Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території
У статті визначено необхідність теоретико-методологічного обґрунтування засад визначення та розкриття головних складових змісту людського потенціалу території. Доведено, що подальший розвиток людства залучає до суспільного виробництва і реалізує все нові якості людини, що знаходить віддзеркалення в...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2019
|
| Назва видання: | Вісник економічної науки України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163879 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території / О.В. Томчук // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 121-136. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-163879 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1638792025-02-09T12:15:27Z Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території Теоретико-методологические подходы к определению содержания и структуры человеческого потенциала территории Theoretical and Methodological Approaches to Determining the Content and Structure of the Human Potential of the Territory Томчук, О.В. Управління людським капіталом і менеджмент персоналу У статті визначено необхідність теоретико-методологічного обґрунтування засад визначення та розкриття головних складових змісту людського потенціалу території. Доведено, що подальший розвиток людства залучає до суспільного виробництва і реалізує все нові якості людини, що знаходить віддзеркалення в економічній науці. Визначено відмінності між термінами, які близькі до категорії «людський потенціал»: «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», «людський капітал». Проведено контент-аналіз поняття «людський потенціал» на різних рівнях: індивідуальному (особистісному), мікро- (суб’єкт господарювання) та макрорівнях. За результатами аналізу сформовані положення, які складають квінтесенцію наукової концепції щодо сутності категорії «людський потенціал території»: характеризує новий ступінь у розвитку людини; є більш об’ємною та поліелементною категорією; категорією поведінкової економіки; найінертнішою характеристикою території; схильний до зношення; втрачається внаслідок мінливості умов тощо. Змодельовано процес формування і розвитку людського потенціалу території та визначені його трансформаційні перетворення. Узагальнено підходи щодо структури людського потенціалу території, складовими якого є інноваційний, інтелектуальний, трудовий і культурний типи потенціалу. Обґрунтовано, що кожен тип потенціалу, формуючись і розвиваючись у створених для нього сприятливих умовах, сприяє розвитку інших елементів системи. В статье определена необходимость в теоретико-методологическом обосновании принципов определения и раскрытии основных составляющих человеческого потенциала территории. Доказано, что дальнейшее развитие человечества привлекает к общественному производству и реализует все новые качества человека, находящие отражение в экономической науке. Определены различия между терминами, которые близки к категории «человеческий потенциал»: «рабочая сила», «трудовые ресурсы», «трудовой потенциал», «человеческий фактор», «человеческий капитал». Проведен контент-анализ понятия «человеческий потенциал» на разных уровнях: индивидуальном (личностном), микро- (субъект хозяйствования) и макроуровне. По результатам анализа сформированы положения, составляющие квинтэссенцию научной концепции сущности категории «человеческий потенциал территории»: характеризует новый уровень в развитии человека; более объемная и полиэлементная категория; категория поведенческой экономики; инертная характеристика территории; склонный к износу; теряется вследствие изменчивости условий и тому подобное. Смоделирован процесс формирования и развития человеческого потенциала территории и определены его трансформационные преобразования. Обобщены подходы к структуре человеческого потенциала территории, составляющими которого являются инновационный, интеллектуальный, трудовой и культурный типы потенциала. Обосновано, что каждый тип потенциала, формируясь и развиваясь в созданных для него благоприятных условиях, способствует развитию других элементов системы. The article identifies the need for a theoretical and methodological substantiation of the principles for determining and disclosing the main components of the human potential of a territory. It is proved that the further development of mankind attracts to social production and implements all new human qualities, which are reflected in economic science. Differences between terms that are close to the category of “human potential” are defined: “labor force”, “labor resources”, “labor potential”, “human factor”, and “human capital”. The content analysis of the concept of «human potential» at different levels: individual (personal), micro (business entity) and the macro level. Based on the results of the analysis, the provisions are formed that constitute the quintessence of the scientific concept of the essence of the category “human potential of the territory”: it characterizes a new level in human development; more voluminous and multi-element category; category of behavioral economics; inert characteristic of the territory; prone to wear; lost due to variability of conditions and the like. The process of the formation and development of the human potential of the territory is modeled and its transformational transformations are determined. The approaches to the structure of the human potential of the territory, the components of which are innovative, intellectual, labor and cultural types of potential, are generalized. It is proved that each type of potential, forming and developing in favorable conditions created for it, contributes to the development of other elements of the system. 2019 Article Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території / О.В. Томчук // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 121-136. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. 1729-7206 DOI: 10.37405/1729-7206.2019.2(37).121-136 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163879 331.5:332.1 uk Вісник економічної науки України application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Управління людським капіталом і менеджмент персоналу Управління людським капіталом і менеджмент персоналу |
| spellingShingle |
Управління людським капіталом і менеджмент персоналу Управління людським капіталом і менеджмент персоналу Томчук, О.В. Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території Вісник економічної науки України |
| description |
У статті визначено необхідність теоретико-методологічного обґрунтування засад визначення та розкриття головних складових змісту людського потенціалу території. Доведено, що подальший розвиток людства залучає до суспільного виробництва і реалізує все нові якості людини, що знаходить віддзеркалення в економічній науці. Визначено відмінності між термінами, які близькі до категорії «людський потенціал»: «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «людський фактор», «людський капітал». Проведено контент-аналіз поняття «людський потенціал» на різних рівнях: індивідуальному (особистісному), мікро- (суб’єкт господарювання) та макрорівнях. За результатами аналізу сформовані положення, які складають квінтесенцію наукової концепції щодо сутності категорії «людський потенціал території»: характеризує новий ступінь у розвитку людини; є більш об’ємною та поліелементною категорією; категорією поведінкової економіки; найінертнішою характеристикою території; схильний до зношення; втрачається внаслідок мінливості умов тощо. Змодельовано процес формування і розвитку людського потенціалу території та визначені його трансформаційні перетворення. Узагальнено підходи щодо структури людського потенціалу території, складовими якого є інноваційний, інтелектуальний, трудовий і культурний типи потенціалу. Обґрунтовано, що кожен тип потенціалу, формуючись і розвиваючись у створених для нього сприятливих умовах, сприяє розвитку інших елементів системи. |
| format |
Article |
| author |
Томчук, О.В. |
| author_facet |
Томчук, О.В. |
| author_sort |
Томчук, О.В. |
| title |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| title_short |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| title_full |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| title_fullStr |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| title_full_unstemmed |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| title_sort |
теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Управління людським капіталом і менеджмент персоналу |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/163879 |
| citation_txt |
Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу території / О.В. Томчук // Вісник економічної науки України. — 2019. — № 2 (37). — С. 121-136. — Бібліогр.: 99 назв. — укр. |
| series |
Вісник економічної науки України |
| work_keys_str_mv |
AT tomčukov teoretikometodologíčnípídhodidoviznačennâzmístuístrukturilûdsʹkogopotencíaluteritoríí AT tomčukov teoretikometodologičeskiepodhodykopredeleniûsoderžaniâistrukturyčelovečeskogopotencialaterritorii AT tomčukov theoreticalandmethodologicalapproachestodeterminingthecontentandstructureofthehumanpotentialoftheterritory |
| first_indexed |
2025-11-25T23:10:15Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:10:15Z |
| _version_ |
1849805732661166080 |
| fulltext |
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 121
УДК 331.5:332.1 DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).121-136
О. В. Томчук
канд. екон. наук
ORCID 0000-0002-1817-7483
e-mail: o.tomchuk@ukr.net,
Донецький національний університет імені Василя Стуса, м. Вінниця
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ
І СТРУКТУРИ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЇ
Постановка проблеми. На сучасному етапі знання
стають ключовим ресурсом розвитку системи, при-
чому носіями знань, їх генераторами та споживачами
є індивіди. У зв’язку з цим людський потенціал стає
головним чинником ефективного функціонування те-
риторій.
Зважаючи на відсутність одностайності у тлума-
ченні терміну «людський потенціал», вважаємо за не-
обхідне запропонувати свій погляд на цю складну
і важливу методологічну проблему за результатами не
фрагментарного розгляду сутності, а системним ба-
ченням його природи, володінням ними якостями
трансформації.
Мета статті полягає в теоретико-методологічному
обґрунтуванні засад визначення та розкритті головних
складових змісту людського потенціалу території.
Виклад основного матеріалу. У сучасних наукових
дослідженнях трактування економічної категорії «люд-
ський потенціал» характеризується багатоаспектністю.
Це пов’язано із поєднанням ознак її «людської» та
«потенційної» складових. «Людська складова» має
прояв в тому, що головне багатство будь-якого су-
спільства — люди, а міра їх розвитку та задоволення
потреб — основний критерій економічного і соціаль-
ного прогресу. Ті процеси, які проходять у сучасний
період у площині оновлення організаційно-техноло-
гічного базису суспільства, викликають глибокі пере-
творення всіх його сторін і вимагають зміни місця лю-
дини в суспільно-відтворювальному процесі.
Трансформація економічної системи істотно змі-
нила суспільство в цілому, його цінності, основопо-
ложні принципи економічної та соціально-політичної
діяльності, форми і методи управління. Проте голов-
ною продуктивною силою будь-якого суспільства були
і залишаються людські ресурси, які в ринковій еконо-
міці стають стратегічним чинником успіху системи.
Кардинальна зміна уявлень про роль людини в
діяльності будь-якої системи при переході від техно-
логічного до особистісно-орієнтованого управління
достатньо глибоко розкрита в наукових публікаціях
багатьох фахівців [1, с. 8; 2, с. 9].
Людина як особистісний чинник виробництва
володіє широким спектром як природжених, так і
надбаних у процесі розвитку фізичних, психологічних,
соціальних, культурних та інших особливостей.
Аналіз свідчить, що подальший розвиток людства
залучає до суспільного виробництва і реалізує все нові
якості людини, що знаходить віддзеркалення в еконо-
мічній науці.
В економічній літературі поряд із поняттям «люд-
ський потенціал» часто використовують такі терміни,
як: «робоча сила», «трудові ресурси», «трудовий по-
тенціал», «людський фактор», «людський капітал». Усі
ці терміни виникли внаслідок еволюції людини як
суб’єкта економічної діяльності та зміни її місця й ролі
в цій діяльності. У хронологічному контексті це пред-
ставлено на рис. 1.
Розкриваючи зміст того або іншого терміну, фа-
хівці акцентують увагу на найбільш важливих, істот-
них сторонах питання, виділяючи при цьому важли-
вість кадрової складової.
Здібність людини до праці знаходить відобра-
ження в понятті «робоча сила», її визначають як су-
купність фізичних і духовних здібностей, якими воло-
діє організм, жива особистість людини, та які викори-
стовуються нею всякий раз, коли вона виробляє які-
небудь споживні вартості [4, с. 173].
В економічній енциклопедії під «робочою силою»
розуміють сукупність фізичних і духовних здібностей
людини, що використовується нею в процесі вироб-
ництва матеріальних благ, здатність до праці; голов-
ний елемент виробництва.
Особливість робочої сили полягає в тому, що
вона здатна створювати і створює більшу вартість, ніж
витрати для її відтворення у формі оплати праці з ура-
хуванням її кількості та якості [5].
Проте серед науковців немає єдиної думки щодо
визначення терміну «робоча сила» (табл. 1).
Робоча сила — це, з одного боку, термін марк-
систської політичної економії, який означає трудові
можливості людини, її здатність до праці. У сучасній
економічній науці замість «робоча сила» частіше ви-
користовують «економічно активне населення», «пра-
цездатне населення». З іншого боку, під «робочою си-
лою» розуміють загальну кількість осіб працездатного
віку від 16-ти років і до прийнятого в країні віку ви-
ходу на пенсію, які працюють, чи безробітних (без не-
дієздатних) [15].
Це зумовлено тим, що робітник позбавлений
власності на засоби виробництва й засоби існування,
але сам він вільний, тобто є власником своєї робочої
сили і може розпоряджатися нею. У визначеннях між
поняттям «робоча сила» й «економічно активне насе-
лення» можна поставити знак рівності, оскільки за
міжнародними стандартами до економічно активного
населення належать громадяни обох статей віком від
15-ти до 70-ти років (включно), які упродовж звітного
періоду вели економічну діяльність або шукали роботу
й готові були приступити до неї, тобто класифікува-
лися як «зайняті» або «безробітні» (за визначенням
МОП).
Ми найбільше схиляємося до точки зору
К.Т. Кривенко, яка розглядає робочу силу, як товар,
але при цьому виділяє певні особливості. Зараз термін
«робоча сила» застосовується для характеристики за-
безпечення системи кадрами та ефективності їх вико-
ристання.
ТОМЧУК О. В.
122 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Робоча сила XIX століття
Визначення ролі людини
Людина – носій здатності до праці
Трудові ресурси
20-ті роки
XX століття
Людина – об’єкт забезпечення
народного господарства необхідною
кількістю та якістю робочої сили
Трудовий
потенціал
70-ті роки
XX століття
Людина – суб’єкт суспільного
виробництва з потребами й
інтересами у сфері праці
Людський
фактор
80-ті роки
XX століття
Людина – провідний фактор
суспільного виробництва, засіб
піднесення його ефективності
Людський
капітал
90-ті роки
XX століття
Людина – об’єкт найефективніших
інвестицій у її знання, професійність,
здоров’я з наступною їх реалізацією у
суспільстві
Людський
потенціал
90-ті роки
XX століття
Людина – об’єкт здатності до
самовираження, самоактуалізації і
самореалізації
Рис. 1. Хронологія виникнення понять стосовно ролі людини як суб’єкта економічної діяльності
Сформовано автором на основі джерела [3].
Таблиця 1
Аналіз дефініції «робоча сила», наведених у літературних джерелах
Автори Визначення
Гаршина О. К. Під робочою силою чи здатністю до праці розуміється сукупність професійних
якостей, якими володіє людина і затрачає при виробництві матеріальних благ [6]
Генкін Б. М. Робоча сила — це інтегральна характеристика потенціалу працюючих, котра виражає
здатність людини до праці, тобто сукупність його фізичних та інтелектуальних даних,
що можуть бути використані в організації [7]
Долгушкін Н. К.,
Новіков В. Г.
Робоча сила — це здатність до праці, сукупність фізичних та духовних здібностей,
якими володіє організм людини та які нею використовуються для виробництва спожи-
вчих вартостей [8, с. 11]
Кривенко К. Т.
Робоча сила — це товар, властивості якого ті самі, що й у інших товарів. Але є відмін-
ності, зумовлені специфічністю цього товару. По-перше, у даному разі товаром є не
річ, а здатність людини до праці. По-друге, здатність до праці, на відміну від звичайних
товарів, відчужується на строк через ринок праці у формі наймання. По-третє, реальне
відчуження здатності здійснюється у процесі праці найманого виробника [9]
Мочерний С. В.
Робоча сила – основний елемент продуктивних сил у будь-якому суспільстві, але то-
варом вона стає лише в умовах капіталізму. Це зумовлено тим, що робітник позбавле-
ний власності на засоби виробництва і засоби існування, але сам він особисто вільний,
тобто є власником своєї робочої сили і може розпоряджатися нею [10]
Маркс К.,
Енгельс Ф.
Робоча сила — сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє організм,
жива особистість людини, і які використовуються нею щоразу, коли вона виробляє
певні споживчі вартості [11, с. 178]
Михайлова Л. І.
Робоча сила — це здатність людини до праці, сукупність її фізичних і духовних сил, що
застосовуються нею в процесі виробництва [12, с. 15]
Ожерельєв О. І.
Робоча сила — здатність до праці, сукупність фізичних і духовних здатності людини,
які використовуються нею в процесі виробництва життєвих благ [13, с. 423]
Райзберг Б. А.,
Лозовський Л. Ш.
Робоча сила — 1) у марксистській економічній — теорії термін, що означає здатність
людини до праці; 2) у сучасній економічній науці — синонім «економічно активного,
працездатного населення» [14, с. 274]
Складено автором на основі джерел [6-14].
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 123
Категорія «трудові ресурси» була запроваджена в
СРСР у 20-ті роки минулого століття за пропозицією
академіка С.Г. Струмиліна в роботі «Наші трудові ре-
сурси і перспективи» [16] й донедавна кількісно була
тотожною робочій силі. Серед учених немає єдиної
думки про суть цього поняття (табл. 2).
Таблиця 2
Порівняльний аналіз визначень категорії «трудові ресурси»
Автори Визначення
Балабанова Л. В.,
Сардак О. В.
Трудові ресурси — це фізично розвинута частина населення, що володіє розумовими
здібностями і знаннями, які необхідні для роботи в народному господарстві [17]
Васильченко В. С.,
Гриненко А. М.,
Грішнова О. А.,
Керб Л. П.
Трудові ресурси — це частина населення країни, яка, маючи відповідні психофізіоло-
гічні, фізичні та інтелектуальні якості, здатна виробляти матеріальні та духовні блага й
послуги, тобто здійснювати корисну діяльність [18]
Гетьман О. О., Ша-
повал В. М.
Під трудовими ресурсами спід розуміти частину населення працездатного віку, що має
необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення
визначеної роботи в народному господарстві [19]
Долгушкін Н. К.,
Новіков В. Г.
Трудові ресурси — це частина населення, яка володіє необхідним розвитком, здоров’ям, осві-
тою, здібностями, кваліфікацією, знаннями для роботи у сфері суспільно-корисної діяльності
[8, с. 11]
Звонівська Г. Т. Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й ро-
зумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності
[20]
Заславська Т. І. Трудові ресурси — це сукупність членів суспільства, здатних брати участь у суспільному
виробництві при даному розвитку продуктивних сил і в межах даних виробничих від-
носин [21]
Іванілов О. С. Трудові ресурси — це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком,
розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві [22]
Касимовський Е. В.
Трудові ресурси — це частина працездатного населення, як зайнятого в суспільному
виробництві, так і того, що перебуває в резерві, кількісні й демографічні межі якого
залежать від суспільної форми виробництва і рівня розвитку продуктивних сил; трудові
ресурси виражають суспільні відносини з приводу їхнього формування, перерозподілу
й використання [23; 24, с. 12-13]
Макаровська Т. П.,
Бондар Н. М.
Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними й
освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Виокремлюють реальні
і потенційні ресурси [25]
Масляк П. О. Трудові ресурси — це працездатне населення (чоловіки від 16-ти до 59-ти років і жінки
від 16-ти до 54-х років), а також підлітки й пенсіонери, які працюють [26]
Новицький А. Г. Трудові ресурси сільського господарства — це частина працездатного населення країни,
яка зайнята в сільськогосподарському виробництві, в основному розміщена в сільських
регіонах із притаманними їй особливостями сільського населення щодо динаміки та
структури [27, с. 339]
Калина А. В.
Трудові ресурси — це економічна категорія, яка «відображає частину населення країни
або її адміністративно-територіальної одиниці, що має здатність до суспільно-корисної
праці в народному господарстві; це є потенціал живої сили, яку має у своєму розпо-
рядженні суспільство на певний момент часу» і планово-розрахункова категорія, під
якою розуміються «особи обох статей у працездатному віці, які потенційно могли б
брати участь у виробництві товарів та послуг» [28]
Прохоров А. М. Трудові ресурси — це частина населення, яка володіє необхідним фізичним розвитком, знан-
нями та практичним досвідом для роботи в народному господарстві [29, с. 1362]
Тищенко С. В.
Трудові ресурси доцільно розглядати як якісну сукупність спроможностей працівників, що
створюють матеріальні, духовні цінності та інші блага для суспільства з урахуванням впливу
різноманітних чинників: економічних, соціальних, виробничих, трудових, політичних, еко-
логічних, природних та інших [30, с. 105]
Чистов С. М.
Трудові ресурси, як економічна категорія, виражають відносини населення, яке володіє фі-
зичною та інтелектуальною здатністю до праці, відповідно до встановлених державою умов
відтворення індивідуальної робочої сили. Трудові ресурси, як планово-обліковий показ-
ник, — це чисельність населення, зайнятого в суспільному виробництві, а також незайнятого
в ньому працездатного населення працездатного віку [31]
Складено автором на основі [8; 17-31].
Не погоджуємося з думкою дослідників, які зво-
дять поняття трудових ресурсів до кількісних характе-
ристик робочої сили (Є.В. Касимовський, П.О. Мас-
ляк та А.Г. Новицький). Людина є не лише носієм
здібностей до праці, але й кількісних та якісних ха-
рактеристик, які вона використовує в ринково-конку-
рентному середовищі, у різних сферах життєдіяльно-
сті, представляючи свій специфічний, з особливими
характеристиками, сектор ринку праці.
ТОМЧУК О. В.
124 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
До наукового обігу категорія «трудовий потен-
ціал» увійшла на початку 60-х років ХХ ст., що було
зумовлено необхідністю трансформації традиційних
поглядів на роль і місце людини у процесі вироб-
ництва при постійному розвитку НТП; характером де-
мографічного процесу, якому притаманне поступове
зниження частки населення у працездатному віці; ви-
черпанням місткості категорії «трудові ресурси». Вве-
дення поняття «трудовий потенціал» спричинило не-
обхідність переосмислення поглядів на значення у ви-
робничому процесі людини, визнання ролі інтелекту-
ального й освітнього потенціалу, накопиченого в су-
спільстві. У вітчизняній науці наразі відсутній одно-
значний підхід до розуміння економічної категорії
«трудовий потенціал». Визначення, запропоновані на-
уковцями мають суперечливий характер (табл. 3).
Таблиця 3
Характеристика терміну «трудовий потенціал»
Автори Визначення
Богиня Д. П.,
Грішнова О. А.
Трудовий потенціал — це інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик
економічно активного населення [32, с. 42]
Васильченко В. С.,
Гриненко А. М.,
Грішнова О. А.,
Керб Л. П.
Трудовий потенціал є інтегрованими кількісними та якісними характеристиками ро-
бочої сили, яка забезпечує певні можливості у створенні матеріальних і духовних благ
суспільства. Трудовий потенціал є наявною і можливою в майбутньому кількістю та
якістю праці, якою володіє суспільство й котра визначається чисельністю працездат-
ного населення, його професійно-освітнім рівнем [33]
Генкін Б. М.
Трудовий потенціал працівника — це сукупність характеристик людини, що виникли
в результаті матеріальних і духовних вкладень у неї: інтелект, творчі здібності, здо-
ров’я, освіта, професіоналізм, моральність, активність, організованість [34, с. 53]
Джаін І. О.
Трудовий потенціал — це сукупні здібності економічно активного населення даної
території забезпечити виробництво споживчих вартостей, які відповідають потребам
суспільства на даному етапі його розвитку в конкретних соціально-економічних і на-
уково-технічних умовах [35, с. 67]
Калина А. В.
Під трудовим потенціалом розуміється розвинута в даному суспільстві «сукупність
демографічних, соціальних та духовних характеристик праці активного населення,
що реалізовані чи можуть бути реалізовані в умовах досягнутого рівня розвитку про-
дуктивних сил, науково-технічного прогресу і системи участі в процесі праці та су-
спільній діяльності» [28]
Мельничук Д. П.
Трудовий потенціал — це характеристика ефективності сполучення та збалансовано-
сті окремих структурних елементів працездатності людини, а також характеристика
відповідності змісту цих елементів вимогам зовнішнього середовища [36, с. 231]
Мерзляк А. В.,
Михайлов Є. П.,
Корецький М. Х.,
Михайлова Г. О.
Трудовий потенціал — поняття, яке вводиться для відображення можливостей ефек-
тивності праці [37]
Осовська Г. В.,
Крушельницька О. В.
Трудовий потенціал — це сукупність працездатного населення з урахуванням інте-
лектуального розвитку, знань, умінь, досвіду, звичаїв, традицій, переконань і патріо-
тизму [38]
Райзберг Б. А.,
Лозовский Л. Ш.
Трудовий потенціал — наявні на даний час і перспективні трудові можливості (країни,
регіону, підприємства), що характеризуються чисельністю працездатного населення,
його професійно-освітнім рівнем, іншими якісними характеристиками [14, с. 348]
Шаульська Л. В. Трудовий потенціал — ресурсна категорія, що включає в себе джерела, засоби праці,
які можуть бути використані для розв’язання будь-якого завдання, досягнення певної
цілі» [39, с. 43]
Складено автором на основі джерел [14; 28; 32-39].
На нашу думку, трудовий потенціал доцільно ви-
значати як інтегральну оцінку сукупних джерел, ре-
зервів, засобів і можливостей максимально повної ре-
алізації кількісних та якісних характеристик еконо-
мічно активного працездатного населення в конкрет-
них соціально-економічних умовах.
Поняття «людський фактор» входить у науковий
вжиток багатьох наук: філософії, соціології, психоло-
гії, педагогіки, медицини, науки управління тощо. І
хоча поняття «людський фактор» виступає міждис-
циплінарним поняттям, проте досі не існує одностай-
ності у його тлумаченні.
В узагальненому вигляді людський фактор визна-
чається як сукупність основних соціальних якостей
людини, які історично склалися в суспільстві, а саме:
ціннісні орієнтири, моральні принципи, норми пове-
дінки, життєві плани, рівень знань та інформованості,
характер трудових та соціальних навичок, установки та
уявлення про особисто значимі елементи соціального
життя — соціальну справедливість, про права і свободи
людини, про громадянський обов’язок.
Обґрунтуванням значущості людського фактору
займалися всесвітньо відомі класики менеджменту —
Е. Демінг, Дж. Джуран, К. Ісікава, К. Меллер, Б. Сміт,
Г. Тагуті, А. Фейгенбаум, В. Шухарт та інші. В управ-
лінні людський фактор визначається як фактор, який
повґязаний з різноманітними ролями людини при ви-
рішенні завдань управління і повинен враховува-
тися вченими при розробці засобів вирішення таких
завдань (моделей, методів, математичного апарату, ме-
тодологій, комп’ютерних засобів тощо). У даному ви-
падку, мова йде про фактор, який, по-перше, обумов-
лений різноманітними ролями людини в життєвому
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 125
циклі створення і практичного застосування розроб-
лених засобів вирішення завдань управління, по-
друге, впливає на практичне значення і адекватність
практичного застосування теоретичних результатів
[40, с. 19]. Учені по-різному трактують сутність тер-
міну «людський фактор» (табл. 4).
Таблиця 4
Підходи до визначення терміну «людський чинник»
Автори Визначення
Абсава Н. Д. «Людський чинник» треба розглядати не як спільну, а як специфічну категорію пев-
ного способу виробництва, а саме такого суспільства, в якому людина розглядається
не лише як головна продуктивна сила, як передумова й активний елемент вироб-
ництва, а як одночасно початковий і кінцевий пункт усього суспільного руху, як його
активний початок і кінцевий результат, як головний засіб і дійсна мета суспільного
виробництва [41, с. 44-45]
Бабосов Є. М. Людський фактор — це цілісна система соціальної діяльності, направленої на зміну,
розвиток і вдосконалення суспільства та умов життєдіяльності самої людини [42, с. 28]
Васильченко В.С.,
Гриненко А.М.,
Грішнова О.А.,
Керб Л.П.
Категорія «людський фактор» являє собою людей на підприємстві, в організації, уста-
нові або фірмі, які поєднані у процесі трудової діяльності. Структурно — це є особис-
тість, робоча група, трудовий колектив, від діяльності якої залежить вектор впливу на
виробничі процеси [33]
Заславська Т. І. Людський фактор «це система взаємодіючих, що займають різне положення класів,
шарів і груп, діяльність і взаємодія яких забезпечує прогресивний розвиток суспіль-
ства» [43, с. 35]
Ільїн А. І.
Людський фактор — спільне поняття, властиве кожному суспільному устрою. Люд-
ський фактор — категорія не економічна, а соціологічна, оскільки містить у собі весь
спектр взаємин у суспільстві [44, с. 11]
Рижко Н. І. Структура поняття «людський фактор» включала в себе наступні основні елементи:
соціально-класові риси радянської людини, її ідейно-моральні та професійно-трудові
якості, а також духовне багатство і фізичну довершеність Важливе місце в структурі
людського фактору займали також ідеологічні процеси суспільства [45, с. 3]
Антоненко В. Г. Людський фактор поставав як вираження діяльнісної сутності людини, активний дія-
льнісний прояв, реалізація людиною її інтересів, здібностей, світоглядних і ціннісних
установок, творчої енергії та волі в здійсненні суспільних цілей і завдань [46, с. 91]
Меликьян Г. Г.,
Колосова Р. П.
Людський фактор — це складний комплекс процесів і явищ суспільного буття, образ
життя, що відображає характер і ступінь задоволення різних соціальних потреб, їхню
динаміку в сфері праці, побуту, міжособистісного спілкування, сімейних відносин
тощо [47]
Складено автором на основі джерел [33; 41-47].
На нашу думку, людський фактор варто розгля-
дати як прояв усієї сукупності особистісних якостей
людини, які впливають на її трудову активність. Це
поняття вказує на вирішальну роль людини в процесі
виробництва. У структурному плані людський фак-
тор — це, насамперед, особа, робоча група, трудовий
колектив. Крім того — це колективний суб'єкт су-
спільного життя, що має соціальну, демографічну,
економічну й політичну структуру, взаємодію елемен-
тів якої забезпечує розвиток суспільства.
Виникнення категорії людського капіталу форму-
валось як інтегральне соціальне й економічне поняття
і тому набуло багатофакторного характеру. А. Сміт
уперше відмітив, що людину слід розглядати з позиції
капіталізації її праці: як носія і капіталу і вартості [48].
Д. Рікардо стверджував, що через нестачу освіти в усіх
прошарках населення країни мають різний рівень
розвитку [49, с. 449]. А. Маршалл підкреслював, що:
«знання — один із потужних двигунів виробництва...»
[50, с. 400].
Як самостійний напрямок економічного дослід-
ження «теорія людського капіталу» була сформована
тільки в 50-60-ті роки ХХ ст. завдяки роботам «чи-
казької школи» Т. Шульца та Г. Беккера, Б. Вейс-
брода, Дж. Мінцера та інших. Термін «людський капі-
тал» був запропонований американським економістом
Теодором Шульцем у 1961 р., лауреатом Нобелівської
премії (1979 р.), який стверджував, що в людський ка-
пітал, так само як в інші види капіталу, необхідно
здійснювати інвестиції, що сприятиме підвищенню
рівня продуктивності праці і, відповідно, збільшенню
добробуту суспільства. Формування людського капі-
талу Т. Шульц вбачав у розвитку здібностей та знань,
які надаються шкільною освітою, навчанням на робо-
чому місці, зміцненням здоров'я і зростаючим запасом
економічної інформації [51, с. 9].
У ході розвитку методів та інструментів дослід-
жень людського капіталу понятійно-категорійний апа-
рат еволюціонував (табл. 5).
Найбільш точним вважаємо визначення Д.П. Бо-
гині, яке розширює та поглиблює загальне розуміння
категорій «робоча сила», «трудові ресурси», «людський
фактор» «трудовий потенціал», оскільки якості пра-
цівника не обмежуються лише здатністю до праці та
вимогами до працездатного віку, а й розглядаються як
«запас», від якого його власник отримує прибуток. Од-
нак збільшення додаткової вартості його власника
відбувається в разі не лише наявності, але й викорис-
тання своїх здібностей у трудовому процесі.
Крім того, вважаємо, що правильним є той факт,
що людина не тільки генерує доход, надаваючи су-
спільству матеріальну користь, але і здійснює певну
соціальну, культурну, виховну діяльність, яка впливає
на формування духовно-моральних якостей окремої
особистості та суспільства у цілому. Тому результатом
функціонування людського капіталу буде також соці-
альна користь, збільшення національного багатства
країни.
ТОМЧУК О. В.
126 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Таблиця 5
Характеристика терміну «людський капітал»
Автори Визначення
Беккер Г. С.
Людський капітал — це сукупність природжених здібностей та отриманих знань, нави-
ків, мотивацій, доцільне використання якої сприяє збільшенню доходу (на рівні інди-
віду, підприємства або суспільства) [52, с. 162]
Биченко Ю. Г. Виділяє у складі людського капіталу культурний капітал [53]
Богиня Д. П.
Людський капітал — це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопи-
чений людьми певний запас здоров’я, знань, навичок, мотивацій, який цілеспрямовано
використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню про-
дуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його
власника [54]
Близнюк В. В.
Людський капітал — це система характеристик, які визначають здатність людини до
творчої праці з метою створення товарів, послуг, доданої вартості, тобто якості робочої
сили індивідуума, сукупного працівника підприємства, країни, що знаходять прояв у
процесі розширеного відтворення [55]
Воронкова В. Г.
Під людським капіталом розуміються знання, навики і здібності людини, які сприяють
зростанню його продуктивної сили [56]
Грішнова О. Людський капітал характеризується сукупністю продуктивних здібностей, особистих рис
і мотивацій індивідів, які сформувалися внаслідок інвестицій, що сприяє підвищенню
продуктивності праці, зростанню доходів як свого власника, так і національного доходу
країни [57, с. 16-17]
Н. Голікова Людський капітал — це вартість запасу здібностей, досвіду і знань, залученого до сис-
теми господарювання і капіталізованого на основі відносин найму, здатного приносити
прибуток [58, с. 9]
Едвін Дж Долан Людський капітал — це капітал у вигляді розумових здібностей, отриманий через фор-
мальне навчання чи освіту, або через практичний досвід [59, с. 250]
Дьомін П. Людський капітал — це природжений, сформований в результаті інвестицій і накопиче-
ний визначений рівень здоров’я, освіти, навичок, здібностей, мотивацій, енергії, куль-
турного розвитку, як конкретного індивіду, групи людей, так і суспільства в цілому, які
доцільно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного відтворення, сприяють еко-
номічному росту та впливають на розмір доходів їх володаря [60]
Кокарєв І. А. Людський капітал — це сукупність творчих здібностей, особистісних якостей та мотива-
ції індивідів, які знаходяться в їх власності, накопичуються за рахунок інвестицій та
використовуються в тій чи інший сфері суспільного виробництва на протязі усього пе-
ріоду трудового життя робітників з метою отримання ними у майбутньому більшого
доходу [61, с. 25]
Кротова Н. В. Пропонує включати в структуру людського капіталу не тільки здібності людей до про-
дуктивної праці, але й соціальні, психофізичні, культурні здібності людини [62]
Мерзляк А. В.,
Михайлов Є. П,
Корецький М. Х.,
Михайлова Г. О.
Людський капітал становить сукупність якостей, які визначають продуктивність, і є дже-
релом доходу для людини, родини, підприємства й суспільства. Такими якостями вва-
жають здоров’я, природні здібності, освіту, професіоналізм [37]
Нєстєрова Д. В.
Людський капітал — це ринкова категорія, що є відображенням тих здібностей людини,
які мають (повинні знайти) попит на ринку праці [63]
Нікітіна І. А. Людський капітал організації — реалізований у процесі праці трудовий потенціал лю-
дини. Вважає, що у визначені людського капіталу необхідно зробити акцент на зростанні
національного багатства країни [64]
Прукінська Е. В.,
Переверзєва А. В.
В економічній теорії під людським капіталом у найширшому сенсі розуміють сукупність
притаманних кожній людині знань, навичок, здібностей і кваліфікацій носіїв робочої
сили, які можуть бути використані нею у виробничих чи споживчих цілях. Він єдиний
з-поміж ресурсів має здатність оновлюватися, вдосконалюватися, розвиватися [65]
Фішер С. Людський капітал — це ступінь утіленої у людині спроможності приносити дохід. Люд-
ський капітал включає природжені здібності, талант, освіту, набуту кваліфікацію [66,
с. 303]
Шевчук Л. Т.
Людський капітал — це частина сукупних знань, здібностей і кваліфікацій носіїв робочої
сили, яка здатна приносити дохід, тобто, яка використовується для виробництва товарів
і послуг [67]
Складено автором на основі джерел [37; 52-67; 98; 99].
Що стосується «потенційної складової», то вона
має прояв у концептуальному обґрунтуванні потенці-
алу (наявності у будь-кого або будь-чого (окремої лю-
дини, громади, підприємства, галузі, регіону, держави)
явних та неявних можливостей або здатності діяти у
відповідних сферах).
Деякий час при тлумаченні «людського капіталу»
зверталися саме до категорії «людський потенціал».
Деякі автори не тільки встановлювали зв'язок між
ним, але й ототожнювали їх: як «сукупність втілених у
них потенціальних можливостей» [68], «комерційна
реалізація людського потенціалу» [69], «реалізований у
рамках професійної діяльності людський потенціал»
[70, c. 52].
Справедливо відмічає І.І. Смирнова, що «накопи-
чення та ефективне використання людського капіталу
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 127
виступає в якості стратегічного ресурсу сталого роз-
витку економіки та суспільства в цілому» [71, с. 198].
Деякі дослідники вважали, що «людський потен-
ціал» є більш ємним поняттям порівняно з «людським
капіталом» [71, с. 13], бо прояви людського капіталу
піддаються спостереженню і виміру, а характеристики
людського потенціалу багато в чому перебувають за
межами видимого процесу.
У вітчизняній економічній науці склалася низка
визначень поняття «людський потенціал» на різних
рівнях: індивідуальному (особистісному), мікро-
(суб’єкт господарювання) та макрорівнях (табл. 6).
Таблиця 6
Контент-аналіз поняття «людський потенціал»
Автори Визначення
Індивідуальний рівень
Газарян С. В.
Людський потенціал індивіда — частково є чимось даним йому від народження та значною
мірою формується і розвивається у процесах соціалізації особи [72, с. 16]
Безтелесна Л. Людський потенціал — це здібності, можливості й потреба людей працювати, сукупність
різних їх якостей, що визначають особистість, як фізичних, так і духовних [73, с. 9]
Амоша О.,
Антонюк В.,
Новікова О.
Людський потенціал — це високі якісні характеристики людини, її можливість прожити
тривале та благополучне життя, головний елемент національного багатства та провідна
мета суспільного розвитку [74, с. 16]
Пирожков С. Людський потенціал — це системне утворення, зміст і функції якого розкриваються у
процесі взаємозв’язку і взаємодії його складових, реалізація яких у ході життєдіяльності
призводить до певних досягнень людини, що мають соціальну значимість [75, c. 17]
Семів Л. Людський потенціал — це здібності людини, що не залежать від рівня їх використання в
матеріальному або нематеріальному виробництві [76, с. 31]
Мочерний С. В
1. Людський потенціал — це міра втілених у людині природних здібностей, таланту, рівня
освіти, кваліфікації та їх здатність приносити дохід.
2. Людський потенціал також включає стан здоров’я та якість харчування» (Світовий
банк).
3. Людський потенціал включає освіту, професійний досвід, фізичний стан, здатність до
виживання, інші характеристики, що забезпечують продуктивність і самозабезпеченість
людей (ООН) [77, с. 216]
Яковенко Р. В.
Людський потенціал — це єдність продуктивних якостей людини та її освітньо-інтелекту-
альних, соціально-психологічних та духовних рис, що відіграють зростаючу роль у ви-
робництві та в суспільному житті [78, с. 10]
Макрорівень
Близнюк В. Людський потенціал — це сукупна здатність суспільства до освоєння і осмислення світу,
накопичення знань, створення на цій основі інтелектуальних продуктів та системи прий-
няття, переробки, використання, відтворення і передавання інформації [79, с. 31]
Богиня Д. Людський потенціал — це поняття, яке, будучи близьким по змісту до таких понять як
трудовий або виробничий потенціал, визначає більш широкий спектр соціально-демогра-
фічних і трудових відносин у суспільстві [80, с. 58]
Порохня В. Людський потенціал — це можливий рівень досягнення економікою країни бажаних тем-
пів економічного зростання з використанням наявного людського та інтелектуального
капіталу [81, c. 50]
Закірова Д. І. 1. Людський потенціал економіки — це накопичені населенням запаси духовного і фі-
зичного здоров’я, професійної і загальноосвітньої компетентності, підприємницького хи-
сту (настрою), громадянської і творчої активності, що реалізується в різних сферах діяль-
ності, а також в рівні і структурі потреб.
2. «Людський потенціал — це найбільш активна і динамічна компонента інтелектуальних
можливостей відтворення, що представляє собою (виробничу) силу, яка створює та реа-
лізує інновації виробничого і організаційного характеру [82, с. 21, 26]
Стефанишин О. Людський потенціал — це сукупність наявних або природних здібностей до інтелектуаль-
ної, творчої, розумової, економічної, культурної діяльності з метою індивідуального та
суспільного розвитку [83, c. 69]
Замараєв А. В. 1. Людський потенціал — це складна соціально-економічна система 2. Людський потен-
ціал — це універсальна соціологічна категорія, яка може застосовуватися для порівняль-
ного аналізу, визначення рівня суспільних трансформацій (характеристика соціальної мо-
гутності країни з урахуванням чисельності її населення), оцінки динаміки розвитку соці-
альних систем (окремих товариств, спільнот, регіонального та муніципального соціуму,
соціальних організацій та організаційних соціальних груп). Але суспільний розвиток не-
обхідно, насамперед, оцінювати за змінами у самій людській сутності [84; 85]
Трубич С. Людський потенціал — це наявні в даний момент чи в майбутньому людські можливості,
які можуть бути використані в будь-якій сфері суспільнокорисної діяльності для досяг-
нення поставленої мети [86, c. 192]
Шаульська Л. Людський потенціал — сукупна здатність певної людської спільноти (народу, територіа-
льної громади, трудового колективу підприємства тощо) і окремої людини до економічної
і соціальної діяльності та розвитку [87, с. 93-94]
Складено автором на основі джерел [72-87].
ТОМЧУК О. В.
128 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
За даними табл. 6 можна визначити, що спільна
риса всіх наведених визначень полягає в комплексно-
сті розуміння людського потенціалу, намаганні відо-
бразити його багатосторонню структуру. Проте слід
відмітити, що деякі дослідники виділяють тільки одну
сторону людського потенціалу. Так, В. Порохня та
В. Приймак відображають лише інструментальні по-
гляди на дане поняття, ототожнюючи його з людським
капіталом [81, с. 31], що дозволили виокремити кон-
структивні елементи людського капіталу із задіянням
терміну «людський потенціал» і сприймаються неаде-
кватно змісту їх уведення у визначення.
Перелічені категорії характеризують комплекс —
джерела, можливості й ресурси живої праці на різних
рівнях: людини, групи людей, міста, району, регіону,
країни, але з різних поглядів та в різні епохи. На За-
ході категорії «робоча сила», «трудові ресурси», «люд-
ський капітал», «людський потенціал» нерідко вжива-
ють як тотожні, з чим ми не погоджуємося.
Найбільш придатним для визначення категорії
«людський потенціал території» вважаємо визначення
Л.В. Шаульської, яка справедливо відмічає, що «це
здатність певної людської спільноти до економічної
і соціальної діяльності та розвитку» [39].
Квінтесенцію наукової концепції щодо сутності
категорії «людський потенціал території» складають
положення, які визначені на основі критичного ана-
лізу:
1. «Людський потенціал території» характеризує
новий ступінь у розвитку людини. Людина як носій ро-
бочої сили володіє не лише здібностями до праці, а й
іншими, задіяння яких обумовлюється наявністю різ-
них сфер життєдіяльності. Тому наявні людські мож-
ливості на конкретний момент часу чи в перспективі,
які потенційно можуть бути використані в будь-якій
сфері суспільно корисної діяльності для досягнення
поставленої мети, ідентифікують із людським потен-
ціалом. Поряд із виробничими можливостями людини
дедалі зростаючу роль відіграють інтелектуальні, соці-
альні, психологічні та культурні якості, тобто людські
риси.
2. «Людський потенціал території» є більш об’єм-
ною категорією. Порівняно з трудовим потенціалом
носіями людського потенціалу є все населення країни
незалежно від працездатного, а носіями першого є ви-
ключно працездатні особи. Порівняно з людським ка-
піталом людський потенціал включає економічні від-
носини, пов’язані не тільки з тими елементами, які
здатні створювати нову вартість чи приносити додат-
ковий прибуток, а й тими, що приводять до певних
досягнень людини, що мають не матеріальну, а соціа-
льну значимість. Тобто людський капітал виступає як
конкретна історична форма функціонування і реаліза-
ції людського потенціалу.
3. «Людський потенціал території» — категорія
поведінкової економіки, що дістає прояву відносно інди-
віда, а не суспільства загалом. Так, Н. Римашевська за-
значає, що людський потенціал не ідентифікується з
обсягами виробництва і відповідним рівнем доходу, а
тільки з можливостями людського вибору, які з його
набуттям суттєво розширюються [87, с. 33].
4. «Людський потенціал території» — поліеле-
ментна категорія. За своєю структурою людський по-
тенціал території включає в себе потенціали-елементи,
в сумі отримуючи властивості, якими не володів не
один з них до цього. Людський потенціал може слу-
жити характеристикою, як самих великих систем, так
і дрібних, локальних. Але при цьому людський потен-
ціал кожної з дезагрегованих підсистем не функціонує
ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємо-
проникнення потенціалів, «метаболізму» їх окремих
складових, що приводить до збільшення рівня люд-
ського потенціалу кожної підсистеми. Підсистемами
людського потенціалу території (регіону, країни) ви-
ступають потенціали за структурними елементами. Іс-
нує і зворотний зв’язок — величина людського потен-
ціалу території (регіону, країни) багато в чому визна-
чається рівнем і структурою складових елементів люд-
ського потенціалу території, що входить до складу пер-
шої (міст, регіонів).
5. «Людський потенціал території» схильний до
зношення. Фізичне зношення має місце внаслідок не-
досконалості пам’яті, старіння людини, смерті тощо, а
моральне зношення — внаслідок старіння знань лю-
дини.
6. «Людський потенціал території» може втрача-
тися внаслідок мінливості умов її розвитку. Загрози
втрати вартісної форми людського потенціалу пов’я-
зано із стихійним, нерегульованим переміщенням
людського капіталу з однієї території до іншої внаслі-
док непередбачених явищ економічного, соціального
чи політичного характеру [88].
7. «Людський потенціал території» залежить не
тільки від рівня інвестування в людський капітал, а й
від умов його реалізації. Зокрема, С. Злупко зазначає,
що ідентичні обсяги інвестування в різних країнах не
приносять ідентичних економічних ефектів. Це пояс-
нюється тим, що за межами визначення людського ка-
піталу залишаються ряд інших вимірів людини, таких
як таланти і обдарування, вроджені здібності, психо-
логічні особливості, менталітет, духовність, соціальні
відносини тощо [74, с. 13].
8. «Людський потенціал» — найінертніша характе-
ристика території. Т.І. Заславська відмічає, що інерт-
ність людського потенціалу системи закріплена в та-
ких фізичних і духовних якостях громадян, значна ча-
стина яких залежить від генофонду країни, умов соці-
алізації нових поколінь і особливостей національної
культури. Характер менталітету, структура цінностей,
типи особистостей відносно слабо змінюються протя-
гом життя людей, значною мірою передаються від по-
коління до покоління [43, с. 12].
Отже, систематизуючи наведені дефініції люд-
ського потенціалу та виділені основні положення,
пропонуємо розуміти під людським потенціалом тери-
торії сукупну здатність людської спільноти території до
економічної, соціальної, інноваційної діяльності, потен-
ційно спроможних приносити дохід в умовах невизначено-
сті та високої динаміки розвитку, рівень якого обумовле-
ний економічними, політичними, соціально-культурними,
екологічними, технологічними, ціннісними чинниками.
Змоделюємо процес формування і розвитку люд-
ського потенціалу території та його трансформаційні
перетворення (рис. 2).
Таким чином, поняття «людський капітал» досить
об’єктивно введено у вжиток для характеристики пе-
рехідної форми трудового потенціалу з пасивної фази
в активну, коли людина реально реалізує свої сукупні
продуктивні здібності (здоров’я, знання, навички, мо-
тивації до праці та ін.) у виробничому процесі.
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 129
Природні
здібності
Успадковані
здібності
Виховання
Освіта
Охорона
здоров’я
Професійна
освіта
Культура
І стадія
Навички
Досвід
Майстерність
Уміння
Мотивація
Мобільність
Творчість
Л
ю
дс
ьк
и
й
п
от
ен
ц
іа
л
Т
ру
до
ви
й
п
от
ен
ц
іа
л
Л
ю
дс
ьк
и
й
к
ап
іт
ал
В
ид
и
ек
он
ом
іч
но
ї д
ія
ль
но
ст
і
і
ІІ стадія
Якісна зміна
Отримання
доходу від
інвестицій
Л
ю
дс
ьк
и
й
п
от
ен
ц
іа
л
Нові знання
Втрата
працездатнос
ті або
робочого
місця
Л
ю
дс
ьк
и
й
п
от
ен
ц
іа
л
ІІІ стадія
Зародження
Зростання
Зрілість
Смерть
І трансформація
ІІ трансформація
Спад
Людський потенціал
особи
Точка
біфуркації
Людський потенціал
території
Рис. 2. Стадії розвитку людського потенціалу території
Складено автором на основі джерела [89].
За умови правильної розстановки акцентів стає
зрозумілим, що в первинній фазі, тобто до першої
трансформації набуті і розвинені здібності та компе-
тенції виступають на ринку праці лише як людський
потенціал. Під час першої трансформації (залучення
до трудової діяльності) людський потенціал транс-
формується в людський капітал, тобто становиться
здатним створювати продукт і приносити дохід. Але
слід ураховувати й те, що трансформація людського
потенціалу території в людський капітал на цьому не
завершується — здійснюється розвиток людського ка-
піталу (та людського потенціалу) через різні форми за-
діяння людського потенціалу території в процеси про-
дукування товарів і послуг з набуттям досвіду та роз-
витком здібностей, навичок, нових знань.
І на останній стадії людський капітал самовдоско-
налюється. Зі зростанням доходів закономірно форму-
ються стимули, зацікавленість робітника, а часом і робо-
тодавця, в отриманні додаткових знань, нагромадження
нового запасу навичок, мотивацій, тобто в нарощуванні
людського капіталу. Людина починає отримувати дохід
від інвестицій в себе шляхом відкриття власного бізнесу
(прирощений капітал) або отримання пенсії.
Якщо людина вибула з процесу виробництва з
різних причин і не використовує свої знання, здібно-
сті, професійні навички, то людський капітал набуває
форми людського потенціалу. Обов’язковою умовою
використання людського капіталу є практична реалі-
зація працівником своєї здатності до праці в суспі-
льно-корисній діяльності, бо «здатність до праці… є
ніщо, оскільки вона не продана» [90, с. 197].
Б.Г. Юдін підкреслює, що людський потенціал не
зводиться до суми потенціалу його індивідуальних но-
сіїв [91, с. 47-54]. На його думку, при наявності по-
тужних спрямованих — як внутрішніх, так і зовнішніх
факторів — відбувається сумарний ефект їх взаємодії.
Ця дія істотно перевершує ефект кожного окремого
компонента у вигляді їх простої суми, тобто в системі
відбувається ефект синергії людського потенціалу.
Зворотне також правильне: яскраві і сильні особис-
тісні потенціали системи «згорають» в неефективному
середовищі.
ТОМЧУК О. В.
130 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
Фактично з цим також погоджується і І.В. Собо-
лєва, але на її думку, якщо сукупний людський по-
тенціал не сума індивідуальних потенціалів, то сукуп-
ний людський капітал [92, с. 7] визначається арифме-
тичною дією.
Від онтологічних уявлень про людський потен-
ціал території, його природи, структури, рівнів зале-
жать стратегії його формування і використання. Вва-
жаємо, що в сукупному людському потенціалі терито-
рії можна виділити види потенціалів, кожен з яких іс-
нує відносно незалежно від інших, але в певних обста-
винах може взаємодіяти з ними.
Так, О.І. Іванов виділяє чотири складових люд-
ського потенціалу: особистісний потенціал; груповий
(потенціал соціальних груп, колективів, діяльність
яких здійснюється в організаційних рамках в обмеже-
ному соціальному просторі); потенціал різних соціаль-
них спільнот (соціально-демографічних, соціально-те-
риторіальних, соціально-професійних, соціально-кла-
сових, життєдіяльність представників яких не регла-
ментується формальними і неформальними організа-
ційними рамками і протікає в різних точках, полях со-
ціального простору); людський потенціал всього насе-
лення країни як особливого роду соціальної цілісності
[93, c. 33].
А.Б. Докторович, використовуючи кола Ейлера,
відмічає, що соціальний потенціал включає в себе
людський потенціал, який, в свою чергу, містить у
своєму ядрі трудовий потенціал, а трудовий потенціал
складається з взаємопроникаючих інтелектуального,
культурного і фізичного потенціалів [94].
Даний підхід має явний економічний ухил, не ви-
вчаючи людський потенціал з урахуванням індивідуа-
льно-особистих здібностей людини, що розкрива-
ються не тільки в трудовій діяльності, але і в її повсяк-
денному житті, творчій і духовній діяльності, що не
входять в сферу трудового потенціалу. Крім того, за-
лишаються нерозкритими поняття інтелектуального,
культурного і фізичного потенціалів.
В.М. Петров виробляє спробу вивчення та оцінки
«духовного потенціалу», який розглядає як сукупність
естетичного, художнього, соціально-морального та ін-
ших потенціалів [95].
Б.Г. Юдін розглядає людський потенціал як від-
носну величину, що визначається характеристиками
самого цього об'єкту — внутрішніми і зовнішніми. Він
підкреслює, що людський потенціал формується, роз-
вивається в процесі соціалізації особистості [96; 97].
За концепцією Б.Г. Юдіна людський потенціал визна-
чається як сукупність якостей людини і суспільства,
здатних проявитися в сприятливих умовах або зали-
шитися прихованими, якщо в них немає потреби.
У цілому дослідники сходяться в трактовці люд-
ського потенціалу як сукупності духовних, інтелекту-
альних, інноваційних, соціокультурних та біолого-
фізичних властивостей, здібностей і ресурсів окремої
особистості, соціальної групи або суспільства в ці-
лому, які у них вже сформовані або формуються, але
ще не реалізовані в практичній діяльності. В залежно-
сті від зовнішніх і внутрішніх факторів вони можуть
бути використані і служити суб'єктом змін або ж зали-
шитися прихованими.
На нашу думку, представлені думки можна узага-
льнити і сформулювати в найбільш повну картину
структури людського потенціалу території, складо-
вими якої є інноваційний, інтелектуальний, трудовий
і культурний типи потенціалу (рис. 3).
Кожен тип потенціалу, формуючись і розвива-
ючись в створених для нього сприятливих умовах,
сприяє розвитку інших елементів системи.
Висновки. Таким чином, на основі аналізу та уза-
гальнення наукових підходів до визначення людського
потенціалу розкрито теоретико-методологічні основи
його дослідження в контексті трансформації його ролі
та соціально-економічної сутності. Обґрунтовано ос-
новні положення людського потенціалу території та
визначено, що він є джерелом, метою і суб'єктом сус-
пільного розвитку в умовах нової економіки.
Список використаних джерел
1. Маслов Е. В. Управление персоналом предприя-
тия: учеб. пособие. для студ. вузов / под ред. П. В. Шеме-
това. М.: ИНФРА, 2002. 312 с.
2. Дмитренко Г. А. Стратегический менеджмент: це-
левое управление персоналом организации: учеб. пособие.
К.: МАУП, 2005. 658 с.
3. Бондар І., Полтавець О. Зайнятість населення: су-
часні структурні зміни. Праця і зарплата. 1996. № 13.
С. 10-11.
4. Майстер А. Истинный профессионализм. 2-е изд.
М.: Альбина Бизнес Букс, 2005. 227 с.
5. Лукашевич М. П. Соціологія праці: підручник.
К.: Либідь, 2004. 440 с.
6. Гаршина О. К. Политическая экономия: курс ле-
кций; Донбас. гос. машиностроит. акад. Краматорск, 2008.
Ч.1. 80 c.
7. Генкин Б. М. Экономика и социология труда.
М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. 384 с.
8. Долгушкин Н. К., Новиков В. Г. Категории
«трудовые ресурсы», «рабочая сила», «кадры» — сущ-
ность и содержание. Аграрная наука. 2001. № 4. С. 11—
12.
9. Кривенко К.Т. Політична економія: навч. по-
сіб.; К. Т. Кривенко, В. С. Савчук, О.О. Беляєв та ін.;
за ред. д-ра екон. наук, проф. Кривенка К. Т. Вид. 2-
ге, без змін. К.: КНЕУ, 2006. 508 с.
10. Мочерний С. В. Економічна теорія: Навчаль-
ний посібник для студентів вищих навчальних закла-
дів. К.: «Видавничий центр «Академія», 2005. 640 с.
11. Маркс К., Энгельс Ф. Капитал: т. 1. Сочине-
ния. 2-е изд. М.: Политиздат, 1960. Т. 23. 907 с.
12. Михайлова Л.І. Управління персоналом: навч.
посіб. К.: Центр учбової літератури, 2007. 248 с.
13. Политическая экономия: словарь; Под ред. О.
И. Ожерельева и др. М.: Политиздат, 1990. 607 с.
14. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш. Учебный
экономический словарь. М.: Рольф: Айрис-пресс,
1999. 416 с.
15. Дзюба С.Г. Регулирование трудовой занятости
населения в условиях реформирования экономических
отношений. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. 374 с.
16. Струмилин С. Г. Наши трудовые ресурсы и
перспективы. Хозяйственное строительство. 1992.
Вып. 2. С. 34—45.
17. Балабанова Л. Б., Сардак О. В. Управління
персоналом: навч. посіб. К.: ВД. «Професіонал», 2006.
512 с.
18. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова
О. А., Керб Л. П. Управління трудовим потенціалом:
навч. посіб. К.: КНЕУ, 2005. 403 с.
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 131
П
от
ен
ц
іа
л
и
-е
л
ем
ен
ти
л
ю
дс
ьк
ог
о
п
от
ен
ц
іа
л
у
Інноваційний потенціал
обумовлена новаційними властивостями, мотивацією до пошуку
нових рішень, інтелектуальним потенціалом здатність до створення
та запровадження нового знання, перетворення результатів наукової
або науково-технічної діяльності в інновації та їх ефективному
використанню
Інтелектуальний потенціал
здатність до постановки цілей і пошуку засобів їх реалізації, без чого
предметна діяльність неможлива. Даний елемент включає в себе рівень
освіти населення і потенціал основних видів діяльності, пов'язаних з його
життєзабезпеченням та розвитком, - виробничий, науково> технічний та ін.
Рівень і якість освіти населення визначають можливості здійснення
необхідних видів діяльності
Трудовий потенціал
сформована у взаємодії із соціальним середовищем загальна система
потреб, здібностей і готовностей індивідів і спільнот виконувати
діяльності, що створюють різноманітні індивідуально і соціально
значущі продукти і послуги, незалежно від того, де ці діяльності
можуть здійснюватися. Адже трудовий потенціал реалізується не
тільки в сфері основної зайнятості людини і спільнот, а й в інших
сферах
Культурний потенціал
сукупність потенційних можливостей в області людської діяльності,
пов'язаних з самовираженням людини, проявом його суб'єктивності
характеру, ціннісних орієнтацій, компетентностей, навичок, умінь і
знань, вміння відповідати культурним зразкам або змінювати їх,
розвинена особистісна відповідальність, здатність до створення,
трансляції і відтворення, зміни культурних норм, уявлень, зразків Це
також потреба, здатність і готовність до освоєння і використання
основних і специфічних патернів поведінки і мислення
Відтворювальний потенціал
сформована у взаємодії із соціальним середовищем система потреб,
здібностей і готовностей індивідів і спільнот забезпечувати
продовження їх «роду», їх життя від одного покоління до іншого та
протягом довгих років підтримувати гарне здоров'я (фізичне і
психічне) і хорошу працездатність
Рис. 3. Структура людського потенціалу території
Сформовано автором.
19. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка під-
приємства: навч. посіб. К.: Центр учбової літератури,
2006. 488 с.
20. Звонівська Г.Т. Економіка праці: навч. посіб.
К.: КНЕУ, 2003. 300 с.
21. Заславська Т. І. Економіка праці і соціально-
трудові відносини. К.: Вища школа, 1999. 248 с.
22. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч.
К.: Центр учбової літератури, 2009. 728 с.
23. Касимовский Е. В. Трудовые ресурсы: фор-
мирование и использование. М.: Экономика, 2010.
С. 243.
24. Касимовский Е. В. Трудове ресурсы, их фор-
мирование и использование в СССР. Экономические
науки. 1973. № 7. С. 12-18.
25. Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка
підприємства: навч. посіб. К.: МАУП, 2003. 304 с.
26. Масляк П.О. Країнознавство: підручник.
К.: Знання, 2008. 292 с.
27. Население и трудовые ресурсы: справочник;
Сост. А.Г. Новицкий. М.: Мисль. 1990. 398 с.
28. Калина А. В. Економіка праці: навч. посіб. К.:
МАУП, 2004. 272 с.
ТОМЧУК О. В.
132 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
29. Советский энциклопедический словарь; Гл.
ред. А. М. Прохоров. 4-е узд. М.: Сов. энциклопедия.
1986. 1600 с.
30. Тищенко С.В. Трудові ресурси як соціально-
економічна категорія. Агроінком. 2006. № 7-8. С. 104-
106.
31. Державне регулювання економіки: навч. по-
сіб. / С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко
та ін. К.: КНЕУ, 2000. 316 с.
32. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи еконо-
міки праці: навч. посіб. К.: Знання-Прес,2000. 313 с.
33. Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова
О. А., Керб Л. П. Управління трудовим потенціалом:
навч. посіб. К.: КНЕУ, 2005. 403 с.
34. Генкин Б. М. Экономика и социология труда:
учеб. для вузов. М.: Узд. Группа «НОРМА-ИНФРА-
М». 1998. 384 с.
35. Джаин И. О. Оценка трудового потенциала:
монография. Сумы: ИТД «Университетская книга»,
2002. 250 с.
36. Мельничук Д. П. Трудовий потенціал в сис-
темі оцінки людського капіталу України. Вісник
ЖДТУ. Економічні науки. 2007. № 4 (42). С. 224-231.
37. Михайлов Є. П., Корецький М. Х., Михай-
лова Г. О. Економіка праці й соціально-трудові відно-
сини: навч. посіб. К.: Центр навчальної літератури,
2005. 240 с.
38. Осовська Г. В., Крушельницька О. В. Управ-
ління трудовими ресурсами: навч. посіб. К.: Вид-во
«Кондор», 2003. 224 с.
39. Шаульська Л. В. Стратегія розвитку трудового
потенціалу України: монографія. Донецьк: НАН Укра-
їни, Ін-т економіки пром-сті, 2005. 502 с.
40. Абрамова Н.А., Гинсберг К.С., Новиков Д.А.
Человеческий фактор в управлении. М., 2006. 496 с.
41. Абсава Н.Д. Куда девался «человеческий фак-
тор»?! Человек постсоветсткого пространства: сборник
материалов конференции. Вып. 3; под ред.В.В. Пар-
цвания. СПб.: Санкт-Петербургское философское об-
щество, 2005. С. 42-47.
42. Бабосов Є. М. Человеческий фактор (мирово-
ззренческий аспект). Алма-Ата: Наука, 1989. 336 с.
43. Заславская Т. И. Социетальная трансформа-
ция российского общества. Деятельностно-структур-
ная концепция. М., Дело, 2002. 567 с.
44. Ильин А. И. Личный фактор общественного
производства и проблемы его активизации. Л.: Изда-
тельство ЛГУ, 1991. 186 с.
45. Рыжко Н. И. Человеческий фактор: структура
и функции. К.: Общество «Знание» УССР, 1986. 16 с.
46. Антоненко В. Г. Главное — это человек: мате-
риалы круглого стола журналов «Коммунист»,
«Коммунист Украины», «Філософська думка» в Киеве.
Коммунист. 1987. № 5. С. 90-100.
47. Меликьян Г. Г., Колосова Р. П. Экономика
труда и социально-трудовые отношения. М.: Изд-во
МГУ, 1996. 623 с.
48. Смит А. Исследование о природе и причинах
багатства народов. М.: Изд-во социально-экономиче-
ской литературы, 1962. 684 с.
49. Рикардо Д. Начала политической экономии.
Антология экономической классики в 2- х т. Т.1. М.:
МП «Эконов», 1993. 475 с.
50. Marshall A. Principles of Economics. London
Macmillan, 1965.
51. Schultz Theodore W. Investment in Human Cap-
ital. The American Economic Review. Vol.51. №1 (Mar.,
1961). P. 1-17.
52. Becker G. Human Capital: A Theoretical and
Empirical Analysis. N.Y., 1964.
53. Быченко Ю. Г. Важнейший показатель чело-
веческого капитала. Человеческие ресурсы, 2001. № 3.
C. 17-27.
54. Богиня Д. Стимули і антистимули розвитку
трудового менталітету в сучасних умовах. Україна: ас-
пекти праці. 2001. № 3. С. 3-10.
55. Близнюк В.В. Людський капітал як фактор
економічного розвитку (еволюція методологічних під-
ходів та сучасність). Економіка і прогнозування. 2005.
№ 2. С. 32-37.
56. Управління людськими ресурсами: філософ-
ські засади: навч. посіб. / В. Г. Воронкова, А. Г. Белі-
ченко та ін.; Запоріз. держ. інж. акад. К.: Професіонал,
2006. 567 с.
57. Грішнова О. А. Людський капітал: форму-
вання в системі освіти і професійної підготовки. К.: Т-
во «Знання», КОО, 2001. 254 с.
58. Голікова Н. В. Людський капітал як фактор
зростання та розвитку економіки: автореф. дис. на
здобуття наук. ступеня канд. екон. наук. К.: Ін-т екон.
прогнозув. НАН України, 2004. 24 с.
59. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Е. Рынок: мик-
роэкономическая модель. СПб., 1992.
60. Демин П. Человеческий капитал как фактор
европейской экономической интеграции республики.
Белорусский журнал международного права и межуна-
родных отношений.2003. № 3. C. 18-27.
61. Кокарев И. А. Управление персоналом орга-
низации в свете теории человеческого капитала дисс.
… д.э.н. М.: РГБ, 2003.
62. Кротова Н. В. Методология управления чело-
веческим капиталом в сфере культуры: дисс. … д.э.н.
М., 2000.
63. Нестерова Д. В., Сабирьянова К. З. Инвести-
ции в человеческий капитал в переходный период в
России. Научный доклад. EERC, 1999.
64. Никитина И. А. Методология и методы фор-
мирования трудового потенциала предприятия: дисс.
… д.э.н. СПб., 1999.
65. Прукінська Е. В., Переверзєва А. В. Похо-
дження, сутність і розвиток людського капіталу в умо-
вах сучасних ринкових перетворень. Актуальні про-
блеми економіки. 2008. № 1. С. 196—202.
66. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи К. Эко-
номика. М.: Дело, 1993.
67. Шевчук Л. Т. Втрати людського капіталу в Ук-
раїні: понятійно-категорійний апарат і концептуальні
положення. Соціально-економічні дослідження в перехі-
дний період. Львів: ІРД НАН України. 2007, вип. 3(65).
С. 9—27.
68. Бородіна О. Людський капітал як основне
джерело економічного зростання. Економіка України.
2003. № 7. С. 48—53.
69. Шкода Т. Н. Сутність людського капіталу під-
приємства. URL: http://www.nbuv.gov.ua /old_jrn /Soc
_Gum/VSUNU/2012_11_1/Schkoda.pdf.
70. Хабибуллина З. Р. Трансформация человече-
ского капитала в условиях развития инновационной
экономики: дис. … к. э. н.: спец. 08.00.01 «Экономи-
ческая теория»; Российский университет кооперации.
Казанский кооперативный институт (филиал). Казань,
2015. 171 с.
71. Смирнова І. І. Цільові орієнтири сталого роз-
витку людського капіталу в умовах побудови іннова-
ційної економіки. Економічний вісник Донбасу. 2019.
№ 2 (56). С.198-205. doi: 10.12958/1817-3772-2019-
2(56)-198-205
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 133
72. Газарян С. В. Технології розвитку людського
потенціалу як нова наукова та навчальна дисципліна.
Теорія та практика державного управління. 2012. Вип.
3 (38). С. 11—20. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/
Tpdu_2012_3_4.
73. Безтелесна Л. Людський розвиток: підходи до
трактування суті та умов його забезпечення. Економіка
України: Політико-економічний журнал. 2009. № 7.
С. 4-12.
74. Людський потенціал: механізми збереження
та розвитку: монографія; О. Ф. Новікова, О. І. Амоша,
В. П. Антонюк та ін. НАН України. Ін-т економіки
промисловості. Донецьк, 2008. 468 c.
75. Пирожков С. И. Трудовой потенциал в демо-
графическом измерении. К.: Наук. думка, 1992. 173 с.
76. Семів Л. К. Регіональна політика: людський
вимір: монографія. Львів: ІРД НАН України, 2004.
392 с.
77. Економічна енциклопедія: у 3 т. / за ред.
С. В. Мочерного. Київ: Академія, 2001. Т. 2. 848 с.
78. Яковенко Р. В. Відтворення людського поте-
нціалу в умовах трансформаційної економіки: авто-
реф. дис... канд. екон. наук: 08.00.01. К., 2011. 21 с.
79. Близнюк В. Оцінка людського потенціалу еко-
номічного зростання України: теорія та практика. Ук-
раїна: аспекти праці. 2006. № 5. С. 30—34.
80. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи еконо-
міки праці: навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2000. 313 с.
81. Порохня В. М., Бирський В. В. Моделювання
людського потенціалу держави: монографія. Запорі-
жжя: КПУ, 2008. 192 с.
82. Закирова Д. И. Человеческий потенциал как
фактор повышения конкурентоспособности Респуб-
лики Казахстан: дис. … д-ра филоофии (PhD):
6D050600. Алматы, 2012. 160 с.
83. Стефанишин О. В. Людський потенціал еко-
номіки України: монографія. Львів: Видав. центр ЛНУ
ім. Івана Франка, 2006. 315 с.
84. Замараєв А. В. Cутність поняття «людський
потенціал» в контексті суспільного розвитку. Держа-
вне управління: удосконалення та розвиток. 2015. № 9.
URL: http://www.dy.nayka.com. ua/?op=1&z=895.
85. Замараєв А. В. Людський потенціал у системі
державного управління в Україні: першочергові за-
вдання і способи вирішення. Теорія та практика дер-
жавного управління. 2016. № 3(54). URL: www.kbuapa.
kharkov.ua/ebook/tpdu/2016-3/doc/.../07.pdf.
86. Трубич С. Ю., Пушкар З.М. Соціально-еко-
номічна сутність та особливості формування людсь-
кого потенціалу. Актуальні проблеми економіки. 2006.
№ 4(58). С. 186—192.
87. Римашевская Н. М. Человеческий потенциал
России и проблемы «сбережения населения». Россий-
ский экономический журнал. 2004. № 9—10. С. 22—40.
88. Економічна Енциклопедія. Библиотека Вое-
водина. URL: http://enbv.narod.ru/text/Econom/
encyclo/.
89. Більська О. В. Людський потенціал і людсь-
кий капітал: сутність, трансформація, життєвий цикл.
Причорноморські економічні студії. 2016. Вип. 7. С. 26-
32.
90. Сисмонди Ж. С. Новые начала политической
экономии, или О богатстве в его отношении к наро-
донаселенню. Т. 1; кн. 1—4. М.: Соцэкгиз, 1936. 386 с.
91. Юдин Б. Г. Человеческий потенциал России:
интеллектуальное, социальное, культурное измерения.
М.: Институт человека РАН. 2002. 265 с.
92. Соболева И. В. Человеческий потенциал
российской экономики. Проблема сохранения и раз-
вития. М.: Наука, 2007. 202 с.
93. Иванов О. И. Человеческий потенциал (фор-
мирование, развитие, использование) / ИПРЭ РАН.
СПбГУ. СПб.: Скифия-принт, 2013. 336 с.
94. Докторович А. Б. Человеческий потенциал.
Социальная политика: энциклопедия / под ред. Н. А.
Волгина, Т. С. Сулимовой. М.: Аль фа-Пресс. 2006.
416 с.
95. Петров В. М. Человеческие потенциалы и их
распределения: проблема измерений. Человеческий
потенциал: опыт комплексного подхода / под ред. И.
Т. Фролова. М.: Права человека. 1998. С. 124—150.
96. Юдин Б. Г. Концепция человеческого потен-
циала как программа исследований. Человек — Фило-
софия — Гуманизм: основные доклады и обзоры Пер-
вого Российского философского конгресса (4—7 июня
1997 г.) : в 9 т. СПб.: Политиздат. 1998. Т. 9. С. 47—54.
97. Луков В. А., Юдин, Б. Г. К концепции интер-
нет-проекта «Человеческий потенциал России». Зна-
ние. Понимание. Умение. 2009 № 4. С. 251—256.
98. Жуков С. А. Людський капітал як важливий
фактор управління стратегічним розвитком промисло-
вого підприємства. Економічний вісник Донбасу. 2018.
№ 3 (53). С. 180-185.
99. Сєріков А. В. Людський капітал особистості:
оцінка й управління. Економічний вісник Донбасу.
№ 2(40). 2015. С. 180-185.
References
1. Maslov E. V. (2002). Upravlenie personalom
predpriyatiya [Personnel management of the enterprise].
Moscow, YNFRA [in Russian].
2. Dmytrenko H. A. (2005). Strategicheskij
menedzhment: celevoe upravlenie personalom organizacii
[Strategic Management: Targeted Organization Personnel
Management]. Kyiv, MAUP [in Russian].
3. Bondar I., Poltavets O. (1996). Zainiatist
naselennia: suchasni strukturni zminy [Employment of the
population: current structural changes]. Pracja i zarplata,
no. 13, рр. 10-11 [in Ukrainian].
4. Maister A. (2005). Istinnyj professionalizm [True
professionalism]. Moscow, Albyna Byznes Buks. (in
Russian).
5. Lukashevych M. P. Sotsiolohiia pratsi [Sociology
of work]. Kyiv, Lybid [in Ukrainian].
6. Garshina O. K. (2008). Politicheskaya ekonomiya
[Political economy]. Kramatorsk [in Russian].
7. Genkin B.M. (1998). Ekonomika i sociologiya
truda [Labor economics and sociology]. Moscow,
NORMA-INFRA [in Russian].
8. Dolgushkin N. K., Novikov V. G. (2001).
Kategorii «trudovye resursy», «rabochaya sila», «kadry» —
sushnost i soderzhanie [Categories «labor resources»,
«labor force», «personnel» - the essence and content].
Agrarnaya nauka. no. 4, рр. 11—12 [in Russian].
9. Kryvenko K.T. (2006). Politychna ekonomiia
[Political Economy]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
10. Mochernyi S. V. (2005). Ekonomichna teoriia
[Economic Theory]. Kyiv, «Vydavnychyi tsentr
«Akademiia». [in Russian].
11. Marks K., Engels F. (1960). Kapital [Capital].
Moscow, Politizdat [in Russian].
12. Mykhailova L.I. (2007). Upravlinnia personalom
[Personnel management]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury
[in Ukrainian].
13. Ozhereleva O.I. (ed.) (1990). Politicheskaya
ekonomiyar [Political economy]. Moscow, Politizdat [in
Russian].
ТОМЧУК О. В.
134 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
14. Rajzberg B.A., Lozovskij L.Sh. (1999). Uchebnyj
ekonomicheskij slovar [Training economic dictionary].
Moscow, Rolf: Ajris-press [in Russian].
15. Dzyuba S.G. (1997). Regulirovanie trudovoj
zanyatosti naseleniya v usloviyah reformirovaniya
ekonomicheskih otnoshenij [Regulation of labor
employment in the context of reforming economic
relations]. Doneck, IEP NAN Ukrainy [in Russian].
16. Strumilin S. G. (1992). Nashi trudovye resursy i
perspektivy [Our labor resources and prospects].
Khozyaystvennoe stroitel'stvo, vol. 2, рр. 34—45 [in Russian].
17. Balabanova L. B., Sardak O. V. (2006).
Upravlinnia personalom [Personnel management]. Kyiv,
VD. «Profesional» [in Ukrainian].
18. Vasylchenko V. S., Hrynenko A. M., Hrishnova
O. A., Kerb L. P. (2005). Upravlinnia trudovym
potentsialom [Management of labor potential]. Kyiv,
KNEU [in Ukrainian].
19. Hetman O. O., Shapoval V. M. (2006).
Ekonomika pidpryiemstva [Economics of the enterprise].
Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury [in Ukrainian].
20. Zvonivska H.T. (2003). Ekonomika pratsi [Labor
economics]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
21. Zaslavska T. I. (1999). Ekonomika pratsi i
sotsialno-trudovi vidnosyny [Labor economics and social-
labor relations]. Kyiv, Vyshcha shkola [in Ukrainian].
22. Ivanilov O.S. (2009). Ekonomika pidpryiemstva
[Enterprise Economics]. Kyiv, Tsentr uchbovoi literatury
[in Ukrainian].
23. Kasimovskij E. V. (2010). Trudovye resursy:
formirovanie i ispolzovanie [Labor resources: formation
and use]. Moscow, Ekonomika [in Russian].
24 Kasimovskij E. V. (1973). Trudove resursy, ih
formirovanie i ispolzovanie v SSSR [Trudov resources,
their formation and use in the USSR]. Ekonomicheskie
nauki, no. 7, рр. 12-18 [in Russian].
25. Makarovska T. P., Bondar N. M. (2003).
Ekonomika pidpryiemstva [Economics of the enterprise].
Kyiv, MAUP [in Ukrainian].
26. Masljak P.O. (2008). Krajinoznavstvo [Country
Studies]. Kyiv, Znannja [in Ukrainian].
27. Novitskiy A.G. (ed.) (1990). Naselenie i trudovye
resursy: spravochnik [Population and labor: reference].
Moscow, Misl' [in Russian].
28. Kalyna A. V. (2004). Ekonomika praci [Labor
economics]. Kyiv, MAUP [in Ukrainian].
29. Prokhorov A. M. (1986). Sovetskiy entsiklo-
pedicheskiy slovar' [Soviet encyclopedic dictionary].
Moscow, Sov. entsiklopediya [in Russian].
30. Tyshhenko S.V. (2006). Trudovi resursy jak
socialjno-ekonomichna kateghorija [Labor resources as a
socio-economic category]. Aghroinkom, no. 7-8, pp. 104-
106 [in Ukrainian]..
31. Chystov S. M., Nykyforov A. Je., Kucenko T. F.
ta in. (2000). Derzhavne reghuljuvannja ekonomiky [State
regulation of the economy]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian].
32. Boghynja D.P., Ghrishnova O.A. (2000). Osnovy
ekonomiky praci [Fundamentals of labor economics].
Kyiv, Znannja-Pres [in Ukrainian].
33. Vasyljchenko V. S., Ghrynenko A. M., Ghrish-
nova O. A., Kerb L. P. (2005). Upravlinnja trudovym
potencialom [Management of labor potential]. Kyiv,
KNEU [in Ukrainian].
34. Genkin B. M. (1998). Ekonomika i sotsiologiya
truda [Economics and Sociology of Labor]. Moscow, Uzd.
Gruppa «NORMA-INFRA-M» [in Russian].
35. Dzhain I. O. (2002). Otsenka trudovogo
potentsiala [Estimation of labor potential]. Sumy, ITD
«Universitetskaya kniga» [in Russian].
36. Meljnychuk D. P. (2007). Trudovyj potencial v
systemi ocinky ljudsjkogho kapitalu Ukrajiny [Labor
potential in the system of human capital assessment of
Ukraine]. Visnyk ZhDTU. Ekonomichni nauky, no. 4 (42),
pp. 224-231 [in Ukrainian]..
37. Mykhajlov Je. P., Korecjkyj M. Kh., Mykhajlova
Gh. O. (2005). Ekonomika praci j socialjno-trudovi vidno-
syny [Economics of Labor and Social-Labor Relations].
Kyiv, Centr navchaljnoji literatury [in Ukrainian].
38. Osovsjka Gh. V., Krusheljnycjka O. V. (2003).
Upravlinnja trudovymy resursamy [Managing Human
Resources]. Kyiv, Vyd-vo «Kondor» [in Ukrainian].
39. Shauljsjka L. V. (2005). Strateghija rozvytku
trudovogho potencialu Ukrajiny [Strategy of development
of labor potential of Ukraine]. Donetsk, NAN Ukrajiny.
In-t ekonomiky prom-sti [in Ukrainian].
40. Abramova N. A., Ginsberg K. S., Novikov D. A.
(2006). Chelovecheskiy faktor v upravlenii [Human factor
in management]. Moscow [in Russian].
41. Absava N.D. (2005). Kuda devalsya «chelo-
vecheskiy faktor»?! [Where did the "human factor" go?].
Chelovek postsovetstkogo prostranstva: Sbornik materialov
konferentsii. SPb., Sankt-Peterburgskoe filosofskoe
obshchestvo. pp. 42-47 [in Russian].
42. Babosov E. M. (1989). Chelovecheskiy faktor
(mirovozzrencheskiy aspekt) [Human factor (worldview
aspect)]. Alma-Ata, Nauka [in Russian].
43. Zaslavskaya T. I. (2002). Sotsietal'naya transfor-
matsiya rossiyskogo obshchestva. Deyatel'nostno-struk-
turnaya kontseptsiya [The social transformation of Russian
society. Activity-structural concept]. Moscow, Delo [in
Russian].
44. Il'in A. I. (1991). Lichnyy faktor obshchest-
vennogo proizvodstva i problemy ego aktivizatsii [Personal
factor of social production and problems of its activation].
L., Izdatel'stvo LGU [in Russian].
45. Ryzhko N. I. (1986). Chelovecheskiy faktor:
struktura i funktsii [Human factor: structure and
functions]. Kyiv, Obshchestvo «Znanie» USSR [in Rus-
sian].
46. Antonenko V. G. (1987). Glavnoe — eto chelovek:
materialy kruglogo stola zhurnalov «Kommunist»,
«Kommunist Ukrainy», «Fіlosofs'ka dumka» [The main
thing is the person: materials of the round table of the
magazines "Communist", "Communist of Ukraine",
"Philosophical Thought"]. Kommunist, no. 5, pp. 90-100
[in Russian].
47. Melik'yan G. G., Kolosova R. P. (1996).
Ekonomika truda i sotsial'no-trudovye otnosheniya [Labor
economics and social-labor relations]. Moscow, Izd-vo
MGU [in Russian].
48. Smit A. (1962). Issledovanie o prirode i
prichinakh bagatstva narodov [Study of the Nature and
Causes of the Wealth of Nations]. Moscow, Izd-vo
sotsial'no-ekonomicheskoy literatury [in Russian].
49. Rikardo D. (1993). Nachala politicheskoy
ekonomii. Antologiya ekonomicheskoy klassiki v 2- kh t.
[Beginnings of political economy. Anthology of Economic
Classics in 2 Vols]. Moscow, MP «Ekonov» [in Russian].
50. Marshall A. (1965). Principles of Economics.
London Macmillan.
51. Schultz Theodore W. (1961). Investment in
Human Capital. The American Economic Review, vol. 51,
no. 1, pp. 1-17.
52. Becker G. (1964). Human Capital: A Theoretical
and Empirical Analysis. N.Y.
53. Bychenko Yu. G. (2001). Vazhneyshiy pokazatel'
chelovecheskogo kapitala [The most important indicator of
ТОМЧУК О. В.
2019/№2 135
human capital]. Chelovecheskie resursy. no 3. pp. 17-27 [in
Russian].
54. Boghynja D. (2001). Stymuly i antystymuly
rozvytku trudovogho mentalitetu v suchasnykh umovakh
[Incentives and antistimulates of the development of labor
mentality in modern conditions]. Ukrajina: aspekty praci,
no. 3, pp. 3-10 [in Ukrainian].
55. Blyznjuk V.V. (2005). Ljudsjkyj kapital jak faktor
ekonomichnogho rozvytku (evoljucija metodologhichnykh
pidkhodiv ta suchasnistj) [Human capital as a factor of
economic development (evolution of methodological
approaches and present)]. Ekonomika i proghnozuvannja,
no. 2, pp. 32-37 [in Ukrainian]..
56. Voronkova Gh., Belichenko A. Gh. ta in. (2006).
Upravlinnja ljudsjkymy resursamy: filosofsjki zasady
[Human resources management: philosophical founda-
tions]. Zaporiz. derzh. inzh. akad. Kyiv, Profesiona [in
Ukrainian].
57. Ghrishnova O. A. (2001). Ljudsjkyj kapital: for-
muvannja v systemi osvity i profesijnoji pidghotovky
[Human capital: formation in the system of education and
vocational training]. Kyiv, T-vo «Znannja», KOO [in
Ukrainian].
58. Gholikova N. V. (2004). Ljudsjkyj kapital jak
faktor zrostannja ta rozvytku ekonomiky [Human capital
as a factor of economic growth and development] (PhD
Thesis). Kyiv, In-t ekon. proghnozuv. NAN Ukrajiny [in
Ukrainian].
59. Dolan E. Dzh., Lindsey D. E. (1992). Rynok:
mikroekonomicheskaya model' [The market: a micro-
economic model]. SPb [in Russian].
60. Demin P. (2003). Chelovecheskiy kapital kak
faktor evropeyskoy ekonomicheskoy integratsii respubliki
[Human capital as a factor of European economic
integration of the republic]. Belorusskiy zhurnal
mezhdunarodnogo prava i mezhunarodnykh otnosheniy, no.
3, pp. 18-27 [in Russian].
61. Kokarev I. A. (2003). Upravlenie personalom
organizatsii v svete teorii chelovecheskogo kapitala
[Personnel management of the organization in the light of
the theory of human capital]. Moscow, RGB [in Russian].
62. Krotova N. V. (2000). Metodologiya upravleniya
chelovecheskim kapitalom v sfere kul'tury [Cultural
Human Capital Management Methodology]. Moscow [in
Russian].
63. Nesterova D. V., Sabir'yanova K. Z. (1999).
Investitsii v chelovecheskiy kapital v perekhodnyy period v
Rossii [Sabiryanova Investments in Human Capital in
Transition in Russia] [in Russian].
64. Nikitina I. A. (1999). Metodologiya i metody
formirovaniya trudovogo potentsiala predpriyatiya
[Methodology and methods of formation of labor potential
of the enterprise]. SPb. [in Russian].
65. Prukinsjka E. V., Pereverzjeva A. V. (2008).
Pokhodzhennja, sutnistj i rozvytok ljudsjkogho kapitalu v
umovakh suchasnykh rynkovykh peretvorenj [Origin,
essence and development of human capital in the
conditions of modern market transformations]. Aktualjni
problemy ekonomiky, no. 1, pp. 196—202 [in Ukrainian].
66. Fysher S., Dornbush R., Shmalenzy K. (1993).
Ekonomyka [Economics]. Moscow, Delo [in Russian].
67. Shevchuk L. T. (2007). Vtraty ljudsjkogho kapitalu
v Ukrajini: ponjatijno-kateghorijnyj aparat i konceptualjni
polozhennja [Losses of human capital in Ukraine: con-
ceptual categorical apparatus and conceptual provisions].
Socialjno-ekonomichni doslidzhennja v perekhidnyj period,
Lviv, IRD NAN Ukrajiny, no. 3(65), pp. 9—27 [in
Ukrainian]..
68. Borodina O. (2003). Ljudsjkyj kapital jak osnovne
dzherelo ekonomichnogho zrostannja [Human capital as
the main source of economic growth]. Ekonomika Ukrajiny,
no. 7, pp. 48—53 [in Ukrainian].
69. Shkoda T. N. Sutnistj ljudsjkogho kapitalu pidpr-
yjemstva [The essence of human capital of the enterprise].
Retrieved from http://www.nbuv.gov.ua /old_jrn /Soc
_Gum/VSUNU/2012_11_1/Schkoda.pdf (accessed 10
January 2019) [in Ukrainian].
70. Khabibullina Z. R. (2015). Transformatsiya che-
lovecheskogo kapitala v usloviyakh razvitiya innovatsion-
noy ekonomik [Transformation of human capital in the
conditions of development of innovative economy] (PhD
Thesis). Kazan', Rossiyskiy universitet kooperatsii. Kazan-
skiy kooperativnyy institut (filial) [in Russian].
71. Smyrnova I. I. (2019). Ciljovi orijentyry stalogho
rozvytku ljudsjkogho kapitalu v umovakh pobudovy
innovacijnoji ekonomiky [Targets of sustainable
development of human capital in the conditions of creation
of innovative economy]. Ekonomichnyj visnyk Donbasu, 2
(56), pp.198-205 [in Ukrainian]. doi: 10.12958/1817-3772-
2019-2(56)-198-205
72. Ghazarjan S. V. (2012). Tekhnologhiji rozvytku
ljudsjkogho potencialu jak nova naukova ta navchaljna
dyscyplina [Technologies of human potential development
as a new scientific and educational discipline]. Teorija ta
praktyka derzhavnogho upravlinnja. Vyp. 3 (38). pp. 11—20.
Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tpdu_2012
_3_4 (accessed 10 January 2019) [in Ukrainian].
73. Beztelesna L. (2009). Ljudsjkyj rozvytok: pidkho-
dy do traktuvannja suti ta umov jogho zabezpechennja
[Human development: approaches to the interpretation of
the essence and conditions of its provision]. Ekonomika
Ukrajiny: Polityko-ekonomichnyj zhurnal, no. 7, pp. 4-12 [in
Ukrainian].
74. Novikova O. F., Amosha O. I., Antonjuk V. P ta
in. (2008). Ljudsjkyj potencial: mekhanizmy zberezhennja
ta rozvytku [Human potential: mechanisms of conservation
and development]. Donetsk, NAN Ukrajiny. In-t
ekonomiky promyslovosti [in Ukrainian].
75. Pirozhkov S. I. (1992). Trudovoy potentsial v
demograficheskom izmerenii [Labor potential in the
demographic dimension]. Kyiv, Nauk. dumka [in Russian].
76. Semiv L. K. (2004). Reghionaljna polityka:
ljudsjkyj vymir [Regional policy: the human dimension].
Lviv, IRD NAN Ukrajiny [in Ukrainian].
77. Мochernyj S. V. (ed.) (2001). Ekonomichna
encyklopedija [Economic encyclopedia]. Kyiv, Akademija
[in Ukrainian].
78. Jakovenko R. V. (2011). Vidtvorennja ljudsjkogho
potencialu v umovakh transformacijnoji ekonomiky [In-
troduction of human potential in the minds of trans-
formational economics] (PhD Thesis). Kyiv [in Ukrainian].
79. Blyznjuk V. (2006). Ocinka ljudsjkogho potencialu
ekonomichnogho zrostannja Ukrajiny: teorija ta praktyka
[Assessment of human potential of economic growth of
Ukraine: theory and practice]. Ukrajina: aspekty praci, no.
5, pp. 30—34 [in Ukrainian].
80. Boghynja D. P., Ghrishnova O. A. (2000). Osnovy
ekonomiky praci [Fundamentals of labor economics].
Kyiv, Znannja-Pres [in Ukrainian].
81. Porokhnja V. M., Byrsjkyj V. V. (2008).
Modeljuvannja ljudsjkogho potencialu derzhavy [Modeling
the human potential of the state]. Zaporizhzhja, KPU [in
Ukrainian].
82. Zakirova D. I. (2012). Chelovecheskiy potentsial
kak faktor povysheniya konkurentosposobnosti Respubliki
Kazakhstan [Human potential as a factor in increasing the
competitiveness of the Republic of Kazakhstan]. (PhD).
Almaty [in Russian].
83. Stefanyshyn O. V. (2006). Ljudsjkyj potencial
ekonomiky Ukrajiny [Human potential of Ukrainian
ТОМЧУК О. В.
136 ВІСНИК ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ
economy]. Lviv, Vydav. centr LNU im. Ivana Franka [in
Ukrainian].
84. Zamarajev A. V. (2015). Cutnistj ponjattja
«ljudsjkyj potencial» v konteksti suspiljnogho rozvytku
[The essence of the concept of "human potential" in the
context of social development]. Derzhavne upravlinnja:
udoskonalennja ta rozvytok. no. 9. Retrieved from
http://www.dy.nayka.com. ua/?op=1&z=895 (accessed 10
January 2019) [in Ukrainian].
85. Zamarajev A. V. (2016). Ljudsjkyj potencial u sys-
temi derzhavnogho upravlinnja v Ukrajini: pershocherghovi
zavdannja i sposoby vyrishennja [Human potential in the
system of public administration in Ukraine: priority tasks
and ways of solution]. Teorija ta praktyka derzhavnogho
upravlinnja. no. 3(54). Retrieved from www.kbuapa.
kharkov.ua/ebook/tpdu/2016-3/doc/.../07. pdf (accessed
10 January 2019) [in Ukrainian].
86. Trubych S. Ju., Pushkar Z.M. (2006). Socialjno-
ekonomichna sutnistj ta osoblyvosti formuvannja ljudsjko-
gho potencialu [Socio-economic essence and peculiarities
of human potential formation]. Aktualjni problemy
ekonomiky, no. 4(58), pp. 186—192 [in Ukrainian].
87. Rimashevskaya N. M. (2004). Chelovecheskiy
potentsial Rossii i problemy «sberezheniya naseleniya»
[The human potential of Russia and the problems of
“population savings”]. Rossiyskiy ekonomicheskiy zhurnal.
no. 9—10, pp. 22—40 [in Russian].
88. Ekonomichna Encyklopedija (2008) [Economic
Encyclopedia]. Retrieved from http://enbv.narod.ru/text/
Econom/encyclo/ (accessed 10 January 2019) [in
Ukrainian].
89. Biljsjka O. V. (2016). Ljudsjkyj potencial i ljudsjkyj
kapital: sutnistj, transformacija, zhyttjevyj cykl [Human
potential and human capital: essence, transformation, life
cycle]. Prichornomors'kі ekonomіchnі studії, Vipusk 7,
pp. 26-32 [in Ukrainian].
90. Sismondi Zh. S. (1936). Novye nachala politich-
eskoy ekonomii, ili O bogatstve v ego otnoshenii k narodo-
naselennyu [New principles of political economy, or On
wealth in its relation to the population]. Moscow, Sotsekgiz
[in Russian].
91. Yudin B. G. (2002). Chelovecheskiy potentsial
Rossii: intellektual'noe, sotsial'noe, kul'turnoe izmereniya
[The human potential of Russia: intellectual, social,
cultural dimensions]. Moscow, Institut cheloveka RAN [in
Russian].
92. Soboleva I. V. (2007). Chelovecheskiy potentsial
rossiyskoy ekonomiki. Problema sokhraneniya i razvitiya
[The human potential of the Russian economy. The
problem of conservation and development]. Moscow,
Nauka [in Russian].
93. Ivanov O. I. (2013). Chelovecheskiy potentsial
(formirovanie, razvitie, ispol'zovanie) [Human potential
(formation, development, use)]. SPb., Skifiya-print [in
Russian].
94. Doktorovich A. B. (2006). Chelovecheskiy po-
tentsial. Sotsial'naya politika [Human potential. Social
Policy] (eds. N. A. Volgina, T. S. Sulimovoy). Moscow, Al'
fa-Press [in Russian].
95. Petrov V. M. (1998). Chelovecheskie potentsialy i
ikh raspredeleniya: problema izmereniy. Chelovecheskiy
potentsial: opyt kompleksnogo podkhoda (ed. I. T.
Frolova). Moscow, Prava cheloveka. pp. 124—150 [in Rus-
sian].
96. Yudin B. G. (1998). Kontseptsiya chelovech-
eskogo potentsiala kak programma issledovaniy. [The
concept of human potential as a research program]. SPb..
Politizdat. vol. 9. pp. 47—54 [in Russian].
97. Lukov V. A., Yudin, B. G. (2009). K kontseptsii
internet-proekta «Chelovecheskiy potentsial Rossii» [On
the concept of the Internet project “Human Potential of
Russia”]. Znanie. Ponimanie. Umenie, no. 4, pp. 251—256
[in Russian].
98. Zhukov S. A. (2018). Liudskyi kapital yak
vazhlyvyi faktor upravlinnia stratehichnym rozvytkom
promyslovoho pidpryiemstva [Human capital as an
important factor in managing the strategic development of
an industrial enterprise]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu, no.
3 (53), pp. 180-185 [in Ukrainian].
99. Sierikov A. V. (2015). Liudskyi kapital osobystosti:
otsinka y upravlinnia [Human Capital of Personality:
Assessment and Management]. Ekonomichnyi visnyk
Donbasu, no. 2(40), pp. 180-185 [in Ukrainian].
Стаття надійшла до редакції 10.12.2019
Прийнято до друку 19.12.2019
Формат цитування:
Томчук О. В. Теоретико-методологічні підходи до визначення змісту і структури людського потенціалу
території. Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С. 121-136. doi: https://doi.org/10.37405/1729-
7206.2019.2(37).121-136
Tomchuk O. V. (2019). Theoretical and methodological approaches to determining the content and structure of the
human potential of the territory. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 2 (37), рр. 121-136. doi:
https://doi.org/10.37405/1729-7206.2019.2(37).121-136
|