Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок
У статті йдеться про пам'ятки торевтики IV ст. до н. е., на яких представлені жіночі образи. Вони часто створені за традиціями греко-скіфського мистецтва. Зображення жінок схематичне, узагальнене, але і так звані «портрети», і сюжетні композиції відбивають особливості вбрання скіф'янок...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Археологія і давня історія України |
|---|---|
| Datum: | 2019 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут археології НАН України
2019
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163166 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 76-89. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163166 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Клочко, Л.С. 2020-01-25T15:23:55Z 2020-01-25T15:23:55Z 2019 Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 76-89. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163166 [904.24:7.031.11](477.7)”638”-055.2 У статті йдеться про пам'ятки торевтики IV ст. до н. е., на яких представлені жіночі образи. Вони часто створені за традиціями греко-скіфського мистецтва. Зображення жінок схематичне, узагальнене, але і так звані «портрети», і сюжетні композиції відбивають особливості вбрання скіф'янок, тому мають значний інформаційний потенціал для реконструкції різних компонентів убрання. The analysis of female Scythian outer look allows to imagine the shape of shoulder and waist clothing: robes with sleeves longer than arm, wide dresses, draped skirt. Due to high-detailed images we can determine the way of shaping: observing details of the images showed two options for tunic-shaped cutting. Despite the schematics and the generalization in female imagery, studying toreutics works with female Scythian images presented is an important foundation point for reconstructing not only the general look, but also the ways of creating costumes, their aesthetic, ethnolocal and semantic specifics. uk Інститут археології НАН України Археологія і давня історія України Статті Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок The Images of Women in the Art of Northern Pontic Region as the Source for Reconstruction of Female Scythian Costumes Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| spellingShingle |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок Клочко, Л.С. Статті |
| title_short |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| title_full |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| title_fullStr |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| title_full_unstemmed |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| title_sort |
образи жінок у мистецтві північного причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок |
| author |
Клочко, Л.С. |
| author_facet |
Клочко, Л.С. |
| topic |
Статті |
| topic_facet |
Статті |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Археологія і давня історія України |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Images of Women in the Art of Northern Pontic Region as the Source for Reconstruction of Female Scythian Costumes |
| description |
У статті йдеться про пам'ятки торевтики
IV ст. до н. е., на яких представлені жіночі образи.
Вони часто створені за традиціями греко-скіфського мистецтва. Зображення жінок схематичне,
узагальнене, але і так звані «портрети», і сюжетні композиції відбивають особливості вбрання
скіф'янок, тому мають значний інформаційний потенціал для реконструкції різних компонентів убрання.
The analysis of female Scythian outer look allows
to imagine the shape of shoulder and waist clothing:
robes with sleeves longer than arm, wide dresses,
draped skirt. Due to high-detailed images we can
determine the way of shaping: observing details of
the images showed two options for tunic-shaped cutting.
Despite the schematics and the generalization in
female imagery, studying toreutics works with female
Scythian images presented is an important foundation
point for reconstructing not only the general look, but
also the ways of creating costumes, their aesthetic, ethnolocal
and semantic specifics.
|
| issn |
2227-4952 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163166 |
| citation_txt |
Образи жінок у мистецтві північного Причорномор'я як джерело для реконструкції костюмів скіф'янок / Л.С. Клочко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 76-89. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kločkols obrazižínokumistectvípívníčnogopričornomorââkdžerelodlârekonstrukcííkostûmívskífânok AT kločkols theimagesofwomenintheartofnorthernponticregionasthesourceforreconstructionoffemalescythiancostumes |
| first_indexed |
2025-11-25T21:08:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:08:33Z |
| _version_ |
1850546007058677760 |
| fulltext |
76 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
удк [904.24:7.031.11](477.7)”638”-055.2
Л. С. Клочко
ОбРАЗи жІНОК У МиСТЕЦТВІ
ПІВНІЧНОГО ПРиЧОРНОМОР’Я ЯК ДжЕРЕЛО
ДЛЯ РЕКОНСТРУКЦІї КОСТюМІВ СКІФ’ЯНОК
У статті йдеться про пам’ятки торевтики
IV ст. до н. е., на яких представлені жіночі образи.
Вони часто створені за традиціями греко-скіфсь-
кого мистецтва. Зображення жінок схематичне,
узагальнене, але і так звані «портрети», і сюжет-
ні композиції відбивають особливості вбрання
скіф’янок, тому мають значний інформаційний
потенціал для реконструкції різних компонентів
убрання.
ключові слова: антропоморфні образи у
мистецтві Скіфії, ланки золотих ланцюжків,
види і типи головних уборів, реконструкція вбран-
ня скіф’янок.
одна з наяскравіших сторінок буття насе-
лення Північного Причорномор’я у і тис. до
н. е. — костюм, тому що ця категорія культури
відбиває технічні та технологічні досягнення,
зв’язки, соціальні відносини, вірування, зви-
чаї, моральні норми, художні традиції, тобто,
містить інформацію про матеріальну та духов-
ні сфери життя соціуму. з метою реконструкції
вбрання спеціалісти застосовують комплекс-
ний і компаративний методи дослідження пи-
семних та археологічних матеріалів. останні
поєднують пам’ятки образотворчого та декора-
тивного мистецтва: зображення божеств та ге-
роїв міфів, знімні прикраси, пластинки — ап-
лікації: їх розміщення у могилі in situ, (тобто
так, як вони були колись розташовані на пред-
меті), дозволяє уявити абриси головних уборів
та силуети одягу, а також способи їх створення,
а різноманітні комбінації оздоб — суспільну
роль людини, її сімейний статус, належність до
певної вікової групи.
археологічні матеріали для реконструкції
вбрання походять із поховань, тобто, є підстави
говорити про відтворення парадного костюма,
оскільки обряд захоронення є сакралізованим
дійством — семантичним відповідником свята.
за визначенням історика костюма П. Г. Бога-
тирева : «Повсякденний одяг є, насамперед, річ-
чю, а святковий — знаком» (Богатирев 1971,
с. 39).
зі скіфських курганів походять пам’ятки
торевтики із зображеннями жінок. Мабуть, їх
сприймали як втілення великої Богині, пра-
матері, уособлення плодоносних сил природи.
аналіз образів дозволяє одержати різноманіт-
ну інформацію про жіночі костюми, щоб змен-
шити кількість гіпотетичних припущень при
реконструкції.
антропоморфізм увійшов до міфологічного
мислення населення скіфії у V ст. до н. е. (Бес-
сонова 1983, с. 49). спочатку було звернення до
міксантропічних мотивів (сфінкси, горгони, си-
лени, тощо), а також залучення до оформлення
різних речей «масок» — зображень людської
голови зі схематично наміченим обличчям.
умовні «маски» і надалі займали певне місце
в декорі як основні чи допоміжні елементи.
згодом мешканці скіфії використовували для
оздоблення золоті прикраси, на яких представ-
лені «портрети» — образи, які на відміну від
«масок», наділені деякими рисами індивіду-
альної характеристики. вироби розрізняються
між собою художніми особливостями, оскільки
виконані за взірцями мистецьких витворів, які
походять із кількох виробничих центрів, отже
відбивають творчі засади різних майстрів.
трактування жіночих образів у мистецтві
Північного Причорномор’я здійснено у греко-
скіфському стилі. серед його характерних рис
відзначимо своєрідне поєднання реалізму та
примітивізму, гіперболізацію деяких деталей,
оригінальне композиційне вирішення сюжетів. © л. с. клочко, 2019
77ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
н. а. онайко підкреслила, що в творах «вар-
варського» мистецтва особливо велику увагу
приділяли зображенню голови (онайко 1976,
с. 173).
Жінки, які мешкали на землях скіфії, вклю-
чали до своїх костюмів витвори еллінських
ювелірів. Мистецькі вироби ставали моделлю
для відтворення схожих речей. розглянемо
жіночі портрети на деталях нашийних при-
крас, знайдених в курганах поблизу с. лазурці
(черкаська обл.), софієвка (Херсонська обл.),
чкалове (дніпропетровська обл.). означені
ювелірні вироби — ланцюжки, що складаються
з окремих елементів — ланок-коробочок у фор-
мі мініатюрних трапецій з увігнутими бічни-
ми сторонами, доповнених підвісками (клочко
2014, с. 112—118).
знахідка з кургану поблизу с. лазурці: аб-
рис лицьової пластинки підкреслено мініатюр-
ними опуклими прямокутниками. у площину
ланки вписано антропоморфний образ: вузень-
ким пружком окреслено контури обличчя з ши-
рокими вилицями, однією рельєфною лінією
змальовані брови і ніс, окремо — невеличкий
рот. Паралельно нижньому краю трапеції на-
несено ряд невеличких опуклин, які, ймовір-
но, імітують разок намиста на ледь наміченій
шиї. облямівка на верхній стороні трапеції
вимальовує обриси головного убору, який має
вигляд зрізаного конуса, оберненого широкою
основою догори. квадратики обабіч обличчя
нагадують прикраси покривала (рис. 1: 1). ар-
хетипом зображення, ймовірно, є «портрети»,
виконані у геометричному стилі, характерному
для мистецтва Пелопонесу в VII—VI ст. до н. е.
схоже трактовано обличчя «володарки звірів»
на деталях ланцюжка з родоса. (Higgins 1974,
tabl. 15a).
Жіночий образ вміщено на пластинках ана-
логічного ланцюжка, знайденого в похованні
поблизу с. софієвка (Херсонська обл.). обрам-
лення контурів трапеції зроблено дрібними
опуклинами. але портрет виразніший, ніж на
пластині, описаній вище, завдяки тоненькому
пружку над бровами жінки. Можливо, рельєф-
ними лініями на високому чолі позначено на-
лобну стрічку (рис. 1: 2).
схожі коробчасті ланки нашийної прикраси
знайдено в кургані 2 (пох. 2) поблизу с. чка-
лове (дніпропетровська обл.). контури плас-
тинки з трьох сторін підкреслені опуклими
квадратиками, а нижня основа виділена шир-
шим рельєфним візерунком у вигляді зигзага,
прокресленого тоненькою неглибокою лінією.
вище — разок намиста на шиї персонажа. у
центрі мініатюри вміщено зображення злегка
витягнутого обличчя з мигдалеподібними очи-
ма і великим ротом. над чолом опуклими квад-
ратиками намічено убір, силует якого нагадує
трапецію, обернену основою догори, а з двох
боків меншими опуклинами позначено покри-
вало (рис. 1: 3). Портрети на всіх пластинках
свідчать про високу кваліфікацію художників,
які працювали у Північному Причорномор’ї.
отже, не дивлячись на умовність зображених
портретів на мініатюрних пластинках, можна
побачити головні убори різних видів: особливо
чітко відображено покривало, а також — стріч-
ку. убір, обриси якого нагадують трапецію (чи
зрізаний конус), обернену основою догори, ма-
буть, відповідає характеристикам калафа чи
модія, а може стефани.
дослідники античного мистецтва називають
стефаною (від грецького στεφάνη — обід, вінець)
убір у вигляді півмісяця (Фармаковский 1921,
с. 41). зображення жіночих голівок, увінчаних
стефаною знайдено в похованнях скіф’янок.
найвідоміша знахідка з кургану 3 поблизу
с. велика Білозерка (запорізька обл.): прикра-
са, зроблена у класичній манері, передає образ
богині Гери. Приваблюють її видовжене облич-
чя з великими очима і повними вустами. над
високим чолом — хвилясті пасма волосся. на
голові богині стефана, на поверхні якої — тон-
кі візерунки в техніці зерні та скані (Музей…
2004, с. 384, кат. 46).
типологічно близькі до описаної оздоби —
елементи ланцюжка з костюма жінки, похо-
вання якої дослідили в кургані 34 (курганна
гр. іі), пох. 1 поблизу с. софієвка (Херсонсь-
ка обл.) — золоті підвіски. кожна складаєть-
ся з трьох деталей: лицьовий бік — фігурна
рельєфна пластина з антропоморфним обра-
зом, на звороті — напаяно гладеньку пластин-
ку, зверху на виробі — петелька. на фронталь-
ній пластині — рельєфне зображення жіночої
голови, яку облямовує рифлений пружок —
так позначено покривало. двома смугами воно
спускається вниз, підкреслюючи довгу шию
жінки. її обличчя вилицювате, знизу звужене,
риси правильні: показано опущені очі, прямий
ніс, пухкі вуста, заокруглене підборіддя. на го-
лові — невисока стефана (рис. 2). архетипом
зображення є жіночі образи, відтворені в ко-
ропластиці та торевтиці майстрами Північного
Причорномор’я та середземномор’я (кобылина
1984, с. 307, табл. сХVII).
Рис. 1. Мініатюрні «портрети» на ланках золотих
ланцюжків: 1 — курган поблизу с. лазурці; 2 — кур-
ган поблизу с. софієвка; 3 — курган 2 (пох. 2) побли-
зу с. чкалове
78 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
Ще один тип портретних образів: жіночі
голівки, зачіски яких прикрашені стленгіда-
ми (рис. 3). такі убори зображені на деталях
намиста з костюма скіф’янки, поховання якої
дослідили в кургані 4 поблизу с. новосілки
(черкаська обл.). Перед нами горельєфне від-
творення жіночої голівки у вишуканій діа-
демі типу стленгіда (вейс 1875, с. 38, 148, 194,
рис. 28: 6). Художник показав гарний овал об-
личчя з правильними рисами, підкреслив висо-
ке чоло жінки, гармонійне поєднання діадеми
і зачіски. Ювелірні витвори зроблені за кано-
нами еллінського мистецтва. ланки нашийної
прикраси з новоселицького кургану приверта-
ють увагу досконалим виконанням.
в інших манері та техніці виконані зображен-
ня жіночих портретів на підвісках — деталях
намиста, знайдених в курганах: № 8 поблизу
с. вовчанське та № 1 (пох. 2) поблизу с. воло-
димирівка (запорізька обл.) (Полин, кубышев
1997, с. 9—10, рис. 8—9). обидва типи оздоб
близькі між собою: вирізані за контуром зоб-
раження жіночої голівки у стленгіді. на плас-
тинках показано обличчя, риси якого не дуже
добре «читаються» через стертий штамп. але,
імовірно, додатково була допрацьована стлен-
гіда 1. Цей тип діадеми, якщо судити за відоб-
1. М. ростовцев, вивчаючи археологічні матеріали
для реконструкції головних уборів скіф’янок —
комплекти золотих прикрас, серед яких — стріч-
ки та дугоподібні пластинки, запропонував,
пов’язати ці декоративні елементи з античними
головними уборами: стрічки з метопідами, а оздо-
би дугоподібної форми — зі стленгідами. стосов-
раженням уборів на пам’ятках образотворчого
мистецтва, не набув поширення у Північному
Причорномор’ї. але, якщо давній художник
зображував стленгіду, то виділяв її декором.
у даному випадку поверхня діадеми прикра-
шена тоненькими пружками, паралельними
до основи, на деяких уборах бачимо горизон-
тальні S-подібні мотиви. Поєднання стленгіди
з калафом бачимо на голові богині, образ якої
вміщено на кістяній пластині-деталі гребня з
гробниці 4 у Гаймановій Могилі (запорізька
обл.) (Бідзіля, Полін 2012, 479, рис. 728).
найяскравіші жіночі портрети бачимо на
вирізаних за контурами зображення пластин-
ках, які знайшли у кургані 1 (1897 р.) побли-
зу с. вовківці (сумська обл.) (ильинская 1968,
с. 48, табл. ХХХVіі: 1—10). на них представле-
но кругловиду жінку з повним підборіддям. її
обличчю надають виразності великі мигдале-
подібні очі, форму яких підкреслюють зіниці.
дуги брів з’єднані на переніссі, ніс короткий,
широкий, рот з вибагливо піднятими кутиками
губ. висока пишна зачіска чи віялоподібний
головний убір, як ореол, облямовує обличчя.
но метопіди — назва означає: посередині лоба —
майже всі дослідники костюмів називають так
золоту накладку з двома декоративними ярусами
на поверхні та дірочками на верхньому краї та по
боках, крізь які стрічку прикріпляли на шкіряну
чи текстильну налобну пов’язку. стленгіда — діа-
дема, основною ознакою якої є три петлі на звороті
виробу. яскравим прикладом стленгіди є оздоба у
вигляді хвилястих пасом волосся, знайдена в кур-
гані велика Близниця разом з калафом (c. Cтеб-
ліївка на таманському півострові).
Рис. 2. зображення жіночої голівки в стефані (кур-
ган 34 поблизу с.софієвка)
Рис. 3. Підвіска із зображенням жіночої голівки у
стленгіді (курган 4 поблизу с. новоселки)
79ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
волосся трактовано рельєфними лініями у виг-
ляді тугих пасом, з-під яких вибиваються ніжні
кучерики, а на двох пластинках показано коси.
але відмітимо, що грецькі жінки не заплітали
волосся в коси — на всіх пам’ятках образот-
ворчого мистецтва показано локони. Мабуть,
давній художник відтворив зачіску, харак-
терну для жінок цього регіону. відомо, яким
символічним змістом сповнене жіноче волосся
у всіх індоєвропейських народів. Йому приді-
ляли велику увагу, вважаючи зосередженням
«жіночої сили». спостереження етнографів
свідчать, що заплітання та прикрашання кіс,
було звичним у багатьох народів. Повернемось
до зображень на «вовківецьких» пластинках.
на шиї жінки — разок з намистин і підвісок.
крім того, аналіз деяких портретів (жінка з
кучерями) дозволяє припустити, що серед па-
сом волосся зображено кільцеподібні сережки
(рис. 4). в. іллінська припускала, що для ство-
рення цих жіночих образів, давній майстер мав
взірець: «…пластинки та медальйони із зоб-
раженням богині Деметри з пишною зачіскою
та намистом, або, можливо, голови Афіни
у крилатому шоломі з локонами, що спуска-
ються з-під нього» (ильинская 1968, с. 143).
Пропоную ще одну версією щодо архетипу,
за яким було створено «портрет»: образи деяких
еллінських міфічних персонажів у так званих
пишних стефанах. найяскравіші пам’ятки —
фігурні посудини із Фанагорії. Йдеться про ле-
кифи, оформлені скульптурними зображення-
ми афродіти, сирени, сфінкса (Фармаковский
1921, с. 39). за Б. Фармаковським, ці художні
витвори є «характерним явищем перехідної
епохи V—IV ст. до р. Х.». акценти у створених
образах зроблено на головні убори та волосся,
щоб підкреслити ідею безсмертя та вічного світ-
ла (Фармаковский 1921, с. 41). Головний убір,
представлений на «вовківецьких» пластинках,
можна зіставити зі стефанами, які, ймовірно, в
цей час все частіше з’являються в парадних кос-
тюмах скіф’янок у Північному Причорномор’ї.
аналіз мініатюрних «портретів», форми ви-
робів та ситуації їх знайдення — все це дозво-
ляє накреслити деякі пунктирні лінії для ре-
конструкції головного убору, оздобленого цими
золотими аплікаціями. зафіксовано 28 екзем-
плярів, розміри 35 × 44 мм. абрис верхнього
краю пластинок наштовхує на думку про плав-
ну лінію оформлення завершення убору, що
є властивістю стефани. якщо припустити, що
убір такого типу оздобили пластинками, то ло-
гічно буде розмістити аплікації трьома рядами,
підкреслюючи контури верхнього краю (адже
традиційно саме фронтальна частина була
виділена декором) (рис. 5).
Рис. 4. Жіночі образи на плас-
тинках з кургану 1 (1897 р.) поб-
лизу с. вовківці
Рис. 5. реконструкція стефани за знахідками у кур-
гані 1 (1897 р.) поблизу с. вовківці
80 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
зображення жіночих голівок дозволяють
виявити деякі регіональні особливості зачі-
сок, навіть ідеал жіночої краси (кругле облич-
чя, великі очі), але не подають інформації про
функції божества, якому були властиві ці риси.
Можливо, перед нами втілення богині пло-
дючості (в широкому сенсі), адже цей культ є
найбільш поширеним у давньому світі. тим
більше, що головний убір на «портреті» нагадує
стефану, притаманну богам життєдайних сил
природи — деметри, афродіти. Можливо, при-
краси на уборі є емблемами богині, наділеної
особливою функцією: оберігати воїнів. Ймовір-
но, такою уявляли аргімпасу — богиню любові,
покровительку скіфських царів (і, напевне,
всіх, хто належав до «касти» воїнів (Бессонова
1983, с. 101). адже прикраси знайдено у похо-
ванні чоловіка, біля його ніг. Це був сакраль-
ний убір — подарунок чоловікові від дружини,
мабуть, з метою подання йому «благословіння»,
захисту у потойбічному світі.
Головні убори скіф’янок почали досліджува-
ти ще на початку ХХ ст. але було відомо тільки
кілька сюжетів, персонажі яких — скіф’янки,
що уособлюють божества. Йдеться про пластин-
ки зі сценою «адорації» (кургани чортомлик,
верхній рогачик, куль-оба); «божественого
шлюбу» (курган кагагодеуашх); навершниках
із зображенням крилатої богині (курган алек-
сандрополь).
П. к. степанов у 1916 р., досліджуючи за-
значені пам’ятки, застосував спосіб збіль-
шення фотографій творів торевтики, на яких
представлені образи жінок. Щодо головних
уборів, то П. к. степанов виділив три типи:
1) кокошники; 2) конічні; 3) митри. автор зро-
бив висновки аналізуючи тільки зображення і
не залучив знахідки декоративних елементів
(степанов 1916, с. 15, 40). Пізніше, у 1917 р.
М. і. ростовцев зібрав відомості про золоті та
срібні прикраси головних уборів і зіставив їх
із зображеннями. науковець дійшов висновку,
що у костюмі скіф’янки, похованої в кургані
чортомлик, був так званий «елліно-скіфський»
головний убір, який поєднував характеристики
конічного і циліндричного (ростовцев, степа-
нов 1917, с. 63, 100).
у 1921 р. опубліковані дослідження Г. н. Бо-
ровки. вчений реконструював два типи го-
ловних уборів — циліндричний та конусо-
подібний — на основі ретельного вивчення
декоративних виробів, знайдених у похован-
нях кургану чортомлик, та зображень жінок
на золотих аплікаціях. Циліндричний убір
одержав назву «скіфський калаф». для його оз-
доблення використали видовжені золоті стріч-
ки з рельєфними візерунками. конічний убір
прикрашали аплікації різної форми. уявлення
про конусоподібний убір можна скласти, аналі-
зуючи знахідки з кургану карагодеуашх: три-
кутна пластина — оздоба конічної шапочки, та
її зображення як деталь парадного вбрання.
обидва типи уборів — циліндричний та коніч-
ний — доповнювали покривалами (Боровка
1921, с. 172, 178).
дослідження істориків костюма та етнологів,
а також практичні спостереження етнографів,
дозволяють розподілити всі об’єкти, що нале-
жать до категорії «головні убори», на такі види:
платові, стрічкові та шапки. заслуговує на ува-
гу думка Г. с. Маслової про те, що окремим ви-
дом уборів слід вважати корони різної форми
та близькі до них типи, наприклад, стефану
(Маслова 1984, с. 181). різниця між шапкою і
короною: остання не має денця, тобто, верхівка
убору не закрита. загалом, таку систематизію
уборів здійснено за їх загальним виглядом та
утилітарними властивостями. запропонована
класифікація є універсальною. етнолокальні
особливості головних уборів відбивають мета-
леві оздоби, які прикріпляли до декорованої
поверхні.
найбільше зображень та прикрас свідчать
про поширення різних типів шапок циліндрич-
ної форми. вони мають давнє походження і були
відзнакою (соціального і сімейного статусу, сус-
пільної ролі тощо) у костюмах чоловіків і жінок
із різних племен. назва убору грецькою — по-
лос (πόλος) — означає вісь, небесне склепіння.
Полоси були призначені для демонстрації ес-
тетичних знаків — декоративних елементів.
Полос, ймовірно, є загальною назвою для всіх
уборів, форма яких походить від циліндра. з
часу згаданих вище досліджень значно зросла
кількість археологічних знахідок — металевих
оздоб. результатом їх вивчення та зіставлення
із зображеннями є реконструкції уборів, які от-
римали назву: полос, «скіфський» і «грецький»
калаф, модій, а також — «тіара» (клочко 2013,
с. 19—28).
визначення «циліндричний» не зовсім точ-
не, адже в дійсності форми шапок складніші
і не завжди відповідають строгим рамкам гео-
метричної фігури, тобто циліндру. але цей
термін — циліндричний — дозволяє знайти
закономірності в створенні уборів, зрозуміти
принципи їх модифікації. значний інформа-
ційний потенціал щодо головних уборів, а та-
кож інших компонентів костюмів мають сю-
жетні композиції. вони створені за схемами,
які представляють варіанти сюжету «богиня на
троні» — фронтальний ракурс або профільний.
образи вирізняють етнографічні деталі у зоб-
раженні вбрання.
вигляд та властивості полоса можна уявити,
аналізуючи пам’ятки, на яких вміщено образи
жінок. насамперед, привертає увагу знахідка з
кургану 4 поблизу с. сахнівка (черкаська обл.),
розмірами: 365 × 98 мм, яка, ймовірно, прикра-
шала головний убір, акцентуючи його цилінд-
ричну форму (Музей… 2004, с. 376, кат. № 22).
на поверхні так званої сахновської пластини
подано рельєфну багатофігурну композицію,
центральний персонаж якої — богиня, вбрана
81ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
у пишний костюм Його домінантою є полос —
висока циліндрична шапка з пласким верхом.
нижній діаметр головного убору відповідає ок-
ружності голови, а зверху убір трохи ширший.
отже, характерна ознака полоса — невелика
різниця між нижнім і верхнім діаметрами. При-
вертають увагу ще деякі деталі: створення ком-
плекту, який включає, крім полоса, покривало
та налобну стрічку (рис. 6). звернемо увагу на
те, як носили покривало — під полосом. але ві-
домі зображення, на яких видно, що поривало
накидали зверху на полос чи інший убір. Поєд-
нання трьох видів уборів у вбранні пов’язано,
мабуть, зі зміною соціального чи сімейного ста-
тусу власниці. убори об’єднували, створюючи
ансамбль з метою демонстрації статусних та
етнолокальних характеристик убрання.
«картинка» на сахновській пластині міс-
тить відображення культово-міфологічної сце-
ни, можливо, пов’язаної з вшануванням богині
аргімпаси. вона представлена у складному ра-
курсі — напівобернена вліво: голова і погруддя
показані фронтально, а вся постать — у про-
філь. розглянемо наплічне вбрання скіф’янки:
рельєфними лініями зображені широка сукня
з глибоким вирізом, призбирана на грудях, до-
вгими рукавами: вони зібрані навколо зап’ястя
тоненькими браслетами (бачимо два вузень-
ких пружка навколо руки). верхній одяг —
об’ємний довгий халат. Поли його облямову-
вали гладенькі, досить широкі смуги. Халат
накинутий на плечі жінки, тому рукав вільно
звисає додолу.
Повернемось до полосів. убір цього типу, оз-
доблений двома рельєфними поясками, увінчує
богиню, зображену на сережках з кургану 2,
пох. 6 поблизу с. любимівка (Херсонська обл.)
(лєсков 1974, с. 87—88).
схожий убір, але з начільною стрічкою, при-
крашеною короткими насічками, бачимо на
голові богині, образ якої подано на сережках
з кургану товста Могила (дніпропетровська
обл.) (Мозолевський 1979, с. 200—205). Цікаво,
що одяг жінки — іонійський хітон, підпереза-
ний широким паском під грудьми (с. любимів-
ка), або перев’язаний хрестоподібно (товста Мо-
гила). тобто, зображення створені за схемами,
властивими для творчості грецьких художни-
ків (фронтальний ракурс, поза оранти, грець-
кий одяг), але місцеві майстри вносили «етног-
рафічне забарвлення» у змалювання божества,
зробивши акцент на головному уборі — полосі.
з циліндричними уборами пов’язані деко-
ративні елементи, які відбивають особливості
форми: здебільшого прямокутні пластинки,
смужки, стрічки, обідки з підвісками тощо.
зазначені декоративні деталі є «формотвор-
чими», тому що чітко відбивають особливості
поверхні, на якій їх прикріпляли. аналіз оздоб
дозволяє визначити певні пунктирні лінії, за
якими можна відтворити головний убір. «Фор-
мотворчі» прикраси використовували для різ-
них варіантів циліндричних уборів — полосів,
модіїв та калафів.
викликають цікавість золоті оздоби з
рельєфними орнаментами, виконаними в тех-
ніці витискування: пластини різного розміру,
зафіксовані біля черепа скіф’янки, похован-
ня якої досліджено в кургані 22 (п. 1) поблизу
с. вільна україна (Херсонська обл) (лесков
1974, с. 87). інтерпретація знахідок лягла в ос-
нову реконструкції полоса, а також складових
комплекту: покривала та налобної стрічки. її
(тобто, стрічку) прикрашала довга пластина,
так звана метопіда, з рельєфним візерунками
на поверхні, розміщеними на двох ярусах. вер-
хній — рослинний орнамент, а нижній — сму-
га з овів. Це традиційне оформлення метопід.
По боках та зверху на пластині пробиті отво-
ри для пришивання її до основи — текстиль-
ної або шкіряної стрічки. але зараз зосереди-
мо увагу на 12 аплікаціях, які були декором
шапки. серед них — 4 дугоподібні пластини,
на яких відтиснуто орнамент — протистояння
міфічних істот: сфінкса (зліва) і грифона (спра-
ва), 4 вузькі ажурні прямокутні пластини з
аналогічною сценою, а особливою вишуканістю
вирізняються візерунки на ажурних смугах: в
центрі декоративного поля — схематичне зоб-
раження дерева, на гілках якого сидять птахи,
а обабіч від дерева — тонкі хвилясті лінії, які
Рис. 6. зображення жінки у парадному костю-
мі — центральний персонаж в композиції на золотій
пластині з кургану 4 поблизу с. сахнівка
82 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
імітують гінкі пагони з квітами. Пластини-ап-
лікації виконані в техніці витискування з на-
ступним наскрізним прорізанням. По перимет-
ру пробито отвори для пришивання до основи.
Пластини, про які йдеться, виділяються харак-
тером вигину — кожна з них становить части-
ну окружності. застосувавши метод макетуван-
ня, можна уявити контури фігури, створеної
з’єднаними між собою пластинками (рис. 7: 1).
як бачимо, це дуга, між кінцями якої великий
проміжок. очевидно, аплікації були прикріп-
лені на маківці циліндричної шапки. розміри
верхньої основи — 780 мм (розрахований при
макетуванні), а нижньої — 560—600 мм (се-
редній розмір голови). стінки убору спереду і з
боків прикрашали ряди золотих смуг. верхній
ряд — ажурні пластини з рослинним візерун-
ком (довжина 448 мм), а нижче — накладки
із зображенням грифона і сфінкса (довжина
фризу — 388 мм). висота убору — 70—100 мм.
до комплекту уборів входило покривало воно
закривало неприкрашену частину шапки. де-
коративні елементи покривала — прямокутні
пластинки із зображенням грифона. їх наши-
вали по краях відрізу тканини (рис. 7: 2) (клоч-
ко, іваненко 2017, с. 45).
крім назви полос, (про його характеристи-
ки було сказано вище), фахівці, описуючи го-
ловні убори, які носили жінки в Північному
Причорномор’ї, застосовують термін калаф
(грецьк. κάλαθος — корзина). аналіз мистець-
ких пам’яток дає можливість уявити вигляд ка-
лафа саме за такими характеристиками: убір
нагадує кошик з вузеньким денцем (або зріза-
ний конус, обернений широкою основою дого-
ри), тобто при зіставлені верхнього і нижнього
діаметрів фіксуємо значну різницю між ними.
наприклад, зображення уборів на творах то-
ревтики: срібному блюді з чортомлика — боги-
ня в позі оранти, торкається країв убору; кінсь-
кому налобнику з кургану Цимблка, підвісках
з кургану велика Близниця (нереїди на гіпо-
кампах), пластинках з кургану велика Близ-
ниця — фігура танцівниці, зображення кри-
латої богині з завитками аканфа замість ніг
(артамонов 1966, табл. 179, 296, 300, 267, 308)
Прикраси для оформлення «класичного» кала-
фа знайдені у похованні жінки в кургані стар-
ший брат, групи трибратніх курганів (с. огонь-
ки, крим) (трейстер 2008, с. 112—113).
за прикрасами, знайденими у похованнях
скіф’янок, реконструйовані головні убори, які
мають ознаки калафа — невисокі, розширю-
ються догори, з увігнутими стінками (нагадує
зрізаний конус обернений широкою основою
догори). але ці убори відрізняються від «кла-
сичних» калафів пропорціями: нижня основа
дорівнює окружності голови, а верхня — по-
мітно більша. крім того, убори належать до
розряду шапок, бо їх вирізняє опукла верхівка.
реконструкції таких шапок зроблені завдяки
точній фіксації в похованнях золотих пластин
різної форми. наприклад, привертають увагу
набори декоративних елементів з курганів 22
поблизу с. кам’янка (Миколаївська обл.), тетя-
нина Могила (дніпропетровська обл.) (клочко,
Гребенников 1982, с. 35—45; клочко, Мурзін,
ролле 1991, с. 48—52). залишки уборів добре
зберегли не тільки їх контури, а й місце кож-
ної пластинки — аплікації. Можливо, до таких
шапок більше підходить назва модій (грець.
μόδιος; лат. modius): як зазначено в деяких
словниках, це головний убір схожий на калаф.
дугоподібний виступ над чолом вирізняє
ще один тип циліндричних уборів. за визна-
ченням П. к. степанова це так звані «кокош-
ники». інформацію про вигляд таких уборів
можна вилучити, аналізуючи сцени адорації
Рис. 7. декоративні елементи та реконструкція полоса з кургану 22, поховання 1 поблизу с. вільна украї-
на: 1 — макетування розміщення золотих прикрас на стінках та «маківці» полоса; 2 — комплект головних
уборів: налобна стрічка, полос, покривало
83ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
(одне з умовних означень сюжету) на золотих
пластинках: в рамці з овів вміщено зображен-
ня жінки в ошатному вбранні, яка сидить на
троні, та юнака, що стоїть перед нею, тримаючи
ритон (рис. 8). у руці жінки дзеркало — атри-
бут богині аргімпаси. обох учасників дійства
показано у профільному ракурсі, але давній
художник зумів передати особливості форм
головного убору, плечового та поясного одягу.
Почнемо з голови: над чолом скіф’янки — не-
висока циліндрична шапочка з дугоподібним
вигином спереду нагадує стефану. архео-
логічні знахідки — декоративні засоби для
оформлення фронтальної частини полоса є
джерелом для реконструкції головних уборів
у вбранні представниць скіфської еліти. най-
пишніший декор вирізняв полоси, відтворені
за матеріалами з курганів товста Могила поб-
лизу м. Покров, чортомлик (дніпропетровська
обл.), № 22 (п. 2) поблизу вільна україна, № 9
поблизу с. Мала лепетиха (Херсонська обл.),
великий рижанівський (черкаська обл.) тощо.
Ці циліндричні убори мають ознаки полосів, а
їх варіативні особливості варто зафіксувати за
«іменем» кургану.
Більш скромні прикраси полосів зафіксовані
у похованнях жінок, що не належали до найви-
щих щаблів суспільства (курган 16, пох. 2 поб-
лизу с. златополь, запорізька обл.) (клочко,
1982, с. 123, рис. 3).
розглядаємо мініатюру далі. Жінка одягне-
на у довгу сукню з рукавами, які закривають
руки до зап’ясть і збираються на манжету (чи
прикрашені широкими браслетами?). одяг
широкий, під самою шиєю призбираний так,
що утворюються складки. зараз відомо вже
7 реплік цього сюжету: пластинки знайдено в
курганах куль-оба (крим), чортомлик (дніп-
ропетровська обл.); верхній рогачик, Перший
Мордвинівський (Херсонська обл.); Меліто-
польський, № 4 в уроч. носаки, огуз (запорізь-
ка обл.). усі вони, мабуть, були виконані з од-
нієї матриці, але часто зображення доробляли,
коли з якихось причин воно виявлялось не-
чітким. тому трактування образів цієї сцени
відрізняються один від одного деякими дета-
лями. наприклад, оформлення коміра сукні —
тоненький пружок, під яким збирається ткани-
на, що утворює стан одежі. у деяких випадках
комір відтворений так, що видно шию жінки
(мініатюра з кургану куль-оба). інколи впадає
в око, що комір щільно охоплює шию богині, а
пружок досить широкий (пластинки з курганів
чортомлик та Мордвинівський) (рис. 8: 1). Ще
одне зображення: комір має вигляд опуклого
тоненького валика, що відстовбурчується від
шиї (пластинки з Мелітопольського кургану
та поблизу с. носаки) (рис. 8: 2—4). такі ж де-
талі можна відзначити і у передачі рукавів: то
широкі манжети, то невиразні смужки навколо
зап’ясть. Можна припустити, що художник, до-
робляючи зображення безпосередньо на плас-
тинках чи на матриці, показував відомі йому
елементи вбрання. отже, маємо інформацію
про різні форми комірців та завершення ру-
кавів.
аналіз мініатюри зі «сценою адорації» доз-
воляє одержати інформацію про один з типів
поясного одягу. так, на деяких пластинках цієї
серії (наприклад, з Мелітопольського кургану,
№ 4 поблизу с. носаки) добре видно такий еле-
мент костюма як спідниця. її вирізняє вшита
посередині полотнища повздовжня планка,
з двох боків якої створені поперечні складки,
змальовані дугоподібними лініями (рис. 8: 2—
4). схожий одяг (з поперечними драпіровка-
ми) зображено на «жінці перед курильницею»
(циліндрична печатка з колекції клерка) (ру-
денко 1952, рис. 23). спідниці, імовірно, мали
статусний характер, їх носили поверх сукні.
верхній одяг скіф’янки — персонажа «сцени
адорації» — довгий халат. Художник показав
його накинутим на плечі. Поли халата прикра-
шені по краю смугами, можливо, так позначе-
на опушка з хутра. Профільне розміщення об-
разів у композиції дозволяє бачити один рукав
одягу: він підкреслено довгий — сягає долівки.
Привертає увагу передплічна частина рукава:
поперечною смугою, мабуть, позначено лінію
пришивання рукавів до стану халата. Це спос-
тереження дає змогу уявити спосіб формуван-
ня стану: його утворювали два полотнища, пе-
Рис. 8. золоті пластинки із зображеннями «сцени адорації»: 1 — мініатюра з кургану чортомлик; 2 — аплі-
кація з Мелітопольського кургану; 3—4 — пластинка з кургану 4 поблизу с. носаки
84 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
рекинуті через плечі, зшиті на спині та з боків,
у передпліччі пришиті рукава. Це так званий
тунікоподібний крій (клочко 1992, с. 97).
довжина рукавів — ознака належності до
верхівки суспільства. зображення наплічного
одягу з гіперболізовано довгими рукавами або
їх імітацією бачимо в костюмах племен Перед-
ньої азії, зокрема — у вбранні представників
ахеменідської еліти. у Пазирикських курганах
знайдено жіночі шуби з вузькими рукавами,
розмір яких перевищує довжину руки. Ще одна
знахідка — так званий «катандинський фрак»
(одяг чоловічий чи жіночий?) — одяг вирізня-
ють, крім інших деталей, надто вузькі рука-
ва (Полосьмак, Баркова 2003, с. 44, рис. 2: 17;
с. 59, рис. 2: 31). Гіперболізація деталей одягу,
втрата його практичності — все це властиво
представникам соціально неоднорідного сус-
пільства. за словами н. і. Гаген-торн, «Одяг
символічний… самим кроєм, що відображає,
символізує суспільне значення» (Гаген-торн
1960, с. 51—52).
дугоподібний контур фронтальної частини
підкреслено в уборі на голові богині, представ-
леної на пластинках — деталях сережок, знай-
дених в кургані 10 поблизу с. велика знам’янка
(запорізька обл.) (рис. 9). Жінка зображена
в ошатному вбранні, сидить у величній позі
на троні, руки лежать на колінах, правою ру-
кою підтримує посудину з округлим корпусом.
Художник показав кругле, злегка витягнуте
обличчя з крупними рисами, спокійним вира-
зом. очі жінки опущені, на вустах — легка ус-
мішка. викликають цікавість деякі подробиці
костюма. насамперед, головний убір: він нага-
дує і шапочку з куполоподібним завершенням,
і стефану завдяки абрису верхнього краю. на
мій погляд, більше аргументів має версія, що
на голові богині — стефана. як сказано вище,
убори такого виду увійшли до складу святкових
костюмів скіф’янок і це відбилося в оформлен-
ня полосів дугоподібними елементами. убір
досить низько насунутий на чоло, плавною ду-
гою вигнутий над бровами. декор на площині
убору — дрібні заглиблені кружальця зосеред-
жені в трьох зонах, відокремлених одна від
іншої опуклими лініями. Ще одна деталь, яка
вирізняє зображення костюма: на плечах жінки
по дві стрічки — оздоба убору чи давній худож-
ник показав покривало? убір, доповнює перелік
усіх зображень і є аналогією для реконструкції
за матеріалами з поховання 4 у «великому кур-
гані» М. і. веселовського (поблизу с.лепетиха,
Херсонська обл.) (клочко, васіна 2002, с. 150
—169). вироби — унікальні, хоча нагадують де-
талі оформлення цілком різних за типом голо-
вних уборів: 2 вузенькі золоті смужки, до яких
прикріплено вирізані за контуром рельєфні
зображення сфінксів. вони розміщені перпен-
дикулярно до основи так, що на одній стрічці
міфічні істоти обернені обличчям вліво, а на
другій — вправо. обидві стрічки дугоподібно
зігнуті, тобто, мабуть, зберегли обриси предме-
та, до якого були припасовані. контури стрічок
з рельєфними зображеннями сфінксів з пох. 4 у
кургані М. і. веселовського свідчать, що їх вико-
ристовували для художнього завершення убору
з дугоподібно вигнутою налобною частиною. за
обрисами, завдяки заокругленню, він нагадує
стефану. Площину між її нижнім і верхнім кра-
ями заповнилі аплікаціями — смугами із золо-
тих пластинок (рис. 10).
Привертає увагу і вбрання богині, зображеної
на сережках з великої знам’янки. вона одягне-
на у сукню — глухе, накладне вбрання з довгими
рукавами. добре позначені такі деталі: виріз три-
кутної форми, оздоблений короткими рельєфни-
ми лініями. Можливо, імітація нашитих пласти-
нок — аплікацій. Прикраси рукавів — поздовжні
смуги від плеча до зап’ястя. саме на ділянці, де
закінчуються рельєфні оздоби, були лінії приши-
вання рукавів до стану, який утворювали цент-
ральне полотнище та дві боковини. рельєфними
лініями підкреслені складки одягу, з-під якого
видно носки черевиків.
образ богині в ошатному вбранні вміщено
на пластині, яка була прикрасою конусоподіб-
ного головного убору. Йдеться про знахідку в
похованні жінки, яка належала до верхівки
синдо — меотського суспільства (курган ка-
рагодеуашх, м. кримське, Прикубання) (вах-
тина 2018, 164—171). час захоронення небіж-
чиці збігається з хронологічними рамками
Рис. 9. образ жінки на
підвісках до сережок з
кургану 10 поблизу с. ве-
лика знам’янка
85ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
зведення відомих скіфських царських кур-
ганів (340—315 рр.). тобто, синдо — меотські
і скіфські пам’яткі належать до одного кола.
Пластина — прикраса головного убору відпові-
дає характеристикам творів греко-варварсько-
го стилю. як сказано вище, Г. н. Боровка мав
за взірець цю аплікацію, щоб визначити певні
параметри для реконструкції конусоподібних
уборів. отже, перед нами золота пластина у
вигляді витягнутого трикутника (висота 21 см).
на ній у трьох ярусах показано сцени, інтер-
претовані як «шлюбний бенкет». Центральний
персонаж — жінка в ошатному вбранні, на го-
лові якої високий конічний ковпак (рис. 11).
дослідники відмітили збіг деяких деталей у
оформленні аплікацій — реальної знахідки
та відтвореної на ній: тричленна композиція,
дугоподібний нижній край та гострокінцеве
завершення. отже, пластина є грунтовною
підставою для реконструкції конусоподібного
убору, а його зображення — підтвердженням
правильності наших уявлень про зовнішній
вигляд та параметри шапок зазначеної форми.
Хоча поки що трапилась тілька одна знахідка,
яка незаперечно належала до декору конічних
шапок, але, як свідчать різноманітні документи
(образотворчі та археологічні матеріали), такі
убори були властиві різним племенам (клочко
1986, с. 14—24). на території скіфії у костю-
мах жінок конусоподібні убори з’явились ще за
часів архаїки: з окремих пластинок створювали
композиції, які підкреслювали абрис (трикут-
ник) передньої площини убору. у V—IV ст. до
н. е. у творчісті населення скіфії бачимо нові
образи та принципи оформлення уборів: деко-
ративне поле розділяють на зони чи яруси ор-
наментальними смугами, між якими вміщують
ритмічні ряди однорідних образів. візерунки
підкреслюють пропорції шапок. за декоратив-
ними елементами, зафіксованими в похован-
нях скіф’янок, реконструйовано різні варінти
конічних уборів. яскравими прикладами є ре-
конструкції з курганів: чортомлик, Бердянсь-
кий, Мордвинівський, № 3 поблизу с. Богданів-
ка (Херсонська обл.), № 4 поблизу с. ізобільне
(дніпропетровська обл.). вони належали жін-
кам з різних соціальних верств. Можливо, це
повязано зі специфічними функціями шапок
Рис. 10. реконструкція головного убору за знахід-
ками з поховання 4 у «великому кургані М. і. весе-
ловського» (поблизу с. лепетиха)
Рис. 11. зображення жінки в ошатному костюмі
на пластині з кургану карагодеуашх (м. кримське,
Прикубання)
86 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
конусоподібної форми. одне з припущень: вони
належали до церемоніальних шлюбних уборів
(клочко 1986, с. 22).
Жінка в сцені на нижньому ярусі на пластині
з кургану карагодеуашх зображена у ієратич-
ній позі, обабіч — двоє чоловіків (рис. 11). слід
відмітити одяг жінки: широку сукню з довги-
ми рукавами, зібраними на зап’ястку чи брас-
летом, чи нашитою манжетою. Постать огор-
тає накинутий на плечі широкий халат. Його
поли знизу зокруглені, оздоблені смугами, на
яких вміщено візерунок з трьох з’єднаних кру-
жалець, а за смугою — орнамент також з кру-
жалець. рукава халата довгі — сягають землі,
знизу вони оформлені гладенькою смужкою.
тобто, наплічний одяг має такі ж характерис-
тики, як і описаний раніше: сукня з довгими
рукавами, широкий халат з надмірно довгими
рукавами.
зображення жінок на творах торевтики від-
крили можливість створення реконструкцій
убрання, зіставивши наші знання про нього,
зі знахідками декоративних елементів, зафік-
сованих у похованні. розташування аплікацій
на одязі було підпорядковане певним законо-
мірностям його оздоблення. а саме: всілякі ві-
зерунки розміщували на швах, навкруг горло-
вини, на руках навколо зап’ясть, облямовували
поли, мережили край одягу. якщо у похованні
прикраси убрання зафіксовано іn situ, то вони
служать відправними точками, за якими мож-
на визначити силует одягу, його деталі (форму
вирізу, манжети), а також спосіб формування,
тобто крій (клочко 1998, с. 142—145, табл. VI).
чітко зафіксовано розташування декоратив-
них залишків костюма у похованні скіф’янки у
кургані товста Могила. золоті пластинки ок-
реслюють силует вбрання: прикраси на руках
та на грудях. вбрання жінки було накладним,
тобто — сукня. стан його сформовано з двох
полотнищ шириною близько 27—30 см. їх зши-
вали посередині та з боків. до стану приши-
вали рукава: лінія пришивання була на 12 см
нижче плеча (Мозолевський, 1979, с. 206). на
звороті пластинок — аплікацій збереглися
клаптики тканини: це атлас червоного та си-
нього кольорів. Можна уявити, який ефектний
вигляд мав костюм, в якому поєднано ці барви,
підкреслені сяйвом золота (рис. 12: 1).
залишки декору вбрання зафіксовані у по-
хованні в кургані казенна Могила (с. Шмаль-
ки, запорізької обл.). оздоби сукні — золоті
пластинки, прикраси рукавів та вирізу одягу.
Це відправні точки для визначення його си-
луету та крою. Жінка була одягнена у сукню.
Про це свідчить розташування аплікацій: вони
утворюють суцільний разок, окреслюючи виріз
у формі трикутника. загальна довжина орна-
ментального ряду на вирізі — 34 см. візерунки
на рукавах — поздовжні ряди — відмічають
місце їх з’єднання зі станом — на плечових суг-
лобах. відстань між ними близько 40 см: це ши-
рина полотнини, яка була основою стану. Під
рукавами робили бокові вставки, щоб досягти
необхідної ширини. рукава входили всередину
крою. сукня скіф’янки нагадує зображення на
пластинці від сережки з кургану 10 поблизу
с. велика знам’янка збігаються форми вирі-
Рис. 12. реконструкції костюмів за матеріалами зі скіфських курганів: 1 — курган товста Могила поблизу
м. Покров; 2 — курган казенна Могила поблизу с. тополине; 3 — курган 17 (пох. 2) поблизу с. золота Балка
87ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
зу на грудях, розміщення прикрас на рукавах
(клочко 1992, с. 100, рис. 6). Це є надійним
доказом правильності запропонованої реконс-
трукції (рис. 12: 2).
декоративні фрагменти вбрання зафіксовані
у похованні жінки в кургані 17 (пох. 2) поблизу
с. золота Балка (Херсонська обл.) (клочко 1992,
с. 101, рис. 8). Це золоті пластинки, зафіксовані
на грудях та на руках похованої. розташуван-
ня аплікацій вимальовує конструктивні лінії
одягу, який був розшитий у верхній частині:
«ґудзики» утворювали повздовжні смужки злі-
ва та справа на грудній клітці. візерунки відмі-
чають розміри центрального полотнища. Його
перекидали з плечей на груди, в ньому робили
виріз для голови і розріз посередині. Пластин-
ки облямовували краї розрізу (рис. 12: 3).
аналіз пам’яток мистецтва та археологічних
матеріалів дають інформацію про поясний одяг
скіф’янок. вище була описана спідниця, зобра-
жена на мініатюрі зі сценою адорації (рис. 8: 3,
4). крім того, за деякими зображеннями можна
уявити форму і навіть деталі розпашних спід-
ниць. Йдеться, насамперед, про убрання богині
(«володарки звірів»), образ якої бачимо на сак-
ральних предметах з александропольского кур-
гану. на бронзових навершях показано жінку в
розпашній спідниці з численними складками.
одяг довгий, закриває взуття. а на ажурних за-
лізних пластинах, плакованих сріблом, богиня
так само в складчастій, але короткій (до колін)
спідниці, закріпленій на торсі вузеньким пояс-
ком (артамонов 1966, с. 136—138). такий одяг
простий у виготовленні: кілька відрізків ткани-
ни з’єднували між собою, так щоб одержати одне
полотнище, яке пришивали до пояса. крім того,
розпашні спідниці зручні у вжитку: їх можна
надівати поверх штанів, сукні тощо. схожу спід-
ницю — бельдемчи — описують етнографи в кир-
гизькому костюмі (Мохова 1979, с. 206, рис. 1, 2).
за археологічними знахідками (рештками тка-
нини) у похованні дівчинки в кургані вишнева
Могила (запорізька обл.) реконструйовано такий
вид одягу (Прилико, Болтрик 1991, с. 18—23).
образи жінок у мистецтві населення Пів-
нічного Причорномор’я, виконані в художніх
традиціях греко-варварського койне. детальне
вивчення зображень дозволило скласти уяв-
лення про костюми скіф’янок у IV ст. до н. е.:
комплекти головних уборів, як їх носили, пле-
човий одяг — рукавний нерозпашний (сукні)
та розпашний — халат; поясний — нерозпаш-
ні спідниці з центральною планкою та дра-
піровками, а також — розпашні. зіставлення
образотворчих матеріалів з археологічними є
основою для відтворення головних уборів та
одягу, характерних для жінок, які належали
до різних соціальних станів. аналіз зображень
дозволяє виявити деякі загальні принципи у
створенні головних уборів, а також одягу, виз-
начити різновиди, способи створення компо-
нентів костюмів.
ЛІТЕРАТУРА
артамонов, М. и. 1964. Сокровища скифских кур-
ганов. ленинград; Прага: аврора.
Бессонова, с. с. 1983. Религиозные представле-
ния скифов. киев: наукова думка.
Бидзиля, в. и., Полин, с. в. 2012. Скифский цар-
ский курган Гайманова Могила. киев: скиф.
Богатырев, П. Г. 1971. Вопросы теории народного
искусства. Москва: искусство.
Боровка, Г. н. 1921. Женские головне уборы чер-
томлыцкого кургана. Известия Российской академии
истории материальной культуры, 1, с. 169-192.
вахтина, М. Ю. 2018. об устройстве каменной
гробницы в кургане карагодеуашх. Археологія і дав-
ня історія України, 2 (27), с. 164-171.
вейс, Г. 1873. Внешний быт народов с древнейше-
го до наших времен. Москва, і.
Гаген-торн, н. и. 1960. Женская одежда народов
Поволжья. чебоксары: чувашгосиздат.
ильинская, в. а. 1968. Скифы Днепровского Ле-
состепного Левобережья. киев: наукова думка.
клочко, л. с., Гребенников, Ю. с. 1982. скифс-
кий калаф IV в. до н. э. в: телегин, д. я. (ред.). Ма-
териалы по хронологии археологических памятни-
ков Украины. киев: наукова думка, с. 37-53.
клочко, л. с. 1982. новые материалы к реконс-
трукции головного убора скифянок. в: теренонож-
кин, а. и. (ред.). Древности Степной Скифии.
киев: наукова думка, с. 118-130.
клочко, л. с. 1986. реконструкція конусоподібних
головних уборів скіфянок. Археологія, 56, с. 21-43.
клочко, л. с., Мурзін, в. Ю., ролле, р. 1991. Голо-
вний убір з кургану тетянина Могила. Археологія,
3, с. 48-52.
клочко, л. с. 1992. Плечовий одяг скіф’янок. Ар-
хеологія, 3, с. 95-106.
клочко, л. 1998. реконструкция костюма жен-
щины из боковой могилы Большого рыжановского
кургана. Materialy i Sprawozdania Rzeszowskiego
Osrodka Archeologicznego, I, с. 139-149.
клочко, л. с., васіна, з. о. 2002. реконструкція
жіночого вбрання за знахідками у «великому кур-
гані М. і. веселовського». Музейні читання: Ма-
теріали наукової конференції Музею історичних
коштовностей України — філіалу Національного
музею історії України. Київ, листопад, 2001 р.,
с. 150-169.
клочко, л. 2013. типы декоративных элементов
в оформлении головных уборов скифянок. Tiragetia,
VII (XXII), 1, с. 19-28.
клочко, л. с. 2014. нашийні прикраси скіфянок.
ланцюжки з окремих елементів. Музейні читання:
Матеріали наукової конференції Музею історич-
них коштовностей України «Ювелірне мистец-
тво — погляд крізь віки». Київ, 12—15 листопада
2013 р., с. 112-118.
клочко, л. с., іваненко, а. с. 2017. Полос, калаф,
модій (реконструкція за ажурними прикрасами зі
скіфських поховань). Памятки центру памяткоз-
навства, 32, с. 41-52.
кобылина, М. М. 1984. скульптура; живопись;
мозаика, вазопись; торевтика; коропластика. в: ко-
шеленко, Г. а. (ред.). Античные государства Север-
ного Причерноморья. Москва: наука, с. 212-219.
лєсков, о. 1974. Скарби курганів Херсонщини.
київ: Мистецтво.
Маслова, Г. с. 1984. Народная одежда в восточ-
нославянских традиционных обычаях и обрядах
ХІХ — начала ХХ века. Москва: наука.
88 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Статті
Махова, е. и. 1979. некоторые элементы кир-
гизского национального костюма. в: сухарева,
о. а. (ред.). Костюм народов Средней Азии. Ис-
торико-этнографические очерки. Москва: наука,
с. 205-211.
Мозолевський, Б. М. 1979. Товста Могила. київ:
наукова думка.
Музей… 2004. Музей історичних коштовностей
України: Альбом. київ: Мистецтво.
онайко, н. а. 1976. антропоморфные изобра-
жения в мето-скифской торевтике. в: сокольский,
н. и. (ред.). Художественная культура и археоло-
гия античного мира. Москва: наука, с. 166-178.
Полин, с. в., кубышев, а. и. 1997. Скифские кур-
ганы Утлюкского междуречья (в Северо-Западном
Приазовье). киев: наукова думка.
Полосьмак, н. в., Баркова, л. л. 2005. Костюм и
текстиль пазырыкцев Алтая (IV—III ст.до н. э.).
новосибирск: инфолио.
Прилипко, я. П. Болтрик, Ю. в. 1991. опыт ре-
конструкции скифского костюма на материалах пог-
ребени скифянки из вишневой Могилы. в: Болтрик,
Ю. в., Бунятян, е. П. (ред.). Курганы Степной Ски-
фии. киев: наукова думка, с. 18-33.
ростовцев, М. и., степанов, П. к. 1917. Эллино-
скифский головной убор. Известия Археологической
Комиссии, 63, с. 69-101.
руденко, с. и. 1952. Горно-алтайские находки и
скифы. Москва; ленинград: ан ссср.
степанов, П. к. 1917. История русской одежды.
Петроград, і.
трейстер, М. Ю. 2008. изделия из бронзы, кости
и украшения. в: трейстер, М. (ред.). Трехбратние
курганы. Курганная группа второй половины IV —
III вв. до н. э. симферополь; Бонн, с. 105-123.
Фармаковский, Б. в. 1921. три полихромные вазы
в форме статуеток, найденные в Фанагории. Запис-
ки Российской Академии истории материальной
культуры. Петербург, с. 1-45.
Higgins, R. A. 1961. Greek and roman jewellery.
London.
ReFeRenCes
Artamonov, M. I. 1964. Sokrovishcha skifskikh kurganov.
Leningrad; Praga: Avrora.
Bessonova, S. S. 1983. Religioznye predstavlenia skifov.
Kiev: Naukova dumka.
Bidzilia, V. I., Polin, S. V. Skifskii tsarskii kurgan Gaim-
anova Mogila. Kiev: Skif.
Bogatyrev, P. G. 1971. Voprosy teorii narodnogo iskusstva.
Moskva: Iskusstvo.
Borovka, G. N. 1921. Zhenskie golovnye ubory Chertomlyt-
skogo kurgana. Izvestia Rossiiskoi akademii istorii material-
noi kultury, 1, s. 169-192.
Vakhtina, M. 2018. Ob ustroistve kamennoi grobnitsy
v kurgane Karagodeuashkh. Archeologiia i davnia istoria
Ukrainy, 2 (37), s. 164-171.
Veis, G. 1873. Vneshnii byt narodov s drevneishego do
nashikh vremen. Moskva, I.
Gagen-Torn, N. I. 1960. Zhenskaia odezhda narodov Pov-
olzhia. Cheboksary: Chuvashgosizdat.
Ilinskaia, V. A. 1968. Skify Dneprovskogo Lesostepnogo
Levoberezhia. Kiev: Naukova dumka.
Klochko, L. S., Grebennikov, Iu. S. 1982. Skifskii kalaf
IV v. do n. e. In: Telegin, D. Ia. (ed.). Materialy po khronologii
arkheologicheskikh pamiatnikov Ukrainy. Kiev: Naukova
dumka, s. 37-53.
Klochko, L. S. 1982. Novye materialy k rekonstrukt-
sii golovnogo ubora skifianok. In: Terenjzhkin, A. I. (ed.).
Drevnosti Stepnoi Skifii. Kiev: Naukova dumka, s. 118-130.
Klochko, L. S. 1986. Rekonstruktsia konusopodibnykh
golovnykh uboriv skifianok. Arkheologia, 56, s. 21-43.
Klochko, L. S., Murzin, V. U., Rolle, R. 1991. Holovnij ubir
z kurhanu Tetianova Mohila. Arkheologia, 3, s. 48-52.
Klochko, L. S. 1992. Plechovyi odiah skifianok. Arkheolo-
gia, 3, s. 95-106.
Klochko, L. S. 1998. Rekonstruktsia kostiuma zhenshchny
iz bokovoi mogily Bolshogo Ryzsanovskogo kurgana. Materi-
aly i Sprawozdania Rzeszowskiego Osrodka Archeologicznego,
XIX, s. 139-149.
Klochko, L. S., Vasina, Z. O. 2002. Rekonstruktsia zhi-
nochoho vbrannia za znakhidkamy u «Velykomu kurhani
M. I. Veselovskogo». Muzeini chytannia: Materialy naukovoji
konferenciji Muzeiu istorychnykh koshtovnostei Ukrainy —
filialy Natsionalnogo muzeiu istorii Ukrainy. Kiyv, lystopad,
2001 r., s. 150-169.
Klochko, L. 2013. Tipy dekorativnykh eleventov v ofor-
mlenii golovnykh uborov skifianok. Tiragetia, VII (XXII), 1,
s. 19-28.
Klochko, L. S. 2014. Nashiini prykrasy skifianok. Lantsi-
uzhky z okremykh elementiv. In: Muzeini chytannia: Mate-
rialy nauk. konf. Muzeiu istorychnykh koshtovnostei Ukrainy
«Iuvelirne mystetstvo — pohliad kriz viky». Kiyv, 12—15 lysto-
pada 2013 r., s. 112-118.
Klochko, L. S., Ivanenko, A. S. 2017. Polos, kalaf, modij (re-
konstruktsia sa azsurnymy prykrasamy zi skifskikh pokhovan).
Pamiatky Tsentru pamiatkoznavstva, 32, s. 41-52.
Kobylina, M. M. 1984. Skulptura; zhivopis; mozaika; va-
sopis; torevtika; koroplastika. In: Koshelenko, G. A. (ed.).
Antichnye gosudarstva Severnogo Prichernomoria. Moskva:
Nauka, s. 212-219.
Leskov, O. 1974. Skarby kurhaniv Khersonshchiny. Kiyv:
Mystetstvo
Maslova, G. S. 1984. Narodnaj odezhda v vostochnoslavi-
anskikh traditsionnykh obichaiakh I obriadakh XIX — nach-
ala XX veka. Moskva: Nauka
Makhova, E. I. 1979. Nekotorie elementy kirgizskogo nazi-
onalnogo kostiuma. In: Sukhareva, O. A. (ed.). Kostium naro-
dov Srednei Azii. Istoriko-etnograficheskie ocherki. Moskva:
Nauka, s. 205-211.
Mozolevskij, B. M. 1979. Tovsta Mohyla. Kyiv: Naukova
dumka.
Muzei… 2004. Muzei istorychnykh koshtovnostei Ukrainy:
Albom. Kyiv: Mystetstvo.
Onaiko, N. A. 1976. Antropomorfnye izobrazhenij v meoto-
skifskoi torevtike. In: Sokolskii, N.I. (ed.). Khudozhestvennaj
kultura I arkheologia antichnogo mira. Moskva: Nauka, 166-
178.
Polin, S. V., Kubyshev, A. I. 1997. Skifskie kurgany Ut-
liukskogo mezhdurechij (v Severo-Zapadnom Priazovie). Kiev:
Naukova dumka.
Polosmak, N. V., Barkova, L. L. 2005. Kostium i tekstil
paziriktsev Altaj (IV—III st.do n. e.). Nowosibirsk: Infolio.
Prilipko, Ia. P., Boltrik, Iu. V. 1991. Opyt rekonstruktsii
skifskogo kostiuma na materialakh pogrebenia skifianki iz
Vishnevoi Mogily. In: Boltrik, Iu. V., Buniatian, E. P. (ed.).
Kurgany Stepnoi Skifii. Kiev: Naukova dumka, с. 18-33.
Rostovtsev, M. I., Stepanov, P. K. 1917. Ellino-skifskij golov-
noi ubor. Isvestia Arkheologicheskoi Komissii, 63, s. 69-101.
Rudenko, S. I. 1952. Gorno-altaiskie nakhodki i skify.
Moskva; Leningrad.
Stepanov, P. K. 1917. Istoria russkoi odezhdy. Petrograd,
I.
Treister, M. Iu. 2008. Isdelia iz bronzy, kosti i ukrashenia.
In: Treister, M. Iu. (ed.). Trekhbratnie kurgany. Kurgannaia
gruppa vtoroi poloviny IV—III vv. do n. e. Simferopol; Bonn,
s. 105-123.
Farmakovskij, B. V. 1921. Tri polikhromnye vazy v forme
statuetok, naidennye v Fanagorii. Zapiski Rossiiskoi Akademii
istorii materialnoi kultury. Pererburg, s. 1-45.
Higgins, R. A. 1961. Greek and roman jewellery. London.
89ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32)
Клочко, Л. С. образи жінок у мистецтві північного Причорномор’я...
L. S. Klochko
THE IMAGES OF wOMEN IN THE
ART OF NORTHERN PONTIC
REGION AS THE SOuRCE FOR
RECONSTRuCTION OF FEMALE
SCYTHIAN COSTuMES
The costume is the category of culture which con-
tains the information about material and spiritual
spheres of life within the socium. The important sourc-
es for the costumes reconstruction are the archaeologi-
cal artifacts. They combine findings — toreutics arti-
facts with antropomorhpys images as well as remains
of headwearings, clothing, shoes, decorative elements
of clothing. Antropomorphy was not inherent for the
art of Scythian tribes. However in V century BC the
images of «masks» without specific details occur. Later,
in IV century BC we find toreutics products which fo-
cus on the «portraits». Among them we find classical
ancient Greek images, and stylized, made in Greek-
Scythian tradition. Such characteristics can be found
in artifacts with plot compositions. They are distin-
guished by Greek iconography, as well as ethnographic
characteristics of the characters. Generally they can
be presented as an image of the goddess on the throne
from different perspectives.
The studying of the images showed that Scythian
females had headwearings, generally inherent for
many tribes. They are bedspreads, tapes, caps: cylin-
drical (poloses, modieses, kalafs) and cone-shaped. The
ethnolocal specifics to such headwearings is given by
decorative elements. Some of them have the specifics of
Greek diadem — stephan. It is highlighted by archaeo-
logical findings — golden aprons for trimming poloses
with arched frontal ledge.
The analysis of female Scythian outer look allows
to imagine the shape of shoulder and waist cloth-
ing: robes with sleeves longer than arm, wide dress-
es, draped skirt. Due to high-detailed images we can
determine the way of shaping: observing details of
the images showed two options for tunic-shaped cut-
ting.
Despite the schematics and the generalization in
female imagery, studying toreutics works with female
Scythian images presented is an important foundation
point for reconstructing not only the general look, but
also the ways of creating costumes, their aesthetic, eth-
nolocal and semantic specifics.
Keywords: anthropomorphic images in scythian
art, links of gold chains, varieties and types hats, re-
construction of scythian dress.
Одержано 10.12.2018
КЛОЧКО Любов Степанівна, кандидат історич-
них наук, науковий співробітник національного му-
зею історії україни; володимирська 2; київ, 01030,
україна.
KLOCHKO Liubov, PhD, Senior Research Fellow,
National Museum of History of Ukraine; Volodimirska
2, Kyiv, 01030, Ukraine.
E-mail: liubaklochko@ukr.net.
|