Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол
The first decade of XXIth century is marked of some Ukrainian art events in world scale, which were combined with the names of two famous artists with Ukrainian origin of XX th century: Olexandr Archipenko and Endi Vergol during all artistic life in American continent were in epicenter and advance-g...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16513 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол / Р. Шмагало // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 31-38. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859835051088281600 |
|---|---|
| author | Шмагало, Р. |
| author_facet | Шмагало, Р. |
| citation_txt | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол / Р. Шмагало // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 31-38. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | The first decade of XXIth century is marked of some Ukrainian art events in world scale, which were combined with the names of two famous artists with Ukrainian origin of XX th century: Olexandr Archipenko and Endi Vergol during all artistic life in American continent were in epicenter and advance-guard of arteducational movement in the branch of new sculpture and design. Although Endi Vargol wasn’t participating into the art education, but made the important and powerful influence at its new methods. This influence became determining at the new face of experimental art education not only in America but also in Europe . There is open question today: how actually the inheritance of O.Archipenko and E. Vargol can be integrated into modern art-educational process of Ukraine?
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:34:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ростислав ШМагало
доктор мистецтвознавства,
Львівська національна академія мистецтв
ЕКспЕРИМЕНТАЛЬНІ МИсТЕЦЬКІ шКОЛИ ХХ сТ.:
ОЛЕКсАНДР АРХИпЕНКО, ЕНДІ ВАРГОЛ
Перше десятиліття ХХі ст. позначене декількома мистець-
кими акціями світового масштабу, пов’язаними з іменами двох
славетних митців ХХ ст. українського походження: олексан-
дра архипенка та енді Варгола (андрія Варголи).
Маємо на увазі виставки творчості о. архипенка у києві
(2001 р.), та у Нью-йорку (на відкритті нового Українського
музею у Нью-йорку); виставку „енді Варгол, як андрій Вар-
гола” у Перемишлі (2003 р.) на міжнародному фестивалі га-
личина. У фестивалі взяли участь півтисячі митців з австрії,
Угорщини, Чехії, України, ізраїлю та Словаччини. Згаданими
акціями світове українство значною мірою „реабілітувало” себе
у ставленні до найбільших реформаторів мистецтва ХХ століт-
тя. Усе ж, їхня спадщина далеко не в повній мірі інтегрована в
українську, а відтак, і в світову культуру. У цій статті ми сфо-
кусуємо увагу лише на одному аспекті внеску цих двох митців
у світову культурну спадщину — на мистецькоосвітньому. і
якщо світове значення о. архипенка для мистецької освіти
стверджувалося впродовж усього творчого шляху митця, то
експериментальна мистецька педагогіка „від енді Варгола”
у значно більшій мірі розвинулася після його смерті і пік її
розвитку припадає на початок ХХі століття.
о. архипенко впродовж усього творчого життя на аме-
риканському континенті перебував в епіцентрі і авангарді
мистецькоосвітнього руху в галузі нової скульптури і дизайну.
енді Варгол хоча не завжди був безпосередньо причетний до
мистецької освіти, чинив на її нові методи опосередкова-
ний, але потужний вплив. цей вплив став визначальним у
РоСтИСлаВ ШМагало32
нинішньому обличчі експериментальної мистецької освіти не
лише америки, але й Європи.
е. Варгола народився 1928 р. в Піттсбурзі, в сім’ї карпа-
то-русинських емігрантів з с. Микова, що у Східній Словач-
чині. На той час сорокалітній о. архипенко вже здобув славу
скульптора світового визнання. його педагогічна спадщина
позначилася діяльністю трьох приватних мистецьких шкіл
у Парижі, Берліні та Нью-йорку. о. архипенко започатку-
вав і провадив у 1923-1964 рр. одну з найперших українських
мистецьких шкіл у СШа. його мистецька школа у Нью-йор-
ку мала широку програму навчання, яку складали скульпту-
ра, малярство, рисунок і ужиткове мистецтво від оздоблення
інтер’єру до плакату та книжкової ілюстрації. тут також чи-
тався лекційний курс з філософії мистецтва. У 1935-1936 рр.
о. архипенко вів заняття у Вашингтонському університеті
в Сіетлі. 1937 р., переїхавши до Чикаго, він відкрив власну
мистецьку школу, викладаючи паралельно у Новій Баугауз-
Школі індустріального мистецтва. Через два роки митець
повернувся до Нью-йорка, де відновив приватну школу,
відому як “літня школа” у Вудстоку. З 1950 р. о. архипенко
викладав в університеті м. канзас-Сіті (штат Міссурі); у 1951-
1952 рр. здійснив лекційне турне південними містами СШа
на запрошення університетів у Вашингтоні, Сіетлі, орігоні,
Делаварі та інших (всього 12 університетів.)
Нам не відомо, що знав про творчість о.архипенка е. Вар-
гола, який на початку 1940-х відвідує суботні класи в карнегі
інституті і закінчує заклад 1949 р. зі ступенем бакалавр образо-
творчого мистецтва та дизайну. У цьому ж році, в Нью-йорку
він починає комерційну творчу діяльність під псевдонімом енді
Варгол, насамперед, як ілюстратор у журналі та в рекламі.
На відміну від о. архипенка, е. Варгола не залишив доку-
ментальних підтверджень ставлення до культури пращурів
із центральної Європи, однак його уславлений вислів „душа
моя — русинська!” став лейтмотивом найпотужніших куль-
турно-мистецьких акцій у Перемишлі (2003 р.) „енді Варгол
як андрій Варгола” та в Ужгороді (2006) (Віртуальна вистав-
екСПеРИМеНталЬНі МИСтецЬкі ШколИ 33
ка „енді Варгол — найславетніший русинський діяч ХХ
сторіччя”).
Сьогодні на американському континенті діє велика кількість
мистецько і культурноосвітніх програм, що базуються на вив-
ченні, поляризації та творчому розвитку спадщини е. Варгола.
головним осередком розвитку цих програм є Музей енді Варго-
ла, один з чотирьох музеїв карнегі в Піттсбургу. Музей систем-
но залучає до створення навчальних програм, інтерактивних
майстер-класів та їх онлайнових версій провідних фахівців
СШа в галузі мистецького виховання та художньої культури.
Вони охоплюють як види творчої діяльності з використанням
традиційних методів (друк, шовкографія, фотографія, відео),
так і нових цифрових технологій обробки зображень, виготов-
лення міні-журналів „зінів” (zines), презентацій у Power Point,
Fotoshop, відеокліпи, використання фототекстур тканин на
одязі; творення спільних фотоколажних панно, маніпуляції з
автопортретами та портретами „зірок”, відеокліпи, трансфор-
мації крейдяного пилу від шкільної дошки та ін. Всі ці методи
застосовуються під знаком безпосередньої уваги до інтересів
самої молоді, що було суттю поп-арту.
енді Варгол, як відомо, також активно експериментував з
фотокамерою, магнітофонами, поляроїдами, відеофільмами,
шовкографією, колажем, найрізноманітнішими колекціями.
експеримент із найновішими, сучасними технічними засобами
породжує сильний емоційний заряд для творення цілком ново-
го візуального об’єкту. ідея цього експерименту, за е.Варголом,
вписується в історико-культурний контекст, стимулює творче
мислення і творчу дію, породжує критичну реакцію на дійсність
та традиційне мистецтво, провокує естетичне бунтарство. Ма-
теріалізована таким чином персоніфікація власного творчого
досвіду є основоположною і для процесу навчання. Утім, така
методика активно використовує і колективні форми творчості,
співпрацю над єдиним твором, тиражування, колекціонування,
що розширює сферу творчих навиків, увиразнює творчу мову.
трансформація суспільного продукту в суто творчий дозволяє
учням критично сприйняти суспільство і культуру, вивчати
РоСтИСлаВ ШМагало34
їх немовби під мікроскопом.
Учень-творець не ховається від суспільної свідомості та іс-
торичних подій, а крізь призму мистецтва трансформує у твір
найрезонансніші політичні події та соціальні явища. Здобуті
навики пізнавального і критичного переосмислення дійсності
дозволяють формувати порівняльні моделі інтуїтивної, ес-
тетичної і критичної реакції на твори мистецтва будь-якого
рангу.
таким чином, вже у початковій школі стимулюється дис-
кусія про естетичні смаки. У середній школі ця методика по-
глиблюється критичною практикою, коли учні дають інтуїтив-
ну і критичну оцінку творів (в т. числі й своїх) у письмовому
вигляді. Заняття по критичній оцінці включають дискусійні
запитання на кшталт: хто такий критик? (1-3 класи); розмежу-
вання понять „смаки” й „уподобання” (3-5 класи); досліджен-
ня і складання рецензії (3-6 класи) тощо. культурологічний і
мистецтвознавчий контекст методики „за е.Варголом” дозво-
ляє досягти учням глибшого усвідомлення творчих процесів,
прослідковувати вплив соціокультурної сфери на мистецтво
і зворотні впливи мистецтва і митців на культуру.
Синтез творчої практики, новаторства і теоретичної складо-
вої мистецькоосвітнього процесу споріднює методику е.Варгола
та о.архипенка.
як педагог і теоретик, о. архипенко не поступається ар-
хипенку-скульптору. його внесок у філософію мистецтва та
педагогічну світову практику важко переоцінити. цей інте-
лектуальний бік його творчої діяльності є менш відомим і за-
слуговує на окреме дослідження.
Реакцією на стилеве “бездоріжжя” кінця ХіХ ст. скульп-
тор вважав творчість нових форм та конструкцій не з метою
декоративного маскування конструктивної недолугості та
штивності, а відповідно до призначення і матеріалу конкрет-
ного предмету [3, 3]. У пошуках найвідповіднішої форми та
конструктивної логіки професор рекомендує звертатися до
природи і вивчати як сформоване те чи інше творіння. Деко-
рування на основі джерел народного мистецтва не повинне
екСПеРИМеНталЬНі МИСтецЬкі ШколИ 35
“гасити” конструкції, тяжіючої до простоти і цілісності, виразно
говорити мовою вжитого матеріалу, дерева, металу, каменю
та ін. таким чином, логічне поєднання формотворчої та де-
коративної систем трактується визначальною суттю речей.
ось як о.архипенко висловився про першочергове значення
форми в естетиці просторових об’єктів у 1923 р.: “я шукаю,
щоб виразити себе в мистецтві і якщо в моїй крові є доля ук-
раїнської естетики (не сюжети), то вона виражається в моїх
формах” [1, 63].
Свої судження про простір та його живописне трактування
о.архипенко розвиває паралельно до ідей ле корбюзьє в ар-
хітектурі, івана кулеця в живописі.
але якщо і. кулець не вдавався до теоретизації різниці
зображувальних можливостей живопису і скульптури, то це
у значній мірі зробив такий велетень теорії і практики мистец-
тва, як о. архипенко. Саме низка схожих проблем, пов’язаних
з ефективністю форм та кольорів, спонукала до появи у його
методиці кульмінаційного пункту — скульптурного живопису,
що постав у 1912 р. як новий, а точніше — призабутий архаїч-
ний засіб мистецтва. Доцільність відродження поліхромії у
скульптурі він бачив у можливості конкретизації абстрак-
цій, вираження відносності та для символічних інтерпрета-
цій як непрямих відображень об’єкту [2, 45]. Послідовність
творчого методу о. архипенка полягає в русі від точки зору
суб’єктивного творчого “я” до філософського, психологічного,
інтелектуального осягнення творчих концепцій єдиної всес-
вітньої творчої енергії. У цьому контексті славнозвісні “тео-
ретичні нотатки” о. архипенка є універсального характеру
скарбницею методів нового мистецтва свого часу. В руслі за-
вдань нашого дослідження зосередимо увагу на аналізі ре-
комендаційної, методичної цінності згаданої монографії ар-
хипенка. Послідовність його методики визначають заголовки
розділів, їх шістнадцять: “Медитативне мистецтво із всесвіту”,
“огляд” (метафізика, простір і час, творчі зміни, митець, про-
цес роботи, перетворення, перекручення і втручання, табу
і свобода, критика), “Філософія і мистецтво”, “Символіка”,
РоСтИСлаВ ШМагало36
“Форма”, “Стиль”, “Скульптурний живопис”, “Поліхромія”
(Маніфест), “конструкції”, “геометрична скульптура-кубізм”,
“Увігнутість” (нова увігнутість), “Простір”, “Модуляція світла
і прозорості”, “лінія”, “колаж”, “архипентура — справжній
рух у живописі”.
Переконаний, що мистецтво і релігія мають універсальні
творчі підвалини, о. архипенко, насамперед, звертає увагу на
приховані взаємозалежності, що складають творче начало в
людині, а відтак схиляє до розуміння причин “космічної твор-
чості” [2, 15]. Утім він наголошує, що пізнання універсальних
законів творчості не зведене до якихось догматичних інтелек-
туальних правил.
архипенко трактує творчу наснагу як велику таємницю,
яка, завдяки психологічним змінам, породжує індивідуальну
творчість. отже, психологія творчості, її пізнання є початковим
етапом методу митця, після якого ідуть рекомендації щодо
самого процесу роботи з обов’язковим включенням творчості
інтуїтивної. За о. архипенком, митець у процесі роботи завж-
ди повинен зважувати (немов би на шальках терезів — авт.)
інтелект та інтуїцію, тренувати ці два способи сприйняття
творчості. Він каже: “У мистецтві, як і в житті, брак знань
плутає людину, затьмарює істину і послаблює здатність до
судження” [2, 25]. Мірилом якості творчості він обирає спів-
відношення між змістом і розмаїттям його виражень. Методи-
ка о. архипенка виключає утилітарний підхід пошуку нових
форм заради самої новизни, його цікавить передусім ідеоло-
гія самого творчого процесу. Скульптура і живопис для нього
є матеріалізацією особливих формотворчих законів приро-
ди. Сутність мистецтва повинна полягати в звільненні духу
від матерії і водночас у стилістичній матеріалізації духу, що
відносить його у царину метафізики. Відображаючи природ-
ні процеси взаємодії матеріального і духовного, архипенко
пропонує шлях конкретизації абстрактного і абстрагування
конкретного своїми, новаторськими засобами: скульптурним
живописом, конструкціями, якостями нових матеріалів, мак-
симальним спрощенням форми лінією, увігнутостями чи зна-
екСПеРИМеНталЬНі МИСтецЬкі ШколИ 37
ченням форми порожнього простору. Прагнучи створювати
предмети нової естетико-стилістичної вартості, він іде далі за
видові рамки скульптури чи живопису, використовує засоби
часу і простору, створюючи “архипентуру”, яку називає новою
формою мистецтва. цікаво, що за іронією долі вихолощення
цього твору до суто утилітарної функції наступними поколін-
нями дизайнерів “розмножило” та збаналізовало його ідею у
вигляді рухомих рекламних щитів по всьому світу. останнім,
завершальним розділом теоретичних нотаток архипенка є
“Простір”. Силою, можливостями та енергією свого впливу про-
стір інтелекту та творчої інтуїції цього митця-педагога вийшов
зі сфери образотворчого мистецтва, прямо чи опосередковано
він вплинув і на подальший розвиток декоративно-ужиткових
мистецтв та дизайну.
теорія і практика о. архипенка та е.Варгола спричинила ак-
тивний розвиток різноманітних пограничних станів мистецтва
поміж квартетом образотворчого, декоративно-ужиткового,
архітектури та дизайну, сприяла їхній кооперації у стінах
класичних академій мистецтв та шкіл декоративно-ужиткового
мистецтва. Методичні моделі, що започаткувалися в мистець-
ко-освітніх процесах на еміграції, детермінують синтезова-
ний мистецько-культурний потенціал і різні механізми його
застосування в умовах відриву митців-педагогів від рідного
ґрунту.
як бачимо, у школах різних типів низка понять і методич-
них настанов о.архипенка та е.Варгола тій чи іншій формі
розвинулися і залишалися актуальними впродовж ХХ ст., виз-
начаючи тим самим пріоритети мистецько-освітньої традиції
століття ХХі-го. Серед них базовими були глибоке світоглядне
знання, філософська і культурологічна засади, зорієнтовані
на класичну спадщину домінанти естетичного виховання, ро-
зуміння першочерговості чуттєвої сфери і природних обда-
рувань творчої особистості в процесі мистецького вишколу
над документацією методичних постулатів конструктивних
і формальних категорій. критичного перегляду зазнав ака-
демічний принцип незмінних методик старого зразка, так само
РоСтИСлаВ ШМагало38
випробуванню часом були піддані кардинальні і швидкоплинні
віяння “ізмів”, що не оформилися в переконливу педагогічну
систему, а базувалися лише на відмові від традицій.
Сьогодні залишається відкритим запитання: наскільки ор-
ганічною може бути художньо-педагогічна інтеграція спадщи-
ни о.архипенка та е.Варгола в сучасний мистецькоосвітній
процес України?
Уявімо собі, що творчі і методичні підходи цих митців бу-
дуть активно використовуватися при моделюванні цілісної,
багаторівневої мистецької освіти. Переконаний, що остання
від цього не збідніє.
1. Сварник Г. листи олександра архипенка до брата Євгена архипенка в Націо-
нальній бібліотеці у Варшаві // конференція “о.архипенко і світова культура
ХХ століття”.— київ, 2001.
2. Archipenko. 50 creative years.— N.Y., 1960.
3. Machniewicz S. Pokaz prac uczniów wydziału przemyslu artystycznego przy
panstwowej szkole przemysłowej we Lwowie.
4. The Warhol: resources and Lessons.— Belaya Kalitva, 2005.
Rostyslav Shmahalo
H.A.Dr.,Prof.
Lviv National Academy of Arts
Experimental art school of XXth century:
Olexandr Archipenko, Endi Vargol
The first decade of XXIth century is marked of some Ukrainian
art events in world scale, which were combined with the names
of two famous artists with Ukrainian origin of XX th century:
Olexandr Archipenko and Endi Vergol during all artistic life
in American continent were in epicenter and advance-guard
of arteducational movement in the branch of new sculpture
and design. Although Endi Vargol wasn’t participating into the
art education, but made the important and powerful influence
at its new methods. This influence became determining at the
new face of experimental art education not only in America but
also in Europe . There is open question today: how actually the
inheritance of O.Archipenko and E. Vargol can be integrated
into modern art-educational process of Ukraine?
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16513 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0040 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:34:06Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шмагало, Р. 2011-02-11T17:23:23Z 2011-02-11T17:23:23Z 2007 Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол / Р. Шмагало // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 1. — С. 31-38. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. XXXX-0040 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16513 The first decade of XXIth century is marked of some Ukrainian art events in world scale, which were combined with the names of two famous artists with Ukrainian origin of XX th century: Olexandr Archipenko and Endi Vergol during all artistic life in American continent were in epicenter and advance-guard of arteducational movement in the branch of new sculpture and design. Although Endi Vargol wasn’t participating into the art education, but made the important and powerful influence at its new methods. This influence became determining at the new face of experimental art education not only in America but also in Europe . There is open question today: how actually the inheritance of O.Archipenko and E. Vargol can be integrated into modern art-educational process of Ukraine? uk Інститут народознавства НАН України Публікації Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол Experimental art school of XXth century: Olexandr Archipenko, Endi Vargol Article published earlier |
| spellingShingle | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол Шмагало, Р. Публікації |
| title | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол |
| title_alt | Experimental art school of XXth century: Olexandr Archipenko, Endi Vargol |
| title_full | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол |
| title_fullStr | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол |
| title_full_unstemmed | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол |
| title_short | Експериментальні мистецькі школи ХХ ст.: Олександр Архипенко, Енді Варгол |
| title_sort | експериментальні мистецькі школи хх ст.: олександр архипенко, енді варгол |
| topic | Публікації |
| topic_facet | Публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16513 |
| work_keys_str_mv | AT šmagalor eksperimentalʹnímistecʹkíškolihhstoleksandrarhipenkoendívargol AT šmagalor experimentalartschoolofxxthcenturyolexandrarchipenkoendivargol |