Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій

Стаття присвячена аналізу діяльності та уточнення долі колекцій військово-історичних установ у 1930-х роках на території України. В ній зібрано в єдину хронологію військово-історичні факти щодо долі військово-історичних пам'яток, які зберігалися в деяких музейних інституціях, в тому числі на ем...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Машталір, В.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК 2018
Schriftenreihe:	Питання історії науки і техніки
Schlagworte:	Пам'ятки історії та культури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163558
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій / В.В. Машталір // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 54-60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163558
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1635582025-02-09T17:07:32Z Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій The functioning of the 1930s military-historical institutions on the territory of Ukraine and the fate of their military-museum collections Функционирование военно-исторических учреждений на территории Украины в 1930-х годах и судьбы их военно-музейных коллекций Машталір, В.В. Пам'ятки історії та культури Стаття присвячена аналізу діяльності та уточнення долі колекцій військово-історичних установ у 1930-х роках на території України. В ній зібрано в єдину хронологію військово-історичні факти щодо долі військово-історичних пам'яток, які зберігалися в деяких музейних інституціях, в тому числі на еміграції. Автором проаналізовано тогочасні керівні документи щодо підпорядкування військових музеїв протягом досліджуваного періоду та зроблено відповідні аналітичні висновки, що підкріплені історичними фактами та документами. The article is devoted to the analysis of activity and clarification of the fate of collections of militaryhistorical institutions in the 1930s on the territory of Ukraine. In the article the militaryhistorical facts concerning the fate of military-historical monuments, which were kept in some museum institutions, including emigration, were collected in a single chronology. The author analyzed the relevant guideline documents on the subordination of military museums during the research period and made corresponding analytical conclusions supported by historical facts and documents. Статья посвящена анализу деятельности и уточнения судьбы коллекций военно-исторических учреждений в 1930-х годах на территории Украины. В ней собраны в единую хронологию военно-исторические факты о судьбе военно-исторических памятников, которые хранились в некоторых музейных учреждениях, в том числе в эмиграции. Автором проанализированы тогдашние руководящие документы по подчинение военных музеев в течение исследуемого периода и сделаны соответствующие аналитические выводы, подкрепленные историческими фактами и документами. 2018 Article Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій / В.В. Машталір // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 54-60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2077-9496 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163558 069:355(477) “1930/1945” uk Питання історії науки і техніки application/pdf Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пам'ятки історії та культури Пам'ятки історії та культури
spellingShingle	Пам'ятки історії та культури Пам'ятки історії та культури Машталір, В.В. Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій Питання історії науки і техніки
description	Стаття присвячена аналізу діяльності та уточнення долі колекцій військово-історичних установ у 1930-х роках на території України. В ній зібрано в єдину хронологію військово-історичні факти щодо долі військово-історичних пам'яток, які зберігалися в деяких музейних інституціях, в тому числі на еміграції. Автором проаналізовано тогочасні керівні документи щодо підпорядкування військових музеїв протягом досліджуваного періоду та зроблено відповідні аналітичні висновки, що підкріплені історичними фактами та документами.
format	Article
author	Машталір, В.В.
author_facet	Машталір, В.В.
author_sort	Машталір, В.В.
title	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
title_short	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
title_full	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
title_fullStr	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
title_full_unstemmed	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
title_sort	функціонування військово-історичних установ на території україни у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій
publisher	Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК
publishDate	2018
topic_facet	Пам'ятки історії та культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163558
citation_txt	Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій / В.В. Машталір // Питання історії науки і техніки. — 2018. — № 3. — С. 54-60. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Питання історії науки і техніки
work_keys_str_mv	AT maštalírvv funkcíonuvannâvíjsʹkovoístoričnihustanovnateritorííukraíniu1930hrokahtadolâíhvíjsʹkovomuzejnihkolekcíj AT maštalírvv thefunctioningofthe1930smilitaryhistoricalinstitutionsontheterritoryofukraineandthefateoftheirmilitarymuseumcollections AT maštalírvv funkcionirovanievoennoistoričeskihučreždenijnaterritoriiukrainyv1930hgodahisudʹbyihvoennomuzejnyhkollekcij
first_indexed	2025-11-28T09:46:56Z
last_indexed	2025-11-28T09:46:56Z
_version_	1850026987695898624
fulltext	ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 53 УДК 069:355(477) “1930/1945” ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ІСТОРИЧНИХ УСТАНОВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У 1930-Х РОКАХ ТА ДОЛЯ ЇХ ВІЙСЬКОВО-МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЙ Машталір В.В., канд. іст. наук (Генеральний штаб Збройних Сил України) Стаття присвячена аналізу діяльності та уточнення долі колекцій військово- історичних установ у 1930-х роках на території України. В ній зібрано в єдину хроно- логію військово-історичні факти щодо долі військово-історичних пам’яток, які збері- галися в деяких музейних інституціях, в тому числі на еміграції. Автором проаналізо- вано тогочасні керівні документи щодо підпорядкування військових музеїв протягом досліджуваного періоду та зроблено відповідні аналітичні висновки, що підкріплені історичними фактами та документами. Ключові слова: експонат, експедиція, військово-історичний музей. “Збирання просто, без постулату наукового значення в сучасній науковій системі тих речей, що їх будуть збирати,призведе до … музейної халтури,розрахованої тільки на обдурювання мас та на прибутки з цього” В. Дубровський [1, С. 21-22]. Нестабільність політичної влади до 1930-х років знівелювала роботу військово-історичних установ на тери- торії України. В даний період змінився напрямок діяльності військових музеїв та кадрова політики щодо останніх. Пере- міни нерозривно були пов’язані із зага- льною зміною суспільного життя, з пос- туповим посиленням системи надзви- чайних заходів виховання людини на принципово нових ідеологічних установ- ках. Твердий ідеологічний диктат з боку партійної й державної влади серйозно позначився на змісті всіх напрямків ро- боти українських військових музеїв. У 1925 році Державний плановий комітет і Державний плановий комітет УРСР прийняли рішення про перепід- порядкування всіх музеїв системи На- укового комітету Українського голов- ного управління професійної освіти Українському головному управлінню науковими установами при Народному комісаріаті освіти УРСР, зусилля якого в другій половині 20-х років спрямову- валося на впорядкування музейної ме- режі, її централізації. Промовистим свідченням того, як координувалася музейна робота в Україні, став перший Всеросійський музейний з’ їзд, що відбувся грудневи- ми днями 1930 році в Москві. Його учасниками були також делегати від України. В рішеннях з’ їзду підкреслю- валося, що всі музеї країни повинні приступити до оформлення експозицій з широким показом “соціалістичних перетворень на основі марксистсько- ленінської методології, сприяти фор- муванню у трудящих марксистсько- ленінського світогляду”. Рішення з’ їзду спричинили реор- ганізацію експозицій музеїв у рамках всієї країни. Як наслідок, в підвалах опинилися унікальні пам’ятки архео- логії, побуту, середньовічної зброї, ка- ртини, скульптури, рукописи, карти та ін. Чимало з них були “списані” або знищені. Натомість у вітринах з’явилися особисті речі більшовиків, їх спогади, червоні плакати, прапори та інші агітки. Такий сумний стан речей був зумовлений і тим, що внаслідок ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 54 кадрових чисток більшість музейних співробітників були малоосвіченими і не могли оцінити значення ні нумізма- тичної колекції древнього періоду, ні рукопису XVII століття, ні картини Рє- піна. Крім того, внаслідок пертурбації музеїв за рішенням уряду України чи- мало цінних пам’яток було передано до центральних музеїв. До 1940 року в Україні працювало близько 140 музеїв – історичних, істо- рико-краєзнавчих, мистецьких, меморі- альних [2, С. 82-26]. Окремо, як різно- вид історичних музеїв, військово- історичні музеї в той час не виділялися, однак система підпорядкування війсь- кових музеїв в 30-ті роки була інша. Дослідження військових музей- них утворень радянської доби в Украї- ні є необхідним засобом для відтво- рення історії військово-музейної спра- ви в українській науковій історіографії та подальшого формування й розвитку державної музейної мережі в сучасних політико-економічних умовах. Саме тому тема цього дослідження стала сьогодні актуальною. До робіт з теоретичного осмис- лення діяльності військово-музейної мережі 1930-х років минулого століття можливо віднести дисертаційне дослі- дження Александрової Н.В. “Російські військові музеї в першій третині XX століття (з історії організації та діяль- ності)” [3]. Проте, в роботі зосередже- на увага лише на петербурзькому та московському сегменті військово- історичних музеїв. Яскраве та детальне дослідження розвитку музейної справи в Україні починаючи з 1920-і років проведено доктором історичним наук Маньковсь- кою Р.В. у дисертаційні роботі “Му- зейна справа в Україні: теоретичні, практичні та антропологічні виміри іс- торичного досвіду (1920-і рр. – поча- ток ХХІ ст.)” [4]. Однак, науковцем окрема увага щодо розвитку військово- го музейництва не приділялася. До числа авторів, які аналізували у своїх працях досвід діяльності окре- мих військових музеїв, можна віднести М.Остоженського [5, С. 375-379], М.Якушина [6, С. 34-38], К.Василенко [7, С. 77-83] та інших. Більшість робіт було присвячено діяльності Центрального музею Чер- воної Армії. Це пояснювалося тим, що вже в ті часи вказаний музей неофіцій- но стали виділяти як головний війсь- ковий музей. Слід зазначити, що зву- ження вивчення радянської військово- музейної мережі до рамок дослідження досвіду діяльності військово-музейних установ на території України, не сприяло виходу в світ узагальнюю- чих праць історичного характеру. Дослідники обмежувалися, як прави- ло, окремими публікаціями в періо- дичних виданнях і написанням путі- вників по музеях. А питання стосов- но дослідження військово-історичних музеїв, що функціонували в той час на території України, взагалі не ви- вчалося. Радянські дослідники уваги даній темі не приділяли. В цілому, дослідження з історії української військово-музейної справи порівняно рідкісні. На наш погляд, причинами неуваги вчених є, перш за все, специфіка військових музеїв – ві- домчі заклади військового відомства, що стоять нібито осторонь від культу- рного і наукового життя країни. Однак існують розробки фундаментальних питань музеєзнавства, які дозволяють працювати над різними аспектами вій- ськово-музейної справи України. Досі цьому питанню не приділялося достат- ньої уваги і тому в українській історіо- графії знайти наукові праці в цьому напрямі дуже складно. Зазначене свід- чить, що узагальненої комплексної на- укової праці стосовно дослідження ді- яльності військових музеїв в Україні в 30-ті роки XX століття на сьогодні українська історіографія не має. Починаючи з 1920 року Народним комісаріатом освіти і Народним комі- саріатом у військових справах були зроблені спільні зусилля щодо право- вого забезпечення діяльності військо- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 55 во-музейної мережі Радянської Респу- бліки. Результатом став наказ Револю- ційної військової Ради Республіки і Народного комісаріату освіти № 2456 від 30 жовтня 1921 року, який законо- давчо закріпив передачу всіх військо- вих музеїв армії і флоту у підпорядку- вання військової секції Народного ко- місаріату освіти. Це означало, що в правовому відношенні військові музеї стали підпорядковувалися цивільному відомству – Народному комісаріату освіти. Вперше за всю історію свого іс- нування військові музеї перейшли у під- порядкування цивільного відомства і знаходилися там до 1931 року. Профіль військових музеїв тоді був надзвичайно різноманітний: військово-історичні, вій- ськово-технічні, природничо-наукові та інші [8, С. 245-253]. Що стосується збереження старих, дореволюційних військових музеїв, то тут радянська влада демонструвала пе- вну вибірковість. Музеї, колекції яких певною мірою відповідали запитам но- вої ідеології, піддавалися реорганізації та продовжували функціонувати, а реш- та – підлягала ліквідації. Одночасно з розформуванням певної кількості війсь- кових музеїв здійснювався процес ство- рення і відкриття нових музеїв. Першим офіційним правовим до- кументом, що регулював діяльність радянської військово-музейної мережі, був наказ Революційної військової Ра- ди СРСР від 13 квітня 1930 року № 85 “Про впорядкування військово- музейної справи в РСЧА і реорганізації музеїв РСЧА”. Він послужив відправ- ною точкою процесу переходу війсь- кових музеїв з Народного комісаріату освіти в Народний комісаріат з війсь- кових і морських справ. Важливим документом, який в подальшому визначив правові засади функціонування військових музеїв, став наказ Революційної військової Ра- ди СРСР від 13 лютого 1931 року № 29 “Про введення в дію Положення про порядок керівництва музейною спра- вою в РСЧА”. Він законодавчо закрі- пив передачу військових музеїв з На- родного комісаріату освіти в Народний комісаріат з військових і морських справ і керівництво військовими музе- ями з боку єдиного органу – відділу агітації і пропаганди Політичного управління РСЧА [8, С. 142-148]. З метою створення принципово нової військово-музейної мережі Ра- дянської Республіки урядом були утворені відповідні органи в структу- рах Народного комісаріату освіти і На- родного комісаріату у військових справах. Вони взяти на себе відповіда- льність за долю військових музеїв. Провідну роль серед українських військово-історичних установ у зазна- чений період відігравав Музей війсь- ково-історичних пам’яток Наукового Товариства імені Шевченка (далі – НТШ) у Львові, який сучасні дослід- ники називають Музеєм визвольних змагань. Як окрема інституція цей му- зей існував лише протягом 1937-1939 років. Проте, процес формування його колекції та становлення самого музею мають значно довшу історію [9]. З 1920 року вона поповнилася матеріа- лами доби визвольних змагань. Усі ці військово-історичні пам’ятки поряд з іншими у 30-ті роки зберігалися та ек- спонувалися “Культурно-історичним музеєм” НТШ, який знаходився на вул. Чарнецького, 24б [10, С. 33]. Поповнення музею матеріалами з історії визвольних змагань продовжу- валося протягом всього періоду 30-х років, що привело до виділення їх в окремий комплекс пам’яток воєнної іс- торії та утворення в 1936 році при Ку- льтурно-історичному музеї окремого відділу військово-історичних пам’яток. Відділ воєнної історії у складі Культу- рно-історичного музею НТШ, який із 1927 року очолював відомий вчений- археолог Я.Пастернак, був створений у 1936 році. Упорядкуванням матеріалів займався доктор Б.Гнатевич при підт- римці товариства “Молода громада”, в якому об’єдналися ветерани Українсь- кої Галицької армії та армії УНР, а та- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 56 кож видавництво “Червона калина”, засноване провідними діячами Україн- ського Січового стрілецтва. Відділ спершу розміщувався у двох кімнатах, його матеріали розпові- дали про історію Галичини австрійсь- кої доби, національно-визвольні зма- гання 1918-1920 років, а з травня 1937 року він діяв як окремий Музей істо- рично-воєнних пам’яток НТШ. Таке рішення ініціювали члени Товариства “Молода Громада”, що були ветерана- ми Української Галицької армії та ар- мії УНР і присвятили визвольній боро- тьбі частину свого життя [11, С. 35]. Виділення окремого відділу при Музеї НТШ стало першим кроком під час створення Музею історично-воєнних пам’яток. Рішення про створення но- вого Музею прийнято 12 травня 1937 року на засіданні Відділу НТШ. Новий музей НТШ заснували три сторони: Наукове Товариство імені Шевченка, Товариство “Молода Громада” і Укра- їнське товариство допомоги інвалідам (УКТОДІ) [12, С. 425-442]. Приміщен- ня для музею було надане УКТОДІ у їхньому домі на вул. Потоцького, 48. Для його розбудови було обрано музейну управу на чолі з професором І. Крип’якевичем та створено комісію для організації наукових досліджень, куратором у ній працював науковий секретар комісії з історії України НТШ О.Пріцак, а управителем став історик І.Карпинець. Уже в травні 1938 року експозиція музею займала шість кімнат у приміщенні Українського товариства допомоги інвалідам Першої світової війни, фонди музею нараховували 3 524 одиниць. До складу експонатів входили особисті речі провідників на- ціонально-визвольного руху за незале- жність України С.Петлюри, Є.Коно- вальця, A.Мельника, Р.Дашкевича та інших, а також нагороди та військові реліквії Українських Січових стрільців та Української Галицької армії, худож- ні полотна І.Труша, Ю.Перфецького, І.Іванця, П.Холодного [13, С. 128-133]. Основним документом діяльності музею був Правильник, затверджений 13 квітня 1938 року, який визначав головне завдання музею – збирати та зберігати усі пам’ятки, що належать до Історії Українського Війська [10, С. 35]. Основною темою музею була історія українського війська. У фор- муванні колекції ще з кінця ХІХ сто- ліття брали участь голова НТШ М.Грушевський, видатні його діячі І.Франко, О.Барвінський, бібліотекар Товариства О.Назарієв. На утримання музею власні кошти жертвували відомі науковці О.Антонович, І.Крип’якевич, О.Пріцак, В.Левицький, B.Трембіцький, а також низка українських товариств та органі- зацій [11, С. 36-37]. Наприкінці вересня 1939 року, тобто уже через тиждень після вхо- дження Червоної армії до Львова, було закрито унікальний заклад – Музей іс- торично-воєнних пам’яток Наукового товариства ім. Шевченка: з причини, як стверджували екзекутори, «націона- лістичного змісту його збірки» [14, С. 21-27.]. Частина речей з метою їх збе- реження за ініціативою Управи музею НТШ була передана його жертводав- цям. Ще частина була нелегально відп- равлена до Музею визвольної боротьби України у Празі. Архівна частина збір- ки перейшла до Центрального архівно- го управління НКВС. Колекції решти предметів у 1940 році були відправлені до фондів Львівського історичного му- зею, а в 1944 році – до окремих фондо- вих груп [15, С. 43-49]. Радянська влада, припинивши ді- яльність НТШ, ліквідувала і всі його музейні фонди. У доповідній записці члени спеціальної групи ЦК КП(б)У рекомендували: Музей українського війська закрити як націоналістичний. Тривалий час унікальна колекція вва- жалась знищеною, однак у 1995 році співробітники Львівського історичного музею віднайшли у закритих за радян- ських часів фондах частину збірки; але ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 57 збережена 351 од. зб. становить лише десяту частину втраченого [16, С. 17]. У травні 1945 році спіткала неща- слива доля і військово-історичні пам’ятки, які зберігалися на еміграції в Українському історичному кабінеті (Чехословаччина). Це супроводжува- лося вступом Червоної Армії в Прагу. За розпорядженням Л.Берії, в місто бу- ло направлено відомих архівістів з Мо- скви, Києва, Львова, які вели перего- вори з урядом Чехословаччини про пе- редачу і вивезенні матеріалів Україн- ського історичного кабінету в Центра- льний історичний архів м. Києва як “… дар Чехословаччини Українській Ака- демії Наук в знак вдячності і щирої дружби чеського і українського наро- дів…” [17, С. 23]. У жовтні 1945 року товарний ва- гон з матеріалами Українського істо- ричного кабінету був відправлений до Києва. А колекції Музею визвольної боротьби України (Прага, Чехословач- чина) вагою понад 10 тонн було доста- влено до Києва аж восени 1958 року. Ініціатором цих передач був директор Центрального архіву кіно та фото до- кументів Г.С.Пшеничний. Перші пос- туплення науково-технічно обробляли- ся в Центральному державному істо- ричному архіві, а ті, що надходили в 1958 році, оброблялися в Центрально- му державному архіві вищих органів влади та управління м. Києва. Тут на основі цих документів було сформова- но 173 фонди і 7 232 справи з 1918- 1944 років [18, С. 4-10]. З музейних предметів, привезених з Праги до Києва, слід назвати війсь- кові ордени, медалі, нагрудні значки, головні убори, шеврони, прапори, зра- зки печаток різних емігрантських ін- ституцій. Виходячи вже з документації Національного музею історії України, ці колекції надійшли спочатку до Центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУ), а вже в 1962 році були передані до Київського істо- ричного музею. Як стверджує дослід- ник Л.Лозенко, частина цих матеріалів, в тому числі прапори УНР з різних військових частин, на основі актів від 31 березня і 4 квітня 1962 року було знищено як такі, що не «малі історич- ного и наукового значення» [17, С. 23]. З великою ймовірністю можливо припустити, що експонати у кількості 30 одиниць, які в 1962 році були пере- дані з ЦДІАУ в Державний історичний музей, бути не тільки з колекції Музею визвольної боротьби України, а також із Українського історичного кабінету при Міністерстві зовнішньої політики Чехословаччини в Празі [18, С. 4-10]. В той же час, певна частина су- часної української території знаходи- лися під владою австро-угорської мо- нархії та буржуазно-поміщицької Польщі, Румунії і Чехословаччини. Пі- сля возз’єднання західноукраїнських земель з основною частиною України в складі СРСР Рада народних комісарів від 8 травня 1940 року своєю постано- вою визначила завдання щодо ство- рення на даних територіях широкої мережі музейних закладів, які б пропа- гували “радянський спосіб життя”. І ця робота виявилася також до- сить продуктивною, оскільки в довоєн- ний період у системі Народного коміса- ріату освіти УРСР було створено ще 22 музеї ідеологічного ґатунку. В західні області України прибуло 230 музейних фахівців, які організовували курси по вивченню досвіду радянських музеїв, періодично проводили наради-семінари музейних працівників тощо. Воднораз за активного керівництва партійних і радянських органів створювалися му- зейні експозиції, які прославляли перс- пективи соціалістичного ладу серед найширших верств населення. З метою розширення заходів що- до політизації військових музеїв, в то- му числі на західноукраїнських землях, у військово-музейних колах активно обговорювалася ідея створення Єдино- го військового музею, навколо якого організаційно була б об’єднана вся військово-музейна мережа. Ініціатора- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 58 ми даного проекту були керівництво Центрального музею Червоної Армії і фахівці агітаційно-пропагандистського відділу політичного управління РСЧА. Однак ідея створення Єдиного війсь- кового музею на практиці свого вті- лення не знайшла. Причинами цього стали дії опозиції, перш за все, в особі керівництва Артилерійського історич- ного музею, відсутність єдності погля- дів музейної громадськості на його змістовну частину, а так само недоста- тня фінансова зацікавленість з боку ві- дповідних органів у створенні матеріа- льної бази музею [8, С. 487-492]. Прагнення органів державного і військового управління до об’єднання існуючих військових музеїв, створення на їх базі єдиного військового музею, здатного стати лідером військово- музейної мережі, який задавали б век- тор її розвитку, стало певною характе- рною особливістю їх діяльності по створенню та вдосконаленню органі- заційної структури військово-музейної мережі в розглянутий період. Військовими музеями стали орга- нізовуватися пересувні виставки з най- різноманітнішою тематикою, які пря- мували у війська. Їх основними цілями було роз’яснення особовому складу суті подій, що відбувалися в країні і за кордоном, ознайомлення з основними віхами біографій видатних полковод- ців Громадянської війни, виховання військовослужбовців на новостворених традиціях Червоних Армії і Флоту. Для підсилення обізнаності сто- совно зміни напрямку та пріоритетнос- ті у роботі військових музеїв наведемо відомості, що Центральний музей Чер- воної Армії в період з 1926 по 1933 ро- ків організував наступні виставки: “Громадянська війна і Червона Армія”, “Бойовий шлях 1-ї Кінної Армії”, “Плакат і листівка Громадянської вій- ни”, “Революційна і бойова робота М.В.Фрунзе”, “X років закінчення Громадянської війни”, “Плани нової інтервенції проти СРСР“, “XIII років РСЧА”, “ Інтернаціональні частини РСЧА”, “РСЧА на сторожі СРСР”. Друга світова війна завдала стра- шних збитків історико-культурній спа- дщині України, чимало пам’яток якої були знищені або вивезені до Німеч- чини, Румунії, а також Росії. Доля ж інших невідома і залишається тільки сподіватися, що вивчення історичних документів, нещодавно відкритих фо- ндів в архівосховищах колишніх країн СРСР та соціалістичного табору прол- лє світло і на ці темні сторінки історії. Проте ні в кого не виникає сумнівів, що напад фашистської Німеччини означав початок нової смуги лихоліть і для військово-музейні мережі. Але це зовсім інше дослідження. Отже, з 1930-х років військово- історичні музеї все більше перетворю- валися на пропагандистські заклади, ча- сто-густо ліквідуючи автентичні експо- зиції військової історії українського на- роду. В досліджуваний період військові музеї переживали процес перепідпоряд- кування, який звісно протікав із зміною специфіки і профілю їх існування. На переконання автора статті, пряма зале- жність музеїв від органів політосвіти знівелювала усталені традиції та зумов- лювала зменшення повноцінної науко- вої роботи, яка проводилася працівни- ками музейних інституцій. Зауважимо, що всі напрямки дія- льності військових музеїв відчували значний ідеологічний диктат. Держава і комуністична партія визначали їх цілі і завдання, зміст музейних фондів та експозицій, давали рекомендації щодо висвітлення тої або іншої події вітчиз- няної військової історії, здійснювали цензуру друкованих видань, що приз- водило до поверхневого і тенденційно- го вивчення історичних явищ і предме- тів, сковувало зусилля з пошуку нових форм і методів роботи. Незважаючи на обмеженість та відсутність інформації щодо діяльності військово-історичних інституцій в Україні у вибраний період автором закладено певний фундамент для подальшої роботи. ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 59 ЛІТЕРАТУРА 1. Дубровський В. Чергові завдання сучасного музейного будівництва на Вкраїні / В. Дубровський // Український музей. Збірник перший. - К., 1927. - С. 21-22. 2. Чадаєва К.Ю. Розвиток музейної справи в Україні в 1920-1930 роки / К.Ю.Чадаєва // Матеріали шостих Сумцовських читань: Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г.С.Сковороди, 14 квітня 2000 р. Х.: [Видавництво ХДАДТУ], 2000. С. 82-26. 3. Александрова Н.В. Российские военные музеи в первой трети XX века (из ис- тории организации и деятельности). Дис … канд. ист. наук. Москва. 1997. 245 c. 4. Маньковською Р.В. Музейна справа в Україні: теоретичні, практичні та антро- пологічні виміри історичного досвіду (1920-і рр. – початок ХХІ ст.). // Автореферат на здобуття наукового ступеня д.і.н. Переяслав-Хмельницький, 2017. 21 с. 5. Остоженский Н. Музей «Жизнь Красных Армии и Флота» // Военное дело. 1920. № 12. С. 375-379. 6. Якушин Н. Музей РККА // Военный вестник. 1926. № 35. С. 34-38. 7. Василенко К. Решения съезда музейных работников в действии (об опыте Ар- тиллерийского исторического музея) // Советский музей. 1935. № 1. С. 77-83. 8. Кузнецов А.М. Военные музеи и их роль в культурно-просветительной работе с во- еннослужащими: 1918-1991 гг. Дис. ... докт. ист. наук: 07.00.02. Москва, 2009. 535 с. 9. Петрик Н.Р. Військово-історичні пам’ятки у збірках музеїв Львова першої по- ловини XX ст. / Н.Р.Петрик/ Lviv Polytechnic National University Institutional Repository// Електронний ресурс: http://ena.lp.edu.ua. 10. Бойко В., Коваль Л. Становлення та основні віхи Музею військово-історичних пам’яток // Наукові записки / Львівський історичний музей. Вип. 5. Л., 1996. С. 33. 11. Коваль Л. Історична довідка про фундаторів та жертвувателів Музею історич- но-воєнних пам’яток НТШ у Львові // Наукові записки / Львівський історичний музей. Вип. VI. Ч. І. Львів, 1997. С. 35. 12. Petrus J. T. MuzeaLwowskie (1823–1939) // Sztuka kresów wschodnich. – T. II: Materiały sesjinau kowej. Kraków, maj 1995. Kraków, 1996. S. 425-442. 13. Маньковська Р.В. З історії музейної справи України: принципи експозиційно- го показу музейних збірок в 20-ті рр. ХХ ст. // Краєзнавство. 1999. № 1-4. С. 128-133. 14. Маньковська Р.В. Розвиток музейної справи в Україні // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст. К., 2004. С. 21-27. 15. Кентій А.В. Фонд “Український музей у Празі” ЦДА ГО України як складова “Празького Архіву” / А.В.Кентій // Архіви України. 2000. № 1-3. С. 43-49. 16. Маньковська Р.В. Музейна справа в Україні: теоретичні, практичні та антро- пологічні виміри історичного досвіду (1920-і рр. – початок ХХІ ст.). // Автореферат на здобуття наукового ступеня д.і.н. Переяслав-Хмельницький, 2017. 21 с. 17. Лозенко Л. Празький український архів: історія і сьогодення // Архіви Украї- ни. 1994. Ч.1-6. С. 23. 18. Иванова О.В., Гаврилюк Е.А., Орлик М.Ю. Исследования знамени украинско- го запорожского полка из собрания национального музея истории Украины. Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції. м. Київ ... / редкол.: В.Г.Чернець (голова) та ін. К.: НАКККіМ, 2016. – 240 с. Машталир В.В. Функционирование военно-исторических учреждений на территории Украины в 1930-х годах и судьбы их военно-музейных коллекций. Статья посвящена анализу деятельности и уточнения судьбы коллекций военно- исторических учреждений в 1930-х годах на территории Украины. В ней собраны в единую хронологию военно-исторические факты о судьбе военно-исторических па- ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ ПИТАННЯ ІСТОРІІ НАУКИ І ТЕХНІКИ 2018 № 3 60 мятников, которые хранились в некоторых музейных учреждениях, в том числе в эмиграции. Автором проанализированы тогдашние руководящие документы по под- чинение военных музеев в течение исследуемого периода и сделаны соответствующие аналитические выводы, подкрепленные историческими фактами и документами. Ключевые слова: экспонат, экспедиция, военно-исторический музей. Mashtalir V.V. The functioning of the 1930s military-historical institutions on the territory of Ukraine and the fate of their military -museum collections. The article is de- voted to the analysis of activity and clarification of the fate of collections of military- historical institutions in the 1930s on the territory of Ukraine. In the article the military- historical facts concerning the fate of military-historical monuments, which were kept in some museum institutions, including emigration, were collected in a single chronology. The author analyzed the relevant guideline documents on the subordination of military museums during the research period and made corresponding analytical conclusions supported by his- torical facts and documents. Key words: exhibit, expedition, military-historical museum. УДК069.5:638.11(1-4) ТЕХНІЧНІ ПРИЛАДИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ШТУЧНОЇ ВОЩИНИ Дем’яненко Н.Д. (Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав») У статті висвітлюються питання винайдення технічних пристроїв для вигото- влення штучної вощини в кінці ХІХ на початку ХХ ст. Розглядається фондова колекція ручних валець для виготовлення вощини національного історко-етнографічного запо- відника «Переяслав». Описано технічні особливості роботи гладких та гравірувальних валець. Висвітлено процеси добування чистого воску. Ключові слова: стільники, віск, штучна вощина, лист вощини, пресування, вальці гладкі, вальці гравірувальні. Продукція бджільництва? вигото- влена в Україні? з кожним роком зміц- нює свої позиції на світовому ринку. На сьогоднішній день наша держава знаходиться у трійці найбільших сві- тових експортерів цих продуктів. Та- ких здобутків пасічники України в останні роки досягли завдяки вдоско- наленому веденню бджільництва, впровадженню прогресивних техноло- гій і високій технічній продуктивності пасічникування, застосуванню лікар- ських препаратів для лікування і підт- римки бджолиної сім’ ї, правильному виготовленню штучної вощини, яка є основою бджолиного гнізда. Штучна вощина – тонка воскова пластина, із видавленими шестикутни- ками, які є основою бджолиних стіль- ників. Після навощування рамки з во- щиною додають у вулик і бджолам значно легше відбудовувати стільники. Застосування штучної вощини у прак- тичній діяльності має ряд переваг у порівнянні з природними стільника- ми. Завдяки рамкам із штучною во- щиною, бджоли відбудовують стіль- ники значно швидше, при цьому мен- ше витрачають енергії, яка є раціона- льнішою для продуктивної діяльності бджоли. Комірки штучної вощини мають товстішу основу, тому зменшу- ється кількість трутневих комірок, що

Функціонування військово-історичних установ на території України у 1930-х роках та доля їх військово-музейних колекцій

Institution

Ähnliche Einträge