Образ-ікона української хати
The article is approaching to some notions and volumes of a term “image”. The image is something much more greater than a picture, it is hyper-real sacral and aesthetic object. Home icons had been painted by folk artists who possessed a sincere faith and endeavour to God. The Ukrainian home icons ar...
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16537 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Образ-ікона української хати / О. Осадча // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 101-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860103535698378752 |
|---|---|
| author | Осадча, О. |
| author_facet | Осадча, О. |
| citation_txt | Образ-ікона української хати / О. Осадча // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 101-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | The article is approaching to some notions and volumes of a term “image”. The image is something much more greater than a picture, it is hyper-real sacral and aesthetic object. Home icons had been painted by folk artists who possessed a sincere faith and endeavour to God. The Ukrainian home icons are embodiments of our people’s being.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:30:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
олена оСаДЧа
Аспірант,
Київського інституту
декоративно-прикладного мистецтва
та дизайну ім. Михайла Бойчука
оБраз-ікона українСької Хати
У статті порушуються питання поняття і місткість терміна
«образ». Чому саме «образами» селяни називали хатні ікони?
Чи можемо ми припустити взаємозв`язок із цим терміном у
богослов`ї християнства та трактуванням його в античності?
Спробуємо визначити появу поняття «образи» у контексті
української свідомості на прикладі хатніх ікон, порушити пи-
тання, в чому полягає відмінність термінів «образ» та «зобра-
ження»; як ця відмінність впливає на сприйняття ікони.
Українське мистецтво як відтворення сакральних образів
є досить глибоким, оскільки йому притаманне цілісне усві-
домлення духовного світу. образи–архетипи, тобто наскрізні
символічні структури ментальності, котрі проходять крізь
увесь пласт культури, засвідчують самобутність українсько-
го народу і здатні впливати на розвиток усієї світової куль-
тури. ідея тісно пов`язана з образами, точніше із сакральної
ідеї випливає образ. За філософією Платона, ідея — це те, що
стосується світу надчуттєвого. отже, потрібно розрізняти світ
надчуттєвий і світ чуттєвий [1, 339-343]. Чуттєвий світ — це світ
речей, які народжуються і вмирають і які ніколи не піднімуться
до досконалості, адже знаходяться між Буттям і Небуттям.
Надчуттєвий світ — це ідеї, вічні образи, що “сяють у серці
чистим світлом”. Всесвіт виник із надчуттєвого світу, який має
нематеріальну природу. ідея, яка в результаті втілюється в
образ, поділяється на три складові: сталість, єдність, чистота.
Сталість виявляється в тому, що ідея завжди залишається
єдиною, лише чуттєві речі змінюються. Єдність — у тому, що
ідея — цілісна, на відміну від множинності речей світу чуттєвого.
ідея різниться від сталості й єдності притаманною чистотою і
олеНа оСаДЧа102
досконалістю, тоді як чуттєві речі наближуються до своєї не-
бесної парадигми-ідеї [1, 339-343], (Див. схему). Завдяки цьому
ідея вивищується над речами і становить світ справжнього
Буття.
Схема. концепція Платона відносно двох світів:
Надчуттєвий світ:
Благо (Абсолют, Бог)
↓
Ідеї
↓
Образи
↓
Чуттєвий світ:
Живі об’єкти
↓
Зображення
↓
Зображення
↓
Тіні
як бачимо, образ «надреальніший», ніж живий об’єкт. об’єкт
умирає, а образ живе вічно, тому що він відноситься до світу над-
чуттєвого. Філософія Платона згодом перейшла до богослов’я
і навіть увійшла до повсякденної мови. тому значення слова
“образ” у християнстві набуває високого сакрального смислу.
адже якщо йдеться про образ, то він має бути пронизаний
Божою благодаттю.
У Святій трійці Син Божий перебуває як невидимий образ
Бога. Він є єдиносущний, народжений образ отця. коли Син
Божий обирає Боговтілення, то стає образом людським, ви-
оБРаЗ-ікоНа УкРаЇНСЬкоЇ ХатИ 103
димим. Зрозуміло, в ньому поєднуються два образи: видимий
та невидимий, або чуттєвий й надчуттєвий. а ікона — це ви-
димий образ невидимого Першообраза [ 2, 133]. Між образом
і Першообразом є перешкода, стіна гріховності. гріхопадіння
розмежувало єдину іоносферу — на світ невидимих Першо-
образів і світ видимих речей. Подолати цю стіну здатне лише
Боговтілення.
якщо людина переходить зі світу чуттєвого у надчуттєвий,
вона може стати образом. Без-образна людина — це не людина
без образа, а та, що заперечила у собі образ Бога. Насправді
кожна людина — проповідник образа Божого у собі. Вона може
виявити в обличчі лик і стати живою іконою Божою. Невипадко-
во у перекладі з грецької мови термін « лик» означає — «ідея».
як писав Павло Флоренський, лик — це здійснене в обличчі
подобіє Боже. обличчя мають живі об’єкти, які перебувають
на межі двох світів — «горнього» і «дольнього», а личина по
суті це навіть не живі об’єкти, а їхні тіні, постійна зміна масок
[3; 31].
Зображення може трактуватися по-різному. Може взагалі
бути абстрактним. Спробуймо звернутися до тіней — щомиті
вони породжують безліч форм, адже тінь завжди непостійна
й хитка.
отже, образ — це більше, ніж зображення.
У пластичному мистецтві головне — знайти образ. із цього
моменту образ починає жити своїм життям. а згодом цей же
образ інтерпретуватиметься, однак суть та ідея залишати-
муться незмінними.
якщо художник намагається зобразити “реальність, якою
вона є”, то він наближається до натуралізму. Важливо зрозумі-
ти сутність речей, спробувати створити образ, співвідносний
із Першообразом.
Починаючи з епохи Ренесансу художники західноєвропей-
ського релігійного живопису оспівували земну красу. адже
стремління до краси Божественної ідеалізує земну красу. Праг-
нення художником передати красу Божественну — у відтво-
ренні не чуттєвої, душевної краси, а краси духовної.
олеНа оСаДЧа104
як ми вже зазначали вище, вражає той факт, що хатні іко-
ни, виконані переважно народними митцями вражать неа-
бияким вливом щодо виразності іконографії форм, кольору,
психологічного аспекту. Можемо переконливо сказати — вони
є образами, а не зображеннями. Напротивагу деякі церковні
ікони із XVIII століття написані за іконографічними канонами
і відповідно до законів рисунка і живопису, однак сприйма-
ються як зображення.
Пригадаємо повість гоголя “Портрет”. Художник, який від-
ступає від свого покликання — нести у світ ідеї добра, утво-
рює щілину, у яку “пролазить” лукавий. Пензель, один раз
споганений зображенням темних сил, перебуватиме вже на
службі у лукавого. У написаних іконах не буде благодаті. Зміст
твору гоголя полягає в тому, аби нести у світ ідею Першооб-
раза і Блага. Допоки у самому художникові не відбулося щире
звертання до Христа, він не зможе зобразити лики святих
на полотні. лише особистий досвід духовного життя у Хрис-
ті — шлях до створення образа. Справді, найвища істинна
мета людини — очищення у собі образа, затемненого гріхом,
прагнення стати живою іконою — тоді відкриються потаємні
стежинки до оволодіння майстерністю іконопису, і людина
зможе надати святості іконі.
Зло ж живе на Землі “невидимо, без образа”. Без допомо-
ги людини зло не може матеріалізуватися і діяти. отже, зло
поза вірою, воно не має власного образу і тому постійно шукає
можливість “ во-образ-итися”, проникнути в ікону. Воно на-
магається вживитися навіть у натхнення художника. якщо є
зло в душі людини, як може прийти благодать і одухотвори-
ти створену ним ікону? Чистота серця людини визначає міру
святості в іконі.
Прикладом є твір гоголя “Портрет”, який перегукується з
долею самого письменника. Написавши “Мертві душі”, він хотів
продовжити їх наступним твором — “Воскреслими душами”,
але двічі спалив його. У “Мертвих душах” герої живуть земним
життям, але безсмертна їхня душа мертва. гоголь намагався
воскресити ці мертві душі, зробити їх живими, розпекти в них
оБРаЗ-ікоНа УкРаЇНСЬкоЇ ХатИ 105
духовний вогонь. але це б припускало проробити те ж і у влас-
ній душі, тобто перейти від світського живопису до іконопису.
це була непосильна художня задача, тому що вимагала вже
іншого жанру, не роману, а духовної прози чи житія [ 4; 199].
якщо у іконі навіть є технічні недоліки, відчувається несмі-
лива рука художника — це не так важливо. головне, щоб вона
випромінювала щиру віру та особисту благопристойність.
ікона — це насамперед містичні ворота у потойбічний світ.
Вона відкриває нам світ Небесний. як справедливо пише Во-
лодимир овсійчук, реальність ікони не збігається з реальністю
зображеного. В іконі усе повинно бути сконцентроване на ду-
ховному змісті, зібране в суцільну єдність — земля, рослини,
тварини, тобто все, що є співучасником преображення людини,
має бути єдиним і цілісним [5; 33].
Найголовніше в іконі — трактування образу, дотримання
Священного Писання [6; 33]. Будь-яке зображення Святого
в іконі, написане під впливом Духа, продовжує жити своїм
життям.
Відомо чимало випадків, коли ікони самі відновлювалися,
з`являлися в різних місцях, не давалися в руки тим, хто їх не
гідний. інколи траплялося, що ікони зафарбовували, але лики
святих проступали крізь фарбу.
Художній образ — це надреальний сакрально-естетичний
об`єкт, у якому фокусується та рефокусується художня ідея.
За словами преподобного Нектарія оптинського, художник —
це людина, яка може сприймати звук і світло, але не чути й не
бачити їх. Митець творить кольори, кладе їх на полотно або
папір, пише ноти, придумує слова. Звук і світло ніби вмирають.
але від світла залишається колір. книга, картина — це неначе
гробниці звуку і світла. З`являється читач або глядач — якщо
він зуміє творчо подивитися на витвір мистецтва, те, що сло-
вами сказано митцем,—відбудеться «воскресіння смислу» [6;
698].
коли глядач дивиться на ікону, виникає інтуїтивне відчуття:
сприйняття або байдужість. Він не розуміє, чому це відбу-
вається (енергетика — ефірний план). Потім у підсвідомості
олеНа оСаДЧа106
на асоціативному рівні зі спогадів, схожих за відчуттями, від-
творюються уявлення (композиційна подача, стилістика, ко-
льори — емоційний план). Зрештою з уявлень формуються
поняття уявлень (іконографія, сюжет — символічний план). і
насамкінець — сполох, який вражає глядача — ідея (духовний
план!), котра виводить його на метафізичний рівень.
Усе рухається за такою схемою:
ВіДЧУття→ УяВлеННя→ оБРаЗИ УяВлеНЬ→ іДеЇ
Зрозуміло, іконописець працює навпаки: ідея→ образи уяв-
лень→ уявлення→ відчуття.
тобто можемо дійти висновку, що образи належать до плану
символів, а саме до надчуттєвого, метафізичного світу.
якщо говорити про хатню ікону XVIII-XX ст., то вона відріз-
няється складним образним змістом, своєрідністю сакраль-
них і етно-естетичних поглядів. Вона відображає національну
свідомість народу. В образах на іконах ми бачимо соціальні
та психологічні настрої, радість і драматизм. Невипадково в
народі термін “образ” ідентичний поняттю «ікона». У народі
ікони називали «образами» тому, що вони розкривали сукуп-
ність сакральних ідей і етнотрадицій, в яких відобразилося
культурно-духовне буття українського народу. За словами
Михайла Станкевича, етомистецька традиція скадається з
елементів трансльованої спадщини (найактуальніша части-
на досвіду попередніх поколінь), вона також поповнюється
елементами сучасного мистецького досвіду (сукупність знань,
умінь, художніх ідей і стереотипів набутих одним поколінням)
і насамкінець — найновішими елементами, досі не апробова-
ними інноваціями, які виявляють себе як спонтанні спалахи
мистецьких, технологічних, сюжетно-іконографічних ідей та
їх рішень [7, 78]. етномистецька традиція — це механізм фор-
мування трансляції і функціонування жанрових і локальних
традицій, майже «історія мистецтв без імен» [7, 81].
Водночас ікона це — виховний «посібник». адже майстри,
малюючи ікону, намагалися висміяти пороки і неуцтво. Зоб-
оБРаЗ-ікоНа УкРаЇНСЬкоЇ ХатИ 107
раження грішників, засуджених на вічні муки, змушували
замислитися про порядність, свідомість і чистоту душі. якщо
майстри зображали життя і діяння Христа, то акцентували
увагу на деталях, які властиві життєвим ситуаціям. ікони ви-
конувалися в образній формі, щоб змусити людей переживати,
співчувати, вірити у своє божественне призначення. Усе це
відтворено в хатніх іконах, які дають можливість зрозуміти
народні вірування й світогляд нашого народу.
Хатні ікони приваблюють тим, що майстри вкладали в них
душу, зображували образи зі щирістю віри, простотою й стро-
гою духовністю. ці ікони писалися з молитовним серцем, уст-
ремлінням до Бога. Майстри поєднували іконографічні канони
із народними традиціями так, щоб якомога виразніше передати
іконописний образ. Українська хатня образ- ікона втілює буття
нашого народу.
1. Платон. Федр// Диалоги.— М., 2006.
2. Икона и образ. Иконичность и словесность/ Редкол.: лепахин В., озолин Н.,
Васина М., Моторин а.; Институт славистики, кафедра русской филологии
Сегедского университета.— М.: Паломник, 2007.
3. Павел Флоренский. Иконостас.— М., 2005.
4. Лепахин В. Икона в русской художественной литературе.— М., 2002.
5. Овсійчук В. Духовна природа ікони// оповідь про ікону.— л., 2000.
6. Беседы великих русских старцев; о православной вере, спасении души
и различных вопросах духовной жизни.— П.: Украинская православная
церковь, Полтавская епархия, Спасо-Преображенский Мгарский монас-
тырь, 2004.
7. Станкевич М. автентичність мистецтва (питання теорії пластичних мистецтв).—
л.: Спілка критиків та істориків мистецтва, 2004.
Olena Osadcha
Post-graduate student
Kyivan State M.Boychuk Institute of Decorative and Applied Art.
On Image-Icon in Ukrainian Peasant Home
The article is approaching to some notions and volumes of a
term “image”. The image is something much more greater than
a picture, it is hyper-real sacral and aesthetic object. Home icons
олеНа оСаДЧа108
had been painted by folk artists who possessed a sincere faith and
endeavour to God. The Ukrainian home icons are embodiments
of our people’s being.
олександра ПаНФілоВа
старший викладач,
Кременецький обласний
гуманітарно-педагогічний
інститут ім. Тараса Шевченка
кременець у творЧоСті польСькиХ
ХудоЖників-колориСтів
актуальність дослідження ролі кременця, як художнього
осередку 30-х рр. XX ст., та його значення для творчості поль-
ських митців випливає з недооцінення спадщини даного сере-
довища у мистецтвознавчих колах. огляд літератури доводить,
що кременець, як об’єкт малярства лише зрідка згадують у
контексті художньої освіти міжвоєнних років[1, 38; 2, 16], тоді
як роль цього осередку в якості краківської пленерної школи
практично ніхто не вивчив. Утім ця наукова проблема має важ-
ливе теоретичне значення та відкриває подальші можливості
для досліджень у галузі культурології і мистецтвознавства.
Ще на поч. ХіХ ст. кременець перебував під впливом єв-
ропейського мистецтва. це пов’язано із функціонуванням та
розквітом кременецького ліцею, який згуртував навколо себе
видатних науковців і митців. Після закриття закладу художнє
життя осередку занепало. лише у 20-30-х рр. ситуація до-
корінно змінилася. Відроджений кременецький ліцей вдруге
зіграв роль ініціатора перетворення волинського містечка на
значний культурний центр.
З ініціативи закладу мистецька секція організації громадсь-
кого об’єднання закликала молодих художників до кременця
для розв’язання важливих культурно-мистецьких завдань,
основним з-поміж яких було перетворення кременця на ма-
лярський осередок. Чудові гірські краєвиди та характерна
дерев’яна архітектура міста неабияк сприяли популярності
міста у мистецьких колах. Для покращення умов перебуван-
ня художників та заохочення молодих талантів були запро-
ваджені стипендії. Чимало зусиль пішло на те, аби вмовити
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16537 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0040 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:30:16Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Осадча, О. 2011-02-11T18:12:22Z 2011-02-11T18:12:22Z 2007 Образ-ікона української хати / О. Осадча // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 101-108. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0040 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16537 The article is approaching to some notions and volumes of a term “image”. The image is something much more greater than a picture, it is hyper-real sacral and aesthetic object. Home icons had been painted by folk artists who possessed a sincere faith and endeavour to God. The Ukrainian home icons are embodiments of our people’s being. uk Інститут народознавства НАН України Публікації Образ-ікона української хати On Image-Icon in Ukrainian Peasant Home Article published earlier |
| spellingShingle | Образ-ікона української хати Осадча, О. Публікації |
| title | Образ-ікона української хати |
| title_alt | On Image-Icon in Ukrainian Peasant Home |
| title_full | Образ-ікона української хати |
| title_fullStr | Образ-ікона української хати |
| title_full_unstemmed | Образ-ікона української хати |
| title_short | Образ-ікона української хати |
| title_sort | образ-ікона української хати |
| topic | Публікації |
| topic_facet | Публікації |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16537 |
| work_keys_str_mv | AT osadčao obrazíkonaukraínsʹkoíhati AT osadčao onimageiconinukrainianpeasanthome |