Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)

Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015.– №1–12; 2016.– №1–11; 2017.– №1, 6–12.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2018
Назва видання:	Слово і Час
Теми:	Написане лишається
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163600
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець) // Слово і Час. — 2018. — № 1. — С. 78-87. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163600
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1636002025-02-09T23:52:43Z Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець) Volodymyr and Rosalia Vynnychenkos: Family Correspondence (1921—1949) (compiled and commented by Nadiya Myronets) Написане лишається Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015.– №1–12; 2016.– №1–11; 2017.– №1, 6–12. 2018 Article Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець) // Слово і Час. — 2018. — № 1. — С. 78-87. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163600 uk Слово і Час application/pdf Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Написане лишається Написане лишається
spellingShingle	Написане лишається Написане лишається Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець) Слово і Час
description	Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015.– №1–12; 2016.– №1–11; 2017.– №1, 6–12.
format	Article
title	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)
title_short	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)
title_full	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)
title_fullStr	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)
title_full_unstemmed	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)
title_sort	володимир та розалія винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі надії миронець)
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Написане лишається
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163600
citation_txt	Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець) // Слово і Час. — 2018. — № 1. — С. 78-87. — укp.
series	Слово і Час
first_indexed	2025-12-01T22:05:06Z
last_indexed	2025-12-01T22:05:06Z
_version_	1850345217342832640
fulltext	Слово і Час. 2018 • №178 ВОЛОДИМИР ТА РОЗАЛІЯ ВИННИЧЕНКИ: РОДИННЕ ЛИСТУВАННЯ (1921– 1949 РОКИ)1 № 407 Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу [Париж – Мужен] [19 жовтня 1937] Paris le 19-X. Мій Ясний, в нашій головній справі ще нічого нового немає. Візьму на увагу твою рекоменд[ацію]: піду на уступку, якщо вони запропонують щось певне. Але від них нічого нема, а нагадувати їм – це значить зкладати зброю. Я бачу, що наняти наш будинок не так дуже легко за бажану нам суму. Це робить мене більш гнучкою, ніж впочатку. Якщо вони нічого іншого не мають – вони з’являться або з прийняттям моєї ціни, або з пропозицією певною. А поки що я роблю багато заходів. Навіть маю на увазі людину, котр[ій] зможу доручити шукати наймачів на випадок, коли вони до мого виїзду не з’являться, чого я не припускаю. Ти не забудеш відповісти, чи згожуєшся на переробки. Моя голова повна цим болючим питанням. Коли б вже воно добре та швидко розв’язалось! Вчора бачила Бабеток. Вони дуже милі, ну “восхітітельни” просто. Я відтала, зігрілась, і зникло те почування, що, крім J[eanne], нікого тут в нас немає. Ми пішли разом на виставку, а ввечері я в них вечеряла. Було мені зроблено докір, що не приїхала просто до них. Ірен гарненька, схудла, не така бурна, як в нас. Звичайно, всі наши розмови крутилися коло Закутку. Тобі міліони ніжних привітів і прохання теж приїхати до Пар[ижа]. Я сказала, що якщо ми пришлемо “un billet de mille”1, ти приїдеш. Exposition, звичайно, грандіозна. Бачили маленьку частину, але дуже інтересно. Вчора був вхід 3 fr. А в мене є право на вхід за 6 fr. Це мій резерв. Піду, не знаю коли, бо мушу сидіти вдень дома – чекати на наймачів. Болить голова, але це нічого! Ан[нет] дала цікаву книжку. Чекаю прибуття рукопису. Я гадаю, що призначу Миколі в нас2. У мене є стіл і 3 стільці J[eanne]. Чи вдоволений ти перекладом? Сподіваюсь, що так. Що то ти робиш, мій Любий? Чи добре тобі? Чи не перепрацьовуєшся? Напиши, що ви з Павлинкою зробили?3 Чи швидко минають твої дні? Мої летять, і я з деяким страхом думаю, що все робиться занадто помалу. Але все буде чудово! Все. І скоро я зможу повернутись до свого спокою, до свого щастя. Пригортаюсь до тебе серцем. Твоя Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015.– №1–12; 2016.– №1–11; 2017.– №1, 6–12. лишається аписанеН 79Слово і Час. 2018 • №1 № 408 Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу [Париж – Мужен] [20 жовтня 1937] Paris, le 20-X. Мій єдиний! Одержала твого чудового, довгого листа, а пізніше прийшов і рукопис. Чому ж, тілько, немає укр[аїнського] тексту. Я читаю, але це не вирішує справи. Чи ти забув укласти в пакет, чи не закінчив додатків? Сподіваюся, що завтра одержу решту (укр[аїнський] текст). Коли прочитала в листі твойому твоє вирішення і мені лишатись, поки не досягнемо мети, то мені зробилося страшнувато. Але потім зрозуміла всю необхідність такого твого вирішення. Як це мені не трудно, але це – треба. Бо ніхто не може так віддатись нашій справі, як ми самі. І я вже тут. Так, моя Любов, треба. Якщо буде невмоготу, то ти приїдеш. Правда, мій? Ми будемо скромненько жити тут, нічого зайвого не витрачаючи. Це – мрія!.. Гадаю все ж таки, що цього не прийдеться робити, бо на мої оповістки вже є реакція. Люди приходять, а це вже багато. Нічого ще певного немає, тому не розписую в подробицях. Сижу в хаті від 2 до 6-ої. Хай ідуть, дивляться, наймають. Скажу Ірені про купівлю, але гадаю, що це не вийде з батьком Roger. В Р.О.Р. не дала, бо за 15 днів у всіх їхніх конторах коштує 65 fr. А їх в мене немає, та й краще я за ці гроші в газетах оповіщу. Правда ж? Звернулася до agences, але не вірю в їхню енергію. Вірю й знаю, що з будинком справимося. Наймемо напевно. А ці дурники прийдуть, і буде пізно. Бюрократи паршиві! Чого тягнуть! Всі твої уваги щодо перекладу будуть зроблені. Трудновато буде переписувати, бо почерк досить трудний, не те що твій. Але й це обійдеться. Що ж до А[ndré] J[ide], то я довідаюсь, де він тепер, хоч це й не легко. Знайду! Сьогодні Іrine обіцяла прийти в будинок. Чекаю на неї. Хай подивиться. Може, щось і поможе. Страшенно хочу, щоб ти розважався. Не скапцаній, будь ласка. Гроші будуть. Бо ми вже перейшли період іспиту. Тепер нам не страшно й міліони мати, не зіпсуємось! Як чудесно мати в собі таке багатство, як конкордизм! Все освітлюється, очищається, стає глибоким, ясним, радісним. Коли дуже тужно або непокійно мені, я засвічую свій внутрішній ліхтар, і все стає на своє урочисте місце. Спасибі тобі за це!! Mon cher Kirilitch, je suis chez vous. C’est joli comme tout. Je suis amoureuse de votre maison. Si je pouvais, je l’aurais louée et achetée aussitôt. Irene1. Ми тільки що підвечиркнули яблошним чаєм. Я прошу І[rеne] одіслати листа, а сама чекаю на евентуальних мешканців. Будь здоровий, мій Ясний. Будь бадьорий і певний в успіху!! Всім своїм серцем горнуся до тебе, Твоя № 409 Володимир Кирилович – Розалії Яківні [Мужен, Закуток – Париж] [20 жовтня 1937] 20-Х-37 Моя дитинко, одержав твою Carte d’identité і зараз же іду в Mougins. Те, що ти вже до підсвідомчика вдаєшся і замовляєш добре себе почування в усякій ситуації, свідчить, що наша ситуація погана і що з будинком не йдеться. Сумно, але що ж робити? Ти мені нічого не пишеш, які ти заходи робиш, які маєш робити, які вигляди маєш, які перешкоди помічаєш, – ти робиш помилку, голубонько, не хотячи мене турбувати. Я більше турбуюсь, нічого від тебе в цій справі не маючи, бо малюю собі становище гіршим, ніж воно, може, є в дійсности. Пиши щиро й сміливо все. Може, я чимсь у пригоді стану. Слово і Час. 2018 • №180 Кохонько! Зроби таку вставку. В місці, де говориться: “Наука ще не встановила вік людства”, зроби або виноску (3 х), або вставку такого змісту: “Одні вчені рахують його сотнями тисяч років, інші мільйонами, ще інші десятками мільйонів. Недавно біля Пекіну відкопано череп людини. Антропологи дають йому мільйони й мільйони років існування”. Потім скрізь у рукопису й перекладі повикреслюй “сотні” мільйонів, лиши тільки “мільйони” або “millіons et millіons”. Мені робить увагу Мар[атрай] щодо цього. Має до певної міри рацію. Але мене збив отой самий “пекінець”. Ну, треба поспішати в Мужен. Посилаю тобі листа до A. Gide’a1. Я тобі вчора приписав, щоб робити дві копії. Так і зроби, голубонько. Ти вже, мабуть, дала до переписки 1-шу частину? Мабуть, завтра дістану від Мар[атрая] і другу. Нічого, Кохонько, все буде добре, аби ми були з тобою та з конкордизмом. Решта – смішні дрібниці, які пнуться нас засмутити. Elle est belle. Ж[иття] для ж[иття], а життя – прекрасне! Голубонько, додай ще оці кільки рядків до того місця, де говориться про вік людства. х В кожному разі остаточну перемогу хвороби людства, гіпертрофованого еґоїстичного інстинкту над іншими силами, або іншими словами, перемогу патріархату над матріархатом і родовим устрієм людства, а значить, появу остаточно викінченої приватної власности [кілька слів залиті чорнильною плямою, позначаю трьома крапками. – Н. М.]… на кляси і т. д.… рахувати не більше як десятками тисяч років, а то й як де, то тільки тисячами. Здається, в тому місці був цей додаток. А то сама підбери йому місце краще. [Далі в архіві міститься написаний рукою В. Винниченка на блакитному аркуші паперу текст, який стосується умов найму будинку:] 1) Зобов’язання на письмі (в нотаря? чи досить на баю підписатись?) нічого іншої, крім культурної роботи в домі не провадити (бібліотека, лекції, концерти). Ніякої політики, ніяких політ[ичних] зібрань, демонстрацій, співів і т. д., а надто на улиці і в сквері. Навіть ніякого бюра депутата. 2) Застрахування на їхній кошт будинка від усяких ушкоджень (розгрому, руйнування часткового чи цілого) на політ[ичному] грунті, не виключаючи конфіскації будинку владою. Страхувати в англ[ійському] Ллойді2. Страховку внести за 3 роки вперед. Оцінка по курсу – тепер 250 т[исяч]. № 410 Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу [Париж – Мужен, “Закуток”] [20 жовтня 1937] Paris, 20-X Мій Люб! Одержала і укр[аїнський] текст зараз. Завтра почну перевіряти й дам зараз же в переписку. Спасибі, Любий! Постараюся все зробити добре. Тепер до наших справ тут: Брауншу ще не телефувала. Зроблю це значно пізніше, бо справа зі спадчиною взагалі довга, а вони ще не реалізували маєтности. Та й часу нема, та й грошей нема, щоб одягнутись трохи (черевики, капелюх). Будинок: оповістки мої дають результат. Хоч Пепіни товариши й не дали ще відповіді, але я почала енергійну акцію, щоб впевнитись, що треба ціну зменшити. І от яке моє вражіння: треба тримати ціну. Наймач знайдеться. Бо головне заперечення – це недосить буржуазне розположення кімнат: по ціні і розміру будинку кімнат замало. Але зате це дуже зручно для клубу, майстерні, тощо. Маю надію й навіть певність, що будинок найметься швидко. Не пишу тобі деталів, бо вони не важні. Сьогодні буду телефувати Пепі й балакатиму серйозно. Вони чекали від мене першого кроку, але я не така дурна, щоб його робити. Тепер Пепа написала J[eanne], що не розуміє мого поводження. Одже, я маю право тепер їй телефоніть. На Abbé-Groult нічого я не знайшла підходящого. Гадаю, що це дурниці. Видко, що 81Слово і Час. 2018 • №1 їм кортить мати наш будинок, але дешевше. Якби йшла справа за тисячу, то, може, я б пішла на згоду, але й то чи варто. Я бачила багато апартаментів. Те, що гарне, завжди дороге. Зрівнюючи ціни, констатую, що наша ціна є цілком resonable1. От! Коли в тебе є якась ідея щодо реалізації будинку, щось нове, хоч я й не знаю що, то ти напиши. Мені б слід було мати трохи грошей, а то я дуже капцанію, й це не гарно для справи. Може, ти б мені прислав франків 200? Я взяла вже в Jeann’и 100, але більше в неї немає. А в Анети теж до початку місяця нічого не буде. Я дуже, аж занадто ощадна. Ти не бійся, що витрачатиму по-дурному! Перешукала скрізь і не знайшла адреси amie Marat-юшек! Напишу їм зараз і попрохаю їх прислати на всякій випадок. В мене теж є твій портрет. Навіть багато їх. Анета дала наші фото, і я щодня всі передивляюся, і моє бідне життя зразу збагачується. Так, мій, ми будемо довго-довго разом. Щоб до схочу, до повноти, до денця відчувати один одного. Як мені шкода, що мусів зняти виноград! І яка ж це тобі була робота! А чи досить ти їси, дитинко? Чи не виснажуєшся? Напиши свої меню. Як часто їздиш, чи ходиш до Каніва? [Зліва від основного тексту дописано:] Будь здоровий, світ мій ясний! Твоя № 411 Володимир Кирилович – Розалії Яківні [Мужен, Закуток – Париж] [21 жовтня 1937] Закуток. 21-Х-37 Моя рідна, твій лист од 19-Х вже трохи повніший щодо справи (А це ж особливо цікавить мене, бо чого ж ти поїхала до Парижу, бо що ж нас роз’єднує і тримає тебе так далеко від мене?). Розуміється, на маленьку уступку (ну, 1 т[исяча]) треба було б піти, коли б вони наступали. Але мені все ж таки здається, що тут річ не в ціні, а в тому, що “вони” наглядають щось інше, а нас тримають, як я й писав тобі, про запас. [Тут стоїть знак вставки (х) і зліва від тексту дописано:] А що кажуть з цього приводу Жанна та Пепа? І боюсь, що до запасу вони не звернуться. Ну, та побачимо. Це дуже добре, що ти когось знайшла, хто може і хоче займатись наймом, якщо тобі не вдасться. Молодця, що про це все подбала. Таким чином ти, може, з чистим сумлінням зможеш виїхати додому, зробивши все, що від тебе залежало. Але тобі ще треба зробити справу з перекладом. Насамперед, добре перевірити його. Було б найкраще, коли б хто-небудь по-фр[анцузьки] читав, а ти звіряла з українським текстом і зараз же вдвох робили поправки. Повторяю, загалом переклад мені подобається. Розуміться, це є “bon français”1. Так само іноді добре, що Мар[атрай] робив скорочення. Але не скрізь це добре, і часто треба повертати те, що він попропускав. А часом він зовсім (не зрозумівши, мабуть) не так переклав. Іноді є “отсєбятіна” (деяка нічого, деяка – неможлива, треба викинути). Я, розуміється, не міг поправляти сам. А другу частину і не продивився, тільки почав і дещо (в середині) проглянув. Але бачу, що й у цій (якщо ще не більше) є отих дефектів. Тому, голубонько, ще і ще прохаю тебе: перевір пильно-пильно по укр[аїнському] тексту його редакцію. (Шкода, що він не прислав нашого перекладу, лекше було б перевіряти). Не дочитав я другу частину, бо спішу вислати, та моє читання і не має великої ваги, все одно ж тобі треба перевіряти. Де лишити Маратюшини “звили” та “вольності”, де вони помагають, а де шкодять, це ти вже сама маєш рішати, цілком покладаюсь на тебе, на твоє розуміння. Слово і Час. 2018 • №182 Прикладаю чистий аркушик паперу з моїм підписом для листа А. Gide’ові. Миколу Ш[аповала] не клич у будинок, це викличе серед укр[аїнців] всякі перекручені чутки про “палаци” й т[аке] і[нше]. Краще десь у кав’ярні, на нейтральному грунті. Але рукопис ти йому даси тільки після того, як перевіриш переклад. І хай швидко прочитає та дасть відповідь. Я завтра вишлю тобі листа до нього, якого ти даси йому прочитати при побаченні. Нарешті, у нас іде дощ. Холодно і вогко стало. Капотіло всю ніч і січе весь день. Я готую рукопис для тебе і, як тільки закінчу, пішки піду до Канева. Біда з почтою: беруть за посилку як за листа (хоч би й на машинці писане). Може, в Rochevilli здам2, може, там якось інакше візьмуть (хоч і не маю великої надії). Дуже радий, що з Бабетками в тебе добре. Сердечно вітай їх од мене. Сподіваюся, що ти всі мої листи одержуєш, які я щодня пишу, і знаєш, що на переробки я згожуюсь або на інший компроміс і з зобов’язанням повернути в первісний стан, якщо ми будемо вимагати. Ну, сідаю за переклад з франц[узької] на укр[аїнську] деяких сторінок, які десь пропали. Всім єством моїм горнусь до тебе, ніжність моя. Твій № 412 Володимир Кирилович – Розалії Яківні [Канни – Париж] [21 жовтня 1937] Канів. 21-Х-37 Тільки що відіслав тобі рукопис перекладу. В’яви собі: в Rochevilli взяли… тільки 1 фр[анк] 60 с[антімів] (рекомендоване), а в Cannes – біля 7 фр[анків]. Одже, я виконав усі залежності й можу собі дозволити “пожуірувати” за 1 ф[ранк] 25 у кафущці посидіти, спочинути, бурмотіння Іванища послухати. Дитинко, коли скорочення Маратюшкина добрі, не порушують думки, – лишай їх, може це на краще. Не журись, голубонько, що з будинком не йдеться, “якось та буде”. Конкордизм у нас є. [Листівка. На її лицьовій стороні – фотографія форту з надрукованим підписом: CANNES – Ile Sainte-Marguerite – Entrée du fort1. На полях навколо фотографії рукою Винниченка дописано:] Купив собі Метерлінка2 “Devant Dieu”3. Ще не вгадаю, що він хоче казати. Може, буду тепер читати його: залеглості – одні (фізичні) спинені дощем, другі (інтел[ектуальні]) закінчені. Як же ти вирішила з impots зa ordures4? Може, вислати тобі грошей? Зверни увагу: в кінці Мар[атраєвого] рукопису є всі виноски! № 413 Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу [Париж – Мужен, “Закуток” ] [21 жовтня 1937] Paris, 21-X Мій Ніжний! Так ти на мене сердитий, що не пишу докладно, не подаю надій?!! Ти ж мене прохав не робити цього, написати, коли щось певне виясниться. А мені так хотілося тобі розповісти, які я маю перспективи. 1) Пепа. Ще нема порозуміння, але нема й одмови. Видко, що їм дуже хочется. Вичикують, щоб мати дешевше. 2) Вчора на оповістку: хтось шукає помешк[ання] для клюба. Подобається, шкода, що стюдіо не внизу, але це необхідна критика. Пан разів 5 обходив всі кімнати. Має прийти з іншим для вирішення. Нічого про темність не було зауважено. 3) Родина (батько має photo industriele1). Їм пасує будинок: Внизу – ательє, фотограф. В їдальні – кухня під лабораторію, а синя – бюро. Вся ж родина 83Слово і Час. 2018 • №1 помістиця на горі. Їм тілько треба буде кухоньку в лоджії. Чи ти згодишся? Бачили будинок мати, сестра та донька, що в захопленню. Має прийти папаша. 4) Родина з 3-х + бонна. Все подобається, але нема двох комунікуючих кімнат- спален. Дитина 10 мисяцев і мати хоче, щоб її кімната була поруч. Я пропонувала різні комбінації: чоловікові подобається дуже. Обіцяли прийти ще раз. Я не пишу про тих, що хочуть мати 5 спален, три сальони, гаражи й таке інше. Їх було багатенько. Одже, коли люди з’являються, значить, не так-то багато на ринку пропозицій. Слідующую оповістку дам, зазначивши, що можна зробити клюб. Тоді зникає питання гаражу та інших примхів приватних родин. Але, можливо, що й серед цих перспектив одна (а нам досить одної) здійсниться. Правда, мій Ясний? У мене не тілько нема безнадійности, а повна певність, що скоро все це “образується” щасливо. Мій день: прокидаюся ще темно. Засвічую лямпочку й читаю в ліжку. Коли напроти відчиняються віконниці – встаю й я, роблю ґімнастику, обливаюся холодною водою (душа не беру, бо дуже наливає в ванній кімнаті без завіси). Я влазю в ванну й миюся щіткою, а потім обливаюся з кастрюльки. Потім іду в справах. Agences мляво беруть location2, але й продаж не дуже-то добре роблять. Поки що тільки одна agence прислала двох глядачів – продаж та найом. З Ronchier я не балакала. Його синок мені відповів по телеф[ону], що вони займаються й продаж[ою] і location, але, на жаль, справи йдуть пагано etc. etc… Я звернулась до архитекта. Мені рекомендували як дуже енергійного по продажу, але це все маленькі засоби. Найкраще це – оповістки! І коли б давати їх більше, то результат давно був би добрий. Коштує це 35 fr. Не так і багато. Мені не хочеться, не чекаючи результатів, друкувати далі, але може й треба. В кожному разі, це зовсім не те, що весною. Видко, що справи кращують, але ніяких пропозицій купівельних немає. Ірен обіцяла сказати Rogu. Я обідаю, де прийдеться: часто вдома. Сьогодні я [сл. нрзб.] з Ірен. Все ті самі обличчя, ті самі навіть страви. Але це для мене дорого 5f 75! Зате ж я не буду вечеряти. З 2-гої години я вже знову дома аж до вечера. Часом така втомлена, шо вже о 7-ій хочу спати. Гарно, що ти мені порадив зразу написати ціну в оповістці; це багато спрощує справу. От і знов прийшов хтось. Це для архитектора та його родини. Здається, пасує, в кожнім разі патрон має теж прийти дивитись. –––––––– Я сижу в їдальні й пишу тобі за Жаніним столом. Світить лямпа висяча з мал[иновим] абажуром. В салоні стоїть старий somier3, покритий моєю клітчастою яркою матерією. Це все моє ложе (lit-cage4) – в моїй кімнаті вкрита Ж[аниною] шторою. Замісць ночного столика – валізка й на ній маленька червона лямпочка. Це все. В кухні трохи посуду, а в покої, в синій кімнаті, кухон[ний] стіл та шафка. Всі меблі на продаж, але покупців чогось немає. До Жанни дуже далеко, а вона не має ані часу, ані сил їздить сюди. Я написала, що мій приїзд був необхідний тому, що ніхто не може віддавати всієї своєї уваги цій нашій справі, крім нас двох! Якщо з будинком буде все рішено, я переїду на кілько день до Анети або до готелю. Це я побачу. Незалежність така чудова річ! Сьогодні Julietta прислала мені запрошення на обід і на штрапац. Я одмовилась. Не хочу я їхніх обідів, а гуляти не маю часу. Чи ти мною хоч тепер задоволений? Дуже мені шкода, що огорчила тебе. Але це не з моєї вини! Будь здоровий, мій прекрасний, рідний, єдиний! Elle est belle! Твоя, твоя, твоя! [Аркуші цього листа в архіві переплутані] Слово і Час. 2018 • №184 № 414 Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу [Париж – Мужен, “Закуток”] [22 жовтня 1937] Paris, le 22-X Дитинонько, тільки що був представник депутата й заявив, що вони будинок беруть! Затримка вийшла через те, що зносилися з депут[атом], який зараз є в Алжері. Але підписати можна буде тількі по приїзді його до Парижу: 6-7 днів. В понеділок буде принесено писану угоду: правлю ричну і завдаток. Чи ти задоволений?! Я прийняла цю звістку досить спокійно, бо певна, що й без них ми б наняли. Але й це добре, бо вже певно. Хотіли вони, щоб рахувалося зі слідуючого терму з січня, а я зробила уступку тим, що рахуватимем половину жовтневого терму. Це треба було по совісті зробити. Ти не невдоволений? Мені якось чудно, якось незвично, що не треба бігати по конторах, по оповістках. Але тепер треба газ провести, стіну полагодить (від Scud[der]), lavabos справить1, бо не витекає як слід вода, chauffage перевірити2. Багато справ по будинку, а ще ж літерат[ура]. Одже, ще з тиждень, напевно, прийдеться тут лишатись. Хочу все встигнути, щоб використати білета. Ти мені грошей не посилай: в понеділок вони будуть в мене. І швидко-швидко я зможу повернутися додому. І ще раз кажу тобі, що мій приїзд був необхідний! Без моєї твердости, моїх заходів ми б ніколи не мали цієї цифри. От!!! Щодо перекладу Mar[atraj’а], то він дуже гарний, дуже по-франц[узьки], але трохи заскладний, на мій смак. А тобі не здалося, що не дуже просто? Я ще не дала переписувати. Перевіряю з текстом. Мені це важко, бо часом по кілько разів мушу читати його переклад. Краще було б перевіряти удвох, але J[eanne] не може приїздить, а я прикута до хати. Але це нічого – все буде зроблено добре. Ти мені не написав, чи вже є 4-та частина в тебе. Дітонько, як стоїть справа з борошном? Обізвався млинар чи ні? Скілько жасмину вже зібрано, дуже мені цікаво! Прага не відповіла, але це ще нічого не значить: у них зараз багато тяжкого клопоту, але відповідь неодмінно буде, я знаю! Ти вибач, мій любий, що мої листи трохи непокійні: це через те, що я без тебе. Це ти мені бракуєш, а не енергія або щось інше. Я за тобою, як за сонцем рослина. Тягнуся і все зщулююся без твоєї присутности. І то я дивуюся, як тримаю себе в руках. Моє життя тут не веселе, вір мені. Воно досить суворе. Я хочу тільки одного – довести наши справи до доброго кінця тут і їхати до мого щастя. Піду на пошту з листом. Потелефоню Анеті. [Нерозб] напишу вже тепер неодмінно. Будь щасливе, моє щастя! Твоя. [Ліворуч від основного тексту дописано:] Спасибі за листи! Яке щастя їх читати!! № 415 Володимир Кирилович – Розалії Яківні [Мужен, Закуток – Париж] [22 жовтня 1937] Моя єдина, я трохи занепокоєний твоїм повідомленням, що прийшов тільки фр[анцузький] текст. Я послав разом обидва (під одною розпискою), ще мав багато суперечок з приводу них. Спитай на пошті й коли немає, телеграфуй мені. Це надзвичайно досадно, бо ти не зможеш як слід перевірити. Я все ж таки сподіваюсь, що сталося тільки непорозуміння, і тобі принесуть і другий пакет. Я сьогодні весь ранок думаю про те, щоб продати “Закуток” і влаштуватися на горі. Є багато за цей проект, є й проти. За є те, 1) що на випадок війни й перемоги Італії, фашисти конфіскують тільки частину нашого майна, маленьку хатину, а не все наше майно, 2) що ми позбавляємось клопоту за жасмін і сад. Ми виясняємо, що робота на землі може прохарчувати нас, але їй треба віддати 85Слово і Час. 2018 • №1 весь свій час, всю свою увагу, всю свою силу. Існувати ми зможемо, але чи варто так існувати? Чи не краще занятися тою роботою, яка нам притаманніша, яку ми вміємо краще робити, яка є корисніша для колектива й яка не буде нас винищувати, себто літературною? В “Закутку” навряд чи зможемо ми як слід занятися цією роботою. Сад і жасмін будуть хоч-не-хоч одбірати багато часу, уваги й сил. Розуміється, можна старатися організуватися так, щоб витрата була найменча, щоб ту увагу й роботу давав хтось інший. Але за це треба тому іншому платити. І тоді ні сад, ні жасмін себе матер’яльно не окуплять. Для чого ж нам займатися цим? Так, “Закуток”, як житло, кращий, ніж те, що мало б бути на горі. Головне там шум од дороги був би чутніший. Це – найбільший дефект. Та я думаю, що й з цим дали б собі раду. Коли ми купували “Зак[уток]”, я гадав, що шуми з дороги сильно будуть чутися й заважатимуть. А тепер я їх зовсім не чую. Так, гадаю, було б і там. А надто, щоб уночі, ввечері, в хаті не було чути, щоб спати можна було з розчиненими вікнами. Я вже ходив туди до басейну, роздивлявся, прислухався. Краєвид гарний, не треба було б щоразу виходити на гору, на дорогу. Хатину можна було б збудувати до свого смаку, повернувши її спиною до дороги, себто на південь. Садок розвести, квітник. Фізичної праці не залишати, сад продовжувати, але не покладати на нього всіх надій, навіть не маючи на увазі продаж фруктів, тільки власне раціональне вживання (напр[иклад], заготовки на зиму ріжних комбінацій із власних фруктів). Коли б ми могли виручити за “Зак[уток]” 140 т[исяч] чистих, то ми б ліквідували гіпотеки, збудували хатину й нам лишилося б іще тисяч 40. Доходу з маєтку (жасмін, сад) уже не було б, але не було б і 4,500 – річно гіпотечних платежів. Жасмін і сад нам цієї суми ще не дають. І чи хутко даватимуть? Повторяю: я серйозно знову зупиняюсь над цією думкою і “предкладаю” її тобі на обміркування. Може, звільнившись од господарчих клопотів, ми зможемо бути продуктивнішими в літер[атурній] праці. Може, вдасться влаштувати співробітництво в америк[анських] газетах, і нас буде втримувати гонорар за цю роботу краще, ніж жасмін і майбутній сад. А коли будинок найметься, то тим паче треба звільнитися від клопоту. Трохи шкода “Закутку”. Але ми новий “Куток” зможемо ще затишніше впорядкувати. Знову: пропоную на обміркування, а яке буде наше вирішення, побачимо, воно залежатиме од багатьох чинників. Дощ скінчився. Сьогодні знову сонце. Мабуть, чкурну до Каніву на бісиклеті. В останньому листі твоєму (де є приписка Ірени) відчувається вже більше надії на найом. Мабуть, маєш уже когось серйознішого. Ну, хай тобі буде ще веселіше, ще надійніше і раз у раз щасливо на душі. Адже ми такі всебічні багатії. [Зліва від основного тексту дописано:] Вітай Бабеток та Ганделів дуже-дуже! Мій люб, мій чудесний золот! [Праворуч:] А що ж із [Прізвище написане нерозбірливо]? Неудача… остаточна? [Над текстом у перевернутому вигляді дописано:] Щодо мого приїзду на випадок твоєї затримки, то це річ дуже складна і майже неможлива. Ні, вже будемо терпіти. А краще всього, щоб ти не затримувалася. От коли б удалось наняти вчасно! [Над текстом першої сторінки у перевернутому вигляді праворуч від числа дописано:] “Бюллетень Оппозиции” все ж таки настоює, що ми гроші не вислали. Посилаю тобі квітанцію, може в них є телефон, то потелефонуй або зайди, або напиши, хай одчепляться. [Ліворуч від числа дописано:] Адр[еса]. Librairie du Travail 17, rue Sambre-et-Meuse, Paris 101. [Ліворуч від основного тексту дописано:] Хотів тобі телеграфувати з приводу укр[аїнського] тексту, але рішив чекати до прибуття цього листа до тебе. Поінформуйся на почті й коли нема, телеграфуй мені. Ще раз: два пакети на одну квитанцію. [Під текстом першої сторінки у перевернутому вигляді дописано:] Знову збірається дощ. Не хочеться мокнути, не поїду до Каніву. Листа до М. Шап[овала] не написав ще, коли укр[аїнський] текст пропав, то про видання тепер мови не може бути. Слово і Час. 2018 • №186 Коментарі № 407 1“un billet de mille” – тисячефранкова банкнота. 2 призначу Миколі в нас – Ідеться про Миколу Шаповала. Шаповал Микола Юхимович (1886 – 1948) – генерал-хорунжий армії УНР, старший брат і однодумець відомого українського політичного діяча Микити Шаповала. Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище. Брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання в російській армії, де він значився під прізвищем “Шаповалов”, – поручик. У серпні 1915 р. потрапив до німецького полону, перебував у таборі Штральзуд, де організував гурток офіцерів-українців, на чолі яких у січні 1916 р. зголосився добровольцем до Легіону українських січових стрільців. Був переведений до табору Раштадт, де організував т. зв. Запорізьку Січ – національну організацію військовополонених офіцерів. У січні 1916 р. сформував із українців-військовополонених загін із 27 осіб (незабаром – 1-й Запорізький полк ім. Тараса Шевченка), який у січні 1917 р. у складі німецьких військ вирушив на Волинь для ведення пропагандистської та розвідувальної роботи. У часи Української революції командував Першим Синьожупанним полком (з кінця лютого 1918 р. до кінця квітня 1918, коли полк було роззброєно німцями). З 9 жовтня 1918 р. працював начальником консульського відділу Міністерства закордонних справ Української держави. 17 листопада 1918 р. був відряджений членами Директорії Володимиром Винниченком та Микитою Шаповалом до Берліна для передачі німецькій владі ультиматуму про невтручання у внутрішні справи України. З початку 1919 р. – командир 7-ї пішої кадрової дивізії Дієвої армії УНР. З травня 1919 р. – начальник 16-го пішого загону (бригади) Української Галицької армії, сформованого з наддніпрянських частин (згодом – 3-а Залізна дивізія Дієвої армії УНР). З 6 червня 1919 р. приділений до штабу Дієвої армії УНР і відряджений до Німеччини для набору до Дієвої армії УНР військовополонених українців. У січні 1920 р. відряджений до Румунії для переговорів про створення на її території Української дивізії. Згодом – голова Української місії в Болгарії. З серпня 1920 – до кінця 1922 – начальник Спільної (Кам’янецької) юнацької школи. Після поразки армії УНР був інтернований, став провідним діячем у таборі військовополонених у Каліші, де 1922 р. за його ініціативи було засноване видавництво “Чорномор”. З 1925 р. – у Парижі, де допомагав організовувати українських емігрантів навколо есерівського середовища Микити Шаповала, провідний діяч “Української громади у Франції”, видавав “Вісник Української громади у Франції” (Тинченко Я. Офіцерський корпус армії УНР. – Кн. 1. – Київ: Темпора. – С. 489–490 (з уточненням М. Ковальчука); Винниченко В. Щоденник. – Т. 2. 1921–1925 / ред. Г. Костюк, УВАН у США, Комісія для вивчення і публікації спадщини Володимира Винниченка, упорядкування текстів і прим. О. Мотиля. – Едмонтон; Нью-Йорк: КІУС, 1983. – С. 673). 3 що ви з Павлинкою зробили – Павлинка – особа не встановлена. № 408 1 Mon cher Kirilitch, je suis chez vous. C’est joli comme tout. Je suis amoureuse de votre maison. Si je pouvais, je l’aurais louée et achetée aussitôt. Irene – Дорогий Кириловичу, я у вас удома. Тут надзвичайно гарно. Я закохалась у ваш дім. Якби могла, одразу ж винайняла і купила б. Ірена № 409 1 Посилаю тобі листа до A. Gide’a – Звертаючись до Андре Жіда із проханням написати передмову до його праці “Нарис програми” конкордизму, В. Винниченко сумнівався в позитивній відповіді французького письменника. 19 жовтня 1937 р. він записав у щоденнику: “Виникає сумнів: а чого ради А. Жід дасть передмову до “Нарису програми” й схоче помогти її виданню. На нашу думку, ідеї конкордизму є справедливі й корисні людям. Але ж Жідові вони можуть здатися і не справедливими і не корисними” (Винниченко В. Щоденники / публікація і прим. Г. Сиваченко // Київська старовина. – 2001. – №1. – С. 97). 2 Страхувати в англ[ійському] Ллойді – Ідеться про “Лондонський Ллойдс” – провідну компанію у світі страхових ринків, виникнення якої відноситься до XVII ст. і зв’язане з ім’ям Е. Ллойда, власника кавового будинку в Лондонському Сіті. № 410 1наша ціна є цілком resonable – правильно має бути: raisonnable (фр.) – розумна, обґрунтована, помірна. № 411 1 bon français – гарна французька (мова). 2 в Rochevilli здам – Rochevilli – Напевно, невеликий населений пункт поблизу Канн, інформацію про який знайти не вдалося. № 412 1 CANNES – Ile Sainte-Marguerite – Entrée du fort – Канни. Острів святої Маргарити (Сент Маргеріт). – Вхід у форт. 87Слово і Час. 2018 • №1 2 Купив собі Метерлінка – Моріс Полідор Марі Бернар Метерлінк (фр. Maurice Polydore Marie Bernard Maeterlinck; 1862 – 1949) – бельгійський письменник, драматург і філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (1911). 3“Devant Dieu” – “Перед лицем Бога” – філософське есе Метерлінка (1937). 4 impôts зa ordures – податки за сміття. № 413 1 photo industrielle – промислове фото. 2 Agences мляво беруть location – Агентства мляво беруться за винаймання (оренду). 3 старий sommier – sommier (фр.) – сітка (ліжка), основа ліжка. 4 lit-cage (фр.) – складане металеве ліжко. № 414 1 lavabos справить – lavabos (фр.) – умивальники, раковини у ванній кімнаті. 2 chauffage перевірити – chauffage (фр.) – опалення. № 415 1 Адр[еса]. Librairie du Travail 17, rue Sambre-et-Meuse, Paris 10 – повна назва вулиці: rue de Sambre-et-Meuse. Далі буде. Упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець. Переклад текстів із французької Зої Борисюк. Отримано 29 листопада 2017 р. м. Торонто (Канада) ЛИСТИ ДО ОЛЕКСАНДРА СМОТРИЧА* Від Юрія Лавріненка №1 1.9.1948 Високоповажний п.Смотрич! Дуже дякую за надіслану Вашу книжку “Ночі”. Пробачте за спізнену відповідь: мене не було кілька тижнів в редакції, а замісника фактично не маю, тому й лист Ваш лежав нерухомо (нас у редакції всього два чоловіки, і ми до ідіотизму перевантажені). Буду вдячний, якщо надішлете кілька своїх нових новель. Нам потрібні коротенькі художні речі, а особливо сюжетні, які так легко завойовують читача (завоювати читача – це тепер найважливіша для газети річ, бо інакше не витримаєш пореформенних труднощів). Судячи по Ваших “Ночах”, моя вимога “сюжетности” є недоречна, бо у Вас переважає часом якась Стефаниківська манера (імпресіоністичний психологізм). Цікаво, як Ви таке пишете? Отже, чекаю від Вас новинок: як одержу, одразу дам щось до газети. Чи не могли б Ви, між іншим, написати до “УВ” якийсь нарис (із сучасних Ваших спостережень психології і побуту)? Ваш Ю. Дивнич1. * Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2017. – №12. – С. 61–77. 1 Дивнич Ю. – псевдонім Лавріненка Юрія Андріановича (1905 – 1987), відомого літературознавця, журналіста, дослідника “Розстріляного відродження”.

Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921 – 1949 роки) (упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець)

Репозитарії

Схожі ресурси