Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею
У цій статті містяться відомості про відомих особистостей (XIX - поч. XX
 ст.) – історика лівобережної України О.М. Лазаревського (1834-1902) та бібліографа С.І. Пономарьова (1828-1913), уродженців м. Конотоп Сумської області (тогочасної Чернігівської губернії), котрі своєю працею створили у...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Питання історії науки і техніки |
|---|---|
| Datum: | 2017 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
2017
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163219 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею / А.І. Мокроусов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 23-27. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860253882230243328 |
|---|---|
| author | Мокроусов, А.І. |
| author_facet | Мокроусов, А.І. |
| citation_txt | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею / А.І. Мокроусов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 23-27. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Питання історії науки і техніки |
| description | У цій статті містяться відомості про відомих особистостей (XIX - поч. XX
ст.) – історика лівобережної України О.М. Лазаревського (1834-1902) та бібліографа С.І. Пономарьова (1828-1913), уродженців м. Конотоп Сумської області (тогочасної Чернігівської губернії), котрі своєю працею створили у 1900 році Конотопський повітовий музей при місцевому земстві (нині Конотопський міський краєзнавчий музей ім. О.М. Лазаревського).
This article contains information about the well-known personalities (XIX
century of the XX century) - historians of the left-bank Ukraine O.M. Lazarevsky (1834-
1902) and the bibliographer S.I. Ponomariov (1828-1913), native of Konotop, Sumy region
(the then Chernihiv province), who, by their work, created in 1900 the Konotop Regional
Museum with the local zemstvo (still exists under the name of Konotop Museum of Local
Lore. O.M. Lazarevsky).
В этой статье содержатся сведения об известных личностях XIX начала XX века – историке левобережной Украины А.М. Лазаревского
(1834-1902) и библиографе С.И. Пономарёва (1828-1913), уроженцев г. Конотоп,
Сумской области (тогдашней Черниговской губернии), своим трудом создавших в
1900 году Конотопский уездный музей при местном земстве (ныне Конотопский городской краеведческий музей им. А.М. Лазаревского).
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:46:45Z |
| format | Article |
| fulltext |
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 23
УДК 94 (477.52)
ЛАЗАРЕВСЬКИЙ О.М., ПОНОМАРЬОВ С.І. –
ТВОРЦІ КОНОТОПСЬКОГО МІСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ
Мокроусов А.І.
(Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв)
У цій статті містяться відомості про відомих особистостей (XIX - поч. XX
ст.) – історика лівобережної України О.М. Лазаревського (1834-1902) та бібліогра-
фа С.І. Пономарьова (1828-1913), уродженців м. Конотоп Сумської області (того-
часної Чернігівської губернії), котрі своєю працею створили у 1900 році Конотопсь-
кий повітовий музей при місцевому земстві (нині Конотопський міський краєзнавчий
музей ім. О.М. Лазаревського).
Ключові слова: О.М. Лазаревський, С.І. Пономарьов, Конотоп, земство, музей
26 вересня (10 жовтня за новим
стилем) 1900 р. за рішенням сесії зем-
ських зборів (від 1899 року) в одній із
кімнат земського будинку відкрито
музей. В земському будинку також
знаходилася бібліотека. Обов'язки за-
відуючого Конотопське земство по-
клало на М.П. Кандибу [6; 63-64].
Активну участь у створенні му-
зею брав О.М. Лазаревський, який
входив також і в комісію по написан-
ню проекту створення музею (проект
затверджено на сесії земських зборів
21-го липня 1900 року) [6; 63-64]. По-
даровані ним твори живопису, книги,
старовинна зброя, рукописи, а також
речі, пов’язані з дружбою родини Ла-
заревських з Т.Г. Шевченком, стали
першими експонатами. Пожертвувана
бібліографом С.І. Пономарьовим Зем-
ству власна бібліотека започаткувала
бібліотечний фонд музею.
Дана стаття якраз і присвячена
цим відомим особистостям XIX - по-
чатку XX ст. – історику лівобережної
України О.М. Лазаревському (1834-
1902) та бібліографу С.І. Пономарьову
(1828-1913), уродженцям м. Конотоп
Сумської області (тогочасної Черні-
гівської губернії), що своєю працею
створили Конотопський повітовий му-
зей при місцевому земстві, котрий іс-
нує і по теперішній час під назвою
Конотопський міський краєзнавчий
музей ім. О.М. Лазаревського.
Тема статті стосується історії
становлення та розвитку одного з най-
старіших музеїв України. Є намагання
звести події розвитку закладу в хро-
нологічному порядку, оскільки поки
що питання залишається малодослі-
дженим. Воно потребує ретельного
аналізу та дослідження в рамках про-
блеми історії розвитку музею від її ви-
токів і до сьогодення. Роботу розпоча-
то з вивчення видатних постатей XIX
ст., котрі стали засновниками закладу.
В даній статті опрацьовані матеріали
як тогочасних авторів – Василенка
Миколи «Олександр Матвійович Ла-
заревський (1834-1902), матеріали до
його біографій 1927, так і істориків та
краєзнавців сучасності, таких як Рева
Л., Акічев Ш., Зільберштейн М., Шей-
ко В., Маленко Є., Дудченко В., Діб-
рова Г. Існує також величезна кіль-
кість архівного матеріалу, котрий ще
чекає ретельного опрацювання.
Олександр Матвійович Лазарев-
ський – видатний український історик,
археограф, бібліограф, краєзнавець,
громадський діяч, засновник музею в
місті Конотоп, народився 8 (20) черв-
ня 1834 року в селі Гирівка (нині Ше-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 24
вченкове) Конотопського повіту в
сім’ї службовця. Десяти років вступив
до Конотопського повітового дворян-
ського училища, 1850-1854 рр. навча-
вся в 2-й Петербурзькій гімназії, де і
зацікавився історією України. З 1853
року починає друкувати свої перші
замітки з історії України в газеті «Че-
рниговские губернские ведомости». У
1858 році закінчив історико-
філологічний факультет Петербурзь-
кого університету. І в цьому ж році
видає перший збірник «Покажчик для
вивчення Малоросійського краю». З
1859 року – урядовець Петербурзько-
го губернського правління, колезький
секретар Міністерства народної осві-
ти, чиновник Петербурзької археоло-
гічної комісії [7; 6-15].
В 1861 році повернувся на Черні-
гівщину. Працював уповноваженим
членом від уряду з’їзду мирових посе-
редників у Чернігівській губернії, на-
глядачем 3-ї і 4-ї акцизної округи Черні-
гівської губернії. З 1868 року – член
Полтавського окружного суду, з 1869 –
голова Кременчуцького суду. З 1872 ро-
ку – кандидат, а з 1873 – мировий посе-
редник Григорівської дільниці Коно-
топського повіту, з 1874 року – член
Ніжинського окружного суду, з 1879
року – товариш голови Курського, а з
1880 – Київського окружного судів. У
грудні 1885 року обраний членом Київ-
ської судової палати. Після затверджен-
ня земських установ став членом Коно-
топського повітового земства, кілька ра-
зів представляв Конотопський повіт у
губернському земстві, обирався почес-
ним мировим посередником. Крім
обов’язкової участі на зборах, викону-
вав спеціальні доручення земських збо-
рів, зокрема ревізував діловодство упра-
ви, а в 1890 році склав «Памятную кни-
жку Конотопского земства».
У 1880 році Олександр Лазарев-
ський переїздить до Києва, де і мешкає
до кінця своїх днів по вулиці Малій Во-
лодимирській, працюючи в Київському
окружному суді, а згодом – членом ки-
ївської судової палати у чині дійсного
статського радника. Останні роки життя
вченого позначені активним співробіт-
ництвом з часописом «Киевская стари-
на», одним з ініціаторів створення якого
він був, в та Історичним товариством
Нестора-літописця.
З 1880 року О.Лазаревський
працює над зведенням зібраних протя-
гом багатьох років документальних
матеріалів, які потім лягли в основу
«Описания старой Малороссии». Ви-
йшли три томи, присвячені Стародуб-
ському, Ніжинському, Прилуцькому
полкам, четвертий том (Полтавський
полк) історик не встиг закінчити. Пе-
рші два томи цього видання удостоєні
32-ї та 37-ї Уварівських премій.
Олександр Лазаревський – зна-
вець історії Гетьманщини, автор близь-
ко 450 праць, присвячених історії Лі-
вобережної України 2-ї половини ХVІІ
– ХVІІІ ст. Друкувався в журналах
«Библиографические записки», «Пче-
ла», «Основа», «Черниговский листок»
та інші. Помер О.М. Лазаревський 31
березня (13.04) 1902 року в Києві, по-
хований в с. Гирівці на цвинтарі церкви
Пресвятої Покрови. Ім’ям Лазаревсько-
го названа одна з центральних вулиць
міста, а з вересня 1998 року Конотопсь-
кою міською радою засновано премію
ім. О.М. Лазаревського [8; 15-23].
Великий інтерес привертають
дружні зв’язки Т.Г. Шевченка з брата-
ми Лазаревськими, уродженцями
с. Шевченкове (Гирівки). В цьому селі
того часу жила сім’я дрібного поміщи-
ка Матвія Лазаревського. Шість його
синів – Василь, Михайло, Федір, Яків,
Олександр, Іван і дочка Глафіра були
шанувальниками творчості Шевченка.
Вони належали до прогресивних кіл,
поділяли революційно-демократичні
погляди Шевченка і перебували під ве-
ликим впливом його ідей [2].
Знайомство і дружба братів Ла-
заревських, особливо Федора, Михай-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 25
ла і Василя з Шевченком почалося з
часу заслання його царським урядом в
солдатчину до Оренбургського корпу-
су, де вони в різні часи працювали
урядовцями в прикордонній комісії, і
потім ця дружба продовжувалась все
життя. На честь дружби і поваги до
своїх друзів, у грудні 1849 року, під
час перебування в Оренбурзі, Шевче-
нко написав парний портрет двох бра-
тів – Федора і Михайла Лазаревських і
подарував їм на пам’ять. Нині ця ро-
бота Шевченка зберігається в Санкт-
Петербургському літературному музеї
«Пушкинский дом» [5]. З Яковом
Т.Г.Шевченко познайомився у Ниж-
ньому Новгороді, пізніше вони кілька
разів зустрічалися в Петербурзі. Іван
Лазаревський – наймолодший з братів,
познайомився з Шевченком в 1858
році в Петербурзі.
Олександр Матвійович Лазарев-
ський познайомився з Т.Г. Шевченком
в 1858 році, коли той повернувся із за-
слання, був з ним в добрих дружніх
стосунках. Шевченко подарував йому
«Кобзар» з дарчим написом: «Чистому
серцем, доброму козакові Олександру
Лазаревському, кобзар Тарас». Олек-
сандр Матвійович доглядав поета під
час його хвороби, пізніше супрово-
джував труну поета на Україну, опуб-
лікував кілька розвідок про творчий та
життєвий шлях Кобзаря [9; 26].
В серпні 1859 року Т.Г. Шевчен-
ко побував у селі Гирявці, де жила ма-
ти братів Лазаревських Афанасія Оле-
ксіївна. Вони багато розповідали по-
етові про неї і так склалось почуття
прихильності, яке поет висловив у
своєму листі до Афанасії Олексіївни:
«Благодарных сыновей ваших я при-
вык называть своими родными брать-
ями. Позвольте же Вас называть моею
искренне любимою и невиданною ма-
терью. Примите глубокий сыновий
поцелуй от глубоко любящего вас
Шевченко». Це була остання поїздка
Тараса Григоровича по Україні [5].
Особливе місце серед тих, хто
мав стосунок до створення та функці-
онування Конотопського музею, за-
ймає ім’я Cтепана Івановича Поно-
марьова. С.І. Пономарьов – відомий
вчений, бібліограф і літературозна-
вець, член-кореспондент Російської
Академії наук, який все життя присвя-
тив філологічним наукам, літературі.
Степан Іванович народився 3 серпня
1828 року в місті Конотопі Чернігів-
ської губернії.
Освіту він розпочав у церковно-
парафіяльній школі. Вчився дуже доб-
ре, багато читав, а завдяки дзвінкому і
чистому голосу йому доручали виго-
лошувати вітальні промови на різних
шкільних урочистостях.
1 грудня 1840 року помер батько,
залишивши дружині та дітям невеликі
заощадження. Того ж року Степан за-
кінчив церковно-парафіяльну школу і
вступив до Конотопської повітової
школи. Та вчився він тут не довго, бо
на його здібності звернуло увагу шкі-
льне начальство і порекомендувало
матері віддати сина на навчання до
Ніжинської гімназії. В одному з листів
до дядька Степан писав: «Повідомляю
вас що вмію вже читати і писати по
латині і по-німецькому так само ви-
учився…». У Ніжинській гімназії він
провчився 6 років [1; 52].
Закінчивши у 1846 році гімназію,
юнак вступає на філософський факу-
льтет Київського університету Св. Во-
лодимира, в 1852 році блискуче скла-
дає останній іспит і дістає звання
«дійсного студента історико-
філологічного факультету, з правом
дістати ступінь кандидата по написан-
ню дисертації». Під час навчання в
університеті він починає друкуватися
в журналі «Московитянин».
До літа 1853 року жив у Києві,
шукав роботи, а потім їде до Москви,
розраховуючи на допомогу відомого
публіциста й історика Погодіна. Не
заставши по приїзду його в місті, пря-
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 26
мує до Петербурга. А коли і там з ро-
ботою не поталанило, повертається до
Москви. Нарешті влаштовується в 4-й
реальній гімназії позаштатним догля-
дачем учнів. У Москві він написав ди-
сертацію бібліографічного спряму-
вання, за яку отримав ступінь бібліо-
графічного спрямування, за яку отри-
мав ступінь кандидата наук.
Через сімейні обставини 1855 р.
змушений був залишити Москву і виї-
хати до Конотопа. Невдовзі дістав по-
саду «молодшого вчителя» російської
мови в Полтавській гімназії, а в 1857
році після іспиту – вчителя російської
мови і словесності в Полтавському
кадетському корпусі.
Ось як згадували Степана Івано-
вича вихованці цього навчального за-
кладу: «Вчителі у нас були добрі, були
звичайно і кепські…Але один з них, а
саме російської мови Степан Іванович
Пономарьов, був навіть на диво рідкі-
сна людина. Він був для нас сонячним
променем в суворій похмурій кадетсь-
кій буденщині. За те – як же ми люби-
ли дорогого учителя…».
Починаючи з 50-х років його ім’я
все частіше з’являється на сторінках
наукових видань того часу. Свої праці
він друкував у «Записких Император-
ской Академии наук», членом-
кореспондентом якої був; «Киевских
епархальних відомостях», «Полтавс-
ких епархальних відомостях», «Отече-
ственних записках», «Трудах Киевс-
кой Духовной Академии», «Киевля-
нине» та в багатьох інших тогочасних
журналах та газетах. Він мав близько
40 псевдонімів, якими підписував свої
статті та нариси: «Граф Бібліо», «Ки-
ївський студент», «Залізняк», «Украї-
нець», «Один з народу», «Земляк»,
«Книжник» тощо [1,53-54].
Все своє життя, де б не мешкав
Пономарьов, він всі свої кошти витра-
чав на придбання книжок для своєї бі-
бліотеки, яка у 1863 році становила
3 000 томів. Після тяжкої хвороби в
1867 році він в кінці січня 1868 року
іде у відставку і переїздить до Києва,
куди перевозить і свою бібліотеку, що
складала вже 5 000 тисяч томів. У Ки-
єві жив до 1872 року, подекуди
від’їзджаючи до Конотопа. Був у доб-
рих стосунках з видатним українським
ученим, першим ректором Київського
університету М.О. Максимовичем,
брав участь у редагуванні тритомного
видання його творів. У 1871- 1872 рр.
склав повну бібліографію творів
М. Максимовича, опублікував низку
матеріалів про його життя і діяльність.
Багаторічні бібліографічні пошу-
ки дали змогу вченому підготувати і
випустити багато праць про видатних
письменників і вчених, зокрема літе-
ратурно-бібліографічні нариси, при-
свячені Пушкіну, Некрасову, Крилову,
Міцкевичу, Гоголю, Грибоєдову, Ла-
заревському та ін. За підписом «Тара-
сій Звонков» Пономарьов надрукував
у журналі «Новое время» велику літе-
ратурно-бібліографічну бесіду про
«Кобзаря» Шевченка. Розшукав і на-
друкував 8 листів Шевченка до різних
осіб. Упродовж 20 років (з 1889 до
1910) С.І. Пономарьов пише більше на
релігійні теми, друкує вірші.
З перших днів виходу в світ жур-
налу «Киевская старина» Пономарьов
стає його постійним співробітником,
друкуючи різні матеріали. Упродовж
свого життя Пономарьов написав, від-
редагував та видав близько 700 праць.
У виданому в 1913 році Академією
Наук списку його праць їх налічува-
лося 680. Деякі з них залишилися не-
надрукованими. Серед них «Система-
тичний каталог Максимовича», «Го-
род Конотоп». Та час немилосердний,
сили для праці все менше та менше, в
жовтні 1913 року він потрапляє до
земської лікарні, де на 86-у році життя
його не стало.
Поховано Пономарьова на цвин-
тарі парафіяльної церкви Успенія
Пресвятої Богородиці міста Конотопа.
ІСТОРІЯ ГАЛУЗЕЙ ТА ПІДПРИЕМСТВ
ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 27
По смерті Степана Івановича москов-
ське товариство Бухгейма випустило
книжку, присвячену вченому. Тут на-
друковані: бібліографія і численні ли-
сти до нього відомих літераторів – І.
Аксакова, М.Сухомлінова, М.Макси-
мовича, М.Погодіна та ін.
Під кінець життя бібліотека По-
номарьова мала приблизно 15 000
примірників. Після довгих вагань та
переживань, він вирішує подарувати
бібліотеку Конотопському Земству.
Частина книг із бібліотеки С.І. Поно-
марьова започаткувала бібліотечний
фонд міського краєзнавчого музею ім.
О.М. Лазаревського [1; 54-55].
Повертаючись до історії створен-
ня самого музею можна сказати, що
представлена стаття є початком низки
досліджень по історії створення, розви-
тку музею в м. Конотоп. В подальшому
планується дослідження саме в форматі
детального обговорення непересічних
особистостей, пов`язаних з багатоліт-
ньою історією музею, або таких, що за-
лишили свій відбиток в історії розвит-
ку закладу, а їх оригінальні надбання
зберігаються в скарбниці установи. Яс-
кравим прикладом є і речі, передані
Олександром Лазаревським при ство-
ренні музею, пов`язані з перебуванням
Т.Г. Шевченка в с. Гирявці Конотопсь-
кого повіту. На теперішній час Коно-
топський міський краєзнавчий музей
носить ім`я Олександра Матвійовича
Лазаревського.
ЛІТЕРАТУРА
1. Шейко В.К., Володіна Т.Ю. На перехресті шляхів. - К.: ВД «Фолігрант». - 2012
2. Зільберштейн М. Сторінки історії // Конотопський край . - 1995 - № 85 – с.2 – 25 жовтня
3. Діброва Г.Шевченко і Сумщина . - Червоний промінь, 10 березня 1988
4. Дудченко В. Шевченко і наш край. - Червоний промінь, 10 березня 1982
5. Маленко Є. Зв’язки Т.Г.Шевченка з Сумщиною - Червоний промінь, 8 березня 1964
6. «Кіевская старина», том LXXI Київ, жовтень, 1900 рік, с.63-64
7. Рева Л.Г. «Видатні діячі України. Михайло Іванович Драгомиров, Олександр Матві-
йович Лазаревський - уродженці м. Конотопа»: збірка наукових праць – Харків: Мачулін, 2016
8. Рева Л.Г. «Олександр Лазаревський - історик, бібліограф, фольклорист»: збірка пуб-
лікацій за результатами «Конотопських читань, 2011», - Конотоп, 2011
9. Василенко Микола «Олександр Матвійович Лазаревський (1834-1902).» Матеріали до
його біографій 1927, квітень; НБУВ. Інститут рукопису. – Ф.Х. № 16976.
Мокроусов А.И. Лазаревский А.М., Пономарёв С.И. – творцы Конотопского
краеведческого музея. В этой статье содержатся сведения об известных лично-
стях XIX начала XX века – историке левобережной Украины А.М. Лазаревского
(1834-1902) и библиографе С.И. Пономарёва (1828-1913), уроженцев г. Конотоп,
Сумской области (тогдашней Черниговской губернии), своим трудом создавших в
1900 году Конотопский уездный музей при местном земстве (ныне Конотопский го-
родской краеведческий музей им. А.М. Лазаревского).
Ключевые слова: А.М. Лазаревский, С.И. Пономарев, Конотоп, земство, музей
Mokrousov A.I. Lazarevsky O.M., Ponomariov S.I. – the creators of Konotop
Museum. This article contains information about the well-known personalities (XIX
century of the XX century) - historians of the left-bank Ukraine O.M. Lazarevsky (1834-
1902) and the bibliographer S.I. Ponomariov (1828-1913), native of Konotop, Sumy region
(the then Chernihiv province), who, by their work, created in 1900 the Konotop Regional
Museum with the local zemstvo (still exists under the name of Konotop Museum of Local
Lore. O.M. Lazarevsky).
Keywords: O.M. Lazarevsky, S.I. Ponomariov, Konotop, zemstvo, museum
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163219 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2077-9496 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:46:45Z |
| publishDate | 2017 |
| publisher | Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК |
| record_format | dspace |
| spelling | Мокроусов, А.І. 2020-01-26T15:42:50Z 2020-01-26T15:42:50Z 2017 Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею / А.І. Мокроусов // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 23-27. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163219 94 (477.52) У цій статті містяться відомості про відомих особистостей (XIX - поч. XX
 ст.) – історика лівобережної України О.М. Лазаревського (1834-1902) та бібліографа С.І. Пономарьова (1828-1913), уродженців м. Конотоп Сумської області (тогочасної Чернігівської губернії), котрі своєю працею створили у 1900 році Конотопський повітовий музей при місцевому земстві (нині Конотопський міський краєзнавчий музей ім. О.М. Лазаревського). This article contains information about the well-known personalities (XIX
 century of the XX century) - historians of the left-bank Ukraine O.M. Lazarevsky (1834-
 1902) and the bibliographer S.I. Ponomariov (1828-1913), native of Konotop, Sumy region
 (the then Chernihiv province), who, by their work, created in 1900 the Konotop Regional
 Museum with the local zemstvo (still exists under the name of Konotop Museum of Local
 Lore. O.M. Lazarevsky). В этой статье содержатся сведения об известных личностях XIX начала XX века – историке левобережной Украины А.М. Лазаревского
 (1834-1902) и библиографе С.И. Пономарёва (1828-1913), уроженцев г. Конотоп,
 Сумской области (тогдашней Черниговской губернии), своим трудом создавших в
 1900 году Конотопский уездный музей при местном земстве (ныне Конотопский городской краеведческий музей им. А.М. Лазаревского). uk Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК Питання історії науки і техніки Історія галузей та підприємств Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею Lazarevsky O.M., Ponomariov S.I. – the creators of Konotop Museum Лазаревский А.М., Пономарёв С.И. – творцы Конотопского краеведческого музея Article published earlier |
| spellingShingle | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею Мокроусов, А.І. Історія галузей та підприємств |
| title | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею |
| title_alt | Lazarevsky O.M., Ponomariov S.I. – the creators of Konotop Museum Лазаревский А.М., Пономарёв С.И. – творцы Конотопского краеведческого музея |
| title_full | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею |
| title_fullStr | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею |
| title_full_unstemmed | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею |
| title_short | Лазаревський А.М., Пономарьов С.І. – творці Конотопського міського краєзнавчого музею |
| title_sort | лазаревський а.м., пономарьов с.і. – творці конотопського міського краєзнавчого музею |
| topic | Історія галузей та підприємств |
| topic_facet | Історія галузей та підприємств |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163219 |
| work_keys_str_mv | AT mokrousovaí lazarevsʹkiiamponomarʹovsítvorcíkonotopsʹkogomísʹkogokraêznavčogomuzeû AT mokrousovaí lazarevskyomponomariovsithecreatorsofkonotopmuseum AT mokrousovaí lazarevskiiamponomarevsitvorcykonotopskogokraevedčeskogomuzeâ |