Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова
Наведено результати факторіального аналізу рекреаційних змін лісорослинних умов нагірних дібров зеленої зони Харкова та особливостей синхронної структуризації екоморфічного складу їх надґрунтового покриву методами синфітоіндикації. Представлены результаты факториального анализа рекреационных изменен...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Authors: | , |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Український ордена "Знак Пошани" НДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького Держкомлісгоспу та НАН України
2009
|
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16441 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова / М.А. Бондарук, О.Г. Целіщев // Лісівництво і агролісомеліорація: Зб. наук. пр. — Харків: УкрНДІЛГА, 2009. — Вип. 115. — С. 198-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859614108424339456 |
|---|---|
| author | Бондарук, М.А. Целіщев, О.Г. |
| author_facet | Бондарук, М.А. Целіщев, О.Г. |
| citation_txt | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова / М.А. Бондарук, О.Г. Целіщев // Лісівництво і агролісомеліорація: Зб. наук. пр. — Харків: УкрНДІЛГА, 2009. — Вип. 115. — С. 198-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Наведено результати факторіального аналізу рекреаційних змін лісорослинних умов нагірних дібров зеленої зони Харкова та особливостей синхронної структуризації екоморфічного складу їх надґрунтового покриву методами синфітоіндикації.
Представлены результаты факториального анализа рекреационных изменений лесорастительных условий нагорных дубрав зеленой зоны Харькова и особенностей синхронной структуризации экоморфического состава их напочвенного покрова методами синфитоиндикации.
Results of factorial analysis of recreational changes in forest habitats of upland oak forests in Kharkiv green zone and peculiarities of synchronous structuring of their ground cover ecomorphic composition by methods of synphytoindication are presented.
|
| first_indexed | 2025-11-28T17:40:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
198
УДК 630*182.21; 630*182.47
М. А. БОНДАРУК, О. Г. ЦЕЛІЩЕВ *
СИНФІТОІНДИКАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ ЗМІН ЕКОТОПІВ
НАГІРНИХ ДІБРОВ ЗЕЛЕНОЇ ЗОНИ ХАРКОВА
Український науково-дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г. М. Висоцького
Наведено результати факторіального аналізу рекреаційних змін лісорослинних умов нагірних дібров зеленої
зони Харкова та особливостей синхронної структуризації екоморфічного складу їх надґрунтового покриву
методами синфітоіндикації.
К лю ч о в і с л о в а : екосистеми дубових лісів, екотопи, надґрунтовий покрив, трав’янисті рослини,
екоморфи, екогрупи, синфітоіндикація, екорежими, екологічні фактори, лісорослинні умови, рекреація,
стадії дигресії.
Провідними екологічними чинниками, що забезпечують можливість росту та визна-
чають закономірності розподілу видів, є кліматичні (сонячна радіація, тепло, волога) й
едафічні (зволоження ґрунтів та їх фізичні й хімічні властивості, які формують родючість)
[11]. Рослинний покрив своєю чергою обумовлює специфіку ґрунтоутворювальних процесів,
мікроклімату тощо. Формуються екологічні системи, складові елементи яких тісно
взаємопов’язані та взаємозалежні, тобто зміна одного елементу системи детермінує зміну
інших [9].
Вплив рекреаційної діяльності на ліси зазвичай є "комбінованим", тобто, щонайменше,
двоспрямованим [7]. Пряма дія рекреації пов’язана з витоптуванням, механічним
пошкодженням і знищенням підросту, підліску, надґрунтового покриву та з ущільненням
ґрунту. При цьому найбільш суттєво змінюються об’ємна маса і твердість верхнього шару
ґрунту, а їхні величини доволі наочно відбивають інтенсивність рекреаційного процесу [4].
Пряма дія рекреації та її наслідки (погіршення санітарного стану насаджень, зрідження
деревостану, зменшення зімкненості підросту й підліску тощо) у сукупності доволі часто
призводять до змін екорежимів лісового середовища, які своєю чергою обумовлюють
структурні зміни рослинних угруповань, напрямки їх сукцесійного розвитку [16].
Таким чином, рослинний покрив чутливо реагує на зміну екологічних чинників, і така
реакція фіксується візуально за динамікою біометричних показників деревостану, рясності та
проективного покриття трав’янистих рослин. Надґрунтовий покрив у цілому (синеколо-
гічний рівень) відбиває емерджентний характер змін властивостей екосистем залежно від
рівнів їх організації, стадій їх рекреаційної дигресії [3, 9, 16]. Основою фітоіндикаційної
оцінки є, з одного боку, екологічна специфіка видів, які ростуть лише в певних межах зміни
будь-якого екологічного чинника, а з іншого – тісний взаємозв’язок між біотичними й
абіотичними складовими в системі, що визначає характер її функціонування [2, 5, 14].
Чутливість, візуальність, емерджентний характер змін рослинного покриву визначають
придатність фітоіндикації для екологічних досліджень, експертиз, моніторингу, прогнозу-
вання поведінки, стану та розвитку як окремих видів, так і екосистем. Прийнятий у сучасних
фітоіндикаційних дослідженнях новий системний підхід (урахування різнорівневості
організації систем і відповідності індикатора фактору або системі, достовірності, можливості
стандартизації, порівняння й перевірки отриманих результатів) дає змогу оцінювати не лише
статичні властивості екосистем, але й їхню динаміку, зміни процесів, що спричинені як
природними, так і антропогенними чинниками [20].
Метою досліджень є індикація лісорослинних умов рекреаційних дібров Лівобережного
Лісостепу України на ценотичному рівні рослинних угруповань (синфітоіндикація),
визначення для конкретних місцезростань екологічних параметрів (вологсті ґрунту, його
забезпеченості елементами живлення, рівня освітленості екосистем тощо) та їх рекреаційної
динаміки, а також особливостей синхронної структуризації екоморфічного складу
надґрунтового покриву (взаємоконтроль різних методів фітоіндикації).
* © М. А. Бондарук, О. Г. Целіщев, 2009
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
199
Об’єкти й методи досліджень. Модельний об’єкт досліджень – дубові ліси зеленої зони
м. Харкова розташовані у міжріччях річок Уди, Лопань, Харків і Сіверський Донець. Ці
міжріччя є південними відлогами Середньоруської височини з позначками 150 – 236 м н. р. м
[8]. Ґрунтоутворювальна порода – лес, подекуди оголюються породи, що його підстилають:
червоно-бурі глини, пістряві глини, піски й супіски полтавського ярусу, глауконітові
алевроліти Харківської світи. Ґрунти: темно-сірі та сірі лісові опідзолені (вилугованість і
опідзоленість підвищуються зі збільшенням висоти), а на третинних породах – дернові
розвинені чорноземоподібні.
Нагорні діброви, що ростуть на вододільних плато, є частиною суцільних лісових
масивів, які заходили по міжріччях у степові райони. Цей релікт ранньочетвертинного
періоду має велику природно-історичну цінність [8]. Переважні типи лісу – свіжі кленово-
липова та ясенево-липова діброви. Корінні деревостани цього типу лісу складаються з дуба
звичайного (Quercus robur L.) з домішкою ясена звичайного (Fraxinus excelsior L.), груші
звичайної (Pyrus communis L.), кленів гостролистого (Acer platanoides L.) і польового
(A. сampestre L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill.), в’яза гладкого (Ulmus laevis Pall.).
Бонітет І – ІІ. При вирубуванні дуба розростаються похідні деревостани: осичники, липняки,
берестняки, зарості ліщини звичайної (Corylus avellana L.). Різноманітні комбінації добре
розвинених із багатим флористичним складом чагарникового (Acer tataricum L., Corylus
avellana L., Crataegus sanquinea Pall., C. pentagina Waldst et Kit., Euonymus verrucosa Scop., E.
europaea L., Swida sanquinea (L.) Opiz та ін.) і трав’яного ярусів (Stellaria holostea L., Carex
pilosa Scop., Galium odoratum (L.) Scop., Vinca minor L., Aegopodium podagraria L.,
Convallaria majalis L., Asarum europaeum L., Urtica dioica L., Dentaria budbifera L.) ясенево-
липової діброви утворюють понад 20 рослинних асоціацій (Tilieto (cordatae) – Fraxineto
(exelsior) – Quercetum (roboris) …) [20]. Основне призначення цих лісів – санітарно-
гігієнічний вплив на навколишнє середовище (повітря, воду і ґрунт), захист ґрунтів від
водної та вітрової ерозії, створення сприятливих умов для відпочинку населення,
оздоровлення і спорту (рекреації).
Рекреаційні зміни надґрунтового покриву дубових лісів досліджували на 9 пробних
площах, закладених у 80 – 100-річних дубняках яглицевих із осокою волосистою свіжої
ясенево-липової діброви Данилівського ДДЛГ, які формують екоряд за різною інтенсивністю
рекреаційних навантажень. Пробні площі закладали згідно із ОСТ 56-69-83 [13] та
загальноприйнятими у лісівництві та лісовій таксації методиками [1, 5]. Лісотипологічну
класифікацію здійснювали за Д. В. Воробйовим [6], виділення лісорослинних асоціацій –
згідно із "Продромусом растительности Украины" [20]. Стадії рекреаційної дигресії
визначали за "Нормативно-справочными материалами для таксации лесов Украины и
Молдавии" [10]. Геоботанічний опис надґрунтового покриву проводили у липні на 30 – 40
облікових ділянках по 1 м2 у межах кожної пробної площі [5]. Визначали видовий склад [12],
абсолютне й відносне проективне покриття (%) трав’янистих рослин. Типи екологічних
режимів описували методом середнього балу, який полягає в обчисленні середньої медіани
всіх видів опису [18]. Розрахунки здійснювали за видовим складом, а також за видовим
складом з урахуванням проективного покриття [9]. Екоморфи та їх екогрупи виділяли за
Д. М. Цигановим [19]. Рекреаційну динаміку екорежимів характеризували за сполученням і
взаємопорівнянням даних обох методичних підходів. Переведення бальної оцінки
екологічних факторів у відповідні їм абсолютні розмірності здійснено за Я. П. Дідухом і
П. Г. Плютою [9]. Комплексну оцінку стану деревостану на пробній площі надавали згідно із
"Санітарними правилами в лісах України" [17], таксаційні показники розраховували за
Н. П. Анучиним [1].
Досліджені деревостани первісно (І – ІІ стадії рекреаційної дигресії) двоярусні, І-го
бонітету із середньою повнотою 0,9 – 1,0, густотою 304 – 447 дерев / га, середнім запасом
380 – 425 м3/га та середнім приростом за запасом 3,47 – 4,38 м3/га на рік. Перший ярус
непорушених деревостанів складається з дуба звичайного (6 – 7 одиниць), ясена звичайного
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
200
(2 – 3 одиниці), клена гостролистого та липи серцелистої (до 1 одиниці). Добре сформований
другий ярус утворюється з липи серцелистої, кленів гостролистого й польового з домішкою
груші звичайної та в’яза гладкого, а також із підросту дуба звичайного та ясена звичайного.
Внаслідок рекреагенної трансформації структура деревостанів значно спрощується:
починаючи з ІІІ стадії рекреаційної дигресії зі складу першого ярусу випадає ясен звичайний,
суттєво зменшуються частки липи серцелистої та клена гостролистого; другий ярус
розрідженій, більш-менш фрагментарний, з відсутністю у складі підросту головних деревних
порід і абсолютним переважанням кленів гостролистого та польового. На останніх стадіях
рекреаційної дигресії утворюються чисті одноярусні деревостани. Повнота деградованих
деревостанів знижується до 0,5 – 0,6, густота – до 221 – 246 дерев / га, середній запас – до
261 – 282 м3/га, середній приріст за запасом – до 2,84 – 3,11 м3/га на рік.
Ослаблені рекреацією приміські дубові насадження зі зниженою повнотою, дефолійо-
ваними й суховершинними кронами, розрідженим або зовсім відсутнім ярусом підліску,
ущільненим ґрунтовим покривом поступово втрачають можливість виконувати в повному
обсязі середовищетвірну функцію. Це негативно позначається на характерних для цього типу
лісу екологічних режимах.
Зміни екотопів характеризуються, насамперед, едафічними факторами, які визначають
розподіл рослинних угруповань у просторі та, своєю чергою, розділяються на дві групи –
вологість і багатство ґрунту [14]. Існування лінійної залежності між якісними показниками
вологості ґрунту, визначеними методами фітоіндикації, та експериментально встановленими
запасами вологи [9] дало змогу підійти до кількісного тлумачення емпірично встановлених
градацій гігротопів. Для плакорних ділянок межа вологозабезпечення становить, зокрема,
для остепнених лук і лучних степів Лісостепу 10 – 12 балів, для лісів формації Querceta
roboris – 11,5 – 13 балів. Режим зволоження (Hd) на всіх дослідних ділянках свіжолісолучний
– D2, на контролі наближений до вологолісолучного – D2(3), але на V стадії рекреаційної
дигресії майже переходить у сухолісолучний – D1 і посідає місце на верхній межі умов,
характерних для плакорних дібров Лісостепу (табл. 1). Пояснюється це зниженням повноти
насаджень і цілісності деревного намету, що призводить до збільшення проникнення світла
до поверхні ґрунту, посилення випаровування та зменшення вологості ґрунтів. Також
зменшується вологоємність ґрунтів унаслідок їх ущільнення [4]. У формуванні гідромор-
фічного складу дібровних ценозів з І по ІV стадії дигресії (табл. 2) провідна роль належить
мезофітам (як і має бути в умовах D2). Проте надійність їх флористичних і фітоценотичних
позицій поступово втрачається: відносне проективне покриття (ВПП) та відносна кількість
видів зменшуються з 89,3 – 93,7 до 36,0 % і з 61,5 – 73,4 до 34,0 % відповідно. Водночас ці
показники збільшуються у мезополіфітів і ксеромезофітів до домінування та субдомінування
на V стадії дигресії (ВПП – 80,4 та 12,1 %, відносна кількість видів – 37,5 і 30,0 %
відповідно). Як відомо, за рівномірного зволоження екотопи мають більш однорідний набір
гігроморф [2, 9]. Субдомінування ксеромезофітів (Dactylis glomerata L., Fragaria vesca L.,
Hypericum perforatum L., Impatiens parviflora DC., Veronica chamaedrys L., Vicia hirsuta (L.)
S.F. Gray та ін.) разом із появою на V стадії дигресії мезоксерофітів (Allium scorodoprasum L.,
Erigeron canadensis L.) є свідченням ксерофітізації лісорослинних умов. Водночас
домінування мезополіфітів (Poa annua L., P. pratensis L., Glechoma hederaceae L., Lysimachia
nummularia L. та ін.), екологічна амплітуда яких охоплює режими зволоження від
середньостепового до болотного, може бути свідченням відносної нерівномірності
вологозабезпечення трав’янистих видів на останніх стадіях дигресії. Доведено, що однакова
середня вологість ґрунту в лісостепових умовах може забезпечуватися різними режимами її
сезонного ходу [9], тому для характеристики коливань водного живлення рослинності
Л. Г. Раменським [15] введено поняття змінності зволоження, котре доповнює основну
гідрологічну характеристику екотопу. Аналіз екологічних амплітуд трав’янистих видів
стосовно цього екологічного фактора дає змогу визначити межі змінності зволоження ґрунтів
на дослідних ділянках: перемінність зволоження збільшується з перших до останніх стадій
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
201
рекреаційної дигресії від слабкої до проміжної між слабкою та помірною (див. табл. 1).
Присутність геміконтрастофітів-полібіонтів (Aegopodium podagraria L., Geum urbanum L.,
Stellaria holostea L. та ін.) помітно зменшується з 40 – 50 % до 16,7 % у видовому спектрі
гідроконтрастоморф (fH) та з 69,7 – 88,1 до 10,4 % у їх проективному покритті (табл. 2). Їх
місце на V стадії дигресії остаточно захоплюють контрастофіти-полібіонти (40,0 і 49,3 %) та
еврібіонти (23,3 і 24,4 %) (Plantago major L., Taraxacum officinale Webb. ex Wigg, Trifolium
pratense L. та ін.).
Таблиця 1
Бальна оцінка екологічних режимів дібров зеленої зони м. Харкова по стадіях рекреаційної дигресії
Пробні площі, стадія дигресії
1 9 2 8 3 Фактори*
I І II II III
Hd 12,51 / 12,51 12,72 / 12,73 12,32 / 12,35 12,41 / 12,47 12,29 / 12,30
Tr 6,27 / 6,27 6,17 / 6,23 6,36 / 6,54 6,32 / 6,44 6,53 / 6,63
Rc 7,84 / 7,86 7,81 / 7,80 7,82 / 7,76 7,89 / 7,82 7,62 / 7,54
Nt 6,96 / 6,81 6,56 / 6,43 6,71 / 6,77 6,73 / 6,53 7,01 / 6,63
fH 5,20 / 5,40 5,43 / 5,50 5,62 / 5,33 5,33 / 5,43 5,24 / 5,14
Lc 5,24 / 5,15 5,47 / 5,40 4,92 / 4,88 5,45 / 5,41 4,65 / 4,63
Продовж. табл. 1
Пробні площі, стадія дигресії
7 4 6 5 Фактори*
III IV IV V
Hd 12,37 / 12,29 12,26 / 11,67 12,23 / 12,31 11,40 / 11,19
Tr 6,63 / 6,55 6,91 / 7,29 6,38 / 6,62 7,62 / 7,40
Rc 7,62 / 7,76 7,08 / 7,08 7,33 / 7,50 6,92 / 6,99
Nt 6,60 / 6,42 6,34 / 6,54 7,13 / 6,81 6,40 / 6,35
fH 6,00 / 6,10 6,21 / 6,50 5,54 / 5,75 6,35 / 6,32
Lc 4,75 / 4,71 4,33 / 4,05 4,35 / 4,23 3,30 / 3,29
Примітки: * – у чисельнику показники розраховані лише за флористичним складом, у знаменнику – з
урахуванням проективного покриття кожного виду.
Таблиця 2
Розподіл відносних значень кількості (N, %) та проективного покриття (ВПП, %) видів трав’янистих
рослин дубових лісів зеленої зони м. Харкова за екологічними групами по стадіях рекреаційної дигресії
Пробні площі, стадія дигресії
1 9 2 8 3
I І II II III
Екологічні
групи
N ВПП N ВПП N ВПП N ВПП N ВПП
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Гідроморфи Hd
Мезоксерофіти – – – – – – – – – –
Ксеромезофіти 15,4 7,6 – – 23,1 5,6 5,9 1,8 25,0 6,3
Мезофіти 61,5 89,3 73,4 93,7 46,1 86,7 70,5 91,0 50,0 82,9
Гігромезофіти 7,7 0,6 13,3 2,7 15,4 1,3 11,8 3,6 8,3 2,7
Мезогігрофіти – – – – – – – – – –
Мезополіфіти 15,4 2,5 13,3 3,6 15,4 6,4 11,8 3,6 16,7 8,1
Евріполіфіти – – – – – – – – – –
Трофоморфи Tr
Мезооліготрофи – – 6,7 0,9 – – – – – –
Мезотрофи – – – – – – – – – –
Мезомегатрофи 38,5 51,9 33,3 23,4 30,8 44,4 23,5 25,5 33,3 42,7
Мезополітрофи 61,5 48,1 60,0 75,7 61,5 55,5 70,6 72,7 58,4 51,9
Мегаполітрофи – – – – – – – – – –
Галоглікотрофи – – – – 7,7 0,1 5,9 1,8 8,3 5,4
Еврітрофи – – – – – – – – – –
Ацидоморфи Rc
Перацидофільні полібіонти 7,7 6,3 – – 7,7 4,3 – – – –
Мезоацидофільні стенобіонти – – 6,7 18,0 – – 5,9 18,2 8,3 0,3
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
202
Продовж. табл. 2
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Мезоацидофільні полібіонти 38,4 54,5 46,6 54,1 38,4 50,3 41,2 48,5 25,0 44,2
Субеврібіонти – – – – 7,7 0,1 5,9 1,8 – –
Еврібіонти 7,7 0,6 20,0 3,6 7,7 1,3 17,6 4,2 33,4 13,6
Нейтрофільні стенобіонти 30,8 19,0 – – 23,1 22,2 – – 8,3 27,2
Алкаліфільні полібіонти 15,4 19,6 26,7 24,3 15,4 21,8 29,4 27,3 25,0 14,7
Нітроморфи Nt
Темінітрофільні полібіонти 23,1 8,9 20,0 4,5 23,1 10,7 11,8 3,6 16,7 3,5
Еврібіонти 7,7 0,6 20,0 21,6 15,4 0,4 35,3 23,0 16,7 0,3
Нітрофільні полібіонти 69,2 90,5 60,0 73,9 53,8 88,5 52,9 73,4 66,6 96,2
Нітрофільні стенобіонти – – – – 7,7 0,4 – – – –
Гідроконтрастоморфи fH
Геміконтрастофіти-полібіонти 40,0 69,7 50,0 88,1 33,3 68,0 42,9 87,4 42,9 67,5
Субконтрастофіти-стенобіонти 40,0 29,2 33,3 6,8 50,0 19,2 42,9 6,9 42,9 20,2
Еврібіонти – – – – – – – – 14,2 12,3
Контрастофіти-полібіонти 20,0 1,1 16,7 5,1 16,7 12,8 14,2 5,7 – –
Геліоморфи Lc
Геліофіти 7,7 6,3 – – 7,7 4,3 – – 8,3 5,4
Гіпогеліофіти 23,1 20,9 13,3 46,0 23,1 23,5 17,6 46,1 41,7 36,1
Гемісільванти 15,4 2,5 40,0 8,1 38,4 3,4 29,4 4,8 25,0 3,8
Геліосциофіти – – 6,7 2,7 – – 5,9 1,2 – –
Сільванти 53,8 70,3 40,0 43,2 30,8 68,8 47,1 47,9 25,0 54,7
Продовж. табл. 2
Пробні площі, стадія дигресії
7 4 6 5
III IV IV V
Екологічні
групи
N ВПП N ВПП N ВПП N ВПП
1 12 13 14 15 16 17 18 19
Гідроморфи Hd
Мезоксерофіти – – – – – – 7,5 0,3
Ксеромезофіти 15,8 10,5 27,6 22,0 15,4 29,4 30,0 12,1
Мезофіти 52,6 72,6 34,5 36,2 38,5 56,4 15,0 3,2
Гігромезофіти 21,1 10,5 10,3 21,0 15,4 6,4 5,0 3,0
Мезогігрофіти – – – – – – 2,5 0,2
Мезополіфіти 10,5 6,4 27,6 20,8 30,7 7,8 37,5 80,4
Евріполіфіти – – – – – – 2,5 0,8
Трофоморфи Tr
Мезооліготрофи – – – – 7,7 0,5 5,0 1,0
Мезотрофи – – 6,9 2,3 – – – –
Мезомегатрофи 26,3 27,8 27,6 23,4 38,5 28,4 22,5 2,4
Мезополітрофи 57,9 59,4 38,0 58,5 46,1 69,6 35,0 31,2
Мегаполітрофи 5,3 2,6 3,4 0,02 – – 5,0 1,3
Галоглікотрофи 10,5 10,2 13,8 14,8 – – 17,5 33,0
Еврітрофи – – 10,3 0,9 7,7 1,5 15,0 31,0
Ацидоморфи Rc
Перацидофільні полібіонти – – – – – – 5,0 0,5
Мезоацидофільні стенобіонти 10,5 18,1 3,6 7,2 – – – –
Мезоацидофільні полібіонти 26,3 40,6 14,3 16,0 38,5 53,4 15,0 3,6
Субеврібіонти 10,5 7,6 7,1 5,0 7,5 2,3
Еврібіонти 21,1 17,9 39,3 47,8 38,5 40,7 60,0 91,1
Нейтрофільні стенобіонти – – 14,3 14,4 – – 2,5 0,2
Алкаліфільні полібіонти 31,6 15,8 21,4 9,6 23,0 5,9 10,0 2,0
Нітроморфи Nt
Темінітрофільні полібіонти 15,8 2,3 17,9 4,0 15,4 1,5 12,5 4,1
Еврібіонти 26,3 28,8 25,0 25,8 15,4 2,0 40,0 57,7
Нітрофільні полібіонти 57,9 68,9 57,1 70,2 69,2 96,5 47,5 38,2
Нітрофільні стенобіонти – – – – – – – –
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
203
Продовж. табл. 2
1 12 13 14 15 16 17 18 19
Гідроконтрастоморфи fH
Геміконтрастофіти-полібіонти 30,0 77,9 18,8 36,0 25,0 80,3 16,7 10,4
Субконтрастофіти-стенобіонти 40,0 6,9 25,0 35,7 50,0 10,2 20,0 21,3
Еврібіонти – – 12,5 1,6 12,5 2,2 23,3 24,4
Контрастофіти-полібіонти 30,0 15,2 43,7 26,7 12,5 7,3 40,0 43,9
Геліоморфи Lc
Геліофіти 5,3 0,3 17,3 1,4 – – 30,0 31,8
Гіпогеліофіти 36,8 59,4 41,4 61,8 69,2 91,2 62,5 59,2
Гемісільванти 31,6 6,6 24,1 20,4 15,4 2,4 5,0 6,4
Геліосциофіти 5,3 0,5 6,9 4,7 – – – –
Сільванти 21,0 33,2 10,3 11,7 15,4 6,4 2,5 2,6
Процеси ксерофітізації та гідрополіморфізації надґрунтового покриву свідчать про
рекреагенне погіршення режиму водозабезпечення та посилення контрастності річного
режиму зволоження дубових лісів зеленої зони м. Харкова, а також пристосування до цього
трав’яного ярусу шляхом поступової зміни видового складу із розростанням видів,
толерантних до посушливіших лісорослинних умов, переважно ксеро-, полі- та евріморфної
екології.
Трофність за Д. М. Цигановим [18, 19] – це власне вміст солей у ґрунті, або
мінералізованість. На відміну від Г. Елленберга, Е. Ландольта, Б. Зайомі, Д. Франка і
С. Клотца, К. Зажицького, які в шкалу засолення вкладають поняття лише надмірного
засолення [9], Д. М. Циганов трактує його ширше і будує шкалу з урахуванням багатства
ґрунту солями взагалі. Ось чому його шкала трофності доволі близька до типологічних шкал
О. Л. Бельгарда [2] та П. С. Погребняка [14], а трофоморфи на 70 – 90 відсотків збігаються з
трофоморфами О. Л. Бельгарда [2] та Д. В. Воробйова [5]. Лише групи полі- та евріморфних
видів Д. М. Циганов [19] виділяє окремо за надзвичайно великою шириною екологічних
амплітуд, а О. Л. Бельгард і Д. В. Воробйов характеризують разом із іншими видами залежно
від розповсюдження на ґрунтах, що відповідають різним типам лісу. Мінералізованість
ґрунтів (Tr) на дослідних ділянках збільшується від проміжних між небагатими та достатньо
багатими (140 – 160 мг/л) до достатньо багатих (160 – 180 мг/л) на ІV стадії дигресії і навіть
до межі проміжних між достатньо багатими й багатими (200 мг/л) на V стадії дигресії (див.
табл. 1). Це обумовлено ущільненням ґрунтів, оскільки відомо, що чим гірший промивний
режим, тим більшою мірою ґрунт насичений солями [9]. Серед трофоморф лісопаркової
діброви практично на всіх пробних площах за внеском у видовий склад і проективне
покриття переважають мезополітрофи (38,0 – 70,6 і 31,2 – 75,7 % відповідно) та
мезомегатрофи (22,5 – 38,5 % і 23,5 – 51,9 %) (Adoxa moschatellina L., Aegopodium podagraria
L., Anthriscus sylvestris (L.) Hoffm., Lamium maculatum (L.) L., Campanula persicifolia L., Viola
mirabilis L. та ін.), що є доволі характерним для рослинності на темно-сірих лісових ґрунтах
у приміський зоні. Лише на V стадії дигресії внесок у проективне покриття мезомегатрофів
різко знижується до 2,4 %. На ІV стадії дигресії поряд із політрофізацією, яка зазвичай
супроводжує помірний антропогенний вплив, розпочинається еврітрофізація надґрунтового
покриву (Chenopodium album L., Elytrigia repens (L.) Nevski, Plantago major L., Polygonum
aviculare L., Trifolium repens L.), як пристосування до змін у мінеральній частині ґрунтів.
Домінування за відносним проективним покриттям і субдомінування за внеском у видовий
склад галоглікотрофів (33,0 і 17,5 %) (Convonvulus arvensis L., Lysimachia nummularia L.,
Medicago lupulina L., Taraxacum officinale Webb. ex Wigg та ін.) на V стадії дигресії свідчить,
що описані зміни пов’язані з підвищенням ступеня мінералізованості ґрунтів, проте
фактично в межах установлених показників трофності під широколистяними лісами
(Fraxineto-Quercetum aegopodiosum) – 6,4 – 7,1 балу [9], що відповідає пермезотрофному та
семіевтрофному глікофільному типам сольового режиму.
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
204
Доволі важливою складовою багатства ґрунтів є фактор їх кислотності, показники якого
значною мірою корелюють із загальним сольовим режимом [9]. Кислотність, як і сольовий
режим, залежить від структури ґрунту, водних властивостей і особливостей промивного
режиму. Для сірих лісових ґрунтів, що розвиваються під листяними лісами на лесових
породах в умовах насичення Ca++, який частково нейтралізує органічні кислоти, цей
показник сягає 6,0 – 7,5 балу (pH 5,5 – 6,5), для лісів формації Querceta roboris – 6,8 – 8,1
балу (pH 6,5 – 8,0). За даними фітоіндикаційного аналізу кислотність (Rc) варіює від
проміжної між нейтральною та слабокислою (рН = 6,5) реакцією ґрунтового розчину до
слабокислої (рН 5,5 – 6,5) (див. табл. 1). Рекреагенна сукцесія ацидоморфічного складу
полягає у збільшенні частки субеврібіонтів і, особливо, еврібіонтів за флористичними
(сумарно від 7,7 – 20,0 до 67,5 %) та фітоценотичними показниками (сумарно від 0,6 – 3,6 до
93,4 %) (Dactylis glomerata L., Poa annua L., P. pratensis L., Fragaria vesca L., Geum urbanum
L., Lysimachia nummularia L. та ін.) на останній стадії дигресії поряд зі зменшенням цих
показників у всіх інших екогруп – мезоацидофільних полібіонтів, нейтрофільних
стенобіонтів та алкаліфільних полібіонтів – видів, що тяжіють до ґрунтів із реакцією
ґрунтового розчину від слабокислої до нейтральної, а від неї до лужної (див. табл. 2).Тобто,
екологічний режим на ділянці останніх стадій дигресії виділяється переважно за оптимумами
видів надзвичайно широких екологічних амплітуд і не може напевно характеризувати
динаміку кислотності ґрунтів щодо їх підкислення.
Іншим важливим компонентом трофності ґрунту є показник вмісту в ньому азоту.
Основна маса азоту ґрунту складається з різних органічних сполук рослинних решток та
перегнійних речовин і перебуває в недоступному для живлення рослин стані. Лише близько
1 % азоту перебуває у мінеральних сполуках [9]. Саме відносну кількість доступного
рослинам азоту і показують фітоіндикаційні шкали. За нітратним режимом (Nt) усі ґрунти
дослідних ділянок належать до достатньо забезпечених мінеральним азотом (див. табл. 1),
вміст якого становить 0,3 – 0,4 % і вкладається в межі, характерні для неморальних лісів
формації Querceta roboris – 5,0 – 7,5 балу [9]. Спрямованої динаміки нітратного режиму за
стадіями дигресії не виявлено. Зафіксовано лише подвійне збільшення флористичного та
фітоценотичного внеску еврибіонтів (Poa annua L., P. pratensis L., Convonvulus arvensis L.,
Erigeron сanadensis L., Hypericum perforatum L., Lysimachia nummularia L., Plantago major L.
та ін.) у формування трав’яного покриву на останніх стадіях дигресії, що, можливо,
пояснюється пристосуванням до більшої нерівномірності забезпечення азотом окремих
ділянок у межах пробних площ із пошкодженими насадженнями.
Світловий режим (Lc) на пробних площах є характерним для густих світлих лісів на І –
ІІ стадіях дигресії, світлих лісів на ІІІ – ІV і для типу, проміжного між розрідженими лісами
та напіввідкритими просторами, – на V стадії дигресії (див. табл. 1). Спрямованість динаміки
щодо підвищення рівня освітлення під лісовим наметом добре віддзеркалюється також
змінами геліоморфічного складу надґрунтового покриву (див. табл. 2) через зниження
відносної кількості видів і відносного проективного покриття з 40,0 – 53,8 % і 43,2 – 70,0 %
до 2,5 і 2,6 %, відповідно, у сильвантів (Adoxa moschatellina L., Asarum europaeum L., Carex
pilosa Scop., Circaea lutetiana L., Galium odoratum (L.) Scop., Mercurialis perennis L., Stachys
sylvatica L. та ін.), перехід до домінування на ІV – V стадіях дигресії за цими показниками
гіпогеліофітів (41,4 – 69,2 % і 59,2 – 91,2 %) (Dactylis glomerata L., Fragaria vesca L.,
Impatiens parviflora DC., Lysimachia nummularia L., Poa annua L., P. pratensis L. та ін.) – видів
із доволі широкою амплітудою толерантності до кількості світла, розростання на останніх
стадіях дигресії геліофітів (від 0 – 7,7 до 30,0 % за внеском у видовий склад і від 0 – 6,3 до
31,8 % за відносним проективним покриттям) (Allium scorodoprasum L., Barbarea vulgaris R.
Br., Capsella bursa-pastoris (L.) Medic., Chenopodium album L., Polygonum aviculare L.,
Trafolium repens L. та ін.). Отже наведене при аналізі гідрологічного режиму припущення
щодо збільшення освітлення під лісовим наметом унаслідок зниження повноти деревостану
та зменшення цілісності його намету знайшло своє підтвердження.
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
205
Висновки.
1. Особливості зміни екотопів дубових лісів зеленої зони м. Харкова характеризуються
процесами зменшення рівня зволоження (від свіжолісолучного, наближеного до
вологолісолучного, до сухолісолучного), збільшення його змінності (від слабкозмінного до
проміжного між слабко- та помірнозмінним) з одночасним підвищенням мінералізованості
ґрунтів (від 140 – 160 мг/л майже до 200 мг/л), збільшенням рівня освітлення під наметом
деревостану (від характерного для густих світлих лісів до проміжного між розрідженими
лісами та напіввідкритими просторами), кислотність ґрунтового розчину варіює від
проміжної між нейтральною та слабокислою (рН = 6,5) до слабокислої (рН 5,5 – 6,5), ґрунти
належать до достатньо забезпечених мінеральним азотом (0,3 – 0,4). Рекреаційні зміни
екологічних режимів екотопів дібров обумовлюють зміну видового складу надґрунтового
покриву та розростання деяких видів, які є більш толерантними до трансформованих
лісорослинних умов.
2. Надґрунтовий покрив чутливо реагує на зміну екологічних факторів і відбиває
емерджентний характер змін властивостей екосистем залежно від стадії їх рекреаційної
дигресії. Спостерігається зміна співвідношень на видовому й фітоценотичному (за проектив-
ним покриттям) рівнях у екоморфічній структурі практично всіх екогруп трав’янистих
рослин у напрямку ксерофітізації, демезомегатрофізації з галоглікотрофізацією,
десильватизації з геліофітизацією на тлі полі- та евріморфізації.
3. Дослідження змін показників рослинного покриву (синфітоіндикація) може вико-
ристовуватися для визначення відповідних тенденцій у процесі змін екотопів дібров під
впливом рекреаційного лісокористування, стану й розвитку як окремих видів, так і екосистем
дубових лісів Лівобережного Лісостепу. На основі таких досліджень можна розробляти
напрями охорони та відтворення живої природи.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Анучин Н. П. Лесная таксация.– М.: Лесная пром-ть, 1977.– 512 с.
2. Бельгард А. Л. Лесная растительность юго-востока УССР.– К.: КГУ, 1950.– 264 с.
3. Бондарук М. А., Лавров В. В. Оцінка методів фітодіагностики та прогнозування антропогенних змін
екологічних режимів на прикладі лісових екосистем // Биологический вестник, 2000.– Т. 4, № 1 – 2.– С. 84 – 89.
4. Бондарь В. И. Влияние рекреации на широколиственные насаждения Южной Левобережной Лесостепи
УССР и пути повышения их устойчивости: Автореф. дисс. … канд. с.-х. наук: 06.03.03.– Х.: УкрНИИЛХА,
1982.– 16 с.
5. Воробьев Д. В. Методика лесотипологических исследований.– К.: Урожай, 1967. – 386 с.
6. Воробьев Д. В. Типы лесов европейской части СССР. – К.: Узд-во АН УССР, 1953.– 452 с.
7. Голубець М. А., Марискевич О. Г., Крок Б. О. та ін. Екологічний потенціал наземних екосистем. – Львів:
Поллі, 2003.– 180 с.
8. Григора І. М., Соломаха В. А. Рослинність України (еколого-ценотичний, флористичний та географічний
нарис). – К.: Фітосоціоцентр, 2005.– 452 с.
9. Дідух Я. П., Плюта П. Г. Фітоіндикація екологічних факторів. – К.: Наук. думка, 1994.– 280 с.
10. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. – К.: Урожай, 1987.–
560 с.
11. Одум Ю. Основы экологии / Пер. с англ.– М.: Мир, 1975.– 743 с.
12. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. – К.:
Наук. думка, 1987. – 548 с.
13. ОСТ 56-69-83. Площади пробные лесоустроительные. Метод закладки.– введ.01.01.84, до 01.01.94.
14. Погребняк П. С. Основы лесной типологии. – К.: Изд-вл АН УССР, 1955.– 456 с.
15. Раменский Л. Г. Введение в комплексное почвенно-геоботаническое исследование земель. – М.:
Сельхозгиз, 1938.– 620 с.
16. Рысин Л. П., Савельева Л. И., Полякова Г. А. и др. Мониторинг рекреационных лесов.– Москва: ОНТИ
ПНЦ РАН, 2003.– 167 с.
17. Санітарні правила в лісах України. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня
1995 р. №555// Екологія і закон. Екологічне законодавство України. – К., 1997. – Кн. 1. – С. 553.
18. Цыганов Д. Н. Фитоиндикация экологических режимов в подзоне хвойно-широколиственных лесов. –
М., 1983. – 196 с.
ЛІСІВНИЦТВО І АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЯ
Харків: УкрНДІЛГА, 2009. – Вип. 115
206
19. Цыганов Д. Н. Экоморфы флоры хвойно-широколиственных лесов. – М.: Наука, 1976.– 59 с.
20. Шеляг-Сосонко Ю. Р., Дидух Я. П., Дубына Д. В. и др. Продромус растительности Украины.– К.: Наук.
думка, 1991.– 272 с.
Bondaruk M. A., Tselishchev O. G.
SYNPHYTOINDICATION OF RECREATIONAL CHANGES IN ECOTOPES OF UPLAND OAK FORESTS IN
KHARKIV GREEN ZONE
Ukrainian Research Institute of Forestry and Forest Melioration named after G. M. Vysotsky
Results of factorial analysis of recreational changes in forest habitats of upland oak forests in Kharkiv green zone
and peculiarities of synchronous structuring of their ground cover ecomorphic composition by methods of
synphytoindication are presented.
K e y w o r d s : ecosystems of oak forests, ecotopes, ground cover, herbaceous plants, ecomorphs, ecogroups,
synphytoindication, ecoregimes, ecological factors, forest habitats, recreation, digression stages.
Бондарук М. А., Целищев А. Г.
СИНФИТОИНДИКАЦИЯ РЕКРЕАЦИОННЫХ ИЗМЕНЕНИЙ ЭКОТОПОВ НАГОРНЫХ ДУБРАВ
ЗЕЛЕНОЙ ЗОНЫ ХАРЬКОВА
Украинский научно-исследовательский институт лесного хозяйства и агролесомелиорации им.
Г. Н. Высоцкого
Представлены результаты факториального анализа рекреационных изменений лесорастительных условий
нагорных дубрав зеленой зоны Харькова и особенностей синхронной структуризации экоморфического состава
их напочвенного покрова методами синфитоиндикации.
К лю ч е в ы е с л о в а : экосистемы дубовых лесов, экотопы, напочвенный покров, травянистые растения,
экоморфы, экогруппы, синфитоиндикация, экорежимы, экологические факторы, лесорастительные условия,
рекреация, стадии дигрессии.
Одержано редколегією 12.12.2008 р.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16441 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0459-1216 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T17:40:36Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Український ордена "Знак Пошани" НДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького Держкомлісгоспу та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бондарук, М.А. Целіщев, О.Г. 2011-02-11T11:28:21Z 2011-02-11T11:28:21Z 2009 Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова / М.А. Бондарук, О.Г. Целіщев // Лісівництво і агролісомеліорація: Зб. наук. пр. — Харків: УкрНДІЛГА, 2009. — Вип. 115. — С. 198-206. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 0459-1216 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16441 630*182.21; 630*182.47 Наведено результати факторіального аналізу рекреаційних змін лісорослинних умов нагірних дібров зеленої зони Харкова та особливостей синхронної структуризації екоморфічного складу їх надґрунтового покриву методами синфітоіндикації. Представлены результаты факториального анализа рекреационных изменений лесорастительных условий нагорных дубрав зеленой зоны Харькова и особенностей синхронной структуризации экоморфического состава их напочвенного покрова методами синфитоиндикации. Results of factorial analysis of recreational changes in forest habitats of upland oak forests in Kharkiv green zone and peculiarities of synchronous structuring of their ground cover ecomorphic composition by methods of synphytoindication are presented. uk Український ордена "Знак Пошани" НДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького Держкомлісгоспу та НАН України Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова Синфитоиндикация рекреационных изменений экотопов нагорных дубрав зеленой зоны Харькова Synphytoindication of recreational changes in ecotopes of upland oak forests in Kharkiv green zone Article published earlier |
| spellingShingle | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова Бондарук, М.А. Целіщев, О.Г. |
| title | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова |
| title_alt | Синфитоиндикация рекреационных изменений экотопов нагорных дубрав зеленой зоны Харькова Synphytoindication of recreational changes in ecotopes of upland oak forests in Kharkiv green zone |
| title_full | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова |
| title_fullStr | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова |
| title_full_unstemmed | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова |
| title_short | Синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони Харкова |
| title_sort | синфітоіндикація рекреаційних змін екотопів нагірних дібров зеленої зони харкова |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16441 |
| work_keys_str_mv | AT bondarukma sinfítoíndikacíârekreacíinihzmínekotopívnagírnihdíbrovzelenoízoniharkova AT celíŝevog sinfítoíndikacíârekreacíinihzmínekotopívnagírnihdíbrovzelenoízoniharkova AT bondarukma sinfitoindikaciârekreacionnyhizmeneniiékotopovnagornyhdubravzelenoizonyharʹkova AT celíŝevog sinfitoindikaciârekreacionnyhizmeneniiékotopovnagornyhdubravzelenoizonyharʹkova AT bondarukma synphytoindicationofrecreationalchangesinecotopesofuplandoakforestsinkharkivgreenzone AT celíŝevog synphytoindicationofrecreationalchangesinecotopesofuplandoakforestsinkharkivgreenzone |