Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї)
У статті публікуються результати досліджень кургану з кам'яною обкладинкою у насипі, здійснені Житомирською експедицією на курганному могильнику поблизу с. Тепениця Олевського району у 2015 р. Подається історія досліджень курганів із кам'яними конструкціями в насипі на території Середн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Археологія і давня історія України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162988 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) / А.В. Петраускас, Д.В. Бібіков, В.Г. Івакін, С.В. Павленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 75-95. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-162988 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1629882025-02-09T21:55:47Z Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) The Article Dedicated to the Research of the Medieval Mound Near the Village Tepenytsia (to the Question of the Mounds with Stone Constructions at the Middle Dnieper Region) Петраускас, А.В. Бібіков, Д.В. Івакін, В.Г. Павленко, С.В. Публікація археологічних матеріалів У статті публікуються результати досліджень кургану з кам'яною обкладинкою у насипі, здійснені Житомирською експедицією на курганному могильнику поблизу с. Тепениця Олевського району у 2015 р. Подається історія досліджень курганів із кам'яними конструкціями в насипі на території Середнього Подніпров'я (у Житомирському Поліссі та на Пороссі). Розглянуті основні гіпотези щодо походження не характерної для слов'янської й давньоруської поховальної обрядовості традиції обкладання камінням курганних насипів та етнічної приналежності населення, що залишило після себе дані пам'ятки. In the summer of 2015, Zhytomyr expedition conducted archaeological research at the burial mounds at the tract of Long Niva near the village Tepenitsa Olevsky district of Zhytomyr region. As a result, the burial with a stone construction under the embankment was explored and studied. The stone cover was discovered right after the turf layer and completely covered the embankment as if it was an armor. The construction consisted of granite fragments and pieces of quartzite and sandstone. At the bottom of the embankment were stone boulders of large size that became smaller at the top of burial. At the level of the mainland around the embankment placed small ditch that had a form of two arcuate sections. Remains of a skeleton or gravel pit in the burial mound was not discovered (cenotaph). Two large fragments of the potter’s pot was found on the sand pit in the central part of the embankment at the level of the ancient horizon. The practical absence of inventory does not allow date the archaeological complex clearly. A fragment of the pot can be attributed to two chronological periods: the end of IX — the first half of the X century or the second half of the XIII — XIV centuries. 2019 Article Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) / А.В. Петраускас, Д.В. Бібіков, В.Г. Івакін, С.В. Павленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 75-95. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 2227-4952 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162988 904.5(282.247.32-197.4)”653” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів |
| spellingShingle |
Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Петраускас, А.В. Бібіков, Д.В. Івакін, В.Г. Павленко, С.В. Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) Археологія і давня історія України |
| description |
У статті публікуються результати досліджень
кургану з кам'яною обкладинкою у насипі, здійснені Житомирською експедицією на курганному
могильнику поблизу с. Тепениця Олевського району
у 2015 р. Подається історія досліджень курганів із кам'яними конструкціями в насипі на території
Середнього Подніпров'я (у Житомирському Поліссі та на Пороссі). Розглянуті основні гіпотези щодо
походження не характерної для слов'янської й давньоруської поховальної обрядовості традиції обкладання камінням курганних насипів та етнічної приналежності населення, що залишило після себе дані пам'ятки. |
| format |
Article |
| author |
Петраускас, А.В. Бібіков, Д.В. Івакін, В.Г. Павленко, С.В. |
| author_facet |
Петраускас, А.В. Бібіков, Д.В. Івакін, В.Г. Павленко, С.В. |
| author_sort |
Петраускас, А.В. |
| title |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) |
| title_short |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) |
| title_full |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) |
| title_fullStr |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) |
| title_full_unstemmed |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) |
| title_sort |
дослідження середньовічного кургану поблизу с. тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у середньому подніпров'ї) |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Публікація археологічних матеріалів |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/162988 |
| citation_txt |
Дослідження середньовічного кургану поблизу с. Тепениця (до питання про кургани з кам'яними конструкціями у Середньому Подніпров'ї) / А.В. Петраускас, Д.В. Бібіков, В.Г. Івакін, С.В. Павленко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 1 (30). — С. 75-95. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. |
| series |
Археологія і давня історія України |
| work_keys_str_mv |
AT petrauskasav doslídžennâserednʹovíčnogokurganupoblizustepenicâdopitannâprokurganizkamânimikonstrukcíâmiuserednʹomupodníproví AT bíbíkovdv doslídžennâserednʹovíčnogokurganupoblizustepenicâdopitannâprokurganizkamânimikonstrukcíâmiuserednʹomupodníproví AT ívakínvg doslídžennâserednʹovíčnogokurganupoblizustepenicâdopitannâprokurganizkamânimikonstrukcíâmiuserednʹomupodníproví AT pavlenkosv doslídžennâserednʹovíčnogokurganupoblizustepenicâdopitannâprokurganizkamânimikonstrukcíâmiuserednʹomupodníproví AT petrauskasav thearticlededicatedtotheresearchofthemedievalmoundnearthevillagetepenytsiatothequestionofthemoundswithstoneconstructionsatthemiddlednieperregion AT bíbíkovdv thearticlededicatedtotheresearchofthemedievalmoundnearthevillagetepenytsiatothequestionofthemoundswithstoneconstructionsatthemiddlednieperregion AT ívakínvg thearticlededicatedtotheresearchofthemedievalmoundnearthevillagetepenytsiatothequestionofthemoundswithstoneconstructionsatthemiddlednieperregion AT pavlenkosv thearticlededicatedtotheresearchofthemedievalmoundnearthevillagetepenytsiatothequestionofthemoundswithstoneconstructionsatthemiddlednieperregion |
| first_indexed |
2025-12-01T04:45:48Z |
| last_indexed |
2025-12-01T04:45:48Z |
| _version_ |
1850279827537395712 |
| fulltext |
75ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
удк: 904.5(282.247.32-197.4)”653”
а. В. Петраускас, Д. В. Бібіков, В. Г. івакін, С. В. Павленко
ДОсЛІДжЕННЯ сЕРЕДНьОВІчНОГО КУРГАНУ
пОбЛиЗУ с. ТЕпЕНиЦЯ (до питання про кургани
з кам’яними конструкціями у середньому подніпров’ї)
У статті публікуються результати досліджень
кургану з кам’яною обкладинкою у насипі, здійс-
нені Житомирською експедицією на курганному
могильнику поблизу с. Тепениця Олевського району
у 2015 р. Подається історія досліджень курганів із
кам’яними конструкціями в насипі на території
Середнього Подніпров’я (у Житомирському Поліссі
та на Пороссі). Розглянуті основні гіпотези щодо
походження не характерної для слов’янської й дав-
ньоруської поховальної обрядовості традиції обкла-
дання камінням курганних насипів та етнічної
приналежності населення, що залишило після себе
дані пам’ятки.
ключові слова: Житомирське Полісся, Поросся,
Уборть, курганний могильник, поховальний обряд,
кам’яні конструкції, кромлех, крепіда, панцир, ке-
нотаф, підплитові поховання, давньоруський час,
західні балти, ятвяги, дреговичі, кочівники.
влітку 2015 р. житомирська археологічна
експедиція здійснила планові дослідження кур-
ганного могильника в ур. довга нива поблизу
с. тепениці олевського району житомирської
області. роботи проводилися за відкритим лис-
том с. н. с. інституту археології нан украї-
ни, к. і. н. а. в. Петраускаса, загоном у складі
в. г. івакіна, д. в. бібікова, с. в. Павленка
та студентів-практикантів житомирського де-
ржавного університету імені івана Франка. у
результаті археологічних робіт досліджено та
вивчено курган, що містив конструкцію з каме-
ню в насипі (Петраускас та ін. 2016).
Археологічні дослідження кургану в
ур. Довга Нива. курганна група розташо-
вується в приблизно 800 м на північний схід
від середньовічного городища в ур. бабина го-
ра (азимут 47°), на протилежному правому
березі р. уборть, в 850 м на північний схід від
залізничного мосту через уборть (азимут 22,5°)
та в 950—980 м на захід від комплексу бувших
колгоспних будівель на північно-західній око-
лиці с. тепениця (рис. 1: 2).
група займає ділянку останцевого підви-
щення тераси правого берега р. уборть, роз-
міром близько 40 × 40 м, що топографічно домі-
нує над оточуючою територією (рис. 2). ділянка
в основному вкрита негустим сосновим лісом.
з північного сходу ділянку останця від плато
відділяє неглибока балка, що далі на схід пере-
ходить у заліснений рівчак, напевне, антропо-
генного походження. зі сходу помітне незначне
пониження тераси, по якому проходить ґрунто-
ва дорога, що веде із с. тепениці до залізнично-
го мосту через уборть. із заходу природні схили
останця, густо вкриті чагарниками й молодими
березами, стрімко понижаються до сучасного
русла ріки, а з південного заходу — до заплави
(рис. 3), утвореної вигином річища уборті.
нині на ділянці простежуються вісім наси-
пів. виразно помітно п’ять насипів, висотою від
0,5 до 1,2 м, діаметром 6—8 м. Ще три насипи,
ледь помітні над рівнем сучасної поверхні, ви-
сотою 0,2—0,3 м, майже повністю розповзлись.
більшість насипів задерновані, частина порос-
ла соснами, в деяких помітні сліди старих за-
дернованих ям.
курганна група, разом з іншими поховаль-
ними пам’ятками, розташованими на захід від
с. тепениця (могильник на північно-західній
околиці села та окремий курган біля залізни-
ці) (рис. 1: 2—4), внесені до реєстру археоло-
гічних пам’яток житомирської області (рішен-
ня № 22 від 21.01.1983 р., охоронний № 2530).
на пам’ятки складено охоронний паспорт
№ 1.3.2530—2.6.16 від 10.01.1979 р.
© а. в. Петраускас, д. в. бібіков, в. г. івакін,
с. в. Павленко, 2019
76 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
Пам’ятку обстежував м. б. Щукін у
1976 р., в. о. місяць у 1978 р. (саме він склав
пам’яткоохоронну документацію), а в 2013 р.
розвідку провела східно-волинська експеди-
ція іа нан україни (с. в. Павленко і а. П. то-
машевський).
цікаво, що м. б. Щукін не зафіксував на ді-
лянці останця курганної групи. у звіті про про-
ведені дослідження дослідник констатує, що
на підвищенні помітні залишки вогневих по-
зицій та бліндажів часів другої світової війни,
й відзначає, що в східній частині майданчика
вирізняється насип правильної форми, схожий
на невеличкий курган. м. б. Щукін припус-
кав, що на даному останці могло існувати го-
родище, хоча слідів укріплень ним простежено
не було. на ділянці останця (пункт 2, уборть-
тепениця) дослідником знайдено фрагмент
вінця ліпної кераміки, близького до кераміки
пражсько-корчакської культури (варіант 2 за
і. П. русановою), а в закладеному шурфі, на
глибині 45 см, зафіксовано залишки культур-
ного шару потужністю до 15 см і фрагменти
гончарної кераміки давньоруського часу. за
100 м на південь, в заплаві біля підніжжя ос-
танця, на полі засіяному пшеницею було зібра-
но декілька фрагментів грубої ліпної керамі-
ки з домішкою піску і жорстви в тісті (Щукин
1976а, с. 3, рис. 3—6; 1976b, с. 7—8).
у 1978 р. директор житомирського музею
в. о. місяць зафіксував шість курганів, один із
яких був розкопаний скарбошукачами до поло-
вини насипу. дослідник, на жаль, не наводить
розмірів курганів власне цього могильника, а
подає узагальнені дані щодо висоти та діамет-
рів насипів усіх трьох груп на західній околиці
с. тепениця. відповідно до пам’яткоохоронного
паспорту 1, ця місцевість мала й іншу назву —
ур. стрільбище.
Під час археологічної розвідки 2013 р., здій-
сненої за програмою «зводу пам’яток історії та
культури україни по житомирській області»
(Павленко, томашевський 2014, с. 124), у цій
групі зафіксовано сім курганів та вперше скла-
дено її окомірний план (рис. 2).
для досліджень влітку 2015 р. обрано курган
у східній частині могильника, що найкраще
зберіг первісну округлу форму. його насип мав
1. звітна документація цих досліджень не відома.
Рис. 1. місце розташування пам’яток в околицях олевська — тепениці: 1 — городище в ур. бабина гора,
2 — могильник в ур. довга нива (стрільбище); 3 — могильник на північно-західній околиці с. тепениця;
4 — окремий курган біля залізниці
77ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
висоту 0,8 м при діаметрі 4,8 м (рис. 4). курган
вирішено досліджувати під знос, попередньо
залишивши дві стратиграфічні бровки (за ме-
тодом секторів).
одразу під шаром дерну було виявлено
кам’яну обкладку («панцир»), що повністю пе-
рекривала тіло кургану. складено її переважно
з сірого граніту, але траплялись також окремі
уламки кварциту, пісковика, тощо. зауважимо,
що в підошві насипу знаходилися кам’яні гли-
би великого розміру, ближче до вершини роз-
мір кам’яних уламків зменшувався (рис. 5—7).
загалом під час розбору кам’яного «панциру»
нараховано понад 550 каменів різного розмі-
ру. цікаво, що поміж гранітними уламками
обкладки та в насипі кургану виявлено кілька
кремінних виробів, що може свідчити про існу-
вання поряд або на місці останця стоянки доби
каменю.
насип кургану складався зі світло-жовтого
супіску, з якого походить кілька дрібних гру-
бих фрагментів стінок, ймовірно, ліпного по-
суду. на рівні давньої поверхні в центральній
частині насипу зафіксовано підсипку з сірого
супіску діаметром 2,9 м, заввишки до 0,3 м. в
нижній частині підсипки виявлено два великі
фрагменти кружального горщика (рис. 8: 1).
нижче підсипки знаходився материк, що являв
собою суміш піску та сіруватої гранітної крих-
ти — продукту руйнування гранітних виходів
корінного берега уборті. жодних залишків по-
ховання (решток кістяка чи могильної ями) не
виявлено, незважаючи на те, що по всій площі
розкопу материк було контрольно прокопано
на 40 см нижче рівня підсипки (давнього гори-
зонту).
на рівні материка зафіксовано курганний
ровик у вигляді двох дугоподібних відрізків
завширшки 0,8—1,1 м, завглибшки до 0,65 м
(рис. 5). окремо варто зупинитися на перетині
ровика. зазвичай цей елемент підкурганних
поховань фіксується значно заплилим. у да-
ному ж випадку, завдяки вищевказаним особ-
ливостям материка, стінки ровика були майже
вертикальними. можливо, саме такою була
первісна форма значної частини ровиків серед-
ньовічних курганів. з ровика походить кілька
фрагментів грубих, вірогідно ліпних, стінок.
у південно-східному секторі розкопу ровик
перерізала яма 1. досліджено лише частину
даного об’єкту, що знаходилась в межах роз-
копу. із темно-сірого гумусованого заповнення
ями походять уламки тонкостінного кухонно-
го посуду XVіі—XVііі ст. у північно-східному
секторі розкопу зафіксовано яму 2. заповнення
ями аналогічне заповненню курганного рови-
ка, тому точно встановити як співвідносились
ці об’єкти між собою та який із них виник рані-
ше, не вдалося. у заповненні ями 2 знайдено
кілька фрагментів кружального товстостінного
посуду (включаючи один фрагмент вінця і ула-
мок стінки, орнаментовані хвилькою).
Рис. 2. План могильника в ур. довга нива (стрільбище); за Павленко, томашевський 2013
78 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
керамічну колекцію, отриману під час до-
сліджень кургану, проаналізував н. с. іа нан
україни а. м. оленич. вона досить малочи-
сельна і представлена кількома типами кера-
мічних виробів двох хронологічних періодів —
ранньосередньовічного та ранньомодерного.
два значних фрагменти невеликого кру-
жального горщика з раструбоподібною верх-
ньою частиною походять із піщаної підсипки
на рівні давнього горизонту. Профіль вінця S-
подібний, добре відігнутий назовні, зовнішній
контур підрізаний під прямим кутом, горизон-
тальна площина також зарівнена. Шийка доб-
ре виражена, плечико — дугоподібне, також
добре виражене. Поверхню тулуба прикрашено
лінійним орнаментом. лінії нерівні, виконані
недбало, ймовірно орнамент вкривав не менше
2/3 поверхні виробу (рис. 8: 1).
Рис. 3. Фото останця, на якому розміщується курганний могильник, з південного заходу, від заплави
р. уборть
Рис. 4. Фото кургану до початку досліджень, вид із південного заходу
79ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
Пошук аналогій, даному зразку керамічного
посуду, приводить до кількох груп кераміки, що
побутувала на житомирському Поліссі та сусід-
ніх територіях впродовж давньоруського часу.
так, характер орнаментації та спосіб профілю-
вання вінчика може бути пов’язаний з групою
ранньокружальної кераміки, що зустрічається
на давньоруських городищах X ст. в західній
частині білоруського Полісся. наприклад, да-
ний фрагмент може бути віднесений до про-
філів групи б городища Франтопіль (иов 1992,
с. 40, рис. 1). орнаментація поверхні та гори-
Рис. 5. План та розрізи дослідженого кургану
80 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
зонтально відтягнутий зрізний вінчик подіб-
ний до горщиків типу 1д, виділеного м. в. ма-
левською-малевич для кераміки із новогрудка
(малевская-малевич 2005, с. 31—33, рис. 8: 1).
однак, слід зауважити, що S-подібний профіль
з яскраво вираженим відхиленням назовні
може бути пов’язаний і з групою кераміки, да-
тованої в межах XIII ст. й характерної для те-
риторії Погориння та житомирського Полісся.
для прикладу, подібна кераміка представлена
в заповнені житла 15 південно-східної частини
городища дорогобуж (Прищепа 2011, с. 73).
із заповнення ями 2 походить один фраг-
мент вінчика кружального товстостінного по-
суду. Ще два фрагменти аналогічних стінок
орнаментованих хвилькою були виявлені у
Рис. 6. Панцир із каменів у північно-східній частині насипу кургану
Рис. 7. Південно-східна частина насипу кургану під час досліджень
81ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
курганному ровику (рис. 8: 2). колір тіста жов-
то-сірий, плямистий, випал виконано при до-
статній температурі, черепок міцний. домішки
в тісті традиційні: жорства та слюдистий пісок.
найбільший інтерес представляє фрагмент
верхньої частини середньовеликого горщика,
з ймовірно округлим плечем та слабко вира-
женою шийкою. вінчик оформлений у вигляді
потовщення з вертикальним зрізом. даний
зразок найбільш подібний до зразків кружаль-
ної кераміки типу VIII за типологією в. о. Пет-
рашенко (1992, с. 66). вінця подібного типу до-
сить широко представлені на різноманітних
пам’ятках пізньорайковецького та раньодавнь-
оруського часу. для прикладу, вони переважа-
ють серед керамічного матеріалу в заповнені
будівлі 7 посаду городища 1 літописного іско-
ростеня (звіздецький 2008, с. 53). Фрагмент
може бути датований в межах кінця IX — пер-
шої половини X ст. кілька грубих фрагментів
стінок із насипу кургану за характером тіста не
відрізняються від зразків, що походять із ями 2
та курганного ровику.
у заповненні ями 1 знайдено розвал тон-
костінного горщика жовто-сірого кольору. він-
чик виробу вертикальний, трошки відігнутий
назовні, довгий, тонкий край загладжено.
внутрішня частина шийки плавна, добре за-
гладжена. на одному з фрагментів міститься
слід відбитої ручки. випал добрий, міцний, в
тісті візуально фіксуються домішки жорстви та
ймовірно слюдистого піску (рис. 8: 3). за зов-
нішніми ознаками горщик найбільш близький
до кухонної кераміки кінця XVII — XVIII ст.
(див. напр.: квітницкий та ін. 2013, с. 185—187,
рис. 9—10).
зважаючи на суперечності у датуванні ке-
рамічного комплексу кенотафу, авторський ко-
лектив не дійшов єдиного висновку щодо куль-
турно-хронологічної характеристики пам’ятки.
спорудження кургану можна віднести до двох
хронологічних періодів: кінця IX — першої по-
ловини X ст. та другої половини хііі — XIV ст.
Прояснити ситуацію повинні подальші дослід-
ження даної курганної групи.
слід зазначити, що синхронного курганним
групам поселення на правому березі р. уборть
на захід від с. тепениці досі не знайдено. най-
ближчою поселенською пам’яткою доби серед-
ньовіччя залишається городище в ур. бабина
гора на північно-східній околиці олевська.
цікаво, що обидві визначені ймовірні дати
побудови кургану загалом співпадають із хро-
нологічними етапами будівництва олевського
городища: рубіж IX — X ст. — зведення первин-
ного укріплення з невисоким, до 2 м, валом із
дерев’яними конструкціями та XIV—XV ст. —
укріплення й досипка валу до висоти 5—6 м
(вірогідно, повторне заселення) (Петраускас та
ін. 2013, с. 200).
варто звернути увагу на ще одну обстави-
ну. якщо прийняти датування кургану після-
монгольским часом, ширше другою половиною
хііі — XіV ст., враховуючи профілювання
фрагменту верхньої частини горщика із піща-
ної підсипки, слід припустити спорудження
кургану людністю, що в цей час продовжувала
ховати покійників у курганних насипах. за-
гальноприйнятою є думка, що на території пів-
денно-руських земель курганний обряд зникає
на межі Xіі—Xііі ст. (седов 1982, с. 106; моця
1990, с. 108; 1993, с. 46, 95). цілком імовірно,
курганний насип є пам’яткою прийшлого насе-
лення з регіонів, в яких продовжували сповіду-
вати обряд поховання в курганах, з яким мож-
на пов’язати перебудову укріплень городища в
ур. бабина гора. інакше слід припустити, що
курганний обряд зберігався в деяких регіонах,
принаймні житомирського Полісся, і в другій
половині хііі ст.
Історія дослідження курганів з
кам’яними конструкціями в насипі у се-
редньому подніпров’ї. на території Жито-
мирського Полісся кургани, при спорудженні
яких використовувався камінь, вперше вияв-
лені на початку хх ст. улітку 1902 р. члени
історичної секції товариства дослідників во-
лині, під керівництвом я. в. яроцького, прове-
ли археологічну розвідку курганних пам’яток в
середній течії р. уборть, на ділянці від с. Під-
луби на півдні до с. сущани на півночі. в око-
лицях м. олевська я. в. яроцький виявив і до-
слідив три курганні могильники з кам’яними
обкладками в конструкції насипу: в ур. нови-
Рис. 8. кераміка: 1 — фрагмент верхньої частини
горщика із підсипки, зафіксованої в центрі кургану
на рівні давнього горизонту; 2 — фрагменти вінця
та стінки із заповнення ями 2; 3 — фрагмент верх-
ньої частини горщика із заповнення ями 1
82 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
на на північний схід від містечка, на лівому
березі р. уборть та в ур. Під одрами і довга
нива, поблизу с. тепениця, на правому березі
р. уборть (яроцкий 1903, с. 173, 183).
в ур. новина, на північний схід від олевсь-
кого городища, в 80 сажнях (близько 170 м) від
берегу уборті, досліджено два кургани конічної
форми, діаметром 7,8 та 6,4 м, заввишки 1,4 та
1,1 м, окружністю 20 та 19 м відповідно. з усіх
сторін насипи курганів були оточені каменя-
ми, що розміщувались по колу на відстані од-
ного сажня один від одного. у першому кургані
виявлені два кістяка, на глибині 0,73 та 1,2 м
(очевидно від поверхні насипу), що лежали на
спині, орієнтовані головою на захід, в друго-
му — одиночне поховання на поверхні давньо-
го горизонту. з матеріалів знайдено фрагменти
гончарного посуду та крем’яні знаряддя (яроц-
кий 1903, с. 186—187).
майже навпроти попередньої групи, в
70 сажнях (близько 150 м) від правого бере-
гу р. уборть в ур. довга нива, я. в. яроцький
дослідив інший курганний могильник, що на-
раховував 16 поховальних комплексів (ще два
насипи розташовані окремо на південний схід
від групи, а на полях між ними і групою були
зафіксовані ледь помітні сліди від розораних
курганів). кургани конічної форми, діаметром
від 6,0 до 9,0 м, висотою 0,6—1,1 м, насипи ото-
чені ровиками. розкопками досліджено шість
курганів: у двох виявлені подвійні поховання,
у чотирьох — одинарні (із залишками домови-
ни та залізних цвяхів). кістяки знаходились
на горизонті, на спині, орієнтовані головою на
захід. у насипах зафіксовані зольні прошарки,
окремі вуглики, фрагменти кераміки. інвентар
поховань: мідні скроневі кільця із заходячими
один за інший кінцями, бронзові каблучки із
витої джгутом проволоки, намистини-підвіски
із низькопробного срібла, багатогранна сердолі-
кова намистина, два мідні колечка, пряслице із
талькового сланцю, зуби тварини, фрагменти
кераміки та цілі (?) форми з відігнутими вінця-
ми, орнаментовані горизонтальними лініями
та «запятыми и зигзагами», кремінні знаряд-
дя (яроцкий 1903, с. 187—190).
каміння у насипі зафіксоване лише в одно-
му кургані. на вершині, відразу під дерновим
шаром, знаходились тонкі плитоподібні камені,
проміжки між якими були заповнені уламками
гранітів різної форми. у центрі насипу над кіс-
тяком знаходився камінь великого розміру ви-
довженої форми. на цьому ж рівні зафіксовані
уламки менших розмірів біля голови та ніг
похованого. Під кістки ніг було покладено ще
три великі фрагменти. оскільки курган знахо-
дився на схилі, я. в. яроцький пояснив таку
конструкцію спробою горизонтально вирівняти
положення домовини з небіжчиком. в інших
насипах зафіксовано тільки дрібні гранітні
уламки. такі ж фрагменти гранітів знаходи-
лись у великій кількості на ділянці навколо мо-
гильника (яроцкий 1903, с. 187—188, прим. 2
на с. 188).
у трьох верстах від м. олевська по дорозі до
с. тепениці, в ур. Під одрами у 1902 р. виявле-
но дві групи курганів: західну (19 поховальних
комплексів) та східну (7 курганних насипів).
розміри курганів: діаметр від 7,5 до 10,3 м,
висота — 0,8—1,4 м, окружність — 21—28 м.
більшість насипів оточені ровиками (яроцкий
1903, с. 183—186). окомірний план цього мо-
гильника, виконаний я. в. яроцьким, зберігся
у фондах житомирського обласного краєзнав-
чого музею, опублікований о. о. тарабукіним
(тарабукін 2013, с. 234—235, рис. 3).
розкопано шість курганів західної групи:
два кургани містили по три поховання, один —
парне поховання, решта — одинарні. кістяки
розташовувалися на давньому горизонті. П’ять
поховань орієнтовані головою на захід, одне
на схід. у трьох поховальних комплексах за-
фіксовані залишки від дерев’яних гробовищ,
ще в трьох залізні цвяхи від домовин. у по-
ховальних комплексах знайдено багато жіно-
чих прикрас: скроневі кільця (іноді з синіми
скляними намистинами), трьохшипні сережки
з низькопробного срібла, каблучки, підвіска
з філігранню, ґудзики. в одному похованні,
окрім скроневих кілець, знайдене намисто з
200 скляних потрійних та подвійних намистин
(позолочені, синього, зеленого та жовтого ко-
льору) та два бронзові наручі «восточной ра-
боты». Фрагменти грубої гончарної кераміки,
зрідка орнаментовані паралельними горизон-
тальними лініями, зафіксовані в трьох курга-
нах. кам’яну кладку в два ряди (один на іншо-
му), висотою 0,2 м, зафіксовано в насипі тільки
одного кургану, з північної сторони. зовні підо-
шви насипу цього ж кургану розміщувався по
колу ряд каміння (яроцкий 1903, с. 183—184).
на сьогодні, через різницю в даних щодо
назв урочищ 1, місцерозташування пам’яток та
кількості насипів, досить складно атрибутува-
ти курганні групи, досліджені я. в. яроцьким
в районі олевська — тепениці, з могильника-
ми, що зберіглися. група в ур. новина, на лі-
вому березі уборті, поблизу городища нині не
існує. могильник біля комплексу колгоспних
господарчих будівель на північно-західній око-
лиці сучасного с. тепениця з великою долею
вірогідності можна ототожнити із однією з груп,
очевидно із західною, могильника в ур. Під од-
1. сучасному населенню невідомі назви та місце-
розташування ур. Під одрами. більшість місце-
вих мешканців плутається в чіткій локалізації
ур. стрільбище. не зовсім зрозумілими є межі
ур. довга нива. зокрема, м. б. Щукін стверд-
жував, що дане урочище займає весь простір на
захід від західної околиці с. тепениця до річища
уборті. він також вказує, що місцеве населення
майже повністю змінилося після другої світової
війни (Щукин 1976а, с. 3—4).
83ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
рами 1. досить спокусливо ототожнити групу в
ур. довга нива, на якій проведені дослідження
у 2015 р., з однойменною групою я. в. яроцько-
го. але цьому суперечить різне розташування
пам’яток: група досліджена 1902 р. розміщува-
лась в 150 м від берегу уборті, тоді як сучасний
могильник займає ділянку безпосередньо на
краю тераси правого берега ріки.
того ж року я. в. яроцький зафіксував кур-
ганну групу в ур. вишеньки, поблизу с. зубко-
вичі (нині олевського р-ну житомирської обл.).
на той час група нараховувала 24 курганні
насипи. головною особливістю курганів були:
«…камни, которые то окаймляют более или
менее неправильным рядом подошву кургана, то
попадаются в самой насыпи, иногда даже как
существенная ея часть» (яроцкий 1903, с. 177).
розміри курганів: діаметр від 7 до 12 м, висота —
1,3—1,8 м, окружність — 21—30 м. усього в групі
курганів, що розташовувалися в чотири ряди із
заходу на схід, розкопано вісім насипів.
особливо вирізнявся курган, що знаходився
на деякій відстані від основної групи: в його
конструкції по контуру насипу, під дерновим
шаром та незначним прошарком піску, зафік-
совано кам’яну обкладку-стінку з двох рядів
червоних гранітів заввишки 0,84 м. ця кладка
оточувала поховання в ґрунтовій ямі, глибиною
0,62 м. вершина та схили насипу кургану на
час дослідження були пошкоджені скарбошу-
качами, але, за свідченнями місцевих селян,
вони теж були обкладені камінням. таким чи-
ном, цілком можливо, що весь насип кургану
був вкритий кам’яним «панциром» (яроцкий
1903, с. 177—178, прим. 2 на с. 177).
у розкопаних курганах головної групи теж
були знайдені камені: найчастіше фіксувалися
безсистемно розміщені в тілі насипу гранітні
уламки, але були зафіксовані й сліди конструк-
цій. так, в підошві насипу одного з курганів,
зафіксовані два ряди уламків крупнозернистих
гранітів, розміщених симетрично з західного та
східного боку насипу, один навпроти одного. в
іншому кургані, на рівні похованого горизонту,
виявлена грубо отесана гранітна плита (25 ×
16—20 × 3—5 см) та декілька безформних улам-
ків, що прикривали могильну яму. у підошві
цього ж кургану уламки різної величини роз-
міщувались безсистемно (яроцкий 1903, с. 178).
у досліджених курганах зафіксовані одиноч-
ні поховання, окрім одного парного. Поховані
1. могильник на північно-західній околиці сучасного
с. тепениця обстежений у 1976 р. м. б. Щукіним.
дослідник нарахував 10 насипів, один розкопав
(Щукин 1976а, с. 3—4). в. о. місяць зареєстрував
17 насипів у двох групах: 10 та 7 курганів, на полі
та в лісі відповідно (ділянки підпорядковувались
різним господарствам). Під час розвідки схід-
но-волинської експедиції 2013 р. зафіксовано 18
значно поруйнованих і деформованих насипів.
Площа могильника використовується місцевими
мешканцями для звалища сміття.
лежали нижче горизонту, на спині, орієнтовані
головою на захід. у половині поховань фіксува-
лась підсипка із білого піску під кістяком, зрід-
ка — сліди зітлілої деревини. за поховальним
інвентарем (прості скроневі кільця з мідного
дроту та фрагменти з скляними намистинами,
мідні кільця на пальцях, сережки-підвіски з
циліндричними намистинами із низькопробно-
го срібла, прості й виті каблучки з мідного дро-
ту, бронзові ґудзики у формі гирьки, уламки
грубої неорнаментованої кераміки з червоної
глини, фрагменти горщиків із жовтої глини із
відігнутими краями, орнаментовані горизон-
тальними паралельними і зигзагоподібними
лініями) автор досліджень датував могильник
хі ст. (яроцкий 1903, с. 179, прим. 1) 2.
у с. лопатичі (нині олевського р-ну жито-
мирської обл.), на могильнику розташовано-
му біля сільського кладовища в ур. кургани,
я. в. яроцький дослідив два кургани. в обох
зафіксовані одиночні поховання (жіноче та
чоловіче) в ямі на значній глибині нижче рів-
ня давнього горизонту, обидва орієнтовані го-
ловою на захід. кістяки покладені на спині в
домовинах обкладених в декілька шарів берес-
тою. інвентар: бронзове скроневе кільце, два
витих перстня із мідного дроту, намистина із
низькопробного срібла, два фрагменти креме-
ню, кусочок смоли, фрагменти кераміки. зага-
лом група нараховувала сім курганів «середніх
розмірів», навколо яких зафіксовані кільцеві
ровики. на час досліджень в основі насипів
знаходились лише окремі брили каміння, але
за переказами селян, раніше каміння розміщу-
валось навколо всієї підошви кожного із кур-
ганів. Про кам’яні конструкції в тілі насипу не
згадується (яроцкий 1903, с. 182—183) 3.
у насипі одного із чотирьох розкопаних
я. в. яроцьким курганів на могильнику в
ур. зеленець (інша назва — ур. млинище)
поблизу с. рокитне (нині райцентр рівненсь-
кої обл.), що налічував 69 курганів, на глибині
0,3 м виявлена кам’яна плита, але обставини
знахідки детально не розкриті (яроцкий 1903,
с. 191, прим. 5).
у 1904 р. три кургани з кам’яною обклад-
кою дослідив о. а. Фотинський на могильнику
в ур. княже поблизу с. хутір мокляки (нині
ємільчинського р-ну житомирської обл.). кур-
ганна група нараховувала близько 20 насипів,
більшість з яких уже на той час втратили свою
2. Пам’ятку обстежив в. о. місяць у 1978 р., зафік-
сував три насипи (звітна документація, ок-
рім пам’яткоохоронного паспорту відсутня). у
2013 р. оглянули розвідкою а. П. томашевський і
с. в. Павленко. збереглися два насипи: перший
висотою до 1,5 м, при діаметрі 10 м; другий — ви-
сотою близько 1,3—1,5 м, розмірами 7 × 4,5 м. на-
сипи пошкоджені, поли підрізані.
3. роботами східно-волинської експедиції іа нан
україни 2013 р. встановлено, що курганний мо-
гильник не зберігся.
84 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
первісну форму і розпливлись, а деякі були
частково розорані (Фотинский 1904, с. 229).
у першому кургані, висотою в пів аршину та
діаметром окружності 20 аршин (близько 0,35
та 14,2 м відповідно) зафіксована кремація на
місці поховання. кострище було «завалене»
уламками крупнозернистого граніту, вагою
близько 8—12 кг, і засипане землею. Під час
досліджень другого, майже розораного насипу,
на рівні давнього горизонту знайдено сильно
пошкоджений чоловічий кістяк, орієнтований
по лінії схід—захід. навколо покійника зафік-
сована викладка (?) з дрібних каменів. на думку
дослідника, більша частина кам’яної конструк-
ції була пошкоджена оранкою. в перших двох
похованнях з супровідного інвентаря знайдено
лише дрібні фрагменти гончарної неорнамен-
тованої кераміки. у третьому кургані під вер-
хнім шаром кам’яної кладки також виявлено
деформований під тиском кам’яної конструк-
ції чоловічий кістяк, орієнтований у напрямку
південний схід — північний захід. біля голови
похованого знайдено дерев’яне відро з залізни-
ми дужкою і обручами, біля поясу — масивне
залізне кресало, а в насипі — залізні цвяхи із
слідами дерева (Фотинский 1904, с. 229—231).
описуючи могильник о. а. Фотинський від-
значив особливість, що вирізняла його з по-
між решти поховальних пам’яток у верхів’ях
уборті і полягала у тому, що насипи курганів
«…сложены из камней, чего нигде почти в
окрестностях не замечается». у той самий
час дослідник спеціально підкреслює, що два
кургани у західній частині могильника були
оточені з півдня «стіною із каменів» досить
значного розміру (Фотинский 1904, с. 229, 231).
вірогідно, не всі насипи містили видимі конс-
трукції з каменю, оскільки в іншому випадку
таке уточнення було б зайвим 1.
Ще один курган з кам’яною кладкою в насипі
оглянув о. а. Фотинський в с. велика глумча.
він вирізнявся поміж інших насипів, що не міс-
тили видимих каменів, знаходився на селянсь-
кому городі та слугував місцем поховання нехре-
щених дітей (Фотинский 1904, с. 231, прим. 1).
наступний курганний могильник із камінням
у насипі на території житомирщини відкритий
через 80 років після досліджень я. в. яроцького
та о. а. Фотинського. у 1988 р. б. а. звіздець-
кий знайшов та обстежив некрополь в ур. сер-
бина гора поблизу с. ходурки новоград-волин-
ського р-ну. могильник знаходиться в близько
300 м на південь від села, займає терасу корін-
ного правого берега р. случ, і складається з двох
курганних груп. Перша група налічує 12 кур-
1. в околицях сучасного с. хутір мокляки відо-
мо ще три курганні могильники: в центрі села
в ур. старі могилки, на північній околиці біля
колгоспного двору та на південний захід від села
в ур. Примаччина (дані пам’яткоохоронної доку-
ментації), які, однак, не містять каменів в конс-
трукції насипів.
ганів, розмірами 0,7—1 м у висоту та 6,0—7,0 м
у діаметрі, розташованих ланцюжком вздовж
корінного берега. друга група з 11 насипів, ви-
сотою 0,5—0,6 м при діаметрі 6,0—6,5 м, знахо-
диться за 250 м на південний захід від поперед-
ньої (звіздецький 1997, с. 229).
за спостереженнями дослідника, усі курга-
ни в обох групах містили камінь в конструкції
насипів. необроблені валуни, дещо сплощеної
форми великих розмірів, знаходились в основі
та по периметру насипів, утворюючи навкруги
насипу своєрідний кромлех. каміння зафіксова-
не і у верхній частині насипів, серед земляної за-
сипки. у ряді випадків земляна підсипка прак-
тично відсутня, а каміння є основною складовою
тіла курганів, вкриваючи його неначе панцир.
на могильнику проведені рятівні дослідження
двох курганів, поруйнованих скарбошукачами
за допомогою бульдозера. в обох випадках за-
фіксовані безінвертарні чоловічі поховання за
обрядом інгумації у підкурганних ямах, глиби-
ною 1 та 0,7 м. за керамікою, знайденою у відва-
лах зруйнованих насипів, поховання датовані
часом не пізніше кінця XI — початку XII ст.
(звіздецький 1997, с. 229—230).
у 1996—1999 рр. житомирська експедиція
іа нан україни під керівництвом б. а. звіз-
децького провела дослідження курганних мо-
гильників з кам’яними обкладинками у складі
комплексу археологічних пам’яток поблизу
с. городець на західній околиці словечансько-
овруцького кряжу. до складу цього археоло-
гічного комплексу входять три курганні групи:
могильник 1 (верхній) — розташовується на
південний захід від двох городищ та укріпле-
ного посаду і нараховує понад 70 насипів; мо-
гильник 2 (нижній) — знаходиться за 1,5 км від
попереднього, нижче по схилу від неукріплено-
го селища, нараховує 23 насипи; могильник на
північний захід від с. антоновичі — знаходить-
ся південніше від могильників городця (через
яр і плато), але становить з ними єдиний комп-
лекс, нараховує до 40 збережених насипів 2.
усього на трьох могильниках комплексу
б. а. звіздецький розкопав вісім курганів: п’ять
насипів (№ 13, 16а, 37, 42 66) на могильнику 1
та один (№ 3) на могильнику 2 біля с. городець
та два кургани (№ 23, 35) на могильнику біля
с. антоновичі. з восьми досліджених курганів,
лише у двох, в кургані 37 могильника 1 побли-
зу городця та у кургані 35 могильника поблизу
антоновичів, виявлені залишки кістяків пога-
ної збереженості (інгумації). обидва поховання
знаходились в підкурганних ямах, глибиною до
2. детальніше комплекс археологічних пам’яток
поблизу с. городець розглянули в окремій публі-
кації а. П. томашевський і с. в. Павленко (2008,
c. 156—196). там само викладено історію дослі-
джень складових комплексу, у тому числі курган-
них могильників. уперше на наявність у складі
комплексу курганів з кам’яними конструкціями в
насипі звернув увагу в. о. місяць (1961, c. 5—6).
85ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
0,8 м. в кургані 16а могильника 1 біля город-
ця, на глибині 0,1—0,15 м від рівня давнього
горизонту, зафіксовані кальциновані кістки з
попелом та вугіллям. залишки кремації знахо-
дились у неглибокій ямі, діаметром 0,3 м. у чо-
тирьох курганах (№ 13, 42, 66, могильника 1 та
кургану 3 могильника 2 біля городця) кістяки
не знайдені. Щоправда, у двох з цих курганів
нижче рівня давнього горизонту зафіксовані
підкурганні ями, прямокутної та підквадратної
в плані форми, глибиною 0,6—0,7 та 0,8—0,9 м.
очевидно, кістяки в цих курганах не зберегли-
ся через несприятливі умови ґрунту.
у чотирьох курганах зафіксований різно-
манітний інвентар: шість залізних цвяхів та
розвал горщика X ст. із врізним лінійним орна-
ментом (курган 16—а, городець, мог. 1), дрібні
фрагменти кераміки X—XI ст. (курган 37, го-
родець, мог. 1), цвяхи та уламки кераміки X ст.
(курган 66, городець, мог. 1), три бронзові скро-
неві кільця з 8-побідними закінченнями при-
кріпленні до шкіряної накладки (курган 35,
антоновичі).
сім насипів містили кам’яні конструкції,
кромлехи-крепіди, складені з червоного ов-
руцького кварциту. у кургані з кремацією
(№ 16а) зафіксовано лише один ряд каменів,
розміщених по периметру в основі насипу. у
інших курганах конструкції були складені в
декілька ярусів й досягали висоти 0,4—0,5 м.
в курганах могильника біля с. антоновичі
кварцитова обкладинка досягала висоти поло-
вини насипу. розміри каменів становили від
0,2 до 0,4—0,5 м. в основі насипу знаходились
кварцити більших розмірів (звіздецький 1999,
с. 367—369, рис. 1—4; звиздецкий 2002; 2005;
звіздецький 2008, с. 26, 29—31; томашевський,
Павленко 2008, с. 159—160, табл. 1).
восени 2013 р. в рамках робіт за програ-
мою «зводу пам’яток історії та культури жи-
томирської області» східно-волинська експе-
диція іа нан україни здійснила розвідки на
території сучасних ємільчинського та олевсь-
кого р-нів житомирської обл. (Павленко, то-
машевський 2014), у ході яких були обсте-
жені відомі пункти з кам’яними обкладками.
зокрема, з метою уточнення інформації про
розміри, склад комплексів, точної прив’язки
та моніторингу стану збереженості, оглянуті
вже загадані могильники на західній околи-
ці с. тепениця та могильник в ур. вишеньки
поблизу с. зубковичі. також здійснено пошу-
ки поховальних пам’яток, відомих за роботами
я. в. яроцького та о. а. Фотинського, в околи-
цях сс. лопатичі, хутір мокляки та в. глумча.
у результаті встановлено, що в цих населених
пунктах курганні могильники з кам’яними об-
кладками дотепер не збереглися.
окрім того, під час розвідок виявлені та об-
стежені нові, не відомі раніше могильники з
курганами, в конструкції насипів яких зафіксо-
ване каміння: курганні групи на кладовищах
сс. озеряни та юрово, в ур. кургани на пів-
нічний захід від с. жубровичі (всі олевського
р-ну) та дві групи в ур. кургани і ур. високе
на північний захід від с. чміль (ємільчинсь-
кого р-ну). всі пам’ятки розташовані в басейні
р. уборті чи її правих допливів — річок Перги,
слепетинки (інша назва — радча) та теліни.
на кладовищі с. озеряни кам’яні валуни зафік-
совані в полах трьох з п’яти курганів. в групі,
що нараховує вісім насипів, на сільському кла-
довищі с. юрово тільки один курган змістив
каміння в насипі. з п’яти курганів могильника
поблизу с. жубровичі, чотири насипи пошкод-
жені давніми і свіжими грабіжницькими яма-
ми, в яких помітні брили каміння. насипи обох
курганів в ур. високе, розташованого на північ-
ний захід від с. чміль містили кам’яні валуни.
чимало курганів могильника в ур. кургани, що
нараховує 82 насипи, в околицях того ж села,
попсовані грабіжницькими ямами. у цих ямах,
а також в полах насипів принаймні дев’яти кур-
ганів помітні кам’яні брили й уламки. врахо-
вуючи зовнішні ознаки курганних груп, можна
припустити датування цих могильників давньо-
руським часом. наявність каміння, переважно
сірого пісковику та сірого граніту, може свідчи-
ти про присутність кам’яної обкладки в конс-
трукції насипів цих некрополів.
на закінчення огляду історії досліджень по-
ховальних пам’яток з специфічними конструк-
тивними особливостями курганних насипів
у житомирському Поліссі наведемо декілька
спостережень та узагальнень.
1. на сьогодні відомо 18 могильників, в конс-
трукції курганних насипів яких зафіксовано
наявність каміння (рис. 9).
2. ці пам’ятки не займають якоїсь окремої
компактної території. ареал розповсюджен-
ня курганів з кам’яними конструкціями в на-
сипах обмежується р. случ на півдні, р. льва
на заході і охоплює басейн р. уборті і вододіл
уборті — верхнього ужа на сході. більшість з
могильників розташовані в басейні верхньої та
середньої течії р. уборть: як безпосередньо на
узбережжі уборті, так і в верхів’ях та побережжі
її допливів — Перги, слепетинки (радчі), телі-
ни, словечни. один могильник знаходиться на
узбережжі р. случ (ходурки), ще один в басейні
р. бунєв, правого допливу р. льви (рокитне).
3. на цій території пам’ятки такого типу роз-
міщуються поряд (сусідять) із могильниками,
що складаються виключно з курганів із про-
стими земляними насипами. більше того, за
попередніми підрахунками, останні кількісно
переважають.
4. очевидно, що тільки на трьох могильни-
ках, — біля сс. ходурки (ур. сербина гора),
хутір мокляки (ур. княже) та лопатичі
(ур. кургани), всі зафіксовані насипи включа-
ли конструкції з каменю. на трьох могильни-
ках археологічного комплексу поблизу с. го-
родець переважна більшість курганів містить
86 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
кам’яні конструкції. можливо, що кургани з
камінням переважали на могильнику в зубко-
вичах (ур. вишеньки). на інших пам’ятках такі
кургани є радше виключенням та фіксуються
поряд з насипами без використання каміння
(наприклад, в. глумча, рокитне та ін.).
5. на 12 із 18 могильників розкопками до-
сліджено всього 42 кургани (із понад 300 відо-
мих). із них у 29 комплексах зафіксоване вико-
ристання каміння. Ще на шістьох могильниках
розкопки не проводились. в цих групах відомо
більше 100 курганів, і в 20 з них візуально за-
фіксоване каміння у насипах.
6. в досліджених курганах зафіксовані різ-
ні способи використання каміння: конструкції
(кромлехи-крепіди), в яких кам’яні валуни й
брили є основною складовою і вкривають насип
по всій площі, неначе панцир; кам’яні обкла-
динки в один чи декілька рядів по периметру
насипу, що сягають до половини чи 2/3 висоти
кургану; конструкції в підошві насипу, роз-
міщені не по всьому периметру кургану, лише з
декількох сторін, часто симетричні; конструкції,
що оконтурювали поховання; плити й фрагмен-
ти каменів, що накривали могильну яму; плити
та уламки зафіксовані під похованням (в голові,
ногах та по бокам), що могли слугувати опорою
для домовини; безсистемно розміщені в тілі на-
сипу чи біля вершині валуни і уламки каміння.
різні варіанти кам’яних конструкцій зафіксо-
вані в курганах на одній і тій же пам’ятці.
7. для спорудження насипів використовува-
лись різні види каменю: пісковик, гранітоїди,
кварцити.
8. у курганах з кам’яними конструкціями в
насипі фіксуються різні типи обряду похован-
ня (часто в межах одного могильника): крема-
ція на місці поховання, кремація на стороні з
перепохованням у неглибокій ямі, інгумації на
давньому горизонті, інгумації нижче горизон-
ту в підкурганних ямах, кенотафи (?). дослід-
жені одинарні та парні поховання, найчастіше
орієнтовані головою на захід, але в поодиноких
випадках (тепениця, хутір мокляки) — на
схід 1. часто в похованнях знайдено залишки
домовини або залізні цвяхи.
9. обряд поховання супроводжується типо-
во слов’янським інвентарем і не видає якихось
1. в. в. сєдов припускав, що поховання зі східною
орієнтацією, зафіксовані на волині, в окремих
курганних могильниках ареалу волинян, зумов-
лені балтською традицією (седов 1982, с. 98). Про
етнічну приналежності населення, що залишило
кургани з кам’яними обкладками див. нижче.
Рис. 9. карта розповсюдження курганних могильників із кам’яними конструкціями у насипі на території
житомирського Полісся: 1—4 — олевськ (ур. новина), тепениця (ур. довга нива, ур. Під одрами, ур. дов-
га нива—стрільбище); 5 — лопатичі (ур. кургани); 6 — зубковичі (ур. вишеньки); 7 — рокитне (ур. зеле-
нець); 8 — хутір мокляки (ур. княже); 9 — с. ходурки (ур. сербина гора); 10, 11 — городець (могильник 1 і
2); 12 — антоновичі; 13 — юрове; 14 — озеряни; 15 — жубровичі (ур. кургани); 16—17 — чміль (ур. курга-
ни, ур. високе); 18 — велика глумча
87ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
іноетнічних рис матеріальної культури, що
відмічали вже перші дослідники пам’яток —
я. в. яроцький та о. а. Фотинський. більшість
насипів супроводжуються концентричними ро-
виками, що є ознакою курганів слов’янського
та давньоруського часу.
10. кераміка як в курганах з кам’яними обкла-
динками, так і в земляних насипах без неї, в ме-
жах одного могильника є абсолютно ідентичною
за своїми техніко-типологічними ознаками.
11. найбільш ранніми серед пам’яток тако-
го типу, очевидно слід вважати некрополь біля
с. хутір мокляки (ур. княже) та курганний мо-
гильник 1 археологічного комплексу біля с. го-
родець, які б. а. звіздецький датував х — дру-
гою половиною х ст. (звіздецький 1997, с. 232;
1999, с. 369). традиція використання каміння
при спорудженні курганних насипів спостері-
гається на цій території протягом хі—хіі ст., і,
можливо, в деяких мікрорегіонах зберігається
до другої половини хііі ст. (тепениця, курган
досліджений у 2015 р.).
12. б. а. звіздецький помітив кореляцію між
датуванням комплексів та конструкціями на-
сипів: у раніших курганах кам’яна обкладка є
потужнішою і споруджується з кількох ярусів
каміння, охоплюючи тіло кургану на третину
чи навіть на половину його висоти (звіздецький
1999, с. 370; звиздецкий 2002, с. 36; 2005, с. 283).
у середньому Подніпров’ї, окрім басей-
ну верхньої та середньої течії р. уборть та
словечансько-овруцького кряжу, кургани з
кам’яними обкладинками в конструкції на-
сипу відомі на території літописного Поросся,
в басейні рр. росі та роставиці (рис. 10). най-
більш значні поховальні пам’ятки такого типу
знаходяться в околицях с. буки сквирсько-
го р-ну київської обл. Ще в середині хіх ст.
і. і. Фундуклей наводить дані про 913 кур-
ганів в околицях села, розміщених групами по
30—60 насипів. з них, за підрахунками авто-
ра, 372 кургани (40,74 %) мали кам’яні конс-
трукції: «…обложены вокруг диким, плоским
камнем» (Фундуклей 1848, с. 46). Пізніше цю
інформацію, слово в слово, повторив л. і. Похи-
левич (Похилевич 1864, с. 199).
в. б. антонович виділяв в околицях буків
декілька основних курганних груп: в ур. майор-
щина на південний захід від села (23 наси-
пи), в ур. строківщина на північний схід (біля
150 курганів), в ур. могилки за берізками на
північ (178 насипів), в ур. замок поблизу горо-
дища (42 кургани), біля слободи краснянки на
північний захід від села (9 курганів) та на захід
від буків при дорозі до с. єрчики (42 насипи).
тільки для групи в ур. майорщина дослідник
зробив примітку, що кургани «обложены камня-
ми» (антонович 1893, с. 25). у 1887 р. в. б. ан-
тонович дослідив 33 кургани в ур. могилки за
берізками: 15 з них (№ 6—12, 18—20, 23, 26, 28,
31—32) мали кам’яну конструкцію, складену
із валунів середнього розміру, розміщених по
колу в основі насипу в один ряд. у підошві на-
сипу кургану 21 зафіксовано лише три валуни,
а в насипі кургану 26, на глибині 0,6 м від вер-
шини виявлені вісім каменів, складених купою
на жорні. на думку дослідника, кам’яна обкла-
динка споруджувалась для укріплення насипу
кургану (антонович 1893, с. 25—28). цікаво,
що відсоток курганів з кам’яною конструкцією
серед розкопаних в. б. антоновичем в одному
конкретному могильнику (45,45 %) співставний
із відсотком таких комплексів від загальної кіль-
кості курганів, зосереджених в околицях с. бу-
ки, за підрахунками і. і. Фундуклея (40,74 %).
у 1930 р. дослідження курганних груп в
околицях с. буки проводила в. є. козловська.
нею розкопано п’ять курганів в ур. могил-
Рис. 10. карта розповсюдження курганних могильників із кам’яними конструкціями у насипі на тери-
торії Поросся: 1 — буки (ур. майорщина), 2 — буки (ур. строківський ліс); 3 — буки (ур. замок); 4 — буки
(ур. Порохове); 5 — буки (ур. могилки за берізками); 6 — вчорайше; 7 — с. ягнятин; 8 — Шамраївська
стадниця; 9 — городище; 10 — Пилипча
88 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
ки за берізками (на початок 1930-х рр. відо-
ме під назвою ур. могилки у полі, збереглися
65 насипів), два кургани в ур. строківський ліс
(ур. строківщина в. б. антоновича) та один
насип в ур. замчище (окрім цього насипу інші
кургани на той момент були розорані). наси-
пи усіх досліджених у 1930 р. комплексів були
оточені по колу кам’яними валунами. в центрі
насипу одного кургану, на вершині, знайдено
плаский камінь поставлений на ребро. зафік-
совані одинарні тілопокладення (в одному ви-
падку парне) у дерев’яних домовинах в підкур-
ганних ямах (козловська 1931, арк. 6—7).
у 1975 р. на північній околиці с. буки в
ур. Порохове досліджене підплитове похован-
ня, датоване хіі—хііі ст. кістяки дорослого і
підлітка виявлені у могильній ямі, розміром
2 × 0,9 м, орієновані довгою віссю по лінії пів-
нічний схід — південний захід. у північно-
східній частині могильну яму зверху перекри-
вала кам’яна плита, розміром 70 × 60 см. біля
неї знайдено три валуни, розміром 35 × 30 см.
Поховання пошкоджене під час оранки, тоді ж,
ймовірно, було виорано плиту, що перекрива-
ла південно-західну частину ями. оскільки на
цій місцевості часто виорювались кам’яні пли-
ти, дослідники зробили припущення про існу-
вання в ур. Порохове ґрунтового могильника із
підплитовими похованнями (круц, моця 1975,
с. 43—44, рис. 30: 1—2).
у 1986 р. дослідження курганних пам’яток в
околицях с. буки проведені експедицією іа ан
урср під керівництвом р. с. орлова. обстеже-
но два могильника. на території буківського
лісництва виявлено великий курганний некро-
поль, що нараховував 384 насипи в п’яти ком-
пактних групах. на думку авторів досліджень,
цю пам’ятку слід ідентифікувати із могильни-
ком в ур. строківський ліс: р. с. орлов вва-
жав, що в. б. антонович врахував лише одну
групу великого могильника, що знаходилась
на околиці лісового масиву. інша пам’ятка, в
ур. могилки, нараховувала 49 насипів, значно
попсованих грабіжницькими розкопками та
господарчою діяльністю, що розміщувались у
двох групах. ця пам’ятка тотожна могильнику
в ур. могилки за берізками в. б. антоновича
(орлов, звиздецкий 1986, с. 4—5).
у 1986 та 1988 рр. розкопано шість курганів
в ур. строківський ліс та один в ур. могилки. у
трьох досліджених курганах в першому могиль-
нику під насипом на рівні горизонту зафіксова-
но кам’яну конструкцію у вигляді кола, діамет-
ром більше 3 м, з гранітних необроблених плит,
поставлених руба, розмірами 70 × 50 × 20 — 20 ×
20 × 10 см. Проміжки між плитами забутовані
дрібним камінням. у двох курганах у кам’яному
колі були зафіксовані розриви, шириною 1—
1,5 м. Поховання здійснені в могильних ямах,
за християнським обрядом: випростані на спині,
головою на північний захід. Поховання майже
безінвентарні. комплекси датовані хі—хіі ст.
(орлов, звиздецкий 1986, с. 4—5; іванченко,
Покас 1989; іванченко 2004, с. 112).
таким чином, поблизу с. буки існувало при-
наймні шість курганних некрополів та один
ґрунтовий могильник. документовано дослід-
жено 1 всього 48 курганів (із них у 27 комплек-
сах зафіксовано кам’яну обкладинку в конс-
трукції насипу) та одне підплитове поховання.
Ще один могильник, на якому в. б. антоно-
вич зафіксував кургани із кам’яними обкла-
динками, розташовувався на північній околиці
м. вчорайше (нині ружинського р-ну жито-
мирської обл.), біля дороги в напрямку м. Па-
волочі. на кінець хіх ст. із 150 курганів зберег-
лись близько 20 насипів: більшість комплексів
були знищені православним та католицьким
кладовищами, зруйновані під час прокладання
дороги. у групі в. б. антоновичем розкопано
чотири кургани. один із насипів (№ 15) містив
великі валуни в підошві, вибрані селянами ще
до початку археологічних робіт. інший курган-
ний могильник, із 150 курганів, знаходився на
південь від містечка в ур. кулишівка (антоно-
вич 1893, с. 5, 34—37; 1895, с. 59). т. м. мов-
чанівський, що проводив розвідки в околицях
містечка у 1929 р., вже не знайшов збережених
курганів (Павленко, Павленко 2017, с. 152).
кургани, з кам’яними валунами, розташо-
ваними по колу в основі насипу, зафіксовані в
кінці хіх ст. поблизу сс. Шамраївська стадниця
(нині с. тарасівка), городище та Пилипча (нині
всі сквирського р-ну київської обл.). могиль-
ник в стадниці знаходився північніше села, по
дорозі до с. Шамраївки, нараховував 15 насипів.
група з 50 курганів, невеликого розміру, розта-
шовувалась на захід від с. городище. могильник
Пилипчі знаходився на березі р. рось і нарахо-
вував 19 насипів. судячи із опису всі кургани
містили видимі кам’яні конструкції. 1891 р. сім
насипів біля Шамраївської стадниці досліджені
вітковським, знайдено безінвентарні інгумації.
на могильнику біля Пилипчі у 1865 р. провів
розкопки граф браницький (в одному із курганів
знайдені кістяки коня та вершника у обладунку),
а у 1891 р. вісім насипів дослідив в. б. антонович
(зафіксовані трупопокладення, орієнтовані на
захід, в домовинах) (антонович 1895, с. 52—53).
з того часу дані пам’ятки, наскільки нам відомо,
археологічно не обстежувались.
у 1928 р. розкопки десяти курганів могильни-
ка на північ від м. ягнятин (нині ружинського
р-ну житомирської обл.) провів директор бер-
дичівського заповідника т. м. мовчанівський.
Під час досліджень встановлено, що усі насипи
курганів мали типову будову: на 2—3 штиках від
вершини фіксувалась «…система плесковатих
каменів, що утворюють подібність кола» (мов-
1. слід згадати про аматорські розкопки поміщика аб-
рамовича, який за інформацією в. б. антоновича,
розкопав близько 100 насипів у 1857 р. результати
цих робіт не відомі (антонович 1893, с. 25).
89ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
чанівський 1928, с. 4; Павленко, Павленко 2017,
с. 149, прим. 2). Польова документація дослід-
жень, детальні описи розкопаних комплексів,
не збереглись. Про обряд поховання та кам’яні
конструкції в курганах відомо в загальних ри-
сах із невеликої публікації в місцевій газеті.
цікаво, що у 1870-х рр. в. б. антонович на цій
пам’ятці дослідив 16 курганів. у жодному з наси-
пів кам’яна обкладинка не зафіксована. на той
час могильник нараховував орієнтовно 1000 кур-
ганів й за оцінкою дослідника був найбільшим
за кількістю насипів курганним некрополем в
київській губернії (антонович 1893, с. 1, 30—34).
таким чином, на території Поросся відомо
дев’ять курганних могильників із курганами, що
містили кам’яну конструкцію в насипі та один
ґрунтовий могильник із підплитовими похован-
нями в ямах (рис. 10). за досить приблизними
підрахунками в цьому регіоні на кінець хіх ст.
було відомо близько 500 окремих курганів з ви-
димими зовні ознаками наявності кам’яної конс-
трукції в насипі. усього на п’яти пам’ятках дослід-
жено 78 курганних насипів, із них в 37 курганах
зафіксовані камені в насипах (розкопки абрамо-
вича на могильниках с. буки, вітковського в Ша-
мраївській стадниці, браницького та в. б. анто-
новича в Пилипчі достатньо не документовані).
більшість комплексів досліджені наприкінці
хіх — в першій третині хх ст. в курганах фіксу-
валась переважно кам’яна конструкція у вигляді
кола, що опоясувала насип в основі підошви кур-
гану або повністю знаходилась під насипом, окон-
турюючи підмогильну яму. в кількох комплексах
виявлені окремі валуни в тілі насипу та плити в
його центральній частині. досліджено лише одне
підплитове поховання ґрунтового могильника.
обряд поховання типових для слов’янського на-
селення: переважно одиничні тілопокладення
на спині, орієнтовані головою на захід (з незнач-
ними відхиленнями). супроводжуючий інвентар
також типовий для слов’янських і давньоруських
поховальних пам’яток.
Гіпотези щодо походження курганів з
кам’яними обкладками. вже перші дослідни-
ки курганів з кам’яними конструкціями в наси-
пі окреслили дві основні гіпотези щодо поход-
ження такого типу пам’яток. Перша полягала в
тому, що кургани з кам’яними обкладинками є
місцевою традицією, що сформувалась завдяки
наявності на території середнього Подніпров’я
значних виходів каменю. таким чином, присут-
ність кам’яних конструкцій в курганах сприйма-
лась не етнічною, а практичною ознакою (укріп-
лення насипу для збереження форми). одним
із перших цю гіпотезу сформулював о. а. Фо-
тинський, який не сумнівався у слов’янському
походження досліджених ним курганів в басейні
уборті (Фотинский 1904, с. 230, 231). вірогідно
схилявся до неї і в. б. антонович, який вважав,
що кам’яні кромлехи курганів Поросся слугу-
вали для укріплення насипу (антонович 1893,
с. 25). т. м. мовчанівський ніяк не пояснював
присутність кам’яної конструкції в досліджених
ним курганах ягнятина, але відносив могиль-
ник до пам’яток слов’янського населення (мов-
чанівський 1928, с. 4).
інша гіпотеза полягає в тому, що вико-
ристання каменю в насипах курганів не є ха-
рактерною рисою для слов’янського поховаль-
ного обряду 1, отже, слід припускати, що дані
пам’ятки залишені представниками іноетніч-
ного населення в результаті інфільтрації чи
переселення окремих етнічних груп на тери-
торію середнього Подніпров’я. зокрема, вже
і. і. Фундуклей шукав аналогії курганам в бу-
ках серед старожитностей Прибалтики, скан-
динавії, великобританії (Фундуклей 1848,
с. 46). Перший дослідник курганів в околицях
олевська я. в. яроцький, вказував на подіб-
ність поховального обряду досліджених ним
курганів старожитностям волинського Поліс-
ся, але врахувавши знайдені ним в похованнях
крупнозернисті намистини у формі малини,
характерні для могильників дреговичів, не
виключав культурних впливів з території бі-
лоруського Полісся (яроцкий 1903, с. 193).
с. Шамрай чи не вперше спробував поєд-
нати обидві гіпотези. він, слідом за о. а. Фо-
тинським, пояснював використання каменю у
поховальних пам’ятках басейну уборті спри-
ятливими геологічно-сировинними умовами
місцевості. у той самий час, аналізуючи форми
та розміри курганних насипів цього регіону та
особливості поховального обряду, вказував на
відмінності із іншими територіями древлян, і,
слідом за о. в. яроцьким та в. з. завітневичем
(який вважав кургани з похованнями на гори-
зонті дреговицькими), пояснював їх впливами
дреговичів. кам’яні кромлехи курганів у буках
с. Шамрай вважав кочівницькою традицією
(Шамрай 1928, с. 23—24).
власне, зважаючи на знахідки в окремих
курганах (не тільки з кам’яними обкладинка-
ми) в басейні горині та уборті намистин дрего-
вицького типу, в. в. сєдов припускав наявність
в цьому регіоні окремих поселень дреговичів
(седов 1963, с. 116).
окремі курганні поховальні пам’ятки з
кам’яними конструкціями в насипі були відомі
на території білоруського Понімання з кінця
хіх ст. у 1950—70-х рр. в результаті проведе-
них масштабних досліджень курганних ста-
рожитностей на території білорусі, литви та
Польщі з’ясовано, що подібні кам’яні кургани,
датовані кінцем і — початком II тис. н. е., роз-
повсюджені на території брестського Побужжя,
білоруського Понімання, південної литви, ли-
1. загалом, за підрахунками о. П. моці для пам’яток
південно-руських земель, каміння у конструкції
курганів зафіксоване лише трохи більше ніж в 1 %
усіх досліджених насипів. в ґрунтових могильни-
ках використання каменю зафіксоване в більш
ніж 8 % усіх досліджених комплексах (моця 1990,
с. 21, 55; 1993, с. 21, 32).
90 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
товського занімання і деяких районів північ-
но-східної Польщі. в межах вказаної території
в. в. сєдов виділив ареал проживання захід-
но-балтської групи племен, відомої за давньо-
руськими літописами як ятвяги (сєдов 1964;
1982, с. 119—122; 1987, с. 411—419; 1989).
і. П. русанова, аналізуючи курганні старо-
житності середнього Подніпров’я, чи не вперше
звернула увагу на те, що кургани з кам’яними
конструкціями в басейні уборті (відомі на той
час три групи в околицях олевська — тепениці,
могильники в зубковичах, лопатичах та біля
хутора мокляки 1) мають аналогії з кам’яними
курганами хі—хііі ст. у басейні рр. німану та
західного бугу — племінної території ятвягів,
виділеної в. в. сєдовим. дослідниця звернула
увагу на спільні риси обидвох груп пам’яток,
а саме: облаштування кам’яних конструкцій,
майже безінвентарні інгумації на горизонті
та в підкурганних ямах, типовий слов’янський
інвентар. взагалі і. П. русанова вважала, що
убортські могильники залишені різноплемін-
ним населенням (русанова 1966, с. 12—13).
надалі цю тезу підтримав в. в. сєдов. до-
слідник зауважив, що кам’яні кургани басей-
ну уборті не мають аналогій у курганних ста-
рожитностях південно-західної групи східних
слов’ян. натомість, подібні кам’яні конструк-
ції, трупопокладення на горизонті та в підкур-
ганних ямах, типовий слов’янський інвентар,
східна орієнтація кістяків (релікт балтсько-
го поховального обряду), знахідки металевих
крупнозернених намистин дреговицького типу,
знаходять аналогії у курганах хі—хііі ст. на
території брестського Побужжя та верхнього
Понімання. власне ці курганні старожитності
в. в. сєдов не вважав ятвязькими пам’ятками.
на його думку, на цій території, в результаті
слов’янської колонізації, впродовж хі—хііі ст.
формується особлива етнографічна група на ос-
нові місцевого балтського (ятвяги) і прийшлого
слов’янського (кривичі, волиняни, дреговичі)
населення, для якої характерні кам’яні кургани
і слов’янська поховальна обрядовість 2. могиль-
1. і. П. русанова невірно віднесла могильник в
ур. княже до с. андрієвичі (нині ємільчинсь-
кого р-ну житомирської обл.), в околицях якого
я. в. яроцький провів дослідження трьох кур-
ганних груп влітку 1903 р. (русанова 1966, с. 12,
табл. іі, № 38). Пізніше ця помилка потрапила до
узагальнюючих праць в. в. сєдова та о. П. моці.
2. Щодо етнічної приналежності поховальних пам’яток
хі—хііі ст. на території брестського Побужжя та
верхнього Понімання зазначимо, що, наприклад,
ю. в. кухаренко вважав кам’яні кургани пам’ятками
літописних бужан (кухаренко 1961, c. 12), к. мусія-
нович, т. м. коробушкіна і і. і. саливон, П. Ф. ли-
сенко — дреговичів (Musianowicz 1950—1951,
s. 240—241; коробушкина, саливон 1990, с. 142;
коробушкина 1993, с. 98—107; лысенко 1991, с. 95),
а. в. квятковська, що розробила типологію кам’яних
курганів на території білорусі, — західним балтам /
ятвягам (квятковская 1996а; 1996b).
ники уборті, в яких зафіксовані кургани з вико-
ристанням каменю у насипі, в. в. сєдов вважав
змішаними пам’ятками, залишеними місцевим
древлянським населенням та переселенцями
із північних територій (седов, 1970, с. 80—81;
1982, с. 105; 1987, с. 414, 417; 1999, с. 281—282).
о. П. моця погоджується з думкою в. в. се-
дова, що частина комплексів волинських мо-
гильників залишена дреговицько-ятвязьким
населенням, в цілому повторюючи аргумен-
тацію дослідника (моця 1987, с. 120; 1993,
с. 136—137).
б. а. звіздецький, слідом за в. в. сєдо-
вим, пов’язує досліджені ним на житомир-
щині кургани з кам’яними обкладинками із
слов’янізованими нащадками літописних ят-
вягів. наявність каменю в насипі він вважав
етнічною ознакою, яку не можна пояснити
виключно природними умовами регіону. до-
слідник слушно зауважив, що в інших регіонах
житомирщини, багатих виходами природного
каміння, у цей же час переважають прості зем-
ляні насипи. на його думку, ятвяги з’являються
у північно-західній частині житомирського
Полісся вже у X ст., за часів володимира, коли
він підкорив якусь їх частину після походу
983 р. Щодо причин переселення балтського
населення дослідник не дійшов однозначного
висновку. можливо переселення на нещодавно
підкорені території древлянського племінного
союзу відбувалось завдяки цілеспрямованій
політиці київської великокнязівської влади.
але б. а. звіздецький не виключав і простої
інфільтрації населення, що освоювало слабо-
заселені території у межиріччі случа—уборті
і ужа. ятвяги досить швидко сприйняли основ-
ні риси давньоруської матеріальної культури.
виключенням виявився такий консерватив-
ний елемент поховального обряду, як традиція
обкладання каменями насипу кургану (звіз-
децький 1997, с. 232—233; звиздецкий 2002,
с. 36—37; 2005, с. 283, 286).
аналізуючи систему заселення давньоруської
овруцької волості, а. П. томашевський висло-
вив припущення про те, що археологічний ком-
плекс поблизу с. городець на західній околиці
словечансько-овруцького кряжу був військово-
адміністративним великокнязівським центром,
заселеним в кінці х ст. вихідцями з Прибалти-
ки, а саме ятвягами (таким чином підтримав-
ши точку зору в. в. сєдова). Переселенці були
покликані стати надійною регіональною опо-
рою в діяльності київської великокнязівської
адміністрації щодо докорінного перезаселен-
ня підкореної древлянської племінної землі і
організації нової поселенської, управлінської,
виробничої інфраструктури новоутвореної ов-
руцької волості. дослідник вперше звернув ува-
гу, що на території розповсюдження курганів
із кам’яними обкладинками на житомирщині,
на початку хV ст. виникають каменецька та
убортська волості — підлеглі володіння ві-
91ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
ленського капітулу і єпископату (зафіксовані в
документах як дар вітовта під 1412 і 1415 рр.).
очевидно, що етнічно-територіальне накладен-
ня цих послідовних історичних явищ не є випад-
ковим. Присутність «балтійського компоненту»
серед населення овруцької волості, за даними
а. П. томашевського, фіксується мовно-лінгвіс-
тичними та антропологічними матеріалами,
а також деякими особливостями керамічних
знахідок, що мають аналогії в колі балтійських
старожитностей (томашевский 2008, с. 59; то-
машевський 2008, с. 484; томашевський, Пав-
ленко 2008, с. 165—166).
не виключали можливості переселення пев-
ної частини ятвягів, що були носіями традиції
використання каменів в конструкції поховаль-
них пам’яток, на територію Полісся в давньо-
руський час і а. в. Петраускас та о. а. коваль.
разом з тим, вони відзначають набагато прості-
шу конструкцію кам’яних споруд та відсутність
характерних ознак ятвязького поховального
обряду в могильниках басейну уборті у порів-
нянні з похованнями на етнічних територіях
розселення ятвязьких племен. витоки тради-
цій спорудження кам’яних конструкцій в по-
хованнях та подібність поховального обряду в
населення Полісся, Прибалтики і білорусі до-
слідники вбачають в схожості умов проживан-
ня людності в природних ареалах, для яких ха-
рактерна наявність великих лісових масивів,
виходів каменю різних розмірів і форм серед
рівнинної й заболоченої місцевості (Петраус-
кас, коваль 2014, с. 190—192).
кам’яні кромлехи в поховальних пам’ятках
Поросся і. П. русанова пояснювала запозичен-
ням елементів поховального обряду кочового
населення південноруських степів, а саме по-
ловців, для культури яких характерні кам’яні
викладки в курганах (русанова 1966, с. 10).
цікаво, що дослідники кочівницьких похо-
вальних пам’яток с. о. Плетньова та г. о. Фе-
доров-давидов, хоч і виділяють кургани із
кам’яними обкладинками в окремі типи кочів-
ницьких поховань (четверта (половецька) група
за с. о. Плетньовою та IV тип за г. о. Федоро-
вим-давидовим), до своїх переліків кочівниць-
ких комплексів не вносять жодного кургану із
згаданих нами вище пам’яток Поросся (Плет-
нева 1958, с. 173, 179 Федоров-давыдов 1966,
с. 120, 260—261). окрім того, тільки в одному
випадку (могильник в Пилипчі, дослідження
браницького) в кургані знайдено кістяк коня, —
основну ознаку кочівницьких поховань.
впливом кочівників пояснював появу
кам’яних кромлехів у курганах Поросся і
о. П. моця. втім, він не виключав переселення
носіїв такої обрядовості з регіону житомирсько-
го Полісся чи з північних областей русі. водно-
час дослідник припускав виникнення обряду
обкладання курганних насипів камінням на
Пороссі незалежно, завдяки доступності сиро-
вини (моця 1987, с. 124; 1993, с. 124, 137).
Появу некрополів з курганами із кам’яними
конструкціями в насипі та ґрунтового могиль-
ника з підплитовими похованнями в ямах
поблизу с. буки на Пороссі л. і. іванченко
пов’язувала з двома хвилями переселенців із
різних областей давньоруської держави. Пер-
ша група людності, на думку дослідниці, пере-
селена із західних регіонів і пов’язана з будів-
ництвом городища і початком спорудження
Пороської оборонної лінії. друга хвиля пересе-
ленців в Поросся відбулась після половецького
набігу 1177 р. (іванченко 2004, с. 117).
Підплитові поховання в ґрунтових могильни-
ках характерні для Пруто-дністровського ме-
жиріччя (седов 1982, с. 126—128; моця 1990,
с. 107—108; 1993, с. 32, 94—95; томенчук 1998,
с. 12). Поширення поховань, здійснених у мо-
гильних ямах і перекритих плитами, в інших
південно-руських землях дослідники переваж-
но пов’язують з переселенцями із вказаного ре-
гіону.
цікаво, що на території галицько-буко-
винського Прикарпаття у 1980 р. було повніс-
тю досліджено нетиповий для цього регіону
могильник змішаного типу з кам’яними конс-
трукціями в насипах курганів. Пам’ятка роз-
ташовувалась в ур. лука поблизу с. дністрівка
кельменецького р-ну чернівецької обл. мо-
гильник складався із двох курганів, поміж яки-
ми знаходилась ділянка з п’ятьма ґрунтовими
похованнями. насипи курганів були вкриті
значними за розмірами уламками каменю, що
утворювали ніби кам’яний щит («панцир»). в
одному з курганів виявлене парне поховання
чоловіка та жінки, причому чоловіче поховання
знаходилось під окремою вимосткою із дрібного
каміння. за межами кромлеху виявлені ще два
жіночі поховання. в іншому кургані теж зафік-
совані чотири кістяки (центральний чоловічий
та два жіночі під кромлехом, а також окремий
чоловічий за його межами). усі поховання
здійснені в глибоких і значних за розмірами
ямах, орієнтовані по лінії захід—схід, здійс-
нені за християнським обрядом. Поховання
датовані хіі — початком хііі ст. автор дослід-
жень припустив, що дністрівський могильник
може бути пов’язаний із групою населення за-
хідно-балтського походження (ятвягами чи їх
слов’янізованими нащадкам) або кочовим на-
селенням галицько-половецького прикордоння
(томенчук 2006, с. 84—91).
Підсумовуючи, зазначимо, що незважаю-
чи на більш як столітню історію досліджень
курганних могильників із комплексами, для
яких характерні кам’яні конструкції в насипах,
на території середнього Подніпров’я, подібні
пам’ятки вивчені недостатньо. більшість некро-
полів досліджені ще наприкінці хіх — на по-
чатку хх ст. зауважимо, що не були проведені
антропологічні дослідження жодного виявлено-
го кістяка. курганні могильники з кам’яними
конструкціями житомирського Полісся і Порос-
92 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
ся, що виділяються серед поховальних пам’яток
південно-руських земель, так і не стали об’єктом
як цілеспрямованих польових досліджень, так і
окремих аналітичних розвідок.
вирішення питання походження та етнічної
приналежності такого типу пам’яток можливі
лише шляхом проведення новітніх фахових
комплексних польових досліджень, як розко-
пок вже відомих, збережених комплексів, так
і пошуку нових, не тільки поховальних, а й
відповідних поселенських пам’яток, в межах
спеціальної програми. Поряд з тим, необхідні
розшуки речових колекцій, антропологічних ре-
шток та польових матеріалів попередніх дослід-
жень в архівних установах та серед музейних
фондів, що дозволить провести новітній аналіз
вже досліджених комплексів та некрополів,
конструктивних особливостей кам’яних конс-
трукцій вивчених курганів, особливостей похо-
вального обряду, речових знахідок, планігра-
фії пам’яток, тощо. у результаті ми отримаємо
змогу по новому оцінити курганні могильники
із кам’яними конструкціями в насипах на тери-
торії житомирського Полісся і Поросся, порівня-
ти їх як між собою, так із подібними пам’ятками
з території брестського Побужжя і верхнього
Понімання, литви та Польщі та з кочівницьки-
ми пам’ятками степового населення.
ЛІТЕРАТУРА
антонович, в. б. 1893. Раскопки в земле древлян.
санкт-Петербург: типография и. н. скороходова.
материалы по археологии россии, 11: древности
юго-западного края.
антонович, в. б. 1895. археологическая карта
Киевской губернии. Приложение к т. XV «древнос-
тей». москва: типография м. г. волчанинова.
звіздецький, б. а. 1997. кургани з кам’яними об-
кладками в житомирському Поліссі. в: баран, в. д.
(ред.). Проблеми походження та історичного роз-
витку слов’ян. київ; львів: рас, с. 229-234.
звіздецький, б. 1999. Про деякі підсумки і пер-
спективи вивчення археологічних пам’яток овруч-
чини. в: Павлюк, с., глушко, м. (ред.). Полісся
України: матеріали історико-етнографічного до-
слідження, 2: овруччина. 1995. львів: інститут на-
родознавства нану, с. 365-371.
звиздецкий, б. а. 2002. курганы с каменными об-
кладками на овручском кряже. в: Русь в іх—XIV ве-
ках: взаимодействие Севера и Юга. тезисы докла-
дов научной конференции, 19—21 ноября 2002 г.
москва: иа ран, с. 35-37.
звиздецкий, б. а. 2005. новые данные о курганах
с каменными обкладками на севере житомирщины.
в: макаров, н. а., чернецов, а. в. (ред.). Русь в IX—
XIV веках. Взаимодействие Севера и Юга. москва:
наука, с. 281-286.
звіздецький, б. а. 2008. археологічні дослід-
ження в північно-східних районах Житомирського
полісся (матеріали та дослідження до археологіч-
ної карти області: Коростенський, Овручський та
народицький район). коростень: тріада с.
іванченко, л. і. 2004. городище в с. буки — фор-
пост давньоруського кордону західного Поросся.
в: моця, о. П. (ред.). Стародавній іскоростень і
слов’янські гради VIII—X ст. київ: корвін Пресс,
с. 111-117.
іванченко, л. і., Покас, П. м. 1989. комплекс
пам’яток X—XIII ст. біля села буки. в: толочко, П. П.
(ред.). Проблеми історії та археології давнього на-
селення УРСР. тези доповідей XX республіканської
конференції, одеса, жовтень 1989 р. київ: наукова
думка, с. 86-87.
иов, о. в. 1992. круговая керамика поселений
IX—XI вв. западной части белорусского Полесья.
в: Плетнева, с. а. (ред.). Древнерусская керамика.
москва: иа ран, с. 36-47.
квітницкий, м. в., Петраускас, а. в., чміль, л. в.,
Починок, е. ю. 2013. матеріали XVI—XVIII ст. з до-
слідження території білоцерківського замку (попе-
редня публікація). археологія і давня історія Украї-
ни, 11: середньовічні міста Полісся, с. 178-193.
квятковская, а. в. 1996а. курганы ятвягов конца
і — начала іі тысячелетия н. э. (устройство и типоло-
гия). Гістарычна-археалагічны зборнік, 10, с. 58-61.
квятковская, а. 1996b. Этнокультурная ситуация
в верхнем Понеманье и среднем Побужье в хі—
хііі вв. (По материалам ятвяжских могильников).
в: Тэзісы дакладау і паведамленняу беларускай дэ-
легацыі на VI міжнародным кангрэсе славянскай
археалогіі. мінск: б. в., с. 40-42.
козловська, в. 1931. Доповідна записка в справі
утворення заповідника біля с. Буки, Велико-Поло-
вецького району на Білоцерківщині. на іа нану,
ф. 59: вуак, оп. 1, спр. 391, арк. 5-8.
коробушкина, т. н. 1993. Курганы Белорусского
Побужья X—XIII вв. минск: навука i тэхнiка.
коробушкина, т. н., саливон, и. и. 1990. сель-
ское население среднего Побужья іх—хііі вв. (по
материалам курганных могильников). Советская
археология, 3, с. 138-149.
круц, в. а., моця, о. П. 1975. Отчёт о работе
Полесской комплексной экспедиций в 1975 г. на іа
нану, ф. 64, 1975/17.
кухаренко, ю. в. 1961. Средневековые памятни-
ки Полесья. москва: ан ссср. свод археологиче-
ских источников, е 1—57.
лысенко, П. Ф. 1991. Дреговичи. минск: навука
i тэхніка.
малевская-малевич, м. в. 2005. Керамика за-
паднорусских городов X—XIII вв. санкт-Петербург:
нестор-история. труды иимк ран, XVII.
місяць, в. о. 1961. Звіт про археологічні розвідки на
Житомирщині за 1961 р. на іа нану, ф. 64, 1961/55.
(мовчанівський), т. м. 1928. вивчаємо минуле на-
шого краю. 2: розкопки слов’янського могильника в
с. ягнятині. наслідки археологічної експедиції бер-
дичівського музею. Радянський шлях, 75 (1447), с. 4.
моця, а. П. 1987. население Среднего Поднепро-
вья IX—XIII вв: по данным погребальных памятни-
ков. киев: наукова думка.
моця, а. П. 1990. Погребальные памятники южно-
русских земель іх—хііі вв. киев: наукова думка.
моця, о. П. 1993. населення південноруських
земель іх—хііі ст. (за матеріалами некрополів).
київ: іа ан україни.
орлов, р. с., звиздецкий, б. а. 1986. Отчёт о раз-
ведке в Поросье в 1986 г. на іа нану, ф. 64, 1986/30б.
Павленко, л. в., Павленко, с. в. 2017. берди-
чівський державний історико-культурний заповід-
ник у другій половині 20-х — на початку 30-х рр.
хх ст.: археологічний аспект діяльності. археологія
і давня історія України, 4 (25): дослідження архео-
логічної спадщини східної волині (до 120-річчя з
дня народження Ф. а. козубовського), с. 136-182.
93ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
Павленко, с. в., томашевський, а. П. 2014. роз-
відки на території північної житомирщини. архео-
логічні дослідження в Україні 2013 р., с. 123-125.
Петраускас, а. в., івакін, в. г., бібіков, д. в.,
Павленко, с. в. 2016. дослідження середньовічного
кургану біля м. олевськ. археологічні дослідження
в Україні 2015 р., с. 38-40.
Петраускас, а. в., коваль, о. а., капустін, к. м.,
хададова, м. в. 2013. середньовічний олевськ за
новими археологічними даними. археологія і давня
історія України, 11: середньовічні міста Полісся,
с. 194-207.
Петраускас, а. в., коваль, а. а. 2014. использова-
ние камня в средневековых погребениях житомир-
ского Полесья. Вісник Дніпропетровського універси-
тету. Серія: історія та археологія, 22, с. 185-192.
Петрашенко, в. о. 1992. Слов’янська кераміка
VIII—IX ст. правобережжя Середнього Подніпров’я.
київ: наукова думка.
Плетнева, с. а. 1958. Печенеги, торки и половцы
в южнорусских степях. Материалы и исследования
по археологии СССР, 62: труды волго-донской архео-
логической экспедиции, I, с. 151-226.
Похилевич, л. 1864. Сказания о населённых мес-
тностях Киевской губернии. киев: типография ки-
евопечерской лавры.
Прищепа, б. а. 2011. Дорогобуж на Горині у X—
XIII ст. рівне: ПП дм.
русанова, и. П. 1966. Курганы полян х—хіі вв.
москва: наука. свод археологических источников,
е 1—24.
седов, в. в. 1963. дреговичи. Советская археоло-
гия, 3, с. 112-125.
седов, в. в. 1964. курганы ятвягов. Советская
археология, 4, с. 36-51.
седов, в. в. 1970. Славяне Верхнего Поднепровья
и Подвинья. москва: наука. материалы и исследо-
вания по археологии ссср, 163.
седов, в. в. 1982. Восточные славяне в VI—
XIII вв. москва: наука. археология ссср.
седов, в. в. 1987. балты. в: седов, в. в. (ред.).
Финно-угры и балты в эпоху средневековья. москва:
наука. археология ссср.
седов, в. в. 1989. земля ятвягов (племенная диф-
ференциация). в: Vakarų baltų archeologija ir istorija:
Tarprespublikinės mokslinės konferencijos medžiaga.
Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, с. 50-55.
седов, в. в. 1999. исторические земли древней
руси и восточнославянские племенные образования.
Исторические записки, 2 (120), с. 267-292.
тарабукін, о. о. 2013. до історії вивчення архео-
логічних старожитностей олевського району на жи-
томирщині (хіх — перша третина хх ст.). археоло-
гія і давня історія України, 11: середньовічні міста
Полісся, с. 230-242.
томашевский, а. П. 2008. изучение систем заселе-
ния овручской волости в овручском проекте. в: ма-
каров, н. а., чернов, с. з. (ред.). Сельская Русь в іх—
XVI веках. москва: наука, с. 50-73, рис. XVII-XXXII.
томашевський, а. 2008. середньовічна овруцька
волость і феномен овруцької околичної шляхти. на-
укові записки з української історії, 20, с. 466-489.
томашевський, а. П., Павленко, с. в. 2008. горо-
дець. комплекс археологічних пам’яток біля с. горо-
дець овруцького району житомирської області. в:
івакін, г. ю. та ін. (ред.). Стародавній іскоростень і
слов’янські гради. коростень: тріада с, 2, с. 156-196.
томенчук, б. П. 1998. некрополі Галицько-Буко-
винського Прикарпаття іх—хііі ст. автореферат
дисертації к. і. н. іа нану.
томенчук, б. П. 2006. археологія некрополів Га-
лича і Галицької землі. Одержавлення. християні-
зація. івано-Франківськ: гостинець.
Федоров-давыдов, г. а. 1966. Кочевники Восточ-
ной Европы под властью золотоордынских ханов.
археологические памятники. москва: мгу.
Фотинский, о. а. 1904. могильник каменной
кладки в урочище княже новоград-волынского уез-
да. археологическая летопись Южной России, 6,
с. 229-231.
Фундуклей, и. 1848. Обозрение могил, валов
и городищ Киевской губернии. киев: типография
Ф. гликсберга.
Шамрай, с. 1928. деревлянські могили. зовніш-
ній вигляд та розташування супроти земної поверх-
ні. в: грушевський, м. (ред.). науковий збірник за
рік 1928, XXVIII: записки українського наукового
товариства в київі тепер історичної секції вуан,
с. 3-24.
Щукин, м. б. 1976a. Отчёт о работе Полесской
археологической экспедиции Государственного Эр-
митажа в 1976 г. на іа нану, ф. 64, 1976/104.
Щукин, м. б. 1976b. Полевой дневник начальни-
ка Полесской археологической экспедиции Государс-
твенного Эрмитажа 1976 г. Разведка по р. Уборть
Олевского р-на Житомирской обл. научный архив
государственного Эрмитажа.
яроцкий, я. в. 1903. могильники по среднему
течению р. уборти. археологическая летопись Юж-
ной России, 3—4, с. 173-193.
Musianowicz, K. 1950—1951. Z zagadnień osad-
nictwa wczesnohistorycznego, pow. Sokołów Pod-
laski. Wiadomości Archeologiczne, XVII, 4, p. 229-250,
tabl. LVI-LXIII.
REfEREnCEs
Antonovich, V. B. 1893. Raskopki v zemle drevlian. Sankt-
Peterburg: Tipografiia I. N. Skorokhodova. Materialy po
arkheologii Rossii, 11: Drevnosti Iugo-Zapadnogo kraia.
Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi
gubernii. Prilozhenie k T. XV «Drevnostei». Moskva: Tipografi-
ia M. G. Volchaninova.
Zvizdetskyi, B. A. 1997. Kurhany z kam’ianymy obklad-
kamy v Zhytomyrskomu Polissi. In: Baran, V. D. (ed.). Prob-
lemy pokhodzhennia ta istorychnoho rozvytku slov’ian. Kyiv;
Lviv: RAS, s. 229-234.
Zvizdetskyi, B. 1999. Pro deiaki pidsumky i perspektyvy
vyvchennia arkheolohichnykh pam’iatok Ovruchchyny. In:
Pavliuk, S., Hlushko, M. (eds.). Polissia Ukrainy: materialy
istoryko-etnohrafichnoho doslidzhennia, 2: Ovruchchyna.
1995. Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy, s. 365-
371.
Zvizdetskii, B. A. 2002. Kurgany s kamennymi obkladkami
na Ovruchskom kriazhe. In: Rus v іX—XIV vekakh: vzaimo-
deistvie Severa i Iuga. Tezisy dokladov nauchnoi konferentsii,
19—21 noiabria 2002 g. Moskva: IA RAN, s. 35-37.
Zvizdetskii, B. A. 2005. Novye dannye o kurganakh s ka-
mennymi obkladkami na severe Zhitomirshchiny. In: Makarov,
N. A., Chernetsov, A. V. (eds.). Rus v IX—XIV vekakh. Vza-
imodeistvie Severa i Iuga. Moskva: Nauka, s. 281-286.
Zvizdetskyi, B. A. 2008. Arkheolohichni doslidzhennia v
pivnichno-skhidnykh raionakh Zhytomyrskoho polissia (ma-
terialy ta doslidzhennia do arkheolohichnoi karty oblasti:
Korostenskyi, Ovruchskyi ta Narodytskyi raion). Korosten:
Triada S.
Ivanchenko, L. I. 2004. Horodyshche v s. Buky — forpost
davnoruskoho kordonu Zakhidnoho Porossia. In: Motsia, O. P.
(ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady VIII—X st.
Kyiv: Korvin Press, s. 111-117.
Ivanchenko, L. I., Pokas, P. M. 1989. Kompleks pam’iatok
X—XIII st. bilia sela Buky. In: Tolochko, P. P. (ed.). Problemy
istorii ta arkheolohii davnoho naselennia URSR. Tezy dopovi-
94 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Публікація археологічних матеріалів
dei XX respublikanskoi konferentsii, Odesa, zhovten 1989 r.
Kyiv: Naukova dumka, s. 86-87.
Iov, O. V. 1992. Krugovaia keramika poselenii IX—XI vv.
zapadnoi chasti Belorusskogo Polesia. In: Pletneva, S. A. (ed.).
Drevnerusskaia keramika. Moskva: IA RAN, s. 36-47.
Kvitnytskyi, M. V., Petrauskas, A. V., Chmil, L. V.,
Pochynok, E. Yu. 2013. Materialy XVI—XVIII st. z doslidzhen-
nia terytorii Bilotserkivskoho zamku (poperednia publikatsi-
ia). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 11: Serednovichni
mista Polissia, s. 178-194.
Kviatkovskaia, A. V. 1996a. Kurgany iatviagov kontsa
і — nachala іі tysiacheletiia n.e. (ustroistvo i tipologiia).
Histaryčna-archieałahičny zbornik, 10, s. 58-61.
Kviatkovskaia, A. 1996b. Etnokulturnaia situatsiia v
Verkhnem Ponemane i Srednem Pobuzhe v хі—хііі vv. (Po
materialam iatviazhskikh mogilnikov). In: Tezisy dakładau i
paviedamlenniau biełaruskaj delehacyi na VI mižnarodnym
kanhresie słavianskaj archieałohii. Minsk: b. v., s. 40-42.
Kozlovska, V. 1931. Dopovidna zapyska v spravi utvoren-
nia zapovidnyka bilia s. Buky, Velyko-Polovetskoho raionu
na Bilotserkivshchyni. NA IA NANU, f. 59: VUAK, op. 1,
spr. 391, ark. 5-8.
Korobushkina, T. N. 1993. Kurgany Belorusskogo Pobuzhia
X—XIII vv. Minsk: Navuka i technika.
Korobushkina, T. N., Salivon, I. I. 1990. Selskoe naselenie
Srednego Pobuzhia іх—хііі vv. (po materialam kurgannykh
mogilnikov). Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 138-149.
Kruts, V. A., Motsia, O. P. 1975. Otchet o rabote Polesskoi
kompleksnoi ekspedytsyi v 1975 g. NA IA NANU, f. 64,
1975/17.
Kukharenko, Iu. V. 1961. Srednevekovye pamiatniki
Polesia. Moskva: AN SSSR. Svod arkheologicheskikh istoch-
nikov, E1—57.
Lysenko, P. F. 1991. Dregovichi. Minsk: Navuka i tech-
nika.
Malevskaia-Malevich, M. V. 2005. Keramika zapad-
norusskikh gorodov X—XIII vv. Sankt-Peterburg: Nestor-Is-
toriia. Trudy IIMK RAN, XVII.
Misiats, V. O. 1961. Zvit pro arkheolohichni rozvidky na
Zhytomyrshchyni za 1961 r. NA IA NANU, f. 64, 1961/55.
(Movchanivskyi), T. M. 1928. Vyvchaiemo mynule nashoho
kraiu. 2: Rozkopky slov’ianskoho mohylnyka v s. Yahniatyni.
Naslidky arkheolohichnoi ekspedytsii Berdychivskoho muz-
eiu. Radianskyi shliakh, 75 (1447), s. 4.
Motsia, A. P. 1987. Naselenie Srednego Podneprovia IX—
XIII vv: po dannym pogrebalnykh pamiatnikov. Kiev: Nau-
kova dumka.
Motsia, A. P. 1990. Pogrebalnye pamiatniki iuzhno-
russkikh zemel іх—хііі vv. Kiev: Naukova dumka.
Motsia, O. P. 1993. Naselennia pivdennoruskykh zem-
el IX—XIII st. (za materialamy nekropoliv). Kyiv: IA AN
Ukrainy.
Orlov, R. S., Zvizdetskii, B. A. 1986. Otchet o razvedke v
Porosse v 1986 g. NA IA NANU, f. 64, 1986/30b.
Pavlenko, L. V., Pavlenko, s. V. 2017. Berdychivskyi
derzhavnyi istoryko-kulturnyi zapovidnyk u druhii polovyni
20-kh — na pochatku 30-kh rr. хх st.: arkheolohichnyi as-
pekt diialnosti. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (25):
Doslidzhennia arkheolohichnoi spadshchyny Skhidnoi Volyni
(do 120-richchia z dnia narodzhennia F. A. Kozubovskoho),
s. 136-182.
Pavlenko, S. V., Tomashevskyi, A. P. 2014. Rozvidky
na terytorii pivnichnoi Zhytomyrshchyny. Arkheolohichni
doslidzhennia v Ukraini 2013 r., s. 123-125.
Petrauskas, A. V., Ivakin, V. H., Bibikov, D. V., Pavlenko,
S. V. 2016. Doslidzhennia serednovichnoho kurhanu bilia
m. Olevsk. Arkheolohichni doslidzhennia v Ukraini 2015 r.,
s. 38-40.
Petrauskas, A. V., Koval, O. A., Kapustin, K. M., Khada-
dova, M. V. 2013. Serednovichnyi Olevsk za novymy arkhe-
olohichnymy danymy. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy,
11: Serednovichni mista Polissia, s. 194-207.
Petrauskas, A. V., Koval, A. A. 2014. Ispolzovanie kamnia
v srednevekovykh pogrebeniiakh Zhitomirskogo Polesia. Vis-
nyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia: Istoriia ta arkhe-
olohiia, 22, s. 185-192.
Petrashenko, V. O. 1992. Slov’ianska keramika VIII—IX st.
pravoberezhzhia Serednoho Podniprov’ia. Kyiv: Naukova dumka.
Pletneva, S. A. 1958. Pechenegi, torki i polovtsy v iuzh-
norusskikh stepiakh. Materialy i issledovaniia po arkheologii
SSSR, 62: Trudy Volgo-Donskoi arkheologicheskoi ekspedit-
sii, I, s. 151-226.
Pokhilevich, L. 1864. Skazaniia o naselennykh mestnostiakh
Kievskoi gubernii. Kiev: Kievopecherskaja Lavra.
Pryshchepa, B. A. 2011. Dorohobuzh na Horyni u X—XIII st.
Rivne: PP DM.
Rusanova, I. P. 1966. Kurgany polian х—хіі vv. Moskva:
Nauka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1—24.
Sedov, V. V. 1963. Dregovichi. Sovetskaia arkheologiia, 3,
s. 112-125.
Sedov, V. V. 1964. Kurgany iatviagov. Sovetskaia arkhe-
ologiia, 4, s. 36-51.
Sedov, V. V. 1970. Slaviane Verkhnego Podneprovia i Pod-
vinia. Moskva: Nauka. Materialy i issledovaniia po arkhe-
ologii SSSR, 163.
Sedov, V. V. 1982. Vostochnye slaviane v VI—XIII vv.
Moskva: Nauka. Arkheologiia SSSR.
Sedov, V. V. 1987. Balty. In: Sedov, V. V. (ed.). Finno-ugry
i balty v epokhu srednevekovia. Moskva: Nauka. Arkheologiia
SSSR.
Sedov, V. V. 1989. Zemlia iatviagov (plemennaia dif-
ferentsiatsiia). In: Vakarų baltų archeologija ir istorija:
Tarprespublikinės mokslinės konferencijos medžiaga.
Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla, p. 50-55.
Sedov, V. V. 1999. Istoricheskie zemli Drevnei Rusi i vos-
tochnoslavianskie plemennye obrazovaniia. Istoricheskie za-
piski, 2 (120), s. 267-292.
Tarabukin, O. O. 2013. Do istorii vyvchennia arkheolohich-
nykh starozhytnostei Olevskoho raionu na Zhytomyrshchyni
(хIх — persha tretyna хх st.). Arkheolohiia i davnia istoriia
Ukrainy, 11: Serednovichni mista Polissia, s. 230-242.
Tomashevskii, A. P. 2008. Izuchenie sistem zaseleniia
Ovruchskoi volosti v Ovruchskom proekte. In: Makarov, N. A.,
Chernov, S. Z. (ed.). Selskaia Rus v іх—XVI vekakh. Moskva:
Nauka, s. 50-73, ris. XVII-XXXII.
Tomashevskyi, A. 2008. Serednovichna Ovrutska volost i
fenomen Ovrutskoi okolychnoi shliakhty. Naukovi zapysky z
ukrainskoi istorii, 20, s. 466-489.
Tomashevskyi, A. P., Pavlenko, S. V. 2008. Horodets.
Kompleks arkheolohichnykh pam’iatok bilia s. Horodets
Ovrutskoho raionu Zhytomyrskoi oblasti. In: Ivakin, H. Yu.
(ed.). Starodavnii Iskorosten i slov’ianski hrady. Korosten:
Triada S, 2, s. 156-196.
Tomenchuk, B. P. 1998. Nekropoli Halytsko-Bukovynskoho
Prykarpattia Iх—хIII st. Avtoreferat dysertatsii k. i. n. IA
NANU.
Tomenchuk, B. P. 2006. Arkheolohiia nekropoliv Halycha
i Halytskoi zemli. Oderzhavlennia. Khrystyianizatsiia. Ivano-
Frankivsk: Hostynets.
Fedorov-Davydov, G. A. 1966. Kochevniki Vostochnoi Ev-
ropy pod vlastiu zolotoordynskikh khanov. Arkheologicheskie
pamiatniki. Moskva: MGU.
Fotinskii, O. A. 1904. Mogilnik kamennoi kladki v uro-
chishche Kniazhe Novograd-Volynskogo uezda. Arkheolog-
icheskaia letopis Iuzhnoi Rossii, 6, s. 229-231.
Funduklei, I. 1848. Obozrenie mogil, valov i gorodishch
Kievskoi gubernii. Kiev: Tipografiia F. Gliksberga.
Shamrai, S. 1928. Derevlianski mohyly. Zovnishnii vyh-
liad ta roztashuvannia suproty zemnoi poverkhni. In: Hru-
shevskyi, M. (ed.). Naukovyi zbirnyk za rik 1928, XXVIII:
Zapysky Ukrainskoho naukovoho tovarystva v Kyivi teper
Istorychnoi sektsii VUAN, s. 3-24.
Shchukin, M. B. 1976a. Otchet o rabote Polesskoi arkheo-
logicheskoi ekspeditsii Gosudarstvennogo Ermitazha v 1976 g.
NA IA NANU, f. 64, 1976/104.
Shchukin, M. B. 1976b. Polevoi dnevnik nachalnika Po-
lesskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Gosudarstvennogo
Ermitazha 1976 g. Razvedka po r. Ubort Olevskogo r-na
Zhitomirskoi obl. Nauchnyi arkhiv Gosudarstvennogo Ermi-
tazha.
Iarotskii, Ia. V. 1903. Mogilniki po srednemu techeniiu
r. Uborti. Arkheologicheskaia letopis Iuzhnoi Rossii, 3—4,
s. 173-193.
Musianowicz, K. 1950—1951. Z zagadnień osadnictwa wc-
zesnohistorycznego, pow. Sokołów Podlaski. Wiadomości Ar-
cheologiczne, XVII, 4, p. 229-250, tabl. LVI-LXIII.
95ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 1 (30)
Петраускас, а. В., Бібіков, Д. В., івакін, В. Г., Павленко, С. В. дослідження середньовічного кургану...
а. V. Petrauskas, D. V. Bibikov,
V. H. Ivakin, S. V. Pavlenko
thE articlE dEdicatEd to thE
rEsEarch of thE mEdiEval
mound nEar thE villagE
tEpEnytsia (to the Question of the
mounds with stone constructions at
the middle dnieper region)
In the summer of 2015, Zhytomyr expedition conduct-
ed archaeological research at the burial mounds at the
tract of Long Niva near the village Tepenitsa Olevsky
district of Zhytomyr region. As a result, the burial with a
stone construction under the embankment was explored
and studied. The stone cover was discovered right after
the turf layer and completely covered the embankment
as if it was an armor. The construction consisted of gran-
ite fragments and pieces of quartzite and sandstone. At
the bottom of the embankment were stone boulders of
large size that became smaller at the top of burial. At the
level of the mainland around the embankment placed
small ditch that had a form of two arcuate sections. Re-
mains of a skeleton or gravel pit in the burial mound
was not discovered (cenotaph). Two large fragments of
the potter’s pot was found on the sand pit in the central
part of the embankment at the level of the ancient ho-
rizon. The practical absence of inventory does not allow
date the archaeological complex clearly. A fragment of
the pot can be attributed to two chronological periods:
the end of IX — the first half of the X century or the
second half of the XIII — XIV centuries.
The stone constructions in the burial mounds are
not inherent for Old Russian time in Ukraine. Stone
fixt only in slightly more than 1 % of all investigated
burial mounds. The discovery of such rare complex
forced the authors refer to the history of research of
this type of monuments on the territory of Ukraine.
In the Middle Dnieper area, burial mounds with stone
structures are located in two regions: on the territory
of Zhytomyr Polissya (Ubort river basin, Slovechansko-
Ovruch ridge) and in Porossya.
The burial groups in Zhytomyr region were explored
by the excavations of Ya. V. Yarotsky (1902), O. A. Fo-
tinsky (1904), M. B. Shchukin (1976), B. A. Zvizdetsky
(1988, 1996—1999), the exploration of V. O. Misiats
(1961, 1978), A. P. Tomashevsky and S. V. Pavlenko
(1996, 2006, 2013). There are 18 gravediggers with
stone burial mounds on this territory currently. 42 bu-
rial mounds were excavated (more than 300 known). At
the 29 burial complexes were fixed stones fragments.
These sights don’t occupy a separate compact area and
located next to burial mounds consisting exclusively
of mounds with simple earthen embankments. Only
at the 7 necropolises majority burial mounds contains
stones. On other monuments such burial mounds was
few. Different methods of using stones have been re-
corded in investigated burial mounds. Often different
variants of stone designs are fixed in one monument.
Different kinds of stone were used for constructions:
sandstone, granite, quartzite. In burial mounds with
stone structures under the embankment are fixed vari-
ous types of burial ceremony (cremation on the site,
cremation on the side, inhumation on the horizon, in-
humation in undermount pits, cenotaph). The ritual is
accompanied by typical Slavic equipment. The earliest
complexes are dated by the X century, the most recent
are the second half of the XIII century.
Stone barrows Porossya are known since the middle of
the nineteenth century (about 500 individual complexes
was fixet). They were discovered by V. B. Antonovych
(70s of XIX century), T. M. Movchanivsky (1928), V. Ye.
Kozlovskaya (30s of the XX century), R. S. Orlov and P.
M. Pokas (1986, 1988). 9 burial mounds with stone con-
structs under the embankment are known on the territory
of Porossya. 78 monuments have been investigated at 5 a
monuments, 37 of them — with stone crepes (the structure
was mostly fixed in the of circle form of boulders, which
engird the embankment). The burial ceremony and accom-
panying equipment are typical for Slavic monuments.
There are two main hypotheses about the origin of
this type of monuments. According to the first, the stone
structures in the mounds are a purely practical tradi-
tion of local people, which arose in the territories char-
acterized by significant presence of the stone (O. A. Fo-
tinsky, V. B. Antonovych, A. V. Petrauskas). According
to the second hypotheses, use of a stone is a tradition of
the Slavic alien population. Ya. V. Yarotsky considered
that this is a memorial of the Dregovichi burial mounds
of Zhytomyr Polissya, Western Balts (Yotvingians) —
I. P. Rusanova, B. A. Zvizdetsky, A. P. Tomashevsky,
mixed Baltic-Dregoviches population — V. V. Sedov
and A. P. Motsia. The tradition of using stones in the
burial mounds of Porosyya was explained by the bor-
rowing of the elements of the burial ceremony of the no-
mads S. V. Shamray, I. P. Rusanovа and O. P. Motsia.
Influenced by the coming population from the western
and northern territories of Old Rus — L. I. Ivanchenko.
Some researchers have ruled out both hypotheses.
Keywords: Zhytomyr Polissya, Porossya, Ubort River,
burial mounds, funeral rite, stone constructions, cromlech,
creped, armor, cenotaph, inflatable burial, Old Russian
time, Western Balts, Yotvingians, Dregoviches, Nomads.
Одержано 15.12.2018
бІбІКОВ Дмитро Валентинович, молодший нау-
ковий співробітник, інститут археології нан украї-
ни, пр. героїв сталінграду 12, київ, 04210, україна,
bibikov-@bigmir.net.
BiBiKov dmytro valentynovych, Junior Research,
Institute of Archaeology, National Academy of Scienc-
es of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv, 04210,
Ukraine, bibikov-@bigmir.net.
ІВАКІН Всеволод Глібович, кандидат історичних
наук, завідувач відділу, інститут археології нан
україни, пр. героїв сталінграду 12, київ, 04210, ук-
раїна, wkniaz16@ukr.net.
ivaKin vsevolod hlibovych, PhD, Head of Depart-
ment, Institute of Archaeology, National Academy of
Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrada ave. 12, Kyiv,
04210, Ukraine, wkniaz16@ukr.net.
пАВЛЕНКО сергій Васильович, молодший на-
уковий співробітник, інститут археології нан ук-
раїни, вул. володимирська, 3, київ, 01001, україна,
pavlenko@iananu.org.ua.
pavlEnKo serhii vasylovych, Junior Research,
Institute of Archaeology, National Academy of Sciences
of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv, 01001, Ukraine,
pavlenko@iananu.org.ua.
пЕТРАУсКАс Андрій Валдасович, кандидат іс-
торичних наук, старший науковий співробітник, інс-
титут археології нан україни, вул. володимирська,
3, київ, 01001, україна, petrauskas@i.ua.
pEtrausKas andrii valdasovych, PhD, Senior
Research, Institute of Archaeology, National Acad-
emy of Sciences of Ukraine, Volodymyrska str. 3, Kyiv,
01001, Ukraine, petrauskas@i.ua.
|