Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку

Стаття присвячена публікації матеріалів, отриманих у 2018 р. під час пошуків та перших археологічних досліджень Татарбунарського замку. У ній описане місце розташування споруди поруч з рясними джерелами питної води, а також рештки кам'яних фундаментів її мурів, які місцями видні в урвищах і...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2019
Main Authors:	Сапожников, І.В., Сінельніков, О.С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут археології НАН України 2019
Series:	Археологія і давня історія України
Subjects:	Публікація археологічних матеріалів
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163172
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку / І.В. Сапожников, О.С. Сінельніков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 155-164. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163172
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1631722025-02-09T21:00:30Z Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку First Archeological Investigations of Osmanian Castle in Tatarbunary Сапожников, І.В. Сінельніков, О.С. Публікація археологічних матеріалів Стаття присвячена публікації матеріалів, отриманих у 2018 р. під час пошуків та перших археологічних досліджень Татарбунарського замку. У ній описане місце розташування споруди поруч з рясними джерелами питної води, а також рештки кам'яних фундаментів її мурів, які місцями видні в урвищах і на поверхні. У статті охарактеризовані об'єкти і матеріали, виявлені в пошуково-рятувальному розкопі площею 25 м². Більшість з них датується першою половиною ХVІІ ст., що не суперечить письмовим даним про спорудження Татарбунарського замку османами близько 1624—1628 рр. The article deals with the publication of materials found in 2018 as a result of the Institute of Archaeology of NAS of Ukraine expedition, the primary goal of which was survey and further archaeological research of the site so far known only according to written sources — Tatarbunar castle. It describes the location of the construction near the abundant sources of drinking water, as well as the remains of stone foundations of its walls, which in some places are visible in the gorges and on a surface. In addition, the known reconstruction of the castle has been somewhat adjusted, and its dimensional characteristics have been specified. The article describes the objects and materials discovered in 25 m2 preventive trial trench. Most of them date back to the first half of the 17th century, which does not contradict the written data on the construction of Tatarbunar castle by the Ottomans in ca. 1624—1628. The discovered archaeological finds, in addition to the confirmation of the castle’s dating, have enabled to raise the issue of the ethnocultural origin of its builders and garrison, as well as of the surrounding population. The issues of the castle’s interior arrangement have been highlighted. На завершення автори вважають за свій обов'язок висловити слова глибокої вдячності за ідею проведення досліджень, їх фінансування і прекрасну організацію голові Татарбунарської міської ради А. П. Глущенку і юристу виконкому В. М. Борденюку. За надані матеріали, факти, консультації, визначення та датування знахідок ми дякуємо докторці мистецтвознавства М. О. Шлапак, кандидату геолого-мінералогічних наук О. Ю. Мєдвєдєву і кандидатці історичних наук Л. В. Чміль. 2019 Article Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку / І.В. Сапожников, О.С. Сінельніков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 155-164. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2227-4952 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163172 [904:725.182](477.74)”16” uk Археологія і давня історія України application/pdf Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Сапожников, І.В. Сінельніков, О.С. Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку Археологія і давня історія України
description	Стаття присвячена публікації матеріалів, отриманих у 2018 р. під час пошуків та перших археологічних досліджень Татарбунарського замку. У ній описане місце розташування споруди поруч з рясними джерелами питної води, а також рештки кам'яних фундаментів її мурів, які місцями видні в урвищах і на поверхні. У статті охарактеризовані об'єкти і матеріали, виявлені в пошуково-рятувальному розкопі площею 25 м². Більшість з них датується першою половиною ХVІІ ст., що не суперечить письмовим даним про спорудження Татарбунарського замку османами близько 1624—1628 рр.
format	Article
author	Сапожников, І.В. Сінельніков, О.С.
author_facet	Сапожников, І.В. Сінельніков, О.С.
author_sort	Сапожников, І.В.
title	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку
title_short	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку
title_full	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку
title_fullStr	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку
title_full_unstemmed	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку
title_sort	перші археологічні дослідження османського татарбунарського замку
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163172
citation_txt	Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку / І.В. Сапожников, О.С. Сінельніков // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2019. — Вип. 3 (32). — С. 155-164. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT sapožnikovív peršíarheologíčnídoslídžennâosmansʹkogotatarbunarsʹkogozamku AT sínelʹníkovos peršíarheologíčnídoslídžennâosmansʹkogotatarbunarsʹkogozamku AT sapožnikovív firstarcheologicalinvestigationsofosmaniancastleintatarbunary AT sínelʹníkovos firstarcheologicalinvestigationsofosmaniancastleintatarbunary
first_indexed	2025-11-30T17:06:15Z
last_indexed	2025-11-30T17:06:15Z
_version_	1850235815749222400
fulltext	155ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) удк [904:725.182](477.74)”16” І. В. Сапожников, О. С. Сінельніков ПЕРшІ АРХЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДжЕННЯ ОСМАНСьКОГО ТАТАРбУНАРСьКОГО ЗАМКУ Стаття присвячена публікації матеріалів, от- риманих у 2018 р. під час пошуків та перших ар- хеологічних досліджень Татарбунарського замку. У ній описане місце розташування споруди поруч з рясними джерелами питної води, а також ре- штки кам’яних фундаментів її мурів, які місцями видні в урвищах і на поверхні. У статті охаракте- ризовані об’єкти і матеріали, виявлені в пошуко- во-рятувальному розкопі площею 25 м2. Більшість з них датується першою половиною ХVІІ ст., що не суперечить письмовим даним про спорудження Татарбунарського замку османами близько 1624— 1628 рр. ключові слова: Татарбунарський замок, ре- штки кам’яних фундаментів, розвідувальний роз- коп, поливна та сіроглиняна кераміка. ВСТУП у 2018 р., за ініціативи та фінансування ви- конавчого комітету татарбунарскої міської ради одеської області, експедиція відділу археології криму та Північно-західного Причорномор’я інституту археології нану (нач. і. в. сапожни- ков) провела комплексні дослідження у рамках міського культурного проекту «татарбунарська фортеця» (сапожников, сінельніков 2018; са- пожников 2018). оскільки підсумки історичної частини програми вже очікують на публікацію (сапожников 2019), ця стаття присвячена її ар- хеологічній складовій. однак спочатку ми маємо хоча би коротко описати ті підсумки аналізу письмових та кар- тографічних джерел, які так чи інакше торка- ються цієї археологічної пам’ятки. на сьогодні доведено, що кам’яний замок, який був не пер- шою, але напевно, останньою фортифікаційною спорудою татарбунар, османи під керівниц- твом сілістрійсько-очаківського кенана-паші звели у 1624—1628 рр. він використовувався до 1770 р., коли турки здали його без наймен- шого опору разом з 23 гарматами (сапожни- ков 2018; 2019). завдяки описам евлії челебі, а. Ж. де лафітта-клаве та ін., а також двом планам 1790 р., були відомі його конструкція, розміри і орієнтація, але місце розташування замку на місцевості до самого останнього часу залишалось загадковим (сапожников 1999; 2016; Şlapac 2005, p. 140—142). одну з більш- менш серйозних спроб його пошуків здійснила Південна середньовічна експедиція іа нану (нач. с. о. Біляєва) у 2006 р., однак «при огляді міста не було виявлено жодних залишків се- редньовічних будівель чи будь-якого археоло- гічного матеріалу» (карашкевич 2009, с. 162). ХАРАКТЕРиСТиКА РАЙОНУ ЗАМКУ руїни замку знайдені на останці мису пра- вого берега долини р. кагач, розташованого в 500 м на південь — південний захід від цент- ральної площі татарбунар та в 320 м на північ- ний захід від автошляху одеса—рені М-15. Цей останець є частиною широкого (до 210—220 м) мису, витягнутого за лінією північний захід— південний схід, утвореного двома балками. вздовж останніх нині сформовані вулиці Буз- кова або Фортечна (західна) і верхня (східна), а на його східній частині розташовані обійстя паралельної та середньої до них вул. кутузова (рис. 2). останець знаходиться ближче до західної бал- ки-рівчака (координати центру 45°49’50.1’’ N, 29°36’47.7’’ E). він має в плані неправиль- ну овальну форму, витягнуту довгою віссю за лінією схід — північний схід—захід — півден-© і. в. саПоЖников, о. с. сінельніков, 2019 «На узвишші біля селища Татарбунари ще недавно знаходились руїни чотирикут- ного замку…, з під яких б’є джерело» М. стаматі (1850, с. 808) 156 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Публікація археологічних матеріалів ний захід, розміри близько 56—57 × 38—40 м та площу понад 0,21 га. Його переважно рівна поверхня має висоту 27—28 м над рівнем моря, невеликий ухил на північний захід в бік долини кагача та уривчасті «береги» з усіх боків. останні мають штучне поход- ження, оскільки виникли внаслідок терасування ділянок приватних са- диб під будинки та городи з півночі, сходу і заходу (висотою від 3,0 до 6,5 м) та розробки доволі значного кар’єру для видобутку вапняку з півдня (до 7,0—8,3 м). загалом ос- танець є залишком найвищої части- ни мису, піднятої над тальвегом до- лини на висоту 16—18 м, що давало можливість спостерігати за навко- лишньою територією та контролю- вати перехрестя доріг, спрямованих в різні боки. Поверхня ділянки не розорюєть- ся, використовується як вигін для дрібних свійських тварин, східна частина заросла чагарниками. в її північній частині стоять залишки хати з господарськими прибудова- ми. за спогадами її колишньої меш- канки, будівля почала руйнуватися й була покинута 40—35 років тому через виникнення біля неї провал- ля. загалом їх тут три, усі мають ви- тягнуту в плані форму та глибину до 2,5—3,5 м. у наш час порожнини значною мірою засипані ґрунтом та побутовим сміттям. до останця прилягають три джерела пріс- ної мінералізованої води, розташовані в 90 м Рис. 1. План і розрізи стіни та башти татарбунарського замку 1790 р. (Şlapac 2019, fig. 2) Рис. 2. Місце татарбунарського замку та розкопу і на карті 1980-х рр. 157ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Сапожников, І. В., Сінельніков, О. С. Перші археологічні дослідження османського татарбунарського замку на північ від краю останця під північно-схід- ним схилом стрілки мису, а також нижні во- доносні частини названих балок. за даними о. Ю. Мєдвєдєва і о. о. Мєдвєдєвої, саме ці три джерела, що б’ють з понтичного водоносного горизонту, дають більшу частину води, що пот- рапляє до р. кагач, а далі до р. когильник та лиману сасик. крім них, на тому ж правому березі кагача є ще три—чотири джерела вище і два—три ниж- че за течією. за приблизною оцінкою, сумарний дебет усіх джерел складає понад 10 л/с. згідно багаторічних спостережень, гідрологічна ситу- ація району суттєво змінилась після двох зем- летрусів 1981 і 1990 рр. до цього водоносними були обидві балки біля мису практично по всій своїй довжині (рис. 2) та майже вся долина кагача, отримуючи воду з п’яти—семи дже- рел вище за течією. крім того, внаслідок зем- летрусів у багатьох власників ділянок правого берега річки висохли криниці. до цього дебет джерел кагача складав не менше 20 літрів на секунду (Мєдвєдєв, Мєдвєдєва 2012). саме з існуванням та багатовіковою «робо- тою» потужних джерел води біля фортеці гідро- геологи пов’язують наявність на останці низки карстових, а точніше суфозійно-просадкових форм рельєфу 1. Підкреслимо, що, крім трьох згаданих вище провалів, тут є порожнина (пе- чера) довжиною 18—20 м і глибиною понад 5 м з поки що цілим склепінням, вхід в яку знахо- диться в східній частині останця (45°49’50.3’’ N, 29°36’48.3’’ E). Проте наявність на останці по- рожнин та провалів була однією з причин того, що він залишився незабудованим обійстями місцевих мешканців, через що на ньому за- лишки татарбунарського замку не лише збе- реглися, але й доступні для досліджень. 1. суфозія — процес вимивання і винесення на по- верхню підземними водами дрібних мінеральних та інших неорганічних часток. АРХЕОЛОГІЧНІ Об’ЄКТи НА ПОВЕРХНІ Головною особливістю району замку є те, що частина археологічних об’єктів простежуєть- ся на поверхні та у стінках-оголеннях остан- ця, але чомусь їх не виявили і не атрибутува- ли наші попередники. у першу чергу йдеться про три ділянки залишків фундаментів стін, які лежали в основі кам’яної споруди доволі значних розмірів. у ході досліджень 2018 р. ми вирішили не розкривати їх, оскільки існувала загроза крадіжки блоків та необроблених брил вапняку. тому наведена нижче характеристи- ка не є вичерпною, особливо в частині розмірів, оскільки деякі відтинки фундаментів, зокрема майже весь східний, щільно заросли кущами. Південна ділянка фундаменту складена без використання будівельного розчину, просте- жена вздовж 14,3 м на краю урвища останця, утвореного стіною кар’єра. Його південно-за- хідний край майже повністю зруйнований ос- таннім на відстані 1,0—2,3 м внаслідок осипів в урвище і цей процес продовжується (рис. 3). Фундамент має орієнтацію схід — північний схід—захід — південний захід, тобто зведений під прямим кутом до довгої вісі мису. висота (глибина) кладки сягає 1,4 м, але не по всій своїй видимій довжині, а лише в районі від 1,0—1,5 до 8,5 м на схід від західного фунда- менту. саме тут її підошва лежить безпосеред- ньо на червоно-бурій глині дещо вище рівня горішньої частини понтичних вапняків, в той час, як її східну частину підстеляють місцями жовтий лес, а західніше — нижні перехідні горизонти чорнозему. очевидно, що на цій ді- лянці будівельники з одного боку врахували природній нахил поверхні мису в бік тальвегу правої балки, а з іншого — значно підсилили підмурок західної частини південної стіни. Що стосується техніки зведення, то кладка є без- системною, з використанням як диких, так і Рис. 3. залишки фунда- ментів західної та півден- ної стін замку; вид з півдня (фото і. в. сапожникова) доволі грубо обтесаних каменів вапняку різних розмірів, найбільші з яких сягають 55—60 см (рис. 3; 4). Західна ділянка фундаменту збереглася на довжині 21—22 м. її майже не видно на повер- хні, крім найпівнічнішої частини, але в урвищі на відстані 0,8—0,9 м на захід від краю півден- ного фрагменту фундаменту репрезентований її поперечний розріз, згідно якому фундамент (принаймні на цій ділянці) мав ширину (тов- щину) близько 1,4—1,5 м (рис. 3; 4). Східна ділянка фундаменту заросла чагар- никами і збереглася (вірогідно, фрагментарно) на відстані приблизно 26—30 м. в районі її се- редньої частини знаходиться вхід (лаз) в описа- ну підземну порожнину — міну. загальний висновок щодо видимих на по- верхні об’єктів полягає в тому, що перед нами постали залишки саме татарбунарської фор- теці, зокрема фундаменти її кам’яних мурова- них стін. за ними вдалося встановити небагато лінійних параметрів, зокрема товщину стін (до 1,5—1,7 м), а також відстань між зовнішніми боками східної і західної стін (49,5—50,0 м). Північна стіна та три башти замку зруйновані повністю, про що додатково свідчить вказана вище ширина останця (з півночі на південь). існує вірогідність того, що на місці могли збе- регтися залишки вхідної брами (надбрамної вежі?), а також, принаймні частково, південно- східної башти. тут доречно сказати, що на підставі аналі- зу плану 1790 р. (рис. 1), М. о. Шлапак наве- ла такі параметри замку: розміри за зовніш- німи сторонами стін: 45 м зі сходу на захід та 40 м з півночі на південь; внутрішній діаметр башт — 6,3 м, зовнішній — 9,45 м; товщина стін — 2,0 м (Şlapac 2005, p. 140—141, 326). крім того, відомі розміри євлія челебі: «нав- коло1000 шагів» — близько 710 м (Эвлия 1961, с. 33) та а. Ж. де лафітта-клаве: 78,0 × 58,5 м з баштами, висота яких була від 4,5 до 5,4 м (сапожников 1999, с. 49). за нашими обмірами того самого плану, розміри замку між зовніш- німи стінами складають 46,8 × 43,5 м, товщина стін — 1,87 м, діаметр башт — 9,54 м (рис. 1). з усіх відомих розмірів до єдиної реальної від- стані найближчою є довжина замку, наведена у 1820-х рр. військовими топографами — 51,2 м (статистическое 1899, с. 114). таким чином, замок мав у плані правильну прямокутну форму розмірами близько 50—51 (67—68 з баштами) × 44,4—45,3 (60,4—61,3) м, витягнуту за лінією схід — північний схід—за- хід — південний захід. По кутах були чотири башти заввишки 4,5 та 5,4 м (з бійницями та 23 гарматами), з яких дві найвищі могли стоя- ти з напільного боку, а також надбрамна вежа (рис. 1). за евлією челебі, в «фортеці була одна мечеть, склад пшениці, невеликі зручні приміщення [казарми] для 150 військових. А житлових будівель всередині фортечних стін Р ис . 4 . ч ас ти на ф ун да ме нт у пі вд ен но ї с ті ни т ат ар бу на рс ьк ог о за мк у (р ис . о . с . с ін ел ьн ік ов а) 159ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Сапожников, І. В., Сінельніков, О. С. Перші археологічні дослідження османського татарбунарського замку не помітно». вхід був з півдня (Эвлия 1961, с. 33). з усіх боків замок оточував оборонний рів (рис. 2), який сьогодні не виражений в рельєфі (сапожников 2018; 2019). сказане змушує нас внести корективи в гра- фічну реконструкцію М. о. Шлапак (Şlapac 2005, fig. 98; 2008, p. 45). на ній висота башт та мурів суттєво завищена, як і кількість рів- нів бійниць (їх було не 3, а 2), а над брамою височіла ще одна прямокутна башта (рис. 1). в цілому ж, за конструкцією, татарбунарський замок знаходить пряму аналогію не в старо- давній цитаделі старого орхея (красножон 2018: 122, рис. 67), а у архітектурі фронтальної частини пізнішого (та меншого за розмірами) османського замку в Хаджибеї (сапожников 2016a, рис. 3). утім, обґрунтовані висновки щодо деталей конструкції та параметрів татар- бунарського замку можуть бути зроблені тіль- ки після проведення більш масштабних дослід- жень шляхом археологічних розкопок, краще з використанням спеціального геофізичного об- ладнання. РОЗКОП І для вирішення не менш важливих проблем уточнення датування замку та планіграфії його внутрішніх споруд, послуговуючись при- нципом «не зашкодь», автори обрали ділянку у північно-західній частині останця. саме тут, у східній стінці одного з провалів були виявлені яскраві прояви руйнувань у вигляді залишків культурного шару та контуру ями із золистим заповненням. Цей провал був повністю впи- саний в рятувальний розкоп площею 25 м2 (5 × 5 м), орієн- тований майже за сторонами світу. за умовний 0 слугував найвищий (північно-східний) кут розкопу (рис. 5). Перший (верхній) шар пред- ставлений змішаним чорнозе- мом, який є результатом діяль- ності місцевих мешканців, точніше, використання цієї ді- лянки під город (закинутий). у цьому шарі знайдено невелику кількість фрагментів кераміки (переважно ХХ ст.) та кісток тварин. у цілому ж цей об’єкт є природнім проваллям, що утворилося шляхом просідан- ня ґрунту в пустоти під ним. у верхній частині воно запов- нене мішаним сірим ґрунтом, наповненим сучасним сміттям. через це дослідження власне провалля було зупинене на глибині 150—155 см, при тому, що глибина залягання мате- рикової глини сягає тут 100—110 см. в ході подальших робіт знайшлося кілька об’єктів (рис. 5), до опису яких ми і приступаємо. Яма 1 господарського призначення розта- шована у північно-східному куті розкопу. її контури було простежено з глибини 120 см, діаметр ями на цьому рівні складав 86—90 см. стінки об’єкта закругляються до низу, дно та- кож злегка закруглене, з найнижчою точкою в центрі. Глибина ями від умовного нуля 158 см. таким чином, номінальна глибина дослідже- ного об’єкта становила 28 см. найвірогідніше, що вона була впущена з рівня верху сірого, від- носно щільного горизонту з відмітки 50—55 см, тому її фактична глибина могла досягати 100— 110 см. яму заповнював пухкий сірий ґрунт, в якому було чимало фрагментів кісток тварин, ймовірно, дрібної рогатої худоби. Ближче до дна ями знайдено фрагмент стінки гончарної посудини, а також уламок кільцевого піддону (гончарної тарілки на підставці), вкритої жов- тою та коричневою поливою із зеленими крап- ками. Цей фрагмент кераміки відноситься до османського часу (рис. 8: 1). Яма 2. як було сказано, з цієї ями розпоча- лись розкопки ділянки, тому що саме її було добре видно у розрізі стінки провалля і від- повідно у східному борті останнього. нами була вибрана частина заповнення ями (приблизно половина), що дозволяє судити про її конфігу- рацію. яма впущена з рівня 25 см, тобто з по- верхні темно-сірого горизонту. стінки об’єкта злегка закругляються та звужуються до дна, Рис. 5. загальний план розкопу 2018 р. (рис. о. с. сінельнікова) 160 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Публікація археологічних матеріалів саме дно рівне. Глибина ями від умовного нуля 95 см, таким чином її загальна глибина стано- вила 70 см (рис. 5). заповнення м’яке золисте із домішками сірого та світло-сірого ґрунту. у заповнені присутня невелика кількість фраг- ментів кісток, уламок гончарної кераміки та необроблені камені вапняку різних розмірів. рівень, з якого була викопана ця яма, та ха- рактер її заповнення наштовхують на думку, що вона відноситься до порівняно недавнього часу (ХХ ст., але не раніше кінця ХіХ ст.). Кладка. об’єкт виявлений у південно-захід- ній частині розкопу. кладка з каменів вапняку різних розмірів збереглася in situ лише частко- во. об’єкт розташований під кутом до лінії пів- ніч—південь, із зміщенням на захід приблиз- но на 15°. верхні нівелірні відмітки каменів дорівнюють від 80 до 105 см. найбільші з них розташовані у певній послідовності і сягають у найширшій частині до 50—65 см. Можна впев- нено стверджувати, що верхня частина кладки (фундаменту) зруйнована або розібрана нав- мисно. довжина дослідженої частини складає 5,8 м, ширина від 0,7 до 0,9 м. заповнення між камінням кладки сіре, доволі щільне (рис. 5; 6). в ньому, окрім уламків стінок сіроглиняної гончарної кераміки (іноді із підлощеною повер- хнею), зустрілось і декілька цікавіших фраг- ментів. серед них вінце сіроглиняної гончар- ної посудини у вигляді неширокого розтрубу із прокресленою лінією на горловині, профільо- ване вінце гончарної сіроглиняної посудини, вінце сіроглиняної гончарної посудини, чор- нолощене із двома каннелюрами на шийці, та вінце тонкостінної сіроглиняної посудини, ло- щене з обох боків, із виступами на горловині (рис. 7: 2—4). Призначення цієї кладки через невелику площу дослідження визначити важко. вона спрямована по лінії, яка майже паралельна ді- лянці фундаменту західної стіни, а її західний край знаходиться в 5,8—6,0 м на схід — північ- ний схід від її внутрішнього боку (рис. 6). отже, кладка, яка датується за сіроглиняною кера- мікою, знайденою у заповненні між камінням Рис. 6. західний борт та частина кладки і; вид зі сходу (фото і. в. сапожникова) Рис. 7. сіроглиняна гончарна кераміка (фото о. с. сінельнікова) 161ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Сапожников, І. В., Сінельніков, О. С. Перші археологічні дослідження османського татарбунарського замку (див. нижче) належала до будівлі, розташова- ної біля західної стіни замку. Можливо, що саме її залишки у вигляді фундаменту прямокутної будівлі присутні на плані 1790 р. 1 (рис. 1). ви- ходячи з їх орієнтації та розмірів, можна дуже обережно пов’язати цю будівлю з мечеттю, яку описав евлія челебі. Стратиграфія. верхній горизонт відкладень по всій площі розкопу представлений чорнозе- мом. Цей шар ґрунту виділений як результат сучасної господарської діяльності. Його товщи- на сягає 25 см. Під ним розташований темно-сі- рий ґрунт товщиною 20—22 см. Його підстеляє третій горизонт, сірий та більш щільний, верх якого є давньою денною поверхнею. саме цей шар товщиною до 40 см насичений знахідка- ми кісток та кераміки. Під ним розташований материковий горизонт, представлений черво- но-коричневою глиною, також до 40 см товщи- ною. далі простежено шар жорстви, змішаний із невеликим круглим камінням, що лежить на вапняковій породі, але, виходячи з розрізу фундаменту південної стіни, можна сказати, що на інших ділянках останця послідовність та товщина шарів буде іншою (рис. 3). Характеристика знахідок. невелика кіль- кість артефактів, виявлених під час роботи експедиції, стосується усіх категорій разом з підйомними матеріалами. репрезентативні- ший комплекс походить з розкопу. Більшість знахідок складають керамічні вироби, а саме уламки посуду, які доволі сильно фрагменто- вані. також присутня невелика кількість кіс- ток дрібної рогатої худоби (переважно з ями 1). крім того, з підйомних матеріалів походять два бронзові вироби. керамічний комплекс ділиться на чотири ос- новні групи. до першої віднесено червоногли- няну та світлоглиняну гончарну кераміку, не вкриту поливою. в основному, ця група пред- ставлена уламками стінок посудин. крім того, присутній і вінчик вигнутий назовні, з внут- рішньої сторони зроблена виїмка під кришку. також до цієї групи віднесено фрагмент злегка вигнутої горловини та частину плаского дна відносно масивної посудини, ймовірно, горщи- ка. окремо виділяються два фрагменти стінок із сірою поверхнею та паралельними пролоще- ними темно-сірими лініями ззовні. Ці фрагмен- ти є доволі цікавими в плані їх інтерпретації. Прямі аналогії відомі в матеріалах поселення Ґирібурзина (роксолани) на лівому березі дніс- тровського лиману. там така кераміка датуєть- ся від середини ХVII до середини ХVIII ст. (під- тверджена монетами) і, вірогідно, пов’язується з молдавським населенням (сапожников и др. 2017, с. 35, рис. 2). за усним повідомленням л. в. чміль, серія вінчиків від так званих «за- 1. розміри за планом 1790 р.: довжина — 6,3 м, ши- рина — 4,17 м, відстань від стіни — 5,96 м. димлених глечиків» (рис. 7: 2, 4) впевнено «за- ходить» в першу половину ХVII ст. другу, більш чисельну групу складає чер- воноглиняна та світлоглиняна гончарна ке- раміка, вкрита поливою (рис. 8: 1—7). кілька її уламків вкрито зеленою, салатовою та жов- тою поливою. серед них вінце тонкостінної посудини, на яке з обох боків нанесено салато- ву поливу, а по самому краю — темно-зелену. особливої уваги заслуговує фрагмент кільце- вого піддону або краю посудини (тарілки) на підставці, вкритий жовтою поливою із зеле- ними крапками та смужками. Цей фрагмент знайдений на дні ями 1. описана підгрупа поливної кераміки, вірогідніше, відноситься до османського часу. Подібні знахідки також присутні в матеріалах поселення Ґирібурзи- на, при чому там вони кількісно переважають серед поливної кераміки. іншу підгрупу скла- дають фрагменти, вкриті коричневою поливою різних відтінків. серед них виділяється верх- ня частина червоноглиняного горщика, вінчик якого вкрито коричневою поливою. Ця група, скоріш за все, відноситься до ХіХ—ХХ ст., але взагалі, для післяосманської кераміки типоло- гія розроблена недостатньо, тому точніше дату- вання поки не можливе. найчисельнішою групою кераміки, дослід- женої на пам’ятці, є гончарна сіроглиняна (рис. 7: 1—6). вона ділиться на кілька підгруп. до одної з них віднесено фрагменти з лощеною поверхнею. серед них виділяється вінце посу- дини із дуже насиченим чорним лощінням і каннелюрами на шийці та вінце тонкостінної посудинки із сірим лощінням. другу підгрупу складають фрагменти із шорсткою поверхнею, серед яких слід виділити закруглене вінце ку- хонної посудини із виїмкою та «валиком» на Рис. 8. Гончарна поливна кераміка (фото о. с. сі- нельнікова) 162 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Публікація археологічних матеріалів шийці. останню підгрупу сіроглиняної керамі- ки представляє один, але виразний фрагмент тонкостінної кухонної посудини із шорсткою поверхнею. така кераміка віднесена до пізньо- та післяосманського часу. остання нечисленна група кераміки представлена чотирма фраг- ментами ліпних посудин, загалом неідентифі- кованих, серед яких виразним є пласке дно ліпного горщика із виїмкою посередині. завершуючи характеристику досліджених матеріалів, слід згадати два бронзових предме- ти, знайдені на поверхні останця. один з них віднесений до елементів кінської упряжі — це кільце, що має зовнішній діаметр 22 мм, внут- рішній 13 мм. товщина перетину від 4 до 5 мм (рис. 9: 2). другий предмет доволі доброї збе- реженості є елементом одягу. Це витягнута поясна (ремінна) застібка-замок розмірами 4,2 × 15 мм. з одного боку вона пласка, з іншо- го — прикрашена отворами та прокресленими лініями між ними. у верхній її частині є кільце із зовнішнім діаметром 14 мм, внутрішнім — 11 мм, яке у верхній частині має невелику виїмку (рис. 9: 1). такі та аналогічні речі відно- сяться до типу 6-8-б, використання якого при- падає переважно на ХVIIі ст., а територіально вони розповсюджені від Північного кавказу до Полтавщини (Прокопенко 2015), а також до- волі масово в Буджаку. таким чином, знайдені археологічні матеріа- ли відносяться до двох основних хронологіч- них періодів: перша половина XVII—XVIII ст. та кінець XIX—XX ст. з останнім періодом пов’язана невелика кількість керамічних знахідок, вкритих коричневою поливою, які в основному походять з підйомних матеріалів та заповнення провалля, а також з ями 2. основні об’єкти розкопу, а саме яма 1 та кладка 1, а та- кож досліджений культурний шар, відносяться до пізньоосманського часу. раніші матеріали походять з розчистки за- повнення між камінням кладки. серед них основну для датування групу складає сірогли- няна («задимлена») гончарна кераміка та фраг- менти з пролощеними лініями. завдяки цим знахідкам об’єкт може бути датованим першою половиною XVII ст. як зазначено вище, кладка розташована близько до фундаменту західної стіни замку, майже паралельно до неї та могла відноситись як до вірогідної мечеті (рис. 1), так і до прибудови вздовж названої стіни, що під- тверджується датуванням кераміки. до періо- ду існування замку віднесено також яму №1, в заповненні якої знайдено фрагмент поливної тарілки XVIII ст. таким чином, археологічні матеріали підтверджують існування замку від першої половини XVII до кінця XVIII ст. і не су- перечать даті зведення замку у 1624—1628 рр., нещодавно встановленій за письмовими дже- релами (сапожников 2019). доволі цікавою є етнокультурна інтерпре- тація матеріалів. найраніша група знахідок (вже згадана сіроглиняна кераміка) може бути віднесена до побуту молдавського населення, яке могло брати участь у будівництві замку та окремих споруд в ньому, мешкати у розташова- ному неподалік містечку, а також потрапити в замок унаслідок торгівлі чи обміну. дослідни- ки схиляються до того, що ця група кераміки має місцеве походження (виробництво), тож не виключено, що нею могло користуватись і не- молдавське населення 1. не викликає жодних сумнівів належність частини поливної кера- міки до турецького населення. такі знахідки типові для всіх османських пам’яток Північно- західного Причорномор’я цього часу. нарешті, з ногайськими кочовиками можна обережно пов’язати бронзову застібку, що не викликає жодних суперечностей для даної місцевості. ВиСНОВКи резюмуючи сказане, зазначимо, що головна мета експедиції іа нану 2018 р. була досягну- та. в процесі дослідження виявлені та вперше археологічно зафіксовані та задокументовані залишки османського татарбунарського замку. такий результат отриманий, передусім, завдя- ки глибокому та всебічному аналізу опубліко- ваних та невиданих досі писемних та картогра- фічних джерел (сапожников 2018; 2019). на їх базі нам вдалося не тільки локалізувати місце розташування замку, але й дослідити частину фундаментів стін (особливо з південної сто- рони) та виявити низку об’єктів і матеріалів, які підтверджують дату зведення пам’ятки у першій половині XVII ст. Більше того, вже на даному етапі внесені певні корективи у відому реконструкцію замку, а також уточнено його лінійні параметри. на жаль, також впевнено можна говорити і про доволі суттєву руйнацію пам’ятки, але попри це, значна її частина все ж збереглася. 1. у червні 2019 р. автори статті знайшли аналогіч- ну кераміку на території замку, а також приблиз- но в 0,8—0,9 км на північ, на місці старого кладо- вища, розташованого на мисі, утвореному лівим берегом р. кагач та правим берегом долини р. ко- гильник. Рис. 9. вироби з бронзи (фото о. с. сінельнікова) 163ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Сапожников, І. В., Сінельніков, О. С. Перші археологічні дослідження османського татарбунарського замку виявлені під час розкопок не надто численні археологічні знахідки, крім підтвердження датування замку за історичними джерелами, дали змогу поставити питання і про етнокуль- турну належність його будівельників та гарні- зону. тож, окрім турецького і татарського, тут, вірогідно, був присутнім і певний прошарок представників молдавського етносу, роль яко- го у зведенні та функціонуванні замку іншими документами не зафіксована. серед невизначених питань залишається місце розташування казарм, складу та інших внутрішних споруд. досліджена під час розко- пок частина кладки і належить до будівлі (ме- четі?), що розташовувалась поблизу до західної стіни, але невелика площа, відкрита у 2018 р., не дозволяє скласти навіть часткової картини внутрішнього облаштування цієї доволі значної за розмірами пам’ятки. до відкритих питань належить і визначення точного місця в’їзду до замку та наявність чи відсутність надбрамної вежі над ним. Переходячи до рекомендацій, автори вважа- ють першочерговим завданням організацію на цій унікальній пам’ятці більш чи менш мас- штабних щорічних розкопок з використанням сучасного пошукового обладнання. другим за важливістю питанням є необхідність організа- ції охорони решток татарбунарського замку і першим кроком на цьому шляху має стати на- дання їм офіційного статусу об’єкта нерухомої культурної спадщини, принаймні місцевого значення. наступним кроком може стати їх му- зеєфікація, яка має проводитись під археоло- гічним наглядом. ПОДЯКи на завершення автори вважають за свій обов’язок висловити слова глибокої вдячності за ідею проведення досліджень, їх фінансування і прекрасну організацію голові татарбунарської міської ради а. П. Глущенку і юристу викон- кому в. М. Борденюку. за надані матеріали, факти, консультації, визначення та датування знахідок ми дякуємо докторці мистецтвознавс- тва М. о. Шлапак, кандидату геолого-мінера- логічних наук о. Ю. Мєдвєдєву і кандидатці історичних наук л. в. чміль. ЛІТЕРАТУРА карашкевич, і. 2009. османські міста Північно- західного Причорномор’я: сучасний стан та перс- пективи вивчення. Питання історії України, 12, с. 158-163. красножон, а. 2018. Фортеці та міста Північ- но-Західного Причорномор’я: ХV—XVIII ст. одеса: чорномор’я. Мєдвєдєв, о. Ю., Мєдвєдєва, о. о. 2012. Підзем- ні води татарбунарського району: основні водоносні горизонти та їх використання. Водне господарство України, 2, с. 29-33. Прокопенко, в. 2015. Краткая история застё- жек-крючков на Востоке. II: восточная европа. режим доступу: kitabhona.org.ua/costum_axess/ obzorkruk2.html (дата звернення 05 березня 2015). сапожников, і. в. 1999. Хаджибей та Північне Причорномор’я 1780-х років. іллічівськ: елтон-2. сапожников, и. 2016a. Материалы для изучения крепостей Бессарабии 1807—1820-х годов. Tyragetia, Х (XXV): 2, с. 97-116. сапожников, и. 2016b османский замок Хаджи- бей (Hocabey hisar) в 1766—1789 годах. Архів. Іс- торія. Сучасність, 2: Матеріали іі-ї Міжнародної науково-практичної конференції, с. 267-277. сапожников, і. 2018. татарбунарський замок: ар- хеологія та історія. І-й Всеукраїнський археологіч- ний з’їзд. Програма роботи та анотації доповідей, с. 95-96. сапожников, и. 2019. османский татарбунарс- кий замок ХVіі—ХVііі вв.: историко-топографичес- кий очерк. Tyragetia, Xііі (XXVIіі): 2, друкується. сапожников, и., Богуславский, Г., сапожникова, Г. 2017. Поселение Гирибурзина на берегу днест- ровского лимана. Емінак, 3 (19), іі, с. 32-44. сапожников, і. в., сінельніков, о. с. 2018. Звіт про археолого-історичні дослідження Татарбу- нарської фортеці Нового часу в 2018 році. на іа нану, ф. 64, 2018/б. н. стамати, к. 1850. о Бессарабии и ее древних крепостях. Записки Одесского общества истории и древностей, 2: 2—3, с. 805-815. статистическое… 1899. Статистическое описа- ние Бессарабии собственно так называемой или Буджака с приложением генерального плана его края, составленное при гражданской съемке Бесса- рабии, производившей [ся] по Высочайшему повеле- нию [с] размежевание[м] земель оной на участки с 1822 по 1828 год. аккерман: аккерманское земство. челеби, Э. 1961. Книга путешествия. I: земли Молдавии и украины. Москва: восточная литера- тура. Şlapac, M. 2004. Cetăţi medievale din Moldova: mi- jlocul sec. XIV-lea — mijlocul sec. al XVI-lea. Chişinău: ARC. Şlapac, M. 2008. Cetăţi (din Ţara Moldovei). Chi- şinău: ARC. Mică enciclopedie ilustrată. Şlapac, M. 2019. O cetate medievală din zona Bugecului. In: Miscellanea Historica et Archaeologica in honorem professoris Ionel Cândea. Brăila: Muzeul Brăilei (оn imprimare). RFERENCES Karashkevich, I. 2009. Osmanski mista Pivnichno-Zahid- nogo Prichornomor’ya: suchasniy stan ta perspektivy vivchen- nya. Pitannya istoriyi Ukrayiny, 12, s. 158-163. Krasnozhon, A. 2018. Fortetcі ta mіsta Pіvnіchno-Zahіdnogo Prichornomor’ya: ХV—XVIII st. Odesa: Chornomor’ya. Medvedev, O. Yu., Medvedeva, O. O. 2012. Pidzemni vody Tatarbunarskogo rayonu: osnovni vodonosni gorizonty ta ih vikoristannya. Vodne gospodarstvo Ukrayiny, 2, s. 29-33. Prokopenko, V. 2015. Kratkaya istoriya zastyozhek-kry- uchkov na Vostoke. II: Vostochnaya Evropa. Rezhym dostu- pu: kitabhona.org.ua/costum_axess/obzorkruk2.html (Data zvernennia 05 bereznia 2015). Sapozhnykov, I. V. 1999. Hadzhibey ta Pivnichne Prichornomor’ya 1780-h rokiv. Illichivs’k: Elton-2. Sapozhnykov, I. 2016a. Materialy dlya izucheniya kre- postey Bessarabii 1807—1820-h godov. Tyragetia, X (XXV): 2, s. 97-116. Sapozhnykov, I. 2016b. Osmanskiy zamok Hadzhibey (Hocabey hisar) v 1766—1789 godah. Arhiv. Istoriya. Sucha- 164 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2019, вип. 3 (32) Публікація археологічних матеріалів snist, 2: Materialy II-yi Mizhnarodnoyi naukovo-praktichnoyi konferentsiyi, s. 267-277. Sapozhnykov, I. 2018. Tatarbunarskiy zamok: arheologiya ta istoriya. I-y Vseukrayinskiy arheologichniy z’yizd. Progra- ma roboty ta anotatcyi dopovidey, s. 95-96. Sapozhnykov, I. 2019. Osmanskiy Tatarbunarskiy zamok XVII—XVIII cc.: istoriko-topograficheskiy ocherk. Tyragetia, XIII (XXVIII): 2, in print. Sapozhnykov, I., Boguslavskiy, G., Sapozhnykova, G. 2017. Poselenie Giriburzina na beregu Dnestrovskogo limana. Emi- nak, 3 (19), II, s. 32-44. Sapozhnykov, I. V., Sinel’nikov, O. S. 2018. Zvit pro ar- heologo-istorichni doslidzhennya Tatarbunarskoyi fortetcs Novogo chasu v 2018 rotci. NA IA NANU, f. 64, 2018/b. n. Stamati, K. 1850. O Bessarabii i ee drevnih krepostyah. Zapiski Odesskogo obschestva istorii i drevnostey, 2: 2—3, s. 805-815. Statisticheskoe… 1899. Statisticheskoe opisanie Bessara- bii sobstvenno tak nazyivaemoy ili Budzhaka s prilozheniem generalnogo plana ego kraya, sostavlennoe pri grazhdanskoy s’emke Bessarabii, proizvodivshey [sya] po Vyisochayshemu poveleniyu [s] razmezhevanie[m] zemel onoy na uchastki s 1822 po 1828 god. Akkerman: Akkermanskoe zemstvo. Chelebi, Evliya. 1961. Kniga puteshestviya. I: Zemli Mol- davii i Ukrainyi. Moskva: Vostochnaia literatura. Şlapac, M. 2004. Cetăţi medievale din Moldova: mijlocul sec. XIV-lea — mijlocul sec. al XVI-lea. Chişinău: ARC. Şlapac, M. 2008. Cetăţi (din Ţara Moldovei). Chişinău: ARC. Mică enciclopedie ilustrată. Şlapac, M. 2019. O cetate medievală din zona Bugecului. In: Miscellanea Historica et Archaeologica in honorem profes- soris Ionel Cândea. Brăila: Muzeul Brăilei (în imprimare). І. V. Sapozhnykov, O. S. Sinel’nikov FIRST ARCHEOLOGICAL EXPLORATION OF OSMANIAN CASTLE IN TATARBuNARY The article deals with the publication of materials found in 2018 as a result of the Institute of Archaeol- ogy of NAS of Ukraine expedition, the primary goal of which was survey and further archaeological research of the site so far known only according to written sour- ces — Tatarbunar castle. It describes the location of the construction near the abundant sources of drinking water, as well as the remains of stone foundations of its walls, which in some places are visible in the gorges and on a surface. In addition, the known reconstruc- tion of the castle has been somewhat adjusted, and its dimensional characteristics have been specified. The article describes the objects and materials dis- covered in 25 m2 preventive trial trench. Most of them date back to the first half of the 17th century, which does not contradict the written data on the construction of Tatarbunar castle by the Ottomans in ca. 1624—1628. The discovered archaeological finds, in addition to the confirmation of the castle’s dating, have enabled to raise the issue of the ethnocultural origin of its build- ers and garrison, as well as of the surrounding popu- lation. The issues of the castle’s interior arrangement have been highlighted. Keywords: Tatarbunary castle, remains of stone foundations, exploratory excavation, glazed and gray clay ceramic. Одержано 18.12.2018 САПОжНиКОВ Ігор Вікторович, доктор історич- них наук, провідний науковий співробітник інсти- туту археології нану, пр. Героїв сталинграда, 12, київ, 04210, україна. SАPОZHNYKOV Igor, Doctor of Historical Sciences, Chief Research Fellow, Institute of Archaeology National Academy of sciences of Ukraine, Heroiv Stalingrady av., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: orcid.org/0000-0003-3889-6714, e-mail: igors@ gcn.ua. CІНЕЛьНІКОВ Олександр Сергійович, магістр історії, молодший науковий співробітник, інститут археології нан україни, пр. Героїв сталінграда, 12, київ, 04210, україна. SINEL’NIKOV Alexander, Master of History, junior research fellow, Institute of Archaeology, National Academy of Sciences of Ukraine, Heroiv Stalingradu av., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: orcid.org/0000-0002-5352-7207, e-mail: sinel- nikoff.senia@gmail.com.

Перші археологічні дослідження османського Татарбунарського замку

Institution

Similar Items