Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону
У статті розглянуто ключові аспекти впливу соціальних чинників стійкого розвитку промисловості регіону в контексті динамічних трансформацій економіки постіндустріального типу. Здійснено аналіз готовності промисловості України до викликів майбутнього високотехнологічного розвитку та визначено ключові...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник економічної науки України |
|---|---|
| Дата: | 2019 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2019
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163868 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону / К.В. Несвіт // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 56-62. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163868 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Несвіт, К.В. 2020-02-06T18:26:54Z 2020-02-06T18:26:54Z 2019 Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону / К.В. Несвіт // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 56-62. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1729-7206 DOI: 10.37405/1729-7206.2019.2(37).56-62 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163868 316:338.45:332 У статті розглянуто ключові аспекти впливу соціальних чинників стійкого розвитку промисловості регіону в контексті динамічних трансформацій економіки постіндустріального типу. Здійснено аналіз готовності промисловості України до викликів майбутнього високотехнологічного розвитку та визначено ключові драйвери нарощення продуктивності промислового сектору через активізацію дії соціальних джерел на індивідуальному, груповому, кластерному та суспільно-значущому рівні. Наголошено на необхідності поступового переходу до створення виробничих підприємств нової формації, що діятимуть як суспіль¬но значущі підприємства на основі застосування передових технологій та інновацій, всебічного використання людського потенціалу, зростання концентрації активних підприємств та рівня зайнятості населення, розвитку крос-секторального та міжрегіонального співробітництва і партнерства, сприяння зростанню рівня соціальної згуртованості і довіри. За результатами дослідження визначено, що синергетична дія соціальних чинників розвитку промисловості дозволяє досягти зміцнення соціальної взаємодії та консолідації зусиль усіх контрагентів для подолання кризових явищ, виражається у зменшенні трансакційних витрат і підвищенні конкурентоспроможності промисловості регіону, нарощенні продуктивності праці і зростанні прибутку, усвідомленні значущості праці в галузі промисловості. З огляду на це в статті обґрунтовано необхідність активізації розвитку людського потенціалу, зміцнення соціальних зв’язків та соціальної фасилітації, інтенсифікації соціально-економічних відносин окремих бізнес-систем на засадах довіри, співпраці і взаємодопомоги в контексті досягнення цілей стійкого розвитку на довготривалу перспективу. В статье рассмотрены ключевые аспекты влияния социальных факторов устойчивого развития промышленности региона в контексте динамических трансформаций экономики постиндустриального типа. Осуществлен анализ готовности промышленности Украины к вызовам будущего высокотехнологичного развития и определены ключевые драйверы наращивания производительности промышленного сектора через активизацию действия социальных факторов развития на индивидуальном, групповом, кластерном и общественно-значимом уровне. Отмечена необходимость постепенного перехода к созданию производственных предприятий новой формации, которые будут действовать как общественно значимые предприятия на основе применения передовых технологий и инноваций, всестороннего использования человеческого потенциала, роста концентрации активных предприятий и уровня занятости населения, развития кросс-секторального и межрегионального сотрудничества и партнерства, содействия повышению уровня социальной сплоченности и доверия. По результатам исследования установлено, что синергетическое действие социальных факторов развития промышленности позволяет достичь укрепления социального взаимодействия и консолидации усилий всех контрагентов для преодоления кризисных явлений, выражается в уменьшении трансакционных издержек и повышении конкурентоспособности промышленности региона, наращивании производительности труда и росте прибыли, осознании значимости труда в отрасли промышленности. Учитывая это в статье обоснована необходимость активизации развития человеческого потенциала, укрепления социальных связей и социальной фасилитации, интенсификации социально-экономических отношений отдельных бизнес-систем на основе доверия, сотрудничества и взаимопомощи в контексте достижения целей устойчивого развития на длительную перспективу. The article discusses the key aspects of the influence of social factors of sustainable development of the industrial area in the context of dynamic transformations of the post-industrial economy. An analysis of the readiness of Ukrainian industry to the challenges of future high-tech development has been carried out and key drivers for increasing the productivity of the industrial sector have been identified through the activation of social factors of development at the individual, group, cluster and socially significant levels. The necessity of gradual transition to the creation of industrial enterprises of the new formation, which will act as socially important enterprises on the basis of the application of advanced technologies and innovations, full use of human potential, growth of active enterprises concentration and employment level of the population, development of cross-sectoral and interregional cooperation and partnership, promotion of social cohesion and trust, was noted. According to the results of the study, the synergistic action of social factors of industrial development allows to achieve strengthening of social interaction and consolidation of efforts of all counterparties to overcome crisis phenomena, is expressed in reduction of transaction costs and increase of competitiveness of industrial area, increase of labour productivity and profit growth, understanding the importance of labour in the industry. In this view the article justifies the need to intensify human development, strengthen social ties and social facilitation, deepen socio-economic relations of individual business systems on the basis of trust, cooperation and mutual assistance in the context of achieving the goals of sustainable development for the long term. uk Інститут економіки промисловості НАН України Вісник економічної науки України Регіональна економіка Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону Социальные факторы устойчивого развития промышленности региона Social Factors of Sustainable Development of the Industrial Area Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| spellingShingle |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону Несвіт, К.В. Регіональна економіка |
| title_short |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| title_full |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| title_fullStr |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| title_full_unstemmed |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| title_sort |
соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону |
| author |
Несвіт, К.В. |
| author_facet |
Несвіт, К.В. |
| topic |
Регіональна економіка |
| topic_facet |
Регіональна економіка |
| publishDate |
2019 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник економічної науки України |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Социальные факторы устойчивого развития промышленности региона Social Factors of Sustainable Development of the Industrial Area |
| description |
У статті розглянуто ключові аспекти впливу соціальних чинників стійкого розвитку промисловості регіону в контексті динамічних трансформацій економіки постіндустріального типу. Здійснено аналіз готовності промисловості України до викликів майбутнього високотехнологічного розвитку та визначено ключові драйвери нарощення продуктивності промислового сектору через активізацію дії соціальних джерел на індивідуальному, груповому, кластерному та суспільно-значущому рівні. Наголошено на необхідності поступового переходу до створення виробничих підприємств нової формації, що діятимуть як суспіль¬но значущі підприємства на основі застосування передових технологій та інновацій, всебічного використання людського потенціалу, зростання концентрації активних підприємств та рівня зайнятості населення, розвитку крос-секторального та міжрегіонального співробітництва і партнерства, сприяння зростанню рівня соціальної згуртованості і довіри. За результатами дослідження визначено, що синергетична дія соціальних чинників розвитку промисловості дозволяє досягти зміцнення соціальної взаємодії та консолідації зусиль усіх контрагентів для подолання кризових явищ, виражається у зменшенні трансакційних витрат і підвищенні конкурентоспроможності промисловості регіону, нарощенні продуктивності праці і зростанні прибутку, усвідомленні значущості праці в галузі промисловості. З огляду на це в статті обґрунтовано необхідність активізації розвитку людського потенціалу, зміцнення соціальних зв’язків та соціальної фасилітації, інтенсифікації соціально-економічних відносин окремих бізнес-систем на засадах довіри, співпраці і взаємодопомоги в контексті досягнення цілей стійкого розвитку на довготривалу перспективу.
В статье рассмотрены ключевые аспекты влияния социальных факторов устойчивого развития промышленности региона в контексте динамических трансформаций экономики постиндустриального типа. Осуществлен анализ готовности промышленности Украины к вызовам будущего высокотехнологичного развития и определены ключевые драйверы наращивания производительности промышленного сектора через активизацию действия социальных факторов развития на индивидуальном, групповом, кластерном и общественно-значимом уровне. Отмечена необходимость постепенного перехода к созданию производственных предприятий новой формации, которые будут действовать как общественно значимые предприятия на основе применения передовых технологий и инноваций, всестороннего использования человеческого потенциала, роста концентрации активных предприятий и уровня занятости населения, развития кросс-секторального и межрегионального сотрудничества и партнерства, содействия повышению уровня социальной сплоченности и доверия. По результатам исследования установлено, что синергетическое действие социальных факторов развития промышленности позволяет достичь укрепления социального взаимодействия и консолидации усилий всех контрагентов для преодоления кризисных явлений, выражается в уменьшении трансакционных издержек и повышении конкурентоспособности промышленности региона, наращивании производительности труда и росте прибыли, осознании значимости труда в отрасли промышленности. Учитывая это в статье обоснована необходимость активизации развития человеческого потенциала, укрепления социальных связей и социальной фасилитации, интенсификации социально-экономических отношений отдельных бизнес-систем на основе доверия, сотрудничества и взаимопомощи в контексте достижения целей устойчивого развития на длительную перспективу.
The article discusses the key aspects of the influence of social factors of sustainable development of the industrial area in the context of dynamic transformations of the post-industrial economy. An analysis of the readiness of Ukrainian industry to the challenges of future high-tech development has been carried out and key drivers for increasing the productivity of the industrial sector have been identified through the activation of social factors of development at the individual, group, cluster and socially significant levels. The necessity of gradual transition to the creation of industrial enterprises of the new formation, which will act as socially important enterprises on the basis of the application of advanced technologies and innovations, full use of human potential, growth of active enterprises concentration and employment level of the population, development of cross-sectoral and interregional cooperation and partnership, promotion of social cohesion and trust, was noted. According to the results of the study, the synergistic action of social factors of industrial development allows to achieve strengthening of social interaction and consolidation of efforts of all counterparties to overcome crisis phenomena, is expressed in reduction of transaction costs and increase of competitiveness of industrial area, increase of labour productivity and profit growth, understanding the importance of labour in the industry. In this view the article justifies the need to intensify human development, strengthen social ties and social facilitation, deepen socio-economic relations of individual business systems on the basis of trust, cooperation and mutual assistance in the context of achieving the goals of sustainable development for the long term.
|
| issn |
1729-7206 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163868 |
| citation_txt |
Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону / К.В. Несвіт // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 56-62. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nesvítkv socíalʹníčinnikistíikogorozvitkupromislovostíregíonu AT nesvítkv socialʹnyefaktoryustoičivogorazvitiâpromyšlennostiregiona AT nesvítkv socialfactorsofsustainabledevelopmentoftheindustrialarea |
| first_indexed |
2025-11-24T16:49:11Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:49:11Z |
| _version_ |
1850487078683410432 |
| fulltext |
НЕСВІТ К. В.
56 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА
УДК 316:338.45:332 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).56-62
К. В. Несвіт
аспірант
ORCID 0000-0003-0446-9685
e-mail: knesvyit@gmail.com,
Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця
СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ
ПРОМИСЛОВОСТІ РЕГІОНУ
Постановка проблеми. Активізація процесів роз-
витку постіндустріального типу економічної діяльності
визначає сьогодні напрями формування та оновлення
промислового комплексу України, стан якого і роль у
забезпеченні основ високотехнологічного зростання
економіки залишається визначальною. Аналіз резуль-
татів діяльності українських промислових підприємств
підтверджує вагоме значення промислового сектору у
створенні доданої вартості і наповненні дохідної час-
тини бюджету, при цьому досягнення економічного
зростання промисловості України обмежується дією
багатьох макроекономічних чинників та інституційних
обмежень, таких як занадто вузький фіскальний про-
стір, відсутність достатнього обсягу ресурсів у фінан-
совому та банківському секторах, наявність значного
державного боргу, екологічний тиск, регіональні дис-
пропорції розвитку тощо.
З іншого боку, економіка постіндустріального
типу вимагає від промисловості поступового переходу
до створення виробничих підприємств нової формації,
які діятимуть як суспільно значимі підприємства на
основі застосування передових технологій та іннова-
цій, всебічного використання людського потенціалу.
Найактуальнішими проблемами забезпечення стій-
кого розвитку промисловості в цьому контексті є
низький рівень співпраці інноваційно активних про-
мислових підприємств з сектором науки, суттєвий де-
фіцит високопрофесійної зайнятості, недостатній рі-
вень інтеграції підприємств малого та середнього під-
приємництва у ланцюзі доданої вартості, недостатнє
використання промисловими підприємствами цифро-
вих технологій, посилення конкуренції між регіонами
за ресурси та ринки збуту, зростання концентрації ре-
гіональних виробників на власних інтересах тощо. В
таких умовах визначення можливостей використання
потужного потенціалу соціальних джерел розвитку
промисловості, що можуть розглядатись як факторні
чинники досягнення стійкого розвитку промисловості
на довготривалу перспективу, набуває особливої акту-
альності.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням
пошуку джерел стійкого розвитку промисловості в
контексті подолання довготривалих кризових явищ та
необхідності технологічного оновлення і модифікації
виробництва приділяється значна увага в роботах
таких українських та закордонних дослідників, як
В.П. Антонюк [1], В.Ф. Васильєва [2], В.М. Геєць [3],
Ю.В. Кіндзерський, А.М. Колот, Е.М. Лібанова [4],
О.С. Мартинюк [5], О.Ф. Новікова, О.В. Пирог [6],
Л.В. Шаульська [7], М. Колінз [8], Р. Ханд [9], Р. Фат-
хутдінов, Й. Шумпетер та багато інших. Слід відзна-
чити, з одного боку, глибокий та ґрунтовний аналіз
впливу соціально-економічних чинників, що міс-
титься у роботах зазначених науковців, наявність роз-
робленого науково-методичного інструментарію його
оцінки, а з іншого боку, недостаню кількість уваги до
пошуку можливостей нарощення та використання со-
ціальних джерел та потенційних можливостей роз-
витку промисловості, зокрема активізації і зміцнення
соціальної взаємодії та довіри, зростання якості соці-
ального потенціалу підприємств, розвитку людського
капіталу, партнерських відносин, зниження гендер-
ного тиску та нерівності на регіональному рівні.
Метою статті є аналіз соціальних чинників стій-
кого розвитку промисловості регіону та визначення
напрямів їх подальшої активізації та використання в
контексті динамічних змін та викликів економіки
постіндустріального характеру.
Виклад основного матеріалу. Можливості соціаль-
них ресурсів промисловості недооцінені з огляду на
постійну увагу до нарощення темпів економічного
зростання. Звичайно ж, процеси стійкого розвитку ви-
магають структурної перебудови промислової сфери
(переорієнтація матеріальних, фінансових та трудових
ресурсів на користь ресурсо- та енергоефективних
технологій, наукомістких галузей), зменшення частки
сировинних галузей та підвищення рівня викорис-
тання вторинної сировини та відновлювальних ресур-
сів, збільшення капіталовкладень у створення еко-
ефективних технологій [1; 2; 6; 8]. З іншого боку, со-
ціальний вимір стійкого розвитку потребує забезпе-
чення дотримання прав людини, гідної праці, різно-
маніття та рівності винагород, балансу режиму праці
і відпочинку, безпеки та залучення робочої сили у
процеси суспільного життя, активізації зусиль на
сприянні всебічному розвитку і підтримки інтелектуа-
льної складової людського потенціалу [7, с. 42].
Стійкий розвиток промисловості регіону вимагає
досягнення зростання ефективності з урахуванням
соціальних обмежень і можливостей технологічного
удосконалення, максимізації розуміння трьох стовпів
стійкості (економічного, соціального та екологічного)
і відповідної трансформації бачення та загальних цілей
розвитку існуючих та майбутніх підприємств. Узагаль-
нюючи теоретичні уявлення про наявні соціальні дже-
рела стійкого розвитку промисловості, відзначимо, що
вони можуть бути визначені як агреговані можливості
людського і соціального потенціалу, що реалізуються
на індивідуальному, груповому, кластерному та суспі-
льно-значущому рівні [10].
У структурі валової доданої вартості України за
уточненими даними 2018 року промисловість виступає
НЕСВІТ К. В.
2019/№2 57
основним джерелом її створення (рис. 1) разом із сфе-
рою торгівлі (15,6%) та сільського господарства
(11,9%).
Загалом промисловість нараховує близько 71 тис.
підприємств різних форм власності, з них 63,3 тис.
підприємств переробної промисловості, забезпечує
2,1 млн осіб робочими місцями, а також сприяє поси-
ленню зайнятості у суміжних сферах, передусім це
транспорт і торгівля. На сьогодні одне робоче місце в
переробній промисловості України веде до створення
до 2 робочих місць в інших секторах [12].
Рис. 1. Структура ВВП України за видами діяльності у 2018 році
Складено автором на основі джерела [11].
У той же час, основним джерелом формування
доданої вартості в промисловості України виступають
низькотехнологічні галузі (добувна промисловість, хі-
мічна, харчова та гірничо-металургійний комплекс), а
от машинобудування за внеском до економіки відстає
від більшості країн-лідерів промислового вироб-
ництва, наближаючись за показниками до рівня неве-
ликих європейських країн. Частка технологічних та
високотехнологічних галузей у переробній промисло-
вості України за оцінками Світового економічного фо-
руму станом на 2018 рік складає 30,4%, для порів-
няння у Німеччині — 61,4%, Франції — 49,4, США —
47,4, Польщі — 35,4% [13]. Водночас населення Укра-
їни характеризується високим рівнем оволодіння
цифровими навичками, що впливає на зростання
рівня експорту інтелектуального продукту та обсяг ви-
користання ІКТ в процесі виробництва [14].
Розглядаючи загальний рівень готовності проми-
словості до викликів майбутнього, слід відзначити її
положення у секторі архетипу «Зародження» із загаль-
ним рейтингом 5,4 з 10 можливих. Серед ключових
драйверів нарощення продуктивності найвищу оцінку
отримав показник розвитку людського капіталу — 5,8
(34 місце у загальному світовому рейтингу), що дося-
гається завдяки високим оцінкам якості університетів
(6,0), якості викладання природничо-наукових дисци-
плін (4,8), наявності вчених та інженерів (4,7) та роз-
витку роботи з цифровими навичками у населення
(4,7). Найгіршу оцінку отримала здатність залучати та
утримувати таланти (2,4) та здійснювати підвищення
кваліфікації на робочих місцях (4,0). Поточне поло-
ження кадрового забезпечення промисловості також
оцінюється як доволі високе — близько 12,6% насе-
лення зайнято у цьому секторі, зі значним рівнем пра-
цевлаштування жінок (41%) та наукомісткої зайнято-
сті (37,6%) [13].
Розглядаючи динаміку розвитку промисловості в
регіональному розрізі, відзначимо збереження різно-
спрямованих тенденцій, поступове й нерівномірне від-
новлення своїх докризових позицій. Так, у 2018 році у
15 регіонах зафіксовано приріст виробництва промис-
ловості, водночас у 9 регіонах обсяги промислової
продукції продовжували зменшуватися [15; 16].
Загалом, регіони промислового спрямування
продовжують зберігати лідерство у створенні валового
регіонального продукту та характеризуються найбіль-
шим рівнем зайнятості населення, разом із Київською,
Полтавською, Одеською, Львівською, Запорізькою та
Вінницькою областями. В той же час лише на 5 регіо-
нів (Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Запорі-
зька області, м. Київ) припадає понад 50% валової до-
даної вартості переробної промисловості, а сукупна
валова додана вартість переробної промисловості та-
ких регіонів, як Закарпатська, Тернопільська, Луган-
ська, Херсонська та Чернівецька області, не переви-
щує 5,5% [16].
Рівень економічної активності також є вищим
для регіонів промислового спрямування, що проявля-
ється у посиленні руху робочої сили одночасно із на-
явністю стагнації ринку праці та підвищенням рівня
зареєстрованого безробіття, викликаних поступовим
зменшенням ролі індустріально-аграрних регіонів на
користь переважно аграрних та переважно індустріа-
льних, виділенням більш спеціалізованих регіонів за
темпами та за якістю розвитку [5].
Методом графічної кластеризації регіони України
можна умовно поділити на три кластери за ознакою
концентрації активних підприємств та зайнятого насе-
лення в сфері промисловості: перший кластер — об’єд-
нання Вінницької, Волинської, Житомирської, Закар-
патської, Івано-Франківської, Миколаївської, Луган-
ської, Кіровоградської, Рівненської, Тернопільської,
Полтавської, Хмельницької, Херсонської, Чернівець-
кої, Черкаської, Чернігівської та Сумської областей;
другий кластер — об’єднання Київської, Одеської,
Львівської, Запорізької, Донецької областей, третій
11,9
24,8
2,7
15,67,5
37,5 Сільське господарство
Промисловість
Будівництво
Торгівля
Транспорт
Інші
НЕСВІТ К. В.
58 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
кластер — об’єднання Дніпропетровської та Харків-
ської областей (рис. 2).
Як бачимо, регіони з розвиненим промисловим
комплексом характеризуються високим рівнем кон-
центрації активних підприємств та рівнем зайнятості
населення, з іншого боку, другий кластер областей не
має територіальної близькості, зменшуючи можливо-
сті крос-секторального та міжрегіонального співробіт-
ництва.
Порівнюючи між собою показники економічного
добробуту населення регіонів індустріального та неін-
дустріального спрямування відзначимо, що незважа-
ючи на кризу, викликану подіями 2014-2015 років,
промислові регіони виявляють більш міцні резерви
економічної стійкості та спроможність при правиль-
ному регулюванні забезпечувати високий рівень якості
суспільного та трудового життя.
Це обумовлено дією багатьох факторів (наявність
та доступність ресурсів і сировини, розвиток соціаль-
ної інфраструктури, сфери послуг, високий рівень ур-
банізації, низька міграційна активність), ефектом «те-
риторіальної централізації виробництва» (концентра-
ції економічної активності та економічної діяльності),
а також накопиченим внаслідок цього міцним соціа-
льно-економічним потенціалом [4, с. 141-146].
Рис. 2. Кластеризація областей в межах промисловості
Складено автором на основі статистичних даних.
Таке положення дозволяє регіонам промислового
спрямування тривалий час утримувати високі показ-
ники регіонального розвитку та швидше відновлюва-
тись після тривалих криз, несприятливих умов роз-
витку, дії інших негативних чинників.
За результатами моніторингу соціально-еконо-
мічного розвитку регіонів, Харківська та Дніпропет-
ровська області увійшли у Топ-5 завдяки показникам
доступності та якості сфери освіти, економічної ефек-
тивності та фінансової самодостатності, ефективності
ринку праці, відновлюваної енергетики та енерго-
ефективності, соціального захисту та безпеки. Щодо
рівня економічної і соціальної згуртованості у 2018 ро-
ці лідерами є Дніпропетровська (3 місце в рейтингу),
Запорізька (4 місце) області поряд із Закарпатською
(2 місце), Одеською (5 місце) областями та містом
Київ (1 місце) [15].
Регіони промислового спрямування входять у
п’ятірку регіонів за рівнем освіти населення (Харків-
ська — 0,8704, Дніпропетровська — 0,8629, Запорі-
зька — 0,8438), також доволі високими є показники
добробуту населення (Запорізька — 0,7989, Дніпро-
петровська — 0,7267, Харківська — 0,6501) і гідної
праці. В той же час, індекс відтворення населення, со-
ціального середовища і комфорту життя ледве досяга-
ють середнього показника у рейтингу регіонального
розвитку. Одночасно з тим інтегральний показник
навколишнього природнього середовища є для цих ре-
гіонів найнижчим (Донецька — 0,077, Запорізька —
0,154, Дніпропетровська — 0,189, Харківська — 0,389)
[4, с. 17; 17].
Рівень розвитку регіонального людського потен-
ціалу визначає якість соціального потенціалу підпри-
ємств промисловості та її забезпеченість людськими
ресурсами. Аналіз розподілу професійних груп, зайня-
тих за видами промислової діяльності демонструє ви-
сокий рівень концентрації висококваліфікованих пра-
цівників (керівників, професіоналів, фахівців) на під-
приємствах великих промислових комплексів, а попит
на них до 2025 року тільки зростатиме (+9,3% впро-
довж 5 років), так само як і на кваліфікованих профе-
сіоналів високого рівня (+7,0%), технічних службовців
(+6,3%), представників базових професій (+5,2%) [18,
с. 20-24].
Проблемою кадрового забезпечення залишається
неспівпадіння освітнього рівня працівників та квалі-
фікації виконуваних ними робіт, низький рівень роз-
витку систем професійної підготовки та підвищення
-500
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
3500
4000
4500
-50 0 50 100 150 200 250 300 350 400
К
іл
ьк
іс
ть
а
к
ти
вн
и
х
п
ід
п
ри
єм
ст
в
Кількість зайнятого населення
Вінницька Волинська Дніпропетровська Донецька Житомирська Закарпатська
Запорізька Івано-Франківська Київська Кіровоградська Луганська Львівська
Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Сумська Тернопільська
Харківська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська Херсонська
НЕСВІТ К. В.
2019/№2 59
кваліфікації на підприємствах, що не відповідає зрос-
таючим компетентністним вимогам ринку праці. В той
же час, регіональні ринки праці великих промислових
комплексів є активними, з високим рівнем затребува-
ності технічних фахівців, та саме тут виникає потреба
у нових видах промислових професій, таких як фахі-
вець з агромоделювання, оператор дрона, інженер-ме-
ханізатор, геолог з 3D-моделювання родовищ природ-
них ресурсів, GPS-менеджер, менеджер проектів від-
новлюваної енергетики, енергоаудитор, інженер со-
нячної електростанції, менеджер з експертизи інвес-
тиційних проектів [19; 20].
Важливий внесок у розвиток економічного та со-
ціального розвитку регіону має реалізація інвестицій-
них проектів та програм [21], основними джерелами
яких виступають держаний бюджет (державний фонд
регіонального розвитку, субвенція з державного
бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів
щодо соціально-економічного розвитку окремих тери-
торій та субвенція з державного бюджету місцевим
бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних
територіальних громад) — 32,52%; місцеві бюджети —
50,66; кредитні ресурси — 1,44; державно-приватне
партнерство — 0,12; інші джерела — 15,38%. Як ба-
чимо, відсоток державно-приватного партнерства
поки що дуже низький, що обумовлюється недостат-
нім використанням існуючих механізмів акумулю-
вання фінансових ресурсів з приватних джерел, від-
сутністю достатнього досвіду та знань щодо застосу-
вання механізму приватно-державного партнерства
[22].
Реалізація інвестиційних проектів створює
передумови для оновлення і розвитку соціальної ін-
фраструктури регіонів, оптимізації базової комуналь-
ної і соціально-культурної інфраструктури (насампе-
ред, у рамках комплексної діяльності з пожвавлення
процесів кластеризації сфери обслуговування насе-
лення і суб’єктів господарювання, стимулювання ін-
дустрії високотехнологічних послуг та капіталізації
інноваційних активів, туризму і рекреації) [23]. Вико-
нання проектів спільно із промисловими підприєм-
ствами регіону дозволяє підвищити рівень довіри до
бренду роботодавця, збільшити зацікавленість у пра-
цевлаштуванні в галузі промисловості, покращити со-
ціальну та економічну стабільність на локальному
рівні.
Збільшенню ефективності впровадження регіона-
льних стратегій розвитку сприяє такий показник, як
соціальна згуртованість, що вимірюється у горизонта-
льному та вертикальному вимірах. Розрахований для
східних регіонів України Індекс соціальної згуртова-
ності та примирення ООН (USE) за 2018 рік показав,
що по всіх областях спостерігається показник вище се-
реднього, а також низький рівень відчуття соціального
не сприйняття [24; 25].
Як було відзначено вище, соціальні джерела роз-
витку промисловості можуть розглядатись як факторні
чинники досягнення стійкого розвитку промисловості
індивідуального, групового, кластерного та суспільно-
значущого рівня. Узагальнена дія чинників за резуль-
татами проведеного аналізу наведена у таблиці.
Таблиця
Вплив чинників соціального потенціалу на досягнення стійкого розвитку промисловості регіону
Чинник Причини виникнення Результат впливу
загальний
Вплив чинників соціального
потенціалу
1 2 3 4
Суспільно-значущі
Стагнація промислово-
сті
Тривала криза, військова агресія Послаблення національ-
ної економіки, втрата
конкурентних позицій
Створення умов неминучості зміц-
нення соціальної взаємодії для подо-
лання кризових явищ, пошуку нових
напрямків розвитку, необхідності до-
сягнення високого рівня згуртованості
та довіри, що приведе до зменшення
трансакційних витрат і підвищення
конкуренто-спроможності промисло-
вого комплексу
Погіршення техноло-
гічної структури про-
мисловості
Збільшення частки низькотехноло-
гічних виробництв при суттєвому
зменшенні середньо- та помір-
ному — високотехнологічних
Втрата конкурентоздат-
ності та позицій у світо-
вих і національних рей-
тингах
Низька продуктивність
промисловості
Зношеність обладнання, неефек-
тивність програм технологічного
оновлення, неспроможність по-
кривати витрати власними дохо-
дами
Незначний рівень приро-
сту ВДВ та ВВП, падіння
обсягів виробництва
Висока залежність від
імпорту засобів вироб-
ництва
Загальна залежність економіки
країни від імпорту, відсутність
внутрішньої пропозиції засобів ви-
робництва
Гальмування інновацій-
них процесів, стриму-
вання розвитку машино-
будування, економічна
нестабільність
Розвиток міжгалузевої регіональної
взаємодії на основі утворення стійких
відносин довіри, підвищення якості
продуктів за рахунок зростання рівня
професійної компетентності фахівців
Малі обсяги витрат на
науку та інновації
Брак фінансування інноваційної
діяльності
Низька інноваційна
активність промислових
підприємств і нестача по-
питу на здобутки науки
Стимулювання розвитку інноваційних
центрів та хабів у промислових регіо-
нах з метою розробки передових тех-
нологій та продуктів
Високий рівень освіче-
ності населення, дос-
тупу до професійних
знань
Розвиненість сфери вищої та про-
фесійно-технічної освіти, високий
рівень охоплення населення закла-
дами освіти, промислова орієнта-
ція підготовки фахівців
Високий рівень знань,
умінь, навичок та креати-
вності, інтелектуальна
розвиненість робочої
сили
Стійкі конкурентні переваги фахівців
на ринку праці, наявність знань,
умінь, навичок та компетенцій базо-
вого та професійного рівня, спромож-
ність підвищувати рівень продуктив-
ності праці та швидко навчатись
Розвиток системи дер-
жавно-приватного пар-
тнерства
Реформа децентралізації, спри-
яння розвитку відносин соціаль-
ного партнерства
Розвиток взаємовідносин
довіри, зростання обсягів
ресурсного забезпечення
виробництва, зростання
обсягу територіальних та
громадських об’єднань
Сприяння розвитку соціальних мереж
та утворення бізнес-асоціацій, нала-
годження співпраці, партнерських від-
носин, зміцнення соціальної інфра-
структури
НЕСВІТ К. В.
60 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Закінчення таблиці
1 2 3 4
Кластерні
Нестача доходів під-
приємств промислово-
сті
Кризовий фінансовий стан бага-
тьох великих підприємств, скоро-
чення ринків збуту, неприбутко-
вість
Обмеження у забезпе-
ченні власним інвести-
ційним ресурсом
Сприяння зростанню прибутку під-
приємств комплексу, відтворення ви-
робничого потенціалу
Низький рівень про-
дуктивності праці
Низька заробітна плата, незадо-
вільні умови праці, скорочення чи-
сельності зайнятих
Посилення ризиків тру-
дової еміграції, дефіцит
робочої сили на ринку
праці, низька мотивація
та якість праці
Зростання рівня продуктивності праці
через групову та соціальну взаємодію,
зниження темпів трудової міграції
Несприятливий інвес-
тиційний клімат
Незадовільний стан фінансового
ринку та обмежена доступність
кредитних ресурсів для позичаль-
ників
Гальмування розвитку ін-
дустріального бізнесу, не-
стача ресурсів на техно-
логічні трансформації
Підвищення інвестиційної привабли-
вості регіону, зростання обсягів при-
ватних інвестицій, бізнес-партнерства
Невідповідність кадро-
вого забезпечення по-
требам промисловості
Структурний дисбаланс ринку
праці, невідповідність кваліфікації
та професійних навичок вимогам
робочих місць, низький попит на
зайнятість в промисловості
Зниження продуктивно-
сті, втрата конкурентних
позицій на ринку, погір-
шення якості бренду ро-
ботодавця
Забезпечення потреби у високопрофе-
сійних фахівцях, зокрема за рахунок
розвитку системи безперервного про-
фесійного навчання, сприяння наро-
щенню попиту на промислові вакансії
Незадовільний стан ви-
робничої інфраструк-
тури
Суттєва зношеність обладнання та
засобів виробництва, низький рі-
вень фінансування програм онов-
лення виробничої інфраструктури
Зниження продуктивно-
сті праці, незадоволеність
умовами праці, зростання
рівня небезпеки праці
Підвищення комфорту та якості умов
праці, впровадження гнучких режимів
праці, удосконалення виробничої ін-
фраструктури на засадах партисипа-
тизму
Якість соціального ка-
піталу підприємств
промисловості
Розвиток соціального капіталу під-
приємств промисловості, удоско-
налення систем управління персо-
налом, ефективна кадрова полі-
тика, зростання обсягів інвестицій
у людський капітал
Підвищення рівня гідної
праці, комфорту життя
та добробуту населення
промислового регіону
Усвідомлення значущості праці в га-
лузі промисловості, покращення тру-
дової поведінки та результатів праці,
зростання показника гідної праці, рів-
ня задоволеності працею, мотивації
праці, покращення бренда роботодав-
ця, зниження плинності промислового
персоналу, покращення якості корпо-
ративної культури
Підвищення обсягів
соціального забезпе-
чення
Усвідомлення провідної ролі роз-
витку людського капіталу у забез-
печенні конкурентоспроможності
Зростання рівня задово-
леності працею, лояльно-
сті, вмотивованості
Високий рівень інте-
грального індексу люд-
ського розвитку
Ефект «територіальної централіза-
ції виробництва», міцний соціа-
льно-економічний потенціал
Соціально-економічна
стійкість підприємств
промислового комплексу,
розвиток людського по-
тенціалу
Формування майбутніх можливостей
розвитку промисловості та регіону, на-
буття стійких конкурентних переваг
Активні регіональні
ринки праці великих
промислових комплек-
сів
Наявність постійного руху сфери
зайнятості в промисловому секторі
Доступність ресурсів пра-
ці промислового спряму-
вання з різною якістю
підготовки та кваліфікації
Підвищення якості праці, оновлення
професійних компетенцій та навичок,
розширення профілю посад, між-
суб’єктний аутосрсинг
Розвиток соціальної та
оптимізація базової ко-
мунальної і соціально-
культурної інфраструк-
тури
Реалізація програм стратегічного
розвитку регіонів, перерозподіл ре-
сурсів, наявність грантового та
партнерського фінансування
Підвищення якості життя
та добробуту населення,
комфорту проживання,
рівня громадянської сві-
домості та довіри
Зміцнення партнерських відносин,
зростання показника стабільності,
зниження рівня міграції, підвищення
комфорту та якості життя
Групові і індивідуальні
Рівень соціальної згур-
тованості і співпричет-
ності
Розвиток соціального патерналі-
зму, утворення тісних соціальних
зв’язків, трудової і соціальної згур-
тованості
Зміцнення соціальних
зв’язків, зростання рівня
довірчих відносин, групо-
вої та громадянської від-
повідальності, готовність
до діалогу
Зниження показників соціальної та
гендерної нерівності, покращення со-
ціально-психологічного клімату, вста-
новлення дружніх відносин, зниження
показників самоізоляції та відторг-
нення
Зростання рівня само-
освіти та запитів на
професійне удоскона-
лення
Розвиток цифрових технологій та
доступності методів дистанційної
освіти, зростання запиту на якісні
знання та практикоорієнтоване на-
вчання
Розвиток малого та се-
реднього підприємни-
цтва, зростання рівня до-
ходів, підвищення рівня
креативності, удоскона-
лення існуючих техноло-
гій та створення нових
продуктів
Зростання рівня та якості соціального
капіталу підприємств, зміцнення інте-
лектуального рівня, збільшення про-
позиції висококваліфікованої робочої
сили для високотехнологічних галузей
Складено автором.
Як бачимо, використання соціальних джерел та
можливостей розвитку дозволяє досягти зміцнення со-
ціальної взаємодії для подолання кризових явищ та
пошуку нових напрямків розвитку, розуміння необхід-
ності досягнення високого рівня згуртованості та до-
віри, що приведе до зменшення трансакційних витрат
і підвищення конкурентоспроможності промисловості
регіону, зростання рівня прибутку, нарощення про-
дуктивності праці та зміцнення можливостей соціаль-
ного партнерства, усвідомлення значущості праці в га-
лузі промисловості, покращення трудової поведінки та
результатів праці, зростання показника гідної праці,
рівня задоволеності працею тощо.
Висновки. Аналіз регіонального розвитку сфери
промисловості дозволив визначити, що регіональна
структура економіки в Україні пройшла тривалий
НЕСВІТ К. В.
2019/№2 61
шлях формування та між існуючими територіальними
одиницями утворились стійкі форми взаємодії. Наяв-
ний природньо-ресурсний та аграрний потенціали,
геостратегічне розташування, потужний людський ка-
пітал та високий рівень економічної ефективності до-
зволили сформувати міцну базу розвитку промисло-
вого комплексу економічно активних регіонів, спро-
можних утримувати свої лідерські позиції тривалий
період та на перспективу. З іншого боку, проблемою
залишається неспроможність конвертувати наявні ре-
сурси та переваги у можливості збалансованого роз-
витку, незважаючи на реформу децентралізації, роз-
ширення автономій локальних та регіональних інсти-
тутів, перерозподіл ресурсного забезпечення, поси-
лення конкурентного середовища та доступу до між-
народних ринків, що зміщує увагу до можливостей ви-
користання соціальних джерел розвитку промислово-
сті за рахунок сприяння виникненню і формуванню
взаємовідносин довіри, інтенсифікації соціальних
зв’язків, розуміння, підтримки і досягнення спільних
цілей, розвитку соціально-економічних відносин ок-
ремих бізнес-систем на засадах довіри, співпраці і вза-
ємодопомоги.
Список використаних джерел
1. Антонюк В.П. Соціальний потенціал сталого
розвитку та вимоги до особистого чинника виробниц-
тва. URL: https://core.ac.uk/reader/32607452.
2. Васильєва Н.Ф., Кавура В.Л. Машинобуду-
вання як матеріально-технічна основа неоіндустріаль-
ної економіки України. Економіка промисловості. 2014.
№ 4(68). С. 88—96.
3. Геєць В.М. Інституційна обумовленість ендоге-
нізації економічного розвитку. Журнал Європейської
економіки. 2018. Том 17. №2(65). С. 155-166.
4. Людський розвиток в Україні. Модернізація
соціальної політики: регіональний аспект (колект. мо-
нограф.) / за ред. Е.М. Лібанової ; Ін-т демографії та
соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України.
К., 2015. 356 с.
5. Мартинюк О.С. Стан і перспективи розвитку
промислового комплексу України. Фінанси, банки, ін-
вестиції. 2013. №5. С. 134-138.
6. Пирог О.В. Адаптація структури національної
економіки України до вимог постіндустріального сус-
пільства. URL: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/.
7. Шаульська Л. В., Карпенко А.В. Соціальна по-
літика як передумова розвитку інтелектуальних скла-
дових людського потенціалу. Менеджмент та підприє-
мництво: тренди розвитку. 2018. Вип. 2. С. 33-44. doi:
https://doi.org/10.26661/2522-1566-2018-2/04-04
8. Michael Collins (2015). Debunking the Post-In-
dustrial Myth. URL: https://www.industryweek.com/pub-
lic-policy/debunking-post-industrial-myth.
9. Rob Hand, Ruediger Eichin, Reiner Bildmayer,
and Stephanie Overby (2015). A New Industrial Revolu-
tion: The Innovation Economy and Manufacturing. Digi-
talist magazine. URL: https://www.digitalistmag.com/ex-
ecutive-research/new-industrial-revolution-innovation-
economy-manufacturing.
10. Kostyantyn Nesvit (2019). The social potential of
industry as a dominant factor in achieving economic sus-
tainability. Social and labour relations: theory and practice,
9(1), 59-70. doi: 10.21511/slrtp.9(1).2019.06
11. Україна в цифрах 2018. Державний комітет
статистики України, 2019. 45 с.
12. Збірник статистики підприємництва в Укра-
їні: 2018. ОЕСР, 2019. 42 с.
13. The Readiness for the Future of Production Re-
port 2018 / World Economic Forum. 91-93 route de la
Capite CH-1223 Cologny. Geneva, Switzerland. URL:
http://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_Report_
2018.pdf.
14. Впровадження інновацій на промислових під-
приємствах. Державний комітет статистики України.
2019. 28 c.
15. Моніторинг соціально-економічного розвитку
регіонів за 2018 рік. Міністерство регіонального роз-
витку, будівництва та житлово-комунального госпо-
дарства України. 2019. 89 с.
16. Статистичний збірник «Регіони України»
2018. Державний комітет статистики України. 2018.
Ч.2. 682 с.
17. Регіональний людський розвиток. Статистич-
ний збірник. Державний комітет статистики України.
2018. 72 с.
28. Аналітичний звіт щодо професійно-кваліфіка-
ційного прогнозування в Україні: робочий проект для
обговорення. ETF, Київ, 2017. 62 с.
19. Оцінка попиту на професії, які затребувані на
ринку праці. Результати дослідження в рамках проекту
«Економічне та соціальне відновлення Донбасу». Київ,
2015. URL: http://kiis.com.ua/materials/pr/ 20151230_
PROON/ Report_Employment_KIIS_final_ukr.pdf.
20. ТОП-10 новых профессий в украинской
промышленности. URL: https://job.gorod.dp.ua/news/
136871.
21. Вишневський В. П., Єгоров І. Ю., Ляшенко
В. І., Антонюк В. П., Князєв С. І., Підоричева І. Ю.,
Ковчуга Л. І. До питання про стратегію інноваційного
розвитку україни або якою має бути стратегія іннова-
ційного розвитку України. Вісник економічної науки
України. 2018. №2(32). С. 183-197.
22. Звіт про результати моніторингу та оцінки ре-
зультативності реалізації державної регіональної полі-
тики у 2018 році. Міністерство розвитку громад та те-
риторій України, 2019. 59 с.
23. Лариса Г. Богуш. Соціальна інфраструктура
об’єднаних громад України: підходи до розвитку. Ак-
тальні проблеми економіки. 2016. №9 (183). С. 172-183.
24. Бондаренко М., Бабенко С., Боровський С.
Соціальна згуртованість в Україні (досвід аплікації ме-
тодики Bertelsmann Stiftung до даних європейського
соціального дослідження). Вісник Київського національ-
ного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія.
1(8). 2017. С.58-65. doi: http://dx.doi.org/10.17721/2413-
7979/8.10
25. Індекс соціальної згуртованості і примирення
ООН для східної України. Соціальна згуртованість і
почуття співпричетності. URL: https://www.scoref-
orpeace.org/files/publication/pub_file/13/SocialConnect-
ednessAndBelonging_UKR.pdf.
References
1. Antonyuk V.P. (2012). Socialnyj potencial stalogo
rozvytku ta vymogy do osobystogo chynnyka vyrobnycztva
[Social potential of sustainable development and
requirements to personal factor of production]. Retrieved
from https://core.ac.uk/reader/32607452 [in Ukrainian].
2. Vasylieva N.F., Kavura V.L. (2014). Mashyno-
buduvannia yak materialno-tekhnichna osnova neoindus-
trialnoi ekonomiky Ukrainy [Mechanical engineering as a
material and technical basis of the neo-industrial economy
of Ukraine]. Ekonomika promyslovosti, no. 4(68), pp. 88—
96 [in Ukrainian].
3. Heiets V.M. (2018). Instytutsiina obumovlenist en-
dohenizatsii ekonomichnoho rozvytku [Institutional sum-
НЕСВІТ К. В.
62 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
mation of the endogenization of economic development].
Zhurnal Yevropeiskoi ekonomiky, no. 2(65), pp. 155-166 [in
Ukrainian].
4. Libanova E.M. ta in. (2015). Liudskyi rozvytok v
Ukraini. Modernizatsiia sotsialnoi polityky: rehionalnyi
aspekt (kolektyvna monohrafiia) [Human development in
Ukraine. Modernization of social policy: regional dimen-
sion]. Kyiv: In-t demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im.
M.V. Ptukhy NAN Ukrainy [in Ukrainian].
5. Martyniuk O.S. (2013). Stan i perspektyvy rozvytku
promyslovoho kompleksu Ukrainy [State and prospects of
development of the industrial complex of Ukraine]. Fi-
nansy, banky, investytsii, no. 5, pp. 134-138 [in Ukrainian].
6. Pyroh O.V. Adaptatsiia struktury natsionalnoi
ekonomiky Ukrainy do vymoh postindustrialnoho
suspilstva [Adaptation of the structure of the national econ-
omy of Ukraine to the requirements of post-industrial so-
ciety]. Retrieved from http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/
[in Ukrainian]
7. Shaulska L. V., Karpenko A.V. (2018). Sotsialna
polityka yak peredumova rozvytku intelektualnykh sklado-
vykh liudskoho potentsialu [Social policy as a prerequisite
for the development of the intellectual dimensions of hu-
man development]. Menedzhment ta pidpryiemnytstvo:
trendy rozvytku, no. 2, pp. 33-44 [in Ukrainian]. doi:
https://doi.org/10.26661/2522-1566-2018-2/04-04
8. Michael Collins (2015). Debunking the Post-In-
dustrial Myth. Retrieved from https://www.industry-
week.com/public-policy/debunking-post-industrial-myth
9. Rob Hand, Ruediger Eichin, Reiner Bildmayer,
and Stephanie Overby (2015). A New Industrial Revolu-
tion: The Innovation Economy and Manufacturing. Digi-
talist magazine. Retrieved from https://www.digitalist-
mag.com/executive-research/new-industrial-revolution-
innovation-economy-manufacturing
10. Kostyantyn Nesvit (2019). The social potential of
industry as a dominant factor in achieving economic sus-
tainability. Social and labour relations: theory and practice,
no. 9(1), pp. 59-70. doi: 10.21511/slrtp.9(1).2019.06
11. Ukraina v tsyfrakh 2018 [Ukraine in figures 2018].
Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy. 2019. 45 p. [in
Ukrainian].
12. Zbirnyk statystyky pidpryiemnytstva v Ukraini:
2018 [Collection of business statistics in Ukraine: 2018].
OESR, 2019, 42 p. [in Ukrainian].
13. The Readiness for the Future of Production Re-
port 2018 / World Economic Forum. 91-93 route de la
Capite CH-1223 Cologny. Geneva, Switzerland. Retrieved
from http://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_
Report_2018.pdf.
14. Vprovadzhennia innovatsii na promyslovykh
pidpryiemstvakh [Introduction of innovations at industrial
enterprises]. Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy, 2019.
28 p. [in Ukrainian].
15. Monitorynh sotsialno-ekonomichnoho rozvytku
rehioniv za 2018 rik [Monitoring of socio-economic devel-
opment of regions for 2018.]. Ministerstvo rehionalnoho
rozvytku, budivnytstva ta zhytlovo-komunalnoho hospo-
darstva Ukrainy. 2019. 89 p. [in Ukrainian].
16. Statystychnyi zbirnyk «Rehiony Ukrainy» 2018
[Statistical collection «Regions of Ukraine» 2018].
Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy. 2018. 682 p. [in
Ukrainian].
17. Rehionalnyi liudskyi rozvytok. Statystychnyi
zbirnyk [Regional human development. Statistical collec-
tion]. Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy, 2018. 72 p.
18. Analitychnyj zvit shhodo profesijno-kvalif-
ikacijnogo prognozuvannya v Ukrayini: robochyj proekt
dlya obgovorennya [Analytical report on vocational quali-
fication forecasting in Ukraine: working draft for discus-
sion]. ETF, Kyiv, 2017. 62 p.
19. Otsinka popytu na profesii, yaki zatrebuvani na
rynku pratsi. Rezultaty doslidzhennia v ramkakh proektu
«Ekonomichne ta sotsialne vidnovlennia Donbasu» [Esti-
mation of demand for professions in demand in the labor
market. Results of the research within the framework of the
project "Economic and Social Recovery of Donbass"].
Retrieved from http://kiis.com.ua/materials/pr/ 20151230
_PROON/ Report_Employment_KIIS_final_ukr.pdf [in
Ukrainian].
20. TOP-10 novyh profesij v ukrainskoj promishlen-
nosti [Top 10 new professions in the Ukrainian industry].
Retrieved from https://job.gorod.dp.ua/news/136871 [in
Russian].
21. Vyshnevskyi V. P., Yehorov I. Yu., Liashenko V.
I., Antoniuk V. P., Kniaziev S. I., Pidorycheva I. Yu.,
Kovchuha L. I. (2018). Do pytannia pro stratehiiu inno-
vatsiinoho rozvytku ukrainy abo Yakoiu maie buty
stratehiia innovatsiinoho rozvytku Ukrainy [To the ques-
tion of the strategy of innovative development of Ukraine
or What the strategy of innovative development of Ukraine
should be]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, no. 2(32),
pp. 183-197 [in Ukrainian].
22. Zvit pro rezultaty monitorynhu ta otsinky re-
zultatyvnosti realizatsii derzhavnoi rehionalnoi polityky u
2018 rotsi [Report on the results of monitoring and evalu-
ation of the performance of the implementation of national
regional policy in 2018.]. Ministerstvo rozvytku hromad ta
terytorii Ukrainy, 2019. 59 p. [in Ukrainian].
23. Larysa H. Bohush. (2016). Sotsialna infrastruktura
obiednanykh hromad Ukrainy: pidkhody do rozvytku [So-
cial Infrastructure of the United Communities of Ukraine:
Approaches to Development]. Aktalni problemy ekonomiky,
9(183), pp. 172-183 [in Ukrainian].
24. Bondarenko M., Babenko S., Borovskyi S. (2017).
Sotsialna zghurtovanist v Ukraini (dosvid aplikatsii meto-
dyky Bertelsmann Stiftung do danykh yevropeiskoho sotsi-
alnoho doslidzhennia) [Social cohesion in Ukraine (expe-
rience of applying the Bertelsmann Stiftung method to Eu-
ropean social survey data)]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho
universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Sotsiolohiia, no.
1(18), pp. 58-65 [in Ukrainian]. doi: http://dx.doi.org/
10.17721/2413-7979/8.10
25. Indeks sotsialnoi zghurtovanosti i prymyrennia
OON dlia skhidnoi Ukrainy. Sotsialna zghurtovanist i po-
chuttia spivprychetnosti [UN Cohesion and Reconciliation
Index for Eastern Ukraine. Social cohesion and sense of
ownership]. Retrieved from https://www.scoreforpeace.
org/files/publication/pub_file/13/SocialConnectednessAn
dBelonging_UKR.pdf [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 22.11.2019
Прийнято до друку 19.12.2019
Формат цитування:
Несвіт К. В. Соціальні чинники стійкого розвитку промисловості регіону. Вісник економічної науки України.
2019. № 2 (37). С. 56-62. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).56-62
Nesvit K. V. (2019). Social factors of sustainable development of the industrial area. Visnyk ekonomichnoi nauky
Ukrainy, 2 (37), рр. 56-62. doi: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).56-62
|