гетьмана Данила Апостола. «Ясневелможний мсці пне гетмане Войск Запорожских, велце нам премилости- війший пне и всеблгонадежднійший великий добродію. Мы, единостайне сотні Конотопской села Поповки на урочищи, прозиваемом Каріковци, козаки сотенние и конюшовци и палубничие мешкаючие, еще прошлого 728 году в намірении нашом чрез поважнійший рейментарский ясневелможности вшой (до ясне в Бгу преосвяшенного архиепскпа киевского) писаний лист о строение новой церкви и до оной достойного и нам желаемого в священики ест архипастира Сіверянський літопис 95 блгословение получили и потому в началі Гспду, во блгое поспішествующу, церков во имя Всемилостива Спса строїтся и вже знатно надстроїлас. Леч для достроения оной единим своим куточком купленой деревні иміючойся у устечку (без помощи тамошних нших поповцов) не можемо вивезти, а прежная церков, и нні стоячая, поповцам за обще строена и околичние села по указу чинили у воженни дерева по- моч. Того ради всі единостайне до поважних стоп ясневелможности вшой падши, за поважнійшую в начинании діла ншего до архипастира инстанцию з доземним поклонением блгодарствие приносячи, поважного рейментарского до пна сотника конотопского універсалу просим такова: даби и оние всі селяне нши и вдруг (!) меш- каючие села для достроения церкви по своей возможности в вивозі дерева учинили нам вспомоществование. А мы за полученную и нні надеждную рейментарскую млсть всісмо со женами и дітми ншими до конца жития ншего должни за долголітное и щасливое ясневелможности вшей пноване Гсда Бга и Матер Бжию денно и нощно блгати, назавше зостаючи ясневелможности вшой, нам всенадежднійшому добродію, всенижайшие раби и подножки Смирений иерей Моисей Кривецкий каріковский. Кузма Салогуб, Иван Тищенко, ктитори, зо всім братством». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 55033. Оригінал. Запис зверху документа: «Под[ано] април[я] 20 д. 1729») № 37 1731, листопада 26 (15). – Глухів. – Універсал-наказ гетьмана Данила Апостола отаману жолдаків. «Атамане жалдацкий з товариством. Андрея Негейфля, капитана вшего, любо на время от команди жолдацкой отстави- лисмо, однак разсудивши, что в той команді надлежащаго правления без опреділения при оной капитана не будет, по-прежнему ему, Андрею Негефелю, поліценна от нас над вами камманда, которому міете яко командіру своему во всем, что надлежит до службы ншой, отдават послушенство и повиновение. А он, Негефель, подлуг данной ему от нас инструкциї повинен спрововатис и по оной надлежащое чинит исполнение, опасуяся на себе от нас гніву и неотпустного штрафу, обявляем. З Глухова ноеврия 15 дня 1731 года. Ея императорского величества Войска Запорожского обоїх сторон Дніпра гетман и кавалер Д.Ап[остол]». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 51207. Тогочасна копія) № 38 1738, грудня 16 (5). – Костеничи. – Лист Христини Ракушки-Романовської до Петра Іскрицького. «Мсці пане Искрицкий, мні велце мсцівый пане и блгодітелю. Был посланый от в. мс. мс. пана з листом о озерку Слабоні, якобы я воровским способом оное неводком тягнула. А я прежде сего в небытности в. мс. мс. пана поси- лала лист велможного его милости пана Жоравки, пана полковника стародубовского, в котором позволено оное озерце тягнут. И сіно наше забрал староста или другые, которые люде в мс. м. пан чи за відомом вшим или ніт. Тепер на лист в. мс. м. пана отвіт чинячи: прошу всепокорне оного мні озерца тягнут не поборонить. За що впред всезичливе отслуживати должни. В. мс., м. м. пана, и блгодітеля всіх добр всезичливая Христина Иванова Ракушка Романовская. З Костенич декемврия 5 д. 1738 року. Ежели ж в. мс. м. пан весма не хочете оного озерца Слабоні нам позволити тяг- нути, теди покорне прошу принамній так позволити и на власть полковничую, и в. мс. м. пану, и нам тут же по любви елико сущой хрстианской пожаловати тягнути». Адреса: «Его млсти пану Петру Искрицкому, товаришеви Войск Запорозских бунчуковому, моему велце м.пану и особливому блгодітелеви, всепокорне». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57479. С. 165-167. Оригінал) 96 Сіверянський літопис № 39 1743, липня 1 (червня 20) . – Адамівка. – Лист Наталі Розум (!) до сина, графа Олексія Григоровича Розумовського. «Вселюбезнійший сину мой Алексій Григориевич. Прежде сего писала я к вам, любезнійшому сину, об обозном бившому полковому черніговскому Ивану Сахновскому и сотнику бившом менском Якиму Сахновскому. Которой обозний обрітается в Санкт-Петербурхи, о(…)*ставлении илі в чем они вас, любезнійшаго сина моего, просят. Того для и нні вторително вас, любезнійшаго сина моего, прошу: в чем оние же бившие обозний и сотник Сахновские вас же, лю- безнійшаго сина моего, просят не оставить и содержать в високой своей милости. В чем я надежна будучи, з Божиим и моим родителским блгословением пребивая, в незабвении моих матерских молитвах вас оставлю (?), остаю навсегда 1743 (?) году юня 20 дня. Адамовка». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 57479. С. 122. Тогочасна копія) № 40 1746, квітня 23 (12). – Глинськ. – Зізнання Оришки Кравець у дітовбивстві. «Копия. 1746 году априля 12 д. Представленная при писменном виду прикащиком андріевским Костантием Со- коловским в сотенное Глинское правление дівка в оном сотенном правлениї добро- волно, допрашиванна, сказала: яко имя ей Оришка Кравцівна. Родилась она от отца своего Якова Кравця в селі Хоминцях, где в Хоминцях по разних людех з отцем своїм и маткою живучи по сусідех в возраст пришедши, искаючи себі місця, прошлого [1]744 году пришла она, Оришка Кравцівна, доброхотно в Глинск до Якова Жуковского, тогда будучаго значкового, а нині бунчукового товариша, служить. В которого Якова Жуковского, живучи поденщиком, за наем от оного [1]744 года работала. Прошлого же [1]745 году в Петров пост пойшла она, Кравцівна, з двора его, Жуковского, в ве- чер между челядь гулять. Где гуляючи, зойшедшись з нею козака глинского Матвія Губки син Иван, откликав на сторону ея от челяди и стал подмовлять, чтоби она от того Василя Винника, кой еї засватал бил, откинула, обявляя ей яко за себе во жену взять хочет и в тое время взявши ея, повел в свой огород и тамо в огороді насилно с нею беззаконний гріх в иміючойся в оном огороді соломі учинил. И от того часу с ним, Иваном Губченком, много гріх творила, от чего и бременнна стала, а боліе онаго Ивана Губченка ни с ким она, Кравцівна, таковаго беззаконного гріха не иміла. А сего [1]746 году априля 5 д., видя себе яко уже міет от нея дитина родитися, убоявшись того, живучой в наймах в означенного Якова Жуковского, жені Гапки Вовчарки объявляла яко міет бежать. Которая Овчарка говорила ней, чтоби бежавши, ишла прамо в Андреевку, мовлячи: там де в Андреевки будеш в приказщика жит. Почему она, Кравцовна,ноччю тайно от него, Якова Жуковского, и бежала и пойшедши за урочище зовемие Дашки, тамо в лісі, не відает под чиїм огородом, дитя родила живое и убоявшис, чтоби тего (!) от ней родившагося дитяти нихто не увиділ, виломивши с плоту паличку, оной дитини шию наскроз до горла проколола, от чего оная дитина и умре. Которую уже неживую под тім огородом под яким и родила, под тином по- ложивши, листям и землею нагребла и с того міста чрез село Гудими пойшла прамо в село Андреевку, где в Андреевки у человіка, а як тому человіку имя и прозвание не знает, упрохалась на ноч. В которого два дни и дві ночи била, откудова прикащиком тамошним андріевским взята и в сотенное Глинское правление предъставленна и что показала, то самою правдою на том во місто себе упросила подписатись. В подлинном подписано: К сему допросу во місто Оришки Кравцовни яко неграмотной по ея прошению житель глинский Григорий Томашенко руку приложил. С подлинним допросом сводил писар сотенный глинский Павел Николаев». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 54037. Тогочасна копія) Сіверянський літопис 97 № 41 1752, лютого 17 (6). – Глухів. – Універсал гетьмана Кирила Розумовського. «Копія. Ея императорского величества (тут подано повний гетьманський титул. – Ю.М., І.Т.) Кирилл Разумовский. Гспдам генералной малороссийской старшині, полковникам, бунчуковим и вой- сковим товаришам, полковой старшині, сотникам з їх урядами, а особливо полковни- кові прилуцкому с полковою старшиною, сотниками, а паче сотникові варвинскому з сотенною старшиною, и кому відати належит, сим нашим універсалом обявляем: бунчуковий товариш Федор Демянович поданим нам доношением представляя предков своїх, діда и отца и его самого многие з начала 712 года понні вірно и без- порочно отправление всероссийскому престолу в войску малороссийском ронение войсковие службі и что де за оние хотя и жаловано ему, Демяновичу, половину селца, то есть восемнадцять двориков полку Ніжинского в сотні Прохорской, точию де з тіх восемнадцяти двориков не толко по его характеру себе содержать, но и служби войсковой отправлять против протчих своей братті бунчкових товарищей он, Федор Демянович, не в состояниї находится, просил о награждениї его за ті предков и самого его в войску малороссийском ронячие войсковие служби и з свободних войскових посполитих дворами, нашего разсмотрения. И мы, респектуючи на оние предков его, бунчукового товариша Демяновича, и самого его войсковие служби, по данной нам от ея императорского величества власти опреділяем ему, бунчуковому товаришу Федору Демяновичу, для ліпшого дому его снабдіния и себе с наслідниками исправления к войсковой службі в полку Прилуцком местечко Варву, в котором по ревизиї 751 году сорок дворов свободних посполитих числилос, со всіми, к нему принадлежащими грунтами и другими посполитскими угодиї, в вічное и потомственное ему и на- следникам его владіние (кромі живущих в том містечке Варві козаков и их козачих грунтах и угодий, кої при своїх волностях и владіниях ненарушимо содержани быть должни) и сим нашим універсалом ему, бунчуковому товаришу Демяновичу, оное містечко Варву со всеми к нему принадлежностми, грунтами и угодиї посполитскими в вічное спокойное и неподвижное владіние утверждаем, повеліваем, дабы полковая прулуцкая старшина полковая, сотники и никто отнюдь в том владениї никакова по- мішателства чинити не дерзали, а войт тех посполитих людей со всім посполством ему, Демяновичу, и наслідникам его были б послушни и подданические должности и повинности отправляли безпрекословно. И за обявлением в полковой прилуцкой канцеляриї сего нашего універсала в оном містечку Варві всіх свободних посполитих с принадлежащими к нему грунтами и угодия отдачу ему, Демяновичу, учинити в оной полковой канцеляриї чрез нарочного старшину. Во укріпление всего того сей наш універсал за подписом нашим и печатю националною малороссийскою. Дан в Глухові 1752 году февраля 6 дня. В подлинном тако: Гетман граф К. Разумовский». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 50762 Тогочасна копія. В кінці документа намальоване коло, в середині якого вписано «Місто печати националной». Запис на маргінесі: «Записан в протоколной книгы под № 901») № 42 1767, лютого 4 (січня 24). – с. Сварків (?). – Розписка-зобов’язання священика Івана Білокожа (?). «1767 году генваря 24 дня я, ниже подписавшийся своеручно, дал сию росписку его велможности генералному подскарбию гдну Якову Марковичу в том, что за утверждением мене от его ясне в Бгу преосвященства архипастирскою грамотою о битиї мні настоящим в селі его велможности Сваркови приходским сщеником должен я всегда его велможност яко гдна своего и дом високопочтенний его велможности почитать и честь отдавать и малійшой противности и оскорбления не оказивая и про- мислу никакого, с которого ущерб би могл его велможности оказатис не буду некогда 98 Сіверянський літопис иміть, а доволствоватис з приходу и с опреділенного грунту на сщеника, як прежние сщеники доволствовалис. От прихожан излишних доходов не должен буду вимагать и взимать, но что надлежит указное толко взимать имію без всякой их обиди и с ними, прихожанами, должен буду обходитис честно, никакого сору и драк не оказивая, но обучать их и наставлять по своей иерейской должности, в благоговениї, честном житиї повинен буду и во всем себе весть так имію и должен як архипастирскою грамотою мні притверженно будет. В чем и своеручно подписался с таковим обовязателством, что ежели би я вишеписанному в чем-либо не устоял, то должен буду того прихода лишитис. К сей росписки умершого сщеника Петра Кохановского (?) зять его Иван Павлов Билокож виш подписался своеручно». (НБУВ. ІР. Ф. І. № 20919. Тогочасна копія) № 43 1786, листопада 22 (11). – Свято-Онуфріївський монастир в Жаботині. Рапорт ігумена Мелхиседека Шаховського до слуцької духовної консисторії про ігуменiв та ченців обителі (регест). Ігумен Мелхиседек Шаховський походив з козаків Чернігівського полку, був уродженцем містечка Понорниці, сином сотенного отамана Стефана Шаховського. Навчався малюванню й архітектурі і сам навчав. Постриг прийняв у 1765 р. у Со- фійському монастирі Києва, в 1770 р. став ієродияконом та ієромонахом. У 1775 р. він керував будівельними роботами, посилався в єпархіальних справах до Москви, у 1782 р. митрополитом Гавриїлом Кремянецьким призначений ігуменом, а у липні 1785 р. переведений до Свято-Онуфріївського монастиря. З 1786 р. був також про- топопом смілянським, черкаським та жаботинським. 37-річний чернець Клавдій (майбутній ігумен цього монастиря) був уродженцем містечка Салтикової Дівиці Ніжинського полку (суч. Куликівського р-ну Чернігів- ської обл.). (Приватний архів о. Ю.Мицика) о. Мицик Юрій Андрійович – доктор історичних наук, професор, головний на- уковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, буд. 4, м. Київ, Україна, 01001). Yuriy Mytzyk – Doctor of History, Professor, Chief Scientist at the M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (vul. Trokhsviatytelska, bud. 4, m. Kyiv, Ukraina, 01001). Тарасенко Інна Юріївна – кандидат історичних наук, науковий співробітник Ін- ституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національ- ної Академії наук України (вул. Трьохсвятительська, буд. 4, м. Київ, Україна, 01001). Inna Tarasenko – Candidate of Historical Sciences, researcher at the M.S. Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine (vul. Trokhsviatytelska, bud. 4, m. Kyiv, Ukraina, 01001). Дата подання: 10 листопада 2019 р. DOI: 10.5281/zenodo.3593568
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162849
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 2518-7430
language Ukrainian
last_indexed 2025-11-24T11:45:43Z
publishDate 2019
publisher Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
record_format dspace
spelling Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
2020-01-17T18:19:15Z
2020-01-17T18:19:15Z
2019
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17) / Ю. Мицик, І. Тарасенко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 6. — С. 72-98. — Бібліогр.: 4 назв. — укр.
2518-7430
DOI: 10.5281/zenodo.3593568
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162849
94 (477)
У публікації представлені документи гетьманів Івана Скоропадського, Дем'яна Многогрішного, Данила Апостола, Кирила Розумовського, ряду полковників та інших старшин, різноманітна ділова документація (купчі, векселі, скарги тощо).
uk
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Сiверянський літопис
Мовою документів
З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
Article
published earlier
spellingShingle З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
Мицик, Ю.
Тарасенко, І.
Мовою документів
title З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
title_full З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
title_fullStr З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
title_full_unstemmed З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
title_short З нових документів до історії Сіверщини (ХVІІ–ХVІІІ ст.) (Частина 17)
title_sort з нових документів до історії сіверщини (хvіі–хvііі ст.) (частина 17)
topic Мовою документів
topic_facet Мовою документів
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162849
work_keys_str_mv AT micikû znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina17
AT tarasenkoí znovihdokumentívdoístoríísíverŝinihvííhvííístčastina17

Similar Items