З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999)
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут народознавства НАН України
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16540 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) / Р. Грималюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 133-142. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860103536898998272 |
|---|---|
| author | Грималюк, Р. |
| author_facet | Грималюк, Р. |
| citation_txt | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) / Р. Грималюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 133-142. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| first_indexed | 2025-12-07T17:29:54Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ростислава гРИМалЮк
кандидат мистецтвознавства,
Інститут народознавства НАН України
з лЮБов’Ю до миСтецтва і до лЮдеЙ
(про Саноцьку ХриСтину-олену іванівну,
1931 – 1999)
крокуючи в нестримному темпі сучасного життя, політич-
ного та культурного, шукаючи нових кумирів та оцінюючи
потенціал новітніх надбань, ми деколи відчуваємо потребу
зупинитись, озирнутися назад і оцінити пройдений шлях. таке
осмислення важливе, щоб на певному етапі підвести підсумок,
узагальнити, проаналізувати події та обставини, мистецькі
явища чи окремі постаті з погляду часу. Зрештою, для того,
аби віддати належну шану людям, які жили, творили поруч і
разом з нами, з любов’ю в серці зводили „вавілонську вежу”
сьогодення.
У серпні цього року Христині-олені Саноцькій виповнилося
б 77, проте доля відміряла цій високоінтелігентній, ерудованій,
працьовитій людині, мистецтвознавцю та педагогу, професору
Українського поліграфічного інституту ім. і.Федорова у львові
(нині Українська академія друкарства) лише 68 літ земного
життя. та ці роки вона прожила з відкритим серцем, сповненим
любов’ю до українського мистецтва, науки, знання, які вона
пожадливо поглинала і щедро віддавала людям.
Навіть сьогодні складно повністю усвідомити, наскільки по-
казовим, з точки зору зіставлення й аналізу життя і проблем
високої мистецтвознавчої науки, був часовий відтинок у 68
років життя українського науковця. Вісім з них — це дитинство
(народилася 9 серпня 1931 р.), яке пройшло у старовинному
львові, що перебував у складі Польщі. Згодом — роки війни,
а потім — півстоліття, що припали на період — «блискучого
розвитку» Української республіки у країні Рад, а потім вираз-
ного підгнивання «плоду» колись «квітучого» соціалістичного
ладу. і лише останні вісім літ минули в незалежній Україні,
РоСтИСлаВа гРИМалЮк134
«незалежність» якої виборюємо ще й нині. Свої враження та
переживання людини-патріота рідної держави та культури,
свої болі і надії перших днів незалежності пані Христина-олена
Саноцька зберегла для нас у своєму щоденнику 90-х рр. тепер
уже минулого століття.
1930-ті рр. для родини Саноцьких були нелегкими — мати
господарювала вдома, батько залишився без постійної роботи.
лише у 1939 р., коли Христина-олена пішла у перший клас
СШ №5, батькові вдалося влаштуватися експедитором та охо-
ронцем поштового зв’язку на львівському поштамті.
За роки радянської влади Х.Саноцька навчалася та у 1953 р.
закінчила Український поліграфічний інститут ім. і.Федорова
у львові, отримала диплом спеціаліста художньо-технічного
редагування та оформлення книги і друкованої продукції. На-
ступного року вона почала працювати у головним редактором
київського журналу «Радянська жінка», а згодом очолила ху-
дожньо-ілюстративний відділ журналу (до 1957 року).
Через три роки через хворобу та смерть батька Х.Саноцька
повертається до львова і влаштовується на роботу у львівську
наукову бібліотеку ім. В.Стефаника аН УРСР у відділ руко-
писів та рідкісної книги. тут вона працювала лише два роки,
проте, завдяки природній сердечності та доброті, відкритості
вспілкуванні, ерудиції та працелюбності, зав’язала тривалі
приятельські і наукові стосунки з працівниками бібліотеки,
які досі згадують її зворушливо тепло і шанобливо.
У подальші роки Саноцька буде постійним читачем біб-
ліотеки, зокрема відділу мистецтв. Степан костюк, історик,
мистецтвознавець, бібліограф, який багато років завідував
цим відділом, нині згадує: «Христина Саноцька завжди була
особливим читачем, який не лише користав з книжок та біб-
ліотечної інформації, а й охоче ділився власною інформацією
і знаннями про тих чи інших художників, особливо сучасних,
оскільки часто бувала у творчих майстернях, де велися бесіди
про проблеми сучасного мистецтва, де показувалися на перший
критичний огляд праці митців, де зароджувалася мистецька
думка і концепція майбутнього мистецтва. Для працівників
ХРИСтИНа-олеНа СаНоцЬка 135
відділу мистецтв Саноцька була і свого роду консультантом —
давала консультації стосовно нових графічних технік, їх видів
та особливостей. і це взаємне спілкування завжди було охочим
і щирим, з великим бажанням віддати людям все, що надбала
і знає сама.
Не пропускала Х.Саноцька й нагоди подорожувати по за-
мках львівщини у рамках поїздок «городища і замки України»,
організовуваних орестом Мацюком від львівського обласно-
го товариства охорони пам’яток історії та культури. Замки
у Старому Селі, Свіржі, Звенигороді, Підгірцях особливо її
цікавили. ці поїздки давали можливість для тривалих роз-
мов про українське мистецтво, про надбання культури, про
проблеми збереження і відновлення культурних пам’яток для
поколінь».
Становлення та формування Х.Саноцької як науковця, ви-
сокого поціновувача та дослідника українського мистецтва
відбулося тоді, коли вона отримала можливість щоденно і
безпосередньо знайомитися зі збіркою мистецьких творів у
стінах Музею українського мистецтва у львові, у 1959-1964
рр. працюючи там вченим секретарем. «З того часу, —зро-
била запис вона у своєму щоденнику, — я почала регулярно
займатися дослідженням образотворчого мистецтва, збира-
цькою, виставковою та науковою роботою, яка розкрила мені
моє покликання». Не менш важливим джерелом творчої та
дослідницької наснаги для Христини-олени були безпосе-
редні контакти з митцями, обговорювання їх творчих робіт та
проблем мистецтва загалом. таким чином Саноцька постійно
перебувала у бурхливому вирі мистецьких та музейницьких
проблем, до вирішення яких вона намагалася докласти і свою
частку і які, у свою чергу, наповнювали її повсякденне життя
животворною енергією, вирисовували мету та першочергові
завдання праці.
тепла дружба зв’язувала Христину Саноцьку з родиною Ма-
настирських, про що засвідчують сторінки її щоденника 60-х
років. Для цієї родини вона була і добрим приятелем, і порадни-
ком, і помічником, і критиком, і цікавим співрозмовником, там
РоСтИСлаВа гРИМалЮк136
Саноцька черпала натхнення і розуміння мистецтва. Сторінки
щоденника часто звучать як есе, тому годі стриматися від спо-
куси процитувати деякі фрагменти. «Сьогодні після довгого
часу знову завітала я в майстерню антона івановича. На мене
чекали, бо якось святково і охайно в майстерні було. коли пок-
ликали Маестро, мені стало страшенно сумно в одну мить,
бо зустріли мене замість живих і цікавих, таких знайомих
мені очей його, якийсь холодний і байдужий погляд — Він не
впізнав мене в якусь мить, а потім, коли я заговорила, голос
мій розбудив його пам’ять, і Він став вибачатися та нарікати
на свою старечу безпомічність, а я почала його, як дитину,
ласкаво заспокоювати та розмовляти про щось зовсім інше.
Софія Юр’ївна не відпускала, хотіла нагородити мене різ-
номанітними новинами із всіх кінців світу, а Маестро сидів
біля столу мовчки, а коли я глянула на нього, то зустрілася зі
сяючим захопленим поглядом художника «я дивлюся на Вас,
Ви навіть самі не знаєте які Ви гарні і мені страшенно прикро.
Що я не можу того відтворити. так хочеться працювати, але
з кожним днем відчуваю як слабне моя голова, а без неї не-
можливо малювати».
«Показали мені «Ворожку», яку вже а.і. [антон іванович —
Р.г.] закінчив і зовсім в новому плані її завершив, як бачила я
вже раніше. Найважливіше, що настрій є! хоча майстерність
його вже поволі здає свою силу, але артистизм відчуття за-
лишається. «Найважливіше вираз, вираз від Шевченкових
віршів мені хотілося вловити» [а.Манастирський — Р.г.]. а
«Перебендя» видно його не задовольняв, бо все критикував
окремі місця.
[…] я повинна була подивитися «тополю» в іншій майстерні,
яку малював за ескізом його старої картини син В.а. [Витовд
антонович — Р.г.]. цікава досить інтерпретація шевченківсь-
кого сюжету в модерній Ван-гогівській манері. Пейзаж з «то-
полею» має багато суперечностей і щодо сюжету і формальних
сторін — трудно мабуть зробити те, що поставив собі за завдан-
ня художник — поєднати сюжет старий і романтичний з новою
незвичною малярською формою. Не можна сказати ще чи буде
ХРИСтИНа-олеНа СаНоцЬка 137
Саноцька черпала натхнення і розуміння мистецтва. Сторінки
щоденника часто звучать як есе, тому годі стриматися від спо-
куси процитувати деякі фрагменти. «Сьогодні після довгого
часу знову завітала я в майстерню антона івановича. На мене
чекали, бо якось святково і охайно в майстерні було. коли пок-
ликали Маестро, мені стало страшенно сумно в одну мить,
бо зустріли мене замість живих і цікавих, таких знайомих
мені очей його, якийсь холодний і байдужий погляд — Він не
впізнав мене в якусь мить, а потім, коли я заговорила, голос
мій розбудив його пам’ять, і Він став вибачатися та нарікати
на свою старечу безпомічність, а я почала його, як дитину,
ласкаво заспокоювати та розмовляти про щось зовсім інше.
Софія Юр’ївна не відпускала, хотіла нагородити мене різ-
номанітними новинами із всіх кінців світу, а Маестро сидів
біля столу мовчки, а коли я глянула на нього, то зустрілася зі
сяючим захопленим поглядом художника «я дивлюся на Вас,
Ви навіть самі не знаєте які Ви гарні і мені страшенно прикро.
Що я не можу того відтворити. так хочеться працювати, але
з кожним днем відчуваю як слабне моя голова, а без неї не-
можливо малювати».
«Показали мені «Ворожку», яку вже а.і. [антон іванович —
Р.г.] закінчив і зовсім в новому плані її завершив, як бачила я
вже раніше. Найважливіше, що настрій є! хоча майстерність
його вже поволі здає свою силу, але артистизм відчуття за-
лишається. «Найважливіше вираз, вираз від Шевченкових
віршів мені хотілося вловити» [а.Манастирський — Р.г.]. а
«Перебендя» видно його не задовольняв, бо все критикував
окремі місця.
[…] я повинна була подивитися «тополю» в іншій майстерні,
яку малював за ескізом його старої картини син В.а. [Витовд
антонович — Р.г.]. цікава досить інтерпретація шевченківсь-
кого сюжету в модерній Ван-гогівській манері. Пейзаж з «то-
полею» має багато суперечностей і щодо сюжету і формальних
сторін — трудно мабуть зробити те, що поставив собі за завдан-
ня художник — поєднати сюжет старий і романтичний з новою
незвичною малярською формою. Не можна сказати ще чи буде
це вдала річ. обіцяла я подивитися коли буде завершена.
твори В.а. [Витовд антонович — Р.г.] мене не зворушили,
страшно багато нераціонального мудрування […]. Жаль мені
таланту його, який не знаходить собі гідного завдання і мучить
себе ілюзіями, впливами, не може вирватися з тенет формаль-
них зацікавлень. Страшно мені, коли подумаю з якою легкістю
він відмовляється від життя, багатого і різноманітного, з якою
холодністю він як анатом розклав його на дивовижні експери-
менти форм, забувши враження його цільної краси».
До родини Манастирських Христина Саноцька інколи наві-
дувалася не сама, запрошуючи зі собою художників з Букови-
ни, з якими підтримувала контакти і для яких антон Манас-
тирський був корифеєм українського малярства, іконопису
та графіки.
Праця в Музеї українського мистецтва стала вагомим ім-
пульсом для організації кабінету естетики і мистецтвознавс-
тва при львівському державному університеті ім. і.Франка,
де у 1964-1970 рр. Саноцька веде курси з історії світового та
українського мистецтва. Протягом зазначеного часу реалізо-
вуються і її наукові плани — вона навчається в аспірантурі
«без відриву від виробництва у Науково-дослідному інсти-
туті історії, теорії і перспективних проблем архітектури при
академії архітектури УРСР» (з автобіографії Х.Саноцької).
Після успішного захисту дисертації на тему «образотворче
мистецтво північної Буковини ХVііі – ХХ ст.» та отримання
звання кандидата мистецтвознавства повертається у рідний
Український поліграфічний інститут ім. і.Федорова на посаду
доцента (згодом професора) кафедри оформлення та ілюст-
рації книги (нині кафедра книжкової графіки та дизайну дру-
кованої продукції).
Праця в поліграфічному інституті (1970-1999) займає у житті
Христини Саноцької окреме місце, оскільки пов’язана з ак-
тивним спілкуванням з студентською молоддю, можна навіть
сказати — співпрацею. Саноцька постійно знаходилася серед
студентства: разом відвідували виставки, свята, обговорювали
побачене. Її манила життєдайна молода енергія і всеохоплююча
РоСтИСлаВа гРИМалЮк138
жага пізнання, а їх захоплювала щира відкритість, любов та
глибокі знання професора. Хвилюють фрагменти щоденника
Х.Саноцької 80-х рр., з рядків якого струменять спогади ди-
тинства, роздуми про традиції народу, давні, як світ, звичаї
і веселі забави, що «ще з раннього дитинства чула і бачила у
галицьких селах ще до війни». [...] «а коли мені було ще 15-17
років, то було десь зразу по війні 1946-48 роках, у львові були
чудові гагілки. Проходили вони біля церкви Юра на подвір’ї і
збиралося там тоді багато молоді. там і знайомилися ми, вчи-
лися дружити, й в піснях тих виспівували хто свою долю, а хто
недолю. […] та чорний молох Сталінізму і його часів прийшов
у львів і замовкли його дзвони, надовго замовкли пісні. […]
аж ось рівно через 40 років, 24 квітня 1988 року, в неділю
по Великодніх днях мені сказали мої студенти, що в Шевчен-
ківському гаї будуть гагілки.
[…] Все перевершило мої сподівання і фантазію. Все це ор-
ганізували «леви і левенята», тобто це молодіжний клуб, який
назвав себе «товариство лева». Скільки там було людей. […] Пи-
санки по 3 крб. видуті, воском розписані, повішені на шнурочку з
кольоровим вовняним кутасиком!». Поміж рядками щоденника
подекуди бачимо рисунки писанок на шнурочках.
Професор Українського поліграфічного інституту ім. і.Федорова
Христина Саноцька викладає лекції з історії мистецтва, ке-
рує роботою студентського наукового гуртка «графіка», бере
участь у діяльності товариства охорони пам’ятників при ін-
ституті, регулярно анонсує у періодичних виданнях життя
кафедри творчі виставки студентів та викладацько-профе-
сорського складу, результати захисту дипломних робіт. це
найбільш плідний період її науково-творчої діяльності. Сано-
цька є автором понад 100 наукових статей та критичних пра-
ць, які стосуються творчості художників — сучасників та їх
попередників, а також статей на мистецтвознавчі теми. окрім
того, вона автор десятка телевізійних та радіо сценаріїв. Пер-
сональний каталог Христини іванівни Саноцької, укладений
і опрацьований науковими працівниками кабінету мистецтв
львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника, містить до-
ХРИСтИНа-олеНа СаНоцЬка 139
кладний перелік всіх праць науковця, а також листування з
відомими людьми та їх родинами. Переважно це листи, в яких
обговорювали творчі справи. Х.Саноцька була упорядником
альбомів «антон Монастирський (нарис про життя і творчість)»
(1980) та «Михайло ткаченко» (1981). ЇЇ авторству належить,
монографічні нариси «Микола іванович івасюк.1865-1936»
та «Петро обаль», альбом «Діти в українському живописі»
(1985), каталог творів П.грегорійчука (1991). У співавторстві
з і.катрушенком та я.Нановським Х.Саноцька опрацювала
розділ до шеститомної «історії українського мистецтва» —
«Живопис західних земель України».
як фахівець мистецтвознавець, як науковець, з численними
публікаціями, вона виступає з критичними статтями у періо-
дичних виданнях, бере активну участь у роботі Спілки худож-
ників України, членом якої стає з 1986 р. і з того часу незмінно
обирається до бюро львівської секції мистецтвознавства.
Мистецькі твори живопису і графіки, збірка Музею українсь-
кого мистецтва постійно перебувають у полі мистецтвознавчих
зацікавлень науковця. Х.Саноцька продовжує активно писати
і публікувати свої праці, проте записи щоденника др. пол. 80-х
рр. уже таять нотки суму та ностальгії. Фрагмент «Зустріч з
минулим» містить особливо трепетні і теплі спогади про музей
та зустрічі з сестрами Вірою і Марією Свєнціцькими: «У ці
дні проходила виставка «і.Свєнціцький — збирач і дослідник
мистецьких скарбів» (травень, 1986). […] Пили чай з агрусово-
го варення на старих вишитих серверках. той чай був дуже
доречним […], втомившись до краю ходячи по музею 3-4 годи-
ни. […] говорили про дуже добру статтю М.гембаровича про
і.С.Свєнціцького, та розширення музею о.кульчицької і т.д. […]
До побачення, до зустрічі, старий добрий Друже, Музею…».
На жаль, на схилі літ Христина Саноцька важко занедужа-
ла. До останніх днів вона для усіх знаходила ласкаве слово. Її
вроджений талант і природній оптимізм не змогли перемог-
ти хворобу, але допомогли зберегти теплі почуття, до колег і
студентів, яких вона так любила. краса і мистецтво, любов і
пошана, добро і романтичність супроводжували все її життя.
РоСтИСлаВа гРИМалЮк140
Перелік опублікованих статей Христини-Олени Саноцької:
(підготовлено згідно особистих матеріалів Х.-о. Саноцької,
журнальних та газетних вирізок, зроблених автором публіка-
цій, що подекуди утруднює зазначення бібліографічних даних
і потребує додаткового уточнення )
1. Він бував на тернопіллі (виставка творів М.Пимоненка)
// ? львів (газетна стаття).— 6 жовтня.— 1962.
2. Видатний художник Буковини (до 100-річчя з дня народ-
ження Миколи івасюка) // ? львів.— рубрика «література
і мистецтво», ? рік.
3. Звіт перед народом // Вільна Україна.— львів.— 16
липня.— 1977.
4. графическая ода Дагестану // литературное обозре-
ние.— Москва.— №5.— 1980.— С.88-89.
5. графічна лінія (про В.овчіннікова) // Україна.— київ,
1981.
6. Издается во львове // В мире книг.— Москва.— №4.—
1980.
7. любов і гнів (графіка леопольда левицького) // ? — львів
(газетна стаття), ? рік.
8. Мистецтво оновленого краю // образотворче мистец-
тво.— київ.— №3.— 1981.— С.29-30.
9. картинна галерея тернопільського краєзнавчого му-
зею (путівник). Науковий рецензент Х.Саноцька.— львів:
«каменяр», 1979.
10 львівський музей українського мистецтва (путів-
ник). Науковий рецензент Х.Саноцька.— львів: «каменяр»,
1978.
11. Митець звітує вперше (графіка о.Броца) // ? — львів
(газетна стаття).
12. Митці звітують трударям (к.курило, В.Буглак, Н.Романів)
// Прапор Жовтня.— 21 липня.— 1977.— С.4.
13. Молоді майстри гравюри (а.Зубок, В.куткін // львів
(газетна стаття), ? рік.
ХРИСтИНа-олеНа СаНоцЬка 141
14. На скрижалях слави (завтра минає 100 років з дня на-
родження а.і.Манастирського) // ? — львів.— 1 листопа-
да.— 1978.
15. Народний художник (а.і.Манастирський) // ? — львів,
? рік.
16. Нев’януча краса львова // За радянську науку.—
львів.— №33.— 14 листопада.— 1969.— С.1.
17. Новели у барвах (П.і.обаль) // ? — львів (газетна стат-
тя).— 7 квітня.— 1965.
18. Художньо-меморіальний музей олекси Новаківсько-
го у львові (путівник). Науковий рецензент Х.Саноцька.—
львів: «каменяр», 1982.
19. Межибіж та його скарби (путівник). Науковий рецен-
зент Х.Саноцька.— львів: «каменяр», 1982.
20. Портреты актеров (В.Руденко) // творчество. — Мос-
ква, ? год.
21. Слідами великої мрії (яків Чайка) // ? — львів (газетна
стаття), ? рік.
22. Співець карпат (виставка творів народного художника
УРСР а.і.Манастирського) // Советская Буковина, ? рік.
23. Співець оновленого краю (до 40-річчя возз’єднання за-
хідноукраїнських земель в єдиній Радянській державі) //
Радянський поліграфіст.— 24 листопада.— 1978.
24. там, де народжується пам’ятник кобзареві // Вільне
життя.— ? число.— ? рік.
25. творче горіння (В.касіян) // ? — львів (газетна стат-
тя), ? рік.
26. творчий подвиг митця (о.кульчицька) // Радянський
поліграфіст.— львів.— 7 жовтня.— 1977.
27. іван труш // УРе.— Вид.2-ге.— київ, 1984.— С.375.
28. Хнудожник гуцульського краю (григорій Смольський)
// образотворче мистецтво.— київ.— Січень.— 1980.
29. Художньо-меморіальний музей олени кульчицької у
львові (путівник). Науковий рецензент Х.Саноцька.— львів:
«каменяр», 1978.
РоСтИСлаВа гРИМалЮк142
30. цінне дослідження (Запаско я.П. Мистецька спадщина
івана Федорова. львів, 1975) // Радянський поліграфіст.— 6
вересня.— 1975.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-16540 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0040 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:29:54Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Інститут народознавства НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грималюк, Р. 2011-02-11T18:16:19Z 2011-02-11T18:16:19Z 2007 З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) / Р. Грималюк // Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. — Львів, 2007. — Ч. 2. — С. 133-142. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. XXXX-0040 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16540 uk Інститут народознавства НАН України Постаті З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) Article published earlier |
| spellingShingle | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) Грималюк, Р. Постаті |
| title | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) |
| title_full | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) |
| title_fullStr | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) |
| title_full_unstemmed | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) |
| title_short | З любов’ю до людей і мистецтва.(про Саноцьку Христину-Олену Іванівну, 1931-1999) |
| title_sort | з любов’ю до людей і мистецтва.(про саноцьку христину-олену іванівну, 1931-1999) |
| topic | Постаті |
| topic_facet | Постаті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/16540 |
| work_keys_str_mv | AT grimalûkr zlûbovûdolûdeiímistectvaprosanocʹkuhristinuolenuívanívnu19311999 |