Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства

У статті проаналізовано вагомий внесок знаного археолога, етнолога, історика В. Барана у становлення і діяльність відділу української етнології Інституту українознавства у 1994 – 2003 рр. З'ясовано, що завдяки науково-дослідницькій та науково-організаційній роботі вченого відділ української ет...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Фігурний, Ю.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2017
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Видатні науковці та інженери
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163221
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства / Ю.С. Фігурний // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 34-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163221
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1632212025-02-23T19:38:16Z Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства Contribution of professor V. Baran to the scientific activity of the ethnology department of Institute of Ukrainian studies Вклад профессора В. Барана в научную деятельность отдела этнологии Института украиноведения Фігурний, Ю.С. Видатні науковці та інженери У статті проаналізовано вагомий внесок знаного археолога, етнолога, історика В. Барана у становлення і діяльність відділу української етнології Інституту українознавства у 1994 – 2003 рр. З'ясовано, що завдяки науково-дослідницькій та науково-організаційній роботі вченого відділ української етнології став одним з провідних наукових підрозділів інституту. The article analyzes the significant contribution renowned archaeologist, ethnologist and historian V. Baran in the formation and activity of the department Ukrainian Ethnology Institute of Ukrainian Studies in 1994 - 2003 rr. It was found that through scientific research, scientific and organizational work of the scientist-Ukrainian department of Ukrainian ethnology became one of the leading scientific divisions of the institute. В статье проанализирован весомый вклад известного археолога, этнолога, историка В. Барана в становление и деятельность отдела украинской этнологии Института украиноведения в 1994 - 2003 гг. Установлено, что благодаря научно-исследовательской и научно-организационной работе ученого отдел украинской этнологии стал одним из ведущих научных подразделений института. 2017 Article Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства / Ю.С. Фігурний // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 34-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163221 94 (477) «19/20» uk Питання історії науки і техніки application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери
spellingShingle	Видатні науковці та інженери Видатні науковці та інженери Фігурний, Ю.С. Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства Питання історії науки і техніки
description	У статті проаналізовано вагомий внесок знаного археолога, етнолога, історика В. Барана у становлення і діяльність відділу української етнології Інституту українознавства у 1994 – 2003 рр. З'ясовано, що завдяки науково-дослідницькій та науково-організаційній роботі вченого відділ української етнології став одним з провідних наукових підрозділів інституту.
format	Article
author	Фігурний, Ю.С.
author_facet	Фігурний, Ю.С.
author_sort	Фігурний, Ю.С.
title	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства
title_short	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства
title_full	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства
title_fullStr	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства
title_full_unstemmed	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства
title_sort	внесок професора в. барана у наукову діяльність відділу етнології інституту українознавства
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2017
topic_facet	Видатні науковці та інженери
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163221
citation_txt	Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства / Ю.С. Фігурний // Питання історії науки і техніки. — 2017. — № 3. — С. 34-46. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT fígurnijûs vnesokprofesoravbaranaunaukovudíâlʹnístʹvíddíluetnologííínstitutuukraínoznavstva AT fígurnijûs contributionofprofessorvbarantothescientificactivityoftheethnologydepartmentofinstituteofukrainianstudies AT fígurnijûs vkladprofessoravbaranavnaučnuûdeâtelʹnostʹotdelaétnologiiinstitutaukrainovedeniâ
first_indexed	2025-11-24T16:26:42Z
last_indexed	2025-11-24T16:26:42Z
_version_	1849689744846356480
fulltext	ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 34 УДК 94 (477) «19/20» ВНЕСОК ПРОФЕСОРА В. БАРАНА У НАУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ ВІДДІЛУ ЕТНОЛОГІЇ ІНСТИТУТУ УКРАЇНОЗНАВСТВА Фігурний Ю.С., канд. іст. наук. (Науково-дослідний інститут українознавства МОН України) У статті проаналізовано вагомий внесок знаного археолога, етнолога, істори- ка В. Барана у становлення і діяльність відділу української етнології Інституту українознавства у 1994 – 2003 рр. З’ясовано, що завдяки науково-дослідницькій та науково-організаційній роботі вченого відділ української етнології став одним з про- відних наукових підрозділів інституту. Ключові слова: Україна, українці, В. Баран, відділ етнології, український етно- генез, етнокультурні процеси. У 2017 р. виповнюється 25 років від створення відділу етнології у скла- ді відділення фольклору, етнології та національної культури Інституту укра- їнознавства Київського університету (з січня 2005 р. – відділу української етнології) та 90 років від дня наро- дження доктора історичних наук, чле- на-кореспондента НАН України, про- фесора В. Барана – видатного архео- лога, етнолога, історика й вченого- українознавця. Праця, присвячена доробку про- фесора В. Барана, реалізується в ме- жах виконання науково-дослідної ро- боти, що фінансується з державного бюджету «Україна й українство в ет- нокультурних процесах світу» – оскі- льки внесок В. Барана у наукову дія- льність відділу української етнології у 1994-2003 рр. сприяв розвитку не ли- ше окремого наукового підрозділу в Інституті українознавства КНУ імені Тараса Шевченка, а й становленню сучасної етнологічної науки в Україні. Термін «етнологія» як у Радянсь- кому Союзі, так і в країнах так званої «народної демократії» був оголоше- ний буржуазним і антинародним. Вчений М. Тиводар наголошує, що з метою уніфікації термінології ще в 30- ті роки ХХ ст. почав нав’язуватися те- рмін «етнографія»; саме цим хотіли науку про народи та їх культуру від- межувати від так званої «буржуазної етнології», а сам початок висвітлення терміну етнологія поклала нарада ет- нографів 1929 р., яка констатувала, що «…оскільки етнологія претендує на звання окремої від соціології дисцип- ліни, вона повинна бути визнана не чим іншим, як буржуазним сурогатом суспільствознавства» [11, c. 5]. Саме тому в «Радянській енцик- лопедії історії України» термін «етно- логія» розкривався таким чином: це поняття, що його застосовують здебі- льшого німецькі буржуазні вчені, як синонім лексеми «етнографія», ці нау- ковці вважають етнологію наукою, що нібито повинна вивчати лише «зага- льні» закони розвитку культури наро- дів і протиставляють її етнографії, якій у свою чергу відводиться лише роль описової дисципліни, отже в ра- дянській науці термін «етнологія» не вживається [12, c. 123]. Лише розпочинаючи, приблизно, з 1973 р. в СРСР почали робитись до- сить-таки обережні спроби реабіліту- вати і реанімувати заборонений термін «етнологія», хоча, вже навіть у 1991 р. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 35 професор Ленінградського Державно- го Університету Р. Ітс писав, що «пропонована деякими радянськими дослідниками заміна назви «етногра- фія» на «етнологія» … не виправдана і не сприяє термінологічній ясності» [11, c. 4–5]. В цьому питанні ми солідаризує- мо з шановним професором, і вважає- мо, що етнологія і етнографія (народо- знавство) це цілком самостійні науки, тому не можна автоматично підміняти одне визначення іншим. Хоча серед багатьох сучасних вчених, побутує й інше бачення цієї проблеми. Так, М. Тиводар вважає, що і етнографія, і народознавство, і народні традиції, і культурна антропологія, і соціальна антропологія тощо є синонімами тер- міну «етнологія», й вони охоплюють як описовий, так і теоретичний аспект вивчення народів світу, але щоб уник- нути термінологічних непорозумінь, він вважає за доцільне користуватися лише одним терміном на означення науки про народу світу та їх культури – «етнологія» [11, c. 6]. На нашу думку, етнологія – це наука, що вивчає закономірності ви- никнення, функціонування і взаємодії етнічних спільнот, а також концептуа- льні проблеми походження етносів, їх місце серед інших народів, найважли- віші історичні етапи формування ет- носів. Отже, якщо етнографію, за пря- мим значенням слова (дослівно, в пе- рекладі з грецької мови це поняття означає «народоопис») вважають за науку описову, яка методом безпосе- реднього спостереження вивчає побут і матеріальну й духовну культуру на- родів, то етнологія є наука загально- теоретична, як використовуючи порі- вняльно-історичний, типологічний та інші методи намагається дослідити концептуально-теоретичні проблеми етнічних спільнот в цивілізаційному просторі та часі [13, c. 87–88]. Відділ української етнології існує з моменту створення Інституту украї- нознавства, а саме з січня 1992 р. І хо- ча спочатку він функціонував у складі відділення фольклору, етнології та на- ціональної культури, проте вже з ве- ресня 1993 р. відділ етнології отримав статус самостійного наукового під- розділу. Першими співробітниками відділу були М. Чмихов, С. Сегеда, Л. Залізняк, О. Гудим-Левкович. Го- ловні свої зусилля відділ етнології спрямував на вивчення і наукове ви- світлення етногенетичних проблем та етнічної історії українського народу, на створення концепції і програм з українознавства для середніх та ви- щих навчальних закладів. Співробіт- ники відділу займалися підготовкою і перепідготовкою кадрів українознав- ців, проводили археологічні, антропо- логічні та історичні дослідження етно- генезу українського народу [14, c. 96]. З перших днів свого існування у стінах Київського університету імені Тараса Шевченка відділ етнології по- чав активно працювати над пробле- мами етнічної історії України. У «По- ложенні про відділ етнології Інституту українознавства», яке було обговорено співробітниками на засіданні відділу 24 листопада 1992 р., зазначалося: «Відділ етнології входить до складу відділення фольклору, етнології та на- родної культури Інституту. Проводить дослідження в галузі етногенезу та ет- нічної історії, антропології, етногра- фії, етнопсихології українського наро- ду. Головні напрямки наукових дослі- джень: пошук теоретичних підходів до вирішення проблеми походження українського народу з урахуванням даних широкого комплексу етногене- тичних дисциплін; висвітлення вузло- вих проблем стародавньої історії України за даними археології; вивчен- ня антропологічного складу давньої та сучасної людності України з метою пошуків генетичних витоків українсь- кого народу; розробки в галузі істори- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 36 чної етнографії українців; етнопсихо- логічні дослідження, зокрема, вивчен- ня структурних компонентів етнічної самосвідомості українців, висвітлення ролі природних та історичних умов у формуванні рис національної вдачі українського народу; дослідження в галузі палеодемографії в контексті ет- нічної історії України» [15, c. 1–13]. Двадцятип’ятирічну діяльність відділу української етнології ми мо- жемо розмежувати на три етапи: пер- ший – зародження та формування (1992–1993 р.), другий – становлення і перетворення на один з провідних в інституті (1994 – серпень 2000 р.), третій – реформування та відновлення наукового потенціалу (вересень 2000 – і до сьогодення) [16, c. 42]. З початком наукової діяльності відділу етнології його керівником був С. Сегеда (1992–1993 рр.). У цей час відділ працював над плановою науко- во-дослідною темою «Етногенез і етні- чна історія українського народу». Об’єктом дослідження відділу була проблема етногенезу та етнічної історії українського народу на підставі широ- кого комплексу даних історії, археоло- гії, антропології, етнопсихології, па- леодемографії. Метою роботи вчених було створення науково-обгрунтованої концепції етногенезу українців, висвіт- лення вузлових питань етнічної історії України [17, c. 10–11]. Другий етап науково-дослідної діяльності відділу етнології був вже безпосередньо пов'язаний з нього но- вим керівником – доктором історич- них наук, професором, членом- кореспондентом НАН України В. Ба- раном, який близько десяти років, а саме з початку 1994 по 31 грудня 2003 р. очолював цей, один з провідних підрозділів Інституту українознавства. На той час у відділі працювали такі фахівці: доктор історичних наук, про- відний науковий співробітник Л. Залізняк, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Т. Воропаєва, кандидат історичних наук, молодший науковий співробіт- ник С. Конча, молодші наукові спів- робітники С. Шанайда та О. Хоменко, лаборанти – Л. Антонова та Х. Костенко [17, c. 13]. Під керівництвом В. Барана у 1994 р. відділ продовжував працювати над науково-дослідною роботою «Ет- ногенез та етнічна історія українсько- го народу». Зокрема, В. Баран і Л. Залізняк опрацьовували тему «Ет- нокультурні процеси на території України», головні її результати В. Баран опублікував у підрозділі «Етнокультурні витоки слов’янських культур раннього середньовіччя» до колективної монографії «Українці» (М., 1994); Л. Залізняк оприлюднив у монографії «Нариси стародавньої іс- торії України» (К., 1994). Крім того, Т. Воропаєва розробляла програму до- сліджень етнопсихологічних рис украї- нського народу; О. Гудим-Левкович завершив роботу над кандидатською дисертацією «Демографічна реконст- рукція населення лісостепової України у ІІІ-ІV ст. н. е.»; С. Шанайда опрацю- вав бібліографію по темі «Антрополо- гія населення Полісся» [18, c. 1–6]. Продовжуючи наукові дослі- дження етногенетичної проблематики під керівництвом В. Барана відділ протягом 1995–1996 рр. працював над науково-дослідною темою «Етнічна історія українського народу та науко- во-методичне забезпечення вивчення її у середній школі». Метою дослі- дження було створення наукової кон- цепції походження українського наро- ду. Головним об’єктом дослідження – первісна історія України як підґрунтя формування українського етносу та найдавніші сторінки історії українців. Головними завданнями дослідження були: по-перше, зробити аналіз мето- дології та методів дослідження етніч- ної історії українського народу; по- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 37 друге, провести наукове вивчення ос- новних етапів етнічної історії україн- ського народу; по-третє, ліквідувати «білі плями» в етногенезі українців, встановити об’єктивну картину у фа- льсифікованих ділянках етнічної істо- рії українського народу; по-четверте, підготувати низку навчально- методичних матеріалів для вивчення етнічної історії українців у середній та вищій школі; по-п’яте, підготувати до друку і видати навчальний посібник «Походження українського народу» для студентів історичних факультетів вузів України. Основними гіпотезами дослі- дження слугували положення про те, що формування українського етносу – це завершальний етап складних істо- ричних, соціальних, етнокультурних процесів, що протікали на території України в доісторичну епоху, а куль- турно-історична спадщина скіфів, са- рматів, східних германців, фракійців, балтів – складові національної куль- тури українців. Співробітники відділу етнології були переконані, що в час формування української державності проблема походження українського народу є однією з основних в україн- ській історії. Значною мірою вона складає стрижень української націо- нальної історії, без якого неможливо формування етнічної самосвідомості українців. Отже, вирішення цієї проблеми є нагальною необхідністю при розбудо- ві української національної держави. Саме тому розробка наукової концеп- ції етнічної історії українського наро- ду на основі узагальнення цілого ком- плексу даних: археологічних, історич- них, антропологічних, культурологіч- них, демографічних, історико- психологічних та інших, безумовно, повинна сприяти розвитку і допов- ненню вже існуючих етнологічних концепцій, ліквідації «білих плям» в українській етнології та українознавс- тві, поширенню об’єктивної, науково перевіреної інформації про минуле і сучасне України, популяризації істо- рико-етнологічних знань серед грома- дян України та інших держав. Виходячи з цих засадничих по- ложень, В. Баран на базі археологіч- них матеріалів розробляв проблему формування слов’янства взагалі та українського народу зокрема. Основні результати роботи були представлені у низці публікацій («Етнокультурні процеси на території України в сере- дині І тис. н.е.», «Ранньосередньовічні культури слов’ян та їх підоснови», «Венеди, склавіни та анти у світлі ар- хеологічних джерел» та ін.); Л. Заліз- няк досліджував проблеми передісто- рії етногенезу українців, зокрема по- ходження та прабатьківщини індоєв- ропейської сім’ї народів, результати його напрацювань були відображені у книзі «Походження українського на- роду» (К., 1996); Т. Воропаєва на ос- нові системного підходу до вивчення української нації виявляла і проаналі- зувала основні етнопсихологічні хара- ктеристики українців – ментальність, етнічна свідомість і самосвідомість, етнічні стереотипи, відчуття психоло- гічної спільності та інше; О. Гудим- Левкович охарактеризував основні палеодемографічні проблеми україн- ського народу; С. Шанайда працював над проблемою антропологія Полісся взагалі, і вивчав антропологічний тип населення Українського Полісся зок- рема. В результаті цих досліджень стало зрозумілим, що нагальною є потреба в уточненні і доповненні усього комплексу зібраних матеріалів з досліджуваної проблематики нови- ми археологічними, історико- архівними даними, а також необхід- ність створення науково-методичного та навчально-методичного фундамен- ту для вивчення етнічної історії укра- їнського народу в середній та вищій школі [19, c. 1–5]. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 38 У 1997–2000 рр. відділ етнології, очолюваний В. Бараном, працював над науково-дослідною роботою «До- слідження етнічної історії українсько- го народу та науково-методичне за- безпечення вивчення її в середній та вищій школі». Головним об’єктом до- сліджень була проблема вивчення ет- ногенезу та етнічної історії українсь- кого народу в рамках програми Інсти- туту українознавства «Україна-Етнос» на підставі широкого комплексу даних історії, археології, антропології, па- леодемографії, етнопсихології. Метою науково-дослідної роботи було створення науково-обґрун- тованої концепції етногенезу україн- ців, висвітлення вузлових питань ет- нічної історії українського народу. Співробітники відділу етнології твер- до переконані, що повноцінний розви- ток сучасного українознавства немож- ливий без вирішення проблеми етно- генези та етнічної історії українського народу. Постійний інтерес науковців, політичних діячів, педагогів, студен- тів, журналістів до етнологічної про- блематики в системі українознавства є безперечним підтвердженням актуа- льності цих проблем. Саме тому проблема походжен- ня українського народу є надзвичай- но складною і багатоаспектною, адже українство формувалося на пе- ретині європейської, візантійської, середземноморської цивілізацій, от- же, Україна є унікальним регіоном слов’янських, германських, роман- ських, тюркських, семітських взає- мовпливів, а також тісних і неодно- значних взаємин православ’я з като- лицизмом, з ісламом та іудаїзмом. Впродовж сторіч український ет- нос перебував у польсько-литовський державі Речі Посполитій, Османській та Російській імперіях, у складі Авст- ро-Угорщини, а в новітню добу – у складі першої Чехословацької та дру- гої Польської республік, Радянського Союзу, Румунії, Угорщини тощо. Строкатість і різноплановість до- сліджень українознавчого спрямуван- ня, часто виконаних не професійно, тільки підтверджує той факт, що стру- ктурна перебудова описової етногра- фії в аналітичну українську етнологію відбувається дуже повільно. Звичайно, далася в знаки надмірна заідеологізо- ваність та заполітезованість україно- знавчої та етнологічної наукової про- блематики, ідеологічно зумовлений суб’єктивізм, який дуже довго панував у галузі наукового тлумачення україн- ців як своєрідної етнічної групи серед кола східнослов’янських народів, при- звели до циркулювання етнологічних міфів про українців як «зрусифікова- них поляків», або ж «полонізованих росіян» [20, c. 3–5]. Протягом 1997 р. продовжувало- ся опрацювання етнологічної пробле- матики науково-дослідної роботи, і було зокрема здійснене комплексне наукове осмислення механізмів тво- рення українського етносу, специфіки етногенезу українського народу, а та- кож висвітлення історичних, соціаль- них, демографічних, психологічних передумов формування української нації, зроблено значний внесок у створення цілісної концепції похо- дження українського народу та впер- ше традиційні питання української ет- нології досліджувались як у синхро- нному так і діахронному аспектах. Основним завданням наукових досліджень відділу етнології у 1997 році було висвітлення етногенетичної проблематики з урахуванням даних широкого комплексу етногенетичних дисциплін – археології, історії, антро- пології, лінгвістики, фольклористики, демографії та етнопсихології, дослі- дження вузлових проблем стародав- ньої історії України; вивчення проце- сів зародження, формування і розвит- ку українського ментального типу; ро- зробка методологічної стратегії етно- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 39 психологічних досліджень національ- ної самосвідомості. Вирішення поставлених завдань вимагало від співробітників відділу ет- нології ґрунтовної розробки джерель- ної бази, дослідження проблем етноку- льтурного, соціально-еконо-мічного, суспільно-політичного розвитку старо- давніх суспільств, нових упереджень, поєднання наукових підходів з тради- ційними, постановки й вирішення ба- гатьох конкретно-історичних проблем. Такий підхід дає змогу комплексного вивчення етногенезу і етнічної історії українського народу. У межах основного напрямку нау- ково-дослідної роботи у відділі етноло- гії розроблялися такі наукові теми: «Пе- редісторія та найдавніший період фор- мування українського етносу», «Етно- генез і ранні етапи історії слов’ян- українців», «Демографічні процеси най- давніших етапів слов’ян-українців», «Етнічна та національна самосвідомість українського народу», «Українська мен- тальність» [20, c. 5–12]. У 1998 р. відділ етнології під ке- рівництвом В. Барана продовжував досліджувати етнічну історію україн- ського народу та забезпечувати її нау- ково-методичне вивчення в середній та вищій школі. Одержані результати за своєю новизною та актуальністю дають ключ до розуміння можливості осягнення найважливіших етногене- тичних процесів на території України, закономірностей вивчення надзвичай- но складної і багатоаспектної пробле- ми походження українського народу, усвідомлення найголовніших етапів формування національної ідеї, етніч- ної та національної самосвідомості. Загальновідомо, що оцінка су- часності, передбачення майбутнього передусім базується на міцному фун- даменті наукового пізнання і розумін- ня минулого, а це можливо лише за умови, коли історичний процес буде відображено правдиво в усьому його багатстві, розмаїтті, складності та протиріччях. Насамперед, йдеться про визна- чення пріоритетної тематики з огляду на наявність численних лакун, а також про необхідність нових підходів до багатьох неадекватно описаних про- блем; про стимулювання альтернатив- них розробок; про співвідносність із світовими науковими та методологіч- ними критеріями і відповідну змага- льність; про включення у світову ку- льтуру та наукову комунікацію; про сприяння новаторським публікаціям та методикам [21, c. 1–15]. Важливим підсумком багаторіч- них практичних і теоретичних студій В. Барана стала праця «Давні слов’яни», що з’явилася у 1998 р. як третій том багатотомної (15 т.) праці «Україна крізь віки». У ній на основі археологічних, лінгвістичних, істори- чних джерел розглядаються питання походження та давньої історії слов’ян. Тематично третій том продовжує до- слідження проблем етнокультурного розвитку населення України піднятих в попередніх томах. Центральною проблемою тому, який охоплює період І - початку ІІ тис. н.е. є походження українського народу та визначення місця території України в тому етнічному просторі, де прохо- дили процеси формування індоєвро- пейських, праслов’янських і, зокрема, слов’янських етнокультурних утво- рень. Вченим доведено, що у півден- ній частині лісової та усій лісостепо- вій зонах України з рубежу ер най- більш яскраво проявилася матеріальна культура слов’янських племінних груп, є також слов’янська гідро- і то- понімія. Цим визначається слов’ян- ська прабатьківщина [22, c. 5–10]. Картографування слов’янських поселень і могильників раннього се- редньовіччя показало, що у V ст. н.е. за даними дотеперішніх досліджень слов’яни займали територію від вер- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 40 хів’їв Вісли, Західного Бугу, Дністра, і Прута на південному заході до верхів- ців Десни, Псла і Сіверського Дінця на північному сході. Це корінна тери- торія слов’ян, звідки почалося їх роз- селення на північний схід у верхів’я Дону та Волги і на південь – у Поду- нав’я та на Балкани. Особливого розвитку воно на- брало в епоху Великого переселення народів VІ – VII ст. н.е. У монографії вперше розкриваються історичне зна- чення великого слов’янського розсе- лення. Воно полягає В тому, що різні слов’янські групи, займаючи нові ре- гіони, поглинаючи чужі різноетичні субстрати, самі перетворювались у нові слов’янські етноси. Ця історична закономірність відноситься до всіх слов’ян: південних, західних і північ- но-східних. Слов’янське населення, що залишилось на своїй корінній те- риторії, отримало стосовно відселен- ців свій культурно-мовний статус і та- кож стало окремим етносом. На основі археологічних карт та типологічних схем, наведених в робо- ті, В. Баран стверджує, що симбіоз склавінів та антів, названих так візан- тійськими істориками VІ ст., на Дніпрі та на Дністрі, став ембріоном україн- ського народу. Крім того, склавіни у Подунав’ї склали один із компонентів предків морав’ян, словаків і чехів, а анти на Балканах взяли участь у фор- муванні болгарського, сербського, хо- рватського те. інших етносів. Предка- ми білорусів та росіян стало те насе- лення Верхнього Подніпровця, яке за- йняло області, раніше заселені балта- ми та угро-фінами, поступово погли- наючи їх [22, c. 18–134]. Значне місце в роботі займають питання етнокультурного розвитку В період Києво-Руської держави. Києво- Руська держава, очолена князями ди- настії Рюриковичів, менше ніж на од- не століття об'єднала в політичному відношенні східнослов'янські племінні союзи і ряд угро-фінських та інших неслов’нських племен. Але навіть в період найвищого піднесення центра- лізованої влади за Володимира Свято- го та Ярослава Мудрого, не припиня- лись процеси становлення окремих етнічних груп. В умовах Київської Русі не були знівельовані міжетнічні відмінності південно-західної та північно-східної племінних груп. Вони збереглися у мовній, культурній, а в часи роздріб- нення – у політичній сферах. Станов- лення єдиної давньоруської народнос- ті, на чому наполягають деякі дослід- ники, зокрема російські, і деякі украї- нські як П.Толочко, М.Котляр тощо, не відбулося. Розгром Київської Русі монголо-татарами у середині XIII ст. лише змінив історичні умови, посилив процеси визрівання східно- слов’янських народів, білоруського, російського та українського, що заве- ршились дещо пізніше. За цю працю В. Баран отримав свою другу Держав- ну премію України в галузі науки і те- хніки за 2001 рік [22, c. 136–164]. Характеризуючи основні наукові результати, які були отримані у відділі етнології під керівництвом В. Барана у 1999 році, треба зазначити, що про- блема етнічної історії та походження українського народу є однією з най- більш складних, заплутаних і навіть викривлених серед багатьох україно- знавчих проблем. Проте, самобут- ність. цілісність і суверенність україн- ського народу фундаментально обґру- нтовується археологічними, лінгвісти- чними, писемними джерелами. З огля- ду на це головними завданням науко- вих досліджень відділу етнології у 1999 р. було висвітлення проблеми україногенези з урахуванням даних широкого комплексу етногенетичних дисциплін – археології, історії, антро- пології, лінгвістики, фольклористики, демографії та етнопсихології. Все це вимагало від співробітни- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 41 ків відділу ґрунтовної розробки дже- рельної бази, нових теоретико- методологічних підходів, подолання стійких історіографічних упереджень, поєднання нетрадиційних наукових концепцій із загальновизнаними, по- становка і вирішення багатьох конк- ретно-історичних проблем, а також впровадження наукових здобутків у навчальний процес. Так результати досліджень відділу етнології широко використовувалися в навчальному процесі (на лекційних і семінарських заняттях зі студентами Київського університету імені Тараса Шевченка, Києво-Могилянської Академії, Ні- жинського державного педагогічного університету, на курсах після вузівсь- кої перепідготовки фахівців), вчени- ми-українознавцями надавалася квалі- фікована допомога працівникам освіти, викладачам вищих учбових закладів. Співробітниками відділу проводилася широка просвітницька робота – читан- ня лекцій та виступи у засобах масової інформації тощо [23, c. 1–17]. У першій половині 2000 р. спів- робітники відділу продовжували опрацьовувати широкий загал етноло- гічної проблематики по усім розділам науково-дослідної роботи «Дослі- дження етнічної історії українського народу та науково-методичне забезпе- чення вивчення її в середній та вищій школі». Так, В. Баран займався уточ- ненням головних питань етногенезу українців і слов’ян та узагальнював артефакти, виявлені під час археологі- чних експедицій, що стосуються етно- генезу українців та ранньої історії слов’ян і висвітлив їх у колективній монографії «Давня історія України. Т. 3» (К., 2000); Л. Залізняк досліджував вузлові проблеми етнічної історії українського народу та оприлюднив результати досліджень у низці статей («Про історичні витоки українського народу», «Про лехітськх пращурів ро- сіян та давньоруську народність» та ін.); Т. Воропаєва вивчала етнопсихо- логічні характеристики та головні етапи етнопсихогенези українського народу; О. Гудим-Левкович дослі- джував палеодемографічні проблеми українців; С. Конча аналізував осно- вні концепції проблеми походження індоєвропейців. Всі співробітники відділу були активно задіяні в навчальному проце- сі читання лекцій, проведення семі- нарів, круглих столів на факультеті підвищення кваліфікації Інституту українознавства, на курсах підви- щення кваліфікації вітчизняних педа- гогічних кадрів з українознавства, та для студентів і населення з етнологі- чної та українознавчої проблематики. Зокрема, В. Баран прочитав курс лекцій у Львівському національному університеті імені Івана Франка на тему «Походження українського на- роду» [24, c. 1–6]. З вересня 2000 р. розпочався но- вий етап діяльності Інституту україно- знавства, коли він вийшов із підпоряд- кування КНУ імені Тараса Шевченка і здобув статус самостійної науково- дослідної інституції – Науково- дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки (Постанова КМУ № 1003 «Про утворення Науко- во-дослідного інституту українознавст- ва» від 21.06.2000 р.) [25, c. 73–74]. Ця реорганізація мала суттєвий вплив і на наукову діяльність відділу етнології. Спочатку, майже всю осінь і початок зими, йшов процес реформу- вання, кадрового оновлення й віднов- лення наукового потенціалу відділу. Врешті-решт, відділ почав функціону- вати під керівництвом В. Барана у та- кому складі: Р. Терпиловський – про- відний науковий співробітник, доктор історичних наук, Я. Баран – старший науковий співробітник, кандидат істо- ричних наук., Ю. Фігурний – науко- вий співробітник, кандидат історич- них наук, О. Чирков – науковий спів- ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 42 робітник [26, c. 97]. Як зазначав В. Баран у своїй статті, присвяченій відділу етнології у зв’язку з 10-річчям діяльності НДІУ МОН України, створення відділу ет- нології було зумовлене потребами ро- звитку українознавства як наукової та навчальної дисципліни і необхідністю підготовки кадрів українознавців се- редньої й вищої кваліфікації – знавців давньої і середньовічної історії та ку- льтури українського народу. Основний науковий напрямок відділу – етногенез та етнічна історія українського народу на підставі широ- кого комплексу даних історії, археоло- гії, лінгвістики, антропології, географії, демографії та інших наук. Головна про- блема наукових досліджень – це похо- дження слов’ян та давня історія украї- нського народу, його витоки, матеріа- льна та духовна культура давніх слов’ян-предків українського народу, виникнення та історичне значення Ки- ївської держави Русі-України. Щодо визначальної мети досліджень то це, насамперед, створення науково обґру- нтованої концепції етногенезу україн- ців, висвітлення вузлових питань етні- чної історії України, відтворення осно- вних етапів формування та розвитку українського етносу, впровадження на- укових розробок з питань етнології в систему національної освіти та в суспі- льну практику. Відділ спрямовує свої зусилля передусім на вивчення та наукове ви- світлення проблем етногенезу і ран- ньої історії слов’янства, процесів дер- жавотворення, витоків українського козацтва, пошук історичних коренів українського народу, визначення міс- ця давніх слов’ян – предків українців та українського народу в середньовіч- ній Європі. Відділ безпосередньо бере участь в розробці наукової концепції українознавства, підготовці програм з українознавства для середніх та ви- щих навчальних закладів. Співробіт- никами відділу підготовлені наукові монографії та навчальні посібники. Зокрема, співробітники відділу взяли участь у підготовці фундаментальних праць «Українці», «Етнос та етнічна історія населення Українських Кар- пат», «Історія української культури» тощо [27, с. 97–100]. В. Баран у співавторстві з Я. Бараном підготував до друку моно- графічне дослідження «Походження українського народу (історико- археологічний пошук)». Разом з тим працівники відділу займалися підго- товкою та перепідготовкою кадрів українознавців, проводили фахові ар- хеологічні, історичні, етнографічні та демографічні дослідження, спрямовані на дослідження етногенезу українсь- кого народу. Наукові працівники відділу щорі- чно проводили археологічні експедиції по дослідженню пам’яток, що належа- ли давньому населенню України, зок- рема давнім слов’янам – предкам укра- їнського народу. Так, останнє десяти- ліття ІІ тисячоліття (90-ті роки XX ст.) В. Баран очолював археологічну екс- педицію по дослідженню давнього Га- лича, на основі матеріалів, здобутих експедицією, було реконструйовано та музеїфіковано літописну «Галичину могилу», саме тут виявлено поховання засновника Галича княжої доби. В 2001–2003 рр. відділ етнології під керівництвом В. Барана працював над плановою інститутською науково – дослідною роботою «Дослідження етнічної історії українського народу та науково – методичне забезпечення ви- вчення її в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах України». Ви- значальним об’єктом дослідження відділу етнології був український на- род. Предметно наукові дослідження відділу були зосередженні на таких центральних питаннях: 1) походження українського народу; 2) етнічної істо- рії українського народу; 3) сучасного ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 43 та можливого майбутнього етнічного розвитку українського народу. Голо- вною метою науково – дослідної ро- боти відділу етнології у 2001 р. було наступне: по-перше – поглиблення на- укових знань про формування та етні- чний розвиток українського народу; по-друге – поліпшення науково – ме- тодичного забезпечення вивчення ет- нічної історії українців у середній та вищій школі. Співробітники відділу працювали з широким колом найрізноманітніших джерел: археологічними, історичними (літописними) статистичними, соціо- лінгвістичними, етнографічними то- що. Вченими – українознавцями було опрацьовано десятки наукових праць, що безпосередньо стосуються форму- вання й розвитку українського етносу. Вони також застосовували різномані- тні методи наукових досліджень, в за- лежності від потреби конкретних фа- хових розвідок [28, с. 1–3]. В 2002 році відділ етнології про- довжував активно досліджувати етні- чну історію українського народу та забезпечувати її науково – методичне вивчення в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах України. Важли- вість науково – дослідної роботи від- ділу полягала у концептуальному фо- рмуванні цілісної історичної, етнічної та національної свідомості громадян України, а також у розширенні джере- льної бази українознавства та у подо- ланні негативних масових стереотипів щодо українців [29, с. 1–8]. В 2002 році побачила світ моно- графія В. Барана і Я. Барана «Похо- дження українського народу». Ця пра- ця присвячена складній проблемі по- ходження українського та інших схід- нослов’янських народів. На основі аналізу археологічних матеріалів та використання писемних, лінгвістич- них та інших джерел в ній розкрива- ються процеси становлення слов’ян- ських народів. Особливу увагу в нау- ковому виданні приділено розвитку ет- нокультурних та етносоціальних про- цесів у період Києво-Руської держави, подається критика концепції т. зв. «да- вньоруської народності» [30, с. 4]. Автори простежили розвиток слов’янських етнокультурних груп на території України протягом всього І тис. н. е. від венедів до літописних племен. Це дозволяє вченим розділити слов’янський період в історії України на три хронологічні етапи. Перший етап доцільно було б назвати пра- слов’янсько-венедським. Він визнача- ється у хронологічних рамках І–ІV ст. н. е і відповідає римському періоду в історії Європи. Другий етап займає хронологічні рамки V–VІІ ст. У ньому закріплюється поділ венедів на три окремі групи: венедів, антів і склавінів. Третій етап в історії давніх слов’ян да- тується VIII–Х ст. Він позначається утвердженням їхньої самоназви в істо- ричній літературі [30, с. 270–277]. У своїй фундаментальній, акаде- мічній праці автори фахово проаналі- зували етнокультурні процеси в пері- од Києво-Руської держави та прийшли до таких висновків: 1) не існувало т.зв. «давньоруської народності»; 2) після розпаду Київської Русі форму- ється низка культурно-економічних центрів (Полоцьк на Двіні, Володимир- на-Клязьмі, Київ та Галич у Дніпрово- Дністровському межиріччі), що допо- магали збереженню етномовних та ет- нокультурних традицій, джерела яких сягають раннього середньовіччя. Вони і стають рушійними силами тих проце- сів, що лежать в основі утворення трьох східнослов’янських народів – бі- лоруського, російського та українсько- го, витоки яких сягають доби великого переселення народів [30, с. 379–380]. Протягом 2003 р. співробітники відділу цілеспрямовано вивчали етні- чну історію українського народу та забезпечували її наукове-методичне опанування в середній та вищій школі. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 44 Окрім дослідження засадничих теоре- тико-методологічних питань, вчені- українознавці продовжували вирішу- вати і нагальні практичні проблеми згідно їх наукової тематики. Так, В. Баран продовжував розкопки сере- дньовічного городища біля с. Крилос Івано-Франківської області; Р. Терпи- ловський очолював Лівобережну ар- хеологічну експедицію, що здійсню- вали рятувальні роботи на пам’ятках різних епох на території Чернігівської та Сумської областей [31, с. 1–11]. В кінці грудня 2003 р. в керівни- цтві відділу етнології відбулися суттє- ві зміни, В. Баран полишив посаду за- відувача відділу, а на його місце з 2 січня 2004 року наказом директора НДІУ МОН України П. Кононенка був призначений кандидат історичних на- ук Ю. Фігурний [16, с. 65]. Разом з тим, В. Баран залишився працювати у складі відділу на посаді провідного наукового співробітника. Тому варто вкотре наголосити на над- звичайно важливій ролі В. Барана як виваженого колеги, мудрого вченого та досвідченого керівника-адміні- стратора. Володимир Данилович і на- разі продовжує ділитися своїм досві- дом, знаннями, спогадами про свою наукову, науково-експедиційну й нау- ково-організаційну діяльність, та по- зитивно впливати на науковий потен- ціал відділу української етнології. Крім того, В. Баран знову очолив ро- боту над науково-дослідною темою «Україна й українство в етнокультур- них процесах світу» (2015–2017 рр.). Отже, завдячуючи подвижниць- кій і цілеспрямованій науково- дослідницькій та науково-органі- заційній діяльності В. Барана на поса- ді керівника відділу етнології, його науковими співробітниками було комплексно проаналізовано найваж- ливіші процеси народотворення, етні- чної історії, етнокультурного розвитку українського народу. В результаті фа- хової аналітичної роботи, що стала пі- дсумком багаторічних досліджень, оприлюднених у наукових монографі- ях, статтях, повідомленнях та інших працях (звітах, планах, положеннях, обґрунтуваннях, технічних завданнях тощо). Таким чином, проаналізовано ва- гомий внесок знаного археолога, ет- нолога, історика В. Барана у станов- лення і діяльність відділу української етнології Інституту українознавства у 1994 – 2003 рр. У результаті наукової та науково-організаційної роботи співробітників відділу етнології під керівництвом В. Барана на основі ар- хеологічних, лінгвістичних, історич- них та етнологічних джерел була об- ґрунтована гіпотеза про цілість і суве- ренність українського народу, україн- ської нації, його героїчне минуле і до- стойне місце серед широкого загалу європейських народів; науково аргу- ментована критика найбільш реакцій- них спроб нищення українського на- роду, його історії, культури, свідомос- ті та самобутності, колоніальних й ім- перських рецидивів; окреслена чітка схема етнокультурного розвитку пра- українців та українців, а також наро- дів суміжних територій, виходячи з нових польових археологічних матері- алів і переоцінки деяких писемних джерел, якими оперують прихильники майже споконвічної східно- слов’янської етнічної єдності і дав- ньоруської народності, та, зрештою, фахово обґрунтована ранньосередньо- вічна концепція походження українсь- кого народу з середини І тис. н. е., ко- ли слов’янська належність археологі- чних культур, пам’ятки яких покри- вають велику частину Східної і Центральної Європи, доведена писем- ними джерелами. Отже, фахово охарактеризувавши наукову діяльність відділу етнології очолюваного В. Бараном у 1994-2003 рр., ми прийшли до таких наукових ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 45 висновків: 1) під успішним керівницт- вом В. Барана за ці роки відбулося становлення та стабілізація як науко- вого складу співробітників підрозділу, так і розширення проблематики дослі- дницької роботи; 2) реорганізація і становлення НДІУ МОН України, за- вдячуючи досвідченому адміністру- ванню В.Барана, не стали на заваді поступовому відновленню наукового потенціалу відділу та його етнологіч- них студій; 3) публікація в 2002 р. ва- жливої монографії В. Барана і Я. Ба- рана «Походження українського наро- ду», що стала наслідком багаторічних досліджень проблеми етногенезу слов’ян і українців вкотре засвідчила, що вчені-українознавці, співробітники відділу етнології у своїй праці не тіль- ки сприяють поглибленню наукових знань про походження, зародження та етнічний розвиток українського наро- ду, а й активно впливають на поліп- шення науково-методичного забезпе- чення вивчення етногенезу українців у середній та вищій школі; 4) співробіт- ники відділу свої теоретичні напрацю- вання успішно поєднували з практич- ними методами (пошукові археологіч- ні експедиції), особливо це стосується В. Барана, який десять років керував експедицією по дослідженню давньо- го Галича – столиці Галицько- Волинської держави. ЛІТЕРАТУРА 1. Абашина Н.С. Проблема етногенезу словян і походження українського народу в пра- цях В.Д. Барана. // Збірник наукових праць ННДІУ. – 2013. – Т. ХХХІ. – С. 38–58. 2. Кононенко П.П. Від археології до українознавства. Володимиру Даниловичу Барану – 85 років. // Збірник наукових праць ННДІУ. – 2013. – Т. ХХХІ. – С. 8–12. 3. Кононенко П.П. Поклик душі – відродження історичної правди // Збірник наукових праць НДІУ. – 2007. – Т. ХV. – С. 6–11. 4. Конча С. У пошуках джерел (до 75-річчя Володимира Барана) // Українознавство – 2002. Календар-щорічник. – К., 2001. – С. 224–228. 5. Крушельницька Л. До 75-річчя Володимира Даниловича Барана // Українознавство. – 2001. – Число 1. – С. 160–162. 6. Лєбєдєва О.В. Концепція етногенезу українців у монографії В.Д. Барана і Я.В. Барана «Походження українського народу» // Збірник наукових праць НДІУ. – 2007. – Т. ХV. – С. 45–49. 7. Фігурний Ю.С. Взаємозвязок поколінь. Володимир Баран – невтомний дослідник праісторії України. // Збірник наукових праць ННДІУ. – 2013. – Т. ХХХІ. – С. 13–37. 8. Фігурний Ю.С., Ярошинський О.Б. Володимир Баран – видатний український учений (до 80-річчя з дня народження) // Збірник наукових праць НДІУ. – 2007. – Т. ХV. – С. 12–44. 9. Фігурний Ю.С., Ярошинський О.Б. Світочі українознавства: Монографія. – К., 2008. – 146 с. 10. Чирков О.А. Представлення наукового доробку Володимира Барана у Вікіпедії та інших веб-ресурсах українською мовою. // Збірник наукових праць ННДІУ. – 2013. – Т. ХХХІ. – С. 59–87. 11. Тиводар М.П. Етнологія. – Ужгород, 1998. – 576 с. 12. Радянська енциклопедія історії України. – К., 1970. – Т. 2. – С. 123. 13. Фігурний Ю.С. Етнологія // Україна-Етнос. Науковий понятійно-термінологічний слов- ник-довідник з етнологічних та дотичних до них проблем українознавства. – К., 2006. – С. 87–88. 14. Інститут українознавства Київського Національного Університету імені Тараса Шев- ченка: Довідник до 5-річчя Інституту 1992 – 1997 рр. – К., 1997. – 122 с. 15. Положення про відділ етнології Інституту українознавства. // Архів відділу українсь- кої етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–13. 16. Фігурний Ю.С. Фаховий аналіз проблеми походження українців і професійне вивчення українських етнічних, націєтворчих і державотворчих процесів вченими відді- лу української етнології ННДІУ МОН України в кінці ХХ – на початку ХХІ століть. – К.: ННДІУ, 2011. – 142 с. ВИДАТНІ НАУКОВЦІ ТА ІНЖЕНЕРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ № 3 2017 46 17. Фігурний Ю. С. Дослідження відділом української етнології НДІУ МОН України в 1992 – 2006 рр. етнічної історії українського народу та етнонаціонального державотворчого процесу. – К., 2007. – 56 с. 18. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за І-ІІІ квартал 1994 р. // Архів відділу української етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–6. 19. Обґрунтування програми дослідження відділу етнології. // Архів відділу української етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–5. 20. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за 1997 р. // Архів відділу україн- ської етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–16. 21. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за 1998 рік. // Архів відділу украї- нської етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–15. 22. Баран В.Д. Давні слов’яни. Україна крізь віки. – К., 1998. – 336 с. 23. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за 1999 рік. // Архів відділу украї- нської етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–17. 24. План роботи [відділу етнології] на 2000 рік. // Архів відділу української етнології НДІУ МОН України. – Машинопис. – С. 1–6. 25. Науково-дослідний інститут українознавства. Київ: Довідник до 10-річчя діяльності. – К., 2002. – 156 с. 26. Науково-дослідний інститут українознавства: Довідник до 10-річчя діяльності. – К., 2001. – 132 с. 27. Баран В. Відділ етнології // Науково-дослідний інститут українознавства: Довідник до 10-річчя діяльності. – К., 2001. – С. 97–100. 28. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за 2001 р. // Архів відділу української етнології НДІУ МОН України. – Комп’ютерний набір. – С. 1–3. 29. Звіт про науково-дослідну роботу відділу етнології за 2002 р. // Архів відділу україн- ської етнології НДІУ МОН України. – Комп’ютерний набір. – С. 1–8. 30. Баран В.Д., Баран Я.В. Походження українського народу. – К., 2002. – 406 с. 31. Звіт про роботу НДЦ «Відділ етнології» за 2003 р. // Архів відділу української етно- логії НДІУ МОН України. – Комп’ютерний набір. – С. 1–11. Фигурный Ю.С. Вклад профессора В. Барана в научную деятельность от- дела этнологии Института украиноведения. В статье проанализирован весомый вклад известного археолога, этнолога, историка В. Барана в становление и деятель- ность отдела украинской этнологии Института украиноведения в 1994 - 2003 гг. Установлено, что благодаря научно-исследовательской и научно-организационной работе ученого отдел украинской этнологии стал одним из ведущих научных под- разделений института. Ключевые слова: Украина, Украинцы, В. Баран, отдел украинской этнологии, украинский этногенез, этнокультурные процессы. Fihurnyi Y.S. Contribution of professor V. Baran to the scientific activity of the ethnology department of Institute of ukrainian studies. The article analyzes the significant contribution renowned archaeologist, ethnologist and historian V. Baran in the formation and activity of the department Ukrainian Ethnology Institute of Ukrainian Studies in 1994 - 2003 rr. It was found that through scientific research, scientific and organizational work of the scientist-Ukrainian department of Ukrainian ethnology became one of the leading scientific divisions of the institute. Keywords: Ukraine, Ukrainian, V. Baran, Department of Ukrainian ethnology, Ukrainian ethnogenesis, ethnocultural processes.

Внесок професора В. Барана у наукову діяльність відділу етнології Інституту українознавства

Institution

Ähnliche Einträge