До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи

Статтю присвячено питанням формування та поповнення джерельної бази чорногорівської групи поховань. Розглянутий каталог кіммерійських поховань, створений С. В. Махортих (2005), запропоновані підходи до його удосконалення та очищення від комплексів доби фінальної бронзи та артефактів з пам'ято...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Археологія і давня історія України
Date:	2019
Main Author:	Отрощенко, В.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2019
Subjects:	Статті
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163062
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 149-156. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163062
record_format	dspace
spelling	Отрощенко, В.В. 2020-01-23T17:42:34Z 2020-01-23T17:42:34Z 2019 До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 149-156. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163062 904.5(4-11)”637/638” Статтю присвячено питанням формування та поповнення джерельної бази чорногорівської групи поховань. Розглянутий каталог кіммерійських поховань, створений С. В. Махортих (2005), запропоновані підходи до його удосконалення та очищення від комплексів доби фінальної бронзи та артефактів з пам'яток осілого населення кіммерійської доби. Звернено увагу на нерозпізнані досі комплекси чорногорівсько групи через помилкову культуру атрибуцію їх. The article deals with the questions of formation and replenishment of the Chornohorivska group of monuments source base of the IX—VIII c. BC. The catalog of Cimmerian burials, created by S. V. Makhortykh (2005), was analyzed. Due to the discussion points of its configuration, it is proposed to improve this register. It is advisable to clear the catalog from the complexes of the Bilozerska culture of the of the Final Bronze Age and artifacts from the monuments of the settled population — the Cimmerian neighbors. Attention is paid to the still unrecognized complexes of the Chornohorivska group, defined earlier as the cultures of the Bronze Age. The approaches to the cultural identification of the non-inventory burials of this group of the Cimmerian population are marked. It was noticed that instead of the «fetal» position of the dead during the Late and Final Bronze, among nomads (Chornohorivska group population) in the early Iron Age the «horseman» buried position was recorded. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи To the Problem of Recognition of the Burials of Chornohorivska Group Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
spellingShingle	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи Отрощенко, В.В. Статті
title_short	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
title_full	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
title_fullStr	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
title_full_unstemmed	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
title_sort	до проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи
author	Отрощенко, В.В.
author_facet	Отрощенко, В.В.
topic	Статті
topic_facet	Статті
publishDate	2019
language	Ukrainian
container_title	Археологія і давня історія України
publisher	Інститут археології НАН України
format	Article
title_alt	To the Problem of Recognition of the Burials of Chornohorivska Group
description	Статтю присвячено питанням формування та поповнення джерельної бази чорногорівської групи поховань. Розглянутий каталог кіммерійських поховань, створений С. В. Махортих (2005), запропоновані підходи до його удосконалення та очищення від комплексів доби фінальної бронзи та артефактів з пам'яток осілого населення кіммерійської доби. Звернено увагу на нерозпізнані досі комплекси чорногорівсько групи через помилкову культуру атрибуцію їх. The article deals with the questions of formation and replenishment of the Chornohorivska group of monuments source base of the IX—VIII c. BC. The catalog of Cimmerian burials, created by S. V. Makhortykh (2005), was analyzed. Due to the discussion points of its configuration, it is proposed to improve this register. It is advisable to clear the catalog from the complexes of the Bilozerska culture of the of the Final Bronze Age and artifacts from the monuments of the settled population — the Cimmerian neighbors. Attention is paid to the still unrecognized complexes of the Chornohorivska group, defined earlier as the cultures of the Bronze Age. The approaches to the cultural identification of the non-inventory burials of this group of the Cimmerian population are marked. It was noticed that instead of the «fetal» position of the dead during the Late and Final Bronze, among nomads (Chornohorivska group population) in the early Iron Age the «horseman» buried position was recorded.
issn	2227-4952
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163062
citation_txt	До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи / В.В. Отрощенко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 2 (31). — С. 149-156. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT otroŝenkovv doproblemirozpíznavannâpohovanʹčornogorívsʹkoígrupi AT otroŝenkovv totheproblemofrecognitionoftheburialsofchornohorivskagroup
first_indexed	2025-11-27T02:32:29Z
last_indexed	2025-11-27T02:32:29Z
_version_	1850791581269884928
fulltext	149ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) УДК: 904.5(4-11)”637/638” В. В. Отрощенко ДО ПРОБЛЕМИ РОЗПІЗНАВАННЯ ПОХОВАНЬ ЧОРНОГОРІВСЬКОЇ ГРУПИ Статтю присвячено питанням формування та поповнення джерельної бази чорногорівської групи поховань. Розглянутий каталог кіммерійських по- ховань, створений С. В. Махортих (2005), запропо- новані підходи до його удосконалення та очищення від комплексів доби фінальної бронзи та артефак- тів з пам’яток осілого населення кіммерійської доби. Звернено увагу на нерозпізнані досі комплекси чорногорівсько групи через помилкову культуру ат- рибуцію їх. Ключові слова: чорногорівська група поховань, каталог пам’яток, доопрацювання та поповнення джерельної бази. В ювілей провідного українського скіфо- лога Сергія Анатолійовича Скорого хочеться віддати належне його внеску у дослідження кіммерійської теми. Викликає повагу його пос- лідовна позиція у відстоюванні історичності кіммерійців у Надчорномор’ї на ранній фазі залізного віку (Скорий 1991, с. 14—24). Своє бачення кіммерійської проблеми дослідник розгорнуто обґрунтував у монографії «Кимме- рийцы в украинской лесостепи» (Скорый 1999, с. 66—78). Актуальність кіммерійської пробле- матики зростає нині у світлі концепції О. Прі- цака щодо початків історії України приблизно від VІІ ст. до н. е., коли: «У степовій Україні (обабіч Дніпра) створили свій кочовий пакс іранські скити. Це перший відомий в історії такий “пакс” (якщо не рахувати Гомерових кіммерійців, про яких ми нічого докладніше не знаємо)» (Пріцак 2015, с. 196—197). Приймаючи загалом концепцію великого на- уковця до розробки, варто уточнити, що історію України слід розпочинати не з державних про- ектів від VІІ ст. до н. е., якими б доленосними вони не були, а з кіммерійської доби ІХ—VІІІ ст. до н. е. Адже українські дослідники впродовж останніх сорока років великою мірою розвіяли морок кіммерійський, матеріалізувавши куль- туру ранніх номадів доскіфської доби та іден- тифікувавши її з етносом кіммерійців. «Кім- мерійці — перший писемно засвідчений народ на території нашої землі, тому його етноге- нез є ключем до розуміння найдавнішого ета- пу історії України і допомагає знайти витоки тих народів, які її населяли» (Коваленко 1998, с. 94). Подальша аргументація такого бачення іс- торичних процесів істотно залежить від кіль- кості та якості відповідних археологічних дже- рел. Системною спробою їх консолідації стала монографія «Киммерийцы» (Тереножкін 1976). Невдовзі було заявлено спробу розширення джерельної бази до 180 поховань останньо- го до скіфського періоду (Дворниченко 1976, с. 96). Проте, В. О. Кореняко, спираючись на переконливо датовані та гарно документовані комплекси, називає лише 72 поховання цього періоду. Серед них лише 33 з ознаками явної скороченості небіжчика (Кореняко 1985). Вод- ночас дослідник рішуче виступив проти розши- рення кола поховань передскіфського періоду за рахунок безінвентарних комплексів, крити- куючи вибірки відповідних поховань (Теренож- кін 1976; Дворниченкo 1978; Мамонтов 1980). В. О. Кореняко, побоюючись помилки, невип- равдано звужував коло реальних доскіфських поховальних комплексів. Проте, безінвентар- ні поховання є складовою та невід’ємною час- тиною будь-якої археологічної культури. Без них важко вивчати соціальну структуру давніх спільнот, які надавали особливого значення речовому супроводу. Так, у нижньоволзькій вибірці В. І. Мамонтова 27 поховань з 50 були © В. В. ОТрОщеНКО, 2019 150 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Статті безінвентарними (Мамонтов 1980, с. 188—192), а в регіональній вибірці миколаївських дослід- ників лише 14 поховань з 58 мали речовий супровід (Гребенников, Елисеев, Клюшинцев 1984, с. 33, 45). Отже, безінвентарні поховання передскіфсь- кого періоду, виділені за комплексом неявних ознак, також повинні відстежуватись і долуча- тися до сумарних характеристик чорногорівсь- кої та новочеркаської груп поховань. Тому намагання С. в. Махортих працювати майже виключно з інвентарними комплексами, на мою думку, дещо деформують наочний образ носіїв відповідних пам’яток, а отже й кіммерій- ців. Наведу конкретний приклад. У кург. 7 біля с. Жовтневе Токмацького р-ну запорізь- кої обл. виявлено 2 комплекси чорногорівської групи (пп. 1 та 3). Проте, в реєстр потрапило лише поховання 3 з двома горщиками (Махор- тых 2005, с. 329, 180, рис. 83: 1—3). Між тим, обидва поховання були визначені як кіммерій- ські ще у звіті про розкопки. Поховання 1, що є ніби дзеркальною проекцією захоронення 3 за позицією небіжчика (на лівому боці, а не на правому) та супроводжувалося шматком м’яса дрібної рогатої худоби, астрагалом та кавалком глини фіолетового відтінку, так і лишилось поза увагою згаданого дослідника (Отрощенко та ін. 1981, с. 57—59). Так досить унікальний факт наявності двох поховань чорногорівсько- го типу в межах одного насипу не отримав від- повідного аналізу. Автор із колегами впродовж 1980-х—1990- х рр. особливу увагу приділив прискіпливому виділенню поховань чорногорівського типу з кола поховань енеоліту та доби бронзи, що ви- лилося в низку публікацій (Гошко, Отрощен- ко 1986; Отрощенко 1989, с. 111—112; 1993; Отрощенко, Рассамакін 1990; бокий, Горбул, Отрощенко 1991). Переважну кількість чорно- горівських поховань виокремлено серед ком- плексів культурного кола бабине та степових культур діб пізньої та фінальної бронзи (Отро- щенко 2001, с. 111—112, 192—193). зрештою, число врахованих автором комплексів чорно- горівської групи сягає нині двохсот. Проте, в монографії С. в. Махортих залучено лише 129 з них (Махортых 2005, с. 29). На пра- вах офіційного опонента цього ґрунтовного та безумовно корисного дослідження мушу зроби- ти деякі зауваження, висловлені ще на захисті та спрямовані на подальшу розробку чорно- горівської проблематики. Не варто обмежувати масив кіммерійських комплексів на сході сучас- ним кордоном України та Рф. Ліпше охоплю- вати весь доскіфський ареал ранніх кочовиків півдня Східної європи (Махортых 2005, с. 36, рис. 1). Іншу проблему створює каталог комп- лексів, поданий за абеткою, що нівелює їхню локальну специфіку та обрядові особливості як чорногорівських, так і новочеркаських комп- лексів (Махортых 2005, с. 144—254, 313—367, рис. 47—157). Не ставлячи під сумнів потребу в такому реєстрі, варто розбірливіше підходи- ти до комплектування його джерельної бази, а саме — роздільно групувати чорногорівські та новочеркаські поховання з урахуванням ло- кальної специфіки (варіантів). Це б унаочнило наступне їх зіставлення. Не менш важливо уникати використання в графічній складовій згаданого каталогу супере- чливих, а фактично чужорідних, матеріалів. Перш за все бентежать комплекси білозерської культури в реєстрі кіммерійських: Аккермень, кург. 3, пох. 1; Сивашівка, кург. 10, пох. 1; Гли- ноє, кург. 4, пох. 2; бехтери, кург. 1, пох. 7; Ду- бовики, кург. 1, пох. 2. Ще більше заперечення викликала поява в реєстрі матеріалів могиль- ників білозерської культури доби фінальної бронзи: Александрівського, кург. 1 (Махортых 2005, с. 147, рис. 50: 1—7); Первомаївського, чернянського (Махортых 2005, с. 156, рис. 59: 3—4; с. 182, рис. 85: 4); Суворовського могиль- ників (Махортых 2005, с. 244, рис. 147: 4—17) та курганно-ґрунтового цвинтаря Казаклія в Республіці Молдова (Agulnikov 1996; Махортых 2005, с. 166, рис. 69: 7; с. 187, рис. 90: 8; с. 205, рис. 108: 9). Порівнювати кераміку білозерської культу- ри та чорногорівської групи звичайно можна й треба в пошуках витоків керамічних тради- цій, але робити це варто в аналітичній частині дослідження. замулювання реєстру пам’яток ранніх номадів артефактами з білозерських поховань попередньої доби пасторалізму, а та- кож із поселень та городищ осілого населення кизил-кобинської, чорноліської та інших куль- тур, дещо розмиває кінцеві результати дослід- ження. зазначу, що перехід від осілого до ко- чового способу життя погіршив якість власного керамічного посуду степовиків, за певної фор- мальної схожості з відповідними артефактами попередньої доби. Особливо дивує, коли один і той же кубок білозерської культури (чернянка, пох. 8а) фігурує в реєстрі тричі, як близький до кіммерійських (Кубышев, черняков 1986, с. 147, рис. 6: 6). До того ж в усіх трьох випадках ця «близькість» не є тотожною та переконли- вою (Махортых 2005, с. 156, рис. 59: 3, 5; с. 185, рис. 88: 2, 4; с. 205, рис. 108: 7, 10). Особливо це стосується третього випадку (кург. 2, пох. 2 біля с. Личкове в Пооріллі), де горщик деко- рований сплощеним рельєфним виступом під- прямокутної форми та потрійними шевронами, що спускаються на тулуб поміж трикутниками. в. А. Ромашко попервах відніс цей комплекс до поховань новочеркаського типу (Ромашко 1979, с. 106, рис. 1: 9—11), але в. І. Костенко вважав тотожне за ритуалом поховання (с. Спаське, кург. 4, пох. 4), теж із залізним ножиком, ран- ньосарматським (Костенко 1979, с. 125, 132, табл. 2: 1). Інші дослідники підтримали сар- матську належність останнього (Полин, Симо- ненко 1990, с. 93, рис. 3: 5). Понад те, потрійні 151ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Отрощенко, В. В. До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи шеврони та трикутники, опущені вершиною донизу, показові для ранньосарматських ком- плексів у степах України (Полин 1992, с. 197, рис. 20: 16, 19). Додам також, що не було вже у кіммерійців кинджаликів з паралельними лезами, навіть залізних. Тому й немає резону вставляти до реєстру кіммерійських комплекс білозерської культури з с. бехтери, кург. 1, пох. 7 (Махор- тых 2005, с. 316, рис. 54: 3—4). При цьому, не виключені випадки потрап- ляння окремих впускних поховань чорно- горівської та новочеркаської груп до курганів культурного кола бабине, бережнівсько-маївсь- кої зрубної та білозерської культур. зокрема, повторно звертаю увагу на пох. 5 у кург. 5 Пер- вомаївського могильника (Евдокимов 1987, с. 109, рис. 1: 1; 2, 9; Отрощенко 2001, с. 192). У публікації Г. Л. євдокимова наголошено, що це поховання є основним, належним до «саба- тинівського часу» та ще й таким, що мало круг- лий насип, позначений на плані крапочками. Дерев’яне перекриття пох. 5 нібито було зруй- новане елітним пох. 3 «білозерського часу». Підстав для такої реконструкції подій немає, позаяк: в порушення методики розкопок була відсутня бодай одна контрольна бровка (ви- сота кургану — 0,6 м), а це значить, що пох. 5 виявлене десь у передматериковому суглинку, упритул до північного кута пох. 3. На плані й перетині пох. 5 будь-які ознаки дерева відсутні (рис. 1: 8). згадуване ж у публікації дерев’яне перекриття пов’язане з основним пох. 3, але хибна методика розкопок не дозволила зафік- сувати його на рівні давньої поверхні. Довід- ка: елітні поховання білозерської культури, на відміну від чорногорівських, ніколи не вла- штовувались у курганах, зведених населенням попередніх культур. Можна припустити, що су- часники не лише чітко вирізняли насипи біло- зерської культури від давніших, але й свідомо грабували перші та оминали другі. Поза тим, придивимось до впускного в біло- зерський курган пох. 5. чоловік 25—30 років лежав у ямі зі закругленими кутами на лівому боці головою на схід—північний схід (рис. 1: 8). Руки, зігнуті у ліктях під тупим кутом, спрямо- вані кистями до південної стінки ями, а ліва кисть — заломлена донизу. Ноги в крижових суглобах зігнуті під тупим кутом, а в колін- них — під гострим. Перед обличчям небіжчика покладено шмат м’яса корови, а біля ліктя лівої руки лежав астрагал (рис. 1: 7) дрібної рогатої худоби (Евдокимов 1987, с. 113, рис. 2: 9—10). Переконливих ознак належності до поховань доби пізньої бронзи цей небіжчик не має, а позиція тіла, напутня їжа й особливо розташу- вання рук щодо кістяка дозволяють віднести даний комплекс до чорногорівської групи похо- вань (Отрощенко 2001, с. 192). Аналогічне за позою небіжчика та позицією його рук поховання в підбої виявлене в гр. І, кург. 1, пох. 5 біля с. Нова Одеса в Миколаївсь- кій обл. варто лише додати, що вхідна яма цьо- го поховання в досить глибокій катакомбі була заповнена вапняковим камінням, а небіжчик знаходився у дерев’яній скрині, пази якої були скріплені глеєм (рис. 1: 9). чомусь на плані цього поховання скриня не була позначена жодним чином. Дослідники комплексу датува- ли його широко: «пізня бронза — ранній заліз- ний вік» (шапошникова и др. 1974, с. 52—53). Проте ні для пізньої, ні для фінальної бронзи не були характерні катакомби, а в чорногорів- ців ця традиція реально відроджується (Литви- ненко 1999, с. 156—157, рис. 1). за комбінацією виставлених перед тілом не- біжчика рук два попередні комплекси зближу- ються зі «зрубними» пп. 9 та 19 у кург. 4 біля с. Новочорномор’є Голопристанського р-ну Хер- сонської обл. (Ковпаненко, Качалова, шара- футдінова 1967, с. 67—68, рис. 2: 5, 3, пп. 9, 19, 4, 11). Проте, нині їх внесено до каталогу кім- мерійських (Махортых 2005, с. 348, рис. 116: 8—11). з цим слід погодитися не лише зважа- ючи на наявність бронзових елементів начіль- них пов’язок в обох небіжчиків (рис. 1: 5—6), але й з огляду на позиції виведених наперед тіл кісток рук, зокрема, із заломленою кистю в пох. 19 (рис. 1: 6). зверну увагу на ще деякі виразні комплек- си чорногорівського типу, що лишаються поза увагою дослідників доскіфського періоду, зокре- ма — на поховання 24, кургану 3 біля с. Троїць- кого Мелітопольського р-ну запорізької обл. (Клейн 1960, с. 155—156, рис. 114). Автор роз- копок визначив його культурну належність як «зрубне». воно було впущене по центру насипу, й опинилося серед впускних поховань береж- нівсько-маївської зрубної культури (бМзК), але стратиграфічно виявилось найпізнішим щодо пп. 19, 22, 30, 38, частково зруйнувавши чи пере- кривши їх. вапнякове перекриття поховальної споруди виявили безпосередньо під поверхнею насипу понад західною частиною поховального майданчика. зберігся західний сегмент завалу (1 м у поперечнику на висоту 0,5 м). Поза тим, окремі камені та скупчення їх фіксувались і на східній частині конструкції. Контури споруди в чорноземному насипу не фіксувались, але за розташуванням кісток людини та тварини її розміри десь 2,2 × 1,4 м, глибина — 1 м, орієн- тація — захід—схід. Скелет дорослої людини займав західну та центральну частину ями, де його покладено у слабко скорченому стані, на лівому боці головою на схід—південний схід (рис. 1: 1). Ліву руку небіжчика зігнули в лікті під гострим кутом так, що кисть її знаходилась на рівні очей. Праву руку було вивернуто ліктем наперед і плечова її кістка лягла на нижню ще- лепу людини, а лікоть перекрив зап’ястя лівої. Кістки передпліччя спрямували донизу таким чином, що кисть правої опинилася нижче ліктя лівої руки. 152 ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Статті У північно-східному секторі споруди, вище потилиці небіжчика, знаходилися задня части- на скелета та закинута за спину голова ягняти з верхніми хребцями шиї. Офіровану тварину поклали на правому боці, головою до сходу. шматок м’яса з кістками передньої ноги вівці вклали в ліву руку небіжчика. Невеликі грудки червоної вохри поклали поміж кістками ягняти Рис. 1. Матеріали поховань: 1 — с. Троїцьке, кург. 3, пох. 24 (за Клейн 1960); 2 — с. Любимівка, кург. 23, пох. 2; 3—4 — с. Софіївка, ґрунтовий цвинтар; 5 — с. Новочорномор’я, кург. 4, пох. 9; 6 — с. Новочорномор’я, кург. 4, пох. 19 (за Ковпаненко и др. 1967); 7—8 — с. Первомаївка, кург. 5, пох. 5 (за Евдокимов 1987); 9 — м. Нова Одеса, гр. І, кург. 1, пох. 5 (за шапошникова и др. 1974) 153ISSN 2227-4952. археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Отрощенко, В. В. До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи та напутньою їжею в руці. Дрібні фрагменти трубчастого браслету виявлені на зап’ясті лі- вої руки, а окиси міді від кільця — на фаланзі правої. за 0,2 м від колін небіжчика виявлено уламок трохи відретушованого кременя. Пох. 24 вирізнявся від 17 поховань бМзК з кург. 3 біля с. Троїцьке не лише офірою ягня- ти, але й незвичним для носіїв зрубної спільно- ти розташуванням кісток рук небіжчика, коли одна з плечових кісток підведена до нижньої щелепи так, ніби вона її підтримує. Ще влітку 1968 р. авторові довелося розкопувати два об- рядово подібні поховання. Одне з них виявлене у розмиві берега Каховського «моря» біля с. Со- фіївка Каховського р-ну Херсонської обл. на глибині 0,5 м. Там у небіжчика, покладеного у слабко скорченому стані, на лівому боці, голо- вою на схід—північний схід зафіксовано брон- зову вісімкоподібну бляшку на черепі (рис. 1: 4). Права плечова кістка людини була підве- дена до нижньої щелепи, а кістки передпліч- чя спрямовано униз, до колін (рис. 1: 3). Друге поховання було досліджене місяцем пізніше в кург. 23 Любимівської курганної групи в Ка- ховському р-ні Херсонської обл. Поховання 2 було впущене до насипу ямної спільноти на глибину 1,03 м. Небіжчика покладено у силь- но скорченому стані, на лівому боці, головою на схід—північний схід. Ліва плечова кістка людини підведена під нижню щелепу, а кістки передпліччя спрямовано до колін ніг. Кістки правої руки зігнуті в лікті під кутом більшим від прямого, а кістки передпліччя торкаються коліна лівої ноги. звертає на себе увагу залом- лена убік ліктя кисть лівої руки. біля тімені померлого поставили два горщики, корчагу та чашечку, а поміж ними поклали шмат м’яса дрібної рогатої худоби (рис. 1: 2). Речовий суп- ровід двох останніх поховань дозволяє віднести їх до чорногорівської групи, а специфічна по- зиція плечової кістки під нижньою щелепою дає підстави долучити до цієї обрядової групи й пох. 24 у кург. 3 біля с. Троїцького, а також виразні за речовим супроводом: кург. 2, пох. 8 біля с. Скелювате; с. Котовка, кург. 1, пох. 8; західнодонузлавський кург. 1, пох. 5 (Махор- тых 2005, с. 234, рис. 137: 2—4; c. 199, рис. 102: 1—3; с. 179, рис. 82: 5—7). Специфічна позиція плечової кістки, виве- деної ліктем наперед, дозволяє ідентифікувати й безінвентарні поховання чорногорівського типу, навіть за відсутності виразного речового супроводу. Таким є поховання 6 кургану 1 гру- пи виноградний Сад ІІ Доманівського р-ну Ми- колаївської обл. Жіноче поховання виявлене в катакомбі підбійного типу зі слідами насиль- ницької смерті на черепі. У ногах небіжчиці, так само як і в пох. 24 кург. 3 біля Троїцького виявлених кременевий відщеп (фиалко 2015, с. 59—60, рис. 22). Іще один комплекс із виве- денням плечової кістки руки під щелепу лю- дини та з кременевим відщепом у супроводі виявлено в пох. 2 кург. 3 біля с. бревічень Ор- геївського р-ну Республіки Молдова (Отрощен- ко 2001, с. 111—112). Попервах це поховання було зараховане до культури багатоваликової кераміки (Савва 1992, с. 72—73, рис. 25, 1—2). Ареал поховань цієї обрядової групи від по- низзя Дунаю на заході заходить на сході на лівий берег волги, де в урочищі Ямки біля с. Політотдєльське Ніколаєвського р-ну волго- градської обл. досліджене пох. 8 в кург. 3. його в публікації було також визначено як зрубне (Синицын 1960, с. 143). Небіжчика поховали в середньо скорченому стані на лівому боці із завалом на груди та головою на північний схід. Плечову кістку правої руки людини підвели до щелепи, лікоть її вивернуто наперед, а кос- ті передпліччя розвернули донизу в напрямку нижніх ребер (рис. 2). Кисть руки заломлено таким чином, що вона торкається напутньої їжі (4 ніжки вівці). «Погребенному как бы положи- ли в руки ножки овцы», зазначено в публіка- ції (Синицын 1960, с. 142—143, рис. 50: 9). Тут напрошується аналогія з триманням м’яса в пох. 24 кург. 3 біля с. Троїцького (рис. 2: 2). Узагальнюючи спостереження варто зазначи- ти, що специфічною для поховань чорногорівсь- Рис. 2. Матеріали поховань: 1 — с. Политотдєльське, уроч. Ямки, кург. 3, пох. 8 (за Синицын 1960) 154 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Статті кої групи була досить вільна позиція небіжчи- ків на лівому боці з переважаючою орієнтацією на схід. Кістки ніг були зігнуті щодо хребта під прямим (50 випадків) чи тупим (38 випадків) кутом та під гострим кутом у колінах. Сильна скорченість (16 випадків) та позиція кісток рук перед обличчям (13 випадків) властива лише меншості небіжчиків (10—13 %). Рішуче пе- реважала загальна спрямованість рук донизу (64 %). 17 % становлять випадки складного пе- реплетіння рук перед грудьми, коли плечова кістка виставленої ліктем наперед руки ніби підтримує нижню щелепу небіжчика. Підра- хунки проводились за вибіркою в 150 похо- вань. Специфічною ознакою чорногорівського ритуалу є заломлена кисть однієї з рук. Тобто, порівняно з «утробною» чи «такою, що спить» позиціями небіжчиків за доби пізньої бронзи, у кочовиків раннього залізного віку в тенденції проглядається поховальна поза «людини, що скаче», ймовірно вершника (Отрощенко 1989, с. 111—112). Серед категорій супроводу найпрезента- бельнішою є напутня їжа, виявлена у 82 похо- ваннях. Тому наявність акуратно вирубаного шматка м’яса дрібної рогатої худоби, переваж- но, може слугувати підставою для винесення комплексу до групи чорногорівських, як от пп. 1 та 5 в кург. 4 біля с. Прибужани Возне- сенського р-ну Миколаївської обл. (Отрощенко 2001, с. 112). Додатковими ознаками є присут- ність у похованні барвників (33 випадки), еле- ментів налобної стрічки (26 випадків), самотніх відщепів кременя (20 одиниць) є додатковими підставами для культурної ідентифікації похо- вань чорногорівського типу в комплексі зі зга- даними у статті особливостями поховального ритуалу. Висловлені міркування та зауваження ма- ють пролонгувати дискусію щодо чорногорівсь- кої групи пам’яток. Зокрема, варто звернути увагу на поповнення та упорядкування її дже- рельної бази з наголосом на вивчення не лише яскравого матеріального комплексу, але й ню- ансів поховального ритуалу цієї групи номадів доскіфського періоду. ЛІТЕРАТУРА Бокий, Н. М., Горбул, Г. П., Отрощенко, В. В. 1991. Киммерийские захоронения Кировоградщи- ны. Советская археология, 1, с. 173-183 Гошко, Т. Ю., Отрощенко, В. В. 1986. Погребения киммерийцев в катакомбных и подбойных сооруже- ниях. Советская археология, 1, с. 168-183. Гребенников, Ю. С., Елисеев, В. Ф., Клюшинцев, В. Н. 1984. Погребения предскифского периода в Южном Побужье. В: Черняков, И. Т. (ред.). Ранний железный век Северо-Западного Причерноморья. Киев: Наукова думка, с. 33-49. Дворниченко, В. В. 1978. Некоторые вопросы раз- вития культуры предскифского периода. Древние культуры Поволжья и Приуралья. Научные труды Куйбышевского государственного педагогического института, 221, с. 96-97. Евдокимов, Г. Л. 1987. Курганный могильник бе- лозерского времени у с. Первомаевка. В: Шапошни- кова, О. Г. (ред.). Древнейшие скотоводы степей юга Украины. Киев: Наукова думка, с. 107-126. Клейн, Л. С. 1960. Кургани біля с. Троїцького. Ар- хеологічні пам’ятки УРСР, VІІІ, с. 141-163. Коваленко, Н. А. 1998. Кіммерійці: етнос та ет- нонім. Харків: Основа. Ковпаненко, Г. Т., Качалова, Н. К., Шарафутди- нова, И. Н., 1967. Курганы у с. Новочерноморье Хер- сонской области. В: Лесков, А. М. (ред.). Памятники эпохи бронзы юга Европейской части СССР. Киев: Наукова думка, с. 60-81. Кореняко, В. А. 1985. Погребения эпохи перехода от бронзы к железу в степях Юго-Восточной Европы (состояние источников и проблема отбора фактов). Советская археология, 4, с. 54-62. Костенко, В. И. 1979. Сарматы в междуречье Оре- ли и Самары. Курганные древности Степного Под- непровья III—I тыс. до н. э., 3, с. 124-139. Кубышев, А. И., Черняков, И. Т. 1986. Грунтовый могильник белозерской культуры у села Черняка (Хер- сонской обл.). Советская археология, 3, с. 139-157. Лесков, А. М., Черненко, Е. В., Болтрик, Ю. В., Зарайская, Н. П., Отрощенко, В. В. 1968. Отчет о раскопках Каховской экспедиции за 1968 г. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1968/15. Литвиненко, Р. О., 1999. К проблеме истоков чер- ногоровского погребального обряда. В: Тощев, Г. Н. (ред.). Проблемы скифо-сарматской археологи Се- верного Причерноморья. Запорожье, с. 155-160. Мамонтов, В. И. 1980. О погребениях позднего этапа срубной культуры в Нижнем Поволжье и Вол- го-Донском междуречье. Советская археология, 1, с. 175-194. Махортых, С. В. 2005. Киммерийцы Северного Причерноморья. Киев: Шлях. Отрощенко, В. В. 1989. Особенности погребений черногоровской группы. В: Проблемы скифо-сар- матской археологи Северного Причерноморья. Те- зисы докладов областной конференции. Запорожье, 1, с. 111-112. Отрощенко, В. В. 1994. О погребениях черного- ровского типа в Нижнем Подонье. Историко-архе- ологические исследования в г. Азове и на Нижнем Дону в 1993 г., 13, с. 103-117. Отрощенко, В. В. 2001. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення). Київ: ІА НАНУ. Отрощенко, В. В., Рассамакин, Ю. Я. 1990. Куль- турна належність окремих поховань «нижньо-ми- хайлівського» типу. Археологія, 3, с. 101-107. Отрощенко, В. В., Болдін, Я. И., Гошко, Т. Ю., Ляшко, С. Н., Рассамакин, Ю. Я., Ковалев, Н. В., Кравченко, С. Н., Пустовалов, С. Ж., Салий, Н. Г., Савовский, И. П. Отчет Запорожской экспедиции за 1981 год. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1981/10. Полин, С. В. 1992. От Скифии к Сарматии. Киев: ИА АН Украины; Археолог. Полин, С. В., Симоненко, А. С. 1990. «Раннесар- матские» погребения Северного Причорноморья. В: Ковалева, И. Ф. (ред.). Исследования по археологии Поднепровья. Днепропетровск: ДГУ, с. 76-95. Пріцак, О. 2015. «Що таке історія України?». Ук- раїнський історичний журнал, 1, с. 177-210. Ромашко, В. А. 1979. Новые киммерийские па- мятники в материалах экспедиций ДГУ. Курганные 155ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Отрощенко, В. В. До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи древности Степного Поднепровья III—I тыс. до н. э., 3, с. 104-110. Савва, Е. Н. 1992. Культура многоваликовой ке- рамики Днестровско-Прутского междуречья. Ки- шинев: Штиинца. Синицын, И. В. 1960. Древние памятники в ни- зовьях Еруслана (по раскопкам 1954—1955 гг.). Ма- териалы и исследования по археологии СССР, 78: Памятники Нижнего Поволжья, ІІ, с. 10-168. Скорий, С. А. 1991. До питання про «культурну належність» старожитностей типу Новочеркаського скарбу 1939 р. Археологія, 3, с. 14-25. Скорый, С. А. 1999. Киммерийцы в Украинской лесостепи. Киев; Полтава: Археологія. Тереножкин, А. И. 1976. Киммерийцы. Киев: На- укова думка. Фиалко, Е. Е. 2015. Амазонки во времени и про- странстве. Археологія і давня історія України, 4 (17), с. 46-99. Шапошникова, О. Г., Фоменко, В. Н., Бочкарев, В. С., Балушкин, А. М., Гребенников, Ю. С., Клю- шинцев, В. Н., Ребедайло, Г. П., Рычков, Н. А. От- чет о работе Ингульской новостроечной экспеди- ции в 1974 году. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1974/12. Шапошникова, О. Г., Балушкин, А. М., Гре- бенников, Ю. С., Елисеев, В. Ф., Довженко, Н. Д., Клюшинцев, В. Н., Солтыс, О. Б., Фоменко, В. Н., Чмыхов, Н. А. Отчет о работе Николаевской но- востроечной экспедиции в 1986 году. НА ІА НАНУ, ф. 64, 1986/18. Agulnikov, S. 1996. Necropola culturii Belozerka de la Cazaclia. Bucureşti. Biblioteka Thracologica. REFERENCES Bokii, N. M., Gorbul, G. P., Otroshchenko, V. V. 1991. Kimmeriiskie zakhoroneniia Kirovogradshchiny. Sovetskaia arkheologiia, 1, p. 173-183. Goshko, T. Iu., Otroshchenko, V. V. 1986. Pogrebeniia kimmeriitsev v katakombnykh i podboinykh sooruzheniiakh. Sovetskaia arkheologiia, 1, s. 168-183. Grebennikov, Iu. S., Eliseev, V. F., Kliushintsev, V. N. 1984. Pogrebeniia predskifskogo perioda v Iuzhnom Pobuzhe. In: Chernyakov, I. T. (ed.). Rannii zheleznyi vek Severo-Za- padnogo Prichernomoria. Kiev: Naukova dumka, p. 33-49. Dvornichenko, V. V. 1978. Nekotorye voprosy razvitiia kultury predskifskogo perioda. Drevnie kultury Povolzhia i Priuralia. Nauchnye trudy Kuibyshevskogo gosudarstvennogo pedagogicheskogo instituta, 221, p. 96-97. Evdokimov, G. L. 1987. Kurgannyi mogilnik belozerskogo vremeni u s. Pervomaevka. In: Shaposhnikova, O. G. (ed.). Drevneishie skotovody stepei iuga Ukrainy. Kiev: Naukova dumka, s. 107-126. Klein, L. S. 1960. Kurhany bilia s. Troitskoho. Arkheolo- hichni pamiatky URSR, VIII, s. 141-163. Kovalenko, N. A. 1998. Kimmeriitsi: etnos ta etnonim. Kharkiv: Osnova. Kovpanenko, G. T., Kachalova, N. K., Sharafutdinova, I. N., 1967. Kurgany u s. Novochernomore Khersonskoi ob- lasti. In: Leskov, A. M. (ed.). Pamiatniki epokhi bronzy iuga Evropeiskoi chasti SSSR. Kiev: Naukova dumka, s. 60-81. Koreniako, V. A. 1985. Pogrebeniia epokhi perekhoda ot bronzy k zhelezu v stepiakh Iugo-Vostochnoi Evropy (sostoi- anie istochnikov i problema otbora faktov). Sovetskaia arkhe- ologiia, 4, s. 54-62. Kostenko, V. І. 1979. Sarmaty v mezhdureche Oreli i Sa- mary. Kurgannye drevnosti Stepnogo Podneprovia III—I tys. do n. e., 3, s. 124-139. Kubyshev, A. I., Cherniakov, I. T. 1986. Gruntovyi mogil- nik belozerskoi kultury u sela Cherniaka (Khersonskoi obl.). Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 139-157. Leskov, A. M., Chernenko, E. V., Boltrik, Iu. V., Zaraiskaia, N. P., Otroshchenko, V. V. 1968. Otchet o raskopkakh Ka- khovskoi ekspeditsii za 1968 g. NA IA NANU, f. 64, 1968/15. Litvinenko, R. A., 1999. K probleme istokov cher- nogorovskogo pogrebalnogo obriada. In: Toschev, G. N. (ed.). Problemy skifo-sarmatskoi arkheologi Severnogo Pricherno- moria. Zaporozhe, s. 155-160. Mamontov, V. I. 1980. O pogrebeniiakh pozdnego etapa srubnoi kultury v Nizhnem Povolzhe i Volgo-Donskom mezh- dureche. Sovetskaia arkheologiia, 1, s. 175-194. Makhortykh, S. V. 2005. Kimmeriitsy Severnogo Pricher- nomoria. Kiev: Shliakh. Otroshchenko, V. V. 1989. Osobennosti pogrebenii cher- nogorovskoi gruppy. In: Problemy skifo-sarmatskoi arkheologi Severnogo Prichernomoria. Tezisy dokladov oblastnoi konfer- entsii. Zaporozhe, 1, s. 111-112. Otroshchenko, V. V. 1994. O pogrebeniiakh cher- nogorovskogo tipa v Nizhnem Podone. Istoriko-arkheolog- icheskie issledovaniia v g. Azove i na Nizhnem Donu v 1993 g., 13, s. 103-117. Otroshchenko, V. V. 2001. Problemy periodyzatsii kultur serednioi ta piznioi bronzy pivdnia Shidnoi Yevropy (kul- turno-stratyhrafichni zistavlennia). Kyiv: IA NANU. Otroshchenko, V. V., Boldіn, Ia. I., Goshko, T. Iu., Liashko, S. N., Rassamakin, Iu. Ia., Kovalev, N. V., Kravchenko, S. N., Pustovalov, S. Zh., Salii, N. G., Savovskii, I. P. Otchet Zaporo- zhskoi ekspeditsii za 1981 god. NA ІA NANU, f. 64, 1981/10. Otroshchenko, V. V., Rassamakin, Iu. Ia. 1990. Kulturna nalezhnist okremykh pokhovan «nyzhnio-mykhailivskoho» typu. Arkheolohia, 3, p. 101-107. Polin, S. V. 1992. Ot Skifii k Sarmatii. Kiev: IA AN Ukrainy; Arkheolog. Polin, S. V., Simonenko, A. S. 1990. «Rannesarmatskie» pogrebeniia Severnogo Prichornomoria. In: Kovaleva, I. F. (ed.). Issledovaniia po arkheologii Podneprovia. Dnepropetro- vsk, s. 76-95. Pritsak, O. 2015. «Shco take istoria Ukrainy?». Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, s. 177-210. Romashko, V. A. 1979. Novye kimmeriiskie pamiatniki v materialakh ekspeditsii DGU. Kurgannye drevnosti Stepnogo Podneprovia III—I tys. do n. e., 3, s. 104-110. Savva, E. N. 1992. Kultura mnogovalikovoi keramiki Dnestrovsko-Prutskogo mezhdurechia. Kishinev: Shtiintsa. Sinitsyn, I. V. 1960. Drevnie pamiatniki v nizoviakh Eruslana (po raskopkam 1954—1955 gg.). Materialy i issle- dovaniia po arkheologii SSSR, 78: Pamiatniki Nizhnego Pov- olzhia, ІІ, s. 10-168. Skoryi, S. A. 1991. Do pytannia pro «kulturnu nalezhnist» starozhytnostei typu Novocherkaskoho skarbu 1939 r. Arkhe- olohia, 3, s. 14-25. Skoryi, S. A. 1999. Kimmeriitsy v Ukrainskoi lesostepi. Kiev; Poltava: Arkheologiia. Terenozhkin, A. I. 1976. Kimmeriitsy. Kiev: Naukova dum- ka. Fialko, E. E. 2015. Amazonki vo vremeni i prostranstve. Arkheolohіia і prostіr. Arkheolohіia і davnia іstorіia Ukrainy, 4 (17), s. 46-99. Shaposhnikova, O. G., Balushkin, A. M., Grebennikov, Iu. S., Eliseev, V. F., Dovzhenko, N. D., Kliushintsev, V. N., Soltys, O. B., Fomenko, V. N., Chmykhov, N. A. Otchet o rab- ote Nikolaevskoi novostroechnoi ekspeditsii v 1986 godu. NA ІA NANU, f. 64, 1986/18. Shaposhnikova, O. G., Fomenko, V. N., Bochkarev, V. S., Balushkin, A. M., Grebennikov, Iu. S., Kliushintsev, V. N., Rebedailo, G. P., Rychkov, N. A. Otchet o rabote Ingulskoi novostroechnoi ekspeditsii v 1974 godu. NA ІA NANU, f. 64, 1974/12. Agulnikov, S. 1996. Necropola culturii Belozerka de la Cazaclia. Bucureşti. Biblioteka Thracologica. 156 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 2 (31) Статті V. V. Оtroshchenko TO THE PROBLEM OF RECOGNITION OF THE BURIALS OF CHORNOHORIVSKA GROUP The article deals with the questions of formation and replenishment of the Chornohorivska group of monu- ments source base of the IX—VIII c. BC. The catalog of Cimmerian burials, created by S. V. Makhortykh (2005), was analyzed. Due to the discussion points of its configuration, it is proposed to improve this regis- ter. It is advisable to clear the catalog from the com- plexes of the Bilozerska culture of the of the Final Bronze Age and artifacts from the monuments of the settled population — the Cimmerian neighbors. Atten- tion is paid to the still unrecognized complexes of the Chornohorivska group, defined earlier as the cultures of the Bronze Age. The approaches to the cultural iden- tification of the non-inventory burials of this group of the Cimmerian population are marked. It was noticed that instead of the «fetal» position of the dead during the Late and Final Bronze, among nomads (Chorno- horivska group population) in the early Iron Age the «horseman» buried position was recorded. Keywords: Chornohorivska group of burials, cata- log of monuments, replenishment of source base, ex- traction of materials of other cultures. Одержано 21.03.2019 ОТРОЩЕНКО Віталій Васильович, доктор істо- ричних наук, профессор, Інститут археології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна, otrok_o@ukr.net. OTROSCHENKO Vitaliy Vasyliovich, Doctor of His- torical Sciences, Professor, Institute of Archaeology, Na- tional Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalin- gradu ave. 12, Kyiv, 04210, Ukraine, otrok_o@ukr.net.

До проблеми розпізнавання поховань чорногорівської групи

Institution

Similar Items